усний переказ Микола Хвильовій Я(романтика)
Отже, у центрі твору — герой-оповідач, який сам себе називає «я — чекіст, але й людина». Він живе в добу революції, коли всюди панує ідея служіння новому світові, революційній правді. Головна його мета — залишатися вірним «залізному обов’язкові», навіть якщо для цього треба зректися власних почуттів.
Він — голова «чорного трибуналу комуни», куди потрапляють засуджені. Його товариші — фанатичні революціонери: доктор Тагабат, вірний солдат Андрюша, чекіст Дегенерат. Вони символізують холодний розум, безжальність і сліпу відданість революційній ідеї.
Та є в героя й інший бік — це його душа, його людяність, яка втілена в образі матері. Вона стара, лагідна, уособлює любов і милосердя. Герой її щиро любить, але саме вона й стає для нього «останнім випробуванням». Адже мати не розуміє кривавих законів нової влади, вона чужа у світі революційних фанатиків.
Кульмінація настає, коли герой отримує страшний наказ — розстріляти власну матір, бо вона нібито ворог нового ладу. Усередині нього точиться страшна боротьба: серце кричить проти злочину, але «залізний закон революції» вимагає жертви. І зрештою він сам, тремтячою рукою, убиває найдорожчу людину.
Після цього герой лишається сам на сам із власною порожнечею. Він зрозумів, що, прагнучи служити «світлому ідеалу», став катом і зрадив сам себе. У цьому й полягає головна трагедія твору: революція, яка обіцяла рай, перетворила людину на бездушного фанатика, що вбиває найдорожче.