Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Кафедра пропедевтики педіатрії та медичної генетики
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ПРОПЕДЕВТИКА ПЕДИАТРІЇ”
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІІ КУРСУ
підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти, кваліфікації освітньої
«Магістр медицини», кваліфікації професійної «Лікар», галузі знань 22 «Охорона здоров'я»,
спеціальностей 222 «Медицина», 228 «Педіатрія»
Тема 19. Анатомо-фізіологічні особливості і методика клінічного обстеження органів
травлення (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
Обговорено та ухвалено
на методичній нараді кафедри
пропедевтики педіатрії та медичної генетики
Протокол №_________
від «_____»________________ р.
Затверджено
профільною методичною комісією з
педіатричних дисциплін
Протокол №_________
від «_____»________________ р.
Завідувач кафедри пропедевтики педіатрії
та медичної генетики
Професор Личковська О. Л.
Голова профільної методичної комісії з
педіатричних дисциплін
Професор Беш Л. В.
___________________________
______________________________
Львів 2020
Навчальна дисципліна
Пропедевтика педіатрії
Змістовий розділ 8
Система травлення у дітей
Тема заняття
Тривалість (год)
Анатомо-фізіологічні особливості і методика
клінічного обстеження органів травлення (огляд,
пальпація, перкусія, аускультація)
2
Курс
3
Факультет
Медичний
1. Актуальність теми
Захворювання органів травлення займають одне з основних місць у структурі
соматичних захворювань у дітей. Частота їх постійно зростає − від 7 дітей на 1000 у 1970-71
роках до 11 на 1000 у 1986 році і 13-14 на 1000 на сьогоднішній день. Порівняно з дорослими,
діагностика захворювань травної системи у дітей має ряд особливостей, пов’язаних з тим, що
дитячий організм росте і розвивається, з функціональною і соціальною адаптацією дитини.
2. Мета заняття
Вміти виділяти з анамнезу дані, що свідчать про ураження системи травлення та
проводити об'єктивне обстеження у дітей різного віку з врахуванням анатомо-фізіологічних
особливостей органів травлення.
1.
2.
3.
1.
2.
3.
4.
3. Навчальні завдання
Студент повинен знати:
Етапи ембріогенезу та основні аномалії розвитку системи травлення у дітей .
Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей та їх вплив на виникнення
та перебіг патологічних процесів.
Додаткові методи обстеження, які використовують для діагностики захворювань
органів травлення у дітей.
Студент повинен уміти:
Збирати анамнез у дітей з патологією серцево-судинної системи.
Проводити об’єктивне обстеження серця дітей різного віку, демонструвати пальпацію,
топографічну перкусію та аускультацію органів травлення.
Інтерпретувати одержані при об’єктивному обстеженні дані.
Призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при
захворюваннях органів травлення, інтерпретувати одержані дані.
4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін
Отримані навики
Нормальна анатомія
Будова органів травлення у дітей різного віку
Медична біологія та біологічна фізика
Періодизація онтогенезу
Поняття про розподіл ознаки у варіаційних рядах,
розподіл ознаки у сукупності
Нормальна фізіологія
Функції органів травлення
Пропедевтика терапії
Вміння збирати анамнез, у тому числі спадковий,
соціальний
Клінічне обстеження хворих
5. Матеріали для аудиторної самостійної роботи
Тема 19. Анатомо-фізіологічні особливості і методика клінічного обстеження органів
травлення (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
Закладка органів травлення відбувається на ранніх етапах ембріогенезу – 7 – 8-ий
день. Саме тоді проходить закладка первинної травної трубки, яка на 12-й день ділиться на 2
частини – внутрішньозародкову (майбутній шлунково-кишковий тракт) і незародкову
(жовтковий мішок). Спочатку травна трубка закінчується сліпо – наявні ротоглоткова і
клоакальна мембрани, які далі розсмоктуються (перша у 3 тижні, друга – у 3 місяці). З 4-го
тижня відбувається диференціація відділів травного каналу.
Функціонувати травна система починає теж у внутрішньоутробному періоді. На
4-ому місяці у кишках плода з’являється зеленуватий вміст – меконій – він складається зі
злущених епітеліальних клітин, слизу, жовчі, що містяться в амніотичній рідині, яку заковтує
плід. До кінця внутрішньоутробного періоду травна система сягає того ступеня розвитку, коли
вона може забезпечити ентеральне живлення неовонародженого, при цьому найбільш
диференційованими є ті структури, які забезпечують грудне (природне) вигодовування.
Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.
Ротова порожнина новонародженого пристосована до акту смоктання:
1.
Мала за об’ємом
2.
Містить великий потужний язик
3.
Добре розвинені м’язи, розташовані у товщі губ
4.
На поверхні слизової губ є ворсинки які допомагають утримувати сосок
5.
Грудочки Біша у товщі щік
Перелічені особливості будови ротової порожнини зберігаються протягом
усього грудного віку, при штучному вигодовування вони зникають швидше.
У ротовій порожнині починається процес травлення. Тут проходить аналіз
якості їжі (її смак, температура, консистенція), утворення харчової грудки. Окрім цього, у
роті їжа обробляється слиною. Слина містить ензими (амілазу, мальтазу, незначну
кількість протеолітичних ферментів). Отже, вуглеводи починають розщеплюватись ще у
ротовій порожнині. Рівень амілази у слині новонародженої дитини дуже малий, і досягає
рівня дорослих лише до кінця першого року життя. У зв’язку зі значним вмістом
лізоциму, слина має виражені бактерицидні властивості.
Стравохід у новонароджених практично сформований. При закладці просвіт
стравоходу заповнений. Формування просвіту відбувається на 3 – 4-му місяці і пов’язане
з активною секрецією залоз слизової оболонки. При порушенні цього процесу можливі
вроджені вади розвитку – атрезія стравоходу або його звуження стеноз. Функція –
проведення їжі з ротової порожнини до шлунка. Стравохідна фаза ковтання пов’язана з
перистальтикою.
Шлунок у вигляді веретеноподібного розширення передньої травної трубки
можна знайти у 3-тижневого ембріона. На 10- му тижні спостерігається закладка залоз. У
новонароджених шлунок розміщений горизонтально, вхід у нього широкий, тому у дітей
часто буває зригування. Дно шлунка розвинене слабо, тоді як воротар має відносно
більшу довжину. Топографічно шлунок у новонароджених розташований високо і
практично не стикається з передньою черевною стінкою. У дітей 2 – 3 років шлунок
розташований більш вертикально, у віці 7 – 8 років шлунок займає положення таке саме,
як у дорослих.
У новонароджених слизова містить значно менше шлункових залоз – 200
тисяч, тоді як у дорослого їх число сягає 5 млн. М’язова оболонка переважно
представлена циркулярними м’язами. Особливо виражені м’язи у ділянці воротаря. У
новонароджених спостерігається іноді судомне скорочення – пілороспазм. При
тривалому спазмі воротар гіпертрофується – виникає пілоростеноз, що приводить до
частого блювання, виснаження дитини.
Перетравлювання їжі у шлунку здійснюється під впливом шлункового
соку, який містить соляну кислоту, протеолітичні ферменти (пепсиновий комплекс),
желатиназу, химозин, ліпазу, лізоцим і муцин. Тут продовжується розщеплення
вуглеводів під дією амілази слини (розщеплюється більша частина крохмалю), доки її не
інактивує соляна кислота шлункового соку. У новонароджених дітей рівень рН у шлунку
високий, майже нейтральний, 6,5 – 8,0, на протязі 4-5 годин після народження
кислотність швидко наростає до 2-3,5 (імовірно під впливом гастрину материнської
крові, що переходить до дитини трансплацентарно), і знову знижується до рН 3-5.
Пепсин виділяється у неактивній формі (пепсиноген) і активується соляною кислотою. У
дітей раннього віку виділяється велика кількість катепсину, ферменту, який поряд з
гастриксином, здійснює згортання молока. Жири під впливом ліпази розщеплюються
до гліцеролу і жирних кислот. У дорослих шлункова ліпаза не має особливого значення,
оскільки вона діє на емульговані жири, однак у дітей вона розщеплює до 25% молочного
жиру, який вже знаходиться в емульгованому стані. У немовлят, які знаходяться на
природному вигодовуванні, перетравлювання жирів відбувається і під впливом молочної
ліпази, якої достатньо у грудному молоці.
Всмоктування у шлунку проходить у незначній кількості, у невеликих
кількостях всмоктуються речовини, розчинені у воді (цукор, сіль, кофеїн). Шлунковий сік
має виражені бактерицидні властивості, зумовлені наявністю соляної кислоти і
лізоциму.
З шлунка їжа потрапляє до 12-палої . Поступлення окремих порцій химусу до
цибулини 12-палої здійснюється за рахунок сильних скорочень антральної області
(систола антрального відділу). При цьому антрум майже повністю відділяється від тіла
шлунка, за рахунок цього не відбувається постійне і повне олужнення вмісту шлунка і
навпаки – закислення вмісту 12-палої кишки. У пустому шлунку часто виникають
скорочення з періодом, характерним для шлункової перистальтики (приблизна 20 сек.).
Такі скорочення називають “голодними”, вони можуть бути болючими.
У 12-палій кишці під впливом жовчі і соку підшлункової залози швидко
міняється її рН і продовжується гідроліз за участі протеолітичних, амілолітичних і
ліполітичних ферментів. Гідролітичні процеси завершуються мембранним
травленням, що створює умови до всмоктування продуктів гідролізу, вітамінів,
мінеральних речовин, води.
Подальше травлення і всмоктування його продуктів проходить у тонкій
кишці.
Тонка кишка у дітей першого року життя суттєво довша у перерахунку на 1
кг маси тіла ніж у дорослих. Це пристосування до лактоформного харчування. Крім
перистальтичних рухів часто виникають антиперистальтичні, які повертають химус
назад, викликаючи маятникоподібні рухи. Це так зване “функціональне продовження”
тонкої кишки, що забезпечує більш тісний контакт химусу зі слизовою оболонкою.
Поряд з вищою проникністю слизової оболонки це забезпечує найбільш повне засвоєння
поживних речовин з малоконцентрованої їжі – молока.
У тонкій кишці химус перетравлюється в основному під впливом ферментів
панкреатичного і кишкового соку та за участю жовчі.
Перетравлювання і всмоктування, емульгованих дією жовчі, жирів
відбувається в основному в тонкій кишці, причому найбільш інтенсивно у голодній
кишці (95%). Гідроліз жирів здійснюється ліпазами соку підшлункової залози і слизової .
Перетравлювання вуглеводів проходить теж в основному у тонкій кишці під
впливом панкреатичного ферменту амілази до ди- і моноцукрів. Гідроліз дицукрів
здійснюється за допомогою специфічних кишкових ферментів дисахаридаз, які
локалізовані на поверхні ентероцитів і не секретуються у просвіт кишківника. Серед
дисахаридаз найбільше значення мають сахараза (розщеплює сахарозу на фруктозу і
глюкозу), лактаза (лактозу на галактозу і глюкозу) і мальтаза (розщеплює мальтозу на 2
молекули глюкози). Таким чином, у результаті розщеплення дицукрів утворюються 3
моноцукри: глюкоза, фруктоза і галактоза, які поступають у кров портальної системи. У
здорової дитини лише невелика кількість цукрів не всмоктується у тонкій кишці, і у
товстій кишці вони розкладаються бактеріальною флорою до молочної кислоти.
Гідроліз білків до вільних амінокислот здійснюється у тонкій кишці під дією
протеолітичних ферментів підшлункової залози: трипсину, і кишкових пептидаз.
Всмоктування амінокислот і дипептидів − активний процес.
При потраплянні химусу у товсту кишку процеси травлення і всмоктування
практично вже завершені. Основна функція товстої кишки - резервуарна. Тут
завершується всмоктування води, формування щільного вмісту і виведення його з
організму. Розщеплення харчових інградієнтів можливе тут лише за рахунок ферментів,
що поступили з тонкої кишки, і за рахунок кишкової флори. Якщо розщеплення і
всмоктування не завершене у тонкій кишці, нерезорбовані рештки можуть бути
середовищем для росту патогенної флори, наприклад, під впливом гнилісної флори з
амінокислот і пептидів утворюються токсичні для організму сполуки: індол, скатол,
фенол, які всмоктуються і знешкоджуються у печінці.
У процесі травлення їжа розщеплюється до простих її елементів, які
всмоктуються, і які організм використовує для покриття своїх енергетичних і
пластичних потреб. Під час проходження по травному каналу, розчинені речовини
можуть рухатись у двох напрямках:
 з просвіту кишківника перетравлені речовини переходять у кров і
розносяться по всьому організму
 одночасно з цим у просвіт кишківника виділяються солі, ензими,
продукти розпаду (наприклад, азотисті сполуки).
Існує тісний взаємозв’язок між видільною функцією нирок і травної
системи: при нирковій недостатності може суттєво зростати виділення сечовини з
травними соками (елімінаційний гастрит). Травна система відіграє важливу роль у
підтримці гомеостазу: склад травних соків впливає на кислотно-основний стан, водносольовий обмін.
1.












Обстеження дитини (збір анамнезу, клінічне обстеження органів травлення)
При опитуванні матері та дитини звертають увагу на:
Скарги
 Апетит – збережений, знижений, спотворений, відраза до певної їжі,
посилений (поліфагія, булімія), повна втрата апетиту (анорексія), непереносимість певних
продуктів
Відрижка – кислим, повітрям, їжею, гірким, тухлим
Печія
Нудота
Блювання
Спрага – підвищена (полідипсія), відсутня (адипсія)
Слинотеча або постійне відчуття сухості у роті
Ковтання – вільне, болюче, порушене (дисфагія)
Неприємний запах з рота
Метеоризм
Випорожнення – проноси, закрепи, наявність патологічних домішок у калі
Болі у животі
локалізація по топографічних областях


зв’язок з прийомом їжі та її характером
характер болю – тупий, гострий, ниючий, розпираючий, стискаючий,
кинджальний, пронизуючий

іррадіація

тривалість

залежність від акту дефекації

Симптоми загальної інтоксикації – підвищення температури тіла,
загальмованість або збудження, слабість

Астено-вегетативні прояви – підвищена втомлюваність, безсоння, неспокій,
тривога або апатія, пітливість, головокружіння, емоційна лабільність
2.
Анамнез захворювання

коли почалось захворювання

з чим пов’язує початок захворювання мати, дитина

як протікала хвороба

яке проводилось лікування, його ефективність, санаторно-курортне
лікування
3.
Анамнез життя

характер вигодовування

перенесені захворювання, медикаментозне лікування

оперативні втручання на органах травної системи

спадковий анамнез
4.
Огляд

Загальний огляд – стан свідомості, настрій, положення у ліжку, колір шкіри,
фізичний розвиток, ступінь розвитку підшкірно-жирової клітковини

Огляд ротової порожнини (проводиться за допомогою шпателя) – губи,
“заїди” (хейліт), порожнина рота – колір слизової, висипання (енантема), вологість, сухість,
ясна (набряк, кровоточивість), язик – наліт (колір, локалізація, вираженість), сосочковий шар
(гіпертрофований, атрофований – “лаковий язик”), “географічний”, “малиновий” язик,
мигдалики – гіпертрофія, поверхня, наявність вмісту у лакунах, налетів, задня стінка глотки –
гладка, зерниста, набрякла, наявність ерозій, налетів, зуби – кількість, стан

Огляд живота (у горизонтальному положенні на спині, на боці, стоячи) –
форма, симетричність, участь в акті дихання, стан пупка (випинання, втягнення), венозна
сітка, наявність кил, видима перистальтика

Огляд ділянки анального отвору – гіперемія, тріщини, геморой, нориці,
випадіння прямої , симптом зіяння ануса, аномалії розвитку
5.
Пальпація – основний метод об’єктивного обстеження органів травлення
Дитину кладуть на спину з легко зігненими у кульшових і колінних суглобах ногами, руки
вздовж тулуба, голова на одному рівні з тулубом. Студент сидить праворуч від пацієнта. При
пальпації слід спостерігати за мімікою дитини, рефлекторними рухами, плачем.

Поверхнева (орієнтовна) – нею визначають болючість, гіперестезію,
напруження м’язів передньої черевної стінки, розходження прямих м’язів живота, кили,
значне збільшення органів, наявність утворів. При поверхневій пальпації ціла долоня лежить
на поверхні живота, легке натискання проводиться чотирма пальцями, дещо зігненими у
суглобах. Починають паальпацію від неболючої ділянки.

Глибока з детальним обстеженням кожного органа – сигмовидної, сліпої ,
поперечно-ободової, висхідного та низхідного відрізків товстої кишки, шлунка, печінки,
жовчного міхура, селезінки, підшлункової залози
► Пальпація сигмовидної кишки проводиться у лівій клубовій ділянці. Чотири пальці
правої руки розміщують паралельно, але дещо медіальніше від передбаченого положення
сигмовидної кишки. Шкіру передньої черевної стінки зміщують у напрямку до пупка, далі під
час видиху пальці занурюють у черевну порожнину, а потім рухом кисті справа і зверху – вниз
і наліво пальцями ковзають через кишку. Визначають болючість, консистенцію, рухомість,
розмір.
► Сліпа кишка розтащована у правій здухвинній ділянці, пальпацію проводять так само,
однак пальці рухаються зліва і зверху – вниз і вправо.
► Для обстеження висхідного і низхідного відділів ободової кишки проводять бімануальну
пальпацію – кисть лівої руки підкладають під праву, потім під ліву поперекову ділянку, пальці
правої занурюють у черевну порожнину у проекції відділу, який пальпують, до дотику з лівою
рукою і ковзають у латеральному напрямку.
► У зв’язку з непостійним положенням поперечної ободової кишки, спочатку слід визначити
велику кривизну шлунка методом аускультофрикції. Стетофонендоскоп встановлюють
нижче від мечовидного паростка і одночасно з аускультацією проводять вказівним пальцем по
передній черевній стінці від фонендоскопа радіально у всіх напрямках. При знаходженні
пальця над поверхнею шлунка вислуховується шум, який зникає при виході поза межі
шлунка. Поперечну ободову кишку пальпують нижче від межі шлунка бімануально,
занурюючи легко зігнені пальці по обидва боки від білої лінії живота. На видиху пальці
ковзають вниз, намагаючись відчути кишку.
► Пальпація тонкої кишки утруднена у зв’язку з опірністю передньої черевної стінки, але
іноді можлива у дітей першого року життя.
► При глибокій пальпації шлунку іноді вдається знайти і малу, і велику кривизну. Велика
кривизна звичайно визначається дещо вище від пупка, положення її можна перевірити
методом аускультофрикції.
► Перед проведенням пальпації нижнього краю печінки необхідно орієнтовно визначити
його положення перкуторно по середньоключичній лінії. Лікар охоплює лівою рукою праву
реберну дугу (4 пальці – на поперековій ділянці, 1-й – стискає реберну дугу спереду). Праву
руку кладуть нижче від перкуторної границі на середньоключичній лінії. Під час видиху
пальці заглиблюють у черевну порожнину. Під час вдиху печінка опускається вниз назустріч
нерухомим пальцям і висковзує з-під них. При пальпації печінки оцінюють болючість,
консистенцію (еластична, щільна, тверда), край рівний або горбистий, гострий або тупий. У
старших дітей пальпацію печінки можна проводити у положенні стоячи, пацієнт нахиляється
вперед і глибоко дихає.
► Жовчевий міхур у здорових дітей не пальпується, оскільки незначно виступає з-під краю
печінки. Методика пальпації жовчевого міхура аналогічна пальпації печінки.
► Пальпація селезінки проводиться так само, як і печінки (лікар лівою рукою фіксує реберну
дугу). У здорових дітей селезінка не пальпується.
► Пальпацію підшлункової залози здійснюють за методом Грота. Дитина лежить на спині,
ноги зігнені у колінах, праву руку, стиснену у кулак, підкладає під поперек. Лікар виконує
глибоку пальпацію між пупком і лівим підребер’ям по краю прямого м’яза живота у напрямку
до хребта. Підшлункова залоза пальпується у вигляді тяжа, що огинає навскіс хребет, однак
лише при суттєвому збільшенні.
6.
Перкусія: перкуторний звук над усією поверхнею живота – у здорових дітей
тимпанічний

Визначення розмірів печінки за Курловим.
Для їх встановлення визначають 5 точок: 1-а – перкусію проводять по середньоключичній
лінії справа від ІІІ міжребер’я униз до притуплення (висота стояння діафрагми); 2-а – по
середньоключичній лінії знизу від пупка догори до притупдення; 3-я – від 1-ої точки
проводять перпендикуляр (переносять) до передньої серединної лінії; 4-а – перкусію
проводять по передній серединній лінії від пупка догори; 5-а – перкутують по лівій
реберній дузі.
Розрізняють 3 розміри:
1-й – від 1-ої до 2-ої точки
2-й – від 3-ої до 4-ої точки
3-й – від 3-ої до 5-ої точки
Таблиця . Розміри печінки за Курловим у дітей
Лінії виміру
Права середньоключична
Передня серединна
Ліва коса
1 – 3 роки
5
4
3
3 – 7 років
6
5
4
7 – 12 років
8
7
6
> 12 років
10
9
8

наявність вільної рідини у черевній порожнині (перкуторно, симптом
флюктуації). Для перкуторного визначення вільної рідини перкусію проводять у положенні
дитини лежачи на спині від пупка до одного з фланків до притупленого звуку. Хворого
повертають на бік – при наявності вільної рідини у черевній порожнині рівень притуплення
піднімається.
Аускультація має менше значення при обстеженні органів черевної порожнини. В
нормі навколо пупка вислуховуються активні перистальтичні шуми, які посилюються при
нанесенні на передню черевну стінку поштовхів (пальцями іншої руки або фонендоскопом).
Схема протоколу обстеження травної системи у дітей
1.
Скарги

Болі у животі (локалізація по топографічних областях, зв’язок з прийомом
їжі та її характером, характер болю – тупий, гострий, ниючий, розпираючий, стискаючий,
кинджальний, пронизуючий, іррадіація, тривалість, залежність від акту дефекації)

Скарги диспептичного характеру (апетит, відрижка – кислим, повітрям,
їжею, гірким, тухлим, печія, нудота , блювання, спрага, порушене ковтання, неприємний запах
з рота, метеоризм, випорожнення – проноси, закрепи)

Інші скарги – підвищення температури тіла, загальмованість або збудження,
слабість, підвищена втомлюваність, безсоння, неспокій, тривога або апатія, пітливість,
головокружіння, емоційна лабільність
2.
Анамнез захворювання

коли почалось захворювання

з чим пов’язує початок захворювання мати, дитина

як протікала хвороба

яке проводилось лікування, його ефективність, санаторно-курортне
лікування
3.
Анамнез життя

характер вигодовування

перенесені захворювання, медикаментозне лікування

оперативні втручання на органах травної системи

спадковий анамнез
4.
Огляд

Загальний огляд

Огляд ротової порожнини

Огляд живота

Огляд ділянки анального отвору
5.
Пальпація

Поверхнева

Глибока
Сигмовидна кишка
Сліпа кишка
Висхідний і низхідний відділи ободової кишки
Поперечна ободова кишка
Тонка кишка
Нижній край печінки
Жовчний міхур
Селезінка
Підшлункова залоза
6.

Перкусія
визначення розмірів печінки за Курловим
І
ІІ
ІІІ
наявність вільної рідини у черевній порожнині (перкуторно, симптом

флюктуації).
7.
Аускультація
6. Матеріали методичного забезпечення.
6.1. Контрольні запитання
1. Особливості будови та функції травної системи у дітей.
2. Функціональні особливості органів травлення у дітей.
3. Об’єктивне обстеження органів травлення у дітей різного віку.
6.2. Тестові завдання
1. Фізіологічна слинотеча відмічається у дітей у віці:
А. 2 тжні
В. 4 тижні
С. 2 міс.
D. 3 міс.
Е. 4 міс.
2. Ферментативна активність травних соків у дітей:
А. Вища ніж у дорослих
В. З віком зменшується
С. 3 віком не змінюється
D. Низька
Е. Правильні відповіді А і В
3. Первородний кал виділяється:
А. На останнії місяцях вагітності
В. Останні 24 години перед пологами
С. У перші 36 годин після народження дитини
D. Після 2-ої доби життя
Е. В нормі не спостерігається
4. Основними мікроорганізмами товстої кишки у дітей, що знаходяться на грудному
вигодовуванні до введення прикорму є:
А. Лактобактерї
В. Біфідобактерії
С. Протей
D. Кишкова паличка
Е. Ентерококи
5. Затруднене засвоєння дітьми раннього віку жирів спричинене:
А. Низькою активністю ліпази та жовчевих кислот
В. Надлишком жовчевих кислот
С. Добрим емульгуванням жирів
D. Низькою кислотністю шлункового соку
Е. Неправильним вигодовуванням
Відповіді до тестів: 1. D; 2. D; 3. С; 4. В; 5. А.
6.3. Ситуаційні задачі
Задача № 1
Дівчинка віком 12 років скаржиться на періодичні інтенсивні болі в епігастрії,
переважно натще, печію, закрепи. Деколи болі супроводжуються блювотою. Хворіє протягом 1
року. Харчується нерегулярно, в раціоні переважає тверда, суха їжа. У батька – виразкова
хвороба шлунку. Об’єктивно: дитина зниженої відживи, шкіра бліда, суха, язик обкладений
білим налетом, живіт чутливий при пальпації в епігастрії.
1.
Виділити основні симптоми захворювання.
2.
Які фактори сприяли розвитку захворювання ?
Задача № 2
Дівчинка віком 13 років протягом 3-х років після перенесеного вірусного гепатиту
скаржиться на болі в правому підребер’ї, які виникають після вживання смаженої та гострої
їжі і фізичного навантаження, нудоту, поганий апетит, швидку втому, болі голови. Об’єктивно:
шкіра бліда з жовтуватим відтінком, суха, язик обкладений сіро-жовтим налетом, мигдалики
гіпертрофовані, рихлі, багато каріозних зубів. Живіт м’який, болючий при пальпації в правому
підребер’ї, печінка + 2,5-3 см, селезінка незбільшена. Випорожнення через день
1.
Виділити основні симптоми захворювання.
2.
Які додаткові обстеження слід провести ?
1.
2.
3.
4.
5.
7. Рекомендована література
Основна (базова) література
Бережний В.В. Педіатрія: національний підручник / За ред. Бережного В.В. // Т1. – К,2013.
– 1040 с.
Бережний В.В. Педіатрія: національний підручник / За ред. Бережного В.В. // Т2. – К,2013.
– 1024 с.
Майданик В.Г. Пропедевтична педіатрія / В.Г. Майданик, В.Г. Бурлай, О.З. Гнатейко,
К.Д. Дука, Ю.М. Нечитайло, М.В. Хайтович // підручник для студентів вищих медичних
закладів IV рівня акредитації — Вінниця, Нова книга, 2012 — 879 с.
Пропедевтика педіатрії: навчальний посібник для студентів ІІІ курсу медичного
факультету вищих медичних закладів освіти України ІІІ - IV рівнів акредитації / за ред.
проф. Гнатейка О.З. - Львів, 2014. - 671 с.
Пропедевтична педіатрія: підручник для студентів вищ. мед. навч. закладів / В.Г.
Бурлай, О.З. Гнатейко [та ін.]; за ред.. проф. В.Г. Майданника. – Вінниця: Нова
Книга, 2012. – 880с.
Допоміжна література
1.
2.
3.
4.
5.
Walker's Pediatric Gastrointestinal Disease : Physiology, Diagnosis, Management / Ronald E.
Kleinman, Oliver-Jean Goulet, Giorgina Mieli-Vergani, Ian R. Sanderson, Philip M. Sherman,
Benjamin L. Shneider. - PMPH-USA Limited 2018. - 2368 pp.
Pediatric Gastrointestinal and Liver Disease / R. Wyllie, J. Hyams, M. Ray. - Saunders 2010. Pathology of Pediatric Gastrointestinal and Liver Disease / Pierre Russo, Eduardo D. Ruchelli,
David A. Piccoli. - Springer-Verlag Berlin Heidelberg 2014. - 699 pp.
Pediatric Physical examination. An Illustrated handbook / Karen G. Duderstadt. – 3-rd
ed.Elsevier 2018. - 332 pp.
Paediatric clinical examination / Rossa Brugha, Matko Marlais, Ed. Abrahamson. - JP Me dical
Ltd, 2012. - 232 pp.
Складено: доц. Авраменко І.Ю.