Без ніякого сумніву, ми, україці, зараз живемо в історичний час. Україна виборює свою незалежність та прямує до перемоги. Повномасштабне вторгнення РФ змінило менталітет українців, остаточно зламало уявлення, насадженою пропагандою, про так званий "братский народ". В Україні проводиться тотальна дерусифікація на державному та національному рівні. Ми перейменовуємо вулиці, які були названі в честь російських діячів, демонтуємо пам’ятники всяких Пушкінів, Жукових та Суворових. Проте, наша русофобія все ще недостатня. Перед тим як продовжити, я б хотів пояснити те, як я розумію термін "русофобія". Для мене це вороже і неприязне ставлення до РФ, російської мови, культури, нації та, зрештою, до самих росіян. Русофобія це наш захист, ментальний захист, від усього російського. Отже вартує почати з простої істини: кожний росіянин, так чи інакше, причетний до російської агресії проти України. За те що платили і платять податки в бюджет, за те що підтримували агресію в 2014 році чи в 2022. За бездіяння, за підтримку імперіалістичних поглядів. За виховання дітей, які вважають українців нацистами. За поширення пропаганди. Навмисно чи не навмисно, всі вони є учасниками тих подій, які ми маємо зараз. І тепер українцям з цим всім розбиратись. Ціною дому, землі та життя. Тому постає питання, а навіщо нам шукати "хороших руских"? Навіщо виправдовувати їх, шукати причину далі слухати російську музику, дивитись російські фільми, слухати російських так званих "опозиціонерів"? Навіщо їх показувати по українському телебаченню? Усі ці так звані “хороші росіяни” не несуть жодної користі для України. Вони не спонсорують українську армію, вони не ліквідували жодного російського загарбника і вони не здатні організувати жодного протесту на росії. Чому? Тому, що вони нікчеми, тому, що вони на росії ні на що не впливають, але хочуть впливати тут, в Україні. Невже українці не можуть жити без думки Бикова, Дудя, Каца та інших, про те що нам тут варто, а що не варто робити? Довго ж ми терпіли їхні вказівки, поради та накази. Головна проблема нашої недостатньої русофобіє полягає у тому, що українці провели дуже багато часу в одному інфопросторі разом з росією. Нас всіх зросійщували, поки ми самі цього не розуміли. І тепер, коли більшість прокинулись і зрозуміли всю ситуація, частина людей залишаються вірними своїм російським кумиром. Хоча, насправді дуже мала кількість російських контент-кріейторів визнали сам факт того, що росія почала повномасштабну війну проти України. Українцям повністю відрізатись від російського інфопростору. І на це є декілька причин: Популяризація російського контенту, по-перше, гальмує чи навіть унеможливлює просування українського продукту. Для прикладу не потрібно далеко ходити, і достатня глянути як стрімко почали розвиватись YouTube канали українських контент-кріейторів після повномасштабного вторгнення. По-друге, вона дає росіянам монетизацію. А отже, росіяни повинні сплатити податок у казну РФ. Не менш серйозною проблемою є пропагандистський характер значної кількості російського контенту. В Інтернеті багато матеріалів, які містять як відкриті, так і завуальовані російські наративи. Фейки є невіддільним складником кремлівської пропаганди, а отже, російський контент при цьому може мати відверто брехливе начиння. Таким чином, люди з низьким рівнем медіаграмотності можуть легко піддатися впливу шовіністських ідей країниагресора. Також, однією з головних причин, того, що люди продовжують бути в російському інфопросторі, є насаджена російською пропагандою теза про "спорт поза політикою", "музика поза політикою", "релігія поза політикою". Важко не погодитись, що ці всі тези звучать для здорової людини повним абсурдом. Бо називати політикою обстріли мирних громадян, знищення ракетами стадіонів, культурних центрів, а також вбивство військових, в тому числі співаків, спортсменів, які пішли захищати свою Батьківщину - це абсолютно безглуздо і на жаль деяким людям досі не вдалось це зрозуміти. Отже, підсумовуючи, наша русофобія не буде достатньою, поки ми остаточно не вийдемо з російського інфопростору. До поки, журналісти не будуть тянути російських “опозиціонерів” в наший інфопростір. До поки, люди не навчаться хотя би в громадських місцях говорити на українській мові, а не видумувати сто причин чому вони не можуть цього зробити. У нас є унікальна можливість відсторонитись від “руского міра”, було б жалко її змарнувати. Проте, є ще одне важливе питання, яке стосується нашої русофобії: Чи буде вона завжди стрімко зростати? Все залежить від того як закінчиться війна. Я сумніваюсь що наша армія чи війська наших союзників зайдуть у Москву та наведуть порядок, як свого часу зробили у західній Німеччині. Адже, якщо цього не зробити, у Росії нічого не зміниться. Приберуть путіна - прийде новий росіянин, можливо не такий радикальний, проте, я сумніваюсь, що ставлення до України у росіян повністю поміняється. Тому росіянам треба пройти те, через що пройшла свого часу повоєнна Німеччина. Розуміння, прийняття, щире покаяння і багато-багато десятиліть спокути. І тільки тоді, можливо, з’являться підстави повернутися до питання про зміну ставлення до цього скоту.
