Зміст
Вступ ………………………………………………………………………… 3
Загальна фізична підготовка ………………………………………………… 4-7
Спеціальна фізична підготовка ……………………………………………… 8
Спортивна підготовка ………………………………………………………... 8-10
Професійно-прикладна фізична підготовка ………………………………... 10-12
Висновок ……………………………………………..……………………….. 12
Список використаної літератури ……………………………………………. 13
1
ВСТУП
У сучасному світі люди все більше і більше звертаються до фізичної
культури з метою поправити своє здоров'я, підвищити життєвий тонус і добре
відпочити. Широкого поширення набувають такі класичні види спорту, що
виникли дуже давно, як плавання, біг, бодібілдинг. Але й чималий розвиток та
поширення серед населення Земної кулі набувають порівняно молоді спортивні
дисципліни. В основному це твердження стосується екстремальних видів
спорту, таких як гірськолижні дисципліни, diving, mountain bike, парашутний
спорт і т.д. Особливо популярними серед молоді стали якраз види спорту з
останньої категорії.
На тлі цього ложкою дьогтю стає усвідомлення того, що мало хто
підходить до зайняття спортом систематизовано. Наприклад, відновленням та
підтримкою форми молоді люди займаються в основному перед літом, сезоном
відпусток, пляжами тощо. Також мало хто знає про те, які навантаження
відчуває організм і як підібрати таку систему тренувань, навантажень, щоб
досягти найвищих досягнень.
Для того, щоб серце було здоровим, а тіло сильним, потрібне регулярне
фізичне навантаження. Фізичні вправи покращують настрій, підвищують
м'язовий тонус, підтримують гнучкість хребта та допомагають запобігти
хворобам.
Як говорилося вище, сьогодні у світі безліч різних видів фізкультури та
спорту, та їх спеціалізація проявляється навіть активніше, ніж у медицині. Тому
заняття фізичними вправами здебільшого не допомагають людям зберігати та
зміцнювати здоров'я. Причому не лише у спорті, а й у переважній більшості
випадків під час занять фізкультурою. Адже ОФП – не лише основа усієї
системи фізкультури та спорту, а й здоров'я.
Намагаючись досягти потрібної мети в будь-якому виді фізкультури чи
спорту, і не маючи достатньої ОФП, і звичайна людина, і спортсмен постійно
стикатимуться з проблемою нестачі сили та витривалості, часто навіть не
усвідомлюючи, в чому справжня причина невдач.
2
Загальна фізична підготовка
Загальна фізична підготовка (ОФП) - це процес удосконалення рухових
фізичних якостей, спрямованих на всебічний та гармонійний фізичний розвиток
людини.
ОФП сприяє підвищенню функціональних можливостей, загальної
працездатності, є основою (базою) для спеціальної підготовки та досягнення
високих результатів у вибраній сфері діяльності чи виді спорту.
Перед ОФП можуть бути такі завдання:
* досягти гармонійного розвитку мускулатури тіла та відповідної сили
м'язів;
* Набути загальної витривалості;
* Підвищити швидкість виконання різноманітних рухів, загальні
швидкісні здібності;
* збільшити рухливість основних суглобів, еластичність м'язів;
*поліпшити спритність у найрізноманітніших (побутових, трудових,
спортивних) діях, вміння координувати прості та складні рухи;
* навчитися виконувати рухи без зайвих напруг, опанувати вміння
розслаблятися.
3
Основними видами загальної фізичної підготовки є гімнастика, легка
атлетика, лижна підготовка, плавання, туризм та спортивні ігри. Треба мати на
увазі, що заняття з гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки та
спортивних ігор є єдиним процесом фізичного виховання.
Гімнастика - одне з основних засобів загальної фізичної підготовки, за
допомогою якого вирішується велике коло завдань: формується правильна
постава, удосконалюються координація рухів, сила м'язів, гнучкість, стійкість
вестибулярної, м'язова чутливість та ін.
Гімнастика – це ціла школа рухів. За допомогою гімнастичних вправ
забезпечується спеціальна фізична підготовленість для успішного виконання
програмних вимог з легкої атлетики, лижної підготовки та ін Гімнастика також
відіграє велику роль у професійно-прикладній фізичній підготовці. Разом з тим
заняття гімнастикою недостатньо впливають на органи кровообігу та дихання,
на функції серцево-судинної та дихальної систем. Тому її слід застосовувати у
поєднанні з іншими видами фізичних вправ.
Програма з гімнастики включає стройові та загальнорозвиваючі вправи
(без предметів та з предметами, на гімнастичній стінці та лавці), вправи в
рівновазі, лазні, вправи спортивної гімнастики, елементи акробатики.
Легка атлетика має велике оздоровче та прикладне значення. Легка
атлетика сприяє більш успішному виконанню вимог програм з лижної
підготовки та плавання, заповнює недоліки у різнобічній, фізичній підготовці з
інших видів спорту та насамперед гімнастики та плавання.
Програма з легкої атлетики включає спеціальні підготовчі вправи,
ходьбу, біг на короткі та середні дистанції, стрибки в довжину та висоту з
розбігу, штовхання ядра, метання гранати.
Лижна підготовка. У програмі фізичного виховання лижної підготовки
відводиться значне місце. При ходьбі на лижах залучається в роботу весь
4
руховий апарат, зміцнюється м'язова система, особливо ніг, плечового пояса,
тулуба та черевного преса. Крім того, розвиваються витривалість, вестибулярна
стійкість, здатність орієнтуватися у просторі, підвищується загартованість
організму.
Лижній підготовці сприяють попередні заняття іншими видами фізичної
підготовки та насамперед гімнастикою та легкою атлетикою. При цьому
особливе значення має розвиток загальної витривалості.
Програма з лижної підготовки включає спеціальні підготовчі вправи,
стройові вправи з лижами і на лижах, вивчення техніки лижних ходів, підйомів,
спусків, гальмування і поворотів, відомості про матеріальну частину і правила
догляду за лижним інвентарем.
Спортивні ігри. Серед різних засобів фізичного виховання учнів
профтехучилищ певне місце посідають спортивні ігри.
У програмі передбачено заняття однією спортивною грою (баскетболом,
волейболом, футболом, ручним м'ячем). Викладачі можуть самі вибрати
спортивну гру, для культивування якої є найбільш сприятливі умови. Спортивні
ігри розвивають витривалість, швидкість та спритність; підвищують
емоційність, сприяють прищепленню інтересу до фізичних вправ, спорту;
виховують почуття колективізму, організованість, дисципліну, вміння
підкорити особисті інтереси інтересам колективу та інші якості.
Спортивні ігри мають важливе значення і для нормального дозвілля, і
активного відпочинку, сприяють найбільш ефективному виконанню програмних
вимог щодо інших основних розділів фізичного виховання.
Заняття плаванням сприяють правильному та гармонійному розвитку
форм тіла, вихованню витривалості. Тривалі фізичні навантаження при
горизонтальному положенні тіла у воді поступово розвивають м'язи, формують
5
правильну поставу. Плавання значно впливає тренування фізіологічних
механізмів теплорегуляції, сприяючи загартовування організму.
Програма з плавання включає спеціальні підготовчі вправи, навчання
техніці плавання кролем на грудях і на спині; додатково передбачено вивчення
плавання брасом на грудях.
Заняття туризмом має велике оздоровче, виховне та прикладне значення.
Туристичні походи можуть бути піші, на лижах та велосипедах. Дальність
походів визначається залежно від способу пересування. Туристичні групові
походи проводяться з активним пересуванням по всьому маршруту.
Туризм надає широкі можливості вивчення минулого і теперішнього
Росії. Заняття цим видом спорту привчають до тривалої фізичної напруги.
Опанування навичками туризму та прищеплення інтересу до туристичних
походів сприяють впровадженню цього цінного засобу фізичного виховання у
побут учнів.
Із загальною фізичною підготовкою пов'язане досягнення фізичної
досконалості - рівня здоров'я та всебічного розвитку фізичних здібностей, що
відповідають вимогам людської діяльності у певних історично сформованих
умовах виробництва, військової справи та інших сферах суспільного життя.
Конкретні принципи та показники фізичної досконалості завжди визначаються
реальними запитами та умовами життя суспільства на кожному історичному
етапі. Але в них також завжди є вимога до високого рівня здоров'я та загальної
працездатності. При цьому слід пам'ятати, що навіть досить висока загальна
фізична підготовленість часто-густо не може забезпечити успіху в конкретній
спортивній дисципліні або в різних видах професійної праці. А це означає, що в
одних випадках потрібен підвищений розвиток витривалості, в інших – сили
тощо, тобто. потрібна спеціальна підготовка.
6
Спеціальна фізична підготовка
Спеціальна фізична підготовка (СФП) - це спрямований процес
виховання фізичних якостей, що забезпечує розвиток тих рухових здібностей,
які найбільш необхідні для даної спортивної дисципліни або професійної
діяльності.
У різних видах спорту потрібен переважний розвиток цілком певних
фізичних якостей. У штанзі – швидкісно-силових якостей, у гімнастиці – сили,
спритності, гнучкості, виразності, у бігу на довгі дистанції – витривалості. Тому
СФП спрямовано розвиток потрібних кожному за виду спорту фізичних якостей
та його необхідне поєднання.
Спеціальна фізична підготовка дуже різноманітна за своєю
спрямованістю, проте всі її види можна звести до двох основних груп:
* спортивна підготовка;
* Професійно-прикладна фізична підготовка.
Спортивна підготовка
Спортивна підготовка (тренування) - це доцільне використання знань,
засобів, методів та умов, що дозволяє спрямовано впливати на розвиток
спортсмена та забезпечувати необхідний ступінь його готовності до спортивних
досягнень.
В даний час спорт розвивається за двома напрямками, що мають різну
цільову спрямованість - масовий спорт і спорт вищих досягнень. Їх цілі та
завдання відрізняються один від одного, проте чіткої межі між ними не існує
через природний переход частини тих, хто тренується з масового спорту у
«великий» і назад.
7
Мета спортивної підготовки у сфері масового спорту - зміцнити здоров'я,
покращити фізичний стан та активний відпочинок.
Мета підготовки у сфері спорту вищих досягнень - досягти максимально
високих результатів у змагальній діяльності.
Однак, що стосується засобів, методів, принципів спортивної підготовки
(тренування), то вони аналогічні як у масовому спорті, так і вищих досягнень.
Принципово загальною є і структура підготовки спортсменів, які тренуються та
функціонують у сфері масового спорту та спорту вищих досягнень.
Структура підготовленості спортсмена включає технічний, фізичний,
тактичний та психічний елементи.
Під технічною підготовленістю слід розуміти рівень освоєння
спортсменом техніки системи рухів конкретного виду спорту. Вона тісно
пов'язана з фізичними, психічними та тактичними можливостями спортсмена, а
також з умовами довкілля. Зміни правил змагань, використання іншого
спортивного інвентарю помітно впливає зміст технічної підготовленості
спортсменів.
У структурі технічної підготовленості завжди є так звані базові та
додаткові рухи.
Фізична підготовленість - це можливості функціональних систем
організму. Вона відбиває необхідний рівень розвитку тих фізичних якостей,
яких залежить змагальний успіх у певному виді спорту.
Тактична підготовленість спортсмена залежить від цього, наскільки він
опанує засобами спортивної тактики (наприклад, технічними прийомами,
необхідні реалізації обраної тактики), її видами і формами.
Психічна підготовленість за структурою неоднорідна. В ній можна
виділити дві відносно самостійні та одночасно взаємопов'язані сторони: вольову
та спеціальну психічну підготовленість.
Вольова підготовленість пов'язана з такими якостями, як
цілеспрямованість, рішучість і сміливість, наполегливість і завзятість, витримка
та самовладання, самостійність та ініціативність. Деякі з цих якостей можуть
бути спочатку властиві тому чи іншому спортсмену, але більша їх частина
8
виховується і вдосконалюється в процесі регулярної навчально-тренувальної
роботи та спортивних змагань.
У структурі спеціальної психічної підготовленості спортсмена слід
виділити ті сторони, які можна вдосконалювати під час спортивної підготовки:
*стійкість до стресових ситуацій тренувальної та змагальної діяльності;
*кінестетичні та візуальні сприйняття рухових дій та навколишнього
середовища;
*Здатність до психічної регуляції рухів, забезпечення ефективної
м'язової координації;
*здатність сприймати, організовувати та переробляти інформацію в
умовах дефіциту часу;
*здатність до формування у структурах мозку випереджальних реакцій,
програм, попередніх реальному дії.
Професійно-прикладна фізична підготовка
Відомо, що кожна з професій має свою специфіку і відрізняється
вимогами до психофізіологічної підготовки фахівців. Ось чому у навчальних
закладах необхідне профільування процесу фізичного виховання із
застосуванням засобів професійно-ужиткової фізичної підготовки (ППФП).
До засобів ППФП відносять, як правило, звичайні фізичні вправи та види
спорту, а сама ця підготовка є складовою програми фізичного виховання
майбутніх фахівців.
9
Завдання ППФП спрямовані на:
*всебічний фізичний розвиток та досягнення високого рівня фізичної
підготовленості учнів;
*переважний та спеціальний розвиток фізичних якостей, особливо
важливих для даної професійної діяльності;
*формування та вдосконалення рухових навичок, що допомагають
успішно опановувати професійну діяльність;
*підготовку до роботи у специфічних умовах праці, характерних для
майбутньої діяльності учнів;
* Виховання специфічних вольових аспектів.
* сприяти підвищенню продуктивності праці працюючих;
* сприяти прискореному навчанню професії та підготовці людини до
високопродуктивної праці;
* Створювати умови для активного відпочинку трудящих, забезпечувати
профілактику виробничого травматизму та боротися з виробничою втомою
працюючих засобами фізичної культури та спорту.
ППФП введена в програму з фізичного виховання учнів ВНЗ у 1959 р.
Причому з кожним роком її роль у підготовці фахівців, здатних успішно
працювати в умовах виробництва, що ускладнюються, зростає.
10
Фундаментальним принципом системи фізичного виховання є зв'язок
фізичної культури та спорту з трудовою та оборонною діяльністю людей. Цей
взаємозв'язок здійснюється на практиці за допомогою впровадження засобів
фізичної культури та спорту в наукову організацію праці.
Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) є одним з основних
напрямків системи фізичного виховання, яке має формувати прикладні знання,
фізичні та спеціальні якості, вміння та навички, що сприяють досягненню
готовності людини до успішної професійної діяльності.
Програмою фізичного виховання для вузів передбачено ознайомити
учнів з теоретичними основами ППФП, навчити їх деяким професійноужитковим вправам, підвищити рівень фізичних якостей, необхідних фахівцям
даного профілю, підготувати їх до участі у змаганнях із спеціально-прикладних
видів спорту.
ВИСНОВОК
Метою фізичного виховання у вишах є сприяння підготовці гармонійно
розвинених, висококваліфікованих спеціалістів.
У процесі навчання у вузі за курсом фізичного виховання передбачається
вирішення таких завдань: виховання у студентів високих моральних, вольових
та фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці; збереження та
зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню та
всебічному розвитку організму, підтримання високої працездатності протягом
усього періоду навчання; Всебічна фізична підготовка студентів.
Процес навчання організується залежно від стану здоров'я, рівня
фізичного розвитку та підготовленості студентів, їх спортивної кваліфікації, а
також з урахуванням умов та характеру праці їхньої майбутньої професійної
діяльності. Одним із головних завдань вищих навчальних закладів є фізична
підготовка студентів.
11
Список використаної літератури
1.Коробков А. В., Головін В. А., Масляков В. А. Фізичне виховання. М:
Вища. школа, 1983.
2. Коц Я. М. Спортивна фізіологія. М.: Фізкультура та спорт, 1986.
3. Рафін А. Я. Фізична культура. М., 1989.
4. Колесников В. Ф. Фізичне виховання. Л., 1985.
5. Улькін В. Н. Фізична підготовка. Мінськ, 1991.
12