МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
З «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПСИХОДІАГНОСТИКИ»
по темі
«Методи дослідження властивостей та спрямованості особистості.
Класифікація опитувальників особистості»
для студентів ІІ курсу медичного факультету №2
(спеціальність: медична психологія).
І. Актуальність теми.
Розв'язання завдань клінічної практики вимагає від лікарів-психологів творчого,
індивідуального підходу, наявності спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також
оснащеності сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості,
проведення психологічної експертизи, консультування тощо. Основним інструментом в
повсякденній практичній роботі поряд з професійним досвідом та інтуїцією є психодіагностичні
методики, що представляють собою засоби розпізнавання і виміру індивідуально-психологічних
особливостей особистості.
В останні роки значно зріс інтерес до дослідження особистісних особливостей психічно
хворих як в патопсихології, так і в клінічній психіатрії. Це пояснюється рядом обставин: по-перше,
зміни особистості мають певну нозологічну специфічність, що може використовуватись для
вирішення питань диференціальної діагностики, по-друге, аналіз преморбідних властивостей
особистості може виявитися корисним у встановленні можливих причин походження ряду
захворювань (не тільки психічних, а й соматичних, наприклад захворювань серцево-судинної
системи), по-третє, характеристика особистісних змін впродовж захворювання збагачує наші
уявлення про його патогенетичні механізми; по-четверте, врахування особливостей особистості є
важливим для розробки комплексу реабілітаційних заходів.
В даний час відомо безліч експериментально-психологічних прийомів, методів, методик,
спрямованих на дослідження особистості, які відрізняються особливостями підходу до самої
проблеми, різноманітністю інтересів дослідників та спрямованістю на різні прояви особистості.
ІІ. Навчальні цілі заняття.
Мати уявлення (α - І): про теорії особистості як основу психодіагностики індивідуальнопсихологічних особливостей особистості, психодіагностику рис, фактори, що детермінують
відповіді на запитання опитувальників, установки досліджуваного на певні відповіді.
Знати (α - ІІ): класифікацію особистісних опитувальників за діагностичною спрямованістю,
форми питань та представлення результатів в особистісних опитувальниках, проблему
достовірності особистісних опитувальників.
Вміти (α - ІІІ):
- класифікувати методики дослідження властивостей особистості;
- пояснювати особливості застосування особистісних опитувальників для дослідження
властивостей і спрямованості особистості;
- організовувати психодіагностичне дослідження особистості.
Розвивати (α - ІV): творчі здібності в процесі теоретичного та практичного дослідження
проблемних питань психології в цілому та психодіагностики зокрема.
ІІІ. Цілі розвитку особистості.
Формування професійно-значущих підструктур особистості, зокрема професійної
відповідальності та професійної ідентичності майбутнього лікаря-психолога.
IV. Міждисциплінарна інтеграція.
Дисципліна
Знати
1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:
Нормальна анатомія
Анатомічна будова центральної
нервової системи.
Вміти
Нейрофізіологічні основи психічних
процесів.
Поняття спадковості та мінливості.
Медична біологія та генетика
Основні закономірності формування
психіки в процесі видової еволюції й
розвитку окремого індивідууму,
Загальна психологія
поняття про особистість, формування та
розвиток особистості, психічні процеси
та стани, індивідуально-психологічні
властивості особистості.
Історія виникнення та розвитку
психології як науки, історія
Історія психології
експериментальних досліджень
психічних процесів.
Історія виникнення та становлення
Сучасні напрямки психології
різних теоретичних напрямків в
психології.
2. Наступні дисципліни ті, що забезпечуються:
Психологія особистості
Психофізіологія
Медична психологія
Нейропсихологія
Диференційна психологія
Психіатрія
Патопсихологія
3. Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни):
Тема «Методи дослідження властивостей та спрямованості особистості. Класифікація
опитувальників особистості» логічно пов’язана з наступними темами і є сприятливим
підґрунтям для їх засвоєння.
Нормальна фізіологія
V. Зміст теми заняття.
В історії дослідження особистості можна виділити декілька основних періодів:
1. Філософсько-літературний.
2. Клінічний.
3. Експериментальний.
Особистість - це за життя сформована система індивідуально-своєрідних рис, якими
визначається своєрідне для людини мислення і поведінка (С. Рубінштейн).
Особистісні опитувальники - класичний зразок суб'єктивного діагностичного підходу.
Опитування - один з найменш надійних способів одержання знання про особистість, і тому цілком
зрозуміло давнє прагнення дослідників до його об'єктивації. Це знаходить своє вираження
насамперед в усе більш зростаючих вимогах до надійності і валідності особистісних
опитувальників.
Особистісні опитувальники являють собою реалізацію суб'єктивного підходу до дослідження
особистості з вербальним (мовним) поданням тестового матеріалу.
Опитувальники в широкому смислі - широка група психодіагностичних методик, завдання яких
представлені у вигляді запитань чи тверджень.
Опитувальники призначені для отримання об'єктивних і (чи) суб'єктивних даних зі слів
обстежуваних.
Особистісні опитувальники зовні представляють собою різної величини перелік запитань чи
тверджень, на які обстежуваний повинен відповісти у відповідності із запропонованою йому
методикою. Кількість запитань значно варіює. В окремих опитувальниках 20 завдань, в інших декілька сотень (наприклад, ММРІ складається з 550 тверджень). Безліч особистісних
опитувальників, розроблених до теперішнього часу, по діагностичній спрямованості можна
поділити на:

опитувальники рис особистості (наприклад, опитувальники Р. Кеттелла);

опитувальники типологічні (наприклад, опитувальники Г.Айзенка);

опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник А.Едвардса);

опитувальники інтересів (наприклад, опитувальники Г.Кюдера);

опитувальники цінностей (наприклад, опитувальник Д.Супера);

опитувальники установок (наприклад, шкала Л.Терстоуна).
Відповідно до принципу, закладеного в основу конструювання,варто розрізняти:

опитувальники факторні, для конструювання яких використовується факторний аналіз
(наприклад, опитувальники Р.Кеттелла);

опитувальники емпіричні, котрі створюються на основі критеріально-ключового
принципу (наприклад, ММРІ).
Застосування особистісних опитувальників дозволяє встановити:
1. індивідуальну, або кількісну, міру вираженості психічних властивостей особистості;
2. їх інтраіндивідуальні взаємозв'язки, тобто зв'язки на рівні окремої особистості;
3. інтеріндивідні зв'язки, які дозволяють порівнювати особистості між собою;
4. що таке психічні властивості;
5. яким чином можна виявляти та оцінювати психічні властивості.
За походженням та сферою застосування виділяють три класи рис:
1. Конституціональні риси (обумовлені властивостями організму, його конституцією, що
задають обмеження для максимально широкого класу ситуацій).
2. Індивідні (обумовлені досвідом життєдіяльності в певних, відносно широких, соціальнонормативних ситуаціях) — темперамент.
3. Особистісні (обумовлені внутрішньою роботою особистості над аналізом та
прогнозуванням власної поведінки).
В особистісних опитувальниках найбільш розповсюджені такі форми запитань (тверджень):
1. Запитання, що передбачають відповіді типу «ні». Такі запитання легко формулюються,
звичайно зрозумілі, відповіді на них не утрудняють обстежуваних. Наприклад: «Ви ходите повільно
і не квапливо?» Варіанти відповідей: «так», «ні».
2. Запитання, що передбачають відповіді типу: «так», «щось середнє», «ні». Додається непевна
відповідь. Як правило, непевні відповіді неінформативні, а в опитувальниках із середньою
категорією відповідей може актуалізуватися відповідна установка, що спотворює одержувану
інформацію (див. про це далі). Використання такої форми запитань пов'язане з тим, що в деяких
обстежуваних виникає дратівливість, відмовлення від роботи в тому випадку, коли їх змушують
відповідати тільки ствердно або негативно. Наприклад: «Я завжди здатний строго контролювати
прояв своїх почуттів». Варіанти відповідей: «так», «щось середнє», «ні».
3. Принцип конструювання тестів на основі емпіричного виявлення деяких психологічних ознак
дозволяє диференціювати релевантні критеріальні групи та контрольні.
4. Запитання, що передбачають відповіді типу «правда — неправда», або так звані альтернативні
завдання. Власне кажучи, вони мало відрізняються від дихотомічних («ні»). Наприклад: «Я
ненавиджу втискуватися в переповнений автобус». Варіанти відповідей: «правда», «неправда».
5. Запитання, що передбачають відповіді типу «подобається - не подобається» (одне слово або
фраза). Така форма запитань використовується рідко.
6. Запитання, що передбачають відповіді за рейтинговими шкалами. До запитань додаються
шкали: скажімо, 7-бальна з крайніми значеннями «завжди» і «ніколи». Основні проблеми, що
виникають при такій формі запитань, пов'язані з різним розумінням обстежуваними термінів, що
вказують на частоту, і можливістю появи установки на «крайні» відповіді. Наприклад: «У
присутності підлеглих я намагаюся показати свою перевагу». Варіанти відповідей: «завжди», «дуже
часто», «часто», «від випадку до випадку», «рідко», «дуже рідко», «ніколи».
7. Запитання, які передбачають відповіді, що є варіантами «так», «інколи», «важко відповісти»,
«ні». Підбір того або іншого варіанта обумовлюється значеннєвими особливостями запитання
(твердження). Наприклад: «Бувають періоди, коли мені важко удержатися від жалості до самого
себе». Варіанти відповідей: «часто», «іноді», «ніколи».
8. Запитання, що передбачають відповіді на основі вибору з декількох запропонованих
обстежуваному розгорнутих висловлень. Як правило, це завершальна пропозиція фрази, одну з
яких і необхідно обрати. Використовуються два, три і більше варіантів вибору.
Одержувані за допомогою особистісних опитувальників, дані приводяться у вигляді
кількісних оцінок, що у багатомірних шкалах, як правило, перетворюються в різного типу
стандартизовані показники. Результати для наочності можуть бути представлені, наприклад, у виді
«профілю особистості» або «дискограми».
VІ. План та організаційна структура заняття.
№
п/п
Основні етапи заняття, їх
функції та зміст
Підготовчий етап
1
Організаційні заходи
2
Постановка навчальних
цілей та мотивація.
3
Контроль вихідного рівня
знань, навичок, умінь:
1. 1. Класифікація
особистісних
опитувальників за
діагностичною
спрямованістю.
2. 2. Форми питань в
особистісних
опитувальниках.
3. 3. Проблему достовірності
особистісних
опитувальників.
Основний етап
4
Формування професійних
вмінь та навичок.
1. Класифікувати методики
дослідження властивостей
особистості.
2. Пояснювати особливості
застосування особистісних
опитувальників для
дослідження властивостей і
спрямованості особистості.
3. Виявляти установки
досліджуваного на певний
тип відповідей.
4. Організовувати
психодіагностичне
дослідження особистості.
Заключний етап
5
Контроль та корекція
рівня професійних умінь
та навичок.
6
Підведення підсумків
заняття.
7
Домашнє завдання
(основна і додаткова
література по темі)
Навчаль
ні цілі в
рівнях
засвоєнн
я
ІІ
ІІ
ІІ
Методи
контролю і
навчання
Індивідуальна
теоретична
співбесіда
(опитування)
- тестовий
контроль ІІ
рівня
- вирішення
типових задач
ІІ рівня
Матеріали методичного
забезпечення (контролю,
наочності, інструктивні)
Розпо
діл
часу
Див. п. І
Див. п. ІІ
1-3 хв.
1025%
Таблиці
Малюнки
Структурнологічні схеми,
аудіо- та
відеоматеріали
Стимульний
матеріал до
психодіагности
чних методик
1025%
Метод
формування
навичок:
практичний
тренінг,
робота з
пацієнтами на
клінічній базі
кафедри.
Професійні алгоритми
(інструкції) щодо формування
практичних навичок та
професійних вмінь
Таблиці, слайди, стимульний
матеріал та бланки до
психодіагностичних тестів та
методик, учбові альбоми, описи
клінічних випадків.
6090%
Метод
контролю
навичок:
індивідуальни
й контроль,
написання
психодіагност
ичного
заключення,
тестовий
контроль ІІІ
рівня.
Задачі ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.
Тести ІІ рівня
Задачі ІІ рівня
ІІІ
ІІІ
ІІІ
ІІІ
1020%
Див. п. VIII
VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття.
Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання.
Запитання:
Основні періоди у вивченні особистості в історії психології.
Історія створення перших особистісних опитувальників.
Класифікація особистісних опитувальників за діагностичною спрямованістю.
Принципи конструювання особистісних опитувальників.
Проблема достовірності особистісних опитувальників.
Форми питань в особистісних опитувальниках.
Фальсифікація та установки досліджуваних на певний тип відповідей, способи їх
виявлення та подолання..
8. Особистісні опитувальники та теорії особистості.
9. Представлення результатів дослідження за допомогою особистісних опитувальників.
Профіль особистості.
10. Основні сфери застосування особистісних опитувальників.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
VІІІ. Література.
1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. - СПб., 2001. - 688 с.
2. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000. - 440 с.
3. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. 2-е изд.- СПб.: Питер, 2008.384с.: ил. - (Серия «Учебник для вузов»).
4. Клиническая патопсихология. Руководство для врачей и клинических психологов: В.
М. Блейхер, И. В. Крук, С. Н. Боков — Санкт-Петербург, МОДЭК, МПСИ, 2009 г.624 с.
5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Редакторсоставитель Д.Л. Райгородский. - Самара. 1998. - 672 с.
6. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. —
114 с.
Підготувала: асистент Камінська А.О.
Затверджено на засіданні кафедри, протокол №___ від «____»___________________ 20___ р.