Формування лінгвокраїнознавчої компетентності

Міністерство освіти і науки України Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Факультет іноземної філології Кафедра англійської мови Кваліфікаційна робота з теми: «ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ» Виконавець: здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти групи Ang1-М23 спеціальності 014 Середня освіта (Мова і література (англійська) за освітньопрофесійною програмою «Середня освіта (Англійська мова і зарубіжна література)» Горевич Катерина Олександрівна Керівник: Казимір І.С. кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри англійської мови Рецензент: Трофименко А.О. кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов, Кам’янець-Подільський 2024 2 ЗМІСТ ВСТУП .......................................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ .................................................................................................. 7 1.1 Поняття лінгвокраїнознавчої компетентності та її значення ............................ 7 1.2 Лінгвокраїнознавча компетентність як один із елементів володіння іноземною мовою........................................................................................................................... 20 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .................................................................................... 31 РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗГІДНО МЕТОДИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ...... 33 2.1 Методи подання лінгвокраїнознавчого матеріалу на уроках .......................... 33 2.2 Прийоми презентації та вивчення мовних одиниць із лінгвокраїнознавчим підтекстом ................................................................................................................... 44 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 .................................................................................... 52 РОЗДІЛ 3. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЮ КОМПЕТЕНТНІСТЮ ТА ОВОЛОДІННЯ УЧНЯМИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ .............................................................................................. 54 3.1 Використання сучасних технологій для розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках іноземної мови. ............................................................. 54 3.2 Залучення інтернет-ресурсів як дієвий засіб оволодіння лінгвокраїнознавчою компетентністю .......................................................................................................... 65 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 .................................................................................... 81 3 ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 83 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 88 ДОДАТКИ ................................................................................................................... 99 4 ВСТУП Актуальність теми дипломної роботи зумовлюється тим, що лінгвокраїнознавчий компонент є достатньо мало вивченим елементом опанування іноземної мови натепер. Лінгвокраїнознавча компетентність дає змогу здобувачам освіти набути базу знань щодо фактів та особливостей історії, культури, традицій, політичного устрою, фонових знань, невербальних особливостей комунікації та вплив цієї інформації на світогляд, менталітет та особливості людей, що спілкуються цією мовою. Саме цей елемент навчання дозволить учням у майбутньому стати повноцінними учасниками міжнародної комунікації та впевнено себе почувати серед іншомовного оточення. Розробкою ефективних прийомів роботи з лінгвокраїнознавчою інформацією займались такі вчені, як Р. Ладо, Майкл Байрам, Вероніка Ессарте-Сарріес та ін. Їх підходи базуються на використанні автентичних матеріалів, вивченні немовної поведінки носіїв, застосуванні ігрових та творчих форм навчання, робота в групах, парах, а також послуговуванням технічними засоби (презентаціями, відео, аудіо). На нашу думку, всі ці розробки є досить ефективними та актуальними. Утім, ми вважаємо, що на сучасному етапі технологічного прогресу варто приділити увагу застосуванню в процесі занять таких засобів, як мобільні застосунки, програми та інтернет-ресурси, які матимуть саме лінгвокраїнознавче спрямування та як бонус, допоможуть урізноманітнити навчальний процес. Мета дипломної роботи – встановити теоретико-методологічні характеристики та розробити практичні елементи лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках англійської мови в закладах загальної середньої освіти. Поставлена мета передбачає такі завдання: – з’ясувати різницю між поняттями компетенція та компетентність; – дослідити поняття лінгвокраїнознавчої компетентності та її значення; 5 – описати основні методи подання лінгвокраїнознавчого матеріалу на уроках англійської мови; – визначити прийоми презентації та вивчення мовних одиниць із лінгвокраїнознавчим підтекстом; – встановити зразки сучасних інформаційних технологій для розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках іноземної мови; – розробити перелік релевантних інтернет ресурсів як ефективних засобів оволодіння лінгвокраїнознавчим компонентом. Об’єкт дослідження – лінгвокраїнознавча компетентність як невід’ємний компонент повноцінного оволодіння іноземною мовою. Предмет дослідження – теоретико-методологічні та практичні характеристики лінгвокраїнознавчої компетентності в закладі загальної середньої освіти. Методи дослідження: Теоретичні: – аналіз наукових положень та навчально-методичних напрацювань у напрямі лінгвокраїнознавчої компетентності у закладі загальної середньої освіти; – метод індукції та дедукції для визначення окремих принципів вивчення лінгвокраїнознавчого матеріалу для дослідження ефективних методів та прийомів його подання на уроках англійської мови; – функціональний метод для дослідження функцій та можливостей мобільних застосунків, програм та інтернет-ресурсів, як засобів формування лінгвокраїнознавчої компетентності в ході занять у ЗЗСО; Емпіричні: – порівняння характерних особливостей соціокультурної, країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетентностей з метою формулювання релевантного визначення останньої; найбільш 6 – метод класифікації та систематизації матеріалу для демонстрації методів та прийомів формування лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках англійської мови; – метод вивчення передового досвіду вчителів у сфері формування лінгвокраїнознавчої компетентності в ході занять іноземної мови; – метод педагогічного спостереження в ході виробничої педагогічної практики для визначення процесу формування лінгвокраїнознавчої компетентності в учнів старших класів та подальшої роботи у цьому напрямку; – аналіз та синтез цифрових ресурсів в якості ефективних методів вивчення лінгвокраїнознавчих матеріалів на уроках. Практичне значення дослідження: матеріали цієї дипломної роботи можуть бути використані для подальшого вивчення лінгвокраїнознавчого компоненту володіння англійською мовою та використання визначених нами інформаційних технологій та інтернет-ресурсів в якості засобів формування лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках у ЗЗСО. Апробація результатів: результати запропонованого дипломного дослідження були представлені у формі тез індивідуального завдання виробничої педагогічної практики на тему «Формування лінгвокраїнознавчої компетентності в закладах загальної середньої освіти» під час наукової конференції. Структура магістерської роботи: Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг магістерської роботи становить 84 сторінки. 7 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У першому розділі ми розглянемо теоретичні засади досліджуваного нами питання, а саме лінгвокраїнознавчої компетентності та її формування. Передусім буде зазначено різницю між поняттями компетенції та компетентності, а також проблема їх ототожнення. Ми висвітлимо поняття лінгвокраїнознавчого компоненту як невід’ємної складової комунікативної компетентності, формування якої є основною метою вивчення іноземної мови. Також увагу буде приділено структурним та змістовим частинам лінгвокраїнознавчої компетентності. 1.1 Поняття лінгвокраїнознавчої компетентності та її значення Сучасний світ формується під впливом прагнення людини до осмислення знань і досвіду, накопичених століттями в різних сферах життя. Високорозвинені країни прагнуть, щоб молоде покоління було носієм загальнолюдських цінностей, орієнтованим на саморозвиток, самовдосконалення та відповідальності за свої вчинки. Дуже важливим для передових держав є, щоб в економіку, культуру і науку приходила молодь, а саме професіонали, які вміють працювати самостійно, чітко та ефективно, аналізувати і узагальнювати інформацію, оперативно та гнучко адаптуватися до умов життя, що стрімко змінюються. Характерні особливості особистості майбутнього фахівця стають показниками зрілості та ефективності у професійному плані. Основним засобом формування особистості спеціаліста є освіта, що базується на такій системі цінностей. Освітня система України наразі зазнає докорінних змін і характеризується інтегрованими процесами, що фокусуються на зближенні із зарубіжними освітніми системами, що зумовлює нові вимоги до підготовки фахівців. Національна доктрина 8 розвитку освіти України головною метою визначає організацію відповідних умов для розвитку та самореалізації особистості, надання високого рівня знань випускникам середньої та вищої школи. Наразі основна частина науковців, педагогів та освітян впевнені в ефективності застосування компетентнісного підходу в ході навчання здобувачів освіти [34, с. 57–58]. Тим не менш, варто зауважити, що хоч такий підхід і здобув своє визнання, існує певна проблема у визначенні таких фундаментальних для цієї теми понять, як “компетенція” та “компетентність”. У рамках педагогічної науки ці категорії постійно розглядаються та розробляються з метою вирішення питання їх тотожності чи відмінності. До тлумачення понять “компетенція” та “компетентність” існують певні підходи. У зарубіжній педагогіці побутує еквівалентність між термінами “компетенція” і “компетентність”. Наприклад, в українсько-англійському словнику і компетентність і компетенція є тотожними англійського терміну “competency” [72, с. 133]. Деякі науковці розрізняють ці поняття (Г. Топольницька, М. Єрмоленко), інші – ні (М. Нагач, І. Васильєв). Прихильники першого підходу підкреслюють те, що ці поняття мають різний зміст, різні способи буття, незважаючи на те, що вони походять від однокореневого слова “competency” [54, с. 141–143]. Великий тлумачний словник сучасної української мови пропонує таке визначення поняття “компетенція”: 1. Добра обізнаність із чим-небудь. 2. Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи [14, с. 560]. М. Головань зазначає, що основу компетенції складає змістова основа, а саме: – знання, якими повинна володіти особа; – питання, в яких людина має бути обізнана; – досвід, який має набути особа для ефективного виконання роботи відповідно до вимог [23, с. 224–234]. 9 Зазначені пункти, за М. Голованем, є узагальненими концептами, які не вважаються особистісними характеристиками конкретної людини. Тобто науковець наголошує на когнітивному та регулятивному аспектах цих понять як складових компетенції. Відповідно до тлумачного словника поняття “компетентність” (чи радше “компетентний”), у свою чергу, отримує такі визначення: 1) такий, який має достатні знання в якій-небудь галузі; 2) такий, який має певні повноваження; повноправний, повновладний [14, с. 560]. Базуючись на рекомендаціях Європарламенту та Європейської ради поняття компетентності визначають як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставленні завдання. До внутрішньої структури компетентності входять знання, пізнавальні та практичні вміння та навички, ставлення, емоції, цінності та етичні норми, мотивації [37, с. 35–40]. Л. Фурсова стверджує, що головна відмінність між поняттями “компетенція” і “компетентність” полягає в тому, що перше регламентується державою, певними інституціями або уповноваженими особами, які здійснюють нагляд за певною сферою діяльності, тоді як друге досягається шляхом набуття знань, умінь і навичок (компетенцій), що означають здатність і схильність особи до виконання певної діяльності [66, с. 115–122]. На відміну від попереднього підходу, прихильники другого на співвідношення термінів “компетенція” і “компетентність” не розмежовують їхні значення. Замість цього вони пояснюють використання цих термінів недосконалим перекладом, оскільки поняття компетентності прийшло у вітчизняну теорію освіти з англосаксонської освітньої традиції. Крім того, деякі дослідники вважають, що саме термін “компетентність” є домінуючим, виходячи з того, що перший термін закріпився в українськомовному вжитку. Вони стверджують, що “компетенція” 10 історично розуміється як “коло повноважень”, тоді як “компетентність” тісніше пов’язана з обізнаністю, авторитетом і кваліфікацією – категоріями, які є фундаментально педагогічними. Як наслідок, значна кількість дослідників, перекладаючи іноземні публікації, автоматично перекладають слово “competency” як “компетентність” на українську. С. Бондар підтримує позицію ототожнення термінів, та зауважує, що більшість вітчизняних та зарубіжних науковців, що є прихильниками компетентнісного підходу, наголошують на рівності понять “компетенція” та “компетентність”, ґрунтуючись на семантичній особливості мови. Якщо звернутись до першоджерела, а саме латини, то ми дізнаємось, що competentia означає обізнаність, відповідність. Саме тому досить часто у науково-педагогічній літературі можна наштовхнутись на вживання цих термінів як синонімічних [11, с. 9–19]. Н. Нагорна ж, у свою чергу, зауважує, що склалося помилкове ототожнення “компетентності” та “компетенції” у зв’язку з недосконалим перекладом рекомендацій Ради Європи та решти міжнародних документів, де слово “competency” в українському варіанті дістало відповідник “компетенція” [48, с. 266–268]. Н. Бібік також підтримує думку попередньої науковиці та зазначає, що саме запозичення термінів з іноземних видань внесло багато непорозумінь через неточний їх переклад чи невдалий пошук еквівалентів [8, с. 45–50]. Враховуючи наведені вище факти, ми схиляємось до думки, що поняття “компетенція” та “компетентність” не є тотожними. Базуючись на проаналізованому матеріалі, можемо сформулювати визначення даних понять, а саме: 1) Компетенція – це якісна характеристика особи, яка містить знання, обізнаність у певній сфері та досвід, що дозволяє їй вирішувати відповідні завдання, приймати рішення та мати власні судження у певній галузі. 2) Компетентність – це індивідуальна комплексна характеристика спеціаліста у певній галузі, яка демонструє: спроможність здійснювати певну діяльність; 11 вирішувати проблеми та завдання; застосовувати набуті знання та навички на практиці; ефективно використовувати особистісні здібності та досвід як підтримку у професійній діяльності; показувати гнучкість та креативність мислення у відповідній сфері. Також варто зауважити, що відповідно до такого погляду на ці поняття, можна сказати, що компетенція або радше компетенції є складовими компетентності. Саме на базі певних знань, обізнаності і досвіду ми можемо говорити про спроможність ефективно здійснювати певну діяльність, застосовувати засвоєну інформацію та творчий підхід до вирішення завдань, іншими словами, компетентність у певній сфері. У наш час, за умов глобалізації та міжкультурного впливу постає важливе завдання у царині освіти, яке полягає у підвищенні рівня вивчення іноземної мови за рахунок обізнаності у різних сферах знань для проведення ефективної комунікації з носіями інших культур. Співіснувати, встановлювати міжкультурні взаємини, будувати конструктивну комунікацію з представниками інших національностей – це необхідні вміння, які повинні отримати учні в ході вивчення іноземної мови за рахунок компетентнісного підходу до навчання [41, с. 148–154]. Ряд сучасних українських науковців, а саме В. Редько, О. Пасічник, Т. Полонська, С. Ніколаєва та Ю. Веклич активно працюють над розв’язанням проблеми формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності учнів. Вивчення наукових праць дало змогу встановити, що міжкультурна іншомовна комунікативна компетентність має характер складного інтегрованого утворення, яке містить у собі певні елементи, а саме: – психологічну готовність до комунікації з іноземцями; – достатній рівень лексичної компетентності; – сформовані мовні та мовленнєві навички; – уміння доцільно використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації; 12 – комплекс лінгвокраїнознавчих знань про країни, мову яких вивчають учні [50, с. 59–60]. Саме лінгвокраїнознавчий компонент буде акцентним об’єктом у нашому дослідженні, оскільки це відносно молода галузь лінгвістики та методики викладання. У різних країнах трактування поняття “лінгвокраїнознавство” є неоднозначним. На приклад, у французькій педагогіці це “мова та цивілізація”, у Німеччині – “культурознавство”, у Великій Британії “лінгвокультурні дослідження”. Утім, Ю. Веклич наголошує, що лінгвокраїнознавство – це ще достатньо мало розроблений компонент опанування іноземної мови, основним завданням якого є знаходження зв’язків між мовою та культурою, яка вивчається здобувачами освіти [13, с. 118–119]. Сучасна наукова та методологічна література пропонує розглядати лінгвокраїнознавство як обопільний елемент викладання та навчання іноземних мов. Тобто, у першому випадку, лінгвокраїнознавство – це компонент методики викладання, основним завданням якого є дослідження відбору та методів подачі учням інформації про країну та культуру, мова якої є фокусом у навчанні, з метою організації ефективного практичного оволодіння мовою. У другому випадку, лінгвокраїнознавство виступає як складова навчання мови, на ряду з лексичною, фонетичною та граматичною, яка уособлює в собі національнокультурну базу мовного матеріалу. Кінцевою метою опанування лінгвокраїнознавчого компоненту є розвиток лінгвокраїнознавчої компетентності учня, тобто набуття загальної системи уявлень про традиції, звичаї та життя країни, мова якої вивчається, щоб студент міг співвідносити ту саму інформацію з мовними одиницями, що й носії мови для досягнення максимального взаєморозуміння та ефективності комунікації. Також варто зазначити, Ю. Веклич наголошує, що комунікативна компетентність об’єднує у собі соціокультурну, країнознавчу та лінгвокраїнознавчу компетентності [13, с. 120]. 13 Важливо підкреслити різницю між цими елементами володіння іноземною мовою. Л. Березенська зазначає, що соціокультурна компетентність – це володіння знаннями щодо культурних та духовних цінностей як свого, так і іншого народу та їх ефективне використання у процесі комунікації з представниками іншомовного соціуму. Її можна розглядати як інструмент, що уможливлює формування особистості, сфокусованої на участь у міжкультурній комунікації, здатної сприймати взаємозалежність і цілісність світу, а також розуміти необхідність міжкультурної взаємодії для вирішення світових проблем [7, с. 118–120]. Згідно з визначенням Ю. Веклич та А. Сабітової, країнознавча компетентність полягає в опануванні учнями знань про культуру, історію, географію, економіку, клімат, традиції, звичаї, державний устрій, тощо [65, с. 1]. Лінгвокраїнознавство є більш спеціалізованою галуззю дослідження, яка використовує підхід, подібний до країнознавчого, але з особливим акцентом на вивченні мови певної країни. Ця відмінність дозволяє лінгвокраїнознавчим дослідженням зосередитися на специфічних аспектах країни, які в іншому випадку можуть залишитися поза увагою, таким чином запобігаючи неправильній інтерпретації інформації або контексту іноземною мовою. До таких аспектів належать, насамперед, слова та вирази, які не перекладаються іншими мовами, оскільки предмети та явища, які вони позначають, невідомі (а в глобалізованому світі точніше сказати, що майже не зустрічаються за межами досліджуваної країни). З лінгвістичної точки зору такі терміни називають “екзотизмами”. Очевидно, що поглиблене вивчення таких мовних явищ потребує всебічного розуміння соціокультурного контексту, в який вони вбудовані. Отже, лінгвокраїнознавчі дослідження незмінно опираються на країнознавство як джерело фонових знань [22, с. 56–57]. На нашу думку, формування в учнів цілісної системи уявлень про соціальнополітичні та національно-культурні особливості держави дає їм право пов’язувати з 14 окремою мовною одиницею ту саму інформацію, що й носії цієї мови та досягти таким чином повноцінного спілкування. Лінгвокраїнознавство базується на таких принципах: 1) Соціальна природа мови є першоосновою. Це свідчить про єдність національної культури та мови, яка реалізується у певних її функціях, а саме використання інформації про країну є умовою забезпечення функції комунікативності, яка є основним засобом передачі інформації від одного учасника процесу до іншого; 2) Засвоєння індивідом, який є представником однієї національної культури, норм поведінки, важливих фактів, традицій, цінностей культури іншої країни. Для ефективного дотримання цього принципу здобувачі освіти мають не лише засвоїти усю надану інформацію в межах теми, а й сформувати позитивне ставлення до країни, мова та культура якої вивчається. 3) Цілісність та автентичність навчального процесу. Лінгвокраїнознавча інформація має бути запозичена з навчальних текстів, які використовують носії мови, так званих “authentic materials”, аби мати змогу зануритись у їх контекст та атмосферу [15, с. 138–140]. Отже, терміни “країнознавство” і “лінгвокраїнознавство” близькі за значенням, оскільки перше – це наука про загальні закономірності розвитку країни, а друге – наука про те, як ці закономірності впливають на мову, якою розмовляють у цій країні, і навпаки. Гадаємо, ми всі можемо погодитися, що мова – це насамперед засіб спілкування. Вона також слугує цінним інструментом для пізнання навколишнього світу. Вивчаючи іноземну мову, учні мають можливість отримати уявлення про іншу культуру. Це є опосередкований підхід до вивчення незнайомого світу. Побутує думка, що мова – це так званий “контейнер”, який містить у собі країнознавчу 15 інформацію. У такому випадку можна сказати, що мовні одиниці – це носії цієї країнознавчої інформації, яка так необхідна тим, хто її вивчає. Підкреслити цю думку може французький вчений Ж. Лассер, який акцентував увагу на тому, що: “саме культурна інформація є основним багатством освіти, незалежно від того, який підручник чи метод викладання використовується. Вчителеві недостатньо обмежуватися вузькими лінгвістичними цілями. За відсутності звернення до культурних явищ вивчення мови збіднюється і зводиться до засвоєння фонетичних і граматичних явищ” [50, с. 22]. Загалом, суть лінгвокраїнознавчого аспекту полягає у вивченні іншомовної культури. Це передбачає активний процес ознайомлення з сьогоденною дійсністю країни, мова якої вивчається, включаючи її кліматичні умови, географічні особливості, історичний, політичний і соціальний уклад, риси національного характеру, релігійні погляди народу, поведінкові стереотипи, тощо. Варто враховувати, що формування історико-культурних уявлень про країну, мова якої вивчається, потенційно може виграти від поступового, різноманітного та емоційно-образного вивчення іноземної культури у порівнянні з культурою власної країни. Важливо пам’ятати, що на наше сприйняття іноземної культури завжди впливає наша власна перспектива. Лінгвокраїнознавство – це захоплююча галузь, яка виходить за межі однієї мови; це порівняльна наука, де ми можемо отримати уявлення, порівнюючи характеристики однієї семантичної системи з іншою [78, с. 152–158]. Для того, щоб глибше зрозуміти, як спілкуватися іншою мовою, важливо, щоб викладач створив середовище, в якому студенти зможуть розвинути всебічне розуміння фонових знань, якими зазвичай володіють носії мови. Важливо пам’ятати, що ці знання не є універсальними і суттєво відрізняються в різних країнах. Отже, вони часто невідомі іноземцям, що може призвести до значних проблем при спробі ефективного спілкування. Здатність розуміти і бути зрозумілим залежить від 16 спільного усвідомлення реальності навколо нас, і тому розвиток цього усвідомлення має вирішальне значення для ефективної комунікації. М. Байрам та В. Сарте-Сарріес у своїй праці “Дослідження культурології у викладанні іноземних мов: книга для вчителів багатомовні питання” розглядають поняття “фонових знань”. Вони зазначають, що “фонові знання” залишаються помітною рисою освітнього ландшафту. Учнів навчають використовувати відповідну мовну поведінку, дають поради щодо відповідної невербальної поведінки та попереджають про об’єкти іноземної культури і поведінку, які можуть викликати дискомфорт через їх відхилення від очікувань учнів. Коротше кажучи, їм допомагають діяти належним чином і ефективно захищають від наслідків безпосереднього досвіду. Викладання “фонових знань” відповідає їхнім потенційним і передбачуваним потребам як потенційним співрозмовникам з носіями іншої мови [82, с. 13–20]. На нашу думку, необхідно забезпечити учнів здатністю адаптуватися до нових ситуацій. Учням знадобиться розуміння взаємозв’язку між мовою та цінностями і значеннями, які вона втілює, розуміння імпліцитних конотацій і сполучуваності лексики, а також розуміння характеру взаємозв’язку між особистістю та суспільством, у якому вона живе. На цій основі вони зможуть ефективно адаптуватися до нових ситуацій і використовувати свої когнітивні здібності для розвитку відповідної поведінки, як мовної, так і невербальної. Важливо підкреслити, що основна увага в курсі “Лінгвокраїнознавство Великої Британії, Сполучених Штатів Америки та країн Співдружності націй” приділяється фразеологічним та лексичним одиницям, а також афористичним одиницям, які відображають характерні риси не лише суспільно-політичного життя, але й національно-історичні особливості, економіку цих країн, культурні традиції, історичні факти, звичаї та повсякденне життя американців і британців. Відмінність між англійським та американським варіантами англійської мови коріниться в лексичних та фразеологічних одиницях, які позначають предмети та явища, унікальні 17 для матеріальної та духовної культур Великобританії та США. Ці одиниці також відображають способи сприйняття та розуміння цих понять у мовній свідомості носія мови, включаючи додаткові конотації, які надають лексичній одиниці відмінної якості [18, с. 404–405]. Для ілюстрації даного явища наведемо приклад: “public school” (Br.E.) – це дороговартісний приватний навчальний заклад для учнів віком 13-18 років, за навчання в якому платять їхні батьки. Нерідко учні проживають у школі протягом навчального року. У США “public school” (Am. E.) зазвичай називають навчальний заклад, який фінансується податковою системою з боку держави і надає безкоштовну освіту дітям у віці від 5 до 18 років. У Великій Британії такий заклад називається “state school”. Важливо звернути увагу на національно-культурні аспекти викладання іноземних мов, а також на методи, за допомогою яких майбутні викладачі іноземних мов можуть набути необхідних навичок. Використання лінгвокраїнознавчого матеріалу у вивченні іноземної мови може бути застосовано в наступних сферах: 1. повсякденна комунікація; 2. сімейно-побутове спілкування; 3. соціально-культурна активність; 4. спортивно-оздоровча сфера; 5. торгово-комерційна комунікація; 6. освітньо-професійна взаємодія [1, с. 896–898]. Ю. Веклич стверджує, що лінгвокраїнознавчі тексти відіграють все більш важливу роль у викладанні іноземних мов. Такі тексти є безцінними для студентів, оскільки вони відкривають шлях до розуміння реалій мови та культури країни. Вони дають уявлення про безліч предметів, включаючи географію, освіту та культуру. Зміст таких текстів має бути цікавим, свіжим і всеосяжним, охоплювати політичну та 18 соціальну системи країни, географію, культурні артефакти, фольклор і навіть нюанси мови та етикету [13, с. 120–121]. Використання лінгвокраїнознавчого матеріалу слугує потужним інструментом для стимулювання та підтримки мотивації до вивчення іноземних мов. Можна зробити обґрунтований висновок, що зацікавленість буде зростати і ставати більш стійкою, якщо ми будемо все більше і більше використовувати лінгвокраїнознавчі елементи [27, с. 383–385]. Зауважимо, що в процесі засвоєння мови інших народів людина неминуче занурюється в духовні цінності країни, мова якої вивчається. Це підкреслює ключову роль наочних посібників у вирішенні даної проблеми. Передбачалося, що візуальні матеріали сприятимуть розвитку низки процесів, зокрема пам’яті, сприйняття, мислення та уяви. Крім того, вони сприятимуть утворенню нових образів, понять та уявлень. Для досягнення цієї мети наша увага була сконцентрована на іншомовній культурі, вагомий зміст якої представлений у музейних експонатах, картинах, художніх та історичних пам’ятках, а також у тих частинах візуального образу, які відповідають специфічним, самобутнім національно-культурним фоновим знанням. Особливий акцент направлений на поняття та предмети відсутні в рідній мові і не є невід’ємною частиною повсякденного життя людей досліджуваної культури. Крім того, було визначено базу даних, які складають основний зміст лінгвокраїнознавчого аспекту: – інформація, що охоплює сфери географії та історичних фактів про країну, політичний устрій, диференціацію суспільства, наукові, культурні, літературні, мистецькі та традиційні досягнення народу тощо; – “фонові знання”, тобто імпліцитне розуміння, яке присутнє у свідомості всіх носіїв мови і слугує основою для комунікації; 19 – невербальні засоби комунікації, а саме жести, міміка, традиції та звичаї притаманні народу певної країни [92, с. 425–429]. Ми переконані, що лінгвокраїнознавство є невід’ємною частиною процесу вивчення англійської мови. Вивчаючи іноземну мову, студенти мають можливість отримати уявлення про автентичні елементи культури, що може слугувати додатковим філологічним методом для опосередкованого вивчення незнайомих світів. Ця іншомовна культура охоплює цілий ряд компонентів, включаючи навчальний аспект, когнітивний аспект, розвиваючий та виховний. Оволодіння іноземною мовою з метою формування комунікативної компетенції передбачає вивчення значного корпусу лінгвістичного теоретичного матеріалу, а також відомостями, що стосуються матеріальних і духовних умов життя відповідних народів і країн, особливостей їхньої історії, культури, суспільно-політичного устрою тощо. Неможливо розглядати, викладати чи вивчати мову у відриві від культурного контексту конкретної країни. Такий підхід неминуче призведе до недостатнього взаєморозуміння між студентами та носіями мови. Як наслідок, зростає потреба у необхідності глибокого розуміння специфіки країни, мова якої вивчається. Це призвело до розвитку лінгвокраїнознавчого підходу, який сьогодні розглядається як один з основних принципів викладання іноземних мов [100, с. 371–375]. 20 1.2 Лінгвокраїнознавча компетентність як один із елементів володіння іноземною мовою Кілька десятиліть тому Н. Чомскі ввів поняття лінгвістичної компетентності як ідеальної моделі для будь-якого мовця. Після років, так званої, “комунікативної ейфорії” деякі викладачі іноземних мов починають відчувати незадоволення від суто функціонального використання мови. Деякі з них благають доповнити традиційне набуття «комунікативних навичок» інтелектуальним, гуманістично орієнтованим, культурним “контентом” [81, с. 7–8]. У 70-х роках Д. Хаймс запропонував нову концепцію комунікативної компетентності, яка виправила і доповнила перший термін, оскільки до власне мовної компетентності додалася здатність розрізняти, коли і як використовувати мову в конкретних контекстах. Звертаючи увагу на те, яким чином набувається здатність використовувати мову доречно, Д. Хаймс зробив акцент на соціолінгвістичній компетентності, фундаментальній концепції у розвитку комунікативного викладання іноземних мов [74, с. 59–60]. Іншим питанням, яке необхідно взяти до уваги, є той факт, що комунікативна компетентність ґрунтується на здібностях, якими мовці володіють рідною мовою. Сьогодні учні, які вивчають іноземні мови, не обмежуються контактами з носіями мови, що вивчається, і країни, в якій вона вивчається. Все частіше вони опиняються в ситуаціях, коли вони є посередниками між різними мовами і культурами, і коли їм доводиться інтерпретувати світ з різних точок зору. У зв’язку з цим виникають певні проблеми, ймовірно, пов’язані з тим, що сучасна система освіти та курси іноземних мов, які здебільшого базуються на комунікативній методиці, не змогли уникнути певної кількості непорозумінь, що виникають через культурні, а не лінгвістичні проблеми. Тому є підстави для переосмислення поняття комунікативної компетенції. Міністерства освіти в різних країнах і на різних рівнях вже певний час переймаються тим, яких цілей має досягати викладання іноземної мови. Наприклад, 21 закон, який регулює систему освіти в Іспанії, встановлює, що учні, окрім уміння розуміти і правильно створювати усні та письмові повідомлення рідною та іноземною мовами, повинні також навчитися спілкуватися з іншими людьми і брати участь у групових заходах з толерантним ставленням, долаючи упередження. Цей закон особливо цінує наявність іноземних мов у навчальній програмі, оскільки знання однієї або декількох іноземних мов є необхідною умовою для сприяння міжкультурному порозумінню у світі, який стає все більш відкритим для всіх видів міжнародних відносин, а також дозволить учням розширити сферу міжособистісних стосунків, сприяючи процесу соціалізації учнів [75, с. 85–90]. У Великій Британії у звіті органів освіти про викладання іноземної мови у віці до шістнадцяти років було представлено схожі характеристики. Встановлені цілі були поділені на лінгвістичні та літературні, а також гуманітарні та соціальні. Останні були спрямовані на підвищення соціальної компетентності учнів шляхом виховання чутливості до різних соціальних і поведінкових звичок, заохочення позитивного ставлення до інших країн і людей, які там живуть, подолання упереджень, пробудження інтересу до іноземної культури і стимулювання толерантності. У Сполучених Штатах Національний центр іноземних мов (NFLC) у Вашингтоні визначив чотири основні завдання викладання та вивчення іноземних мов. Одна з цих місій називається загальноосвітньою і спрямована на розвиток через вивчення іншої мови, культурної обізнаності, міжкультурної чутливості, глобальних перспектив, розуміння різних способів сприйняття дійсності, а також розуміння функціонування мови та систем логіки [98, с. 70–83]. Як ми вже зазначали раніше, коли Д. Хаймс запропонував свою теорію комунікативної компетентності, він здебільшого був зацікавлений в аналізі соціальної взаємодії та комунікації в межах одномовної (і, ймовірно, монокультурної) групи. Кількома роками пізніше В. Ек наголосив на тому, що викладання іноземної мови не обмежується лише тренуванням комунікативних навичок, але й має включати 22 особистісний та соціальний розвиток учня як індивідуальності, і тому він представив структуру комплексних цілей вивчення іноземної мови, яка включала такі аспекти, як соціальна компетентність, відповідальності. сприяння Представлена ним автономії модель або розвиток передбачала соціальної шість вимірів комунікативної компетентності. По суті, це шість точок зору на складне явище, які перетинаються і є взаємозалежними. Цими шістьма компетентностями є: 1) лінгвістична компетентність: здатність продукувати та інтерпретувати осмислені висловлювання, які сформовані відповідно до правил відповідної мови і несуть їх імпліцитне значення, тобто те значення, яке носії мови зазвичай надають висловлюванню, коли воно використовується ізольовано; 2) соціолінгвістична компетентність: усвідомлення того, як вибір мовних форм визначається такими умовами, як обстановка, стосунки між партнерами по спілкуванню, комунікативний намір тощо. Дана компетентність охоплює зв’язок між мовними сигналами та їхнім контекстуальним або ситуативним значенням. 3) дискурсивна компетентність: здатність використовувати відповідні стратегії у побудові та інтерпретації текстів. 4) стратегічна компетентність: коли комунікація є складною, ми повинні знайти способи “донести своє значення” або “з’ясувати, що хтось має на увазі”. Це комунікативні стратегії, такі як перефразування, прохання про роз’яснення. 5) соціокультурна компетентність: кожна мова знаходиться в соціокультурному контексті і передбачає використання певної системи координат, яка частково відрізняється від тієї, що є у тих, хто вивчає іноземну мову. Соціокультурна компетентність передбачає певний ступінь знайомства з цим контекстом. 6) соціальна компетентність: Передбачає як бажання, так і вміння взаємодіяти з іншими, включаючи мотивацію, ставлення, впевненість у собі, емпатію та здатність справлятися з соціальними ситуаціями [103, с. 48]. 23 На нашу думку, така структура комунікативної компетентності є найбільш близькою до елемента, який є об’єктом нашого дослідження, а саме лінгвокраїнознавчого компоненту. Усі ці компетентності є його складовими, оскільки всі ці навички мають на меті заглиблення у контекст та організацію ефективної комунікації. Така схема лише позбавлена інформаційної бази, необхідної для досягнення поставленої мети. Ми вважаємо, що саме матеріали, які забезпечують формування лінгвокраїнознавчої компетентності можуть зробити можливим опанування всіх зазначених компетентностей. Тим не менш, складна і всеосяжна модель комунікативної компетентності В. Ека все ще страждає від деяких недоліків. Перший з них полягає в тому, що ми беремо за модель носія мови. Як зазначає М. Байрам, у лінгвістичній та соціолінгвістичній компетентності носій мови як модель є імпліцитним, коли є посилання на “правила відповідної мови”, “конвенційне значення”, “відносини між партнерами по комунікації”. І навіть щодо соціокультурної компетенції ми також беремо носія мови за зразок, оскільки згаданий “соціокультурний контекст”, ймовірно, є рідним, і передбачуваний “певний ступінь знайомства з цим контекстом” також є рідним [103, с. 50]. Однак використання носія мови як моделі може бути неправильним вибором, і є кілька причин відмовитися від нього. Одна з них полягає в тому, що брати за зразок носія мови означає ставити перед собою недосяжну мету, що призведе до неминучої невдачі. Як пояснює М. Байрам, умови, в яких вивчається і засвоюється мова в сучасних освітніх системах, роблять ідеал двомовного мовця важкодосяжною метою [83, с. 17–18]. В. Кук також погоджується з думкою про те, що “провідна роль носія мови у викладанні мови затьмарила відмінну природу успішного користувача другої мови і створила недосяжну мету для тих, хто вивчає другу мову”, і пропонує переглянути цілі учня, а також визнати культурне і мовне походження студента [84, с. 185–209]. 24 Заміна носія мови як орієнтира для тих, хто вивчає іноземну мову, на міжкультурного носія була запропонована М. Байрамом і Ґ. Зарате в 1994 році. Ідея полягає в тому, що ті, хто вивчає іноземну мову, є особами, які приносять із собою в навчальний процес свою соціокультурну ідентичність як члени своєї рідної культури, і навіть якщо вони досягли високого рівня володіння мовою, що умовно називається “вільне володіння мовою на рівні носія”, вони все одно є “посередниками” між двома культурами [83, с. 19]. Поняття “медіатор” включає в себе аспекти як лінгвістичні, так і культурні. Спілкуючись іноземною мовою, учень також стає людиною з двома культурами, чия рідна культура завжди буде частиною його ідентичності. Ми повинні зауважити, що зміна мети з носія мови на міжкультурного мовця жодним чином не повинна розглядатися як зниження стандартів досягнень, які зараз очікуються від тих, хто вивчає мову. Це лише питання зміни точки зору та усвідомлення того, що компетенція міжкультурного мовця та носія мови не є однаковою ні в лінгвістичному, ні в культурному плані. Насправді, стати міжкультурним мовцем може бути складніше, ніж намагатися досягти рівня носія мови, оскільки перше є динамічним поняттям, яке не має кінцевої мети. Отже, знання власної культури та культури іншої сторони, а також ставлення до неї є передумовами ефективної міжкультурної комунікації. Ці фактори, однак, можуть бути змінені самим процесом взаємодії за допомогою різних навичок, які людина може привнести в нього. Ці навички слід розділити на дві групи: – ті, що спрямовані на інтерпретацію та встановлення відносин між двома культурами; – ті, що спрямовані на відкриття та взаємодію. Хоча М. Байрам визнає, що ці фактори можуть бути набуті через досвід і рефлексію, без втручання вчителів і навчальних закладів, він підтримує ідею інтеграції навчання міжкультурної комунікації в освітню систему [79, с. 53–69]. 25 Сьогодні оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією повинно містити невід’ємний елемент, а саме міжкультурне спілкування. У сучасному світі молоде покоління має можливість засвоювати іноземну мову далеко не лише на уроках у школі. Серед необмежених ресурсів для вивчення іноземної мови у середньостатистичної дитини зараз можна виділити: інтернет, кінематограф, мультиплікація, музика, книги, комікси, онлайн-чати, тощо. Міжкультурна комунікація стала не просто примхою, а базовою необхідністю у наші дні [47, с. 101– 111]. З появою інтернету учні більш ніж компетентні у сфері закордонного життя, інтересів їх однолітків, які проживають в інших країнах, мемів, тощо. Саме це і створює необхідність оволодіти іноземною мовою на достатньому рівні для організації ефективної комунікації з носіями мови. Базових знань граматики, лексики та фонетики недостатньо (хоча вони також є невід’ємною частиною оволодіння мовою). Але варто також звернути увагу на особливості менталітету, країни, історії, географії, культури, традицій, звичаїв, тощо. Усі ці аспекти мають безпосереднє відношення до засвоєння мови та можливості організації якісної комунікації з носієм мови та, що не менш важливо у даному аспекті, іншої культури [18, с. 406–407]. У світлі сучасного стану розвитку методики викладання іноземних мов існує очевидна необхідність посилення лінгвокраїнознавчого аспекту комунікативної компетенції. Вивчаючи іноземну мову, студенти стикаються з іншою культурою, а викладання мови за своєю суттю є міжкультурною комунікацією. Включення країнознавчих елементів, культурних даних і контекстуальної інформації у навчання іноземної мови зумовлене не просто бажанням зробити процес навчання цікавим, а скоріше внутрішньою необхідністю, притаманною самому процесу навчання [49, с. 17–19]. Вкрай важливо, щоб учні набули навичок міжкультурної компетентності та продемонстрували здатність вести дискурс у різних культурних контекстах. Щоб 26 сприяти цьому, викладачі повинні створювати умови, за яких студенти можуть взаємодіяти з мовою, що вивчається, у спосіб, що сприяє міжкультурному розумінню та взаємодії. Термін “міжкультурна компетентність” розуміється як невід’ємний аспект комунікативної компетентності тих, хто вивчає іноземну мову. Можна зробити висновок, що міжкультурна компетенція є наскрізним елементом, який лежить в основі всіх аспектів комунікативної компетентності. Отже, термін “міжкультурна комунікація” являє собою єдине поняття, яке охоплює як “міжкультурну компетентність”, так і “комунікативну компетентність”. Цей термін означає акт комунікації між людьми з різним культурним походженням, коли обидві сторони усвідомлюють свою відмінну ідентичність і по-різному сприймають відмінності іншої сторони [32, с. 106–110]. Можна стверджувати, що міжкультурний аспект слід розглядати як ключовий елемент лінгвокраїнознавчої компетентності. Дійсно, можна припустити, що цей аспект має бути покладений в основу будь-якого посібника з розвитку мовної компетентності. Для того, щоб брати участь у діалозі культур, важливо володіти низкою ключових компетентностей. До них відносяться здатність приймати точку зору інших, брати на себе ініціативу у встановленні міжкультурного контакту, передбачати та виявляти потенційні соціокультурні розбіжності, брати на себе відповідальність за усунення міжкультурних непорозумінь, застосовувати дипломатичний підхід з метою підтримання діалогу і, нарешті, оволодіти навичками самостійної діяльності в мультикультурному контексті. Даний рівень володіння іноземною мовою можна вважати оптимальним стандартом. Саме включення лінгвокраїнознавчого матеріалу в навчальну програму є ефективною стратегією для посилення мотивації та стійкого інтересу до вивчення іноземних мов. Інтегруючи в навчальне середовище елементи у сфері країнознавства, такі як інформація про її унікальні особливості, культурні цінності, історичні та 27 традиційні практики, учні можуть розвинути глибше розуміння мови та культури, що призводить до більш стійкого та посиленого інтересу до навчання. Лінгвокраїнознавчий вимір вивчення мови відіграє важливу роль в оволодінні комунікативною компетентністю, яка і є основною метою на уроках іноземної мови. У процесі вивчення іноземної мови важливо враховувати наступні аспекти, які постулює К. Котович: – оволодіння фактами щодо особливостей культури, історії, традицій; – спонукання до міжкультурного діалогу; – вивчення учнями підґрунтя певних мовних явищ, іншомовної системи розуміння та логіки, притаманній певній культурі; – компаративний аналіз іноземних мовних структур з рідною мовою; – розвиток навичок самостійного навчання та автономності [33, с. 6]. Ми погоджуємося з його твердженням, що цілі викладання мови можуть бути досягнуті за допомогою інтегрованого підходу, який охоплює вивчення мови та культури її представника в поєднанні з активною комунікативною та когнітивною діяльністю з боку того, хто навчається. Враховуючи роль лінгвокраїнознавчого підходу в методиці для організації ефективного оволодіння іноземною мовою, зокрема у визначенні методів і форм роботи, що сприяють залученню студентів до нової культури, можна стверджувати, що цей підхід може підвищити мотивацію та ефективність навчального процесу. Інтеграція лінгвокраїнознавства в навчальні програми з іноземних мов сприяє підвищенню інтересу до предмету, створенню особливої атмосфери, сприятливої для засвоєння лінгвістичного інструментарію, історичних даних, культурних уявлень та країнознавчої інформації завдяки використанню різноманітних методик і прийомів. Даний підхід сприятиме формуванню в здобувачів освіти мотивації до вивчення як лінгвістичних, так і краєзнавчих матеріалів. Вчителю надається можливість 28 відбирати, організовувати та практикувати завдання для засвоєння лінгвістичної та країнознавчої інформації на уроках іноземної мови. О. Кукла стверджує, що застосування країнознавчих матеріалів сприяє розвитку стійких практичних іншомовних навичок і вмінь. З одного боку, такий підхід забезпечує створення міцної системи навичок і вмінь, які полегшують практичне використання іноземної мови як інструменту міжособистісної та міжкультурної комунікації. З іншого боку, він сприяє набуттю цінних знань, які студенти неминуче використовуватимуть у майбутньому [35, с. 428–432]. Крім того, важливо зауважити, що оволодіння другою мовою передбачає досягнення учнями комунікативної компетентності, яка формується шляхом взаємопов’язаного розвитку мовленнєвих, соціокультурних і лінгвістичних навичок учнів. Щоб оптимально сприяти цьому процесу, викладачі повинні інтегрувати новітні технологічні інструменти у свій педагогічний підхід. Доведено, що інтеграція сучасних освітніх технологій сприяє набуттю учнями важливих комунікативних компетенцій. Це знаходить своє відображення у підвищенні академічної успішності у предметній галузі та помітному покращенні якості освіти, що надається. Цю точку зору підтримує О. Артюхова, яка стверджує, що “організація навчання іноземної мови з інтеграцією національної культури країни, мова якої вивчається, сприятиме підвищенню рівня комунікативної та пізнавальної вмотивованості учнів, а також розширенню їхнього загального світогляду”. Глибоке розуміння як лінгвістичних аспектів, так і культурного фону країни слугує збільшенню “культурних знань” [5, с. 14–18]. Варто зазначити, що у наш час навчальна інформація може бути подана за допомогою інтернет та медіа засобів, які значно спрощують та урізноманітнюють процес вивчення іноземної мови. Учні мають змогу працювати з аутентичними матеріалами, які дають можливість зануритись в мовне середовище в процесі сприйняття інформації в ході читання, слухання, розмови, тощо. Розвиток усіх 29 необхідних мовних та мовленнєвих навичок відбувається з одночасним поглинання необхідної лінгвокраїнознавчої бази, що спрощує реальну комунікацію з носіями. У ході такого інтегрованого підходу учням надається можливість формування активного та пасивного лексичного запасу, розуміння фразеологічних виразів, сленгових конструкцій, граматичних патернів та набуття фонетичних навичок. Окрім того, відбувається розвиток мислення, підчищення самооцінки, виховання поваги та інтересу до іноземних культур і націй. Ми можемо спостерігати вагоме підвищення орієнтованості на процес формування лінгвокраїнознавчої компетентності здобувачів освіти в ході опанування іноземної мови, оскільки саме даний елемент компетентнісного підходу до навчання відіграє одну з найбільш важливих ролей в успішності учнів в сучасних реаліях мультикультурного світу. У зв’язку з усвідомленням потреби щодо компетентності учнів у сфері лінгвокраїнознавства мови, що вивчається, перед дослідниками постав ряд проблем, які потребують нагального вирішення, а саме: підготовка молоді до реальної комунікації з носіями мови; спілкування в інформаційному середовищі; розробка релевантних навчальних матеріалів для досягнення поставленої мети [29, с. 364–370]. Як вже зазначалося раніше, головною метою сучасної освіти у сфері вивчення іноземної мови є формування комунікативної компетентності, тобто забезпечення школярів інформацією та навичками, які допоможуть їм брати участь в іншомовному спілкуванні і почуватися при цьому впевненими співрозмовниками. Тому ми вважаємо, що лінгвокраїнознавча компетентність є невід’ємним елементом в опануванні іноземної мови, оскільки саме інформація, на якій базується дана складова комунікативної компетентності надає учням важливого контексту у якому перебувають носії і розуміння якого є важливим в ході акту комунікації. Саме такий аспект дозволить уникнути імовірних непорозумінь чи неможливості знайти “спільну мову”. 30 Метою фокусування на розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності є навчання учнів змістовно сприймати та розуміти іноземну мову, володіти необхідним матеріалом та продукувати власні думки та ідеї. Розвиток лінгвокраїнознавчих навичок учнів є невід’ємною частиною процесу, який допоможе їм стати інтернаціоналістами та патріотами власної країни. На уроках англійської мови ми розвиваємо розуміння світу і вчимося цінувати його через вираження позитивних думок і почуттів. На нашу думку, термін “лінгвокраїнознавча компетентність” використовується для опису здатності жити та ефективно взаємодіяти в сучасному мультикультурному середовищі. Адже у сучасному глобалізованому світі, де часто загострюється міжнаціональна напруженість, а виховання патріотизму та мультикультуралізму має неабияку цінність, такого роду знання набувають особливого значення. При виборі лінгвокраїнознавчих матеріалів слід враховувати низку чинників, зокрема специфіку сфер і форм спілкування, якими користуються учні, їхній поточний словниковий запас, потенціал використання країнознавчої інформації, а також розмаїття культур і сучасних реалій у країнах, мови яких вивчаються. При відборі країнознавчої інформації необхідно враховувати вік та інтереси учнів. Оригінальні тексти повинні містити матеріал, який задовольняв би їх інтереси [4, с. 108–113]. Інтеграція лінгвокраїнознавчого матеріалу у викладання англійської мови може сприяти розвитку лінгвістичної перспективи, заохочувати студентів до роздумів про свій особистий досвід і знання про країну походження, покращити засвоєння мовного матеріалу та допомогти їм уникнути соціокультурних негараздів у майбутньому. Це також сприяє розвитку навичок логічного та критичного мислення учнів, надаючи їм можливість взаємодіяти з автентичними літературними текстами. 31 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 Підсумовуючи вищезазначене, необхідно підкреслити, що ми дослідили проблему тлумачення понять “компетенція” та “компетентність” та питання того чи варто їх ототожнювати. Ми дійшли висновку, що все ж таки ці поняття мають різну дефініцію, хоча вони і є взаємозалежними. Проблема із визначенням виникла, скоріш за все, у зв’язку з некоректними перекладами іншомовних джерел та уподібнення цих двох лексем через спільний корінь у латинському слові competentia. Врахувавши думку різних вчених та теоретиків, ми змогли сформулювати релевантні визначення до понять “компетентності” та “компетенції”, а саме: 3) Компетенція – це якісна характеристика особи, яка включає знання, обізнаність у певній сфері та досвід, що дозволяє їй вирішувати відповідні завдання, приймати рішення та мати власну судження у певній галузі. 4) Компетентність – це індивідуальна комплексна характеристика спеціаліста у певній галузі, яка демонструє: спроможність здійснювати певну діяльність; вирішувати проблеми та задачі; застосовувати набуті знання та навички на практиці; ефективно використовувати особистісні здібності та досвід як підтримку у професійній діяльності; показувати гнучкість та креативність мислення у відповідній сфері. Лінгвокраїнознавчий компонент можна розглядати з двох точок зору, а саме як складову методики викладання або складник навчання мови (на рівні з граматичним, лексичним, тощо). Також необхідно відрізняти лінгвокраїнознавство від подібних до нього термінів, таких як соціокультурний та країнознавчий елемент. Соціокультурна компетентність полягає у засвоєнні знань щодо культурних та духових цінностей народу. Країнознавча компетентність містить у собі базу інформації щодо географічних, політичних, культурних, тощо особливостей певної країни. Лінгвокраїнознавча компетентність, у свою чергу, базуючись на усіх цих 32 відомостях, фокусує свою увагу на їх вплив на мову, її засвоєння та ефективне використання в іншомовному просторі. Лінгвокраїнознавчу компетентність складають: – дані, що охоплюють сфери географії та історичних фактів про країну, політичний устрій, диференціацію суспільства, наукові, культурні, літературні, мистецькі та традиційні досягнення народу тощо; – “фонові знання”, тобто імпліцитне розуміння, яке присутнє у свідомості всіх носіїв мови і слугує основою для комунікації; – невербальні засоби комунікації, а саме жести, міміка, традиції та звичаї притаманні народу певної країни. Протягом довгого часу розроблялись підходи до вивчення іноземної мови, зокрема термінологічно-концептуальна база даного процесу. Наприклад, спочатку еталоном володіння мовою вважалась лінгвістична компетентність. Згодом на зміну цій теорії прийшла концепція комунікативної компетентності, яка фокусувалась на соціолінгвістичній компетентності, що дозволяло сприймати мову не лише з лінгвістичної точки зору, а як складний живий організм, який потребує різноаспектного вивчення. Володіння комунікативною компетентністю є головною метою вивчення іноземної мови. Вона передбачає акт комунікації між людьми з різним культурним походженням, коли обидві сторони усвідомлюють свою відмінну ідентичність і порізному сприймають відмінності іншої сторони. Лінгвокраїнознавча компетентність як елемент оволодіння іноземною мовою робить неабиякий внесок у цей процес, оскільки допомагає не лише засвоїти лінгвістичний матеріал, сформувати мовні та мовленнєві навички, а й дослідити особливості іншої держави та культури, менталітет та особливості сприйняття дійсності її представниками. 33 РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗГІДНО МЕТОДИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У цьому розділі ми висвітлимо основні методи подання лінгвокраїнознавчого матеріалу на уроках англійської мови. Також будуть зазначені аспекти, які варто враховувати при виборі запропонованих методів. Окрім того, ми навели варіації прийомів презентації нової лексики на уроках, а також розробили приклади завдань, які було б доцільно використати в ході вивчення та відпрацювання нового вокабуляру. 2.1 Методи подання лінгвокраїнознавчого матеріалу на уроках У наш час, коли особливо актуальним постало питання щодо залученості сучасної молоді у сфері світової культури у зв’язку з інтеграцією в іноземний простір, з’явилась потреба у спрямуванні уваги пошук оптимальних та релевантних засобів навчання та викладання іноземних мов. Міжособистісна комунікація представників різних культур та мов здійснюється зазвичай на базі взаємного інтересу співрозмовників та спільної мети, а саме знаходження спільної мови, взаємне збагачення кругозору та засобів міжнародного спілкування [57, с. 63–70]. Тим не менш, варто зауважити, що зазначених вище компонентів не достатньо, оскільки не менш важливо бути цікавим партнером у розмові, тобто розуміти і володіти знаннями не лише у сфері власної національної культури, історії, звичаїв, традицій, етики, географії, тощо, а й мати уявлення про ці ж аспекти в мові та культурі співрозмовника. Саме лінгвокраїнознавчий матеріал може стати додатковим джерелом мотивації для учнів у ході вивчення англійської мови, оскільки це дає їм змогу в ході розмови опиратися на факти та відомості, з якими вони можуть зустрітися у повсякденному житті в середовищі іншої країни та культури. Тому розширення бази знань у сфері володіння інформацією щодо різноманітних аспектів іноземної культури дає змогу 34 учням якомога продуктивніше та ефективніше будувати комунікацію в міжкультурному соціумі [67, с. 2–3]. Вивчення питання використання лінгвокраїнознавчих матеріалів у ході навчання іноземних мов розглядалися у розрізі методики викладання та засобів і прийомів навчання. Даними дослідженнями займались такі вчені, як Р. Ладо, М. Байрам, В. Ессарте-Сарріес та ін. Заняття, які були проведені з врахування лінгвокраїнознавчого аспекту вчать учнів бути зацікавленими у різноманітних сферах життя та збагачувати свою базу знань в культурному контексті. Це не лише сухі факти про історію, культуру та географію, а й їх взаємозв’язок, вплив на мову, її розвиток, менталітет жителів інших держав, особливості побудови їх комунікації [70, с. 268–269]. При проведенні уроку іноземної мови, особливо з використанням лінгвокраїнознавчого матеріалу, вкрай важливою є майстерність вчителя та уміння застосувати коректні методи навчання, творчо підійти до складання плану заняття, звернути увагу на всі необхідні навички та факти в розрізі конкретної теми, а також сфокусуватися на практичній діяльності учнів. У зв’язку зі стрімким розвитком та реформування освітньої системи зростає потреба у розробці нових та актуальних методик викладання іноземних мов, створення яких повинно опиратись на основні цілі сучасного навчання, а саме: – розвиток індивідуального підходу до учнів; – підвищення рівня мотивації здобувачів освіти; – інтерес до володіння мовою та культури її носіїв; – зниження рівня формальності в організації навчання; – справедливе оцінювання діяльності учнів; – надавання реальної можливості живого спілкування іноземною мовою; – демократичний стиль комунікації між учнями та вчителем [58, с. 163–168]. Освітяни прагнуть включити новий, цікавий лінгвокраїнознавчий матеріал, мотивувати дітей до вивчення такого матеріалу на більш ранньому етапі, ніж це 35 дозволяє навчальна програма, і підтримувати психологічно сприятливу атмосферу в класі. У позакласних заходах автентична поезія, музика і драматургія з елементами лінгвокраїнознавства набувають дедалі більшого поширення і вважаються невід’ємними компонентами уроку [19, с. 100–107]. Метою таких включень є оптимізація ефективності навчального процесу, гарантуючи, що студенти отримають знання, які резонують з їхнім особистим зростанням та світоглядом. Крім того, це розвиває впевненість у мовних знаннях, покращуючи когнітивні функції, такі як мислення, пам’ять та навички навчання. Це досягається завдяки використанню словників і текстових матеріалів, що сприяють розвитку як загальних, так і специфічних навчальних навичок. Серед викладачів англійської мови поширена думка, що використання ігор є ефективним методом вивчення мови. Впровадження ігор на уроках англійської мови може сприяти залученню учнів до комунікативної діяльності, в тому числі до вивчення культурних нюансів. Крім того, це може допомогти у розвитку конкретних навичок володіння мовою, сприяти глобальному та естетичному вихованню, а також сприяти формуванню стратегій вивчення мови [17, с. 8–9]. Важливо зазначити, що в контексті існуючих організаційних форм можуть існувати різноманітні підходи до вивчення мови, які характеризуються різною тривалістю, стандартами якості та методами початку та завершення. Інтенсивні методи цінні тим, що вони використовують автентичні тексти, залучаючи учнів до групової роботи. Враховуючи різноманітність методів, що використовуються в шкільній системі, важливо враховувати наявність некомунікабельних учнів і тих, кому бракує необхідної бази навичок, у кожній шкільній команді [25, с. 132]. Концепція розробки навчальних програм за допомогою комп’ютерів, презентацій та відео вже давно стала невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу. Інтенсивність навчання є однією з найважливіших сучасних тенденцій, що вимагає трансформації підходу до уроків англійської мови. Особливо важливим є введення 36 додаткових практичних вправ, які сприяють справжньому іншомовному спілкуванню [21, с. 33–35]. Цього можна досягти: – на внутрішньошкільному рівні через впровадження ефективних стратегій спілкування з іноземними гостями та організацію таких заходів, як конкурс КВК; – на міжшкільному рівні розвитку мовних навичок можуть сприяти переписки іноземною мовою, конкурси, фестивалі та тижні іноземних мов; – на позашкільному рівні інтеграція учнів в автентичне робоче середовище може сприяти розвитку їхніх мовних здібностей [62, с. 2–9]. Мета розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності старшокласників полягає в тому, щоб озброїти їх здібностями, необхідними для розуміння, інтерпретації та використання іноземної мови у відповідному контексті. Таким чином, виникає необхідність визначити, яких фундаментальних правил необхідно дотримуватися, аби уникнути якнайбільше перешкод, які могли б бути спричинені культурними відмінностями. У своїх дослідженнях науковці визначили кілька фундаментальних методів вивчення лінгвокраїнознавчого матеріалу, а саме: – компаративістика – порівняльний аналіз лінгвокраїнознавчих елементів української та англійської мов; – ситуативний аналіз – на базі, продемонстрованих вчителем, ситуацій непорозуміння між співрозмовниками учні обговорюють проблему та шукають шляхи її вирішення; – театралізація – проведення рольової гри, яка відображає реальну імовірну комунікативну ситуацію [64, с. 4]. Також важливо враховувати такі принципи при розробці методів вивчення лінгвокраїнознавчих матеріалів: – дедуктивність – ознайомлення з конкретними елементами мовних особливостей має відбуватись від простого до складного; 37 – збалансованість – урівноваження подачі мовного та немовного матеріалу, а також відповідне використання рідної мови та мови, що вивчається протягом уроку; – первинність – зосередження уваги на основних фактах, які допоможуть учням (при всьому бажанні, дуже глибоко дослідити кожне питання учні не зможуть, оскільки кількість годин у програмі обмежена); – наочність – для кращого засвоєння матеріалу учням необхідна візуальна підтримка; – індивідуалізація навчання – адаптація навчального матеріалу до потреб кожного учня; – комунікативність – фокусування на розвитку комунікативних навичок всіх здобувачів освіти; – автентичність – використання автентичних матеріалів для найбільш глибокого занурення у мовне середовище [67, с. 127–130]. Слід зауважити, що подолання мовного бар’єру не тягне за собою автоматичного подолання культурного бар’єру. Недостатньо досягти вільного володіння іноземною мовою, щоб забезпечити ефективну комунікацію з представниками інших народів. Брак знань про їхні цінності та світогляд може призвести до непорозумінь. Ми вважаємо, що ефективним методом викладання лінгвокраїнознавчого матеріалу є використання спеціально розроблених вправ. Практиками та науковцями було зроблено багато спроб класифікувати такі вправи відповідно до їхнього конкретного типу. Узагальнення результатів наукових досліджень у цій галузі дозволяє виокремити такі категорії завдань для формування лінгвокраїнознавчої компетентності старшокласників: – дослідницькі – вправи, основною метою яких є самостійна пошукова діяльність учнів спрямована на знаходження конкретного матеріалу та його подальша презентація; 38 – ігрові – відтворення можливих комунікативних ситуацій, що насправді виникають з носіями мови та культури; – творчі – комплексне завдання, яке може включати різні види роботи. Результатом такої діяльності може бути презентація проекту, доповіді, театральної постановки, тощо [53, с. 114–116]. При вивченні іноземної мови зазвичай у школах є можливість використовувати лише тип навчання поза мовним середовищем. В умовах відсутності реального мовного середовища, стислих рамок уроку і нестачі регіонального країнознавчого матеріалу вчитель стикається з об’єктивними труднощами у вирішенні складного завдання формування різнобічної лінгвокраїнознавчої компетентності учнів, тому присутність в тому чи іншому вигляді компонентів мовного середовища країни досліджуваної мови на уроках є необхідною [61, с. 43–50]. Підручники англійської мови містять матеріал регіонально-географічного характеру, що дозволяє забезпечити реалізацію лінгвокраїнознавчого компоненту, пропонуючи інформацію про Велику Британію та англомовні країни, розвиваючи вміння учнів представляти країну в порівнянні з іншими країнами. Учні вчаться будувати мовленнєву та немовленнєву поведінку з урахуванням особливостей культури країни, мова якої вивчається, при розумінні єдиної системи етнічних цінностей народу. Навчальний матеріал подається і виконується в завданнях, що моделюють ситуації реального повсякденного застосування мови [52, с. 10–14]. На нашу думку, регіонального географічного матеріалу в підручниках недостатньо для більш повного розуміння історії, культури, побуту і т.д. країни, що вивчається. Тому необхідно вводити додаткові тексти. Релевантно підібрані актуальні та цікаві матеріали про життя в цих країнах, змістовні тексти, фотографії та ілюстрації зроблять їх прекрасним доповненням до традиційних шкільних підручників, з одного боку. З іншого, система додаткових текстів покликана розширити і поглибити 39 вивчення мови за рахунок вивчення країнознавчої інформації, отриманої учнями на уроках англійської мови. Форми контролю знань після застосування таких матеріалів можуть бути у вигляді: – усіх можливих варіацій завдань “запитання-відповідь” за змістом тексту; – знаходження в тексті тверджень, які можуть слугувати підтвердженням ілюстрацій; – короткого переказу тексту; – бесіди вчителя з учнем за прочитаним текстом, обґрунтування учнем своєї точки зору [71, с. 210–212]. Іноді, залежно від завдань уроку, можна поєднувати традиційні та нетрадиційні форми контролю. Як правило, в кінці текстів даються завдання лексико-граматичного характеру, наприклад, при вивченні тексту про королівську сім’ю передбачається тренування в усному мовленні фраз з використанням присвійного відмінка, в інших визначення в текстах англійських еквівалентів, складання питань з використанням нових лексичних одиниць тощо [50, с. 270]. Дієвим методом роботи на уроках з метою збільшення кількості лінгвокраїнознавчих матеріалів є робота з автентичними листами, яка може вирішити наступні завдання: – навчити правильно оформляти лист англійською мовою, правильно підписувати конверт; – вчити розуміти і правильно осмислювати зміст текстів; – вчити висловлювати свою думку на основі інформації, яка міститься в тексті, вести бесіду, аргументувати свою точку зору; – навчити застосовувати отримані знання на письмі в ситуаціях, наближених до реальних; 40 – навчити використовувати сталі вирази, притаманні тій чи іншій ситуації у сфері епістолярної комунікації [42, с. 148–154]. Автентичні листи відрізняються від звичайних текстів, написаних простою повсякденною мовою. При цьому учням цікаво буквально все: починаючи від зображення на марках, конвертах і листівках, закінчуючи почерком, не кажучи вже про зміст. Автентичність листування є потужним інструментом мотивації учнів у їхньому прагненні оволодіти навичками написання листів. Обов’язково розглядається структура особистого та ділового листа, заучуються напам’ять приклади вступних фраз, привітання (звертання), заключних фраз, проговорюється приблизна схема послідовності викладу подій в основній частині листа. Хоча листування займає незначне місце в змісті навчального матеріалу, але, на нашу думку, його вивчення здатне оживити, урізноманітнити традиційні уроки англійської мови та підтримати інтерес учнів до її вивчення. До того ж, варто підкреслити, що кореспонденція складає вагому частину офіційного та неофіційного спілкування у англомовних країнах. До прикладу, в Україні відсоток комунікації за допомогою засобів електронної чи звичайної пошти набагато нижчий. Замість цього часто використовуються месенджери, соціальні мережі, тощо. Тому, розуміння правил переписки та листування є невід’ємним елементом оволодіння лінгвокраїнознавчою компетенцією. Без цих знань здобувачу освіти буде складно побудувати ефективний діалог зі співрозмовником, який володіє особливостями англомовного листування. Вартим уваги методом є робота з невербальними формами, прислів’ями, ідіоматичними виразами, яка дає глибоке уявлення про мову і культуру країни, мова якої вивчається, але і, що більш важливо, “Do English to the most English”. Не секрет, що навіть за використаною англійською лексикою можна визначити у співрозмовнику представника зовсім іншої нації [56, с. 100–101]. 41 При вивченні вищевикладеного матеріалу відбувається максимально можливе наближення до мови, що вивчається. Те, що ми чуємо, не завжди те, що нам говорять. Відбувається вербальна втрата інформації, тому так важливі невербальні засоби спілкування, які іноді говорять більше, ніж можна висловити словами (тон, інтонація, тембр), в тому числі мова жестів. Наведемо кілька прикладів невербальних засобів передавання інформації: стояти, поклавши руки на стегна – готовність, агресія; сидіти, розставивши ноги – відкритість, розслабленість; схрещені руки на грудях – оборона; потирання очей – сумніви, недовіра; погладжування підборіддя – спроба прийняти рішення. Деякі англійські та українські прислів’я мають загальне значення і можуть бути дослівно перекладені з однієї мови на іншу. Наприклад, “There is no smoke without fire” має український еквівалент “Диму без вогню не буває”. В інших випадках значення одного прислів’я можна перекласти по-різному: “Once bitten, twice shy” може бути виражено українською, як “Обпікшись на молоці, будеш дмухати і на воду” [73, с. 312–313]. Саме така різниця у мисленні у різних націях і країнах інколи призводить до певних непорозумінь та незручних ситуацій. Варто звертати увагу на такі випадки, оскільки часто це може допомогти глибше збагнути суть нації та менталітету, а також скоріше дійти спільного знаменника зі співрозмовником, який є представником абсолютно іншої культури. Пізнавальний інтерес студентів викликає вивчення значення одних і тих же слів, що мають різне значення в британській, американській та австралійській англійській мові. Наприклад, Barbie – barbecue, roo – kangaroo, mozzie – mosquito, chook – chicken, tellie – TV [2, с. 40]. Як було зазначено вище, наближення до культури країни, мова якої вивчається, неможливе без знайомства з її фольклором, прислів’ями, тощо, оскільки це є обов’язковим компонентом вивчення мови у лінгвокраїнознавчому контексті. На 42 нашу думку, при вивченні англійської мови цьому аспекту варто надавати більше значення. Окремим методом на уроках іноземної мови є робота з автентичними оголошеннями, газетами, журналами, листівками, предметами побуту, тощо. На сьогоднішній день можна отримати достатню кількість вищезазначених об’єктів, які можуть бути використані як при проведенні уроків з предмету при вивченні відповідної теми, так і на класних годинах, а також при проведенні тижня англійської мови [40, с. 137–144]. Всі перераховані форми введення матеріалів регіонально-географічного змісту сприяють передачі англомовної культури школярам, сприяють залученню їх до діалогу культур, розвивають їх творчі та пізнавальні здібності, підвищують і підтримують інтерес до вивчення іноземної мови. Аналіз проблем, що цікавлять учнів середньої та старшої школи, показує, що основними є чотири блоки навчальних тем при вивченні мовного матеріалу, а саме: – молодіжні проблеми; – мода, дозвілля; – освіта; – про себе і навколишній світ [55, с. 64]. Вивчення цих тем безпосередньо пов’язане зі змістом уроку, який включає наступні компоненти: 1. Оволодіння мовою через вивчення лінгвокраїнознавчого компоненту: a) Знання, розуміння реалій (слів, що позначають об’єкти національних культур) та вміння їх вживати, а також фонової лексики (антропонімів, омонімів); фразеологічних одиниць, прислів’їв, афоризмів як джерела національно-культурної інформації. Як правило, це уроки ознайомлення з культурою на основі текстів про свята, символи, традиції. 43 б) Знання регіональних географічних тем, пов’язаних із загальними знаннями про Англію та її історію (англійський гумор, історія та традиції королівської сім’ї, знаменитий король Артур, тощо). Одним з видів роботи з історії Англії можуть бути вечори англійської поезії, або вистави за творами Марка Твена, Шекспіра. Окрім того, варто також включати інформацію про інші англомовні країни, такі як Сполучені Штати Америки, Австралія, Сингапур, Канада, тощо. Кожна з даних держав має власні особливості (географічні, історичні, етнічні, соціальні, культурні, тощо). Розуміння усіх аспектів лише британського лінгвокраїнознавства не зробить учнів універсальними комунікантами на світовій арені. 2. Загальнонавчальний компонент: а) Навчально-організаційні здібності, пов’язані з формуванням у студентів уміння працювати в різних режимах (студент-викладач; студент-студент; студентистуденти; студенти-група та ін.), об’єктивно і коректно оцінювати діяльність і активність товаришів. Це уроки-презентації, проекти, коли група учнів з 3-5 осіб обирає тему, готує повідомлення, а потім захищає його перед класом. Обов’язкова умова – задавати питання по темі, оцінювати англійською мовою. б) Навчально-інтелектуальні здібності, пов’язані з формуванням умінь порівнювати, зіставляти, аналізувати, систематизувати і узагальнювати вивчений матеріал. У цьому плані цікавими є роботи студентів з таких тем, як “Субкультура”, “Політика”, “Розрив поколінь” у формі презентацій, доповідей, інтерв’ю, зустрічей. в) Навчально-комунікативні здібності, які проявляються в культурі спілкування, тобто в умінні слухати і чути партнера по спілкуванню, доводити свою точку зору. Форми уроку різноманітні: урок-подорож, урок-телеміст, урок-журнал, урокекскурсія, урок-вікторина, тощо [51, с. 58–60]. 44 2.2 Прийоми презентації та вивчення мовних одиниць із лінгвокраїнознавчим підтекстом Засвоєння словникового запасу має важливе значення для комунікативної компетенції та є одним із центральних завдань для тих, хто вивчає другу мову. Тому процес вивчення слів залишається першим кроком у вивченні будь-якої мови. Засвоєння вокабуляру та його найефективніші засоби були в центрі уваги досліджень у галузі вивчення другої мови. Більшість підручників з вивчення лексики радять учням вести словникові зошити, щоб сприяти засвоєнню лексики, а також розвивати самостійність учнів. Проте було проведено небагато досліджень, присвячених словниковим зошитам, які ведуть студенти, що вивчають англійську мову як іноземну [80, с. 1–13]. Дж. Маккрості, наприклад, провів дослідження, в якому вивчив словникові зошити, які вели 124 студенти першого курсу, що вивчали англійську мову в японському університеті. Дослідження мало на меті визначити: – джерела, з яких студенти вибирають слова; – типи і частоту вибраних слів; – причини, що стоять за вибором слів [94, с. 246–255]. За результатами дослідження було класифіковано джерела, з яких учні черпали словниковий запас за п’ятьма основними категоріями: 1) підручники та роздаткові матеріали; 2) інші письмові джерела (книги, газети, журнали); 3) електронні засоби масової інформації (музика, телебачення, фільми); 4) розмови; 5) інші (зокрема, вивіски, Інтернет, комп’ютерні ігри, словники). Більшість слів (82%) були взяті з підручників та роздаткових матеріалів, оскільки вони були їхніми першими джерелами вивчення мови. Студенти також вибрали деякі 45 слова з інших письмових джерел (6,5%) і (5%) з електронних носіїв (переважно з музичних компакт-дисків). Лише 2% слів були отримані під час прослуховування або участі в розмові, 4,5% слів були отримані з інших джерел. З іншого боку, вивчення зошитів показало, якій кількості слів з кожної частини мови учні надавали перевагу. Іменники виявилися найпопулярнішим класом слів. З 17 483 слів, близько 43% були іменниками. Найвищий відсоток іменників, записаних окремим студентом, становив 54%, а найнижчий – 30%. Результати вказують на те, що учні схильні записувати іменники більше, ніж будь-яку іншу частину мови, і це дослідження показало, що вчителі повинні приділяти більше часу навчанню своїх учнів правильному використанню словникових зошитів. Під час спостереження студенти сиділи в групах (за круглими столами), демонструючи стиль навчання у співпраці. Програма заняття включала чотири важливі лексичні вправи: – вправу на встановлення відповідності; – вправу на використання лексики в контексті; – вправу з фотографіями; – вправу на перефразування. У вправі на встановлення відповідності студенти отримали аркуш з двома колонками. У колонці (А) було подано 14 словникових слів (студенти не були знайомі з цими словами), а в колонці (Б) були представлені можливі синоніми або визначення, які могли б відповідати 14 словам у колонці (А). У цій вправі студенти працювали в групах, але індивідуально. Потім учнів попросили попрацювати в парах і допомогти один одному у виконанні завдання, а класний керівник стежив за їхньою мовною поведінкою. Зрештою, вони поділилися своїми відповідями з учителем та рештою класу. Під час виконання цього завдання вчитель намагався запропонувати учням прийоми, які б 46 краще допомагали пам’яті учнів у засвоєнні лексики. Крім того, питання безпосередньо пов’язували лексику з контекстом, пропонуючи студентам прочитати рядок у статті для читання і здогадатися про значення слова з контексту. Також студенти отримали ще дві вправи на перевірку словникового запасу. Поперше, вправа з фотографіями, які представив вчитель. У цій вправі студенти були об’єднані в групи, і викладач показав їм фотографії представників різних професій. Потім він запитав студентів: «Що ви бачите? Що ви знаєте про людей на малюнках? І звідки ви це знаєте? Вчитель намагався перевірити знання учнями назв та обговорити різноманітну інформацію, пов’язану з картинками, щоб покращити практику вивчення лексики. По-друге, вчитель провів вправу на перефразування, в якій попросив учнів працювати індивідуально і використовувати власні слова для позначення або пояснення тих самих слів, що записані на робочому аркуші. Учнів заохочували використовувати власні слова, щоб дати уявлення про статтю та підсумувати її. Результати цього дослідження виявилися дуже непередбачуваними. Студенти зазначили, що зазвичай вони вивчають більше лексики поза межами аудиторії, ніж на заняттях з розвитку базових навичок (наприклад, аудіювання, говоріння та письма). З іншого боку, студенти підтвердили, що в освітньому середовищі вони вивчають більшу частину лексики, яку викладають на заняттях з читання [76, с. 78–84]. Відповідно до проведеного експерименту, було визначено, що 44% студентів вивчають більшу частину свого словникового запасу на заняттях з читання. Крім того, 28% студентів зазначили, що вони вивчають більше лексики поза межами аудиторії, що є великим відсотком порівняно з іншими дисциплінами. З іншого боку, на заняттях з письма та аудіювання та говоріння студенти найменше поповнюють свій словниковий запас – 17% та 11% відповідно. Однак, результати цього розділу опитування можуть становити загрозу для валідності. Оскільки учасники були на уроці читання, вони могли сказати, що зазвичай вивчають більше лексики на уроках 47 читання, просто тому, що вони були на уроці читання і вважали це правильною відповіддю. Вони могли вважати, що краще обрати читання, ніж будь-яку іншу дисципліну, а отже, результати можуть бути упередженими. Крім того, розмір вибірки недостатньо великий для узагальнення результатів дослідження. З іншого боку, найефективнішим методом вивчення лексики згідно з анкетою, поширеною серед студентів виявилася робота в групах. Рівно 90% студентів підтвердили, що вони вивчають нові слова, працюючи в групах над виконанням певного завдання. Однак 10% з них сказали, що вони майже не вивчають нові слова під час роботи в групах. По-друге, вісім студентів сказали, що іноді звертаються до словників, щоб перекласти невідомі слова рідною мовою. Крім того, троє з них зазначили, що вони завжди звертаються до словників, щоб знайти значення слів у своїй першій мові. Загалом, цей результат підтверджує гіпотезу К. Кс’юй, яка пояснювала, що використання словників має позитивний вплив на вивчення лексики та розвиток читання, особливо те, що жоден зі студентів не зазначив, що ніколи не користується словником [106, с. 338–340]. Загалом, вивчення слів з контексту виявилося найменш сприятливим методом вивчення лексики. 70% студентів зазначили, що вони іноді вставляють невідомі слова в речення, щоб зрозуміти і запам’ятати їх. З іншого боку, 20% студентів повідомили, що вони ніколи не використовують слова в контексті для вивчення нової лексики. Результати показали, що студенти вивчають лексику здебільшого на заняттях з читання та під час групової роботи. Тому викладачам англійської мови професійного спрямування наполегливо рекомендується дослідити улюблений метод навчання своїх студентів, щоб оптимізувати процес вивчення лексики. Викладачі можуть проводити формувальне оцінювання (наприклад, анкетування або індивідуальні співбесіди), щоб дізнатися про поведінку студентів під час вивчення мови. Використовуючи інформацію, надану в цьому дослідженні, вчителі зможуть 48 розробити ефективні заняття з розвитку словникового запасу. Це також може бути корисним для вчителів, які планують заняття відповідним чином. Оскільки вивчення лексики є основою оволодіння будь-якою мовою, вчителі можуть застосовувати різні види діяльності в класі, щоб максимально підвищити здатність учнів вивчати нові слова, а саме: – вводити нові слова з візуальними стимулами, щоб краще зацікавлювати учнів; – використовувати нові слова на практиці, щоб студенти знали, як і коли саме використовувати ці нові слова; – вивчення студентами нової лексики в групах може бути дуже інформативним, особливо для студентів нижчого рівня; – об’єднання студентів нижчого рівня зі студентами вищого рівня [85, с. 409– 411]. Для того аби мати змогу навести приклади ефективних прийомів презентації та вивчення нових лексичних одиниць лінгвокраїнознавчого спрямування варто, для початку, визначити типажі вокабуляру, які ми відносимо до даної категорії, а саме: – безеквівалентна лексика – це назви явищ, предметів і реалій, характерних одній культурі і відсутніх в іншій. Це можуть бути назви валют, специфічних знарядь праці, назви регіонів та архаїзми, тощо; – конотативна лексика – складається зі слів з однаковими денотатами, але з різними конотаціями в культурах, в яких вони використовуються. Одним із прикладів цього є назви кольорів, які можуть виконувати функцію ідентифікації; – фонова лексика – предмети та явища, що співпадають у культурах, але мають національно-культурні відмінності функціонування; – ономастична лексика, що включає слова, які є національно специфічними, але мають культурні та історичні асоціації. До цієї категорії належать, зокрема, географічні назви та власні імена; 49 – афористична лексика, тобто прислів’я, приказки, крилаті вислови, цитати, тощо; – особливості немовної комунікації у різних контекстах [15, с. 140–143]. Інкорпорація національної культури – це процес, який відбувається не лише під час соціалізації індивіда, але й тоді, коли людина вже досягла високого рівня розвитку або опинилася в новій для неї національній культурі, або, навпаки, долучилася до неї через вивчення другої мови. У цьому випадку термін “акультурація” використовується для позначення процесу засвоєння елементів іншомовної культури людиною, яка була вихована в відмінній національній культурі [16, с. 49–51]. Важливим елементом при вивченні нової лексики, зокрема лінгвокраїнознавчого змісту, є використання наочності. Термін “наочність” використовується для опису будь-якого об’єкта, який використовується з метою відображення інформації в процесі навчання. Це також метод навчання, який ґрунтується на використанні відповідних об’єктів. Крім того, вона є компонентом комплексної системи навчання, яка може допомогти студентам більш ефективно і глибоко осмислити предмет, що вивчається. Педагоги стверджують, що цілі використання наочності залежать від завдань, які стоять перед викладачем на тому чи іншому етапі викладання іноземної мови [38, с. 389–393]. Ми вважаємо, що у викладанні іноземної мови використання візуалізації може полегшити передачу знань кількома способами. Наприклад, вона може допомогти з семантизацією мовного матеріалу, дозволяючи учням встановлювати зв’язки між вербальною мовою і чуттєвими образами реальності, тим самим покращуючи запам’ятовування і розуміння. Наведемо приклади видів наочності, які варто застосовувати при поданні нового лексичного матеріалу. Серед них виділяють: застосування автентичних джерел інформації, таких як текстові, аудіо- (у супроводі візуальної підтримки) та відеоматеріали, а також інших засобів масової інформації, включаючи брошури, 50 листівки, інструкції, карти, меню, рекламу, тощо, а також матеріальні предмети, такі як чеки, проїзні квитки, етикетки на продуктах, поштові марки, валюта може полегшити вивчення мови [30, с. 97–103]. Використання відеоматеріалів є ефективною методикою для розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності студентів. Відеоматеріали можна вважати культурним портретом країни. Відеоматеріали дозволяють учням отримати безпосереднє уявлення та розуміння ландшафтів, визначних пам’яток та повсякденного життя країни. Завдяки спостереженню учні можуть на власні очі побачити процес дозвілля та соціальної взаємодії, а також моделі поведінки в різних місцях, таких як кафе, магазини, залізничні станції та святкові заходи. Такий підхід полегшує диференціацію навчальних цілей, а також сприяє підвищенню мотивації студентів та розвитку мовленнєвих навичок [59, с. 56–59]. Вивчення нових лексичних матеріалів через читання лінгвокраїнознавчих текстів є відносно новим завданням, оскільки такі тексти незмінно відображають реалії країни, мова якої вивчається. Враховуючи вік, тематику та проблеми, що цікавлять учнів, пропонуються різноманітні автентичні тексти, що охоплюють різні стилістичні форми, включаючи публіцистику, науково-популярну, філологічну та художню літературу [43, с. 224–230]. За таких обставин відбувається розвиток позитивних інтелектуальних почуттів та одночасне задоволення інтересу пізнання чогось нового. Дуже важливо звернути особливу увагу на художні тексти мовою, що вивчається. Це пов’язано з тим, що, згідно з психологічними дослідженнями, студенти більш схильні до оцінювання почуттів та вчинків літературних персонажів, ніж власних [26, с. 59–62]. Важливо враховувати специфічні вимоги до текстів для читання та пов’язану з ними систему завдань. При відборі текстів слід звертати увагу на їхній потенціал для освітніх і розвиваючих цілей, здатність мотивувати, а також характер змісту і те, як його можна використати. Тексти повинні надавати нову інформацію, слугувати 51 зразком, заохочувати учнів до розвитку власних ідей та допомагати учням ефективно спілкуватися в межах культурних норм і правил [3, с. 164–169]. Крім того, текст повинен містити такі елементи: огляд географії та історії країни; факти, що стосуються її політичного та суспільного життя; факти про повсякденне життя країни; інформацію про її етнічну та культурну спадщину; аналіз різних символів; уявлення про поведінкову культуру країни, включаючи особливості поведінки в різних ситуаціях, розмовну мову, а також норми та цінності суспільства [94, с. 430–431]. Для освоєння та практики лексичного матеріалу ми пропонуємо застосування таких вправ та прийомів [45, с. 38–42]: I. Диференціація та ідентифікація (вправи спрямовані на визначення слів, які відносяться до однієї групи (синоніми, антоніми, лексика з певної теми…) на слух; групування слів за критеріями; знаходження у тексті пісні чи відеофрагменту синонімів/антонімів до поданих слів) (Додаток А); II. Імітація з перетворенням (відповіді на запитання, використовуючи наданий зразок) (Додаток Б); III. Розвиток навички словотвірної та контекстуальної здогадки (визначення значення незнайомих лексичних одиниць за вже відомими структурними частинками (корені, афікси); відгадування значень інтернаціональних слів; побудова речення з новими словами, враховуючи особливості/відмінності їх значення в контексті) (Додаток В); IV. Еквівалентна заміна (заміна виділених слів відповідними синонімами) (Додаток Г). 52 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 Вкрай важливо збільшити кількість лінгвокраїнознавчого матеріалу на уроках іноземної мови в школах, адже це вчить учнів бути зацікавленими у різноманітних сферах життя та збагачувати свою базу знань в культурному контексті. Окрім того, варто також вводити не лише загальні факти, а й елементи регіональних особливостей в контексті однієї країни. Часто вчителі намагаються включати відповідні матеріали на досить ранніх етапах навчання за допомогою такого методу як автентичні джерела, а саме елементи поезії, музики, драматургії. Окрім того варто також звертати увагу не лише на методи подання матеріалу, а й форми роботи учнів на уроках, а саме індивідуальну, групову та парну, що зможе позитивно вплинути на якість освіти та виховання. Інтерактивні методи навчання вже давно стали базовою частиною роботи в школі, тому лінгвокраїнознавчий матеріал не є винятком і може бути поданий за допомогою використання інтерактивних та мультимедійних засобів. У процесі дослідження вдалось встановити декілька фундаментальних методів вивчення лінгвокраїнознавчого матеріалу, серед яких виділяють: компаративістика, ситуативний аналіз та театралізація. Головною проблемою вивчення іноземної мови у школі є відсутність відповідного мовного середовища, саме тому вчитель має вміти майстерно підбирати релевантні завдання і матеріали або компенсувати брак необхідного компоненту. Методами роботи на уроках з метою збільшення кількості лінгвокраїнознавчих матеріалів є робота з: автентичними листами; невербальними формами, прислів’ями, ідіоматичними виразами та автентичними оголошеннями, газетами, журналами, листівками, предметами побуту, тощо. Ці форми впровадження матеріалів країнознавчого та лінгвокраїнознавчого характеру сприяють передачі учням іншомовної культури, їх залученню до діалогу культур, розвивають загальнонавчальні 53 здібності учнів, їх творчі та пізнавальні здібності та підвищують інтерес до вивчення іноземної мови в цілому. Щоб мати змогу оптимізувати ефективність роботи на уроках та вивчати лексику, якою учні справді будуть користуватися, варто релевантно підбирати матеріали та, як вже було сказано, враховувати їх автентичність. Для презентації вокабуляру варто використовувати наочність у будь-якому можливому вигляді (тексти, картинки, фотографії, ілюстрації, відео, тощо). Тим не менш, презентація лексики – це лише перший етап її вивчення. Тому також не варто забувати про прийоми відпрацювання та практики нового вокабуляру. Серед таких прийомів виділяють: диференціація та ідентифікація; імітація з перетворенням; розвиток навички словотвірної та контекстуальної здогадки; еквівалентна заміна. До кожного виду прийомів ми навели відповідні приклади вправ на різну тематику, що допоможе учням у цікавий спосіб пізнати нові слова, а головне збагнути лінгвокраїнознавчі особливості англійської мови у певній культурі чи регіоні. 54 РОЗДІЛ 3. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОВОЛОДІННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЮ КОМПЕТЕНТНІСТЮ УЧНЯМИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У третьому розділі будуть представлені приклади використання сучасних технологій та інтернет-ресурсів в якості ефективних засобів формування лінгвокраїнознавчої компетентності. Ми дослідили сферу мобільних застосунків, програм та веб-сайтів, сфокусованих на лінгвокраїнознавчих матеріалах або тісно пов’язаних з ними та представили результати пошуку. 3.1 Використання сучасних технологій для розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності на уроках іноземної мови. Технологічний процес постійно розвивається і відіграє ключову роль у формуванні сучасної людини. У сьогоднішню епоху, коли інформаційні та комунікаційні технології поширилися, люди володіють інноваційними рішеннями для навігації в складних ситуаціях свого повсякденного життя. Крім того, ці технології суттєво вплинули на те, як надаються та реалізуються освітні послуги. Кожному вчителю середньостатистичної школи зрозуміло, що існує потреба у впровадженні інноваційних підходів до викладання своїх предметів. Інноваційні технології можуть бути використанні для створення мовного середовища. Це, безсумнівно, позитивно впливає на рівень мотивації студентів [46, с. 19]. Процес інформатизації, який набрав значних обертів за останнє десятиліття, сприймається як технічне та соціальне явище, що почало впливати на українську систему освіти. Необхідність вивчення культурної системи та світогляду, які формують розуміння мови, що вивчається, неодноразово підкреслювалася зарубіжними вченими, що працюють у галузі мовної освіти. Серед таких науковців 55 варто виділити: П. Адлер, Д. Браун, М. Кларк, Е. Холл, Р. Ладо, В. Ламберт, Г. Ностранд, Г. Шуман [39, с. 9–10]. Ми вважаємо, що вивчення лінгвокраїнознавства має відбуватись у поєднанні з дослідженням народних традицій, фольклору та інших проявів народної творчості, вивченням міфологічних та релігійних вірувань, аналізом матеріальної культури українського та інших народів. Консолідація історичних, географічних, економічних, культурних і соціологічних даних про країну, про яку йдеться, сприяє отриманню всебічних знань про історичний розвиток, соціальний контекст і культурну тканину нації. Крім того, він забезпечує основу для розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності, необхідної для ефективного спілкування іноземною мовою. На нашу думку, що нові інформаційні технології сприятимуть вирішенню низки раніше нерозв’язних дидактичних завдань, а їх впровадження гарантуватиме підвищення загальної якості освіти. Поява інформаційних технологій дозволила учням долучитися до культури інших країн не лише в читацькому, але й в аудіо- та візуальному форматах, включаючи музичні та кінематографічні традиції. Використання мультимедійних засобів навчання сприяє всебічній інтеграції принципу наочності, дозволяючи демонструвати безліч візуальних та аудіальних елементів, що виходять за межі простої презентації анімованого тексту. Вони можуть включати звук, ілюстрації, відеоряд, тощо. Включення в комп’ютерні навчальні програми різноманітних медіа-елементів, включаючи текст, звук, колір, графіку і рух, дозволяє стимулювати різні сенсорні канали, тим самим сприяючи засвоєнню і збереженню навчальної інформації [9, с. 18–21]. Термін “мультимедіа” використовується для опису комплексного використання комп’ютерної графіки в поєднанні з відео та аудіо, що є сферою інформаційних технологій. Відомо, що це сприяє більш ефективному навчанню. Неможливо переоцінити значення сучасних інформаційних технологій у ході опанування іноземної мови. Отже, ми висвітлимо потенційні можливості застосування сучасних 56 педагогічних інформаційно-комунікаційних технологій у контексті освітніх програм, орієнтованих на викладання лінгвокраїнознавчого матеріалу. Безперечним є той факт, що використання новітніх інформаційних технологій у сфері освіти не заперечує незмінної актуальності традиційних технологій. Однак проблема забезпечення викладачів необхідними знаннями та навичками, щоб орієнтуватися в цифровому ландшафті та оптимізувати використання технологій у контексті викладання іноземних мов, спонукала до переоцінки традиційних методик. Це призвело до зростаючої схильності до застосування більш ефективних методів і ресурсів. Як наслідок, нові інформаційні технології стають основним засобом доступу до безлічі джерел інформації з різних галузей знань, у тому числі, зокрема, лінгвокраїнознавчих. Створення умов для мотивації до самостійного пошуку, аналізу та використання інформаційних ресурсів є важливим елементом сучасних освітніх практик на рівні школи [46, с. 20–21]. Як відомо, комп’ютери використовуються у більшості сфер суспільного життя. У світлі цього стає очевидним, що значний виклик полягає у забезпеченні достатньої бази комп’ютерних технологій у сфері надання освітніх послуг. Прихід 21-го століття став свідком експоненціального зростання інформаційних технологій, а разом з ним і відповідної еволюції здібностей здобувачів освіти. Оскільки ці можливості продовжують розширюватися, для викладачів стає необхідним узгоджувати свої педагогічні підходи з вимогами технологічного ландшафту, що швидко розвивається і характеризується постійним розвитком інновацій у сфері програмного та апаратного забезпечення [12, с. 107–114]. Впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій справило глибокий вплив на систему освіти в цілому. Це призвело до значних змін у змісті та формах навчання, а також у використовуваних методах. З появою мережевих технологій, онлайн-баз даних і комп’ютерного моделювання в освіті стало можливим 57 не тільки навчати студентів предмету, а й озброювати їх необхідними цифровими навичками для використання матеріалу в майбутній діяльності. Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є ключовим фактором у розвитку учнів при вивченні іноземних мов з врахуванням лінгвокраїнознавчого компоненту. Це, таким чином, є вирішальним елементом у формуванні їхньої компетентності, оскільки він забезпечує: – доступ до світової бази необхідних знань з мови, яка вивчається; – творчий підхід до навчання; – формування якостей патріота рідної країни та поваги до іноземних культур; – розповсюдження різних форматів навчання (домашнього та дистанційного); – адаптацію учнів до умов життя, що динамічно та повсякчас змінюються [69, с. 145]. Маючи необхідний доступ до функціонуючого з’єднання з Інтернетом і необхідне програмне забезпечення для роботи з електронною поштою, користувачі можуть надсилати та отримувати електронні повідомлення, відповідати на них належним чином і вчасно, а також зберігати відповідну інформацію, отриману за допомогою електронних повідомлень, у спеціально відведених для цього файлах. Таким чином, можна стверджувати, що інформаційні технології, включаючи електронну пошту та електронне навчання, мають значні переваги над традиційними формами освіти. Серед характерних особливостей навчання із застосуванням інноваційних технологій варто виділити: – наявність мультимедійного тексту, тобто доповнення текстового джерела візуальним підкріпленням, відео, аудіо, тощо; – вищий рівень зацікавленості та мотивації з боку учнів; – можливість підбирати автентичні джерела інформації, що є вкрай важливим при вивченні іноземної мови з врахуванням лінгвокраїнознавчого аспекту; 58 – самоконтроль учнівської діяльності та менторська роль вчителя; – можливість впровадження різних форм спілкування з носіями мови; – розширення часових меж уроку. Сучасні інформаційні технології можуть забезпечити виконання ряду завдань в ході вивчення іноземної мови лінгвокраїнознавчого спрямування, а саме: – індивідуальний пошук лінгвокраїнознавчої інформації; – аналіз, знайдених власноруч, джерел інформації; – збереження інформації для подальшого використання в ході навчання; – самоконтроль та самокорекція наявних знань; – взаємообмін лінгвокраїнознавчою та соціокультурною інформацією з носіями мови та культури [6, с. 72–75]. У наш час все більше популярності набирають портативні моделі технологічних новинок, таких як планшетні ноутбуки, телефони, айпади, айфони, тощо, що призводить до створення, так званого, електронного мобільного навчання. Сучасні реалії відрізняються динамічним рухом та швидкістю життя, тому можливість добувати інформацію “на ходу” та виконувати завдання в дорозі є необхідністю сучасного навчання [36, с. 77–85]. Завдяки такому стрімкому розвитку технологічної сфери освіта також зазнала певних трансформацій. Сучасні педагоги та науковці все більше розробляють методики, прийоми та завдання, які можна було б ефективно застосовувати в ході уроків та за їх межами в онлайн форматі. Мультимедійні презентації вже давно стали буденністю, хоча і не відходять на другий план. Тим не менш, з метою урізноманітнити вивчення іноземних мов та мати змогу подати матеріали у найбільш цікавий для сучасних школярів формі стали з’являтись різні мобільні додатки та програми. Мобільне навчання є сучасним трендом у навчанні, який вирізняється своєю здатністю створювати власне освітнє середовище. З поширенням мобільних 59 технологій та їхніх можливостей, що постійно зростають, фахівці ЮНЕСКО з питань освіти пропонують використовувати їхній потенціал з метою підвищення освіти та її доступності, а також для створення індивідуальних навчальних траєкторій [60, с. 295– 301]. Ключова відмінність мобільного навчання від інших його форм полягає в: – неформальному характері, зі збільшеним обсягом самостійної роботи студентів; – безперервному навчальному процесі, який розмиває межі між академічною та неакадемічною роботою [10, с. 353–362]. Серед користувачів мобільних телефонів існує величезний попит на вивчення іноземних мов, особливо англійської. На нашу думку, в сучасних умовах освіти особливо важливим є навчання використанню додатків для мобільних електронних пристроїв. Індивідуалізуючи навчальний процес, завдання викладача полягає в тому, щоб допомогти студентам обрати саме ті цифрові продукти, які їм потрібні для максимально результативного засвоєння мови. На сьогоднішній день існує безліч мобільних додатків і програм. Вони зосереджені на різних аспектах вивчення мови. Розглядаючи наукову літературу, маркетингові дослідження та систематизуючи досвід тих, хто вивчає мову, з мобільними додатками для вивчення мови, ми змогли виокремити основні їх категорії: – мобільні застосунки для розвитку конкретних мовних навичок (лексичних, граматичних, тощо); – мобільні програми для вдосконалення hard skills (писання, читання, слухання, говоріння); – універсальні застосунки для організації комплексного розвитку комунікативної компетентності у певній іноземній мові [44, с. 129–132]. Ми вважаємо, що практична інтеграція мобільних додатків у навчальний процес є дуже перспективною. Тим не менш, впровадження роботи із такими застосунками в 60 структуру практичного навчання є проблематичним. Організація використання інтерактивних технологій у навчальний процес з метою організації та інтенсифікації самостійного навчання, особливо в позаурочний час, також є перспективним напрямком. Серед застосунків, які можуть допомогти вчителям розвивати в учнів не лише базові навички та вміння, а й розширити контекст вивчення іноземної мови, інтегруючи лінгвокраїнознавчий контекст в хід занять варто виділити наступні програми: – Belouga є універсальним інструментом, який можна використовувати в різних контекстах. Наприклад, вчителі можуть вибрати конкретні відео для поточних подій, дискусій у класі. Він призначений для більш поглиблених проектів – як для всього класу, так і для групових чи індивідуальних видів робіт. Він також чудово підійде для самостійних навчальних проектів, оскільки охоплює різноманітні інтереси та теми. Учні також можуть спілкуватися з однолітками з усього світу, а потім, завдяки дистанційній співпраці, презентувати свої знання класу. Вони мають можливість приєднатися до класів кількох вчителів, щоб вчителі з різних предметних областей могли переглядати міжпредметні завдання. Функції віртуального класу також дозволяють вчителям використовувати відео, що не належать до колекції Belouga. Теми в Belouga є глобально орієнтованими, міжпредметними та різноманітними. Коли вчитель створює свій обліковий запис, він може обрати предметну область і рівень учнів, після чого йому буде запропоновано вміст. Учні відповідають на кілька запитань, щоб звузити свої інтереси до запропонованого контенту. Вчителі та учні можуть здійснювати пошук за ключовими словами або фільтрувати за темами чи цілями сталого розвитку. Кожен розділ перемежовується короткими запитаннями, відео, запитаннями для роздумів, а також вправами та проектами для учнів, які вони мають виконати. Учні 61 можуть надсилати зображення чи текст через сайт, а вчителі можуть давати завдання для виконання [77]. – Багато вчителів використовують Google Earth VR, який виводить досвід навчання на новий рівень. Будь-хто, вдягнувши гарнітуру віртуальної реальності, може переміщатися над землею і досліджувати 3D-структури та топографію. Студенти можуть вивчати важливі історичні місця чи географічні регіони. Більш значущий зв’язок можна встановити з поточними подіями, оскільки учні можуть подорожувати до місць, про які вони чули в новинах, і подивитися на них. Наразі віртуальна реальність дорого коштує, оскільки вимагає не лише гарнітури, системи відстеження та контролерів, але й достатньо потужного комп’ютера для її запуску. Простір, який це займає, і проблеми, пов’язані з тим, щоб кожен учень мав змогу випробувати її, можуть стати неприємними проблемами для вчителів, які їм доведеться вирішувати [91]. – ePals – це застосунок, який об’єднує класи K-12 у більш ніж 99 країнах для обміну контентом, ідеями та спільної роботи над проектами (включно з обміном друзями по листуванню). Вчителі створюють профіль з коротким описом того, з ким вони сподіваються встановити зв’язок і чому. Наприклад, учні 10 класу, які хотіли би познайомитися з англомовними учнями для спільної роботи над глобальним проектом “Традиції святкування Великодня у Великій Британії”. Вчителі можуть шукати партнерські класи за мовою, віком та ключовим словом, а також враховувати регіон/країну та розмір класу. Після підключення класи можуть спілкуватися через приватний робочий простір на сайті. Викладачі можуть застосовувати фільтри безпеки до кожного учня у своєму віртуальному класі. Вони можуть модерувати всі учнівські повідомлення до їх надсилання та отримувати копії всіх повідомлень після їх надсилання [86]. – Fantasy Geopolitics – це онлайн-гра, створена вчителями лінгвокраїнознавства для вивчення поточних подій у світі. Фантастична геополітика працює за такою 62 схемою: вчителі завантажують інформацію про учнів, учні обирають країни, щоб сформувати свою команду, і їхня команда набирає бали на основі того, скільки разів кожна країна згадується в New York Times. Вчителі реєструються, створюють обліковий запис і можуть платити за річну підписку на свій розсуд. На сайті є інструкції та відеопосібники, як розпочати роботу, а також доступні допоміжні матеріали, зокрема завдання з поточних подій, тематичні дослідження та карти. Після того, як обліковий запис створено, учні можуть відстежувати свої бали, а вчителі можуть призначати відповідні види діяльності та завдання на додаток до звичайної навчальної програми. Наприклад, учні можуть створювати брифінги Білого Дому, аналізувати заголовки та готуватися до дебатів. Коли вчителі освояться у грі, вони можуть адаптувати її до своїх навчальних цілей, призначаючи додаткові бали або пристосовуючи гру до конкретної події, наприклад, саміту ООН чи Олімпійських ігор [88]. – Geoguessr – це захоплююча головоломка у вигляді застосунку для Android чи iOS, яка пропонує учням вгадати місце розташування зображень Google Street View та Mapillary з усього світу. Досліджуючи область зображення, шукаючи підказки та критично осмислюючи побачене, студенти працюють над тим, щоб звузити коло шуканих об’єктів. Використовуючи такі підказки, як дорожні знаки, мови, навколишнє середовище, топографія та особистий досвід, діти також застосовують свої дослідницькі навички, щоб визначити точне місцезнаходження. Щоб відгадати, учні прикріплюють кнопку на карту поруч із зображенням і збільшують масштаб, щоб за потреби розмістити її точніше. Наприкінці кожного раунду гра показує гравцям, наскільки їхні здогадки близькі до фактичного місця розташування, і нараховує бали залежно від близькості. Після п’яти раундів з’являється підсумок із загальною кількістю балів. Гравці можуть ділитися грою зі своїми друзями, змагаючись з ними за найвищі бали. 63 Вчитель може об’єднати дітей у групи та дати їм такі ролі, як дослідник, шукач цікавих фактів, тощо та заохочувати їх до вираження результатів своєї діяльності. Студенти також мають можливість спілкуватися зі студентами своїх шкіл або по всьому світу, щоб поділитися труднощами та налагодити стосунки [90]. – Досить цікавим застосунком для вивчення історичних подій в Америці є застосунок When Rivers Were Trails, який допомагає висвітлити колоніальні події поселенців і погляди корінного населення, яким нечасто приділяють увагу в традиційних підручниках чи готових навчальних програмах. Також розробники застосунку приділили увагу художній літературі, історіям, традиціям та оповіданням корінних американців. Оскільки ця гра розповідає зворушливу історію втрати та адаптації, це чудова нагода дослідити сюжет гри. Весь діалог насичений змістом, не лише історичними деталями, але й культурними та духовними традиціями та способами розуміння світу. Повне проходження займає одну-дві години, і його можна призначити як домашнє завдання або використовувати як заняття в класі чи поза школою протягом кількох занять. Гра безкоштовна і доступна для Mac і ПК, а також для iOS і Android [105]. – YourCommonwealth – це міжнародний застосунок, створений молодими людьми для молодих людей, які зацікавлені у вирішенні глобальних проблем, таких як несправедливість, бідність і навколишнє середовище. На сайті студенти з 54 країн Співдружності націй надсилають статті та відео, щоб поділитися своїми історіями, досвідом і думками. Студенти можуть читати про глобальні соціальні проблеми з особистої точки зору і від когось свого віку. Діти матимуть можливість самостійно визначитися з актуальними темами та, обговорюючи з батьками та однолітками, навчитися висловлювати свою думку. Він упорядкований за континентами: клацніть “Америка”, і ви отримаєте весь вміст, що стосується цієї частини світу. Молоді люди з усього світу додають статті та відео на сайт, які потім публікуються у форматі новин. Читаючи статті, діти можуть 64 ознайомитися з думками та актуальними проблемами своїх однолітків з усього світу. За межами сайту діти можуть брати участь у чатах у Twitter та обговореннях у Facebook на тему “сьогодення, минуле та майбутнє планети” [107]. – Oddizzi – чудовий спосіб залучити дітей до вивчення географії, культурної обізнаності та глобальної відповідальності. Оскільки Oddizzi знаходиться у Великобританії, карти навчальних програм найбільше відповідають шкільним системам цієї країни. Діти подорожують світом, клацаючи по точках на карті або переміщаючись по шести великих тематичних областях. Вони дізнаються про: географічні об’єкти; харчування, сільське господарство та торгівлю; кліматичні та погодні системи; різні країни та їхні культури та звичаї. Кожна тема містить різну кількість тексту, відео, зображень, цікавих фактів і посилань на відповідні теми. Тести з кількома варіантами відповідей і запитаннями для роздумів перевіряють запам’ятовування та розуміння. Система віртуальних друзів по листуванню під назвою ClassPals дозволяє вчителям зв’язувати свій клас з іншими класами з усього світу за допомогою тексту та зображень в електронних листівках [96]. 65 3.2 Залучення інтернет-ресурсів як дієвий засіб оволодіння лінгвокраїнознавчою компетентністю Цифрові технології, що стрімко розвиваються, створюють нові можливості в освіті, стаючи звичною частиною життя молодих людей. Іноді необхідно переглянути методи і цілі навчання. Як ми вже зазначали вище, нагальною є потреба в гармонійному поєднанні традиційної освіти та використання передових технологій дистанційної освіти. Сучасний педагог сьогодні – це, насамперед, професіонал, який займається постійним пошуком ефективних педагогічних прийомів, які принесли б максимальну користь учням. У сучасну епоху вже неможливо проводити уроки традиційним способом, використовуючи лише застарілі педагогічні засоби, такі як дошка, крейда, підручники, тощо. Це пов’язано з тим, що студенти привчаються до використання сучасних цифрових ресурсів, які поширені в їх повсякденному житті. Частково це пов’язано зі швидким розвитком і збільшенням доступності різноманітних технічних засобів, у тому числі ґаджетів [31, с. 76–79]. Було б розумно припустити, що ці ресурси можна використовувати не лише для розваги, але й для отримання та закріплення нових знань, як у класі з групою учнів, так і в індивідуальній роботі. У такому випадку, мова йде навіть не про збільшення інтерактивності на уроці (використання вчителем різноманітних мотиваційних прийомів), а скоріше про застосування Інтернету та багатства ресурсів, які він пропонує для вивчення та закріплення різноманітних форм мовленнєвої діяльності. Інтернет надає майже безмежну кількість ресурсів для вчителів іноземних мов, пропонуючи можливість зробити уроки більш цікавими та спростити процес підготовки до них. Крім того, більшість сучасних навчальних закладів оснащені необхідним обладнанням для представлення візуальних матеріалів, доступу до Інтернету та інших пов’язаних з цим заходів. Іншими словами, учні вже можуть 66 використовувати комп’ютери, планшети чи мобільні телефони на уроках, щоб виконувати індивідуальні вправи та слухати автентичний матеріал іноземною мовою. Питання підвищення ефективності вивчення англійської мови є предметом значної уваги науковців і педагогів як вітчизняного, так і зарубіжного рівнів. Ця увага була спрямована на вивчення способів заохочення студентів до оволодіння навичками іншомовного спілкуванням, з особливим акцентом на потенціал сучасних технічних розробок, включаючи Інтернет, для полегшення цього процесу. Серед науковців, які досліджували це питання варто виділити: С. Боднар, І. Костенко, І. Романишин, Н. Пантюшенко та А. Птушка. Наразі доступна велика кількість онлайн-ресурсів для тих, хто прагне покращити свої знання англійської мови, зокрема в сферах лексики, граматики та фонетики. Такі ресурси можна легко знайти, ввівши відповідні пошукові терміни в будь-яку пошукову систему. Крім того, доступний рейтинг найбільш ефективних лінгвістичних та дидактичних джерел. Тим не менш, було б розумно запитати, чи всі ці ресурси справді доступні та зручні для користувача? Відповідь не однозначна. Отже, мета нашого дослідження полягає в тому, щоб представити добірку ресурсів, які були б доступними та максимально ефективними у сфері вивчення англійської мови, зокрема з фокусом на лінгвокраїнознавчому аспекті. Процес відбору відповідних інтернет-ресурсів передбачав виконання необхідних завдань, а саме: 1) визначення освітніх платформ, які були б корисними для викладачів при організації мовного матеріалу або створенні окремої теми чи завдання; 2) виявлення цінних онлайн-ресурсів для закріплення лексичного та граматичного матеріалу, а також для вдосконалення навичок аудіювання, які були б корисними як для викладачів, так і для студентів [24, с. 408–412]. Розпочнемо наш аналіз із вивчення освітньої онлайн-платформи www.quizlet.com. Quizlet був розроблений з урахуванням потреб як студентів, так і 67 викладачів. Цей сайт є ефективним засобом закріплення лексики та граматичних понять для студентів, водночас пропонуючи викладачам можливість створювати власні цифрові картки або використовувати вже існуючі за відносно короткий проміжок часу. Система вимовляє іноземні слова, генерує різноманітні вправи та тести на основі лексики, вибраної викладачем, і представляє їх в автоматизованому режимі. Сервіс пропонує завдання, які допомагають учням набувати та закріплювати нові мовні навички в ефективний та цікавий спосіб, незалежно від пристрою, який використовується для доступу (наприклад, монітор комп’ютера, планшет, мобільний телефон). Мета проекту проста: полегшити учням набуття та закріплення необхідних знань, а викладачам – допомогти у пошуку та використанні інноваційних педагогічних ресурсів. Крім того, платформа може похвалитися великою кількістю цікавого контенту, створеного користувачами, який можна використовувати на власний розсуд. Для того, щоб використовувати платформу Quizlet, необхідно попередньо зареєструватися [97]. Для того, щоб розширити свій словниковий запас і полегшити запам’ятовування нових слів, ми рекомендуємо кілька онлайн-ресурсів. Серед них www.vocabulary.com та www.freerice.com. Сайт www.vocabulary.com є безцінним ресурсом для тих, хто бажає збагатити свій словниковий запас. Він пропонує широкий спектр інструментів для вивчення нових слів, включаючи інформацію про їх етимологію, закріплення словникового запасу за допомогою синонімів та антонімів, а також рекомендації щодо розрізнення слів, які часто плутають [104]. Ще одним вартим уваги джерелом поповнення словникового запасу є благодійна ініціатива, яка пропонує подвійну вигоду: розширити власний словниковий запас, а також надати допомогу тим, хто її потребує. Девіз проекту “Play and feed hungry people” ілюструє його подвійну мету – розвагу та філантропію. Веб-сайт, про який йде 68 мова, знаходиться за адресою www.freerice.com. Сайт фінансується за рахунок продажу рекламного простору, який відображається на сайті. Слід зазначити, що цей проект не має комерційного характеру. Він є складовою частиною Всесвітньої продовольчої програми ООН, яка отримує від неї підтримку. Перед нами слово, значення якого нам невідоме. Наше завдання – встановити його правильне значення. Усі матеріали подано англійською мовою. Якщо учні відчувають труднощі з визначенням правильної відповіді, їм пропонується скористатися інтегрованим словником для допомоги. Нове слово можна закарбувати в пам’яті або записати в письмовій формі, щоб вивчити його пізніше. За кожний точний збіг слова з відповідним терміном десять рисових зернят будуть пожертвувані на підтримку ініціатив з продовольчої безпеки для тих, хто цього потребує. Накопичені рисові зернятка відображаються у вигляді чаші, що відображається внизу веб-сайту. Як показують емпіричні дані, діти легко мотивуються до альтруїстичної поведінки, коли бачать, що інші потребують допомоги, що свідчить про те, що акт допомоги іншим є природним людським інстинктом [89]. Ми б хотіли також зауважити, що дана ініціатива не лише мотивує до вивчення лексики, а й і є складовою іноземного контенту та контексту. За допомогою такої активності учні дізнаються про світ, актуальні проблеми та їх рішення, що є невід’ємною частиною лінгвокраїнознавчої компетентності. Ще одним цікавим ресурсом для роботи з лексикою і не тільки є – Mind Mup. Використання ментальних карт на уроках англійської мови дозволяє закріпити та розширити словниковий запас, як при вивченні нових лексичних одиниць, що стосуються певної теми, так і при повторенні усталеної термінології. Цей підхід також може бути застосований до аналізу текстового матеріалу. Для ілюстрації студентам пропонується прочитати текст “Traditions in Wales”. Згодом учні за допомогою мобільного додатку створюють ментальну карту тексту. Карта слугує планом, що 69 дозволяє учням обговорювати особливості традицій в Уельсі після прочитання тексту, а також запам’ятати нову лексику, зокрема фонову [95]. Створення ментальної карти полегшує використання словників та енциклопедичних довідників. Створення ментальної карти сприяє розвитку логічного та творчого мислення, а також покращує запам’ятовування. Варто підкреслити, що вищезгадана методика слугує мотивації студентів до оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування. Ще однією важливою компетентністю, яка останнім часом стала предметом підвищеної уваги, є здатність взаємодіяти з іншомовним текстом. Впровадження компонентів аудіювання в тести з англійської мови може бути основною причиною такого розвитку подій. Для того, щоб покращити свої навички аудіювання, рекомендуємо скористатися наступними ресурсами: На нашу думку, сайт www.esl-lab.com є безцінним ресурсом як для викладачів, так і для студентів. Він пропонує цікавий і, що найголовніше, корисний ресурс для тих, хто прагне розвинути свої здібності слухати та розуміти розмовну англійську мову. Сайт складається з декількох розділів, які поділяються на три рівні складності (легкий, середній та складний). Ресурс пропонує різноманітні розділи, кожен з яких відрізняється певною категорією тем, як є актуальними в іноземному середовищі. Однією з помітних переваг цього веб-сайту є сегментація завдань, пов’язаних з аудіозаписом, на п’ять окремих етапів. На початковому етапі, який називається “prelistening activity”, слухачеві пропонується низка запитань, щоб стимулювати його попередню зацікавленість у предметі. Цей етап дозволяє слухачеві до певної міри осмислити та контекстуалізувати матеріал, перш ніж приступити до його прослуховування. Крім того, більшості текстів передують тематичні фрази та відповідні пояснення англійською мовою. Наступний етап складається з аудіозапису та тесту на розуміння. Після проходження вищезгаданого тесту необхідно також виконати низку вправ на поповнення словникового запасу. Згодом, на четвертому 70 етапі, який називається “post-listening activities”, учасники складають збірник запитань, що стосуються прослуханого аудіоматеріалу. Особливістю цього етапу є вимога записувати відповіді в аудіоформаті. Згодом п’яте завдання передбачає пошук відповідей на тематичні запити в Інтернеті. Це сприятиме покращенню навичок читання та розширенню лексичного запасу [87]. Крім того, на сайті www.lyricstraining.com можна вдосконалити свої навички аудіювання, а також навички правопису англійської мови. Однак слід зазначити, що це заняття підходить лише для тих, хто має достатній рівень мовної підготовки, який визначається як середній або вище. Ефективність цього сайту у сприянні вивченню іноземних мов за допомогою аудіо ще не отримала широкого визнання. Тим не менш, він є високоефективним інструментом, який дозволяє користувачам підвищити рівень володіння мовою шляхом прослуховування музики та аудіоконтенту [93]. Ресурс пропонує безліч функцій, серед яких можливість вибрати певний трек і заспівати в караоке англійською мовою або взяти участь в інтерактивній грі під назвою “Додай пропущене слово”. Суть гри відносно проста. Співак виконує вокальний рядок, а слухач у відповідь співає той самий рядок, але з пропущеними одним або кількома словами чи фразами. Це створює ситуацію, в якій слухач повинен додати відсутні елементи, щоб продовжити гру на слух. На виконання завдання учасникам відводиться певний час. Ми вважаємо, що такий простий підхід не тільки покращує навички сприйняття англійської мови на слух, але й сприяє розвитку додаткових мовних навичок та розширенню лексичного запасу. Окрім того, як відомо, музика є одним з видів контенту збагаченим іноземним менталітетом та актуальними питаннями. За допомогою дослідження музики учні мають можливість вивчити багато сленгових виразів, збагатити знання про культуру, життя звичайних людей, особливості їх світогляду, тощо. Пісні – це важливий матеріал для формування лінгвокраїнознавчої компетентності. 71 Окремим видом ресурсів, які здатні підвищити рівень навичок аудіювання та занурити учнів у іншомовний контекст – це подкасти. Подкаст – це цифровий аудіофайл, зазвичай у форматі MP3, який знаходиться у вільному доступі в Інтернеті і який користувачі можуть прослуховувати на портативному MP3-плеєрі, персональному комп’ютері або мобільному телефоні, а також на інших пристроях. Серед подкастів, які допомогли б у формуванні лінгвокраїнознавчої компетентності варто виділити [63, с. 118–121]: – Подкаст TED Talks Daily – це багатий ресурс для вивчення англійської мови та дослідження лінгвістичних і культурних аспектів за допомогою різноманітного контенту, що спонукає до роздумів. TED Talks Daily відомий своєю доступністю, різноманітністю тем і спікерами з усього світу, що робить його ідеальним як для тих, хто вивчає мову, так і для любителів розширити свій кругозір. TED Talks Daily – це виступи спікерів англійською мовою на рівні носія з представниками різних регіонів, з різними акцентами та походженням, що дає змогу студентам почути автентичну розмовну англійську. Це особливо корисно для розвитку навичок аудіювання, інтонації та розуміння різноманітних мовленнєвих патернів. Виступи TED охоплюють все: від наукових відкриттів та екологічних проблем до особистісного зростання та оповідання історій. Таке розмаїття робить навчання цікавим і заохочує критично мислити про складні питання у світі. Безліч з них торкаються культурних питань, соціальних викликів та особистих історій, даючи учням уявлення про різні культурні норми, цінності та досвід у всьому світі. Виступи на такі теми, як багатомовність, збереження мови та культурна ідентичність, можуть призвести до дискусій про те, як мова формує нас і наш світогляд. Носії мови в TED Talks Daily часто використовують ідіоматичні вирази та культурні алюзії, які дають уявлення про культурну лінгвістику та контекст, що стоїть за загальновживаними англійськими фразами. Після перегляду учні можуть 72 підсумувати виступ своїми словами, письмово чи усно, щоб посилити розуміння та покращити свою здатність пояснювати складні теми [101]. – Подкаст Teenager Therapy – це доступний, розмовний ресурс для вивчення англійської мови та розуміння культурного досвіду американських підлітків. У подкасті, який веде група підлітків, обговорюються теми, актуальні для молоді, такі як ментальне здоров’я, дружба, стосунки, шкільний тиск та ідентичність. Прослуховування Teenager Therapy може бути особливо цінним для тих, хто вивчає англійську мову, а також для тих, хто цікавиться сучасною молодіжною культурою та мовними тенденціями. На відміну від формальних програм з англійської мови, Teenager Therapy використовує реальну розмовну мову, якою природно користуються американські підлітки. Вона включає сленг, ідіоми та вирази, які часто можна почути серед молоді, що робить її чудовим способом вивчити неформальні аспекти розмовної англійської мови. Оскільки подкаст веде група підлітків з різним походженням, слухачі стикаються з різноманітними акцентами американської англійської мови, що покращує сприйняття на слух і готує їх до розуміння різних голосових тонів і темпів мовлення. Teenager Therapy охоплює такі теми, як соціальна тривожність, сімейна динаміка, дружба, ідентичність та шкільний стрес, що дає уявлення про проблеми та пріоритети американської молодіжної культури. Ці культурні знання можуть допомогти учням зрозуміти соціальне середовище, яке формує мову та поведінку американських підлітків. Кожен епізод Teenager Therapy може слугувати плацдармом для дискусії. Викладачі можуть заохочувати студентів до роздумів над представленими темами, висловлення власних поглядів або навіть порівняння їх з реаліями їхньої власної культури. Така практика розвиває критичне мислення, сприяє відкритій дискусії та створює контекст для вивчення мови [102]. 73 – Подкаст Stuff You Missed in History Class – це освітній ресурс, який ідеально підходить для покращення навичок англійської мови та вивчення історичного та культурного контекстів. Ведучі подкасту – дослідники та оповідачі, що розповідають про маловідомі події, постаті та теми з історії у захопливому стилі. Кожен епізод зосереджений на історичній події чи постаті, забезпечуючи багатий тематичний словниковий запас, пов’язаний з історією, географією, культурою та суспільством. Це розширення словникового запасу є особливо корисним для тих, хто вивчає англійську мову і цікавиться історією та гуманітарними науками. Багато епізодів присвячені відомим діячам і суспільним практикам різних епох, що може допомогти слухачам зрозуміти культурні звичаї, цінності та соціальні очікування в історичному контексті. Ці епізоди пропонують розуміння культурних норм і цінностей, які зберігаються сьогодні. Ведучі говорять чітко, що робить його доступним для тих, хто вивчає англійську на середньому та просунутому рівні. Їхній темп, хоч і природний, достатньо зважений, щоб слухачі могли слідкувати за ним, і водночас вони забезпечували знайомство з англійською мовою. Деякі епізоди торкаються розвитку мови, відомих письменників або мовних тенденцій, пропонуючи слухачам поглянути на взаємодію мови та історії. Наприклад, епізоди про Шекспіра чи стародавні мови дають зрозуміти, як сучасна англійська розвивалася та адаптувалася з часом. Подкаст розповідає історію як історію, що робить навчання цікавим і пізнавальним [99]. Усі ці подкасти можна знайти на Youtube, Spotify чи інших стрімінгових платформах. Зазвичай найбільш бюджетним варіантом буде Youtube, оскільки він не потребує обов’язкової підписки для перегляду чи прослуховування медіа. Тим не менш, велика кількість реклами може забирати час на уроці, хоча і не критично. Ми вважаємо, що окремим видом інтернет-ресурсів, який вартує уваги, є соціальні мережі, які мають неабиякий потенціал у вивченні англійської мови. Варто 74 звернути увагу, що кожна соцмережа може відігравати різну роль в ході уроку. Наприклад, певні мережі відіграють лише організаційну функцію, надають можливість урізноманітнити заняття, в той час як інші містять у собі необхідний для навчання контент у зручному форматі [28, с. 15–17]. TikTok із його коротким, дуже захоплюючим відеовмістом може бути напрочуд ефективним інструментом для вивчення англійської мови, особливо в поєднанні з уявленнями про культурні та національні контексти. Відео TikTok часто створюють у розмовному стилі, використовуючи сленг, ідіоматичні вирази та неформальну англійську мову, які учні можуть не зустріти в підручниках. Такий вплив може допомогти учням звучати більш природно та знайомо з розмовною мовою. Користувачі TikTok походять з усього світу, пропонуючи контент з різними англійськими акцентами, такими як американський, британський, австралійський, а також регіональні акценти США або Великобританії. Ця різноманітність допомагає учням звикнути до діапазону вимов, інтонацій та виразів у різних англомовних регіонах. TikTok широко використовується для коментування соціальних і культурних подій. Багато користувачів створюють відео, в яких розповідають про своє життя, вірування, поточні події та національні свята, що дає змогу зрозуміти суспільні цінності, традиції та погляди в різних англомовних країнах. Цей контент допомагає учням ознайомитися з культурними посиланнями, полегшуючи їм участь в обговореннях і розуміння гумору та інших культурних нюансів. TikTok часто використовується для обговорення соціальних питань, від зміни клімату та прав людини до місцевих політичних подій. Переглядаючи відео на ці теми, учні отримують уявлення про проблеми та цінності різних англомовних спільнот, допомагаючи їм зрозуміти культурні контексти та суспільні норми. Оскільки аудиторія TikTok – це переважно молодь, він відображає поточне ставлення, соціальні рухи та тенденції серед молоді в англомовних країнах. Це може 75 допомогти учням зрозуміти перспективи та мову молодих поколінь, включаючи загальні вирази та цінності. Глобальне охоплення TikTok дозволяє користувачам спілкуватися з людьми з різних культур. Учні можуть переглядати відео з різних англомовних країн, порівнювати культурні відмінності та навіть ставити запитання в коментарях, сприяючи прямому інтерактивному культурному обміну [20, с. 52]. Telegram є чудовою платформою для вивчення англійської мови, особливо коли мова йде про культуру та вивчення окремих країн. Його різноманітність комунікаційних особливостей, групові чати та організаційні можливості створення та подачі матеріалів для уроку роблять його придатним для учнів різних рівнів, сприяючи як засвоєнню мови, так і культурній обізнаності. Функція приватного чату Telegram дозволяє легко спілкуватися з партнерами по обміну мовами. Користувачі можуть знайти партнера через мовні групи або спільноти Telegram і організувати регулярні розмови, де вони можуть обговорювати культурні теми та практикувати розмову та письмо англійською. Багато груп вивчення мов у Telegram заохочують учасників практикувати англійську, обговорюючи культурні теми, від національних страв і традицій до ідіоматичних виразів, унікальних для кожного регіону. Ці групи створюють середовище низького тиску для учнів, щоб спробувати нову лексику та структури речень [68, с. 245–150]. Багато груп Telegram заохочують членів ділитися голосовими чи відео повідомленнями, що дозволяє учням практикувати розмову та покращувати вимову в розмовній манері. Вони також можуть слухати голосові повідомлення носіїв мови, отримуючи доступ до різних акцентів та діалектів. Безліч каналів Telegram використовують тести та вікторини для закріплення лексики, граматики та культурних знань. Ці тести часто охоплюють культурні деталі та знання мови, що робить навчання веселим і дозволяє учням перевірити своє розуміння культурного контексту. 76 Для проведення уроку в школі вчитель може знайти підбірку цікавих та актуальних каналів, груп, чатів та поділитись ними з учнями. На основі матеріалів, знайдених там, викладач може розробити ряд завдань, таких як: тести, опитування, розмовні завдання, творчі групові проекти, тощо. Та більш цікавим варіантом, на нашу думку, є створення власного каналу чи групи для проведення певних видів діяльності на уроках. Наприклад, вчитель за допомогою Telegram може організувати такі завдання, як: – “Відео-візитка для туристів” – на основі попередньо дослідженого матеріалу учні повинні записати в групу “відео-кружечок” чи повноцінне відео на декілька хвилин з представленням міста в Англії та чому його варто відвідати; – “Що якби в Середні Віки були соцмережі?” – вивчаючи історичні особливості Англії в епоху Середньовіччя учні повинні обрати відому особистість тих часів та написати пост від імені цієї особи, а також зробити креативну фотографію, яка б відповідала змісту тексту; – “Практика акцентів” – учні мають надіслати три голосові повідомлення, сказаними різними акцентами (британським, американським та австралійським). Важливо звертати увагу не лише на вимову, а й на лексику. Протягом проходження виробничої педагогічної практики відбувалась робота над індивідуальним завдання з методики викладання англійської мови на тему формування лінгвокраїнознавчої компетентності. В рамках дослідження було проведено опитування в гугл-формах серед вчителів англійської щодо використання лінгвокраїнознавчого контенту на уроках. До опитування було залучено п’ять респондентів. Викладачам вдалось компетентності та його складові. визначити поняття лінгвокраїнознавчої 77 Рис. 3.1 Результати моніторингу щодо обізнаності країнознавчою компетентністю вчителями Також респонденти запропонували власні прийоми подання лінгвокраїнознавчого матеріалу, а саме: – відео-ресурси, літературні твори, де висвітлюється менталітет, анекдоти, проектні завдання, народні пісні, традиції, тощо; – культурологічні вікторини, квести, аудіоматеріали, віртуальні подорожі, тематичні уроки; 78 – відео, презентації, автентичні матеріали, групові дискусії, проекти. Оскільки дослідження стосувалось, зокрема, використання сучасних інформаційних технологій та інтернет-ресурсів в ході проведення уроків, то і запитання були спрямовані на визначення рівня застосування на заняттях ресурсів, які ми вже зазначали вище. Відповідно до результатів, ми встановили, що Two Minute English та YourCommonWealth – це застосунки, якими користується 40% викладачів. Belouga та ePals виявились менш популярними, лише 20% вчителів знайомі з цими застосунками. When Rivers Were Trails не відзначив ніхто у своїй анкеті. Рис. 3.2 Результати моніторингу щодо використання застосунків вчителями на уроках англійської мови Серед інтернет-ресурсів фаворитом виявився Quizlet, оскільки 100% вчителів відзначили його в опитуванні. На другому та третьому місцях знаходяться TED Talks Daily – 60% та ESL-Lab – 40%. Сайт Lyricstrsining та подкаст Stuff You Missed in History Class відзначили лише 20% викладачів. Teenager Therapy виявився не знайомим серед вчителів старших класів. 79 Рис. 3.3 Результати моніторингу щодо обізнаності інтернет-ресурсами на уроках англійської мови Окрім того, за даними опитування, лише 40% вчителів звертають увагу на контент з TikTok в якості додаткового джерела матеріалу для уроків. Тим не менш, Telegram виявився популярним ресурсом для організації уроків та пошуку матеріалів. Серед опитаних 60% виділили його як програму, яку вони часто використовують в якості платформи для надсилання та виконання завдань. 80 Рис. 3.4 Результати моніторингу щодо використання Tiktok, Telegram застосунків вчителями на уроках англійської мови Варто зазначити, що за результатами педагогічного спостереження вдалось встановити, що наразі в ході занять вчителі намагаються вносити елементи лінгвокраїнознавчих матеріалів навіть при відсутності конкретно цього елементу в поточній темі. Зауважимо, що на сьогоднішній момент, навчальна програма ще не зовсім враховує важливість саме лінгвокраїнознавчого компоненту оволодіння іноземною мовою. Саме тому вчителі вдаються до інтеграції подкастів, застосунків та веб-сайтів для в хід уроку з метою приділення уваги формуванню лінгвокраїнознавчої компетентності, а також підвищенню рівня інтерактивності заняття та залученості учнів у навчальний процес. 81 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 На сьогоднішній день уся увага сучасної молоді зосереджена на мобільних пристроях, у яких ведеться значна частина їх життя, тому стратегічно вигідним рішенням було б перенести частину навчання у мобільний формат. Наразі існує ряд програм та застосунків, які можуть допомогти в удосконаленні абсолютно будь-якої мовної навички чи розширені знань з певної теми. Зокрема, варто звернути увагу на можливості застосунків, які матимуть фокус саме на лінгвокраїнознавчому аспекті. Серед них варто виділити: Oddizzi, YourCommonwealth, When Rivers Were Trails, Geoguessr, Fantasy Geopolitics, ePals, тощо. Можливості та функції даних програм мають змогу забезпечити учнів цікавим контентом на теми географії, історії, традицій, звичаїв країни, мова якої вивчається. Окрім того, деякі із зазначених застосунків уможливлюють спілкування з носіями мови, які є однолітками учнів, що матиме неабиякий ефект в опануванні не лише мовою, а й в розумінні іноземного контексту та ментальності народу. Ми вважаємо, що застосування сучасних технологій, зокрема мобільних додатків, є перспективною трансформацією у сфері освіти. Звісно, є певні проблеми щодо впровадження даного методу, а саме фінансування, технічне оснащення, тощо. Тим не менш, якщо дана ініціатива буде провадження у школах, це виведе вивчення іноземної мови на новий рівень. Серед ефективних джерел, сфокусованих на різних мовних навичках, які ми представили у нашій роботі варто виділити ресурси для вивчення лексики (quizlet, www.vocabulary.com та www.freerice.com); практики навичок аудіювання (www.esllab.com, www.lyricstraining.com); дослідження автентичних джерел інформації, а саме подкасти (TED Talk Daily, Teenager Therapy, Stuff You Missed in History Classes) та соціальні мережі (TikTok та Telegram). Дослідження методики викладання англійської мови в рамках виробничої педагогічної практики, зокрема формування лінгвокраїнознавчої компетентності у 82 старших класах підкреслює важливість приділення уваги до інтеграції різноманітних лінгвокраїнознавчих матеріалів на уроках, незважаючи на обмеження поточної навчальної програми. Результати опитування свідчать про зростаюче визнання вчителями важливості формування лінгвокраїнознавчої компетентності як елементу досконалого володіння мовою учнями. Педагоги використовують інноваційні інструменти, такі як відеоресурси, автентичні матеріали та сучасні технології, щоб зробити уроки більш захоплюючими та культурно насиченим. Популярність таких платформ, як Quizlet, TED Talks Daily та Telegram, свідчить про перевагу доступних і динамічних інструментів, які підтримують спільне та інтерактивне навчання. Однак обмежене використання інших ресурсів, таких як Belouga та ePals, свідчить про необхідність ширшої обізнаності та навчання альтернативним освітнім технологіям. Інтеграція вчителями подкастів, додатків та інших сучасних ресурсів демонструє їхнє прагнення сприяти створенню комплексного навчального середовища, яке поєднує мовні навички з культурними знаннями. Отже, дослідження показує багатообіцяючий зсув до більш цілісного підходу до викладання мови, наголошуючи на культурній обізнаності разом із знанням мови. Однак це також вказує на необхідність системних реформ навчальних програм, щоб краще врахувати та підтримувати формування лінгвокраїнознавчої компетентності. Завдяки цьому системи освіти можуть надати вчителям ресурси та структуру, необхідні для підготовки учнів до глобалізованого світу, де мова глибоко переплетена з культурним розумінням і спілкуванням. 83 ВИСНОВКИ Концепція лінгвокраїнознавчої компетентності є фундаментальним елементом у сучасній методології вивчення іноземних мов. Її головна мета – забезпечити учнів необхідним контекстом та знаннями для успішного спілкування з носіями мови, зокрема в умовах міжкультурної комунікації, де відмінності у традиціях, звичаях та соціальних стереотипах відіграють вирішальну роль. Для дослідження поняття лінгвокраїнознавчої компетентності важливо було чітко визначити поняття “компетенція” та “компетентність”. Існують дві точки зору щодо тлумачення цих термінів. Згідно з першою, ці поняття розглядаються як окремі, підкреслюючи, що “компетенція” означає знання та вміння, тоді як “компетентність” – це здатність використовувати їх на практиці для вирішення завдань у конкретній сфері. Відповідно до другої, ці терміни є синонімами, і питання тотожності виникло здебільшого через лексичну двозначність у перекладі з англійської мови. На базі вивченого матеріалу, вдалось встановити, що успішна міжкультурна комунікація можлива лише за умов розвиненої лінгвокраїнознавчої компетентності, яка включає знання мовних і соціокультурних особливостей іноземної країни, мова якої вивчається. Лінгвокраїнознавча компетентність є відносно молодою, але надзвичайно перспективною галуззю досліджень, що дозволяє учням краще розуміти носіїв мови, їхню культуру та соціальний контекст. Лінгвокраїнознавча компетентність включає певний перелік знань, а саме: – дані, що охоплюють сфери географії та історичних фактів про країну, політичний устрій, диференціацію суспільства, наукові, культурні, літературні, мистецькі та традиційні досягнення народу тощо; – “фонові знання”, тобто імпліцитне розуміння, яке присутнє у свідомості всіх носіїв мови і слугує основою для комунікації; 84 – невербальні засоби комунікації, а саме жести, міміка, традиції та звичаї притаманні народу певної країни. На нашу думку, вивчення лінгвокраїнознавчих матеріалів демонструє закономірності взаємного розвитку мови та суспільства певної країни, що дозволяє стати повноцінним комунікантом у міжнародному середовищі. Включення таких аспектів до навчальної програми сприяє підвищенню мотивації до вивчення іноземних мов. Це дозволяє оминати культурні бар’єри, які часто виникають в ході міжкультурної взаємодії. Оскільки лінгвокраїнознавча компетентність включає когнітивні, регулятивні та комунікативні складові, то у сучасному глобалізованому світі ці навички мають стратегічне значення, адже дозволяють формувати освічених та культурно обізнаних громадян, готових до комунікації на міжнародному рівні. Таким чином, формування лінгвокраїнознавчої компетентності – це не лише засіб полегшення вивчення іноземної мови, але й шлях до поглиблення міжкультурного розуміння. Цей підхід дозволяє інтегрувати лінгвістичні, культурні та країнознавчі знання з практичним міжкультурної застосуванням, комунікації, яка стає що сприяє критично створенню важливою у повноцінної сьогоденному мультикультурному суспільстві. Відповідно до цього, інтеграція лінгвокраїнознавства в хід навчального процесу стає необхідною умовою для розвитку комунікативних компетентностей учнів. Формування лінгвокраїнознавчої компетентності сприяє розширенню культурної свідомості учнів, дозволяє їм отримати знання про звичаї, традиції, соціальні норми та менталітет іншої нації, дані про історію, географію, політичний устрій, тощо. Таким чином, це збагачує словниковий запас та полегшує міжкультурну комунікацію. Учні, ознайомлені з лінгвокраїнознавчими аспектами іншої країни та мови, можуть не тільки краще зрозуміти зміст бесіди, але й знайти спільну мову зі співрозмовником, оминаючи культурні та мовні бар’єри. 85 У сфері організації розвитку лінгвокраїнознавчої компетентності, окрім традиційних методів навчання, важливе місце займає використання автентичних матеріалів, таких як: листи, пісні, фотографії, фразеологізми, прислів’я, тощо, що збагачують уроки іноземної мови. Високою ефективністю відрізняються інтерактивні методи, такі як рольові ігри та творчі групові чи індивідуальні завдання, проекти, театральні елементи. У ході дослідження було виявлено, що вивчення нової лексики, зокрема лінгвокраїнознавчого спрямування, найкраще відбувається під час уроків читання за допомогою ряду завдань, а саме: вправи на встановлення відповідності та вправи з фотографіями, а також вставлення нового слова у контекст. Окрім того, результати дослідження показали, що найбільш ефективною формою роботи на заняттях є групова. Проблемою залишається обмеження мовного середовища, проте науковці пропонують рішення у вигляді парних та групових завдань, спілкування з носіями мови та залучення до реальних ситуацій, що покращують навички спілкування. Інші методи включають акцент на вербальних і невербальних засобах спілкування, які дозволяють зрозуміти підтекст сказаного та його емоційну складову, що має особливе значення у міжкультурній комунікації. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології відіграють вирішальну роль у процесі формування лінгвокраїнознавчої компетентності учнів. Використання таких технологій не лише підвищує мотивацію до вивчення іноземної мови, але й надає учням доступ до автентичних культурних матеріалів. Такі інструменти, як мобільні додатки, подкасти та соціальні мережі, зокрема TikTok та Telegram, допомагають в інтерактивній формі засвоювати мову, що сприяє повноцінному зануренню у культурний контекст відповідної країни чи навіть кількох країн. Автентичність навчального процесу, забезпечена мультимедійними ресурсами, підвищує ефективність засвоєння іноземної мови, адже учні вивчають її не тільки на 86 лінгвістичному рівні, але й через культурні особливості, суспільні норми та життєві реалії. Формування лінгвокраїнознавчої компетентності зумовлює розвиток толерантності, розуміння іншої культури, а також дозволяє поглиблено аналізувати власний культурний багаж. Важливим елементом залишається інтеграція мобільних застосунків та програм у навчальний процес, що надає можливість організувати освіту учнів на рівні глобального обміну знаннями. Серед застосунків, які ми рекомендували б для розгляду у контексті вивчення лінгвокраїнознавчого матеріалу, варто виділити: When Rivers Were Trails, Google Earth VR, Oddizzi, Learning English for BBC, Belougae, ePals, Fantasy Geopolitics, тощо. Віртуальні тури, наприклад, через Google Earth VR, або взаємодія з носіями мови у спільнотах, таких як ePals, дозволяють учням безпосередньо ознайомитися з особливостями інших культур. Або Oddizzi – чудовий спосіб залучити дітей до вивчення географії, культурної обізнаності та глобальної відповідальності. When Rivers Were Trails допомагає висвітлити колоніальні події поселенців і погляди корінного населення, яким нечасто приділяють увагу в традиційних підручниках чи готових навчальних програмах. Такі технології забезпечують індивідуалізацію процесу навчання, що особливо цінно в умовах переходу до інформаційної економіки. Серед інтернет-ресурсів варто звернути увагу на Quizlet (для вивчення нової лексики за допомогою різних завдань та можливістю створювати власні підбірки лексики чи користуватися вже створеними), Freerice (пропонує широкий спектр інструментів для вивчення нових слів, включаючи інформацію про їх етимологію, закріплення словникового запасу за допомогою синонімів та антонімів, а також рекомендації щодо розрізнення слів, які часто плутають), Mind Mup (для створення хмари слів, що стануть у нагоді під час опрацювання текстів, аудіо, відео, тощо та вивчення нового вокабуляру), Lyricstraining (сайт для відпрацювання навичок аудіювання через прослуховування пісень та виконання завдань, що паралельно 87 дозволяє збагачувати знання про культуру та країну), а також ряд автентичних подкастів, а саме: TED Talks Daily, Teenager Therapy, Stuff You Missed in History Class. Відповідно до опитування, Quizlet, TED Talks Daily та Telegram є найбільш відомими та доступними для вчителів платформами, які допомагають урізноманітнити уроки англійської мови у школах. Також, деякі з вчителів ознайомлені з платформами YourCommonWealth, Belouga та ePals. Тим не менш, їх реальне використання відзначилось набагато нижчим відсотком в ході занять. Базуючись на проведеному дослідженні в ході виробничої педагогічної практики, варто зауважити, що у школах використання технологічного обладнання та онлайнресурсів є обмеженим, порівняно з глобальними можливостями. Вчителі докладають максимум зусиль аби самостійно інтегрувати матеріали, які допомогли б сформувати лінгвокраїнознавчу компетентність учнів в ході занять з іноземних мов. Подкасти, онлайн-платформи та соцмережі, на сьогоднішній день, користуються найбільшою популярністю завдяки своїй доступності. 88 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Акімова О.С. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції старших школярів. Молодий вчений. Херсон, 2016. № 8. С. 896–898. 2. Антоненко О.В. Ідіоматичні одиниці з компонентом «людина» –“human being” в англійській та українській мовах: порівняльний і перекладацький аспект : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія». Запоріжжя, 2020. 49 с. 3. Антонова Л.Г. Лінгвокраєзнавчий аспект вивчення іноземних мов у старшій школі. Таврійський вісник освіти, 2017. № 1. С. 164–169. 4. Арделіан О., Котова А. Сутність лінгвокраїнознавчої компетентності у навчанні учнів 11 класу англійської мови. SWorldJournal, 2023. № 21-03. С. 108–113. 5. Артюхова О.В. Лінгвокраїнознавчий аспект та його роль у підвищенні пізнавальної активності студентів аграрних ВНЗ: Матеріали Причорноморської науково-практичної конференції. Миколаїв, 2013. 58 с. 6. Безкоровайна О.В., Багнюк К.Р. Вивчення іноземної мови за допомогою сучасних інформаційних технологій (Інтернет-ресурсів) у навчально-виховній діяльності учнів старших класів. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Запоріжжя, 2015. №11. С. 72–75. 7. Березенська Л., Сіваєва Н. Як сформувати лексичну складову соціолінгвістичної компетенції: алгоритм для вчителя. Іноземні мови в навчальних закладах. Київ, 2008. № 1. С. 118–120. 8. Бібік Н.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики. «К.І.С.». Київ, 2004. С. 45–50. 9. Бігич О.Б. Мультимедійне забезпечення лекції як комплекс засобів активізації пізнавальної діяльності студентів. Іноземні мови. Київ, 2006. №2. С. 18–21. 10. Білоус В. Мобільні навчальні додатки в сучасній освіті. Освітологічний дискурс. Київ, 2018. № 1-2. С. 353–362. 89 11. Бондар С.П. Сутність та структура понять "компетенція" та "компетентність" у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2007. № 6. С. 9–19. 12. Бронетко I.А. Дослідно-експериментальне навчання англомовної лінгвосоціокультури учнів старшої школи. Педагогіка вищої та середньої школи. Кривий Ріг, 2015. № 46. С. 107–114. 13. Веклич Ю.І., Миронич Д. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції у процесі професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Молодь і ринок. Дрогобич, 2012. № 3. С.118–121. 14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / за ред. В.Т. Бусел. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с. 15. Вітренко А.В. Основні компоненти лінгвокраїнознавчої компетенції. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. Запоріжжя, 2013. № 29. С. 138–143. 16. Власенко Л. В., Божок Н.О. Соціокультурна компетенція при вивченні іноземної мови. Наука і практика. Київ, 2008. С. 49–51. 17. Власова Є.Г. Ігри у навчанні іноземних мов: інформаційно-бібліографічний список. Житомир, 2015. С. 8–9. 18. Воронкова Н. Вплив лінгвокраїнознавчого матеріалу на мотивацію вивчення іноземних мов: наукові записки. Філологічні науки. Кіровоград, 2009. № 81(2). С. 404– 407. 19. Галенко А.М. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції на матеріалі поетичних творів. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2011. № 6 (217). С. 100–107. 20. Галковська Я.О. Використання автентичних відеоматеріалів з метою підвищення мотивації до вивчення англійської мови : кваліфікаційна робота студентки факультету іноземних мов. Кривий Ріг, 2022. 72 с. 90 21. Гладун М.А., Сабліна М.А. Сучасні онлайн інструменти інтерактивного навчання як технологія співробітництва. Open educational e-environment of modern University. Київ, 2018. № 4. 43 с. 22. Голованчук Л.П. Навчання учнів основної загальноосвітньої школи культурнокраїзновчої компетентності на уроках англійської мови : дис. … канд. наук. Київ, 2003. 340 с. 23. Головань М.С. Компетенція та компетентність: порівняльний аналіз понять. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Суми, 2011. №8(18). С. 224–234. 24. Гречуха Л., Стрюкова Л. Інтернет ресурси як ефективне лінгводидактичне джерело: оглядовий аналіз. Молодий вчений. Херсон, 2020. № 2 (78). С. 408–412. 25. Деркач А.С. Інтенсивні методи навчання іноземних мов. Науковий часопис НПУ ім. Н.П. Драгоманова. Київ, 2018. № 60. С. 132–132. 26. Заволока С.І. Лінгвокраїнознавчий аспект викладання іноземної мови. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. Одеса, 2020. № 73. С. 59–62. 27. Заїченко А.Є. До питання про застосування лінгвокраїнознавчого підходу під час навчання іноземної мови. Молодий вчений. Херсон, 2017. № 12 (52). С. 383–38. 28. Івашньова С. Використання соціальних сервісів та соціальних мереж в освіті. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. Ніжин, 2012. № 2. С. 15–17. 29. Калинюк Т. До проблеми використання лінгвокраїнознавчих знань у процесі вивчення іноземної мови у вищій школі. Вісник Львівського університету. Львів, 2009. № 25. С. 364–370. 30. Ковальова О.В., Гавриш О.Г. Використання наочності на уроках англійської мови у середній ланці. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Ялта, 2015. № 48. С. 97–103. 91 31. Кожем’яко Н.В., Мостицька Л.М. Використання інтернет-ресурсів у вивченні іноземної мови. Інноваційна педагогіка. Одеса, 2018. № 4 (1). С. 76–79. 32. Козак А.В. Міжкультурна комунікація у контексті діалогу культур. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Філологічні науки : зб. наук. пр. Кіровоград, 2013. № 118. С. 106– 110. 33. Котович К.Ю. Лінгвокраїнознавчий аспект у викладанні французької мови: презентація. Slideshare. Education, 2016. 13 с. URL: https://www.slideshare.net/slideshow/ss-59889045/59889045 34. Крутенко О.В. Формування ключових компетентностей у учнів загальноосвітнього навчального закладу відповідно до вимог нових державних освітніх стандартів загальнокультурної компетентності : наук.-метод. посібник. Черкаси : ЧОІПОПП, 2014. 68 с. 35. Кукла О.В. Сучасні технології у навчанні іноземних мов. Формування комунікативної компетенції засобами інноваційних технологій. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Рівне, 2014. № 209. 428–432. 36. Кучай О., Дем’янюк А. Сучасні технології дистанційного навчання. Гуманітарні студії : історія та педагогіка. Тернопіль, 2021. № 2. С. 77–85. 37. Локшина О. І. Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання впродовж життя: оновлене бачення 2018 року. Український педагогічний журнал. Київ, 2019. № 3. С. 35–40. 38. Малецька І.В. Наочність як засіб покращення викладання іноземної мови. Гілея: наук. вісник: зб.наук.праць. Київ, 2015. № 101. С. 389–393. 39. Мамонова І.П. Формування соціокультурних компетенцій учнів через використання автентичного матеріалу. Англійська мова та література, 2011. № 19– 21. С. 9–10. 92 40. Маркобок Ю.В. Використання автентичних матеріалів для формування комунікативної та соціокультурної компетенції старшокласників на уроках англійської мови. Таврійський вісник освіти. Херсон, 2014. № 1. С. 137–144. 41. Маслак Л.П. Проблеми підготовки спеціаліста в контексті євроінтеграційних процесів в Україні. Модернізація вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів : зб. наук. праць сучасн. всеукр. методолог. семінару. Житомир, 2007. С. 114– 120. 42. Михайлова О.С., Кузнєцова О.В., Пико В.О. Навчання учнів старшої школи англомовному письму з використанням автентичних матеріалів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені Михайла Петровича Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Київ, 2023. № 5. С. 148–154. 43. Мороз Л., Ковалюк В., Масло І. Використання мобільних додатків у процесі вивчення англійської мови. Інноватика у вихованні. Рівне, 2023. № 17. С. 224–230. 44. Мороз Л., Король О. Вивчення лінгвокраїнознавчого аспекту в процесі оволодіння іноземними мовами. Нова педагогічна думка. Рівне, 2014. № 2. С.129–132. 45. Мороз Л.В., Пашко І.О. Соціокультурний аспект у вивченні іноземної мови як чинник розвиваючого навчання. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Сер. «Педагогічні науки». Житомир, 2000. № 46. С. 38–42. 46. Морська Л.І. Підготовка вчителя іноземних мов до використання сучасних інформаційних технологій у професійній діяльності. Іноземні мови. Київ, 2005. № 4. С. 19–21. 47. Нагірний Л. Особливості формування іншомовної комунікативної компетенції студентів. Науковий журнал Чернівецького університету : актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики. Чернівці, 2012. № 4. С. 101– 111. 48. Нагорна Н.В. Формування у студентів понять компетентності й компетенції. Виховання і культура, 2007. №1-2. С. 266–268. 93 49. Нагорна Н.П. Шляхи підвищення мотивації учнів до вивчення другої іноземної мови. Всеукр. газета для вчителів, викладачів, студентів та всіх, хто вивчає німецьку мову. Київ, 2012. № 8. 304 с. 50. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник. 2-ге вид., випр. і перероб. Киїів : Ленвіт, 2002. 328 с 51. Ніколайчук Л. А. Методика викладання іноземної мови і літератури, як критерій добору національно-культурного змісту навчання. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир, 2007. № 3. С. 58–60. 52. Осадча Н.В. Критерії відбору країнознавчих текстів для формування у старшокласників лінгвосоціокультурної компетентності в англомовному читанні. Іноземні мови. Київ, 2015. № 3. С.10–14. 53. Осадча Н.В. Формування у старшокласників лінгвосоціокультурної компетентності в англомовному читанні на уроках країнознавства : дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. Київ, 2018. 248с. 54. Пільова С.Г. Визначення сутності понять «компетентність» і «компетенція» в сучасній педагогіці. Особистість у освітньому просторі: зб. наук. статей. Запоріжжя, 2010. С. 141–143. 55. Полонська Т. Профільне навчання іноземної мови учнів старшої школи: метод. рекомендації. Педагогічна думка. Київ, 2014. 80 с. 56. Попсуй А.В. Використання матеріалу країнознавства на заняттях з іноземної мови як засобу залучення учнів до іншомовної культури. Мова. Культура. Комунікація: інноваційні підходи до вивчення мов та літератур: матеріали 7-ї Міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 квітня. 2016 р. Чернігів, 2016. 197 с. 57. Потапенко Н.В. Роль соціокультурного аспекту у навчанні англійської мови. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». Ізмаїл, 2020. № 47. С. 63–70. 94 58. Пристай компетентності Г.В. Особливості старшокласників. формування Актуальні іншомовної питання соціокультурної гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2021. Т. 3, № 40. С. 163– 168. 59. Пшеняннікова Н.О. Використання відеофільмів на уроках англійської мови. Науковий вісник Донбасу. Луганськ, 2012. № 2. С. 56–59. 60. Рашевська Н.В., Ткачук В.В. Технології мобільного навчання. Educational Dimension. Кривий Ріг, 2012. № 36. С. 295–301. 61. Редьква М. Використання автентичних матеріалів у вивченні української мови як іноземної в умовах іншомовного середовища. Теорія і практика викладання української мови як іноземної. Львів, 2014. № 9. С. 43–50. 62. Редько В.Г., Буренко В. Технологія створення та використання мовленнєвих ситуацій як засобів компетентнісного навчання іншомовного спілкування учнів закладів загальної середньої освіти. Іноземні мови в школах України, 2022. № 1.113. С. 2–9. 63. Рогульська О.О., Тарасова О.В. Навчальні подкасти у викладанні іноземної мови. Сучасні тенденції у викладанні іноземних мов у світі : матеріали VI Міжнародної науково-практичної інтернет конференції викладачів вищих навчальних закладів, докторантів, аспірантів, вчителів, магістрантів, студентів. Суми, 2018. С.118–121. 64. Сабітова А.П. Лінгвокраїнознавчий аспект викладання іноземної мови : тези доповіді. Київ, 2013. 4 с. URL: https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/13046 65. Сас В.Й. Розвиток інтересу учнів при вивченні англійської мови: доповідь. Радичі : Всеосвіта, 2020. С. 1–3. 66. Свірчук Т. Поняття компетентності та компетенції у працях сучасних педагогів та лінгводидактів. Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: зб. наук. 95 пр. Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне, 2008. № 16. С. 115– 122. 67. Семенко В. Лінгвокраїнознавчий аспект на заняттях з іноземної мови. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. Кам’янець-Подільський, 2010. № 22 (2). С. 127–130. 68. Сергіна С.В. Використання Telegram в процесі оволодіння іноземною мовою у рамках дистанційного навчання : матеріали IV міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. Сучасні виклики і актуальні проблеми науки, освіти та виробництва: міжгалузеві диспути. Київ, 2020. С. 245–250. 69. Ситник О.І., Новак А.Г. Особливості формування лінгвокраїнознавчої компетенції учнів початкової школи на уроках іноземної мови. Editorial board, 2022. 221 с. 70. Сікалюк А.І., Гречок Л.М. Лінгвістика та краєзнавчий аспект у викладанні англійської мови. Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер.: Філологічна. Острог, 2013. № 33. С. 268–269. 71. Теличко Н.В., Шпеник А. Використання краєзнавчого матеріалу для формування культурно-країнознавчої компетенції школярів на уроках англійської мови. Збірник тез доповідей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. Мукачево, 2017. С. 210–212. 72. Українсько-англійський словник = Ukrainian-english dictionary / уклад. К. Андрусишин, Д. Крет. Торонто: University of Toronto Press, 1957. 1163 с. 73. Шкарлет В. Вивчення англомовних прислів'їв та приказок учнями старших класів. Сучасні проблеми лінгвістики, літературознавства та методики викладання мови і літератури : тези доповідей та повідомлень наукової інтернет-конференції студентів, 21 грудня 2016 року. Вінниця, 2016. С. 310–313. 96 74. Aguilar M.J.C. Dealing with intercultural communicative competence in the foreign language classroom. Intercultural language use and language learning : book. Dordrecht : Springer, 2007. P. 59–78. 75. Aguilar M.J.C. Intercultural communicative competence: a step beyond communicative competence. Estudios de lingüística inglesa aplicad. Madrid, 2002. Vol. 23. P. 85–90. 76. Alghamdi Haifa H. Exploring Second Language Vocabulary Learning in ESL Classes. English Language Teaching, 2019. Vol. 12.1. P. 78–84. 77. Belouga: онлайн-платформа для освітніх спільнот [Вебсайт]. США: Belouga, 2023. UR: https://app.belouga.org/ 78. Brøgger F.C. Culture, Language, Text: Culture Studies within the Study of English as a Foreign Language : book. Oslo : Scandinavian University Press, 1994. P. 152–158. 79. Byram M. Acquiring Intercultural Competence. A Review of Learning Theories. Intercultural competence. Texas, 1995. Vol. 1. P. 53–69. 80. Byram M. Language teaching for intercultural citizenship: The European situation : paper presented at the NZALT conference. Auckland, 2006. P. 1–13. 81. Byram M. Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Language Policies : book. Clevedon: Multilingual Matters Publ., 2019. 124 p. 82. Byram M., Esarte-Sarries V. Investigating Cultural Studies in Foreign Language Teaching : A Book for Teachers Multilingual Matters (Series). Clavedone, 1991. P. 13–20. 83. Byram M., Zarate G. Definitions, Objectives and Assessment of Socio-Cultural Competence. Council of Europe (Council for Cultural Co-operation). Strasbourg, 2000. Vol. 7.1. P. 17–19. 84. Cook V. Going Beyond the Native Speaker in Language Teaching. TESOL Quarterly. Hanover, 1999. Vol. 33/2. P. 185–209. 85. Elley W.B. Acquiring literacy in a second language: The effect of book‐based programs. Language learning, Michigan, 1991. Vol. 41.3 P. 375–411. 97 86. ePals: платформа для міжнародної освітньої співпраці [Вебсайт]. США: ePals, 2023. URL: https://www.epals.com/#/connections 87. ESL Lab: інтерактивна лабораторія для вивчення англійської мови [Вебсайт]. США: ESL Lab, 2023. URL: https://www.esl-lab.com/ 88. Fantasy Geopolitics: навчальна платформа для вивчення геополітики [Вебсайт]. США: Common Sense, 2023. URL: https://www.commonsense.org/education/reviews/fantasy-geopolitics 89. FreeRice: гра для розширення словникового запасу та підтримки благодійності [Вебсайт]. США: World Food Programme, 2023. URL: https://www.freerice.com./ 90. GeoGuessr: гра для вивчення географії [Мобільний застосунок]. Швеція: GeoGuessr AB, 2023. URL: https://www.geoguessr.com/ 91. Google Earth VR: віртуальна реальність для дослідження Землі [VR-застосунок]. США: Meta, 2023. URL: https://www.meta.com/experiences/pcvr/google-earth- vr/1513995308673845/ 92. Koniashchenkova I.Y. Linguistic and regional competence as a component of the content of a foreign language teaching. Topical issues of the development of modern science : abstracts of the 10th International scientific and practical conference. Sofia : “ACCENT”, 2020. P. 425–431. 93. LyricsTraining: платформа для вивчення мов за текстами пісень [Вебсайт / Мобільний застосунок]. Іспанія: LyricsTraining, 2023. URL:https://lyricstraining.com/ 94. McCrostie J. Examining learner vocabulary notebooks. ELT Journal. Oxford, 2007. Vol. 61(3). P. 246–255. 95. MindMup: онлайн-інструмент для створення карт пам'яті [Вебсайт]. Австралія: Sauf Pompiers Ltd, 2023. URL: https://www.mindmup.com/ 96. Oddizzi: освітній ресурс з географії для дітей [Вебсайт]. Великобританія: Oddizzi Ltd, 2023. URL: https://www.oddizzi.com/ 98 97. Quizlet: платформа для створення та вивчення флеш-карт [Вебсайт \ Мобільний застосунок]. США: Quizlet Inc., 2023. URL: https://quizlet.com/ua 98. Steele R. Developing intercultural competence through foreign language instruction: Challenges and choices : materials of the Georgetown University Round Table on Languages and Linguistics. Washington, 1996. P. 70–83. 99. Stuff You Missed in History Class [Електронний ресурс] : YouTube-канал. URL: www.youtube.com/@StuffYouMissedinHistoryClass 100. Sun L. Culture teaching in foreign language teaching. Theory and practice in language studies. London, 2013. Vol. 3, no. 2. P. 371–375. 101. TED Talks Daily: щоденні науково-популярні лекції [Вебсайт]. США: TED Conferences LLC, 2023. URL:https://www.ted.com/about/programs-initiatives/ted- talks/ted-talks-daily 102. Teenager Therapy [Електронний ресурс] : YouTube-канал. URL: www.youtube.com/@teenagertherapy 103. Van Ek J. Objectives for Foreign Language Learning. Strasbourg: Council of Europe, 1986. Vol. 2. 80 p. 104. Vocabulary.com: платформа для розширення словникового запасу [Вебсайт]. США: Vocabulary.com, 2023. URL: https://www.vocabulary.com/ 105. When Rivers Were Trails: освітня гра про корінні народи Америки [Мобільний застосунок]. Німеччина: GEL, 2023. URL :https://play.google.com/store/apps/details?id=com.GEL.WRWT 106. Xu X. Study on the effect of dictionary use on second language incidental vocabulary acquisition-an empirical study of college English vocabulary learning strategy. Journal of Language Teaching and Research, 2010. Vol. 1.4. 519 p. 107. YourCommonwealth: інформаційна платформа про діяльність Співдружності [Вебсайт]. США: Common Sense Media, 2023. https://www.commonsensemedia.org/website-reviews/yourcommonwealth URL: 99 ДОДАТКИ Додаток А ПРИКЛАДИ ВПРАВ НА ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЮ 1) Прослухайте фрагмент пісні та вставте пропущені слова: Trauma, terrorism, USA, CIA, KKK, race, discriminate, hate, demonstrate, meditate, preach What's wrong with the world, mama? People livin' like they ain't got no mamas I think the whole world's addicted to the drama Only attracted to things that'll bring you ______ Overseas, yeah, we tryna stop _______ But we still got terrorists here livin' In the _____, the big _____ The Bloods and The Crips and the ______ But if you only have love for your own _____ Then you only leave space to _______ And to discriminate only generates hate And when you_______, then you're bound to get irate, yeah Madness is what you _________ And that's exactly how anger works and operates Man, you gotta have love just to set it straight Take control of your mind and _______ Let your soul gravitate to the love, y'all, y'all People killin', people dyin' Children hurt, hear them cryin' 100 Can you practice what you ______ Or would you turn the other cheek? Father, Father, Father, help us Send some guidance from above 'Cause people got me, got me questionin' 2) Знайдіть визначення до абревіатур, які ви зустріли у пісні: 1. USA 2. CIA 3. KKK a) Central Intelligence Agency b) Ku Klux Klan c) United States of America 3) Знайдіть синоніми до зазначених слів: – Trauma: injury, emotional pain. - Terrorism: violence. – Race: ethnicity, nationality, group. – Discriminate: distinguish, separate, isolate. – Hate: dislike. – Demonstrate: Show, display, illustrate. – Meditate: contemplate, reflect. – Preach: advocate, teach. 101 Додаток Б ПРИКЛАДИ ВПРАВ НА ІМІТАЦІЮ З ПЕРЕТВОРЕННЯМ 1) Перед вами розташовані фотографії різних місцевостей в Англії. Після прочитання тексту визначте, яка місцевість зображена на картинці та дайте відповіді на запитання, використовуючи зразки: The Lake District The Cotswolds Cornwall The Yorkshire Dales The Peak District – What are the main features of this landscape? In this landscape I can see … (hills, valleys, lakes, forests, etc.) – What colors do you see? Predominant colours of this landscape are … (green, yellow, red, etc.) – What type of wildlife might you find there? If you visit this place, you might find … (deer, foxes, otters, etc.) – What is the weather like in this region? Usually, the weather in this region is … (rainy, sunny, foggy, etc.) – What activities can people do in this landscape? In this location you can enjoy … (hiking, boating, cycling, etc.) 102 Додаток В ПРИКЛАДИ ВПРАВ НА РОЗВИТОК НАВИЧКИ СЛОВОТВІРНОЇ ТА КОНТЕКСТУАЛЬНОЇ ЗДОГАДКИ 1) Визначте значення наступних фразових дієслів, спираючись на значення тих дієслів, які ви вже знаєте: To calm down; to come around; to drop by; to put off; to come by; to get into; to take on; to lay down; to take back; to turn up Складіть речення з новими словами з урахуванням особливостей / відмінностей їх значень у контексті. 2) Заповніть пропуски відповідними словами зі списку нижче. Використовуйте контекстні підказки, щоб допомогти вам визначити правильне слово та його значення: Pub Chav Countryside Cricket Fish and Chips Shire Tea Morris Dance 1. The local ___________ is a popular place for friends to gather after work and enjoy a pint of beer. 2. In England, you often find vast stretches of beautiful ___________ filled with green fields and rolling hills. 103 3. Every summer, the village hosts a cricket match, a beloved sport that many people enjoy playing and watching. 4. A typical English meal of ___________ consists of battered fish served with deepfried potatoes and mushy peas. 5. The word ___________ refers to a traditional English term for a county, often associated with rural areas. 6. Afternoon ___________ is a cherished tradition in England, where people enjoy a cup of tea with scones and pastries. 7. A ___________ is a stereotype in England often used to describe someone with a particular style and attitude, sometimes seen as lower class. 8. At the festival, we watched a group perform a lively ___________, a traditional folk dance that involves rhythmic stepping and often the use of handkerchiefs. – У парах обговоріть, що, на вашу думку, означає кожне слово на основі речень. Поділіться своїми припущеннями з класом. 104 Додаток Г ПРИКЛАДИ ВПРАВ НА ЕКВІВАЛЕНТНУ ЗАМІНУ 1) Замініть виділені слова в пісні «Complicated» by Avril Lavigne синонімами або антонімами без порушення сенсу тексту. Chill out, what you yelling for? Lay back, it's all been done before And if you could only let it be You would see I like you the way you are When we're driving in your car And you're talking to me, one on one But you've become Somebody else 'round everyone else You're watching your back like you can't relax You're trying to be cool You look like a fool to me Tell me Why do you have to go and make things so complicated? I see the way you're acting like you're somebody else Gets me frustrated Life's like this, you You fall, and you crawl, and you break And you take what you get, and you turn it into Honesty and promise me I'm never gonna find you fake it No, no, no 105 You come over unannounced Dressed up like you're something else Where you are and where it's at you see You're making me Laugh out, when you strike your pose Take off all your preppy clothes You know you're not fooling anyone

Формування лінгвокраїнознавчої компетентності

Related documents

Products

Support

Формування лінгвокраїнознавчої компетентності

Related documents

Add this document to collection(s)

Add this document to saved

Suggest us how to improve StudyLib