УДК 340 ОБМАН ЯК СПОСІБ ШАХРАЙСТВА Попов К.Л., ст. викладач НТУУ «КПІ» Стаття містить комплексне дослідження проблем обману як одного з двох способів шахрайства. В результаті дослідження формулюються теоретичні положення, уточнюється зміст, форми та ознаки обману. Пропонується визначення обману як виду дезінформування. The article contains a complex research of the problems of deception as one of two manners of fraud. As a result of the research theoretical positions were formulated, contents, forms and features of deception are defined more precisely. A definition of deception as a kind of disinformation is proposed. У юридичній літературі розрізняють шахрайство побутове, професійне та особі право власності на належне їй майно та право вільно здійснювати майнові дії, фінансові афери [16, с. 11]; а також законодавець шахрайство вищого, середнього та нижчого використовувати свою власність свідомо та рівня [11, с. 172]. Хоча ці види відрізняються у своїх інтересах. один від одного за багатьма ознаками (в охороняє Корислива право злочинність власника взагалі, а тому числі і характеристикою жертв), все ж шахрайство, зокрема, посягають на такі таки спільним і головним моментом для них права власника. Хоча злочинний результат залишається шахрайського у вигляді заволодіння майном досягається заволодіння майном. Саме за способами при шахрайстві, на відміну від багатьох посягання на майнові права (обман та інших зловживання специфічним специфіка довірою) шахрайство, за злочинів проти власності, способом, через загальним визнанням, помітно вирізняється "посередницьку" діяльність самої жертви, серед інших корисливих злочинів. яка Стаття 41 Конституції полягає у безпосередній участі України, постраждалого у передачі майнових благ встановивши певні межі, у яких власник злочинцю, у добровільності дій жертви [13, може с. здійснювати майнові дії та 476]. Така виникає в цих межах надає і гарантує йому свободу волевиявлення у володінні, користуванні та розпорядженні протиправних дій злочинця, що спрямовані своїм майном. Вільне здійснення свого на введення в оману потенційної жертви, права спотворюють дійсну волю власника, істотно відсутність здійсненні – прямих з боку означає не перешкод інших осіб, тільки у його але й перешкоджаючи майнових прав. внаслідок однак, використовувати майно на власний розсуд, власності не "добровільність", особи, а в здійсненню Тобто, вільного в результаті ним своїх переважній передбачає можливість приймати рішення більшості випадків своєрідне "сприяння" з стосовно боку свого майна, використовуючи жертви зумовлене тільки достовірну інформацію, "приймати використанням специфічного рішення зі знанням справи". Гарантуючи шахрайства – обману. саме способу Стаття України 190 Кримінального визначає кодексу як вводити в оману кого-небудь, не виконувати заволодіння чужим майном або придбання своїх обіцянок, порушувати слово; діяти права нечесно тощо [20, с. 534]. на майно шахрайство вати означає словами, вчинками або діями шляхом обману чи зловживання довірою. Отже, законодавче На жаль, у чинному кримінальному визначення шахрайства містить посилання законі відсутнє визначення обману, хоча на два способи його вчинення: обман і таке визначення мало місце у перших зловживання довір'ям. радянських кримінальних кодексах Так, у Найбільш розповсюдженим способом примітці до ст. 187 КК УСРР 1922 року шахрайства є обман. Хоча сам обман не вказується: охоплює всієї об'єктивної сторони вказаного повідомлення неправдивих відомостей, так і злочину. Проте, при шахрайстві обман і завідоме приховування обставин, повідом- зловживання довір'ям складають основу дій лення про які було обов'язковим [22, с. 64]. злочинця. Виходячи з цього, як слушно Не виключено, що відсутність законодав- зауважує Г.М. Борзенков, можна говорити чого визначення обману обумовлена тим, про причинний зв'язок між обманом та що, як зазначає Г.В. Бушуєв, обман та заволодінням злочинним зловживання довірою – категорії не правові, результатом шахрайства [2, с. 24]. Обман а соціально-етичні [3, с. 97]. Натомість, при шахрайстві відрізняється від будь-якого поняття іншого наукою. обману майном як тільки тим, що він використовується для заволодіння майном або набуття права на майно. обманом обману вважається вироблене як юридичною В юридичній літературі під обманом Тут розуміють: будь-яке викривлення істини або характером об'єкта (власності), корисливою замовчування істини [2, с. 30]; умисне метою злочинця визначається зміст обману. перекручення або приховування істини з Саме тому в цьому випадку і можна вести метою ввести в оману особу, у володінні мову про "шахрайський обман". якої знаходиться майно [7, с. 150]; повідомсутність лення неправдивих відомостей або замов- обману, як способу вчинення шахрайства чування обставин, повідомлення яких є та, зокрема, як способу впливу на поведінку обов'язковим [21, с. 123; 18, с. 151]. його жертви, необхідно розглянути його Приблизно аналогічні визначення містять й окремі риси, до яких можна віднести основні інші ознаки, засоби, форму та зміст обману. подібне Для В того, щоб українській розкрити мові слово "обман" наукові джерела. розуміння "замовчування Зауважимо, обману істини") що (виключаючи існує в науці слова, кримінального права досить давно. Ще І.Я. вчинки, дії і таке інше; невідповідність істині; Фойницький вважав обманом: "завідоме, з те, чого немає насправді, а по-друге, хибне наміром увести в оману іншого, викрив- сприйняття дійсності, зумовлене лення істини" [23, с. 80]. неправильним, викривленим відображе- означає: по-перше, неправдиві нням органами відчуття, омана. Обманю- Дещо відрізняється визначення обману, запропоноване М.Й. Коржанським. Він визначає шахрайський обман, як введе- злочинця ння в оману потерпілого чи володаря майна базується шахрайський обман. способом повідомлення йому неправдивих відомостей або юридичній основу, літературі на якій виділяють певних об'єктивні і суб'єктивні ознаки зазначеного обставин з метою викликати у потерпілого явища. І об'єктивні ознаки, які характери- (чи про зують зовнішню сторону обману, і су- передачі б'єктивні ознаки, що характеризують його майна чи права на майно [6, с. 268]. Іноді психологічний зміст, необхідно розглядати в обманом називають навіть приведення до єдності та взаємозалежності. Тому зазна- помилки потерпілого [9, с. 249]. чений раніше поділ є певною мірою умов- володаря вигідність або приховування В становлять майна) впевненість обов'язковість Найбільш повним, на нашу думку, можна вважати визначення, що міститься у ним, хоча й полегшує розуміння обману, проникнення в його сутність. дослідженні Р.А. Сабітова: обман, вважає Шахрайський обман, коли він є він, це спосіб впливу на людську психіку, способом впливу на поведінку іншої люди- який полягає в умисному введенні в оману ни, а не тільки способом використання іншої особи або у підтриманні вже наявного чужої омани, передбачає спілкування між в неї стану омани шляхом передання людьми, інформації, яка не відповідає дійсності або однією людиною в іншої хибного уявлення замовчування різних фактів, речей, явищ, про обставини, які мають значення для дій тощо з метою схилити цю особу до визначення людиною, що обманюється, певної поведінки [19, с. 24-25]. своєї змістом поведінки якого [14, є формування с. 156]. Тобто, деталях здійснення обману являє собою, насам- відмінностей між вказаними вище визна- перед, акт взаємодії між людьми, який ченнями, можна зробити висновок, що здійснюється за допомогою слів, жестів, обман – це, насамперед, певний інформа- певних дій тощо з боку як однієї, так і іншої ційний вплив однієї особи на іншу, що сторони. здійснюється шляхом (і з метою) введення в діяльності оману потерпілої сторони щодо обставин, неправдивих відомостей або приховування які мають для неї значення. При цьому у інформації, яка повинна бути повідомлена. свідомості особи створюється викривлене Обманутому ж відводиться пасивна роль: уявлення про предмети та явища об'єктив- він тільки сприймає повідомлену дезінфор- ної дійсності. "Обман ... – це такий прийом, мацію. Не зупиняючись на При цьому основним обманщика є змістом повідомлення яким дійсна підстава для отримання майна Як свідчить філософська думка, у світі підміняється фальшивою" – зустрічаємо у існує певний порядок речей, об'єктивна Г.В. Бушуєва [3, с. 99]. дійсність. Змістом інформації, яка поступає від припущення, Хоча що й те, що ми називаємо відомостей або замовчування тих обставин, світом, не є ще первинною і вільною від якої які мали бути повідомлені. Саме ці дії б не було або звичайно шахрая є повідомлення ним неправдивих то реальністю висловлюються людської "зовнішнім" інтерпретації реальністю, а є тим, у що ми віримо як у відомості, то під формою обману необхідно реальне буття [15, с. 41]. Не вступаючи у розуміти той спосіб людської поведінки, в дискусію, що точиться між матеріалістами якому ці відомості знаходять своє втілення, та ідеалістами, вважаємо для цілей нашого виражаються зовні в процесі введення дослідження доцільніше визнати об'єктивно людини в оману [19, с. 13]. Така позиція існуючу реальність первинною. дозволяє поділяти обмани на дві категорії: Предмети, явища, події матеріального обман дією (активна обманщика) реальності (пасивна форма поведінки) [16, с. 48; 19, с. їх взаємозв'язки 13; діяльності, створюючи у її свідомості певні підтримує і Г.М. Борзенков, який, проте, під образи, уявлення про дійсний порядок активною дією розуміє викривлення істини, речей. Передаючи іншій особі інформацію, а під бездіяльністю – замовчування її [2, с. яка не 53]. злочинець с. 410]. Вказану бездіяльністю сприймаються людиною в процесі життє- відповідає дійсності, 1, обман поведінки і нематеріального світу, факти об'єктивної та та форма класифікацію втручається у сферу уявлень цієї людини Виникає питання щодо співвідношення про певні факти і явища реальності. Якщо вказаних форм обману. Саме це дозволяє під істиною розуміти правильне відобра- розрізняти обман, який вчиняється тільки ження дійсності у свідомості людини, то тут шляхом можна вести мову про викривлення істини відомостей, шахраєм. відомостей в поєднанні із замовчуванням Характерною ознакою викривлення повідомлення неправдивих повідомлення неправдивих певних обставин, а також випадки так істини при шахрайстві є те, що в даному званого випадку, повідомляючи, або, точніше, пере- мовчання. Різниця між ними, на нашу думку, даючи обманутому неправдиву інформацію полягає не стільки у формі вираження, (відомості), злочинець прагне спотворити у скільки в особливостях їх впливу на жертву. його свідомості правильне відображення При повідомленні неправдивих відомостей ситуації що обманщик чинить безпосередній вплив на виникає внаслідок цього, спонукати обма- свідомість обманюваного. У своїй поведінці нюваного останній і, використовуючи до здійснення оману, якихось дій "повного" буде або "абсолютного" керуватись чіткою (насамперед, майнового характеру), бажа- інформацією, отриманою від шахрая. Така них для шахрая. При цьому підставою для інформація має, як правило, високий рівень діяльності особи, що обманюється (моти- переконливості. У випадку ж замовчування воутворюючим саме обманщиком деяких обставин, про які він нав'язані шахраєм сфальсифіковані уявлен- повинен був повідомити постраждалого, ня. має місце непрямий вплив на процес і фактором) стають Обман при шахрайстві реалізується за результат прийняття рішень особою, яка допомогою найрізноманітніших форм. При знаходиться під впливом такого обману. цьому, як слушно зауважує Р.А. Сабітов, Іншими оскільки "обманює сама себе", надаючи певного змістом обману є неправдиві словами, людина фактично значення мовчанню Як кажучи, шахрай керує процесом прийняття свідчать проведені автором дослідження, рішень постраждалим щодо своїх дій з тим, застосування є щоб заволодіти його майном. Таке управ- найбільш характерним для тих ситуацій, ління здійснюється не в результаті прямого коли під нав'язування жертві своєї волі шахраєм (як, впливом омани або помилки, викликаної наприклад, при вимаганні), а за рахунок сторонніми (неадекватним передачі їй підстав, з огляду на які та сприйняттям певних подій, діями третіх осіб приймає бажане для злочинця рішення. тощо). Обман шляхом замовчування в Таким чином, відбувається певне реф- більшості ситуативний лексивне управління діями людини. Отже, характер, умисел на його застосування під обманом як способом скоєння злочину виникає у обманщика скоріше спонтанно, М.П. Клейменов розуміє дезінформування ніж заздалегідь обдумано. Мабуть, саме постраждалого, рефлексивне управління з тому такої вже випадків вид визнається небезпечним, ніж так обману перебуває обставинами згаданий сторони. форми обманюваний обман) іншої має обману (пасивний боку злочинця процесом прийняття ним менш суспільно рішень щодо здійснення дій майнового активний характеру [5, с. 30-33]. званий обман. Вказане визначення, на наш погляд, Як свідчить слідча і судова практика, має суттєву перевагу порівняно з іншими, обман шляхом "чистого мовчання" зустріча- оскільки визначає не тільки характер дій ється дуже рідко і, як правило, вико- обманщика, але й механізм їх впливу на ристовується активним постраждалого. До того ж у ньому міститься обманом, тому основну увагу привертають досить важливий, з нашої точки зору, перші два різновиди обману. висновок про те, що жертва, здійснюючи у поєднанні з Вважаємо, заслуговує на підтримку певні майнові дії, керується саме інфор- точка зору М.П. Клейменова, який визначає мацією, поняття розуміючи при цьому її хибного характеру. обману терміном "дезінформу- отриманою злочинця, Що дезінформування, обман – метадезінфор- обману, мування, яке подає це дезінформування як питання, на жаль, немає єдиної думки. Одні трансформування, це з них (Борзенков Г.М., Нікіфоров Б.С.) подання неправди як правди [10, с. 210]. В розуміють під змістом обману обставини, якісній дезінфор- стосовно яких шахрай вводить в оману муванням розуміють передачу неправдивих жертву. Інші (Панов М.І., Сабітов P.A.) сигналів (симуляційне дезінформування), відносять до змісту обману неправдиву неповідомлення, приховування інформації інформацію або неправдиві відомості про ці (диссимуляційне дезінформування), а також обставини. Висловлюючи свою точку зору повідомлення із щодо існуючих розбіжностей, вважаємо за обставини необхідне зазначити, що самі обставини, теорії інформації під викривлених замовчуванням (конфузійне обман про певні – фактів дезінформування). Інакше тобто то факти серед розуміння не вання". На думку М. Мазура, неправда – це тобто стосується від змісту дослідників даного минулого, теперішнього і майбутнього, можуть стати змістом обману дослідження комбіновані обмани склали тільки тоді, коли вони проявляються у 51%, стосовно предметів – 26%, особи - безпосередніх діях шахрая (обманщика). А 3,5%, подій та дій – 4%, намірів, "неправдиві це має місце саме у вигляді інформації про обіцянки" – 15,5%. такі обставини, яка повідомляється Обмани щодо особи досить часто обманюваному. З цієї позиції доцільніше використовуються було б вважати змістом обману інформацію злочинній діяльності. Як правило шахрай про шахрай повідомляє неправдиві відомості про себе, вводить в оману жертву, а не самі ці а також про інших осіб. Злочинець може обставини. Проте, необхідно зауважити, що видавати себе за іншу особу, користуватися існуючі розбіжності суттєво не впливають на чужим розуміння властивості та якості, якими він у дійсності обставини, стосовно сутності яких обману, специфіки обманних дій. шахраями прізвищем, у своїй приписувати собі не володіє. Це робиться як з метою Обставини, інформація про які складає уникнення відповідальності, так і для того, мати щоб викликати до себе певне довір'я з боку найрізноманітніший характер: стосуватися обманюваного чи інших осіб, без чого було предметів, осіб, подій, дій та інших явищ б неможливим здійснити обман. Яскравим дійсності; відноситись до минулого, тепе- прикладом обману щодо особи можуть рішнього і майбутнього часу. Окрім того, стати матеріали однієї з досліджених нами ними можуть бути обставини як об'єктив- кримінальних справ щодо діяльності А., ного, так і суб'єктивного характеру. якому за допомогою підроблених доку- зміст обману, можуть Деякі автори, що досліджують кримі- ментів (атестати кандидата, доктора нально-правові питання шахрайства класи- юридичних наук, диплом МДУ ім. М.В. фікують обмани за змістом. Наприклад, Ломоносова та ін.) вдавалося не лише Г.М. Борзенков пропонує таку класифікацію: обманювати звичайних громадян, а й три- 1) обмани у відношенні особи (існування, валий час "працювати" слідчим у право- тотожності, властивостей охоронних органах, викладачем відомого особистості тощо); 2) обмани щодо різних ВНЗ тощо. Отримавши обманним шляхом предметів (їх існування, тотожності, розміру, свідоцтво про право зайняття адвокатською кількості, ціни тощо); 3) обмани стосовно діяльністю, А. протягом декількох років у різних подій та дій; 4) обмани у намірах ролі (неправдиві обіцянки) [2, с. 34]. діяльністю [8]. особливих Враховуючи значення існуючих кла- "адвоката" Нерідко займався незаконною використовуються також сифікацій для дослідження теоретичних обмани, пов'язані з предметами. В цьому аспектів шахрайського обману, необхідно випадку шахраєм спотворюється уявлення відмітити, що у сучасних умовах існує жертви велике розмаїття шахрайських обманів, які, предметів матеріального світу (саме їх як правило, є комбінованими і стосуються існування, тотожність, якість тощо). Такі різних обставин. За результатами нашого обмани про дійсний найчастіше характер мають певних місце при вчиненні шахрайства під виглядом купівлі- Криміналіста І. Якімова, шахрайські способи продажу, обміну різноманітних предметів. "зовсім не піддаються якій-небудь класи- При цьому продаються або неіснуючі речі, фікації, або предмети у меншій кількості, або одні різноманітним, як і людська винахідливість" предмети [24, с. 36]. замість інших (наприклад, "кукли"). В результаті цих угод жертві завжди заподіюється матеріальна шкода. інформація обман є настільки ж Однак, сутність обману можна визначити, вказавши, зокрема, на його основні У обманах стосовно подій та дій може використовуватися оскільки про ознаки: це специфічний спосіб впливу на людську психіку; такий вплив полягає у наявність чи відсутність певних подій, дій передачі осіб (наприклад, про настання страхового мостей), яка не відповідає дійсності, або випадку, факт виконання робіт, понесені замовчуванні про різні обставини, тобто у збитки тощо). Будь-які події та дії можуть введенні людини в оману; обманом вва- складати зміст шахрайського обману, якщо жається також підтримання вже наявного у в особи стану омани; обманювати можна результаті такого обману винний заволодіває майном жертви [2, с. 48]. Обман у намірах або іншій особі Інформації (відо- лише умисно; обман завжди здійснюється з неправдиві метою викликати стан омани у особи, яка обіцянки – часто використовується шахра- обманюється, та схилити її до певної ями як окремо, так і в сукупності з іншими поведінки [19, с. 24]. видами обману. Обман полягає тут у Враховуючи викладене, можемо обіцянці обманщика виконати певні дії в резюмувати, що шахрайство помітно виріз- майбутньому (заплатити гроші, повернути няється з-поміж інших корисливих злочинів, річ, повернути борг тощо). Насправді ж насамперед, специфічним способом скоє- шахрай не збирається виконувати свою ння, який передбачає активну участь у обіцянку та, отримуючи майно жертви, механізмі злочину не лише самого суб'єкта обертає користь. злочину, але і його жертви, без відповідної Обманюючи в намірах здійснити певну дію в поведінки якої шахрайство було б не- майбутньому, обманщик вводить іншу особу можливим. При в оману про свої дійсні наміри [16, с. 46]. небезпека шахрайства, його на власну цьому, хоча як суспільна й інших Варто зауважити, що види шахрай- майнових злочинів, полягає у заподіянні ського обману характеризуються настільки майнової шкоди, основним змістом зло- великим чинних багатоманіттям, що навіть у дій тут, як правило, виступає "Руководстве по расследованию преступ- непрямий лений", виданому у 1912 році, визнавалася реальності в уяві, омана, використання неможливість навести все те. що необхідно довір'я), а не, наприклад, прямий фізичний знати для дослідження обману [4, с. 8]. За чи психічний вплив на постраждалого, його справедливим майнову суб'єктність. зауваженням відомого інформаційний (викривлення Таким чином, на прикладі "злочинець – жертва": фізичному (тілесно- застосування шахрайського обману, який му), "насичений" економічному (майновому), взаємодіями злочинця та інформаційному (вербальному), соціальному жертви, ми отримуємо унікальну можливість (статусному), психологічному (особистісно- дослідити му), моральному (ціннісному) тощо. весь спектр віктимологічних проблем злочину на різних рівнях інтеракції ЛІТЕРАТУРА 1. Берзін П. Кримінально-правова характеристика обману як способу здійснення незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування та кваліфікованого зазначення походження товару // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної наук.-практ. конф., 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 410–412. 2. Борзенков Т.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – M.: Юрид. лит., 1971. – 168 с. 3. Бушуев В.Г. Уголовно-правовое значение обмана и злоупотребления доверием // Правовые и общественно-экономические науки в борьбе с хищениями социалистического имущества: Труды Горьковской высшей школы МВД СССР. – Вып. 6. – Горький, 1976. – С. 97–103. 4. Гуров А.И. Мошенничество и его профилактика. – М.: Знание, 1983. – 64 с. 5. Клейменов М.П. Обман и злоупотребление доверием как способ завладения личным имуществом граждан // Роль аппаратов уголовного розыска и следствия в борьбе с преступностью: Сб. статей. – Вып. 24. – Омск, 1977. – С. 29–37. 6. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 640 с. 7. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М.: Юрид. лит., 1971. – 360 с. 8. Кримінальна справа № 1-272 // Архів місцевого суду Солом'янського (Залізничного) р-ну м. Киева за 1999 р. 9. Кримінальне право. Особлива частина: Підруч. / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. – К., 1999. – 894 с. 10. Мазур М. Качественная теория информации: Пер. с польск. – М.: Мир, 1974. – 240 с. 11. Малышев В.С. Анатомия зла. Эволюция негативных социальных явлений причины, условия, прогнозы. – Донецк: Юрпресс, 2001. – 432 с. 12. Мельник А. Мошенничество // Законность. – 2002. – № 6. – С. 33–34. 13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с. 14. Никифоров Б.С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву. – М: Изд-во Акад наук СССР, 1952. – 179 с. . 15. Ортега-и-Гассет Х. Избранные труды: Пер. с исп. – М.: Весь мир, 1997. – 700 с. 16. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана: Учеб. пособие. – X: Юрид. ин-т, 1980. – 88 с. 17. Романов С.Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00 08 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1998. – 16 с. 18. Российское уголовное право. Особенная часть: Учебник / Бородин С.В., Дубовик О.Л., Келина С.Г. и др. – М.: Юристъ, 1997. – 493 с. 19. Сабитов Р.А. Обман как средство совершения преступления: Учеб. пособие. – Омск, 1980. – 79 с. 20. Словник української мови. В 11 т. – Т. 5. – К.: Наукова думка, 1974. – 840 с. 21. Уголовное право России. Особенная часть: Учебник / Б.В. Здравомыслов, М.Л. Журавлев, А.В. Наумов и др. – М., 1996. – 480 с. 22. Уголовный кодекс УССР 1922 г. – 4-е офиц. издание. – Харьков: Изд-во Наркомпроса УССР, 1923. – 106 с. 23. Фойницкий И.Я. Мошенничество по русскому праву: Сравнительное исследование. – СПб.: Тип. тов-ва "Общественная Польза", 1871. – 553 с. 24. Якимов И.Л. Современное мошенничество // Административный вестник. – 1925. – № 6.
0
advertisement
Related documents
Download
advertisement
Add this document to collection(s)
You can add this document to your study collection(s)
Sign in Available only to authorized usersAdd this document to saved
You can add this document to your saved list
Sign in Available only to authorized users