Фетішизм Взагалі на даний момент цим словом досить зловживали, що етнологи схильні дивитись на нього скоса та вагатись вживати його в релігійних класифікаціях. Починаючи з його походження, на батьківщині Португалії, посилались на талісмани та амулети, які носили на щастя та реліквії святих, наприкінці кінців він виріс до таких розмірів, що переріс на грунт Західної Африки. Конт використовував його щоб описати загальну релігійну тенденцію, яку ми називаємо Анімізм. Бастхольм стверджував, що все створене природою та мистецтвом розглядається як обʼєкти божественного поклоніння – фетишизм. Ліпперт визначає фетишизм як віру в те, що душі померлих оселяються в будь-якій речі, яка є відчутною або видимою на небі чи землі. Преподобний Р. Х. Нассау прововжує розпливчасте вживання слова, обʼєднуючи під цією назвою, усі місцеві звичаї, навіть віддаленно повʼязані з віруваннями Західної Африки, а також Індіанців, з релігійними чи магічними віруваннями. Фетиш походить від пасивної форми facticiues, о означає створений мистецтвом, штучне, та скоріш за все було вперше застосовано до зображень, ідолів, амулетів створенних вручу та пізніше всі обʼєкти, що мають магічні можливості. Особливою групою фетишів повʼязана з поширеним у багатьох народів культом предків, зображення яких стають фетишами, яким поклоняються. Іноді це ідоли, а нерідко фетишем стає предмет практичного ужитку і надалі не використовується за прямим призначенням, а стає частиною культу. Або ж користування ним відводиться певному колу осіб. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів, ідолів тощо. За твердженням деяких вчених, релігійний фетишизм існує в сучасному світі у вигляді культу мощей в християнстві і буддизмі, та в ісламі у шануванні Чорного каменю[8][9]. Фетишизм асоціюється з малою ступеню свідомості та цивілізації, та формує базу з якої інші релігії були розвинуті. Теорія фетишизму була висунута в кінці вісімнадцятого століття В. Ф. Гегелем в лекціях з філософії історії. Згідно із ствердженнями Гегеля, африканці були не в змозі абстрактно мислити, їхні ідеї та дії регулювались імпульсами, а отже фетишем міг бути будь-який об'єкт, який був насичений уявними силами Теоретично, фетишизм присутній майже у всіх релігіях, але використання концепції у вивченні релігії походить від дослідження традиційних західноафриканських релігійних вірувань, а також від релігії вуду, яка в свою чергу походить від тих вірувань. Фетишизм широко використовувався в індіанській релігії та практиці. Наприклад, ведмідь представляв шамана, гірський лев був воїном, вовк був дослідником Фетишизм у Стародавній Греції охоплює всі області дійсності. У першу чергу, серед фетишів ми знаходимо богів і героїв у вигляді необроблених, грубих, дерев'яних або кам'яних предметів. Такими були: богиня Латона на Делосі у вигляді поліна, Гераклу вигляді каменю. Фетишами ставали і предмети, які були виготовлені людиною, наприклад, щит Ахілла, який пізніше зцілив героя Телефа. Значення фетишу мали і рослини. Так, виноградна лоза і плющ були фетишами Діоніса, і сам бог часто називався «Плющем». Характеристики фетишизму: - Фетиш може належати будь-якому обʼєкту, що наділений містичною силою і може бути пояснений інстинктом, знайдений серед тварин та птахів – любов до збирання - Він є символічним оберегом із симпатичними властивостями (наприклад часттина слона чи леопарда – сміливість чи сила, газель – хитрість, частина людського мозку – мудрість, частина серця – кураж, частина ока – впливовість). Для зберігання використовували мушлі, малі роги газелей, чи козлів) Деякі з обʼєктів можна описати так: деревʼяна труба наповнена землею, маслом, кровʼю, костями покіників та звірів, пірʼям, волоссям і так далі. - Фетиш може репрезинтувати знак репрезентуючий ідеальне поняття чи сутність - Фетиш характеризується з містичними силами населяючими його (тимчасово чи постійно) духовної істоти - Іноді фетіш це просто засіб з якого дух спілкується з віруючими (Характерно для фетішів Нової Зеландії, вакапакоко) чи інструмент яким користується дух
