МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ №2 «Затверджено» на методичній нараді кафедри від 3 червня 2022 р., протокол №21 Завідувач кафедри д.мед.н., професор ______________О.Ю. Іоффе МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ Навчальна дисципліна Модуль Змістовний модуль 2 Тема заняття № 5 Курс Факультет Підготовка офіцерів запасу Військово-польова хірургія Кровотеча і крововтрата. Комбінована травма. Термічна травма та інфекційні ускладнення поранень і травм. Комбінована травма Четвертий Медичний №1,2,3, 4 та ЗСУ Київ 2022 1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ В умовах сучасних війн бойова патологія буде відрізнятися різноманіттям форм. Необхідно до загальновідомого визначення основоположника воєннопольової хірургії М.І. Пирогова - війни як епідемії травм, додати, що війна при застосуванні зброї масового ураження - це не тільки "епідемія" травм, але і "епідемія" термічних, хімічних, бактеріологічних, променевих і комбінованих уражень. Кількість можливих поєднань вражаючих чинників при використанні сучасних засобів ведення бойових дій достатньо велике. Найбільше практичне значення серед таких травм мають: комбіновані радіаційні, хімічні і механотермічні ураження. Важливою особливістю комбінованої травми є розвиток синдрому взаємного обтяження, при якому патологічний процес, зумовлений поєднаним впливом факторів ураження, перебігає тяжче, ніж звичайні монофакторні ураження. Саме тому теоретичними питаннями та практичними навичками, які розглядаються та засвоюються на занятті, повинен володіти лікар любої спеціальності для надання невідкладної допомоги хворим з вищезазначеними травмами, що в подальшому може врятувати пацієнту життя. 2. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ: Визначати особливості комбінованих травм в мирний та військовий час. Класифікувати комбіновані травми в залежності від чинників виникнення. Знати особливості діагностики комбінованих травм. Вивчити особливості клінічної картини комбінованих травм. Знати особливості та обсяги надання медичної допомоги пораненим з комбінованими травмами на ЕМЕ. 3. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ: Назва попередніх дисциплін Анатомія людини Отримані навички Описати особливості будови та взаєморозташування тканин та органів в організмі людини. 1 Біологічна фізика Описати особливості функціонування органів, систем та окремих тканин в організмі людини. Фізіологія болю, шляхи передачі больових імпульсів. Визначати хімічну структуру речовин, що входять до складу біологічних тканин та наслідки їх взаємодії в процесі функціонування організму. Визначати та ідентифікувати параметри чинників фізичної дії, що можуть спричиняти пошкоджуючий ефект на тканини організму. Мікробіологія Описати основні групи та властивості бактеріальної флори. Фізіологія людини Біологічна хімія Фармакологія Догляд за хворими Загальна хірургія Фармакокінетика і динаміка впливу на органи і сисеми лікарських засобів Знати особливості догляду за хворими після операцій та важкохворими. Знати особливості проведення та обсяги первинної та вторинної хірургічної обробки рани. 4. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ. 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття: Термін Trauma Одиночна травма Поєднана травма Комбінована травма Комбінована радіаційна травма Визначення Анатомічне чи функціональне ушкодження організму, його тканин чи органів під впливом механічних, фізичних, хімічних чи психологічних чинників, що супроводжується розвитком місцевих та загальних реакцій. Пошкодження однієї ділянки тіла незалежно від кількості уражених тканин. Пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах чи пошкодження внутрішніх органів і опорно-рухового апарату. Пошкодження які зумовлені різними травмівними агентами: механічними, термічними, радіаційними тощо. Ураження, при яких поєднується механічна або термічна травма з променевою хворобою, причому неодмінним компонентом повинне бути радіаційне ураження. 2 Синдром взаємного обтяження Комбінована хімічна травма Комбінована термомеханічна травма Особливість протікання патологічного процесу при комбінованій травмі, яка характеризується тяжчим перебігом патології внаслідок дії травмую чого фактору у порівнянні з аналогічним монофакторним ураженням. Патологія, що виникає при одночасній або послідовній дії хімічного (отруйні речовини) та інших уражуючих чинників (травма, опік). Патологія, що виникає внаслідок поєднання опіків, отриманих від впливу на організм світлового випромінювання ядерного вибуху, полум’ям пожеж, запальних сумішей, з механічними травмами, викликаними ударною хвилею (мінно-вибухові поранення) або різноманітними уражуючими елементами (кулі, осколки, стріли). 4.2. Теоретичні питання до заняття: 1. Визначення поняття комбінована травма? Сучасні особливості та епідеміологія комбінованих травм? 2. Класифікація комбінованих травм? 3. Синдром взаємного обтяження: визначення поняття поняття, особливості патогенезу? 4. Комбінована радіаційна травма: етіологія, патогенез, особливості клінічної картини та принципи діагностики? 5. Класифікація комбінованої радіаційної травми за ступеннм тяжкості т клінічним перебігом патології? 6. Особливості надання медичної допомоги при комбінованій радіаційній травмі на ЕМЕ? 7. Комбінована хімічна травма: етіологія, патогенез, особливості клінічної картини та принципи діагностики? 8. Особливості надання медичної допомоги при комбінованій хімічній травмі на ЕМЕ? 9. Комбінована термомеханічна травма: етіологія, патогенез, особливості клінічної картини та принципи діагностики? 10.Особливості надання медичної допомоги при комбінованій термомеханічній травмі на ЕМЕ? 4.3. Практичні роботи, які виконуються на занятті: 1. Провести розпитування та збір анамнезу у хворго з комбінованою травмою або гострою хірургічною патологією. 3 2. Провести фізикальне обстеження пацієнта з комбінованою травмою або гострою хірургічною патологічною патологією. 3. Вказати об’єм інструментальних методів дослідження, необхідних для уточнення характеру патологічного процесу у хворого з різними видами комбінованих травм. 4. Підібрати інструменти та засоби для надання невідкладної допомоги хворим з різними видами комбінованих травм. 5. Підібрати інструменти та засоби для проведення ревізії та хірургічної обробки рани, забрудненої радіоактивними та отруйними речовинами. 6. Провести ПХО рани. 7. Провести вторинну хірургічну обробку рани. 8. Виконати міроприємства і підібрати засоби для проведення профілактики шоку у поранених з комбінованими травмами. 9. Вказати етапність та алгоритм епідеміологічних заходів і лікувальної тактики у поранених з різними видами комбінованих травм. 5. ЗМІСТ ТЕМИ Комбінованою травмою називаються ураження, що виникають у результаті дії на організм двох або більш вражаючих чинників одного (наприклад, ядерного) або декількох видів іншої зброї. При цьому, вплив кожного з вражаючих чинників, виводить постраждалого зі строю і порушує його працездатність. Важливою особливістю комбінованої травми є розвиток синдрому взаємного обтяження, при якому патологічний процес, обумовлений кожним з них, протікає тяжче, ніж звичайні монофакторні ураження. Тяжкість комбінованих уражень визначається впливом на організм всіх травмуючих чинників ураження. Кількість можливих поєднань вражаючих чинників при використанні сучасних засобів ведення бойових дій достатньо велике. Найбільше практичне значення серед комбінованих травм мають: комбіновані радіаційні, хімічні і механотермічні ураження. Комбінована радіаційна травма (КРТ). КРТ називаються такі ураження, при яких поєднується механічна або термічна травма з променевою хворобою, причому неодмінним компонентом повинне бути радіаційне ураження. КРТ можє розвиватися в момент ядерного вибуху або при діях особового складу на місцевості, зараженої радіоактивними речовинами. Головними видами КРТ є радіаційно-механічні, радіаційно-термічні і радіаційно-механотермічні. Дія радіаційного чинника визначається видом випромінювання, ступенем рівномірності його впливу на організм і поглиненою дозою. Поглинена доза вимірюється в греях. 1 Гр дорівнює 100 рад. Найчастіше КРТ виникають при вибухах ядерних боєприпасів потужністю 20-50 кт. При вибухах меншої потужності зазвичай бувають “чисті” радіаційні ураження, а при вибухах потужністю більше 100 кт переважають механічні і 4 термічні ураження. Радіаційні ураження на сліді радіоактивної хмари можуть викликати аплікації радіоактивних речовин на шкіру, раневу поверхню або попадання усередину через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Зовнішнє дистанційне опромінення радіоактивними речовинами призводить до розвитку гострої або підгострої променевої хвороби. Аплікація радіоактивних речовин на шкіру, у рану або надходження усередину викликає місцеві радіаційні ураження та інкорпорацію радіонуклідів, що призводить до хронічної променевої хвороби. Патологічний процес при КРТ виникає внаслідок не простої суми двох або декількох ушкоджень, а є складною реакцією організму з рядом особливостей, названою синдромом взаємного обтяження. Синдром взаємного обтяження, що залежить від тяжкості поранення або опіку, а також від дози проникаючої радіації, обумовлює більш тяжкий перебіг кожного компонента КРТ, ніж перебіг таких же ізольованих уражень. Синдром взаємного обтяження при КРТ виявляється тоді, коли окремі його компоненти досягають визначеного (не нижче середнього) ступеня тяжкості. При радіаційно-термічних ураженнях цей синдром більш виражений, ніж при радіаційно-механічних. При загальному рівномірному опроміненні в дозах 1- 2 Гр перебіг ран і опіків істотно не відрізняється від звичайного. При великих дозах наростають частота і тяжкість опікового та травматичного шоку, збільшується летальність, уповільнені очищення і репарація ран, консолідація переломів, збільшені кількість і тяжкість інфекційних ускладнень. При комбінації тяжких травм і опіків з променевими ураженнями помітно зростає і тяжкість останніх: період розпалу променевої хвороби наступає на 5-10 діб раніше, більш виражені панцитопенічний синдром, коагулопатія і геморагічні прояви, схильність до генералізації інфекційних процесів. Вважається, що тяжка травма або опік збільшують тяжкість радіаційного ураження на 1 ступінь. Доза опромінення, при якій ще можливий успішний результат у випадку подвійних комбінацій (гостра променева хвороба з опіком або травмою), знижується до 4,5 Гр, а при потрійній комбінації (гостра променева хвороба з травмою і опіком) - до 3 Гр. Класифікація КРТ за ступенем тяжкості, потребою постраждалих у медичній допомозі і прогнозом наведена в таблиці. Ступінь тяжкості КРТ І – легка. Доза опромінення не більше 2 Гр, травми легких ступенів, опіки II, III А ступеня до 10% поверхні тіла Медико-тактична характеристика КРТ Загальний стан задовільний; прогноз для життя і здоров'я сприятливий; спеціалізованої допомоги, як правило, не потрібно; тимчасова втрата (до 2 міс) боє- і працездатності; у стрій (до праці) повертаються всі постраждалі II – середня. Доза опромінення 2-3 Загальний стан задовільний або Гр, травми середньої тяжкості, середньої важкості; більшості ураженим 5 поверхневі опіки до 10% або III-IV потрібно кваліфіковану і спеціалізовану ступеня до 5% поверхні тіла допомогу; термін лікування до 4 міс; у стрій (до праці) повертається біля 50% постраждалих III– тяжка. Доза опромінення 3-4 Загальний стан тяжкий; прогноз для Гр, травми середнього і тяжкого життя і здоров'я сумнівний; одужання ступеня, опіки всіх ступенів більше можливо тільки при наданні усіх видів 10% поверхні тіла необхідної медичної допомоги; термін лікування при успішному результаті 6 міс і більше; повернення в стрій (до праці) в одиноких випадках IV-вкрай тяжка. Доза опромінення Загальний стан тяжкий і вкрай тяжкий; понад 4,5 Гр, травми середнього і прогноз несприятливий при всіх тяжкого ступеня, опіки всіх сучасних методах лікування; показана ступенів більше 10% поверхні тіла симптоматична терапія За клінічним перебігом розрізняють чотири періоди КРТ. Періодизація клінічних проявів КРТ наведена у таблиці. Період І ІІ ІІІ ІV Головний компонент Тривалість Первинні реакції на променеві і непроменеві Від декількох годин травми до 2-3 діб Переважання непроменевого компонента Від 2 діб до 3-4 тиж. Переважання променевого компонента Від 2 до 6-8 тиж. Залишкові явища гострої променевої хвороби У залежності від і непроменевих травм тяжкості компонентів і ускладнень Перший (гострий) період КРТ характеризується переважанням симптомів травматичної і опікової хвороби (шок, крововтрата, розлади дихання та ін.). Ознаки первинної променевої реакції (нудота, блювання, адинамія, гіперемія шкіри тощо) при тяжкій механічній і опіковій травмі відходять на другий план. Вони домінують при поєднанні значної дози опромінення з легкими непроменевими ушкодженнями. Для оцінки радіаційного компонента важливе значення має дозиметрія. У цьому періоді основні зусилля повинні бути спрямовані на надання невідкладної медичної допомоги з приводу поранень і травм (усунення асфіксії, припинення кровотечі, нормалізація функцій серця, легень та інших життєво важливих органів). Необхідно виконувати операційні втручання за життєвими показаннями та інтенсивну терапію. При радіаційнотермічних ураженнях медична допомога полягає у знеболюванні, накладанні пов’язок і проведенні інтенсивної терапії. Необхідно здійснити профілактику та лікування первинної променевої реакції (етаперазин або диметкарб, атропіну 6 сульфат, диметпрамід, диксафен) у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією. У другому періоді клініка КРТ визначається переважно характером, тяжкістю і локалізацією непроменевих уражень. Травматична й опікова хвороби призводять до вираженої інтоксикації з високою частотою інфекційних ускладнень, наростанням анемії і виснаженням. Радіаційний компонент, в основному, проявляється гематологічними зрушеннями — лейкопенією, лімфоцитопенією, зниженням рівня ретикулоци гів, якісними змінами клітин крові. Після виводу з шоку та стабілізації життєво важливих функцій цей період необхідно максимально використовувати для надання хірургічної допомоги в повному обсязі. Виконують ранню хірургічну обробку ран у поєднанні з антибактеріальною терапією і використанням відтермінованих первинних і ранніх вторинних швів. Необхідно прагнути, щоб загоєння ран відбулося до розпалу променевої хвороби. При переломах кісток забезпечують ранню репозицію і фіксацію відламків, тому що процес консолідації переломів у цей час може перебігати сприятливо. При радіаційно-термічних ураженнях активне хірургічне лікування може проводитись при обмежених опіках до розвитку гострої променевої хвороби. Варто зазначити, що одномоментна шкірна аутопластика закінчується приживленням трансплантатів у тих випадках, коли вони переносяться на життєздатні тканини. У третьому періоді КРТ переважають симптоми променевої хвороби. Погіршується загальний стан, наростають явища ендотоксикозу. Розвиваються некротичні ангіни, гінгівіти, ентероколіти, пневмонії. Виникають численні крововиливи і кровотечі. Активізується ранова інфекція. Збільшуються зони некротичних змін у ділянці ран і опіків, регенерація різко пригнічена, наростає і досягає максимальної вираженоеті панцитопенія. Цей період є критичним для уражених тому, що виникає багато тяжких, небезпечних для життя ускладнень. У третьому періоді проводять комплексне лікування променевої хвороби з метою зняття гематологічного, геморагічного, гастроінтесгинального, астеноневротичного, токсемічного синдромів, профілактику і лікування інфекційних ускладнень, серцево- легеневої недостатності. Хірургічні втручання у цей час виконують тільки за життєвими показаннями із застосуванням препаратів для підвищення згортання крові (амінокапронова кислота, амбен, фібриноген, інгібітори протеолізу, лейкотромбоцитарна маса тощо). Для фіксації кісткових уламків при переломах застосовують компресійно-дистракційні апарати і гіпсові пов’язки. Використання усіх видів швів і аутодермопластики у цьому періоді марне і небезпечне. Четвертий період КРТ (відновлення). Відзначаються залишкові явища променевих і непроменевих травм: астенічний синдром, остеомієліти, трофічні виразки, контрактури, рубцеві деформації. Функція кровотворного апарату, а також імунобіологічний статус організму відновлюються дуже повільно. Це 7 обмежує хірургічну активність у комплексній реабілітації поранених. У цей час здійснюють терапію залишкових явищ променевого ураження та хірургічне лікування наслідків травм і опіків (шкірна пластика, усунення контрактур тощо). Проводиться комплекс реабілітаційних заходів (посилене харчування в поєднанні з ана- болічними засобами, загальнотонізуючі препарати, стимулятори гемопоезу, лікувальна фізкультура, фізіотерапія). Медична допомога на ЕМЕ при КРТ. Базовий рівень медичної допомоги включає: забезпечення прохідності дихальних шляхів (звільнення ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів від блювотних мас, сторонніх тіл, введення повітроводу тощо); тимчасове припинення зовнішньої кровотечі (джгут, закрутка, стисна пов’язка); накладання пов’язки на рану або опікову поверхню, оклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі; іммобілізацію підручними засобами або стандартними шинами при переломах і тяжких пораненнях; знеболювання; прийом всередину протиблювотного засобу (диметкарб) при вираженій первинній променевій реакції; прийом антибіотика; вивезення або винесення постраждалих з осередків ураження. Якщо долікарську допомогу надає фельдшер, то при тяжкому травматичному і опіковому шоці проводиться внутрішньовенна інфузійна терапія кристалоїдними розчинами, внутрішньом’язово вводяться серцеві та дихальні аналептики. Перший рівень медичної допомоги включає: контроль і забезпечення дихання (оксигенотерапія, за необхідності — інтубація трахеї, конікотомія, ШВЛ); припинення зовнішньої кровотечі (джгут, стисна пов’язка, закрутка), контроль за раніше накладеними пов’язками і джгутами, заміна джгута іншими методами гемостазу; накладання оклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі, пункційна декомпресія плевральної порожнини при клапанному пневмотораксі; новокаїнові блокади за показаннями; переливання плазмозамінних розчинів при травматичному й опіковому шоці (розчин Рінгера лактат, реосорбілакт, ксилат); катетеризацію або пункцію сечового міхура; транспортну іммобілізацію травмованих кінцівок при переломах і великих пораненнях за допомогою стандартних шин; введення аналгетиків і антибактеріальних препаратів, правцевого анатоксину; зняття первинної променевої реакції (диметкарб, диметпрамід, диксафен, 0,1 % розчин атропіну сульфат, димедрол, феназепам); евакуацію уражених на наступний ЕМЕ. Другий рівень медичної допомоги включає дві групи заходів. До ІІ-а групи належать невідкладні заходи: усунення усіх видів асфіксії; остаточне припинення кровотечі будь-якої локалізації; комплексна терапія травматичного й опікового шоку; лапаротомія при травмі органів живота і таза; торакотомія при пораненнях органів середостіння, тривалій внутрішньоплевральній кровотечі, хірургічна герметизація плевральної порожнини при відкритому пневмотораксі; операції з приводу анаеробної інфекції. 8 ІІ-б група включає термінові заходи: операції з приводу поранень магістральних судин, що супроводжуються ішемією кінцівок; ампутації при ішемічній гангрені кінцівок; епіцистостомію при ушкодженні уретри і позаочеревинної ділянки сечового міхура; накладання протиприродного заднього проходу при пораненнях позаочеревинної ділянки прямої кишки; ПХО ран, забруднених радіоактивними речовинами; туалет опікових ран, забруднених радіоактивними речовинами. Третій рівень медичної допомоги. Заходи спеціалізованої медичної допомоги здійснюють у спеціально призначених багатопрофільних хірургічних госпіталях, в яких є умови для діагностики і комплексного сучасного лікування уражених з КРТ. У лікуванні постраждалих з КРТ беруть участь фахівці різного профілю: хірурги, терапевти, радіологи, комбустіології, трансфузіологи, психоневрологи, анестезіологи-реаніматоло- ги. Необхідно враховувати, що при виникненні осередків масових санітарних втрат кожний військовий госпіталь має бути готовий до роботи при надходженні постраждалих з КРТ. Одночасно з хірургічним лікуванням необхідно проводити комплексну терапію, спрямовану на нормалізацію функцій життєво важливих органів і систем. Лікування ран, забруднених радіоактивними речовинами. При забрудненні ран радіоактивними речовинами частина цих речовин, внаслідок уповільненого всмоктування, довго залишається в рані. Пов’язка, що накладена на рану, забруднену радіоактивними речовинами, вбирає в себе до 50 % цих речовин, а пов’язка з гіпертонічним розчином — ще більше. Таких уражених вважають небезпечними для оточення і вже при наданні базового рівня медичної допомоги виділяють в окремий потік. На І рівні обов’язково виконують дозиметричний контроль, часткову санітарну обробку і заміну пов’язок. При наданні медичної допомоги за IIрівнем у відділенні спеціальної обробки проводять повну санітарну обробку уражених із забрудненням радіоактивними речовинами вище допустимих норм. Усі рани, забруднені радіоактивними речовинами, підлягають хірургічній обробці. Необхідно проводити радіометрію тіла поранених, виділень, перев’язувального матеріалу, інструментарію, рукавичок з рук хірурга. Операційний стіл, на якому проводять обробку ран, забруднених радіоактивними речовинами, слід покрити цератою. Хірурги під час операції повинні бути захищені від забруднення радіоактивними речовинами довгими фартухами, двома халатами, гумовими чоботами, рукавичками, окулярами і восьмишаровими масками. Мета ПХО ран, що забруднені радіоактивними речовинами, окрім профілактики ранової інфекції, — максимальне видалення радіоактивних речовин і зменшення небезпеки внутрішнього опромінення. Якщо хірургічна обробка не привела до очищення рани від радіоактивних речовин, що визначається повторним дозиметричним контролем, варто провести додаткове висічення тканин. Післяопераційні рани ведуть відкритим способом за 9 допомогою адсорбуючих пов’язок, з подальшим накладанням відтермінованих первинних або вторинних швів. Увесь забруднений радіоактивними речовинами перев’язувальний матеріал і висічені тканини збирають у спеціальні контейнери для утилізації. Для дезактивації інструментарію його промивають гарячою водою в двох тазах, протирають серветками, змоченими 0,5 % розчином оцтової або соляної кислоти, потім ще раз промивають водою і витирають насухо. Комбінована хімічна травма. Комбінована хімічна травма (КХТ) виникає при одночасній або послідовній дії хімічного (отруйні речовини — ОР) та інших уражуючих чинників (травма, опік). Під впливом кількох чинників розвивається синдром взаємного обтяження. Бойові характеристики хімічної зброї визначають її специфічні особливості ураження: - біохімічний характер уражаючої дії на живий організм; - здатність вибірково уражати живу силу без знищення матеріальних засобів; - обсяжність уражаючої дії, здатність заражати територію і повітряний простір у районі її застосування; - здатність газів, парів, аерозолів проникати з потоком повітря в негермстичні спо-руди; - тривалість збереження уражаючої дії на забрудненій території; - різноманітність клініки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює діагностику уражень; - здатність проникати в організм різними шляхами; - труднощі своєчасного виявлення факту застосування отруйних речовин; - необхідність застосування спеціальних засобів захисту; - сильна морально-психологічна дія на особовий склад. При обстеженні пораненого з КХТ звертають увагу на такі симптоми: Больові відчуття. При потраплянні в рану люїзиту або сполук фосфору виникає сильний пекучий біль. Запах. Іприт має запах гірчиці, люїзит — запах герані, дифосген — прілого сіна, синильна кислота — запах гіркого мигдалю. Зміна кольору тканин. Іприт у рані виявляється плямами коричнево-бурого кольору, люїзит — сіро-попелястого кольору, фосфор викликає глибокі опіки; при ураженні синильною кислотою — тканини в рані червоного кольору. Кровоточивість. Рани, уражені люїзитом, окисом вуглецю і синильною кислотою більше кровоточать. Набряк тканин. Швидка поява набряку властива ранам, забрудненим ОР шкірнонаривної дії. Зміна шкіри навколо рани. При потраплянні на шкіру люїзиту виникає бульозний дерматит, при потраплянні іприту утворюються пухирі, заповнені жовтою рідиною, що з’являються на шкірі до кінця 1-ї доби. 10 Некроз тканин. Тканини в рані, що зазнали впливу ОР шкірно-наривної дії, швидко некротизуються, і масштаби змертвіння залежать від характеру отрути, її кількості та часу дії. Резорбтивна дія. Ураження високими концентраціями люїзиту та іприту супроводжуються набряком легень і розладами функції ЦНС. Існує кілька методів розпізнавання ОР, що потрапили в рану. Способи хімічної індикації загальнодоступні, а за наявності приладу ПХР-МВ можуть застосовуватись у польових умовах. Мікроскопічне дослідження тканин потребує спеціального оснащення і знань. Практичне значення при визначенні ОР шкірно-наривної дії, особливо люїзиту, має рентгенологічне дослідження. Деякі ОР шкірно-наривної дії затримують рентгенівські промені та є контрастними середовищами. Тому цей спосіб застосовується для діагностики наявності ОР, кількісних змін отрути в різні терміни після поранення, а також з метою контролю за повноцінністю хірургічної обробки забрудненої рани. Лікування ран, забруднених ОР. Основним способом лікування ран, заражених ОР шкірно-наривної дії, залишається ПХО. Усі вогнепальні рани, забруднені ОР, включаючи множинні осколкові, потребують хірургічної обробки з видаленням (по можливості) усіх сторонніх тіл. Перед початком ПХО варто виконати дегазацію шкіри навколо рани: при ураженні іпритом — 10 % спиртовим розчином хлораміну, при ураженні люїзитом — 5 % розчином йоду. У тому й іншому випадку ранову поверхню обробляють 5 % розчином перекису водню. Дегазацію шкіри і ранової поверхні можна здійснити рідиною ІПП-10. Усі маніпуляції в забруднених ранах проводять у рукавичках із застосуванням необхідної кількості інструментів і перев’язувального матеріалу, яких повинно бути достатньо через їх часту зміну в ході операції. У процесі роботи через кожні 15-20 хв рукавички потрібно обмивати дегазуючою рідиною, потім ізотонічним розчином хлориду натрію. Інструменти знезаражують, протираючи їх серветкою, змоченою бензином, а потім кип’ятять протягом 20-30 хв у 2 % розчині бікарбонату натрію. Забруднений перев’язувальний матеріал та рукавички під час операції скидають у баки з дегазатором, а потім знищують. Хірург перед операцією надягає шапочку, окуляри, восьмишарову маску, клейончастий фартух, гумові чоботи, два стерильних халати, хірургічні рукавички. При ПХО ран, забруднених ОР, необхідно висікти розтрощені, некротизовані, забруднені отрутою тканини. Особливо ретельно висікають підшкірну жирову клітковину, тому що вона добре вбирає і довго утримує ОР. Висічення уражених м’язів також повинно бути радикальним, тому що ділянки м’язових волокон, які скоротилися, можуть втягувати ОР у глибину рани. Кровоносні судини, що зазнали прямого впливу ОР шкірнонаривної дії, перев’язують для запобігання можливій масивній повторній кровотечі. При 11 ураженні нервового стовбура ОР його рясно промивають дегазуючою рідиною і прикривають здоровими тканинами. Ушкоджена кістка потребує ретельної обробки, тому що вона швидко вбирає і добре утримує ОР шкірно-наривної дії. У кістках, уражених ОР, швидко розвивається некроз з подальшим утворенням секвестрів, а згодом — остеомієліту з тяжким і тривалим перебігом. Усі уражуючі елементи при сліпих пораненнях потрібно видалити, оскільки вони є носіями ОР. Заключним елементом ПХО є дренування рани трубчастими дренажами й інфільтрація тканин, що оточують рановий канал, розчином антибіотиків. Первинний шов на рану накладати заборонено. Для прискорення загоєння ран доцільно застосовувати від- гермінований первинний або вторинні шви. Для ран різної локалізації, що забруднені ОР, ПХО має свої особливості: Хірургічна обробка забрудненої рани черепа і головного мозку повинна супроводжуватися постійним промиванням розчином перекису водню. Видаляють усі тканини, уражені ОР, а також кісткові уламки. Тверду мозкову оболонку обробляють дегазуючою рідиною, розтинають і видаляють гематому. Обережно відсмоктують мозковий детрит з подальшим вимиванням його залишків за допомогою груші, наповненої теплим ізотонічним розчином хлориду натрію. Пошуки сторонніх тіл у глибині мозку, навіть забруднених ОР, заборонені. Наприкінці обробки рану промивають розчином перекису водню, дренують і накладають асептичну пов’язку. Хірургічна обробка забруднених ран грудної стінки, а при показаннях і торакото- мія, передбачають висічення нежиттєздатних і забруднених тканин. Травмовані ділянки ребер слід видаляти за межами їх забруднення ОР. Хірургічна обробка рани легень передбачає щадне висічення тканини легені (вона стійка до ОР), видалення кісткових уламків зруйнованих ребер і бажано уражуючих елементів при сліпих пораненнях. Плевральну порожнину необхідно дренувати трубчастими дренажами для евакуації плеврального вмісту, промивання плевральної порожнини і введення антибіотиків. При проникних ранах живота, забруднених ОР шкірно-наривної дії, в усіх випадках показана ПХО ран живота. Не рекомендується проведення лапаротомії через рану. Кишкові петлі, що прилягають до ділянки очеревини в зоні поранення, мають яскраво-багряний колір, іноді з ділянками некрозу, які можуть стати джерелом перитоніту. Такі ділянки рекомендується висікти і накласти шви, при великій площі некрозу в тонкій кишці проводять резекцію цієї ділянки кишки з накладанням анастомозу «кінець у кінець». Якщо у товстій кишці виявлена ділянка некрозу, її висікають і кишку виводять на черевну стінку у вигляді колостоми. Лапаротомію закінчують встановленням дренажів. Медична допомога на ЕМЕ при КХТ. Базовий рівень медичної допомоги. Надання медичної допомоги пораненим з КХТ починається на полі бою і включає: швидке одягання протигаза; 12 тимчасове припинення кровотечі; введення антидотів; первинну дегазацію вмістом пакета протихімічного індивідуального; накладання пов’язки на рану; іммобілізацію травмованих кінцівок; введення аналгетиків, антибіотиків всередину; швидке винесення або вивезення з осередку ураження. Перший рівень медичної допомоги включає: накладання або виправлення пов’язок; контроль накладеного джгута; введення аналгетиків; промивання шлунка і прийом адсорбенту при ураженні іпритом і люїзитом; промивання очей водою або 2 % розчином бікарбонату натрію при ураженні іпритом і люїзитом; введення серцевих і дихальних засобів; прийом антибіотиків; повторне введення антидотів (фосфорорганічних ОР — внутрішньом’язово 1-2 мл будаксиму, 2-3 мл 15 % розчину дипіроксиму); часткова спеціальна обробка, за можливості, зі зміною білизни, обмундирування і пов’язок; хімічну дегазацію ран (опіків) у перев’язувальній: - при забрудненні ран фосфорорганічними ОР — обробка шкіри навколо ран сумішшю 8 % розчину бікарбонату натрію і 5 % розчину перекису водню, взятих порівну, а рани — 5 % розчином бікарбонату натрію; - при ураженні іпритом — обробка шкіри навколо ран (опіків) 10 % розчином хлораміну, а ран — 5 % розчином перекису водню; - при ураженні люїзитом — обробка шкіри навколо ран (опіків) 5 % розчином йоду, промивання ран 5 % розчином перекису водню. З метою профілактики ранової інфекції застосовують антибіотики і правцевий анатоксин (1,0 мл); при судомах, психомоторному збудженні уражених фосфорорганічними ОР - 1 мл 0,1 % розчину феназепаму або 5 мл 5 % розчину барбамілу; серцеві, судинні і знеболювальні засоби. При ураженнях фосфорорганічними ОР морфін протипоказаний. Другий рівень медичної допомоги включає: повну спеціальну обробку; введення антидотів; операційні втручання за життєвими показаннями (кровотеча будь-якої локалізації, що триває; асфіксія; відкритий і напружений пневмоторакс; ушкодження магістральних судин кінцівок; анаеробна інфекція; ПХО ран, забруднених ОР); інфузійну і дезінтоксикаційну терапію; евакуацію поранених з КХТ. Третій рівень медичної допомоги при КХТ надається в багатопрофільних госпіталях (ВМКЦ). Проводиться комплексне лікування КХТ зі специфічною антидотною, дез- інтоксикаційною терапією і операційними втручаннями з приводу механічних травм та їх ускладнень. Питання про евакуацію в тилові госпіталі МО або МОЗ України (IV рівень) вирішується індивідуально, за необхідності проведення складних відновних операцій, екстракорпоральної детоксикації або для поранених, безперспективних для повернення до строю і з тривалими термінами лікування. Комбінована термомеханічна травма. Комбінована термомеханічна травма (КТМТ) виникає внаслідок поєднання опіків, отриманих від впливу на організм світлового випромінювання ядерного 13 вибуху, полум’ям пожеж, запальних сумішей, з механічними травмами, викликаними ударною хвилею (мінно-вибухові поранення) або різноманітними уражуючими елементами (кулі, осколки, стріли). Тяжкість механічної травми, її локалізація, а також площа і глибина опіку в сукупності визначають особливості патогенезу та клінічного перебігу термомеханічних уражень. У разі множинних і поєднаних механічних травм, що комбінуються з опіками, клінічна симптоматика залежить від переважання ушкодження тих чи інших органів, площі та глибини опіку. Розвивається складний опіковотравматичний шок. Кровотеча з ушкоджених тканин і органів, плазмо- і лімфовтрата травмованих і обпалених тканин зумовлюють гіповолемію, порушення гемодинаміки та транспорту кисню. Істотне значення має порушення функції ушкоджених органів, у тому числі й обпечених ділянок шкіри. Зменшення кровопостачання тканин і органів внаслідок гіпотензії сприяє наростанню гіпоксії, виникненню ацидозу, появі в крові токсичних речовин. Інтоксикація посилюється при всмоктуванні продуктів розпаду з травмованих, обпечених та ішемізованих тканин, викликаючи порушення функції нирок і печінки. Синдром взаємного обтяження при таких ураженнях виражається збільшенням тяжкості загальної реакції на комбіновану травму, особливо в ранньому її періоді. Шок розвивається швидше і є більш вираженим, ніж при таких же ізольованих опіках або механічних травмах. При КТМТ (проникні поранення, множинні ушкодження опорно-рухового апарату) спочатку переважають ознаки ТШ, а потім з’являється більш тривалий і тяжкий опіковий шок. Опік і механічні ушкодження продовжують обтяжувати один одного і після виведення ураженого з шоку. Загальні принципи і методи надання медичної допомоги при КТМТ. Обсяг медичної допомоги і послідовність лікувальних заходів при КТМТ визначаються видом ураження і головним, у даному періоді, компонентом. У ранні терміни невідкладна допомога повинна усувати наслідки механічної травми. Здійснюють хірургічні втручання за життєвими показаннями при пораненнях і травмі живота, грудної порожнини, черепа і головного мозку, кровотечі й анаеробній інфекції. Опікова рана у ранні терміни звичайно не потребує хірургічного втручання, за винятком некротомії при глибоких (III ступеня) циркулярних опіках кінцівок, грудної клітки і шиї. Лікування опіково-травматичного шоку при цьому повинно починатися до операції, продовжуватися під час операції та у післяопераційному періоді. Лікування шоку при КТМТ різних локалізацій має такі особливості: - при опіках і травмі з масивною крововтратою необхідне переливання розчину Рінгера, реосорбілакту, гекотону, консервованої еритроцитарної маси; - при опіках у поєднанні з травмою черепа і головного мозку показана інфузійна терапія, що включає дегідратаційні засоби (лазикс, манітол, сульфат магнію, сорбілакт); 14 при опіку і проникному пораненні живота рідину вводять тільки парентерально; при поєднанні інгаляційного ураження з травмою грудної клітки і різкому порушенні дихання виконують трахеостомію та санацію трахеобронхіального дерева; - при комбінаціях опіків з переломами кісток фіксація кісткових відламків значно зменшує вплив механічної травми і спрощує лікування опікової рани. Після ліквідації наслідків механічного ушкодження пріоритетним завданням стає хірургічне відновлення втраченого в результаті глибокого опіку шкірного покриву. Для прискореного відторгнення змертвілих тканин застосовують некролітичні засоби (саліцилова мазь, протеолітичні ферменти) і некректомію. Після очищення обпечених ран від некротизованих тканин виконують операційне відновлення шкірного покриву (аутопластика гранулюючих ран сітчастим трансплантатом, ксенопластика тощо). Для активізації репаративних процесів, запобігання та лікування травматичної й опікової хвороб проводять антибактеріальну і грансфузійну терапію, широко використовують кортикостероїдні га анаболічні гормони, засоби стимуляції імунітету. Медична допомога на ЕМЕ при КТМТ При наданні базового рівня медичної допомоги необхідно загасити одяг, припинити зовнішню кровотечу, накласти пов’язку на опікову поверхню і рану, ввести аналгегик, накласти транспортну шину на ушкоджену кінцівку, втамувати спрагу (за відсутності протипоказань). Перший рівень медичної допомоги включає невідкладні заходи: припинення зовнішньої кровотечі, контроль правильності накладеного джгута, інфузійну терапію (розчин Рінгера, реосорбілакт), накладання оклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі та декомпресійну пункцію плевральної порожнини при напруженому пневмотораксі. Повний обсяг медичної допомоги додатково включає: пиття соляно-лужного розчину; усунення недоліків накладених пов’язок і транспортної іммобілізації; введення антибактеріальних препаратів, 1,0 мл правцевого анатоксину; провідникову або сегментарну блокаду місцевими анестетиками. Другий рівень медичної допомоги включає хірургічні втручання за невідкладними показаннями: остаточне припинення кровотечі, ліквідацію асфіксії, усунення стиснення головного мозку, лапаротомію при ушкодженні органів живота, широкі розрізи при анаеробній інфекції, ампутацію кінцівок при їх відривах і руйнаціях (за первинними показаннями); комплексну терапію травматичного й опікового шоку; некротомію при циркулярних опіках шиї та грудної клітки, що утруднюють дихання, та циркулярних опіках кінцівок з порушенням кровообігу. Третій рівень медичної допомоги. Спеціалізована хірургічна допомога при КТМТ надається в багатопрофільних госпіталях (ВКМЦ). Під час надання - 15 спеціалізованої медичної допомоги вирішується питання про евакуацію в тилові госпіталі МО або МОЗ України (IV рівень) уражених з КТМТ, що безперспективні для повернення до строю і з тривалими термінами лікування. 6. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 6.1. Тестові завдання. 1. Вкажіть вражаючий фактор ядерної зброї, на який приходиться найбільша частка енергії ядерної бомби: А. В. С. Д. Е. ударна хвиля; світлове випромінювання; видимі промені; інфрачервоні промені; іонізуюча радіація. 2. При надходженні всередину організму радіонукліди: А. швидко виводяться; В. захоплюються лімфоцитами, як і інші чужорідні тіла; С. ідуть тим же метаболічним шляхом, що і їх нерадіоактивні аналоги; Д. акумулюються в тканинах і кістках скелету; Е. циркулюють в організмі з током крові та лімфи. 3. Вкажіть найбільш ранній клінічний прояв гострого опромінення всього тіла у великих дозах: А. В. С. Д. Е. відчуття страху у поєднанні з тахікардією; нудота і блювання; діарея; підвищення температури тіла; все вище перераховане. 4. Вкажіть дозу випромінювання, що спричиняє виникнення кишкової форми гострої променевої хвороби: А. 50-75 рентген; 16 В. 100-200 рентген; С. 250-400 рентген; Д. 500-600 рентген; Е. 1000 рентген. 5. Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення кишкової форми гострої променевої хвороби: А. 1-10 Грей; В. 10-12 Грей; С. 20-80 Грей; Д. >80 Грей; Е. >100 Грей. 6. Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби III ступеня важкості: А. 1-2 Грей; В 2-4 Грей; С. 4-6 Грей; Д. 6-10 Грей; Е. >10 Грей. 7. Вкажіть основну причину сповільненого загоєння ран, спричинених іонізуючим випромінюванням: А. пригнічення ексудації; В. пригнічення хемотаксису лейкоцитів; С. пригнічення мітозу клітин сполучної тканини; Д. пригнічення утворення колагену; Е. пригнічення мітозу клітин епітелію. 8. Вкажіть основну причину частих інфекційних ускладнень ран на фоні гострої променевої хвороби: А. масивне мікробне забруднення ран; В. неможливість вчасно провести ПХО ран; С. сповільнене загоєння ран; Д. зниження імунітету, як наслідок агранулоцитозу та лімфопенії; Е. для зазначених ран не характерні часті інфекційні ускладнення. 9. Вкажіть мінімальний вміст мікробів в 1 г тканин, взятої із глибини рани, при якому можливий розвиток нагноєння: 17 А. 100; В. 1000; С. 10000; Д. 100000; Е. 1000000. 10. Додаткові заходи першої медичної допомоги при комбінованих радіаційних ураженнях включають: А. проведення часткової санітарної обробки; В. проведення повної санітарної обробки; С. проведення промивання шлунку; Д. прийом всередину радіопротектору (4-6 таб. цистаміну гідрохлориду); Е. все перераховане. 11. До отруйних речовин шкірно-наривної дії належить: А. іприт; В. зарин; С. В-Z; Д. зоман; Е. табун. 12. Зарин і зоман мають дію: А. В. С. Д. Е. нервово-паралітичну; шкірно-резорбтивну; задушливу; сльозогінну; психотоміметичну. 13.Клінічна картина гострого отруєння ФОС обумовлена: А. інактивацією холінестерази; В. ендогенною холінергічною інтоксикацією; С. первинним пригніченням дихального центру; Д. центральною холінолітичною дією, Е. всі варіанти вірні. 14. При отруєнні синільною кислотою і ціанідами шлунок необхідно промити розчином: 18 А. хлорида кальцію; В. тіосульфата натрію; С. перманганата калію; Д. бікарбоната натрію; Е. прохолодною водою. 15.Вкажіть специфічний клінічний прояв опіків, спричинених хімічним агентом: А. гіперемія та набряк; В. виражений ексудативний процес; С. утворення великих пухирів; Д. відсутність епідермісу; Е. некроз тканин. 16. Синдром взаємного обтяження виникає при комбінації механічних, термічних, хімічних уражень легкого ступеня важкості та мінімальній дозі опромінення: А. 0,5 Грей; В. 1 Грей, С. 1,5 Грей; Д. 2 Грей; Е. 4 Грей. 17. В сортувально-евакуаційному відділенні МПП потерпілому з комбінованим ураженням нижньої кінцівки видана первинна медична картка. В картці збережена синя смуга. Що це означає? А. Свідчить про наявність психічного захворювання, внаслідок якого потерпілий повинен бути ізольований. В. Сигналізує про необхідність надання термінової (позачергової) допомоги. С. Позначає ураження отруйними речовинами, котре потребує санітарної обробки. Д. Свідчить про наявність інфекційного чи психічного захворювання, внаслідок якого потерпілий повинен бути ізольований. Е. Вказує на радіаційне ураження пораненого та необхідність проведення спеціальних заходів. 18. Які параметри впливають на біологічний ефект радіоактивного випромінювання? 19 A. Вид випромінювання та величина дози. B. Вид випромінювання та стан реактивності організму. C. Атмосферні умови та величина дози. D. Потужність дози та площа подразнення. E. Величина дози та потужність дози. 19. Комбіноване ураження – це: A. Променева або опікова хвороба. B. Комбінація різних клінічних проявів пошкодження. C. Рецидивуюче ураження з різною інтенсивністю проявів. D. Ураження однієї анатомічної ділянки, органу або всього організму різними вражаючими агентами. E. Ураження декількох сусідніх анатомічних ділянок чи органів одним вражаючим агентом. 20. Періоди променевої хвороби: A. Період шоку, період гострої токсемії, період септікотоксемії, період реконвалесценції. B. Латентний період, період розпалу, період реконвалесценції. C. Гострий період, підгострий період, хронічний період, період загострення. D. Прихований період, період розпалу, період хронічний, період реконвалесценції. E. Період первинних реакцій, латентний період, період розпалу, період реконвалесценції. 20. Вкажіть види іонізуючої радіації, що мають місце після вибуху ядерної бомби: А. первинна, вторинна; В. гостра, хронічна; С. загальна, локальна; Д. початкова, залишкова, наведена; Е. всі варіанти можливі. 21. Які зміни відбуваються у високомолекулярних сполуках під дісю іонізуючого випромінювання: А. деполімеризація молекул; В. іонізація молекул; С. синтез молекул; Д. утворення подвійних зв'язків; 20 Е. розрив ковалентних зв’язків. 21. Вкажіть форми гострої променевої хвороби: А. підгостра, гостра, блискавична; В. первинна, вторинна; С. серцево-судинна, легенева, ниркова; Д. кістково-мозкова, кишкова, токсемічна, церебральна. Е. шкіряна, шлункова, нервова, ендокринна. 22. Вкажіть причину смерті осіб, що гинуть на 3-5 добу після гострого опромінення всього тіла: А. гематопоетичні розлади; В. гастроінтестинальні порушення; С. зміни в ЦНС. Д. ниркові порушення; Е. серцево-судинні порушення 23. Одним із специфічних пізніх випромінювання на організм є: ефектів впливу іонізуючого А. еритема; В. геморагії; С. спонтанні аборти; Д. ішемічні інсульти; Е. неспецифічне зменшення тривалості життя 24. Вкажіть характерні ознаки ранового процесу на фоні гострої променевої хвороби: А. в ділянці загоєної рани має місце гіпергрануляційний процес; В. в ділянці загоєної рани тривалий час зберігається больовий синдром; С. в ділянці загоєної рани тривалий час зберігається реактивний набряк; Д. загоєні рани мають схильність до утворення виразок з наступною малігнізацією; Е. всі ознаки характерні. 25. Вкажіть особливості ІІХО ран при комбінованих ураженнях на фоні 21 гострої променевої хвороби: А. В. С. Д. Е. краї рани не висікаються; рани зашиваються наглухо; незалежно від терміну ПХО, первинні шви не накладаються; ПХО ран не має особливостей, при комбінованих ураженнях ПХО ран не показане. 26. Вкажіть прогнозовані санітарні втрати пошкодженнях в умовах термоядерної війни: А. В. С. Д. Е. при комбінованих 5-10%; 15-20%; 30-40%; 60-70%; 80-100% 27. Чи потрібно проводити екстрену профілактику правцевої інфекції при вогнепальному пораненні на фоні гострої променевої хвороби: А. В С. Д. Е. так, потрібно; все залежить від характеру вогнепального поранення; все залежить від ступеня важкості гострої променевої хвороби; все залежить від індивідуальної реактивності пораненого; гостра променева хвороба є протипоказанням до зазначених дій. 28. Синільна кислота має дію: А. В. С. Д. Е. нервово-паралітичну; шкірно-резорбтивну; загальнотоксичну; сльозогінну; психотоміметичну. 29. Вкажіть, як змінюється ефект дії іонізуючого випромінювання на тканини, що знаходяться в стані гіпоксії: А. В. С. Д. не змінюється; підсилюється при наявності циркуляторної гіпоксії; підсилюється при наявності дихальної гіпоксії; підсилюється при наявності тканинної гіпоксії; 22 Е. послаблюється. 30. Вкажіть середню дозу атропіну сульфату у дорослих, яка застосовується на етапі кваліфікованої допомоги при отруєнні ФОС важкого ступеня: А. В. С. Д. Е. 0,5-1,5 мл; 2-6 мл; 7-8 мл; 9-10 мл; введення атропіну не показане. 31. Вкажіть оптимальний об’єм первинної хірургічної обробки отруєної рани: А. В. С. Д. Е. розсічення рани; висічення рани в межах здорових тканин; дренування рани; інфільтрація тканин навколо рани розчином новокаїну, антибіотиків; введення специфічної сироватки. 32. Численними називаються травми: А. пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах або у поєднанні з пошкодженням опорно- рухового апарату; В. пошкодження двох та більше внутрішніх органів у одній порожнині; С. пошкодження, що спричинені різними вражаючими факторами; Д. травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають у однакових умовах праці, побуту та середовища; Е. травми однієї людини, що повторюються у часі 33. Вкажіть частки, що мають найбільшу іонізуючу здатність: А. В. - частки; - частки (електрони); частки (позитрони); Д. - частки; Е. нейтрони. 34. Специфічною дією іонізуючого випромінювання на воду є: 23 А. В. С. Д. Е. дисоціація молекул води; збудження молекул води; утворення сульфатних сполук; утворення вільних радикалів, полімеризація молекул води. 35. Які патологічні зміни специфічні для ранніх променевих уражень шкіри: А. В. С. Д. Е. випадіння волосся; еритема; сухий епідерміт; вологий епідерміт; бульозний набряк і рання променева виразка. 36. Вкажіть ознаку характерну для прихованого періоду гострої променевої хвороби: А. В. С. Д. Е. нудота і блювання, діарея; відчуття страху у поєднанні з тахікардією; геморагічний діатез, інфекційні ускладнення; все вище перераховане. 37. Чим викликано зменшення кількості в периферичній крові її формених елементів при променевій хворобі: А. В. С. Д. Е. скороченням терміну життя; підвищеною загибеллю; пригніченням клітинного кровотворення; збільшенням терміну дозрівання; має місце все перераховане. 38.Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення церебральної форми гострої променевої хвороби: А. В. С. Д. 1-10 Грей; 10-12 Грей; 20-80 Грей; 80-100 Грей; 24 Е. >100 Грей. 39.Вкажіть дозу випромінювання, що спричиняє виникнення церебральної форми гострої променевої хвороби: А. 50-100 рентген; В. 200-300 рентген; С. 400-500 рентген; Д. 600-1000 рентген; Е. >1000 рентген. 40. Вкажіть характерні ознаки ранового процесу на фоні гострої променевої хвороби: А. в рані переважають процеси ексудації; В. в рані переважають процеси альтерації, пригнічення ексудації і проліферації; С. в рані переважають процеси проліферації; Д. в рані переважають процеси репарації; Е. всі ознаки характерні в залежності від стадії гострої променевої хвороби. 41. Вкажіть допустиму дозу радіоактивного забруднення рани: А. В. С. Д. Е. 5 Рад; 10 Рад; 15 Рад; 20 Рад; 25 Рад. 42. Вкажіть санітарні втрати, що прогнозуються при термічних пошкодженнях в умовах термоядерної війни: А. В. С. Д. Е. 5-10 %; 15-20%; 30-40%; 50-60%; 70-80%. 43. Часткова санітарна обробка шкіри та одягу показана при поглинутій дозі: А. 0,1 Грей/год; 25 В. С. Д. Е. 0,5 Грей/год; 1 Грей/год; 1,5 Грей/год; 2 Грей/год. 44. Фосген і дифосген мають дію: А. В. С. Д. Е. загальнотоксичну; шкірно-резорбтивну; задушливу; сльозогінну; психотоміметичну. 45. Клінічна картина при отруєнні ФОС найшвидше розвивається при: А. В. С. Д. Е. ентеральному отруєнні; інгаляційному отруєнні; транскутанному отруєнні; парентеральному отруєнні; шлях потрапляння ФОС в організм не має значення. 46. Табельним антидотом при застосуванні отруйних речовин шкірно-наривної дії є: А. нуклеїнат натрію; В. унітіол; С. хромосмон; Д. будаксим; Е. фіцилін. 47. Дегазацію ран, що заражені отруйними ФОС здійснюють: А. розчином фурациліну; В. розчином перекису водню; С. розчином перманганату калію; Д. розчином хлораміну ; Е. розчином етилового спирту. 26 48. Поєднаними називаються травми: А. пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах або у поєднанні з пошкодженням опорно- рухового апарату; В. пошкодження двох та більше внутрішніх органів у одній порожнині; С. пошкодження, що спричинені різними вражаючими факторами; Д. травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають у однакових умовах праці, побуту та середовища; Е. травми однієї людини, що повторюються у часі. 49. Вкажіть частки, що мають найбільшу глибину проникнення: А. В. С. Д. Е. α- частки; β- частки (електрони); β-частки (позитрони); γ - частки; нейтрони. 50. Специфічною дією іонізуючого випромінювання на хромосоми клітин є: А. розрив хромосом; В. дезінтеграція хромосом; С. подвоєння кількості хромосом; Д. пошкодження дистальних відділів хромосом; Е. деформація хромосом. 51. Вкажіть тканини організму, що найбільш чутливі до дії іонізуючого опромінення: А. ЦНС; В. кісткова тканини; С. легенева тканина; Д. ниркова тканина; Е. статеві залози. 52. Яка мінімальна смертельна поглинута доза при опроміненні всього тіла: А. 0,1 Грей; 27 В. 1 Грей; С. 10 Грей; Д. 100 Грей; Е. 1000 Грей. 53. Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення кістковомозкової форми гострої променевої хвороби І ступеня важкості: А. В С. О. Е. 1-2 Грей; 2-4 Грей; 4-6 Грей; 6-10 Грей; >10 Грей. 54. Коли відбувається пік пострадіаційної лейкопенії: А. В. С. Д. Е. через 2-3 дні; через 2-3 тижні; через 2-3 місяці; через 2-3 роки; через 5-8 років. 55. Вкажіть характерні ознаки ранового процесу на фоні гострої променевої хвороби: А. швидке відторгнення некротизованих тканин з формуванням міцної кісткової мозолі; В. повільне відторгнення некротизованих тканин з формуванням міцної кісткової мозолі; С. секвестрація кінців відломків з приєднанням остеомієліту, флегмони, анаеробної інфекції; Д. переважання в рані ексудативних та проліферативних процесів; Е. всі ознаки характерні в залежності від стадії гострої променевої хвороби. 56. Вкажіть об’єм кваліфікованої допомоги при радіоактивних опіках: А. дегазація ран та накладання асептичної пов'язки; В. проведення часткової санітарної обробки; С. висічення опіків в межах здорових тканин; 28 Д. накладання бальзамічних пов'язок з використанням новокаїнових блокад та проведення загальнозміцнюючої терапії; Е. все вищезазначене. 57. Вкажіть санітарні втрати, що прогнозуються при радіаційних пошкодженнях в умовах термоядерної війни: А. В. С. Д. Е. 5-10%; 15-25%; 30-40%; 50-60%; 70-80 %. 58. Що слід розуміти під повною санітарною обробкою особового складу після виходу його із вогнища радіаційного забруднення: А. В. С. Д. Е. обмивання тіла із застосуванням порошку «Захист», зміна обмундирування; обмивання тіла холодною водою, зміна обмундирування; обмивання тіла теплим содовим розчином, зміна обмундирування; обмивання тіла теплою водою з милом та зміна обмундирування; обтирання тіла розчином спирту, зміна обмундирування. 59. Іприт і люїзит мають дію: А. нервово-паралітичну; В. шкірно-резорбтивну; С. задушливу; Д. сльозоточиву; Е. психотоміметичну. 60. Вкажіть характер гіпоксії, яку викликають ціаніди: А. дихальну; В. циркуляторну; С. гемічну; Д. тканинну; Е. комбіновану. 61. Специфічним антидотом ФОС є: 29 А. В. С. Д. Е. пеніциламін; атропін; активоване вугілля; діпіроксим, аллоксим. вітамін С. 62. Дегазацію ран, що заражені іпритом здійснюють: А. розчином фурациліну; В. розчином.перекису водню; С. розчином перманганату калію; Д. розчином хлораміну; Е. розчином етилового спирту. 63. Комбінованими називаються травми: А. пошкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах або у поєднанні з пошкодженням опорно- рухового апарату; В. пошкодження двох та більше внутрішніх органів у одній порожнині; С. пошкодження, що спричинені різними вражаючими факторами (механічними, термічними, радіаційними, хімічними, біологічними); Д. травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають у однакових умовах праці, побуту та середовища; Е. травми однієї людини, що повторюються у часі 64. В чому полягає різниця вражаючих факторів нейтронного боєприпасу від інших типів зброї масового враження: А. малий радіус епіцентру вибуху; В. потужна ударна хвиля; С. інтенсивне світлове випромінювання; Д. великий радіус дії нейтронного потоку при практичній відсутності інших факторів; Е. відсутність радіоактивного забруднення місцевості. 65. Вкажіть ряд кістково-мозкового кровотворення, що найбільш чутливий до дії іонізуючого випромінювання: А. гранулоцитарний, В. тромбоцитарний; 30 С. еритроцитарний; Д. лімфоцитарний; Е. всі ряди мають однакову чутливість. 66. Вкажіть ознаку характерну променевої хвороби: для прихованого періоду гострої А. нудота і блювання; В. діарея; С. відчуття страху у поєднанні з тахікардією; Д. лейкопенія, тромбоцитопенія; Е. все вище перераховане. 67. Для зменшення надходження радіоактивного йоду-131 в щитовидну залозу на полі бою застосовують: А. В. С. Д. Е. цистамін; тирозин; йодистий калій; перхлорат калію; бромистий калій. 68. Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення токсемічної форми гострої променевої хвороби: А. В. С. Д. Е. 1-10 Грей; 10-12 Грей; 20-80 Грей; 80-100 Грей; > 100 Грей. 69.Вкажіть дозу опромінення, що спричиняє виникнення кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби IV ступеня важкості: А. В. С. Д. Е. 1-2 Грей; 2-4 Грей; 4-6 Грей; 6-10 Грей; > 10 Грей. 31 70. Вкажіть характерні ознаки рани на фоні гострої променевої хвороби: А. рани з вираженим набряком шкіри та підшкірної основи з геморагічною пустулою на вершині та відсутністю болю і гною у вогнищі; В. наявність в рані сірих або сіро-жовтих плівок, які важко знімаються; С. в рані глибокі поширені некрози, рани сухі, вкриті гнійними нашаруваннями з крововиливами; Д. наявність набряку, гіперемії та ущільнення країв рани, гноєм білого кольору вершкоподібної консистенції без запаху; Е. все вищезазначене. 71. Вкажіть оптимальний спосіб лікування гострої виразки м'яких тканин, яка виникла після опромінення: А. висічення виразки; В. закриття дефекту шляхом шкірної пластики; С. загальнозміцнююче лікування; Д. закриття дефекту васкуляризованим клаптем; Е. ксенопластика виразкового дефекту. 72. Вкажіть частоту опікових травм особового складу, що прогнозується в умовах термоядерної війни: А. В. С. Д. Е. 31-40%; 41-50%; 51-60% 61-80 % 81-99%. 73. Додаткові заходи долікарської медичної допомоги при комбінованих радіаційних ураженнях включають: А. проведення транспортної іммобілізації; В. накладання асептичної пов’язки; С. проведення корегуючої інфузійної терапії; Д. часткова санітарна обробка після виносу пораненого із зони радіоактивного ураження; Е. все перераховане. 74. До отруйних ФОС належить: 32 А. В. С. Д. Е. іприт; зарин; люїзит; В-Z; Хлор. 75. В-Z мають дію: А. нервово-паралітичну; В. шкірно-резорбтивну; С. задушливу; Д. сльозогінну; Е. психоміметичну. 76. Табельним антидотом при застосуванні отруйних ФОС є: А. нуклеїнат натрію; В. унітіол; С. хромосмон; Д. будаксим; Е. фіцилін. 77. Для клініки отруєнь якою речовиною характерний міоз, підвищена секреція слизу та слини, посмикування м’язів: А. В. С. Д. Е. іприт; зарин; люїзит; В-Z; Хлор. 78. Чи мас місце синдром взаємного обтяження при комбінації механічних, термічних, хімічних уражень легкого ступеня важкості та дозі опромінення менше 2 Грей: А. В. С. Д. Е. так, мас місце; все залежить від віку пораненого; все залежить від характеру супутньої патології; все залежить від толерантності організму до дії радіації; не мас місце. 33 6.2. Ситуаційні задачі. 1. Капітан К. надійшов до медичної роти із вогнища хімічного ураження. За його словами спочатку отримав поранення правої гомілки під час вибуху авіабомби, потім підпав під дію хімічної зброї. Відчувши різке підсилення болю в рані, одягнув протигаз. У порядку самодопомоги на рану була накладена пов’язка. Які заходи повинні бути здійснені в умовах медичної роти? А. відразу з сортувального майданчика поранений має бути направлений до операційної для проведення хірургічної обробки рани з наступним проведенням повної санітарної обробки, оперативне втручання проводиться з використанням протихімічних засобів та заходів; В. відразу з сортувального майданчика поранений має бути направлений до операційної для проведення хірургічної обробки рани з паралельним проведенням повної санітарної обробки, оперативне втручання проводиться з використанням протихімічних засобів та заходів; С. поранений повинен пройти часткову санітарну обробку та бути направленим в операційну для проведення хірургічної обробки рани, білизна та пов’язка мають бути знятими перед операційною, оперативне втручання проводиться за загальними правилами; Д. поранений повинен пройти повну санітарну обробку зі зміною білизни без зміни пов’язки та бути направленим в операційну для проведення хірургічної обробки рани, пов’язка має бути знятою перед операційною, оперативне втручання проводиться за загальними правилами; Е. поранений повинен пройти повну санітарну обробку зі зміною білизни без зміни пов’язки та бути направленим до військового шпиталю для надання подальшої медичної допомоги; 2. До медичної роти доставлений рядовий Н. з проникаючими осколковими пораненнями грудної клітки та черева після вибуху ядерного боєприпасу. Об’єктивно: загальний стан хворого важкий, пульс 120 хв, АТ 70/40 мм рт. ст. Доза опромінення 2 Грея. При рентгенологічному обстеженні грудної клітки з боку ураження виявлений гідроторакс, черева пневмоперитонеум. Визначте послідовність надання хірургічної допомоги? А. проведення протишокових заходів, після стабілізації загального стану оперативне втручання (спочатку торакотомія, потім лапаротомія); В. проведення протишокових заходів, після стабілізації загального стану оперативне втручання (спочатку лапаротомія, потім торакотомія); С. невідкладне оперативне втручання (спочатку торакотомія, потім 34 лапаротомія) з паралельним проведенням протишокових заходів; Д. невідкладне оперативне втручання (спочатку лапаротомія, потім торакотомія) з паралельним проведенням протишокових заходів; Е. з сортувального майданчика поранений в першу чергу повинен бути відправлений до територіального військового шпиталю для проведення оперативного втручання та проведення протишокових заходів. 3. На етапі спеціалізованої допомоги поступив поранений з комбінованим пошкодженням м’яких тканин обличчя, лицевого скелету та з отриманою великою дозою опромінення. З метою профілактики ускладнень, прояву синдрому взаємного обтяження вкажіть, в які допустимо сприятливі терміни необхідно провести первинне хірургічне лікування даного хворого? А. В перші 3 години від моменту травми В. В перші 48 годин від моменту травми С. В перші 6 годин після травми Д. В перші 12 годин від моменту травми Е. Після 72 годин 4. На сортувальному майданчику лікарем оглянутий поранений. На передпліччі рана м’яких тканин розміром 10х8см. Від рани виділяється специфічний запах часнику. Оточуючі рану ділянки з признаками опіку. Пошкоджені тканини покриті струпом сіруватого кольору (ніби димлять). Внаслідок дії яких хімічних речовин потерпілий отримав травму? А. Цианіди. В. Фосфорні ОР. С. Оксид вуглецю, сірководень. Д. Ртуть. Е. Синільна кислота. 3. В ОмедБ доставлений солдат з вогнища ядерного вибуху з поєднаним переломом верхньої кінцівки та опіком обличчя III-IV ступеню. Доза загального опромінення складає 11 Гр. Поранений в важкому стані. Яка лікувальна тактика? А. Направити на майданчик для санітарної обробки. В. Пораненого залишають в ізоляторі ОмедБ в групі поранених з агональним станом). С. Направити в протишокову палату. Д. Направити в перев’язувальну для проведення ПХО. Е. Направити санітарним транспортом на спеціалізований етап допомоги. 35 4. У ОМедБ доставлений поранений через дві години після травми з осередку напалмового ураження. Пов'язки на обличчі, шиї, кистях рук. Свідомість сплутана. Голос сиплий, тихий. Подих частий, гучний. На які першочергові заходи потребує постраждалий? А. Проведення протишокових заходів. В. Проведення ПХО ран. С. Проведення дегазації. Д. Введення антидотів. Е. На даному ЕМЕ проведення будь-яких заходів не доцільно. 7. До МПП доставлений потерпілий без свідомості із осередка ядерного вибуху. Із розповіді супроводжуючих вдалося з'ясувати, що потерпілого вони знайшли добу тому, в той час він страждав на безперервну блювоту. Що можна запідозрити у потерпілого? А. Порушення мозкового кровообігу. В. Гіпертонічний криз. С. Харчове отруєння. Д. Променеву хворобу. Е. За даними анамнезу встановити етіологію неможливо 8. Хворий отримав дозу опромінювання 1 Гр. Має місце поверхневі опіки обличчя, рани м'яких тканин на передпліччі. Загальний стан та самопочуття відносно задовільні. Визначте ступінь тяжкості комбінованого радіаційного ураження. А. легка В. середня С. тяжка Д. вкрай тяжка Е. радіаційне ураження не має місця 9. Хворий отримав дозу опромінювання 3 Гр. Має місце поверхневі опіки обличчя, голови, передньої поверхні тулуба та глибокі опіки лівого передпліччя. Загальний стан тяжкий. У хворого також комбінована черепно-мозкова та скелетна травма. Визначте ступінь тяжкості комбінованого радіаційного ураження. А. легка В. середня 36 С. тяжка Д. вкрай тяжка Е. радіаційне ураження не має місця 10.Хворий отримав дозу опромінювання 2 Гр. Має місце поверхневі опіки площею 30% поверхні тіла та глибокі опіки – 7%. У хворого має місце також злами обох стегон. За яким принципом повинна призначатись антибіотикопрофілактика у даного пацієнта? А. профілактично В. з лікувальною метою С. антибіотики не потрібні Д. мінімальні дози коротким курсом Е. максимальні дози протягом доби 11.Хворий доставлений з вогнища ядерного вибуху, скаржиться на нудоту та блювання. Опіків та травм немає. Дозу опромінювання вимірити немає можливості – немає дозиметрів. До якої категорії постраждалих потрібно віднести даного хворого? А. радіаційне ураження не має місця В. радіаційне ураження сумнівне С. тяжке радіаційне ураження Д. вкрай тяжке радіаційне ураження Е. комбіноване радіаційне ураження 12.Хворий доставлений з вогнища ядерного вибуху, скаржиться на нудоту та блювання. Опіків та травм немає. Дозу опромінювання вимірити немає можливості – немає дозиметрів. Яке обстеження необхідно провести для уточнення тяжкості радіаційного ураження у даного хворого? А. кількість еозинофілів в крові В. вміст гемоглобіну в крові С. кількість лімфоцитів в крові Д. вміст креатиніну в крові Е. печінкові проби. 13.Із вогнища ядерного ураження до медичної роти разом із групою поранених надійшов рядовий X. з клінікою внутрішньочеревної кровотечі. Доза опромінення 4 Грея. Пульс 120 уд/хв., АТ 80/40 мм рт ст. Гемоглобін 50 г/л. Проведіть сортування на сортувальному майданчику медичної роти. В чому полягає об’єм медичної допомоги на даному 37 етапі? А. з сортувального майданчика поранений повинен бути направлений у відділення спеціальної обробки, після проведення повної обробки транспортуватися до операційної для проведення оперативного втручання; В. з сортувального майданчика поранений повинен бути направлений в протишокове відділення, після стабілізації загального стану транспортуватися до операційної для проведення оперативного втручання; С. з сортувального майданчика поранений в першу чергу' повинен бути направлений в операційну для проведення оперативного втручання та проведення протишокових заходів; Д. з сортувального майданчика поранений повинен бути направлений в операційну для проведення оперативного втручання та проведення протишокових заходів в порядку черги після поранених з меншою дозою опромінення; Е. з сортувального майданчика поранений в першу чергу повинен бути відправлений до територіального військового шпиталю для проведення оперативного втручання та проведення протишокових заходів. 14.Через 2 години після вибуху ядерної бомби до медичної роти доставлений рядовий С. з осколковим пораненням правого стегна. Доза опромінення становить 6 Грей. На полі бою була надана перша медична допомога в об’ємі накладання пов’язки, транспортної іммобілізації кінцівки, введення знеболюючого засобу. Об’єктивно: загальний стан хворого середнього ступеня важкості, в середній третині правого стегна має місце вогнепальна рана 4*5 см заповнена згортком крові, клінічних даних за пошкодження магістральних судин, нервів та кістки немає. Визначте об’єм хірургічної допомоги пораненому? А. В. С. Д. виконати ПХО рани, накласти первинні шви; виконати ПХО, дренування рани, накласти первинні шви; виконати ПХО, дренування рани, шви не накладати; виконати перев’язку рани, направити пораненого для виконання ПХО до територіального військового госпіталю. Е. виконати перев’язку, зазначена рана не потребує виконання ПХО. 15.Рядовий М. в зоні ядерного вибуху відкинутий ударною хвилею. При падінні отримав відкритий перелом кісток лівої гомілки. Доза опромінення 2 Грея. В повному обсязі була надана долікарська допомога. Через 2 години пораненого було доставлено до медичної роти. Які лікарські заходи повинні бути здійснені в умовах медичної роти? А. проведення спецобробки, перев'язка, транспортна іммобілізація, екстрена 38 В. С. Д. Е. профілактика правцевої інфекції, профілактика інфекційних ускладнень, направлення хворого до військового госпіталю; проведення спецобробки, ПХО рани без репозиції уламків, екстрена профілактика правцевої інфекції, профілактика інфекційних ускладнень, симптоматична терапія; проведення спецобробки, 11X0 рани з репозицією уламків і фіксацією їх металевими пластинами з наступним відкритим веденням рани та накладанням вторинних швів, екстрена профілактика правцевої інфекції, профілактика інфекційних ускладнень, симптоматична терапія; проведення спецобробки, ПХО рани з репозицією уламків і фіксацією їх металевими пластинами з накладанням первинних або первинновідстрочених швів, екстрена профілактика правцевої інфекції, профілактика інфекційних ускладнень, симптоматична терапія; проведення спецобробки, враховуючи дозу опромінення ПХО рани не показано, екстрена профілактика правцевої інфекції, профілактика інфекційних ускладнень, симптоматична терапія; 16.Рядовий С. знайдений на полі бою з відкритим вогнепальним переломом стегнової кістки. З глибини рани пульсуючими хвилями витікає яскраво-червона кров. Ворог застосував отруйну речовину типу Зарин. Визначте об’єм першої медичної допомоги? А. одягнути протигаз, провести санітарну обробку, з індивідуальної аптечки ввести антидот та знеболюючий засіб, накласти пов’язку на рану, провести транспортну іммобілізацію кінцівки, евакуація пораненого із зараженого району в укриття; В. одягнути протигаз, провести зупинку кровотечі шляхом перев’язки або прошивання судини на протязі, з індивідуальної аптечки ввести антидот та знеболюючий засіб, накласти пов’язку на рану, провести транспортну іммобілізацію кінцівки, евакуація пораненого із зараженого району в укриття; С. одягнути протигаз, провести ПХО рани, з індивідуальної аптечки ввести антидот та знеболюючий засіб, накласти пов'язку на рану, провести транспортну іммобілізацію кінцівки, евакуація пораненого із зараженого району в укриття; Д. одягнути протигаз, накласти джгут на кінцівку вище рани, з індивідуальної аптечки ввести антидот та знеболюючий засіб, накласти пов'язку на рану, провести транспортну іммобілізацію кінцівки, евакуація пораненого із зараженого району в укриття; Е. накласти джгут на кінцівку вище рани та в першу чергу провести евакуацію пораненого до медичної роти. 39 До медичної роти надійшов рядовий Р. з осколковим проникаючим пораненням черепа. Без свідомості, дихання типу Чейн-Стокса, ціаноз обличчя. Із рани тече мозкова речовина, детрит. Одяг має сліди крапельної отруйної речовини типу люїзит. Визначте об’єм медичної допомоги? А. провести перев’язку рани, організувати догляд за пораненим; В. провести санітарну обробку зі зміною білизни, ввести антидот, направити пораненого в операційну для здійснення ПХО рани; С. направити пораненого в операційну для здійснення ПХО рани з паралельним проведенням санітарної обробки га введенням антидоту; Д. провести перев’язку рани, в першу чергу провести евакуацію до територіального військового госпіталю; Е. провести перев’язку рани, враховуючи важкість стану пораненого, викликати на себе бригаду нейрохірургів з територіального військового госпіталю. 17. 18.У вогнищі ядерного вибуху сержант К. одержав рвану рану правого стегна. З рани пульсуючим струменем тече яскраво-червона кров. За час перебування в вогнищі ядерного вибуху одержав загальну дозу опромінення 6 Грей. Які заходи долікарської допомоги повинні бути здійснені на МПБ? А. проведення повної спецобробки, тимчасова зупинка кровотечі шляхом накладання джгута, транспортна іммобілізація кінцівки, профілактика шоку, евакуація до медичної роти в першу чергу; В. ПХО рани, тимчасова зупинка кровотечі шляхом накладання джгута, транспортна іммобілізація кінцівки, профілактика шоку, евакуація до медичної роти в першу чергу; С. тимчасова зупинка кровотечі шляхом накладання джгута, транспортна іммобілізація кінцівки, профілактика шоку, евакуація до медичної роти в першу чергу; Д. остаточна зупинка кровотечі шляхом прошивання судини, транспортна іммобілізація кінцівки, профілактика шоку, евакуація до медичної роти в першу чергу; Е. ПХО рани, остаточна зупинка кровотечі шляхом прошивання судини, транспортна іммобілізація кінцівки, профілактика шоку, евакуація до медичної роти в першу чергу; 40 19.До медичної роти надійшли поранені з вогнепальними ранами м’яких тканин кінцівок, заражених отруйними речовинами шкірнонаривної дії (іприт, люїзит). Визначне необхідний об’єм медичної допомоги? А. відразу з сорту вального майданчика поранені мають бути направлені до операційної для проведення хірургічної обробки ран з наступним проведенням повної санітарної обробки, оперативне втручання проводиться з використанням протихімічних засобів та заходів; В відразу з сортувального майданчика поранені мають бути направлені до операційної для проведення хірургічної обробки ран з паралельним проведенням повної санітарної обробки, оперативне втручання проводиться з використанням протихімічних засобів та заходів; С. поранені повинні пройти повну санітарну обробку, заражені рани мають бути закриті прогумованою плівкою ІПП, перед операційною знімається плівка, рана закривається асептичною пов’язкою, перед початком хірургічної обробки необхідно провести дегазацію шкіри навколо рани та промити рану водним розчином хлораміну, оперативне втручання проводиться з урахуванням принципів хірургічної обробки зараженої рани; Д. поранені повинні пройти часткову санітарну обробку та бути направленими в операційну для проведення хірургічної обробки ран, білизна та пов’язка мають бути знятими перед операційною, оперативне втручання проводиться за загальними правилами; Е. поранені повинні пройти повну санітарну обробку зі зміною білизни без зміни пов’язки та бути направленими до військового шпиталю для надання подальшої медичної допомоги; 20.До медичної роти доставлений рядовий К. з проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітки через 4 години після вибуху ядерного боєприпасу. Доза опромінення становить 4 Грея. Клінічно мають місце ознаки гемопневмотораксу. Визначте хірургічну тактику? А. накладання оклюзійної пов’язки, хірургічне втручання не показане; В. невідкладне оперативне втручання, рана грудної клітки не зашивається; С. невідкладне оперативне втручання, пасивне дренування плевральної порожнини трубчатим дренажем, первинні шви на рану грудної клітки; Д. невідкладне оперативне втручання, дренування плевральної порожнини за Бюлау, первинні шви на рану грудної клітки; Е. з сортувального майданчика поранений в першу чергу повинен бути відправлений до територіального військового шпиталю для проведення оперативного втручання та проведення протишокових заходів. 41 7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 1. Белый В.Я. Очерки хирургии боевой травмы живота // Київ: "МП Леся", 2016. - 211 с. 2. Бойко В.В., Лісовий В.М., Макаров В.В. та ін. Обрані лекції з військовопольової хірургії // Харків, «НТМТ», 2018. — 212 с. 3. Заруцький Я.Л., Запорожан В.М., Білий В.Я. та ін. Воєнно-польова хірургія // Одеса-ОНМедУ, 2016.- 416 с. 4. Чаплик В., Олійник П., Цегельский А. Невідкладна військова хірургія / пер. з англ. — Київ, Наш Формат, 2015.- 568 с. 5. Тимчасова настанова з медичної евакуації поранених і хворих у Збройних Силах України на особливий період // Затверджена наказом Генерального штабу ЗС України від 02.03.2016 року № 90 / Київ:2016. – 60 С. 6. NATO STANDARD AJP-4.10 (В). Allied joint medical support doctrine. Edition B Version 1. – Brussels: Supreme Headquarters of Allied Powers in Europe, May 2015. – 170 p. Додаткова: 1. Желіба М.Д., Хіміч С.Д., Герич І.Д. та ін. Загальна хірургія: підручник (ВНЗ ІV р.а.).- К.: Медицина, 2016.- 448 с. 2. Каніковський О.Є., Дронов О.І., Польовий В.П. та ін. Загальна хірургія з клінічною психологією: підруч. для студентів вищ. мед. навч. закл. III-IV рівня акредитації. - Вінниця: Рогальська І. О., 2015. - 589 с. 3. Іоффе О.Ю., Крижановський Я.Й., Буренко Г.В. та ін. Загальна хірургія (практичні навички).- К.: Сталь, 2014.- 308 с. 4. Schwartz’s, F. Charles Brunicardi, Dana K. Andersen, Timothy R. Billiar, David L. Dunn, John G. Hunter, Jeffrey B. Matthews, Raphael E. PollockPrinciples of surgery Tenth Edition, 2015 року видання 42
