Білет №7 1. Формування вокально-симфонічного жанру в українській музиці XX ст. (Лисенко кантата «Радуйся ниво неполитая», Ревуцький вок.-симф. поема «Хустина», Леся Дичко кантата «Чотири пори року») Своїми кантатами Лисенко заклав основу вокально-симфонічного жанру в українській професійній музиці. Новим яскравим словом пролунали хорові поеми Лисенка. В них знайшли вираз важливі події з життя народу, втілилися почуття волелюбності. Оптимізмом наповнена кантата «Радуйся, ниво неполитая» на шевченківський текст «Ісайя» розділ 35 (Наслідування). Кантата написана для солістів, жіночого і мішаного хору та симфонічного оркестру. Вона п’ятичастинна. За характером це піднесено-урочистий твір. І частина «Радуйся, ниво неполитая» – масштабна хорова частина. Ця частина найповніше передає глибинний сенс слова «радуйся». Всі засоби виразності спрямовані саме на його втілення: цьому сприяє і типово кантовий виклад хору, і радісні, збуджені вигуки початкових «віватів». Разом з тим тут можна почути й характерні звороти старовинних українських колядок, що теж часто починаються зі слів «радуйся». ІІ частина «І процвітеш, позеленієш» – просвітлено-лірична за характером, нагадує пісенно-романсові фольклорні зразки. Ця частина доручена квартетові солістів. Образ квітучої землі викликав у композитора паралелі з веснянковими мелодіями, а також – в ширшому сенсі – з романтичною «пейзажною» лірикою. ІІІ частина «І спочинуть невольничі утомлені руки» написана для соло сопрано в супроводі хору. Вона скорботно-лірична за характером. Це лірикодраматичний центр циклу. ІV частина «Тоді як, Господи, святая ...» (соло тенора) трактується, як урочистий голос пророка. Звучить впевненість, що «на землю правда прилетить», і земля неполита, «цілющою водою вмита, прокинеться». V частина «Оживуть степи, озера» – величний гімн, у якому стверджується ідея визволення. Композитор використав тут форму фуги, в основі якої лежать інтонації календарно-обрядового фольклору. Ця лінія була продовжена у творчості Ревуцького, Лятошинського та ін. Літературною основою вокально-симфонічної поеми Ревуцького «Хустина» став шевченківський вірш «У неділю не гуляла». Простий зворушливий сюжет розкриває сумну історію бідної дівчини-сироти та її коханого – молодого чумака. Гине в дорозі чумак. Вишитою хустиною перев'язаний хрест на його могилі. Користуючись простими поетичними прийомами, вільно переходячи від розповіді до пісні, потім до окремих реплік і знову до розповіді, Шевченко драматизував вірш. Побудова хорової поеми випливає із цих особливостей твору Шевченка. "Хустина" складається з окремих, тісно пов'язаних між собою розділів. Усі вони, за винятком двох соло (сопрано та тенора), виконуються хором. У музиці «Хустини» звучать світла лірика, глибокий смуток, гнівний розпач. Вокально-симфонічна поема насичена пісеністю. Хоч у ній ніде не цитується жодна народна мелодія, всюди відчуваються тонко переосмислена лірична пісня та заплачка, старовинний кант та багатоголосний хор. У 60-70-ті роки XX ст. до фольклору на новій стилістичній основі звертаються композитори молодої генерації, серед яких і Леся Дичко. Її кантата «Чотири пори року» виникла на стику народного мелосу та музично-стилістичних новацій. Кантату написано для хору без супроводу. У основі лежить народно-пісенні тексти найдавнішого пласта – календарнообрядові. Цей пісенний пласт сформувався у східних слов'ян на початку першого тисячоліття нашої ери. У кантаті чотири частини, які відповідають порі року: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима». Можна відзначити багату жанрову палітру цього твору. Наприклад: веснянки «Вийди, вийди, Іванку», «Благослови, мати»; лірична «Ой нас чотири подружки»; ігрова «А ми кривого танцю йдемо»; пожінкова «Джар, Джар, Джарочка»; щедрівки.