Тести на державну службу Онлайн тестування – Відповіді ГОЛОВНА ТЕСТИ НА ДЕРЖСЛУЖБУ ТЕСТИ УПОВНОВАЖЕНИХ ОСІБ ТЕСТИ З ДЕРЖМОВИ ТЕСТИ В НАЦПОЛІЦІЮ ІНШІ ТЕСТИ Виконання зобов’язання Виконання зобов’язання – це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов’язанняза своєю правовою природою є правочином. Внаслідок цього на виконання зобов’язання мають поширюватися загальні вимоги щодо правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У даному положенні сформульована принцип належного виконання зобов’язання. Зазначене правило є універсальним і піддягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов’язань. Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Принципи (умови) виконання зобов’язань. Під принципами виконання зобов’язань розуміються загальні засади, згідно яких здійснюється виконання зобов’язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов’язань, серед яких: 1) належне виконання зобов’язання; 2) реальне виконання зобов’язання; 3) справедливість добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: а) належними сторонами; б) щодо належного предмету; в) у належний спосіб; г) у належний строк (термін); ґ) у належному місці. Вимога виконання зобов’язання належними сторонами сформульована у ст. 527 ЦК. Згідно з останньоюборжник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги. Однак, відповідно до ст. 528 ЦК допускається також виконання обов’язку боржника іншою особою. Виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні і застосовуються положення ст.ст. 512-519 ЦК. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов’язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов’язання. Особливості прояву принципу реального виконання зобов’язання передбачені ЦК для випадків його порушення. За загальним правилом боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 622 ЦК). За умови передання відступного (ст. 600 ЦК), відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК), відмови кредитора від договору (ст. 615 ЦК) боржник звичайно звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, адже припиняються зобов’язальні правовідносини. Справедливість, добросовісність та розумність є одними із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК). Тому дії сторін і при виконанні зобов’язання мають відповідати цим засадам. Наприклад, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання (ч. 1 ст. 666 ЦК). Строк (термін) виконання зобов’язання Строк (термін) виконання – це певний період (момент) в часі, коли має бути виконане зобов’язання. У зв’язку з тим, що строки (терміни) виконання зобов’язання є різновидом цивільно-правових строків (термінів), на них повною мірою поширюються вимоги встановлення, перебігу, спливу. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому, варто зазначити, що боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Місце виконання зобов’язання. Спосіб виконання зобов’язання Правила визначення місця виконання зобов’язання встановлені у ст. 532 ЦК. За загальним правилом, місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов’язанням про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, – за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, – за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання; 4) за грошовим зобов’язанням – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, – за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов’язанням – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Спосіб виконання зобов’язання – це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов’язання. Спосіб виконання зобов’язання, як правило, обирається сторонами при його виникненні та може полягати в: 1) одноразовому повному виконанні; 2) періодичному виконанні зобов’язання частинами; 3) постійному виконанні. За загальним правилом, встановленим в ст. 529 ЦК, кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Дане правило обумовлено тим, що виконання зобов’язання може бути невигідним для кредитора. Недопустимість виконання зобов’язання частинами може випливати із предмету виконання, наприклад, у випадку, якщо предметом зобов’язання виступає передача речі, визначеної індивідуальними ознаками, самою сутністю зобов’язання виключається його виконання частинами. Спеціальна послідовність виконання зобов’язання передбачена для зустрічного виконання зобов’язання (ст. 538 ЦК). Воно є властивим для виконання взаємних зобов’язань, тому що тільки у цих зобов’язаннях сторони одночасно виступають боржником і кредитором та мають кореспондуючі права й обов’язки. Під зустрічним виконанням зобов’язання розуміється виконання свого обов’язку однією зі сторін, що згідно із договором обумовлене виконанням обов’язку другою стороною. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок. Специфічним способом виконання зобов’язання по передачі кредиторові грошових сум та цінних паперів виступає їх внесення до депозиту нотаріуса або нотаріальної контори, що передбачене ст. 537 ЦК. Боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.Порядок внесення цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, в депозит нотаріуса (нотаріальної контори) встановлюється законодавством про депозитарну систему України. Внесення на депозит нотаріуса цінних паперів, що існують в документарній формі, здійснюється шляхом вручення нотаріусу сертифіката таких цінних паперів. Певні особливості має порядок виконнаня грошових зобов’язань: 1) Валюта виконання грошового зобов’язання. Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. 2) Черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. 3) ЦК встановлює окремі випадки збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов’язанням. У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов’язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов’язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду. Проценти. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Слід відмітити також і особливості виконання альтернативного зобов’язання. Альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Підтвердження виконання зобов’язання: 1) прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; 2) якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає; 3) наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку; 4) уразі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Оцінка Поділитися посиланням: Facebook Telegram Залишити відповідь Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Ім'я Your Name Email email@example.com Save my name, email, and website in this browser for the next time I comment. Коментар Опублікувати коментар Бажаєте бути в курсі нових публікацій нашого сайта? Введіть Вашу електронну пошту GO! Ваші скарги, зауваження та пропозиції надислайте на нашу електронну пошту info@testderz.com Copyright © Тести на державну службу 2021 Головна Тести на держслужбу Тести з держмови Тести в Нацполіцію Тести уповноважених осіб Інші тести Тести в прокуратуру Тести Держмитслужби Тести в ДБР Тести в НАБУ Тести ЗНО з права
