Фізична терапія, ерготерапія при травмах та захворюваннях периферичної нервової системи Ушкодження периферичних нервів можуть мати різні причини, включаючи травми, інфекції, проблеми з обміном речовин (цукровий діабет), вплив токсинів, пухлини, ятрогенні причини. Залежно від типу ураженого нерву клінічна картина може включати сенсорні, моторні або комбіновані порушення, у тому числі: – оніміння, поколювання в ступнях або руках, яке може поширюватися проксимально по кінцівці; – гострий, колючий, пульсуючий, або пекучий біль; – невропатичний та казуалгічний біль; – надзвичайна чутливість до дотику; – відсутність координації та падіння; – слабкість або параліч м’язів при ураженні рухових нервів. Після постановки діагнозу та оцінки впливу ушкодження периферичного нерву на пацієнта / клієнта потрібно повне суб’єктивне та об’єктивне обстеження, яке повинно бути зосереджено на оцінці: – болю (ВАШ, опитувальник МакГілла (MPQ) та ін.); – чутливості; – сили м’язів (MMT, шкала MRC); – рухливість суглобів (гоніометрія); – функціонального дефіциту (Тест с дев’ятьма отворами (Nine-hole Peg Test, 9-NHT) Тест функції кисті Джебсен-Тейлор (JebsenTaylor Test of Hand Function, JTHF), та ін.); – емоційного стану (госпітальна шкала депресії та тривоги); – балансу та ризику падінь (тест Ромберга, Шкала Берга). Фізична терапія та ерготерапія при ушкодженнях периферичних нервів включає: – контроль над болем; – втручання спрямовані на м’язову слабкість; – втручання спрямовані на збереження або відновлення рухливості в суглобах; – втручання спрямовані на функціональний і сенсорний дефіцит; – втручання спрямовані на тренування балансу; – втручання спрямовані на корекцію емоційного стану. Контроль над болем Невропатичний біль, який є частим наслідком ушкоджень периферичних нервів, суттєво впливає на якість життя хворих. Отже, знеболювання в процесі лікування та реабілітації пацієнтів з ушкодженням периферичних нервів має першорядне значення. Завдяки міждисциплінарному підходу в терапії болю у 40–60% пацієнтів вдається досягти суттєвого полегшення. Для контролю над болем використовують такі методи: – фармакологічна підтримка, у тому числі протисудомні препарати та антидепресанти; – лікувальний масаж; – електростимуляція (частота 100 Гц у постійному режимі); – лазерна терапія низької інтенсивності; – техніки релаксації; – голковколювання. Втручання спрямовані на м’язову слабкість включають: – пасивні, пасивно-активні та активні фізичні вправи; – гідрокінезотерапію; – масаж; – позиціонування кінцівки за допомогою шин або ортезів – запобігають деформації, сприяють подоланню контрактур і поліпшенню функції кінцівок; – лікувальний масаж; – електростимуляцію (через тиждень після травми, частота 100 Гц у постійному режимі); Вони спрямовані на відновлення нервово-м’язового з’єднання, профілактику атрофії м’язів, запобігання розвитку контрактур, усунення функціонального дефіциту тощо. Для полегшення руху і підтримки ваги кінцівки можна використовувати підтримуючи стропи. За необхідності використовують вправи для зміцнення м’язів (ізометричні вправи, вправи з поступовим збільшенням ваги, вправи з відкритим та закритим ланцюгом). Починати вправи по зміцненню м’язів, важливо не пошкодити нервову тканину, що загоюється. При виконанні вправ не повинно виникати поколювання, оніміння або посилення болю, що свідчить про те, що виконання цієї вправи може негативно позначитися на процесі відновлення нерву. Також слід заохочувати аеробну активність пацієнта (принаймні 30 хвилин аеробної фізичної активності 4 рази на тиждень). Втручання спрямовані на збереження або відновлення рухливості в суглобах. Використовують регулярний щоденний масаж, PROM, захисні статичні шини, ультразвук і лазерна терапія низької інтенсивності. Втручання спрямовані на функціональний і сенсорний дефіцит. Функціональне тренування передбачає тренування рухів, які використовуються в повсякденному житті; тренування полягає в імітації рухів з різною інтенсивністю, кількістю повторів та з різним знаряддям (медболи (м’ячі різної ваги), петлі TRX, еластичні еспандери, гантелі, обтяжувачи тощо). При функціональному тренуванні верхніх кінцівок основну увагу приділяють дрібній моториці; функціональне тренування нижніх кінцівок спрямована на рівновагу та координацію. Сенсорне перенавчання (сприяє відновленню чутливості) включає: 1) тренування стереогнозу: а) розпізнавання матеріалу на дотик без залучення зору; використовують тактильні кубики або циліндри з різними матеріалами (бавовна, оксамит, мереживо, тюль, вата, корок, гума, дерево, метал, тощо); б) розпізнавання форм і поверхонь (пряма, гладенька, жорстка, тепла, геометричні фігури); в) розпізнавання предметів розміщених на столі або схованих у контейнер з намистинами, сочевицею, нутом, горохом тощо; 2) тренування локалізації: пацієнт визначає розташування подразника на досліджуваній кінцівці; 3) тренування розпізнавання для двох різних стимулів (наприклад, теплий / холодний, тактильний / больовий). Втручання спрямовані на тренування балансу. Для тренування балансу використовують комплекси різних вправ, наприклад програму вправ Otago (Otago Exercise Program, OEP), яка була розроблена для зменшення для зменшення падінь серед літніх людей. OEP включає 17 силових вправ і вправ на рівновагу, які виконують три рази на тиждень вдома або амбулаторно (вправи можна виконувати індивідуально або в групі), а також програму ходьби, яка включає 30-хвилинну прогулянку (можна розбити на більш дрібні періоди, наприклад, три десятихвилинні блоки) 2 рази на тиждень. Програма починається з оцінки фізичним терапевтом балансу і сили пацієнта: 1. Оцінка балансу проводять за допомогою чотирьох етапного тест балансу (The 4-Stage Balance Test) – передбачає послідовне виконання чотирьох положень (пацієнт повинен утримувати рівновагу в кожному положенні протягом 10 с з відкритими очами, без допоміжних пристроїв): 1) встаньте, розташувавши стопи паралельно; 2) помістіть підйом однієї стопи так, щоб він торкався великого пальця іншої стопи; 3) стійка в тандемі – розташуйте одну ногу перед іншою, п’ята торкається пальців ніг; 4) встаньте на одну ногу. Нездатність утримувати тандемну стійку (завдання номер 3) протягом 10 секунд вказує на підвищений ризик падіння. 2. Оцінку сили проводять за допомогою тесту «Сісти та встати» (30 Seconds Sit To Stand Test) – стілець ставлять біля стіни, так щоб він не рухався; пацієнт сідає на середину стільця, спина пряма, ступні приблизно на ширині плечей, поставлені на підлогу під кутом трохи назад від колін, одна ступня повинна бути трохи попереду іншої, для збереження рівноваги, руки схрещені та притиснуті до грудної клітки. За командою фахівця пацієнт повинен зробити за 30 с Нижче за Вище за Вік Середній середній середній Жінки 60–64 <12 12–17 >17 65–69 <11 11–16 >16 70–74 <10 10–15 >15 75–79 <10 10–15 >15 80–84 <9 9–14 >14 85–89 <8 8–13 >13 90–94 <4 4–11 >11 Чоловіки 60–64 <14 14–19 >19 65–69 <12 12–18 >18 70–74 <12 12–17 >17 75–79 <11 11–17 >17 80–84 <10 10–15 >15 85–89 <8 8–14 >14 90–94 <7 7–12 >12 Інтерпретація: кількість виконаних сетів нижче середнього для відповідної статі та вікової групи вказує на високий ризик падінь; якщо пацієнт повинен використовувати свої руки для виконання тесту, він отримує 0 балів. Вправи (почати з 10 повторень) Силові вправи: розгинання коліна, згинання коліна, приведення стегна, підошовні згинання надп’ятково-гомілкового суглобу (підйом на пальці ніг), тильні згинання надп’ятковогомілкового суглобу (підняття пальців ніг). Вправи на баланс: згинання колін, ходьба назад, ходьба з поворотами, ходьба боком, тандемна стійка (10 с), тандемна ходьба вперед (10 кроків), стояння на одній нозі, ходьба на п’ятках, ходьба на пальцях ніг, тандемна ходьба назад (10 кроків), сісти та встати на стілець, ходьба по сходах 1 рівень: під час виконання вправ пацієнт тримається двома руками за опору. 2 рівень: під час виконання вправ пацієнт тримається одною рукою за опору. 3 рівень: під час виконання вправ пацієнт не тримається руками за опору. Втручання спрямовані на корекцію емоційного стану включають фармакологічну підтримку та інші заходи.
