МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів
до практичного заняття з теми:
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ
Навчальна дисципліна Клінічна епідеміологія та основи вакцинації
Напрям підготовки
Медицина
Спеціальність
222 «Медицина», 228 «Педіатрія»
Кафедра
Епідеміології
Затверджено
на методичній нараді кафедри епідеміології
від 25.05.2022 р. протокол №19
Розглянуто та затверджено
ЦМК з гігієнічних дисциплін
від 14.06.2022 протокол № 6
Київ 2022
Тема заняття №7
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ
Компетенції: засвоєння теми сприяє формуванню наступних спеціальних
(фахових) компетенцій:
1. Здатність до проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних
заходів.
2. Здатність до планування і проведення профілактичних та
протиепідемічних заходів щодо інфекційних хвороб.
3. Здатність до ведення медичної документації.
Мета набуття теоретичних знань та практичних навичок з організації та
проведення профілактичних щеплень.
План та організаційна структура заняття
Назва етапу
Опис етапу
Підготовчий Організаційні заходи
етап
Постановка навчальних цілей
Контроль вихідного рівня знань
О с н о в н и й Вирішення тестових завдань
етап
Вирішення ситуаційних завдань
Контроль та корекція рівня
професійних вмінь та практичних
навичок.
Підсумкови Підведення підсумків заняття:
теоретичного, практичного,
й етап
організаційного
Домашнє завдання
Рівні
засвоєння
Ознайомлення
Час
15%
Розуміння
Відтворення
70 %
Застосування
Розуміння
Розуміння
15%
Ознайомлення
Зміст практичного заняття
Вступ. Інфекційні захворювання – це глобальна проблема, над якою
працюють науковці всього світу. Інфекційна патологія відрізняється від
соматичної наявністю специфічного етіологічного фактору, широкою
розповсюдженістю, передачею від хворої людини до здорової та здатністю до
епідемічних спалахів. Профілактичні заходи – єдиний метод попередження
таких спалахів та можливість контролювання епідемічного процесу будь-якого
інфекційного захворювання. Єдиним специфічним методом запобігання
інфекційної хвороби – є створення специфічного імунітету до збудника завдяки
проведенню вакцинації.
При організації профілактичних щеплень, відповідно до рекомендацій
Всесвітньої організації охорони здоров’я, потрібно дотримуватись вимог до
трьох базових речей:
 забезпечення безпечності медичного імунобіологічного препарату;
 інфекційний контроль (захист пацієнта та медичного працівника);
 дотримання правил поводження з епідемічно-небезпечними медичними
відходами.
Розширена програма імунізації (РПІ) Всесвітня організація охорони
здоров'я (ВООЗ) ініціювала Розширену програму імунізації (РПІ) у травні 1974
року з метою вакцинації дітей у всьому світі.
РПІ охоплює послуги вакцинації, що здійснюються з метою забезпечення
імунізації всіх вразливих вікових груп шляхом контролю цих захворювань і
навіть повністю ліквідації кашлюку, дифтерії, правця, кору, краснухи,
паротиту, туберкульозу, поліомієліту, вітряної віспи, гепатит А, гепатит В, та
інвазивного гемофілічного грипу типу В (Haemophilus influenzae (HiB)) та
знижуючи смертність, пов'язану з ними.
Завдання РПІ:
 зниження інфекційної захворюваності;
 зниження дитячої смертності;
 збільшення тривалості життя та забезпечення активного довголіття,
 ерадикація (глобальна ліквідація) деяких інфекцій
Етапи РПІ:
 РПІ-1 (травень
1974–1990
рр..).
Було
заплановано:
знизити
захворюваність на 6 інфекцій (поліомієліт, кір, дифтерія, плавець, коклюш,
туберкульоз); забезпечити 80 % імунний прошарок.
 РПІ-2 (1990–2000 рр.). Було заплановано: ліквідувати поліомієліт,
краснуху у вагітних, вроджену краснуху, правець новонароджених, «місцеві»
випадки дифтерії та кору; знизити захворюваність на епідемічний паротит,
коклюш, кір, ВГВ, гемофильну інфекцію; забезпечити 95 % імунний прошарок
в; в країнах, які розвиваються в залежності від епідемічної обстановки та
фінансування
проводити активну імунізацію проти ряду наступних
інфекційних захворювань (гемофільної інфекції, менінгококової інфекції,
жовтої лихоманки, японського енцефаліту).
 РПІ-3 — стратегічна програма на перспективу до 2025 р. Планується: до
2025 р. захистити кожного, хто живе на Землі віт 20–30 найбільш небезпечних
інфекцій, при цьому в економічно розвинутих країнах планується робити
щеплення проти 27 інфекцій, в країнах, які розвиваються — проти 32 інфекцій;
знизити кількість ін’єкцій за рахунок збільшення кількості асоційованих
препаратів; ліквідувати кір, краснуху, епідемічний паротит, дифтерію,
гемофільну інфекцію, що можливо, дозволить в наступному відмінити ці
вакцинації.
Вакцинація та ревакцинація Перше введення вакцини називається
праймінгом (вакцинація). Всі наступні дози вакцини, що вводяться,
називаються бустерною імунізацією, або ревакцинацією (наприклад, 2-е і 3-е
введення АКДС-вакцини, ІПВ) з оптимальним інтервалом. Первинна серія
профілактичних щеплень створює базовий імунітет (так званий грунд-імунітет)
та індукує розвиток імунологічної пам'яті.
Бустерна імунізація (ревакцинація) – це гіперімунізація, тобто повторне
введення вакцини через певний період часу після закінченої вакцинації на тлі
виснаження імунітету від попередньої вакцинації. Введення бустерних доз
спрямоване на підтримку імунітету, виробленого у відповідь на перші дози
вакцини, і виконується, як правило, за кілька років після першої. Після
бустерної імунізації розвивається вторинна імунна відповідь, і рівень антитіл
збільшується, що пов'язано з дією клітин пам'яті, що утворилися в ході
первинної імунної відповіді на антиген. Однак максимальне підвищення
концентрації антитіл при повторних введеннях вакцини виникає тільки при
невисоких вихідних титрах антитіл. Високий попередній рівень антитіл
перешкоджає додатковому їх виробленню і тривалому збереженню, а в деяких
випадках спостерігається зниження титрів антитіл в результаті нейтралізації.
Вакцинація може обмежитися праймінгом (кір, епідемічний паротит, краснуха,
туберкульоз) або складатися з праймінгу та бустерних імунізацій (поліомієліт,
кашлюк, дифтерія, правець, ВГВ).
Інтервали між дозами під час вакцинації суворо регламентовані. Якщо
через місяць ввести вакцину повторно, то титр антитіл швидко збільшується,
вони довше зберігаються в організмі. При зменшенні інтервалу між
щепленнями вакцина нейтралізується антитілами, що виробилися після її
першого введення. Збільшення інтервалу між щепленнями на якість імунної
відповіді не впливає, але призводить до зниження імунного прошарку. Такі
особи можуть захворіти раніше, ніж їм буде зроблено повторне щеплення.
Якщо при введенні вакцини пропущена чергова доза, вакцинацію слід провести
при першій можливості, додаткові дози вакцини не вводять.
Правові основи імунопрофілактики Основою правового регулювання
відносин імунізації населення є ряд правових актів, зокрема: 1) Конституція
України (ст. 27, ч. 4 ст. 49); 2) Основи законодавства України про охорону
здоров'я від 19.11.1992 № 2801 - XII, Закони України «Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004 –
XII (Редакція від 14.01.2021 р.), «Про захист населення від інфекційних
хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III (Редакція від 10.12.2021 р.), «Про
затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту
населення від інфекційних захворювань на 2009-2015 роки» від 21.10.2009 №
1658 -VI; 3) накази МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 «Про порядок
проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості та обігу
імунобіологічних препаратів» (Редакція від 30.10.2020 р.), від 04.06.2014 № 383
"Про організацію додаткових заходів при ускладненнях епідемічної ситуації з
поліомієліту". Підставою правового регулювання імунізації в Україні є статті
27 частини 4 статті 49 Конституції України, які підкреслюють право кожної
людини на життя та встановлюють обов'язок держави щодо захисту людини
життя та забезпечити санітарне та епідемічне благополуччя. Основи
законодавства України про охорону здоров'я формують права громадян
України (на безпечне для життя та здоров'я довкілля, санітарно-епідемічне
благополуччя території та населеного пункту, достовірну та своєчасну
інформацію про стан їх здоров’я та здоров’я населення) та покласти на них
обов’язок проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення.
Найважливішим у цьому плані є стаття 30 Основ, яка закріплює обов'язок
держави забезпечити профілактику, лікування, локалізацію та ліквідацію
інфекційних захворювань, зокрема, проведення обов’язкових профілактичних
щеплень у порядку, передбаченому законодавством. (Частина 1-3 ст. 30 основ).
Закон України «Про затвердження Національної програми імунопрофілактики
та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки» оголосив
систематичну імунізацію населення у загальнодержавному випадку та визнав
запобігання інфекційним захворюванням імунізацією найбільш ефективним
методом забезпечення охорони здоров'я населення та здоров'я епідемічних
епідемій.
Розділи імунопрофілактики в Україні.
1. Розділ Планові щеплення проти небезпечних хвороб: туберкульозу,
гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції,
кору, краснухи, епідемічного паротиту. З яких шість є обов’язкові
профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію,
кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.
2. Розділ Щеплення за станом здоров’я для осіб з високим ризиком
виникнення та тяжким перебігом інфекцій, відносяться щеплення проти грипу,
пневмококової інфекції, менінгококової інфекції, Hib-інфекції, гепатит А,
гепатит В
3. Розділ Рекомендовані щеплення вакцинацію проводять проти
захворювань, для імунопрофілактики яких існує вакцина, зареєстрована в
Україні.
4. Розділ Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних
територіях та за епідемічними показаннями. Ендемічна територія - територія,
у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки
захворювання населення певною інфекційною хворобою. Ензоотична
територія - територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються
непоодинокі випадки захворювання населення певною інфекційною хворобою,
переносником якої є тварина. Епідемічні показання - показання до
проведення активної імунопрофілактики, що не передбачена вакцинацією за
віком, у разі виникнення неблагополучної епідемічної ситуації або загрози її
виникнення, а також при можливому ризику інфікування у випадку контакту
особи з джерелом інфекції.
Організація та проведення профілактичних щеплень.
Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах (кабінетах) щеплень,
які
створюються
як
окремий
структурний
підрозділ
лікувально-профілактичного та/або амбулаторно-поліклінічного ЗОЗ (заклад
охорони здоров’я) та діють при медичних кабінетах дошкільних навчальних
закладів, середніх навчальних закладів І – ІІІ ступенів, загальноосвітніх
шкіл-інтернатів, професійно-технічних закладів, вищих навчальних закладів І –
ІV рівнів акредитації, у медичних пунктах підприємств.
Пункт щеплень може бути постійно діючим або тимчасовим. Постійно
діючий або тимчасовий пункт щеплень може створюватися у ЗОЗ незалежно
від форми власності, що має ліцензію на провадження господарської діяльності
з медичної практики. Головна відмінність постійного пункту щеплень від
тимчасового: у постійному пункту щеплень можна зберігати вакцини до та
після вакцинальної сесії.
Оснащення постійного пункту щеплення. Постійний пункт щеплення
— місце, де медичні імунобіологічні препарати зберігають більше 24 год. і
щодня проводять профілактичні щеплення.
1. Холодильник для зберігання лікарських засобів.
2. Термометр у холодильнику на другій полиці (у найчутливішому до
холоду місці) та термометр для валідації його показань.
3. Сумка-холодильник (термоконтейнер) з двома комплектами холодових
елементів (чотири елементи в кожному комплекті) та термометр.
4. Столик, що за розмірами здатний вмістити одну невелику
сумку-холодильник (термоконтейнер), ін’єкційні матеріали і коробку для
безпечної утилізації шприців.
5. Лікарські засоби та медичні вироби для надання медичної допомоги за
невідкладних станів, а також аптечки для надання екстреної медичної
допомоги.
6. Коробка для безпечної утилізації шприців.
7. Кушетка для проведення профілактичного щеплення і сповивання
дитини (за необхідності) або стілець.
8. Облаштоване місце для гігієни рук (вода, мило). Якщо немає змоги
обладнати місце для миття рук, потрібно встановити дозатор з антисептиком
для обробки шкіри рук.
9. Бактерицидний опромінювач або інший пристрій для знезараження
повітря, дозволений до застосування в установленому порядку.
10. Інформаційні матеріали, плакати з вакцинації для населення і
навчальні посібники, в тому числі візуалізаційні матеріали надання екстреної
медичної допомоги за невідкладних станів, які можуть виникнути після
застосування імунобіологічних препаратів (за можливості).
11. Термометри для вимірювання температури у приміщенні.
Оснащення тимчасового пункту щеплення. Тимчасовий пункт
щеплення — місце, де щеплення проводять лише впродовж 24 год. Такий
пункт можна не облаштовувати холодильником.
1. Дві сумки-холодильники (термоконтейнери) з термометрами та
відповідною кількістю холодових елементів залежно від обсягу вакцин. В
одному термоконтейнері зберігають основний запас вакцин, в іншому (на
робочому столі) — відкритий флакон.
2. Столик, що за розмірами здатний вмістити одну невелику
сумку-холодильник (термоконтейнер), ін’єкційні матеріали і коробку для
безпечної утилізації шприців.
3. Коробка для безпечної утилізації шприців.
4. Облаштоване місце для гігієни рук (вода, мило). Якщо немає змоги
обладнати місце для миття рук, потрібно встановити дозатор з антисептиком
для обробки шкіри рук.
5. Лікарські засоби та медичні вироби для надання медичної допомоги за
невідкладних станів.
6. Термометр для вимірювання температури у приміщенні.
Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні
вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в
Україні.
У пунктах щеплень для здійснення вакцинації можуть бути задіяні лише
ті медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною
освітою), які пройшли спеціальну щорічну підготовку та володіють правилами
організації і технікою проведення щеплень, а також навичками надання
невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій/ускладнень.
Медичний персонал, який не пройшов спеціальну підготовку, не допускається
до проведення щеплень.
Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень
лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або
письмовій формі запрошують до ЗОЗ осіб, які підлягають щепленню (при
щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних
представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень;
у дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладах заздалегідь інформують
батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення.
Медичний огляд перед щепленням є обов’язковим.
При виявленні негативних змін у стані здоров’я особи призначається
додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання
медичної допомоги особам відповідно до медичних показань.
Медичні огляди дітей перед щепленням у ЗОЗ проводяться у присутності
батьків, або опікунів, піклувальників, або інших законних представників
безпосередньо у день щеплення. У разі проведення щеплень у дошкільних
закладах або загальноосвітніх навчальних закладах медичні огляди
проводяться у присутності медичного працівника ЗОЗ.
Обов’язковою умовою для проведення медичних оглядів дітей у ЗОЗ є
дотримання температурного режиму у приміщенні не нижче 20 °C та достатнє
освітлення.
Медичний огляд дітей перед щепленням складається з таких етапів:
1) збирання анамнезу життя з урахуванням тривалості та тяжкості
перебігу перенесених гострих захворювань, оцінка реакції на попередні
щеплення та перебігу поствакцинального періоду;
2) термометрія;
3) огляд шкіри, слизових оболонок кон’юнктиви очей, порожнини рота,
аускультація;
4) у разі необхідності - клінічне обстеження органів та систем організму;
5) заповнення форми первинної облікової документації № 063-2/о
«Інформована згода та оцінка стану здоров'я особи або дитини одним з батьків
або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або
туберкулінодіагностики», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я
України від 31 грудня 2009 року № 1086, зареєстрованим у Міністерстві
юстиції України 02 серпня 2010 року за № 594/17889;
6) оформлення медичного висновку лікаря за результатами обов’язкового
медичного огляду (безпосередньо у день щеплення) щодо стану здоров’я
дитини, яка підлягає щепленню. Медичний висновок у разі відсутності
захворювання визначається терміном «здоровий», при виявленні ознак
захворювання конкретизують діагноз із відповідним записом у первинній
медичній документації:
формі № 097/о «Карта розвитку новонародженого», затвердженій наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 26 липня 1999 року № 184;
формі № 112/о «Історія розвитку дитини №___», затвердженій наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 28 липня 2014 року № 527,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за №
959/25736;
формі № 063/о «Карта профілактичних щеплень», затвердженій наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2006 року № 1,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 червня 2006 року за №
686/12560;
формі № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___»,
затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого
2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня
2012 року за № 661/20974;
формі № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №___»,
затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого
2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня
2012 року за № 661/20974.
У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл
на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.
Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні
санітарно-протиепідемічних правил і норм. Матеріально-технічне забезпечення
Кабінетів щеплень повинно відповідати вимогам наказу Міністерства охорони
здоров’я України від 31 грудня 2009 року № 1095 «Питання організації роботи
кабінетів щеплень».
Забороняється проведення профілактичних щеплень у перев’язувальних,
маніпуляційних кабінетах ЗОЗ.
Щеплення для профілактики туберкульозу повинні проводитися в окремих
приміщеннях, а за їх відсутності – у різні дні з проведенням інших щеплень.
Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для
проведення щеплень для профілактики туберкульозу.
Профілактичні
щеплення
проводять
тільки
одноразовими
або
самоблокувальними шприцами.
Використані шприци знезаражують та утилізують відповідно до вимог
чинного законодавства. У разі використання відсікача для голок перед
знезараженням збирання відрізаних голок та шприців здійснюється в окремі
герметичні контейнери.
Під час проведення дезінфекції та утилізації використаних шприців з
метою уникнення ризику інфікування медичних працівників унаслідок
отримання мікротравм забороняються маніпуляції щодо розбирання колючих
частин ін’єкційного обладнання.
Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; №
112/о; № 025-1/о «Вкладний листок на підлітка до медичної карти
амбулаторного хворого», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я
України від 27 грудня 1999 року № 302 ; № 026/о «Медична карта дитини (для
дошкільного та загальноосвітнього навчальних закладів)», затвердженій
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 травня 2013 року №
435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №
990/23522; № 025-3/о «Медична карта студента», затвердженій наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 29 травня 2013 року № 435,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №
990/23522.
Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину,
назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі
використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне
найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації
дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.
Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене
медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після
введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про
застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про
застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій
було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного
працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.
У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, №
112/о, № 025-1/о, № 025-3/о, № 026/о, № 025/о) необхідно відмітити характер і
терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх
реєстрацію згідно з Інструкцією щодо організації епідеміологічного нагляду за
несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів
та алергену туберкульозного, затвердженою наказом Міністерства охорони
здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2011 року за № 1162/19900.
У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до
Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня
2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену
наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо
проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров’я Автономної
Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється
комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ.
Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з
питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.
Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником
надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №
063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і
медичним працівником.
У кожному Кабінеті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх
медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення
щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов’язкових), протоколи
надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних
нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного
призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також
аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та
технічному персоналу. Вакцини/анатоксини різних виробників для
профілактики однакових інфекційних захворювань можна взаємно замінювати.
Планування та облік профілактичних щеплень. Планування
профілактичних щеплень дитячому населенню проводять відповідальні за
проведення щеплень медичні працівники лікувально-профілактичних установ
за місцем проживання, дитячих дошкільних установ, шкіл, шкіл-інтернатів,
середніх навчальних закладів (училищ, коледжів тощо) незалежно від форми
власності.
Формування річного плану профілактичних щеплень проводять на
підставі: обліку дитячого населення, проведеного 2 рази на рік (квітень,
жовтень) за роками народження і по педіатричним дільницям. Облік дітей між
переписами постійно коригується за рахунок внесення відомостей про
новонароджених, новоприбулих і вибулих дітях; аналізу стану імунізації по
кожній нозологічної формі (проти дифтерії, правця, кашлюку, краснухи,
поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, туберкульозу, вірусного гепатиту
В). У план включають нещеплених, що у стадії вакцинації та підлягають
черговій вікової ревакцинації дітей і підлітків; прогнозованого числа
новонароджених; відомостей про тривалі медичні протипокази. Профілактичні
щеплення планують відповідно до чинного календарем щеплень і попереднім
анамнезом, який реєструється в наступних облікових формах: мапі
профілактичних щеплень (ф.063/о); історії розвитку дитини (ф.112/о); медичній
карті дитини (ф.026/о) – для школярів; вкладиші до медичної карти
амбулаторного хворого (ф.025-1/о) – для підлітків. Облікові форми повинні
бути заведені на всіх дітей віком до 14 років 11 місяців 29 днів, які проживають
у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу, а також
відвідують дитячі дошкільні установи і школи у сфері дії даного установи.
План профілактичних щеплень дорослого населення складають відповідальні
за цю ділянку роботи медичні працівники лікувально-профілактичних установ.
Він охоплює як непрацююче населення, так і осіб, які працюють на
підприємствах, в установах тощо, студентів середніх та вищих навчальних
закладів,
розташованих
на
території
обслуговування
лікувально-профілактичного закладу. Планування здійснюється з урахуванням:
перепису непрацюючого і працюючого населення по об'єктах; даних
прищепного анамнезу (амбулаторна карта хворого – ф.025/о, журналу обліку
профілактичних щеплень – ф.064/о); аналізу стану імунізації по кожній
нозологічної формі (проти дифтерії, правця, вірусного гепатиту В). Аналіз
стану прищеплювальної роботи та плани профілактичних щеплень за кожної
нозологічної формі стверджують керівники лікувально-профілактичних
закладів,
погоджуючи
з
фахівцями
територіальних
центрів
держсанепіднагляду. Отримані дані підсумовують по району, округу, місту,
області для розрахунку потреби медичних імунобіологічних препаратів для
імунізації населення на наступний рік. Зведений аналіз щодо щепленості
контингентів дітей, підлітків і дорослих, проти інфекційних захворювань (стат.
форма № 6 від 14.09.95) з адміністративної території направляють у
вищестоящі установи відповідно до встановленого порядку. При проведенні
щеплень дітям з відхиленнями стану здоров'я застосовують певну тактику.
Вивчають анамнез життя і хвороби, уточнюють характер і фазу захворювання,
термін настання ремісії. Перед щепленням дитину слід оглянути, провести
термометр. За свідченнями окремим дітям роблять контрольні дослідження
крові, сечі.
Проблеми антивакцинаторних компаній і шляхи їх подолання.
антивакцинаторський рух з’явився ще до появи перших вакцин і був
пов’язаний з епідеміями віспи. В кожній країні антивакцинаторський рух мав
свої особливості та етапи розвитку. Термін «антивакцинатор» насправді не
відображає всієї складності проблеми тому, що в суспільстві є цілий спектр
думок від повного і абсолютного заперечення вакцинації до простої легкої
настороги. Виділяють радикальних антивакцинаторів (anti-vaccination
movement) та «щеплювальну нерішучість» (vaccine hesitancy).
Переважна більшість активістів цього руху не мають медичної чи
біологічної освіти (дивані експерти широкого профілю). Їхні звинувачення
базуються на спотворених, спростованих або взагалі вигаданих побічних
ефектах вакцинації.
ВОЗ визнає «щеплювальну нерішучість» проблемою світового масштабу
та приділяє значну увагу її вивченню та виробленню шляхів боротьби з нею.
Вважається, що для того, щоб людина, що сумнівається, зважилася на
вакцинацію повинні зійтися три фактори: задоволеність, зручність і
впевненість (в оригіналі complacency, convenience and confidence). Англійське
слово "complacency" описово можна передати як «почуття внутрішнього
спокою та некритичного задоволення собою та своїми діями». Іншими словами
«думаю, відчуваю, що вчинив правильно». З двома іншими компонентами все
простіше – вакцинація має бути максимально зручною для пацієнта, а лікарі та
офіційні органи, які її проводять, повинні викликати довіру.
Антивакцинальні рухи продовжують акцентувати увагу на будь-яких
проблемах, які колись виникали з побічними ефектами вакцин, і дослідженнях
лікарів, які кинули виклик традиційній думці про користь вакцин.
Антивакцинатори активно використовують передачу захворювань під час
вакцинації, як аргумент проти її проведення. Користь вакцин у запобіганні
нових спалахів захворювань та зменшенні смертельних випадків ігнорується.
Майбутнім лікарям, потрібно враховувати, що є аудиторії, з якими слід
працювати, використовуючи різні способи донесення інформації та бути
готовими до ознайомлення людей із механізмом дії різних вакцин он-лайн. Ті
особи, які мають сумніви щодо необхідності щеплення потрібно
рекомендувати їм вивчати інформацію про вакцини з офіційних джерел їхніх
безпосередніх розробників, чи проконсультуватися з сімейним або приватним
лікарем або зателефонувати на гарячу лінію МОЗ.
Рекомендована література
1. Епідеміологія / За ред. проф. І.П. Колеснікової. – Вінниця: Нова Книга,
2012. – 570 с.
2. Чернишова
Л.І.
Імунопрофілактика
інфекційних
хвороб:
навчально-методичний посібник / Чернишова Л.І., Ф.І. Лапій, А.П. Волоха та
ін. – Київ ВСВ «Медицина», 2018 – 303 с.
3. Чернишова Л.І. Імунопрофілактика інфекційних хвороб (друге видання):
навчально-методичний посібник/ Чернишова Л.І., Ф.І. Лапій, А.П. Волоха та ін.
– Київ ВСВ «Медицина», 2019 – 318 с.
4.
Чумаченко Т.О. Імунопрофілактика інфекційних хвороб (лекції):
навчальний посібник. / Чумаченко Т.О., Задорожна В.І., Подаваленко А.П.. –
Харків: ТОВ « В Справі», 2016. – 350 с.
5.
Практичний посібник «Імунопрофілактика інфекційних хвороб і
організація її проведення». Колеснікова І.П., Марченко М.М., Мохорт Г.А. та
ін. 2008.
6.
Наказ МОЗ України «Про порядок проведення профілактичних щеплень
в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»
№595 від 16.09.2011 (остання редакція від 30.10.2020) – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1159-11#Text
7.
Наказ МОЗ № 280 від 01.02.2019 Положення про організацію та
проведення профілактичних щеплень – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1160-11#Text
8.
Наказом МОЗ України №280 від 01.02. 2019 року «Положення про
організацію та проведення профілактичних щеплень» – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1238-14#Text
9.
Інструкція
щодо
організації
епідеміологічного
нагляду
за
несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів
та алергену туберкульозного, затвердженою наказом Міністерства охорони
здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2011 року за № 1162/19900
10. Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних
щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від
11 серпня 2014 року № 551
Питання для самопідготовки до практичного заняття
1. Які медико-соціальні аспекти інфекційних захворювань, які контролюються
імунопрофілактикою?
2. Яких трьох базових речей потрібно дотримуватись при організації щеплень,
згідно до рекомендацій ВООЗ?
3. Які економічні аспекти інфекційних захворювань, які контролюються
імунопрофілактикою?
4. Назвіть завдання розширеної програми імунізації.
5. Які є етапи розширеної програми імунізації?
6. Що таке праймінг?
7. Що таке бустерна імунізація?
8. Яке правове обґрунтування імунопрофілактики в Україні?
9. Назвіть розділи імунопрофілактики в Україні.
10.Складання плану проведення профілактичних щеплень.
11.Заповнення обліково-звітної документації щодо проведення щеплень.
12.В чому полягає головна відмінність постійного пункту щеплень від
тимчасового пункту щеплень?
13.Яке має бути оснащення постійного пункту щеплень?
14.Яке має бути оснащення тимчасового пункту щеплень?
15.Що передбачає медичний огляд перед проведенням щеплень?
16.З чого складається планування профілактичних щеплень?
17.Де робиться запис про проведені щеплення?
18.Що таке антивакцинальний рух?
19.Які шліхи подолання антивакцинальних настроїв в суспільстві?
Методична розробка складена доцентом Пе трусевич Т.В.