-В наш не легкий,суворий час важко дійти до спільної думки.Проте суперечності завжди були присутні
у житті людей.Такі умови могли сприяти,як і для навчання,так і для для руйнування вузів
-Рішення проблем суспільних конфліктів,неодмінно знаходиться в Божих завітах.За принципом
розповіді «Вавилонська вежа» ,людство втратило зв’язки,тонучи в непорозумінні.Вершиною
духовного піднесення можна вважати прощення,розпускаючи духовні рани-гріхи. «Справжнє
мистецтво-це знаходити спільну мову,коли у вас різні точки зору»,-писав Henry Ford.За настановами
святого письма,люди повинні пробачати,проте не кожен здатен на це.Покладаючись на точки
бачення людей теми прощення,можна зробити висновок:прощення не є зрозумілим та потрібним,так
як не завжди справедливе на їхню думку.Христос звертався до учнів своїх та намагався донести,що
немає меж прощення.Відповідно,пробачаючи,віруючі відображають свою свою любов до Господа.Бог
відпускає гріхи дітям своїм,коли діти самі усвідомлюють потрібність в прощенні ближніх своїх,як і
ворогів своїх.У письмі цей момент виражений зверненням Ісуса: «Прости нам довги наші,як і ми
прощаєм довжникам нашим».В новому заповітічтеться притча про блудного сина,де розкривається
морально-етична теорія,в якій доносеться думкапро прощення дітей грішних божих.Каяттяневід’ємна умова прощення,адже гріхи є властивими смертним.Тому і Христос при росп’яті говорив
:”Отче,прости їм,не знають бо,що роблять”.
-Спостерігаючи за сьогодення важко сказати чи потрібне прощення тим,хто його не потребує.Нещадні
війни руйнують все нажите,що оскверняє культурницьку,так і релігійну спадщину.В умовах війни
сторона постраждалих не здатна простити за скоєне(бачення людства).Проте з точки зору біблії , все
може бути прощене ,за винятком усвідомлення скоєного.