МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ Захищено на кафедрі з оцінкою________________ «____»_______________20__ Підписи__________________ _________________________ КУРСОВА РОБОТА ТЕМА: «Рентабельність капіталу та вироблених послуг підприємств туристичного та готельно-ресторанного бізнесу» Студентки Зекової Анни Евгеніїви Науковий керівник Курс І , група МТ-96 Герман І.В. до захисту допущений «____»_________20__ Черкаси 2020 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ ТЕХОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ Затверджую Зав. кафедри_________________ «__»________________20___ ЗАВДАННЯ на курсову роботу студентки Зекової Анни Євгеніївни 1.Тема роботи «Рентабельність капіталу та вироблених послуг підприємств туристичного та готельно-ресторанного бізнесу» 2.Термін подання курсової роботи на кафедру «__»________________20___ 3. Перелік наочного матеріалу________________________________________________ 5. Дата видачі завдання «__» ________________20___ Підпис студента_________________________ Підпис наукового керівника___________________ ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………… 4 Розділ1 Теоретико-методологічні основи рентабельності капіталу та виробничих послуг на підприємствах туристичного та готельноресторанного бізнесу…………………………………………………………. 6 1.1 Сутність рентабельності та її значення у діяльності підприємства……. 6 1.2 Фактори, які впливають на рівень рентабельності підприємства……… 11 1.3 Методичні та методологічні аспекти аналізу рентабельності капіталу та виробничих послуг…………………………………………………………. 1.4 Нормативно-правове забезпечення формування 14 рентабельності капіталу та виробничих послуг на підприємствах туристичного та готельно-ресторанного бізнесу………………………………………………. 18 Розділ2 Практичні аспекти використання рентабельності капіталу та виробничих послуг на підприємстві «Таврія»……………………………… 20 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства……………… 20 2.2 Методи оцінки рентабельності капіталу та виробничих послуг, що застосовуються на підприємстві «Таврія»…………………………………… 2.3 25 Аналіз показників продукції та їх динаміка у формуванні рентабельності капіталу та виробничих послуг на туристичному 32 підприємстві «Таврія» Розділ3 Напрями удосконалення формування рентабельності капіталу та виробничих послуг……………………………………………………………. 39 Висновки………………………………………………………………………. 46 Список використаної літератури…………………………………………….. 47 Додатки 4 ВСТУП Прибуток і відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства,які характеризують інтенсивність господарювання. Життєздатність підприємства багато в чому залежить сааме від того якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. На сьогоднішній день проблема збільшення прибутковості є однією з найважливіших задач на сучасних підприємствах. Нажаль, не всі організації змогли відійти від наслідків економічної кризи. Актуальність тему курсової полягає у володінні керівниками які зайняті у сфері економіки та виробництва сучасними методами ефективного отримання та формування рентабельності в процесі виробничої діяльності організації. Грамотно ефективне управління формуванням рентабельності та резервами підприємства передбачає побудову в організації відповідних організаційно методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів, формування рентабельності, використання сучасних методів її аналізу і планування. Теоретичні та практичні аспекти класифікації факторів та їх вплив на фінансові результати підприємства, рентабельності розглянуті в працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як В.В. Баканов,О.В. Березін, Ф.Ф. Бутинець, В.М. Гринькова,І.В. Зятківський,А.М. Журлов, М.Н. Крейніна, та інші. Метою даної роботи є всебічне і детальне дослідження рентабельності підприємства,визначення рентабельності, а також її сутності,дослідження значення підприємства. Завданнями курсової роботи є: даних системи показників для показників діяльності 5 ‒ дослідити сутність та економічний зміст прибутку та рентабельності підприємства; ‒ визначити фактори, які впливають на рівень рентабельності діяльності підприємства; ‒ вивчити систему показників рентабельності та методи визначення їх рівня; ‒ охарактеризувати діяльність підприємства та його основні показники фінансово-господарської діяльності; ‒ провести аналіз прибутку підприємства; ‒ розрахувати показники рентабельності на прикладі підприємства, визначити фактори, які впливають на рентабельність підприємства; ‒ провести факторний аналіз рентабельності власного капіталу. Об’єктом дослідження є фактори та резерви підвищення рентабельності підприємства. Предметом даної роботи виступають теоретичні та практичні аспекти системи показників рентабельності діяльності підприємства та напрямки їх підвищення. Методом дослідження роботи є діалектичний метод дослідження явищ та процесів у їх взаємозв’язку і розвитку. Для вирішення поставлених завдань були використані: метод статистичного аналізу, горизонтальний,вертикальний методи фінансового аналізу, графічний методи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків,списку використаних джерел та додатків. У 1 розділі розкрито теоретичні питання щодо рентабельності та виробничих послуг на підприємствах туристичного та готельно-ресторанного бізнесу. У 2 розділі проаналізовані практичні аспекти на прикладі туристичного підприємства «Таврія». У 3 розділі надані пропозиції щодо удосконалення формування рентабельності капіталу та виробничих послуг на підприємствах туристичного та готельно-ресторанного бізнесу. Загальний обсяг курсової роботи становить комп’ютерного тексту, містить 6 таблиць та 2 рисунків. 49 сторінок 6 Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ КАПІТАЛУ ТА ВИРОБНИЧИХ ПОСЛУГ 1.1 Сутність рентабельності та її значення у діяльності підприємства Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва. Прибуток – система економічних відносин між підприємцями (роботодавцями-власниками засобів виробництва) і найманими працівниками щодо виробництва, розподілу та привласнення створеної додаткової вартості, яка відособлюється у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно пОрівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках [11, с. 25-33]. По-друге, (авансований витрати капітал) можна для розглядати забезпечення як авансовану виробничої та вартість фінансово- господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. На відміну від абсолютного показника прибутку рентабельність – відносний показник і відображає ступінь прибутковості підприємства. Рентабельність виступає як економічна категорія, оцінний результативний 7 показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних фондів. Вчені, які досліджували рентабельність, трактували її як: ‒ один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва; ‒ сума виторгу від реалізації продукції покриває витрати на виробництво і реалізацію цієї продукції; ‒ прибутковість підприємства або підприємницької діяльності; ‒ відносний показник рівня підприємства, що характеризує ефективності роботи підприємства у цілому, дохідність різних напрямів діяльності. Поняття «рентабельність» має різні значення з позиції підприємства, споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду. Якщо підприємство працює рентабельно, то це свідчить про те, що покупець, здобуваючи товар саме в цьому магазині, одержує задоволення від покупки, а держава може за рахунок податків на рентабельність підтримувати збиткові об'єкти, вирішувати пріоритетні соціальні задачі. Як результативний показник вона характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх (неуспіх) у бізнесі, ріст (зниження) обсягів діяльності. Як кількісний показник рентабельність являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю. Рентабельність, будучи кінцевим результатом діяльності підприємства, створює умови для його розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентоздатності. Економічна сутність рентабельності полягає в тому, що цей показник відображає частку прибутку, що отримується на 1 одиницю витрат, і визначається відношенням прибутку до одноразових і поточних витрат. Рентабельність можна розглядати як результат дії техніко-економічних чинників, а значить як об'єкти техніко-економічного аналізу, основна мета 8 якого виявити кількісну залежність кінцевих фінансових результатів виробничо-господарської діяльності від основних техніко-економічних чинників.[7, с. 160]. Рентабельність є результатом виробничого процесу: вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів. Загальну рентабельність підприємства необхідно розглядати як функцію ряду кількісних показників-чинників: структури і фондовіддачі Основних виробничих фондів, оборотності нормованих оборотних коштів, рентабельності реалізованої продукції. Рентабельність включає такі великі групи, які: ‒ базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності); ‒ характеризують прибутковість продажу (рентабельність продажу); ‒ основані на ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність оборотного капіталу). Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Основні продажів, показники рентабельність рентабельності активів, підприємства: рентабельність рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність продукції.[18, с.20]. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): ‒ рентабельність продажів; ‒ рентабельність активів; ‒ рентабельність власного капіталу; ‒ рентабельність залученого капіталу; ‒ рентабельність діяльності; ‒ рентабельність продажу. 9 Кожне підприємство зацікавлене в підвищенні рентабельності. Основними чинниками цього є підвищення якості виробленої продукції, зниження собівартості і втрат трудових і матеріальних ресурсів, більш продуктивне використання обладнання та ін. Розрахунок рентабельності проводиться з використанням системи показників: рентабельності продукції, продажів, виробництва, власних коштів, довгострокових фінансових вкладень, інвестицій, активів. Ці показники використовуються в аналізі господарській діяльності для визначення шляхів підвищення ефективності головних напрямків роботи підприємства. Окремі показники використовуються для визначення кредитоспроможності позичальників.[10]. Рівень рентабельності підприємства – це відношення валового прибутку до суми основних і оборотних фондів, які знаходяться в розпорядженні підприємства. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу. На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато підприємства. чинників, Звичайно, що відбивають позитивні різні аспекти діяльності чинники сприяють підвищенню продукції доцільно аналізувати, рентабельності. Рентабельність реалізованої враховуючи вплив таких факторів: зміна структури та асортименту продукції; зміна собівартості продукції; зміна відпускних цін на продукцію. На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори: зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції; зміна фондомісткості продукції; 10 зміна оборотності оборотних коштів. При визначенні рентабельності підприємства важливе значення має врахування темпів інфляції, відповідно до яких потрібно скоригувати бухгалтерську звітність. Економічний аналіз рівня рентабельності і причини її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності роботи підприємства. У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосувати спосіб групування. В першу чергу всі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. Необхідно також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби. Також вироби групують за рівнем рентабельності. За цією ознакою виділяють три групи: вироби з низькою рентабельністю; вироби з середньою або нормальною рентабельністю; високорентабельні вироби. Крім цих ознак, вироби групують за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності. При цьому визначають кількість виробів, по яких рентабельність помітно зросла, рентабельність суттєво не змінилася, а також рентабельність знизилась. Групування виробів за вказаними та іншими ознаками дозволяє краще зрозуміти існуючі проблеми, визначити напрямки збільшення прибутковості виробництва. Отже, аналіз рентабельності дає відповідь на найважливіші запитання, куди вигідніше вкласти кошти і які очікувати від них дивіденди. Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, 11 що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. Показники рентабельності показують, який прибуток був отриманий підприємством на одиницю витрачених ресурсів, а також прибуток, одержаний з кожної одиниці активів і вкладеного капіталу. Тобто аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство, раціональність їх використання, а також він показує чи здатне дане підприємство випускати високорентабельну продукцію, яка користуватиметься попитом серед споживачів, чи зможе це підприємство конкурувати з іншими подібними в умовах ринкової економіки. [4] Отже, показники рентабельності показують, який прибуток був отриманий підприємством на одиницю витрачених ресурсів, а також прибуток, одержаний з кожної одиниці активів і вкладеного капіталу. Тобто аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство, раціональність їх використання, а також він показує чи здатне дане підприємство випускати високорентабельну продукцію, яка користуватиметься попитом серед споживачів, чи зможе це підприємство конкурувати з іншими подібними в умовах ринкової економіки. 1.2 Фактори, які впливають на рівень рентабельності підприємства Прибуток посідає одне з головних місць у загальній системі вартісних інструментів ринкової економіки. Він є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом будь-якого бізнесу. 12 Рентабельність являється відносинами характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства. Вони вимірюють дохідність підприємства з різних позицій і групуються у відповідності з інтересами учасників економічного процесу ринкового обміну. Вони дозволяють оцінювати результативність вкладених ресурсів. У фінансовій практиці виокремлюють такі основні групи показників рентабельності: рентабельність підприємства, рентабельність продукції, рентабельність капіталу (активів) підприємства. У вітчизняній практиці сільськогосподарських підприємств найбільш поширеним є рівень рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Даний показник показує, скільки на кожну витрачену в господарстві гривню (чи іншу грошову одиницю) отримано прибутку. У економічній літературі описується розрахунок відносних показників рентабельності за наявності позитивних фінансових результатів – прибутків. Такий підхід є упередженим. Адже при виявленні збитків від господарської діяльності, безперечно, важливо не тільки констатувати цей факт, а й знати рівень збитковості, тобто скільки збитків припадає на кожну вкладену у виробництво грошову одиницю. Рівень рентабельності (збитковості) можна визначити по окремих видах продукції, по галузях та по господарству в цілому[4]. Зарубіжні дослідники пропонують визначати ефективність використання як всього авансованого капіталу (рентабельність активів), так і окремо – рентабельність власного капіталу. Зазначимо, що норма прибутку характеризує ефективність використання лише виробничих засобів, а не всього авансованого капіталу, тобто не приймає до уваги фонди невиробничого призначення, вилучені кошти тощо. Показник рентабельності авансованого капіталу не знайшов широкого застосування в вітчизняній практиці в минулому. З урахуванням діючих в Україні нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку для більш детального здійснення факторного аналізу 13 формування фінансового результату може бути використана розширена система рентабельності через збільшення кількості показників прибутку, які використовуються в якості чисельника. Отже, чисельниками розширеної системи рентабельності виступатимуть: валовий прибуток (збиток); прибуток (збиток) від операційної діяльності; прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток (збиток) від звичайної діяльності; чистий прибуток (збиток). Рентабельності продаж характеризує питому вагу прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) в отриманій виручці. Він відображає зміни в політиці ціноутворення і здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для здійснення поточних витрат, що виникають в ході виробничо-господарської діяльності, сплати податків тощо. Даний показник відповідає всім критеріям суспільної ефективності – зниженню собівартості продукції, зростанню обсягів її виробництва і реалізації, а також підвищенню рівня споживчої вартості продукту. Найбільш повне уявлення про рентабельність виробничої діяльності підприємства дає відношення прибутку до робочого капіталу. Ці дані можуть бути застосовані для оцінки ефективності використання всього капіталу суб'єкта господарювання. Рентабельність власного капіталу свідчить про результати використання тільки цієї частини капіталу. Основною ознакою ринкової економіки, до якої перейшла наша держава, є конкурентна боротьба, суперництво підприємців за одержання максимальних прибутків[2, с. 60]. У відповідні сільськогосподарському особливості. В виробництві умовах конкуренції виникнення і дії притаманні конкуренції в агропромисловому виробництві важливого значення набуває досягнення 14 балансу між постачальниками і споживачами сільськогосподарської продукції. Останнім часом в Україні внаслідок тривалої економічної кризи, що призвела до різкого зниження обсягів виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції та зростання реалізаційних цін на більшість її видів, значно скоротилося споживання населенням м'ясних і молочних продуктів, овочів, цукру, олії, плодів й інших продуктів. Оскільки при визначенні рівня рентабельності використовується собівартість, то досить важливим є правильне його обчислення. Оскільки собівартість продукції є вихідною величиною при розрахунку рівня рентабельності, то зміна джерел покриття витрат відбивається і на рівні рентабельності – із зменшенням собівартості продукції внаслідок таких суто облікових методів зростає рівень рентабельності. Процес ціноутворення у сільському господарстві у нашій країні слабо узгоджується з динамікою виробництва і реалізації продукції, попиту та пропозиції. Зростання в нашій країні неплатоспроможності підприємницьких структур і населення, втрата мотивації праці щодо виробництва високоякісної продукції, підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва стали наслідком зниження рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Без дієвого грамотного і виваженого втручання і держави при вирішенні цих питань аж ніяк не обійтися. Успішного функціонування сільського господарства як показує світова практика можна досягти якщо галузь працюватиме на ринкових засадах за державної підтримки. 1.3 Методичні та методологічні аспекти аналізу рентабельності капіталу та виробничих послуг В умовах ринкової економіки від рентабельної роботи залежить життєздатність підприємства, його можливості забезпечувати інтереси 15 інвесторів, конкурувати з іншими підприємствами. Рентабельна робота підприємства визначається, насамперед, прибутком, який воно отримує, а показники рентабельності характеризують відносну дохідність підприємства. Кінцевий результат роботи підприємства визначається рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – прибутковість, тобто рентабельність, є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває свої витрати та отримує прибуток. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно із іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При аналізі рентабельності в першу чергу необхідно оцінити рентабельність видів діяльності, для чого розраховуються такі показники: 1. Рентабельність операційної діяльності, яка показує скільки отримано прибутку від операційної діяльності з однієї гривні операційних витрат. Рентабельність операційної діяльності розраховується як відношення фінансового результату від операційної діяльності до операційних витрат за формулою 1.1: РОД ФРОД 100% , С АВ ВЗ ІОВ де ФРОД – фінансовий результат від операційної діяльності, С – собівартість реалізованої продукції, АВ – адміністративні витрати, ВЗ – витрати на збут, ІОВ – інші операційні витрати. (1.1) 16 2. Рентабельність звичайної діяльності, яка показує скільки отримано прибутку від звичайної діяльності на одну гривню звичайних витрат. Цей показник розраховується як відношення фінансового результату від звичайної діяльності до витрат від звичайної діяльності за формулою 1.2: РЗД ФРЗДОп 100% С АВ ВЗ ІОВ ФВ ІВ ЗВ , (1.2) де ФРЗДОп – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування; ФВ – фінансові витрати; ІВ – інші витрати; ЗВ – звичайні витрати. 3. Рентабельність господарської діяльності розраховується як відношення загального фінансового результату від звичайної діяльності до витрат підприємства і показує, скільки отримано прибутку від господарської діяльності з однієї гривні загальних витрат за формулою 1.3: Р ГД ЧП 100% С АВ ВЗ ІОВ ФВ ІВ ЗВ , (1.3) де ЧП – величина чистого прибутку або збитку, отриманого підприємством. 4. Коефіцієнт загальної рентабельності - показує розмір чистого прибутку з однієї гривні чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за формулою 1.4: РЗаг ВП 100% ЧД , (1.4) де ВП – величина валового прибутку, отриманого підприємством; ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Основними показниками, які характеризують ефективність використання ресурсів підприємства, є: коефіцієнт рентабельності активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність залученого капіталу, рентабельність витрат, рентабельність продажу. 17 Коефіцієнт рентабельності активів, який характеризує величину отриманого прибутку в розрахунку на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі за формулою 1.5: РА ЧП 100% А , (1.5) де А – середньорічна вартість активів (майна) підприємства. Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого. Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і оборотності активів. Чим менше частка прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути частка прибутку в ціні товару. Рентабельність власного капіталу характеризує величину прибутку (збитку), отриманого на одну гривню власного капіталу підприємства, і визначається за формулою 1.6: Р ВК ЧП 100% ВК , (1.6) де ВК – середньорічна вартість власного капіталу підприємства. Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди. 18 У першому розділі курсової роботи було визначено сутність показників рентабельності, а також встановлено їх значення для підприємства в сучасних умовах розвитку української економіки; розглянуто різні методики аналізу рентабельності підприємства[5, с. 59-70]. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну. Огляд літературних джерел показав, що є значна кількість показників рентабельності підприємства, зокрема тих, що характеризують рентабельність видів діяльності, використання ресурсів та вкладеного капіталу. 1.4 Нормативно-правове забезпечення формування рентабельності капіталу та виробничих послуг на підприємствах туристичного та готельноресторанного бізнесу Туристичний бізнес належить до підприємництва сфери надання послуг населенню (споживачам). Правові основи та організаційні форми підприємництва визначають «правила гри», створюють правовий фундамент бізнесу, забезпечуючи йому перспективи розвитку на законній основі. Правове регулювання підприємницької діяльності в нашій країні здійснюється ланцюгом законів, указами Президента та постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями обласних і місцевих органів влади, а також міжнародними договорами й угодами, в яких бере участь Україна. До основних законодавчих актів відносяться: Конституція України, Цивільний і Господарський кодекси, Закон України "Про внесення змін до закону України «Про туризм». Закон України Про Туризм визначає загальні правові, органiзацiйнi та соцiально-економiчнi засади реалізації державної політики України в галузі 19 туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення i зміцнення здоров'я, на безпечне для життя i здоров'я довкiлля, задоволення духовних потреб та iнших прав при здiйсненнi туристичних подорожей. Вiн встановлює засади рацiонального використання туристичних ресурсiв та регулює вiдносини, пов'язанi з органiзацiєю i здiйсненням туризму на територiї України. Центральним органом індикативного планування та регулювання є Міністерство культури і туризму України, Міністерство курортів і туризму АРК та Державні служби туризму на місцях. Умовами здійснення підприємницької діяльності в туризмі є: ‒ ліцензування туристичної діяльності. З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, а також захисту довкілля та підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності; ‒ державна реєстрація суб'єктів підприємництва за місцем перебування підприємця. Зареєстровані суб'єкти вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Після реєстрації відкриваються рахунки в банках; ‒ сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності; ‒ встановлення готелям, закладам харчування і курортним закладам; ‒ страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок; ‒ наймання працівників і соціальні гарантії за використання праці. Загальною умовою підприємництва є державна гарантія надання рівних прав і можливостей щодо формування й використання всіх видів суспільних ресурсів. Держава також розробляє політику, стратегію і тактику туристичної діяльності на основі концепції і програми розвитку туризму. Державне регулювання туризму охоплює систему важелів прямого та непрямого впливу. 20 Розділ 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ КАПІТАЛУ ТА ВИРОБНИЧИХ ПОСЛУГ НА ТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМТСВІ «ТАВРІЯ» 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства «Таврія» Туристичне підприємство «Таврія» знаходиться в Одеській області, місто Одеса, вулиця Академіка Заболотного,14. Підприємство «Таврія» є малим підприємством, в якого відсутні стратегічні одиниці бізнесу (СОБ). Тому єдиною СОБ туристичної агенції «Таврія» є саме підприємство. Туристичне підприємство «Таврія» – фірма, яка пропонує повний спектр туристичних послуг по всьому світу. Пропонуються як традиційні тури, так і ексклюзивні розробки і тури вихідного дня. Надаються транспортні послуги, розміщення в готелях, послуги екскурсовода, перекладача. Великий вибір різноманітних турів по Україні: відпочинок біля моря, екскурсійні тури по містам України: Кам’янець-Подільський, Львів, Чернігів, Чернівці; тури по Карпатам, Закарпаттю. Директором цього підприємства є Єрмак Валентина Андріївна. Організаційна структура управління підприємством «Таврія» (рис. 2.1). Як видно з даної схеми, на підприємстві прослідковується лише вищий і нижчий щабель управління, що пов’язано з малими розмірами підприємства. Структура управління туристичного підприємтсва «Таврія» має лінійний характер, усі повноваження прямі (лінійні) і спрямовані від вищої ланки управління до нижчої. Туристичне підприємство «Таврія» має лінійну структуру організації з дворівневою системою управління. Вона заснована на зосередженні всіх виробничих і управлінських функцій у керівника. На підприємстві усі повноваження прямі, тобто лінійні, вони спрямовані від вищої ланки 21 управління до нижчої. Загалом цю лінійну структуру можна представити наступним чином( рисунок 2.1) Керівник Фінансовий директор Менеджер з міжнародного туризму Бухгалтер Менеджер з внутрішньо го туризму Рисунок 2.1 – Організаційна структура підприємства Персонал туристичної агенції повинен відповідати наступним вимогам: ‒ мати професійну підготовку і кваліфікацію, наявність спеціальної освіти (основної або додаткової), отриманої в навчальному закладі, що має ліцензію на право ведення навчальної діяльності в області основної або додаткової освіти у сфері туризму з видачею документів державного зразка (диплома, свідоцтва); ‒ знати законодавчі й нормативні акти, формальності міжнародних норм у сфері туризму, матеріали й документи міжнародних туристських організацій, іноземну мову в обсязі, відповідному виконуваній роботі; ‒ уміти дати чіткі, точні відповіді на поставлені питання; ‒ володіти інформацією, необхідною для споживача, і постійно її активізувати; ‒ підвищувати свою кваліфікацію не рідше одного разу на рік; ‒ мати стаж роботи в туризмі або суміжних з ним областях діяльності; ‒ знати свої посадові обов'язки. До уваги туристів пропонуються: ‒ поїздки мальовничими куточками України: Київ, Львів, Почаїв, Кам’янець-Подільський, Умань, Черкаси, Чигирин, Вінниця, Карпати, Крим. ‒ зарубіжні екскурсійні тури до: Франції, Німеччини, Бельгії, Польщі, Угорщини, Нідерландів, Чехії, Австрії, Болгарії, Чорногорії, Хорватії. 22 ‒ пляжний відпочинок в країнах: ОАЄ, Таїланд, Домінікана, Єгипет, Туреччина, ГОА, Марокко, Туніс, Греція, Кіпр, Хорватія, Чорногорія, Ізраїль, Болгарія – завжди отримували схвальні захоплюючі відгуки наших туристів. Туристична фірма діє на основі статуту, в якому викладено наступні пункти діяльності підприємства: ‒ найменування, місцезнаходження; ‒ предмет та цілі діяльності підприємства; ‒ юридичний статус підприємства; ‒ зовнішньо економічна діяльність підприємства; ‒ власність (майно) підприємства, порядок його утворення, фонди, прибутки та збитки підприємства та порядок їх розподілу (покриття); ‒ статутний капітал підприємства; ‒ правила та обов’язки працівників підприємства; ‒ облік та звітність підприємства. Приміщення туристичної фірми невелике, з затишною атмосферою та достатньою кількістю інформаційних матеріалів, котрі дають змогу туристам самостійно ознайомитися з головними аспектами діяльності підприємства, якщо менеджери зайняті з іншими туристами. У визначенні туристичної фірми знаходимо основні ознаки юридичної особи. При цьому під «відособленим майном» мається на увазі майно в його широкому значенні що включає речі, права на речі і обов'язку з приводу речей. Потрібно зазначити, що самостійність бухгалтерського балансу полягає в тому, що в ньому відбивається все майно, надходження, витрати активи і пасиви турфірми. Структурний підрозділ або філіал також можуть вести бухгалтерський облік, складати і мати окремий баланс, але цей баланс не є самостійним, оскільки ряд витрат, без яких діяльність даного філіалу не могла б здійснюватися. Другою формою турорганізації, включеною в її визначення, є самостійна майнова відповідальність. 23 Своє конкретне вираження майнова відособленість знаходить в тому, що турфірма в залежності від його вигляду повинна мати самостійний баланс або самостійний кошторис. Фінансова діяльність ‒ це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства. Основні завдання фінансової діяльності такі [7, c. 150]: ‒ вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; ‒ балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; ‒ підтримка належної ліквідності та своєчасності розрахунків. Головний зміст фінансової діяльності приватного підприємства «Таврія» полягає в належному забезпеченні фінансування господарської діяльності. Відповідно до джерел коштів фінансування можна поділити на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: особисті кошти директора підприємства, кредитні кошти[6, c. 100]. Показники діяльності туристичного підприємства за три останні роки надаються в таблиці 2.1. За результатами оцінки показників господарської діяльності підприємства можна зробити наступні висновки. За період, що аналізується, відбувалося збільшення обсягу реалізації послуг з ПДВ на 4450 тис.грн., що на 500 тис.грн більше,ніж у 2018 році,і на 1235 тис.грн більше,ніж у 2017 році. Чистий дохід у 2019 році він збільшився на 416 тис.грн порівняно з 2018 роком,та збільшився на 1029 тис.грн. відносно 2017року. 24 Таблиця 2.1 – Показники господарської діяльності туроператората «Таврія»за 2017-2019рр. Показники 2017р., 2018р., 2019р., тис.грн тис.грн тис.грн Абсолютне Відносне відхилення,+,- відхилення,% 2019 2019 2019 2019 до до до до 2017 2018 2017 2017 1.Дохід(виручка) від реалізації туристичних послуг 3215 3950 4450 1235 500 38,4 12,7 2.Податок на додану вартість 536 658 742 206 84 38,4 12,8 3.Чистий дохід від реалізації туристичних послуг 2679 3292 3708 1029 416 38,4 12,6 4.Собівартість реалізації продукту 1369 1780 2105 736 325 53,8 18,3 5.Прибуток від реалізації до оподаткування 1310 1512 1603 293 91 22,4 6,06 6.Адміністративні витрати 715 1230 1120 405 -110 56,6 -8,94 7.Інші операційні витрати 140 0 0 -140 0 0 0 8.Витрати на збут 5 6 7 2 1 40 16,7 9.Фінансові витрати 0 0 0 0 0 0 0 10.Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування 11.Інші доходи 450 276 476 26 200 5,8 72,5 10 22 23 13 1 130 4,5 12.Інші витрати 4 13 19 15 6 375 46,2 13.Прибуток(збиток) до оподаткування підприємства 456 285 480 24 195 5,3 68,4 14.Податок на прибуток(18%) 82 51 86 4 35 4,9 68,6 15.Чистий прибуток(збиток) 374 234 394 20 160 5,3 68,4 16.Рентабельність підприємства 0,1 0,07 0,1 0,02 1,4 -99,2 -98,5 17.Чиста рентабельність 0,1 0,7 0,9 0,02 0,4 -99,2 -98,5 25 Собівартість наданих послуг збільшилась у 2019р.порівняно з 2018 р. на 325тис.грн.,що становить 18,3%, у 2019 р. зростання собівартості у порівнянні з 2017 роком відбулося на 736 тис.грн.,що становить 53,8%. В результаті вище зазначених змін у 2019 р. у порівнянні з 2017 роком відбувалося зростання прибутку від реалізації на 293 тис.грн., що складає 22,4% , у 2019 р. прибуток від реалізації збільшився порівняно з попереднім роком на 91 тис.грн.,що складає 6,06%. У 2019 р. спостерігається негативна тенденція зменшення прибутку від операційної діяльності у порівнянні з 2018 р. на 91 тис.грн.,що складає 6,06% але у 2017р.зростання прибутку від операційної діяльності складало 293 тис.грн.,що складає 22,4%, тобто більше у 3 рази, що позитивно характеризує діяльність підприємства. Аналогічна тенденція спостерігається у динаміці чистого прибутку: у 2019 р. чистий прибуток зменшився на 160 тис.грн.,що складає 68,4%, у 2017 р. відбувалося збільшення чистого прибутку на 20 тис.грн.,що складає 5,3%. У 2019 р. у порівнянні з 2017р. рентабельність послуг знизилась на 0,02%,відповідно відбувалося зниження рентабельності підприємства на 1,4 %. У 2019р. відбувалося збільшення рентабельності послуг на 1,4 %, рентабельності підприємства – на 1,5%, що в цілому засвідчує позитивну тенденцію, але рентабельність підприємства залишається низькою. 2.2 Методи оцінки рентабельності капіталу та виробничих послуг, що застосовуються на підприємстві «Таврія» Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямів діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної, фінансової), окупність витрат і так далі. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з готівкою або використаними ресурсами. 26 Беручи до уваги важливість додаткових фінансових коштів, вважаємо за необхідне використати метод фінансово-економічного аналізу як головний елемент технології їх залучення. Аналітичний нетто-баланс туристичного підприємтства «Таврія», побудований за даними балансу туристичної фірми за три останні роки надається в таблиці 2.2. За даними таблиці 2.2 слід зазначити, що переважна частка активів підприємства припадає на необоротні активи. Так, у 2017 р. вартість необоротних активів складає 3721 тис. грн., частка необоротних активів складає 71,05 %, з яких 0,69 % припадає на 47,58 % – на основні засоби, 19,09% – на довгострокові фінансові інвестиції, 6,86 % – на незавершене будівництво. Загальна вартість поточних активів складає 1516 тис.грн., частка яких складає 28,95 %, з яких 25,63 % припадає на запаси, 3,21 % – на кошти у розрахунках, 0,17 %– на грошові кошти. В 2017 р. спостерігається збільшення необоротних активів на 128 тис. грн. за рахунок збільшення основних засобів на 277 тис. грн., зменшення незавершеного будівництва на 126 тис. грн., зменшення нематеріальних активів на 5 тис. грн., зменшення інших необоротних активів на 18 тис. грн., та збільшення поточних активів на 315 тис. грн. за рахунок збільшення запасів на 106 тис. грн., збільшення коштів у розрахунках на 201 тис. грн, збільшення грошових коштів на 4 тис. грн. В результаті зазначених змін відбувалися наступні структурні зрушення: зменшення частки необоротних активів на 3,29 % за рахунок зменшення частки нематеріальних активів на 0,14 %, зменшення незавершеного будівництва на 2,76, збільшення частки основних засобів на 1,17 %. Зменшення частки довгострокових фінансових інвестицій на 6,49 %, зменшення частки інших необоротних активів на 1,75 %, та збільшення частки поточних активів на 3,29 % за рахунок зменшення частки запасів на 0,14 %, збільшення коштів у розрахунках на 3,29 %, збільшення грошових коштів на 0,06 %. 27 В 2018 р. спостерігається зменшення активів на 36,9 тис.грн. за рахунок зменшення нематеріальних активів на 9,8 тис. грн., збільшення незавершеного будівництва на 63 тис. грн., зменшення основних засобів на 20 тис. грн., зменшення інших необоротних активів на 70 тис. грн., та збільшення поточних активів на 674,4 тис. грн. за рахунок збільшення запасів на 523,5 тис. грн., збільшення коштів у розрахунках на 82,4 тис. грн, збільшення грошових коштів на 67,4 тис. грн. В результаті зазначених змін відбувалися наступні структурні зрушення: зменшення частки необоротних активів на 7,42 % за рахунок зменшення частки нематеріальних активів на 0,21 %, збільшення частки незавершеного будівництва на 0,59 %, зменшення частки основних засобів на 5,24 %, зменшення частки довгострокових фінансових інвестицій на 1,27%, зменшення частки інших необоротних активів на 1,81 %, та збільшення частки поточних активів на 7,42 % за рахунок збільшення частки запасів на 5,71 %, збільшення коштів у розрахунках на 0,65 %, збільшення грошових коштів на 1,04 %. За підсумками оцінки структури капіталу підприємства слід зазначити, що на початку періоду максимальна частка пасивів (85,55 %) припадає на власний капітал. Який формується на 68,51 % іншим додатковим капіталом. Короткострокові зобовязання у 2017 р. збільшилися на 246 тис. грн., що обумовило збільшення частки на 3,2 %, у 2018 р. збільшення короткострокових складало 602,7 тис. грн., частка збільшилася на 7,76 %. Оцінка коефіцієнтів, що характеризують ділову активність підприємтсва «Таврія» за 2017 –2019рр., надається в таблиці 2.2. За результатами оцінки показників ділової активності слід зазначити, що середня вартість основних засобів підприємства збільшилась у 2018 р. порівняно з 2017 р. на 423 тис.грн., що складає 8,5 %, у 2018 р. відбувалося збільшення вартості основних засобів на 186,4 тис.грн., що складає 3,5 % відносно попереднього року. В результаті збільшення чистого доходу підприємства та середньої вартості основних засобів відбувалося зростання показника фондовіддачі у 28 2018 р. порівняно з попереднім – на 0,41 грн., що складає 22,4 %, у 2019 р. – на 0,35 грн., що складає 15,6 % від показника попереднього року. Таблиця 2.2 – Показники ділової активності туристичного підприємтсва «Таврія» за 2017-2019 рр. Показник Значення по роках, тис.грн. Відхилення (+,-) 2017 р. тис. грн. % Відхилення (+,-) 2018 р. тис.грн % . 416 112,6 2017 р. 2018р. 2019 р. 1. Чистий дохід від реалізації, тис. грн. 2. Прибуток від реалізації, тис. грн. 3. Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. 4. Чистий прибуток, тис. грн. 5. Середня вартість основних засобів, тис. грн. 6. Середня вартість запасів, тис. грн. 7. Фондовіддача 2679 3292 3708 1029 138,4 1310 1512 1603 293 122,4 91 106,01 456 285 480 24 105,3 195 105,3 374 234 394 20 105,3 160 168,4 5054 5477 5663,4 609,4 112,05 168,4 103,4 1060 1207 1422,3 362,3 134,2 215,3 117,8 0,5 0,6 0,7 0,2 140 0,1 116,6 8.Фондорентабельні сть, % 9.Коефіцієнт оборотності запасів 748 390 562,9 -185,1 75,2 172,9 144,3 1,75 3,9 2,8 1,05 160 -1,1 71,8 205,7 92,3 128,6 -77,1 62,5 36,3 139,3 10. Період обороту, днів Фондорентабельність збільшилась у 2018р. на 0,6%, у 2017р. – на 0,5 %, відносно показника попереднього року. В цілому можна засвідчити, що ефективність використання основних засобів за три останні роки суттєво підвищилась, що позитивно характеризує діяльність підприємства. Середня вартість запасів у 2017р.збільшилась на 362,3 тис.грн., що складає 115,3 % порівняно з 2017 р., у 2018 р. – на 134,2 тис.грн., що складає 17,8% відносно показника 2017 р. 29 Збільшення коефіцієнту оборотності запасів у 2017 р. – на 1,75 обороти на рік, щоскладає 15,7 % та на 3,9 оборотів у 2018 р., позитивно характеризує ефективність використання оборотних коштів підприємства. Відповідно, відбувалося скорочення періоду обороту у 2017 р. – на 5,4 дні, що складає 13,5 % відносно показника попереднього року та у 2018 р. – на 0,4 дні, що складає 1,1%, що також свідчить про зростання ефективності використання виробничих запасів. За результатами оцінки показників ділової активності можна зробити висновок, що, якщо у 2017 р. оборотність капіталу підприємства дещо знизилась, то за останній рік спостерігається суттєве прискорення оборотності капіталу за рахунок збільшення виробничих запасів, збільшення суми дебіторської заборгованості. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність [10, c. 505]. Можна сформулювати правило, яке застосовують для туристичних підприємств будьяких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості для туроператора «Таврія» надається в таблиці 2.3 (Додаток Б). Розрахувавши фінансові показники можна зробити такі висновки: коефіцієнт платоспроможності або автономії зменшився на кінець звітного періоду і складає 0,593. Це свідчить про те, що власний капітал займає меншу частину в загальній сумі засобів, що були авансовані у діяльності підприємства, ніж на початок року. Тобто за звітний період збільшилася сума зобов’язань підприємства, про що свідчить і коефіцієнт фінансування. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених власних коштів: у 2017 р. – 0,331, у 2018р. – 0,689.Коефіцієнт, що 30 показує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами у 2017 р. дорівнює 0,494; у 2018 р. – 0,492. Таблиця 2.3 – Показники фінансової стійкості туристичного підприємства «Таврія» за 2017-2019 рр. Показники 2017р. 2018 р. 2019 р. Відхилення (+,-) 2017 р. 2018 р. 1. К-т забезпечення оборотних активів власними коштами 2. Маневреність робочого капіталу 0,31 0,33 0,33 +0,02 0 3,08 2,87 2,80 -0,21 -0,07 3. Маневреність власних обігових коштів 4. К-т забезпечення власними обіговими коштами запасів 5. Коефіцієнт покриття запасів 0,05 0,02 0,03 -0,03 +0,01 0,32 0,35 0,36 +0,03 +0,01 0,32 0,35 0,36 +0,03 +0,01 6. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) 7. Коефіцієнт фінансової залежності 0,743 0,751 0,593 +0,008 -0,158 1,346 1,331 1,686 -0,015 +0,35 5 8. К-т маневреності власного капіталу 0,156 0,163 0,337 +0,007 + 0,174 9. К-т концентрації позикового капіталу 0,257 0,248 0,407 -0,009 +0,15 9 10. К-т фінансової стабільності 0,449 0,494 0,492 +0,045 -0,002 власних коштів про ступінь Коефіцієнт маневреності свідчить мобільності використання власних коштів підприємства. За даними таблиці цей коефіцієнт на початок звітного періоду становить 0,163 (16,3 %), а наприкінці його – 0,338 (33,8 %). Отже, в цілому коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що за звітний період підприємство залучило більше додаткових коштів, що підвищило його платоспроможність. Іншими словами, дане підприємство не 31 можна назвати фінансово незалежним від залученого капіталу. Це свідчить про недостатньо високу фінансову стійкість [19, c. 417]. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності для підприємства, надається в таблиці 2.4. Таблиця 2.4 –Показники ліквідності туристичного підприємтсва «Таврія» за 2017–2019роки Назва показника Формула розрахунку Роки Відхилення ( +,- ) 2017 р. 2018 р. 2019 р. 18/17 19/18 19/17 1. Коєфіціент загальної ліквідності Кзл=(А1+А2+А3) / (П1+П2) 2,25 1,72 1,86 -0,53 + 0,14 -0,39 2. Коєфіціент абсолютної ліквідності Кал=А1/(П1+П2) 0,21 0,05 0,02 -0,16 -0,03 -0,19 3. Коєфіціент швидкої ліквідності Кшл=(А1+А2)/ (П1+П2) 1,01 0,59 0,76 -0,42 + 0,17 -0,25 Коефіцієнт загальної ліквідності або покриття є найзагальнішим показником ліквідності. Розрахувавши цей показник, можна сказати, що на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань припало відповідно 2,25, 1,72 та 1,86 грошових одиниць оборотних коштів. Коефіцієнт більший нормативного значення, що свідчить про достатність ресурсів підприємства для розрахунку по поточним зобов’язанням. Проте світовий досвід свідчить, що цей показник є оптимальним у межах 2,0–2,5. За результатами розрахунків таблиці 2.4 видно, що коефіцієнт загальної ліквідності за 2017-2019 рр. знизився. Якщо у 2017 р. він становив 2,25 , то на кінець 2017 р. цей показник знизився на 0,39 і становив 1,86. Це є негативною тенденцією, подальше зниження коефіцієнта загальної ліквідності є для підприємства небажаним, оскільки може призвести до неплатоспроміжності. Також негативним фактором є зниження коефіцієнта абсолютної ліквідності. Якщо у 2017 р. коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,21, то у 2018 р. цей показник знизився на 0,19 і становив 0,02. Це свідчить про 32 неспроможність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Як несприятливу тенденцію слід відмітити зниження коефіцієнту швидкої ліквідності [17, c. 65]. Якщо у 2017 р. цей показник становив 1,01, то у 2018 р. він знизився на 0,25 і становив 0,76. Хоча рівень коефіцієнта швидкої ліквідності майже відповідає теоретично випровданому рівню (>0,8 ) і свідчить про наявність у підприємства най більш ліквідних активів для погашення термінових боргів, подальше зниження даного показника є для підприємства небажаним, оскільки може погіршити його платоспроможність. Подальше зниження даних показників може призвести до порушення платоспроможності у майбутньому. Підприємству особливу увагу слід звернути на зменшення частки залученого капіталу, який протягом 2017-2019 рр. зріс з 15,621% до 25,481%, та збільшення часки абсолютно ліквідних активів. В цілому можна відзначити, що незважаючи на негативні тенденції, що спостерігалися у 2018р., у 2019 р. фінансова діяльність підприємства покращилася. Головне завдання підприємства для формування маркетингової стратегії полягає у тому, аби знизити ступінь невизначеності та ризику, і навіть забезпечити концентрацію ресурсів на вибраних пріоритетних напрямках розвитку. Досягнення поставленого завдання можливе лише за наявності продуманого і всеосяжного планування. 2.3 Аналіз ефективності використання показників туристичного продукту у формуванні рентабельності (інвестування) капіталу та виробничих послуг на туристичному підприємстві «Таврія» Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового 33 стану. Тому в складі фінансового аналізу обов’язковим є проведення порівняльного їх аналізу. Оскільки на рентабельність підприємства впливає сукупність різних чинників, таких як: рівень організації виробництва й управління, структура капіталу та його джерела формування, ступінь використання виробничих ресурсів, обсяг, якість і структура продукції, витрати на виробництво виробів, прибуток за видами діяльності та спрямування його використання, то рентабельність розраховують за різними алгоритмами, що дає змогу врахувати вплив цих чинників та рівень і динаміку, а також оцінити рівень ефективності управління і розробити необхідні управлінські рішення. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства. Від поставленої мети аналізу залежить вибір оціночного показника, що використовується у розрахунках. Найчастіше використовують чотири таких показники: валовий прибуток (рядок 060 ф. № 2), операційний прибуток (рядок 100 ф. № 2), прибуток до оподаткування (рядок 170 ф. № 2), чистий прибуток (рядок 220 ф. № 2). Стосовно інвестиційних ризиків в туристичній діяльності Кабінет Міністрів України затвердив критерії, за якими оцінюється ступінь ризику та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду. За цими критеріями суб’єкти господарської діяльності (СГД) можуть мати високий, середній та незначний ступінь ризику. До СГД з високим ступенем ризику належать юридичні особи, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність в сфері туризму. До СГД з середнім ступенем ризику належать юридичні та фізичні особи, які провадять посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів, а також 34 посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх туристичних послуг. До СГД з незначним ступенем ризику належать інші суб’єкти, що провадять або забезпечують туристичну діяльність відповідно до Закону України «Про туризм». Відповідно, заходи державного нагляду проводяться не частіше: ‒ одного разу на рік для СГД з високим ступенем ризику; ‒ одного разу на два роки - з середнім ступенем ризику; ‒ одного разу на п’ять років - з незначним ступенем ризику [10]. З метою кількісної оцінки рівня ризику використовують коефіцієнт фінансового ризику (КР) [5, с.177]: Кр = (ПК/А)/(ОЗ/А)/(ОА/ОЗ)/(ВОА/ОА)/(ВК/ВОА) (1) де ПК – позиковий капітал; А – сума активів; ОЗ – основні засоби; ОА – оборотні активи; ВОА – власні оборотні активи; ВК – власний оборотний капітал; Кр2014 = 0,750; Кр2015 = 0,657; Кр2016 = 0,679; Кр2017 = 1,263. Оптимальне значення даного коефіцієнта повинно дорівнювати нулю. У зв’язку з цим можливо констатувати досить велику вірогідність виникнення фінансових негараздів, яка крім того має тенденцію к зростанню, що обумовлено зростанням частки позикового капіталу майже в два рази. Серед статистичних методів визначення інвестиційної привабливості звернемо увагу на аналіз ризику банкрутства. Найбільше поширення серед методик аналізу ризику банкрутства здобула Z-модель Альтмана (Z-score), 35 основана на оцінці показників фінансового стану та платоспроможності підприємства, яку можна записати у вигляді: Z = 1,2К1 + 1,4К2 + 3,3К3 + 0,6К4 + 1,0К5 (2) де Z – коефіцієнт Альтмана; К1 – власний оборотний капітал / сума активів; К2 – нерозподілений прибуток / сума активів; К3 – прибуток до сплати відсотків / сума активів; К4 – ринкова вартість власного капіталу / позиковий капітал; К5 – об'єм продажу / сума активів. Значення Z < 1,81 відповідає високій вірогідність банкротства, Z > 2,67низька вірогідність банкротства [11, с.44-47]. Z2014 = 1,874; Z2015 = 2,218; Z2016 = 2,136; Z2017 = 1,373. З метою визначення вірогідності банкрутства також використовується модель У. Бівера (табл. 2.5) [4, с.235-236]. Таблиця 2.5 – Модель У. Бівера оцінки вірогідності банкрутства ТОК «Таврія» Показник Роки 2017 2018 2019 Коефіцієнт Біфера(Кбівера) -0,118 -0,099 -0,066 Коефіцієнт поточної ліквідності 0,165 0,243 0,213 Фінансовий леверидж 39,8 40,7 55,9 -0,331 -0,305 -0,440 3,5 3,8 2,4 Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом Економічна рентабельність Аналіз значень вищевказаних показників дозволяє віднести дане підприємство до фінансово нестійких та спрогнозувати його банкрутство протягом року. Це обумовлено зростанням майже в три рази суми поточних фінансових зобов’язань, що є причиною низького значення коефіцієнту Бівера та коефіцієнту поточної ліквідності, а також зростанням фінансового 36 левериджу. Крім того, перевищення суми необоротних активів над сумою власного капіталу дозволяє констатувати, що активи підприємства не покриваються чистим оборотним капіталом. Крім того інвестиційна привабливість підприємства може бути подана у вигляді значення спеціального індексу. В науковій праці Коробкова Д.В. «Інвестиційна привабливість підприємств енергетичної галузі» [7] запропонований індекс інвестиційної привабливості підприємства з відкритою архітектурою IAE (invest attractiveessof enterprises) (див. формулу 2.1): IAE=(Ci×Wi) (2.1) де Сi–коефіцієнт; Wi –ваговачастка. Вибір розрахункової бази коефіцієнтів індексу IAE і надання їм вагомості слід здійснювати виходячи з певної мети інвестування. На нашу думку, основні варіанти інвестування такі: ‒ одержання доходу від фінансово-господарської діяльності підприємства (оцінка рентабельність об’єкта інвестування та його фінансової стабільності –IAE-1); ‒ одержання доходу в результаті придбання підприємства й подальшого його продажу (оцінка стану матеріальних і нематеріальних активів, їхньої ринкової вартості та частки ринку –IAE-2); ‒ вертикальна або горизонтальна інтеграція існуючого бізнесу інвестора з підприємством (оцінка внутрішнього та зовнішнього підприємства –IAE-3). Можливість вибору коефіцієнтів і надання їм відповідної вагомості для визначення інвестиційної привабливості підприємства разом зі статистичним аналізом отриманих значень визначає практичну цінність в інвестиційній діяльності для різних суб’єктів та інститутів фінансового ринку [7, с 8-10]. У табл. 2.6 подано розрахункові бази для індексу IAE, які характеризують інвестиційну привабливість підприємства [7, с.11-12]. 37 Таблиця 2.6 – Індекс IAE ТОК «Таврія» База індексу Ціль інвестування IAE-1 IAE-2 IAE-3 (Сi) РА РВПР РА (Wi) 0,3 0,2 0,2 (Сi) Рвк РВВ РВВ (Wi) 0,3 0,2 0,2 (Сi) Кзаб Кзоз Кзоз (Wi) 0,1 0,3 0,3 (Сi) КР Z Кпл (Wi) 0,1 0,2 0,1 (Сi) КБівера КА Кфз (Wi) 0,2 0,1 0,2 Аналіз отриманих Критичниий 0 ≤ IAE < 20 0 ≤ IAE < 20 0 ≤ IAE < 20 значень індексу інтервал 20 ≤ IAЕ< 40 20 ≤ IAE < 40 20 ≤ IAE < 40 40 ≤ IAE < 60 40 ≤ IAE < 60 40 ≤ IAE < 60 Добрий інтервал 60 ≤ IAE < 80 60 ≤ IAE < 80 60 ≤ IAE < 80 Найкращий 80 ≤ IAE ≤ 100 80 ≤ IAE ≤ 100 80 ≤ IAE ≤ 100 Показник 1 Показник 2 Показник 3 Показник 4 Показник 5 Мінімальний інтервал Задовільний інтервал інтервал Таким чином, значення індексу IAE підприємства відноситься до критичного інтервалу, що обумовлює недоцільність його інвестування як з метою одержання доходу від фінансово-господарської діяльності, так і з метою інтеграції з бізнесом інвестора або подальшого продажу. У зв’язку з цим виникає необхідність впровадження механізмів оптимізації використання активів та капіталу підприємства: ‒ сформувати достатній об'єм і необхідний склад активів, що дозволить оптимізувати показники фінансової маневреності підприємства; 38 ‒ забезпечити достатній рівень ліквідності активів, збільшивши частку високоліквідних активів; ‒ пришвидшити обіг активів шляхом синхронізації формування активів, а також мінімізації витрат на організацію їх обігу; ‒ оптимізувати розподіл капіталу з метою зниження частки позикового капіталу до рівня 50% від його загальної суми; ‒ забезпечити фінансову рівновагу підприємства, підвищивши рівень його фінансової стійкості, для чого необхідно раціоналізувати склад капіталу. Отже, підприємство «Таврія» має позитивне значення для розвитку інвестиційних проектів. По результатам платоспроможності та ліквідності відсутні умови ризику банкротства. 39 Розділ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ РЕНТАБЕЬНСТІ ТА ВИРОБНИЧИХ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМТСВА «ТАВРІЯ» Рентабельність підприємства формується під впливом великої кількості взаємопов'язаних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства різноспрямовано: одні – позитивно, інші – негативно. Більш того, негативний вплив одних факторів здатен знизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших. Різноманіття факторів не дозволяє їх чітко обмежити, а тому потрібно виділити основні групи таких факторів, зокрема факторів підвищення рентабельності підприємства. Виходячи з того, що будь-який господарюючий суб'єкт є одночасно і суб'єктом, і об'єктом економічних відносин, то в першу чергу необхідно розглянути розподіл на фактори зовнішнього середовищ і фактори внутрішнього середовища[7, c.136]. Вплив зовнішніх факторів не може бути значно зміненим, проте підприємства можуть розробити заходи адаптації для максимально ефективного використання сформованої ситуації. На противагу їм вплив внутрішніх факторів піддається корегуванню і може бути зміненим управлінськими рішеннями. Тому важливо розуміти, які наявні інструменти та які шляхи досягнення підвищення рентабельності підприємства. Загалом виділяють такі групи чинників, що впливають на формування стратегії підвищення рентабельності суб'єкта господарювання (див.ДодатокА) Плановані(внутрішні) чинники залежать від внутрішнього середовища підприємства і визначаються роботою колективу. Не плановані фактори формуються в результаті взаємодії організації із зовнішнім середовищем і також чинять значний вплив на основні показники рентабельності підприємства. Зовнішніми факторами підвищення рентабельності можуть бути наявність сприятливої зовнішньої кон'юнктури, банкрутство конкурентів, підвищення потенційного попиту на продукцію підприємства серед споживачів тощо. Усе це призводить до зростання рівня доходу, що в свою чергу забезпечує вищий рівень прибутковості. 40 Підприємства не можуть працювати ізольовано. Вони постійно перебувають у взаєминах із зовнішнім середовищем: споживачами, посередниками, громадськими організаціями та державними установами. Сукупність цих відносин безпосереднім чином впливає на рентабельність діяльності. У підсумку висока ділова репутація дозволяє підприємству підвищувати рентабельність. Фактори внутрішнього середовища можна розділити на виробничі, безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, і позавиробничі, фактори, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції і з основною діяльністю підприємства. Зупинимося на окремих внутрішніх чинниках рентабельності господарюючих суб'єктів. Почнемо з обсягу виробництва. Цей фактор має найбільший вплив на рентабельність через витрати виробництва підприємства, так як змінні їх види прямо пов'язані зі зміною цього показника. Зростання обсягу виробництва призводять до збільшення загальної суми витрат виробництва, однак, рівень витратоємкості при цьому знижується, так як сума постійних витрат виробництва залишається незмінною. Із зростанням виробництва до певної межі сума змінних, а відповідно і загальних витрат виробництва підприємства зростає зазвичай меншими темпами, тому що у складі змінних переважають види витрат виробництва, що мають регресивний характер. Однак, починаючи з певного моменту, зростання обсягу виробництва викликає ще більше зростання суми змінних витрат, окрім цього частково і постійних витрат виробництва, в результаті чого темпи зростання загальної суми витрат можуть перевищити темпи зростання обсягу виробництва. Тобто норма прибутку спочатку росте, а потім знижується.[12, c.323] Така ситуація пов'язана з необхідністю залучення додаткового обсягу ресурсів усіх в идів на забезпечення приросту виробництва і реалізації продукції, в результаті чого різко зростають постійні витрати, а в складі змінних в цьому періоді починають переважати види витрат виробництва, що мають прогресивний характер. Отже, обсяг прибутку і рівень рентабельності 41 знаходяться в зворотній залежності від величини та рівня витрат виробництва. Збільшення обсягу збуту, як було виявлено вище, не завжди позитивно впливає на рентабельність, проте для більшості випадків таке твердження вірне. Серед внутрішніх факторів підвищення рентабельності організації можна виділити також склад і структуру асортименту виробленої і реалізованої продукції. Різні види продукції мають різний рівень витратоємності. Але в кожному разі, розширення асортименту сприяє зростанню виручки. Підвищення частки товарів більш високої якості, які є престижними, дозволяє підвищити частку прибутку в ціні продукції, адже споживачі частіше купують дані товари саме через їх престижності і в розрахунку на додаткові блага при експлуатації. Тому оптимізація асортименту може сприяти підвищенню рентабельності. У числі потенційних факторів підвищення рентабельності слід виділити організацію руху сировини та матеріалів на виробничій лінії. Прискорене просування сировини та матеріалів сприяє збільшенню обсягів виробництва і зниженню поточних витрат. Справа в тому, що чим нижчим є період обігу товарних запасів в днях, тим відповідно нижчим на підприємстві рівень витрат по зберіганню товарів, рівень природних втрат. У результаті рентабельність зростає. Тобто виробничий цикл безпосередньо впливає на формування матеріальної ресурсомісткості одиниці продукції в межах промислового підприємства[5, c.138]. Наступний фактор – чисельність і склад працівників. Рентабельність максимізує не високу чисельність працівників, а саме оптимальна. Достатня кількість при певному рівні технічної озброєності праці дозволяє повною мірою реалізувати програму підприємства з досягнення необхідного рівня рентабельності. Велике значення має ступінь кваліфікації працівників, наприклад, у торгівлі – їх уміння швидко і чітко обслуговувати покупців, правильно закуповувати товари тощо. 42 Важливими факторами підвищення рентабельності виступають форми і системи економічного стимулювання праці працівників. Вплив цього чинника можна оцінити через показник витрат на оплату праці, а також через показник рентабельності витрат на оплату праці. В даний час підвищується роль морального заохочення працівників, отримання ними задоволення від своєї праці. Наприклад, система КРІ дозволяє довести до працівників сутність цілей організації, що спрямовує усі їх зусилля на досягнення однієї і тієї ж цілі – максимізації рентабельності. Продуктивність праці працівників підприємства також безпосередньо впливає на рентабельність[5, c.160]. Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу[2, c.23]. Чим вищий обсяг виробництва, який припадає на одного працівника підприємства, тим відповідно нижчий рівень витрат з оплати праці та інших витрат з утримання персоналу на одиницю виробництва. Тобто зростання продуктивності праці при інших рівних умовах тягне за собою збільшення маси прибутку і підвищення рентабельності діяльності підприємства. У контексті характеристики праці персоналу слід виділити групу соціальних факторів, які впливають на підвищення або зниження рентабельності підприємства. Це культурно-технічний і моральний рівень кадрів, ставлення до праці, відповідальність тощо[9, c.76]. Дуже важливим для підвищення рентабельності є рівень морального і фізичного зносу основних фондів. Чим вищий ступінь зносу основних фондів, тим більше витрат несе підприємство на їх ремонт, а відповідно і тим вищий рівень браку чи втрат товарів у процесі їх зберігання. Тобто використання зношених основних фондів, морально застаріле обладнання не дозволяє розраховувати на збільшення рентабельності в перспективі. Іншим елементом, який вказаний у таблиці є створення тактики та стратегії забезпечення рентабельності. Цей процес передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей 43 з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством [14, c.85]. Загалом процес планування дозволяє максимально використати потенціал суб'єкта господарювання. Вплив кількісних змін факторів виробництва на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивне і як інтенсивне. Екстенсивні фактори пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них належать фактори, які відображають обсяг господарських ресурсів їх використання за часом, а також непродуктивне використання ресурсів. Інтенсивні використання виробничі виробничих підвищення кваліфікації фактори факторів, пов'язані з до відносяться, працівників, них підвищенням продуктивності якості наприклад, устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів. Також важливу роль у реалізації інтенсивних факторів підвищення рентабельності підприємства відіграють інновації. Успішне впровадження інноваційних розробок сприяє узгодженню економічних інтересів учасників інноваційного процесу і, як результат, впливає на отримання різних видів ефектів упровадження інновацій. Тому при розробці стратегії підвищення рентабельності важливо враховувати досягнення науково-технічного прогресу, що може забезпечити більш ефективне використання обмеженої кількості матеріальних та фінансових ресурсів підприємства. Також можна розділити фактори, що чинять позитивний вплив на рівень рентабельності підприємства, на комерційні та фінансові. Комерційні фактори охоплюють в господарських широкому договорів розумінні на основі поняття детального маркетингу: вивчення укладання діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків, з іншого – на залучення солідних, платоспроможних клієнтів, що, в свою чергу, вимагає 44 позавиробничих витрат. При правильній побудові маркетингової політики ці фактори стають факторами зростання рентабельності підприємства. Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції та послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків, цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації, залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів, застосування штрафних санкцій, вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів, стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках – доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди та інших фінансових вкладень. Тут досить важливий принцип «час-гроші»: чим швидше і повніше надходить виручка, тим ефективнішою є вся діяльність. Тому не слід нехтувати тимчасовим зниження маржі у ціні товару,кращим відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншими заходами впливу. Окрім цього структура фінансових ресурсів впливає на фінансову стійкість підприємства, а ціна їх залучення визначає розмір кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. Тобто загалом кількість факторів, які можуть бути використаними для цілей підвищення рентабельності підприємства є значною і залежить від конкретних умов та особливостей його роботи, компетенції менеджменту та робочого персоналу. Як висновок можемо підсумувати, що резервами збільшення прибутковості можуть бути: ‒ підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства; ‒ скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання; 45 ‒ усунення причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні цілі; ‒ застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виробництва продукції; ‒ здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по відношенню до окремих категорій покупців; ‒ суворе дотримання укладених договорів на поставку продукції; ‒ проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу; ‒ здійснення заходів, спрямованих на поліпшення матеріального клімату в колективі; ‒ удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих рекламних заходів. ‒ запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці. Отже, загалом кількість факторів підвищення рентабельності є значною. Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Правильне маніпулювання впливами цих факторів та поєднання в продуманій плановій стратегії дозволить максимізувати критерій оцінки ефективності роботи підприємства. 46 ВИСНОВКИ Рентабельність – це інтегральний показник, що відображає ефективність роботи підприємства, що націлене на отримання прибутку у короткостроковій перспективі і який вказує на якість управлінських рішень, що стосуються фінансової, операційної та інвестиційної діяльності підприємства. У такому визначенні підкреслено у яких випадках рентабельність є дійсно критерієм економічної ефективності діяльності підприємства, а також враховано, що різні показники рентабельності можуть свідчити про ефективність різних ділянок роботи менеджменту. Визначені особливості оцінки рентабельності підприємства, вказані основні формули для визначення показників. Визначені фактори підвищення рентабельності підприємства. Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рентабельності є організаційноуправлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Щодо зовнішніх чинників, то сюди відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові чинники. Вказані напрямки за якими менеджмент може адаптуватися до дії факторів з метою підвищення рентабельності. Також систематизовано основні етапи формування рентабельності. Перелічені основні методи та моделі, що допомагають менеджменту сучасних підприємств при прийнятті управлінських рішень щодо організації управління рентабельністю підприємства. 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов/ Под ред. М.П. Любушина. – М.:ЮНИТИ-ДАНА. 2. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: підручник 3. Бердар М.М. Фінанси підприємств: навч. посібн. / М.М. Бердар – К.: Центр учбової літератури, 2018. – 352с. 4. Бєлов М. А. Планування діяльності підприємства: навч. посіб. 5. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств / В.В. Васильєв // Фондовий ринок. – 2017. - №12. – с. 11-14. 6. Гоменюк О. І. Пропозиції щодо підвищення конкурентоздатності продукції підприємства / О.І. Гоменюк // Інновації. Інвестиції. Конкурентоспроможність – 2019 - №4 – 171-177. 7. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф. В. Горбонос, Г.В. Черевко, Н.Ф. Павленчик,. - К. : Знання, 2018. - 463 с. 8. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.І.Гринчуцький, Е.Т.Карапетян, Б.В.Погріщук – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : ЦУЛ, 2017. – 304 с. 9. Діденко В.М. Загальна теорія фінансів: підручник / В.М. Діденко, В.Д. Попова, В.В. Прядко – Чернівці: Ратуша, 2018. – 640с. 10. Захарченко Л.А. Управління витратами: навч. посібник / 11. Іванілов О. с. Економіка підприємства: підручник / О. с. Іванілов. - 2ге вид. - К. : Центр учбової літератури, 2016. - 727 с. 12. Іванюта П.В. Управління ресурсами та витратами: навчальний посібник / П.В. Іванюта, О.П. Лугівська – К. : ЦУЛ, 2017. – 320 с. 13. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз: підручник / Г. О. Крамаренко, О.Є. Чорна – К.: Центр учбової літератури, 2016. – 392 с. 14. Л.А. Захарченко, Ю.О. Жаданова, І.В. Яцкевич– Одеса: ОНАЗ, 2018. 15. М.А. Бєлов, Л.П. Батенко, Н.М. Євдокимова та ін.; ред. В. Є. Москалюк - К. : КНЕУ, 2016. - 252 с. 48 16. Мельник Л.Г. Економіка розвитку: підручник / Л.Г. Мельник — Суми: Університетська книга, 2017. — 784 с. 17. О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, К.І. Орлов – К.: Либідь, 2018. – 312с. 18. Партин Г.О. Системно-орієнтоване управління витратами промислового підприємства: Монографія / Г.О. Партин, А.І. Ясінська. – Л.: ЗУКЦ, ПП ВВФ «Біарп», 2017. – 200 с. 19. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібн. / Г.В. Савицька –випр. і доп. – К.: Знання, 2017. – 668 с. 20. Фурик В.Г. Фінанси підприємств: Практикум / В.Г. Фурик, І.М. Кулик – Вінниця: ВНТУ, 2016. – 93 с. 21. Шевцова О.Й. Модель факторної залежності рівня рентабельності інвестицій на промислових підприємствах / О.Й. Шевцова, Н.М. Чуприна // Актуальні Проблеми Економіки. – 2016. - с. 116-121. 22. A EuromoneyInstitutionalInvestorCompany [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.securities.com/emis/ - Назва з екрану 23. Богацька Н.М. Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення / Н.М. Богацька, Ю.В. Боб // За матеріалами міжнародної конференції [Електронний ресурс] - http://nauka.kushnir.mk.ua/ 24. Органи управління акціонерним товариством – Режим доступу: http://www.kneu.dp.ua/moodlenew/pluginfile.php/22190/mod_resource/content/0/T ema_6.pdf - Назва з екрану. 25. Офіційний сайт агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://smida.gov.ua/ Назва з екрану. Додаток А 49 Чинники вибору стратегії забезпечення підвищення рентабельності підприємства Чинники Характеристика Внутрішні чинники матеріальнотехнічнічинники Проведення модернізації та реконструкції матеріально-технічної бази підприємства організаційно- Розробка стратегії і тактики діяльності та розвитку управлінські чинники підприємства, інформаційне забезпечення процессу прийняття рішення Фінансові чинники Фінансове планування діяльності підприємства, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, податкове планування Кадрові чинники підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівників Зовнішні чинники Ринкові чинники Підвищення конкурентоспроможності у наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів товарів Адміністративні чинники оподаткування, положення, правові що акти, регламентують постанови і діяльність, організації, державне регулювання тарифів і цін зовнішньо-економічні чинники Зміна тарифів і цін продукцію та послуги в результаті інфляції
