Поняття конформізму. Специфіка і соціальні
передумови формування конформістської особистості.
Конформізм і нонконформізм.
Конформізм — це пристосовницьке, пасивне ухвалення існуючого порядку,
пануючих думок, відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне
слідування будь-якому зразку, шо володіє щонайбільшою силою тиску
(думці більшості, визнаному авторитету, традиціям і т.п.); податливість
особистості реальному або уявному тиску групи.
Конформізм представляє собою зовнішню угоду із загальноприйнятим
порядком, оскільки внутрішньо індивід може залишатися не згідним з ним.
Конформізм є ціллю соціального контролю, але не ціллю соціалізації, яка
передбачає внутрішню згоду "прийняття" загальноприйнятих норм.
Він заснований на залежності людини від пануючих стандартів, думок,
стереотипів і установок з метою самозбереження, безпеки, виживання.
Основними причинами виникнення конформізму можна назвати наступних
два чинники: по-перше, людина змінює свою точку зору для того, щоб
подобатися оточуючим його людям, а по-друге, індивід хоче вчиняти в
більшості випадків правильно. Якщо ж більшість групи дотримується однієї і
тієї ж позиції, значить, вона і є, на думку людини, найбільш вірною. Всі ми
помічали, що є деякі люди, які постійно змінюють свою думку через
оточуючих, а є, які завжди відстоюють свою точку зору.
У загальному плані конформізм визначається як пасивне, пристосовницьке
прийняття групових стандартів у поведінці, безапеляційне визначення
існуючих порядків, норми і правил, безмовне схиляння перед авторитетами.
У визначенні конформізм мали означати три різні хоч зовні подібні між
собою явища:

вираз відсутності у людини власних поглядів, переконань, слабкість
характеру, пристосування;

вплив однаковості у поведінці, згоди особистості з поглядами, нормами,
ціннісними орієнтаціями більшості оточуючих людей;

результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього тиску
починає діяти, думати, відчувати подібно до інших членів групи
Конформна поведінка – це ситуативна поведінка індивіда в умовах
конкретного групового тиску (впливу). Комформізм можна визначити як
особливість чи властивість індивіда, яка виявляється в його схильності
піддаватися реальному чи уявному тискові групи. Ця поступливість
знаходить свій вияв у зміні його поглядів та поведінки відповідно до точки
зору більшості.
Є два типи конформної поведінки: внутрішнє і зовнішнє підпорядкування
індивіда групі.

Зовнішнє підпорядкування виявляється у свідомому пристосуванні до
думки групи, яке супроводжується гострим внутрішнім конфліктом, і у
свідомому пристосуванні до думки групи без яскраво вираженого
внутрішнього конфлікту.
Внутрішнє підпорядкування полягає в тому, що частина індивідів сприймає
думку групи як свою власну і підтримує її не тільки в конкретній ситуації, а й
за її межами. Йдеться, як про бездумне прийняття думки групи через
вироблення власної логіки пояснення здійсненого вибору.
Є три рівні конформної поведінки людини:
підпорядкування (вплив групи має зовнішній характер, тривалість
конформної поведінки обмежується конкретною ситуацією);

ідентифікація (існує в двох формах; людина може повністю чи частково
уподібнювати себе іншим членам групи, або ж учасники взаємодії очікують
один від одного певної поведінки, намагаючись виправдати ці взаємні
очікування);

інтерналізація (пов’язана із цінностями особистості); в такій ситуації
поведінка людини є відносно незалежною від зовнішніх впливів, тому що
думки чи точки зору інших об’єднані у систему цінностей самої людини.

Конформізм розглядається також як функція трьох різновидів впливу:
По-перше, це інформаційна конформність щодо групи, коли точка зору групи
вважається адекватним відображенням дійсності.

По-друге, нормативна конформність щодо групи, коли людина зацікавлена
одержати оцінку групи.

По-третє, нормативна конформність щодо експериментатора. Вона виникає
тоді, коли інтереси піддослідного спрямовані головним чином на оцінку його
не групою, а експериментатором.
Узагальнюючи різні точки зору на природу конформної поведінки можна
виокремити групу головних чинників, які її викликають:
Конформна поведінка виникає тільки у разі конфлікту (реального чи уявного)
між індивідом та групою.
Конформна поведінка виникає тільки в ситуації тиску (впливу групи). При
цьому важливим є те, що цей тиск здійснюється не як пряма погроза, а саме
як психологічна: через оцінки, спільну думку, образливий жарт).
Важливими чинниками конформної поведінки є групові. До них належить
розмір групи, її структура, міра згуртованості.
На конформну поведінку впливають індивідуальні та особистісні
характеристики членів групи.
Конформності протистоїть конформізм, тобто повне заперечення якоїсь
згоди, нехтуванням будь-якими нормами та цінностями.
Нонконформізм як прагнення будь-що заперечувати точку зору більшості,
чинити завжди протилежно її є не альтернативою конформності, а одним з її
виявів, та проявом негативізму, та невмотивованої поведінки індивіда, і
виявляється у незгоді, запереченні певних вимог, очікувань, норм
соціального оточення
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. https://knowledge.allbest.ru/psychology/3c0a65635b3bc78b5d53a995213
06c27_0.html#text
2. Соціологія: 100 питань 100 відповідей / Подольська Є.А