Антигени кластерів диференціації. CD
маркери, їх класифікація
Виконала: Забарна Анастасія 11107
Кластери диференціювання
(CD) - класифікація була
запропонована для
ідентифікації та дослідження
поверхневих мембранних білків
лейкоцитів. (Т3 або CD3 на Тклітинах та поверхневі Ig на Вклітинах).
Наразі відомо близько 350 CDантигенів та їх підтипів.
Кластери диференціювання (CD) - це антигени, що є на поверхні клітин,
своєрідні маркери (мітки), якими одні клітини від інших. Те, які мітки
знаходяться на поверхні клітини, залежить від її виду (Т-лімфоцит, Влімфоцит і т.д.) та її зрілості (здатності виконувати свої функції).
Мітки нумеруються по черзі відповідно до того, коли вони були відкриті:
чим раніше було відкрито кластер, тим менше у нього номер.
Кластери диференціювання в лабораторіях виявляються за допомогою
моноклональних антитіл .
Клон - це сукупність клітин, що виникли від однієї
загальної клітини. Клітини клону ідентичні на 100%,
тобто вони схожі одна на одну як однояйцеві
близнюки. Однакові клітини синтезують однакові
антитіла. Ці антитіла називаються моноклональними.
Найчастіше їх використовують у діагностиці та в
імунологічних дослідженнях.
Слід мати також уявлення про найважливіші диференціювальні
антигени Т-лімфоцитів людини .
•CD2 кластер Т-лімфоцитів, NK-клітин (від англ. Claster of
differentiation - кластер диференціювання) - це антиген, що
виявляється на всіх зрілих периферичних Т-лімфоцитах. CD2 бере
участь у процесі неспецифічної активації Т-клітин, що відіграє
важливу роль при дозріванні клітин у тимусі, т.к. проліферація
тимоцитів індукується на початок експресії специфічного
антигенного процесу.
• CD3- це мембранозв'язаний білковий комплекс, що складається з
п'яти глікопротеїнів, пов'язаний з антигенспецифічним рецептором
(Ti). Цей комплекс CD3+Ti і являє собою антигенспецифічний Тклітинний рецептор периферичних Т-лімфоцитів людини.
Зв'язування антигену, асоційованого з детермінантами МНС є
специфічним сигналом для активації зрілої Т-клітини. При цьому
CD3 бере участь у передачі сигналу усередину клітини.
Безпосереднім результатом зв'язування антигену з рецептором є
надходження у клітину іонів Са2+.
Цей маркер дозволяє ідентифікувати зрілі інтактні Т-клітини та
підрахувати загальну кількість Т-лімфоцитів. Кількісна оцінка субпопуляції
CD3+ лімфоцитів має діагностичну значущість у таких випадках:
- первинні та вторинні імунодефіцити;
- гострі вірусні інфекції, включаючи ВІЛ;
- внутрішньоклітинні бактеріальні та паразитарні інфекційні
захворювання (наприклад, туберкульоз, лепра, лейшманіоз);
- злоякісні новоутворення;
- реакції відторгнення трансплантатів та хвороби "трансплантат проти
господаря";
- Лімфопроліферативні розлади (гострий Т-лімфобластний лейкоз).
При цукровому діабеті досить часто спостерігається зниження у хворих на
процентний вміст і абсолютного числа СD3+ лімфоцитів.
• CD4- Антиген глікопротеїнової природи, який експресує приблизно на 2/3
периферичних Т-лімфоцитів. На етапі дозрівання клітин у тимусі CD4
експресується всіма клітинами, а в ході їх диференціювання зберігається
тільки на субпопуляції, що перестала експресувати CD8-антиген. Зрілі
CD4+-Т-клітини включають Т-лімфоцити, що функціонально
характеризуються як хелпери та індуктори. При контакті Т-лімфоцитів з
антиген-презентуючою клітиною CD4 виступає в ролі специфічного місця
зв’язування.
Завдання клітин CD4 полягає в тому, щоб "повістити" інші клітини імунної
системи, що потрібно боротися з тією чи іншою інфекцією в організмі.
Вони також є головною мішенню ВІЛ, через що їхня кількість у часі
знижується. Якщо клітин CD4 занадто мало, це означає, що імунна система
працює не так, як треба.
• CD8 – глікопротеїн, що виявляється на поверхні тимоцитів і Тлімфоцитів і бере участь у розпізнаванні антигенних пептидів у контексті
з молекулами головного комплексу гістосумісності (MHC) класу I.
Клінічна значимість визначення кількості CD8+ лімфоцитів:
1. вірусні інфекції (за певної модифікації є можливість кількісної оцінки
вірусоспецифічних цитолітичних CD8+ Т-лімфоцитів);
2. при ряді захворювань велике прогностичне значення має
співвідношення між CD4- та CD8-субпопуляціями Т-лімфоцитів
(імунорегуляторний індекс CD4/CD8); наприклад, прогресуюче
зниження імунорегуляторного індексу у ВІЛ-інфікованих хворих може
свідчити про перехід у СНІД;
3. злоякісні новоутворення;
4. оцінка ефективності проведеної вакцинації (особливо противірусних
вакцин).
•Антиген CD45R присутній приблизно на 50% Т-клітин (він
експресується також В-клітинами та моноцитами). Клітини CD4+/
CD45R ідентифіковані як індуктори супресорів, що дозволяє
опосередковано визначати також функціонально активні індуктори
хелперів.
•Антиген CD25– глікопротеїн, ідентифікований як низькоафінний
рецептор до інтерлейкіну-2 (IL-2). Спільно з білком 75К антиген
CD25 утворює високоафінний рецептор ІЛ-2. CD25 експресується на
активованих Т-лімфоцитах.