ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
ХАРЧЕНКО СЕРГІЙ, аспірант
САВЧЕНКО ОЛЬГА, к.е.н., професор
ПЕРЕРВА ПЕТРО, д.е.н., професор
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
235
РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОРИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ СФЕРАХ
ЕКОНОМІКИ
Інтенсивний розвиток технологій та глобалізація призвели до того, що вже
не можливо уявити собі будь-яку сферу життєдіяльності людини, будь то наука,
техніка, побут розваги чи навчання, де б не використовувалися здобутки
науково-технічного прогресу. Але в той же час залучення новітніх технологій
суттєво відрізняється в різних сферах. Структурувати різні сфери економіки з
урахуванням залучення результатів інноваційної діяльності можна за різними
аспектами. Наприклад OECD (Organization for Economic Co-operation and
Development) запропонувала розділити сфери за критерієм інтенсивності
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) [1-8].
Так, за цим принципом можна визначити високотехнологічний сектор
(High-Tech Sector) як сукупність галузей, що характеризуються високим рівнем
інвестицій у НДДКР, високою часткою кваліфікованого персоналу та
інтенсивною інноваційною діяльністю.
Основні критерії та характеристики:
- інтенсивність НДДКР: Як правило, вимірюється співвідношенням
витрат на НДДКР до доданої вартості або обсягу продажів.
- людський капітал: Висока концентрація фахівців у галузях STEM
(наука, технології, інженерія та математика) та висока частка зайнятих із
вищою освітою.
ключові
галузі
(за
класифікацією
ОЕСР/Євростат):
До
високотехнологічного виробництва традиційно відносять такі напрямки, як
виробництво фармацевтичних препаратів (код 21), комп’ютерної, електронної
та оптичної продукції (код 26), а також авіаційної та космічної техніки (група
30.3). До високотехнологічних послуг належать, зокрема, телекомунікації,
комп'ютерне програмування та наукові дослідження і розробки (НДДКР).
Високотехнологічний сектор економіки є ключовим драйвером зростання,
продуктивності та структурних змін у світовій економіці. Він вирізняється
інтенсивним використанням знань та інноваційною активністю. У цьому
контексті проривні технології (які в економічній теорії часто називають
радикальними або загальними технологічними змінами) відіграють центральну
роль, оскільки саме вони визначають напрямок розвитку сектору та його
конкурентні переваги.
Економічна теорія інновацій розрізняє типи технологічних змін, що
відображають сутність прориву.
1. Загальні технологічні зміни (General Technological Change): Це справжні
проривні технології. Вони полягають у загальному зсуві всього спектру
можливих виробничих технік. Це означає, що нова технологія є абсолютно
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
236
кращою за попередні в широкому діапазоні умов виробництва. Вони
характеризуються сильним ефектом зсуву (shift-effect). Прикладами можуть
бути винахід парового двигуна, масове виробництво електроенергії або поява
Інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).
2. Контингентні технологічні зміни (Contingent Technologies): Це
локалізовані зміни у співвідношенні ефективності факторів виробництва, що
викликають лише частковий зсув виробничих можливостей. Така технологія є
вищою за стару лише в обмеженому діапазоні відносних цін на ресурси
(наприклад, тільки там, де дешева праця або дешевий капітал), і тому є
"контингентною" (залежною від контексту).
3. Проривні технології, відповідно до цієї класифікації, відповідають
Загальним технологічним змінам, оскільки вони створюють принципово нові
можливості та переміщують технологічний кордон (technological frontier). Вони
займають центральне місце у високотехнологічному секторі, виступаючи його
головним механізмом розвитку.
Можна визначити декілька основних ролей проривних технологій.
По-перше, вони представляють собою драйвер структурних змін та
продуктивності. Роль проривних технологій полягає у генеруванні фактичного
зсуву карти ізоквант, тобто радикальній зміні виробничої функції, що веде до
зростання загальної факторної продуктивності (TFP). Це забезпечує створення
нових галузей як це сталося з ІТ-сектором, біотехнологіями чи
нанотехнологіями. Фундаментальне переосмислення виробництва: інновація,
викликана проривом, дозволяє виробляти той самий обсяг продукції з новим
поєднанням факторів виробництва.
По-друге, це нагальна необхідність для лідерів. Фірми, які вже працюють
поблизу технологічного кордону (тобто лідери високотехнологічного сектору),
не мають іншого вибору, окрім як розробляти та впроваджувати проривні
технологічні стратегії, спрямовані на створення загальних технологій. Для них
невеликі, "контингентні" поліпшення вже не дають суттєвої переваги. Таким
чином, проривні технології є необхідною умовою для збереження лідерства та
конкурентоспроможності у високотехнологічному середовищі.
По-третє, це джерело глобальної асиметрії та конкурентної переваги.
Впровадження проривної, але водночас упередженої (biased), технології має
потужні наслідки з точки зору виникнення нових асиметрій між потенційними
користувачами на світовому ринку. Контекст має значення: ефективність
проривної технології сильно залежить від її упередженості та відносних цін на
фактори виробництва в конкретній країні чи регіоні. Перевага для багатих
ресурсами: галузі та фірми, розташовані в регіонах, де фактор виробництва,
який інтенсивно використовується новою технологією, є найбільш доступним
(наприклад, дешевий капітал для капіталомісткої технології), швидше за все,
отримають більшу вигоду і зростання загальної факторної продуктивності.
Місце утворення: таким чином, проривна технологія займає своє місце там, де
економічні умови (доступність капіталу, кваліфікація праці) найкраще
відповідають її «упередженості» (bias), що визначає, хто стане світовим лідером
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
у її впровадженні та використанні.
Проривні технології є ключовою рушійною силою та ядром
високотехнологічного сектору економіки. Їхня роль полягає не просто у
збільшенні ефективності, а у створенні принципово нових економічних реалій
через радикальні структурні зміни (General Technological Change).
Місце проривних технологій — це технологічний кордон, де вони
необхідні для лідерів ринку, а їхня кінцева ефективність і поширення на
глобальному рівні жорстко залежать від того, як їхня технологічна
упередженість взаємодіє з локальною структурою факторів виробництва та
їхніми відносними цінами.
237
Список використаних джерел
1. Maslak, O.I.; Maslak, M.V.; Grishko, N.Y.; Hlazunova, O.O.; Pererva, P.G.; Yakovenko, Y.Y.
Artificial intelligence as a key driver of business operations transformation in the conditions of the
digital economy. In Proceedings of the 2021 IEEE International Conference on Modern Electrical
and Energy Systems (MEES), Kremenchuk, Ukraine, 21–24 September 2021; pp. 1–5.
2. Перерва П.Г., Косенко О.П., Ткачова Н.П., Ткачов М.М. Формування конкурентного,
інтелектуального і маркетингового потенціалу інноваційного підприємництва // Вісник НТУ
«ХПІ» (економ. науки): зб. наук. пр. Харків : НТУ "ХПІ", 2018. № 20 (1296). С. 36-40.
3. Косенко О.П., Кобєлєва Т.О., Перерва П.Г. Кон'юнктура технологічного ринку: оцінка
ризиків комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності // Вісник НТУ "ХПІ" : зб. наук. пр.
Харків : НТУ "ХПІ", 2014. № 33 (1076). С. 76-87.
4. Перерва П.Г., Кобєлєва Т.О. Формування системи моніторингу підприємницької
діяльності підприємства [Електронний ресурс] // Економіка: реалії часу. 2023. № 1 (65). С. 511.
5. Косенко А.В., Перерва П.Г., Кобєлєва Т.О., Косенко О.П., Ткачова Н.П. Стратегія
маркетингу логістичних послуг у підприємницькій діяльності: ціноутворення та політика
розподілу. Вісник НТУ «ХПІ» (економічні науки): зб. наук. пр. Харків: НТУ "ХПІ", 2021. №
1. С. 91-97. URL: https://repository.kpi. kharkov. ua/handle/KhPI-Press/54964
6. Жегус О.В., Перерва, П.Г. Науково-інноваційний потенціал України та сучасні проблеми
його використання // Вісник НТУ "ХПІ" : зб. наук. пр. Темат. вип. : Технiчний прогрес та
ефективнiсть виробництва. Харків : НТУ "ХПІ", 2011. No 26 (1168). С. 174-181.
7. Перерва П.Г. Організація та управління інноваційною діяльністю : підручник / за ред. П.Г.
Перерви, С.А. Меховича, М.І. Погорєлова. Харків: НТУ «ХПІ», 2008. 1025 с.
8. Перерва П. Г., Лега О. В., Яловега Л. В. Податкове планування як інструмент системи
управління підприємством. Вісник Полтавського державного аграрного університету. Серія:
Економіка,
управління
та
фінанси.
2024.
Вип.
1.
С.
58–62.
DOI:
https://doi.org/10.32782/pdau.eco.2024.1.9