Вступ
К
ожен автор, коли пише свою книгу, думаю, розмірковує, де
і коли вона стане в пригоді читачам. Для мене це офісний
кулер,
хочеться
біля
збагатити
послуговуються,
нову
в
політику
якусь
якого
словниковий
коли
Чому
тому,
чи
варто
помічати
пліткують
колеги.
людей,
судження
рішення
взагалі
що
і
запас
обговорюють
компанії
справу.
Насамперед
збираються
колег
помилки
яким
вони
вибір
інших,
інвестувати
кошти
звертати
та
Мені
увагу
інших
на
та
плітки?
вказувати
на них набагато простіше і навіть приємніше, ніж визнавати свої
власні.
Піддавати
сумніву
те,
в
чому
ми
переконані
і
чого
ми
хочемо, важко навіть за найсприятливіших для цього обставин;
ще складніше це нам вдається, коли ми цього потребуємо. Саме
тому
слушні
поради
інших
можуть
стати
в
пригоді.
Багато
хто
з нас мимоволі намагається передбачити, як наш вибір оцінять
друзі
та
колеги,
а
тому
якість
і
суть
їхніх
оцінок
також
має
неабияке значення. Очікування змістовних і вартих уваги пліток
про нас більше мотивує до ґрунтовної самокритики, ніж власні
новорічні
обіцянки
розсудливо
ухвалювати
рішення
на
роботі
й удома.
Щоб
безліч
правильно
симптомів,
можливі
і
діагностувати
кожен
передумови
відповідні
втручання
яких
а
також
полегшення
лікар
вказує
захворювання,
наслідки,
для
із
хворобу,
на
його
певну
вивчити
проблему,
потенційний
можливі
симптомів
мусить
способи
чи
перебіг
медичного
лікування
хвороби.
Опанувати медичну науку означає опанувати й мову медицини.
Глибше
розуміння
суджень,
рішень
і
вибору
також
потребує
багатшого словникового запасу, ніж той, яким ми послуговуємося
в
на
буденному
спілкуванні.
шаблонності
Систематичні
симпатичний
помилок,
помилки,
передбачувано
стаються
та
Змістовні
яких
відомі
за
у
собі
ґрунтуються
припускаються
1
як
певних
впевнений
плітки
упередження ,
люди.
цілком
обставин.
Наприклад,
доповідач
рішуче
коли
виходить
на сцену, можна спрогнозувати, що публіка оцінить його виступ
позитивніше,
ніж,
можливо,
він
на
те
заслуговує.
Наявність
у цього явища діагностичного ярлика (його називають ефектом
ореолу)
полегшує
прогнозування,
ідентифікацію
та
розуміння
подібних упереджень.
Зазвичай, коли вас запитують, про що ви думаєте, ви можете
відповісти на це питання. Ви вважаєте, що знаєте, що відбувається
у
вашій
голові,
усвідомлена
механізм
бо
думка
роботи
механізм
його
уявляєте
випливає
нашого
роботи.
собі
з
це
як
іншої.
мозку.
Ба
процес,
Водночас
більше,
Більшість
у
це
навіть
ваших
якому
не
одна
єдиний
не
типовий
вражень
і
думок
спливають у вашій свідомості невідомо звідки. Ви не спроможні
відстежити, звідки знаєте, що на столі перед вами стоїть лампа,
або як вам вдалося помітити нотку невдоволення в голосі вашої
дружини, коли ви говорили з нею по телефону, чи як ви уникнули
ДТП на дорозі, коли були за кермом, адже лише згодом збагнули
всю
небезпеку
ситуації.
Робота
мозку,
що
продукує
враження,
передчуття, а також допомагає нам ухвалювати більшість рішень,
здійснюється в нашій голові непомітно.
У
цій
книзі
інтуїтивні
ми
розглядатимемо
упередження.
Водночас
переважно
неусвідомлені,
фокусування
на
помилках
та упередженнях у жодному разі не ославлює людський розум, так
само,
як
і
обговорення
заперечення
здоров’я
хвороб
як
у
такого.
медичних
Більшість
працях
із
нас
не
—
означає
переважно
здорові, а наші судження і дії слушні й доречні. Упродовж свого
життя ми дозволяємо собі керуватися враженнями і відчуттями,
і
наша
впевненість
у
власних
інтуїтивних
судженнях
зазвичай
обґрунтована. Зазвичай, однак не завжди. Ми часто впевнені —
навіть
тоді,
коли
помилилися,
і
ці
помилки
неупереджений
спостерігач помітить швидше за нас.
Отже, саме такий сенс закладено в мою метафору «пліткування
біля
офісного
і
розуміти
а
згодом
кулера»:
помилки
—
і
словниковим
й
в
стати
запобігти
вибору.
суджень
собі,
від
вибору,
її
в
деяких
вчасного
необдуманого
людини
спочатку
багатшим
застосовуваним
Принаймні
запорукою
шкоді
і
здатність
забезпечивши
запасом,
обговорення.
може
покращити
для
випадках
втручання,
рішення
чи
і
їх
помічати
в
точнішим
розгляду
точний
що
інших,
діагноз
допоможе
неправильного
Витоки
У цій книзі репрезентоване моє сьогоднішнє розуміння оціночних
суджень і ухвалення рішень, що склалося під впливом відкриттів
у
царині
та
психології
міркування
1969
року,
який
я
я
коли
вів
на
останніх
можу
десятиліть.
відстежити
попросив
кафедрі
свого
аж
до
колегу
психології
Проте
деякі
одного
свої
ідеї
щасливого
дня
виступити
Єврейського
на
семінарі,
університету
в Єрусалимі. Амоса Тверскі вважали молодим світилом у галузі
досліджень
з
ухвалення
рішень
(власне,
як
і
в
усьому,
що
він
робив у науці). Тож я був упевнений, що буде цікаво. Багато з тих,
хто
був
знайомий
з
Амосом,
стверджували,
що
він
найерудованіша людина з-поміж усіх, кого вони знають. Він був
дуже
розумний,
запам’ятовувати
дотепний
жарти
і
та
харизматичний.
влучно
їх
Мав
дар
застосовувати
для
аргументацій і пояснень. У його присутності ніколи не западала
гнітюча
тиша.
Тоді
йому
було
тридцять
два,
мені
—
тридцять
п’ять.
Амос розповів студентам про дослідницьку програму, яка в той
час
тривала
в
Мічиганському
університеті
і
мала
на
меті
допомогти знайти відповідь на питання: «Якою мірою люди —
інтуїтивні
статистики?».
Нам
уже
було
відомо,
що
людина
—
непоганий «інтуїтивний філолог»: чотирирічна дитина без зусиль
дотримується
у
своєму
мовленні
всіх
граматичних
правил,
хоч
і гадки не має про їх існування. Але чи притаманне людині таке
саме
в
інтуїтивне
цілому
на
—
семінарі
розуміння
так.
ми
Після
дійшли
статистики?
жвавого
Амос
стверджував,
обговорення
висновку,
що
«в
цілому
цього
—
що
питання
ні»
було
б
кращою відповіддю.
Нам
з
Амосом
сподобалася
дискусія.
Ми
вирішили,
що
інтуїтивна статистика — цікава тема, і нас захопила ідея спільно її
дослідити. Тієї ж п’ятниці ми пішли обідати до кафе «Рімон» —
популярного місця посиденьок єрусалимської богеми і професури.
Там ми і почали планувати наше спільне серйозне дослідження
інтуїтивного
висновку,
відчуття
що
викладання
наша
та
статистики.
власна
Під
інтуїція
використання
час
не
семінару
досконала:
статистики,
ми
ми
дійшли
попри
не
роки
виробили
інтуїтивного
чуття
досліджень,
надійності
здійснених
суб’єктивні
судження
результатам
досліджень,
на
підставі
були
у
результатів
малих
упереджені:
яких
було
статистичних
вибірок.
ми
охоче
недостатньо
Наші
вірили
доказів,
та
й
у власних дослідженнях могли спиратися на недостатню кількість
1
спостережень .
Метою
нашого
дослідження
було
з’ясувати,
чи
й інші дослідники потерпали від подібних прикрощів.
Ми підготували питальник з доволі реальними для прикладних
досліджень
статистичними
проблемами.
За
цим
питальником
Амос зібрав відповіді експертів — учасників зустрічі Товариства
математичної
підручників
само
як
і
успішного
того
ж
зі
ми,
статистики.
наші
спостережень.
Отож
Не
яких
стало
значно
дали
навіть
у
двоє
на
малих
поради
необхідних
професійних
що,
так
можливість
вибірках.
уявній
для
авторів
те,
перебільшували
кепські
кількості
було
несподіванкою
експериментів
експерти
достатньої
серед
колеги
проведення
наші
стосовно
психології,
її
До
студентці
дослідження
статистиків
погано
з інтуїтивною статистикою.
Готуючи статті на підставі результатів нашого дослідження, ми
з Амосом зрозуміли, що нам подобається працювати разом. Амос
завжди був дотепний, а в його присутності жартувати починав і я,
тож разом ми могли годинами опрацьовувати складний матеріал.
Задоволення від співпраці підвищило й нашу наполегливість —
набагато
не
легше
нудьгуєш.
прагнути
Однак
досконалості,
найважливіше
було
якщо
те,
що
ти
до
ніколи
думок
один
одного ми з Амосом підходили критично. За тривалі роки співпраці
ми
не
відкинули
жодної
з
наших
ідей,
попередньо
їх
не обміркувавши й не обговоривши. Мене дуже тішило, що Амос
міг бачити суть у моїх ще не до кінцях сформованих ідеях. Він
завжди
мислив
логічно,
його
судження
завжди
ґрунтувалися
на теоретичних напрацюваннях, і він безпомилково розумів, куди
приведуть наші міркування. Я натомість більше використовував
інтуїтивне чуття і спирався на психологію сприйняття. Ми були
достатньо
дивувати
схожі,
один
щоб
легко
одного.
порозумітися,
Більшість
нашого
і
доволі
робочого
різні,
часу
аби
ми
проводили разом і часто працювали під час тривалих прогулянок.
Упродовж наступних чотирнадцятих років наша співпраця стала
важливою частиною життя кожного з нас, і саме тоді ми досягли
найбільших професійних здобутків.
Ми
швидко
випрацювали
впродовж
багатьох
років.
дискусій,
під
яких
час
методику,
якої
Дослідження
ми
дотримувалися
проходили
складали
питання
у
формі
та
разом
обмірковували наші інтуїтивні на них відповіді. Кожне питання
саме
по
собі
справді
було
багато
маленьким
експериментом,
експериментували.
тож
Насправді
щодня
ми
ми
прагнули
не правильного розв’язку поставленої статистичної задачки. Наше
завдання полягало в пошуку й аналізі інтуїтивних відповідей —
перших, що спадали на думку, тих, які кортіло висловити одразу,
навіть
якщо
з’ясувалося,
ми
знали,
мали
що
рацію),
вони
що
хибні.
інтуїтивні
Ми
вирішили
відповіді,
які
(і,
як
спадали
на думку нам обом, можуть спадати на думку й іншим людям,
тому
нам
буде
нескладно
показати
вплив
цих
відповідей
на оціночні судження.
Одного разу нас приємно здивувало те, які подібні були наші
нехитрі
знали.
прогнози
В
одній
майбутніх
трирічній
професій
дитині
ми
малюків,
яких
розгледіли
ми
обоє
спраглого
до
суперечок юриста, в другій — дивакуватого професора, чуйного
та трохи нав’язливого психотерапевта. Звісно, наші прогнози були
абсурдні,
проте
зрозуміло,
культурних
що
нашою
нам
передбаченнях
головах.
Ми
нам
певних
розробити
—
цікавими.
інтуїцією
стереотипів
допомогла
в
здавалися
на
той
продовжили
керує
час
схожість
професій.
цілу
Було
Ця
теорію
вона
лише
дослідження
і
достеменно
дитини
кумедна
ролі
вправа
подібності
визрівала
на
до
підставі
в
наших
багатьох
експериментів, описаних нижче, розробили концепцію.
Відповідаючи
Стіва
було
на
питання,
відібрано
з
візьміть,
будь
репрезентативної
ласка,
до
вибірки
уваги,
що
абсолютно
випадково:
Якась людина описує свого сусіда: «Стів — дуже сором’язливий та замкнений. Він
завжди готовий допомогти, але мало цікавиться людьми та навколишнім світом. Він
спокійний та охайний, любить порядок і організованість, для нього дуже важливі
деталі». Ким, найімовірніше, є Стів — бібліотекарем чи фермером?
Усі
одразу
помічають,
бібліотекаря,
але
при
що
Стів
цьому
схожий
майже
на
завжди
стереотипний
ігнорують
не
образ
менш
важливі статистичні фактори. Чи знаєте ви, що, за статистикою,
на
кожного
бібліотекаря-чоловіка
у
США
припадає
двадцять
фермерів? Фермерів набагато більше за бібліотекарів, тому майже
однозначною
чоловіків
видається
буде
ситуація,
більше
за
коли
«спокійних
кермом
та
охайних»
трактора,
ніж
за
бібліотекарським столом. Однак ми з’ясували, що учасники наших
експериментів ігнорували відповідні статистичні дані та у своїх
судженнях спиралися лише на подібності. Ми вирішили, що вони
використовують
словами,
як
подібності
загальний
як
евристичне
орієнтир)
для
спрощення
того,
щоб
(іншими
сформулювати
складне оціночне судження. Довіра до евристики призводила до
цілком
передбачуваних
упереджень
(систематичних
помилок)
у їхніх прогнозах.
За іншої нагоди ми з Амосом замислилися про рівень розлучень
серед
професорів
нашого
університету.
Ми
зауважили,
що
намагаємося пригадати розлучених професорів, з якими знайомі
чи
про
яких
нам
розповідали,
і
оцінюємо
розмір
категорії
розлучених викладачів за тим, як легко нам вдається пригадати
тих чи інших осіб. Феномен, коли, відшукуючи щось у пам’яті,
людина
назвали
спирається
на
евристикою
легкість
згадування
доступності.
певних
Проводячи
явищ,
одне
з
ми
наших
досліджень, ми попросили учасників відповісти на просте питання
2
про слова в типовому англійському тексті :
Візьмімо літеру K.
У якій позиції в слові K трапляється частіше — як перша чи як третя літера?
Той, хто грає в скрабл, знає, що набагато легше дібрати слово, що
починається з певної літери, ніж відшукати слова, в яких ця літера
третя.
Це
стосується
всієї
абетки,
тож
ми
очікували,
що
наші
респонденти перебільшуватимуть частоту появи літер на початку
слова — навіть тих (K, L, N, R, V), що в англійській мові частіше
трапляються
випадку
у
довіра
слові
до
на
третьому
евристики
місці.
Знову
призводить
до
ж
таки,
цілком
у
цьому
очікуваних
помилок у судженнях. Наприклад, нещодавно я почав сумніватися
у своєму давньому переконанні про те, що подружня зрада більше
поширена серед політиків, ніж серед лікарів чи юристів. Я навіть
сформулював для себе пояснення цього «факту», взявши до уваги
ефект
хтивості
влади,
а
і
пожадливості,
також
спокусу,
закладений
що
виникала
у
самому
під
час
феномені
тривалого
перебування далеко від дому. Згодом я зрозумів, що в політиківперелюбців
значно
більше
шансів
потрапити
в
новини,
ніж
у зрадливих юристів та лікарів. Моє інтуїтивне враження могло
бути
сформоване
конкретних
тем,
суто
а
під
також
впливом
моєї
вибору
журналістами
впевненості
в
евристиці
та
фіксували
доступності.
Ми
з
Амосом
упередження
завдань:
років
інтуїтивного
визначення
передбачення
частоти
багато
опублікували
мислення
явищ.
основні
під
ймовірностей
майбутнього,
певних
досліджували
На
тих
оцінки
п’ятий
результати
час
виконання
чи
інших
гіпотез,
рік
наших
різних
подій,
прогнозування
нашої
співпраці
досліджень
у
ми
журналі
«Саєнс»2, який читають науковці з різних галузей. Стаття вийшла
під
назвою
«Судження
в
умовах
невизначеності:
евристики
та упередження» (її подано повністю в кінці цієї книги). У ній ми
описали спрощувальні схеми інтуїтивного мислення та пояснили
20
упереджень
як
продемонстрували
прояви
роль
цих
евристик
евристик,
у
а
формування
також
оціночних
суджень.
Історики
науки
часто
помічали,
що
в
будь-який
період
часу
науковці в певній галузі знань схильні поділяти однакові уявлення
про
свою
дисципліну.
ґрунтуються
дискусій
сумнів
ХХ
про
не
століття
природу
на
Соціальні
баченні
поведінку
береться.
людської
людини
Серед
за
По-перше,
не
природи,
певних
виняток:
що
є
вважалися
люди
—
два
вони
темою
обставин,
суспільствознавців
загальноприйнятими
людини.
науки
однак
70-х
і
під
років
уявлення
раціональні
для
про
мислять
здебільшого логічно. По-друге, такі емоції як страх, пристрасть,
ненависть пояснюють більшість випадків, коли людина відходила
від раціонального й чіткого мислення. Наша стаття поставила під
сумнів обидва ці уявлення, хоча прямо ми їх не критикували. Ми
зафіксували систематичні помилки в мисленні нормальних людей
і відстежили, що вони закорінені насамперед у самому механізмі
мислення і меншою мірою зумовлені руйнівним впливом емоцій
на мислення.
Наша публікація, яка привернула до себе значно більше уваги,
ніж
ми
очікували,
і
сьогодні
залишається
однією
з
найбільш
цитованих статей у соціальних науках (понад три сотні покликань
на неї в інших академічних статтях за 2010 рік). Науковці з інших
галузей
знань
евристик
та
царинах,
аналізі
змогли
використати
упереджень
зокрема
в
були
медичній
розвідувальних
нашу
успішно
статтю,
застосовані
діагностиці,
даних,
тож
концепції
в
юридичній
філософії,
фінансах,
багатьох
практиці,
статистиці
й військовій стратегії.
Політологи,
допомагає
наприклад,
пояснити,
помітили,
чому
деякі
що
евристика
проблеми
для
доступності
громадськості
стоять на першому місці, тоді як інші вона просто ігнорує. Люди
оцінюють
відносну
важливість
якогось
питання,
спираючись
на легкість його пригадування, а легко ми згадуємо інформацію,
широко висвітлену в засобах масової інформації. Часто згадувані
теми закарбовуються в пам’яті, інші — залишаються поза увагою.
Вибір
тем,
які
продиктований
громадськість.
варті
висвітлення
уявленням
Саме
про
тому
в
те,
медіа,
чим
влада
в
у
наразі
свою
чергу
переймається
авторитарних
режимах
надзвичайно тисне на незалежні ЗМІ. Драматичні події та життя
знаменитостей найлегше привертають інтерес публіки, тому ЗМІ
регулярно
питань.
розпалюють
Так,
та
упродовж
підтримують
кількох
ажіотаж
тижнів
після
навколо
смерті
цих
Майкла
Джексона всі телевізійні канали висвітлювали лише цей сюжет.
Водночас
існують
й
інші,
критично
важливі,
проте
менш
драматичні теми, такі як погіршення якості освіти або надмірне
використання медичних ресурсів в останні роки життя пацієнтів.
Пишучи
ці
рядки,
недостатньо
я
помітив,
висвітлені
у
що
ЗМІ,
обрав
суто
ці
дражливі
методом
питання,
доступності:
їх
згадують доволі часто, на відміну від інших не менш важливих
тем, які не спали мені на думку.
Тоді
ми
збагнули
успішності
різних
психології
була
робіт:
майже
питань,
питання
на
не
одразу,
«евристик
насправді
завжди
які
це
у
не
своїх
відповідали
демонстрували
та
і
але
основною
упереджень»
дуже
суттєва
статтях
наші
читачам,
ми
далеко
за
публікували
їхнє
межами
особливість
респонденти,
як
причиною
і
ми
власне
наших
перелік
самі.
Ці
мислення
зіштовхується
з
когнітивними
упередженнями.
Сподіваюся,
ви
самі це відчули, коли читали питання про Стіва-бібліотекаря, що
мало
на
меті
показати
вам,
як
сильно
подібності
впливають
на оцінку ймовірності і як легко при цьому проігнорувати важливі
статистичні факти.
Завдяки
особливо
у
своєму
стали
таким
ілюстраціям
філософи
й
мисленні.
брати
під
дослідники
економісти,
Помітивши
сумнів
з
змогли
власні
безапеляційне
побачити
хиби,
на
інших
вони
той
час
галузей,
недоліки
більш
охоче
уявлення
про
раціональність і логічність людського розуму. Вибір методу був
украй
важливий:
якби
ми
повідомляли
лише
про
результати
експериментів, проведених за стандартною схемою, наші статті
привернули б менше уваги. Ба більше, читачі-скептики вважали
б, що результати їх не стосуються, а помилки в судженнях узагалі
можна
списати
на
несумлінність,
притаманну
студентам
молодших курсів, які переважно й беруть участь у дослідженнях
із психології. Звісно, ми віддавали перевагу яскравим прикладамілюстраціям, а не експериментам за стандартною схемою лише
для
того,
показові
щоб
вразити
приклади,
філософів
бо
вони
й
економістів.
були
цікавіші;
Ми
нам
обрали
узагалі
пощастило — як із вибором методу, так і з багато чим іншим.
Наскрізною в цій книзі є тема талану та важливої ролі, яку він
відіграє в кожній історії успіху, бо в будь-якій із них майже завжди
можна
не
з
варта
легкістю
уваги
відстежити
подія
могла
б
той
момент,
перетворити
коли
велике
крихітна
й
досягнення
на дуже посередній результат. Наша історія — не виняток.
Не
всі
реагували
критикували
нашу
на
наші
дослідження
зосередженість
на
позитивно.
похибках
Зокрема,
мислення
через
3
створення негативного образу людського розуму . Як і слід було
очікувати
в
нормальній
науковій
спільноті,
одні
дослідники
уточнювали наші результати, інші — пропонували обґрунтовані
4
альтернативи .
систематичним
Загалом
наша
похибкам
з
думка
часом
про
стала
піддатливість
розуму
загальноприйнятою.
Такий сильний вплив наших досліджень про оціночні судження
на соціальні науки тоді нам годі було й уявити.
Завершивши огляд оціночних суджень, ми одразу перейшли до
особливостей
ухвалення
рішень
в
умовах
невизначеності.
Ми
поставили собі за мету розробити психологічну теорію ухвалення
людиною рішень у простих азартних іграх. Наприклад, чи зробите
ви ставку в парÍ на підкидання монети за умови, що, коли випаде
орел,
ви
виграєте
100
доларів?
відносних
доларів,
Такі
використовують
стосуються
130
для
прості
а
значень,
рішень.
які
решка
завдання
дослідження
ухвалення
якщо
люди
на
широкого
програєте
вибір
кола
Приміром,
схильні
—
здавна
проблем,
для
які
порівняння
приписувати
надійним
речам, з тим, чого вони очікують від невизначених результатів.
Ми не змінювали свого методу, день у день складаючи завдання
на альтернативний вибір і досліджуючи, чи узгоджуються наші
інтуїтивні
преференції
з
логічно
обґрунтованим
вибором.
Як
і
у випадку з оціночними судженнями, ми помітили систематичні
упередження
послідовно
в
наших
суперечили
рішеннях,
правилам
а
інтуїтивні
раціонального
преференції
вибору.
Через
п’ять років після виходу друком нашої статті в журналі «Саєнс», ми
опублікували
дослідження
«Теорія
перспектив:
аналіз
рішень
в умовах невизначеності»3, де представили свою теорію вибору,
яке
вважають
впливовішим
за
попереднє
і
таким,
що
заклало
основи поведінкової економіки.
Поки
не
географічна
ускладнила
віддаленість
ситуації,
нам
з
один
Амосом
від
одного
допомагав
у
остаточно
роботі
наш
насправді потужний колективний розум, що був далекогляднішим
за
кожного
з
нас
окремо,
і
дружні
стосунки,
завдяки
яким
співпраця була веселою і продуктивною. Саме за наш спільний
доробок,
рішень,
який
у
розділив
стосувався
2002
би
зі
році
я
мною,
оціночних
отримав
якби
в
суджень
Нобелівську
1996-му,
у
та
ухвалення
премію,
свої
яку
п’ятдесят
Амос
дев’ять,
5
не пішов би з життя .
Де ми перебуваємо зараз
У
цій
книзі
дослідження,
успішно
я
не
адже
планую
з
впоралися
спираючись
психології,
на
цим
інші
останні
з’ясувати,
як
описувати
завданням
автори.
роботи
працює
з
наші
з
упродовж
Я
ставлю
когнітивної
наш
розум.
Амосом
ранні
останніх
років
собі
мету,
та
Одним
за
соціальної
із
останніх
найважливіших
відкриттів
у
цих
галузях
є
усвідомлення
як
переваг, так і недоліків інтуїтивного мислення.
Ми
з
Амосом
обмежившись
докладно
не
розглядали
причиннно-наслідковим
інтуїтивних
твердженням
здогадок,
про
те,
що
евристика в ухваленні рішень «доволі корисна, проте інколи може
призводити
до
зосередились
серйозних
саме
на
та
систематичних
упередженнях,
бо
вони
помилок».
цікаві
як
Ми
самі
по
собі, так і як свідчення евристики суджень. Ми не ставили собі
питання,
чи
спричинені
всі
інтуїтивні
тими
судження
евристиками,
які
в
ми
умовах
невизначеності
6
досліджували .
Сьогодні
вже зрозуміло, що це не так. Зокрема, добре розвинену інтуїцію
фахівців
краще
пояснюють
не
евристики,
а
ефекти
тривалої
практики. Тепер ми можемо відтворити чіткішу і збалансованішу
картину
того,
як
навички
й
евристики
можуть
бути
альтернативними джерелами інтуїтивних суджень і вибору.
Психолог
Ґері
пожежників,
7
що
пожежа .
Щойно
шлангів,
як
згодом
за
вони
звідси!».
мить
командир
розповідає
ввійшли
в
будинок,
почали
командир
«Забираймося
практично
Кляйн
після
того,
зрозумів,
де
поливати
бригади
Підлога
історію
як
із
вогонь
вибігли
був
зайнялася
пожежних
чому
пожежниками
вони
команду
кухні
кухню
незрозуміло
під
що
на
про
з
закричав:
провалилася
кухні.
незвично
Лише
тихий,
і
в нього у вухах дивно пекло. Сукупно ці відчуття стали тим, що він
називав «шостим чуттям небезпеки». Він знав напевне, що щось
не
так,
але
і
гадки
не
мав,
що
саме.
Як
з’ясувалося,
пожежа
спалахнула не на кухні, а в підвалі під кухнею — саме під тим
місцем, де стояли пожежники.
Ми
всі
царинах.
чули
подібні
Гросмейстер
історії
іде
про
вулицею
інтуїцію
повз
фахівців
гравців
у
у
різних
шахи,
кидає
оком на шахівницю і, навіть не спинившись, каже: «Білим мат за
три ходи». Або лікар ставить діагноз пацієнтові, лише мимохідь
поглянувши на нього. Інтуїція фахівців у своїй справі зачаровує
нас, наче справжня магія, однак нічого магічного в цьому немає.
Насправді
кожен
на
Більшість
добу.
із
нас
демонструє
може
легко,
дива
інтуїції
буквально
з
багато
разів
перших
слів,
розпізнати гнів у голосі іншої людини, коли говорить із нею по
телефону. Ми добре відчуваємо, що в кімнаті, куди ми ввійшли,
перед
цим
пліткували
про
нас.
Ми
оперативно
реагуємо
на приховані ознаки того, що водій машини в сусідній смузі може
бути
небезпечний.
Наші
щоденні
інтуїтивні
здібності
не
менш
дивовижні за прозорливість досвідченого пожежника чи лікаря:
просто для нас у них немає нічого незвичайного.
У
психології
найкращий
Герберту
і
точної
стислий
Саймону,
з’ясував,
що
інтуїції
опис
який
після
немає
цього
нічого
феномену
досліджував
тисяч
годин,
магічного.
належить
психологію
проведених
Мабуть,
видатному
гросмейстерів
над
шахівницею,
вони починають бачити її та кожну фігуру на ній інакше, ніж ми
з
8
вами .
фахівців
Саймонове
можна
роздратування
відчути
в
його
через
міфологізацію
зауваженні:
інтуїції
«Ситуація
дала
підказку; ця підказка забезпечила фахівцю доступ до інформації,
що зберігається в його пам’яті, і ця інформація дає йому відповідь.
9
Інтуїція — це ніщо інше, як розпізнавання» .
Нас не дивує, коли дворічна дитина дивиться на собаку і каже:
«Це собака!» — бо ми звикли до буденної магії дітей, які вчаться
впізнавати
й
дивовижна
інтуїція
розвивають
в
ситуаціях
Правильні
називати
довкола.
фахівців
неабияку
знайомі
все
інтуїцію,
елементи
інтуїтивні
має
судження
та
Саймон
ті
самі
коли
стверджує,
витоки.
навчаються
діяти
відповідно
спадають
їм
на
що
Фахівці
впізнавати
до
думку
обставин.
так
само
миттєво, як дитина вигукує: «Це собака!».
На жаль, інтуїція експертів не завжди виростає зі справжнього
фахового
досвіду.
Багато
років
тому
я
зустрівся
з
головним
інвестором великої фінансової компанії, який розповів мені, що
щойно
вклав
десятки
мільйонів
доларів
в
акції
«Форд
Мотор
Компані». Коли я спитав у нього, як він ухвалив таке рішення, він
розповів,
вразила.
що
недавно
«Вони
відвідав
справді
автомобільну
майстри
своєї
виставку,
справи!»
—
яка
пояснив
його
він.
Бізнесмен чітко дав зрозуміти, що довірився своєму внутрішньому
чуттю і був задоволений собою і своїм рішенням. Мене здивувало,
що він, вочевидь, не перейнявся питанням, яке кожен економіст
уважає ключовим: «Чи ціна акцій компанії зараз нижча за їхню
собівартість?».
Натомість
інвестор
дослухався
до
своєї
інтуїції:
йому подобалися машини, йому подобалася компанія і, зрештою,
була до вподоби ідея придбати її акції. З того, що ми знаємо про
вибір
акцій
та
інвестування,
ми
цілком
справедливо
можемо
зробити висновок, що він не усвідомлював, що робить.
Евристики, які ми з Амосом досліджували, не можуть суттєво
допомогти пояснити рішення цього бізнесмена інвестувати кошти
в акції автомобільної компанії. Водночас нині сфера дослідження
евристик суттєво розширилася, а тому може допомогти пояснити
і
такі
явища.
Неабияким
досягненням,
порівняно
з
минулим,
стало розуміння важливості ролі емоцій в оціночних судженнях
та виборі. Сьогодні ми пояснили б рішення цього інвестора як
приклад
евристики
безпосередньо
неприязні
до
афекту,
зумовлені
чогось
і
коли
судження
відчуттями
практично
не
і
рішення
чи,
навпаки,
уваги
вагомих
симпатії
взято
до
10
аргументів чи резонних міркувань
.
Коли людина стикається з якоюсь проблемою (байдуже, чи це
хід
у
шаховій
механізм
партії,
чи
інтуїтивного
рішення
мислення
в
галузі
інвестицій),
викладається
на
всю.
увесь
Якщо
в людини достатньо релевантного до ситуації досвіду, вона зможе
належним чином розпізнати ситуацію, тож інтуїтивне рішення,
що
спаде
Саме
так
їй
на
думку,
відбувається,
буде,
коли
швидше
за
все,
гросмейстер
цілком
дивиться
правильне.
на
складну
партію на шахівниці: йому на думку спадають лише сильні ходи.
Коли
ж
ситуація
складна,
а
кваліфікованої
відповіді,
яка
ґрунтувалася б на достатньому досвіді, немає, інтуїція все одно
використовує
свій
шанс
і
пропонує
відповідь,
але
вже
не
на поставлене питання. Питання, з яким зіткнувся інвестор (чи
інвестувати в акції компанії «Форд»?), було складне, але відповідь
на легше питання (чи подобаються мені машини «Форд»?) ураз
спала
і
йому
полягає
на
суть
думку
і
визначила
інтуїтивної
його
евристики:
вибір.
коли
У
цьому,
людина
власне,
стикається
зі складним питанням, то натомість відповідає на питання легше,
11
зазвичай не помічаючи підміни
Спонтанний
фіаско
—
на
евристичної
пошук
думку
інтуїтивного
не
відповіді.
.
У
спадає
ані
такому
рішення
інколи
експертного
випадку
ми
зазнає
рішення,
ані
перемикаємося
на повільнішу, ґрунтовнішу форму мислення, що потребує значно
більше зусиль. Це і є повільне мислення, про яке йдеться в назві
книги. Швидке мислення охоплює обидва варіанти інтуїтивного
мислення
—
фахового
автоматичних
психічних
та
евристичного,
процесів
а
також
сприйняття
та
безліч
пам’яті,
що
дозволяють нам упізнати лампу на столі перед нами або згадати,
як називається столиця Росії.
Відмінності
останніх
Далі
я
між
двадцяти
швидким
п’яти
докладніше
ключових
років
поясню
агентів
і
повільним
мисленням
досліджувало
причини,
мисленнєвої
чимало
чому
упродовж
психологів.
вирішив
діяльності,
називати
тобто
швидке
та повільне мислення, «Системою 1» та «Системою 2». Я описую
властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, наче це риси
характеру двох дійових осіб у вашій голові. Згідно з результатами
останніх
досліджень
вимальовується
така
картина:
інтуїтивна
Система 1 набагато впливовіша, ніж вам підказує досвід, і саме
вона є таємним автором багатьох ваших рішень і суджень. Більша
частина
цієї
книжки
присвячена
роботі
Системи
1
та взаємовпливу між нею та Системою 2.
Що буде далі
Книга
складається
основним
рішень
і
з
п’яти
компонентам
здійснення
частин.
Частину
двосистемного
вибору.
У
ній
першу
підходу
розглянуто
присвячено
до
ухвалення
відмінності
між
автоматичними діями Системи 1 та контрольованими операціями
Системи 2, а також показано, як асоціативна пам’ять — осердя
Системи
1
—
увесь
час
послідовно
і
наполегливо
вибудовує
узгоджену інтерпретацію того, що щомиті відбувається в нашому
світі.
Я
намагався
передати,
які
складні
й
багатовимірні
ці
автоматичні, а часто й несвідомі процеси, що становлять основу
нашого
інтуїтивного
евристику
із
суджень.
термінологічним
мислення,
Мета
цієї
і
як
частини
апаратом,
за
ці
—
процеси
пояснюють
ознайомити
допомогою
якого
читачів
можна
говорити про мислення і наш розум.
У
другій
частині
подано
останні
відомості
про
евристики
судження та досліджено важливу проблему: чому нам так важко
мислити категоріями статистики? Ми з легкістю можемо думати
асоціативно, ми думаємо метафорично, ми думаємо категоріями
причинно-наслідкових
зв’язків.
Однак
статистика
змушує
нас
думати про багато різних речей водночас, а такого виду діяльності
для Системи 1 не передбачено.
Складнощі
частини
статистичного
цієї
розуму:
книги.
надмірна
У
мислення
ній
описані
впевненість
у
—
провідна
дивні
тому,
що
тема
третьої
обмеження
ми,
на
нашого
нашу
думку,
знаємо, і наша очевидна нездатність повною мірою визнати своє
невігластво
стосовно
переоцінювати,
навколишній
випадкових
світу,
скільки
світ,
подій
самовпевненість
і
і
в
якому
всього
водночас
долі
в
ми
так
тому,
підживлює
живемо.
нібито
само
що
схильні
розуміємо
недооцінюємо
діється
ілюзорна
Ми
віра
довкола
у
нас.
про
роль
Нашу
ретроспективний
погляд на те, що з нами відбувається. Мої погляди на цю проблему
сформувалися під впливом Нассіма Талеба, автора книги «Чорний
лебідь».
Сподіваюся,
обговорюватимуть
й
опиратимуться
що
біля
уроки,
омані
які
офісних
можна
кулерів
люди
засвоїти
ретроспективного
з
з
користю
минулих
мислення
та
подій,
ілюзії
впевненості.
У четвертій частині увагу зосереджено на діалозі з економічною
дисципліною
стосовно
самої
природи
ухвалення
рішень
і
на припущенні про раціональність економічних агентів. Читачам
запропоновано
перспектив,
на
в
моделі
1979
сучасний
що
ґрунтуються
ухвалення
році.
погляд
У
на
рішень,
подальших
на
ключові
концепції
двосистемній
яку
ми
розділах
з
моделі,
Амосом
а
теорії
також
опублікували
висвітлено
різні
способи
відхилення від правил раціональності під час ухвалення рішень.
Я
зупиняюся
на
прикрій
тенденції
розглядати
проблеми
ізольовано одна від одної, а також на ефектах фреймінгу, коли
рішення
проблем
формуються
вибору.
властивостями
виклик
під
Ці
несуттєвих
спостереження,
Системи
постулатам
впливом
1,
кидають
які
легко
сміливий
раціональності,
на
характеристик
та
пояснити
обґрунтований
яких
тримається
стандартна економіка.
П’яту
у
яких
частину
книжки
розмежовано
два
присвячено
«я»
людини
останнім
—
«я»,
дослідженням,
відповідальне
за
відчуття, і «я», відповідальне за спогади, які до того ж не мають
спільних інтересів. Ми, наприклад, можемо піддати людей двом
болісним переживанням. Одне з них набагато гірше, адже триває
довше.
Проте
автоматичне
формування
спогадів
—
функція
Системи 1 — має свої правила, якими ми можемо скористатися
в такий спосіб, що найгірший епізод життя лишатиме позитивніші
спогади.
Коли
учасникам
експерименту
пропонують
обрати,
котрий епізод вони воліють пережити ще раз, вони, і це природно,
керуються своїм «я», відповідальним за спогади, і піддають себе
(тобто своє «я», відповідальне за відчуття) зайвому болю. Різницю
між
цими
двома
задоволеності
«я»
застосовують
життям.
Як
наслідок
для
—
вимірювання
стає
відчуття
зрозумілим:
те,
що
задовольняє «я», відповідальне за спогади, — зовсім не те саме, що
робить
щасливим
можуть
бути
тілі,
—
відповідальне
щасливими
складне
суспільства,
«я»,
де
як
ці
для
два
«я»,
окремої
благополуччя
за
що
відчуття.
перебувають
людини,
населення
Питання,
так
і
в
як
одному
для
сприймається
всього
як
мета
державної політики.
У
завершальній
практичні
наслідки
частині
трьох
у
зворотному
порядку
розмежувань,
розглянуто
представлених
у
цій
книзі: між «я», відповідальним за відчуття, і «я», відповідальним за
спогади; між концепцією агентів у класичній економічній теорії
та
поведінковій
автоматичною
докладати
економіці
Системою
зусилля.
Я
(що
1
спирається
на
Системою
2,
та
знову
повертаюся
до
психологію);
яка
змушує
освітньої
між
нас
цінності
пліток і до того, що організації могли б зробити для покращення
якості суджень і рішень, які ухвалюються від їхнього імені.
Дві статті, які ми написали з Амосом у співавторстві, подано як
додатки до цієї книги. Перша з них присвячена ухваленню рішень
в умовах невизначеності, про що я вже згадував раніше. Друга
стаття, опублікована в 1984 році, підсумовує основні положення
теорії перспектив та наших досліджень ефектів фреймінгу. У цих
статтях
представлені
Нобелівський
наукові
комітет,
—
і
здобутки,
ви,
мабуть,
які
відзначив
здивуєтесь,
якими
простими вони є. Прочитавши їх, ви відчуєте, скільки всього ми
і
так
давно
знаємо,
і
скільки
всього
дізналися
за
останні
десятиліття.
1 Оригінальний англійський термін bias був запозичений поведінковою економікою
з
психології
і
позначає
та помилки. — Прим. пер.
різні
явища
—
упередження,
викривлення,
відхилення
2 «Science» — один із найавторитетніших наукових журналів у світі, де публікуються
дослідження з різних галузей науки. — Прим. пер.
3
Статтю
було
опубліковано
у 1979 році. — Прим. пер.
у
впливовому
економічному
журналі
«Econometrica»
Частина I. ДВІ СИСТЕМИ
РОЗДІЛ 1. ДІЙОВІ ОСОБИ ІСТОРІЇ
Я
кщо
ви
подивитеся
спостерегти,
режимі.
автоматично
як
Коли
ви
поєднує
ваш
на
це
зображення,
мозок
бачите
те,
працює
обличчя
що
ми
цієї
в
то
зможете
автоматичному
жінки,
ваш
називаємо
досвід
баченням
та інтуїтивним мисленням.
Ви впевнено та швидко зрозуміли не лише те, що в жінки темне
волосся, але й так само збагнули, що вона розлючена. Ба більше:
те,
що
ви
побачили,
дозволило
вам
зазирнути
в
майбутнє.
Ви
відчули, що ця жінка от-от скаже комусь кілька дуже неприємних
слів,
швидше
за
все
голосно
і
різко.
Передчуття
того,
що
вона
робитиме далі, спало вам на думку автоматично і без особливих
зусиль. Ви не збирались оцінювати її настрій чи прогнозувати її
подальші дії. Ви не сприйняли свою реакцію на зображення як
якусь дію. Це просто з вами сталося. І це — приклад швидкого
мислення.
Тепер погляньте на таку задачку:
17 × 24
Ви одразу зрозуміли, що це приклад на множення і що, вочевидь,
зможете
та
його
олівець,
Інтуїтивно
розв’язати,
хоча,
ви
для
можливо,
також
чого
вам
вдасться
оцінили
знадобиться
зробити
величину
це
і
відповіді
папір
без
та
них.
швидко
збагнули, що ані 12 609, ані 123 не підходять, але не впевнені, чи
не
підійде
568.
Точний
розв’язок
не
спав
вам
на
думку,
і
ви
відчули, що маєте вибір — взятися до обчислень чи ні. Якщо ви
цього ще не зробили, то повинні спробувати помножити цифри
і бодай частково розв’язати приклад.
Поступово ви відчули процес повільного мислення. Спочатку ви
дістали
зі
вивчили
своєї
ще
в
пам’яті
школі,
когнітивну
а
потім
програму
застосували
множення,
її.
Для
яку
здійснення
обчислень довелося напружитися. Ви відчули напругу від того, що
довелось одночасно утримувати в пам’яті багато інформації, бо
вам треба було стежити і за тим, що ви вже зробили, і за тим, що
збиралися
зробити.
цілеспрямованою,
порядку.
Це
все
Процес
такою,
зразок
був
що
роботою
потребує
повільного
вашого
зусиль
мислення.
і
мозку
—
дотримання
Обчислення
було
вправою не лише для вашого розуму, але й для тіла. Ваші м’язи
напружилися, тиск піднявся, а пульс пришвидшився. Якби хтось
за
вами
в
цю
розширені.
закінчили
мить
Вони
спостерігав,
знову
обчислення
стали
та
то
помітив
би,
нормального
знайшли
що
ваші
розміру,
відповідь
(до
зіниці
щойно
речі,
це
ви
408)
або ж здалися.
Дві системи
Психологи вже впродовж кількох десятиріч активно цікавляться
двома
режимами
розлюченої
на
жінки,
множення.
початковими
Становіч
та
мислення:
Їх
і
тим,
що
називають
термінами,
Річард
тим,
Вест,
що
і
який
запускає
викликає
розв’язання
12
по-різному
.
запропонували
тому
зображення
Я
задачки
послуговуюся
психологи
називатиму
їх
Кейт
системами
мислення: Система 1 та Система 2.
Система 1 спрацьовує автоматично і швидко, з мінімальною
кількістю зусиль чи взагалі без них, без відчуття вольового
контролю.
Система
2
зосереджує
потребує
розумових
Функціонування
із
увагу
зусиль,
на
розумовій
зокрема
Системи
суб’єктивними
діяльності,
складних
2
обчислень.
часто
відчуттями
що
пов’язують
діяльності,
вибору
13
та концентрації
Поняття
Системи
.
1
та
Системи
2
широко
застосовують
у психології, але в цій книзі я йду далі за інших, адже її можна
розглядати як психологічну драму з двома дійовими особами.
Коли
із
ми
Системою
думаємо
2
—
про
себе,
свідомим,
то
розумним
ідентифікуємо
«я»,
що
себе
має
свої
переконання й ухвалює рішення — про що думати і що робити.
Хоч Система 2 і вважає, що саме вона втягнута у вир подій, проте
головна
героїня
нашої
книги
—
автоматична
Система
1.
Я описав би Систему 1 як таку, що без якихось зусиль створює
враження і почуття — основне джерело переконань і свідомого
вибору
Системи
напрочуд
2.
складні
конструювати
Автоматичні
комбінації
думки
дії
ідей,
шляхом
але
Системи
лише
упорядкованої
1
продукують
Система
2
може
послідовності
дій.
Я також описую умови, за яких Система 2 бере кермо влади у свої
руки
та
обмежує
вільнодумство
Системи
1
з
її
імпульсами
та асоціаціями. Я пропоную вам уявити собі ці дві системи як два
суб’єкти
зі
своїми
індивідуальними
навичками,
обмеженнями
та функціями.
В умовному порядку збільшення складності в цьому переліку
наведено
деякі
приклади
автоматичних
дій,
притаманних
Системі 1:
Визначити, який об’єкт розташований ближче за інший.
Зорієнтуватися, з якого боку пролунав несподіваний звук.
Закінчити фразу «хліб і...».
Скривитися, побачивши гидке зображення.
Розпізнати ворожість у голосі.
Порахувати, скільки буде 2 + 2.
Прочитати слова, написані великими літерами на білборді.
Керувати автомобілем, їдучи вільною дорогою.
Зробити сильний хід у шахах (якщо ви — гросмейстер).
Зрозуміти просте речення.
Розпізнати
в
«спокійній
та
охайній
людині,
для
якої
дуже
важливі деталі», стереотип, пов’язаний із певною професією.
Усі
ці
види
мозкової
діяльності
мають
ту
саму
природу,
що
й реакції на зображення жінки: вони відбуваються автоматично
і
(практично)
не
потребують
зусиль.
Здатності
Системи
1
охоплюють наші вроджені навички — такі самі, що мають інші
тварини. Ми народжуємося готовими сприймати світ довкола нас,
розпізнавати різні об’єкти, скеровувати нашу увагу, уникати втрат
та
боятися
павуків.
Інші
швидкими
й
Система
запам’ятовує
1
види
автоматичними
розумової
завдяки
зв’язки
між
діяльності
тривалій
ідеями
(як
стають
практиці.
називається
столиця Франції?), а також набуває таких навичок, як читання
та
розуміння
нюансів
соціальної
ситуації.
Деяких
навичок,
як,
наприклад, спроможність дібрати сильний хід у шахах, набувають
лише фахівці у вузьких галузях. Інші ж — доступні багатьом. Щоб
розпізнати схожість між описом людини та стереотипом певної
професії, необхідно мати ґрунтовні знання мови та культури, які є
в більшості з нас. Знання зберігаються в нашій пам’яті, і доступ до
них ми одержуємо без свідомого наміру і без зусиль.
Деякі мисленнєві дії, наведені в переліку, цілковито мимовільні.
Ви не можете уникнути розуміння простих речень, висловлених
рідною вам мовою, чи не зорієнтуватися, звідки пролунав гучний
звук, так само ви не можете не знати про те, що 2 + 2 = 4, або
не
подумати
види
про
діяльності,
контролюватися,
Контроль
за
Париж,
такі
хоч
коли
як
згадують
жування
зазвичай
увагою
і
розділений
столицю
жуйки,
можуть
відбуваються
між
Франції.
обома
Інші
свідомо
автоматично.
системами.
Орієнтування на гучний звук — це зазвичай мимовільна операція
Системи 1, однак він миттєво мобілізує цілком усвідомлену увагу
Системи 2. Ви можете стриматися і не повернутися до джерела
гучного та образливого зауваження на велелюдній вечірці, але,
навіть якщо ви не повертаєте голови, ваша увага бодай на мить,
але
все
одно
зачепиться
за
це
зауваження.
Натомість
увагу
від
небажаного об’єкта можна відвернути, зосередивши її на чомусь
іншому.
Дуже різні функції Системи 2 мають одну спільну рису: вони
потребують
уваги
та
перериваються,
щойно
увага
відтягується
на щось інше. Ось деякі приклади дій Системи 2:
Зайняти стартову позицію в забігу.
Зосередити увагу на клоунах у цирку.
Прислуховуватися
до
голосу
якоїсь
конкретної
особи
в багатолюдній та шумній кімнаті.
Шукати жінку із сивим волоссям.
Згадати звук, який вас здивував.
Іти в темпі, швидшому за вашу звичну ходу.
Стежити
за
доречністю
вашої
поведінки
відповідно
до
соціальної ситуації.
Порахувати кількість літер а на сторінці.
Продиктувати комусь номер вашого телефону.
Припаркувати
машину
на
вузькому
місці
(звісно,
якщо
ви
не професійний паркувальник).
Порівняти
між
собою
дві
пральні
машини
за
їхніми
функціями та цінами.
Заповнити податкову декларацію.
Перевірити правильність складного логічного доведення.
У всіх цих ситуаціях ви мусите зосереджувати увагу, і якщо ви
не зможете цього зробити, то або не впораєтесь із завданням, або
виконаєте
його
модифікувати
абияк.
роботу
Система
Системи
2
1,
спроможна
до
певної
перепрограмувавши
міри
звичайні
для неї автоматичні функції уваги та пам’яті. Приміром, якщо ви
чекаєте
родича
вольовим
на
рішенням
вщерть
залюдненому
зосередитися
на
вокзалі,
пошуках
то
сивої
можете
жінки
чи
бородатого чоловіка і так підвищите свої шанси впізнати родича
здалеку.
столиць,
романів
Ви
що
можете
налаштувати
починаються
французьких
з
свою
літери
«Н»,
пам’ять
або
на
на
згадування
пригадування
письменників-екзистенціалістів.
Коли
ви
орендуватимете машину в лондонському аеропорті Гітроу, вам,
швидше за все, нагадають: «У нас лівосторонній рух». У всіх цих
випадках вам доводиться робити щось, що не є для вас простою,
природною
чи
звичайною
дією.
Ви
також
помітите,
що,
аби
виконати ці вимоги, ви мусите постійно докладати бодай деяких
зусиль.
Часто вживана фраза «зверніть увагу» цілком справедлива: ви
маєте обмежений ресурс уваги, частину якого можете спрямувати
на певну кількість дій, але якщо вийдете за межі цього ресурсу, то
зазнаєте невдачі. Виразна ознака складних видів діяльності — те,
що вони заважають одне одному, тому їх не можна провадити
одночасно.
Ви
не
змогли
б
обчислити
добуток
17
на
24,
виконуючи поворот ліворуч на дорозі, де щільний і жвавий рух,
і вам точно не слід намагатися це зробити! Ви можете робити
кілька
речей
водночас,
якщо
вони
легкі
і
вам
не
потрібно
докладати зусиль. Коли ви їдете вільною трасою, то, очевидно,
цілком
безпечно
розмовляти
і
зі
відчуваючи
можете
своїм
через
керувати
пасажиром.
це
певну
автомобілем
Деякі
батьки
провину)
і
при
(хоч,
відкрили
цьому
можливо,
для
себе,
що
можуть читати своїм дітям казочку, але при цьому думати про
щось своє.
Усі
здебільшого
розуміють,
які
обмежені
можливості
нашої
уваги, тож наша поведінка в суспільстві робить поправку на ці
обмеження.
Наприклад,
якщо
водій
обганяє
фуру
на
вузькій
дорозі, дорослі пасажири в машині зазвичай не відволікають його
в
цей
момент
розмовами.
Вони
знають,
що
не
варто
заважати
водієві, і, мабуть, підозрюють, що зараз він «оглух» і їх не почує.
Уважно
«сліпі»,
на
бо
чомусь
не
відвертають
зосередившись,
помічають
їхню
проілюстрували
навіть
увагу.
Крістофер
люди
тих
стають
стимулів,
Найяскравіше
Шабрі
та
Деніел
практично
які
цей
Саймонс
зазвичай
феномен
у
книжці
«Невидима горила». Вони зняли коротенький фільм, у якому дві
команди
пасували
одна
одній
баскетбольні
м’ячі;
гравці
однієї
з них були вдягнені в білі футболки, а другої — у чорні. Тих, хто
переглядав
фільм,
попросили
порахувати
кількість
пасів,
які
зробила команда в білому, та не зважати на паси гравців у чорних
футболках. Це завдання складне і потребує значної концентрації
уваги.
Посередині
відео
з’являлася
жінка,
одягнена
в
костюм
горили, перетинала майданчик, де учасники пасували м’яч, била
себе
руками
перебувала
в
в
груди
кадрі
характерним
впродовж
9
жестом
секунд.
і
йшла
Це
відео
геть.
Горила
переглянули
тисячі
людей,
і
більше
половини
з
них
не
помітили
нічого
надзвичайного. Причина такої сліпоти — саме завдання рахувати
кількість пасів однієї команди, ігноруючи при цьому дії другої.
Жодна
не
людина,
помітити
якій
горили
не
в
давали
кадрі.
такого
Бачення
завдання,
та
не
може
орієнтування
—
це
автоматичні функції Системи 1, але їхня діяльність залежить від
кількості уваги, виділеної на реагування на певні подразники. Як
зауважують
автори
дослідження,
найпоказовіше
спостереження
з їхнього експерименту — це подив, з яким учасники реагували
на його результати: ті, хто не помітили горили, були переконані,
що її там і не було, адже вони не уявляють, що могли пропустити
такий неймовірний епізод. Цей експеримент з горилою яскраво
ілюструє два важливі факти про наш розум: ми можемо бути сліпі
до
очевидного,
та
водночас
ми
можемо
бути
сліпі
й
до
нашої
сліпоти.
Стислий зміст
Взаємодія двох систем — наскрізна тема цієї книги, стислий зміст
якої
варто
активні
викласти.
завжди,
автоматично,
режимі
а
Я
коли
частка
пропозиції
ми
Система
мінімальних
незначна
стверджую,
для
її
не
2
2:
1
Система
перебуває
коли
потенціалу.
Система
спимо.
завжди
зусиль,
Системи
що
і
1
в
Система
функціонує
комфортному
використовується
Система
1
враження,
2
постійно
передчуття,
лише
продукує
наміри
та почуття. Якщо Система 2 їх схвалює, враження та передчуття
перетворюються
Якщо
все
Система
йде
2
на
переконання,
добре,
приймає
модифікаціями
чи
без
а
так
воно
пропозиції
них.
а
Ви
імпульси
—
здебільшого
Системи
найчастіше
1
на
і
із
берете
свідомі
дії.
відбувається,
незначними
на
віру
свої
враження і дієте відповідно до своїх бажань, і з цим зазвичай усе
гаразд.
Коли
Система
допомогу
до
1
стикається
Системи
зосередженого
2
для
розв’язання
з
труднощами,
підтримки
поточної
то
звертається
ретельнішого
проблеми.
та
по
більш
Система
2
мобілізується в ситуаціях, коли Система 1 не може дати відповідь
на поставлене питання, що, швидше за все, і сталося, коли вам
потрібно
заклик
було
до
перемножити
концентрації
17
і
уваги
24.
в
Ви
також
будь-якій
можете
ситуації,
відчути
коли
ви
здивовані. Система 2 активується тоді, коли якась подія порушує
модель
не
світу,
яку
стрибають,
навпростець
з
горилою
потрібна
і
підтримує
коти
через
скеровує
цю
що
для
кількість
увагу:
ви
1.
У
а
горили
гавкають,
баскетбольні
показує,
певна
не
Система
уваги.
А
подій,
тоді
світі
не
майданчики.
виявлення
будете
такому
пхаються
Експеримент
які
нас
дивують,
здивування
прискіпливо
ліхтарі
активує
роздивлятися,
що
відбувається, ви шукатимете у своїй пам’яті історію, яка зможе
прояснити дивну ситуацію.
До
компетенції
моніторинг
вашої
Системи
2
поведінки
також
—
саме
належить
вона
постійний
змушує
вас
бути
чемними, навіть коли ви розлючені, а також фокусує вашу увагу,
коли
ви
керуєте
машиною
вночі.
Система
2
мобілізується
особливо потужно, коли з’ясовує, що ви от-от зробите помилку.
Пригадайте
будь-яку
наговорити
потім
комусь
зібратися
і
ситуацію,
грубощів,
в
але
заспокоїтися.
якій
ви
вже
стрималися,
Якщо
і
були
як
підсумувати,
готові
важко
то
було
більшість
того, що ви (тобто ваша Система 2) думаєте та робите, продукує
ваша Система 1, але Система 2 перебирає на себе керування тоді,
коли ситуація ускладнюється, і зазвичай останнє слово — за нею.
Розподіл
роботи
ефективний.
Він
між
Системою
дозволяє
1
та
мінімізувати
Системою
зусилля
й
2
дуже
підвищити
продуктивність. Здебільшого цей механізм працює без проблем,
бо Система 1 робить усе професійно, її моделі відомих ситуацій
точні
у
на
й
адекватні
так
короткостроковій
виклики
—
само,
як
перспективі,
оперативні
й
теж
і
а
її
її
зазвичай
прогнози
первинні
адекватні.
подій
реакції
Водночас
Система 1 також має свої вади у формі систематичних помилок
й упереджень, до яких вона схильна за певних обставин. Як ми
побачимо
далі,
вона
може
давати
відповіді
на
легші
питання
замість тих, які їй насправді були поставлені, і, на жаль, недобре
розуміється
Системи
1
на
логіці
полягає
в
чи
тому,
статистиці.
що
її
не
Ще
можна
одне
так
обмеження
просто
взяти
і вимкнути. Якщо на екрані показати слово відомою вам мовою,
ви прочитаєте його автоматично — хіба що ваша увага повністю
14
зосереджена на чомусь іншому
.
Конфлікт
Рис. 2 — це варіант класичного експерименту на вияв конфлікту
між двома системами. Спробуйте виконати цю вправу, перш ніж
15
читати далі
.
Ви, без сумніву, успішно впоралися з вимовлянням правильного
слова в обох завданнях, але так само напевне відкрили для себе,
що деякі частини цього завдання були суттєво легші за інші. Коли
потрібно
було
визначити
колонкою
ви
впоралися
правої,
з
якою
читали
не
так
великий
без
довелося
швидко,
а
чи
дрібний
особливих
напружитися:
можливо,
й
зусиль,
ви
шрифт,
на
з
лівою
відміну
від
уповільнювалися,
запиналися.
Коли
ви
називали розташування слів стосовно центру, то набагато легше
впорались із правою колонкою.
Ці завдання залучають Систему 2, адже вимовляти «дрібний/
великий»
чи
регулярно,
завдання,
«праворуч/ліворуч»
коли
ви,
проглядаєте
зокрема,
—
це
колонку
програмували
не
слів.
те,
що
ви
Готуючись
вашу
пам’ять
робите
до
так,
цього
щоб
необхідні слова (великий та дрібний для першого завдання) були
готові «злітати з язика». Надання переваги саме цим ключовим
словам
ефективно
практично
із
другою
спрацювало
ігнорували
колонкою
для
значення
ви
вже
першої
інших
не
колонки,
коли
ви
слів,
проте
у
так
легко
ігнорувати
могли
випадку
значення слів. Друга колонка містить саме ті слова, на які ви себе
«запрограмували», і тому ігнорувати їх було важче. Безумовно, ви
змогли
прочитати
виконання
Напругу
цієї
все
правильно,
частини
викликала
але
завдання
суперечність
темп
було
між
уповільнився,
трохи
бо
некомфортне.
завданням,
яке
ви
мали
намір виконати, з одного боку, та автоматичною відповіддю, яка
проривалася
і
заважала
правильно
виконувати
це
завдання,
з другого.
Конфлікт
та
наміром
у
нашому
не
у
як
суперечність
цю
реакцію
житті.
витріщатися
ресторані.
Нам
на
Так
само
автоматичною
контролювати
усім
дивно
між
знайомі
вдягнену
ми
знаємо,
ситуації,
пару
як
доволі
за
поширений
коли
сусіднім
складно
реакцією
важко
столиком
зосередитися
на читанні нудної книжки, якщо ми відчуваємо, що прокручуємо
в пам’яті саме той момент, коли текст втратив для нас будь-який
сенс. У місцевостях із суворими зимами чимало водіїв пам’ятають,
як заносить на слизькій дорозі, коли замість «природних» дій вони
змушені виконувати завчені інструкції: «Кермо — в бік заносу,
в жодному разі не тиснути на гальма!». У житті кожної людини
точно
траплялася
ситуація,
коли
доводилося
стримувати
себе
і
не послати когось до біса. Одне із завдань Системи 2 — подолання
імпульсів Системи 1. Іншими словами, Система 2 відповідає за
самоконтроль.
Ілюзії
Щоб
оцінити
автономність
Системи
1,
а
також
для
чіткішого
розрізнення вражень та переконань, уважно подивіться на рис. 3.
Загалом картинка нічим не примітна: дві горизонтальні лінії
різної довжини, до яких домальовані стрілочки, спрямовані в різні
боки. Нижня лінія помітно довша за верхню.
Більшість
із
нас
саме
так
і
бачить
це
зображення,
тож
цілком
природно, що ми віримо в те, що бачимо. Якщо вам раніше вже
траплялося це зображення, то ви впізнаєте в ньому відому ілюзію
Мюллера-Лаєра. Приклавши лінійку та помірявши лінії, ви легко
переконаєтеся,
що
горизонтальні
лінії
насправді
мають
абсолютно однакову довжину.
Тепер, помірявши лінії, ви — тобто ваша Система 2, свідома
істота, яку ви називаєте «я», — переконалися в іншому: ви знаєте,
що
ці
лінії
довжину,
однакової
то
ви
бачитимете
не
відповісте
те,
нижню
лінію
вам
довшою.
здаватиметься
результатам
довжини.
замірів,
виконувати
її
але
функцій:
Якщо
що
як
ви
довшу
Проте
за
свідомо
можете
не
запитають
знаєте.
Ви
не
вас
верхню
й
змусити
їхню
надалі
—
вирішили
змусити
можете
ви
про
вона
вірити
Систему
себе
1
бачити
обидві лінії як однакові, хоч і знаєте, що вони однакові. Для того,
щоб опиратися цій ілюзії, ви спроможні зробити лише одне —
навчитися не довіряти своїм враженням про довжину ліній, коли
до
них
прикріплені
«стрілки».
Щоб
застосовувати
цей
принцип
на практиці, ви повинні вміти розпізнавати саму схему дії ілюзії
і тримати в думці те, що ви про неї знаєте. Якщо ви спроможні це
зробити, ілюзія Мюллера-Лаєра більше ніколи вас не обдурить.
Водночас одна з ліній усе одно здаватиметься вам довшою.
Не
всі
ілюзії
називаємо
курсах,
я
візуальні.
когнітивними
прослухав
Існують
й
ілюзіями.
кілька
ілюзії
мислення,
Навчаючись
дисциплін
з
теорії
на
та
які
ми
старших
практики
психотерапії. На одній із лекцій викладач поділився з нами своєю
неоціненною
медичною
мудрістю.
Він
розповів
нам
таке:
«Раз
у раз вам траплятиметься пацієнт, що переповідатиме вам епічну
історію свого невдалого попереднього лікування. Його лікували
різні фахівці, але всі вони виявилися невдахами і не змогли йому
допомогти. Такий пацієнт може аргументовано пояснювати вам,
що всі попередні лікарі його неправильно розуміли, і скаже, що
одразу відчув, що ви — інший. Ви теж відчуєте, що відрізняєтеся
від
інших
лікарів
і
що
саме
ви
зрозумієте
його
і
зможете
допомогти». Саме на цьому місці викладач різко підвищив голос
і суворо промовив: «Навіть не думайте лікувати цього пацієнта!
Виженіть
його
геть
зі
свого
кабінету!
Він
майже
напевно
психопат, і ви не зможете йому допомогти».
Багато років по тому я дізнався, що викладач застерігав нас про
так
і
званий
«психопатичний
провідні
викладача
ілюзії
шарм»,
або
фахівці-психотерапевти
була
абсолютно
Мюллера-Лаєра.
Викладач
психопатів,
підтвердили,
16
слушна
повабність
.
Ситуація
учив
що
дуже
нас
порада
подібна
не
до
співчувати
пацієнтові: він уважав, що наша симпатія до пацієнтів вийде з-під
нашого ж контролю, адже походитиме із Системи 1. До того ж нас
ніколи не вчили з підозрою оцінювати те, що ми відчуваємо до
наших
пацієнтів.
пацієнта,
що
небезпечний
Нам
має
знак,
пояснювали,
тривалу
як
що
історію
«стрілки»
на
сильна
прив’язаність
невдалих
кінцях
лікувань,
паралельних
до
—
ліній.
Це ілюзія — когнітивна ілюзія, — і мене (Систему 2) навчили її
ідентифікувати
та
порадили
не
довіряти
їй
і
тим
паче
нічого
не робити під її впливом.
Найчастіше постає питання, чи існує спосіб подолати когнітивні
ілюзії.
Наведені
відповідями.
приклади
Система
1
не
обнадіюють
функціонує
нас
автоматично
позитивними
і
її
не
можна
вимкнути самохіть, тому часто дуже важко запобігти помилкам
інтуїтивного мислення. Упереджень не завжди можна уникнути,
адже Система 2 може просто не знати, що це помилка. Навіть
якщо в Системи 2 уже є підказки, вберегтися від помилок можна,
лише якщо Система 2 додатково стежитиме за цим і, відповідно,
докладатиме
у
своїй
роботі
додаткових
зусиль.
Зрозуміло,
що
безперестанку пильнувати все своє життя — не дуже добре, і тим
паче не дуже практично. Постійно сумніватися у своєму мисленні
було
б
неймовірно
повільна
в
і
не
ухваленні
буде
виснажливо,
досить
імовірність
того
ефективна,
щоденних,
компроміс:
до
рутинних
навчитися
припуститися
ж
щоб
Система
заступати
рішень.
висока,
занадто
Систему
Найкращим
розпізнавати
помилки
2
1
виходом
ситуації,
в
докласти
більших
і
яких
зусиль для уникнення помилок у ситуаціях з високими ставками.
Ця книга ґрунтується на припущенні про те, що чужі помилки
легше розпізнавати, ніж свої власні.
Корисні вигадки
Вам запропоновано думати про дві системи як про двох агентів,
що
діють
у
межах
нашого
характерами
та
вміннями
слабкостями.
системи
та
розуму,
особливостями,
будуть
Я
зі
своїми
часто
підметами
своїми
—
індивідуальними
сильними
вживатиму
суб’єктами
сторонами,
речення,
дій
де
ці
(приміром,
«Система 2 розв’язує завдання на множення»).
У
професійних
колах
такі
формулювання
вважають
великим
гріхом, бо вони створюють хибне уявлення про те, що думки й дії
конкретної людини можна пояснити думками та діями маленьких
17
чоловічків у її голові
. За граматичною структурою це речення
про Систему 2 подібне до речення «Дворецький краде з кишень
дрібні
гроші».
Мої
колеги
вказали
б
на
те,
що
дії
дворецького
загалом пояснюють, чому з кишень одягу зникають дрібні гроші,
але вони справедливо засумнівалися б, чи попереднє речення про
Систему
2
чисел
прикладах
і
у
пояснює,
зрозуміле
як
на
речення,
відбувається
множення.
яке
обчислення
Моя
приписує
добутку
відповідь
сам
така:
процес
двох
стисле
множення
Системі 2, має на меті описати її, а не пояснити. Це речення має
сенс
лише
в
контексті
того,
що
ви
вже
знаєте
про
Систему
2.
У цьому стисло йдеться про таке: «Мозковий процес виконання
арифметичних
зусиль;
ліворуч;
його
дій
не
його
є
слід
свідомим
процесом,
виконувати
супроводжує
на
що
дорозі,
розширення
потребує
коли
зіниць
і
ви
певних
повертаєте
пришвидшене
серцебиття».
Аналогічно
у
стандартній,
твердження
буденній
«Водіння
ситуації
машини
належить
до
по
шосе
компетенції
Системи 1» означає, що на вигинах траси людина керує машиною
автоматично,
означає,
на
що
вільній
«Система
на
майже
докладаючи
досвідчений
трасі
2
і
не
образу»
не
водночас
дала
означає,
агресивніше,
якби
водій
може
міг
його
Це
Нарешті
відреагувати
відреагувати
здатність
також
машиною
розмовляти.
нерозсудливо
Джеймс
спрацювала
зусиль.
керувати
кимось
Джеймсу
що
не
з
ніяких
набагато
контролювати
себе (наприклад, якби він був напідпитку).
Система 1 та Система 2 посідають таке важливе місце в історії,
яку я оповідатиму в цій книжці, що я мушу абсолютно чітко це
проговорити: вони — вигадані дійові особи. Системи 1 та 2 — це
в
жодному
разі
не
системи
в
їх
класичному
розумінні
—
як
сукупності складників, що взаємодіють один з одним. Для жодної
з
них
у
мозку
сконцентровані.
не
Ви
існує
цілком
конкретної
ділянки,
справедливо
де
можете
вони
запитати:
а навіщо взагалі вводити вигаданих дійових осіб із недоладними
іменами в таку серйозну книгу? Відповідь: дійові особи корисні
саме з огляду на деякі особливості нашого розуму — і вашого,
і мого. Ми сприймаємо і розуміємо речення набагато простіше,
якщо воно описує дію певного агента (Системи 2), а не розповідає
про сутність і властивості якогось абстрактного явища. Іншими
словами,
«Система
2»
як
підмет
«ментальна
арифметика».
Систему
судячи
1,
з
звучить
Розум,
усього,
має
в
реченні
краще,
особливо
коли
йдеться
особливу
здатність
ніж
про
складати
та інтерпретувати історії про активних агентів — дійових осіб,
з
їхніми
особистісними
рисами,
звичками,
здатностями.
Ви
швиденько сформували свою негативну думку про дворецькогозлодія, ви очікуєте від нього ще якихось капостей і ще деякий час
про
нього
пам’ятатимете.
Сподіваюся,
що
саме
так
у
вашому
мозкові відкладеться інформація про обидві системи.
Постає
та
питання,
«Система
2»,
а
чому
не
краще
називати
описовими
їх
поняттями
«Система
1»
«автоматична
система» та «система зусиль». Відповідь проста: на вимовляння
«автоматична
система»
витрачається
більше
часу,
ніж
на «Система 1», тож у вашій робочій пам’яті ця фраза забрала б
18
більше місця
пам’ять,
. Це важливо, адже все, що завантажує вашу робочу
водночас
ослаблює
вашу
здатність
мислити.
Для
того,
щоб
в
легше
ній
ідентифікувати
маєте
головних
познайомитися,
героїв
варто
книги,
з
якими
використовувати
ви
назви
«Система 1» та «Система 2» як своєрідні прізвиська, на кшталт
«Боб»
чи
міркувань
«Джо».
про
Ці
вигадані
ухвалення
системи
рішень
та
спростять
здійснення
мені
вибору,
виклад
а
вам
допоможуть краще зрозуміти те, про що я розповідаю.
Розмови про Систему 1 та Систему 2
«У нього склалося враження, але деякі його враження — ілюзії».
«Це була бездоганна реакція Системи 1. Вона відреагувала на загрозу ще до того,
як свідомо змогла її розпізнати».
«Зараз промовляє твоя Система 1. Заспокойся, сповільни темп і дозволь Системі 2
узяти ситуацію під свій контроль».
РОЗДІЛ 2. УВАГА ТА ЗУСИЛЛЯ19
Я
кщо за мотивами цієї книги вийде фільм (що, втім, украй
малоймовірно),
другого
плану,
Система
але
2
гратиме
вважатиме
себе
в
ньому
при
персонажа
цьому
головною
героїнею. Визначальне для Системи 2 у цій історії — це те, що її
діяльність
потребує
значних
зусиль,
але
її
ключова
характеристика — лінь, уперте небажання докладати більше за
необхідний мінімум зусиль. Як наслідок, думки і дії, що нібито
належать Системі 2, насправді часто — справа рук іншої героїні
нашої історії, тобто Системи 1. Водночас лише Система 2 може
виконати деякі життєво важливі завдання, які потребують зусиль,
самоконтролю і можливі лише за умови подолання інтуїтивних
та інші імпульсів Системи 1.
Ментальне зусилля
Якщо
ви
хочете
потужності,
зможе
відчути,
вам
довести
у
як
цьому
ваші
ваша
Система
допоможе
когнітивні
2
вправа.
здібності
працює
За
до
5
на
повній
секунд
межі.
вона
Спочатку
вигадайте та запишіть на окремих картках кілька комбінацій по
чотири цифри: всі вони мають бути різні. Зверху на них покладіть
порожню
картку.
Вправа,
яку
ви
зараз
виконаєте,
називається
«Додати 1». Це слід робити так:
Почніть відбивати чіткий ритм (а ще краще — встановіть метроном на 1 удар
за секунду). Зніміть зі стосика верхню порожню картку, а потім уголос прочитайте
чотири цифри, записані на наступній картці. Почекайте, поки відіб’ються два такти,
а потім проговоріть записану комбінацію цифр, збільшивши кожну з них на 1. Якщо
записана комбінація була 5294, то правильна відповідь після двох тактів — 6305.
Зважайте на ритм: це важливо.
Небагато
хто
може
впоратися
з
більше
як
чотирма
цифрами
у вправі «Додати 1», але якщо ви хочете спробувати складнішу
вправу, то спробуйте «Додати 3».
Якщо вас цікавить, що відбувається з вашим тілом, поки мозок
зайнятий
важкою
працею,
складіть
у
себе
на
столі
два
стоси
книжок. На одному з них встановіть камеру, а на другий обіпріть
своє
підборіддя.
дивіться
в
Виконуючи
камеру.
вправи
«Додай
Переглянувши
запис,
1»
або
ви
«Додай
помітите,
3»,
як
змінюється розмір ваших зіниць, що надійно свідчить про тяжку
роботу вашого мозку.
Із вправою «Додай 1» у мене довга особиста історія. На початку
своєї
академічної
кар’єри
я
провів
рік
у
Мічиганському
університеті — в лабораторії вивчення гіпнозу. Шукаючи якусь
цікаву
тему
для
Америкен»
я
власного
натрапив
дослідження,
на
статтю
в
журналі
Екгарда
«Сайнтіфік
Гесса,
де
він
20
стверджував, що очі — це вікна душі
. Нещодавно я перечитав цю
публікацію, і вона, як і колись, знову справила на мене враження.
Статтю
Гесс
розпочинає
з
розповіді
про
те,
як
його
дружина
помітила, що його зіниці збільшуються, коли він роздивляється
зображення
чарівливих
приголомшливими
на
одній
із
Відмінність
видається
краєвидів,
фотографіями
них
здається
а
вродливої
закінчує
жінки,
привабливішою,
між
зображеннями
більш
миловидою,
лише
її
одна:
зіниці
яка
чомусь
на
другій.
ніж
на
двома
тому,
розширені,
де
жінка
натомість
на другому — звужені. Гесс також пише про вживання беладони
як
косметичного
засобу
для
розширення
зіниць,
про
покупців
на базарі, які вдягали темні окуляри, щоб продавці не помічали
їхньої зацікавленості товаром.
Один із результатів досліджень Гесса захопив мене особливо.
Він
помітив,
що
зіниці
—
це
чутливі
індикатори
кількості
докладених мозкових зусиль. Вони суттєво розширюються, коли
люди перемножують двозначні цифри, та й узагалі: що складніше
завдання, то більше розширюються зіниці. Його спостереження
також
показали,
відрізняється
від
що
наша
реакція
емоційного
на
збудження.
розумові
зусилля
Попри
те,
що
дослідження Гесса не стосувалося гіпнозу, я все одно вирішив для
себе, що візуальний показник розумових зусиль — перспективна
дослідницька
тема.
Джексон
Бітті,
аспірант-дослідник
цієї
ж
лабораторії, поділяв мій ентузіазм, і ми взялися до роботи.
Для
свого
експерименту
ми
з
Бітті
обладнали
приміщення,
21
схоже на кабінет офтальмолога: учасник експерименту
спирався
підборіддям
на
прослуховував
у
такт
спеціальну
записану
метронома.
спрацьовував
З
підставку,
інформацію
кожним
інфрачервоний
фіксувалося
зображення.
і
дивився
в
камеру,
відповідав
на
питання
ударом
метронома
спалах,
Після
за
щосекунди
допомогою
кожного
якого
експерименту
ми
стрімголов бігли проявляти плівку, виводили зображення зіниць
на
екран
і,
ідеально
озброївшись
підходив
для
лінійками,
молодих
вимірювали
і
їх.
нетерплячих
Цей
метод
дослідників:
результати своїх дослідів ми отримували майже миттєво, і вони
були чіткі і зрозумілі.
Ми з Бітті зосередилися на завданнях на кшталт «Додати 1», де
нам було точно відомо, про що думає наш піддослідний у будьякий
момент
часу.
Ми
записували
послідовності
цифр
у
ритмі
метронома і просили учасників експерименту в такому самому
темпі
повторювати
Незабаром
ми
щосекунди
—
або
видозмінювати
виявили,
залежно
що
від
цифри
по
одній.
розмір
зіниць
змінювався
кількості
зусиль,
витрачених
на виконання завдання. Графік реакції мав форму перевернутої
літери «V». Коли ви намагалися виконати завдання «Додати 1» або
«Додати 3», то з’ясували для себе, що напруга зростає з кожною
почутою
і
цифрою,
відразу
рядок.
ж
після
точно
майже
паузи
Поступово,
короткострокову
зіниць
стає
в
поспішаєте
міру
пам’ять,
того,
ця
відповідали
експерименту:
довші
нестерпною,
сформувати
як
ви
напруга
слабшає.
цифр
ви
впродовж
видозмінений
«розвантажуєте»
суб’єктивним
ланцюжки
поки
Дані
про
відчуттям
стабільно
свою
розмір
учасників
зумовлювали
сильніше розширення зіниць, необхідність видозмінювати цифри
посилювала напругу, а найбільший розмір зіниць припадав на пік
докладених
зусиль.
Вправа
«Додати
1»
на
прикладі
комбінацій
із чотирма цифрами змушувала зіниці розширюватися більше, ніж
коли
треба
Вправа
було
«Додати
виявилася
запам’ятати
3»,
і
негайно
виконувати
найскладнішою
з
яку
усіх.
відтворити
набагато
Упродовж
сім
важче,
перших
5
цифр.
взагалі
секунд
зіниця розширюється приблизно на 50 % від початкового розміру,
а
серцебиття
частішає
на
7
ударів
за
22
хвилину
.
Це
найбільше
навантаження, з яким люди можуть працювати: якщо вимагати
більшого, вони просто здаються. Коли ми пропонували учасникам
експерименту більше цифр, ніж вони були здатні запам’ятати, їхні
зіниці переставали розширюватись і навіть скорочувалися.
Кілька
місяців
обладнана
ми
працювали
система
камер
в
просторому
спостереження,
підвалі,
що
де
була
транслювали
на екран у коридорі зображення зіниць піддослідного та звук того,
що
відбувалося
в
лабораторії.
Зіниця
на
екрані
виходила
великою — близько 30 см у діаметрі, й усі відвідувачі лабораторії
з цікавістю спостерігали, як вона розширюється і скорочується.
Ми розважалися й водночас дивували гостей, вгадуючи, в який
саме момент піддослідний перестав виконувати завдання. Під час
множення в думці зіниця за кілька секунд сильно розширювалася
і лишалася в такому стані, поки учасник експерименту працював
над завданням. Щойно він знаходив рішення або відмовлявся далі
виконувати завдання, зіниця негайно скорочувалася. За цим усім
ми
спостерігали
з
коридору
і
час
від
часу
дивували
як
піддослідних, так і наших гостей, запитуючи в них: «Чому ви зараз
перестали
працювати?».
дізналися?».
На
що
ми
У
їм
відповідь
ми
відповідали:
часто
«Ми
чули:
«А
зазираємо
як
у
ви
вашу
душу».
Наші
з
прості
коридора
спостереження
часто
давали
не
за
перебігом
менше
корисної
експерименту
інформації,
ніж
суворо формалізовані експерименти. Я зробив важливе відкриття,
спостерігаючи
завданнями.
за
зіницями
Вона
розмовляла
підборіддя
залишалося
здивувало,
що
поки
жінки
на
вона
опорі,
з
в
перерві
між
двома
експериментатором,
тож
говорила
я
і
міг
бачити
слухала,
її
її
а
очі.
зіниці
її
Мене
помітно
не розширювалися. На відміну від наших завдань, проста розмова,
очевидно, потребувала зовсім небагатьох зусиль, тобто не більше,
ніж
необхідно
для
запам’ятовування
двох-трьох
цифр.
Мене
осяяло саме в той момент, коли я нарешті збагнув, що для нашого
експерименту
таку
картину:
ми
вибрали
життя
направду
нашого
складні
розуму
—
я
завдання.
Я
уявив
називаю
це
саме
Системою 2 — зазвичай минає в ритмі неквапливої прогулянки,
яка
на
час
від
часу
божевільний
змінюється
спринт.
на
біг
«Додати
підтюпцем,
1»
і
а
іноді
«Додати
3»
—
—
й
це
спринтерські забіги, а звичайна розмова — прогулянка.
Ми
з’ясували,
що
люди
в
стані
розумового
спринту
можуть
стати
практично
свою
горилу
сліпими.
Автори
«невидимою»,
підрахунком
пасів
драматичний
приклад
«Невидимої
відвернувши
м’яча.
Ми
сліпоти
горили»
увагу
описали
під
час
зробили
спостерігачів
набагато
менш
виконання
вправи
«Додати 1». Нашим піддослідним під час роботи демонстрували
низку
літер,
які
залишалося
учасників
у
ході
швидко
23
спалахували
пріоритетним,
також
просили
виконання
але
Завдання
наприкінці
повідомити,
завдання.
.
Головним
чи
з
цифрами
експерименту
з’являлася
відкриттям
літера
стало
«К»
те,
що
здатність помічати появу потрібної літери і повідомляти про це
змінювалася протягом 10 секунд виконання вправи. Спостерігачі
майже
ніколи
не
пропускали
букви
«К»,
якщо
її
показували
на початку або в кінці завдання «Додати 1», але майже в половині
випадків у момент найбільшої напруги вони її не бачили, хоча
в
нас
були
фотографії
того,
що
їхні
широко
розплющені
очі
дивляться просто на неї. Графік зроблених помилок при виявленні
літери
і
«К»
графік
мав
форму
перевернутої
розширення
переконала:
зіниці
зіниць.
виявилися
Ця
літери
«V»
схожість
непоганим
—
так
ще
само
більше
маркером
як
нас
фізичного
збудження, яке супроводжує розумові зусилля, а це означає, що
ним
можна
користуватися
в
подальших
дослідженнях,
щоб
зрозуміти, як працює розум.
Подібно
до
електричного
лічильника
на
стіні
будинку
чи
в коридорі біля квартири, зіниці показують, як інтенсивно ви саме
зараз
використовуєте
свою
24
розумову
енергію
,
до
того
ж
ця
аналогія — ще глибша. Ви використовуєте електрику залежно від
того,
що
вам
потрібно
зробити:
увімкнути
лампочку,
щоб
у кімнаті стало світло, чи насмажити тостів. Увімкнена лампочка
чи
тостер
не
більше.
обмежено
завдання
споживають
Так
само
і
контролюємо
зусиль.
необхідну
ми
вирішуємо,
кількість
Скажімо,
кількість
вам
що
електрики,
нам
витрачених
показують
робити,
на
але
але
виконання
чотири
цифри
(наприклад, 9462) і кажуть, що ваше життя залежить від того, чи
зможете ви втримати їх у пам’яті впродовж 10 секунд. Хай як би
ви прагнули вижити, ви не зможете витратити на це завдання
стільки
ж
сил,
скільки
вам
довелося
б
віддати
вправи «Додати 3» із цими самими цифрами.
на
виконання
Система 2, так само як і електрична мережа у вашому будинку,
має обмежені можливості, але на перевантаження вони реагують
по-різному.
У
разі
надмірного
спрацьовує
запобіжник,
Натомість
реакція
й
вибіркова:
який
на
Система
навантаження
одночасно
розумове
2
захищає
на
вимикає
всі
перевантаження
найважливіші
мережу
прилади.
—
види
точна
діяльності
в такий спосіб, щоб забезпечити необхідну для їх провадження
увагу,
на
а
«запасні
виконання
потужності»
інших
завдань.
У
щомиті
нашому
перерозподіляються
варіанті
експерименту
з горилою ми просили піддослідних віддати перевагу завданням
із цифрами. Ми знаємо, що вони дотрималися цієї вказівки, тому
що
синхронна
демонстрація
літер
не
вплинула
на
виконання
основного завдання. Якщо літера з’являлася в момент сильного
розумового
а
коли
напруження,
видозміна
учасники
цифр
досліду
потребувала
її
просто
менше
не
бачили,
зусиль,
літеру
помічали краще.
Складна
модель
еволюційних
на
не
процесів.
найсерйозніші
шанси
на
розподілу
лише
Швидке
загрози
виживання,
людям.
уваги
і
або
ця
Система
—
орієнтування
сприятливі
здатність,
1
результат
навіть
умови
безумовно,
сучасної
тривалих
і
реакція
покращують
притаманна
людини
в
разі
небезпеки перехоплює керування і спрямовує всі ресурси на дії
для
самозахисту.
заносить
на
Уявіть,
слизькій
що
ви
дорозі.
за
Ви
кермом,
і
зрозумієте,
машину
що
раптово
відреагували
на загрозу раніше, ніж повністю її усвідомили.
Співпраця з Бітті тривала лише рік, але вона суттєво вплинула
на наші подальші кар’єри. Бітті згодом став провідним фахівцем
у галузі «когнітивної пупілометрії»4, а я написав книжку «Увага
та зусилля», яка багато в чому ґрунтувалася на наших спільних
відкриттях
і
подальших
дослідженнях,
які
я
провів
рік
по
тому
в Гарварді. Ми багато дізналися про процес роботи мозку (який
я
тут
називаю
Системою
2)
шляхом
вимірювання
розширення
зіниці в ході виконання різних завдань.
Коли
ви
опановуєте
нову
навичку,
з
часом
її
застосування
починає потребувати дедалі менших затрат енергії. Дослідження
мозку
показують,
що
згодом
під
час
виконання
25
активізується дедалі менше його ділянок
певної
дії
. Подібним чином діє
й
талант.
Люди
з
високим
інтелектом
витрачають
менше
сил
на виконання завдань, про що свідчить як розмір їхніх зіниць, так
26
і безпосередня активність головного мозку
. І до фізичних, і до
розумових
той
зусиль
застосовний
27
найменшої
напруги»
.
Згідно
один
з
і
ним
із
самий
кількох
«закон
варіантів
досягнення однієї мети люди зрештою завжди обирають найменш
затратний. У цій економії дій зусилля — це затрати, а набуття
навичок
урівноважує
співвідношення
витрат
і
28
користі
.
Лінь
глибоко закорінена в нашій людській природі.
Завдання, виконання яких ми досліджували, впливали на зіниці
дуже по-різному. Спочатку всі піддослідні були бадьорі, активні
й
готові
до
роботи,
підвищеним
рівнем
мабуть,
дещо
когнітивної
перезбуджені
готовності,
ніж
і
з
трохи
зазвичай.
Необхідність запам’ятати одну-дві цифри або прив’язати до цифри
слово
(наприклад,
3
=
«двері»)
зумовлювали
короткотермінове
підвищення рівня активності, але воно було зовсім незначне —
всього
5
%
від
збільшення
діаметра
зіниці
під
час
виконання
вправи «Додати 3». Завдання на розрізнення висоти двох тонів
змушувало зіниці розширюватися набагато сильніше. Нещодавні
дослідження
показали,
що
приборкання
бажання
читати
слова,
які відвертають увагу (як на рис. 2 у попередньому розділі), також
29
потребує помірних зусиль
. На виконання тестів короткочасної
пам’яті
з
шести-семи
зусиль.
Як
використанням
ви
самі
знаєте,
прохання
цифр
необхідно
згадати
і
назвати
більше
номер
телефону або день народження чоловіка чи дружини спричиняє
коротку, але суттєву напругу, адже, шукаючи відповідь, у пам’яті
потрібно утримувати всю комбінацію цифр. Перемножити в думці
двозначні числа чи виконати вправу «Додати 3» — це практично
крайня межа здібностей більшості людей.
Що
ж
змушує
одні
когнітивні
операції
споживати
більше
ресурсів, ніж інші? Які «продукти» ми купуємо коштом уваги? Що
таке може робити Система 2, на що не здатна Система 1? Тепер
ми маємо попередні відповіді на ці питання.
Зусилля необхідні, щоб одночасно утримувати в пам’яті кілька
ідей, які потребують окремих дій або ж які необхідно поєднувати
за певними правилами: наприклад, подумки повторювати перелік
покупок, коли ви заходите в супермаркет, вибирати між м’ясом
і рибою в ресторані чи порівнювати дивний результат опитування
з інформацією про те, що обсяг вибірки — малий. Лише Система 2
спроможна
дотримуватися
правил,
порівнювати
об’єкти
за
кількома параметрами та обирати варіанти свідомо. Автоматична
Система 1 таких здібностей не має. Система 1 розпізнає прості
співвідношення
(«вони
схожі»,
«син
набагато
вищий
за
свого
батька») і якісно збирає інформацію про один об’єкт, але не може
впоратися з кількома темами водночас і не вміє використовувати
суто статистичну інформацію. Система 1 визначить, що чоловік,
про якого кажуть, що він «спокійний та охайний, любить порядок
й організованість, а деталі для нього дуже важливі», скидається
на
з
карикатурного
фактом,
Система
2.
що
бібліотекаря,
але
пов’язати
бібліотекарів-чоловіків
Зрозуміло,
що
Система
2
мало,
вміє
це
це
в
відчуття
змозі
робити,
лише
але
мало
людей знають, як залучити її до виконання цього завдання.
Найважливіша
«настанови
на
здатність
на
завдання»:
дотримання
інструкцій,
людини.
Розгляньмо
таке
Системи
вона
які
не
2
може
—
уміння
програмувати
відповідають
завдання:
приймати
пам’ять
звичній
порахуйте,
реакції
скільки
разів
на цій сторінці трапляється літера «Д». Раніше ви такого завдання
не виконували, а отже автоматично зробити цього не зможете,
але ваша Система 2 цілком упорається. Потрібні деякі зусилля,
щоб налаштуватися на виконання завдання, а потім успішно його
реалізувати,
опису
і
з
процесу
часом
воно
прийняття
та
здаватиметься
завершення
вам
простішим.
настанов
на
Для
завдання
психологи ввели термін «виконавчий контроль», а нейробіологи
визначили основні ділянки мозку, які відповідають за виконавчі
функції.
Одна
конфліктів.
набагато
з
цих
Інша
краще
приматами
і
—
ділянок
завжди
залучена
префронтальна
розвинена
відповідає
за
в
кора
людини
операції,
які
до
залагодження
головного
порівняно
зазвичай
мозку
з
—
іншими
пов’язують
30
з інтелектом
.
Тепер припустімо, що наприкінці сторінки ви отримаєте нове
завдання — порахувати всі коми на наступній сторінці. Це буде
складніше, адже вам доведеться долати щойно набуту схильність
звертати
в
увагу
останнє
на
літеру
десятиліття
«Д».
Одне
зробили
з
важливих
фахівці
в
відкриттів,
галузі
яке
когнітивної
психології,
полягає
в
тому,
що
перемикання
між
завданнями
31
потребує зусиль, особливо якщо часу на це обмаль
. «Додати 3»
і множення в думці складні саме тому, що потребують швидкого
перемикання.
одночасно
Щоб
виконати
утримувати
в
вправу
пам’яті
«Додати
кілька
3»,
цифр,
необхідно
пов’язувати
з кожною з них певну операцію: деякі цифри чекають на свою
чергу
на
перетворення,
32
озвученими
.
піддослідних
а
Сучасні
видозмінені
тести
постійно
завданнями,
вже
робочої
перемикатися
запам’ятовувати
—
на
чергу
бути
пам’яті
змушують
двома
складними
між
результати
одного
під
час
виконання другого. Ті, хто добре виконують ці тести, зазвичай
також
показують
33
інтелект
.
хороші
Однак
здатність
34
показник
інтелекту
оцінювати
різні
результати
.
керувати
Ефективність
аспекти
в
тестах
увагою
контролю
професійної
на
діяльності
—
загальний
не
уваги
просто
дозволяє
авіадиспетчерів
та пілотів Військово-повітряних сил Ізраїлю.
Обмежені
часові
додаткових
поспішати
зусиль.
вас
рамки
Під
також
час
змушував,
спонукають
виконання
по-перше,
вправи
докладати
«Додати
метроном,
а
3»
по-друге,
підганяло навантаження на пам’ять. Ви, наче жонглер із кількома
м’ячиками, не можете уповільнити хід. Ритм задається швидкістю
згасання
інформації
в
пам’яті:
вам
доводиться
оновлювати
і повторювати її, поки вона не зникла. Поспішати змушує будь-яке
завдання, що потребує утримання в пам’яті кількох ідей. Якщо
вам
не
робота
пощастило
буде
для
Найскладніші
мати
вас
форми
робочу
складна
пам’ять
великого
обсягу,
аж
відчуття
дискомфорту.
повільного
до
мислення
—
саме
то
ті,
ця
що
змушують думати швидко.
Виконуючи
вправу
«Додати
3»,
ви,
безумовно,
помітили,
що
вашому мозку незвично працювати за такої напруги. Навіть якщо
ви працюєте інтелектуально, то впродовж робочого дня виконуєте
дуже
небагато
завдань,
що
змушують
вас
докладати
стільки
ж
зусиль, як у вправі «Додати 3» або ж коли ви запам’ятовуєте шість
цифр,
щоб
негайно
їх
відтворити.
Зазвичай
ми
уникаємо
розумових перевантажень і радше розділяємо завдання на безліч
легких
в
етапів,
а
довгостроковій
проміжні
пам’яті
результати
або
на
їх
виконання
папері,
ніж
фіксуємо
погоджуємося
перевантажувати
свою
робочу
пам’ять.
Ми
долаємо
великі
відстані без поспіху і провадимо своє розумове життя за законом
найменшої напруги.
Розмови про увагу та зусилля
«Я не виконуватиму цього завдання за кермом авто. Від нього розширюються
зіниці. Воно потребує розумових зусиль!»
«Тут діє закон найменших зусиль. Він думатиме якомога менше».
«Вона не забула про збори. Вона була цілковито зосереджена на чомусь іншому,
коли ви казали про зустріч, і просто вас не почула».
«Спочатку мені на думку спала інтуїтивна відповідь Системи 1. Мені варто
спробувати свідомо пошукати інформацію в пам’яті».
4 Англ. pupillometry від «pupil» — зіниця. — Прим. ред.
РОЗДІЛ 3. ЛІНИВИЙ КОНТРОЛЕР
Щ
ороку я по кілька місяців проводив у Берклі, й одним
із
моїх
найулюбленіших
чотиригодинна
краєвидом
—
вимощеними
оперативно
на
прогулянка
затоку
стежками
з’ясував
занять
там
схилами
була
парку
Сан-Франциско.
парку
становив
найоптимальнішу
з
Мій
понад
і
щоденна
6
чудовим
маршрут
км.
Я
найзручнішу
досить
для
мене
швидкість — близько 11 хвилин на подолання одного кілометра.
Під час прогулянок я, звісно ж, спалював більше калорій, ніж якби
сидів
не
у
у
шезлонгу,
відчував
такому
жодного
темпі
працювати.
але
До
я
за
зручної
дискомфорту
також
того
умов
ж
я
міг
чи
для
напруги.
розмірковувати
вважаю,
що
себе
легка
й
швидкості
Прогулюючись
інтелектуально
фізична
активність
на кшталт прогулянки стимулює й бадьорить розум.
Система 2 також має свою природну швидкість. Ви витрачаєте
незначну
частку
своєї
розумової
енергії
на
поточні
роздуми
чи
на моніторинг того, що відбувається довкола, тож навіть коли ваш
мозок
не
робить
нічого
особливого,
він
усе
одно
працює,
але
з мінімальним напруженням. Спостереження за тим, що діється
навколо
не
чи
у
відбувається
вашій
нічого
голові,
особливого
за
і
звичайних
ви
не
умов,
занурюєтеся
коли
в
себе,
потребує мінімальних зусиль. За кермом машини вам доводиться
ухвалювати безліч незначних рішень, ви сприймаєте і засвоюєте
якусь
інформацію,
люб’язностями
з
коли
коханою
читаєте
людиною
чи
газету,
обмінюєтеся
колегою
—
і
все
це
відбувається з мінімальними зусиллями для вашого мозку. Просто
як прогулянка в парку.
Гуляти
і
і
приємно,
водночас
однак
про
за
щось
умови
розмірковувати
сильного
зазвичай
напруження
просто
ці
види
діяльності починають змагатися за обмежений ресурс Системи 2.
Це
твердження
експерименту:
приятелем
можна
під
попросіть
час
перевірити
за
невимушеної
його
подумки
допомогою
прогулянки
перемножити
простого
зі
23
своїм
та
78
і зробити це негайно. Майже напевне ваш друг зупиниться, щоб
виконати
завдання.
Скажу
зі
свого
досвіду,
що
легко
можу
міркувати про щось на прогулянці, але при цьому мені не до снаги
розумова діяльність, під час якої потрібно суттєво напружувати
короткострокову пам’ять. Якщо часу, щоб сформулювати складне
логічне
судження,
в
мене
обмаль,
то
я
ліпше
мовчатиму
і робитиму це сидячи, ніж стоячи. Звісно, не всі види повільного
мислення
потребують
такого
напруженого
зосередження
та складних обрахунків: найкращі в житті думки осяювали мене
саме на дозвіллі, під час спокійних прогулянок з Амосом.
Пришвидшення ходи, коли мені треба йти швидше за зручний
для
мене
швидка
Коли
темп,
хода
я
повністю
зумовлює
починаю
змінює
гостру
йти
відчуття
від
прогулянки,
неспроможність
швидше,
моя
мислити
увага
дедалі
адже
ясно.
більше
зосереджується на процесі швидкої ходи й усвідомленій підтримці
швидкого
темпу.
завершеного
Відповідно
судження
при
моя
здатність
цьому
довести
суттєво
думку
обмежується.
до
За
найшвидшої для мене ходи на пагористій місцевості (а це десь
трохи менше 9 хвилин на кілометр) я навіть не намагаюся про
щось
думати.
швидко,
Окрім
потрібне
сповільнити
фізичного
ще
ходу.
й
зусилля,
зусилля
Самоконтроль
щоб
мозку
та
—
весь
час
рухатися
опиратися
зосереджене
спокусі
мислення,
очевидно, береться з одного й того ж обмеженого запасу зусиль.
Щоб
мислити
більшість
із
нас
послідовно
майже
і
міркувати
завжди
про
потребує
щось
серйозне,
самодисципліни.
Я
не провадив систематичних наукових розвідок на цю тему, але
підозрюю,
що
часте
перемикання
з
одного
завдання
на
інше
та пришвидшення мисленнєвої діяльності — це неприємні для нас
види діяльності, тож люди намагаються будь-що їх уникати. Саме
так
закон
Навіть
докладання
коли
в
нас
найменших
досить
часу,
зусиль
справді
послідовне
стає
законом.
мислення
потребує
дисципліни. Просте спостереження за тим, скільки разів за одну
годину, працюючи над книгою, я перериваюся, щоб перевірити
свою
електронну
пошту
чи
просто
бігаю
зазирнути
в холодильник, дозволяє зробити висновок, що процес написання
книги потребує ще більшої самодисципліни.
На щастя, розумова праця не завжди для нас неприємна, а деякі
люди взагалі спроможні впродовж тривалого часу зосереджувати
свої зусилля на певному виді діяльності, надмірно не напружуючи
своєї
сили
зусиль,
волі.
ніж
Психолог
хто-небудь
зосередженої
роботи,
35
Міхай
Чіксентміхаї
інший,
що
не
до
потребує
доклав
дослідження
зусиль,
і
більше
процесу
запропонував
5
називати її потоком ; цей термін уже встиг увійти до наукового
слововжитку. Люди, що відчувають стан потоку, описують його як
«непримусове
втрачають
зосередження
відчуття
насолоди
від
Чіксентміхаї
цього
—
видів
від
зусиль
—
малювання
контролювання
зі
швидкістю
уваги.
240
своїх
до
Щоб
кілометрів
так
давати
а
гнати
або
ж
деяких
два
та
на
що
відчуття
може
розмежовує
прожогом
опис
Чимало
для
книги
завданні
годину
а
вони
яскраво,
людині
якомусь
на
ньому
досвідом».
написання
чітко
в
проблем»,
мотоперегонів,
Потік
на
що
описують
можуть
навіть
зосередженість
і
«оптимальним
діяльності
досвідом.
глибоке,
себе
люди
його
письменників-щасливців
оптимальним
таке
самих
стану
називає
різноманітних
потоку
часу,
—
бути
види
навмисне
мотоциклі
зіграти
серйозну
шахову партію на змаганнях під час турніру, без сумніву, потрібно
докласти зусилля. Водночас у потоковому стані самé втримання
уваги на цих нелегких видах діяльності не потребує додаткового
самоконтролю, що дозволяє вивільнити ще більше ресурсів для їх
успішного виконання.
Зайнята та виснажена Система 2
Сьогодні
зусилля
вже
—
це
доведено,
види
що
і
розумової
самоконтроль,
діяльності.
і
Деякі
мисленнєві
психологічні
дослідження показали, що люди, від яких вимагається водночас
виконати
складну
розумову
вправу
та
встояти
проти
якоїсь
спокуси, більше схильні зрештою піддаватися спокусі. Уявіть, що
ви отримали завдання втримати в голові набір із семи цифр. Ваше
завдання
на
—
запам’ятати
утриманні
цифр
у
ці
цифри.
пам’яті,
вам
Поки
ви
сконцентровані
пропонують
вибрати
один
із двох десертів: надзвичайно калорійний шоколадний торт або ж
корисний
фруктовий
салатик.
Коли
ваш
розум
зосереджений
на цифрах, ви оберете шоколадний торт. Коли Система 2 зайнята,
Система
1
сильніше
впливає
на
ухвалення
рішень,
а
вона
36
полюбляє солоденьке
Когнітивно
швидше
зайняті
зроблять
вислови
чи
.
люди,
спілкуючись
егоїстичний
ухвалять
вибір,
з
людиною,
вживатимуть
37
поверхове
іншою
рішення
.
сексистські
Система
2
втрачає
контроль за поведінкою, коли їй потрібно запам’ятовувати цифри,
однак такі мисленнєві навантаження, звісно ж, не єдина причина
ослаблення
чарок
самоконтролю.
алкоголю
чи
Подібний
безсонна
ефект
ніч.
матимуть
і
кілька
«Жайворонки»
гірше
контролюють свою поведінку ввечері, а «сови» — вранці. Якщо
занадто перейматися тим, як ви виконуєте завдання, результати
його
не
виконання
будуть
перейматиметесь,
зайнята
зайвими
адже
гірші,
ваша
тривожними
ніж
коли
короткострокова
38
думками
.
ви
цим
пам’ять
Висновок
буде
очевидний:
самоконтроль потребує і уваги, і зусиль. Іншими словами, одна
з функцій Системи 2 — контроль за думками та поведінкою.
Низка
проведених
психологом
Роєм
Баумайстером
і
його
колегами дивовижних експериментів неспростовно доводить, що
всі
види
фізичних
з
довільних
—
бодай
умовного
зусиль
—
частково,
спільного
когнітивних,
але
все-таки
резерву.
Під
час
емоційних
споживають
або
енергію
експерименту
вчені
пропонували виконувати завдання не одночасно, а послідовно.
Ці
експерименти
переконливо
довели,
що
зусилля
волі
чи
самоконтроль дуже втомлюють людину: якщо змусити себе щось
робити, то до наступного завдання бажання контролювати себе
зменшується.
Це
явище
отримало
назву
виснаження
его.
Піддослідні, яким давали вказівку пригнічувати емоційну реакцію
під час фільму, що викликає сильні почуття, погано проходили
тест на фізичну витривалість, у якому їх просили сильно стискати
динамометр і при цьому, відповідно, протидіяти дедалі більшому
відчуттю дискомфорту. Емоційні зусилля впродовж першої фази
експерименту
знижували
здатність
терпіти
біль
від
тривалого
скорочення м’язів, і, таким чином, піддослідні з виснаженим его
швидше
піддавалися
експерименті
бажанню
учасників
припинити
спочатку
дослід.
виснажували
В
іншому
завданням
харчуватися «здоровою» їжею — редисом і селерою, при цьому
вони
мусили
тістечко.
Саме
опиратися
ці
спокусі
учасники
з’їсти
раніше
за
шоколад
інших
або
здавалися
солодке
під
час
виконання складного когнітивного завдання.
Перелік
ситуацій
і
завдань,
які
виснажують
самоконтроль,
сьогодні довгий і різноманітний. Усі вони пов’язані з конфліктами
і
необхідністю
придушувати
природний
потяг.
Серед
них,
зокрема, такі завдання:
не думати про білого ведмедя;
придушувати емоційну реакцію на зворушливий фільм;
робити
вибір
у
ситуаціях,
пов’язаних
з
конфліктними
моментами;
прагнути справити враження на інших;
ввічливо реагувати на нечемну поведінку партнера;
взаємодіяти
з
представником
іншої
раси
(для
людей
із упередженнями).
Перелік
показників
виснаженості
его
також
досить
різноманітний:
порушувати свою дієту;
витрачати
більше
грошей,
ніж
ви
можете
собі
дозволити,
на імпульсивні покупки;
агресивно реагувати на провокацію;
стискати динамометр у руці не так довго, як це потрібно;
погано виконувати завдання на інтелект і логічне ухвалення
рішень.
Докази
цілком
переконливі:
заняття
з
високими
Системи 2 потребують самоконтролю, а сам
вимогами
до
застосування цього
39
самоконтролю — справа неприємна і виснажлива
когнітивного
спричиняє
навантаження,
часткову
самоконтроль
під
застосуєте
його
потреба.
У
протистояли
час
до
втрату
виконання
іншого,
кількох
виснаження
хоча
его,
его
щонайменше
мотивації.
одного
й
Застосувавши
завдання,
можете,
експериментах
виснаженню
. На відміну від
якщо
в
ви
цьому
піддослідні
отримавши
до
неохоче
цього
буде
успішно
сильний
40
стимул
. Збільшення зусиль навпаки неможливе, якщо в завданні
необхідно
утримувати
в
короткочасній
пам’яті
Виснаження его і зайнятість розуму — різні речі.
шість
цифр.
Відкриття групи Баумайстера, яке вражає найбільше, показує,
що
ментальна
система
енергія
споживає
—
більше
це
не
41
просто
глюкози,
ніж
метафора
будь-яка
.
Нервова
інша
частина
тіла, і, судячи з усього, розумова діяльність, яка потребує значної
напруги,
дорого
активних
і
потребує
самий
коштує
складних
цій
солодкій
міркувань
самоконтролю,
ефект
в
рівень
помічено
в
або
«валюті».
виконання
глюкози
спринтерів,
в
які
У
процесі
завдання,
крові
падає.
що
Такий
витрачають
запаси
глюкози в м’язах. Напрошується несподіваний висновок: ефекти
виснаження
его
Баумайстер
і
можна
нейтралізувати
його
колеги
за
допомогою
глюкози.
експериментальним
методом
42
підтвердили цю гіпотезу
В
одному
з
запропонували
з
жінкою
перегляду
і
.
їхніх
досліджень
переглянути
попросили
на
екрані
Піддослідних
без
звуку
короткий
проінтерпретувати
повільно
попросили
учасникам-добровольцям
не
її
пробігала
зважати
на
запис
розмови
жести.
У
послідовність
слова;
ході
слів.
якщо
вони
відчували, що їхня увага слабшає, то мали наново сфокусуватися
на
поведінці
жінки.
Такий
вияв
самоконтролю
спричиняє
виснаження его. Перед другим завданням деякі учасники випили
лимонад, підсолоджений глюкозою, а решта учасників — лимонад
із
замінником
в
яких
для
цукру.
Після
одержання
цього
вони
правильної
виконували
відповіді
завдання,
потрібно
було
проігнорувати інтуїтивну підказку, що спадала їм на думку. Люди
із виснаженим его припускалися інтуїтивних помилок набагато
частіше,
цілком
й
учасники,
очікувано
що
пили
показали
лимонад
саме
із
такий
замінником
результат.
цукру,
Натомість
піддослідні, які випили лимонад із глюкозою, не показали ознак
виснаження
его:
працездатність
і
досліджень,
викликають
і
рівень
не
знизилася.
щоб
остаточно
зниження
короткочасне
цукру
рівня
збудження,
в
мозку
було
Потрібно
довести,
глюкози,
через
яке
відновлено,
ще
що
багато
часу
завдання,
очевидно,
тож
які
зумовлюють
розширюються
зіниці
і пришвидшується серцебиття.
Нещодавно в одній із публікацій у «Збірнику наукових праць
Національної
академії
6
наук»
було
описано
43
виснаження на формування суджень
тривожний
вплив
. Учасниками, нічого про це
й не підозрюючи, стали вісім ізраїльських суддів, які ухвалюють
рішення
такі
про
заяви
умовно-дострокове
постійно.
Справи
їм
звільнення.
надають
у
Вони
розглядають
довільному
порядку,
і судді приділяють кожній із них у середньому близько 6 хвилин.
Типовий
висновок
—
відмова,
адже
рішення
про
звільнення
ухвалюють лише в 35 % випадків. Час, відведений на ухвалення
кожного
рішення,
засідання
включають
перекусити,
—
дослідження
у
відстежують
усі
три
ранкову,
побудували
співвідношенні
із
і
протоколюють;
перерви,
обідню
і
графік
тривалістю
коли
судді
у
протокол
мають
післяобідню.
частки
перерви,
яка
змогу
Автори
схвалених
цьому
заяв
передувала.
Після кожного прийому їжі ця частка зростає до 65 %. Упродовж
близько двох годин до наступного прийому їжі схвалення заяв про
звільнення
знижується
майже
до
нуля
безпосередньо
перед
перервою. Автори, звісно ж, не очікували подібного результату
і
ретельно
перевірили
безліч
інших
пояснень,
однак
найкраща
можлива оцінка даних не тішить: стомлені і голодні судді схильні
до
легшого
для
достроковому
них
рішення,
звільненні.
а
тому
Імовірно,
відмовляють
свою
роль
у
в
цьому
умовновідіграє
і втома, і голод.
Лінива Система 2
Одна
з
головних
функцій
Системи
2
—
відстежувати
і контролювати думки і дії, які їй «пропонує» Система 1, дозволяти
деяким
із
них
пригнічувати
напряму
або
позначатися
змінювати.
Ось,
на
поведінці,
наприклад,
а
інші
така
—
задача.
Не намагайтеся її розв’язати, а прислухайтеся до своєї інтуїції.
Бейсбольна бита і м’ячик разом коштують 1 долар і 10 центів.
Бита коштує на долар більше за м’ячик.
Скільки коштує м’ячик?
Вам на думку спала певна сума. Ви, звісно ж, подумали про 10
центів. Особливість цієї легкої задачки полягає в тому, що вона
викликає
в
привабливу,
голові
але
автоматичну
неправильну.
відповідь
Порахуйте
—
—
і
інтуїтивну,
самі
в
цьому
переконаєтеся. Якщо м’ячик коштує 10 центів, то загальна ціна
покупки становитиме 1 долар 20 центів (10 центів — за м’ячик і 1
долар 10 центів — за биту), а не 1 долар 10 центів. Правильна
відповідь — 5 центів. Можна з упевненістю сказати, що інтуїтивна
відповідь
спала
на
думку
і
тим,
хто
відповів
правильно,
але
їм
якось вдалося відкинути підказку власної інтуїції.
Шейн Фредерік і я разом розробляли теорію суджень на основі
двох систем, і він використовував задачу про биту і м’ячик, щоб
з’ясувати найважливіше питання: чи уважно Система 2 відстежує
пропозиції
Системи
1?
На
його
думку,
про
будь-кого,
хто
відповість, що м’ячик коштує 10 центів, нам відомий важливий
факт:
ця
людина
правильність
підказку,
вжила
відповіді,
яку
невеличких
не
могла
б
зусиль.
а
жодних
її
заходів,
Система
спростувати,
Навіть
2
якби
більше:
щоб
перевірити
схвалила
інтуїтивну
спромоглася
відомо,
що
докласти
люди,
які
відповідають інтуїтивно, не звертають уваги і на прозору підказку
загального
включили
плану,
тобто
завдання
з
не
замислюються,
таким
очевидним
навіщо
в
питальник
рішенням.
Показова
й сама відмова від перевірки правильності підказки, що забрала б
лише
кілька
складне),
секунд
легкого
розумової
напруження
напруги
м’язів
і
(завдання
розширення
помірно
зіниць,
а
в результаті піддослідний міг уникнути помилки і спричиненого
нею зніяковіння. Схоже, що люди, які відповідають «10 центів», —
вірні прихильники закону найменшої напруги. Натомість ті, хто
уникають
давати
неперевірену
інтуїтивну
відповідь,
мають,
швидше за все, активніший розум.
Задачку
про
університетів,
і
м’яч
і
биту
результати
розв’язували
шокують.
Понад
тисячі
50
%
студентів
студентів
Гарварду, Принстону і Массачусетського технологічного інституту
44
дали інтуїтивну, тобто хибну відповідь
суворим
відбором
перевірки
потенційних
інтуїтивної
підказки
. В університетах із менш
студентів
показник
перевищує
80
%.
відмови
На
від
прикладі
задачі про м’яч і биту ми вперше зіткнулися з явищем, до якого ще
не раз повертатимемося в цій книжці: люди вкрай самовпевнені
і
надто
схильні
довіряти
власній
інтуїції.
Очевидно,
багатьом
не до вподоби розумові зусилля, тож вони намагаються будь-що їх
уникнути.
Тепер
пропоную
вам
логічну
задачу,
що
складається
із
двох
передумов і висновку. Спробуйте якомога швидше визначити, чи
логічно
правильне
міркування,
тобто
чи
випливає
висновок
із вихідних даних.
Усі троянди — квіти.
Деякі квіти швидко в’януть.
Отже, деякі троянди швидко в’януть.
Більшість
студентів
вищих
навчальних
закладів
уважають
цей
45
умовивід істинним
. Насправді міркування хибні, тому що серед
квітів, що швидко в’януть, може і не бути троянд. Як і у випадку
із
завданням
про
правдоподібна
м’яч
і
відповідь.
биту,
Щоб
її
на
думку
відкинути,
негайно
необхідно
спадає
зробити
багато роботи. Важко перевірити логічність судження, якщо ви
справді
переконані:
«Так,
усе
правильно!
Це
—
правильно!»
—
а тому мало хто завдає собі клопоту продумувати весь ланцюжок
міркувань.
Висновки
з
з
пантелику,
Виходить,
цього
якщо
якщо
твердження,
то
експерименту
застосувати
люди
охоче
їх
до
вірять
повірять
ще
більше
повсякденних
в
істинність
навіть
збивають
тим
рішень.
будь-якого
аргументам
на
його
користь, які самі по собі необґрунтовані. Однак якщо залучено
Систему
1,
то
її
висновок
має
пріоритет,
а
аргументи
—
другорядні.
Погляньте тепер на таке запитання та, перш ніж читати далі,
швидко дайте на нього відповідь:
Скільки вбивств у штаті Мічиган скоюється щороку?
Це питання, автор якого — Шейн Фредерік, — іще одне завдання
для
в
Системи
Мічигані
місто
в
і
«Фокус»
у
розташований
злочинності.
відомо,
2.
Студентам
вони
Але
чи
Детройт,
вищих
правильно
Мічигані.
тому,
згадає
місто
навчальних
ідентифікують
знання
з
цих
респондент,
високим
закладів
Детройт
фактів
як
що
рівнем
США
це
найбільше
недостатньо.
Ми
не завжди пригадуємо потрібну інформацію, коли це необхідно.
Люди, які згадують, що Детройт у штаті Мічиган, вище за інших
оцінюють
Фредеріка
рівень
не
злочинності,
згадали
про
місто,
але
коли
більшість
їх
респондентів
запитували
про
штат.
Насправді середня оцінка піддослідних, яких питали про Мічиган,
нижча за оцінку іншої групи, яку запитували про кількість убивств
у самому Детройті.
Винними в тому, що люди не подумали про Детройт, можуть
бути і Система 1, і Система 2. Чи спливе в пам’яті місто, якщо
згадають
пам’яті,
про
а
штат,
вона
в
часто
усіх
залежить
різна.
від
Дехто
автоматичної
чудово
уявляє
функції
собі
штат
Мічиган: його жителі напевно знають про нього більше, ніж той,
хто
живе
деінде;
знавці
географії
згадають
більше,
ніж
фахівці
з бейсбольної статистики; більш інтелектуально розвинені люди,
мабуть,
узагалі
знають
про
все
більше
за
інших.
Інтелект
виражається не лише в здатності розмірковувати, але й у тому,
щоб
відшукати
в
пам’яті
потрібний
матеріал
і,
за
потреби,
зосередити на ньому увагу. Функцію пам’яті виконує Система 1.
Але,
з
іншого
боку,
всі
мають
можливість
пригальмувати
й активно пошукати в пам’яті потенційно важливі факти, так само
всі можуть призупинитися і перевірити розв’язок задачі про биту
і м’яч. Межі свідомої, навмисної перевірки і пошуку — властивість
Системи 2, яка в кожної людини різна.
Задачка
Мічиган
на
ці
про
і
биту
Детройт
міні-тести
—
і
м’яч,
мають
це
силогізм
дещо
почасти
про
спільне.
результат
квіти
й
питання
Неправильні
слабкої
про
відповіді
мотивації
або
нестачі зусиль на їх виконання. Будь-який абітурієнт, який здатен
вступити
до
престижного
університету,
спроможний
правильно
розв’язати перші два завдання і згадати найбільше місто штату
Мічиган
дати
та
раду
його
проблему
складним
зі
злочинністю.
завданням,
коли
Ці
немає
студенти
спокуси
можуть
прийняти
на віру поверхову, але переконливу відповідь, що одразу спадає їм
на
думку.
Занепокоєння
задовольняються
«Лінощі»
—
інтуїтивним
досить
характеристика
викликає
саме
рішенням
жорстка,
самоконтролю
але
легкість,
і
навряд
цих
з
якою
перестають
чи
молодих
вони
думати.
несправедлива
людей
і
їхньої
Системи 2. Тих, хто уникає гріха інтелектуальних лінощів, можна
називати «зацікавленими». Вони — більш уважні, інтелектуально
активніші,
менш
привабливими
інтуїції.
схильні
відповідями
Психолог
46
раціональними
.
Кейт
задовольнятися
і
скептичніше
Становіч
поверховими,
ставляться
назвав
би
до
їх
але
своєї
більш
Інтелект, контроль, раціональність
Для
дослідження
застосовували
зв’язку
між
мисленням
найрізноманітніші
ставили
питання
скласти
два
про
самоконтролю,
посідатимуть
другий
люди
людей
—
за
самоконтролем
методи.
кореляцію
рейтинги
і
між
(один
двома
—
за
когнітивними
орієнтовно
Деякі
однакові
учені
дослідники
явищами.
ступенем
Якщо
їхнього
здібностями),
позиції
в
то
обох
чи
цих
рейтингах?
В
одному
з
найвідоміших
в
історії
психології
експериментів
Волтер Мішель зі своїми студентами поставив чотирирічних дітей
47
перед жорсткою дилемою
ласощів
(одне
печиво
. Їм дали вибір: отримати зовсім трохи
«Орео»)
у
будь-який
момент,
коли
вони
цього схочуть, або ж одержати більшу винагороду (два печива),
але
для
цього
залишали
саму
їм
необхідно
—
у
кімнаті
зачекати
перед
чверть
столом,
години.
на
якому
Дитину
було
два
об’єкти: одне печиво і дзвоник, яким піддослідна дитина могла
задзеленчати
будь-якої
експериментатора,
експерименту
картинок
дитини.
чи
миті,
й
одержати
відомо,
інших
покликавши
що
«в
кімнаті
предметів,
Експериментатор
одне
не
які
виходив
не
такий
печиво.
було
могли
і
в
З
іграшок,
б
спосіб
опису
книжок,
відвернути
повертався,
увагу
аж
поки
не минало 15 хвилин, або поки дитина не дзвонила у дзвоник,
з’їдала
печиво,
вставала
чи
демонструвала
своєю
поведінкою
48
тривогу»
.
За дітьми спостерігали крізь однобічне дзеркало, і відеозапис
їхньої
сміх
поведінки
аудиторії.
під
час
Близько
очікування
половини
незмінно
дітлахів
викликав
змогли
щирий
вичекати
15 хвилин, здебільшого не звертаючи уваги на спокусливі ласощі.
Десять
—
п’ятнадцять
експерименту,
що
років
встояли
по
перед
тому
спокусою,
між
та
учасниками
рештою
з
них
утворився великий розрив. Піддослідні, що не піддалися спокусі,
виявляли більший самоконтроль під час виконання когнітивних
завдань
У
і
їм
ліпше
підлітковому
наркотики.
здібностях:
віці
Значна
діти,
які
вдавалося
вони
з
різниця
в
чотири
ефективно
меншою
виявилася
роки
перемикати
вірогідністю
і
в
увагу.
вживали
інтелектуальних
демонстрували
вищу
міру
самоконтролю,
в
тестах
на
інтелект
набирали
значно
більше
49
балів
.
Група дослідників з Орегонського університету за допомогою
кількох
різних
контролем
рівень
та
методів
вивчала
інтелектом,
інтелекту,
а
зв’язок
також
підвищивши
робила
контроль
за
між
когнітивним
спроби
підвищити
увагою.
Для
дітей
віком від чотирьох до шести років влаштували п’ять 40-хвилинних
сесій комп’ютерних ігор, спеціально розроблених для тренування
уваги та контролю. В одній із вправ діти повинні були схопити
джойстиком
анімованого
кота
і
перенести
його
на
траву,
не втрапивши при цьому в багнюку. Ділянки з травою поступово
зменшувались, а площі з багнюкою — ширшали, що вимагало від
дітей дедалі більшої вправності. Експериментатори з’ясували, що
тренування
уваги
покращує
не
лише
контроль
за
виконанням
завдання: разом із ним покращились і результати невербальних
тестів на інтелект, і це поліпшення зберігалося впродовж кількох
50
місяців
. Ті самі дослідники провели інше дослідження, у якому
виокремили
гени,
що
беруть
участь
у
контролі
за
увагою,
й показали, що на нього впливають, зокрема, й виховні методи.
Науковці довели тісний зв’язок між здатністю дітей контролювати
свою увагу і вмінням контролювати емоції.
Шейн Фредерік склав тест на когнітивну рефлексію, що включає
завдання про биту і м’яч та два інші питання, обрані тому, що
вони
викликають
бажання
дати
привабливу,
але
неправильну
інтуїтивну відповідь (ці питання наведені в розділі 5). Він вивчив
характеристики студентів, що набирають у цьому тесті дуже мало
балів,
тобто
тих,
у
кого
Система
2
погано
виконує
наглядову
функцію, і виявив, що вони схильні давати першу-ліпшу відповідь,
яка
спадає
їм
на
думку,
і
неохоче
докладають
зусиль,
щоб
перевірити підказки своєї інтуїції. Ті, хто, виконуючи завдання,
не ставляться критично до підказок своєї інтуїції, також схильні
приймати
на
імпульсивні,
Наприклад,
віру
й
інші
нетерплячі
63
%
і
пропозиції
Системи
прагнуть
негайної
«інтуїтивних»
респондентів
1.
Ці
люди
винагороди.
твердять,
що
хотіли б отримати 3400 доларів цього місяця, а не 3800 доларів —
наступного. Лише 37 % тих, хто правильно розв’язують всі три
завдання, так само недалекоглядно обирають негайне отримання
меншої суми. Коли їх запитують, скільки вони готові заплатити за
одноденну доставку замовленої книги, респонденти, що набрали
мало балів у цьому тесті на когнітивну рефлексію, відзначають,
що
готові
кількість
осіб
заплатити
балів.
нашої
Система
вдвічі
Результати
психологічної
1
імпульсивна
й
більше
за
Фредеріка
драми
тих,
хто
набрав
показують,
різні
інтуїтивна,
що
«типи
а
в
більшу
дійових
особистості».
Система
2
здатна
на роздуми та обережна, проте в деяких людей вона ще й лінива.
Ми також бачимо зумовлені цим відмінності між людьми: деякі
більше
схожі
на
свою
Систему
2,
інші
—
на
Систему
1.
Цей
простий тест виявився одним із найкращих способів ідентифікації
ледачого мислення.
Кейт
Становіч
та
його
колега
Річард
Вест,
з
яким
він
співпрацював багато років, спочатку ввели терміни «Система 1»
і «Система 2», але зараз воліють називати їх процесами Типу 1
і
Типу
2.
Становіч
та
його
колеги
десятиліттями
досліджували
відмінності між індивідами, що стосуються подібної до описаної
в цій книзі проблематики, ставлячи в різних формах одне й те
саме
питання:
упереджених
висновки
в
і
чому
деякі
хибних
книжці
під
люди
більше
суджень?
назвою
за
Становіч
інших
схильні
опублікував
«Раціональність
і
до
свої
рефлексивний
розум», у якій запропонував сміливий та оригінальний підхід до
теми,
висвітленої
частини
в
Системи
цьому
2:
так
розділі.
чітко,
Він
що
чітко
розмежовує
називає
їх
дві
окремими
«розумами». Один із них (Становіч іменує його алгоритмічним)
відповідає за повільне мислення та обчислення, що потребують
зусиль. Дехто дає раду таким завданням краще за інших: це саме
ті люди, що відмінно виконують тести на інтелектуальні здібності
та
вміють
Водночас
перемикатися
Становіч
між
завданнями
стверджує,
що
легко
високий
й
ефективно.
рівень
інтелекту
не може цілковито вберегти людину від помилок мислення. Для
цього
потрібне
Раціональна
я
раніше
інше
людина
назвав
вміння,
в
яке
концепції
він
називає
Становіча
«зацікавленими»
раціональністю.
схожа
людьми.
на
тих,
кого
Центральна
ідея
Становіча полягає в тому, що раціональність слід відрізняти від
інтелекту. На думку Становіча, поверхове, «ледаче» мислення —
недолік
рефлексивності
розуму
і
продукт
недостатньої
раціональності.
Це
приваблива
ідея,
що
стимулює
до
роздумів.
На її користь свідчить відкриття Становіча і його колег: завдання,
подібні
до
задачки
про
биту
і
м’яч,
краще
показують
нашу
схильність до когнітивних помилок, ніж вимірювання інтелекту
звичайними
способами
на
кшталт
тестів
51
IQ
.
А
чи
приведе
до
нових відкриттів розрізнення раціональності й інтелекту, покаже
час.
Розмови про контроль
«Їй не треба було напружуватися, щоб кілька годин поспіль виконувати завдання.
Вона ввійшла в “потік”».
«Його его було виснажене після довгого дня зустрічей. Тому замість того, щоб
обміркувати проблему, він вдався до стандартних методів дій».
«Він не завдав собі клопоту перевірити, чи його слова мають сенс. Його Система 1
завжди така ледача чи він стомлений більше ніж зазвичай?».
«На жаль, вона схильна говорити перше, що спадає їй на думку. Імовірно, вона
також має проблеми з відтермінуванням задоволення. Це слабка Система 2».
5 Інколи в українськомовній літературі на позначення цього явища використовують
кальку з англійської:
ow — «флоу». — Прим. пер.
6 «Proceedings of the National Academy of Sciences». — Прим. ред.
РОЗДІЛ 4. АСОЦІАТИВНИЙ МЕХАНІЗМ
Р
озпочнімо
наше
знайомство
з
дивовижним
механізмом
роботи Системи 1 на прикладі таких двох слів:
Банани Блювотиння
Упродовж останніх однієї-двох секунд у вашій голові багато чого
відбулося. Ви пережили неприємні відчуття від згадування кількох
гидких
картин.
Трохи
скривилися,
на
мить
на
вашому
обличчі
з’явилася відраза, і, можливо, ви дещо відсунули від себе книжку.
Ваше
серце
злегка
стало
битися
настовбурчились,
Іншими
словами,
відреагували
на
ви,
гидке
частіше,
і
волосинки
почали
хоч
і
слово
працювати
в
так,
на
суттєво
як
ваших
руках
потові
залози.
спрощеній
формі,
насправді
відреагували
б
на реальну річ, яку воно описує. Усе це відбулося мимохідь, поза
53
межами вашого свідомого самоконтролю
.
Без особливої на те причини, ваш розум самостійно встановив
у
пам’яті
зв’язок
як
між
часову
послідовність,
словами
банани
і
так
і
причинно-наслідковий
блювотиння,
склавши
сценарій,
у якому банани викликають нудоту. Через це тепер ви відчуваєте
тимчасову огиду до бананів (не хвилюйтеся, вона мине). Ви скрізь
готові розпізнати і відреагувати на об’єкти і поняття, пов’язані як
зі словом «блювотиння» (наприклад, «нудота» або «сморід»), так і
зі словом «банани» (наприклад, «жовтий» і «фрукти» і, можливо,
«яблука» та «ягоди»).
Блювота зазвичай буває за певних обставин, приміром, у разі
похмілля
або
розпізнаватимете
цього
розладу
слова,
неприємного
відзначила,
поєднанні:
що
ці
травлення.
що
асоціюються
явища.
два
ймовірно,
Навіть
слова
для
Ви
вас
іншими
більше,
рідко
це
з
також
ваша
трапляються
вперше.
Ви
швидше
причинами
Система
в
1
такому
відчули
легке
здивування.
Весь складний набір реакцій з’явився швидко, автоматично і без
зусиль. Ви цього не хотіли, але не могли зупинити. Усе зробила
Система 1. Події, зумовлені словами, які ви прочитали, сталися
в
процесі,
що
викликають
у
називається
безліч
мозкові
інших
хвилю
асоціативною
думок,
активності.
активацією:
поширюючи
Важлива
таким
риса
цієї
думки
чином
складної
послідовності подій — її зв’язність (когерентність). Усі елементи
пов’язані між собою, і кожен із них підтримує й посилює інші.
Слово
викликає
відповідно,
реакції:
Вираз
зумовлюють
наприклад,
обличчя
відчуття,
до
і
загальну
вони
відповідні
синхронно
і
які
вираз
гидливе
яких
посилюють
й
спогади,
таким
породжують
обличчя
напругу
і
та
а
ідеї.
це
Усе
чином
ті,
інші
відсахнутися.
книжки
відчуття,
підсилюють
знову
відбувається
створює
а
продукують
бажання
відштовхування
прив’язані,
відчуття,
шаблон
ж
таки,
миттєво
когнітивних,
емоційних і фізичних реакцій, який сам себе підсилює. Ці реакції,
що
називаються
асоціативно
когерентними,
надзвичайно
різноманітні і водночас становлять єдине ціле.
Приблизно
виконали
впродовж
неймовірну
секунди
дію.
ви
Почавши
автоматично
й
з
несподіваної
абсолютно
несвідомо
події, ваша Система 1 віднайшла у ситуації сенс (два прості слова
в
й
дивному
поєднанні),
наслідком,
середній)
оцінила
і
пов’язавши
можливий
створила
слова
в
ступінь
контекст
для
історію
загрози
з
причиною
(низький
подальшого
або
розвитку,
підготувавши вас до подій, які щойно стали більш вірогідними.
Вона також створила контекст для поточної ситуації, оцінивши
ступінь несподіваності останньої. Завдяки цьому ви стали ліпше
поінформовані
про
минуле
і
якнайкраще
підготувалися
до
майбутнього.
Дивовижно те, що ваша Система 1 сприйняла звичайнісіньке
поєднання двох слів як реальний образ. Ваше тіло відгукнулось
ослабленим
аналогом
реакції
на
подібну
оказію,
а
емоційні
та фізичні реакції стали частиною інтерпретації того, що сталося.
Учені-когнітивісти неодноразово підкреслювали в останні роки,
що
пізнання
отілеснене,
бо
ви
думаєте
своїм
тілом,
а
не
лише
54
мозком
.
Механізм, що спричиняє ці розумові події, відомий давно: це
асоціація
йдуть
думок.
одна
за
Досвід
одною
показує,
досить
що
в
нашій
послідовно.
свідомості
Британські
думки
філософи
XVII–XVIII століть намагалися вивести правила, що пояснюють ці
послідовності.
У
своєму
«Дослідженні
про
7
людське
розуміння» ,
опублікованому в 1748 році, шотландський філософ Девід Г’юм
зводить принципи асоціації до трьох: схожість, суміжність у часі
або
просторі
асоціації
з
і
часів
причинність
Г’юма
(каузальність).
змінилася
Наша
кардинально,
концепція
однак
три
його
принципи ще й досі слугують гарною відправною точкою.
Я говоритиму про ідею в широкому розумінні цього поняття.
Ідея
буває
безліччю
й
конкретна
способів:
стиснутими
чи
абстрактна
дієсловом,
кулаками.
і
може
іменником,
Психологи
бути
виражена
прикметником
вважають
ідеї
або
вузловими
точками в неосяжній мережі під назвою «асоціативна пам’ять», де
кожен вузол з’єднаний із багатьма іншими. Є різні типи зв’язків:
причини пов’язані з наслідками (вірус
із властивостями (лайм
→
вже
не
вважаємо,
усвідомлених
пам’яті
ідеї
розуміють
що
одна
як
застуда), предмети —
зелений), предмети — з категоріями,
до яких вони належать (банан
і
→
→ фрукт). Ми пішли далі, ніж Г’юм,
розум
за
обмірковує
одною.
безліч
подій,
Зараз
що
послідовність
роботу
асоціативної
відбуваються
одночасно.
Активована ідея викликає не просто ще одну ідею, а безліч ідей,
а
ті,
відповідно,
активують
інші.
Крім
того,
свідомість
помічає
лише деякі активовані ідеї; основна частина роботи асоціативного
мислення
відбувається
приховано,
ніби
потай
від
нашого
свідомого «я». Думку про обмежений доступ до власного розуму,
звичайно,
прийняти
важко,
адже
вона
не
відповідає
нашим
відчуттям. Однак це правда: ми знаємо про себе набагато менше,
ніж нам здається.
Дива праймінгу
Як це часто буває в науці, перший прорив у розумінні механізму
асоціації пов’язаний із удосконаленням способу вимірювання. Ще
кілька десятиліть тому асоціації вивчали, ставлячи людині безліч
запитань
коли
ви
на
кшталт:
чуєте
слово
«Яке
слово
“день”?».
першим
спадає
Дослідники
вам
на
підрахували
думку,
частоту
відповідей на зразок «ніч», «сонячний» або «довгий». У 80-ті роки
ХХ століття психологи виявили, що слово викликає миттєві зміни,
які
можна
виміряти
і
які
показують
легкість
згадування
споріднених
«
слів.
Якщо
ви
недавно
бачили
або
чули
слово
», то більш імовірно, що, заповнюючи пропуски в слові «
_
»,
утворите
іменник
«
’
щойно бачили слово «
»,
а
не
«
».
Звісно,
якщо
8
настанову,
або
ви
», то все буде навпаки. Це називається
ефектом передування або праймінгу , іншими словами, ідея «
дає
_
«праймінгує»,
на
«
’
»,
а
ідея
«
»
»
—
55
на «
»
.
Праймінг має багато форм. Якщо у вас зараз активна ідея «
(байдуже,
усвідомлюєте
розпізнаєте слово «
ви
’
це
чи
ні),
то
ви
швидше
за
»
інших
», навіть якщо його вимовлять пошепки
або покажуть затертий напис. Звісно ж, у вас є настанова не лише
на м’ясо, а й на безліч інших ідей, пов’язаних із їжею (наприклад,
«виделка», «голодний», «товстий», «дієта» чи «печиво»). Якщо під
час
останнього
столиком,
у
прийому
вас
буде
їжі
ви
настанова
сиділи
і
на
в
ресторані
«хиткий».
за
Крім
хитким
того,
ідеї,
на які вже створені настанови, викликають настанови на інші ідеї,
хоча
й
меншою
мірою.
Активація
поширюється
неосяжною
мережею асоційованих ідей, наче кола по воді. Складання схеми
цих
кіл
—
один
із
найцікавіших
напрямів
психологічних
досліджень сьогодення.
Ще
стало
на
одним
вагомим
відкриття,
концепції
та
що
досягненням
ефект
слова.
у
нашому
праймінгу
Безперечно,
розумінні
поширюється
ви
не
можете
пам’яті
не
лише
цього
знати
зі свого свідомого досвіду, тому вам доведеться прийняти чужу
думку про те, що події, яких ви не усвідомлюєте, дають настанову
на ваші дії та емоції. Психолог Джон Барґ і його колеги провели
експеримент,
ефекту.
який
Студентам
одразу
став
класичним
Нью-Йоркського
прикладом
університету
віком
такого
від
18
до 22 років запропонували скласти фрази завдовжки чотири слова
з
наборів
по
п’ять
56
слів
(наприклад,
«знаходить»,
«він»,
«це»,
«жовтий», «відразу»). Одній з груп студентів запропонували слова,
які
асоціюються
з
людьми
літнього
віку,
наприклад:
Флорида,
забудькуватий, лисий, сивий або зморшки. По завершенні цього
завдання
молодих
виконання
людей
наступного
відправляли
тесту.
Суть
в
інший
експерименту
кабінет
полягала
для
саме
в цьому короткому переході. Дослідники непомітно фіксували час,
витрачений
на
проходження
коридору.
Як
і
передбачав
Барґ,
молоді люди, що складали речення зі слів, пов’язаних з літніми
людьми, йшли коридором значно повільніше за інших.
«Флоридський
ефект»
містить
дві
стадії
праймінгу.
Спершу
набір слів викликає, тобто «праймінгує», думки про старість, хоча
слово старий жодного разу не трапляється, а вже потім ці думки
дають
настанову
спричиняють
несвідомо.
не
на
повільну
Жоден
сказав,
поведінку,
що
зі
ходу.
Усе
студентів
зауважив
пов’язану
під
з
літнім
віком,
це
відбувається
час
подальшого
загальну
тему
слів.
тобто
абсолютно
опитування
Усі
піддослідні
наполягали, що прочитані слова ніяк не вплинули на їхні вчинки
після
першого
експерименту.
Вони
не
усвідомили
ідеї
старості,
але їхні дії все одно змінилися. Цей визначний феномен — вплив
ідеї
на
дію
звичайно,
—
цього
називають
не
ідеомоторним
помітили,
але
ефектом.
читання
цього
Хоча
ви,
абзацу
теж
налаштувало вас певним чином. Якби вам потрібно було встати
і
сходити
по
повільніше,
склянку
ніж
води,
зазвичай.
ви
підводилися
Утім,
згідно
з
б
зі
стільця
трохи
дослідженнями,
якщо
з якихось причин вам не подобаються літні люди, то ви рухалися б
швидше!
Ідеомоторний
німецькому
дзеркальним
зв’язок
також
університеті
працює
провели
відображенням
й
навпаки.
дослідження,
експерименту
групи
В
одному
яке
Барґа
було
в
Нью-
Йорку. Студентів попросили впродовж п’яти хвилин рухатися по
кімнаті зі швидкістю 30 кроків на хвилину, що було приблизно
втричі
повільніше
за
їхню
нормальну
57
швидкість
.
Після
цієї
короткої вправи учасники набагато швидше розпізнавали слова,
пов’язані
і
зі
самотній).
старістю
(наприклад,
Двосторонні
ефекти
забудькуватий,
праймінгу
літній
зазвичай
дають
узгоджену реакцію: якщо вас підвели до думки про старість, ви
поводитиметесь як старий, а «старечі» дії, відповідно, викличуть
думки про старість.
В асоціативних мережах двосторонні зв’язки доволі поширені.
Наприклад,
коли
всміхаєтеся,
вам
вам
стає
весело,
веселіше.
ви
всміхаєтесь,
Спробуйте
на
а
коли
кілька
ви
секунд
затиснути в зубах олівець так, щоб його кінці визирали з обох
боків рота. Потім стисніть олівець губами так, щоб його кінець
стирчав уперед. Ви, мабуть, і не здогадуєтеся, що одна з цих дій
змусила
вас
насупити
університету
лоба,
попросили
а
інша
оцінити
з
—
всміхнутися.
олівцем
у
58
роті
9.
карикатури Ґері Ларсона із серії «Далека сторона»
«всміхалися»,
карикатури
самі
про
смішніші,
це
ніж
не
вони
здогадуючись,
здалися
тим,
,
Студентів
чи
смішні
Студенти, що
вирішили,
хто
що
«насуплював
лоба». В іншому експерименті учасників попросили насупитися
(звести
брови),
і
внаслідок
цього
вони
емоційніше
реагували
на фотографії зморених голодом дітей, людей, які сварилися, чи
59
скалічених жертв нещасних випадків
.
Прості і звичні жести також мимоволі впливають на наші думки
й почуття. В одному експерименті учасників просили прослухати
60
повідомлення через нові навушники
мета
випробувань
—
учасників
попросили
в
слухали
бік.
тобто
Усі
робили
перевірити
кивати,
однакові
жест
згоди,
. Піддослідним сказали, що
якість
інших
—
аудіотехніки;
хитати
радіоповідомлення.
частіше
деяких
головою
Ті,
хто
погоджувалися
з
з
боку
кивали,
почутим
повідомленням, а ті, хто хитали головою, частіше заперечували
почуте. Знову ж таки, це відбувалося несвідомо, завдяки звичному
зв’язку
між
відмовою
вираженням.
Тепер
або
згодою
та
зрозуміло,
його
чому
звичайним
фізичним
поширений
заклик
«поводитися спокійно і доброзичливо незалежно від того, що ви
відчуваєте» — це чудова порада: дуже ймовірно, що ви насправді
відчуєте себе спокійним і добрим.
Праймінг, який нас скеровує
Дослідження ефекту праймінгу дали результати, що загрожують
нашому
сприйняттю
себе
як
свідомих
і
незалежних
авторів
власних суджень і виборів. Більшість із нас, наприклад, уважає
голосування
і
нашу
усвідомленою
оцінку
політичних
дією,
що
програм
відображає
та
не
наші
цінності
піддається
впливу
сторонніх дрібниць, які безпосередньо не стосуються справи. Так,
місце
на
розташування
наш
вибір,
але,
виборчої
як
не
дільниці
дивно,
не
все-таки
повинно
впливає.
впливати
Під
час
дослідження розподілу голосів в Аризоні в 2000 році з’ясувалося,
що пропозиції збільшити фінансування шкіл підтримувало значно
більше
виборців,
якщо
виборча
дільниця
була
розташована
61
в школі, а не десь поблизу
люди
бачать
. Інший експеримент показав, що якщо
зображення
класних
кімнат
та
шкільних
роздягалень, то більше схильні підтримувати освітні ініціативи.
Ефект
від
батьків
і
зображень
решти
був
більший,
бездітних
ніж
виборців!
різниця
між
кількістю
Дослідження
праймінгу
не лише довели, що думки про старість змушують людей ходити
повільніше,
але
й
пішли
значно
далі.
Тепер
ми
знаємо,
що
праймінг впливає на всі аспекти нашого життя.
62
Згадка про гроші має дивний ефект
. Учасникам експерименту
показували список із п’яти слів, з яких вони мусили скласти фразу,
що стосувалася грошей (наприклад, набір слів «висока», «робота»,
«зарплата»,
Інші
«офіс»
методи
ставав
праймінгу
фразою
були
«високооплачувана
менш
очевидні,
як,
робота»).
приміром,
ненав’язлива присутність предмета, пов’язаного з грошима: пачка
іграшкових
доларів
із
«Монополії»
на
столі
або
комп’ютерна
заставка із зображенням купюр, що плавають на воді.
Люди, налаштовані праймінгом на тему грошей, стають більш
незалежними,
ніж
майже
довше
вдвічі
без
цього
асоціативного
намагалися
перемикача.
розв’язати
важке
Вони
завдання
і
не зверталися до експериментатора по допомогу, а це безсумнівна
ознака
підвищеної
впевненості
в
собі.
Люди
з
подібною
настановою ставали егоїстичнішими і не так охоче допомагали
іншим
студентам,
експерименту.
олівців
на
грошей,
удаючи,
Коли
підлогу,
не
експериментатор
учасники,
допомагали
що
їх
розуміють
ніяково
налаштовані
збирати,
але
завдання
впускав
(несвідомо)
піднімали
кілька
на
менше
тему
олівців.
У ще одному експерименті з цієї ж серії учасникам казали, що
вони
мають
познайомитися
з
новою
людиною,
і
просили
поставити два стільці, поки експериментатори йшли по неї. Ті,
в кого була настанова на гроші, намагалися відставити стілець
якнайдалі
(на
відстань
118
см,
на
відміну
від
80
см
в
інших
учасників експерименту). Налаштовані на гроші студенти охочіше
залишалися наодинці.
Усі ці відкриття поєднує те, що думка про гроші дає настанову
на індивідуалізм: небажання взаємодіяти з іншими, залежати від
них
або
відгукуватися
експеримент
провела
на
їхні
психолог
прохання.
Кетлін
Цей
Вос,
показовий
чиїй
статті
притаманна
похвальна
можливість
очевидні.
стриманість,
самостійно
Її
зробити
експерименти
автор
залишила
висновки,
дуже
глибокі:
що,
читачам
власне,
отримані
само-
результати
засвідчують, що життя в культурі, яка оточує нас нагадуваннями
про гроші, невідомим для нас чином впливає на нашу поведінку
і
думки,
чим
ми
не
завжди
можемо
пишатися.
Деякі
культури
часто нагадують про повагу, інші — про Бога, а є суспільства, що
поклоняються
можуть
бути
величезним
якісь
портретам
сумніви
в
тому,
безцінного
що
всюдисущі
вождя.
Чи
зображення
національного лідера в диктаторських режимах не лише навіюють
відчуття, що «великий брат стежить за тобою», але й зменшують
кількість спонтанних думок і незалежних дій?
Дослідження ефекту праймінгу свідчать про те, що нагадування
людям про їхню смертність підвищує привабливість авторитарних
63
ідей, які в контексті страху смерті заспокоюють і дають надію
Інші
експерименти
символів
і
підтверджують
метафор
наприклад,
у
фрагменти
здогади
підсвідомих
слів
«ВМ_
Фройда
асоціаціях.
_И»
і
«М_
_О».
про
.
роль
Розгляньте,
Люди,
яких
попередньо попросили згадати про якийсь свій ганебний вчинок,
найімовірніше,
«ВМИТИ»
більше,
і
доповнять
«МИЛО»,
одна
лише
а
не,
думка
ці
пропуски,
скажімо,
про
те,
утворивши
«ВМІТИ»
щоб
і
слова
«М’ЯСО».
вдарити
колегу
Навіть
ножем
у спину, спонукає людей купувати мило, засоби для дезінфекції
або мийні засоби взагалі, а не батарейки, сік чи шоколад. Схоже,
відчуття нечистого сумління викликає бажання очистити власне
64
тіло; цей потяг називають «ефектом леді Макбет»
Очищення
гріховні
чітко
дії.
«збрехати»
прив’язане
Учасників
уявному
до
частин
одного
тіла,
.
що
виконували
експерименту
співрозмовникові
по
попросили
телефону
або
по
електронній пошті, а потім перевірили, якими бажаними для них
є різні товари. Люди, які брехали по телефону, частіше обирали
ополіскувач
для
електронною
рота,
а
поштою,
не
мило,
навпаки
а
ті,
хто
віддавали
брехав
у
листуванні
перевагу
милу,
а
65
не ополіскувачу
Коли
я
.
описую
ефект
праймінгу
в
аудиторії,
мені
часто
не вірять. Це й не дивно: Система 2 вважає, що вона — головна
і
знає
причини
свого
вибору.
Імовірно,
й
у
вашій
голові
виникають питання: чому ці тривіальні маніпуляції справляють
такий
сильний
вплив?
Чи
свідчать
ці
експерименти,
що
ми
цілковито залежимо від того, які настанови нам дає навколишнє
середовище? Ні. Ефект передування потужний, але не обов’язково
сильний.
Із
сотні
сумнівалися,
інакше,
чи
якщо
учасників
голосування
проголосують
виборча
вони
дільниця
лише
щодо
кілька
спочатку
шкільного
питання
розташовуватиметься
в
школі,
а не в церкві (а кілька відсотків могли навіть змінити результат
голосування).
Думка,
не
вірити
не
на
якій
цим
варто
результатам
статистичні
висновки
вам
відхилення.
досліджень
як
зосередитися,
—
теж
Вам
істинні
не
полягає
варіант.
доведеться
і,
що
ще
Це
в
не
тому,
що
вигадки
прийняти
важливіше,
і
основні
прийняти
їхню істинність щодо себе, бо вас вони теж стосуються. Якби вам
показали
заставку
найімовірніше,
з
доларами,
підняли
б
що
плавають
менше
олівців,
у
воді,
щоб
ви
теж,
допомогти
незграбному незнайомцеві. Ви не берете цю інформацію на свій
рахунок, адже вона не відповідає вашому суб’єктивному досвіду.
Але суб’єктивний досвід переважно складається з історії про події,
яку ваша Система 2 розповідає сама собі. Феномени праймінгу
виникають у Системі 1, а до них ви свідомого доступу не маєте.
На
завершення
я
розповім
про
чудову
демонстрацію
ефекту
передування, що відбулася на офісній кухні одного британського
66
університету
.
Щоб
сплатити
за
чай
або
каву,
яку
працівники
випили впродовж дня, вони впродовж багатьох років клали гроші
до загальної скарбнички. Біля неї висів перелік цін. Одного разу
над
списком
цін
без
попередження
чи
пояснення
повісили
фотографію. Упродовж наступних десяти тижнів нова фотографія
з’являлася
щотижня:
це
були
або
квіти,
або
очі,
що
дивляться
на спостерігача. Новий декор ніхто не обговорював, але розмір
внесків значно змінився. На рис. 4 наведено фотографії та суми,
внесені до загальної скарбнички (за спожиті напої). Вони варті
того, щоб ви придивилися до них уважніше.
У
перший
тиждень
експерименту
(що
видно
в
нижній
частині
графіка) на тих, хто пив чай і каву, дивилися широко розплющені
очі, а середній внесок становив 70 пенсів у розрахунку на літр
молока. У другий тиждень на фотографії були зображені квіти,
і
середній
внесок
знизився
до
15
пенсів.
Тенденція
збереглася.
У середньому в тижні «очей» внески були майже втричі більші,
ніж у тижні «квітів». Мабуть, суто символічне нагадування про те,
що
за
ними
спостерігають,
стимулювало
людей
поводитися
порядніше. Нам уже відомо, що все це відбувалося несвідомо. Чи
вірите ви тепер, що й самі діяли б відповідно до цього графіка?
Кілька
з
років
промовистою
познайомились
тому
психолог
назвою
із
цим
Тімоті
«Незнайомці
чужинцем
Вілсон
для
написав
67
себе»
усередині
.
вас,
Наразі
що
книжку
ви
вже
непомітно
контролює чимало ваших дій. Система 1 викликає враження, що
часто
стають
вашими
переконаннями,
і
є
джерелом
імпульсів,
на
яких
часто
ґрунтуються
ваші
дії
і
вибір.
Вона
пропонує
мовчазну інтерпретацію того, що відбувається з вами і довкола
вас,
та
і
пов’язує
очікуваннями
цей
від
момент
із
найближчого
нещодавнім
майбутнього.
минулим
Вона
містить
модель світу, яка миттєво оцінює події як нормальні або дивні.
Це джерело ваших швидких і часто точних інтуїтивних суджень.
Ви не усвідомлюєте більшості її дій. Система 1, як ми побачимо
в
наступних
розділах,
породжує
безліч
систематичних
помилок
у ваших інтуїтивних здогадах.
Розмови про праймінг
«Споглядання великої кількості людей в уніформі не стимулює креативності».
«Світ не такий уже й узгоджений та когерентний, як вам здається. Цю когерентність
породжує робота вашого розуму».
«Їх налаштували виявляти недоліки, і саме це вони і зробили».
«Його Система 1 сконструювала історію, а Система 2 в неї повірила.
Це відбувається з кожним із нас».
«Я почав усміхатися і справді став почуватися краще!»
7
Назву
праці
перекладають
людський
і
як
Г’юма
розум».
«зв’язками
«An
Enguiry
«Дослідження
Окрім
ідей»
про
Concerning
людське
безпосередньо
(relations
of
ideas),
і
Human
пізнання»
«асоціації
ідей»,
«зібраннями
Understanding»
чи
як
Г’юм
ідей»
також
«Дослідження
називав
(collection
of
це
про
явище
ideas).
—
формування
чи
Прим. пер.
8
Цей
феномен
також
відомий
в
українськомовній
літературі
як
фіксування настанови. — Прим. пер.
9 Карикатури Ґері Ларсона виходили в газетах Сіетла та Сан-Франциско з 1980 по
1995
рік,
але
вони
передруковували
публікували
у
в
й
до
різних
форматі
сьогодні
книг,
бестселерами. — Прим. пер.
лишаються
щоденних
усі
23
з
одними
газетах,
переклали
яких,
версією
за
з
найпопулярніших.
сімнадцятьма
«Нью-Йорк
Їх
мовами,
Таймз»,
стали
РОЗДІЛ 5. КОГНІТИВНА ЛЕГКІСТЬ
К
щось
оли ви притомні (а може, навіть і ні), у вашому мозкові
здійснюється безліч операцій, що безперервно перевіряють
й оновлюють відповіді на важливі питання: чи відбувається
нове?
чи
немає
якоїсь
загрози?
чи
все
йде
добре?
чи
потрібно переорієнтувати на щось увагу? чи не треба витратити
більше зусиль на це завдання? Уявіть собі кабіну пілота літака,
в
якій
прилади
Система
1
показують
оцінює
їх
найважливіші
автоматично,
й
поточні
одна
з
її
показники.
функцій
—
визначати, чи потрібні додаткові зусилля від Системи 2.
68
Один із приладів вимірює когнітивну легкість
, і діапазон його
шкали сягає від «легко» аж до «важко». «Легко» означає, що все
добре: ні загроз, ні важливих новин, немає потреби скеровувати
увагу
на
на
щось
наявність
залучити
інше
чи
проблеми,
Систему
називатиметься
2.
мобілізувати
для
розв’язання
Відповідно
когнітивна
зусилля.
якої
«Важко»
потрібно
протилежний
напруга.
На
ступінь
вказує
більше
показник
когнітивної
напруги впливає і поточний рівень докладання зусиль, і наявність
невиконаних вимог. Дивно те, що єдиний індикатор когнітивної
легкості
сполучений
із
розгалуженою
мережею
різних
входів
69
і виходів
. На рис. 5 представлена ця історія.
Із цього зображення випливає, що речення, надруковане чітким
шрифтом,
або
повторене,
або
ж
таке,
для
якого
провели
підготовку-праймінг, буде оброблене швидше і легше. Якщо ви
в доброму гуморі чи просто всміхаєтеся, бо у вашому роті олівець,
то
з
Це
«когнітивною
також
легкістю»
означатиме,
що
вислухаєте
ви
промову
відчуватимете
доповідача.
напругу,
коли
ознайомлюватиметесь з інструкціями, які надруковані нечітким
шрифтом,
блідою
фарбою
чи
сформульовані
надто
складно,
а також коли у вас кепський настрій чи ви просто супите брови.
Різні
причини
легкості
чи
напруги
мають
взаємозамінний
вплив та діють різноспрямовано. У стані когнітивної легкості ви,
ймовірно, почуваєтеся добре, вам подобається те, що ви бачите,
ви вірите тому, що чуєте, довіряєте своїм передчуттям та загалом
оцінюєте поточну ситуацію як зручну і знайому вам. До того ж
у
цьому
стані,
і
поверхово.
швидше
Коли
ви
за
все,
ви
відчуваєте
міркуватимете
напругу,
то,
недбало
ймовірно,
пильнуватимете і будете схильні ставитися до всього підозріло,
докладати
більше
зусиль
до
того,
що
робите,
почуватиметеся
не так комфортно і робитимете менше помилок, але при цьому ви
менше, ніж зазвичай, будете послуговуватися власною інтуїцією
і користатися своїми творчими здібностями.
Ілюзія пригадування
Слово ілюзія передусім викликає спогади про оптичні ілюзії, адже
всі
ми
ілюзії
стикалися
пов’язані
із
не
зображеннями,
лише
із
які
зоровим
обманюють
сприйняттям.
зір.
Однак
Пам’ять,
як
і мислення загалом, теж не позбавлені ілюзій.
Девід Стенбілл, Моніка Біґутскі, Шана Тірана. Ці імена я щойно
вигадав.
Якщо
вони
трапляться
вам
упродовж
наступних
кількох хвилин, ви, швидше за все, згадаєте, де їх бачили. Ви зараз
знаєте
і
ще
якихось
якийсь
час
знаменитостей.
довгий
перелік
«новими»
імен
іменами
пам’ятатимете
Однак
відомих
та
якщо
за
людей
попросять
про
те,
кілька
що
це
днів
упереміш
відзначити
не
вам
імена
дадуть
із
вигаданими
в
ньому
всіх
знаменитостей, то досить імовірно, що ви ідентифікуєте Девіда
Стенбілла як відому особу, хоча й не зможете пригадати, у зв’язку
з
чим
чули
Джакобі
—
пригадування
це
ім’я
—
психолог,
у
своїй
кіно,
що
спортом
вперше
лабораторії,
чи
політикою.
продемонстрував
назвав
свою
статтю
Ларрі
ілюзію
«Стати
70
знаменитим за ніч»
. Як це відбувається? Для початку запитайте
себе, як ви дізнаєтеся, знаменита якась людина чи ні. У деяких
випадках,
коли
люди
по-справжньому
знамениті
(чи
відомі
у сфері, якою ви цікавитеся), ваша пам’ять зберігає цілий архів
інформації про них: згадайте, наприклад, Альберта Ейнштейна,
Боно, Гілларі Клінтон. Але якщо ви через кілька днів побачите ім’я
Девіда Стенбілла, то не знатимете про нього нічого, проте у вас
буде відчуття, що це ім’я ви вже десь чули.
Джакобі добре сформулював проблему: «У відчуття знайомості є
проста,
але
виконує
дієва
роль
властивість
прямої
—
вказівки
“минулість”,
на
що,
як
відображення
видається,
попереднього
71
досвіду»
та
. Ця властивість минулості, власне, і є ілюзією. Джакобі
багато
його
послідовників
продемонстрували,
що
насправді
ім’я Девід Стенбілл здаватиметься вам знайомим через те, що ви
побачите
легше
якщо
його
виразніше.
побачити
вони
знову,
бо
промайнуть
Слова,
ви
дуже
які
пізнаєте
швидко
траплялися
їх
або
краще
якщо
вам
за
їх
раніше,
інші,
навіть
прочитанню
заважатиме шум. Ви також прочитаєте їх на соті частки секунди
швидше,
ніж
решту.
Іншими
сприймається
легше,
і
саме
словами,
ця
бачене
легкість
раніше
породжує
слово
відчуття
знайомості.
Рис. 5 водночас пропонує і спосіб перевірки цієї теорії. Виберіть
абсолютно
нове
слово,
зробіть
так,
щоб
його
було
легше
сприймати візуально, і воно, ймовірно, здаватиметься знайомим
завдяки властивості минулості. Справді, нове слово здаватиметься
таким, що ви вже бачили раніше, якщо перед експериментом дати
на
нього
підсвідому
настанову,
показавши
його
на
кілька
мілісекунд перед дослідом, або якщо написати його контрастніше,
ніж інші слова в якомусь списку. Цей зв’язок діє і навпаки. Уявіть,
що
вам
показують
перелік
слів,
написаних
нечітко.
Деякі
розмазані сильно, інші — менше, і ваше завдання полягає в тому,
щоб
назвати
слово
буде
слова,
які
здаватися
написані
написаним
чіткіше.
Нещодавно
виразніше
за
побачене
незнайомі.
Як
засвідчує рис. 5, різні способи посилити когнітивну легкість або,
навпаки, когнітивну напругу — взаємозамінні, ви можете точно
не знати, звідки береться те або інше відчуття. Саме так і виникає
ілюзія знайомості.
Ілюзія істинності
«Нью-Йорк
—
велике
місто
в
Сполучених
Штатах».
«Місяць
обертається довкола землі». «Курка має чотири лапи». У всіх цих
випадках ви швидко опрацювали велику кількість інформації, що
вказує
на
істинність
чи
хибність
твердження.
Прочитавши
ці
речення, ви досить швидко зрозуміли, що перші два — істинні,
а останнє — ні. Зауважте, що хибність твердження «Курка має три
лапи»
здається
лапи».
очевиднішою,
Асоціативні
рішення
щодо
ніж
механізми
другої
фрази.
у
фразі
психіки
Ви
«Курка
має
сповільнюють
згадуєте,
що
чотири
ухвалення
більшість
тварин
мають чотири лапи і, можливо, що супермаркети продають курячі
гомілки по чотири штуки в упаковці. Цю інформацію, як сито,
фільтрувала
Система
2,
можливо,
кваліфікуючи
перше
питання
про Нью-Йорк як занадто легке або уточнюючи значення слова
«обертається» в другому.
Згадайте,
як
ви
здавали
тест
на
водіння.
Чи
правда,
що
вам
потрібні спеціальні права, щоб керувати транспортним засобом
вагою
і
понад
можете
тонни?
згадати
правильна
я
три
навіть
відповідь,
переїжджав
у
Можливо,
а
сторінку,
також
нову
її
країну
ви
на
якій
логічне
і
там
серйозно
готувалися
була
написана
обґрунтування.
наново
Коли
складав
тест
на водіння, то готувався до нього не так. Зазвичай я один раз
швиденько
перечитував
буклет
із
правилами
і
сподівався
на везіння під час тесту. Деякі відповіді я знав зі свого тривалого
водійського
досвіду,
але
бувало
й
таке,
що
відповідь
на
думку
не спадала, і я міг керуватися лише когнітивною легкістю. Якщо
відповідь
здавалася
знайомою,
я
припускав,
що
саме
вона
правильна. Якщо ж новою (або малоймовірною крайністю), я її
відкидав.
на
Система
основі
цього
1
дає
відчуття
відчуття
знайомості,
вирішує,
хибне
чи
а
Система
істинне
2
це
72
твердження
Із
рис.
5
.
можна
засвоїти
такий
урок:
якщо
людина
ухвалює
рішення на підставі когнітивної напруги чи легкості, то в ньому
незмінно
роботу
Часті
виявляються
асоціативному
повторення
—
передбачувані
механізмові,
надійний
ілюзії.
Усе,
спотворює
спосіб
змусити
що
полегшує
оцінку
ситуації.
людей
повірити
неправді,
бо
розмежувати
істину
та
відчуття
чогось
знайомого
не так легко. Авторитарним режимам і маркетологам це давно
відомо,
але
психологи
необов’язково
виявили,
повторювати
що
для
твердження
правдоподібності
повністю.
Люди,
які
часто чули слова «температура тіла курки», легше сприймають як
істинне твердження «температура тіла курки дорівнює 62°» (або
73
будь-яке інше число)
. Одної-єдиної знайомої фрази в твердженні
достатньо для того, щоб усе твердження здавалося знайомим і,
відповідно,
істинним.
Якщо
ви
не
можете
згадати,
де
ви
його
чули, і ніяк не вдається співвіднести його з іншими відомими вам
фактами,
ви
не
маєте
іншого
вибору,
як
тільки
керуватися
когнітивною легкістю.
Як написати переконливе повідомлення
Припустімо,
вам
потрібно
написати
таке
твердження,
в
яке
повірили б читачі. Звичайно, ваше повідомлення буде правдиве,
але цього не завжди досить, щоб люди в нього вірили. Ви цілком
можете
а
із
користю
дослідження
для
ілюзії
себе
застосувати
істинності
когнітивну
дають
цілком
легкість,
конкретні
рекомендації, які допоможуть вам досягти бажаного ефекту.
Головне — у будь-який спосіб зменшити когнітивну напругу,
тож
для
початку
варто
зробити
все
можливе,
щоб
підвищити
розбірливість тексту. Порівняйте два твердження:
Адольф Гітлер народився 1892 року.
Адольф Гітлер народився 1887 року.
Вони
обидва
—
помилкові
(Гітлер
народився
в
1889
році),
але
експерименти показали, що в перше речення повірять швидше.
Ще
одна
виберіть
порада:
якісний
контрастнішими.
якщо
ваше
папір,
щоб
Якщо
ви
повідомлення
літери
на
використовуєте
друкуватимуть,
ньому
колір,
здавалися
вам
повірять
швидше, коли букви будуть яскраво-сині або червоні, і навпаки
довірятимуть менше — якщо друкуватимете твердження блідими
відтінками зеленого, жовтого чи блакитного.
Якщо
для
вас
важливо
здаватися
розумним
і
гідним
довіри,
не використовуйте складних виразів і слів тоді, коли вистачить
і простих. Денні Оппенгаймер, мій колега з Принстону, розвіяв
поширений
серед
студентів
молодших
курсів
міф
про
те,
що
багатий словниковий запас позитивно вражає викладачів. У статті
«Наслідки
вживання
наукового
необхідності:
проблеми
він
що
показав,
претензійних
використання
висловлення
слів
жаргону
довгих
знайомих
сприймається
як
незалежно
слів
думок
ознака
без
за
від
потреби»
допомогою
низького
рівня
74
інтелекту та освіченості і не викликає довіри
Спробуйте
зробити
своє
повідомлення
не
.
лише
простим,
але
й таким, що добре запам’ятовується. Якщо зможете, висловіть свої
думки
правду.
у
віршованій
Учасники
формі,
одного
тоді
їх
відомого
легше
сприйматимуть
експерименту
читали
за
безліч
незнайомих афоризмів, наприклад:
Woes unites foes.
(Лихо об’єднує ворогів).
Little strokes will tumble great oaks.
(Якщо рубати помалу, можна подужати великий дуб).
A fault confessed is half redressed.
(Хто зізнався в провині, вже наполовину її спокутував).
Інші студенти читали ті самі приказки, але в не римованій формі:
Woes unites enemies.
Little strokes will tumble great trees.
A fault admitted is half redressed.
Римовані
афоризми
видалися
учасникам
глибшими
75
і змістовнішими, ніж ті, що не мали рими
Нарешті,
з
простішою
якщо
ви
назвою.
когось
У
ще
.
цитуєте,
одному
обирайте
експерименті
джерела
учасників
попросили оцінити перспективи вигаданих турецьких компаній
на
підставі
звітів
76
двох
компаній-посередників
.
Одні
звіти
належали компанії, назву, якої було легко вимовити (наприклад,
«Артан»),
а
інші
—
фірмі,
(наприклад,
«Тааххут»).
відрізнялися.
Для
тих,
За
хто
що
називалася
деякими
оцінював
не
зовсім
позиціями
перспективи
ці
вдало
звіти
компаній,
найкращим виходом було б вивести щось середнє з обох звітів,
але
вони
вчинили
не
так.
Експерти
надали
більшого
значення
звітові
компанії
Система
2
уникати.
«Артан»,
лінива,
Ті,
триматися
на
а
а
не
розумові
кого
«Тааххут».
зусилля
спрямоване
якнайдалі
від
забувайте,
неприємні,
ваше
будь-якого
Не
і
їх
хочеться
повідомлення,
нагадування
що
про
хочуть
зусилля,
зокрема й джерел інформації зі складною назвою.
Усі
ці
поради
дуже
слушні,
однак
нам
не
слід
вельми
ними
захоплюватися. Якісний папір, яскраві кольори чи простий стиль
мало чим допоможуть, якщо ваше повідомлення — нісенітниця
або
якщо
воно
суперечить
відомим
вашій
аудиторії
фактам.
Дослідники, що проводять ці експерименти, не вважають людей
дурними
чи
психологів,
безмежно
ми
всі
довірливими.
здебільшого
у
Водночас,
своєму
на
житті
думку
керуємося
враженнями Системи 1 і часто не знаємо, звідки вони беруться.
Звідки
ви
логічне
знаєте,
чи
що
якесь
асоціативно
твердження
—
пов’язане
істинне?
з
Якщо
іншими
воно
вашими
переконаннями й уподобаннями або походить із джерела, якому
ви довіряєте і симпатизуєте, то ви відчуєте когнітивну легкість.
Проблема
причини
полягає
в
(зокрема
тому,
якість
що
ця
шрифту
легкість
і
може
привабливий
мати
ритм
й
інші
прози),
а простого способу відстежити джерело своїх відчуттів не існує.
Саме це і демонструє рис. 5: легкість та напруга мають чимало
різноманітних причин, і їх складно розмежувати. Складно, проте
це
не
означає,
поверхові
що
чинники,
неможливо.
що
Людина
породжують
може
ілюзію
подолати
правди,
деякі
якщо
вона
має для цього серйозну мотивацію. Однак у більшості випадків
лінива Система 2 підтримає пропозиції Системи 1 і йтиме далі.
Напруга і зусилля
Симетрія
багатьох
асоціативних
зв’язків
була
провідною
темою
під час обговорення асоціативної когерентності чи зв’язності. Ми
вже
знаємо,
взявши
в
що
рота
люди,
олівець
які
чи
«всміхаються»
намагаючись
або
«насуплюються»,
втримати
кульку
між
бровами, схильні відчувати емоції, що зазвичай і виражаються за
допомогою
усмішки
взаємозалежність,
яка
і
насуплених
сама
себе
брів.
підсилює,
Таку
саму
виявлено
і
в дослідженнях когнітивної легкості. З одного боку, ми відчуваємо
когнітивну напругу під час операцій Системи 2, які потребують
від
нас
значних
зусиль.
З
іншого,
незалежно
від
джерела
такої
напруги, саме це відчуття зазвичай мобілізує Систему 2, і людина
починає
ставитися
до
проблем
не
інтуїтивно
чи
недбало,
а
як
77
зосереджений аналітик
.
Ми вже розглядали задачу про м’яч і биту як тест на схильність
людей
відповідати
на
питання
так,
як
це
перше
спадає
їм
на думку, не перевіривши цієї інформації. Розроблений Шейном
Фредеріком тест на когнітивну рефлексію складається з цієї задачі
про м’яч і биту та двох інших завдань, які були включено до нього
саме тому, що вони негайно провокують неправильні інтуїтивні
відповіді. Два інші завдання в його тесті такі:
Якщо 5 машинам потрібно 5 хвилин, щоб зробити 5 деталей, то скільки часу
потрібно буде 100 машин для того, щоб зробити 100 деталей?
100 хвилин ЧИ 5 хвилин?
На одному озері росте латаття. Площа поверхні озера, яку воно вкриває, щодня
збільшується вдвічі.
Якщо латаття повністю покриє озеро за 48 днів, то скільки днів потрібно для того,
щоб воно зайняло половину поверхні озера?
24 дні ЧИ 47 днів?
Правильні відповіді на ці завдання — 5 та 47. Щоб провести цей
тест,
експериментатори
набрали
40
студентів
із
Принстону.
Половина піддослідних отримала завдання, надруковані дрібним
кеглем
і
блідо-сірим,
когнітивну
напругу.
нечітким
Результати
кольором.
тесту
чітко
Шрифт
викликав
показали,
що
90
%
студентів, що одержали нормально надрукований тест, допустили
щонайменше
одну
помилку.
В
другої
групи,
яка
отримали
завдання з ледь розбірливим шрифтом, відсоток тих, хто зробив
бодай
одну
зрозуміли:
помилку,
коли
шрифт
Когнітивна
напруга,
Систему
яка
2,
знизився
з
був
до
поганий,
незалежно
більшою
35
від
%.
Ви
все
результати
її
ймовірністю
правильно
були
кращі.
джерела,
мобілізує
відкидає
інтуїтивні
відповіді, що пропонує Система 1.
Радісна легкість сприйняття
У
статті
під
назвою
«Розслаблений
розум
викликає
усмішку
на
обличчі»
описано
показували
експеримент,
фотографії
у
якому
учасникам
78
різних
предметів
.
Деякі
швидко
зображення
розпізнати було легше, бо перед тим, як показати ціле зображення
предмета, учасникам експерименту показували його обриси, але
це
робили
помітити.
так
Емоційні
електричних
й
швидко,
що
реакції
імпульсів
малопомітні,
піддослідні
короткі
не
вимірювали
м’язів
зміни.
обличчя,
Як
і
могли
свідомо
їх
шляхом
реєстрації
причому
фіксували
очікувалося,
коли
картинки
було легше впізнати, люди трохи всміхалися і розслабляли брови.
Схоже,
що
Система
1
пов’язує
хороші
відчуття
з
когнітивною
легкістю.
Як
ми
й
ставиться
вимовити,
передбачали,
до
позитивніше.
ліпше
слів,
які
Компаніям
ведеться
на
легше
із
ринку
в
вимовити,
назвами,
перший
які
людина
простіше
тиждень
після
випуску акцій, хоча згодом цей ефект зникає. Акції з біржовими
скороченнями, які легше вимовити (приміром, KAR або LUNMOO)
мають кращі показники, ніж акції з незручними абревіатурами
(наприклад, PXG або RDO), і, схоже, вони деякий час зберігають
79
невелику
в
перевагу
Швейцарії,
було
.
Завдяки
встановлено,
дослідженню,
що
інвестори
проведеному
очікують
вищих
доходів від акцій компаній із назвами, які легше вимовити (як,
приміром, «Еммі» і «Комет»), ніж від акцій компаній, які мають
80
надто складні назви (як, скажімо, «Ґеберит» або «Іпсомед»)
Як
ми
побачили
легкість
і
Роберт
Зайонц
на
комфортне
дослідженню
рис.
5,
повторення
відчуття
присвятив
зв’язку
між
породжує
знайомості.
значну
повторенням
когнітивну
Видатний
частину
.
психолог
своєї
довільного
кар’єри
стимулу
і прихильним ставленням, яке люди з часом до нього виробляють.
81
Зайонц назвав це ефектом знайомства з об’єктом
на
цю
тему,
Мічиганського
який
був
проведений
університету
й
у
. Експеримент
студентських
Університету
штату
газетах
Мічиган,
—
82
один із моїх найулюбленіших
шпальті
друкували
. Кілька тижнів поспіль на першій
оголошення,
що
було
схоже
на
рекламу
й містило турецьке (або подібне до турецького) слово: kadirga,
saricik,
biwonjni,
nansoma
та
iktitaf.
Ці
слова
повторювалися
з різною частотою: одне з’явилося лише раз, інші — двічі, п’ять,
десять чи двадцять п’ять разів. (До того ж слов
, що були частіше
надруковані
в
повторювалися
газеті
в
Мічиганського
газеті
Університету
університету,
штату
рідше
Мічиган).
Це
ніяк
не пояснювали, а на запити читачів давали стандартну відповідь:
«Той, хто подав це оголошення, бажає залишатися невідомим».
Коли
загадкова
серія
оголошень
закінчилася,
дослідники
розіслали в університети анкети, в яких вони просили визначити,
що
означає
Результати
отримали
кожне
були
зі
слів
—
щось
приголомшливі:
більше
позитивних
хороше
слова,
оцінок,
чи
щось
публіковані
ніж
слова,
що
погане.
частіше,
з’явилися
в газеті лише раз чи два. Результат цього дослідження підтвердив
безліч
інших
експериментів
з
використанням
китайських
ієрогліфів, облич людей та багатокутників довільної форми.
Ефект знайомства з об’єктом не залежить від свідомого відчуття
знайомості. Він узагалі не залежить від свідомості і проявляється
навіть тоді, коли повторювані слова чи картинки показують так
швидко, що спостерігачі не помічають того, що вони побачили.
І все одно слова або зображення, показані частіше, подобаються
більше.
на
Це
свідчить
враження
від
про
подій,
те,
про
що
які
Система
Система
1
2
і
здатна
гадки
реагувати
не
має.
Для
зовнішніх стимулів, які людина бачить та не усвідомлює, ефект
83
знайомства з об’єктом помітний сильніше
Зайонц
стверджував,
повторення
—
поширюється,
це
дуже
зокрема,
небезпечному
що
світі
й
.
виникнення
важлива
на
біологічна
тварин.
організм
симпатії
Для
повинен
в
разі
властивість,
виживання
реагувати
що
в
часто
на
нові
подразники обережно і з острахом. Перспективи виживання для
тварин,
які
довірливо
ставляться
до
чогось
нового,
не
надто
оптимістичні. З іншого боку, згасання первинного страху перед
безпечним
явищем
—
важлива
ознака
адаптивності.
Зайонц
стверджував, що ефект знайомства з об’єктом виникає через те,
що
не
після
нового
трапляється
сигналом
стимулу,
нічого
безпеки,
а
повторюваного
поганого.
безпека
—
Такий
це
багато
стимул
добре.
разів,
згодом
Очевидно,
стає
що
це
твердження справедливе не лише стосовно людей. Щоб довести
це,
один
із
колег
Зайонца
програвав
над
двома
наборами
запліднених курячих яєць звуки різної тональності. Курчата, які
з
них
повилуплювалися,
менше
хвилювалися
через
звуки
тональності,
яку
вони
чули
раніше,
коли
ще
були
у
своїх
84
шкаралупках
.
Зайонц представив лаконічний і водночас змістовний опис своєї
програми досліджень:
«Наслідки багаторазової взаємодії корисні для організму в його зв’язках
з безпосереднім живим і неживим природним середовищем. Вони дають змогу
розрізняти небезпечні та безпечні предмети і місця проживання, а також формують
найпростішу базу соціальних зв’язків. Таким чином, вони створюють основу
соціальної організації та зв’язності — головних джерел психологічної та соціальної
стабільності»85.
Зв’язок
між
позитивними
емоціями
і
когнітивною
легкістю
в Системі 1 має тривалу історію еволюції.
Легкість, настрій та інтуїція
Приблизно в 1960 році молодий психолог на ім’я Сарнофф Меднік
вирішив,
що
з’ясував,
у
чому
полягає
суть
творчості
й креативності. Його ідея була і проста, і переконлива водночас:
здатність до творчості — це асоціативна пам’ять, що неймовірно
добре працює. Він винайшов тест на віддалені асоціації10, який
використовують і сьогодні для дослідження творчих здібностей.
Ось легкий приклад. Візьмемо такі три слова:
Яке слово пов’язане з усіма трьома? Напевно, ви вже здогадалися,
що відповідь — сир. Тепер спробуйте таке:
Це завдання набагато складніше, але й у нього є своя унікальна
правильна
відповідь,
яку
будь-яка
англомовна
людина
може
розпізнати, хоча менше 20 % респондентів знайдуть цю відповідь
упродовж 15 секунд. Відповідь — небо (sky). Звичайно, рішення
існують
не
для
кожної
трійки
слів.
Наприклад,
у
слів
сон,
м’яч
і книга немає спільної асоціації, яку б усі визнали правильною.
Кілька
груп
німецьких
психологів,
які
останніми
роками
досліджували тест віддалених асоціацій, зробили цікаві відкриття
у сфері когнітивної легкості. Одна група поставила перед собою
два питання: чи відчуває людина, що для трьох слів є рішення, до
того,
як
вони
виконання
його
цього
знаходять?
завдання?
експериментатори
як
настрій
Для
спочатку
впливає
цього
одних
розвеселили,
а
на
успішне
піддослідних
інших
навпаки
засмутили, попросивши їх кілька хвилин думати про щасливі чи,
відповідно,
сумні
події
їхнього
життя.
Потім
їм
запропонували
кілька трійок слів, частина з яких була асоціативно пов’язана (як
пірнати,
і
світло,
попросили
визначити,
На
кожен
ракета),
швидко
чи
існує
здогад
а
інші
натиснути
між
було
цими
—
на
ні
(як
одну
з
словами
виділено
2
сон,
м’яч,
двох
кнопок,
асоціативний
секунди:
за
книга),
цей
щоб
86
зв’язок
час
.
свідоме
рішення просто не могло встигнути спасти на думку.
Перша несподіванка полягала в тому, що кількість правильних
здогадів
виявилася
натискання
відчуття
на
набагато
кнопки.
когнітивної
Як
більшою,
на
легкості
мене,
ніж
це
виникає
у
разі
довільного
дивовижно.
за
Очевидно,
слабким
сигналом
асоціативного механізму, який «знає», що три слова когерентні
(тобто
асоціативно
свідомо
дістає
з
взаємопов’язані),
бази
даних
задовго
до
87
саму
асоціацію
.
того,
Роль
як
мозок
когнітивної
легкості в ухваленні рішень експериментально підтвердила інша
група
німецьких
когнітивну
дослідників:
легкість
(праймінг,
усі
маніпуляції,
розбірливий
що
підвищують
шрифт,
попередня
демонстрація слів), підвищують і схильність бачити зв’язок між
88
словами
Ще
.
одне
важливе
відкриття
—
сильний
вплив
настрою
на роботу інтуїції. Для вимірювання точності експериментатори
обчислювали
«індекс
експериментом
приємними
цікавіший
абсолютно
інтуїції».
стимулювати
роздумами,
той
факт,
нездатні
Вони
в
точність
що
учасників
зростає
засмучені
впоратися
з’ясували,
із
що
гарний
більш
як
учасники,
завданням
коли
на
перед
настрій
89
удвічі
.
навпаки,
інтуїцію;
Ще
були
їхні
здогади були не кращі за випадкові відповіді. Безсумнівно, настрій
впливає на роботу Системи 1: якщо ми засмучені або почуваємося
ніяково, то зв’язок з інтуїцією втрачається.
Ці
на
результати
користь
творчості,
доповнюють
того,
що
гарний
довірливість
належать
до
підозрілість,
і
одного
перебувають
дедалі
настрій,
підвищена
між
аналітичний
залежність
явищ
собою
підхід
і
перелік
інтуїція,
90
кластера
пов’язані
більший
.
На
здатність
від
до
Системи
іншому
засмученість,
додаткові
доказів
1
полюсі
пильність,
зусилля.
Гарний
настрій послаблює контроль Системи 2 над діяльністю: в людей
у доброму гуморі краще працює інтуїція, яскравіше виявляється
здатність до творчості, але вони менш пильні й більш схильні до
логічних
помилок.
знайомства
з
Такий
об’єктом,
зв’язок,
має
як
свій
і
у
випадку
біологічний
з
ефектом
сенс.
Гарний
настрій — це сигнал, що в цілому все йде добре, а навколишнє
середовище
Поганий
безпечне,
настрій
—
тож
ознака
самооборону
того,
що
можна
ситуація
не
послабити.
дуже
хороша,
можливо, наявні якісь загрози, тож варто пильнувати. Когнітивна
легкість — це водночас і причина, і наслідок приємного відчуття.
Тест на віддалені асоціації може дати нам ще більше інформації
про зв’язок між когнітивною легкістю і позитивною емоційною
реакцією. Швидко перегляньте дві трійки слів:
Звичайно,
цього
електричної
показали
б
знати
активності
легку
ви
м’язів
усмішку
не
можете,
вашого
під
час
трійки (рішення — слово море).
але
обличчя,
читання
Така
вимірювання
швидше
другої
реакція
на
за
все,
когерентної
когерентність
притаманна піддослідним, яким нічого не говорять про спільну
асоціативність
запропонованих
слів;
учасникам
експерименту
показують стовпчик із трійок слів і після цього просять натиснути
на
клавішу
91
«пропуск»
.
Враження
когнітивної
легкості,
що
з’являється під час прочитання зв’язної трійки, схоже, саме по собі
здається приємним.
Дослідження
когнітивною
показують,
легкістю
та
що
між
інтуїтивно
приємним
відчутною
відчуттям,
когерентністю
існує кореляційний зв’язок, проте він, як полюбляють нагадувати
науковці,
не
обов’язково
причинно-наслідковий.
Когнітивна
легкість й усмішка проявляються одночасно, але чи зумовлюють
приємні
відчуття
інтуїтивне
впізнавання
когерентності?
Так,
зумовлюють. Це доводить цікавий експериментальний підхід, що
стає дедалі популярнішим. Деякі учасники експерименту почули
інше пояснення своїх приємних відчуттів: їм сказали, що «згідно
з
проведеними
на
емоційну
інтуїтивне
дослідженнями,
92
реакцію
людей»
відчуття
.
музика
Це
в
навушниках
пояснення
когерентності.
впливає
повністю
Результати
усуває
досліджень
показують, що рішення зумовлені короткою емоційною реакцією
на трійку слів (приємною для когерентної трійки і неприємною
в іншому випадку). Це цілком до снаги Системі 1. Емоційні зміни
в
цьому
разі
очікувані,
а
тому
не
викликають
подиву
і
їх
не пов’язують зі словами.
Такі
психологічні
дослідження
надзвичайно
ефективні
й особливі як комбінацією сміливих експериментальних методів,
так і їхніми результатами, які і складні, і несподівані водночас. За
останні
десятиліття
психологи
дізналися
дуже
багато
про
автоматичну роботу Системи 1. Тридцять чи сорок років тому ми
вважали науковою фантастикою те, що відомо нам сьогодні. Годі
було
й
уявити,
сприйняття
реакція
на
об’єднувало
і
що
поганий
покращує
когнітивну
б
три
шрифт
когнітивну
легкість
слова,
у
впливає
діяльність
процесі
безпосередньо
на
або
достовірність
що
пошуку
пов’язана
емоційна
поняття,
з
яке
відчуттям
когерентності. Психологія справді просунулася набагато вперед.
Розмови про когнітивну легкість
«Пропоную не відкидати їхній бізнес-план лише через невдалий шрифт».
«Це так часто повторювалося, що ми схильні в нього повірити, але нам варто ще
раз усе обміркувати».
«Знайоме породжує симпатію. Це ефект знайомства з об’єктом».
«Сьогодні я в дуже доброму гуморі, і моя Система 2 слабкіша, ніж зазвичай. Я маю
бути особливо обережним».
10 Він також відомий під іншими назвами — тест вербальної креативності, або RAT
(від англ. Remote Association Test). — Прим. пер.
РОЗДІЛ 6. НОРМИ, НЕСПОДІВАНКИ
І ПРИЧИНИ
З
головними
характеристиками
та
2
Системи
розглядали
ми
Систему
вже
1.
і
функціями
познайомилися,
Дозволивши
собі
Системи
коли
1
докладніше
скористатися
цією
метафорою, можемо сказати, що в наших головах — надзвичайно
потужний
комп’ютер,
стандартами
нашого
у
в
не
обладнання,
світу
за
широчезній
дуже
але
допомогою
мережі
асоціативній
ідей
машині
швидкий
здатний
різних
різних
за
сучасними
представляти
типів
асоціативних
видів.
відбувається
структуру
Поширення
зв’язків
активації
автоматично,
але
ми
(Система 2) здатні деякою мірою контролювати процес пошуку
в пам’яті, а також програмувати його так, щоб виявлення події
в навколишньому середовищі привернуло до себе нашу увагу. Ми
продовжимо розглядати чудові здібності та обмеження Системи 1.
Визначення нормальності
Основна функція Системи 1 — відстеження й оновлення вашої
особистої
моделі
світу,
яка
визначає,
що
в
ньому
нормально.
Модель побудована на асоціаціях, що пов’язують ідеї обставин,
подій,
дій
і
одночасно
проміжку
набір
у
наслідків,
або
часу.
одне
У
(патерн)
вашому
які
за
процесі
відбуваються
одним
житті,
також
певною
упродовж
формування
споріднених
з
ідей
і
регулярністю,
відносно
зміцнення
окреслює
визначаючи
короткого
цих
зв’язків
структуру
вашу
подій
інтерпретацію
сьогодення і ваші очікування від майбутнього.
Здатність
дивуватися
інтелектуального
життя,
—
а
ключовий
здивування
аспект
—
нашого
найчутливіший
індикатор того, як ми розуміємо наш світ і чого від нього чекаємо.
Є
два
основні
види
здивування.
Деякі
очікування
активні
та свідомі: ви знаєте, що чекаєте на певну подію. У встановлений
час ви сподіваєтеся почути скрип дверей, що повідомляє вам про
повернення вашої дитини зі школи; коли двері відчиняються, ви
чекаєте на звук знайомого голосу. Ви здивуєтесь, якщо активно
очікувана
подія
категорія
подій,
на
них,
однак
нормальні
в
не
відбудеться.
на
не
які
ви
очікуєте
дивуєтеся,
певній
Однак
коли
ситуації,
існує
пасивно,
вони
але
набагато
не
розраховуєте
відбуваються.
недостатньо
ширша
Це
події
вірогідні,
щоб
чекати на них активно.
Якась
Кілька
окрема
років
повторювана
тому
ми
з
подія
дружиною
вже
не
так
відпочивали
нас
на
дивує.
Великому
бар’єрному рифі. У готелі на острові всього сорок номерів. Якось
ми
прийшли
знайомого
на
—
вечерю
психолога
і
на
з
подивом
ім’я
Джон.
зустріли
Ми
там
щиро
нашого
привіталися
і відзначили незвичайність такого збігу. Джон поїхав наступного
дня. Приблизно через два тижні ми відвідали виставу в одному
з лондонських театрів. Коли в залі згасло світло, поруч зі мною сів
глядач, який трохи спізнився. Під час антракту я побачив, що це
Джон.
Ми
одночасно
з
дружиною
усвідомили
пізніше
два
обговорили
факти:
наші
по-перше,
цей
враження,
збіг
був
бо
іще
дивніший, ніж попередній у готелі; а по-друге, зустрівши Джона
цього разу, ми все-таки були здивовані менше, ніж минулого разу.
Очевидно, перша зустріч якимось чином змінила наше уявлення
про Джона, він став для нас «психологом, якого ми зустрічаємо за
кордоном».
Ми
ідея,
наша
в
однак
дивних
(Система
Система
місцях
здивувалися
б
2)
1
знали,
зробила
здавалося
набагато
що
нам
це
так,
абсолютно
що
майже
сильніше,
безглузда
зустрічати
Джона
нормальним.
якби
Ми
натрапили
в лондонському театрі на іншого знайомого. За всіма законами
ймовірності,
ми,
швидше,
могли
б
зустріти
в
театрі
не
Джона,
а будь-кого із сотень відомих нам людей, але зустріти саме його
здавалося більш нормальним.
Завдяки іншому збігові ми виявили, що за деяких умов пасивні
очікування швидко стають активними. Кілька років тому в неділю
ввечері ми їхали з Нью-Йорка в Принстон: цим маршрутом ми
регулярно їздили щонеділі вже не перший тиждень. Якось під час
поїздки
ми
помітили
на
узбіччі
машину,
охоплену
вогнем.
Наступної неділі на тому самому місці горіло інше авто. Ми знову
для себе відзначили, що цього разу чомусь були здивовані менше,
ніж уперше. Це місце стало для нас «місцем, на якому палають
автомобілі».
другого
Обставини
випадку
повторення
вистачило
для
були
появи
такі
самі,
активного
тому
вже
очікування:
згодом ми кілька років поспіль згадували про охоплені полум’ям
автівки, коли проїжджали повз це місце на дорозі, і були цілком
готові побачити там ще одну машину у вогні (але, звичайно, ми її
не побачили).
Разом
в
із
якому
психологом
спробували
сприйматись
прикладом
як
Дейлом
пояснити,
нормальні
із
нашого
Міллером
яким
чи
ми
чином
події
ненормальні.
опису
«теорії
написали
Я
есе,
починають
скористаюся
норми»,
хоча
моя
інтерпретація відтоді дещо змінилася:
Гість фешенебельного ресторану, який спостерігає за відвідувачами за іншими
столиками, помічає, що один із клієнтів перший спробував суп й одразу скривився,
наче від болю. Ця подія змінить розуміння нормальності безлічі інших подій. Тепер
нас не здивує, якщо людина, що скуштувала суп, здригнеться від дотику офіціанта
або якщо інший відвідувач ледь стримає крик, коли спробує суп із тієї самої
супниці. Ці та багато інших подій тепер здаються більш нормальними, але
необов’язково тому, що підтверджують очікування. Вони сприймаються як
нормальні, бо викликають у пам’яті початковий епізод та, відповідно,
інтерпретуються у зв’язку з ним93.
Уявіть,
що
саме
ви
—
той
гість,
який
спостерігає
за
подіями
в ресторані. Вас здивувала незвичайна реакція відвідувача на суп
і
вразила
різка
аномальна
реакція
подія
на
відновить
дотик
у
офіціанта.
пам’яті
Однак
першу,
і
уже
разом
ці
друга
події
набудуть сенсу. Обидві події вкладаються в сценарій, у якому цей
відвідувач дуже напружений. З іншого боку, якщо після гримаси
першого відвідувача другий відвідувач відмовиться від супу, то ці
дві несподіванки з’єднаються в історію, де винуватцем буде саме
суп.
«Скільки тварин кожного виду взяв у ковчег Мойсей?» Людей,
які помічають, що з цим питанням щось не те, так мало, що цей
феномен
не
назвали
Мойсей,
а
«ілюзією
Ной.
Цю
Мойсея».
ілюзію,
Тварин
як
і
у
ковчег
випадок
із
набирав
гримасою
відвідувача ресторану, добре пояснює теорія норми. Думка про
набраних у ковчег тварин формує біблійний контекст, а Мойсей
у
нього
цілком
вписується.
Не
те
щоб
ви
очікували
в
реченні
згадку саме про нього, але поява цього імені вас не дивує. Сприяє
й те, що в іменах Мойсей та Ной є спільний голосний звук. Як і
у
випадку
помічаєте
із
когнітивно
асоціативну
легкими
трійками
когерентність
між
слів,
ви
Мойсеєм
несвідомо
і
ковчегом,
і тому швидко приймаєте питання. Вставте Джорджа Буша замість
Мойсея
—
й
одержите
невдалий
політичний
жарт,
але
аж
ніяк
не ілюзію.
Коли
якийсь
цемент
не
вписується
в
поточний
контекст
активованих ідей, система виявляє відхилення від норми — ви
й самі щойно це на собі відчули. Ви не знали точно, яке саме слово
йтиме за словом якийсь у попередньому реченні, але, побачивши
слово
цемент,
зрозуміли,
що
воно
тут
недоречне
і
речення
з ним — ненормальне. Дослідження реакцій мозку показали, що
порушення
нормальності
визначаються
напрочуд
майстерно
і швидко. У нещодавньому експерименті учасники слухали фразу
«Земля щороку обертається довкола неприємностей». У мозковій
активності
був
виділений
характерний
патерн,
що
починається
зі своєрідного сплеску впродовж двох десятих секунди після появи
дивного слова. Ще цікавіше, що такий самий сплеск відбувається
з тією самою швидкістю, коли чоловічий голос вимовляє: «Мене
нудить вранці: здається, я завагітнів»; або коли аристократичний
94
голос каже: «У мене на спині величезне тату»
. Щоб визначити
невідповідність, потрібно згадати величезну кількість відомостей
про
навколишній
належить
людині
світ:
з
голос
вищих
треба
верств
розпізнати
суспільства,
як
і
такий,
що
зіставити
це
з узагальненням, що татуювання в таких людей бувають рідко.
Ми здатні спілкуватися одне з одним тому, що в нас переважно
однакові знання про світ і ми вкладаємо в слова подібні значення.
Якщо я згадаю про стіл і не уточню подробиць, ви зрозумієте, що
мається на увазі звичайний стіл. Ви впевнені, що його поверхня
горизонтальна і що ніжок у нього менше ніж 25. У нас є норми для
величезної кількості категорій, і вони створюють своєрідну базу,
завдяки
якій
ми
можемо
негайно
виявляти
аномалії
—
такі
як
вагітні чоловіки чи татуйовані аристократи.
Щоб
оцінити
речення:
«Велика
роль
норм
миша
у
спілкуванні,
видерлася
на
хобот
розгляньмо
дуже
таке
маленького
слона». Я майже переконаний, що ваші уявлення про нормальні
розміри мишей і слонів не дуже відрізняються від моїх. Норми
визначають
містять
типовий
інформацію
або
про
середній
діапазони
розмір
цих
варіацій
тварин,
усередині
а
також
категорії.
Навряд чи хтось із нас уявив собі мишу завбільшки зі слона, яка
залізла на слона завбільшки з мишу. Замість цього ми з вами —
кожен окремо, але в цілому більш-менш однаково — уявили собі
мишу,
меншу
за
черевик,
яка
залазить
на
слона,
більшого
за
диван. Система 1, яка розуміє мову, має доступ до нормативних
категорій,
які
визначають
діапазон
можливих
значень
і найтиповіші випадки.
Розуміння причин і намірів
«Батьки Фреда приїхали із запізненням. Служба кейтерингу вже
під’їжджала. Фред був розлючений». Ви знаєте, чому Фред злий
і
що
це
не
через
службу
доставки.
У
вашій
мережі
асоціацій
роздратування і недостатня пунктуальність пов’язані між собою
як
результат
кейтерингу
і
можлива
причина,
роздратування
не
але
з
пов’язане.
очікуванням
Під
час
служби
читання
у
вас
миттєво склалася зв’язна історія, і ви одразу ж зрозуміли, чому
розлютився Фред. Виявлення таких причинних зв’язків — частина
розуміння історії, і це автоматична функція Системи 1. Система 2,
тобто
ваше
свідоме
«я»,
отримала
інтерпретацію
причин
і прийняла її на віру.
Історія
в
«Чорному
лебеді»
Нассіма
Талеба
ілюструє
цей
автоматичний пошук причин. Талеб розповідає, що в день, коли
впіймали Саддама Хусейна, ціни на облігації спочатку підскочили.
Можливо,
інвестицій,
інвестори
але
в
той
рядок
ранок
новин
прагнули
безпечніших
інформаційного
агентства
«Блумберґ» на телеекрані повідомляв: «
;
». Через півгодини ціни на облігації впали
до попереднього рівня, а нові заголовки сповіщали: «
;
».
арешт
Хусейна
автоматичний
був
головною
пошук
причин
подією
у
дня,
якийсь
і
з
спосіб
огляду
Очевидно,
на
впливає
те,
на
що
наше
мислення, новина в той день стала поясненням будь-яких змін
на ринку. На перший погляд, обидва заголовки пояснюють те, що
відбулося, але твердження, що тлумачить відразу два протилежні
результати,
новинні
в
а
по
суті,
не
заголовки
когерентності:
наслідки
вправний
лише
у
у
взагалі
нічого.
задовольняють
важливих
потребують
майстер
пояснює
подій
подій,
які
з’ясуванні
їх
повинні
Насправді
нашу
потребу
бути
наслідки,
пояснюють.
історії
причин
всі
Система
і
1
наслідків,
—
яка
поєднує доступні їй уривки інформації.
Прочитайте таке речення:
Джейн цілий день блукала людними вулицями Нью-Йорка й милувалася його
чарівними краєвидами, аж раптом виявила, що її гаманець зник.
Різних людей просили прочитати цю нехитру фразу, після чого
несподівано пропонували пройти додатковий тест на згадування.
Виявилося, що вираз «кишеньковий злодій» сильніше асоціюється
зі
змістом
цього
словосполучення
речення,
вжито
в
ніж
«чарівні
реченні,
а
краєвиди»,
перше
—
хоча
95
ні
.
друге
Пояснення
містять правила асоціативної зв’язності. Гаманець міг зникнути
через
в
багато
ресторані
різних
тощо.
причин:
Однак
випав
з
поєднання
кишені,
ідеї
його
зниклого
забули
гаманця
з думками про Нью-Йорк і натовпи людей на вулицях породжує
пояснення,
В
історії
з
кривиться,
виникає
що
причиною
зникнення
незвичайним
і
коли
супом
перший
асоціативно
став
(і
коли
здригається
когерентна
кишеньковий
від
злодій.
другий
відвідувач
дотику
офіціанта)
інтерпретація
початкового
подиву, що створює правдоподібну зв’язну історію.
Бельгійський психолог-аристократ Альберт Мішотт у 1945 році
опублікував книгу (англійською перекладена в 1963 році), у якій
спростовано
наслідкові
Г’юмом
багатовікові
зв’язки,
зв’язків
що
між
філософські
сягають
ідеями.
погляди
щонайменше
До
цього
на
часів
причинно-
дослідження
вважалося,
що
фізичну
каузальність, тобто причинно-наслідковий зв’язок, ми виводимо
з
емпіричного
взаємозалежність
досвіду,
між
коли
подіями.
неодноразово
Ми
безліч
разів
спостерігаємо
споглядали,
як
один рухомий предмет торкається іншого предмета, що негайно
сам
починає
рухатися,
часто
(але
не
завжди)
в
тому
самому
напрямку.
Саме
це
відбувається,
коли
одна
більярдна
куля
стикається з іншою або коли ви зачіпаєте і впускаєте вазу. Мішотт
про
це
був
іншої
каузальність
довести
так
свою
думки:
само
він
стверджував,
безпосередньо,
ідею,
він
як
створив
що
ми
бачимо
бачимо
колір.
послідовність
Щоб
подій
із намальованих на папері чорних квадратів у русі. Один квадрат
контактує з іншим, і той одразу починає рухатися. Спостерігачам
відомо, що реального фізичного контакту між квадратами немає,
але попри це в них створюється потужна «ілюзія причинності».
Якщо
другий
предмет
починає
рухатися
негайно,
про
нього
говорять, що перший його «запустив». Експерименти показали,
що навіть шестимісячні немовлята бачать послідовність подій як
каузальний сценарій з причиною та наслідком і дивуються, коли
96
послідовність змінюється
. Очевидно, ми від народження готові
отримувати враження каузальності, що незалежні від міркувань
про моделі причинно-наслідкових зв’язків, бо вони — плід роботи
Системи 1.
У
1944
році,
опублікував
приблизно
результати
в
своїх
той
самий
досліджень
час,
коли
фізичної
Мішотт
причинності,
психологи Фріц Гайдер і Марі-Енн Зіммель використали метод,
подібний
до
інтенційної
тривалістю
методу
Мішотта,
(навмисної)
одну
для
ілюстрації
причинності.
хвилину
і
сорок
Вони
секунд,
у
сприйняття
зняли
якому
фільм
зображено
великий трикутник, маленький трикутник і коло, які рухаються
навколо
будинку
об’єкта,
з
що
формою
відчиненими
нагадує
дверима.
схематичне
Глядачі
зображення
спостерігають,
як
агресивний великий трикутник загрожує маленькому, а коло —
злякалося,
але
потім
маленький
трикутник
і
коло
об’єднуються
97
і перемагають кривдника
. Вони також бачать, що відбувається
біля дверей, і нарешті бурхливий фінал історії. Наміри й емоції
сприймаються
страждають
голові.
однозначно,
на
Розум
аутизм.
готовий
Усе
і
їх
не
це,
відчувають
звичайно,
навіть
прагне
лише
люди,
відбувається
розпізнати
у
які
вашій
персонажів,
приписати їм певні риси характеру і конкретні наміри, при цьому
кваліфікуючи
Це
яскраве
їхні
дії
свідчення
як
того,
вияв
що
з
індивідуальних
самого
особливостей.
народження
ми
готові
навмисно приписувати інтенційні, тобто зумисні, ознаки: навіть
діти віком до року розрізняють жертв та кривдників і чекають, що
переслідувач найкоротшою дорогою гнатиметься за тим, кого він
98
переслідує
.
Відчуття
фізичної
не
дії,
каузальності.
думаєте
причин
вчиненої
і
про
цей
наслідків.
з
власного
Хоча
сіль
процес
Ви
бажання,
бере
саме
категоріями
відчуваєте
це
відрізняється
ваша
рука,
від
ви
ланцюжка
фізичних
результат
рішення,
як
ухваленого вашим безтілесним «я», бо вам захотілося підсолити
свою страву. Багато людей уважають природним описувати свою
душу як джерело й причину своїх же дій. У 2005 році психолог Пол
Блум надрукував у журналі «Атлантик» статтю, в якій висловив
провокативне
твердження,
що
наша
вроджена
готовність
розділяти фізичну і навмисну (інтенційну) причинність пояснює
майже
всеосяжну
зазначає,
що
універсальність
«...ми
сприймаємо
релігійних
світ
вірувань.
об’єктів
як
Він
сутнісно
відокремлений від світу нашого розуму, і тому можемо уявляти
99
собі тіла без душ і душі без тіл»
. Два типи причинності, які ми
здатні сприймати, дозволяють нам легко прийняти два основні
переконання
багатьох
релігій:
по-перше,
ідею
безтілесного
божества — першопричину існування фізичного світу, а по-друге,
ідею
безсмертної
впродовж
життя
душі,
і
яка
залишає
тимчасово
його
після
контролює
нашої
наше
смерті.
На
тіло
думку
Блума, дві концепції каузальності були сформульовані окремо під
впливом
еволюційних
сил,
що
вмонтували
витоки
релігії
у структуру Системи 1.
Панівна роль причинно-наслідкової інтуїції — наскрізна тема
цієї книжки, адже ми схильні недоречно застосовувати каузальні
міркування
у
випадках,
коли
варто
мислити
категоріями
статистики. Статистичне мислення робить висновки про окремі
випадки, виводячи їх із властивостей категорій та груп. На жаль,
Система 1 не здатна до таких способів міркувань, а Система 2
може
навчитися
мислити
статистично,
але
мало
хто
здобуває
необхідну для цього підготовку.
Моє
рішення
описувати
психологічні
процеси
за
допомогою
метафор діяльності, не звертаючи при цьому уваги на незначні
суперечності,
я
говорю
про
ґрунтувалося
Систему
1
як
на
психології
про
дійову
каузальності.
особу
з
Іноді
конкретними
рисами й уподобаннями, іноді — як про асоціативний механізм,
що
І
відображає
система,
і
реальність
механізм
—
у
формі
вигадки,
заплутаної
які
схеми
зв’язків.
відповідають
нашому
способові мислення про причини. Трикутники й кола Гайдера —
зовсім не дійові особи, однак думати про них для нас дуже легко
і
природно.
Це
питання
економії
розумових
ресурсів.
Я припускаю, що вам (як і мені) легше думати про розум, якщо ми
описуємо
те,
що
відбувається,
термінами
характерних
рис
і намірів (тобто як дві системи), а іноді — термінами механічних
закономірностей
(тобто
як
асоціативний
механізм).
Я
не
маю
наміру переконувати вас, що ці системи — реальні, так само як
і Гайдер зовсім не збирався доводити, що великий трикутник —
насправді злодій.
Розмови про норми й причини
«Коли з’ясувалося, що другий кандидат — теж мій давній приятель, я вже не був
такий здивований. Як мало повторень потрібно для того, щоб ми сприймали новий
досвід як щось нормальне!»
«Якщо ми вивчаємо враження про цей продукт, спробуймо не зосереджуватися
суто на пересічній реакції на нього. Варто розглянути весь спектр типових
відгуків».
«Вона просто не може змиритися зі звичайним невезінням, а шукає всьому
причини. Зрештою вона вирішить, що хтось саботував її роботу».
РОЗДІЛ 7. МЕХАНІЗМ ПОСПІШНИХ
ВИСНОВКІВ
Н
еперевершений комік Денні Кей колись вимовив фразу,
яка
ще
закарбувалася
в
моїй
пам’яті.
Про
неприємну йому жінку він сказав: «Її улюблений стан —
розлючена
із
замолоду
до
поспішних
нестями,
а
висновків».
улюблений
Я
пригадав
вид
цей
спорту
вислів
—
під
спринт
час
моєї
першої розмови з Амосом Тверскі про раціональність здогадок, що
спираються на відчуття інтуїтивної статистики, і тепер вважаю,
що
він
добре
висновки
вони,
описує
можуть
швидше
за
бути
все,
функціонування
ефективною
правильні,
Системи
стратегією
ціна
1.
за
випадкової
Квапливі
умов,
коли
помилки
—
прийнятна, а сама квапливість заощаджуватиме багато часу і сил.
Коли
ситуація
додаткової
незнайома,
інформації
ставки
обмаль,
високі,
робити
а
часу
на
квапливі
збирання
висновки
ризиковано. За таких обставин помилки інтуїції вірогідні, тож їм
можна запобігти навмисним втручанням Системи 2.
Ігнорування неоднозначності і притлумлення
сумнівів
Що
спільного
у
трьох
блоків
на
рис.
6?
Відповідь:
вони
всі
неоднозначні. Ви майже напевно прочитали лівий блок як «ABC»,
а
правий
—
як
«12
13
14»,
але
символи
посередині
ідентичні
в обох блоках. Ви так само могли б прочитати їх як «A 13 C» або
«12 B 14», але не зробили цього. Чому? Та сама форма читається
як літера в контексті інших літер або як число в контексті інших
чисел.
з
Саме
елементів.
висновок
контекст
Форма
про
те,
допомагає
неоднозначна,
що
вона
собою
інтерпретувати
але
ви
являє,
робите
і
не
кожен
квапливий
усвідомлюєте
неоднозначності, яку ви несвідомо усунули.
Прочитавши
уявили
собі
фразу
про
установи
з
Енн
у
середньому
банкоматами
і
блоці,
надійними
ви,
мабуть,
сховищами,
а також подумали про жінку, яка дбає про свої фінанси. Водночас
така
інтерпретація
Якби
перед
цим
не
ви
єдиноможлива,
прочитали
адже
фразу:
допустима
«Вони
стояли
й
на
інша.
полиці
в коморі», то уявили б собі зовсім іншу картину. Якщо ви щойно
подумали
про
комору,
слово
банки
вже
не
асоціюватиметься
з фінансовою установою. За відсутності однозначного контексту
Система 1 сама згенерувала ймовірні обставини. Ми знаємо, що
це зробила саме вона, адже свідомо не оцінили можливості іншої
інтерпретації. Якщо ж ви рідко користуєтеся коморою і частіше —
банкоматом, то, відповідно, несвідомо усуваєте й невизначеність,
коли інтерпретуєте фразу про банки, в яких хтось тримає гроші.
Коли
ви
невпевнені,
Система
1
робить
ставку
на
ту
чи
іншу
відповідь, спираючись при цьому на свій досвід. Правила ставок
раціональні
контекстові
значення.
та
«продумані»:
під
Якщо
час
нещодавнім
інтерпретації
нещодавні
події
не
подіям
надається
та
поточному
найважливіше
згадуються,
то
набирають
на силі події давніші. Мабуть, одне із найдавніших набутих знань,
яке ви добре засвоїли на все життя, — це абетка, і саме тому ви
чітко знаєте, що літери «13» у ній немає.
Найважливіше в обох прикладах те, що було зроблено певний
вибір, але ви про це не знали. На думку спала єдина інтерпретація,
а
про
неоднозначність
ви
навіть
не
підозрювали.
Система
1
не відстежує ані альтернатив, які їй довелося відкинути, ані навіть
самого
факту
наявності
цих
альтернатив.
Усвідомлені
сумніви
не належать до репертуару Системи 1, бо для цього в голові треба
одночасно
втримувати
несумісні
інтерпретації,
що,
відповідно,
потребує розумових зусиль. Невпевненість і сумніви належать до
царини Системи 2.
Схильність вірити й підтверджувати
Психолог
Деніел
Ґілберт,
знаний
як
автор
книги
«Спотикатися
на щасті», колись написав есе під назвою «Як розумові системи
вірять»,
у
якому
виклав
теорію
віри
й
невіри,
ідеї
якої
можна
відстежити аж до філософа XVII століття Баруха Спінози. Ґілберт
припустив,
в
нього
думка,
що
розуміння
повірити:
якщо
твердження
спочатку
вона
потрібно
виявиться
починається
дізнатися,
правдою.
Лише
що
зі
спроби
означатиме
після
цього
ми
вирішуємо, «зневіритися» в цьому твердженні чи ні. Початкова
спроба
повірити
полягає
в
ситуації.
спершу
йому
це
конструюванні
Ґілберт
«Риба
промайнули
автоматична
найкращого
стверджує,
викликає
приклад:
—
бажання
сиг
їсть
розмиті
що
в
з
навіть
дія
Системи
можливих
безглузде
1,
що
тлумачень
твердження
нього
повірити.
Візьмімо
такий
цукерки».
Імовірно,
у
голові
образи
рибок
і
вашій
солодощів,
поки
ваша
асоціативна пам’ять автоматично перебирала можливі зв’язки між
цими
поняттями,
намагаючись
відшукати
ті,
що
нададуть
цій
нісенітниці сенсу.
Ґілберт
на
розглядає
невіру
підтвердження
100
експеримент
.
як
цієї
функцію
тези
Піддослідні
Системи
наводить
бачили
2
і
оригінальний
безглузді
твердження,
на кшталт «дінка — це полум’я», за якими через кілька секунд
з’являлося одне зі слів — «правда» або «брехня». Пізніше учасників
експерименту опитували, чи пригадують вони речення, відзначені
словом
«правда».
В
одному
з
варіантів
експерименту
учасників
просили під час виконання завдання утримувати в пам’яті цифри.
Перешкода
важко
не
Системі
вірити
втомлені
в
З
зайнята
чимось
1
цього
мала
частіше
випливає
іще,
наївна
вибірковий
помилкові
учасники
істинні.
Система
2
і
ми
ефект:
твердження.
згадували
важливий
готові
схильна
наступному
помилкові
висновок:
повірити
вірити,
У
учасникам
а
майже
недовіра
тесті
вислови
коли
в
стало
Система
що
й
як
2
завгодно.
сумніви
—
прерогатива Системи 2, але вона іноді зайнята і часто лінується.
Існують
підтвердження,
повідомлення
(наприклад,
що
порожні,
реклама)
на втомлених та виснажених людей.
але
сильніше
переконливі
впливають
Робота
асоціативної
пам’яті
підсилює
загальну
упередженість
підтвердження. Якщо запитати: «Чи доброзичливий Сем?» — вам
на
думку
будуть
спаде
зовсім
багато
інші,
непривітний?».
ніж
якщо
Система
цілеспрямованого
позитивного
прикладів
вас
що
Усупереч
перевіряти
Сема.
називається
шляхом
вони
«чи
гіпотези
настановам
гіпотези
Однак
поцікавляться,
перевіряє
доказів,
тестування.
рекомендують
у
2
пошуку
поведінки
Сем
шляхом
стратегією
теоретиків,
їх
що
спростування,
багато хто (а часто і самі ці дослідники) шукає інформацію, що,
найімовірніше,
Схильність
відповідатиме
Системи
сприйняттю
1
до
їхнім
поточним
підтвердження
міркувань
і
переконанням.
сприяє
некритичному
перебільшенню
ймовірності
екстремальних та малоймовірних подій. Якщо вас запитають, яка
ймовірність
того,
Каліфорнію
образи
в
що
накриє
цунамі
—
експериментах
впродовж
цунамі,
у
вашій
приблизно
Ґілберта
наступних
про
голові
так
«рибу
само,
сиг,
що
тридцяти
негайно
як
це
їсть
років
спливуть
відбулося
цукерки».
Ви
будете схильні переоцінювати ймовірність лиха.
Перебільшена емоційна когерентність (ефект
ореолу)
Якщо вам подобається політика президента, то, швидше за все,
вам
також
до
вподоби
його
зовнішній
вигляд
і
його
голос.
Схильність позитивно (або негативно) сприймати в людині все,
зокрема й те, чого ви не бачили, називається ефектом ореолу. Цей
термін
використовують
у
психології
вже
століття,
але
до
повсякденного вжитку він, на жаль, іще не ввійшов. Я кажу «на
жаль»,
бо
ефект
ореолу
—
хороша
назва
для
поширеного
викривлення дійсності, що відіграє суттєву роль у нашому баченні
людей
та
ситуацій.
Це
один
із
способів,
за
допомогою
якого
Система 1 генерує уявлення про навколишній світ, спрощує його
і робить логічнішим, ніж він є насправді.
На вечірці ви зустрічаєте жінку, яку звати Джоан. Вона здається
вам привабливою і чарівною. Потім її ім’я спливає в розмові про
тих,
хто
міг
би
пожертвувати
кошти
на
благодійність.
Що
ви
знаєте про щедрість Джоан? Правильна відповідь — майже нічого,
адже немає підстав уважати, що приємні в спілкуванні люди щедрі
на благодійні пожертви. Однак Джоан вам подобається, і коли ви
думаєте про неї, то відчуваєте до неї симпатію. Водночас вам до
вподоби
тепер
щедрість
схильні
і
щедрі
думати,
люди.
що
Суто
Джоан
ще
на
й
підставі
щедра.
асоціацій
Унаслідок
ви
цього
нового переконання Джоан подобається вам навіть дужче, ніж до
цього, адже ви приписали їй нову приємну якість.
В історії про Джоан насправді немає свідчень про її щедрість,
тож ця прогалина заповнюється здогадом, який виникає на основі
вашої
емоційної
накопичується
емоцією,
реакції.
поступово,
пов’язаною
психологічному
показував
з
В
а
її
першим
експерименті
піддослідним
інших
інтерпретація
враженням.
класик
описи
ситуаціях
двох
визначається
У
психології
людей
—
інформація
класичному
Соломон
Алана
та
Аш
Бена,
101
і просив після цього прокоментувати риси їхнього характеру
.
А що ви думаєте про Алана і Бена?
Алан: розумний — старанний — імпульсивний — вибагливий — упертий —
заздрісний.
Бен: заздрісний — упертий — вибагливий — імпульсивний — старанний — розумний.
Якщо
ви
набагато
схожі
на
більшість
прихильніше,
ніж
із
до
нас,
то
Бена.
поставилися
Риси,
до
згадані
в
Алана
списку
першими, змінюють суть усіх інших, що йдуть за ним. Здається,
що впертість розумної людини може бути виправдана, а в деяких
випадках — навіть викликати повагу. Натомість потужний розум
робить заздрісну та вперту людину небезпечнішою. Ефект ореолу
також
слугує
прикладом
усунення
неоднозначності:
як
і
слово
банки, прикметник упертий тлумачиться в такий спосіб, щоб він
відповідав загальному контексту.
Цей
експеримент
згодом
проводили
в
найрізноманітніших
варіаціях. В одному дослідженні учасникам говорили, що перші
три
прикметники
Алана,
а
решта
—
описують
другу.
одну
Вони
людину
мали
—
уявити
нашого
собі
цих
уявного
двох
осіб
і відповісти, чи можуть усі шість прикметників описувати одну
й ту саму людину, і майже всі учасники експерименту думали, що
102
це неможливо!
Послідовність, у якій ми вгадуємо риси певної людини, інколи
абсолютно
випадкова.
важливий,
бо
іноді
сильно,
так
повністю.
ефект
На
Однак
ореолу
що
сам
збільшує
інша
самому
порядок
силу
перших
інформація
початку
моєї
подання
цих
рис
вражень
нівелюється
—
майже
викладацької
кар’єри
я оцінював письмові іспити студентів звичайним способом: брав
контрольну роботу одного студента, оцінював по ходу перевірки
його
і
відповіді
переходив
і
ставив
до
бали.
наступної
Потім
роботи
обчислював
наступного
середній
студента.
бал
Якось
я помітив, що мої оцінки в межах однієї роботи були напрочуд
подібні.
Я
почав
підозрювати,
що
справа
в
ефекті
ореолу
і
що
оцінка відповіді на перше питання непропорційно сильно впливає
на
загальну
оцінку
всієї
контрольної
роботи.
Механізм
був
простий: якщо я ставив за першу відповідь високий бал, то надалі,
якщо
відповіді
на
наступні
питання
викликали
сумніви,
я оцінював їх на користь студента і, відповідно, ставив вищий бал.
Логіка була цілком зрозуміла: студент, що добре відповів на перше
питання, навряд чи міг зробити в другому завданні таку безглузду
помилку. Однак виявилося, що моя методика мала серйозну хибу.
Наприклад,
на
інше
якщо
—
студент
погано,
то
відповідав
залежно
на
від
одне
питання
послідовності
добре,
а
перевірки
(відповідь на яке питання я читав першою) він отримував різні
оцінки. Я говорив студентам, що, оцінюючи роботу, всі питання
вважаю
рівнозначними,
питання
впливала
на
але
насправді
підсумкову
відповідь
оцінку
набагато
на
перше
більше,
ніж
відповідь на друге. Це було неприпустимо.
Я
опанував
роботу
іншу
окремо,
студентів,
я
методику.
перевіряв
виставляв
за
неї
Замість
відповідь
оцінки,
і
того,
на
щоб
перше
лише
читати
кожну
питання
потім
в
усіх
переходив
до
наступного завдання. А щоб мене підсвідомо не збивали оцінки,
які я вже виставив за перевірені перед цим завдання, я записував
їх
на
передостанній
методику,
незабаром
виставляти
оцінки
незвичний
відповіді,
я
заглядав
оцінку,
і
я
не
відчував
погану
сторінці
з
роботи.
тривогою
так
упевнено,
дискомфорт.
на
часом
для
себе
як
там
раніше,
сторінку,
високу
на
помітив,
що
адже
Розчарувавшись
передостанню
виявляв
Перейшовши
щоб
оцінку
у
цю
став
часто
другій
записати
за
перше
питання. Також з’ясувалося, що мені хотілося зменшити різницю
між оцінками, змінивши ще не записаний результат, і мені насилу
вдавалося дотримуватися простого правила — не піддаватися цій
спокусі. Мої оцінки відповідей того самого студента часто були
дуже відмінні. Відсутність когерентності дратувала і засмучувала
мене.
Я радів дедалі менше й більше вагався у своїх оцінках, однак
розумів, що це було гарним знаком і свідчило, що нова методика
краща
за
попередню.
Та
схожість
оцінок
між
собою,
що
мене
тішила раніше, виявилася хибною, хоча й надавала мені відчуття
когнітивної
легкості.
Моя
безтурботно
прийняти
остаточну
першу
відповідь
впливати
Система
на
2
раділа
оцінку.
мою
з
можливості
Дозволивши
оцінку
решти
балам
відповідей,
за
я
не помічав невідповідності, яка полягала в тому, що студент міг
чудово
відповідати
на
одні
питання
і
вкрай
погано
—
на
інші.
Роздратованість від неузгодженості, що виявилася при переході
на
нову
існує:
методику
вона
виставляння
відображає
і
те,
що
оцінок,
як
з’ясувалося,
одна-єдина
відповідь
справді
не
може
слугувати адекватною мірою знань студента, і те, що мої оцінки
ненадійні.
Мій
метод
загального
зменшення
принципу:
ефекту
ореолу
уникайте
зводиться
кореляції
до
простого
помилок!
Щоб
зрозуміти, як працює цей принцип, уявіть, що великій кількості
учасників експерименту показують скляні банки, в яких лежать
монетки, і просять їх оцінити, яка сума грошей лежить у кожній
банці.
Як
пояснив
у
своїй
чудовій
книзі
«Мудрість
натовпу»
Джеймс Суровецкі, зазвичай такі завдання учасники виконують
погано, але якщо об’єднати всі індивідуальні оцінки, то середній
103
результат буде несподівано хороший
. Деякі люди переоцінюють
реальну кількість, дехто — недооцінює, але якщо вивести середню
оцінку,
то
ми
одержуємо
досить
точний
результат.
Механізм
простий: усі дивляться на ту саму банку, у всіх оцінок — спільна
основа,
але
все-таки
похибка
в
оцінці
кожного
учасника
не залежить від похибок інших учасників, і (за умов відсутності
систематичних помилок) похибки «в середньому» наближаються
до нуля. Ба більше, магія зменшення помилки спрацьовує лише
тоді,
коли
спостереження
взаємно
незалежні,
а
похибки
не
корелюють
перебувають
між
під
собою.
впливом
Якщо
учасники
спільного
для
них
експерименту
упередження,
то
агрегація оцінок цього упередження не зменшить. По суті, якщо
дозволити
вибірки
спостерігачам
оцінок
впливати
зменшиться,
а
з
одне
ним,
на
одного,
відповідно,
то
розмір
зменшиться
і точність групової оцінки.
Щоб отримати корисну інформацію з багатьох різних джерел,
необхідно
забезпечити
їхню
незалежність
одне
від
одного.
Це правило широко застосовують у поліцейських розслідуваннях:
численним свідкам події не дозволяють обговорювати цю подію,
поки
вони
не
дадуть
свідчення.
Мета
полягає
не
лише
в запобіганні таємній змові між свідками й підозрюваними, але й
у тому, щоб неупереджені свідки не впливали одне на одного. Ті,
хто
обмінюються
припускатися
враженнями,
однакових
зменшуватимуть
помилок
загальну
цінність
згодом
будуть
у
свідченнях,
своїх
наданої
ними
схильні
чим
інформації.
Позбуватися надмірної кількості самих джерел інформації — теж
непогана ідея.
Цей
між
принцип
незалежності
помилками)
можна
суджень
успішно
(та
уникнення
застосовувати
й
кореляції
керівникам
компаній під час нарад і різних зустрічей. Варто дотримуватися
простого
перш
ніж
правила,
яке
може
обговорювати
на
суттєво
зустрічі
допомогти:
якесь
всі
питання,
учасники,
записують
короткий виклад власної позиції. У такий спосіб можна одержати
користь з усього розмаїття інформації і думок у певній групі осіб.
Під
час
стандартного
значення
набуває
відкритого
позиція
обговорення
тих,
хто
занадто
великого
говорить
раніше
і переконливіше за інших, бо навіть мимоволі ці мовці змушують
решту приймати їхній погляд.
Що ти бачиш, те і є (WYSIATI)
Один
із
роботи
моїх
з
пародіював
цьому
найприємніших
Амосом
свого
хрипко
—
це
спогадів
його
із
перших
улюблений
університетського
вимовляючи
із
жарт.
викладача
сильним
років
спільної
Він
уміло
філософії,
німецьким
при
акцентом:
«Ніколи не забувайте про примат буття!». Що саме мав на увазі
професор під цим висловом, я так і не зрозумів (підозрюю, що
цього
не
знав
і
сам
Амос),
але
жарти
мого
друга
завжди
мали
певний сенс. І він, і я згадували цю фразу щоразу, коли стикалися
з напрочуд асиметричним ставленням наших розумів до того, що
вже було нам відомо, й до інформації, якою ми ще не володіли.
Одна
з
механізму
найважливіших
—
Інформації,
це
яку
те,
не
що
він
можна
особливостей
представляє
витягти
з
асоціативного
лише
пам’яті
активовані
хоча
б
ідеї.
підсвідомо,
може просто не існувати. Система 1 щоразу відмінно вибудовує
найкращу
момент
можливу
часу
ідеї,
історію,
але
вона
що
не
включає
враховує
активовані
(і
не
може
в
певний
врахувати)
інформації, якої вона не має.
Міра
історії.
успіху
для
Кількість
Системи
1
і
даних,
якість
—
це
узгодженість
на
яких
створеної
вона
нею
ґрунтується,
особливого значення не мають. Коли інформації замало, що буває
дуже часто, Система 1 працює як механізм поспішних висновків.
Поміркуйте
над
таким
прикладом:
«Чи
стане
Міндик
гідним
лідером? Вона розумна й сильна...». Вам швидко спала на думку
відповідь:
«Так».
обмеженої
А
Ви
вибрали
інформації,
раптом
два
що
найкращий
вам
наступні
доступна,
прикметники
варіант
на
підставі
але
ви
поквапилися.
—
це
корумпована
і підступна?
Зверніть
увагу
на
те,
чого
ви
не
зробили,
коли
оцінювали
Міндик як потенційного лідера. Ви не почали із запитання: «Що
мені
потрібно
лідерства?».
працювати
і
сильна»
знати,
Із
щоб
першого
самостійно:
—
вибудувати
дуже
за
скомпонувала
ж
добре.
з
думку
прикметника
«розумна»
допомогою
її
сформувати
Це
Система
це
найкраща
двох
великою
—
про
добре,
історія,
прикметників,
когнітивною
1
і
якість
почала
«розумна
яку
можна
Система
легкістю.
Її
1
буде
переглянуто, якщо з’явиться нова інформація (наприклад, про те,
що
Міндик
—
корумпована),
інформації
чи
суб’єктивного
позитивно
упереджені
до
але
відчуття
дискомфорту
першого
очікування
немає.
враження
—
Ба
цієї
більше,
воно
все
ви
одно
здається кращим.
Поєднання прагнення Системи 1 до когерентності й ледачості
Системи
2
передбачає,
що
Система
2
прийме
на
віру
багато
інтуїтивних
враження,
переконань,
що
які
сформувала
точно
Система
відображатимуть
1.
Звісно
ж,
певні
Система
2
спроможна систематичніше та обережніше підходити до даних;
вона
також
ухвалення
свідомо
може
здійснити
рішення
шукаєте
низку
(наприклад,
інформацію,
перевірок,
коли
якої
у
ви
вас
необхідних
купуєте
немає).
для
будинок,
Однак
то
можна
очікувати, що Система 1 впливає і на більш виважені рішення. Їй
завжди є що сказати.
Схильність робити висновки похапцем на підставі недостатніх
даних така важлива для розуміння інтуїтивного мислення і так
часто згадувана в цій книжці, що я використовуватиму для неї
доволі
громіздке
бачиш,
те
скорочення
11
і
є»
.
Система
—
1
WYSIATI,
яке
кардинально
означає
«що
ти
нечутлива
ані
до
кількості, ані до якості інформації, на якій ґрунтуються враження
і передчуття.
Амос і два його аспіранти у Стенфорді опублікували результати
дослідження,
яке
експерименту
інформацію
і
безпосередньо
піддослідні
знали
про
стосується
одержували
104
це
.
Увазі
WYSIATI.
лише
учасників
Під
час
однобічну
експерименту
пропонували судові справи, наприклад:
Третього вересня позивач Девід Торнтон, сорокатрирічний представник
профспілки, відвідав аптеку № 168 зі звичайним контрольним візитом. Через
десять хвилин після його появи до нього підійшов менеджер і заявив, що Торнтон
більше не може розмовляти з працівниками — членами профспілки в торговельній
залі і з ними належить спілкуватися під час перерви в підсобці. Така вимога
передбачена договором аптеки із профспілкою, але раніше її не висували. Коли
містер Торнтон заперечив, йому запропонували вибір: виконати вимогу, піти геть
або бути заарештованим. Після цього містер Торнтон нагадав директору, що йому
завжди дозволяли проводити в торговельній залі десятихвилинні опитування
працівників, за умови, що він не заважатиме їм працювати. Він заявив, що швидше
готовий, щоб його заарештували, ніж змінить програму звичайного контрольного
візиту. Менеджер викликав поліцію, і на містера Торнтона наділи наручники
в торговельній залі за несанкціоноване проникнення до приміщення аптеки. Містер
Торнтон був доставлений у відділок поліції, і деякий час його протримали в камері.
Усі обвинувачення з нього зняли, але містер Торнтон подав позов до суду
на аптечну мережу за незаконний арешт.
Після того, як усі учасники експерименту ознайомилися з цією
інформацією,
юристів
їх
поділили
позивача,
друга
на
—
три
групи:
юристів
одна
група
відповідача,
а
прослухала
третя,
як
присяжні,
адвокат
вислухала
аргументи
профспілки
а
адвокат
в
торговельній
описував
аптечної
мережі
залі
обох
арешт
сторін.
як
наполягав
заважали
роботі
спробу
на
і
Природно,
залякування,
тому,
що
що
що
розмови
менеджер
вчинив
правильно. Юристи не повідомили ніякої додаткової інформації,
крім тієї, яку можна було одержати з першої історії.
Учасники експерименту повністю усвідомлювали ситуацію, і ті,
хто чув аргументи однієї сторони, легко могли довести рацію і її
опонентів. Водночас те, як подавала інформацію одна зі сторін,
суттєво впливало на судження. До того ж учасники, що вивчили
односторонні докази, формулювали судження впевненіше за тих,
хто
ознайомився
очікувати,
історії,
якщо
яку
з
аргументами
впевненість
піддослідним
обох
сторін.
суджень
вдається
Цього
зумовлена
і
слід
було
узгодженістю
вибудувати
з
доступної
інформації. Для зв’язної й узгодженої розповіді важливе значення
має
несуперечливість
інформації,
а
не
її
вичерпність.
Справді,
часто все відоме легше звести до когерентної, узгодженої схеми
тоді, коли знаєш менше.
WYSIATI
сприяє
досягненню
когерентності
та
когнітивної
легкості, які змушують нас уважати твердження істинним. Саме
тому
ми
думаємо
швидко
й
осмислюємо
неповну
інформацію
в цьому складному світі. Назагал наші логічні, послідовні історії
достатньо
відповідають
раціональних
пояснення
дій.
дійсності
Однак,
довгого
з
огляду
переліку
і
слугують
на
WYSIATI,
різноманітних
підставою
я
для
запропоную
помилок
вибору
WYSIATI
логічно
і суджень, що включає таке:
Надмірна
випливає,
впевненість:
що
ані
з
правила
кількість,
ані
роботи
якість
емпіричних
свідчень
не впливають на суб’єктивну впевненість окремих індивідів. Віра
у
власні
переконання
в
цілому
залежить
від
якості
історії,
що
нагромаджується на підставі побаченого, навіть якщо побачено
небагато.
немає
Ми
даних,
бачимо,
те
і
часто
не
враховуємо
необхідних
є.
До
того
ж
для
ймовірності
формулювання
наша
асоціативна
того,
що
судження:
система
в
що
нас
ми
полюбляє
спиратися на когерентну схему активації і боротися із сумнівами
й неоднозначністю.
Ефект праймінгу: різні способи подання тієї самої інформації
часто викликають різні емоції. Твердження про те, що «відсоток
виживання
90
%»
хворих
заспокоює
упродовж
більше,
«смертність
хворих
10
само
%».
Так
місяця
ніж
упродовж
продукти
з
після
операції
еквівалентне
місяця
після
позначкою
йому
висловлення
операції
«На
90
становить
%
становить
без
жиру»
привабливіші, ніж ті, на яких написано: «Вміст жиру — 10 %».
Еквівалентність формулювань очевидна, проте людина зазвичай
бачить лише одне з них, а існує для неї лише те, що вона бачить.
Ігнорування
й
охайного
особи
—
базового
Стіва,
якого
яскравий
і
відсотка12:
часто
пригадайте
плутають
виразний,
і
хоча
із
ви
сором’язливого
бібліотекарем.
напевно
Опис
знаєте,
що
чоловіків-фермерів більше, ніж бібліотекарів, цей статистичний
факт, швидше за все, не спав вам на думку, коли ви обмірковували
це питання вперше. Що ви побачили, те і було.
Розмови про квапливі висновки
«Вона геть нічого не знає про менеджерські навички цієї людини, а просто
піддається впливу ефекту ореолу від його успішної презентації».
«Перш ніж почати дискусію, дізнаймося думку кожного окремо, щоб уникнути
кореляції наших індивідуальних помилок. Незалежні оцінки дадуть більше
корисної інформації».
«Вони ухвалили це серйозне рішення на підставі позитивного звіту одного-єдиного
консультанта. WYSIATI! Вони бачать лише те, що є. Схоже, вони й не зрозуміли, як
мало інформації було в їхньому розпорядженні».
«Вони не хотіли додаткової інформації, яка могла б зіпсувати всю їхню історію.
WYSIATI».
11 З англ. What You See Is All There Is. — Прим. пер.
12
В
українськомовній
фаховій
літературі
це
явище
ще
відоме
як
омана,
або
упередження базового відсотка. Також у вжиток увійшло словосполучення з російського
перекладу
Прим. пер.
книги,
в
якій
це
явище
названо
нехтуванням
апріорною
вірогідністю.
—
РОЗДІЛ 8. ЯК МИ ФОРМУЄМО СУДЖЕННЯ
К
ількість
питань,
на
які
ви
можете
відповісти,
безмежна
незалежно від того, чи вас про щось запитує співрозмовник,
чи
ці
кількість
питання
ознак,
які
ви
ставите
самі
ви
можете
собі.
оцінити.
Так
Ви
само
безмежна
здатні
полічити
кількість великих літер на цій сторінці, порівняти висоту вікон
у
вашому
будинку
з
вікнами
в
будинку
навпроти
й
оцінити
перспективи якогось політичного діяча за шкалою від «відмінно»
до
«безнадійно».
Питання
адресуватимуться
Системі
2,
яка
спрямує увагу на пошук відповіді у вашій пам’яті. Система 2 може
як отримувати питання, так і генерувати їх, але переспрямування
уваги
та
пошук
відповіді
в
пам’яті
в
будь-якому
випадку
відбувається за її участі. Система 1 працює інакше. Вона постійно
відстежує, що діється всередині і зовні розуму, і генерує оцінки
різних аспектів ситуації без конкретного наміру і майже чи зовсім
без зусиль. Ці базові оцінки відіграють важливу роль в інтуїтивних
судженнях,
адже
подумки
складніших
відповідей:
ми
це
і
є
легко
підставляємо
основна
ідея
їх
методу
замість
евристики
та помилок мислення. Дві інші характеристики Системи 1 також
підтримують
заміну
одного
судження
на
інше.
Одна
з
них
—
здатність переводити значення одиниць між різними форматами,
і ви робите це, коли відповідаєте на легке для більшості людей
питання:
який
би
«Якби
він
був
Сем
на
був
такий
зріст?».
І,
само
нарешті,
високий,
є
як
розумний,
«мисленнєвий
постріл
дробом»: намір Системи 2 відповісти на конкретне запитання або
оцінити
якусь
властивість
ситуації
автоматично
запускає
інші
операції, зокрема й базові оцінки.
Базові оцінки
Система 1 у процесі еволюції виробила здатність забезпечувати
постійну
оцінку
розв’язувати,
щоб
основних
вижити:
як
завдань,
ідуть
які
справи?
організм
чи
не
повинен
насувається
загроза? чи не з’явилася якась хороша нагода? чи все нормально?
наблизитися чи триматися віддалік? Мабуть, ці питання не такі
важливі
для
жителя
успадкували
рівень
міста,
нейронні
загрози,
і
їх
як
для
механізми,
не
можна
газелі
що
в
савані,
безперервно
вимкнути.
але
ми
оцінюють
Ситуації
постійно
маркуються як погані або хороші, як такі, що вимагають втечі,
або такі, що дозволяють наблизитись. Для людини гарний настрій
і
когнітивна
легкість
—
еквіваленти
оцінки
середовища
як
безпечного та знайомого.
Конкретним
прикладом
для
ілюстрації
базової
оцінки
слугує
здатність з одного погляду відрізнити друга від ворога. Подібна
навичка,
яку
виживання
колега
з
ми
виробили
організму
Принстону,
в
в
ході
еволюції,
небезпечному
вивчав
світі.
біологічні
впливає
Алекс
корені
на
шанси
Тодоров,
швидкої
мій
оцінки
105
безпеки в разі взаємодії з незнайомцями
. Він показав, що ми
здатні після одного лише погляду на обличчя незнайомця оцінити
дві
основні
відповідно,
та
важливі
ступінь
ознаки:
небезпеки,
рівень
що
нам
його
домінантності
загрожує)
і
те,
чи
(і,
він
вартий довіри, тобто які можуть бути його наміри — дружні або
106
ворожі
. Форма обличчя, наприклад, «сильна» квадратна щелепа,
дозволяє
певною
(усмішка
або
мірою
похмурий
оцінити
погляд)
домінантність.
дає
підказки
Вираз
про
обличчя
його
наміри.
Поєднання квадратної щелепи з опущеними куточками рота може
віщувати
107
лихо
.
Така
оцінка
аж
ніяк
не
ідеальна:
круглі
підборіддя не дуже точно відображають лагідність, а усмішки (до
певної
міри)
можна
вдавати.
І
все-таки
навіть
недосконала
здатність оцінювати незнайомців дає перевагу для виживання.
Цей
стародавній
застосування:
голосують.
він
механізм
певною
Тодоров
отримав
мірою
показував
у
сучасному
впливає
своїм
на
світі
нове
як
люди
те,
студентам
фотографії
чоловіків (деякі з них — лише впродовж однієї десятої секунди)
і просив оцінити їх за різними ознаками, зокрема привабливістю
і компетентністю. Оцінки учасників експерименту не вельми між
собою
різнилися.
фотографій,
а
кампаніях.
Потім
Тодоров
добірку
показував
зображень
дослідник
не
набір
кандидатів
порівняв
у
випадкових
передвиборчих
результати
виборів
із рейтингом компетентності, який він склав на підставі оцінок,
які студенти Принстонського університету поставили кандидатам
після
короткого
контекстом.
перегляду
Приблизно
в
їхніх
70
фотографій
%
випадків
і
на
поза
політичним
виборах
на
пост
сенатора, конгресмена й губернатора переміг той кандидат, чиє
зображення під час експерименту посіло вищу позицію в рейтингу
компетентності.
Цей
приголомшливий
результат
одразу
ж
було
підтверджено під час загальнонаціональних виборів у Фінляндії,
на
виборах
до
рад
різних
територіально-адміністративних
одиниць в Англії та під час різних виборчих кампаній в Австралії,
Німеччині
було
те,
108
й
Мексиці
що
рейтинг
прогнозував
.
Несподіванкою
компетентності
результати
(принаймні
в
для
дослідженні
голосування
краще,
мене)
Тодорова
ніж
рейтинг
привабливості.
Тодоров виявив, що люди судять про компетентність на підставі
поєднання двох показників: сили та надійності. На обличчях, які
просто
випромінюють
поєднується
з
легкою
компетентність,
усмішкою,
що
сильне
підборіддя
демонструє
впевненість
у собі. Немає жодних доказів, що саме ці риси обличчя справді
відбивають
те,
обов’язками.
як
Однак
добре
політики
вивчення
реакції
впораються
мозку
на
зі
своїми
кандидатів,
які
програють, і кандидатів, які здобувають перемогу, показують, що
ми біологічно схильні відкидати тих, у кого немає ознак, які ми
цінуємо. У цьому дослідженні кандидати, що програли, викликали
сильнішу
негативну
судження,
про
яку
емоційну
я
реакцію.
говоритиму
Це
далі.
приклад
Виборці
евристики
намагаються
скласти враження про те, як добре кандидат даватиме раду своїм
обов’язкам,
і
схиляються
до
простішої
оцінки,
що
формується
швидко, автоматично і доступна в той момент, коли Система 2
мусить ухвалити рішення.
Політологи
і
змогли
продовжили
визначити
попередні
категорію
дослідження
виборців,
для
яких
Тодорова
автоматичні
переваги Системи 1 особливо здатні зіграти важливу роль. Вони
виявили, що це політично непоінформовані виборці, які багато
дивляться
телевізор.
враження
компетентності,
любителів
Як
телепередач
і
очікувалося,
впливає
утричі
зовнішність,
на
що
недостатньо
сильніше,
ніж
на
створює
обізнаних
109
інших
.
Зрозуміло, що відносна важливість Системи 1 у визначенні вибору
під
час
голосування
для
всіх
також
різна.
Ми
побачимо
й
інші
приклади таких індивідуальних відмінностей.
Система
1,
звісно,
розуміє
мову,
і
це
розуміння
залежить
від
базових оцінок, які постійно генеруються в ході сприйняття подій
та
осмислення
вираховування
повідомлень.
ступеня
Такі
оцінки
подібності
й
передбачають
репрезентативності,
встановлення причин й оцінку доступності асоціацій і прикладів
із досвіду. Це робиться навіть за відсутності конкретних завдань,
хоча
результати
використовуються
для
виконання
вимог,
що
110
виникають у міру появи завдань
Базових
оцінок
дуже
багато,
.
але
оцінюються
не
всі
можливі
ознаки. Для прикладу погляньте на рис. 7.
З першого погляду на зображення вже складається враження від
багатьох
його
особливостей.
стовпчиків
однакова
стовпчик
ліворуч
і
і
що
Ви
вони
знаєте,
схожі
скупчення
що
між
висота
собою
кубиків
крайніх
більше,
посередині.
ніж
Ви
не усвідомлюєте, що кількість кубиків у стовпчику зліва така сама,
як і у фігурі по центру, і не знаєте, якої висоти буде стовпчик,
побудований із цих кубиків. Щоб підтвердити те, що їхня кількість
однакова,
доведеться
перерахувати
обидва
набори
кубиків
і порівняти результати, а це може зробити лише Система 2.
Набори і прототипи
Розгляньмо
інший
приклад.
Поміркуйте,
яка
середня
довжина
ліній на рис. 8.
Це питання легке, і Система 1 відповідає на нього без підказок.
Експерименти показали, що людям достатньо частки секунди для
доволі
точної
оцінки
середньої
довжини
набору
ліній.
Навіть
більше, точність цих оцінок не знижується, якщо мозок людини
в цей самий час виконує тест на пам’ять. Учасники експерименту
на
визначення
середньої
довжини
ліній
у
цьому
прикладі
не завжди знають, як окреслити середнє значення в дюймах чи
сантиметрах, але дуже точно підганяють під нього довжину інших
ліній.
Щоб
сформувати
враження
про
середню
довжину,
Система 2 не потрібна. Це робить Система 1 — автоматично і без
зусиль, точнісінько так само, як вона визначає колір ліній і те, що
вони не паралельні. Ми можемо негайно сформувати враження
про
кількість
предметів
у
наборі:
точно,
якщо
їх
чотири
або
менше, і приблизно, якщо їх більше чотирьох.
Перейдімо
на
рис.
8?
до
Із
ним
запропонувати.
Систему
2,
іншого
На
яка
усе
питання:
інакше,
нього
тому
можна
старанно
яка
сумарна
що
Системі
відповісти,
оцінить
довжина
лише
середню
1
ліній
немає
чого
активувавши
довжину,
порахує
кількість ліній і перемножить їх.
На
перший
погляд,
те,
що
Система
1
не
може
обчислити
загальної довжини кількох ліній, цілком очевидно; ви і не думали,
що
можете
Системи
1.
допомогою
таке
Вона
зробити.
Це
представляє
кількох
типових
середнім
значенням,
категорії
та
кількість
але
не
приклад
категорії
зразків,
дуже
об’єктів
у
важливого
через
а
ній
прототипи
тому
добре
обмеження
добре
дає
підсумовує.
зазвичай
або
за
раду
Обсяг
ігноруються
в судженнях про те, що я називатиму сумoподібними змінними.
В
із
одному
з
судовим
учасників
численних
процесом
експериментів,
після
запитали,
чи
аварії
готові
проведених
танкера
вони
у
зв’язку
13
«Ексон
Вальдез»
оплатити
,
придбання
спеціальних сіток для накриття розлитої нафти, в якій залипають
і
гинуть
111
перелітні
птахи
.
Трьом
групам
учасників
запропонували оплатити порятунок 2 тис., 20 тис. або 200 тис.
птахів. Якщо порятунок птахів — економічний товар, він повинен
становити собою сумоподібну змінну: порятунок 200 тис. птахів,
здавалося
б,
коштує
дорожче,
ніж
порятунок
2
тис.
Насправді
кількість птахів мало вплинула на середній розмір внеску кожної
з трьох груп: 80, 78 і 88 доларів відповідно. У всіх трьох групах
учасники
птаха,
реагували
вимащеного
кількістю
на
в
майже
прототип
нафту.
завжди
У
—
зображення
подібних
безпорадного
емоційних
нехтують,
і
це
обставинах
неодноразово
підтверджено експериментальним способом.
Порівняння інтенсивності
Питання
про
покарання
ваш
добробут,
фінансових
популярність
злочинців
і
президента,
майбутнє
якогось
належне
політика
мають одну важливу спільну рису: вони всі звертаються до понять
інтенсивності або кількості, що лежать в їх основі і дозволяють
використовувати
слово
«більш»:
більш
щасливий,
більш
популярний, більш суворий або більш впливовий (якщо говорити
про політиків). Наприклад, політичне майбутнє кандидата може
варіюватися
на
від
низького
внутрішньопартійних
показника
виборах»)
до
(«Вона
високого
програє
(«Одного
ще
дня
вона стане президентом США»).
Тут
ми
стикаємося
Основоположна
шкала
з
іще
однією
інтенсивності
здатністю
також
Системи
дозволяє
1.
знаходити
відповідності в найрізноманітніших галузях, тобто порівнювати
їх. Якби злочини мали колір, убивство позначалося б темнішим
відтінком червоного, ніж крадіжка. Якби їх можна було описати
музично, масове вбивство звучало б як дуже гучне фортисимо,
а
несплата
штрафів
за
неправильне
паркування
була
б
схожа
на ледь чутне піанісимо. Звичайно, ви відчуваєте щось подібне
і щодо інтенсивності покарань. У класичних експериментах одні
учасники
співвідносили
гучність
звуку
із
серйозністю
злочину,
інші — із суворістю покарання. Якби ви почули два звуки (один —
для
злочину,
другий
—
для
покарання)
й
один
із
них
був
би
112
значно гучніший за інший, то ви відчули б несправедливість
.
Розгляньмо приклад, який згодом ще стане нам у пригоді:
У чотири роки Джулі вже могла вільно читати.
Тепер порівняйте її вміння читати з такою шкалою інтенсивності:
Якого зросту має бути чоловік, якщо він настільки ж високий, наскільки в ранньому
дитинстві була розвинена Джулі?
Може, метр вісімдесят? Точно замало. А два метри п’ятнадцять
сантиметрів?
Мабуть,
незвичайний,
як
і
занадто.
вміння
Вам
читати
потрібен
в
зріст,
чотири
так
роки.
само
Доволі
незвичайний, але не надміру. От якби Джулі читала в рік і три
місяці,
це
вже
було
б
неабияке
досягнення,
як
і
зріст
два
з половиною метри.
Який рівень доходу у вашій професії відповідає вмінню Джулі читати в ранньому
віці?
Який злочин такий само серйозний, як і незвичайне вміння Джулі читати
в такому ранньому віці?
Який середній бал диплому випускника престижного університету США
відповідає вмінню Джулі читати так рано?
Не так уже й складно, правда? Ба більше, ваші відповіді будуть
близькі до того, що скажуть інші люди з вашого оточення. Якщо
піддослідних
просять
спрогнозувати
середній
випускний
бал
Джулі відповідно до того, коли вона навчилася читати, то вони
легко
переводять
відповідний
бал.
прогнозувань,
з
погляду
Системи
1,
результат
Надалі
що
з
ми
однієї
побачимо,
ґрунтується
на
хоча
і
результати
його
й
в
другу
чому
абсолютно
прийнятні
більшості людей, окрім статистиків.
«Мисленнєвий постріл дробом»
і
обирають
подібний
порівнянні,
статистики,
чому
шкали
метод
неправильний
природний
для
для
Системи
2
Система 1 постійно виконує безліч обрахунків. Деякі з них — це
звичайне
Коли
у
того,
що
рутинне
вас
оцінювання
розплющені
перебуває
у
очі,
того,
мозок
вашому
що
відбувається
формує
полі
зору,
довкола.
тривимірну
враховуючи
модель
форму
об’єктів, їх розташування в просторі та їхні назви. Щоб активувати
це завдання або постійно відстежувати порушені очікування, ніякі
свідомі дії на підставі свідомого наміру не потрібні. На відміну від
звичайних базових оцінок, інші обчислення проводяться лише за
потребою: ви не оцінюєте постійно, якою мірою ви щасливі чи
заможні,
і
президента,
про
якусь
не
розмірковуєте
навіть
подію
якщо
дуже
довільні
та
без
упину
цікавитеся
з’являються
про
перспективи
політикою.
лише
в
Судження
тому
випадку,
коли у вас виникає відповідний намір це зробити.
Ви
автоматично
прочитаному
Водночас
точний:
не
слові,
контроль
ми
часто
підраховуєте
але
за
можете
кількості
це
зробити,
навмисними
нараховуємо
складів
кожному
якщо
обчисленнями
набагато
у
більше
захочете.
не
надто
потрібного
чи
бажаного. Я називаю ці зайві обчислення ментальним пострілом
дробом. З дробовика в одну точку не вцілиш, бо дріб розлітається
в різні боки, і, схоже, Системі 1 так само важко не робити стільки,
скільки від неї вимагає Система 2. Цей образ породжений двома
експериментами, про які я колись читав.
Учасники
одного
якнайшвидше
з
них
натискати
слухали
кнопку,
пари
коли
слів
і
повинні
помічали,
що
були
слова
113
римуються
. В обох парах слова римуються:
vote — note
vote — goat
Для вас різниця очевидна, бо ви бачите обидві пари. VOTE і GOAT
римуються, але пишуться по-різному. Ці слова піддослідні лише
чули,
в
але
написання
розпізнаванні
на
римування
них
слів,
теж
які
вплинуло.
на
слух
Затримка
римуються,
але
пишуться по-різному, була цілком очевидна. Хоча, за інструкцією,
потрібно
було
порівнювали
параметром
на
лише
і
порівняти
написання,
уповільнювала
поставлене
питання
а
звуки,
учасники
невідповідність
їхню
продукував
реакцію.
інше
експерименту
за
несуттєвим
Намір
питання,
відповісти
яке
в
цьому
контексті
не
просто
було
зайве,
а
й
уповільнювало
виконання
головного завдання.
Ще в одному дослідженні учасникам пропонували прослухати
фрази і якнайшвидше натиснути на одну кнопку, якщо фраза має
сенс у прямому значенні, й на другу — якщо в прямому значенні
114
вона сенсу не має
. Які правильні відповіді для поданих нижче
фраз?
Деякі дороги — змії.
Деякі роботи — змії.
Деякі роботи — в’язниці.
Усі три твердження у прямому значенні сенсу не мають. Проте ви
напевно
відчули,
що
хибність
другої
фрази
помітніша
на
тлі
решти двох, і час реакцій в експерименті показав істотну різницю.
Причина відмінності в тому, що дві складні фрази в переносному
значенні можуть мати сенс. У цьому випадку намір виконати одну
мисленнєву
конфлікті
операцію
перемогла
призвів
до
правильна
виконання
відповідь,
іншої.
але
сам
У
цьому
конфлікт
вплинув на ефективність виконання вправи. У наступному розділі
ми
побачимо,
що
поєднання
«мисленнєвого
пострілу
дробом»
із порівнянням інтенсивності пояснює, чому в нас виникає багато
інтуїтивних думок про безліч маловідомих нам речей.
Розмови про судження
«Оцінка привабливості чи непривабливості людей — одна з базових. Ви здійснюєте
її автоматично, незалежно від бажання, і вона на вас впливає».
«У мозку є ділянки, що оцінюють домінантність за формою обличчя. Зовні він
цілком підходить на роль лідера».
«Покарання не буде сприйматись як справедливе, якщо ступінь його інтенсивності
не буде відповідати тяжкості злочину. Приблизно так само ви можете порівняти
гучність звуку з яскравістю світла».
«Яскравий приклад “мисленнєвого пострілу дробом”. У нього спитали, чи вважає він
компанію фінансово стабільною, але він не міг забути, що йому до вподоби їхня
продукція».
13
1989
Танкер
року.
«Ексон
Унаслідок
Вальдез»
цього
зазнав
стався
аварії
витік
у
протоці
сотень
Принца
тисяч
Вільяма
барелів
сирої
24
березня
нафти,
яка
забруднила води й узбережжя Аляски та призвела до екологічної катастрофи в регіоні.
На компанію-власника було подано 38 тисяч судових позовів. — Прим. пер.
РОЗДІЛ 9. ВІДПОВІДЬ НА ПРОСТІШЕ
ПИТАННЯ
Х
арактерна особливість буття вашого розуму — те, що ви
рідко
з
бентежитеся.
питанням
на
Звісно
кшталт
«17
ж,
×
ви
24
=
інколи
?»,
стикаєтеся
відповідь
на
яке
не спадає на думку миттєво, але ситуації, які вас ошелешують,
трапляються рідко. Коли ваш розум у нормальному стані, у вас
виникають інтуїтивні відчуття та думки майже про все, із чим ви
стикаєтеся. Люди вам подобаються чи не подобаються задовго до
того, як ви дізнаєтеся про них більше. Ви без особливих причин
довіряєте або не довіряєте незнайомцям. Ви відчуваєте, що справа
буде успішною, глибоко її не аналізуючи. Ви, спираючись на дані,
яких
не
відповіді
можете
на
не
ні
пояснити,
цілком
ні
зрозумілі
обґрунтувати,
для
вас
часто
питання,
знаходите
—
байдуже,
кажете ви про це комусь чи ні.
Підміна питань
Я пропоную просте пояснення того, як ми генеруємо інтуїтивні
думки
про
складні
речі.
Якщо
не
вдається
швидко
знайти
задовільну відповідь на складне питання, Система 1 підшуковує
дотичне питання, на яке відповісти легше, і пропонує на нього
відповідь. Таку операцію відповіді на одне питання замість іншого
я називаю підміною. Також я використовую й інші терміни:
Цільове питання — це оцінка, яку ви маєте намір здійснити.
Евристичне питання — простіше питання, на яке ви відповідаєте замість цільового.
Формальне
процедура,
визначення
яка
евристичного
допомагає
знайти
методу
таке:
адекватну,
це
проста
хоч
часто
й недосконалу відповідь на складні питання. Слово «евристика»
походить від того самого кореня, що й «еврика».
Ідея підміни досить рано була сформульована в нашій з Амосом
роботі
і
стала
евристики
і
ядром
того,
когнітивних
що
пізніше
викривлень.
перетворилося
Поставивши
на
перед
метод
собою
питання, як людям вдається оцінювати ймовірність, не знаючи,
що
вона
собою
становить,
ми
дійшли
висновку,
що
це
нездійсненне завдання люди в якийсь спосіб спрощують. Тож ми
вирішили з’ясувати, як це відбувається. Наша відповідь була така:
коли людям потрібно оцінити ймовірність, вони оцінюють щось
інше,
однак
уважають,
ймовірність.
Система
що
1
оцінили
часто
безпосередньо
здійснює
цей
саму
маневр,
коли
стикається з важким цільовим питанням, якщо на думку швидко
спадає
відповідь
на
легше
евристичне
питання,
споріднене
із заданим.
Підміна
одного
питання
іншим
—
це
непогана
стратегія
розв’язання важких завдань, і Дьордь Поя включив метод підміни
до
не
своєї
класичної
можете
праці
виконати
«Як
розв’язувати
завдання,
завдання»:
знайдіть
легшу
«Якщо
ви
споріднену
проблему, якій ви зможете дати раду». Евристичні методи Поя —
стратегічні
процедури,
евристичні
методи,
навмисно
які
я
реалізовані
розглядатиму
Системою
в
цьому
2.
Але
розділі,
не обираються, вони — наслідок «мисленнєвого пострілу дробом»,
нашого неточного контролю за пошуком відповідей на питання.
Поміркуйте
над
питаннями
в
лівій
колонці
таблиці
1.
Це складно, і ще до того, як ви знайдете обґрунтовану відповідь
на
будь-яке
завдання.
з
Що
них,
таке
вам
доведеться
щастя?
Як
виконати
інші
розвиватимуться
складніші
політичні
події
в наступні півроку? Які вироки зазвичай виносять за фінансові
злочини?
Чи
кандидат?
Які
Розглядати
не
ці
обмежені
Виважені
подекуди
сильною
ще
фактори
питання
самими
міркування
працює
буде
конкуренція,
та
обставини
всерйоз
лише
ідеально
мають
непогано,
зовсім
а
слід
якою
зіткнеться
узяти
до
непрактично.
обдуманими
евристичну
часом
з
уваги?
Однак
відповідями.
альтернативу,
призводить
ви
до
помилок.
яка
серйозних
Таблиця 1
Цільове питання
Евристичне питання
Скільки коштів ви готові пожертвувати на порятунок
виду, якому загрожує цілковите зникнення?
Які емоції я відчуваю, коли думаю
про дельфінів, що вмирають?
Наскільки ви щасливі останнім часом?
Яким є мій настрій у цю мить?
Наскільки популярним буде президент через шість
місяців від цього моменту?
Наскільки популярний президент
зараз?
Як варто покарати фінансових консультантів, які
наживаються на людях літнього віку?
Як сильно мене розлючують думки
про шахраїв-фінансистів?
Ця жінка бере участь у внутрішньопартійних виборах. Чи схожа ця жінка на політикаНаскільки успішною вона буде в політиці?
переможця?
«Мисленнєвий постріл дробом» дозволяє легко генерувати швидкі
відповіді
ледачої
на
складні
Системи
запитання,
2
важкою
не
перевантажуючи
роботою.
Якщо
при
ви
цьому
спробуєте
відповісти на питання в лівій колонці, найімовірніше, постануть
питання, подані праворуч, а на них відповідь знайдеться швидко.
Те,
що
ви
враження
відчуваєте
про
до
здібності
дельфінів
якогось
чи
шахраїв,
політика
чи
ваш
настрій,
поточний
рейтинг
президента — усе це швидко спадає на думку. Евристичні питання
пропонують готові відповіді на кожне важке цільове питання.
Водночас
цій
історії
ще
чогось
бракує:
відповіді
повинні
корелювати із вихідними питаннями. Приміром, мої почуття до
дельфінів,
які
в
Інша
доларах.
спроможна
вмирають,
функція
виконати
інтенсивності
можна
необхідно
Системи
це
1,
співвіднести
порівняння
завдання.
застосувати
і
почуттів,
сумою
інтенсивності,
Згадайте,
до
із
що
і
до
шкалу
грошових
внесків. Мої почуття до дельфінів можуть бути більш-менш сильні,
і з ними корелює певний розмір грошового внеску. Мені на думку
спаде
й
для
відповідна
решти
сума
питань.
варіюватися
від
політичного
успіху
не
пройде
в
доларах.
Наприклад,
жалюгідних
навіть
Подібні
може
до
сягати
порівняння
навички
просто
від
внутрішньопартійні
політика
фантастичних,
низького
можливі
можуть
а
показника
вибори»
до
шкала
«Вона
високого
—
«Колись вона стане президентом США».
Автоматичні
інтенсивності
процеси
часто
«мисленнєвого
пропонують
низку
дробу»
і
порівняння
відповідей
на
легкі
питання, які можна застосувати і до цільових питань. У деяких
випадках відбудеться підміна, і Система 2 схвалить евристичну
відповідь.
Звичайно,
Система
2
може
відкинути
інтуїтивну
відповідь або змінити її, додавши до неї іншу інформацію. Проте
лінива Система 2 часто йде шляхом найменших зусиль і приймає
евристичну відповідь, не надто придивляючись, доречна вона чи
ні.
Ви
не
розгубитеся,
напружуватись,
на
зовсім
і
інше
ви
не
заклякнете,
навіть
можете
не
питання.
Навіть
вам
не
помітити,
більше,
ви,
доведеться
що
відповіли
можливо,
і
не зрозумієте, що цільове питання було важке, тому що інтуїтивна
115
відповідь так легко спала вам на думку
.
Тривимірна евристика
Погляньте
на
трьох
чоловіків
на
малюнку
і
дайте
відповідь
на питання.
Чи справді фігура, зображена праворуч, більша за фігуру ліворуч?
Очевидна відповідь швидко спадає на думку: фігура праворуч —
більша. Якщо ви візьмете лінійку та виміряєте фігури, то з’ясуєте,
що
вони
абсолютно
зумовлене
потужною
однакові.
ілюзією,
Ваше
яка
враження
яскраво
про
розмір
ілюструє
процес
підміни.
Коридор,
і
здається,
у
якому
що
він
видно
іде
фігури,
вглиб.
зображений
Ваша
у
перспективі,
система
сприйняття
автоматично інтерпретує картинку як тривимірне зображення, а
не
У
як
малюнок,
тривимірній
надрукований
інтерпретації
на
пласкій
фігура
поверхні
праворуч
паперу.
розташована
набагато далі і значно більша за фігуру ліворуч. Багатьох із нас
ілюзія
тривимірності
справді
приголомшує.
Лише
в
художників
і досвідчених фотографів розвинене вміння розглядати малюнок
як
об’єкт
на
домінантне
сторінці.
враження
У
від
решти
з
розміру
нас
відбувається
тривимірного
підміна:
об’єкта
диктує,
які судження слід формулювати про розмір двовимірного об’єкта.
Ця ілюзія виникає завдяки евристиці тривимірності.
Те,
що
з
вами
сталося,
коли
ви
аналізували
зображення,
—
справжня ілюзія, а не нерозуміння питання. Ви знали, що питання
стосувалося
розмірів
фігур,
зображених
на
малюнку.
З експериментів нам відомо, що на пропозицію оцінити розмір
зображення
випробовувані
відповідають
у
сантиметрах,
а
не
в метрах. Вас заплутало не це питання, а збило з пантелику інше,
якого вам не ставили: «Якого зросту ці три чоловіки?».
Важливий етап евристичного методу — підміна тривимірного
розміру
двовимірним
підказки,
підказки
(оцінити
які
відбувся
передбачають
неважливі
розміри
проігнорувати,
—
але
для
тривимірну
завдання,
фігур
ви
автоматично.
на
не
яке
сторінці),
змогли.
ви
і
На
малюнку
інтерпретацію.
мусите
варто
Когнітивне
є
Ці
виконати
було
б
їх
викривлення,
пов’язане з евристикою, полягає в тому, що об’єкти, які здаються
більш далекими, на сторінці зображені більшими за розміром. Як
показує цей приклад, судження на підставі підміни обов’язково
буде спотворене у спосіб, що доволі легко передбачити. У цьому
разі
це
відбувається
так
глибоко
всередині
вашої
системи
сприйняття, що ви просто не в змозі собі зарадити.
Евристика підміни щастя настроєм
Це
із
опитування,
найкращих
проведене
прикладів
серед
німецьких
116
підміни
відповідали на такі два запитання:
Наскільки ви щасливі останнім часом?
Скільки побачень у вас було минулого місяця?
.
студентів,
Зокрема,
його
—
один
учасники
Організаторів експерименту цікавила кореляція між відповідями
на ці два питання. Чи може бути, що студенти, у яких було багато
побачень, щасливіші за інших? Як не дивно, кореляція виявилася
практично нульовою. Очевидно, коли учасників просили оцінити,
чи вони щасливі, про побачення студенти згадували не найперше.
Іншій
групі
студентів
пропонували
ті
самі
питання,
проте
у зворотному порядку:
Скільки побачень у вас було минулого місяця?
Наскільки ви щасливі останнім часом?
Цього
У
разу
випадку
результати
такої
побачень
та
сильною,
опитування
послідовності
рівнем
були
питань
кореляція
задоволеності
наскільки
це
абсолютно
життям
взагалі
між
кількістю
була
можливо
інші.
настільки
між
двома
117
психологічними показниками
. Що ж сталося?
Пояснення просте й очевидне, і це яскравий приклад підміни.
Схоже,
побачення
студентів
не
(згідно
були
з
найважливішою
даними
першого
річчю
в
житті
опитування,
щастя
та побачення не корелювали одне з одним), однак питання про
особисте життя викликало емоційну реакцію. Студенти, які часто
ходили на побачення, згадали саме про радості свого життя, а ті,
хто робив це рідше, згадали про свою самотність і невдачі. Емоції,
що
виникли
у
послідовності
зв’язку
все
ще
з
питанням
були
про
свіжі,
особисте
коли
життя,
піддослідні
в
такій
відповідали
на питання про загальний рівень задоволеності життям.
Психологічний механізм того, що відбулося в цьому випадку,
точно
повторює
психологічний
«Відчуття,
наскільки
складно
незвично.
Правильна
Водночас
студентам,
і
роздумів.
ти
ефект
щасливий
ілюзії
останнім
відповідь
яких
розміру
на
рис.
9.
часом»
оцінювати
потребує
серйозних
щойно
запитали
про
побачення, не довелося багато думати, тому що в їхніх головах
уже народилася відповідь на споріднене питання: наскільки вони
щасливі
у
своєму
поставили,
вони
особистому
підставили
житті.
те,
на
Замість
яке
в
них
питання,
яке
уже
готова
була
їм
відповідь.
Тут,
як
питання:
і
в
прикладі
невже
з
студенти
ілюзією,
в
нас
заплуталися?
знову
Чи,
може
постати
можливо,
вони
і
справді
вважають
ці
питання
синонімічними?
Звісно
ж,
ні.
Студенти не втрачають здатності відокремлювати особисте життя
і
життя
загалом.
На
питання,
чи
існує
різниця
між
особистим
життям і життям у цілому, вони скажуть, що це різні речі. Однак їх
не запитували про різницю між цими поняттями, а поцікавилися
тим, наскільки вони щасливі. Система 1 уже мала на це питання
готову відповідь.
У цьому випадку йдеться не лише про побачення як про щось
унікальне. Такий самий патерн простежується у випадках, якщо
питання
про
щастя
загалом
передує
питанню
про
стосунки
з батьками чи про фінансове становище. В обох випадках під час
оцінювання
118
сферою
.
відповідей
Будь-яке
домінує
емоційно
задоволеність
важливе
питання,
конкретною
що
впливає
на настрій, матиме такий самий ефект. WYSIATI. Умонастрій дуже
сильно впливає на людей, коли вони оцінюють, наскільки вони
119
щасливі
.
Евристика афекту
Панування висновків над аргументами найпомітніше в ситуаціях,
де залучені емоції. Феномен, під впливом якого наші вподобання
і
неприязні
світ,
здатні
психолог
афекту.
Пол
Ваші
формувати
Словік
політичні
наші
уявлення
запропонував
вподобання
про
називати
навколишній
евристикою
визначають,
які
саме
аргументи здадуться вам привабливими й слушними. Якщо вам
до вподоби політика в галузі охорони громадського здоров’я, ви
вважатимете
її
досить
вигідною
і
менш
витратною,
ніж
пропоновані альтернативи. Якщо ви маєте агресивні упередження
щодо інших держав, то, ймовірно, вважаєте ці держави слабкими
і
такими,
що
легко
підкоряться
забаганкам
вашого
уряду.
Натомість якщо ви налаштовані більш миролюбно, то думаєте, що
вони сильні і не підкоряться чужій волі. Ваше емоційне ставлення
до
опромінення
харчових
продуктів,
червоного
м’яса,
атомної
енергетики, татуювань або мотоциклів вплине на вашу думку про
користь та ризики, пов’язані з їхнім використанням. Якщо вам
не
подобається
щось
із
цього
списку,
ви,
швидше
за
все,
подумаєте, що ризики занадто високі, а користь така мала, що
нею можна знехтувати.
Цей висновок ще не означає, що ваш розум зовсім закритий,
а
погляди
не
аргументам.
піддаються
Ваші
впливу
переконання
й
інформації
емоційне
та
резонним
ставлення
можуть
дещо змінитися, коли ви дізнаєтеся, що ризик від неприємного
вам заняття менший, ніж ви думали. Однак інформація про менші
ризики
змінить
і
вашу
оцінку
вигоди
(на
краще),
навіть
якщо
120
в одержаній вами інформації про це не було ані слова
.
Тут ми бачимо новий аспект «особистості» Системи 2. Дотепер
я здебільшого описував її як відносно поступливого спостерігача,
що
дає
Системі
Систему
пошук
2
як
1
значну
таку,
інформації
що
в
свободу
здійснює
пам’яті,
дій.
Я
також
активний
складні
і
характеризував
цілеспрямований
обчислення,
порівняння,
планування і вибори. У задачі про биту і м’яч та в багатьох інших
прикладах взаємодії двох систем нам ввижалося, що Система 2
головна, що вона спроможна чинити опір пропозиціям Системи 1,
пригальмовувати розвиток подій і здійснювати логічний аналіз.
Самокритика
емоційного
а
захисник
Вона
—
одна
ставлення
емоцій
шукає
з
функцій
до
чого-небудь
Системи
переважно
Системи
1:
ту
вона
їх
2.
Однак
Система
2
заохочує,
а
інформацію
і
ті
у
питаннях
не
не
критик,
відкидає.
докази,
що
узгоджуються з її наявними переконаннями, а не ті, що дозволять
їх проаналізувати. Активна Система 1, яка шукає когерентність,
пропонує свої рішення невимогливій Системі 2.
Розмови про підміни й евристики
«Ми ще пам’ятаємо питання, на яке намагаємося відповісти? Може, ми вже
замінили його на простіше питання?»
«Ми розглядаємо питання про те, чи досягне цей кандидат успіху. Однак схоже
на те, що ми відповідаємо на питання, чи добре він тримається під час інтерв’ю.
Не підміняймо перше питання другим».
«Йому подобається цей проект, тому він уважає, що витрати на нього невеликі,
а користь значна. Хороший приклад евристики афекту».
«Ми використовуємо торішні показники як евристику для оцінки потенційної
вартості компанії через кілька років. Чи придатна така евристична модель? Яка ще
інформація нам потрібна?»
Нижче
Системі
наведено
1.
перелік
Кожне
твердження
в
складніше
характерних
речення
пасивному
для
розуміння,
дійсного
стані,
рис
і
способу
дій,
насправді
формально
сенс
якого
притаманних
більш
полягає
в
заступає
точне,
але
тому,
що
відповідна ментальна подія відбувається автоматично і швидко.
Я сподіваюся, що цей перелік допоможе вам виробити інтуїтивне
чуття «особистості» уявної Системи 1. Як і в багатьох відомих вам
персонажів,
зробила
б
у
за
вас
виникатимуть
інших
обставин,
і
передчуття,
здебільшого
що
ваші
Система
1
передчуття
справджуватимуться.
Характеристики Системи 1
формує враження, почуття, схильності, а коли її підтримує
Система 2, вони перетворюються на переконання, ставлення,
наміри;
діє автоматично і швидко, з мінімальними зусиллями чи
практично без них, без відчуття свідомого контролю за її
діяльністю;
може бути запрограмована Системою 2 на мобілізацію уваги,
коли виявлено особливу схему чи модель (пошук);
зумовлює фахові реакції та продукує фахову інтуїцію за умови
відповідної попередньої кваліфікованої підготовки;
створює узгоджену схему активованих ідей в асоціативній
пам’яті;
пов’язує відчуття когнітивної легкості з ілюзією істинності,
приємними відчуттями та зниженим ступенем пильності;
відрізняє дивне від нормального;
робить висновок і вигадує причини й наміри;
ігнорує неоднозначність і придушує сумніви;
схильна брати на віру та підтверджувати;
перебільшує емоційну узгодженість (ефект ореолу);
зосереджується на наявних доказах і фактах та ігнорує
відсутність доказів (WYSIATI);
продукує обмежений набір основних оціночних суджень;
представляє множини значень як норми і прототипи,
не інтегрує їх;
корелює інтенсивність за різними шкалами (наприклад,
співвідносить розмір із гучністю звуку);
обчислює більше, ніж передбачено («мисленнєвий постріл
дробом»);
інколи замінює складне питання простішим (евристика);
більш чутлива до змін, ніж до станів (теорія перспектив)*;
перебільшує малі ймовірності*;
демонструє ослаблену чутливість до кількості (психофізика)*;
сильніше реагує на втрати, ніж на здобутки (неприйняття
втрат)*;
формулює проблеми ухвалення рішень вузько, ізольовано одна
від одної*.
*Ці риси буде розглянуто докладніше в частині IV.
Частина ІІ. ЕВРИСТИКИ Й
УПЕРЕДЖЕННЯ
РОЗДІЛ 10. ЗАКОН МАЛИХ ЧИСЕЛ
Д
ослідження
в
3141
частоти
окрузі
США,
найнижчий
виникнення
виявило
рівень
раку
нирки,
дивовижну
проведене
закономірність:
захворюваності
спостерігався
в сільських малонаселених округах, розташованих у традиційно
республіканських штатах на Середньому Заході, Півдні і Заході.
Що ви про це думаєте?
Упродовж останніх кількох секунд ваш мозок виявляв сильну
активність, і працювала переважно Система 2. Ви цілеспрямовано
шукали
в
пам’яті
знадобилися
деякі
пришвидшилося
роботи:
інформацію
зусилля:
серцебиття.
діяльність
і
формулювали
у
Але
вас
й
Системи
розширилися
Система
2
гіпотези.
1
не
зіниці,
лишилася
ґрунтувалася
на
Вам
без
фактах
і пропозиціях, активізованих в асоціативній пам’яті. Ви, швидше
за
все,
відкинули
думку
про
те,
що
республіканські
політичні
погляди захищають від раку нирки. Дуже ймовірно, що зрештою
ви
зосередилися
захворюваності
на
тому
факті,
здебільшого
що
округи
сільські.
з
низьким
рівнем
Статистики-дотепники
Говард Вейнер і Гарріс Цверлінґ, у кого я запозичив цей приклад,
коментували його так: «Дуже легко й водночас заманливо зробити
висновок про те, що низький рівень захворюваності — це прямий
наслідок здорового способу життя в селі: повітря незабруднене,
чиста
вода,
свіжа
і
без
шкідливих
добавок
121
їжа»
.
Усе
логічно
узгоджується — в цьому є сенс.
Розгляньмо
тепер
округи
з
найвищим
рівнем
захворюваності
на рак нирки. Ці округи із хворобливим населенням здебільшого
сільські,
малонаселені
й
розташовані
в
традиційно
республіканських штатах на Середньому Заході, Півдні і Заході.
Вейнер і Цверлінґ жартома коментують: «Легко зробити висновок
про
те,
що
високий
рівень
захворюваності
в
цих
округах
—
прямий наслідок бідності сільського життя: якісна медицина від
них
і
далеко,
їжа
тютюном».
не
може
жирна,
Звісно,
щось
пояснювати
поширене
тут
не
зловживання
так.
водночас
і
Сільський
високий,
і
алкоголем
спосіб
життя
низький
рівні
захворюваності на рак нирки.
Те, що округи сільські чи переважно республіканські, — у цій
історії
не
ключовий
щільність
засвоїти,
фактор.
населення
Річ
невелика.
стосується
не
у
тім,
що
Головний
епідеміології,
а
в
сільських
урок,
який
складних
округах
нам
слід
відносин
між
нашим розумом і статистикою. Система 1 відмінно пристосована
до
однієї
форми
мислення:
вона
автоматично
і
без
зусиль
розпізнає причинно-наслідкові зв’язки між подіями, іноді навіть
у тих випадках, коли таких зв’язків не існує. Коли ви дізналися про
округи з високим рівнем захворюваності, то негайно вирішили,
що вони чимось відрізняються, і ця відмінність пояснює рівень
захворюваності. Однак, як ми побачимо далі, Система 1 не надто
вправна в опрацюванні «суто статистичних» фактів, які змінюють
вірогідність
настання
певних
результатів,
але
не
спричиняють
їхньої появи.
Випадкова
подія
апріорі
не
підлягає
поясненню,
але
низки
випадкових подій виявляють надзвичайно регулярну поведінку.
Уявіть
собі
велику
урну,
наповнену
невеликими
кульками,
половина з яких — червоні, а решта — білі. Тепер уявіть собі дуже
терплячу людину (або завзятого робота), який наосліп дістає по 4
кульки за раз, записує число червоних, кидає їх назад до урни
і повторює цю дію безліч разів. Якщо узагальнити результати, то
виявиться,
в
шість
Це
що
разів
комбінація
«2
частіше,
співвідношення
білі,
ніж
—
2
«4
червоні»
білі»
випадає
або
математичний
«4
майже
червоні».
факт.
Результат
багаторазового діставання кульок з урни можна передбачити так
само
точно,
як
Спрогнозувати,
як
результат
саме
удару
розлетяться
молотком
друзки
по
яйцю.
шкаралупи,
ви
не зможете, але в цілому в результаті впевнені. Утім, існує одна
відмінність:
переживаєте,
приємне
коли
відчуття
думаєте
з кульками геть відсутнє.
про
причинного
молоток
і
зв’язку,
яйця,
у
яке
ви
випадку
Із
прикладом
факт.
З
про
тієї
рак
самої
також
урни
пов’язаний
два
дуже
інший
статистичний
терплячі
і
вперті
експериментатори по черзі дістають кульки. Джек у кожній спробі
витягує
по
4
штуки,
а
Джилл
—
по
7.
Вони
роблять
позначку
щоразу, коли їм дістаються кульки одного кольору: всі білі або всі
червоні. Якщо робити це доволі довго, Джек спостерігатиме такі
результати приблизно у 8 разів частіше, ніж Джилл (очікуваний
відсоток становить 12,5 % і 1,56 % відповідно). Знову ж таки, ані
молотка,
ані
причини
—
просто
математичний
факт:
набори
з 4 кульок частіше дають однорідні результати, ніж набори із 7.
Тепер уявіть собі, що населення США — це кульки у величезній
посудині. Деякі з них марковані літерами «РН», що свідчить про
рак нирки. Ви витягаєте набори кульок і по черзі населяєте кожен
округ. Вибірки в сільських місцевостях менші за інші. Як і в грі
Джека й Джилл, екстремуми (тобто дуже високі і/або дуже низькі
рівні захворюваності на рак) з більшою ймовірністю виявляться
в малонаселених округах. От і вся історія.
Ми
почали
з
захворюваності
округу,
Я
та
і
на
ці
рак
який
нирки
варіації
запропонував
низькі
факту,
значно
мають
статистичне
показники),
потребує
пояснення:
варіюється
залежно
систематичний
пояснення:
найімовірніше,
рівень
від
характер.
екстремуми
(високі
траплятимуться
частіше
в малих вибірках, ніж у великих. Утім, це не пояснює причини.
Невелика кількість населення округу не може бути фактором, що
викликає
рак,
і
не
рятує
від
нього.
Вона
просто
уможливлює
набагато вищий (або набагато нижчий) рівень захворюваності,
ніж
у
численніших
популяціях.
Насправді
річ
у
тому,
що
пояснювати тут нічого. Рівень захворюваності на рак не вищий і
не нижчий за норму; якщо в окрузі невелике населення, він лише
здається таким у якомусь році через випадковість вибірки. Якщо
повторити
дослідження
наступного
року,
ми
помітимо,
що
в цілому ситуація з екстремумами в малих вибірках така сама, але
округи,
де
торік
необов’язково
було
зафіксовано
і
цього
разу
захворюваності.
Якщо
так,
місцевостями
сільськими
і
багато
демонструватимуть
то
різниця
округами
між
не
випадків
високий
щільно
раку,
рівень
населеними
береться
до
уваги:
науковці називають такі випадки артефактами, тобто явищами,
що
є
суто
наслідком
певного
аспекту
застосованого
методу
дослідження, у цьому випадку — відмінностями в розмірі вибірки.
Історія,
яку
я
вам
розповів,
можливо,
вас
і
здивувала,
однак
не стала для вас одкровенням, адже давно відомо, що результати
досліджень надійніші на великих вибірках, а про закон великих
чисел чули навіть ті, хто зовсім не знає статистики. Але в цьому
разі «знання» не означає, що ви можете однозначно відповісти
«так» чи «ні» і, можливо, з’ясувати, що стосовно вас справедливі
такі твердження:
•
Наведена
характеристика
округів
як
«малонаселених»
не здалася вам релевантною стосовно проблеми в ту мить,
коли
ви
читали
історію
про
дослідження
частотності
захворювань на рак.
• Ви бодай трохи здивувалися, коли дізналися про різницю між
вибірками в 4 і 7 кульок.
•
Навіть
зусиль,
зараз
щоб
вам
потрібно
збагнути,
що
докласти
два
певних
наведені
нижче
розумових
твердження
абсолютно тотожні:
великі вибірки дають точніший результат, ніж малі;
у
маленьких
вибірках
частіше
виявляються
екстремальні значення.
Перше
твердження
здається
істинним,
але
поки
інтуїція
не прийняла друге твердження за істинне, не можна вважати, що
ви повною мірою збагнули перше.
Підіб’ємо
результати
проміжні
на
великих
підсумки:
вибірках
так,
ви
точніші,
справді
але
зараз
знали,
ви,
що
мабуть,
усвідомлюєте, що знали це не дуже добре. Ви не одні такі. Наше
перше
спільне
з
Амосом
дослідження
показало,
що
навіть
у досвідчених дослідників погана інтуїція і слабке уявлення про
значення обсягу вибірки.
Закон малих чисел
Моя
співпраця
з
Амосом
на
початку
70-х
років
ХХ
століття
почалася з дискусії про твердження, що люди мають інтуїтивне
статистичне
чуття,
навіть
якщо
вони
не
вивчали
статистики.
На
семінарі
із
Мічиганського
ставилися
Амос
до
розповів
мені
і
університету,
інтуїтивної
студентам
які
статистики.
З
про
загалом
дослідників
оптимістично
особистих
причин
мене
дуже цікавила ця тема, бо незадовго до того я з’ясував, що з мене
поганий
інтуїтивний
статистик,
і
мені
не
хотілося
варіативність
вибірки
вірити,
що
я гірший за інших.
Для
психолога-дослідника
якась
та
дивина,
а
перетворює
Припустімо,
прикрість
дослідження
хочете
підтвердити
запас
словниковий
запас
усього
населення
у
років
шість
перешкода,
будь-яке
ви
словниковий
і
шестирічних
хлопчиків
ця
того
гіпотеза
словниковий
запас
що
на
дорого
гіпотезу,
дівчаток
самого
лотерею.
що
середній
більший,
віку.
середньому
просто
обходиться
випадкову
У
підтверджується:
у
не
ніж
масштабах
в
дівчаток
більший.
Однак
діти бувають дуже різні, і обсяг словникового запасу може суттєво
варіюватись як серед дівчат, так і серед хлопців. Однак ви можете
випадково
зробити
вибірку,
у
якій
суттєвої
різниці
між
ними
не спостерігається, або навіть таку, де хлопчики випереджають
дівчаток. Якщо ви дослідник, то такий результат коштуватиме вам
дорого,
бо,
витративши
час
і
зусилля,
ви
не
підтвердите
правильності висунутої гіпотези. Ризик знижується, лише якщо ви
перевірятимете гіпотезу на достатньо великій вибірці, а той, хто
працює з малими вибірками, віддає себе на поталу випадку.
Ризик
помилки
допомогою
доволі
в
кожному
простої
експерименті
операції.
Однак
оцінюється
зазвичай
за
психологи
не здійснюють розрахунків, щоб визначити розмір вибірки. Вони
ухвалюють рішення, спираючись на власне розуміння, яке часто
буває
помилковим.
статтю,
яка
Незадовго
прекрасно
до
ілюструє
дискусії
типові
з
Амосом
помилки
я
прочитав
дослідників.
Автор зазначав, що психологи часто-густо використовують у своїх
дослідженнях малі вибірки, і тому з імовірністю 50 % ризикують
не
підтвердити
правильних
122
гіпотез!
Жоден
дослідник
при
здоровому глузді не зважиться на такий ризик. Правдоподібним
поясненням може бути те, що позиції психологів щодо розміру
вибірок
у
їхніх
дослідженнях
відображали
поширені
інтуїтивні
помилки, які стосуються ступеня варіативності вибірки.
Ця
стаття
вразила
мене
тим,
що
пояснювала
проблеми,
які
виникали
під
психологів,
й
часто
час
я
моїх
постійно
отримував
виявлялися
досліджень.
використовував
безглузді,
дивні
Мої
і
помилки
вмів
були
обчислювати
ще
Як
занадто
розмір
вибірки,
більшість
що
самого
ганебніші,
і
малі
результати,
артефактами-наслідками
досліджень.
статистику
власних
вибірки
насправді
методу
бо
я
моїх
викладав
необхідний
для
зниження ризику похибки до прийнятного рівня. Проте я ніколи
цим не переймався, коли планував експерименти. Як і більшість
моїх колег, я довіряв своїй інтуїції і не замислювався серйозно над
цією
проблемою.
До
того
моменту,
коли
Амос
завітав
на
мій
семінар, я вже усвідомив, що моя інтуїція не працює, а під час
самого семінару ми швидко дійшли висновку, що помиляються
й оптимісти з Мічиганського університету.
Ми з Амосом вирішили з’ясувати, чи є серед дослідників такі
самі наївні дурні, як і я, і чи припускаються подібних помилок
учені,
що
мають
питальник,
де
було
експерименти.
оцінити
глибокі
математичні
описано
Респонденти
пов’язані
з
цими
реальні
мали
знання.
розробили
дослідження
визначити
рішеннями
Ми
й
розміри
ризики
і
успішні
вибірок,
дати
поради
гіпотетичним молодим дослідникам, які планують свою науководослідну
роботу.
науковців,
що
математичної
зі
я
провів
брали
всі
у
(зокрема
Результати
Майже
опитування
участь
психології
статистики).
один.
Амос
були
серед
досвідчених
конференції
й
авторів
очевидні:
респонденти
у
двох
дурні
повторили
Товариства
підручників
пошився
мої
не
помилки.
З’ясувалося, що навіть експерти недостатньо уважні до питання
про обсяг вибірки.
Нашу першу спільну з Амосом статтю ми назвали «Віра в закон
малих
123
чисел»
«...інтуїтивна
.
У
ній
оцінка
не
без
розміру
іронії
стверджувалося,
випадкових
вибірок,
що
схоже,
задовольняє закон малих чисел, який доводить, що закон великих
чисел
так
само
можна
включили
до
статті
ставитися
до
своїх
застосувати
наполегливу
«статистичних
і
до
малих».
рекомендацію
передчуттів
із
для
Також
ми
дослідників
недовірою
124
будь-якої можливості замінювати враження підрахунками»
.
і
за
Перевага надмірної впевненості над
сумнівами
Телефонне опитування 300 пенсіонерів показало, що 60 % із них підтримують
президента.
Якби
вас
попросили
розтлумачити
сенс
цього
речення
за
допомогою трьох слів, як би ви це зробили? Майже напевно ви
сказали
б:
«Пенсіонери
передають
суть
підтримують
історії.
Не
згадані
президента».
тут
деталі
Ці
слова
анкетування
(телефонний режим опитування і те, що кількість респондентів
дорівнювала
300
особам)
самі
по
собі
не
цікаві,
вони
просто
описують вихідні умови. Якби обсяг вибірки був інший, ви все
одно сказали б те саме. Звичайно, абсолютно абсурдна кількість
респондентів
привернула
б
вашу
увагу
(на
кшталт
«телефонне
опитування шести [або ж шести мільйонів] пенсіонерів…»). Та
якщо
ви
в
цьому
не
фахівець,
то,
ймовірно,
майже
однаково
відреагуєте на вибірку із 150 і 3000 осіб. Саме це й означає фраза
«Люди не приділяють належної уваги розміру вибірки».
Повідомлення про опитування містить інформацію двох типів:
історію та її джерело. Природно, що ви звертаєте більше уваги
на саму історію, ніж на достовірність результатів. Однак, якщо
достовірність
невисока,
скомпрометоване.
якоїсь
політичної
опитування,
щоб
Якщо
таке
ви
партії
повідомлення
почуєте,
провела
показати
що
«група
некоректне
підтримку
буде
прихильників
й
упереджене
президента
з
боку
пенсіонерів», ви, звісно ж, відкинете цю інформацію, й результати
опитування
цього
не
стануть
некоректне
частиною
опитування
та
ваших
його
переконань.
помилкові
Замість
результати
перетворяться на чергову історію про брехню політиків. У таких
яскравих випадках ви можете зробити свій вибір і не вірити. Але
чи
у
достатньо
“Нью-Йорк
автомата,
добре
ви
Таймз”,
що...»?
Чи
відчуваєте
що...»
вміє
і
«Я
ваша
різницю
почув
між
розмову
Система
1
«Я
прочитав
біля
кавового
розрізняти
ступені
недовіри? Принцип WYSIATI дозволяє припустити, що ні.
Я
вже
зазначав,
пригнічує
що
Система
неоднозначність
і
1
не
схильна
мимоволі
сумніватися.
конструює
Вона
узгоджені
історії. Якщо повідомлення не відкидається негайно, то пов’язані
з
ним
асоціації
правдиве.
будуть
Система
розглядати
важче,
ніж
чисел
—
здатна
несумісні
впадати
вияв
сумнівів,
2
яку
поширюватися
стан
загальної
з
сумніватися,
варіанти.
у
різних
так,
Однак
спокійної
бо
сумніви
Закон
впевненості
не
раз
було
одночасно
підтримувати
до
ще
воно
може
впевненості.
схильності
причин
ніби
малих
замість
згадуватимемо
в наступних частинах.
Сильна
схильність
репрезентують
увесь
перебільшувати
бачимо.
Зайва
вірити,
клас,
означає
послідовність
довіра
що
та
дослідників
і
малі
щось
вибірки
більше:
когерентність
до
результатів
точно
ми
схильні
того,
що
усього
ми
кількох
спостережень — це те саме, що й ефект ореолу, який викликає
в нас відчуття, що ми знаємо і розуміємо людину, про яку нам, по
суті, відомо мало. Система 1 випереджає факти, коли на підставі
якихось уривків інформації намагається сконструювати цілісну,
узгоджену
картину.
Механізм
для
поспішних
висновків
діє
так,
ніби вірить у закон малих чисел. У цілому він створює картину,
в якій реальність постає більш узгодженою, ніж вона є насправді.
Причина і випадковість
Асоціативні
механізми
закономірності
важко
шукають
розпізнавати,
причини.
тому
що
Статистичні
вони
потребують
принципово іншого підходу. Коли ми розглядаємо подію з погляду
статистики,
причиною
то
зосереджуємося
досліджуваної
події,
а
на
не
тому,
на
що
тому,
могло
що
стати
насправді
її
спричинило. Ніякої особливої причини не було: випадок вибрав її
з-поміж інших.
Наша схильність до причинно-наслідкового мислення породжує
серйозні
подій.
помилки
Для
народилися
хлопчиків
і
в
оцінці
прикладу
в
лікарні
дівчаток
випадковості
візьмімо
стать
одне
одним.
за
абсолютно
справді
шести
випадкових
немовлят,
Послідовність
випадкова:
події
які
появи
незалежні,
а кількість хлопчиків і дівчаток, які народилися за останні години,
зовсім
не
впливає
на
стать
наступного
розгляньмо три можливі послідовності:
немовляти.
Тепер
хххддд
дддддд
хдххдх
Чи
однаково
ймовірні
ці
послідовності?
Інтуїтивна
відповідь
(«звичайно ж, ні!»), що спадає вам на думку, хибна. Через те, що
події
незалежні,
однакову
шести
варіанти
вірогідність,
правильний,
Навіть
він
одно
само
коли
ви
Як
мають
знаєте,
і
приблизно
послідовність
ймовірна,
суперечить
випадковим.
послідовність
і
можлива
так
тепер,
усе
здається
результату
будь-яка
новонароджених
послідовності.
рядок
а
що
інтуїції,
можна
як
цей
бо
статей
і
висновок
лише
було
інші
третій
очікувати,
уважають більш імовірною, ніж решту. Ми
шукаємо закономірності, віримо в узгодженість навколишнього
світу, де поява на світ шести дівчаток поспіль — не випадковість
і
зумовлена
не
механічною
сподіваємося,
що
причиною
випадковий
або
чиїмсь
процес
наміром.
матиме
Ми
закономірні
результати, і, виявивши щось, схоже на закономірність, швидко
відмовляємося
від
думки
про
випадковість
такого
процесу.
Насправді випадкові процеси породжують безліч послідовностей, і
в
такий
спосіб
переконують
спостерігачів
послідовності
не
дотримуватися
причинно-наслідкового
еволюційні
предків.
Ми
випадкові.
переваги.
Це
автоматично
у
Очевидно,
частина
що
принципу
пильності,
стежимо
за
тому,
що
бажання
має
деякі
успадкованої
змінами
ці
від
навколишнього
середовища. Леви з’являються на рівнині у випадковий час, але
безпечніше помічати і належним чином реагувати на збільшення
частоти
появ
левових
прайдів,
навіть
якщо
це
спричинене
флуктуаціями у випадковому процесі.
Дуже
поширене
нашій
нерозуміння
наслідки.
У
з
цитували
статистика
Амосом
Вільяма
випадковості
статті
про
Феллера,
іноді
має
серйозні
репрезентативність
який
ми
проілюстрував,
як
легко люди бачать закономірності там, де їх немає. Під час Другої
світової війни вважалося, що інтенсивне бомбардування Лондона
не може здійснюватися випадковим чином, адже на карті влучань
залишалися показові білі плями-прогалини. Дехто підозрював, що
125
в тих районах, які не постраждали, живуть німецькі шпигуни
Ретельній
статистичний
аналіз
показав,
що
розподіл
.
осередків
уражень був типовий для випадкового процесу: про це свідчив
і
той
факт,
зазначав:
що
«Для
він
здавався
вельми
недосвідченого
ока
невипадковим.
випадковість
Феллер
скидається
на закономірність або тенденцію до створення кластерів».
Незабаром
Феллера
на
мені
випала
практиці.
У
нагода
1973
застосувати
році
спостереження
розпочалася
ІV
Арабо-
ізраїльська війна, і мій єдиний незначний внесок у неї полягав
у моїй пораді вищому командуванню ізраїльських ВПС припинити
розслідування.
Спершу
в
цій
війні
ізраїльські
війська
зазнали
значних втрат унаслідок несподівано ефективних повітряних атак
супротивника,
який
застосував
єгипетські
ракети
«земля
—
повітря». Істотні втрати здавалися нерівномірно розподіленими:
наприклад, із двох ескадрилій, що вилетіли з одного аеродрому,
одна втратила чотири літаки, а друга — жодного. Для виявлення
помилок, яких припустилася постраждала ескадрилья, розпочали
розслідування. Не було жодних причин уважати, що ескадрильї
відрізнялися одна від одної за рівнем підготовки; у діях пілотів
не
виявили
жодної
різниці.
відрізнялися
безліччю
я
тим,
пригадую,
проведення
як
Зрозуміло,
випадкових
часто
розборів
вони
польотів.
що
життя
показників:
їздять
Я
зокрема,
додому,
порадив
пілотів
і
як
методами
командуванню
припинити розслідування і змиритися з тим, що втрати виявилися
результатом
справа
у
сліпого
випадку.
випадковості,
І
тож
міркував
навмання
так:
найімовірніше,
шукати
неочевидну
причину — безнадійно, а пілотів з ескадрильї, що зазнала втрат,
не варто обтяжувати почуттям провини через загибель товаришів.
Кілька років по тому Амос та його учні Том Ґіловіч і Роберт
Валлоне
опублікували
випадковості
в
дослідження
126
баскетболі
.
про
Серед
хибне
сприйняття
гравців,
тренерів
і вболівальників побутує думка, що іноді у гравців буває «легка
рука». Утриматися від такого висновку неможливо: якщо гравець
закидає
три
наслідкове
або
чотири
переконання,
м’ячі
що
він
поспіль,
буде
виникає
грати
краще
причинноза
інших.
Обидві команди підлаштовуються під таке рішення: «свої» частіше
віддають пас успішному гравцеві, а захист «чужих» намагається
його
блокувати.
Аналіз
тисяч
послідовностей
кидків
зумовив
невтішний висновок: у професійному баскетболі не буває кидків
«легкої руки» — ні з майданчика, ні зі штрафної. Звичайно, деякі
гравці
точніші
задовольняє
за
всі
спостерігачів,
і
інших,
критерії
які
каузальність
але
у
послідовність
випадковості.
схильні
випадкових
влучань
Решта
віднаходити
подіях.
«Легка
—
і
промахів
це
вигадки
впорядкованість
рука»
—
поширена
сама
по
собі
когнітивна ілюзія.
Реакція
громадськості
на
це
дослідження
дуже
цікава: несподівані висновки привернули увагу преси, але публіка
сприйняла
їх
баскетбольної
із
величезною
команди
недовірою.
«Бостон
Селтікс»
Знаменитий
Ред
Авербах,
тренер
почувши
про дослідження Ґіловіча, сказав: «Та хто він такий? Добре, він
провів
дослідження.
Але
яке
мені
до
нього
діло?».
Схильність
бачити закономірності у випадковостях сильніша за дослідження
якогось науковця.
Ілюзія
закономірності
баскетбольних
впливає
майданчиків.
на
наші
Скільки
життя
вигідних
і
за
угод
межами
повинен
укласти ваш фінансовий консультант, перш ніж ви вирішите, що
він надзвичайно ефективний? Яка кількість успішних придбань
переконає раду директорів у тому, що генеральний директор має
талант
до
свідчить,
подібних
що,
кваліфікуєте
відкидаємо
операцій?
Проста
прислухаючись
випадкові
думку
про
події
те,
що
до
як
відповідь
своєї
інтуїції,
закономірні.
багато
на
чого
в
Ми
ці
питання
ви
частіше
надто
нашому
охоче
житті
—
випадкове.
Я почав цей розділ із прикладу про частоту захворювань на рак
нирок у США. Його наведено в книзі, призначеній для викладачів
статистики,
але
я
дізнався
про
нього
зі
згаданої
вище
статті
Говарда Вейнера і Гарріса Цверлінґа. У їхній публікації йдеться
про велику інвестицію обсягом 1,7 млрд доларів, яку зробив Фонд
Ґейтса в незвичайне дослідження характеристик найуспішніших
шкіл.
Учені
сподівалися
розкрити
таємницю
успішної
освіти,
вивчаючи найбільш успішні школи і намагаючись з’ясувати, що
відрізняє
їх
від
решти.
Один
із
висновків
цього
дослідження
полягає в тому, що в середньому невеликі школи — успішніші.
Наприклад, дослідження 1662 шкіл у Пенсильванії показало, що 6
із 50 найкращих навчальних закладів були невеликі, що в 4 рази
перевищувало
реальні
показники.
На
підставі
цих
даних
Фонд
Ґейтса зробив значні інвестиції у створення невеликих шкіл —
іноді навіть шляхом поділу великих шкіл на кілька менших. До
нього
долучилися
й
інші
відомі
організації,
зокрема
Фонд
Анненберґів та Благодійний фонд П’ю, а також Програма малих
навчальних спільнот Міністерства освіти США.
На
рівні
інтуїції
це
має
сенс.
Легко
скласти
причинно-
наслідкову історію, яка пояснює, що невеликі навчальні заклади,
на відміну від великих шкіл, дають чудову освіту й випускають
краще
більше
підготовлених
уваги
безглуздий,
доповідь
у
і
бо
учнів,
краще
хибні
Фонді
їх
адже
приділяють
заохочують.
самі
факти.
Ґейтса,
На
Якби
поставили
кожному
жаль,
аналіз
статистики,
перед
собою
учневі
причин
які
робили
питання
про
характеристики найгірших шкіл, то виявилося б, що погані школи
зазвичай
теж
невеликі.
Річ
у
тому,
що
здебільшого
маленькі
школи анітрохи не кращі, вони просто більше відрізняються одна
від одної. Вейнер і Цверлінґ стверджують, що у великих школах
результати
кращі,
особливо
в
старших
класах,
коли
важливо
забезпечувати різноманітність навчальної програми.
Завдяки
останнім
відкриттям
когнітивної
психології
стало
очевидним те, що ми з Амосом зауважували лише побіжно: закон
малих чисел — одна з двох великих історій, що пояснюють, як
влаштовано наш розум.
Перебільшена довіра до малих вибірок — один із прикладів
загальної
ілюзії:
повідомлень,
зрештою
картину
ніж
ми
на
звертаємо
інформацію
одержуємо
простішу,
навколишнього
світу,
більше
про
їхню
зв’язнішу
ніж
це
уваги
на
зміст
надійність,
й
тож
узгодженішу
підтверджують
самі
дані. Квапливі висновки безпечніше робити в нашій уяві, але
не в реальному світі.
Статистика
здавалося
б,
пропонує
так
і
багато
різних
напрошуються
на
спостережень,
які,
причинно-наслідкові
пояснення, але насправді до них не надаються. Імовірність
відповідає за безліч подій, зокрема й випадковість вибірки.
Причинно-наслідкове
буде хибним.
пояснення
випадковостей
неминуче
Розмови про закон малих чисел
«Так, відколи було призначено нового директора, студія зняла три фільми, що мали
касовий успіх. Але ще надто рано стверджувати, що в нього “легка рука” у створенні
успішних фільмів».
«Я не повірю, що новий маклер — геній, поки не пораджуся зі статистиком, здатним
оцінити ймовірність того, що його успіх — це не просто випадковість».
«Вибірка занадто мала для того, щоб робити висновки. Не піддаваймося закону
малих чисел».
«Я планую тримати результати експерименту в таємниці, поки в нас не буде
достатньо великої вибірки, інакше нас змусять зробити завчасні висновки».
РОЗДІЛ 11. ЕФЕКТ ЯКОРУВАННЯ
Я
кось ми з Амосом вирішили зшахраювати в рулетку. Її було
розмічено від 0 до 100, але ми підкрутили колесо так, щоб
вона
зупинялася
експерименту
розкручували
на
якому
лише
були
на
цифрах
студенти
колесо
і
зупинявся
або
65.
Університету
просили
барабан
10
піддослідних
(тобто
10
Учасниками
Ореґону.
записати
або
65).
Ми
число,
Після
цього
ставили їм два запитання:
Число, яке ви щойно записали, більше або менше за частку африканських
держав серед членів ООН?
На вашу думку, який відсоток серед членів ООН становлять африканські країни?
Рулетка (навіть не підкручена) не може надати жодної корисної
інформації,
тому
учасникам
експерименту
слід
було
її
просто
проігнорувати. Водночас середня оцінка, яку давали піддослідні,
побачивши цифру 10 або 65, була 25 % і 45 % відповідно.
Феномен,
важливий
який
для
ми
досліджували,
повсякденного
життя,
такий
що
поширений
ви,
мабуть,
і
вкрай
про
нього
чули. Він називається ефектом якорування14, і виявляється тоді,
коли, перш ніж оцінити невідоме значення, учасники досліджень
стикаються
із
в
з
довільним
найнадійніших
числом.
і
експериментальній
Цей
дослід
загалом
найстабільніших
психології:
оцінки
не
дає
один
результатів
віддаляються
від
запропонованого піддослідним числа, іншими словами — якоря.
Якщо вас запитають, чи був Ганді на момент своєї смерті старшим
за
114
років,
ваша
оцінка
буде
вищою,
ніж
якби
в
питанні
фігурувала цифра-якір 35. Коли ви розмірковуєте, скільки варто
заплатити за виставлений на продаж будинок, то потрапляєте під
вплив
не
встановленої
піддаватися
ціни.
впливові
Навіть
заявленої
якщо
ціни,
ви
вам
твердо
вирішили
здаватиметься,
що
той самий будинок вартий більших коштів, коли заявлена ціна
вища.
Перелік
виникне
таких
незалежно
прикладів
від
того,
розглянути як можливе рішення.
нескінченний.
яке
число
вам
Ефект
якоря
запропонують
Ми
не
перші
експеримент
реакції:
помітили
уперше
на
ефект
якорування,
продемонстрував
судження
піддослідних
однак
саме
абсурдність
впливали
наш
подібної
неінформативні
числа. Ефект якорування, що виникав під впливом рулетки, ніяк
не можна було назвати раціональним. Ми з Амосом опублікували
результати
експерименту
в
журналі
«Саєнс»,
і
ця
стаття
стала
однією з найвідоміших наших публікацій.
Проблема полягала в тому, що ми з Амосом мали різні погляди
на психологічне підґрунтя ефекту якорування. Він дотримувався
однієї інтерпретації, натомість мені подобалася інша, й ми так і
не
знайшли
десятиліття
вдалося
способу
по
тому
знайти
залагодити
завдяки
відповідь
на
нашу
зусиллями
це
суперечку.
багатьох
складне
Лише
дослідників
питання.
Зараз
уже
зрозуміло, що ми обоє мали рацію. Ефект якорування породжують
два різні механізми: по одному для кожної із систем. Одна форма
якорування
проявляється
коригування,
тобто
в
в
діях
цілеспрямованому
Системи
2.
процесі
Якорування
через
праймінг — це автоматична реакція Системи 1.
Ефект якоря як спосіб коригування
Амосу
подобалася
ідея
евристичного
методу
якорування
і коригування як стратегії оцінки невідомих величин: починаємо
з
числа-якоря,
оцінюємо,
наскільки
воно
мале
або
велике,
і поступово коригуємо власну оцінку, подумки «відштовхуючись»
від прив’язки. Коригування зазвичай закінчується передчасно, бо
люди
зупиняються,
втративши
впевненість,
що
необхідно
рухатися далі. Через десятиліття по нашій суперечці, коли після
смерті Амоса вже минули роки, психологи Ельдар Шафір і Том
Ґіловіч, які тісно співпрацювали з ним на початку своєї кар’єри,
разом
Амоса!
зі
—
своїми
й
студентами
незалежно
один
—
від
інтелектуальними
одного
виявили
нащадками
переконливі
докази цього процесу.
Візьміть
аркуш
паперу
і
від
нижнього
краю
без
лінійки
проведіть угору лінію завдовжки 6 см. Тепер візьміть інший аркуш
і накресліть на ньому — від верхнього краю вниз — лінію, яка
на
6
см
не
доходить
до
протилежного
краю.
Порівняйте
намальоване. Досить імовірно, що ваша перша лінія завдовжки
6
см
виявиться
коротшою
за
другу.
Це
тому,
що
ви
точно
не знаєте, якою має бути така лінія: існує певна невизначеність.
Коли
ви
ділянки
Робін
починаєте
знизу,
невизначеності,
Ле-Беф
і
Шафір
а
то
зупиняєтеся
коли
починаєте
знайшли
безліч
біля
нижньої
згори
—
прикладів
у
межі
верхній.
застосування
цього механізму в повсякденному житті. Недостатнє уточнення
добре
пояснює,
чому
ви
схильні
їхати
надто
швидко,
коли
в’їжджаєте в місто з траси, особливо якщо розмовляєте за кермом.
Саме
в
цьому
механізмі
недостатнього
коригування
приховане
джерело конфлікту між розгніваними батьками та підлітками, які
гучно
слухають
стверджують,
музику
що
у
«підліток
своїй
з
кімнаті.
найкращих
Ле-Беф
міркувань
і
і
Шафір
прагнень
приглушує на вимогу батьків неймовірно гучну музику, але може
не
стишити
її
до
прийнятного,
відштовхується
від
справді
дитина
що
батьки
відчує,
високого
не
нормального
якоря
реагують
на
рівня,
гучності.
її
бо
Зрештою,
спробу
досягти
127
компромісу»
. І водій, і підліток пристосовуються свідомо, але
недостатньо.
Поміркуйте над такими питаннями:
Коли Джордж Вашингтон став президентом?
Яка температура кипіння води на вершині Евересту?
Перше,
що
спадає
вам
на
думку,
коли
ви
думаєте
над
цими
питаннями, — це прив’язка-якір. Та водночас ви знаєте, що це
неправильна відповідь і розумієте, куди рухатися, щоб одержати
правильну. Вам відомо, що Джордж Вашингтон став президентом
США
після
1776
року,
а
температура
кипіння
води
на
Евересті
менша ніж 100 °С. Ви уточнюєте відповіді в потрібному напрямку,
добираєте
аргументи,
щоб
рушити
від
прив’язки
далі.
Як
і
у випадку з лініями, ви, швидше за все, зупинитеся, коли не будете
впевнені в тому, що вам варто рухатися далі, — у найближчих
межах ділянки невизначеності.
Нік
Еплі
і
коригування
Том
—
Ґіловіч
це
навели
переконливі
цілеспрямована
спроба
докази
знайти
того,
що
причини
для
відходження від якорування: піддослідні, яких просять похитати
головою
на
знак
заперечення,
у
разі
виявленні
прив’язки
відходять
від
неї
далі,
а
ті,
кого
просять
ствердно
кивати,
128
залишаються ближчими до неї
. Еплі і Ґіловіч також з’ясували,
що коригування потребує зусиль. Люди менше уточнюють (тобто
залишаються ближчими до прив’язки), коли їхні розумові ресурси
виснажені,
пам’ять
зайнята
цифрами
або
коли
людина
в
стані
129
легкого сп’яніння
. Недостатнє коригування — помилка слабкої
чи ледачої Системи 2.
Отже, Амос мав рацію принаймні стосовно тих випадків, коли
Система 2 свідомо здійснює коригування в заданому напрямку від
якорування.
Якорування як ефект праймінгу
Обговорюючи з Амосом ефект якорування, я погоджувався з тим,
що коригування іноді трапляється, але почувався при цьому якось
ніяково. Коригування — цілеспрямована і свідома діяльність, але
здебільшого
під
час
якорування
відповідного
суб’єктивного
відчуття не виникає. Наведу два питання:
Коли Ганді помер, йому було більше чи менше 144 років?
Скільки років було Ганді в момент його смерті?
Ви оцінили відповідь шляхом зменшення числа 144? Мабуть, ні,
але
абсурдно
велике
число
все
одно
вплинуло
на
вашу
оцінку.
Я підозрював, що ефект прив’язки — окремий випадок сугестії,
тобто
навіювання.
Ми
використовуємо
це
слово,
коли
чуємо,
бачимо або відчуваємо щось лише тому, що хтось наштовхнув нас
на
цю
думку,
тобто
навіяв
нам
щось.
Приміром,
завжди
знаходяться ті, хто на запитання «Чи відчуваєте ви легке оніміння
в
лівій
нозі?»
відповідають,
що
справді
відчувають
у
ній
щось
дивне.
Амос був більш консервативний у своєму ставленні до підозр,
ніж
я,
й
абсолютно
справедливо
зауважив,
що
відсилання
до
навіювання не допомагає осягти механізм ефекту якорування, бо
ми
не
можемо
погодитися,
причина
не
пояснити
але
ідея
виникнення
задовольняла.
саме
навіювання.
недостатнього
ефекту
Намагаючись
Я
змушений
коригування
прив’язки
зрозуміти
все
ефект
був
як
єдина
ще
мене
прив’язки,
ми
провели
безліч
одержати
експериментів,
переконливих
які
доказів.
так
Тож
і
не
не
допомогли
маючи
нам
остаточних
висновків, ми відмовилися писати про це ще щось.
Ця
і
загадка,
явище
яка
сугестії,
праймінгу,
який
тоді
нас
тобто
зупинила,
навіювання,
вибірково
сьогодні
вже
активує
вже
розгадана,
зрозуміле:
сумісні
дані.
це
Ви
ефект
анітрохи
не повірили, що Ганді прожив 144 роки, але ваш асоціативний
механізм
Система
а
напевне
1
розуміє
вибіркова
ситуації,
згенерував
речення,
активація
породжує
образ
дуже
намагається
думок,
цілий
зробити
доречних
набір
старої
чи
їх
людини.
істинними,
потрібних
систематичних
у
цій
помилок.
Унаслідок цього ми стаємо довірливими і схильними надто сильно
вірити в будь-які наші ідеї. Тепер зрозуміло, чому ми з Амосом
не збагнули, що існує два типи прив’язок: у той час не існувало
потрібних нам методів дослідження й теоретичного апарату, які
пізніше
розробили
інші
вчені.
Процес,
подібний
до
сугестії,
спрацьовує в багатьох ситуаціях: Система 1 щосили намагається
побудувати світ, у якому якір — насправді реальне число. Це один
із
виявів
асоціативної
когерентності,
яку
я
описував
у
першій
частині книги.
Німецькі
психологи
запропонували
найбільш
Томас
Муссвайлер
переконливий
та
і
Фріц
Штрак
обґрунтований
опис
130
ролі асоціативної когерентності в ефекті якорування
з
експериментів
вони
ставили
учасникам
. В одному
питання
про
температуру: «Середньорічна температура в Німеччині вища або
нижча за 20 °С?». Або ж: «Середньорічна температура в Німеччині
вища або нижча за 5 °С?».
Після
потрібно
цього
піддослідним
було
температуру
розпізнати.
20
°С
швидко
показували
З’ясувалося,
полегшувало
що
розпізнавання
слова,
питання
які
про
«літніх»
слів
(наприклад, сонце чи пляж), а питання про температуру 5 °С —
розпізнавання
Ефект
які
«зимових»
прив’язки
найлегше
слів
пояснюється
«узгоджуються»
(наприклад,
вибірковою
з
паморозь
чи
активацією
лижі).
спогадів,
якорем-температурою:
висока
і низька температура активізують у пам’яті різні набори думок.
Оцінки
середньорічної
послідовностях
температури
упереджених
думок,
ґрунтуються
через
що
на
також
таких
стають
викривленими
й
упередженими.
В
іншому
подібному
експерименті учасників запитували про середню ціну німецьких
автомобілів. Високе значення якоря вибірково готувало підґрунтя
для
марок
значення
класу
стимулювало
(«Фольксваґен»).
праймінг
Ефект
«лакшері»
Ми
якорування,
образи
вже
переважно
(«Мерседес»,
доступних
відзначали
викликає
як
і
ефект
за
ціною
раніше,
сумісну
сугестії,
«Ауді»),
із
а
автомобілів
що
собою
низьке
будь-який
інформацію.
зумовлений
тією
самою
автоматичною операцією Системи 1. Хоч тоді я і не знав, як це
довести,
підозра
про
зв’язок
між
навіюванням
й
ефектом
прив’язки зрештою підтвердилася.
Індекс «якорування»
Чимало
різних
продемонструвати
можна
справді
можна
психологічних
експериментально,
виміряти.
виміряти,
феноменів
і
Ефект
його
проте
якорування
показники
можна
небагато
—
з
виняток.
вражають.
них
Його
Відвідувачам
наукового музею «Експлораторіум» у Сан-Франциско ставили такі
131
питання
:
Найвища секвоя вища або нижча за 366 метрів?
Як ви думаєте, якої висоти найвища секвоя?
Верхня прив’язка-якір у цьому експерименті дорівнювала 366 м.
Іншій групі відвідувачів запропонували перше питання з нижньою
планкою-якорем — 55 м. Різниця між ними склала 311 м.
Як і очікувалося, групи дали різні середні оцінки: 257 і 86 м.
Різниця становила 171 м. Індекс прив’язки — це співвідношення
двох різниць (171/311), представлене у відсотках (55 %). Ступінь
заякоріння
складатиме
прив’язку-якір
проігнорувати.
експерименті
як
100
оцінку,
%
і
Результат,
(55
%)
—
для
тих,
—
для
0
хто
покірно
тих,
хто
в
продемонстрований
типовий,
адже
приймає
змозі
у
подібні
її
цьому
значення
спостерігаються і в інших випадках.
Ефект
якорування
не
лабораторний
курйоз;
він
може
бути
таким же сильним і в реальності. В експерименті, проведеному
кілька
років
тому,
агентам
із
торгівлі
нерухомістю
дали
можливість
відвідали
оцінити
його
і
виставлений
вивчили
на
докладний
продаж
будинок.
інформаційний
Вони
буклет,
де
було зазначено встановлену ціну. У буклетах, розданих половині
агентів, ціна була значно вища за рекомендовану, а в буклетах
132
решти учасників — значно нижча
. Кожен агент висловив свою
думку про те, за яку ціну цей будинок варто було би придбати,
і назвав мінімальну ціну, за яку він, на місці власника, погодився б
його продати. Потім їх запитали про фактори, що вплинули на їхні
рішення. Цікаво, що серед них агенти не назвали заявленої ціни
й
навіть
пишалися
наполягали,
що
своєю
заявлена
здатністю
ціна
на
її
ігнорувати.
них
не
Вони
вплинула,
але
помилялися: ефект прив’язки становив 41 %. У студентів бізнесшколи
(без
досвіду
торгівлі
нерухомістю)
ефект
прив’язки
дорівнював 48 %. Єдина різниця між групами полягала в тому, що
студенти визнавали вплив прив’язки, а професіонали — ні.
Потужний ефект якоря виявляється в рішеннях, які стосуються
грошей
(наприклад,
коли
визначають
суму
благодійної
пожертви). Відвідувачам «Експлораторіуму» розповіли про шкоду,
яку
завдають
вони
довкіллю
щорічно
нафтові
платити
танкери,
певну
і
запитали,
суму,
«щоб
чи
готові
урятувати
50 000 морських птахів тихоокеанського узбережжя від невеликих
нафтових плям у відкритому морі, поки не знайдеться спосіб, як
запобігти
розливам
або
змусити
платити
за
це
власників
танкерів». Це питання потребує порівняння інтенсивності: по суті,
респондентів
просять
визначити
суму
внеску
в
доларах,
що
корелює з інтенсивністю їхнього співчуття бідолашним морським
птахам. Деяким відвідувачам спочатку ставили питання з якорем
на кшталт: «Чи погодилися б ви сплатити 5 доларів...», а потім уже
запитували, яку суму вони погодилися б пожертвувати.
Якщо відвідувачам «Експлораторіуму» (а це зазвичай люди, що
переймаються проблемами довкілля) ставили питання без якоря,
то в середньому вони погоджувалися сплатити 64 долари. Якщо ж
якір
встановлювали
складали
середня
20
в
доларів.
сума,
яку
розмірі
Коли
ж
опитувані
лише
якір
5
доларів,
збільшили
готові
були
середні
до
400
сплатити,
внески
доларів,
зросла
до
143 доларів.
Різниця
між
верхнім
і
нижнім
значенням
якоря
становила
123 долари. Ефект якорування перевищив 30 %, тобто збільшення
початкового запиту на 100 доларів зумовило збільшення внесків
у середньому на 30 доларів.
Схожі
в
чи
багатьох
платити.
навіть
інших
сильніші
дослідженнях
Наприклад,
Марселя
ефекти
запитували
попередніх
жителів
про
те,
якоря
сильно
на
яке
спостерігаються
оцінок
і
готовності
забрудненої
збільшення
частини
вартості
життя
вони погодилися б, якби це допомогло зменшити забрудненість
району, де вони мешкають. Ефект якорування перевищив 50 %.
Щось подібне відбувається в онлайн-торгівлі, де ті самі предмети
часто
пропонують
«Попередня
прив’язка,
оцінка»
що
за
на
впливає
спеціальними
аукціонах
на
першу
«гарячими»
творів
мистецтва
пропозицію
ціни,
цінами.
—
за
це
яку
теж
його
готові придбати.
Бувають ситуації, коли ефект якорування доречний. Зрештою,
намагаючись
хапаються
відповісти
за
на
соломинки,
правдоподібною.
Якщо
а
вам
складні
питання,
прив’язка
нічого
не
цілком
відомо
люди
може
про
часто
здатися
дерева,
що
ростуть у Каліфорнії, і вас запитують, чи бувають секвої заввишки
понад 366 м, ви можете зробити висновок, що це число близьке до
правди. Питання придумав той, хто знає справжню висоту секвої,
тож
прив’язка
може
слугувати
цінною
підказкою.
Один
із ключових результатів дослідження ефекту якоря полягає в тому,
що навіть випадкові прив’язки діють так само, як і потенційно
інформативні.
відсоток
Коли
ми
африканських
використовували
держав-членів
рулетку,
ООН,
щоб
індекс
оцінити
прив’язки
становив 44 % — цілком у межах впливу прив’язок, які можна
прийняти за достовірні підказки. Приблизно такий самий індекс
показали
й
експерименти,
де
як
прив’язку-якір
давали
останні
цифри номера соціального страхування респондента (наприклад,
для
оцінки
кількості
лікарів
у
місті).
Висновок
очевидний:
прив’язки діють не тому, що видаються інформативними.
Сила впливу випадкових прив’язок іноді непокоїть. Німецьких
суддів,
що
мали
професійного
заарештованої
кості,
в
досвіду,
за
зроблені
середньому
попросили
крадіжку
таким
в
понад
прочитати
магазині,
чином,
що
п’ятнадцять
а
потім
результат
опис
кинути
кожного
років
жінки,
гральні
кидка
133
дорівнював 3 або 9
до
якого
терміну
. Щойно кості зупинялися, суддів запитували,
ув’язнення
(у
місяцях)
порівняно
з
числом
на костях вони засудять жінку — меншого чи більшого. Зрештою
їх попросили назвати точний термін, який вони дадуть злодійці.
Ті, в кого на костях випало 9, збиралися засудити її в середньому
до 8 місяців позбавлення волі, а ті, у кого випало 3, — до 5 місяців.
Ефект якорування склав 50 %.
Використання якорів та зловживання ними
До
цього
моменту
якорування
—
ви
вже
то
як
чи
мали
переконатися,
праймінг,
чи
то
що
як
ефекти
недостатні
коригування — оточують нас усюди. Психологічні механізми, що
продукують
ці
ефекти
якоря,
роблять
нас
більш
сугестивними,
тобто піддатливішими навіюванню, ніж нам би того хотілося. І,
звичайно,
знаходиться
багато
охочих
експлуатувати
нашу
довірливість.
Ефект
якорування
пояснює,
чому,
наприклад,
довільне
обмеження обсягу — ефективний маркетинговий хід. Кілька років
тому
покупцям
запропонували
близько
10
%
одного
акцію
від
із
з
супермаркетів
продажу
звичайної
супу
ціни.
Час
у
Сіу-Сіті,
штат
«Кемпбелл»
від
часу
в
зі
Айова,
знижкою
торговій
залі
розвішували оголошення про обмеження продажу: «12 бляшанок
на одну особу!». У разі обмеження клієнти купували в середньому
по
7
бляшанок,
тобто
вдвічі
більше,
ніж
у
ті
дні,
коли
висіла
табличка «Обмежень кількості товару на одну особу немає». Ефект
якорування в цьому випадку — не єдине пояснення. Обмеження
обсягу товару натякає, що товар змітають із полиць і покупцям
варто ним запастися. Утім, як ми знаємо, згадка про 12 бляшанок
створила
б
ефект
якорування,
навіть
якби
це
число
з’явилося
на рулетці.
Ми бачимо, як та сама стратегія працює під час переговорів про
купівлю
будинку,
коли
продавець
робить
перший
крок
і встановлює ціну. Як і в багатьох інших іграх, перший хід дає
перевагу в переговорах щодо одного питання — наприклад, коли
продавцю
і
покупцю
потрібно
домовитися
лише
про
ціну.
Можливо, коли ви вперше торгувалися на базарі, то відчули, що
первісна прив’язка дуже впливає на сам процес. Студентам, яким
свого
не
часу
читав
висувати
курс
про
божевільних
ведення
зустрічних
переговорів,
пропозицій
я
у
радив
відповідь
на надмірні запити з іншого боку — щоб не створювати розрив,
який
у
подальшому
потрібно
важко
влаштувати
буде
подолати.
сцену,
залишити
Замість
цього
приміщення
вам
(або
принаймні пригрозити цим) і дати чітко зрозуміти не лише іншій
стороні,
а
й
собі,
що
ви
не
продовжуватимете
переговорів
на таких умовах.
Психологи
більш
Адам
Ґалінскі
витончений
спосіб
134
в
переговорах
і
.
Вони
Томас
Муссвайлер
протистояти
порадили
запропонували
ефекту
якорування
учасникам
переговорів
зосередитися на пошуках у пам’яті аргументів проти якорування.
Інструкція «Активувати Систему 2» виявилася дієвою. Наприклад,
ефект
якорування
учасник
зменшується
переговорів
пропозиції,
яка
є
або
приділяє
прийнятною
усувається,
основну
для
якщо
увагу
опонента,
другий
мінімальній
або
підкреслює,
якими будуть наслідки, якщо домовленості досягти не вдасться.
Загалом
стратегія
свідомого
«обмірковування
протилежного»
добре захищає від впливу ефекту якорування, адже нівелює ефект,
що викривлює сам процес «добору думок».
Зрештою, спробуйте розрахувати ефект якорування для такої
проблеми
заподіяння
соціальної
фізичної
Підприємства
позови
та
політики,
шкоди.
Іноді
організації,
(наприклад,
лікарні
як
подібні
проти
чи
розмір
компенсації
виплати
яких
виробники
часто
дуже
в
великі.
подають
хімікатів),
разі
такі
лобіюють
ухвалення закону про обмеження розміру виплат. До прочитання
цього розділу ви, можливо, вважали, що обмеження виплат — це
добре для потенційних відповідачів, але тепер ви, мабуть, у цьому
засумніваєтесь. Уявіть, що станеться, якщо обмежити компенсації
одним мільйоном доларів: великі виплати зникнуть, але прив’язка
збільшить розмір безлічі інших компенсаційних виплат, які без
ефекту
якорування
був
набагато
би
були
б
відчутно
вигіднішим
малого і середнього бізнесу.
для
135
меншими
великих
.
Такий
корпорацій,
закон
ніж
для
Ефект якорування і дві системи
Вплив
випадкових
відношення
між
досліджували
прив’язок-якорів
двома
на
багато
системами.
прикладі
Ефект
завдань
із
чого
пояснює
якорування
про
завжди
формування
суджень
і здійснення вибору, які виконує Система 2, що працює з даними,
витягнутими
з
пам’яті
Системою
1
мимоволі
й
автоматично.
Таким чином, Система 2 схильна піддаватися впливу прив’язок,
які полегшують віднаходження будь-якої інформації в пам’яті. До
того ж Система 2 не контролює цього впливу і не підозрює про
нього. Учасники, які зіткнулися з безглуздими або випадковими
прив’язками
(як,
впевнено
й
—
наприклад,
помилково
—
смерть
Ганді
заперечують
у
віці
вплив
144
цієї
років),
очевидно
беззмістовної інформації на оцінку, яку вони зрештою дали.
Обговорюючи закон малих чисел, ми бачили, що повідомлення,
яке не відкидається одразу ж як помилкове, незалежно від його
достовірності
Суть
має
такий
повідомлення
—
самий
історія,
вплив
що
на
асоціативну
ґрунтується
на
систему.
будь-якій
доступній інформації, навіть якщо її обмаль, а її якість сумнівна:
WYSIATI. Якщо ви прочитаєте розповідь про героїчний порятунок
постраждалого
альпініста,
вона
вплине
на
вашу
асоціативну
пам’ять так само, як і новина в газеті або короткий зміст фільму
на
ту
саму
тему.
Ця
асоціативна
активація
породжує
ефект
якорування. При цьому майже або зовсім не важливо, правдива
чи
бодай
правдоподібна
сама
історія.
Потужний
вплив
випадкових прив’язок-якорів — крайній вияв цього феномену, бо
випадкова прив’язка, очевидно, не дає жодної інформації.
Раніше
збивають
я
нас
піддаються
не
говорив
із
про
різноманітні
пантелику:
впливу
усвідомлюємо.
через
стимулів,
Основна
ідея
них
яких
ефекти
наші
ми
досліджень
праймінгу,
думки
не
і
що
поведінка
помічаємо
праймінгу
і
полягає
в тому, що наше безпосереднє оточення в якусь конкретну мить
часу впливає на наші думки й поведінку — набагато більше, ніж
ми
цього
хочемо
чи
усвідомлюємо.
Багато
хто
не
вірить
у
ці
результати, бо вони не відповідають суб’єктивному досвідові. Інші
засмучуються,
суб’єктивне
тому
відчуття
що
ця
інформація
самостійності
та
ставить
під
незалежності.
загрозу
Якщо
комп’ютерна заставка без вашого відома може вплинути на вашу
готовність
ефекту
допомагати
якорування
іншим,
справді
то
чи
лякає,
справді
адже
ви
ви
вільні?
Сила
усвідомлюєте
присутність якоря і навіть звертаєте на неї увагу, але не знаєте,
яким чином вона спрямовує та обмежує ваші думки, бо не можете
уявити собі, як би ви думали, якби існувала інша прив’язка-якір
або
її
не
було
взагалі.
Водночас
вам
варто
взяти
до
уваги,
що
подібним чином на вас впливає будь-яке озвучене число, і якщо
ставки
високі,
то,
щоб
подолати
ефект
якоря,
ви
мусите
себе
мобілізувати (свою Систему 2).
Розмови про ефект якорування
«Компанія, яку ми збираємося придбати, надіслала нам свій бізнес-план
із зазначенням прибутку, на який вони очікують. Не можна допускати, щоб ці
цифри вплинули на наше рішення. Не берімо їх до уваги».
«Плани — це сценарії найкращого розвитку подій. Намагайтеся не брати їх до
уваги, коли прогнозуєте реальні результати. Як варіант — можна розглянути, за
якими пунктами план може не спрацювати».
«Наша мета під час переговорів — прив’язати їх до цієї суми-якоря».
«Дамо їм чітко зрозуміти: якщо це їхня остаточна пропозиція, тоді ми припиняємо
переговори. Ми в жодному разі не починатимемо з такої пропозиції».
«Адвокати підзахисного включили в документ необґрунтоване відсилання, у якому
було згадано абсурдно мізерний розмір компенсації, чим і змогли “заякорити”
суддю!»136.
14 Ефектом прив’язки, або фокусування. — Прим. ред.
РОЗДІЛ 12. НАУКА ДОСТУПНОСТI
П
еріод з
штат
1971
до
Ореґон,
1972
на
року,
який
запрошення
ми
провели
в
Ореґонського
Юджині,
дослідного
інституту, став для нас з Амосом найбільш плідним. Цей
заклад зібрав у той час майбутніх світочів у наукових царинах, що
становили
для
ухвалення
рішень,
приймав
з
яким
нас
неабиякий
інтуїтивних
уповноважений
Амос
інтерес:
разом
передбачень
представник
навчався
вивчення
в
і
механізму
суджень.
інституту
Мічиганському
Пол
Нас
Словік,
університеті
і
з яким вони все життя товаришували. Уже тоді Словіка вважали
провідним
психологом
у
галузі
вивчення
ризику,
у
якій
він
працював не один десяток років й отримав безліч нагород. Пол
і
його
дружина
в
Юджині,
і
мешканців:
Роз
допомогли
незабаром
бігали
ми
вже
підтюпцем,
нам
не
облаштувати
відрізнялися
влаштовували
наше
від
життя
інших
барбекю
і
його
водили
дітей на баскетбол. Ми також здійснювали безліч експериментів
і писали статті про евристику судження. Ночами я працював над
книгою «Увага та зусилля». Той рік був дуже насичений.
В одному з наших проектів ми досліджували явище, яке назвали
евристикою
доступності.
Нам
на
думку
спав
цей
евристичний
метод, коли ми замислилися над питанням, як люди оцінюють
частоту
появи
тієї
чи
іншої
категорії,
на
кшталт
«люди,
які
розлучилися після шістдесяти» або «отруйні рослини». Відповідь
була проста: з пам’яті витягують приклади відповідних категорій,
і якщо цей процес пригадування легкий і швидкий, то категорію
вважатимуть великою. Ми визначили евристику доступності як
процес
оцінки
«легкості,
з
частоти
якою
на
появи
думку
певного
спадають
явища
відповідні
за
критерієм
137
приклади»
.
Це твердження здавалося нам цілком зрозумілим, коли ми його
формулювали, але відтоді концепцію доступності було уточнено.
Підходу
не
двох
систем
намагалися
той
визначити,
цілеспрямованою
автоматичною
на
стратегією
операцією.
час
чи
є
іще
цей
виконання
Тепер
ми
не
існувало,
евристичний
завдань
знаємо,
що
в
і
ми
метод
або
ж
евристиці
доступності задіяні обидві системи.
Ми відразу перейнялися питанням, скільки прикладів потрібно
витягти з пам’яті, щоб отримати враження легкості, з якою вони
спадають
на
Подумайте,
думку.
Тепер
наприклад,
нам
про
відома
відповідь:
кількість
слів,
жодного.
які
можна
скомпонувати з двох наборів літер:
фщєґцїжхю
ранвітоери
Ви майже одразу, не склавши жодних прикладів, зрозуміли, що
один
набір
літер
щонайменше
пропонує
вдесятеро
набагато
більше,
ніж
більше
другий.
варіантів
Вам
так
—
само
не потрібно згадувати конкретні сюжети, щоб оцінити відносну
частоту
появи
різних
країн
у
новинах
за
останній
рік
(Бельгія,
Китай, Франція, Конго, Нікарагуа, Румунія...).
Евристика доступності, як і інші евристичні методи судження,
замінює одне питання іншим: ви хочете оцінити розмір категорії
або частоту події, але насправді повідомляєте своє враження про
те,
чи
легко
питань
вам
на
іншими
З’ясувати,
в
думку
спадають
неминуче
який
спосіб
приклади.
породжує
евристика
Заміна
систематичні
призводить
одних
помилки.
до
помилок
мислення, можна за допомогою простої процедури: перерахуйте,
які фактори, крім частоти, можуть полегшити пошук прикладу.
Кожен
фактор
у
вашому
списку
буде
потенційним
джерелом
викривлення інформації та помилок мислення. Ось лише кілька
з них:
Неординарна
подія,
віднаходитися
і
в
секс-скандали
такі
приклади
перебільшуєте
що
привертає
пам’яті.
Розлучення
політиків
привертають
згадаються
частоту
і
вашу
легко.
Тож
розлучень
увагу,
буде
легко
голлівудських
зірок
багато
ви,
уваги,
швидше
тому
за
знаменитостей,
і
все,
секс-
скандалів серед політиків.
Драматична
категорії.
подія
тимчасово
Катастрофа
літака,
збільшує
широко
доступність
висвітлена
своєї
у
ЗМІ,
на деякий час змінить ваші відчуття, пов’язані з безпекою
польотів.
машину,
Якщо
то
ще
ви
побачили
деякий
час
на
узбіччі
думатимете
охоплену
про
вогнем
аварії,
і
світ
упродовж певного часу здаватиметься вам небезпечнішим.
Особистий досвід, виразні зображення та яскраві приклади
доступніші, ніж те, що трапилося з іншими людьми, прості
слова
чи
сухі
статистичні
дані.
Вирок,
ухвалений
несправедливо на судовому розгляді вашої справи, сильніше
похитне вашу віру в правосуддя, ніж газетний репортаж про
подібний випадок.
Протистояти
численним
потенційним
упередженням,
зумовленим доступністю, можна, але таке протистояння втомлює.
Потрібно
та
докласти
передчуття,
зусиль,
щоб
розмірковуючи
переоцінити
над
питаннями
свої
на
враження
кшталт
«Чи
вважаємо ми підліткову злочинність серйозною проблемою тому,
що в нашому районі такі випадки почастішали?» або «Невже мені
не хочеться робити щеплення проти грипу лише тому, що ніхто
з моїх знайомих торік не хворів на грип?». Пильно стежити за
недопущенням
помилок
мислення
та
упереджень
—
важка
робота, але шанс уникнути великої помилки іноді вартий зусиль.
В
одному
з
припущення,
найвідоміших
що
знання
досліджень
власних
доступності
упереджень
висунуто
відіграє
важливу
роль у збереженні щасливого шлюбу й, імовірно, в інших спільних
проектах також. Подружні пари запитували: «Який ваш особистий
внесок
у
у
підтримання
відсотках?».
Також
порядку
їм
вдома,
ставили
схожі
якщо
представити
питання
про
його
викидання
сміття, ініціювання зустрічей тощо. Питання полягало в тому, чи
сумарні зусилля, оцінені самими опитуваними, дорівнюватимуть,
будуть
більші
чи
менші
за
100
138
%?
Як
і
очікувалося,
сума
перевищила 100 %. Пояснення — просте упередження, зумовлене
евристикою доступності: і чоловік, і дружина пам’ятають власні
зусилля
і
внески
половинка,
тож
набагато
різниця
чіткіше,
в
ніж
доступності
те,
що
робить
спричинює
друга
різницю
в оцінці частоти. Ця евристика необов’язково працює на користь:
подружжя також переоцінили і свій внесок в ініціювання сварок,
хоча й меншою мірою, ніж свою лепту в одержанні бажаніших
результатів.
Подібне
викривлення
інформації
помітне
і
в
разі
спостереження за групою колег: кожен із них відчуває, що зробив
більше,
ніж
повинен
був,
а
колеги
недостатньо
вдячні
за
його
внесок у спільну справу.
Зазвичай я не поділяю ілюзій, що людина спроможна особисто
контролювати
процес
викривлення
інформації,
але
цей
випадок — виняток. Можливість успішно уникати викривлення
інформації існує, адже обставини, в яких людину не похвалили за
її
заслуги,
кілька
не
легко
осіб
ідентифікувати:
одразу
поціновані.
напруга
відчувають,
Зазвичай,
щоб
що
часто
їхні
розрядити
зростає,
зусилля
якщо
належно
ситуацію,
вистачає
зауваження, що на похвалу заслуговують усі. У кожному разі, про
це варто пам’ятати. Так, іноді доводиться працювати більше, ніж
треба, але при цьому корисно не забувати, що й усі ваші колеги
теж уважатимуть, що й вони роблять більше, ніж повинні.
Психологія доступності
Основного
прогресу
в
розумінні
евристики
доступності
було
досягнуто на початку 90-х років ХХ століття, коли група німецьких
психологів
під
керівництвом
Норберта
Шварца
поставила
інтригуюче питання: як на враження про частоту появи певної
категорії вплине вимога навести конкретну кількість прикладів?
139
Уявіть, що ви берете участь у такому експерименті:
Спочатку перерахуйте шість випадків, у яких ви діяли впевнено.
Потім оцініть свою впевненість.
Уявіть
собі,
що
вас
упевненої
поведінки
більшості
людей).
попросили
(а
У
така
такому
навести
кількість
—
випадку,
дванадцять
складне
чи
прикладів
завдання
оцінили
б
ви
для
свою
впевненість інакше?
Шварц
та
його
колеги
з’ясували,
що
завдання
перелічити
приклади впевненої поведінки може підвищити оцінку цієї риси
двома способами:
завдяки кількості наведених прикладів;
завдяки легкості, з якою вони спадають на думку.
Прохання
навести
визначальні
дванадцять
чинники
між
прикладів
собою.
З
одного
зіштовхує
боку,
ви
ці
два
наводите
неймовірну кількість прикладів своєї впевненості. З іншого боку,
перші три-чотири приклади ви, ймовірно, згадали легко, але над
рештою
вам,
мабуть,
довелося
добряче
замислитися.
Що
виявиться важливішим: кількість чи легкість і швидкість пошуку
в пам’яті?
У змаганні виявився явний переможець: піддослідні, які навели
дванадцять прикладів, уважали себе менш упевненими за тих, хто
пригадав
лише
перерахувати
шість.
Ба
дванадцять
більше,
учасники,
випадків,
у
яким
яких
пропонували
вони
поводилися
невпевнено, зрештою високо оцінили свою впевненість! Якщо ви
не можете легко пригадати приклади своєї боязкої поведінки, то,
ймовірно,
вирішите,
що
ви
—
безстрашний.
На
самооцінку
переважно впливала легкість, з якою на думку спадали приклади.
Відчуття швидкого добирання прикладів виявилося важливішим
за їхню кількість.
Ще
переконливішу
віднаходження
140
групи
.
в
Усім
ілюстрацію
пам’яті,
ролі,
навели
піддослідним
яку
інші
відіграє
психологи
запропонували
швидкість
тієї
навести
самої
шість
прикладів упевненої (або невпевненої) поведінки, зберігаючи при
цьому певний вираз обличчя: одних просили скоротити виличні
м’язи, що дає легку усмішку, а інших — насупити брови. Як вам
уже
відомо,
когнітивна
напруга
зазвичай
супроводжується
похмурим виразом обличчя і навпаки: якщо піддослідних під час
виконання завдання просять насупитися, вони змушені докладати
більше
зусиль
і
відчувають
при
цьому
когнітивну
напругу.
Дослідники припустили, що тим, хто морщить лоба, буде важче
згадувати
приклади
впевненої
поведінки,
і,
відповідно,
вони
почуватимуться недостатньо впевненими. Так і сталося.
Психологи
особливо
парадоксальні
тішаться
результати,
з
тож
експериментів,
відкриття
що
Шварца
дають
вони
з особливим задоволенням застосовували в найрізноманітніших
дослідженнях. Як з’ясувалося, люди:
розуміють,
коли
що
почали
згадують
рідше
чимало
користуватися
випадків,
як
велосипедом,
вони
їздили
на велосипеді;
менше впевнені у власному виборі, якщо від них вимагається
навести багато аргументів на його користь;
стають
менш
упевнені,
що
якоїсь
події
можна
уникнути,
після того, як перелічують значну кількість способів, як це
зробити;
починають менше захоплюватись автомобілем після того, як
наводять безліч його переваг.
Професор
знайшов
Він
Каліфорнійського
чудовий
просив
поліпшити
спосіб
різні
курс
скористатися
групи
і
університету
при
з
студентів
цьому
в
Лос-Анджелесі
евристики
доступності.
запропонувати
змінював
способи
потрібну
кількість
удосконалень. Як і слід було очікувати, студенти, що пропонували
більше поправок, оцінювали курс вище!
Можливо,
найцікавіший
результат
цього
парадоксального
дослідження — це те, що парадокс виникає не завжди: час від часу
люди
все-таки
спираються
на
зміст,
а
не
на
легкість
пошуку.
Справжнє розуміння поведінкової моделі полягає в усвідомленні
того,
як
її
можна
змінити.
Шварц
і
його
колеги
стали
шукати
умови, за яких така зміна можлива.
Легкість,
з
якою
учасник
експерименту
згадує
приклади
впевненості, змінюється впродовж виконання завдання. Спочатку
приклади
Звісно,
згадати
легко,
піддослідні
але
очікують
потім
починаються
поступову
втрату
складнощі.
швидкості,
але
в інтервалі між шістьма і дванадцятьма прикладами вона різко
падає. У результаті цього непередбаченого зниження швидкості
учасники
власної
роблять
такий
впевненості
мені
висновок:
важче,
«Якщо
ніж
я
наводити
очікував,
то
приклади
навряд
чи
я впевнений». Зауважте, що висновок ґрунтується на здивуванні,
адже швидкість виявляється повільнішою за очікувану. Евристику
доступності, якою скористались учасники експерименту, у цьому
разі краще називати евристикою «незрозумілої недоступності».
Шварц
із
колегами
вирішили,
нейтралізувати,
якщо
причину
швидкості,
зміни
що
запропонувати
яку
вони
цю
евристику
учасникам
відчувають.
можна
експерименту
Піддослідних
попередили, що музика, яка звучить фоном під час проведення
експерименту, вплине на швидкість виконання завдання. Одним
сказали,
і
що
музика
передбачалося,
допоможе,
піддослідні,
які
решті
—
почули
що
таке
завадить.
Як
«пояснення»,
не використали його як евристичний метод; ті, кого попередили,
що музика ускладнює пошук, однаково оцінювали себе, навівши
і
шість,
і
дванадцять
експериментатори
прикладів.
одержали,
коли
Такий
самий
запропонували
результат
піддослідним
інші причини: якщо навести довільні пояснення, що на швидкість
впливає заокруглена або ж прямокутна форма текстових блоків,
фоновий
колір
неважливі),
екрана
судження
чи
інші
фактори
(вигадані
формуватимуться
й
незалежно
абсолютно
від
легкості
141
пошуку
.
Як я вже пояснював, процес, що веде до формування суджень
на
основі
складної
евристики
доступності,
послідовності
відбувається
обґрунтувань.
за
допомогою
Піддослідні
наводять
приклади і відчувають, як зменшується швидкість. Вочевидь, вони
мають
власні
помиляються:
швидше,
ніж
змушує
припущення,
складність
вони
як
пошуку
очікують.
піддослідних,
це
відбуватиметься,
нових
прикладів
Несподівано
яким
потрібно
низька
але
зростає
швидкість
навести
дванадцять
прикладів, описувати себе як нерішучих. Коли ж цього здивування
немає, на оцінку не впливає навіть низька швидкість. Здається,
що процес — це складна послідовність висновків. Чи здатна на це
автоматична Система 1?
Відповідь
Здатність
не
така:
формувати
справджуються,
з’ясовує
ніяких
можливі
складних
очікування
—
базова
причини
і
функція
подиву,
міркувань
не
дивуватися,
Системи
зазвичай
1.
потрібно.
коли
вони
Вона
також
знаходячи
їх
серед
нещодавніх несподіванок, які передували цій події. Навіть більше,
Система 2 здатна миттєво коригувати очікування Системи 1 так,
що
й
дивовижна
Припустімо,
будинку
вам
часто
подія
сприйматиметься
сказали,
виходить
що
на
трирічний
прогулянку
як
майже
хлопчик
в
нормальна.
із
сусіднього
циліндрі.
Зустрівши
малюка в циліндрі, ви здивуєтеся значно менше, ніж здивувалися
б, якби вас про це не попередили. В експерименті Шварца фонову
музику
згадали
інформації.
прикладів
і
перестала
як
можливу
Складність
впевненої
дивувати,
на оцінку впевненості.
причину
відновлення
поведінки
а
тому
з
в
ускладнення
пам’яті
отримала
меншою
своє
пошуку
дванадцяти
пояснення
ймовірністю
вплинула
Шварц
зі
зацікавлені
своїми
в
віднайдених
колегами
оцінці,
у
«витягування»
дослідження
з’ясував,
звертають
пам’яті
звідти.
ризиків
більше
прикладів,
Вони
що
а
набрали
серцевих
люди,
уваги
не
дві
особисто
на
на
кількість
швидкість
групи
студентів
захворювань.
У
їх
для
половини
учасників випадки таких захворювань траплялися в їхніх сім’ях,
тож
очікувалося,
що
ці
піддослідні
поставляться
до
завдання
серйозніше за тих, у чиїх родинах такого досвіду не було. Усіх
попросили згадати три або вісім прикладів поведінки, що впливає
на
роботу
серця
(одним
учасникам
запропонували
назвати
приклади необачної поведінки, іншим — приклади розважливої).
Піддослідні,
у
захворювань,
евристиці
чиїх
родинах
поставилися
доступності.
прикладів
необачної
Ті,
траплялися
до
завдання
кому
було
поведінки,
випадки
недбало
нелегко
відчували
серцевих
й
піддалися
навести
себе
у
вісім
відносній
безпеці, а ті, хто насилу пригадував приклади корисної поведінки,
відчували,
що
вони
належать
до
142
групи
ризику
.
Студенти,
в родинах яких були випадки серцевих захворювань, показували
протилежні результати: вони почувалися в безпеці та пригадували
багато
прикладів
небезпеку,
вчинків.
коли
До
корисної
для
пригадували
того
ж
вони
здоров’я
багато
частіше
поведінки,
прикладів
відчували,
і
відчували
нерозважливих
що
оцінка
ризиків
вплине на їхню майбутню поведінку.
На завершення цієї теми можна сказати, що легкість, з якою
на
думку
коли
на
спадають
Система
змісті.
люди,
які
суджень,
2
приклади,
задіяна
Численні
факти
керуються
зумовлених
—
це
евристика
сильніше,
дають
Системою
заступає
змогу
1,
доступністю,
Системи
ніж
висновок,
схильні
більш
яку,
зосередженість
зробити
більше
1,
до
пильні
що
хибних
особи.
Зазвичай люди «пливуть за течією» і сильніше піддаються впливу
легкості пошуку, ніж змісту знайденого, у таких випадках:
коли вони водночас зайняті іншою справою, яка потребує
143
зусиль
коли
;
вони
в
доброму
гуморі,
бо
щойно
згадали
про
щось
144
радісне зі свого минулого
якщо
вони
мають
низькі
;
показники
за
шкалою
оцінки
145
депресії
якщо
;
вони
тямущі
новачки
в
146
темі
дослідження
,
а
довіри
до
147
не справжні експерти
якщо
вони
мають
;
високі
показники
за
шкалою
148
інтуїції
якщо
;
вони
наділені
владою
(або
якщо
їм
навіюють
це
149
відчуття)
Особливо
починають
.
цікавим
свою
мені
статтю
видається
з
відомої
останній
цитати:
«Я
пункт.
не
Автори
марную
часу,
опитуючи весь світ, як мені слід вчинити. Мені достатньо знати,
що
я
відчуваю»
(Джордж
Буш,
листопад
2002
року).
Далі
вони
показують, що віра в інтуїцію — це лише частково риса характеру.
Навіть просте нагадування про владу, яку людина мала раніше,
збільшує її довіру до власної інтуїції.
Розмови про доступність
«Лише через прикрий збіг обставин (дві авіакатастрофи впродовж останнього
місяця) тепер вона воліє їздити потягом. Це безглуздя, бо ризик насправді ніяк
не змінився. Уся річ — у доступності даних».
«Він недооцінює ризики забруднення повітря в житлових приміщеннях, тому що
в пресі про це мало розповідають. Це ефект доступності. Йому варто подивитися
на статистику».
«Вона дивиться занадто багато шпигунських фільмів, і тепер їй усюди ввижаються
змови».
«Нещодавно генеральний директор успішно впоралася з кількома справами
поспіль, тож невдачі спадають їй на думку не одразу. Через ефект доступності вона
переоцінює свої сили».
РОЗДІЛ 13. ДОСТУПНІСТЬ, ЕМОЦІЇ, РИЗИК
Д
ослідники
ризику
доступності.
Говард
Ще
швидко
до
Кунройтер,
усвідомили
публікації
який
нашої
тоді
важливість
роботи
розпочав
ідеї
економіст
свою
наукову
кар’єру з дослідження ризиків і страхування, зауважив, що ефект
доступності
і
допомагає
прагнення
вжити
пояснити
захисних
придбання
заходів
після
страхових
полісів
катастроф.
Ті,
хто
різною мірою постраждав від стихійного лиха, дуже неспокійні.
Приміром,
після
кожного
сильного
землетрусу
каліфорнійці
наполегливо купують страхові поліси й уживають різних заходів,
щоб захистити себе від негативних наслідків і знизити ризики.
Вони
надійно
закріплюють
пошкодження
від
і
харчами
запасаються
спогади
опалювальні
землетрусів,
тьмяніють,
а
на
ізолюють
випадок
разом
котли,
із
підвали
стихійного
ними
щоб
зменшити
від
повеней
лиха.
згасають
З
часом
хвилювання
і завзяття. Зміни в пам’яті пояснюють виникнення циклів «лихо —
хвилювання
—
зростання
самовдовлення»,
що
відомі
всім
окремих
осіб
дослідникам катастроф.
Кунройтер
також
зауважив,
що
захисні
заходи
та урядів зазвичай відповідають гіршому з лих, що трапилися до
поточного
моменту.
відстежували
вважали,
що
рівні
Ще
за
розливу
повінь
не
часів
річок
єгипетських
і
відповідно
підніметься
вище
фараонів
люди
готувалися,
наявної
бо
позначки.
Страшніші лиха завжди складніше собі уявити.
Доступність та афект
Найважливіші дослідження помилок доступності здійснили наші
колеги
та
в
Юджині,
співавторки
де
Сари
до
Пола
Словіка
Ліхтенштейн
і
його
приєднався
давньої
наш
подруги
колишній
студент Барух Фішгофф. Вони провели новаторські дослідження
в сфері сприйняття ризиків, зокрема здійснили опитування, яке
стало класичним прикладом про помилкове мислення, зумовлене
ефектом доступності. Піддослідним пропонували розглянути пари
причин смерті: діабет та астму або інсульт і нещасний випадок.
Для
кожної
пари
необхідно
було
визначити
частішу
причину
смерті й оцінити співвідношення між двома частотами. Одержані
оцінки порівняли зі статистикою хвороб і смертності того часу.
Результати були такі:
Від
інсульту
випадків,
помирають
але
80
%
удвічі
частіше,
респондентів
ніж
від
визнали
нещасних
смерть
від
нещасного випадку ймовірнішою.
Торнадо назвали частішою причиною смерті, ніж астму, хоча
від астми помирає в 20 разів більше людей.
Загибель від удару блискавки визнали менш вірогідною, ніж
смерть від ботулізму, хоча смертельне ураження блискавкою
трапляється в 52 рази частіше.
Хворобу і нещасний випадок назвали однаково ймовірною
причиною
смерті,
хоча
хвороба
в
18
разів
частіше
призводить до летального наслідку.
Смерть від нещасного випадку визнали в 300 разів частішою
за
смерть
від
діабету,
хоча
реальне
співвідношення
становить 1:4.
Урок
зрозумілий:
повідомленнями
оцінки
ЗМІ.
причин
смертності
Репортажі
спотворені
переважно
стосуються
незвичайних і трагічних подій. ЗМІ не лише формують інтереси
публіки,
не
а
й
самі
можуть
потрапляють
ігнорувати
під
їхній
публіку,
яка
вплив.
Журналісти
вимагає
докладно
висвітлювати деякі теми і погляди. Незвичайні події (наприклад,
ботулізм)
привертають
здаються
частішими,
головах
—
частотності
це
не
ніж
точне
подій
непропорційно
вони
є
насправді.
відображення
спотворені
більше
уваги,
Світ
реальності;
поширеністю
та
у
наші
а
отже
наших
оцінки
емоційною
інтенсивністю інформації, яка нас оточує.
Оцінки причин смертності — хороший приклад підміни питань,
що наочно ілюструє активацію ідей в асоціативній пам’яті. Навіть
більше, Словік із колегами усвідомили нерозривний зв’язок між
емоційною
реакцією
на
різноманітні
ризики
і
тією
легкістю,
з якою вони спадають нам на думку. Страшні образи постають
в уяві особливо легко, а швидкоплинні та виразні тривожні думки
про небезпеку посилюють страх.
Ми
вже
зазначали,
евристики
рішень
та
афекту
На
чи
не
Словік
позначення
оцінювання
подобається?
цього?
на
що
на
феномену
підставі
самих
подобається?
думку
Словіка,
згодом
поняття
ухвалення
людьми
лише
чи
сильні
як
люди
те,
розвинув
емоцій:
мої
мені
почуття
формують
це
щодо
думки
і здійснюють свій вибір у багатьох сферах життя, безпосередньо
відображає
їхні
уникати,
часто
і
почуття
вони
і
базові
роблять
прагнення
усе
це
наближатись
несвідомо.
або
Евристика
афекту — приклад підміни, в якому відповідь на легке питання
(що я відчуваю у зв’язку з цим?) використовується як відповідь
на
та
суттєво
його
складніше
колеги
нейробіолога
оцінки
і
питання
пов’язали
Антоніо
результатів,
викликаних
(що
свої
Дамасіо,
що
ними
я
тенденцій
це
думаю?).
дослідження
який
стосуються
про
припустив,
фізичних
з
роботами
що
емоційні
реакцій
наближатись
Словік
організму
або
уникати,
відіграють ключову роль в ухваленні рішень. Дамасіо зі своїми
колегами помітив, що люди, які не виявляють відповідних емоцій
перед
ухваленням
також
мають
150
рішення
.
рішень
(наприклад,
ослаблену
здатність
Нездатність
через
мозкові
ухвалювати
керуватися
травми),
правильні
«здоровим
страхом»
небажаних наслідків — катастрофічна вада.
В одному зі своїх досліджень група науковців під керівництвом
Словіка,
і
вивчивши
пристрої
погляди
(зокрема
харчових
на
різноманітні
фторування
консервантів
і
води,
технології,
виробництво
автомобілів),
засоби
хімікатів,
переконливо
продемонструвала дію евристики афекту. Респондентів просили
151
оцінити переваги та ризики, пов’язані з кожною із категорій
Дослідники
негативну
виявили
між
кореляцію.
цими
Якщо
оцінками
респонденти
неймовірно
вважали
.
високу
технології
сприятливими, то оцінювали їх як такі, що мають багато переваг
і мало ризиків; технології, які опитуваним не подобалися, вони
оцінювали негативно, перераховуючи безліч недоліків і згадуючи
лише
в
кілька
точній
їхніх
переваг.
послідовності
від
Технології
хороших
до
в
опитуванні
поганих,
наводили
тож
потреби
в болісних компромісах не виникало. Оцінки ризиків та переваг
корелювали ще сильніше, коли учасникам треба було виконати
завдання
за
обмежений
токсикологічного
виявили
мало
час.
Цікаво,
товариства
користі
в
що
відповіли
речовинах
і
члени
Британського
схожим
чином:
технологіях,
які
вони
вважали
152
ризикованими, і навпаки
. Стійкий афект — основний елемент
того, що я називаю асоціативною когерентністю.
Найцікавіша частина експерименту відбулася потім. Відповівши
на
першочергові
виклад
питання,
аргументів
на
респонденти
користь
прочитали
різних
короткий
технологій.
Деяких
учасників ознайомили з численними свідченнями про переваги
технологій, іншим особливо наголосили на низьких ризиках. Ця
інформація
була
дієвою
і
змінила
емоційну
привабливість
технологій. Найдужче вражає те, що респонденти, які прочитали
описи,
в
яких
вихвалялися
переваги,
змінили
свою
думку
про
ризики. Хоч вони й не отримали жодних доказів, технологія, яка
їм
тепер
подобалася
більше,
здавалася
водночас
і
менш
ризикованою. Так само респонденти, яким розповіли лише про
незначний
переваг.
рівень
ризиків,
Висновки
більш
очевидні:
як
прихильно
в
іншому
поставились
контексті
і
до
зауважив
психолог Джонатан Гайдт, «емоційний хвіст махає раціональним
153
собакою»
.
Евристика
афекту
спрощує
нам
життя,
бо
представляє світ набагато організованішим, ніж він є насправді.
У нашій уяві хороші технології мають небагато недоліків, а погані
не мають переваг, тож і рішення ми ухвалюємо легко. Натомість
у реальному світі ми часто змушені йти на болісні компроміси між
користю і затратами.
Громадськість та експерти
Мабуть,
Пол
особливості
Словік
оцінки
краще,
ніж
людиною
будь-хто
ризику.
У
інший,
його
знає
праці
про
описано
не надто втішний образ пересічного громадянина: він керується
емоціями,
а
не
розумом,
його
легко
збити
з
пантелику
тривіальними дрібницями, і він недостатньо чутливий до різниці
між
низькою
і
дуже
низькою
вірогідністю.
Також
Словік
досліджував експертів, які однозначно краще вміють працювати
з
цифрами
і
кількостями.
Однак
з’ясувалося,
що
їм,
як
і
решті
людей, притаманні безліч упереджень, хоч і в ослабленій формі,
а
от
судження
і
преференції
стосовно
деяких
ризиків
часто
відрізняються.
Різниця
між
частково
експертами
і
пояснюється
судженнями,
але
широкими
верствами
помилковими
Словік
акцентує
населення
непрофесійними
увагу
на
ситуаціях,
які
відображають реальний конфлікт цінностей. Він вказує на те, що
експерти часто оцінюють ризики за кількістю втрачених життів
(або
років
життя),
а
звичайні
люди
звертають
увагу
на
менші
відмінності, наприклад, між «хорошою» і «поганою» смертю або
між
випадковою
смертю
і
нещасним
випадком
під
час
добровільних видів діяльності, на кшталт катання на лижах. Ці,
на
в
перший
погляд
статистиці,
справедливі,
яка
сухо
відмінності
враховує
лише
часто
ігноруються
кількість
випадків.
На підставі цих спостережень Словік стверджує, що звичайні люди
розуміють
ризик
заперечує
ширше,
думку,
ніж
що
експерти.
погляди
З
огляду
експертів
на
це,
мусять
він
бути
визначальними, а їхню думку слід приймати беззаперечно, коли
виникають
конфлікти
пересічних
громадян.
розбіжності
в
із
поглядами
Якщо
поглядах
на
і
фахівці
і
пріоритети,
бажаннями
решти
громадськість
то,
на
думку
мають
Словіка,
«кожна зі сторін повинна поважати міркування й інтелект одна
одної».
Словік
виступив
політикою
проти
ризиків,
монополії
поставивши
експертів
під
у
сумнів
контролі
основу
над
їхньої
компетентності, а саме — ідею про те, що ризик об’єктивний:
«“Ризик” не існує “просто так”, поза межами нашого розуму і культури, в очікуванні,
що його виміряють. Люди вигадали поняття “ризик”, щоб краще розуміти і давати
раду небезпекам і невизначеності життя. Хоч ці небезпеки справжні, “реального”
чи “об’єктивного” ризику не існує»154.
Щоб
проілюструвати
своє
твердження,
Словік
наводить
дев’ять
способів визначення ризику смертності, пов’язаного з викидами
токсичної
на
речовини
мільйон
виробленої
показати
обраного
осіб»
в
до
продукції».
на
цьому
мірила,
повітря,
«кількості
Його
цей
що
вибір
від
смертей
головна
прикладі,
а
—
ідея
оцінка
явно
«кількості
на
смертей
мільйон
полягає
ризику
в
доларів
тому,
залежить
зумовлений
щоб
від
бажаним
результатом. Дослідник робить висновок, що «визначення ризику,
таким чином, стає виявом влади». Ви, мабуть, не очікували, що
експерименти з психології оцінки можуть вивести на найгостріші
політичні проблеми! І все-таки політика повинна працювати для
людей, відповідати їхнім бажанням і служити добробуту. Будь-яке
політичне
питання
включає
в
себе
припущення
про
те,
що
притаманне людській природі, зокрема який вибір зроблять люди
і які наслідки він матиме для них самих і для суспільства загалом.
Інший
учений
і
мій
друг,
яким
я
захоплююся,
Кас
Санстейн
абсолютно не погоджується з поглядами Словіка, які стосуються
відмінностей
експертів;
між
натомість
суспільство
із
позицією
від
провідних
він
уважає,
популістської
правознавців
безстрашний
в
звичайних
громадян
що
експерти
сваволі.
США
і,
інтелектуальному
і
як
захищають
Санстейн
і
багато
плані.
Він
думкою
—
один
його
здатен
колег,
швидко
й ретельно оволодіти базовими знаннями будь-якої галузі й уже
опанував
психологію
регулювання
й
регулювання
що
зменшення
й
витрат,
а
не
а
що
На
об’єктивний
на
і
також
питання
думку,
система
показує
відображають
ризиків
спиратися
а
його
Штатах
ретельний
природними
вибору,
ризиків.
регулювання
має
та
Сполучених
пріоритетів,
громадськості,
уважає,
політики
в
розстановку
оцінки
неправильну
реакцію
аналіз.
втручання
раціональне
одиницями
на
Санстейн
уряду
зважування
виміру
в
тиск
такому
для
їх
користі
аналізі
мусить бути кількість врятованих життів (або, можливо, кількість
врятованих
років
молоді)
їхня
та
життя,
ціна
що
(в
надасть
доларах)
більшої
для
ваги
порятунку
економіки.
Недолуге
регулювання марнує життя і гроші, причому і те й інше можна
об’єктивно
виміряти.
Санстейна
не
переконали
аргументи
Словіка, що ризик і власне мірила ризику — суб’єктивні. Багато
аспектів
оцінки
об’єктивності
ризиків
можна
дискусійні,
досягти
за
але,
на
думку
допомогою
Санстейна,
науки,
досвіду
й ретельного обмірковування.
Санстейн
реакції
дійшов
на
висновку,
ризики
і
недоречних
й
регулятори
—
пріоритетів
можуть
це
що
викривлені
важливе
державної
занадто
гостро
та
упереджені
джерело
помилкових
політики.
Законодавці
сприймати
ірраціональні
занепокоєння громадян — і через політичну чутливість, і через те,
що
вони
самі
схильні
до
тих
самих
когнітивних
помилок,
що
й пересічні громадяни.
Кас Санстейн та його колега Тимур Куран запропонували назву
для
механізму
проникнення
викривлень
та
упереджень
155
у політику — каскад доступної інформації
. Вони відзначають,
що в соціальному контексті «...всі евристичні методи рівні, але
доступність “рівніша” за інших». Вони мають на увазі розширене
поняття
евристичного
евристичним
суджень.
методом
не
Наприклад,
методу,
коли
лише
частотності,
для
важливість
доступність
ідеї
а
часто
й
слугує
для
інших
визначається
швидкістю (та емоційним навантаженням), з якою ця ідея спадає
на думку.
Каскад доступної інформації — ланцюжок подій, що сам себе
підтримує та відтворює, може брати початок із повідомлень у ЗМІ
про
щось
відносно
незначне
і
призвести
до
загальної
паніки
і широкомасштабних дій уряду. У деяких випадках оприлюднена
у ЗМІ історія про якийсь ризик привертає увагу громадськості, що
починає пробуджуватися і хвилюватися. Ця емоційна реакція стає
окремою історією і потребує додаткового висвітлення у ЗМІ, що,
відповідно, викликає ще більше занепокоєння і плутанини. Цей
цикл цілеспрямовано посилюється «підприємцями доступності» —
особами
або
організаціями,
безперервного
потоку
перебільшується,
бо
які
працюють
тривожних
медійники
новин.
над
підтримкою
Небезпека
вигадують
гучні
суттєво
заголовки.
Науковці і всі ті, хто намагаються стримати накручування страху,
привертають мало уваги. Ба більше, ставлення до них здебільшого
вороже:
будь-кого,
підозрюють
набуває
а
стверджує,
«підступному
політичного
відповідь
настрою
у
хто
бо
системи
громадськості.
небезпека
приховуванні
значення,
політичної
що
Таким
вона
в
правди».
Проблема
кожного
на
визначається
чином,
перебільшена,
думці,
інтенсивністю
каскад
доступної
інформації наразі змінює пріоритети. На другий план відходять
інші
ризики
й
ресурси,
які
можна
було
б
застосувати
на
благо
суспільства.
Куран і Санстейн зосередилися на двох сумнозвісних випадках,
обговорення яких усе ще не вщухає: надзвичайній події в Лав-
Каналі і так званій «дамінозидовій паніці». У 1979 році в містечку
Лав-Канал,
штат
Нью-Йорк,
токсичних
відходів,
що
потужні
зливи
спричинило
розмили
забруднення
поховання
питної
води
(набагато сильніше за допустиму норму), а також сильний сморід.
Місцеві жителі були обурені й налякані, а одна з них, Лоїс Ґіббс,
намагалась
активно
підтримувати
доступної
інформації
інтерес
розгорнувся
за
до
проблеми.
звичним
Каскад
сценарієм:
повідомлення про ситуацію в Лав-Каналі під час її найбільшого
розпалу щодня з’являлися в різних ЗМІ, а вчених, які намагалися
заявити, що небезпеку перебільшено, ігнорували або не давали їм
слова. Телеканал «Ей-Бі-Сі Ньюз» випустив передачу під назвою
«Смертельна зона», а перед будівлею законодавчого органу штату
демонстративно
жителів
проносили
переселили
за
порожні
державні
дитячі
кошти,
труни.
а
Багатьох
контроль
над
утилізацією токсичних відходів став головним пунктом програм
із захисту довкілля у 80-ті роки ХХ століття. Згідно з ухваленими
в 1980 році приписами про обов’язкові заходи в місцях зберігання
токсичних відходів («Закон про всебічне екологічне реагування,
15
компенсацію і відповідальність»
), у рамках цільової федеральної
програми було засновано «Суперфонд», що вважається серйозним
досягненням
законодавства
в
галузі
охорони
навколишнього
середовища. Усе це обійшлося дуже дорого, і дехто стверджував,
що такий обсяг коштів міг би врятувати значно більше життів,
якби їх витратили інакше. Ставлення до подій, які насправді мали
місце в Лав-Каналі, усе ще кардинально різне, а доказів реальної
шкоди здоров’ю мешканців так і не виявлено. Куран і Санстейн
розглядають цей випадок як «псевдоподію», натомість захисники
довкілля продовжують говорити про «катастрофу в Лав-Каналі».
Думки
розділились
і
щодо
другого
прикладу,
який
Куран
і Санстей використали, щоб проілюструвати концепцію каскаду
доступної
сталася
назвою
в
інформації.
1989
році.
16
«Алар»
,
—
Ідеться
про
Дамінозид,
це
хімікат,
«дамінозидову
відомий
яким
у
США
паніку»,
під
обробляли
що
торговою
яблука,
щоб
регулювати темп їх зростання і покращувати зовнішній вигляд.
Паніка
почалася
гігантські
ракові
дози
з
історій
цього
пухлини.
у
ЗМІ,
хімікату
Цілком
в
яких
ішлося
спричиняють
зрозуміло,
що
у
про
щурів
подібні
і
те,
що
мишей
публікації
збентежили
громадськість,
а
страх
стимулював
додаткове
висвітлення теми в пресі, як зазвичай і буває з каскадом доступної
інформації.
Саме
ця
тема
стала
однією
з
головних
у
новинах
і призвела до направду драматичних подій (наприклад, актриса
Меріл Стріп давала свідчення перед Конгресом США). Виробники
яблук
зазнали
великих
збитків,
тому
що
яблук
стали
боятися.
Куран і Санстейн цитують громадянина, який зателефонував, щоб
запитати, «чи безпечно виливати яблучний сік у каналізацію, чи
потрібно вивезти його на звалище токсичних відходів». Виробник
припинив
продаж
нагляду
якістю
за
заборонило
дамінозиду,
харчових
використання
підтвердили,
що
канцероген,
грандіозною
має
та
низький
санітарного
Згодом
ризик
паніка»,
реакцією
із
медикаментів
хімікату.
«дамінозидова
надмірною
Управління
продуктів
цього
дамінозид
але
а
на
як
узагалі
дослідження
потенційний
безумовно,
незначну
стала
проблему.
Зрештою, здоров’я населення, мабуть, усе-таки постраждало, бо
на певний час люди взагалі перестали їсти яблука.
«Дамінозидова
паніка»
ілюструє
базове
обмеження
здатності
нашого розуму давати раду малим ризикам: ми або повністю їх
ігноруємо, або надаємо їм занадто великого значення — без будьяких
проміжних
156
варіантів
.
Це
відчуття
знайоме
будь-кому
з батьків, хто очікує на повернення дочки-підлітка з вечірки, що
надто затяглася. Ви знаєте, що хвилюватися (майже) немає про
що, але не можете втриматися від думки, що щось все-таки могло
статися. Як зазначав Словік, рівень занепокоєння не відповідає
вірогідності якоїсь біди: ви уявляєте собі чисельник — трагічну
історію з новин, але не думаєте про знаменник. На позначення
цього
У
явища
поєднанні
призводить
Санстейн
увів
з
каскадами
до
істотного
поняття
доступної
«нехтування
інформації
перебільшення
ймовірністю».
воно
дрібних
неминуче
загроз,
іноді
з суттєвими наслідками.
У
сучасному
каскадів
доступної
трагічними
кількість
з
найуспішніші
інформації
винятками
жертв
кількістю
зазнають
світі
—
(приміром,
терористичних
померлих
інтенсивних
з
інших
майстри
це
мистецтва
терористи.
події
актів
причин.
терористичних
з
11
За
вересня
нападів,
у
кількома
2001
невелика
Навіть
запуску
року)
порівняно
країнах,
як,
які
скажімо,
Ізраїль,
кількість
загиблих
на
тиждень
жодного
разу
не наблизилася до кількості жертв автокатастроф. Різниця полягає
в доступності цих двох ризиків, легкості й частоті, з якими вони
спадають
на
думку.
повторюються
досвіду
я
в
знаю,
пресі,
як
Трагічні
образи,
змушують
важко
усіх
повністю
що
нескінченно
нервуватися.
себе
З
опанувати.
власного
Тероризм
безпосередньо звертається до Системи 1.
Тож,
власне,
кого
з
моїх
друзів
підтримую
я?
Зрозуміло,
що
каскади доступної інформації існують і спотворюють пріоритети
в
розподілі
механізми,
ухвалює
суспільних
які
ізолювали
рішення,
експертам,
ресурсів.
яким
і
б
від
доручити
Кас
Санстейн
тиску
розподіл
притаманне
хоче
громадськості
ресурсів
широке
знайти
тих,
хто
неупередженим
бачення
всіх
ризиків
і доступних способів їх зменшувати. Пол Словік довіряє експертам
набагато менше, а громадськості — дещо більше, ніж Санстейн,
бо
вважає,
призведе
що
до
ізоляція
експертів
запровадження
відкидатиме,
і
від
політичних
створить
емоцій
заходів,
ситуацію,
громадськості
які
суспільство
неприйнятну
для
демократичного політичного режиму. Вони обидва надзвичайно
розсудливі, тож я погоджуюся з ними обома.
Я поділяю занепокоєння Санстейна через вплив ірраціональних
страхів
і
каскадів
доступної
інформації
на
державну
політику
в галузі ризиків. Водночас не заперечую й переконання Словіка
в тому, що уряд не може ігнорувати поширені страхи, навіть якщо
вони безглузді. Страх, незалежно від його раціональності, завдає
болю й ослаблює, а тому політики повинні захищати суспільство
не лише від реальних небезпек, а й від страхів.
Словік
цілком
громадськість
справедливо
чинить
самій
ідеї
наголошує
ухвалення
на
опорі,
рішень
який
експертами,
яких ніхто не обирав і які ні перед ким не відповідають. Окрім
того, каскади доступної інформації в довгостроковій перспективі
можуть бути по-своєму корисні, адже привертають увагу до груп
ризиків
і
в
виділяється
можливо,
і
такий
на
спосіб
збільшують
зменшення
зумовив
загальний
ризиків.
надмірні
витрати
Випадок
ресурсів
кошторис,
у
на
що
Лав-Каналі,
утилізацію
токсичних відходів, але водночас мав і глобальніший ефект, бо
підвищив пріоритетність питань, пов’язаних з охороною довкілля.
Демократія
евристики
неминуче
містить
доступності
й
елементи
афекту,
що
безладу,
почасти
скеровують
у
через
певному
напрямку уявлення та ставлення пересічних громадян, що врештірешт стають упередженими, навіть якщо цей напрямок загалом
правильний. Поєднати експертні знання з емоціями й інтуїцією
громадськості
під
час
розроблення
політики
ризику
має
допомогти психологія.
Розмови про каскади доступної інформації
«Вона захоплюється нововведенням, у якого багато переваг і яке не потребує
жодних витрат. Я підозрюю, що це евристика афекту».
«Це каскад доступної інформації: ЗМІ та громадськість роздувають не варту уваги
подію доти, доки вона не заполонить усі телеекрани і люди не говоритимуть лише
про неї».
15 CERCLA,
або
Comprehensive
Environmental
Response,
Compensation
and
Act. — Прим. ред.
16 Звідси й англійська назва інциденту у США — «Alar scare». — Прим. пер.
Liability
РОЗДІЛ 14. СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ТОМА В.
П
огляньте на просте завдання:
Том
В.
—
штату.
студент-старшокурсник
Будь
ласка,
розташуйте
в
університеті
подані
вашого
нижче
дев’ять
спеціальностей у порядку спадання ймовірності того, що Том В.
здобуває саме цей фах:
управління бізнесом
комп’ютерні технології
інженерна справа
гуманітарні науки і педагогіка
право
медицина
бібліотечна справа
фізика і природничі науки
соціальні науки і соціальна робота
Це
легке
питання,
і
ви
відразу
збагнули,
що
розподіл
кількості
студентів за кожною зі спеціальностей — ключ до відповіді. Як
вам відомо, Тома В. обрали з-поміж інших студентів університету
випадково,
як
кульку
з
урни.
Щоб
вирішити,
якою
з
більшою
ймовірністю може бути ця кулька — червоною чи зеленою, — вам
потрібно знати, скільки кульок якого кольору було в урні. Частка
17
кульок певного типу називається базовим відсотком
завданні
базовий
відсоток
гуманітарних
наук
і
.
У
цьому
педагогіки
дорівнює частці студентів цієї спеціальності від загальної кількості
всіх студентів. Якщо конкретнішої інформації про Тома В. немає,
ви візьмете за орієнтир цей базовий відсоток і припустите, що він,
швидше
за
все,
вивчає
гуманітарні
науки
й
педагогіку,
а
не комп’ютерні технології чи бібліотечну справу, тому що в цілому
на
гуманітарних
і
педагогічних
факультетах
навчається
більше
студентів, ніж на двох інших. Використання базового відсотка —
очевидний хід, коли немає жодної додаткової інформації.
Наступний
крок
—
завдання,
що
не
пов’язане
з
базовими
відсотками.
Поданий нижче текст — характеристика Тома В., яку на підставі ненадійних
психологічних тестів написав шкільний психолог, коли Том навчався у випускному
класі:
Том В. має потужний інтелект, хоча йому бракує справжньої креативності. Він
відчуває потребу в порядку й чіткості, структурованих і впорядкованих системах,
де кожна деталь перебуває на своєму місці. Його письмові тексти доволі
одноманітні, написані механічно, інколи розбавлені заїждженими фразами чи
вигадками в стилі наукової фантастики. У нього сильна мотивація на здобуття
знань. Том В. справляє враження людини, яка виявляє мало зацікавленості
і співчуття до інших людей: йому не подобається працювати в команді. Він
зосереджений на собі, однак має глибокі моральні переконання.
Тепер візьміть, будь ласка, аркуш паперу і розташуйте дев’ять наведених вище
спеціальностей у порядку збільшення того, наскільки опис Тома В. схожий
на типового студента-старшокурсника, що навчається на кожній із цих
спеціальностей. Цифра 1 означатиме найбільшу вірогідність, а 9 — найменшу.
Ви отримаєте більше користі від прочитання цього розділу, якщо
швиденько спробуєте виконати це завдання; щоб оцінити різні
спеціальності, потрібно прочитати характеристику Тома В.
Це питання також дуже просте. Варто пригадати чи, можливо,
скласти
опис
факультетів.
типових,
Ваш
якщо
не
перелік,
стереотипних,
швидше
за
студентів
все,
не
різних
дуже
відрізнятиметься від списку, який було отримано на початку 70х років ХХ століття, коли цей експеримент провели вперше:
1) комп’ютерні технології;
2) інженерна справа;
3) управління бізнесом;
4) фізика і природничі науки;
5) бібліотечна справа;
6) право;
7) медицина;
8) гуманітарні науки і педагогіка;
9) суспільні науки і соціальна робота.
Ви, мабуть, розташували спеціальність «комп’ютерні технології»
на чолі списку як найбільш відповідну описові з огляду на натяки,
що
Том
В.
—
«ботанік»
(«заїжджені
фрази»).
Насправді
характеристику Тома В. складено так, щоб він відповідав цьому
стереотипові.
Інша
спеціальність,
яку
більшість
респондентів
розташували вгорі списку, — інженерна справа («структуровані
і
впорядковані
не
дуже
системи»).
відповідає
Мабуть,
вашим
ви
уявленням
подумали,
про
тих,
що
хто
Том
В.
опановує
суспільні науки та соціальну роботу («виявляє мало зацікавленості
і співчуття до інших людей»). Професійні стереотипи, очевидно,
не сильно змінилися за сорок років, що минули відтоді, як я склав
характеристику Тома В.
Завдання
й
проранжувати
однозначно
на
які
здатна
потребує
лише
дев’ять
спеціальностей
дисципліни
Система
2.
та
послідовної
Натомість
—
складне
організації,
включення
в
опис
натяків («заїжджені фрази» тощо) спрямовані на активацію ваших
асоціацій
із
певним
стереотипом,
тобто
на
активацію
подібності
вимагають
автоматичної дії Системи 1.
Інструкції
порівняти
до
завдання
на
характеристику
пошук
Тома
В.
зі
стереотипами
різних
спеціальностей. Для такого завдання не важливо, наскільки точно
опис відповідає істинному портретові Тома В. Не має значення
і знання базового відсотка належності до різних спеціальностей.
Схожість індивіда з типовим представником групи не випливає
з
чисельності
групи,
адже
Тома
можна
порівняти
з
типовим
студентом, який здобуває фах «бібліотечна справа», навіть якщо
в університеті немає такого факультету.
Якщо
ви
побачите,
знову
що
він
прочитаєте
добре
характеристику
підходить
під
Тома
стереотипи
В.,
малих
то
груп
студентів (програмісти, бібліотекарі, інженери) і значно менше
відповідає
і
найбільшим
педагогіка,
учасники
суспільні
експерименту
найчисельніші
категоріям
науки
і
соціальна
майже
спеціалізації
(гуманітарні
ближче
завжди
до
робота).
науки
Справді,
розташовують
кінця
переліку.
Тома
дві
В.
навмисно описали в такий спосіб, щоб його типаж не відповідав
базовому відсотку: тобто так, щоб він підходив до спеціальностей
із невеликою кількістю студентів і не підходив до чисельніших.
Прогнозування на підставі репрезентативності
Третє завдання в цій серії експериментів виконували студенти-
психологи
старших
курсів,
і
воно
має
критичне
значення:
розташуйте галузі спеціалізації в порядку зменшення ймовірності
того, що Том В. навчається на цій спеціальності. Опитуваним були
відомі
релевантні
студентів
за
кожною
характеристики
очікували,
на
статистичні
Тома
що
В.
опису
не
і
цілком
і
відсоток
те,
джерело
Водночас
зосередяться
стереотипами
проігнорують
розподілу
що
надійне.
експерименту
зі
репрезентативністю)
базовий
спеціальністю
учасники
схожості
дані:
(ми
як
суто
назвали
базовий
ми
це
відсоток
розподілу, так і сумнівність самого опису. Ми думали, що ними
буде
обрано
не
вельми
чисельну
спеціальність
(комп’ютерні
технології) як найбільш вірогідну, бо саме вона має найвищий
показник репрезентативності.
Упродовж року нашої спільної роботи в Юджині ми з Амосом
багато працювали, іноді я навіть ночував на роботі. В одну з таких
ночей
я
мав
скласти
опис,
у
якому
були
б
протиставлені
репрезентативність і базовий відсоток. Результатом моїх зусиль
став
на
і
персонаж
ранок.
друг
щодо
Том
Першим
Робін
Доус
надійності
важливість
В.,
на
—
роботу
в
той
досвідчений
інтуїтивних
значення
Покликавши
характеристику
я
дав
день
і
зміг
то
наш
хтось
це
завдання,
закінчити
водночас
Якщо
відсотка,
йому
я
прийшов
статистик
суджень.
базового
Робіна,
якого
яке
скептик
і
був
колега
розумів
саме
щойно
він.
склав,
і запропонував вгадати спеціальність Тома В. Я все ще пригадую
хитру
усмішку
«Інформатик?».
Доуса,
Для
мене
коли
це
він
був
невпевнено
щасливий
запитав:
момент
—
навіть
«світила науки» потрапили в цю пастку. Звісно, щойно я згадав
про
базовий
відсоток,
Робін
одразу
ж
зрозумів
свою
помилку:
знаючи не менше за інших про значення базового відсотка для
складання
прогнозів,
він
знехтував
ним,
коли
побачив
опис
особистості людини. Як я й очікував, він замінив необхідну оцінку
ймовірності судженням про репрезентативність.
Пізніше
114
і
ми
з
студентам
прослухали
Амосом
старших
кілька
запропонували
курсів,
курсів
зі
які
те
саме
вивчали
статистики
в
завдання
психологію
трьох
різних
університетах. Вони нас не розчарували: їхнє ранжування дев’яти
спеціальностей за вірогідністю не дуже відрізнялося від рейтингу
за
подібністю
ідеальною:
до
стереотипів.
ніяких
ознак
Підміна
того,
що
в
цьому
учасники
випадку
оцінювали
була
щось,
окрім репрезентативності. Питання про ймовірність (вірогідність)
було
і
складне,
а
відповідали
помилка,
питання
наші
тому
про
подібність
респонденти
що
саме
оцінки
—
на
набагато
нього.
подібності
Це
та
легше,
серйозна
ймовірності
підпорядковуються різним логічним правилам. Для суджень про
подібність цілком припустимо не враховувати базовий відсоток
і можливість неточного опису, але ігнорування базового відсотка
і
неврахування
якості
інформації
в
разі
оцінки
ймовірності
неминуче призводить до помилок.
Сама ідея про «ймовірність того, що Том В. вивчає комп’ютерні
технології» непроста. Логіки і статистики не погоджуються щодо її
справжнього
вона
значення,
взагалі
не
суб’єктивного
(наприклад,
має
а
сенсу.
ступеня
що
дехто
вранці
навіть
Для
віри.
Є
зійшло
може
багатьох
події,
сонце),
в
а
стверджувати,
експертів
яких
бувають
ви
і
це
що
міра
впевнені
такі,
які
ви
вважаєте неможливими (наприклад, суцільне замерзання всього
Тихого океану). Існує безліч подій (наприклад, що ваш сусід —
комп’ютерник), у які ви вірите посередньо, що і визначає вашу
ймовірність цієї події.
Логіки і статистики розробили конкурентні, але при цьому дуже
точні визначення ймовірності. Для звичайних людей імовірність
8)
(синонім
вірогідність1
—
нечітке
поняття,
пов’язане
з невизначеністю, схильністю, правдоподібністю і здивуванням.
Розмитість
цього
поняття
в
цьому
випадку
не
надто
важлива
й особливих незручностей не викликає. Ми переважно знаємо, що
маємо
на
увазі,
коли
вживаємо
такі
слова,
як
«демократія»
чи
«краса», а люди, з якими ми розмовляємо, загалом розуміють, що
ми хочемо сказати. За всі роки, впродовж яких я розпитував про
ймовірність подій, ніхто жодного разу в мене не поцікавився: «А
що ви розумієте під імовірністю?». Проте кожен поставив би мені
подібне питання, якби я попросив оцінити якесь химерне поняття
на
кшталт
відповідати
«глобабільності».
на
мої
запитання.
Усі
діяли
Утім,
я
і
так,
сам
ніби
знали,
розумів,
що
як
буде
нечесно просити опитуваних пояснити значення цього слова.
Люди,
яким
пропонують
оцінити
ймовірність,
не розгублюються і відповідають, бо не намагаються оцінювати
ймовірність
у
тому
використовують
ймовірність
розумінні
статистики
чи
вірогідність
цього
та
слова,
в
філософи.
активує
якому
його
Питання
про
«мисленнєвий
постріл
дробом», бо заохочує відповіді на простіші питання. Одне з них —
автоматична оцінка репрезентативності, абсолютно звичайна для
розуміння мови. Твердження (хибне) про те, що «Батьки Елвіса
Преслі хотіли, щоб він став стоматологом», трохи кумедне, адже
невідповідність
визначається
подібності,
між
іміджем
автоматично.
хоч
і
не
Преслі
та
Система
має
іміджем
1
наміру
стоматолога
генерує
це
робити.
враження
Евристика
репрезентативності задіяна і в тому разі, коли хтось каже: «Вона
переможе на виборах: одразу видно, що вона переможець» або
«Як науковець вона нічого не досягне — занадто багато на ній
татуювань».
Ми
покладаємося
на
репрезентативність,
коли
оцінюємо потенційні можливості політика за формою підборіддя
чи за переконливістю його промов.
Попри
доволі
те,
що
прогнозування
поширене,
Бестселер
воно
Майкла
не
на
підставі
оптимальне
Льюїса
«Moneyball.
з
репрезентативності
погляду
статистики.
Мистецтво
перемагати
в нечесній грі» — це історія про неефективність такого способу
прогнозувань.
У
бейсболі
професійні
тренери,
що
відбирають
гравців (селекціонери), зазвичай передбачають успіх потенційних
гравців на підставі будови їхнього тіла і зовнішності. Герой книги
Льюїса
—
Біллі
Бін,
менеджер
бейсбольної
команди
«Окленд
Атлетікс», — ухвалив непопулярне рішення відхилити пропозиції
своїх
селекціонерів
і
відбирати
гравців
за
статистикою
проведених ігор. «Атлетікс» набирав недорогих гравців, яких інші
команди
не
брали
команда
досягла
через
їхній
відмінних
зовнішній
результатів,
вигляд.
Незабаром
витративши
невеликі
кошти.
Гріхи репрезентативності
Оцінка ймовірності на підставі репрезентативності має важливі
переваги:
інтуїтивні
враження
точнішими за випадкові здогади.
майже
завжди
виявляються
Люди, які поводяться доброзичливо, насправді здебільшого
доброзичливі.
Високий
худорлявий
спортсмен,
швидше
за
все,
гратиме
в баскетбол, а не в американський футбол.
Люди
з
науковим
ступенем
швидше
оформлять
підписку
на «Нью-Йорк Таймз», ніж ті, в кого немає вищої освіти.
Молодим
хлопцям
більше
притаманний
агресивний
стиль
водіння, ніж літнім дамам.
У
всіх
цих
випадках,
як
і
в
багатьох
інших,
стереотипи,
що
визначають оцінки репрезентативності, до певної міри правильні,
тож і прогнозування на підставі цього евристичного методу також
можуть
й
бути
евристика
точні.
В
інших
ситуаціях
репрезентативності
збиває
стереотипи
брешуть,
пантелику,
особливо
з
якщо через неї нехтують інформацією про базовий відсоток, що
вказує в іншому напрямку. Навіть коли евристика певною мірою
обґрунтована, виняткова довіра до неї пов’язана із серйозними
помилками статистичної логіки.
Один
із
«гріхів»
прогнозувати
базовим
репрезентативності
малоймовірну
відсотком.
подію,
Наприклад,
ви
—
надмірна
тобто
бачите
подію
в
схильність
з
низьким
нью-йоркському
метро жінку, яка читає «Нью-Йорк Таймз». Яке з цих припущень
про незнайомку більше схоже на правду?
Вона має науковий ступінь.
У неї немає вищої освіти.
Репрезентативність
на
науковий
підкаже
ступінь,
але
вам,
це
не
що
треба
обов’язково
зробити
ставку
розумно.
Другий
варіант теж варто серйозно розглянути, адже в нью-йоркському
метро їздить значно більше людей без вищої освіти, ніж тих, хто
має
науковий
ступінь.
А
якщо
якусь
жінку
описують
як
«сором’язливу любительку поезії», і вам потрібно вгадати, що вона
вивчає
варто
—
китайську
вибрати
літературу
другий
чи
157
варіант
.
управління
Навіть
якщо
бізнесом,
всі
—
дівчата,
то
які
вивчають китайську літературу, сором’язливі і люблять поезію, то
майже
напевно
скромниць
—
любительок
поезії
більше
серед
студенток економічних спеціальностей.
Люди, які не вивчали статистики, цілком спроможні за певних
умов
У
застосовувати
першій
версії
базовий
відсоток
завдання
про
для
Тома
здійснення
В.,
у
якій
прогнозів.
про
нього
не повідомлено ніякої інформації, очевидно, що ймовірність того,
що він вивчає ті чи інші науки, дорівнює частоті, з якою студенти
обирають цю спеціальність. Водночас базовий відсоток перестає
нас цікавити, щойно ми прочитуємо опис особистості Тома В.
З
огляду
на
наші
перші
результати,
ми
з
Амосом
спочатку
припустили, що базовий відсоток ігноруватиметься завжди, коли
інформація про конкретний випадок доступна, але цей висновок
виявився
занадто
експерименти,
у
суворим.
яких
базовий
Психологи
відсоток
проводили
був
різні
представлений
як
частина завдання, і на багатьох учасників експерименту ці дані
впливали,
завжди
проте
надають
інформації
більшого
про
конкретний
значення,
ніж
випадок
простій
майже
158
статистиці
.
Норберт Шварц і його колеги продемонстрували, що настанови
«мислити як статистик» збільшують використання інформації про
базовий
відсоток,
а
вимога
«мислити
як
лікар-практик»
дає
159
протилежний ефект
.
Кілька років тому за участі студентів молодших курсів Гарварду
було
проведено
результатами:
значне
експеримент,
посилена
підвищення
який
активізація
точності
здивував
Системи
прогнозів
у
мене
2
своїми
зумовлювала
завданні
про
Тома
В.
В експерименті старе завдання поєднали із сучасною варіацією
на
тему
надути
когнітивних
щоки
160
насупитися
.
під
Як
навичок.
час
Половину
виконання
відомо,
студентів
завдання,
насупленість
попросили
а
решту
зазвичай
—
підсилює
пильність Системи 2 і знижує як упевненість у своїй інтуїції, так
і
схильність
(емоційно
на
неї
покладатися.
нейтральний
вираз),
Студенти,
повторили
які
надували
вихідні
щоки
результати:
вони враховували лише репрезентативність й ігнорували базовий
відсоток.
Насуплені
експерименту,
учасники,
як
продемонстрували
і
передбачали
підвищену
автори
чутливість
до
базового відсотка. Це корисний та інформативний результат.
Коли
ми
формулюємо
помилкове
інтуїтивне
судження,
слід
звинувачувати як Систему 1, так і Систему 2. Система 1 пропонує
хибний здогад, а Система 2 бере його на віру і висловлює у формі
судження.
Помилки
невігластво
вважають
чи
не
лінь.
його
інформації.
Другі
брови,
Одні
2
можуть
ігнорують
неважливим
за
на
то
завданні.
саме
лінь
мати
дві
базовий
тієї
Якщо
бо
індивідуальної
самої
помилки,
різниця
правильно
причини:
відсоток,
наявності
припускаються
зосереджуються
насуплені
Системи
виникає
пояснює
бо
через
нехтування
базовим відсотком — принаймні серед студентів Гарварду. Їхня
Система 2 «знає» про важливість базового відсотка, навіть якщо
про нього не згадують, але щоб застосувати це знання, потрібні
додаткові зусилля.
Другий
даних.
У
недолік
Згадайте
прикладі
репрезентативності
правило
Тома
асоціативний
В.
Системи
його
механізм
—
1:
нечутливість
що
ти
характеристика
незалежно
від
того,
чи
до
бачиш,
якості
те
і
є.
активізує
ваш
відповідає
йому
цей опис. Прочитавши, що Том В. «виявляє мало зацікавленості
і співчуття до інших людей», ви, як і більшість читачів, імовірно,
вирішили, що він навряд чи вивчає суспільні науки і соціальну
роботу,
незважаючи
на
те,
що
вас
попередили:
цьому
опису
не варто довіряти!
Загалом ви розумієте, що ненадійна інформація — це майже те
саме, що цілковита її відсутність, але правило WYSIATI заважає
вам
застосовувати
цей
принцип.
Якщо
тільки
ви
одразу
ж
не вирішите відкинути одержані дані (наприклад, з’ясувавши, що
їх
повідомив
брехун),
ваша
Система
1
автоматично
обробить
наявну інформацію як правдиву. Якщо ви сумніваєтеся в якості
інформації, слід залишити ваші оцінки ймовірності близькими до
базового
відсотка.
поведінку
буде
Не
очікуйте,
просто:
це
що
дисциплінувати
потребує
власну
значних
зусиль
із самоконтролю та постійного моніторингу за собою.
Правильна відповідь на питання про Тома В. полягає в тому, що
слід залишатися дуже близько до ваших попередніх переконань,
злегка
знизивши
навчається
і
на
педагогіка,
підвищивши
первісно
поширених
суспільні
низьку
високу
ймовірність
спеціальностях
науки
та
ймовірність
того,
що
Том
(гуманітарні
соціальна
робота),
рідкісних
і
В.
науки
трохи
спеціальностей
(бібліотечна справа, комп’ютерні технології). Ви не зовсім у таких
самих умовах, якби взагалі нічого не знали про Тома В., але тій
скромній
інформації,
яку
вам
надали,
довіряти
не
можна,
тож
ваша оцінка мусить ґрунтуватися на базових відсотках.
Як дисциплінувати інтуїцію
Ваше припущення про ймовірність того, що завтра буде дощ, — це
ваш
особистий
ступінь
суб’єктивного
переконання,
але
не
слід
дозволяти собі вірити всьому, що спадає вам на думку. Щоб ваші
переконання
ймовірності.
були
Якщо
корисними,
ви
вважаєте,
їх
має
що
обмежувати
ймовірність
логіка
дощу
завтра
становить 40 %, слід також вірити, що ймовірність того, що дощу
не буде, — 60 %, і не слід вірити, що ймовірність дощу завтра
вранці
—
50
%.
президентом
А
з
якщо
ви
імовірністю
допускаєте,
30
%
і,
що
в
кандидат
разі
Х
стане
обрання,
буде
переобраний на другий термін з імовірністю 80 %, то ви повинні
вірити, що імовірність того, що він буде обраний двічі становить
24 %.
«Правила»,
Тома
В.,
важливі
для
запропоновані
сучасний
підхід
до
випадків
в
Баєсовій
статистики
на
кшталт
статистиці.
названо
на
завдання
Цей
честь
про
важливий
преподобного
Томаса Баєса, англійського священика XVIII століття, який зробив
перший
великий
з’ясування
логіки,
внесок
як
у
розв’язання
слід
змінювати
серйозного
свою
думку
завдання
за
—
наявності
додаткових даних. Правило Баєса визначає, як поєднувати наявні
переконання
(у
прикладах
цього
розділу
—
базовий
відсоток)
з діагностичною цінністю фактів, тобто як часто слід віддавати
перевагу
вважаєте,
гіпотезі
що
3
над
%
161
альтернативою
.
студентів-магістрів
Якщо,
наприклад,
вивчають
ви
комп’ютерні
технології (базовий відсоток), і також переконані, що на підставі
опису ймовірність того, що Том В. вивчає саме їх, а не інші науки,
вища в чотири рази, тоді згідно з формулою Баєса слід думати, що
вірогідність того, що Том В. — комп’ютерник, становить 11 %.
Якщо
базовий
відсоток
становив
80
%,
то
новий
ступінь
переконання дорівнюватиме 94,1 % тощо.
Математичні
Потрібно
деталі
пам’ятати
в
два
контексті
суттєві
цієї
книжки
положення
про
не
важливі.
хід
Баєсових
міркувань і про те, як ми їх зазвичай порушуємо. По-перше, базові
відсотки
який
на
важливі
ми
навіть
аналізуємо.
інтуїтивному
за
наявності
Зазвичай
рівні.
це
По-друге,
інформації
не
про
здається
інтуїтивні
випадок,
очевидним
враження
про
діагностичну цінність інформації часто перебільшені. Поєднання
WYSIATI
в
історії,
й
асоціативної
які
ми
впорядкованих
самі
когерентності
для
Баєсових
себе
змушують
створюємо.
міркувань
можна
нас
Ключові
вірити
правила
сформулювати
дуже
просто:
Здійснюйте
оцінку
ймовірності
результату
на
підставі
достовірного базового відсотка.
Піддавайте сумніву діагностичну цінність ваших даних.
Обидва
правила
усвідомлення
користуватися,
того,
і
прості
що
навіть
і
зрозумілі.
мене
тепер
Мене
ніколи
їх
не
справді
шокувало
вчили,
як
застосування
здається
ними
мені
неприродним.
Розмови про репрезентативність
«Газон добре підстрижений, працівник у приймальні здається професіоналом,
меблі гарні, але це не означає, що компанією керують майстерно. Сподіваюся, рада
директорів не купиться на саму лише репрезентативність».
«Здається, що цей новий проект може бути успішним, але базовий відсоток успіху
в цій галузі дуже низький. Звідки ми знаємо, що цей випадок відрізнятиметься від
інших?»
«Вони постійно припускаються тієї самої помилки: прогнозують малоймовірні події
на підставі не дуже надійних даних. Коли даних недостатньо і вони сумнівні,
завжди краще спиратися на базові відсотки».
«Я розумію, що звіт піддає цей проект нищівній критиці і що він, можливо,
ґрунтується на вагомих доказах, але чи впевнені ми в цьому? Саме на цю
непевність нам слід зважати в наших роздумах».
17 Залежно від наукової галузі і наукової школи це поняття також інколи позначають
як «базовий рівень», «базовий тариф» чи «апріорну ймовірність». — Прим. пер.
18 Англійський термін likelihood в українській статистичній школі перекладають як
вірогідність або правдоподібність, а також співвідношення шансів — likelihood ratio. —
Прим. пер.
РОЗДІЛ 15. ЛІНДА: МЕНШЕ — ЛІПШЕ
У
найвідомішому
експериментів
та
найбільш
ішлося
про
суперечливому
вигадану
жінку
на
з
ім’я
наших
Лінда.
Ми
з Амосом вигадали її, щоб переконливо показати роль евристики
162
в судженнях і несумісність евристичних методів із логікою
. Ми
описували Лінду так:
Лінді 31 рік. Вона незаміжня, відверта і дуже розумна. В університеті вивчала
філософію. У студентські роки дуже переймалася проблемою дискримінації
та соціальної справедливості, а також брала участь у демонстраціях проти
використання ядерної зброї.
Ті,
хто
читали
розуміли,
що
в
який
Берклі,
політично
цей
Лінда
у
опис
у
1980-х
навчалася
той
час
активними
в
був
роках,
сміялися,
Каліфорнійському
відомий
студентами.
своїми
В
бо
одразу
університеті
радикальними,
одному
з
наших
експериментів ми дали піддослідним список із восьми сценаріїв
розвитку
подій
для
Лінди.
Як
і
в
завданні
про
Тома
В.,
дехто
розташовував їх за репрезентативністю, решта — за ймовірністю.
Завдання
про
Лінду
нагадує
експеримент
про
Тома
В.,
але
з деякими нюансами.
Лінда — вчителька початкової школи.
Лінда працює в книжковій крамниці і ходить на йогу.
Лінда — активістка феміністського руху.
Лінда — соціальний працівник у психіатричній лікарні.
Лінда — член Ліги жінок-виборців.
Лінда — касир у банку.
Лінда — страховий агент.
Лінда — касир у банку й активістка феміністського руху.
Те,
що
це
давнє
завдання,
видно
за
багатьма
ознаками.
Ліга
жінок-виборців уже не відіграє такої ролі, як раніше, а думка про
феміністський
«рух»
здається
дивною,
бо
за
останні
тридцять років статус жінок змінився. І все-таки навіть в епоху
«Фейсбуку» легко вгадати майже одностайну думку: Лінда добре
підходить
на
роль
активної
феміністки,
непогано
—
на
роль
працівниці книгарні, яка ходить на заняття з йоги, та навряд чи
вона страховий агент чи касир у банку.
Тепер зверніть увагу на критично важливий момент: на кого
вона
більше
схожа
активісткою
Лінда
на
касира
феміністського
більше
стереотипне
не
—
підходить
феміністки,
тож
ця
руху?
під
уявлення
чи
образ
про
на
Усі
касира,
що
сходяться
водночас
на
думці,
«касира-феміністки»,
касирів.
додаткова
Звичайні
деталь
робить
що
ніж
під
касири
історію
є
—
більш
узгодженою.
Важливий
нюанс
міститься
в
оцінках
імовірності,
адже
між
цими двома сценаріями існує логічне співвідношення. Уявіть собі
діаграму
включено
касир.
19
Венна
до
Отже,
.
Множину
множини
касирів-феміністок
касирів,
ймовірність
того,
бо
кожна
що
Лінда
буде
повністю
касир-феміністка
—
—
касир-феміністка,
повинна бути меншою, ніж імовірність, що вона просто касир. Що
більше
деталей
ймовірність.
інтуїтивним
можливої
Таким
події
чином,
відчуттям
ви
згадаєте,
завдання
то
меншою
породжує
репрезентативності
буде
конфлікт
та
її
між
логікою
ймовірності.
Наш
початковий
експеримент
був
міжкатегоріальним
(між
суб’єктами). Кожен учасник бачив сім варіантів, серед яких був
лише
один
Дехто
важливий
розташовував
пункт
(«касир»
відповіді
за
або
«касир-феміністка»).
подібністю,
інші
—
за
ймовірністю. Як і у випадку з Томом В., «касир-феміністка» в обох
випадках у середньому опинялася на вищій позиції, ніж просто
«касир».
Потім
ми
провели
внутрішньокатегоріальний
експеримент
(обмежений одним суб’єктом). Піддослідним дали список питань,
який ви вже бачили і де «касир» був розташований на шостому
місці,
а
«касир-феміністка»
—
на
останньому.
Ми
були
переконані, що учасники помітять зв’язок між двома варіантами
і діятимуть відповідно до логіки, а тому не збиралися проводити
окремий експеримент. Моя асистентка проводила в лабораторії
ще одне дослідження і попросила учасників попереднього досліду,
перш ніж піти, заповнити анкету про Лінду.
Коли я вирішив поглянути на результати, у шухлядці на столі
моєї
асистентки
лежало
близько
десяти
заповнених
анкет.
Усі
опитувані проранжували ймовірність того, що Лінда — «касир-
феміністка»,
як
вищу
за
вірогідність,
що
вона
просто
працює
«касиром». Я був такий здивований, що в моїй пам’яті аж дотепер
закарбувався
сірий
колір
металевого
письмового
столу
і розташування людей у приміщенні, коли я зробив для себе це
відкриття.
розповісти
Я
в
захваті
йому
про
негайно
свою
зателефонував
знахідку:
ми
Амосові,
протиставили
щоб
логіку
й репрезентативність, і репрезентативність перемогла!
Висловлюючись у термінах, використовуваних у цій книзі, ми
побачили
помилку
Системи
2
в
дії:
у
піддослідних
була
можливість зауважити, що доречно застосувати правила логіки,
адже список містив обидва варіанти. Вони не скористалися з цієї
можливості.
Коли
ми
розширили
експеримент,
з’ясувалося,
що
логіку ймовірності порушили 89 % студентів з нашої вибірки. Ми
були
переконані,
що
респонденти,
які
знають
статистику,
впораються краще, і тому поставили ті самі питання аспірантам
програми
школи
вивчення
бізнесу,
які
ухвалення
рішень
прослухали
курси
Стенфордської
з
теорії
вищої
ймовірності,
статистики й теорії ухвалення рішень. Ми знову були здивовані:
85 % цих респондентів також вирішили, що «касир-феміністка» —
вірогідніша відповідь, ніж просто «касир».
Потім ми знайомили з Ліндою великі групи людей, ставлячи їм
просте
запитання
(те,
що
пізніше
ми
описали
як
«відчайдушні
спроби» виправити помилку):
Який варіант більш вірогідний?
Лінда — касир у банку.
Лінда — касир у банку й активістка феміністського руху.
Ця
скорочена
версія
завдання
зробила
Лінду
знаменитістю
в певних колах і спричинила роки полеміки. Від 85 % до 90 %
студентів у великих університетах, усупереч логіці, обрали другий
варіант.
Дивовижно,
помилки.
студентів
Коли
я
але
дещо
початкових
вони
не
обурливо
курсів:
надто
запитав
«Ви
соромилися
у
великої
розумієте,
що
своєї
аудиторії
порушили
елементарне логічне правило?!» — хтось із задніх рядів прокричав
мені
у
відповідь:
«То
й
що?».
Студентка
старших
курсів,
яка
зробила ту саму помилку, пояснила її так: «Я думала, ви просто
запитали мою думку».
20
Терміном помилка умовиводу
зазвичай позначають ситуацію,
коли люди не застосовують необхідне і доречне логічне правило.
Ми
з
Амосом
припускаються,
ввели
коли
поняття
в
разі
помилка
кон’юнкції,
безпосереднього
якої
порівняння
вважають, що збіг двох подій (у нашому випадку того, що Лінда —
і касир, і феміністка водночас) — імовірніший, ніж одна з них.
Як і у випадку з ілюзією Мюллера-Лаєра, помилка кон’юнкції
здається
привабливою,
навіть
якщо
ви
її
розпізнаєте.
Біолог
Стівен Джей Ґулд, який знав правильну відповідь, так описав свою
внутрішню
боротьбу
під
«Крихітний
гомункулус
й
“Вона
кричати:
163
опис”»
.
не
у
тоном
голові
бути
1,
(у
той
яка
завдання
касиром,
Ґулда
—
промовляла
час,
коли
про
продовжував
просто
гомункулус»
Система
настирливим
виконання
моїй
може
«Крихітний
наполеглива
час
він
Лінду:
стрибати
почитай
це,
звичайно
до
нього
описував
її
ж,
своїм
свій
досвід,
термінології двох систем ще не існувало).
Правильну відповідь на скорочену версію завдання про Лінду
дала
більшість
учасників
лише
одного
з
наших
експериментів:
64 % із групи студентів старших курсів на факультеті соціальних
наук у Стенфорді та в Берклі правильно оцінили, що результат
«касир-феміністка» менш вірогідний, ніж просто «касир». У версії
з
вісьмома
варіантами
відповіді,
наведеної
на
початку
розділу,
лише 15 % аналогічної групи студентів старших курсів зробили
такий
вибір.
Ця
різниця
показова.
У
повній
версії
два
найважливіші варіанти розділені пунктом «страховий агент», тож
читачі оцінювали їх окремо, не порівнюючи. Натомість коротша
версія
потребувала
прямого
порівняння,
що
мобілізувало
Систему 2 і дало змогу більшості студентів, які знають статистику,
уникнути помилки. На жаль, ми не досліджували обґрунтування
хибного вибору доволі численної меншості (36 %) у цій групі.
Оцінки
ймовірності,
завданнях
оцінкам
—
за
про
запропоновані
Тома
В.
і
про
репрезентативністю
респондентами
Лінду,
—
(схожістю
точно
зі
в
обох
відповідали
стереотипами).
Репрезентативність належить до групи тісно пов’язаних базових
оцінок, які з великою ймовірністю генеруються спільно. Найбільш
репрезентативні
дають
найбільш
найвірогідніші,
результати
узгоджені
проте
в
й
поєднанні
зв’язні
правдоподібні,
з
історії
а
описом
—
не
необачні
особистості
обов’язково
люди
легко
плутають поняття узгодженості, правдоподібності та вірогідності.
Некритична підміна вірогідності правдоподібністю має згубний
вплив на оцінювання ситуацій, коли інструменти прогнозування
використовуються
запропонували
як
сценарії.
різним
Розгляньмо
групам
із
два
проханням
сценарії,
оцінити
які
їхню
вірогідність:
Від потужної повені в Північній Америці наступного року загине понад 1000 осіб.
Землетрус у Каліфорнії наступного року спричинить повінь, від якої загине понад
1000 осіб.
Сценарій про землетрус у Каліфорнії більш правдоподібний, ніж
сценарій про повінь у Північній Америці, хоча його вірогідність,
безумовно, нижча. Як і очікувалося, сценарій із великою кількістю
деталей, усупереч логіці, оцінили як більш імовірний. Це пастка
для
прогнозистів
та
їхніх
клієнтів:
сценарії
з
додатковими
подробицями переконливіші, але справджуються вони з меншою
ймовірністю.
Щоб оцінити роль правдоподібності, розгляньте такі питання:
Який варіант вірогідніший?
У Марка є волосся.
У Марка світле волосся.
та
Який варіант вірогідніший?
Джейн — учителька.
Джейн — учителька і ходить на роботу пішки.
Обидва питання мають ту саму логічну структуру, що й завдання
про
Лінду,
але
помилок
деталізованіший
у
варіант
правдоподібнішим,
більш
відповідях
у
на
цьому
них
не
випадку
узгодженим
чи
буває,
не
адже
здається
просто
кращою
історією. Оцінка правдоподібності та когерентності-узгодженості
не
відповідає
на
питання
про
ймовірність.
За
відсутності
конфлікту з інтуїцією, логіка домінує.
Менше — краще, іноді навіть у сукупній оцінці
Крістофер
Ші
з
Чиказького
університету
попросив
піддослідних
оцінити
набори
крамниці,
У
цьому
де
посуду,
вони
виставлені
зазвичай
експерименті
було
на
коштують
три
групи.
розпродаж
від
30
Одній
до
у
місцевій
60
доларів.
групі
показали
наведену нижче таблицю: Ші назвав це сукупною оцінкою, адже
вона
дозволяє
порівняти
два
набори.
Двом
іншим
групам
показували лише один набір, який назвали одиничною оцінкою.
Сукупна
оцінка
—
це
міжкатегоріальний
експеримент,
а одинична — внутрішньокатегоріальний.
Набір А: 40 предметів Набір Б: 24 предмети
Неглибокі тарілки
8, усі в хорошому стані 8, усі в хорошому стані
Глибокі тарілки для супу/ салату 8, усі в хорошому стані 8, усі в хорошому стані
Десертні тарілки
8, усі в хорошому стані 8, усі в хорошому стані
Чашки
8, 2 з них побиті
Блюдця
8, 7 з них побиті
За умови, що тарілки в обох наборах однакової якості, який із них
коштує
більше?
Це
питання
легке.
У
наборі
А
є
всі
предмети
з набору Б і додатково сім цілих предметів, тобто набір А повинен
коштувати більше. Учасники експерименту за сукупною оцінкою
в середньому були готові заплатити за набір А трохи більше, ніж
за набір Б — 32 долари проти 30.
У
разі
одиничної
оцінки
результат
був
протилежний:
набір
В оцінили набагато вище, ніж набір А — 33 долари проти 23. Ми
усвідомлюємо,
посуду!)
чому
так
представлені
вийшло.
нормами
Множини
і
(зокрема
прототипами.
Ви
й
набори
одразу
ж
відчуваєте, що середня ціна предметів у наборі А набагато менша,
ніж
у
наборі
Б,
тому
що
ніхто
не
схоче
платити
за
побиту
порцеляну. Якщо під час оцінювання основну роль грає середнє
значення, то й не дивно, що набір Б коштує дорожче. Ші назвав
таку
модель
ліпше».
Коли
«ліпше
з
менше,
набору
але
краще»,
вилучали
16
або
просто
предметів
(7
з
«менше
яких
—
були
непошкоджені), його ціна зростала.
Відкриття
Ші
на
реальному
ринку
бейсбольних
карток
відтворив експериментальний економіст Джон Ліст. Він продавав
з аукціону набори по десять дорогих карток і такі самі набори, але
з
додатковими
трьома
картками
помірної
вартості.
Як
і
в експерименті з посудом, у разі сукупної оцінки великі набори
оцінювалися
З
погляду
вище
за
маленькі,
економічної
теорії
а
в
разі
результат
одиничної
бентежить:
—
нижче.
економічна
цінність набору посуду або бейсбольних карток — це сумоподібна
змінна. Додавання до набору елемента з позитивною ціною може
лише збільшити його вартість.
Завдання
про
Лінду
і
про
посуд
мають
однакову
структуру.
Імовірність, як і економічна вартість, — теж сумоподібна змінна.
Це видно на такому прикладі:
імовірність (Лінда — касир) = імовірність (Лінда — касир-феміністка) + імовірність
(Лінда — касир, але не феміністка)
Саме тому, як і в експерименті Ші з наборами посуду, одиничні
оцінки в завданні про Лінду дають результати «менше — ліпше».
Система 1 оцінює середнє значення замість суми, а тому, коли
зі
списку
вилучають
ймовірність
зростає.
ймовірності
не
Проте
такий
касирів-нефеміністок,
суб’єктивна
сумоподібний
змінної
очевидний,
як
характер
для
грошей.
У
для
результаті
сукупна оцінка усуває помилку лише в експерименті Ші, але не
в експерименті з Ліндою.
Не лише завдання про Лінду зумовлює помилку кон’юнкції, що
зберігається
порушення
в
разі
логіки
і
сукупної
в
оцінки.
багатьох
Ми
інших
виявили
випадках.
В
подібні
одному
з досліджень учасників попросили розташувати чотири можливі
результати Вімблдонського турніру в послідовності від найменш
до
найбільш
вірогідного.
На
момент
проведення
експерименту
Бйорн Борґ був першою ракеткою світу. Варіанти відповідей були
такі:
А. Борґ виграє матч.
Б. Борґ програє перший сет.
В. Борґ програє перший сет, але виграє матч.
Г. Борґ виграє перший сет, але програє матч.
Критично важливі пункти тут — Б і В. Подія Б стосується ширшого
кола явищ, тож її ймовірність вища, ніж імовірність включеної
в
неї
події.
Усупереч
правдоподібності),
нижчу
у
за
логіці
(але
72
%
учасників
ймовірність
В:
ще
прямому
порівнянні.
один
Сценарій,
не
репрезентативності
оцінили
приклад
який
ймовірність
«менше
оцінили
Б
чи
як
—
ліпше»
як
більш
імовірний,
здавався
правдоподібнішим
і
когерентно
більше
вписувався в те, що було відомо про кращих тенісистів світу.
Щоб
попередити
потенційне
кон’юнкції
виникає
ймовірності,
ми
через
склали
заперечення,
що
неправильну
завдання,
що
помилка
інтерпретацію
потребувало
оцінки
ймовірностей, але в якому події не можна було описати словами,
а
термін
«імовірність»
повідомили,
грані
якої
кидали
звичайну
пофарбовані
20
випадання
вибрати
що
разів.
з
(З)
них.
не
згадувався.
шестигранну
в
зелений
Піддослідним
зелених
одну
узагалі
і
колір,
а
показали
червоних
При
гральну
(Ч)
дві
випаданні
кість,
—
три
сторін
Учасникам
в
чотири
червоний,
послідовності
та
обраної
попросили
послідовності
учасники (гіпотетично) вигравали 25 доларів. Послідовності були
такі:
1.
2.
3.
У гральної кістки зелених граней удвічі більше, ніж червоних, тож
перша
і
для
послідовність
Лінди
роль
доволі
касира
в
нерепрезентативна
банку.
Друга
—
так
послідовність
само,
на
як
шість
кидків більше відповідає нашим очікуванням стосовно цієї кістки,
адже містить дві «З». Проте цю послідовність побудували шляхом
простого додавання літери «З» до першої послідовності, тому їй
притаманна
лише
трохи
менша
ймовірність,
ніж
першій.
Це невербальний еквівалент Лінди в ролі касира-феміністки. Як і
у випадку з Ліндою, перевага була на боці репрезентативності.
Майже
дві
третини
респондентів
уважали
за
краще
зробити
ставку на послідовність номер 2, а не на номер 1. Однак, почувши
аргументи
вирішили,
на
користь
що
цих
варіантів,
правильна
більшість
відповідь
піддослідних
(послідовність
1)
переконливіша.
Наступне
з’ясували
завдання
умови,
за
було
яких
справжнім
кількість
проривом:
помилок
ми
кон’юнкції
нарешті
значно
зменшилася. Двом групам запропонували дещо відмінні варіанти
одного завдання:
У Британській Колумбії було проведено
У Британській Колумбії було проведено
опитування про стан здоров’я вибірки
дорослих чоловіків усіх вікових категорій
та професій. Будь ласка, дайте
найточнішу, на Вашу думку, оцінку таким
значенням:
опитування про стан здоров’я вибірки
респондентів, яка складалася зі 100 дорослих
чоловіків усіх вікових груп і професій. Будь
ласка, дайте найточнішу, на Вашу думку, оцінку
таким значенням:
Який відсоток опитаних чоловіків, що
пережили один чи більше серцевих
нападів?
Скільки чоловіків зі 100 респондентів пережили
один чи більше серцевих нападів?
Який відсоток опитаних чоловіків старші Скільки чоловіків зі 100 респондентів водночас
за 55 років і водночас пережили один чи старші за 55 років і пережили один чи більше
більше серцевих нападів?
серцевих нападів?
Кількість
ліворуч,
помилок
у
становила
групі,
65
%,
що
і
отримала
лише
25
%
завдання
у
групі,
з
що
колонки
отримала
завдання з колонки праворуч.
Чому ж на питання «Скільки чоловіків зі 100 респондентів...»
відповісти
легше,
ніж
пояснення
полягає
в
на
тому,
питання
що
про
питання
відсотки?
про
100
осіб
Можливе
викликає
в думках просторовий образ. Уявіть, що велику кількість людей
просять розділитися на групи у великій залі: «Тих, у кого прізвища
починаються
з
літер
від
А
до
Л,
просимо
зібратися
в
лівому
ближньому куті». Потім їх просять розділитися на менші групи.
Концепція
належності
до
множини
значень
із
логіки
стає
очевидною: ті, у кого ім’я починається на Д, стають підмножиною
присутніх у ближньому лівому кутку. У завданні з опитуванням
про стан здоров’я в кутку зали збираються ті, у кого був серцевий
напад, і дехто з них молодший за 55 років. Не в усіх виникнуть
саме такі яскраві образи, але подальші експерименти показали,
що
формулювання
завдання,
яке
називається
частотним,
полегшує усвідомлення факту, що одна група включена в іншу.
Відповідь
на
цю
загадку,
схоже,
полягає
в
тому,
що
питання
«скільки?» змушує думати про окремих людей, а те саме питання
у формулюванні «який відсоток?» — ні.
Що ж нам вдалося дізнатися завдяки цим експериментам про
роботу
Системи
2?
Один
із
висновків
(власне,
він
не
новий),
полягає в тому, що Система 2 не дуже вже й пильна. Студенти
університетів,
які
брали
участь
у
наших
дослідженнях
помилок
кон’юнкції, безперечно, «знали» про логіку діаграм Венна, однак
недостатньо
надійно
застосовували
її,
коли
їм
надавали
всю
необхідну
очевидна
інформацію.
в
Абсурдність
експерименті
Ші
з
підходу
посудом,
«менше
легко
—
ліпше»,
розпізнається
за
формулюванням «скільки?», але цього не бачать тисячі людей, які
зробили
схожих
помилку
із
кон’юнкції
ним.
У
всіх
в
цих
завданні
випадках
про
Лінду
і
в
кон’юнкція
інших,
здавалася
правдоподібною, і для прийняття її Системою 2 цього виявлялося
достатньо.
Лінощі Системи 2 — частина цієї історії. Багато хто з учасників
експериментів
уникнув
правильності
на
би
відповіді
ухвалення
рішення
дотримуватися
залежала
їм
логіки
помилки
і
дали
не
кон’юнкції,
їхня
відпустка
необмежений
відповідати,
час,
поки
якби
або
від
якби
попросили
вони
не
б
будуть
абсолютно впевнені. Однак відпустка від правильності відповіді
не залежала, часу піддослідні витратили мало і відповідали так,
ніби в них лише «спитали про їхню думку». Лінощі Системи 2 —
важлива
частина
нашого
репрезентативність
життя,
заважає
проте
і
спостереження,
застосовувати
очевидне
що
логічне
правило, теж видається цікавим.
Варта
уваги
також
різниця
між
завданнями
про
Лінду
і розбитий посуд. Вони мають однакову структуру, але дають різні
результати.
Люди,
предметами,
керує
які
бачать
оцінюють
інтуїція.
Ті,
його
хто
набір
дуже
посуду
низько;
бачать
з
пошкодженими
їхньою
обидва
поведінкою
набори
відразу,
дотримуються правил логіки та підвищують вартість для більшої
кількості
предметів.
експерименту
В
інтуїція
умовах
панує
над
внутрішньокатегоріального
оцінками;
у
сукупній
оцінці
домінує саме логіка. У завданні про Лінду навпаки: інтуїція панує
над логікою навіть у сукупній оцінці, хоча ми і з’ясували умови,
в яких логіка домінує.
Ми
з
Амосом
ймовірності,
які
уважали,
ми
що
безсумнівні
спостерігали
в
порушення
прозорих
логіки
завданнях,
були
цікаві і варті того, щоб повідомити про них колегам. Ми також
вірили, що результати підкріплюють наші аргументи на користь
евристики
суджень
сумнівається.
Але
і
ми
зможуть
переконати
помилилися:
тих,
завдання
хто
про
в
Лінду
цьому
стало
класичним прикладом у вивченні норм розбіжностей.
Наше завдання про Лінду привернуло багато уваги, але воно,
наче магніт, притягувало й критиків нашого підходу до суджень.
Чимало дослідників, так само як і ми, також виявили поєднання
інструкцій
і
підказок,
що
зменшують
кількість
помилок
кон’юнкції, а дехто наполягав, що в контексті завдання про Лінду
піддослідні цілком справедливо розуміли слово «вірогідність» як
«правдоподібність».
На
підставі
цих
аргументів
часом
робили
загальний висновок про помилковість усіх наших ідей: якщо одну
когнітивну
ілюзію
можна
послабити
або
пояснити,
то
й
інші
164
також можливо
особливістю
. Такі міркування нехтують однією унікальною
помилки
кон’юнкції
—
конфліктом
між
інтуїцією
і логікою. Доказів на користь евристики, які ми одержали під час
міжкатегоріальних
експериментів
(зокрема
й
у
завданні
про
Лінду) ніхто не заперечував, про них узагалі не згадували, а через
пильну
увагу
до
помилки
кон’юнкції
евристичні
методи
стали
менш помітні. Зрештою, завдання про Лінду зробило наші роботи
надзвичайно
популярними,
але
водночас
дещо
дискредитувало
наш підхід серед колег. Це було зовсім не те, на що ми очікували.
Якщо ви завітаєте на засідання суду, то помітите, що в судових
розглядах
адвокати
спростування
підтримку,
на
позову
а
концентруються
в
сумнівам
для
найслабшому
доречно
застосовують
в
свідчень.
політичних
наукових
стилі
піддають
дискредитації
боці
і
два
але
Я
мені
на
для
його
зосереджуються
слабких
дебатах.
суперечках,
аргументи
свідка
На
критики:
не
аспектах
вважаю,
довелося
часто
що
це
змиритися
з тим, що норми полеміки в соціальних науках не забороняють
використовувати
якщо
йдеться
аргументацію
про
серйозні
в
політичному
речі,
а
стилі,
панування
особливо
упереджень
і викривлень в оцінках і судженнях — це, безумовно, серйозна
проблема.
Кілька
років
тому
в
мене
була
дружня
розмова
з
Ральфом
Гертвіґом, наполегливим критиком завдання про Лінду, з яким
165
я марно намагався усунути наші розбіжності
чому
на
він
зосередився
результатах,
що
тільки
на
пояснювали
помилці
наш
. Я запитав його,
кон’юнкції,
підхід.
Він
а
не
посміхнувся
й відповів: «Так було цікавіше», — а потім додав, що завдання про
Лінду
привернуло
скаржитися.
стільки
уваги,
що
в
нас
немає
причин
Розмови про ситуації, коли «менше — ліпше»
«Вони склали вкрай заплутаний сценарій і наполягають, що він дуже вірогідний. Це
не так, бо їхній сценарій — це просто ще одна правдоподібна історія».
«Вони додали дешевий подарунок до дорогого продукту, внаслідок чого вся
пропозиція стала менш привабливою. У цьому випадку справді “менше — ліпше”».
«У більшості ситуацій пряме порівняння робить людей обережнішими
і логічнішими, але не завжди. Часом інтуїція перемагає логіку, навіть якщо
правильна відповідь лежатиме у вас під самим носом».
19
У
логіці
в
країнах
пострадянського
простору
їх,
за
німецькою
як
хибність
традицією,
називають колами Ейлера. — Прим. пер.
20
У
логіці
англійський
термін
fallacy
і помилковість аргументації. — Прим. пер.
означає
умовиводу,
так
РОЗДІЛ 16. ПРИЧИНИ ПЕРЕМАГАЮТЬ
СТАТИСТИКУ
Р
озгляньте
такий
сценарій
і
дайте
інтуїтивну
відповідь
на питання:
Уночі таксист скоїв наїзд і втік із місця пригоди.
У місті працюють дві компанії таксі — «Зелена» і «Синя».
Вам дали такі дані:
• 85 % міських таксі — із «Зеленої» компанії, а 15 % — із «Синьої».
• Свідкові здалося, що таксі було «Синє». Судові експерти перевірили, чи надійні
показання свідка в тих обставинах, що виникли в ніч інциденту, і дійшли висновку,
що свідок правильно розпізнає кожен із двох кольорів у 80 % випадків
і неправильно — в 20 % випадків.
Яка ймовірність того, що таксі, яке скоїло наїзд, було «Синє», а не «Зелене»?
Це
стандартне
пункти
завдання
інформації:
показання
свідків.
Баєсового
базовий
За
висновку.
відсоток
відсутності
і
свідка,
Воно
не
містить
цілком
ймовірність
два
надійні
того,
що
таксі-винуватець — «Синє», становить 15 %, і це базовий відсоток
такого
результату.
розмірами,
в
та
цьому
разі
дійшли
джерела
базовий
б
ви
Якби
компанії
відсоток
втратив
покладалися
висновку,
інформації
що
таксі
б
лише
на
ймовірність
можна
би
об’єднати
були
однакові
інформативність,
надійність
становить
за
за
слів
80
свідка
%.
формулою
і
Два
Баєса.
166
Правильна відповідь — 41 %
. Утім, ви, очевидно, здогадуєтеся,
що, розв’язуючи це завдання, люди ігнорують базовий відсоток
і дослухаються до свідка. Найпоширеніша відповідь — 80 %.
Каузальні стереотипи
А тепер погляньте на ту саму історію, в якій змінено лише базовий
відсоток.
Вам відома така інформація:
• Обидві компанії мають однакову кількість машин, але «Зелені» таксі пов’язані
з 85 % дорожніх пригод.
• Інформація про свідка така сама, як і в попередній версії завдання.
Ці дві версії з погляду математики нічим не відрізняються, але
з
погляду
психології
з
першим
варіантом
вони
дуже
завдання,
різні.
не
Ті,
хто
знають,
як
ознайомився
користуватися
базовим відсотком, і часто його ігнорують. Ті, хто бачить другий
варіант,
навпаки
приділяють
базовому
відсотку
значну
увагу,
і
167
в середньому їхні оцінки недалекі від Баєсового рішення
У
першому
статистичним
варіанті
фактом,
базовий
що
відсоток
відображає
. Чому?
«Синіх»
кількість
таксі
таксі
в
є
місті.
Розуму, спраглому до каузальних історій, немає про що й думати:
як кількість «Синіх» і «Зелених» таксі в місті змушує водіїв тікати
з місця пригоди?
Натомість у другому варіанті водії «Зелених» таксі в понад п’ять
разів частіше потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди, ніж
водії
таксі
«Синіх».
—
Висновок
навіжені
навіженості
й
напрошується
відчайдухи!
необачності
У
миттєво:
вас
«Зелених»,
водії
«Зелених»
сформувався
який
ви
стереотип
застосовуєте
до
окремих невідомих водіїв компанії. Стереотип легко вписується
в каузальну історію, бо навіженість — це каузально релевантна
риса
окремих
водіїв.
Ця
версія
має
дві
каузальні
історії,
які
потрібно або об’єднати, або узгодити одна з одною. Перша — це
дорожньо-транспортна
пригода,
яка
природно
викликає
думку
про те, що винен неврівноважений водій «Зелених». Друга — це
свідчення, що дають вагомі підстави припускати, що таксі було
із компанії «Синіх». Висновки з двох історій про колір машини
суперечливі
й
практично
нейтралізують
один
одного.
Кольори
приблизно рівноймовірні (Баєсова оцінка становить 41 %, а це
відображає
той
факт,
що
базовий
відсоток
винних
у
дорожніх
пригодах водіїв «Зелених» трохи вищий порівняно з надійністю
свідка, який повідомив, що таксі було «Синім»).
Приклад
із
таксі
Статистичні
базові
випадку
окремі
факти
випадки,
ілюструє
відсотки
про
два
—
генеральні
але
які
не
це
типи
не
базових
важливі
сукупності,
релевантні
в
до
відсотків.
для
окремого
яких
належать
рамках
конкретного
випадку, що розглядається. Каузальні базові відсотки змінюють
ваше
бачення
того,
як
цей
випадок
стався.
До
цих
інформації про базові відсотки ставляться по-різному:
двох
типів
Статистичні базові відсотки зазвичай недооцінюють, а іноді
й узагалі ігнорують, якщо про випадок, який розглядається, є
конкретна інформація.
Каузальні
базові
конкретний
відсотки
випадок
і
розглядають
легко
як
інформацію
поєднують
з
про
іншою
інформацією, яка його стосується.
Каузальна версія завдання про таксі має стереотипну форму: водії
«Зелених»
таксі
небезпечні.
Стереотипи
—
це
твердження
про
групу, які приймаються (хоча б умовно) як факти про кожного її
члена. Ось два приклади:
Більшість випускників цієї школи в бідному районі вступають до вищих
навчальних закладів.
Велоспорт популярний у всій Франції.
Ці твердження охоче інтерпретуються як визначення властивості
окремих членів групи і вписуються в каузальну історію. Багато
випускників
цієї
школи,
що
розташована
в
бідному
районі,
прагнуть і здатні вчитись у вищих навчальних закладах, імовірно,
завдяки
У
якимось
французькій
стимулюють
сприятливим
культурі
та
зацікавлення
особливостям
суспільному
багатьох
житті
французів
цієї
є
школи.
сили,
велоспортом.
що
Ви
згадаєте ці факти, коли будете обмірковувати ймовірність того, чи
вступить
конкретний
зважувати,
чи
варто
випускник
цієї
згадувати
«Тур
школи
де
в
коледж,
Франс»
у
або
розмові
з французом, з яким ви щойно познайомилися.
Стереотипізація,
поняття
в
або
нашій
формування
культурі,
стереотипу,
але
я
—
це
використовую
негативне
його
як
нейтральне. Одна з основних характеристик Системи 1 полягає
в
представленні
категорій
як
норм
і
прототипів.
Саме
так
ми
думаємо про коней, холодильники і нью-йоркських поліцейських;
ми
тримаємо
«нормальних»
в
пам’яті
прикладів
із
уявлення
кожної
про
один
категорії.
або
Якщо
кілька
категорії
соціальні, то таке представлення називають стереотипами. Деякі
стереотипи катастрофічно помилкові, а формування неприязних
чи ворожих стереотипів призводить до жахливих наслідків, але
психологічних фактів не уникнути: ми представляємо категорії за
допомогою стереотипів — як істинних, так і хибних.
Ви, мабуть, помітили певну іронію: в контексті завдання про
таксі ігнорування інформації про базові відсотки — когнітивний
недолік, помилка в Баєсовому обґрунтуванні, тоді як бажаною є
довіра до каузальних базових відсотків. Формування стереотипів
про
в
водіїв
«Зелених»
іншому
на
контексті
роботу
жорсткі
проти
таксі
або
і
створення
соціальних
(наприклад,
складання
соціальні
підвищує
під
час
характеристики
законодавчо
стереотипів.
ситуаціях
точність
і
небажано
мусить
Однак
працевлаштування
працівника)
закріплені
Так
оцінки.
норми,
бути.
робити
існують
спрямовані
У
делікатних
потенційно
хибні
висновки про індивіда на підставі статистичних даних про групу.
Ми
вважаємо,
що
з
погляду
моралі
бажано
розглядати
базові
відсотки як загальні статистичні факти, а не як припущення, які
стосуються конкретних людей. Іншими словами, в цьому випадку
ми відкидаємо каузальні базові відсотки.
Соціальні
зокрема
й
норми,
спрямовані
неприйняття
проти
формування
профілювання,
корисні
стереотипів,
для
створення
більш цивілізованого і справедливого суспільства. Однак не варто
забувати,
неминуче
що
нехтування
призводить
до
обґрунтованими
неоптимальних
стереотипами
оцінок.
Протистояння
стереотипам — гідна схвалення з погляду моралі позиція, проте
не слід помилково дотримуватися спрощеної думки, що це не має
по
собі
жодних
наслідків.
Таку
ціну
варто
заплатити
заради
поліпшення суспільства, але заперечення, що такої ціни не існує,
хоч заспокоює душу і є політично коректним, все-таки науково
не
в
обґрунтоване.
активних
перевагу,
Евристику
політичних
нібито
не
афекту
дебатах.
часто
Принципи,
потребують
затрат,
використовують
яким
а
ми
ті,
віддаємо
що
нам
не подобаються, нібито не дають ніякої користі. Ми повинні бути
здатними на більше.
Каузальні ситуації
Ми
з
Амосом
склали
каузальних
базових
запозичили
в
варіанти
відсотків
психолога
Ісаака
завдання
про
належить
Айзена.
не
У
таксі,
нам
своїх
але
—
поняття
ми
його
експериментах
Айзен показував учасникам стислі описи студентів, які складали
іспити в Єльському університеті, і просив їх оцінити ймовірність
успішного
складання
каузальними
іспиту
базовими
кожним
відсотками
студентом.
було
просто:
Маніпулювати
Айзен
пояснив
одній групі, що студентів обрали з потоку, на якому 75 % склали
іспит, а іншій групі — що на досліджуваному потоці таких було
лише 25 %. Ця підміна справді потужна, адже базовий відсоток
пропонує негайний висновок про те, що іспит, який склали лише
25 %, надзвичайно складний. Складність іспиту, — це, безумовно,
один із каузальних факторів, що визначають результат кожного
студента.
Як
і
очікувалось,
учасники
експерименту
Айзена
виявилися досить чутливими до каузальних базових відсотків, тож
імовірність
того,
що
кожен
зі
студентів
складе
іспит
на
більш
успішному потоці, оцінили вище, ніж у групі з великим відсотком
тих, хто іспит провалив.
Айзен
застосував
експерименту
хитрий
думку
про
метод,
щоб
некаузальний
навіяти
базовий
учасникам
відсоток.
Він
розповів піддослідним, що групу студентів узяли з вибірки, яку
сформували зі студентів, які або склали іспит, або ні. Наприклад,
інформацію
про
групу
з
високим
показником
невдач
сформулювали так:
Експериментатор переважно цікавився причинами, чому іспит було провалено,
тому він склав вибірку, в якій 75 % студентів провалили іспит.
Зверніть
увагу
статистична
на
різницю.
інформація
про
Цей
базовий
вибірку,
з
якої
відсоток
було
—
взято
суто
окремі
випадки. Вона ніяк не пов’язана із поставленим питанням — чи
склав
іспит
кожен
окремий
студент.
Як
і
очікувалось,
явно
окреслені базові відсотки вплинули на оцінні судження набагато
менше, ніж статистично еквівалентні каузальні базові відсотки.
Система
1
може
впоратися
з
історіями,
де
між
елементами
встановлено каузальний зв’язок, але їй не до снаги статистичні
умовиводи. Звичайно, з погляду теорії Баєса ці версії еквівалентні.
Виникає
висновку:
спокуса
підсумувати,
каузальні
базові
що
відсотки
ми
дійшли
активно
задовільного
використовуються,
а статистичні факти тією чи іншою мірою ігноруються. Наступне
дослідження
—
одне
з
моїх
найулюбленіших
—
показує,
що
ситуація набагато складніша.
Чи можна навчити психології?
Завдання про навіжених таксистів і неймовірно складний іспит
ілюструють два типи висновків, які люди роблять із каузальних
базових
відсотків:
індивіду,
та
стереотипна
важлива
риса,
приписувана
особливість
ситуації,
окремому
що
впливає
на результат діяльності окремої людини. Учасники експериментів
зробили правильні висновки, і їхні оцінні судження покращилися.
На
жаль,
справи
не
завжди
складаються
так
вдало.
Класичний
експеримент, який я описую нижче, показує, що з інформації про
базові
відсотки
наявним
у
не
роблять
респондентів
підтверджує
не
умовиводів,
переконанням.
надто
приємний
які
Це
суперечать
дослідження
висновок:
уже
також
викладання
психології — це здебільшого марнування часу.
Цей
експеримент
провів
соціальний
психолог
Річард
Нісбетт
168
та його учень Юджин Борджіда в Мічиганському університеті
.
Піддослідним студентам розповіли про відомий експеримент, що
стосувався готовності допомагати і був проведений за кілька років
до
того
в
Нью-Йоркському
університеті.
Учасників
посадили
в окремі кабінки, і вони в переговорний пристрій розповідали про
своє особисте життя і проблеми. Вони мали говорити по черзі,
і кожен учасник мав на це дві хвилини. У певний відтинок часу
працював лише один мікрофон. Група складалася з шістьох осіб,
серед
яких
був
один
підставний
учасник
експерименту.
Відповідно до сценарію експериментаторів він говорив перший:
описував
з
явним
нападів,
свої
проблеми
занепокоєнням
особливо
у
з
адаптацією
зізнавався,
стресових
до
що
життя
в
схильний
умовах.
Потім
Нью-Йорку
до
і
судомних
можливість
висловитись отримували інші. Коли слово знову переходило до
підставного учасника, він починав хвилюватися, незв’язно щось
бурмотів, говорив, що відчуває наближення судом, і просив про
допомогу. Останні слова, які можна було від нього почути, були
крики:
«До-допоможі-і-іть
задихається].
Я...
я
е-е-е-е…
по-о-миии-раааю...
[звуки,
ніби
людина
по-ми-ра-а-аю...
су-до-
ми... [задушливі схлипи, а далі — тиша]». Автоматично вмикався
мікрофон
наступного
учасника,
а
від
людини,
яка,
можливо,
помирала, не було більше чути нічого.
Як,
по-вашому,
відомо,
що
допомогу.
вчинили
один
із
учасники
присутніх
Водночас
на
цей
бився
заклик
експерименту?
в
судомах
міг
і
Їм
було
просив
відреагувати
про
будь-хто
з учасників експерименту, тож, можливо, необхідності залишати
кабінку не було. Результати виявилися такі: із п’ятнадцяти осіб
лише
четверо
негайно
відреагували
на
заклик
про
допомогу.
Шестеро не вийшли з кабінок зовсім, а ще п’ятеро залишили свої
кабінки
нападу,
люди
згодом,
лише
вочевидь,
коли
починало
задихнулася.
відчувають
себе
здаватися,
Експеримент
звільненими
від
що
показує,
жертва
що
відповідальності,
деякі
якщо
169
знають, що інші чули те саме прохання про допомогу
Результати
вас
здивували?
Можливо.
Більшість
із
.
нас
уважає
себе гідними людьми, які поквапляться на допомогу в аналогічній
ситуації, і ми очікуємо, що й інші гідні люди вчинять так само.
Сенс експерименту, звичайно, полягає в тому, щоб спростувати ці
очікування.
Навіть
нормальні,
порядні
люди,
зокрема
і
ви,
не поспішають на допомогу потерпілому, якщо сподіваються, що
цю неприємну роботу візьмуть на себе інші.
Чи готові ви підтримати таке твердження: «Прочитавши опис
експерименту, я подумав, що негайно прийшов би на допомогу
незнайомцеві, і вчинив би так само, якби був із ним наодинці.
Мабуть,
я
помилявся.
допомогти,
людей
я
можу
зменшить
сильніше,
ніж
я
У
ситуації,
коли
залишитися
моє
осторонь.
відчуття
уявляв
це
інші
мають
Присутність
особистої
раніше»?
можливість
інших
відповідальності
Викладач
психології
сподівається, що ви засвоїте саме це. Чи зробили б ви такі самі
висновки самостійно?
Викладач
допомагати,
психології,
хоче,
щоб,
що
як
і
описує
у
дослідження
випадку
з
готовності
вигаданим
іспитом,
студенти розглядали низький базовий відсоток як каузальний —
точнісінько
університеті.
як
В
в
експерименті,
обох
проведеному
випадках
студенти
в
Єльському
повинні
зробити
висновок, що дивовижно високий відсоток невдач свідчить про
дуже
складний
іспит,
і
засвоїти
з
цього
урок:
якась
важлива
особливість ситуації, як, приміром, розсіювання відповідальності,
змушує
нормальних
і
гідних
людей,
зокрема
і
студентів,
поводитися напрочуд нечуйно.
Змінювати власну думку про людську природу дуже важко, але
змінювати
думку
про
себе
на
гіршу
—
ще
важче.
Нісбетт
і Борджіда підозрювали, що студенти намагатимуться уникнути
неприємної
розповісти
і
навіть
роботи.
на
Безумовно,
іспиті
повторять
відповідальності.
про
дослідження
«офіційну»
Але
чи
вони
будуть
готовності
інтерпретацію
справді
цілком
зміняться
про
їхні
здатні
допомагати
розсіювання
уявлення
про
людську природу? Щоб з’ясувати це, Нісбетт і Борджіда показали
студентам
відеозапис
бесід,
які
нібито
провели
з
двома
учасниками нью-йоркського експерименту. Розмови були короткі
і
невиразні.
Учасники
нормальними,
та
дозвілля,
буденним.
експерименту
гідними
ділилися
Після
людьми.
планами
перегляду
на
здавалися
Вони
приємними,
описували
майбутнє
відеозапису
—
усе
свої
було
студентів
хобі
цілком
просили
вгадати, як швидко ці люди прийшли на допомогу незнайомцеві,
в якого стався напад судом.
Щоб
застосувати
запитати
не
в
себе,
побачили
базовому
до
як
цього
би
ви
інтерв’ю.
завдання
оцінили
Відповідь
відсоткові.
Відомо,
Баєсів
цих
на
що
підхід,
двох
це
лише
ви
індивідів,
маєте
якби
питання
міститься
4
учасників
із
15
поквапилися на допомогу на перше ж прохання, тож імовірність,
що
якийсь
учасник
так
і
вчинив,
становить
27
%.
Іншими
словами, спочатку слід припустити, що він ніяк не відреагував.
Далі Баєсова логіка вимагає від вас уточнити оцінку відповідно до
будь-якої
Однак
одержаної
відеозаписи
інформації,
навмисно
що
стосується
зробили
цього
питання.
неінформативними
і
не давали змоги припустити, чи охоче ці люди готові були прийти
на
допомогу.
За
умові
відсутності
нової
корисної
інформації
Баєсове рішення полягає в тому, щоб спиратися на вихідні базові
відсотки.
Нісбетт і Борджіда попросили дві групи студентів переглянути
відео й оцінити поведінку двох осіб. Першій групі описали лише
сам
експеримент,
але
не
повідомили
про
його
результати.
Прогнози студентів цієї групи передавали їхні переконання про
людську натуру і розуміння ситуації. Як ви, мабуть, й очікували,
піддослідні
на
і
вирішили,
допомогу.
про
його
відповісти
Другій
що
групі
результати.
на
обидві
важливе
людини
повідомили
Порівняння
питання:
і
негайно
про
оцінок
чи
сам
двох
засвоїли
кинуться
експеримент,
груп
дозволяє
піддослідні
другої
групи урок із результатів дослідження і чи серйозно він вплинув
на
їхнє
мислення?
Відповідь
однозначна:
ні.
Прогнози
піддослідних із другої групи були такі самі, як і в студентів, що
не знали статистичних результатів експерименту. Попри те, що їм
були відомі базові відсотки в групі, з якої двох осіб відібрали для
відеозапису,
обидві
учасники
особи
експерименту
поквапляться
на
і
далі
стверджували,
допомогу
що
постраждалому
незнайомцеві.
Викладачів психології висновки з цього експерименту справді
бентежать
студентам
і
вселяють
про
у
поведінку
них
зневіру.
людей
в
Коли
ми
розповідаємо
експерименті
з
готовністю
допомагати, то очікуємо, що вони дізнаються щось нове, і хочемо
змінити їхнє сприйняття поведінки людей у конкретній ситуації.
В експерименті Нісбетт і Борджіди цієї мети не було досягнуто,
і немає підстав припускати, що результати дуже змінилися б, якби
дослідники
обрали
експеримент.
інший
Справді,
результати
іншого
соціального
тиску
згодом
дивовижний
вони
експерименту,
учасники
психологічний
повідомили
де
під
погоджувалися
про
подібні
впливом
м’якого
витримати
вельми
болючі удари електрошоку — болючіші, ніж будь-хто з нас (і з них
також)
узагалі
погодився
б.
Студенти
не
почали
по-новому
оцінювати вплив соціальних умов і не засвоїли для себе нічого
важливого
з
поведінки
експерименту.
випадково
піддослідні
не
стверджують
непомітно
обраних
змінили
Нісбетт
звільнити
Їхні
оцінки
незнайомців
поглядів
і
себе»
на
Борджіда,
(а
власної
свідчать,
власну
студенти
також
друзів
поведінки
і
реакцію.
чи
що
Як
«намагаються
знайомих)
від
висновків з експериментів, які їх дивують. І все-таки викладачам
психології
не
варто
зневірюватись,
адже
Нісбетт
і
Борджіда
з’ясували, як змусити студентів зрозуміти сенс експерименту про
готовність
і
допомогти.
розповіли
їм
про
Вони
набрали
експеримент,
але
нову
не
групу
студентів
повідомили
про
результати.
що
двоє
Показавши
людей
попросили
на
студентам
відео
вгадати
приголомшливий:
не
допомогли
загальні
оцінки
відеозаписи,
вони
незнайомцеві,
результати.
студентів
пояснили,
а
потім
Результат
виявилися
був
надзвичайно
точними.
Щоб навчити студентів будь-чого в галузі психології, чого вони
раніше
і
не
Борджіда
знали,
їх
з’ясували,
потрібно
що
здивувати.
дивовижні
Але
статистичні
чим?
Нісбетт
факти
нічого
не вчать. Однак, коли студентів вражали окремі цікаві випадки
(як,
на
наприклад,
допомогу
узагальнення
в
і
двоє
приємних
біді),
це
висновку,
що
людей,
які
підштовхувало
допомагати
їх
не
прийшли
до
важче,
негайного
аніж
здається
на перший погляд. Нісбетт і Борджіда описують результати своїх
досліджень однією фразою, яка добре запам’ятовується:
Небажання учасників виводити часткове із загального було компенсоване лише
їхнім бажанням виводити загальне з часткового.
Цей висновок надзвичайно важливий. Люди, яким розповідають
приголомшливі статистичні факти про людську поведінку, часто
хочуть поділитися ними з друзями, але їхнє розуміння світу при
цьому
необов’язково
змінюється.
Перевірити,
чи
навчилися
ви
психології, можна лише з’ясувавши, чи змінилося ваше розуміння
ситуацій, з якими ви стикаєтесь, а не за тим, чи засвоїли ви новий
факт.
Між
роздумами
нашими
про
роздумами
окремі
про
випадки
статистику
існує
і
нашими
величезна
прірва.
Статистичні результати з каузальною інтерпретацією впливають
на
нас
дужче,
ніж
некаузальна
інформація.
Проте
навіть
переконлива каузальна статистика не змінить давніх переконань
або
думок,
що
ґрунтуються
дивовижні
поодинокі
набагато
ефективнішими
невідповідність
історії.
Саме
випадки
необхідно
тому
на
ця
особистому
справляють
у
сильний
викладанні
дозволити
книжка
досвіді.
і
вплив
психології,
включити
містить
Натомість
до
питання,
і
є
бо
каузальної
адресовані
читачеві особисто. Ви легше навчитеся чогось, якщо здивуєтеся
власній поведінці, а не коли почуєте дивовижну інформацію про
людей загалом.
Розмови про причини і статистики
«Ми не можемо зробити висновок, що вони засвоїли для себе урок зі звичайної
статистики. Продемонструймо їм кілька типових випадків, щоб вплинути на їхню
Систему 1».
«Не переймайтеся тим, що цією статистичною інформацією знехтують. Зовсім ні —
її миттєво використають для створення стереотипу».
РОЗДІЛ 17. РЕГРЕСІЯ ДО СЕРЕДНЬОГО
О
дне
зі
з
найприємніших
мною,
коли
навчання
важливий
я
осяянь
викладав
інструкторам
принцип
у
ВПС
моїй
психологію
Ізраїлю.
відпрацювання
кар’єрі
Я
навичок:
сталося
ефективного
пояснював
їм
заохочення
за
поліпшення результатів працює ефективніше, ніж покарання за
помилки.
Це
припущення
неодноразово
підтверджували
результати досліджень на голубах, щурах, людях та інших істотах.
Коли
я
скінчив
свій
натхненний
виступ,
один
із найдосвідченіших інструкторів у групі підняв руку і виголосив
власну коротку промову. Спочатку він погодився, що, можливо,
птахам заохочення і допомагають, однак відмовився визнавати,
що
похвала
діє
на
курсантів.
Він
сказав
таке:
«Я
неодноразово
хвалив курсантів за чисте виконання фігури вищого пілотажу. Під
час наступної спроби виконати таку саму фігуру вони зазвичай
справляються гірше. Проте коли я лаю їх за погане виконання, то
зазвичай наступного разу в них виходить краще. Тож, будь ласка,
не розповідайте нам, що заохочення працює, а покарання — ні,
тому що насправді все навпаки».
Це
був
той
статистичний
новому
радісний
принцип,
світлі.
момент
який
Інструктор
осяяння,
викладав
мав
рацію
коли
багато
і
я
побачив
років,
водночас
у
зовсім
цілковито
помилявся! Його спостереження були правильні й проникливі: за
випадками,
коли
він
хвалив
за
виконання
маневру,
з
високою
ймовірністю йшли розчарування, а за покараннями — зазвичай
поліпшення. Однак його висновок про ефективність заохочення
і
покарання
інструктор,
завдяки
був
відоме
абсолютно
як
випадковим
ефект
помилковий.
регресії
коливанням
у
до
Те,
що
середнього,
якості
спостерігав
що
виникає
виконання.
Звісно,
хвалили лише тих, хто виконував маневри краще, ніж посередньо.
Однак
і
курсантові
наступна
спроба
на
цій
була
спробі,
гіршою
мабуть,
незалежно
просто
від
того,
пощастило,
похвалили
його чи ні. І навпаки: інструктор гиркав на курсанта, якщо той
виконував
завдання
незвично
погано,
і
тому
наступна
спроба
була
би
вдалішою
коливанням
незалежно
випадкового
від
процесу
дій
інструктора.
інструктор
Неминучим
надав
каузальної
інтерпретації.
Це був виклик, і я мав на нього відповісти, але лекцію з алгебри
прогнозування
навряд
чи
сприйняли
б
з
ентузіазмом.
Я
взяв
крейду, намалював на підлозі ціль і попросив кожного з присутніх
стати до неї спиною і, не дивлячись, кинути в неї дві монети. Ми
виміряли відстані до цілі і записали на дошці обидва результати
для
кожного
учасника,
послідовності
З’ясувалося,
першої
на
те,
що
від
були
натомість
зазвичай
що
неодноразове
(але
кращі,
у
тих,
виходило
написане
потім
найслабшої
більшість
спроби
влучними,
вдруге
—
а
на
не
на
хто
найкращої
всі)
з
тих,
певній
першої
спроби.
погано
впорався
Я
звернув
вищого
з
їх
кого
спробі
збігалося
фігур
у
у
другій
краще.
дошці
виконання
до
вибудували
були
не
такими
першого
увагу
тим,
результати
що
пілотажу:
разу,
інструкторів
я
почув
за
про
поганими
результатами йшло поліпшення, а за хорошими — погіршення,
без будь-якого заохочення чи покарання.
У
той
день
потрапили
в
я
відкрив
пастку
для
обставин:
себе,
коли
що
льотчики-інструктори
вони
сварили
курсантів
за
погані результати, їм здавалося, що вони досягали поліпшення,
проте насправді покарання не давало жодного ефекту. Ба більше,
в
цю
пастку
особливість
потрапляють
людської
не
лише
натури:
вони.
зворотний
Я
виявив
зв’язок,
важливу
який
ми
отримуємо від життя, насправді дещо спотворений. Ми схильні
бути милими у ставленні до інших людей, коли вони роблять нам
щось
приємне,
Виходить,
що
з
і
дратуємося,
погляду
коли
статистики
вони
нас
цього
карають
не
за
роблять.
те,
що
ми
робимо щось добре, і винагороджують, коли чинимо зле.
Талант і удача
Кілька
«Едж»,
років
тому
попросив
Джон
кількох
Брокман,
учених
редактор
розповісти
рівняння». Я запропонував такі:
успіх = талант + удача
великий успіх = трохи більше таланту + багато удачі
онлайн-журналу
про
їхні
«улюблені
Нас не дивує думка про те, що везіння часто допомагає досягти
успіху,
та
водночас,
професійного
висновків.
якщо
турніру
Щоб
з
не
застосувати
гольфу,
вона
ускладнювати
її
до
перших
спонукає
завдання,
21
в обидва дні середній показник був 72 пар
на
з
гравці,
чий
рахунком
66.
перший
Про
що
день
минув
свідчить
до
дуже
такий
.
двох
днів
несподіваних
припустімо,
Ми
добре
чудовий
що
зосередимося
і
завершився
результат?
Ми
одразу робимо висновок, що цей гольфіст — талановитіший за
середньостатистичного
учасника
турніру.
Формула
успіху
допускає і другий висновок: у цього гравця день був удаліший, ніж
в решти учасників. Якщо ви згодні з тим, що і талант, і везіння —
складники успіху, то висновок про те, що гравцеві пощастило, так
само обґрунтований, як і висновок про його хист.
З тієї ж причини є всі підстави зробити висновок, що гольфіст,
який того самого дня набрав на 5 очок більше, ніж пар, — досить
слабкий гравець і в нього був поганий день. Звичайно, ви нічого
не знаєте напевно. Цілком можливо, що гравець, який набрав 77
очок, насправді дуже талановитий, але в нього видався абсолютно
жахливий
день.
Хоча
ці
висновки
з
рахунку
після
закінчення
першого дня не остаточні, вони цілком правдоподібні та частіше
будуть правильні, ніж хибні:
результат, кращий за середній, у 1-й день = талант, вищий за середній + везіння в 1й день
та
результат, гірший за середній, у 1-й день = талант, менший за середній + невдача
в 1-й день
Тепер припустімо, що вам відомий результат гольфіста в перший
день,
і
вас
просять
спрогнозувати
його
для
другого
дня.
Ви
очікуєте, що талант гольфіста залишиться на тому ж рівні, тож
найкраще
ваше
припущення
«результат,
кращий
за
середній»,
для
а
першого
для
другого
гольфіста,
—
—
за
«гірший
середній». Удача — це, звичайно, інша річ. Передбачити везіння
гольфістів у другий (та й у будь-який інший) день неможливо, тож
найкраще — припустити, що воно буде середнім: ані добрим, ані
поганим. Це означає, що, за відсутності іншої інформації, роблячи
припущення
про
результати
гравців
на
другий
день,
не
варто
розраховувати, що вони повторять результати першого дня. Усе,
що ви можете сказати, це:
Гольфіст, який добре зіграв першого дня, імовірно, на другий
день теж зіграє непогано, але гірше, ніж у перший день, адже
незвичайне
везіння
першого
дня
навряд
чи
збережеться
і впродовж дня наступного.
Гольфіст, який зіграв погано в перший день, швидше за все, і
на другий день покаже результати гірші за середні, але кращі
порівняно
із
попереднім
результатом,
бо
його
невезіння
навряд чи триватиме й далі.
Ми також очікуємо, що різниця між результатами двох гольфістів
зменшиться
на
другий
день,
хоча
надійніше
припустити,
що
перший спортсмен усе-таки зіграє краще, ніж другий.
Мої
студенти
прогнози
завжди
результатів
дивуються,
другого
дня
коли
чують,
скромніші
що
і
кращі
ближчі
до
середнього значення, ніж ті факти, на яких ґрунтуються самі ці
прогнози
модель
(тобто
результати
називається
«екстремальніші»,
за
регресією
вихідні
перший
до
дані,
то
день).
середнього.
більш
Саме
Що
тому
вищі,
очікуване
така
тобто
регресивне
зменшення, адже надзвичайно гарний результат передбачає дуже
вдалий день. Регресивне прогнозування раціональне, але немає
гарантій його точності. Дехто з-поміж гольфістів, які набрали 66
очок у перший день, ще краще впорається на другий, якщо їм
таланитиме
ще
більше.
Більшість
гравців
покажуть
гірші
результати, бо їхнє везіння вже не буде вищим за середнє.
А
тепер
повернімося
результатами
другого
в
дня
минуле.
і
Проранжуйте
подивіться
на
гравців
їхні
за
результати
в перший день: ви побачите таку саму регресію до середнього.
Кращим гольфістам другого дня, найімовірніше, таланило, тому
найбільш правильне припущення — у перший день їм щастило
менше,
а
тому
спостерігаєте
їхній
результат
регресію,
коли
був
гірший.
намагаєтеся
Той
факт,
спрогнозувати
що
ви
подію,
яка відбулася раніше, на підставі пізнішої, має переконати вас, що
ця регресія не має каузального пояснення.
Ефекти
регресії
справді
всюдисущі,
а
заразом
—
і
помилкові
пояснення їхніх причин. Відомий приклад — так зване прокляття
«Спортс Іллюстрейтед». Стверджують, що спортсмен, чий портрет
опублікований
на
погані
на
результати
самовпевненість
уважають
обкладинці
і
страх
основними
пояснення.
Для
результатів
у
не
щоб
виправдати
спортсмен
має
на
Надмірну
очікувань
зазвичай
існує
і
простіше
обкладинку
досягти
сезоні,
приречений
сезоні.
проте
потрапити
попередньому
журналу,
наступному
причинами,
того,
Іллюстрейтед»,
в
цього
«Спортс
приголомшливих
зокрема,
мабуть,
і
завдяки
везінню, а воно вкрай мінливе.
Коли
я
ми
дивився
з
Амосом
зимові
писали
статтю
Олімпійські
про
інтуїтивні
прогнози,
—
змагання
чоловіків
ігри
зі стрибків на лижах з трампліна. Кожен учасник має дві спроби,
за якими підраховують остаточний результат. Я здивувався, коли
почув,
що
каже
коментатор,
поки
спортсмени
готуються
до
другого стрибка: «Норвежець відмінно виконав перший стрибок,
але тепер він буде напружений, намагатиметься захистити свою
позицію
і,
найімовірніше,
стрибне
гірше»;
або
«Шведський
спортсмен погано виконав перший стрибок; він знає, що йому
нічого
втрачати,
стрибнути
тож
краще».
середнього
і
буде
Коментатор,
вигадав
безпідставними
розкутий,
очевидно,
каузальну
поясненнями,
і
це
допоможе
помітив
історію
яка,
до
регресію
з
речі,
йому
до
абсолютно
цілком
могла
відповідати дійсності. Якби ми міряли пульс спортсменів перед
кожним
стрибком,
то,
можливо,
з’ясували
б,
що
вони
більш
розслаблені після першої невдачі. А може й ні. Важливо пам’ятати,
що не варто шукати пояснень для зміни результатів від першої
спроби до другої. З погляду математики це неминучий наслідок
того,
що
на
результат
першого
стрибка
впливало
везіння.
Не надто задовільна історія (нам усім більше до вподоби було б
каузальне пояснення), але це правда.
Розуміння регресії до середнього
Незалежно
від
того,
не
помічають
феномену
регресії
чи
неправильно його пояснюють, він чужий для людського розуму.
Такий
чужий,
що
регресію
вперше
розпізнали
та
осмислили
на двісті років пізніше, ніж теорію гравітації та диференціальне
числення.
Крім
того,
для
пояснення
самої
регресії
знадобився
один із кращих британських умів XIX століття, і для нього це теж
було нелегко.
Першим описав це явище сер Френсіс Ґальтон, троюрідний брат
Чарльза Дарвіна й людина енциклопедичного розуму. Ви можете
відчути захват від цього відкриття, яке він презентував у статті під
назвою
«Регресія
до
посередності
в
успадкуванні»,
що
була
опублікована в 1886 році. У ній ідеться про вимірювання розміру
кількох
послідовних
поколінь
насіння
і
про
порівняння
зросту
дітей зі зростом їхніх батьків. Про насіння він пише так:
Одержані результати видаються вельми цікавими, і я взяв їх за основу своєї лекції,
яку прочитав 9 лютого 1877 року в Королівському інституті. Експерименти
показали, що потомство не було схоже на батьків за розміром, але завжди
виявлялося більш посереднім, ніж батьки, тобто було меншим у великих батьків або
більшим у маленьких за розміром... Експерименти також показали, що середня
дочірня регресія потомства до посередності прямо пропорційна відхиленню
батьків від неї.
Ґальтон,
очевидно,
інституті
—
чекав,
що
найдавнішій
вчена
аудиторія
незалежній
в
Королівському
дослідницькій
установі
світу — так само здивується його «вельми цікавим результатам
спостережень», як і він сам. Проте насправді цікавим видається те,
що його здивувала звичайна статистична закономірність. Ефекти
регресії можна помітити всюди, але ми їх не розпізнаємо. Вона
ховається на видноті. Ґальтону знадобилося кілька років, щоб від
відкриття
спадкової
регресії
розмірів
перейти
до
ширшого
розуміння того, що регресія неминуче виникає, коли кореляція
між
двома
величинами
не
ідеальна.
У
цьому
йому
допомогли
170
видатні статистики того часу
Серед
і
перешкод,
проблема
які
.
Ґальтону
вимірювання
регресії
довелося
між
подолати,
величинами,
що
була
самі
вимірюються в різних одиницях (наприклад, корисність і вміння
грати на піаніно). Їх вимірюють, узявши все населення за еталон
чи
стандарт
на
фортепіано
школи,
а
для
порівняння.
виміряли
результати
у
Уявіть,
100
дітей
розташували
що
з
вагу
усіх
в
і
вміння
класів
грати
початкової
послідовності
від
максимальної до мінімальної величини за кожним показником.
Якщо Джейн посідає третє місце в рейтингу з музики і двадцять
сьоме за вагою, можна сказати, що її гра на фортепіано краща,
ніж її зріст. Для спрощення зробімо кілька припущень.
У будь-якому віці:
Успіхи в грі на фортепіано залежать лише від кількості годин
занять на тиждень.
Корисність залежить лише від кількості спожитого морозива.
Споживання
морозива
і
кількість
тижневих
занять
музикою — незалежні величини.
Тепер за допомогою рангів — позицій у списку (або стандартних
оцінок,
як
їх
воліють
171
називати
статистики
)
—
ми
можемо
записати деякі рівняння:
корисність = вік + споживання морозива
гра на фортепіано = вік + кількість щотижневих годин занять
Ви
у
можете
спробах
побачити,
що
спрогнозувати
регресія
рівень
до
гри
середнього
на
піаніно
виникатиме
за
вагою
або
навпаки. Якщо про Тома ви знаєте лише те, що він дванадцятий за
вагою
(набагато
статистичний
вищий
за
висновок,
середній
що
Том,
показник),
можна
імовірно,
зробити
старший
від
середнього віку в групі і, можливо, споживає більше морозива,
ніж інші. Якщо Ви знаєте про Барбару лише те, що вона вісімдесят
п’ята
за
грою
значення
на
фортепіано
показник
у
групі),
(набагато
ви
можете
нижчий
від
зробити
середнього
висновок,
що
Барбара, швидше за все, ще маленька і, мабуть, приділяє заняттям
менше часу, ніж інші дітлахи.
Коефіцієнт кореляції між двома величинами, що варіюється від
0 до 1, — це і є міра відносної ваги факторів, які їх зумовлюють.
Наприклад, у кожного з нас — половина генів кожного з наших
батьків, і для ознак, на які фактори навколишнього середовища
впливають
слабко
(скажімо,
зріст),
кореляція
між
батьками
172
і дитиною не буде суттєво відрізнятися від 0,50
. Для кращого
розуміння кореляції як певного мірила наведу кілька прикладів
коефіцієнтів кореляції:
Кореляція між розмірами об’єктів, виміряних у метричних
або в британських імперських одиницях, дорівнює 1. Кожен
фактор,
який
впливає
на
одну
систему
вимірювання,
водночас впливає і на іншу; 100 % детермінант є спільними.
Кореляція
надали
між
вагою
самі
і
зростом,
респонденти,
відповідно
для
до
дорослих
даних,
що
американців
173
(чоловіків) становить 0,41
. Якщо ви включите в цю групу
жінок і дітей, то кореляція буде набагато вищою, бо стать
і вік індивіда впливають на їхній зріст і вагу, що збільшує
відносні значення загальних факторів.
Кореляція між шкільними тестами незалежного зовнішнього
оцінювання
і
навчальному
кореляція
та
середнім
закладі
між
успіхами
в
балом
успішності
приблизно
тестами
на
магістратурі
дорівнює
у
0,60.
інтелектуальні
набагато
вищому
нижча:
Однак
здібності
здебільшого
тому, що рівень здібностей у цій групі не дуже варіюється.
Якщо всі мають приблизно однакові здібності, то відмінності
в
цьому
параметрі
навряд
чи
зможуть
сильно
вплинути
на показник успішності.
Кореляція між прибутком і рівнем освіти в США становить
174
приблизно 0,40
.
Кореляція
прибутком
між
сім’ї
та
останніми
чотирма
цифрами номера їхнього телефону дорівнює 0.
Френсісу Ґальтону знадобилося кілька років, щоб зрозуміти, що
кореляція і регресія — це не дві різні концепції, а два погляди
175
на одне й те саме явище
воно
не
має
дивовижні
ідеальна,
. Загальне правило досить просте, але
наслідки:
спостерігається
у
випадках,
регресія
до
коли
кореляція
середнього.
Щоб
проілюструвати відкриття Ґальтона, розгляньмо припущення, яке
багато хто вважає доволі цікавим:
Дуже розумні жінки схильні виходити заміж за менш розумних, ніж вони, чоловіків.
На вечірці ви можете ініціювати цікаву розмову, якщо попросите
ваших
приятелів
дискутувати.
намагатимуться
каузальних
прагнуть
пояснити
Навіть
цей
люди,
інтерпретувати
термінів.
уникнути
Хтось
вони
знайомі
це
може
конкуренції
факт:
з
точно
зі
статистикою,
твердження
подумати,
що
розумними
почнуть
за
допомогою
розумні
жінки
чоловіками,
або
припустить,
чоловіка,
з
що
тому
розумними
більше
вони
що
змушені
розумні
жінками.
складних
і
йти
чоловіки
Упродовж
цікавих
на
компроміси
не
вдалої
пояснень.
А
хочуть
вечірки
тепер
у
виборі
змагатися
з’явиться
поміркуйте
ще
над
таким твердженням:
Кореляція між показниками інтелекту подружжя не ідеальна.
Це
твердження,
без
сумніву,
правильне,
а
відтак
—
зовсім
не цікаве. А хто ж узагалі очікує ідеальної кореляції? Тут немає
чого пояснювати. Однак ці два твердження еквівалентні з погляду
алгебри. Якщо кореляція між показниками інтелекту подружжя
не
ідеальна
(і
якщо
жінки
і
чоловіки
в
середньому
не відрізняються за інтелектом), то математично неминуче, що
розумні жінки вийдуть заміж за чоловіків, які в середньому будуть
менш розумними (і, звісно, навпаки). Регресія до середнього, яку
ми
спостерігаємо,
не
може
бути
цікавішою
або
підлягати
простішому поясненню, ніж неідеальна кореляція.
Ви,
мабуть,
збагнути
співчуваєте
явище
зауважував,
що
Ґальтону
регресії.
якщо
через
Статистик
питання
про
його
Девід
нелегкі
спроби
Фрідман
регресію
колись
спливає
в
ході
судового розгляду, та сторона, якій доводиться пояснювати суть
цього явища присяжним, програє справу. Чому це так складно?
Головна причина труднощів — регулярно повторювана тема цієї
книжки: наш розум схильний до причинно-наслідкових пояснень
і
не
дуже
добре
привертає
причину,
нашу
а
дає
раду
увагу,
точніше
зберігається
в
—
пам’яті.
«сухій
статистиці».
асоціативна
пам’ять
активується
будь-яка
Каузальні
пояснення
Якщо
якась
починає
подія
шукати
причина,
що
підшукуються
її
вже
і
за
умови виявлення регресії, але вони будуть хибними, бо насправді
регресія до середнього має пояснення, але не має причин. Нашу
увагу під час турнірів з гольфу привертає посередня гра в другий
день
тих
гольфістів,
пояснення
полягає
які
в
добре
тому,
що
грали
цим
першого
дня.
гольфістам
Найкраще
надзвичайно
поталанило в перший день, але такому поясненню не вистачає
сили
каузальності,
хто
якої
платимо
тим,
регресії.
Коментатор
прагне
вигадує
на
для
каналі
наш
нас
розум.
цікаві
ділових
Справді,
ми
пояснення
новин,
який
добре
ефекту
слушно
зауважить,
що
«для
бізнесу
цей
рік
був
кращий,
тому
що
минулий рік був гірший», мабуть, недовго перебуватиме в ефірі.
Труднощі, пов’язані із розумінням явища регресії, виникають
у
нас
і
через
інструкцій
(а
Систему
в
1,
і
через
багатьох
Систему
випадках
2.
Без
навіть
додаткових
після
деякого
ознайомлення зі статистикою) зв’язок між кореляцією і регресією
залишається
і
засвоїти.
незрозумілим.
Частково
надавати
це
Системі
зумовлено
причинно-наслідкові
2
важко
його
наполегливими
пояснення
збагнути
вимогами
—
функцією
і специфікою Системи 1.
У дітей з депресією в разі лікування напоями-енергетиками стан суттєво
покращується через три місяці.
Я
вигадав
цей
повідомлення
—
газетний
правда:
заголовок,
якщо
але
якийсь
час
факт
поїти
цього
напоями-
енергетиками дітей, які страждають на депресію, спостерігається
значне
покращення.
поліпшиться,
якщо
Стан
вони
дітей
щодня
по
із
депресією
п’ять
так
хвилин
само
стоятимуть
на голові або по двадцять хвилин гладитимуть котів. Більшість
людей,
які
читають
такі
заголовки,
автоматично
для
себе
вирішують, що поліпшення відбувається завдяки енергетичному
напою
або
іграм
з
котом,
але
такий
висновок
абсолютно
не обґрунтований. Діти в стані депресії — це екстремальна група,
адже вони засмучені сильніше за інших дітей, а такі екстремальні
групи згодом регресують до середнього. Кореляція між рівнями
депресії під час послідовних перевірок аж ніяк не ідеальна, тож
регресія до середнього також неминуча: дітям із депресією згодом
стане трохи легше, навіть якщо вони не будуть гладити котиків
і пити «Ред Булл». Щоб сформулювати висновок про ефективність
енергетичного
необхідно
напою
порівняти
(чи
будь-якого
групу
іншого
пацієнтів,
які
способу
його
терапії),
отримують,
з «контрольною групою», яка зовсім не одержує лікування (або ж,
що ще краще, одержує плацебо). Очікується, що контрольна група
покаже
поліпшення
експерименту
пацієнтів,
які
полягає
лише
в
отримують
пояснити регресія.
за
рахунок
з’ясуванні,
лікування,
чи
регресії,
а
покращується
більше,
ніж
це
мета
стан
може
Неправильна
притаманна
Говард
каузальна
не
Вейнер
припустилися
лише
склав
такої
інтерпретація
читачам
довгий
самої
ефекту
популярної
список
помилки,
преси.
видатних
тобто
регресії
Статистик
дослідників,
сплутали
які
кореляцію
176
з каузальністю
у
. Ефект регресії — це поширене джерело проблем
дослідженнях,
тож
у
досвідчених
науковців
розвивається
здоровий страх потрапити в пастку необґрунтованих причиннонаслідкових висновків.
Один
із
прогнозах
моїх
улюблених
узято
з
чудової
прикладів
книги
помилки
Макса
в
інтуїтивних
Базермана
«Оціночні
судження в ухваленні управлінських рішень»:
Ви прогнозуєте обсяги продажів у мережі магазинів. Усі магазини мережі подібні
за розміром та асортиментом, але різниця в обсягах продажів у них зумовлена
розташуванням, конкуренцією та іншими випадковими факторами. Вам надали
результати за 2011 рік, попросили спрогнозувати продажі в 2012-му і наказали
дотримуватися загального прогнозу економістів про те, що зростання продажів
у цілому становитиме 10 %. Як би ви заповнили таку таблицю?
№ магазину 2011
Прочитавши
2012
1
11 000 000 доларів -----------
2
23 000 000 доларів -----------
3
18 000 000 доларів -----------
4
29 000 000 доларів -----------
Усього
61 000 000 доларів 67 000 000 доларів
цей
розділ,
ви
вже
знаєте,
що
очевидне
рішення
додати по 10 % до продажів кожного з магазинів — неправильне.
Ваш
прогноз
мусить
бути
регресивним,
тобто
для
магазинів
із поганими результатами слід додати більше 10 %, а для решти —
додати менше (чи навіть відняти). Однак якщо ви спитаєте про це
інших,
то
в
більшості
людей
це
завдання
викликатиме
подив:
навіщо питати в них про очевидне? Як виявив Ґальтон, поняття
регресії аж ніяк не очевидне.
Розмови про регресію до середнього
«Вона стверджує, що зі свого досвіду знає, що критика ефективніша за похвалу.
Проте вона не розуміє, що все це зумовлено регресією до середнього».
«Можливо, друга співбесіда вразила нас менше, тому що він боявся нас
розчарувати. Однак, швидше за все, перша співбесіда минула незвично добре».
«Наша процедура відбору непогана, однак не ідеальна, тож нам слід очікувати
регресії. Нам не варто дивуватися, що навіть найкращі кандидати часто
не відповідають нашим очікуванням».
21 Пар (скорочено від паритет) — кількість ударів, які має зробити гольфіст, щоб
пройти лунку; різновиди пар залежать від відстані і місця старту до лунки; сума пар усіх
лунок становить загальний пар поля, який для поля на 18 лунок зазвичай дорівнює 72
пар; на основі пар підбивають підсумки гри та оцінюють рівень гольфістів. — Прим. пер.
РОЗДІЛ 18. ЯК ДАТИ РАДУ ІНТУЇТИВНИМ
ПРОГНОЗАМ
У
житті ми безліч разів стикаємося з потребою робити прогнози.
Економісти
прогнозують
аналітики
—
доходи,
венчурні
капіталісти
інфляцію
військові
—
і
безробіття,
експерти
—
прибутковість
фінансові
кількість
жертв,
компаній,
видавці
та продюсери моделюють цільові аудиторії, підрядники оцінюють
час
на
на
виконання
страви
потрібну
в
У
своєму
меню,
для
визначають
проекту,
інженери
зведення
кількість
особистому
шеф-кухарі
розраховують
будівлі,
машин,
житті
передбачають
командири
необхідних
ми
кількість
бетону,
пожежних
для
прогнозуємо
попит
гасіння
реакцію
бригад
пожежі.
подружжя
на запропонований переїзд або власну здатність призвичаюватися
до нового робочого місця.
Деякі оцінки-прогнози, які, наприклад, здійснюють інженери,
здебільшого ґрунтуються на даних таблиць, точних обчисленнях
і ретельному аналізі результатів, які спостерігалися в аналогічних
випадках. Інші передбачення залучають інтуїцію Системи 1 у двох
основних
формах.
спираються
отримала
й
на
Деякі
навички
завдяки
автоматичні
інтуїтивні
та
професійний
повторенню
оцінки
та
передчуття
досвід,
певного
вибори
насамперед
які
досвіду.
гросмейстерів,
людина
Швидкі
пожежників
і лікарів, які описав Гері Кляйн у своїй книзі «Джерело сили» та
в
інших
роботах,
ілюструють
професійну
інтуїцію:
шлях
розв’язання поточної проблеми швидко спадає на думку завдяки
активації знайомих підказок.
Інші
інтуїтивні
передчуття,
які
іноді
складно
суб’єктивно
відрізнити від перших, виникають у ході евристичних процедур,
які часто замінюють поставлене складне питання легшим. Можна
впевнено
формулювати
ґрунтуються
Звичайно,
на
багато
інтуїтивні
нерегресивних
рішень,
судження,
оцінках
особливо
в
навіть
якщо
слабких
професійних
вони
доказів.
галузях,
супроводжуються поєднанням аналізу та інтуїції.
Нерегресивне передчуття
Згадаймо нашу давню знайому:
Джулі навчається на випускному курсі в університеті штату. Вона вільно читала
в чотири роки. Який її середній бал в університеті?
Люди,
знайомі
називають
з
число
американською
—
переважно
системою
близьке
до
освіти,
3,7
або
швидко
3,8.
Як
це
відбувається? Тут активуються кілька операцій Системи 1.
Відшукується
каузальний
зв’язок
між
вихідними
даними
(умінням Джулі читати) і метою прогнозу (середнім балом).
Зв’язок
може
бути
непрямим.
У
цьому
випадку
і
вміння
читати в ранньому віці, і високий середній бал — показники
хороших
існувати
інтелектуальних
якийсь
здібностей,
зв’язок.
Ви
а
(ваша
отже
повинен
Система
2),
най-
імовірніше, відкинете інформацію про те, що Джулі виграла
змагання рибалок-любителів або ж досягла успіху у важкій
атлетиці в старших класах, як таку, що не стосується справи.
Процес,
по
суті,
дихотомічний:
ми
здатні
відкинути
інформацію як хибну чи нерелевантну, але брати до уваги
дрібніші
недоліки
даних
і
реагувати
на
них
Система
1
не вміє. У результаті інтуїтивні передбачення майже зовсім
не враховують реальної прогностичної цінності інформації.
Щойно зв’язок виявлений (як у випадку з раннім читанням
Джулі),
одразу
асоціативна
застосовується
пам’ять
швидко
й
принцип
WYSIATI:
автоматично
конструює
найкращу історію, яку можна побудувати на підставі наявної
інформації.
Потім
дані
оцінюються
стосовно
відповідної
норми.
Наскільки незвично для чотирирічної дитини вміти вільно
читати?
Дитину
Яка
відносна
порівнюють
референтною),
в
щоденній
яка
із
частка
певною
також
практиці
дітей
так
не
і
має
групою
цілком
буває
—
такі
(ми
досягнення?
називаємо
визначена,
якщо
її
але
випускника
університету описують як «досить розумного», вам навряд чи
треба
запитувати:
«Коли
ви
кажете
“досить
розумний”,
то
яку референтну групу маєте на увазі?».
Далі
відбувається
Відповідь
на
підмінюється
здібності
самий
в
заміна
питання
оцінкою
дитячому
результат
і
і
про
порівняння
середній
ненадійних
віці.
за
У
бал
свідчень
відсотках
середній
бал,
інтенсивності.
в
університеті
про
Джулі
і
за
когнітивні
отримає
вміння
той
читати
в ранньому дитинстві.
У
питанні
шкалою
було
зазначено,
середнього
балу,
що
що
відповідь
потребує
слід
ще
надати
однієї
дії
за
—
порівняння інтенсивності загального враження від досягнень
Джулі
в
навчанні
із
середнім
балом
в
університеті,
що
є
свідченням її таланту. Останній крок — це співвідношення
враження
про
відносну
успішність
Джулі
із
відповідним
середнім балом.
Порівняння інтенсивності зумовлює такі ж крайні прогнози, як
і дані, на яких вони ґрунтуються; через це люди дають однакові
відповіді на два абсолютно різні питання:
Який процентильний бал Джулі за здатність читати в ранньому віці?
Який процентильний бал Джулі за середній бал навчання?
Зараз
Я
ви
легко
перерахував
кваліфікуєте
ці
дії
в
всі
певній
ці
дії
як
функцію
послідовності,
Системи
але,
1.
зрозуміло,
поширення активації в асоціативній пам’яті відбувається інакше.
Уявіть,
що
активації,
спочатку
який
сам
інформація
себе
і
питання
підживлює
і
запускають
врешті-решт
процес
зупиняється
на найбільш когерентному з можливих рішень.
Якось
ми
з
дослідження
Амосом
оцінити
запропонували
характеристики
учасникам
восьми
нашого
першокурсників
університету, які нібито склав консультант-психолог на підставі
вступних
співбесід.
Кожна
характеристика
містила
прикметників, наприклад:
розумний, упевнений у собі, начитаний, працьовитий, допитливий
Деяких учасників ми попросили відповісти на два питання:
п’ять
Яке враження, з огляду на наведені характеристики, склалось у вас про їхні
здібності до навчання?
Який відсоток характеристик першокурсників, на вашу думку, справив би на вас
сильніше враження?
Ці
питання
потребують
порівняння
цих
студентів,
складених
існування
таких
описів
норм
оцінювання
із
вашими
данних
нормами
на
підставі
характеристик
психологами-консультантами.
видається
дуже
дивним.
Хоч
Сам
ви,
мабуть,
не знаєте, як ці уявлення у вас сформувались, але досить чітко
відчуваєте рівень ентузіазму в цьому описі: психолог уважає, що
студент
—
здібний,
але
не
надзвичайно.
Можна
вжити
більш
експресивно забарвлені прикметники, ніж розумний (блискучий,
креативний),
начитаний
інтелектуально
потужний)
перфекціоніст).
Вердикт
(кмітливий,
і
такий:
ерудований,
працьовитий
дуже
ймовірно,
(ентузіаст,
що
описаний
студент — серед 15 % найкращих, але навряд чи він належить до
3 % най-найкращих. У таких оцінках спостерігається дивовижна
одностайність — принаймні в межах однієї культури.
Іншим учасникам нашого експерименту ставили інші питання:
Який середній бал, на вашу думку, одержить цей студент?
Який відсоток першокурсників, які отримають вищий середній бал?
Щоб збагнути приховану різницю між цими питаннями, потрібно
ще раз до них придивитися. Різниця мала би бути очевидною, але
це не так. На відміну від першої пари питань, де необхідно було
оцінити дані, друга пара містить чимало невизначеності. Питання
стосується
курсу.
безпосередніх
Що
сталося
співбесіди?
Чи
за
результатів
рік,
точно
ви
який
навчання
минув
можете
з
в
кінці
часу
першого
проведення
спрогнозувати
реальні
досягнення студента на першому курсі коледжу на підставі п’яти
прикметників?
Чи
зміг
би
сам
психолог
абсолютно
точно
спрогнозувати середній бал за результатами співбесіди?
Мета
нашого
дослідження
процентильні
оцінки
зроблені
наявними
за
прогнозування
оцінки
піддослідних,
кінцевого
виявилися
полягала
даними,
які
а
результату.
ідентичними.
в
тому,
в
одному
в
другому
Підсумки
Хоча
щоб
дві
порівняти
випадку
—
під
підвести
пари
були
час
легко:
питань
і
відрізняються
(одні
стосуються
характеристики,
інші
—
майбутніх результатів), учасники сприймають їх так, наче вони
тотожні.
Як
і
у
випадку
з
Джулі,
прогнозування
майбутнього
не відрізняється від оцінки наявних даних — воно їй відповідає.
Це,
мабуть,
найкращий
доказ
ролі
підміни
питань,
який
ми
маємо. Людей питають про їхній прогноз, але замість нього вони
оцінюють дані, не помічаючи, що відповідають на питання, яке
відрізняється від того, що їм поставили. Цей процес гарантовано
призведе
до
систематично
помилкових
прогнозів,
що
повністю
ігнорують регресію до середнього.
Під
час
служби
в
Армії
оборони
Ізраїлю
я
деякий
час
провів
у підрозділі, де кандидатів в офіцери відбирали за результатами
низки
співбесід
прогнозування
і
польових
вважалася
випробувань.
випускна
Критерієм
оцінка
успішного
курсанта
в
школи
офіцерів. Валідність рейтингів була досить низька (далі я розповім
про це докладніше). Підрозділ ще існував навіть тоді, коли я вже
став
професором
і
разом
з
Амосом
вивчав
інтуїтивні
оціночні
судження. Я підтримував міцні зв’язки з підрозділом і попросив
командування зробити мені невеличку послугу: щоб, окрім своїх
звичайних
оцінок
кандидатів,
вони
спробували
спрогнозувати,
який бал кожен із майбутніх курсантів отримає в школі офіцерів.
Вони зібрали для нас близько сотні таких прогнозів. Офіцерам, які
робили
ці
прогнози,
була
відома
система
оцінок,
що
застосовується до курсантів, і приблизне співвідношення оцінок
«А», «В» і под. Результати були приголомшливі: з’ясувалося, що
відносна частота «А» і «В» у прогнозах була майже ідентична їх
частоті у випускних оцінках школи.
Такі
та
результати
порівняння
—
переконливий
інтенсивності.
Офіцери,
що
приклад
робили
ці
підміни
прогнози,
взагалі не змогли розрізнити двох завдань:
їхнє звичне завдання — оцінити діяльність кандидатів, коли
ті перебувають у підрозділі;
завдання,
яке
дав
їм
я,
—
передбачити
майбутні
бали
кандидата в школі.
Командири підрозділів просто перевели свої оцінки в шкалу, яку
використовують
у
школі
офіцерів,
застосувавши
порівняння
інтенсивності.
Знову
ж
таки,
нездатність
дати
раду
(суттєвій)
невизначеності своїх прогнозів призвела до того, що їхні прогнози
виявилися абсолютно нерегресивними.
Корекція інтуїтивних прогнозів
Повернімося
знову
до
нашої
обдарованої
читачки
Джулі.
Правильний спосіб передбачити її середній бал було окреслено
в попередньому розділі. Так само, як і для гри в гольф упродовж
кількох днів поспіль та для ваги і гри на фортепіано, я напишу
схематичну
формулу
для
факторів,
що
визначають
навички
читання та бали в університеті:
оцінка навичок читання = загальні фактори + фактори, специфічні для оцінки
навичок читання = 100 %
середній бал = загальні фактори + фактори, специфічні для середнього
балу = 100 %
До загальних факторів належать генетично зумовлені здібності,
те,
якою
мірою
сім’я
підтримує
інтерес
до
навчання,
і
решта
причин, завдяки яким ті самі люди в дитинстві починають рано
читати, а замолоду успішно навчаються. Звичайно, існує безліч
чинників,
які
вплинуть
лише
на
одну
з
цих
подій.
Можливо,
надмірно амбітні батьки з пелюшок змушували Джулі читати, або
її оцінки в університеті погіршилися через нещасливе кохання,
чи,
може,
ще
підлітком
вона
каталася
на
лижах
й
отримала
травму, яка спричинила затримку в розвитку тощо.
Згадайте,
випадку
що
між
кореляція
оцінкою
між
двома
навичок
величинами
читання
і
(у
середнім
нашому
балом)
дорівнює частці загальних факторів серед усіх визначальних. Як
ви
гадаєте,
яка
ця
частка?
Моя
найоптимістичніша
оцінка
—
приблизно 30 %. Якщо взяти за основу це число, ми отримаємо
все,
що
нам
потрібно,
для
правильного,
неупередженого
прогнозу. Ось вам інструкція з чотирьох дій, як це можна зробити:
1. Почніть з оцінки типового середнього балу.
2. Визначте середній бал, що відповідає вашим враженням від
доступних вам даних.
3. Оцініть кореляцію між вашими даними і середнім балом.
4.
Якщо
кореляція
становить
0,30,
відійдіть
від
типового
середнього балу на 30 % відстані у бік відповідного середнього
балу, що відповідає вашим враженням.
Перший
крок
передбачили
того,
що
дає
б
вам
для
вона
точку
Джулі,
відліку
якби
навчається
на
—
нічого
середній
про
останньому
неї
бал,
не
курсі.
який
знали,
За
ви
окрім
відсутності
інформації, ви спрогнозували б типовий середній бал (подібно до
того,
як
за
базовий
відсоток
бізнесом»).
відповідає
точки
відсутності
імовірності,
Другий
вашій
відліку
даних
крок
оцінці
в
бік
про
що
—
Тома
він
ваш
даних.
інтуїції,
йому
здобуває
ви
крок
приписують
фах
інтуїтивний
Третій
але
В.
«управління
прогноз,
переміщує
можете
що
вас
рухатися
від
лише
на відстань, що залежить від вашої оцінки кореляції. Нарешті ваш
четвертий крок — це прогноз, що враховує вашу інтуїцію, але є
177
набагато помірнішим
Цей
підхід
до
застосовувати
змінної:
.
прогнозування
за
будь-якої
наприклад,
загальний,
потреби
середнього
в
балу
тож
його
прогнозуванні
диплома,
можна
кількісної
прибутку
від
інвестицій або зростання компанії. Він ґрунтується на інтуїції, але
модерує її і робить більш помірною, бо наближає до середнього
показника.
Якщо
інтуїтивних
у
вас
прогнозів
є
вагома
(коли
причина
існує
довіряти
сильна
точності
кореляція
між
прогнозуванням і даними), така поправка буде незначною.
Інтуїтивні
прогнози
необхідно
коригувати,
бо
вони
не регресивні, а тому упереджені. Припустімо, я передбачу, що
в
кожного
кількість
регресії
гольфіста
очок,
до
як
і
в
на
другий
перший
середнього:
ті,
день
день.
хто
в
турніру
Цей
буде
прогноз
перший
день
така
не
сама
враховує
грав
добре,
на наступний день у середньому впораються гірше, а ті, хто грав
погано,
загалом
результатами
почнуть
грати
нерегресивні
краще.
Порівняно
прогнози
з
реальними
завжди
будуть
викривленими. У середньому вони надто оптимістичні для тих,
хто добре грав упродовж першого дня, і занадто невтішні для тих,
хто погано стартував. Цей прогноз настільки ж екстремальний,
наскільки
дитячих
екстремальні
успіхів
самі
дані.
прогнозуватимете
Тож
якщо
оцінки
в
ви
на
підставі
університеті
без
регресії
до
середнього,
то
академічна
успішність
студентів,
які
дітьми почали читати дуже рано, вас частіше розчаровуватиме,
а успіхи тих, хто став читати відносно пізно, приємно здивують.
Скориговані інтуїтивні передбачення виключають ці викривлення
й
упередження,
однаково
тож
прогнози
переоцінюють
та
(і
високі,
і
недооцінюють
низькі)
приблизно
справжнє
значення.
Зрозуміло, що ви можете припускатися помилок, навіть коли ваші
прогнози
неупереджені,
меншими
і
не
але
в
схилятимуться
таких
в
бік
випадках
помилки
завищеного
чи
будуть
заниженого
результату.
Захист екстремальних прогнозів?
Я
вже
познайомив
вас
із
прогнозування
дискретних
спеціалізації
успішного
чи
Томом
В.,
щоб
результатів
складання
проілюструвати
на
іспиту,
кшталт
які
галузі
виражаються
присвоєнням імовірності певній події (або, у випадку з Томом,
ранжуванням результатів від найбільш до найменш імовірного).
Також
я
описав
дискретних
процедуру
прогнозів:
протидії
поширеним
нехтуванню
викривленням
базовим
відсотком
і нечутливості до якості інформації.
Викривлення
та
упередження
в
прогнозах,
що
виражаються
в шкалі, як, наприклад, середній бал або прибуток фірми, подібні
до
упереджень,
що
спостерігаються
під
час
оцінювання
ймовірності результатів-наслідків.
Процедури коригування в таких випадках також схожі:
Обидві
містять
базовий
прогноз,
який
ви
зробили
б,
якби
геть нічого не знали про досліджуваний випадок. У випадку
з
категоріями
це
були
б
базові
відсотки,
у
випадку
з числами — середній результат у відповідній категорії.
Обидві містять інтуїтивний прогноз, що виражає число, яке
спадає
на
думку,
незалежно
від
того,
ймовірність
це
чи
середній бал.
В
обох
випадках
перебуває
ваша
посередині
мета
між
інтуїтивною відповіддю.
—
спрогнозувати
вихідним
число,
прогнозом
і
що
вашою
За відсутності корисних даних, ви дотримуєтеся початкового
прогнозу на основі базового відсотка.
В
іншому
крайньому
початкового
якщо
ви
випадку
інтуїтивного
залишитеся
ви
прогнозу.
в
дотримуєтеся
Звісно,
ньому
це
свого
станеться,
впевнені,
критично
переглянувши дані, що свідчать на його користь.
У більшості випадків ви виявите причини сумніватися, що
кореляція
між
вашим
інтуїтивним
прогнозом
та
істиною
ідеальна, і зрештою опинитеся посередині.
Така
процедура
—
це
наближення-апроксимація
ймовірних
результатів належного статистичного аналізу. У разі успіху вона
приведе вас до невикривлених прогнозів, обґрунтованих оцінок
імовірності
процедури
й
помірних
спрямовані
інтуїтивні
прогнозів
на
прогнози
числових
усунення
зазвичай
того
результатів.
самого
Обидві
викривлення:
відрізняються
надмірною
впевненістю та екстремальністю.
Коригування інтуїтивних передбачень — завдання для Системи 2.
Пошук
відповідної
референтної
категорії,
оцінка
вихідного
прогнозу та якості даних потребують значних зусиль. Ці зусилля
виправдані лише у випадку, коли ставки високі, а ви особливо
зацікавлені в тому, щоб не припуститися помилки. Крім того, слід
пам’ятати,
що
коригування
прогнозів
може
ускладнити
вам
життя. Неупереджені прогнози відрізняються тим, що дозволяють
передбачати
дуже
якісної
рідкісні
або
екстремальні
інформації.
Якщо
ви
події
чекаєте
лише
від
за
наявності
своїх
прогнозів
помірної надійності, то ніколи не вгадаєте рідкісний чи далекий
від
середнього
значення
результат.
Якщо
ваші
прогнози
неупереджені, ви ніколи не відчуєте задоволення від вгадування
рідкісного
випадку.
Ви
ніколи
не
зможете
сказати:
«Я
так
і думав!» — коли ваш найкращий студент-юрист стане верховним
суддею
чи
коли
перспективною,
нова
зрештою
компанія,
досягне
яка
здавалася
величезного
вам
дуже
комерційного
успіху. Урахувавши обмеження даних, ви ніколи не спрогнозуєте,
що
обдарований
старшокласник
навчатиметься
на
«відмінно»
у Принстоні. З тих самих причин венчурному капіталісту ніколи
не скажуть, що ймовірність успіху щойно започаткованої компанії
«дуже висока».
Заперечення, пов’язані з принципом пом’якшення інтуїтивних
прогнозів,
та
слід
сприймати
упереджень
не
невикривлених
серйозно,
завжди
прогнозів
бо
важливіша
відсутність
за
все
неспростовна,
рівнозначні,
незалежно
від
трапляються
ситуації,
коли
їхньої
викривлень
інше.
якщо
всі
спрямованості.
один
тип
Перевага
помилки
Натомість
помилок
набагато
серйозніший за інший. Коли венчурний капіталіст шукає новий
«великий
проект»,
набагато
вагоміший,
пересічну
ризик
випадки,
оцінки
перспектив
консервативного
банкрутства
відмови
ніж
компанію.
особливі
проґавити
ризик
Мета
навіть
одного
кільком
вкласти
венчурних
коштом
багатьох
банкіра,
новий
що
чи
незначну
інших
роздає
та
—
в
може
нову
виявити
перебільшеної
підприємств.
великі
клієнтам,
«Фейсбук»
суму
капіталістів
надмірної
позичальника
потенційним
«Ґуґл»
Для
позики,
ризик
переважити
ризик
які
виконали
б
свої
зобов’язання. У таких випадках категоричні вислови («дуже добрі
перспективи», «серйозний ризик неплатоспроможності») можуть
бути
виправдані
заради
заспокоєння,
навіть
якщо
інформація,
на якій вони ґрунтуються, лише частково надійна.
Для людини, яка мислить раціонально, неупереджені помірні
прогнози не становлять жодної проблеми. Зрештою, розважливі
венчурні капіталісти знають, що навіть у найбільш перспективних
нових компаній шанси на успіх дуже скромні. Вони розуміють, що
їхня робота — обрати кращих з наявних, і не відчувають потреби
обманювати себе щодо перспектив проекту, в який збираються
вкласти гроші. Так само й раціональні індивіди, що прогнозують
прибуток
а
фірми,
розглянуть
не
прив’язуватимуться
діапазон
невизначеності
до
одного
навколо
числа,
найбільш
імовірного результату.
Розумна людина може вкласти велику суму в підприємство, яке,
швидше за все, зазнає невдачі, якщо очікувана винагорода в разі
успіху буде досить великою. Однак при цьому вона не плекатиме
ілюзій стосовно шансів одержати подібний результат. Але не всі
ми раціональні, і дехто з нас має потребу почуватися захищеним
від
перекручених
оцінок,
інакше
сама
здатність
ухвалювати
рішення буде паралізована. Якщо ви вирішите обманювати себе,
приймаючи
екстремальні
прогнози,
то
свідомо
потуратимете
власним бажанням.
Мабуть,
найбільша
цінність
коригувальних
процедур,
які
я запропонував, полягає в тому, що вони змушують вас думати
про
у
з
обсяг
відомої
науковому
іншими
молодого
вам
світі
прикладом,
сферами
життя:
викладача
потенціалом
для
інформації.
і
на
хочуть
Я
що
скористаюся
викликає
факультеті
обрати
продуктивної
прямі
аналогії
збираються
найняти
кандидата
наукової
поширеним
роботи.
з
найкращим
Комісія
звела
вибір до двох претендентів.
Кім нещодавно завершила свій дипломний проект. Вона має відмінні рекомендації,
її виступ і співбесіди минули блискуче, справивши на всіх чудове враження. У неї
немає досвіду серйозних наукових досліджень.
Джейн обіймала посаду постдокторантки впродовж останніх трьох років. Вона
працювала дуже продуктивно, має блискучий досвід проведення досліджень, але її
виступ і співбесіди були не такі тріумфальні, як у Кім.
Інтуїтивно хочеться обрати Кім, тому що вона справила сильніше
враження, а що ти бачиш, те і є (WYSIATI). Однак у цьому випадку
інформації про Кім набагато менше, ніж про Джейн. Ми знову
повернулися до закону малих чисел. По суті, вибірка інформації
про Кім менша, ніж про Джейн, а в маленьких вибірках набагато
частіше спостерігаються екстремальні результати. У них велику
роль
відіграє
везіння,
а
отже,
прогнозування
результатів
Кім
необхідно більше зсунути до середнього. Якщо ви припустите, що
Кім
регресує
сильніше,
ніж
Джейн,
то
цілком
можна
обрати
Джейн, хоча вона справила на вас слабше враження. Здійснюючи
свій вибір, у науковому середовищі я голосував би за Джейн, хоч
і
змушений
був
би
докласти
деяких
зусиль,
щоб
подолати
інтуїтивне враження про більшу перспективність Кім. Діяти згідно
з нашими передчуттями природніше і приємніше, ніж всупереч
їм.
Ви легко можете уявити собі схожі проблеми в інших ситуаціях,
наприклад,
коли
венчурному
капіталісту
необхідно
вирішити,
в яку з двох компаній-стартапів, що працюють на різних ринках,
вкласти
гроші.
Одна
можна
оцінити
з
них
доволі
виробляє
точно.
продукт,
Друга
попит
компанія
на
який
здається
привабливішою і на інтуїтивному рівні більш перспективною, але
її шанси на успіх не такі певні. Слід серйозно замислитися над
питанням, чи прогноз можливостей другої компанії залишиться
таким
же
відмінним
і
після
того,
як
невизначеність
буде
враховано.
Регресія з погляду двох систем
Екстремальні прогнози і бажання передбачити малоймовірні події
на
підставі
недостатніх
доказів
—
це
прояв
Системи
1.
Асоціативним механізмам властиво погоджувати екстремальність
прогнозів з екстремальністю даних, на яких вони ґрунтуються, —
саме
так
і
працює
генерувати
підміна.
занадто
Натомість
впевнені
для
Системи
оцінки,
1
адже
природно
впевненість
визначається наявністю найкращої історії, яку ви можете скласти
на
підставі
складатиме
наявних
доказів.
надзвичайно
Майте
на
увазі,
екстремальні
що
ваша
прогнози,
і
інтуїція
ви
будете
схильні їм вірити.
Регресія також становить проблему для Системи 2. Сама ідея
регресії
та
до
середнього
усвідомлення.
дивна
Ґальтону
й
складна
знадобилося
для
багато
пояснення
часу,
щоб
її
осягнути. Чимало викладачів статистики уникають читати лекції
на
цю
тему,
тому
уявлення
про
випадок,
коли
зрозуміти,
цю
як
студенти
критично
Системі
2
працює
найчастіше
важливу
потрібне
мають
лише
концепцію.
спеціальне
регресія.
Це
загальне
саме
тренування,
Погодження
той
щоб
прогнозів
із вихідними даними — не просто інтуїтивна дія; нам видається,
що це має сенс. Ми не навчимося розуміти регресію, виходячи
лише
з
особистого
досвіду.
Навіть
якщо
її
розпізнають
(як
у випадку з льотчиками-інструкторами), то дадуть їй каузальну
інтерпретацію, що майже завжди хибна.
Розмови про інтуїтивні прогнози
«Ця компанія-стартап домоглася переконливого підтвердження своєї концепції,
але нам не варто очікувати, що в них усе буде так само добре і в майбутньому. Їм
ще рано виходити на ринок, і регресія цілком можлива».
«Наші інтуїтивні прогнози дуже позитивні, але, швидше за все, завищені.
Спробуймо оцінити надійність наших даних і скоригуймо наш прогноз у напрямку
до середнього».
«Інвестувати в цей проект — непогана ідея, навіть якщо існує ймовірність того, що
він провалиться. Не стверджуймо, що ми справді віримо, ніби це новий “Ґуґл”».
«Я читав лише один огляд про цей бренд, і він був прекрасний. Однак це ще нічого
не означає — їм могло просто пощастити. Розгляньмо лише ті бренди, які мають
багато відгуків, і виберімо з них той, що видається найкращим».
Частина ІІІ. НАДМІРНА
ВПЕВНЕНІСТЬ
РОЗДІЛ 19. ІЛЮЗІЯ РОЗУМІННЯ
Т
рейдера,
і
філософа
Нассіма
Талеба
можна
також вважати і психологом. У своїй праці «Чорний лебідь,
або
Про
помилкові
та
математика
наші
вплив
надто
тлумачення
очікування
минулого
від
наративу»
.
щоб
формують
майбутнього,
178
«помилка
неймовірного»,
Помилки
наш
він
пояснити,
погляд
вводить
наративу
на
як
світ
поняття
як
своєрідні
викривлення дійсності постають із наших незліченних спроб дати
раду
тому,
що
відбувається
у
світі,
і
впорядкувати
саме
життя.
Розповіді-тлумачення, які нам здаються переконливими, зазвичай
прості
і
радше
відіграють
конкретні,
талант,
ніж
дурість
абстрактні.
або
Велику
розрахунок
—
роль
їхнє
у
них
значення
зазвичай більше, ніж у простого везіння. Увага в них приділяється
особливим і надзвичайним подіям, що вже стались, а не тим, що
минули
непомітно
найпомітніша
з
чи
не
відбулися
нещодавніх
взагалі.
подій
По
суті,
започатковує
будь-яка
каузальний
наратив. Талеб доводить, що ми, люди, постійно обманюємо себе,
бо
конструюємо
химерні
уявлення
про
минуле
і
вважаємо
їх
правдивими.
Хороша
та
розповідь-історія
узгоджений
виклад
проінтерпретувати
подій
чиюсь
зазвичай
і
намірів
поведінку
пропонує
людей.
як
вияв
Ви
простий
завжди
готові
загальнолюдських
рис чи особистих якостей, бо це причини, які вам легко поєднати
з
певними
сприяє
наслідками.
зв’язності
Описаний
сприйняття,
у
бо
цій
книжці
завдяки
ефект
йому
ми
ореолу
схильні
підганяти наше бачення всіх рис людини до нашого уявлення про
якусь
одну
рису
179
важливою
.
симпатичний
чи
Якщо,
і
властивість,
приміром,
мужній
яку
нам
спортсмен,
ми
вважаємо
здається,
ми
також
що
особливо
22
пітчер
схильні
—
вище
оцінювати
його
вміння
кидати
м’яч.
Ефект
ореолу
також
може
бути негативним: якщо гравець, на нашу думку, непривабливий
180
зовні, ми недооцінюватимемо і його спортивні здібності
. Ефект
ореолу допомагає формулювати прості та узгоджені пояснювальні
наративи,
роблять
перебільшуючи
лише
Твердження
викликає
добро,
«Гітлер
шок,
і
сталість
а
погані
любив
байдуже,
наших
люди
собак
і
скільки
оцінок:
—
погані
маленьких
разів
ви
хороші
в
дітей»
його
люди
усьому.
незмінно
почуєте:
вияв
доброти в такого лиходія перевертає наші очікування, створені
ефектом
ореолу.
Такі
суперечності
обтяжують
наші
думки
і розмивають наші почуття.
Переконливий
Розгляньмо,
наратив
наприклад,
створює
історію
ілюзію
того,
як
неминучості.
«Ґуґл»
перетворився
на гіганта індустрії високих технологій. Два кмітливі аспіранти
Стенфордського
пошуку
університету
інформації
в
розробили
мережі
інноваційний
інтернет.
Їм
спосіб
вдалося
знайти
стартовий капітал для створення власної компанії, після чого вони
ухвалили
акції
низку
створеної
вдалих
ними
управлінських
компанії
рішень.
стали
За
одними
з
кілька
років
найцінніших
на американському фондовому ринку, а двоє колишніх студентів
стали мультимільярдерами. Одного разу їм відверто поталанило,
і
ця
деталь
робить
розповідь
ще
переконливішою:
за
рік
після
заснування компанії вони хотіли продати її за мільйон доларів,
181
але покупець сказав, що ця ціна занадто висока
щасливу
випадковість,
насправді
легко
. Знаючи про цю
недооцінити
безліч
можливостей, які вплинули на кінцевий результат.
Докладніша
історія
містила
б
опис
конкретних
рішень,
які
ухвалили засновники «Ґуґла», але для нас достатньо сказати, що
майже кожен зроблений ними вибір дав правильний результат.
Більш
«Ґуґл».
розгорнутий
Нещасні
наратив
описував
конкуренти,
би
звичайно,
дії
фірм,
які
виявилися
б
переміг
сліпими,
повільними і беззахисними перед новою загрозою, яка, зрештою,
їх і занапастила.
Я
навмисно
позбавив
свою
розповідь
зайвих
деталей,
але
ви
збагнули мою ідею: тут криється дуже цікава історія. Прикрашена
деякими подробицями, ця оповідь викликала б у вас відчуття, що
ви
зрозуміли,
чому
«Ґуґла»
став
таким
успішним;
ви
також
відчули б, що отримали цінний урок про те, що взагалі робить
бізнес успішним. На жаль, існують вагомі причини вважати, що ці
відчуття
розуміння
й
урок,
який
ви
винесли
для
себе
з
історії
«Ґуґла», виявилися б ілюзорними. Перевірити будь-яке пояснення
можна в єдиний спосіб — з’ясувавши заздалегідь, чи спрацювало б
воно
за
певних
умов.
Жодна
історія
успіху
«Ґуґла»
—
справді
рідкісно успішної події — не зможе пройти цей тест, адже жодна
історія не зможе охопити міріади подій, що могли б призвести до
іншого,
не
такого
успішного
результату.
Людський
розум
не працює з «не-подіями», тобто подіями, які не відбулися. Сам
факт, що багато ключових подій передбачали ухвалення окремих
рішень чи потребували певних навичок, сильніше спокушає вас
недооцінювати
на
те,
що
роль,
кожне
правильним,
яку
зрештою
критично
хроніка
відіграло
важливе
подій
везіння.
ухвалене
пропонує
З
огляду
рішення
майже
було
бездоганне
прогнозування майбутнього, хоча погана вдача і невезіння могли
обірвати успішний хід подій на будь-якому етапі. Ефект ореолу
доповнює
картину,
наділивши
аурою
невразливості
героїв
оповідання.
Історія
становлення
«Ґуґла»
захоплює,
наче
змагання
досвідчених рафтерів на гірській річці, які летять униз течією і,
постійно
наражаючись
здавалося
б,
на
неминучої
ризик,
катастрофи
дивом
за
уникають
іншою.
Однак
однієї,
між
цими
прикладами існує одна варта уваги відмінність. Вправний рафтер
сотні разів сплавляється за течією. Він навчився визначати на око
глибину
та
швидкість
вправляється
з
течії
веслом
Бізнесмени-початківці
і
й
долати
балансує,
мають
значно
пороги.
щоб
менше
не
Він
майстерно
перевернутися.
шансів
навчитися
основ створення компанії-гіганта і ще менше шансів залишитися
на плаву після зіткнення з небезпекою, наприклад, із геніальною
інновацією
фірми-конкурента.
Звісно,
засновники
«Ґуґла»
були
майстрами своєї справи, але все-таки везіння відіграло набагато
важливішу
роль
у
цій
історії,
ніж
про
це
розповідають
її
герої.
А що більше залежить від везіння, то менше корисної інформації
можна з цього засвоїти.
Тут діє могутнє правило WYSIATI — що ти бачиш, те і є. Ви
не можете просто змиритися з тим, що обмежена інформація, до
якої
у
вас
є
інформації
доступ,
ви
—
єдине,
складаєте
що
найбільш
ви
маєте.
З
доступної
правдоподібну
й
вам
узгоджену
історію, і якщо це непогана історія, то самі починаєте в неї вірити.
Як не парадоксально, але що менше ти знаєш, то легше скласти
зв’язну розповідь. Наше комфортна переконаність у тому, що світ
раціональний,
має
тверде
підґрунтя
—
нашу
майже
безмежну
здатність ігнорувати власне невігластво.
Я так багато разів чув від різних людей, що вони «знали, що
фінансова
криза
2008
року
неминуча,
задовго
до
того».
Це твердження містить одне вкрай небажане слово, яке слід було б
вилучати
події.
з
нашого
Звичайно,
заздалегідь,
що
лексикону,
це
слово
може
коли
—
статися
ми
знали.
криза,
обговорюємо
Деякі
але
люди
вони
не
важливі
відчували
знали
цього.
Тепер вони кажуть, що вони знали, адже криза справді сталася.
Тут
У
ми
маємо
помилкове
повсякденному
житті
застосування
ми
важливого
використовуємо
слово
поняття.
знаю
лише
в тому випадку, коли наше знання істинне і його істинність можна
довести.
Ми
можемо
знати
лише
щось
істинне
і
доступне
для
пізнання. Проте люди, які думали, що настане криза (а їх набагато
менше, ніж тих, хто зараз стверджує, що передбачав цю подію),
у
і
той
час
добре
майбутнім
не
могли
підтвердити
поінформованих
економіки
і
своїх
фахівців
не
вірили,
підозр.
були
що
Багато
дуже
освічених
зацікавлені
катастрофа
неминуча.
З цього факту я роблю висновок, що про кризу не можна було
знати заздалегідь. Спотворення в такому вживанні слова знати
полягає не в тому, що хтось одержує незаслужене визнання за свої
псевдопередчуття.
Воно
передбачає,
що
світ
довкола
нас
більш
пізнаваний, ніж він є насправді. Таке слововживання допомагає
закріпитися цій дуже небезпечній ілюзії.
Суть цієї ілюзії така: ми віримо, що розуміємо минуле, з чого
випливає, що майбутнє також повинно бути пізнаваним, проте
насправді
ми
розуміємо
минуле
набагато
менше,
ніж
нам
здається. Знаю — це не єдине слово, яке плекає в нас цю ілюзію.
У
повсякденному
мовленні
словам
інтуїція
і
передчуття
відведено роль прив’язки до минулого; ми вживаємо їх тоді, коли
наші минулі думки втілюються в життя. Фраза «я передчував, що
цей шлюб не триватиме довго, але помилився» звучить дивно, як
і
будь-яке
згадування
виявилися
хибними.
про
Щоб
інтуїцію
чітко
та
передчуття,
розмірковувати
які
про
згодом
майбутнє,
нам слід очистити мову від слів-ярликів, якими ми позначаємо
наші колишні погляди.
Соціальне значення ретроспективного розуму
Розум, який складає наративи про минуле, — це орган, завдання
якого
—
упорядковувати
непередбачувана
подія,
і
ми
надавати
негайно
сенс.
Коли
коригуємо
стається
свій
погляд
на життя, щоб пристосуватися до несподіванки. Уявіть собі, що ви
чекаєте
на
футбольний
матч
між
приблизно
однаковий
показник
закінчилася
перемогою
однієї
у
рахунку.
У
вашій
двома
командами,
виграшів
команди
оновленій
з
і
яких
програшів.
величезним
моделі
у
світу
Гра
розривом
команда,
яка
перемогла, одразу стає сильнішою за ту, що програла, і це змінює
ваше
на
бачення
як
минулого,
несподіванках
—
досить
так
і
майбутнього.
розумно,
хоча
це
Учитися
може
мати
небезпечні наслідки.
Головна
обмеженість
людського
розуму
полягає
в
його
недосконалій здатності реконструювати колишній стан знання чи
переконань,
нове
які
бачення
втрачаєте
з
часом
світу
змінилися.
(або
більшість
будь-якої
своєї
Щойно
його
здатності
у
вас
сформувалося
частини),
пам’ятати,
ви
що
ви
негайно
думали
раніше — до того, як ваші уявлення про світ змінилися.
Чимало
коли
вони
психологів
змінюють
досліджували,
свою
думку.
що
відбувається
Вибравши
якусь
з
людьми,
суперечливу
тему, щодо якої люди все ще не мають усталеної думки (скажімо,
смертна
кара),
піддослідних
бачать
або
експериментатор
до
цього
чують
Експериментатор
питання.
переконливі
знову
фіксує
ретельно
Потім
реєструє
учасники
аргументи
позицію
«за»
ставлення
експерименту
чи
«проти».
піддослідних,
яка
зазвичай змінюється під впливом доводів. Насамкінець учасники
мають повідомити про свою думку щодо цього питання, якої вони
дотримувалися
до
початку
експерименту.
Це
завдання
стає
для
них напрочуд важким. Коли людину просять реконструювати свої
колишні погляди, вона висловлює нинішні — у цьому і полягає
підміна. Водночас багато хто навіть не вірить, що раніше вважав
182
інакше
Ваша
.
неспроможність
змусить
вас
відтворити
недооцінити
те,
колишні
якою
погляди
несподіваною
неминуче
для
вас
була
певна подія в минулому. Барух Фішгофф, ще коли був студентом
у
Єрусалимському
ефекту
«я
університеті,
завжди
викривлення.
Разом
так
із
і
Рут
вперше
думав»,
Бейт
(ще
продемонстрував
або
однієї
дію
ретроспективного
нашою
студенткою)
Фішгофф у 1972 році, напередодні візиту Річарда Ніксона в Росію
та
Китай,
провів
ймовірності
ініціатив
на
чотирнадцяти
Ніксона.
зустріч
Китайську
опитування.
із
можливих
Наприклад,
президентом?
Республіку?
домовленостей
із
Респонденти
Чи
чи
Чи
Радянським
наслідків
Мао
Сполучені
досягнуто
Союзом
оцінити
дипломатичних
погодиться
визнають
буде
мали
якихось
після
Цзедун
Штати
важливих
багатьох
років
183
холодної війни?
Після повернення Ніксона в Америку Фішгофф і Бейт повторно
опитали тих самих людей і попросили їх пригадати власні оцінки
кожного пункту. Результати виявилися однозначними: якщо подія
справді
відбулася,
приписували
учасники
їй
раніше.
опитування
малоймовірну.
схильні
респонденти
завищували
Натомість
«згадували»,
Подальші
переоцінювати
якщо
що
точність
не
подія
колись
експерименти
ймовірність,
не
лише
відбулась,
оцінювали
показали,
своїх,
що
а
яку
й
її
як
люди
чужих
прогнозів. Схожі результати були виявлені і стосовно інших подій,
які привертали багато уваги громадськості: наприклад, судового
23
процесу над О. Джей Сімпсоном
або імпічменту Білла Клінтона.
Тенденція до перегляду історії власних поглядів у світлі того, що
сталося насправді, породжує стійку когнітивну ілюзію.
Викривлення
ретроспективного
мислення
має
особливо
згубний вплив на оцінки осіб, які ухвалюють рішення. Через такі
упередження спостерігачі схильні оцінювати якість рішення не за
тим, чи був логічним процес його ухвалення, а за тим, добрим чи
поганим
був
хірургічне
кінцевий
втручання
184
результат
раптом
.
Уявіть
собі,
спровокувало
що
незначне
непередбачуване
ускладнення, що призвело до смерті пацієнта. Суд присяжних уже
після інциденту буде схильний уважати, що лікар, який призначив
операцію, ще тоді мусив передбачити ризики ускладнення. Таке
упередження
оцінку
до
рішень,
наслідків
які
практично
здавалися
унеможливлює
обґрунтованими
і
належну
правильними
в момент їх ухвалення.
Ретроспективне мислення особливо безжалісне до тих, хто за
службовим
обов’язком
фінансових
діє
в
консультантів,
директорів,
соціальних
інтересах
тренерів
працівників,
інших,
збірних,
дипломатів,
—
лікарів,
генеральних
політиків.
Ми
схильні звинувачувати когось через доцільне рішення з поганим
наслідком, а якщо все виходить добре, не вважаємо за потрібне за
це
дякувати.
Це
приклад
упередження
за
результатом.
Коли
результат поганий, клієнти звинувачують своїх агентів у тому, що
вони не помітили написів на стіні, забувши при цьому, що вони,
мабуть,
лише
були
написані
згодом.
Дії,
розсудливими,
невидимим
які
під
чорнилом,
час
ретроспективно
яке
проявилося
прогнозування
можуть
здавалися
видатися
недбалими
й безвідповідальними. Узявши за основу один реальний судовий
процес,
групу
каліфорнійських
муніципальній
владі
міста
Дулут
студентів
у
запитали,
Міннесоті
чи
варто
витратити
значні
кошти на встановлення цілодобового спостереження за мостом —
на
випадок,
якщо
якесь
сміття
застрягне
між
його
опорами
і перегородить потік води. Одній групі повідомили тільки дані, які
мала у своєму розпорядженні міська влада на момент ухвалення
рішення, після чого лише 24 % студентів вирішили, що місту слід
організувати моніторинг за станом річки. Другу групу сповістили,
що сміття загатило річку, і це спричинило велику повінь, — і 56 %
опитаних
погодилися,
що
місту
ще
тоді
слід
було
витратитися
на моніторинг водойми, хоча їх заздалегідь чітко попередили про
можливу
помилку
і
просили
не
прислухатися
до
голосу
185
«ретроспективного мислення»
Що
гірші
наслідки,
то
.
більше
ми
схильні
до
впливу
ретроспективного упередження. У випадку трагедії 11 вересня ми
особливо
охоче
віримо,
що
чиновники,
які
були
в
змозі
їй
запобігти, виявилися нехлюями або сліпцями. Інформацію про те,
що «Аль-Каїда», ймовірно, планує потужний терористичний удар
по
Сполучених
Натомість
Штатах,
директор
ЦРУ
ЦРУ
одержало
Джордж
10
Тенет
липня
2001
передав
ці
року.
дані
не безпосередньо президентові Бушу, а повідомив про це радницю
з
національної
спливли,
Бен
безпеки
Бредлі,
Кондолізу
Райс.
легендарний
Коли
ці
головний
факти
згодом
редактор
газети
«Вашингтон Пост», заявив: «Для мене очевидно: якщо ти отримав
інформацію,
яка
може
президента».
Однак
змінити
10
липня
історію,
2001
року
одразу
ніхто
йди
не
прямо
знав
і
не
до
міг
знати, що ця дещиця розвідувальних даних виявиться аж такою
186
важливою, що змінить історію
У
разі
дотримання
.
стандартних
приписів
рішення
складно
критикувати навіть з позицій ретроспективного мислення, тому
особи, які ухвалюють рішення, передбачаючи можливість шквалу
критики
на
свою
дотримуватися
зважуються
на
спричинені
адресу
з
ретроспективних
бюрократичних
187
ризик
.
лікарськими
процедур
Коли
схильні
вкрай
неохоче
і
почастішали
помилками,
позицій,
судові
розгляди,
ввели
запобіжні
медики
заходи — стали призначати більше аналізів, частіше відправляти
до
вузькопрофільних
фахівців
для
повного
обстеження,
призначати тільки перевірені засоби та процедури, навіть якщо
вони мало чим могли допомогти їхнім пацієнтам. Ці дії більше
захищали самих лікарів, ніж давали користі їхнім пацієнтам, що
в
результаті
створювало
передумови
конфлікту
інтересів
між
ними. Зростання відповідальності — дуже неоднозначний дар.
Хоча
ретроспективне
упередження
та
упередження
за
результатом загалом зумовлюють неприйняття ризиків, через них
незаслужені вигоди отримують безвідповідальні авантюристи —
приміром,
на
деякі
непевну,
генерали
божевільну
чи
справу
і,
керівники,
попри
це,
які
зважилися
перемогли.
Лідери,
яким поталанило, завжди уникають покарання, навіть якщо вони
наразилися на невиправданий ризик. Вони вважають, що мають
особливе
а
чуття
розважливих
нездарами,
завдяки
і
здатність
критиків,
боягузами
везінню
і
в
них
слабаками.
можуть
прозорливості і зухвалості.
Рецепти успіху
які
розпізнавати
наділити
успішні
сумнівалися,
Кілька
називають
випадкових
необачного
справи,
лідера
перемог
ореолом
Механізм Системи 1, відповідальний за упорядкування і надання
сенсу, допомагає нам бачити навколишній світ простішим, більш
узгодженим і передбачуваним, ніж він є насправді. Ілюзія того, що
минуле може бути зрозумілим, породжує ілюзію прогнозованості
і керованості самого майбутнього. Ці омани нас заспокоюють, бо
знижують
тривогу,
яка
неминуче
виникла
б
з
усвідомленням
цілковитої невизначеності нашого існування. Усі ми потребуємо
відчуття,
що
кожна
супроводжує
дія
розумних
має
і
відповідний
сміливих.
наслідок,
Чимало
книг
що
із
успіх
бізнесу
спеціально створені для задоволення цієї потреби.
Чи
на
впливають
успішність
лідери
фірм
та
на
управлінські
ринку?
практики
Авжеж,
керівників
впливають,
і
це
підтверджено систематичними дослідженнями, в яких об’єктивно
оцінювались
зміни
позицій
директорів
керували
і
якості
керівників,
компаній
оцінювали
раніше,
процедурами,
на
за
а
їхні
рішення
ринку.
В
стратегіями
також
введеними
за
після
їх
і
пов’язані
одному
ними
дослідженні
компаній,
правилами
з
якими
вони
менеджменту
призначення
188
на
посаду
.
Директори справді впливають на роботу компаній, але ефект від
цього
впливу
не
такий
суттєвий,
як
це
стверджується
в
бізнес-
пресі.
Дослідники
оцінюють
силу
взаємозв’язку
за
коефіцієнтом
кореляції, який варіює від 0 до 1. Ми вже з’ясували цей коефіцієнт
(у
розділі
про
регресії
до
середнього)
за
ступенем
того,
як
два
показники визначаються спільними факторами. Найвища оцінка
коефіцієнта
кореляції
між
успіхом
підприємства
і
якістю
керівництва ним сягає 0,30, що свідчить про 30 %-й збіг критеріїв.
Щоб
оцінити
значення
цього
показника,
розгляньмо
такий
приклад:
Припустімо, ви попарно порівнюєте багато різних компаній. У кожній парі компанії
в цілому дуже подібні, але однією керують краще, ніж другою. Як часто ви
натраплятимете на ситуацію, коли компанія із сильнішим керівництвом успішніша
за другу в досліджуваній парі?189
У добре впорядкованому, передбачуваному світі кореляція була б
повною (1), а вдале керівництво визначало б успіх фірми у 100 %
випадків.
Якби
відносний
успіх
компаній
одного
рівня
був
цілковито зумовлений факторами, над якими керівництво не має
контролю (якщо хочете, назвімо їх везінням), то з’ясувалося б, що
компанії
зі
слабким
менеджментом
досягають
успіху
в
50
%
випадків. Ступінь кореляції 0,30 означає, що у вашому розподілі
сильний
керівник
випадків
—
очолює
лише
вгадуванням.
Тож
на
10
тепер
успішну
%
ви
фірму
більше
приблизно
порівняно
розумієте,
чому
з
в
60
%
випадковим
заслуги
керівників
не такі значні, щоб звеличувати їх, наче героїв.
Якщо
ви
більшість
очікували
із
нас
і
побачити
хотіли
вищі
б),
показники
вам
(а
властиво
саме
цього
переоцінювати
передбачуваність навколишнього світу. Не обманюйте себе: зміна
шансів на успіх з 1:1 до 3:2 дає суттєву перевагу — як на іподромі,
так
і
в
бізнесі.
директор,
від
Проте,
якого
на
так
думку
мало
більшості
залежить,
бізнес-аналітиків,
навряд
чи
може
розраховувати на визнання, навіть якщо компанія успішна. Важко
повірити,
що
люди
шикуватимуться
в
чергу
до
крамниць,
щоб
купити книжку, де з ентузіазмом описано методи бізнес-лідера,
який,
у
середньому,
випадкових
умов.
визначальні
досяг
трохи
Споживачі
складники
успіху
більшого
жадають
і
невдач
у
успіху,
чіткої
ніж
поради
бізнесі;
їм
за
про
потрібні
розповіді й історії, які пропонують те цінне відчуття розуміння,
яке насправді виявляється ілюзорним.
У
своїй
глибокій
книзі
«Ефект
ореолу»
Філіп
Розенцвейґ,
професор бізнес-школи у Швейцарії, демонструє, яким чином цю
потребу
жанри
(рідше)
в
ілюзорній
ділової
упевненості
літератури:
окремих
відмінностей
історії
підприємців
між
більш
та
задовольняють
злету
і
(зазвичай)
компаній,
менш
два
а
популярні
або
падіння
також
успішними
аналіз
190
фірмами
.
Розенцвейґ робить висновок, що історії злетів і падінь постійно
перебільшують
вплив
управлінського
стилю
і
методів
ведення
бізнесу на успішність компаній, а тому такі приклади дуже рідко
бувають корисними.
Щоб
із
зрозуміти,
керівного
виконавчого
що
відбувається,
середовища
директора
просять
якоїсь
уявіть,
що
бізнес-експертів
прокоментувати
компанії.
репутацію
Експерти
дуже
цікавляться, чи добре йшли справи в цієї компанії в останні роки.
Як засвідчує історія з «Ґуґлом», це знання створює певний ореол.
Директора
успішної
компанії
експерт,
швидше
за
все,
назве
гнучким,
і
справи
методичним
в
компанії
і
рішучим.
пішли
Тепер
гірше.
Того
уявіть,
самого
що
минув
директора
рік,
тепер
оцінять як незібраного, негнучкого і схильного до авторитаризму.
Обидві
характеристики
здаватимуться
правильними
у
свій
час:
абсурдно називати успішного керівника незібраним і негнучким,
а невдаху — рішучим і методичним.
Насправді ефект ореолу такий потужний, що ви самі опираєтеся
думці про те, що та сама людина й однакова поведінка можуть
бути
гнучкими
неправильними
справи.
чи
—
Через
негнучкими,
залежно
ефект
від
того,
ореолу
ми
правильними
добре
чи
кепсько
перекручуємо
чи
йдуть
причинно-
наслідкові зв’язки: ми схильні вірити, що компанія зазнає невдачі
через
відсталість
керівництво
і
негнучкість
здається
нам
керівництва,
негнучким
хоча
унаслідок
насправді
невдач
її
фірми.
Саме так народжуються ілюзії розуміння.
Ефект
ореолу
пояснюють
в
поєднанні
неймовірну
з
упередженням
привабливість
намагаються
робити
прикладні
дослідження
успішних
компаній.
книжок,
висновки
Один
із
із
за
результатом
у
яких
автори
систематичного
найвідоміших
зразків
літератури такого жанру — «Побудовані навічно» Джима Коллінза
і
Джеррі
Порраса.
Книжка
містить
ретельний
аналіз
діяльності
вісімнадцяти пар конкурентних компаній, одна з яких обійшла
другу.
Для
порівняння
було
взято
різноманітні
аспекти
корпоративної культури, стратегії й практики управління. Автори
стверджують:
«Ми
вважаємо,
що
кожен
директор,
менеджер
і підприємець у всьому світі повинен прочитати цю книгу. І ви
191
зможете створити свою компанію-візіонера!»
Основна
ідея
цієї
та
подібних
їй
книжок
.
полягає
в
тому,
що
можна визначити і вивчити дієві практики управління, а потім,
застосувавши їх, домогтися успіху. Однак обидва твердження —
це
перебільшення.
успішними,
компаніям
необхідно
—
це
Порівняння
компаній,
здебільшого
щастить.
порівняння,
Пам’ятаючи
особливо
які
про
підозріло
роль
стали
більш-менш
якою
мірою
випадку
ставитися
й
до
цим
везіння,
стійких
закономірностей, виведених у ході спостереження за успішними
та
неуспішними
компаніями.
В
умовах
хаотичності
моделі
закономірностей можуть виявитися не чим іншим, як міражами.
З
огляду
якість
на
те,
що
випадковість
менеджменту
об’єктивно
оцінювати
компаній.
директор
та
Навіть
—
відіграє
управлінських
на
якщо
підставі
ви
далекоглядна
і
таку
важливу
практик
не
спостережень
точно
знаєте,
компетентна
за
що
особа,
роль,
можна
успіхами
виконавчий
то
не
зможете
на підставі цих даних передбачити успіх компанії краще, ніж якби
192
ви навмання кинули б для цього монетку
. У середньому розрив
між прибутковістю підприємства і біржовим прибутком успішних
і менш успішних компаній, проаналізованих у книжці Коллінза
і Порраса, після проведеного ними дослідження звівся практично
нанівець.
Середня
бестселері
«У
незначний
рентабельність
пошуках
період
фірм,
досконалості»,
193
часу
.
Дослідження
згаданих
також
у
відомому
різко
впала
24
журналу
«Форчен»
за
під
назвою «Компанії, якими найбільше захоплюються», показало, що
за двадцятирічний період фірми з найгіршим рейтингом у цьому
списку
досягли
більшого
біржового
прибутку,
ніж
ті,
якими
194
«захоплювалися найбільше»
Можливо,
ви
відчуваєте
.
спокусу
знайти
цьому
причинно-
наслідкове пояснення: певно, успішні компанії розслабилися після
своєї перемоги й спочивають на лаврах, а не такі успішні фірми,
навпаки, доклали зусиль і стали працювати наполегливіше. Якщо
ви
так
думаєте,
то
також
помиляєтеся.
Середній
розрив
у показниках мусить зменшитися, бо спочатку він виник почасти
завдяки
везінню
знайомі
з
цим
одних
компаній
статистичним
і
невезінню
фактом
із
життя
інших.
—
Ми
вже
регресією
до
195
середнього
.
Історії злету і падіння компаній припадають читачеві до душі,
бо пропонують те, чого прагне людський розум: просте пояснення
чітких причин перемоги і програшу, що оминає визначальну роль
везіння
і
і
неминучість
підтримують
ілюзію
регресії.
розуміння,
а
Такі
читач,
історії
який
породжують
у
них
вірить,
отримує з них сумнівний урок.
Розмови про ретроспективне мислення
«Помилка здається очевидною, хоча ми зрозуміли це набагато пізніше. Заздалегідь
ми не могли цього знати».
«Він занадто багато засвоїв із цієї аж надто райдужної історії успіху. Він потрапив
у пастку помилки наративу».
«У неї немає підстав стверджувати, що компанією погано керують. Їй відомо лише
те, що акції компанії впали в ціні. Це — упередження за результатом, частково —
ефект ореолу, а частково — ретроспективне мислення».
«Не потрапляймо в пастку упередження за результатом. Це було нерозумне
рішення, навіть попри те, що зрештою все повернулося на краще».
22 Пітчер — гравець у бейсболі, який виконує подачу, тобто кидає м’яч з пітчерської
гірки в напрямку дому, де кетчер намагається його спіймати, а бетер — відбити. —
Прим. пер.
23 Справу актора та професійного гравця в американський футбол О Дж. Сімпсона
(про підозру в убивстві дружини та її приятеля) розглядав суд Лос-Анджелеса в 1995 році
впродовж
дев’яти
місяців;
цю
подію
було
широко
висвітлено
у
ЗМІ.
Суд
присяжних
визнав Сімпсона невинним, попри велику кількість доказів. — Прим. пер.
24 «Fortune» — впливовий діловий журнал, що публікується із 1930 року. — Прим.
ред.
РОЗДІЛ 20. ІЛЮЗІЯ ЗНАЧУЩОСТІ
С
истемі
1
властиво
робити
поспішні
висновки
на
підставі
дуже обмежених, а часом і недостатніх даних; та водночас
вона не в змозі оцінити ступінь своєї поспішності. Унаслідок
принципу
WYSIATI
незалежно
від
зумовлену
значення
їхньої
для
якості.
когерентністю,
неї
З
мають
огляду
на
лише
нашу
суб’єктивна
наявні
дані,
впевненість,
впевненість,
що
закарбувалася в наших головах, відображає узгодженість історії,
яку вибудували Система 1 і Система 2. Кількість доказів та їхня
якість важливої ролі не відіграють, бо навіть із даних сумнівної
якості
можна
скласти
чудову
історію.
Більшість
наших
найважливіших переконань узагалі не мають доказів, хіба що за
винятком
думки
людей,
яких
ми
любимо
і
яким
довіряємо,
—
вони теж поділяють такі самі переконання. Зважаючи на те, як
мало
ми
знаємо,
наша
впевненість
у
своїх
переконаннях
суперечить здоровому глузду — і це також вкрай важливо.
Ілюзія надійності
Кілька десятків років тому я провів, як мені тоді здавалося, дуже
багато
часу
під
солдатів,
які,
завдання.
У
спекотним
сонцем,
обливаючись
той
час
я
спостерігаючи
сьомим
проходив
потом,
строкову
за
групою
виконували
службу
в
свої
ізраїльській
армії як офіцер піхоти. Я мав ступінь бакалавра з психології, тож
через
рік
мене
перевели
до
підрозділу,
що
відповідав
за
психологічне забезпечення військових і де одним із моїх завдань
була допомога в оцінюванні кандидатів на офіцерську підготовку.
Ми використовували методи, які були розроблені британськими
військовими під час Другої світової війни.
Одне
з
випробувань
командира»
які
не
відбувалося
знали
розрізнення,
одне
а
під
на
одного
лише
назвою
смузі
і
бирки
не
з
«завдання
перешкод.
мали
на
для
Вісім
формі
групи
без
претендентів,
жодних
ідентифікаційними
знаків
номерами,
мусили
підняти
орієнтовно
довгу
1,8
колоду
метра
з
землі
заввишки.
і
Уся
дотягти
група
її
до
стіни
повинна
була
потрапити на інший бік стіни, але так, щоб колода не торкнулася
ані стіни, ані землі, і щоб жоден із групи не зачепив стіни. Якщо
вони
порушували
якусь
умову,
то
мусили
повідомити
про
це
і розпочати все спочатку.
Це
завдання
можна
виконати
кількома
шляхами.
Найчастіше
команда переправляла кількох солдатів за інший бік стіни в такий
спосіб: вони лізли по колоді, яку інші члени групи тримали під
кутом,
наче
велику
вудку.
Також
одні
солдати
могли
залізти
на плечі іншим і перестрибнути через стіну. Останній солдат мав
стрибнути
на
жердину,
яку
інші
учасники
групи
під
нахилом
тримали в повітрі, проповзти по ній і перебратися через стіну.
На
цьому
етапі
багато
хто
зазнавав
невдачі,
тож
треба
було
починати все з самого початку.
Ми
з
колегою
занотовуючи,
командувати,
хто
спостерігали
брав
але
на
його
не
за
себе
виконанням
керівництво,
сприймала
решта,
завдання,
хто
намагався
наскільки
кожен
солдат був готовий співпрацювати з іншими і ладен був докласти
зусиль
на
користь
усій
групі.
Ми
відзначали,
хто
був
упертий,
а хто покірний, зухвалий чи терплячий, наполегливий чи готовий
швидко здатися. Інколи ми спостерігали, що людина, чию ідею
група
відкинула,
наполегливо.
Ми
втрачала
також
інтерес
бачили,
і
як
працювала
люди
вже
реагують
на
не
так
кризові
ситуації: хтось сварився на свого товариша, чия помилка призвела
до невдачі всієї групи; хтось виходив уперед і вів за собою групу,
стомлену й розчаровану після чергового провалу. Ми знали, що
у стресових ситуаціях кожен виявляє своє справжнє єство. Наші
враження
про
характер
кожного
кандидата
були
такі
чіткі
і зрозумілі, як колір неба.
Поспостерігавши
стіну,
ми
за
кількома
підсумовували
спробами
спостереження
кандидатів
про
їхні
здолати
командирські
якості, оцінювали їх у балах і вирішували, кого слід допустити до
офіцерської підготовки. Якийсь час ми з колегою обговорювали
кожен
випадок
і
порівнювали
наші
враження.
Завдання
було
не дуже складне, адже, як нам здавалося, ми вже бачили солдатів
у
дії.
Хтось
встиг
показати
себе
сильним
лідером,
хтось
—
скиглієм чи зарозумілим дурнем, а хтось — посередністю, хоч і
не безнадійною. Дехто проявив себе так слабко, що ми відразу
виключали його із кандидатів на офіцерське звання. Коли ж наші
численні
спостереження
за
кожним
з
учасників
поєднувались
у зв’язну історію, ми остаточно впевнювалися в наших оцінках
і розуміли, що складені характеристики і те, що ми бачимо, точно
прогнозують майбутнє. Солдат, який брав на себе командування
групою у скрутній ситуації і переводив її на той бік стіни, був для
нас у той момент справжнім лідером. Нам здавалось очевидним,
що
впродовж
ефективно,
прогноз
тренувань
як
і
під
суперечив
час
би
або
в
бою
він
виконання
тим
проявить
завдання.
очевидним
себе
так
Будь-який
доказам,
які
ми
само
інший
бачили
на власні очі.
Наші враження про те, як кожен солдат виконував завдання,
були чіткі й логічні, тож і підсумкові характеристики мали бути
такими
ж
однозначними.
Зазвичай
ми
доходили
консенсусу
і ставили одну спільну оцінку, і лише зрідка в нас закрадалися
сумніви або формувалися протилежні враження. Ми були готові
впевнено заявити: «З нього не вийде нічого путнього», «У цього
хлопчини
досягне
посередні
неабияких
засумніватися
припустити
були
своєму
«Звісно,
із
цим
але
успіхів».
він
Нам
упорається»,
і
прогнозі,
неоднозначність.
визнати:
погодитись
у
здібності,
на
може
твердженням,
не
пом’якшити
Щоправда,
трапитися
думку
або
бо,
за
Ми
«Він
спадало
його
потреби
різне».
ж
або
ми
готові
були
готові
незважаючи
на
наші,
здавалося, точні враження про кожного кандидата, знали майже
напевно,
що
наші
прогнози,
за
великим
рахунком,
були
нікудишні.
Доказів
того,
що
ми
не
могли
точно
передбачити
успіхів
майбутніх офіцерів, збиралося дедалі більше. Кожні кілька місяців
нам
встановлювали
зворотний
зв’язок,
під
час
якого
ми
дізнавались, як курсанти навчаються в офіцерській школі, і могли
порівняти
учнями
наші
деякий
оцінки
час.
з
думками
Історія
командирів,
щоразу
була
та
які
сама:
стежили
наше
за
вміння
передбачати результативність курсантів в офіцерській школі було
дуже обмеженим, а наші прогнози виявлялися дещо кращими за
безглузде ворожіння, але не набагато.
Почувши ці не дуже приємні новини, ми добряче засмутились.
Але це була армія: накази слід виконувати, а інструкцій потрібно
дотримуватися,
незалежно
від
того,
корисні
вони
чи
ні.
Наступного дня прибула чергова група кандидатів. Ми відвели їх
на
смугу
Вони
перешкод
підняли
кількох
до
колоду,
хвилин
мали
стіни
і
і
як
ми,
змогу
поставили
і
перед
завжди,
побачити
ними
впродовж
їхні
справжні
завдання.
наступних
натури
так
само чітко, як і в інших солдатів на цій смузі до них. Гірка правда
про якість наших прогнозів абсолютно не впливала на те, як ми
оцінювали
мірою
ми
кандидатів,
були
і
тим
впевнені
у
паче
від
своїх
цього
оцінках
і
не
залежало,
прогнозах
якою
стосовно
кожного окремого кандидата.
Те,
що
сталося,
попередніх
справді
помилок
було
цікаво.
повинні
Очевидні
були
докази
послабити
наших
впевненість
у правильності наших суджень та оцінок кандидатів, але цього
не
відбулося.
Це
також
мало
би
змусити
нас
скоригувати
наші
прогнози, але ж ні. Ми були свідомі того факту, що наші прогнози
не набагато кращі від довільного вгадування, але, попри це, ми
продовжували думати й діяти так, ніби наші передбачення були
точними і правдивими. Це нагадало мені зорову ілюзію МюллераЛаєра,
коли
око
сприймає
лінії
рівної
довжини
як
коротші
чи
довші незалежно від підказки. Мене так вразила ця аналогія, що
для позначення нашого особливого досвіду я запропонував термін
ілюзія значущості.
Так я відкрив свою першу когнітивну ілюзію.
Минули
десятиліття,
і
я
бачу,
що
з
тієї
давньої
історії
постало
багато тем для моїх роздумів, які, зокрема, представлені і в цій
книзі.
в
Наші
очікування
майбутньому,
точніше
—
були
того,
як
яскравим
евристики
солдати
прикладом
проявлять
підміни,
репрезентативності.
Після
а
себе
якщо
години
спостережень за поведінкою солдатів у штучно створеній ситуації
нам
зі
у
починало
здаватися,
складнощами
реальних
ніби
офіцерської
бойових
умовах.
ми
знаємо,
підготовки
Наші
як
та
прогнози
вони
впораються
командуванням
були
абсолютно
не регресивними — ми анітрохи не переймалися тим, що раз за
разом пророкуємо успіхи чи невдачі, спираючись на недостатні
докази.
Це
був
найяскравіший
вияв
WYSIATI.
Ми
одержували
переконливі враження від поведінки людей, яку спостерігали, але
не
мали
жодного
незнання
належного
факторів,
які
способу
зрештою
передати
справді
наше
цілковите
визначали
успіхи
кандидатів на офіцерських посадах.
Коли я тепер озираюся назад, то в цій історії мене найбільше
вражає
те,
що
знання
загального
правила
—
неможливості
достовірних передбачень — ніяк не вплинуло на нашу впевненість
у рішенні в кожному окремому випадку. Зараз я розумію, що ми
реагували
як
студенти
Нісбетта
і
Борджіди
після
того,
як
їм
сказали, що більшість людей не допоможуть незнайомцеві під час
нападу
хвороби.
статистики,
але
судження
про
відеозапис
з
Ті
студенти,
знання
те,
якою
базового
чи
їм
безперечно,
відсотка
допоможе
показали.
не
вірили
вплинуло
незнайомцеві
Нісбетт
і
даним
та
Борджіда
на
їхні
людина,
довели,
що
часто люди дуже неохоче виводять часткове із загального.
Суб’єктивну
з
виваженою
виявиться
впевненість
оцінкою
у
судженні
ймовірності
правильним.
не
того,
Упевненість
що
—
це
слід
плутати
це
судження
відчуття,
що
віддзеркалює когерентність інформації та когнітивну легкість її
опрацювання.
в
Розумно
невпевненості,
сприймати
натомість
заяви
всерйоз
про
будь-які
абсолютну
зізнання
впевненість
свідчать, що людина вибудувала у своїй уяві узгоджену історію,
яка необов’язково відповідає дійсності.
Ілюзія вміння грати на фондовому ринку
У
1984
році
Талером
ми
відвідали
інвестиційний
помилок
операції
з
одну
такі
в
і
нашим
спільним
компанію
другом
Річардом
на
Волл-стрит.
Головний
запросив
нас
поговорити
про
інвестуванні.
Мої
знання
фінансові
менеджер
судження
були
Амосом
обмежені,
що
я
навіть
не
про
знав,
роль
про
що
запитувати, але і досі дуже добре пам’ятаю один момент у нашій
розмові. «Хто купує цінні папери, які ви продаєте?» — спитав я.
Він
відповів,
невиразно
показуючи
в
бік
вікна,
що
зазвичай
потенційний покупець з того самого тіста, що і він сам. Це було
дивно.
Що
змушувало
одну
людину
продавати,
а
іншу
—
купувати? Чому продавці вважають, що знають те, чого не знають
покупці?
Відтоді мої питання про роботу фондової біржі злилися в одну
велику
загадку:
очевидно,
велика
галузь
економіки
побудована
переважно на ілюзії вміння. Щодня одні люди продають мільярди
акцій, а інші — їх купують. Не так уже й рідко трапляється, що за
день понад сто мільйонів акцій однієї компанії змінюють свого
власника. Більшість продавців і покупців знають, що володіють
тією самою інформацією; вони продають і купують цінні папери
в основному через різницю в поглядах. Покупці думають, що ціна
занадто низька і повинна зрости, а продавці вважають, що ціна
занадто висока і, швидше за все, впаде. Загадка полягає в тому,
чому і ті, й інші переконані, що знають напевне, що теперішня
ціна помилкова? Що змушує їх думати, що в питанні, якою мусить
бути ціна, вони більш компетентні, ніж це визначає сам ринок?
Для більшості з них це переконання — просто ілюзія.
У
ширшому
ринку
контексті
приймають
усі
стандартні
працівники
теорії
цієї
діяльності
галузі.
Усі,
фондового
хто
задіяні
в інвестиційному бізнесі, читали чудову книжку Бертона Мелкіла
«Випадкова
полягає
в
прогулянка
тому,
що
по
Волл-стрит».
біржова
ціна
Основна
формується
ідея
на
Мелкіла
основі
всіх
доступних відомостей про цінність компанії і кращих прогнозів
стосовно
майбутньої
уважатиме,
що
якісь
вартості
акції
її
цінних
піднімуться
паперів.
в
ціні
Якщо
завтра,
то
хтось
почне
купувати більшу їх кількість сьогодні. Це, зі свого боку, зумовить
подорожчання акцій. Якщо всі акції на біржі оцінені правильно,
під час торгівлі ними передбачити ані дохід, ані збитки не може
ніхто. Досконалі ціни не залишають місця для хитрих маневрів,
та
водночас
вчинків.
вони
Тепер
захищають
ми
знаємо,
дурнів
що
ця
від
наслідків
теорія
не
необдуманих
зовсім
правильна.
Чимало приватних інвесторів програють у торгах напрочуд так
регулярно, що якби то була гра в дартс, здобути перемогу змогло б
навіть
мавпенятко.
дійшов
мій
Першим
колишній
цього
студент,
а
приголомшливого
нині
професор
висновку
економіки
196
Каліфорнійського університету в Берклі Террі Одеан
Одеан
10
почав
тисяч
вивчати
звітність
брокерських
щодо
рахунків
торгових
приватних
.
угод
на
основі
інвесторів
за
семирічний
здійснену
період.
через
Він
зміг
конкретну
проаналізувати
брокерську
кожну
фірму
транзакцію,
(загалом
майже
163 тисячі угод). Такий великий обсяг матеріалу дозволив Одеану
визначити
всі
випадки,
коли
інвестор
продавав
частину
акцій
однієї компанії і незабаром купував акції другої. Такі дії інвестора
означали, що він (більшість інвесторів були чоловіки) мав чітке
уявлення про майбутнє цих акцій: він очікував, що акції, які він
вирішив
придбати,
зростатимуть
у
ціні,
а
ті,
які
збирається
продати, — падатимуть у ціні.
Щоб визначити обґрунтованість цих уявлень, Одеан порівняв
прибутковість
інвесторами,
акцій,
через
проданих
рік
після
і
придбаних
транзакції.
приватними
Результати
виявились
однозначно невтішними. У середньому, прибутковість проданих
акцій
суттєво
придбаних
(на
3,2
акцій,
%
річних)
що
перевищила
набагато
прибутковість
перевершувало
витрати
на здійснення обох транзакцій.
Важливо пам’ятати, що тут ідеться про середні значення: хтось
досягав
кращих
результатів,
хтось
—
набагато
гірших.
Проте
цілком очевидно, що для більшості приватних інвесторів було б
корисніше прийняти душ, розслабитись і взагалі нічого не робити,
ніж
утілювати
в
життя
свої
ідеї.
Подальші
дослідження
Одеана
і його колеги Бреда Барбера підтвердили цей висновок. У статті
під
назвою
дослідники
загалом
«Трейдинг
показали,
досягають
інвестори,
які
небезпечний
що
найбільш
гірших
рідше
активні
результатів,
здійснюють
для
вашого
здоров’я»
приватні
трейдери
тоді
ринкові
як
індивідуальні
операції,
одержують
вищі доходи. В іншій своїй статті під назвою «Хлопці лишаються
хлопцями» дослідники показали, що чоловіки частіше діють під
впливом
з
власних
чоловіками,
навіжених
навпаки,
ідей,
досягають
а
жінки,
кращих
порівняно
результатів
197
в інвестуванні
.
Зрозуміло, що завжди існує хтось по інший бік кожної угоди:
зазвичай це фінансова установа чи професійний інвестор, готовий
скористатися помилкою приватного інвестора, який вибирає акції
для
купівлі-продажу.
пролили
світло
зациклюватися
на
на
Подальші
ці
своїх
дослідження
помилки.
Приватні
прибутках
від
Барбера
й
інвестори
продажу
Одеана
схильні
«переможців»,
тобто
і
акцій,
які
залишають
короткому
На
додаток
в
ціні
«переможених»
інвесторів,
забігу,
до
росли
з
198
собі
індивідуальних
в
постійно
а
ці
тому
цього
.
часу
їх
На
нещастя
«переможці»
продавати
приватні
їх
виграють
—
трейдери
придбання,
невдала
роблять
для
лише
тактика.
невигідні
придбання, передбачувано скуповуючи акції великих компаній,
які
часто
згадуються
у
ЗМІ.
Професійні
інвестори
критичніше
199
ставляться до повідомлень у мас-медіа
. Цей факт якоюсь мірою
виправдовує ярлик «розумні гроші», який професійні фінансисти
використовують стосовно своєї діяльності.
І хоча професійні інвестори неабияк наживаються на помилках
аматорів, мало хто з фінансових аналітиків має необхідні вміння
для
того,
щоб
рік
у
рік
регулярно
вигравати
200
на
ринку
.
Професійні інвестори, зокрема й керівники інвестиційних фондів,
не витримують простого тесту на вміння і навички — перевірку
регулярності досягнень. Про набуття будь-якої навички чи вміння
можна
говорити,
застосуванні
людина
регулярно
досягла
інвесторів
роками
і
лише
коли
однакова.
успіху
фондів
лише
—
завдяки
нулю.
стабільніший
відмінностей
Логіка
варіюватиметься
дорівнюватиме
забезпечує
індивідуальна
це
та
проста:
хаотично,
а
за
то
якою
у
за
їх
рік
рейтинг
кореляція
наявність
Постійність
величина,
якщо
везінню,
Натомість
рейтинг.
відмінність
між
уміння
індивідуальних
ми
визначаємо
майстерність гольфістів, продавців автомобілів, стоматологів або
спритних
касирів,
які
збирають
гроші
за
проїзд
платними
автобанами.
Пайовими
інвестиційними
фондами
керують
досвідчені
та працьовиті професіонали, що купують і продають акції з метою
досягнення найкращого для своїх клієнтів результату. Однак дані
п’ятдесятирічних
досліджень
підтверджують,
що
для
більшості
керівників фондів вибір активу — швидше гра в кості, ніж у покер.
Зазвичай
взятий
принаймні
рік
мають
два
з
трьох
інвестиційний
пайових
рейтинг
фондів
нижчий
в
за
окремо
рівень
201
ринку
.
Ще важливіше, що рік у рік кореляція доходів пайових фондів
залишається надзвичайно низькою, заледве вище нуля. Успішні
фонди в будь-якому році виявляються на висоті завдяки простому
везінню
—
їм
регулярно
таланить.
Серед
дослідників
побутує
загальна думка, що майже всі фінансові аналітики, знають вони
про це чи ні (більшість — не знає), грають у рулетку. Суб’єктивне
відчуття
трейдера
обґрунтований
на
підказує
вибір
йому,
у
високоефективних
досить
ринках
ніби
він
здійснює
непевній
розумний,
ситуації.
обґрунтований
вибір
Однак
аж
ніяк
не точніший за тицяння пальцем у небо.
Кілька
років
тому
безпосередньо
мені
вивчити
випала
ілюзію
незвичайна
фінансового
можливість
вміння.
Мене
запросили виступити перед групою інвестиційних консультантів
фірми, що надає фінансові рекомендації та інші послуги вельми
заможним
клієнтам.
Я
попросив
надати
мені
якісь
дані
для
підготовки презентації й отримав справжній скарб — фінансову
звітність результатів різних інвестицій двадцяти п’яти анонімних
консультантів
за
вісім
років
консультанта
(більшість
поспіль.
із
них
Річні
були
показники
чоловіками)
кожного
фактично
зумовлювали розміри їхніх річних премій. Неважко було скласти
рейтинг консультантів відповідно до успішності їхньої діяльності,
визначити, чи спостерігалися в них стійкі відмінності в уміннях
і
чи
постійно,
з
року
в
рік,
ці
консультанти
забезпечували
для
202
своїх клієнтів високі прибутки
Щоб
відповісти
кореляції
на
рейтингу
це
.
питання,
консультантів
я
для
обчислив
кожної
коефіцієнти
пари
років:
за
перший і другий рік, потім за перший і третій, перший і четвертий
тощо, аж до сьомого і восьмого років. У такий спосіб я одержав
28 значень коефіцієнта — по одному на кожну пару років. Я знав
теорію
і
був
існування
готовий
постійного
до
того,
вміння.
що
знайду
Однак
лише
результат
слабкий
мене
доказ
вразив:
середнє значення коефіцієнта дорівнювало 0,1. Іншими словами,
він
на
був
практично
існування
нульовий.
відмінностей
у
Стійкої
кореляції,
майстерності,
виявити
що
не
вказує
вдалося.
Результати були схожі на результат кидання гральних костей, а
не процес визначення вмінь.
Ніхто в цій компанії не підозрював про природу гри, в яку грали
фінансові
аналітики.
компетентними
Самі
аналітики
професіоналами
у
при
своїй
цьому
справі,
відчували
що
себе
виконують
серйозну
У
роботу,
передвечір’я
в
компанії
—
начальство
семінару
вищого
ми
з
керівництва
було
такої
Річардом
фірми
—
самої
Талером
осіб,
думки.
вечеряли
які
визначали
розмір щорічних премій. Ми попросили наших співрозмовників
вгадати
щорічну
кореляцію
рейтингів
індивідуальних
консультантів. Вони вирішили, що знають, до чого ми хилимо, і
з
посмішкою
напевно
відповіли,
коливаються».
що
Та
«кореляція
дуже
невисока»
швидко
і
«показники
з’ясувалося,
що
ніхто
з присутніх не очікував, що середня кореляція дорівнює нулю.
Ми хотіли, щоб керівництво компанії збагнуло, що принаймні
в тому, що стосується створення інвестиційних портфелів, вони
заохочують
везіння,
повідомлення
мало
хоча
б
їх
вважають
шокувати,
це
але
вмінням.
ж
ні.
Не
По
суті,
було
це
жодної
ознаки, що вони нам не вірять. Та й хіба були підстави? Зрештою,
ми проаналізували ті дані, які вони нам самі й надали. До того ж
вони
були
достатньо
самостійно
підказок.
не
зробити
Ми
для
сумнівався,
що
і
марними,
накатаній
без
окремої
фінансової
себе
спокійно
виявилися
не
розумними
галузі.
освіченими
висновки,
тож
продовжили
наші
а
вона
цієї
змін.
Факти,
які
і
і
і
спростовують
в
цю
я
від
анітрохи
керівництва
далі
вміння
закорінена
щоб
утрималися
висновки
компанії
Ілюзія
глибоко
ми
людьми,
вечерю,
відкриття,
життя
будь-яких
особи;
й
пішло
—
це
самій
ілюзію
по
омана
культурі
(і
таким
чином створюють загрозу джерелам існування і почуттю власної
гідності
не
фінансистів),
засвоює.
Це
статистичних
інформація
просто
твердження
досліджень
про
базові
не
сприймаються.
частково
ефективності
відсотки,
яку
Розум
справедливе
праці,
люди
і
їх
щодо
де
подається
зазвичай
ігнорують,
якщо вона суперечить їхньому особистому досвіду.
Наступного
із
ранку
результатами
реакцією.
Їхній
ми
своїх
досліджень
власний
завданнях
здавався
абстрактні
статистичні
із
керівників,
з
якими
ознайомили
досвід
і
фінансових
зіткнулися
виважених
консультантам
факти.
ми
з
рішень
аналогічною
у
складних
переконливішим,
Коли
вечеряли
консультантів
ми
закінчили,
напередодні,
відвіз
ніж
один
мене
в аеропорт. Дещо ображено він зауважив: «Я багато зробив для
нашої компанії, і цього в мене ніхто не забере». Посміхнувшись,
я промовчав, але водночас подумав: «Саме це я у вас і забрав.
Якщо своїм успіхом ви здебільшого зобов’язані просто випадку, то
на яке ж визнання ви насправді заслуговуєте?».
Що підкріплює ілюзії вміння та значущості?
Когнітивні
ілюзії
часто
стійкіші
за
візуальні.
Ваше
знання
про
ілюзію Мюллера-Лаєра ніяк не впливає на сприйняття довжини
ліній, але воно змінює вашу поведінку. Ви розумієте, що не можна
вірити
першому
враженню
про
довжину
ліній
зі
стрілками,
і також знаєте, що в цій стандартній ілюзії не можна вірити тому,
що ви бачите. Коли у вас запитають, яка лінія довша, ви висловите
своє
осмислене
бачити.
Однак
переконання,
коли
ми
з
а
не
ту
ілюзію,
армійськими
яку
колегами
продовжуєте
дізналися,
що
наші тести на оцінку лідерських якостей мало що показують, то
розумом сприйняли цей факт, але це ніяк не вплинуло на наші
почуття
на
чи
наші
подальші
з
дії.
Талером
Реакція
висновки
фінансових
була
ще
консультантів
екстремальнішою.
Я переконаний, що і керівники, і пересічні працівники одразу ж
сховали їх кудись у темні закутки своєї пам’яті, де вони не могли б
жодним чином зашкодити.
Чому
ж
інвестори
(як
аматори,
так
і
професіонали)
уперто
вірять, що можуть збільшити ринок, усупереч економічній теорії,
яку
самі
ж
об’єктивна
порушених
визнають,
оцінка
у
і
попри
їхніх
попередніх
те,
на
особистих
розділах
цієї
що
вказує
досягнень?
книги,
неупереджена
Чимало
можуть
тем,
пояснити
панування і перманентність ілюзії вміння у фінансовому світі.
Найважливіша психологічна причина цієї ілюзії полягає в тому,
що фінансові аналітики у своїй роботи залучають уміння вищого
рівня.
Вони
звіряються
з
економічними
даними
і
прогнозами,
вивчають декларації про доходи та балансові відомості, оцінюють
якості керівників компаній і їхніх конкурентів. Усе це — серйозна
робота,
зайняті,
досвіду
що
потребує
паралельно
застосування
бізнес-перспективи
інтенсивної
набувають
своїх
і
люди,
безпосереднього
умінь.
компанії
підготовки,
На
жаль,
недостатньо
які
цим
(і
вагомого)
уміння
оцінювати
для
успішного
інвестування, де ключове питання полягає в тому, чи інформацію
про
справи
трейдерам
питання,
фірми
вже
бракує
але
враховано
навичок
вони
наче
і
не
у
для
вартості
відповіді
підозрюють
акцій.
на
про
Очевидно,
це
вирішальне
своє
невігластво.
Спостерігаючи за курсантами на смузі перешкод, я зрозумів, що
суб’єктивна впевненість трейдера — це відчуття, а не судження.
Наше
розуміння
когерентності
ролі
дає
когнітивної
змогу
зробити
легкості
й
висновок
асоціативної
про
належність
суб’єктивної впевненості до компетенції Системи 1.
Нарешті, ілюзії значущості та вміння підтримуються потужною
професійною культурою. Ми знаємо, що люди можуть непохитно
вірити в будь-яке твердження, яким би абсурдним воно не було,
якщо
цю
віру
поділяє
співтовариство
однодумців.
З
огляду
на характер професійної культури фінансистів, зовсім не дивно,
чому
так
багато
людей
уважають,
що
вони
належать
до
числа
небагатьох обраних, які вміють те, чого не вміє решта.
Ілюзії експертів
Сама
думка
про
спростовується
те,
так
що
само
майбутнє
легко,
як,
непередбачуване,
щодня
на
можна
нашу
думку,
пояснити й минуле. Як зауважив Нассім Талеб у своєму «Чорному
лебеді», наша схильність конструювати когерентні наративи про
минуле і вірити в них ускладнює прийняття того факту, що наші
здібності до передбачення вкрай обмежені. У ретроспекції все має
сенс,
і
саме
пропонують
неспроможні
цим
нам
користуються
переконливі
придушити
голос
фінансові
підсумки
інтуїції,
експерти,
подій
який
дня.
шепоче
нам,
які
Ми
що
сьогоднішнє усвідомлення сенсу вчорашніх подій означає, що їх
можна було передбачити. Ілюзія того, що ми розуміємо минуле,
дає
нам
надмірну
впевненість
у
своїх
здібностях
прогнозувати
передбачає
послідовність
майбутнє.
Поширене
поняття
«марш
історії»
і спрямованість процесів. Марш, на відміну від прогулянки, явище
невипадкове.
Ми
зосереджуючись
й
технічному
вважаємо,
або
на
прогресі,
що
здатні
суспільних
або
на
пояснювати
рухах
діях
і
та
минуле,
культурному
намірах
видатних
особистостей. Думка про те, що визначні історичні події зумовлені
випадковістю, глибоко нас шокує, хоча вона правильна і давно
доведена. Важко уявити собі історію ХХ століття, з її потужними
громадськими рухами, не враховуючи ролі Гітлера, Сталіна і Мао
Цзедуна. Однак колись у минулому був момент — незадовго до
зачаття, — коли існувала п’ятдесятивідсоткова ймовірність того,
що
в
ембріон,
особину
який
згодом
жіночої
статі.
став
Гітлером,
Комбінація
цих
може
трьох
розвинутися
подій
дозволяє
обчислити, що з імовірністю один до восьми ХХ століття могло
минути
без
будь-кого
заперечувати,
Запліднення
що
з
без
трьох
цих
них
великих
хід
яйцеклітин
лиходіїв,
історії
мало
ніяк
і
немає
не
доленосні
сенсу
змінився
наслідки,
і
б.
тому
сама ідея передбачуваності довгострокових змін — це не більше
ніж жарт.
Однак
ілюзія
непохитною,
і
обґрунтованого
цим
успішно
передбачення
користуються
залишається
всі,
хто
заробляє
на прогнозах: не лише фінансові аналітики, а й експерти в галузі
бізнесу
й
політики.
експертів,
чия
Радіо
робота
—
і
телебачення
коментувати
мають
події
і
у
своєму
давати
штаті
прогнози
на майбутнє. У глядача, читача або слухача складається враження,
ніби
вони
відомості.
щиро
отримують
І,
без
вірять,
психолог
званих
із
якщо
сумніву,
що
не
згадані
пропонують
експерти
таку
Пенсильванського
«експертних
ексклюзивні,
та
у
книжці
вкрай
їхні
інформацію.
університету,
прогнозів»
то
цінні
промоутери
Філіп
пояснив
«Експертне
Тетлок,
суть
так
політичне
судження: наскільки воно слушне? Як нам про це дізнатися?», що
вийшла друком у 2005 році і в якій він опублікував результати
свого
двадцятирічного
дослідження.
Своєю
працею
Тетлок
встановив своєрідний стандарт дискусій на цю тему.
Тетлок опитав 284 особи, що заробляють на життя наданням
«коментарів або рекомендацій на політичні та економічні теми».
Він
попросив
респондентів
оцінити
ймовірність
деяких
подій
найближчого майбутнього, як у сфері їхньої спеціалізації, так і
в інших галузях, про які вони мали лише загальне уявлення. Чи
вдасться
скинути
Горбачова
внаслідок
перевороту?
Чи
воюватимуть США в Перській затоці? Яка країна стане наступним
великим ринком, що розвивається? Загалом Тетлок зібрав понад
80
000
подібних
прогнозів.
Також
він
запитував
експертів,
на
підставі
реакція,
чого
коли
вони
дійшли
передбачення
своїх
не
висновків,
збулись,
якою
яким
була
чином
їхня
вони
оцінювали факти, що не підтвердили їхньої думки. Респондентів
також
просили
закінчень
оцінити
кожної
події:
ймовірності
збереження
трьох
альтернативних
статус-кво,
зростання
чи
зниження певних показників (наприклад, політичної свободи чи
економіки).
Результати були приголомшливі. Експерти виступили б краще,
якби
віддали
рівні
частки
варіантам.
Іншими
вивченням
конкретного
мавпочка,
яка,
ймовірності
словами,
люди,
питання,
кидаючи
дротики
всім
які
трьом
потенційним
заробляють
роблять
прогнози
в
зрештою
дартс,
на
життя
гірше,
ніж
рівномірно
розподіляє їх по різних секторах мішені. Навіть у тій галузі, в якій
експерти орієнтувалися найкраще, вони показали майже такі самі
результати, що й дилетанти.
Той, хто знає більше, передбачає події не набагато краще від
того,
хто
знає
менше.
Покладатися
не
можна
навіть
на найкращого знавця. Причина полягає в тому, що в людини, яка
набула
багатьох
знань,
розвивається
ілюзія
вміння,
і
вона
стає
понадміру самовпевненою. «Ми стрімко досягли тієї точки, коли
цінність
малою,
передбачень,
—
пише
спеціалізації
ґрунтуються
Тетлок.
науки
публікуються
що
в
—
немає
провідних
регіонознавці,
економісти
перевершують
звичайних
прогнозист,
експерти,
—
то
Як
відомі
вчені,
—
вузької
ті,
хто
політологи,
бодай
просто
вкрай
якось
вдумливих
у тому, що стосується “розуміння”
з’ясував
екстравагантніші
стверджує
що
—
або
стає
надмірно
вважати,
виданнях
інші
знаннях,
епоху
журналістів
читачів «Нью-Йорк Таймз»
ситуацій».
нашу
підстав
й
203
поточних
В
на
він,
—
Тетлок,
його
що
прогнози.
зазвичай
більш
відоміший
«Запитувані
самовпевнені,
на відміну від своїх колег, чия діяльність не виставлена напоказ».
Тетлок
також
з’ясував,
що
експерти
вперто
відмовляються
визнавати свої помилки, а коли їх до цього змушують, знаходять
масу
виправдань:
вони
помилилися
лише
в
часі
події,
сталося
щось непередбачуване, була вагома причина помилятися тощо.
Зрештою,
експерти
ненавидять
теж
визнавати
люди.
свої
Їх
засліплює
помилки.
власна
Тетлок
слава,
вони
стверджує,
що
експертів
уводять
в
оману
не
так
їхні
переконання,
як
спосіб
їхнього мислення. Він використовує образи з есе Ісаї Берліна про
Толстого під назвою «Їжак і лисиця». Їжаки «знають одну важливу
річ» і мають свою теорію про все на світі. Вони вбудовують окремі
події у межі узгоджених уявлень. Вони нетерпимо ставляться до
тих, хто бачить світ і речі в ньому не так, як вони. Їжаки завжди
впевнені у своїх прогнозах й особливо вперто не хочуть визнавати
своїх помилок. Якщо прогноз не справдився, для них це «лише
питання
часу»
або
«незначна
хиба».
Вони
категоричні
у
своїх
судженнях, і саме тому продюсери полюбляють запрошувати їх
на
свої
телешоу.
позицій,
Адже
критикують
і
два
їжаки,
висміюють
які
дотримуються
«ідіотські
думки»
різних
суперника
у прямому ефірі, створюють неабияке видовище.
Лисиці, на відміну від їжаків, мислять ширше. Вони не вірять,
що рушій історії — це щось одне й визначне (наприклад, вони
навряд
чи
погодяться
з
тим,
що
Рональд
Рейґан
одноосібно
припинив холодну війну, гідно прийнявши виклик Радянського
Союзу).
Натомість
лисиці
усвідомлюють,
що
дійсність
постає
із взаємодії багатьох сил і факторів, зокрема й сліпого випадку, що
часто породжує суттєві та непередбачувані наслідки. Саме лисиці
перемогли
в
дослідженнях
Тетлока,
хоча
навіть
їхні
прогнози
виявилися не дуже надійними. Порівняно з їжаками, лисиць рідко
запрошують виступати в теледебатах.
Експерт не винен. Просто світ — це складна річ
Головна
ідея
цього
намагаються
помилок;
це
помилки
в
розділу
передбачити
і
так
полягає
майбутнє,
зрозуміло.
прогнозах
не
в
що
люди,
припускаються
По-перше,
неминучі,
тому,
варто
адже
які
багатьох
визнати,
наш
світ
що
—
непередбачуваний. По-друге, надмірній суб’єктивній впевненості
не
варто
довіряти
як
показникові
точності
прогнозів
(невпевненість дасть кращий, інформативніший результат).
Короткострокові
та
досягнення
тренди
можна
можна
досить
передбачити,
точно
а
спрогнозувати
поведінку
на
підставі
попередньої поведінки і колишніх успіхів. Водночас нам не слід
очікувати,
що
поведінка
курсанта
на
смузі
перешкод
покаже,
яким він буде в офіцерській школі і в бою, адже в реальному світі
занадто
в
з
багато
кожній
восьми
зовсім
із
особливих
цих
ситуацій.
кандидатів
інакше.
факторів
у
Заберіть
групі,
Варто
і
кулі
решта
визначають
найбільш
учасників
снайпера
поведінку
наполегливого
проявлять
пролетіти
в
себе
кількох
сантиметрах від вуха офіцера, і його дії зміняться. Я не заперечую
важливості
всіх
спрогнозувати
або
0,30,
більшого.
то
цих
тестів:
важливий
його
варто
якщо
якийсь
результат
із
застосовувати.
Пам’ятайте,
що
них
дозволяє
достовірністю
Але
аналітики
із
вам
з
не
слід
0,20
чекати
Волл-стрит,
які
сподіваються перехитрувати ринок своїми прогнозами майбутніх
цін,
помиляються
майже
завжди.
І
вже
напевне
не
слід
чекати
багато від експертів, що здійснюють довгострокові прогнози, хоча
вони
і
можуть
майбутнє.
поділитися
Межу,
яка
цінною
порадою
відокремила
б
про
найближче
передбачуване
і непередбачуване далеке майбутнє, ще поки не проведено.
Розмови про ілюзії вміння
«Він знає, що, з огляду на результати обстеження, передбачити розвиток цієї
хвороби практично неможливо. То як він може бути такий упевнений у цьому
випадку? Це схоже на ілюзію значущості».
«Усі свої знання вона вибудувала в чітку систему, і ця узгодженість допомагає їй
почуватися впевнено».
«Чому він уважає, що в змозі перехитрити ринок? Хіба це не ілюзія вміння?»
«За своєю вдачею вона їжак. У неї є теорія, яка все пояснює. Саме тому в неї
виникає ілюзія розуміння світу».
«Питання не в тому, чи досвідчені ці експерти, а в тому, чи передбачуваний наш
світ».
РОЗДІЛ 21. ІНТУЇЦІЯ ПРОТИ ФОРМУЛ
П
ол
Міл
був
чудовою
і
незвичайною
із
найбільш
різнобічних
В
Університеті
Міннесоти
людиною
психологів
він
у
та
ХХ
різний
одним
століття.
час
викладав
психологію, юриспруденцію, психіатрію, неврологію і філософію.
Його
публікації
також
присвячені
питанням
релігії,
політології.
Одна з тем, які він досліджував, — здатність щурів до навчання. Як
дослідник
він
і
критикував
завзято
психології
—
застосовував
Міл
не
лише
складні
необґрунтовані
був
статистичні
твердження
психоаналітиком-практиком.
в
моделі
клінічній
Він
написав
кілька глибоких статей про філософські підвалини психологічних
досліджень, які я під час навчання в аспірантурі майже вивчив
напам’ять. Я жодного разу не зустрічався з Мілом особисто, але
відтоді,
як
я
прочитав
статистичного:
його
працю
теоретичний
аналіз
«Клінічний
та
огляд
прогноз
фактів»,
проти
він
став
одним із моїх кумирів.
У
цій
невеликій
провокативна
роботі,
яку
книжечка»,
він
Міл
пізніше
називав
розглянув
«моя
результати
20 досліджень, у яких було проаналізовано, що точніше — клінічні
прогнози,
які
ґрунтуються
на
суб’єктивних
уявленнях
лікарів-
професіоналів, чи статистичні прогнози, здійснені за суворими
правилами
на
підставі
поєднання
різних
оцінок
і
даних.
У типовому експерименті соціальні педагоги прогнозували оцінки
першокурсників наприкінці навчального року. Кожного студента
опитували впродовж сорока п’яти хвилин. Педагоги також мали
доступ до результатів навчання в старшій школі, підсумків тестів
на
У
профорієнтацію
статистичному
лише
та
частково,
результати
алгоритм
прогнозів,
а
було
—
на
точнішим,
звільнення,
зі
11
із
14
проаналізувавши
порушення
успішного
абітурієнта.
цю
старших
виявлення
ніж
ймовірність
есе
використано
оцінки
тесту
отримав,
зокрема
дострокового
саме
одного
Міл
чотиристорінкового
алгоритмі
виявився
результати
та
інформацію
класів
школи
здібностей.
педагогів.
й
низку
режиму
проходження
Проте
Подібні
інших
умовнопрограми
підготовки пілотів та кримінальних рецидивів.
Не
дивно,
що
«книжечка»
психологів-клініцистів
острах
Міла
і
викликала
недовіру,
а
в
багатьох
порушена
в
ній
полеміка дала початок цілому напряму досліджень, які тривають
і
сьогодні
—
досліджень,
понад
які
півстоліття
порівнюють
після
клінічні
її
та
публікації.
Кількість
статистичні
прогнози,
зросла до двох сотень, але рахунок у протистоянні «людина проти
алгоритму» відтоді не змінився. Близько 60 % досліджень довели,
що
прогнози,
здійснювані
відповідно
до
алгоритму,
—
точніші.
Інші зіставлення показали рівні за точністю результати, але нічия
тотожна
перемозі
статистику
статистичних
дешевше,
ніж
законів,
адже
наймати
використовувати
експертів.
Жодних
переконливих винятків із цього правила засвідчено не було.
Відтоді
сфера
прогнозування
суттєво
розширилась,
і
станом
на сьогодні вона охоплює медичні показники, такі як очікувана
тривалість
життя
діагностування
раптової
онкохворих,
серцевих
дитячої
тривалість
захворювань,
смерті;
госпіталізації,
імовірність
економічні
синдрому
показники,
такі
як
перспективи успішності нових підприємств, оцінювання банками
кредитних ризиків, а також майбутня задоволеність працівників
своєю
роботою;
зокрема
показники,
відповідність
прийомних
батьків,
важливі
певним
для
критеріям
шанси
рецидиву
державних
установ,
кандидатів
в
на
роль
неповнолітніх
правопорушників, а також вірогідність інших форм протиправної
поведінки. Зрештою прогнози застосовуються практично скрізь,
де
необхідно
наукових
спробувати
презентацій,
для
щось
передбачити
вгадування
—
переможців
для
оцінки
футбольних
матчів чи визначення майбутньої ціни вин бордо. Кожній із цих
сфер притаманна суттєва невизначеність та непередбачуваність,
тому ми називаємо їх «середовищами низької достовірності». Але
в будь-якому випадку якість експертних прогнозів навіть у цих
галузях
тотожна
або
ж
поступається
точності
прогнозів,
одержаних за допомогою простого статистичного алгоритму.
Як із виправданою гордістю зауважив Міл через тридцять років
після виходу своєї книги, «у суспільних науках немає жодної такої
суперечності,
яка
спровокувала
б
так
багато
якісно
різних
204
досліджень, що однозначно рухалися в одному напрямку»
.
Принстонський економіст і поціновувач вин Орлі Ашенфельтер
переконливо продемонстрував переваги простої статистики над
думкою
всесвітньовідомих
експертів.
Ашенфельтер
хотів
передбачити зміну цін на бордо на підставі інформації, доступної
в
рік
на
урожаю.
дозрівання
Це
та
важливий
досягнення
момент,
своєї
бо
вишуканим
найвищої
якості
винам
потрібно
кілька років. Ціни на витримані вина з того самого виноградника,
розлиті з інтервалом у 12 місяців, можуть відрізнятися в десятки
205
разів чи й більше
. Здатність прогнозувати майбутні ціни дуже
важлива, тому що інвестори вкладають кошти в марочні вина як
у
твори
мистецтва,
сподіваючись,
що
з
роками
вони
будуть
дорожчати.
Загальновідомо,
зміна
погоди
в
що
на
смак
період
марочного
дозрівання
вина
впливає
лише
Кращі
вина
винограду.
отримують у роки з сухим і теплим літом, тож винороби Бордо
успішно
користуються
наслідками
глобального
потепління.
Сприятливою для цієї галузі буває ще й дощова весна, бо підвищує
врожайність винограду, не позначаючись на якості. Ашенфельтер
трансформував
усі
ці
відомості
у
статистичну
формулу,
яка
дозволяє спрогнозувати зміну цін на вино конкретного виробника
і конкретного врожаю за трьома метеорологічними показниками:
середня
температура
влітку,
кількість
опадів
у
період
збирання
врожаю і їх кількість упродовж попередньої зими. Його формула
забезпечує
точний
десятиліття.
прогноз
Завдяки
їй
цін
на
найближчі
справді
можна
роки
і
навіть
визначити
ціни
на витримані вина точніше, ніж на щойно вироблені молоді. Цей
новий
приклад
«схеми
Міла»
піддає
сумнівам
як
здібності
експертів, чия думка формує ранню ціну, так і всю економічну
теорію,
згідно
інформацію,
з
якою
зокрема
ціни
й
повинні
погодні
відображати
умови.
Формула
всю
наявну
Ашенфельтера
дає надзвичайно точний результат — кореляція між справжньою
і передбаченою ціною перевищує 0,90.
То
чому
припустив,
намагаються
ж
що
прогнози
одна
бути
з
експертів
причин
гірші
полягає
раціональними,
за
в
алгоритми?
тому,
мислити
що
Міл
вони
творчо
й
у формуванні своїх прогнозів брати до уваги складні комбінації
факторів. В інших випадках складність допомагає, але найчастіше
вона
знижує
достовірність
прогнозів.
Тож
краще
виходити
із простих комбінацій факторів. Дослідження продемонстрували,
що
люди,
які
ухвалюють
рішення,
поступаються
в
точності
формулам, навіть коли їм відомий результат, спрогнозований за
допомогою цієї формули! Їм здається, що вони можуть відкинути
цей
результат,
бо
володіють
додатковою
інформацією,
але
найчастіше вони помиляються. Як стверджує Міл, лише в кількох
випадках
є
сенс
звертатися
до
експертів,
а
не
до
формули.
У знаменитому мисленнєвому експерименті він описує формулу,
за якою можна спрогнозувати, чи піде якась людина цього вечора
в кіно, й одразу зауважує, що формулу можна сміливо відкинути,
якщо
відомо,
що
цього
дня
людина
зламала
собі
ногу.
Так
з’явилося й усталилося «правило зламаної ноги». Звичайно, сенс
правила в тому, що перелом — подія рідкісна, але ключова.
Інша причина того, що думки експертів виявляються не такими
точними,
та
як
формули,
непослідовність
—
людських
невиправна
суджень
під
непостійність
час
узагальнення
складної інформації. Якщо попросити експертів оцінити ті самі
дані двічі, вони здебільшого дадуть різні відповіді. Ступінь такої
непослідовності
рентгенологи,
часто
які
викликає
оцінюють
серйозну
тривогу.
рентгенограми
Досвідчені
грудної
клітки
на наявність чи відсутність патології, суперечать самі собі в 20 %
206
випадків, коли повторно бачать ті самі знімки
. Опитування 101
незалежного аудитора, яким запропонували визначити надійність
внутрішньокорпоративних
аудиторських
перевірок,
виявило
207
аналогічну непослідовність
про
надійність
психологи,
суджень,
менеджери
. Огляд 41 незалежного дослідження
які
висловили
компаній
та
аудитори,
інші
патологи,
фахівці,
дозволяє
припустити, що така частота суперечностей типова, навіть якщо
повторна оцінка матеріалу проводиться всього за кілька хвилин
208
після першої
. Ненадійні оцінки не можуть бути основою точних
прогнозів будь-чого.
Можливо,
надзвичайну
з
непостійність
залежність
досліджень
у
навколишнього
думках
та
діях.
галузі
Системи
1
праймінгу,
середовища
Ці
суджень
впливи
суттєво
така
від
поширена
контексту.
що
непомічені
позначаються
змінюються
Ми
знаємо
впливи
на
щохвилини.
через
наших
Приємна
прохолода
вітерцю
в
спекотний
день
може
налаштувати
вас
на оптимістичний лад і позначитися на вашій думці, незалежно
від
того,
Шанси
саме
злочинця
залежно
на
що
від
ви
на
дострокове
графіка
209
прийоми
їжі
.
обмірковуєте
роботи
Ви
чи
звільнення
суддів,
рідко
оцінюєте
а
саме
в
цей
дуже
від
безпосередньо
момент.
коливаються
розкладу
перерв
усвідомлюєте,
що
відбувається у вашій голові, а тому й не здогадуєтесь, що навіть
найнезначніші
обставини
здатні
радикально
змінити
ваші
судження чи рішення. Натомість обставини не можуть впливати
на формули. Якщо вихідні дані ті самі, вони завжди видають ту
саму
відповідь.
досліджень,
Коли
передбачуваність
проаналізованих
непостійність
і
Мілом
низька,
і
його
непослідовність
як
у
більшості
послідовниками,
виявляються
вкрай
деструктивними для будь-якої прогностичної валідності.
Результати
висновок:
кінцеві
щоб
дослідження
максимально
рішення
низької
слід
до
викладачами,
вишів
проводять
з
зробити
під
останнє
ними
несподіваний
прогностичну
формулам,
Наприклад,
медичних
які
підвищити
довірити
достовірності.
абітурієнтів
дозволяють
особливо
час
слово
точність,
в
сферах
зарахування
залишається
співбесіду.
за
Нечисленні
свідчення дозволяють припустити, що співбесіда, швидше за все,
знижує точність процедури відбору, коли інтерв’юери ухвалюють
остаточні рішення. Це зумовлено тим, що інтерв’юери зазвичай
надмірно впевнені у власній інтуїції і занадто часто покладаються
на власні спостереження, не звертаючи при цьому уваги на інші
джерела
інформації;
210
оцінок
.
Подібним
зрештою
чином
це
знижує
експерти
з
достовірність
оцінки
якості
їхніх
молодого
вина одержують інформацію, яка швидше погіршує, ніж поліпшує
точність
прогнозів
його
майбутньої
вартості:
їм
дозволяють
дегустувати вино. Навіть якщо експерти чітко усвідомлюють, що
якість
не
вин
можуть
насамперед
дорівнятися
залежить
до
формули
від
за
погоди,
їхні
сталістю,
висновки
послідовністю
та узгодженістю.
Найважливішим досягненням у цій галузі науки після роботи Міла
можна
вважати
знамениту
статтю
Робіна
Доуза
«Груба
211
неточних лінійних моделей в ухваленні рішень»
краса
. У суспільних
науках
переважає
кожному
статистична
25
предикторові
називається
множинною
практика
відповідно
26
регресією
.
У
приписувати
до
алгоритму,
наш
час
цей
вагу
який
алгоритм
вбудований у типове програмне забезпечення для аналізу даних.
Логіку
змогу
множинної
знайти
комбінації
регресії
неможливо
оптимальну
предикторів.
статистичного
формулу
Однак
алгоритму
результативності.
показників,
які
результату,
і
Так
для
Доуз
певну
скоригувати
не
можна
що
відібрати
для
значення,
дає
зваженої
складність
підвищує
значимість
їхні
вона
поєднання
виявив,
майже
само
мають
спростувати:
його
лише
кілька
прогнозування
щоб
зробити
їх
зіставними (за стандартними позиціями чи рангами). Формула,
що поєднує всі ці предиктори з рівною вагою, швидше за все, буде
такою ж точною в прогнозуванні нових випадків, як і формула
множинної регресії, оптимальна для початкової вибірки. Останні
дослідження пішли ще далі: згідно з ними, формули, що надають
рівної ваги всім предикторам, часто перевершують інші, бо на них
212
не впливає випадковість вибірки
Приголомшливий
успіх
практичне
значення:
алгоритмів
без
.
рівноважних
він
схем
уможливлює
попередніх
має
розробку
статистичних
важливе
корисних
досліджень.
Прості
рівноважні формули, які ґрунтуються на наявній статистиці або
на
здоровому
глузді,
результати.
На
запам’ятовується,
дають
змогу
одному
Доуз
добре
спрогнозувати
прикладі,
показав,
що
який
стабільність
важливі
дуже
легко
шлюбу
можна
спрогнозувати за формулою:
частотність, з якою подружжя кохається, мінус частота сварок
Вам
напевне
не
хочеться,
щоб
результат
обчислень
у
вашому
випадку був величиною від’ємною.
Важливий висновок із цього дослідження полягає в тому, що
складений
поспіхом
позмагатися
легко
з
оптимально
перевершить
застосувати
до
інвестиційного
алгоритм
портфеля
методу лікування.
результативністю
зваженою
прогноз
багатьох
за
експерта.
сфер
до
формулою
—
вибору
від
Це
і
часто
вже
правило
вибору
лікарями
чи
може
напевне
можна
акцій
для
пацієнтами
Класичне
застосування
цей
підхід
знайшов
у
простому
алгоритмі, який урятував життя сотням тисяч немовлят. Акушери
знають,
в
що
перші
хвилини
отримати
після
власні
починає
головного
оцінювали
клінічні
не
народження,
анестезіолога
повитухи
на
яка
ушкодження
втручання
й
дитина,
стан
судження.
або
Апґар
у
й
цьому
різні
на
ризик
померти.
1953
новонародженого,
При
нормально
наражається
мозку
Вірджинії
дихати
році
До
лікарі
покладаючись
фахівці
звертали
увагу на різні показники: одні вивчали проблеми з диханням, інші
відстежували, коли пролунає перший крик. Без стандартизованої
процедури
ознаки
небезпеки
часто
оминали
увагою,
і
чимало
новонароджених помирало.
Якось за сніданком лікар-початківець запитав доктора Апґар, як
проводити
комплексну
просто,
відповіла
—
нашвидкуруч
оцінку
вона.
записала
—
213
стану
Треба
п’ять
новонародженого
зробити
параметрів
таке...»
(пульс,
.
Й
«Це
Апґар
дихання,
вираженість рефлексів, тонус м’язів, колір шкірних покривів) і три
варіанти оцінки (0, 1, 2 — залежно від ступеня вияву ознаки).
Усвідомивши, що вона здійснила неабиякий прорив, адже її метод
можна
легко
застосувати
в
будь-якій
пологовій
палаті,
за
цією
шкалою Апґар почала оцінювати немовлят через хвилину після
народження. Дитина із загальним показником 8 і вище зазвичай
була рожевенькою, кричала, звивалася і кривилася, мала пульс
понад
100
ударів
на
хвилину,
тобто
в
цілому
була
в
хорошій
формі. Водночас дитина з показником 4 і нижче була синюшного
кольору,
млява,
сумніву,
потребувала
Апґар
стала
малорухлива,
для
зі
слабким
термінової
персоналу
пульсом,
медичної
пологових
тобто,
допомоги.
відділень
без
Шкала
постійним
стандартом для визначення, якій дитині загрожує небезпека, що
допомогло
значно
знизити
смертність
серед
немовлят.
Шкала
Апґар й досі щодня використовується в усіх пологових будинках.
Хірург
Атул
Ґаванде
контрольного
нещодавно
переліку»,
в
якій
опублікував
навів
214
шкал і простих правил
.
Ворожість до алгоритмів
безліч
книгу
«Маніфест
прикладів
переваг
Із
самого
початку
клінічні
психологи
відреагували
на
ідеї
Міла
ворожо і недовірливо. Очевидно, що вони перебували в полоні
ілюзії вміння, а саме — вміння давати довгострокові прогнози.
Якщо
вдуматися,
то
можна
легко
побачити,
чим
зумовлена
ця
ілюзія, а також поспівчувати клініцистам через їхнє заперечення
праць Міла.
Статистичні докази недосконалості клінічних оцінок суперечать
щоденному досвіду фахівців, пов’язаному з якістю їхніх суджень.
Психологи-практики
з
пацієнтом
під
роблять
час
безліч
кожної
терапевтичної
припущень
про
те,
зустрічі
як
пацієнт
відреагує на втручання і що станеться наступної миті. Чимало цих
здогадів
підтверджуються,
що
начебто
доводить
існування
професійного клінічного вміння.
Проблема
полягає
передбачають
в
тому,
що
короткострокові
правильні
прогнози
судження
в
контексті
терапевтичного опитування — вміння, яке терапевти набувають
з роками наполегливої практики. Завдання, яке їм не до снаги, —
це
довгостроковий
пацієнта,
частково
адже
це
можуть
клініцисти
не
прогноз
на
набагато
впоратися
мають
майбутнє
важче,
з
таким
практичної
і
для
навіть
конкретного
формули
завданням.
можливості
Окрім
набути
лише
цього,
навичок
довгострокового прогнозування, адже, щоб встановити зворотний
зв’язок,
замість
клінічної
сесії
негайного
вони
підтвердження
змушені
чекати
своїх
надто
гіпотез
багато
під
років.
час
Однак
межа між тим, що психологи вміють робити добре, і тим, чого
вони не можуть, досить розмита і не завжди очевидна для них
самих. Вони знають про свої навички і професіоналізм, але рідко
коли розуміють, чим вони обмежені. Тож не дивно, що сама ідея
про те, що механічна комбінація кількох змінних дає результати,
кращі
за
вишукану
складність
людського
судження,
видається
досвідченому терапевтові безсумнівно хибною.
Дискусії
методів
про
прогнозування
Статистичний
критикували
штучний,
переваги
метод,
як
і
недоліки
завжди
як
«механічний,
нереальний,
педантичний,
зауважує
уривчастий,
клінічного
мали
Міл,
банальний,
статистичного
моральне
підґрунтя.
досвідчені
клініцисти
атомістичний,
випадковий,
і
куций
і
сухий,
неповний,
мертвий,
вимушений,
статичний,
поверховий, відсталий, вихолощений, стерильний, школярський,
псевдонауковий і сліпий». З іншого боку, прихильники клінічного
методу вихваляли його як «динамічний, всеосяжний, глибокий,
продуманий,
цілісний,
структурований,
точний,
майстерний,
організований,
вдосконалений,
чутливий,
широкий,
реальний,
гнучкий,
глибокий,
життєвий,
істинний,
конкретний,
природний, близький до реального життя і зрозумілий».
Ми
всі
можемо
змагається
з
зрозуміти
машиною,
—
таку
байдуже
позицію.
чи
це
Коли
людина
27
Джон
Генрі
,
який
довбає скелю швидше парового молота, чи шаховий геній Гаррі
Каспаров,
який
неодмінно
перевагу
партію
проти
співпереживатимемо
алгоритмів
закорінена
грає
ухвалення
у
з
рішень,
стійкому
а
не
людиною.
які
переконанні,
природному,
суперкомп’ютера,
—
ми
Антипатія
до
впливають
що
багато
синтетичному
чи
на
людей
людей,
віддадуть
штучному.
Якщо
запитати в людей, яке яблуко вони хотіли б з’їсти — органічне
з села або ж куплене в магазині, більшість обере «натуральне».
Хоч
не
опитуваних
і
відрізняються
чисті,
вони
попередили
за
все-таки
смаком,
заздалегідь,
однаково
віддадуть
що
обидва
поживні
перевагу
та
яблука
екологічно
215
органічним
фруктам
.
Навіть виробники пива виявили, що можна збільшити продажі,
написавши
на
етикетці
«Лише
натуральна
сировина»
і
«Без
консервантів».
Потужний
ілюструє
опір
демістифікації
реакція
професійних
європейських
умінь
виноробів
на
яскраво
формулу
Ашенфельтера для визначення ціни на бордо. Здавалося б, його
формула
стала
відповіддю
на
молитви
гурманів
і
можна
було
очікувати, що вони будуть вдячні за шанс точно визначати, які
вина
будуть
добрими,
а
які
—
ні.
Однак
не
так
сталося,
як
гадалося. Відгуки французьких виноробів, за словами оглядачів
«Нью-Йорк
Таймз»,
були
«посередніми
між
агресивними
та істеричними». Ашенфельтер зазначає, що один цінитель вин
назвав
його
відкриття
«сміховинним
і
безглуздим»,
а
інший
кепкував: «Це наче оцінювати фільми, навіть їх не бачивши».
Упередження
мають
важливі
страх,
що
проти
алгоритму
наслідки.
відчувають
Міл
деякі
посилюються,
писав:
«Я
не
клініцисти,
коли
знаю,
яким
як
рішення
подолати
здається,
що
виліковному, на їхню думку, хворому відмовляють у терапії, бо
“сліпе,
механічне”
Натомість
неетично
Міл
рівняння
та
його
покладатися
зараховує
однодумці
на
його
до
іншої
наголосили
інтуїтивні
судження
на
в
групи».
тому,
тих
що
важливих
рішеннях, коли наявний алгоритм дасть змогу зменшити кількість
помилок. Їхній раціональний аргумент справді переконливий, але
він
суперечить
суворій
психологічній
реальності:
для
більшості
людей особливе значення має причина помилки. Історія дитини,
що померла через помилку алгоритму, викликає більше обурення,
ніж якби та сама трагедія сталася через людську помилку, а сама
різниця
в
потужності
емоційних
переживань
швидко
формує
моральні преференції.
На
щастя,
вороже
ставлення
до
алгоритмів,
можливо,
буде
слабшати в міру збільшення їхньої ролі в повсякденному житті.
Коли
ми
беремо
добираємо
до
уваги
для
себе
книжки
рекомендації
або
музику,
спеціальних
то
зазвичай
програм.
Ми
приймаємо як належне, що наш кредитний ліміт визначається без
прямого
людського
втручання.
Нам
дедалі
частіше
доводиться
дотримуватись порад, що мають форму простих алгоритмів, як,
приміром, співвідношення «хорошого» і «поганого» холестерину
в
організмі,
набагато
якого
краще
критичних
нам
слід
розуміє,
випадках
досягти.
що
краще
в
Сьогодні
спортивному
покладатися
на
громадськість
світі
в
деяких
формулу,
ніж
на рішення людини (наприклад, скільки слід заплатити за нового
гравця
професійної
спортивної
команди
тощо).
Розширення
списку завдань, що виконують алгоритми, можливо, дасть людям
змогу
позбутися
відчуття
дискомфорту,
коли
їм
уперше
доводиться мати справу з їх результатами, які Міл описав у своїй
«провокативній книжечці».
Вчимося в Міла
У
1955
Ізраїлю,
році
я,
двадцятиоднорічний
отримав
проведення
наказ
співбесід.
розробити
Якщо
вас
лейтенант
Армії
загальноармійську
здивувало,
що
оборони
систему
відповідальність
такого рівня було покладено на таку молоду особу, не забувайте,
що самій державі Ізраїль тоді було всього сім років, усі державні
інституції лише створювались, і хтось мусив їх розбудовувати. Як
не
дивно
це
звучить
сьогодні,
я
зі
своїм
дипломом
бакалавра
вважався найосвіченішим психологом в армії, а мій безпосередній
начальник був блискучим дослідником-хіміком.
Коли мені доручили це завдання, в армії вже існувала процедура
проведення
співбесід.
Кожен
призовник
проходив
безліч
психометричних тестів, а тих, кого відбирали на бойові завдання,
опитували, щоб визначити особисті якості. Усе це робилося для
того,
щоб
оцінити
загальну
бойову
підготовку
кожного
новобранця і з’ясувати, де він може проявити себе якнайкраще —
в
артилерії,
піхоті,
бронетанкових
військах
тощо.
Проводили
співбесіди спеціально обрані для цього завдання такі самі молоді
новобранці,
які
мали
найвищі
показники
інтелекту
і
бажання
спілкуватися з людьми. Більшість інтерв’юерів були жінки, яких
у
той
час
не
навчали
допускали
проводити
до
бойових
завдань.
співбесіди
Кілька
тривалістю
тижнів
їх
п’ятнадцять-
двадцять хвилин; вони отримували настанови обговорити низку
різних
тем
і
скласти
загальне
враження
про
майбутні
успіхи
призовника на службі.
На жаль, наступні оцінювання солдатів на службі довели, що
результатів співбесід можна було не брати до уваги, тому що вони
не
давали
Мені
змоги
наказали
спрогнозувати
змоделювати
майбутні
сценарій
успіхи
співбесіди
призовників.
так,
щоб
вона
стала більш інформативною, але не забирала більше часу. Також
мені доручили апробувати новий тип співбесід та оцінити його
точність.
З
погляду
досвідченого
професіонала,
я
був
підготовлений для цього завдання не більше, ніж для спорудження
моста через Амазонку.
На
щастя,
я
був
знайомий
із
«книжечкою»
Пола
Міла,
яка
вийшла лише за рік до того. Мене переконали його аргументи
на
користь
того,
що
прості
правила
статистики
перевершують
інтуїтивні судження експертів. Я дійшов висновку, що усталена
тоді процедура співбесід виявилася невдалою почасти тому, що
дозволяла
інтерв’юерам
найцікавішим,
Натомість
слід
—
робити
досліджувати
було
б
те,
що,
динаміку
використовувати
на
їхню
психіки
час,
думку,
було
респондента.
який
вони
мали
у своєму розпорядженні, для отримання якнайбільшої кількості
різнопланової інформації про життя новобранців у звичному для
них середовищі. Інший урок, який я засвоїв завдяки Мілу, полягав
у тому, що слід відмовитися від процедури, у якій на ухвалення
рішень впливає загальна оцінка новобранця. Міл стверджував, що
таким оцінкам не можна довіряти; більш достовірне статистичне
зведення окремо оцінених якостей респондента.
Я розробив процедуру, згідно з якою інтерв’юери мали виділяти
кілька значущих особистісних характеристик й оцінювати кожну
з
них
окремо.
Кінцева
обчислюватися
за
оцінка
боєздатності
стандартною
повинна
формулою
без
була
будь-яких
додаткових втручань з боку інтерв’юерів. Я склав список із шести
характеристик,
бойових
важливих,
завдань:
як
мені
здавалося,
відповідальність,
для
виконання
комунікабельність,
чоловіча
гордість та ін. Потім сформулював питання про кожну рису, що
переважно
місць
стосувалися
його
роботи,
життя
того,
чи
новобранця
до
відповідально
призову,
і
зокрема
пунктуально
він
ставився до роботи або навчання, як часто зустрічався з друзями,
які мав спортивні інтереси і в яких змаганнях брав участь тощо.
Ідея полягала в тому, щоб якомога об’єктивніше визначити, як
новобранець проявив себе в кожній із цих сфер.
Зосередившись
я
сподівався
враження
помилці,
суворо
на
подолати
впливає
я
стандартних,
на
ефект
дотримуючись
ореолу,
подальші
запропонував
фактологічних
коли
судження.
інтерв’юерам
послідовності
перше
Щоб
шести
позитивне
запобігти
проводити
цих
питаннях,
цій
опитування,
характеристик:
перш ніж перейти до наступної, вони мали оцінити кожну з них за
п’ятибальною шкалою. Але це ще не все. Я порадив інтерв’юерам
не
перейматися
майбутнім
призовників
в
армії,
адже
їхнім
єдиним завданням був тільки пошук важливих фактів про минуле
новобранців
і
особистісних
а
застосування
якостей
прогностичну
підопічним,
у
оцінку
маючи
на
цих
відомостей
балах.
залиште
увазі
«Ваша
мені»,
формулу,
яку
для
оцінки
справа
—
мав
—
сказав
їхніх
заміри,
я
своїм
розробити,
щоб
поєднати їхні оцінки за всіма параметрами.
Інтерв’юери були на межі бунту. Тямущим дівчатам і хлопцям
не
сподобалося,
«вимкнути»
коли
інтуїцію
хтось
і
трохи
цілковито
старший
за
них
зосередитися
наказав
на
їм
нудних
фактологічних
перетворюєте
«Проведіть
закінчите,
питаннях.
нас
на
з
роботів!».
опитування
заплющте
Дехто
них
Тож
точнісінько
очі,
уявіть
почав
я
так,
цього
нарікати:
пішов
як
я
їм
назустріч:
сказав,
новобранця
«Ви
як
а
коли
солдата
і поставте йому бал від одного до п’яти».
За новим методом було проведено кількасот співбесід, а кілька
місяців по тому ми зібрали дані про успіхи солдатів від офіцерів
тих
підрозділів,
у
яких
опинилися
новобранців.
Результати
нас
порадували. Як і стверджувалося в роботі Міла, нова процедура
співбесіди
шістьма
значно
перевершила
показниками
давала
стару.
змогу
Комплексна
оцінка
спрогнозувати
за
майбутні
успіхи новобранця набагато точніше, ніж колишній метод, хоча
цей підхід теж був аж ніяк не досконалий. Ми прогресували від
«абсолютно марного» до «помірно корисного» відбору.
Найбільше мене вразило, що інтуїтивні судження інтерв’юерів
за методом «заплющте очі» також добре себе зарекомендували —
результат
був
не
гірший
за
механічне
підсумовування
шести
окремих оцінок. Завдяки цим результатам я отримав урок, якого
ніколи
не
забуду:
справедливо
з
і
такого
виявляється
розкритикованої
новобранцями,
даних
інтуїція
але
само
лише
після
корисною
навіть
відбіркової
вдумливого
вдумливого
підрахунку
у
разі
співбесіди
збору
об’єктивних
балів
за
кожним
параметром. Оцінкам, одержаним унаслідок застосування методу
«заплющте очі», я надавав такої самої ваги, як і сумі оцінок за
шістьма
параметрами.
Загалом
я
навчився
не
довіряти
інтуїтивним судженням — як своїм, так і чужим, — але водночас і
не відкидати їх зовсім.
Якісь сорок п’ять років по тому, коли я отримав Нобелівську
премію
з
економіки,
то
впродовж
деякого
часу
був
в
Ізраїлі
невеличкою знаменитістю. Під час одного з моїх візитів комусь
спала на думку ідея провести мені екскурсію по моїй колишній
військовій базі, де все ще існує відділ, відповідальний за співбесіди
з
новобранцями.
психологічного
практику
Мене
підрозділу.
проведення
познайомили
Вона
співбесід
розповіла
із
з
мені
командиром
про
новобранцями,
сучасну
яка,
як
виявилося, не сильно змінилася порівняно з розробленою мною
системою: дані значної кількості досліджень засвідчили, що така
процедура
проведення
описувати
процедуру
співбесід
працює
співбесіди,
офіцер
добре.
додала:
Завершуючи
«І
тоді
ми
їм
кажемо: “Заплющте очі”».
Зроби сам
Основну
ідею
ухвалення
цього
розділу
рішень,
які
військовослужбовців,
легко
застосувати
стосуються
але
й
для
не
лише
особового
низки
для
складу
інших
завдань.
Впровадження процедур співбесіди в дусі Міла і Доуза потребує
відносно
невеликих
зусиль,
але
суттєвої
дисциплінованості.
Припустімо, вам потрібно найняти торгового представника для
вашої фірми. Якщо ви маєте серйозні наміри взяти на цю посаду
найкращого кандидата, вам слід зробити так: спочатку виберіть
кілька
особистісних
роботи
на
цій
рис,
посаді
необхідних
(наприклад,
для
успішного
технічна
виконання
підготовленість,
небайдужість до справи, надійність тощо). Не перестарайтеся —
шести
рис
буде
цілком
достатньо.
Властивості,
які
ви
оберете,
не повинні повторюватися й перегукуватися між собою, і ви маєте
знати,
що
простих
питань
їх
можна
об’єктивно
фактологічних
для
кожної
питань.
оцінити,
Потім
характеристики
і
поставивши
складіть
подумайте
кілька
список
над
таких
тим,
як
їх
оцінювати — скажімо, за п’ятибальною шкалою. Ви мусите чітко
уявляти, що мається на увазі під висловами «сильно виражена»
або «слабко виражена» риса.
Ці приготування заберуть у вас близько півгодини, але зрештою
можуть суттєво вплинути на результат, адже ви знайдете людину,
яка
має
потрібні
вам
професійні
якості.
Щоб
уникнути
ефекту
ореолу, опрацьовуйте дані окремо по кожній рисі, і лише потім
переходьте до наступної. Не перестрибуйте навмання у списку.
Щоб
оцінити
параметрами.
кожного
кандидата,
Останнє
рішення
за
підсумуйте
вами,
тож
бали
вам
за
не
шістьма
потрібно
«заплющувати очі». Ви маєте твердо вирішити, що наймете того
кандидата, чий кінцевий бал буде найвищий, навіть якщо інший
кандидат
сподобався
вам
бажання
переінакшити
відмовок.
Величезна
більше:
спробуйте
результати
кількість
і
не
досліджень
відкинути
вигадуйте
підтверджує,
власне
ніяких
що
ви
швидше
знайдете
кращого
працівника,
якщо
скористаєтесь
описаною процедурою, ніж якщо вчините так, як зазвичай робить
більшість людей у подібних ситуаціях — прийдете на співбесіду
непідготовлені й довіритеся голосу своєї інтуїції, що шепотітиме
вам на вухо: «Він мені одразу сподобався».
Розмови про експертів і формули
«Якщо вже не можна замінити людські судження формулами, то принаймні
задумаймося над цим».
«Він уважає, що його міркування складні та проникливі, але простий підрахунок
балів, очевидно, принесе більше користі».
«Визначмося заздалегідь, наскільки для нас важливі результати попередньої
діяльності кандидатів. Інакше ми ризикуємо надати надмірної ваги нашим
враженням після співбесіди з ними».
25 Незалежна змінна, яка є елементом передбачення. — Прим. пер.
26 В українській статистичній літературі на її позначення також вживають терміни
багатофакторна, або багаточинникова регресія. — Прим. пер.
27 Персонаж американського фольклору ХІХ століття, який працював укладальником
залізничних колій і, за легендою, переміг у змаганні з паровим молотом, але помер від
виснаження. — Прим. пер.
РОЗДІЛ 22. ІНТУЇЦІЯ ЕКСПЕРТІВ: КОЛИ ЇЙ
МОЖНА ДОВІРЯТИ?
С
уперечки на професійні теми змушують учених показувати
свої
найгірші
публікують
якості.
подібні
Наукові
дискусії,
журнали
які
часто
періодично
починаються
з критичних відгуків на чиюсь роботу, що, зі свого боку, викликає
зустрічну
критику.
марнуванням
подальші
Ці
часу.
часто
дебати
Якщо
стають
завжди
перший
видавалися
відгук
вправлянням
у
особливо
тому,
що
мені
різкий,
я
називаю
«сарказмом для початківців», а інколи — й «сарказмом вищого
рівня». У відповідях, окрім в’їдливої критики, майже ніколи немає
нічого посутнього, й автор такої статті ніколи не зізнається, що
первісна
критика
в
дечому
була
необґрунтована
чи
й
загалом
хибна. У кількох випадках я відповідав на критику, яка, на мою
думку,
була
тотожне
вкрай
визнанню
несправедливою:
своєї
помилки.
мовчання
Однак
я
в
такому
ніколи
не
разі
вважав
ворожі нападки одне на одного бодай трохи конструктивними.
У
пошуках
способів
дати
раду
розбіжностям,
я
кілька
разів
долучався до так званого «формату співпраці суперників», коли
вчені,
які
спільною
позицій,
В
сперечалися
публікацією,
або
особливо
інколи
з
в
якогось
якій
навіть
напружених
питання,
розглядали
проводили
ситуаціях
працювали
питання
спільне
процес
з
над
різних
дослідження.
дослідження
модерує
216
окремий арбітр
.
Найприємніше
антагоністом
і
Ґері
найпродуктивніше
Кляйном,
мені
працювалося
інтелектуальним
лідером
з
моїм
групи
вчених і практиків, яким була не до вподоби моя робота. Ця група
називає себе дослідниками «природного ухвалення рішень», або
ПУР,
і
різних
переважно
працює
експертів.
Члени
упереджень
в
в
організаціях,
ПУР
евристиках
та
рішуче
власне
що
вивчають
відкидають
підхід
до
роботу
дослідження
дослідження
упереджень. У цій моделі вони критикують те, що в ній приділено
надто
багато
побудована
уваги
на
невдалим
результатах
судженням
штучних
і
вона
умоглядних
в
цілому
експериментів
замість дослідження живих людей, що роблять важливі справи.
Вони
вкрай
скептично
ставляться
до
можливості
застосування
жорстких алгоритмів замість експертної думки людини, і Пол Міл
у
жодному
Кляйн
разі
не
належить
красномовно
до
їхнього
відстоював
пантеону
цю
героїв.
позицію
Ґері
впродовж
217
багатьох років
.
Останній факт навряд чи можна вважати підґрунтям для теплої
дружби,
не
однак
вважав,
що
прихильником
умінням
на
цьому
історія
інтуїція
постійно
досліджень
пожежників,
не
Кляйна,
коли,
в
70-ті
закінчується.
Я
помиляється.
присвячених
роки
ХХ
ніколи
Я
став
професійним
століття,
вперше
побачив результати цих досліджень у чернетці його статті; згодом
мене вразила його книжка «Джерела влади», більша частина якої
присвячена аналізу того, як досвідчені професіонали розвивають
інтуїтивні навички. Я запросив його до співпраці, щоб спробувати
визначити
межу,
помилкових
яка
суджень.
відокремлює
Він
захопився
чудеса
ідеєю
інтуїції
спільних
від
її
досліджень,
і ми розпочали проект, не знаючи заздалегідь, чи з цього взагалі
щось вийде. Ми поставили перед собою завдання знайти відповідь
на
конкретне
питання:
у
яких
випадках
можна
довіряти
професіоналу, який стверджує, що має розвинену інтуїцію? Було
очевидно, що Кляйн, швидше, буде схильний довіряти експертові,
тоді як я радше буду налаштований більш скептично. Однак чи
зможемо
ми
дійти
згоди
щодо
базових
засад
задля
пошуку
відповіді на загальне питання?
Упродовж семи чи восьми років ми багато дискутували, долали
чимало розбіжностей, кілька разів мало не посварилися, написали
силу-силенну
чорнових
статей,
потоваришували
і
врешті-решт
опублікували спільну статтю з промовистою назвою: «Умови для
інтуїтивної
Справді,
експертизи:
нам
так
і
не
коли
не
трапилася
виходить
жодна
не
реальна
погодитися».
ситуація,
що
змусила б нас сперечатись, але по-справжньому ми так ніколи й
не погодилися один з одним.
Дива і помилки
Бестселер Малколма Ґладвелла «Осяяння» вийшов друком, коли
ми
з
Кляйном
працювали
особливо
приємно,
що
Ґладвелл
починає
її
мистецтвознавців
над
ми
спільним
дійшли
з
згоди
відомої
потрапив
проектом
щодо
історії
нам
цієї
про
давньогрецький
і
книжки.
те,
курос
було
як
—
до
статуя
218
оголеного юнака-атлета
. У кількох експертів одразу спрацювала
сильна інтуїція: вони відчули, що цей експонат — підробка, проте
не могли це пояснити чи обґрунтувати, і тому почувалися ніяково.
Кожен,
хто
запам’ятав
інтуїції.
прочитав
цю
історію
Експерти
цю
як
книгу
(а
розповідь
погодилися,
що
це
про
вони
мільйони
людей),
переможний
тріумф
усвідомлювали,
що
ця
скульптура — підробка, але не знали, звідки їм це відомо: інтуїція
як вона є. З цієї історії ніби випливає, що систематичний пошук
фактів,
які
був
неможливий,
На
би
нашу
наштовхнули
думку,
таке
експертів
але
ми
з
на
думку
Кляйном
дослідження
було
про
фальшивку,
відкинули
необхідне,
і
цю
ідею.
якби
його
провели належним чином (а Кляйн знав, як це слід зробити), то
воно однозначно стало б успішним і результативним.
Попри те, що багатьох читачів приклад зі статуєю, очевидно,
підкорив представленням інтуїції як своєрідної магії, сам Ґладвелл
такого
погляду
описує
факт
обрання
не
поділяв.
У
грандіозного
президентом
наступному
провалу
Америки
розділі
інтуїтивних
28
Гардінга
,
книжки
він
суджень
—
який
відповідав
високій посаді президента США лише тим, що мав привабливу
зовнішність. Його високий зріст, постава і квадратне підборіддя
створювали
народ
інших,
образ
сильного
проголосував
окрім
прогноз
президента,
був
цієї
сильну
зовнішнього
Інтуїтивний
Читач
за
і
та
впевнену
вигляду,
Гардінг
результатом
підміни
напевно,
Інтуїція як розпізнавання
У
людину
проявить
одного
здогадується,
пов’язана з упевненістю.
лідера.
аргументів
як
книги,
того,
впевненого
що
на
результаті
без
її
себе
жодних
користь.
на
посаді
питання
іншим.
подібна
інтуїція
Досвід, що сформував погляди Кляйна на інтуїцію, кардинально
відрізнявся
відкриття
роботи
від
в
собі
Пола
Натомість
мого.
ставлення
когнітивної
Міла
погляди
досліджень
Моє
про
усталилися
командирів
неї
склалося
значущості
недосконалість
Кляйна
роботи
ілюзії
до
і
прочитання
клінічних
в
процесі
пожежних
після
прогнозів.
його
бригад.
ранніх
Він
їздив
із пожежними командами на виклики і спостерігав за гасінням
пожеж,
а
потім
цікавився
в
командирів,
як
вони
ухвалювали
рішення. У нашій спільній статті Кляйн зазначає, що він і його
колеги
…досліджували, яким чином командири могли ухвалювати правильні рішення,
не порівнюючи альтернативних варіантів. Вихідна гіпотеза полягала в тому, що
командир зводив свій вибір лише до двох варіантів, але вона не підтвердилася.
Насправді командири відразу ухвалювали одне-єдине рішення, якого виявлялося
достатньо. Визначити ймовірний варіант виходу із ситуації їм допомагав саме
багаторічний досвід, на який вони і спиралися, — як свій, так і чужий. Вони
мисленнєво оцінювали, чи спрацює їхній варіант дії у конкретному випадку, наче
прокручуючи цю сцену у своїй голові... Якщо сценарій розвитку події здавався їм
прийнятним, вони втілювали своє рішення в життя. Якщо командири бачили
в ньому недоліки, то модифікували свій первинний план. Якщо вони не могли легко
й оперативно його модифікувати, то переходили до іншого, найбільш дієвого
сценарію і повторювали цей процес доти, доки не знаходили прийнятного
сценарію дій.
Відштовхуючись
від
цього
опису,
Кляйн
розробив
теорію
29
ухвалення рішень на підставі розпізнавання (модель УРР
), яку
можна застосувати не лише до дій пожежників, а й до інших сфер
професійної діяльності, зокрема до гри в шахи. У процесі беруть
участь
як
Система
автоматична
пробний
1,
функція
план
дій.
процесу
мислення,
(працює
Система
так
Система
асоціативної
На
другому
план
2).
і
У
пам’яті
етапі,
піддається
моделі
2.
в
На
першому
(Система
ході
генерує
цілеспрямованого
перевірці
інтуїтивного
1)
етапі
на
придатність
ухвалення
рішень
(через розпізнавання патернів поведінки) знайшли розвиток ідеї
Герберта Саймона — можливо, єдиного вченого, якого визнають
і
яким
захоплюються
досліджень
науковців
процесу
і
як
героєм
ухвалення
дослідників
цієї
і
рішень
219
галузі
.
засновником
усі
Я
напряму
конкурентні
цитував
табори
Саймонове
визначення інтуїції у вступі до цієї книги, але, думаю, доцільно
повторити
його
ще
раз:
«Ситуація
дала
підказку;
ця
підказка
забезпечила фахівцю доступ до інформації, що зберігається в його
пам’яті, і ця інформація дає йому відповідь. Інтуїція — це ніщо
220
інше, як розпізнавання»
Це
переконливе
.
твердження
позбавляє
інтуїцію
ореолу
магічності і зводить її до буденного процесу роботи пам’яті. Ми
здивовано слухаємо історію про пожежника, який відчув раптове
бажання
обвалу,
втекти
бо
з
охопленого
пожежник
вогнем
інтуїтивно
будинку
відчуває
за
мить
небезпеку,
до
але
його
«і
сам
221
не розуміє, як він це знає»
чому,
коли
людьми,
ми
то
. Утім, ми теж не можемо пояснити,
заходимо
вмить
до
упізнаємо
кімнати,
серед
вщерть
натовпу
заповненої
нашого
близького
приятеля. Мораль Саймонової тези полягає в тому, що таємниця
«знання без розуміння» — не виняткова риса інтуїції. Це норма
нашого ментального життя, тобто нашої спроможності мислити.
Набуття вмінь
Яким
чином
інформація,
що
забезпечує
роботу
інтуїції,
зберігається в пам’яті? Деякі види інтуїції можна опанувати доволі
швидко. Ми успадкували від наших предків прекрасну здатність
розпізнавати ситуації, коли варто боятися. У житті справді буває
достатньо одного-єдиного досвіду, щоб надовго прищепити страх
і відразу до чогось. Багато хто з нас підсвідомо пам’ятає якусь одну
сумнівну
страву,
через
яку
все
ще
оминає
ресторан,
де
її
скуштував. Усі ми напружуємося на місці, де сталася неприємна
подія,
знову.
навіть
Для
якщо
мене
немає
таким
причин
місцем
аеропорту
Сан-Франциско,
знавіснілий
водій
став
де
переслідував
думати,
з’їзд
багато
мене
по
що
з
вона
станеться
автомагістралі
років
шосе,
тому
а
до
якийсь
наздогнавши,
відчинив вікно і вилаявся. Я так і не з’ясував, чому він був такий
лютий
на
мене,
але
коли
проїжджаю
цю
ділянку
дороги
до
аеропорту, то щоразу згадую голос того навіженого.
Мої
спогади
пояснюють
емоції,
почуваємося
якийсь
той
інцидент
що
їх
ніяково
мовний
конкретну
про
в
зворот,
подію,
яка
свідомі
супроводжують.
певних
хоч
цілком
і
місцях
не
активізує
маємо
ці
чи
Утім,
коли
свідомих
емоції.
У
і
повністю
ми
хтось
часто
уживає
спогадів
ретроспективі
про
ми
назвемо
цю
стривоженість
неприємним
досвідом.
інтуїцією,
Такий
якщо
режим
вона
спричинена
емоційного
навчання
схожий на те, що відбувалося в дослідах Павлова з вироблення
умовного
рефлексу
сигналом,
що
їх
в
собак,
зараз
де
мають
дзеленчання
погодувати.
Те,
дзвіночка
чого
було
навчалися
собаки, можна було б назвати набутим передчуттям. Натомість
страхи набуваються значно легше.
Страху також можна навчитися (і, до речі, дуже просто) зі слів
інших, а навіть не з власного досвіду. Пожежник із розвиненим
«шостим
ситуації,
чуттям»,
в
яких
мабуть,
він
ще
не
раз
не
обговорював
бував,
і
та
подумки
обмірковував
опрацьовував
інформацію про те, які сигнали свідчать про небезпеку і як на них
слід реагувати. Я пригадую, який зосереджений і напружений був
молодий командир взводу без бойового досвіду, коли проводив
солдатів крізь вузьку ущелину, адже його вчили визначати місця
можливих
ворожих
засідок.
Не
так
уже
й
багато
потрібно
повторювати щось, щоб набути потрібної навички.
Емоційне
того,
що
навчання
ми
може
називаємо
відбуватися
професійними
швидко,
але
навичками,
розвиток
потребує
значно більше часу. Набуття цих умінь для виконання складних
завдань (наприклад, гри в шахи на високому рівні, професійної
гри
у
баскетбол
чи
боротьби
з
пожежами)
—
процес
складний
і довготривалий, тому що професійні навички в окремій галузі
не зводяться до якогось одного вміння, а охоплюють цілий набір
міні-вмінь. Доречний приклад — шахи: досвідчений гросмейстер
розуміє складність позиції з першого погляду, але, щоб навчитися
цього,
потрібні
опанувати
роки.
вищий
Аналіз
рівень
гри
професіоналів
майстерності,
необхідно
показав:
щоб
щонайменше
10 000 годин завзятої підготовки (приблизно 6 років гри в шахи
по
5
годин
222
щодня)
.
Упродовж
цих
годин
інтенсивного
зосередження на грі серйозний шахіст знайомиться з тисячами
комбінацій, що передують перемозі чи ведуть до поразки.
Навчання
професійній
грі
в
шахи
чимось
нагадує
навчання
читати. Спочатку дитина докладає значних зусиль, щоб вивчити
букви і навчитися складати з них склади і слова, а вже дорослий
читач
сприймає
цілі
речення.
Досвідчений
читач
набуває
здатності складати нові ланцюжки зі знайомих елементів і вміє
швидко
розпізнавати
й
правильно
вимовляти
слово,
якого
він
ніколи раніше не бачив. У шахах повторювані поєднання фігур
відіграють роль літер, а комбінації можна порівняти з довгими
словами чи реченнями.
Читач
вірша
із
досвідом
«Бурмоковт»
зможе
одразу
Льюїса
ж
прочитати
Керролла
з
першу
правильними
строфу
ритмом
та інтонацією й навіть отримати від цього задоволення:
Варчи́лось… Хли́в’язкі тхурки́
Викру́ли, све́рбчись навкрузí,
Жасумновíлі худоки́
Гривíли зехряки́ в чузí30.
Набуття професійних навичок гри в шахи — процес складніший
і повільніший за навчання грамоті, бо в шаховій «абетці» значно
більше «літер», і «слова» у цій «мові» довші. Однак після тисяч
годин практики майстри прочитують позиції на дошці з одного
погляду, а ті нечисленні ходи, які спадають їм на думку, майже
завжди
сильні
розібрати
й
«слово»,
іноді
з
неординарні.
яким
раніше
не
Гросмейстери
стикалися,
або
можуть
ж
знайти
новий спосіб інтерпретації вже знайомого.
Контекст уміння
Ми
на
з
Кляйном
природу
швидко
виявили,
інтуїтивного
вміння
що
й
сходимося
того,
яким
в
поглядах
чином
воно
набувається. Однак нам потрібно було досягти згоди ще в одному
ключовому
питанні:
коли
можна
довіряти
експертові
з розвиненою, на його думку, інтуїцією?
Згодом
ми
зрозуміли,
що
причиною
нашої
незгоди
частково
було те, що в нас на думці різні експерти. Кляйн тривалий час
працював
та
я
іншими
більше
аналітики
із
командирами
фахівцями,
часу
й
довгострокові
які
мали
спостерігав
політологи
прогнози.
пожежних
за
практичний
тим,
як
намагаються
Не
бригад,
дивно,
що
медсестрами
досвід.
Натомість
психологи,
фінансові
скласти
Кляйн
необґрунтовані
відчував
повагу
і довіру до експертів, а я був налаштований скептично. Він був
більш схильний прислухатися до інтуїтивних суджень експертів,
адже, за його словами, справжній професіонал усвідомлює межі
свого
не
а
знання.
Однак
помічають
суб’єктивна
я
наполягав,
власного
що
чимало
невігластва
впевненість
часто
буває
псевдоекспертів
(ілюзія
значущості),
невиправдано
високою
і неінформативною.
У
попередніх
впевненості
—
розділах
це
два
я
показав,
споріднені
що
джерело
відчуття:
непорушної
когнітивна
легкість
і когерентність. Ми відчуваємо впевненість, коли складена нами
історія легко спливає в пам’яті і в ній немає внутрішніх протиріч.
Однак
легкість
і
зв’язність
зовсім
не
означають,
що
судження,
в яке ми віримо, істинне. Асоціативний механізм пристосований
для
того,
щоб
придушувати
сумніви
і
витягувати
на
світ
ідеї
й факти, сумісні з панівною в конкретний момент часу історією.
Відповідно
в
до
будь-чому,
правила
часто
WYSIATI
ігноруючи
наша
те,
свідомість
чого
вона
переконується
не
знає.
Тому
не дивно, що багато хто з нас схильні вірити необґрунтованим
підказкам інтуїції. Ми з Кляйном дійшли згоди стосовно одного
важливого
не
принципу:
надійне
впевненість
свідчення
її
у
власній
значущості.
інтуїції
Іншими
—
це
словами,
не піддавайтеся на переконування тих (зокрема й самого себе),
хто каже вам, як «сильно» ви маєте довіряти їхнім судженням.
Однак якщо суб’єктивному відчуттю не слід довіряти, як тоді
взагалі
можна
судження?
оцінити
Коли
такі
ймовірну
судження
значущість
відображають
інтуїтивного
реальний
досвід
і професіоналізм, а коли вони — лише приклад ілюзії значущості?
Відповідь
можна
знайти
у
двох
основних
умовах
набуття
майстерності:
наявності контексту, до того ж досить постійного, щоб стати
передбачуваним;
можливості
вивчити
згадану
сталість
контексту
шляхом
тривалої практики.
Коли обидві ці умови задовольняються, інтуїція — це, швидше за
все,
набута
навичка.
Шахи
—
особливий
приклад
регулярного
контексту, або середовища, хоч, скажімо, в бриджі та покері теж
існують
сталі
статистичні
закономірності,
що
дозволяють
відточувати вміння. Лікарі, медсестри, спортсмени та пожежники
також
стикаються
зі
складними,
але
за
своєю
суттю
закономірними ситуаціями. Точні інтуїтивні судження, які описав
Ґері
Кляйн,
експерта
не
зумовлені
навчилася
знайшла
для
важливими
сигналами,
використовувати,
них
навіть
найменування.
які
Система
1
якщо
Система
2
Натомість
фінансові
аналітики і політологи, які здійснюють довготермінові прогнози,
діють
у
контексті
відображають
з
нульовою
початкову
достовірністю.
непередбачуваність
Їхні
тих
невдачі
подій,
які
ці
експерти намагаються спрогнозувати.
Деякі контексти навіть гірші за непостійні. Робін Гоґарт описує
так
звані
«аморальні»
засвоюють
контексти,
помилкові
істини.
в
яких
Він
професіонали
запозичує
частіше
приклад
із
робіт
Льюїса Томаса — історію про лікаря початку ХХ століття, що часто
інтуїтивно
діагностував
у
своїх
пацієнтів
схильність
до
захворювання тифом. Щоб встановити діагноз, лікар пальпував
язик
пацієнта,
пацієнт
та,
згодом
на
жаль,
починав
не
мив
рук
нездужати,
між
це
прийомами.
підігрівало
віру
Якщо
лікаря
в безпомилковість його діагностики. Його прогнози були точні,
але не тому, що в нього була розвинена професійна інтуїція.
Клініцисти
Міла
не
були
некомпетентними,
а
їхні
невдачі
не означали, що вони нездари. Якщо їм щось не вдалося, то лише
тому,
що
поставлені
завдання
розв’язання.
Медичний
поміркований
випадок
не
прогноз
порівняно
мали
простого
клініцистів
із
шляху
—
нульовою
більш
достовірністю
контексту довгострокового політичного прогнозу. Проте низька
достовірність
контексту,
яким
оперували
клініцисти,
також
не сприяє високій точності прогнозів. Ми знаємо, що справа саме
в цьому, адже навіть найліпші статистичні алгоритми, безумовно,
дають
кращі
результати
Міла
та
результати,
не
бувають
його
проілюструвати
не
врахував
ніж
судження
абсолютно
послідовників
вислів
якоїсь
очевидної
точними.
жодного
«упіймати
людини,
на
та
І
разу
справді,
не
гарячому»,
вкрай
проте
дали
коли
важливої
і
їхні
досліди
змоги
фахівець
підказки
контексту, яку натомість виявив алгоритм. Кардинальна помилка
такого
типу
помічати.
малоймовірна,
Якщо
існує
бо
людина
надзвичайно
зазвичай
важливий
вчиться
для
таке
побудови
прогнозу
сигнал
необхідні
умови,
обстановці
контексту,
вона
за
людині-спостерігачу
обов’язково
статистичні
результати
а
людину
його
алгоритми
з
двох
помітить.
показують
причин:
вони
У
надати
галасливій
значно
ліпше
кращі
розпізнають
слабкі значущі сигнали й підказки і ще успішніше підтримують
середній
рівень
точності
прогнозу,
постійно
й
послідовно
враховуючи ці підказки.
Не
у
можна
звинувачувати
непередбачуваному
звинуватити
впоратися
За
середовища
везінням,
або
яке
що
спроможні
не
до
інтуїтивних
у
кращому
відсутності
снаги.
відчуттів
випадку
важливих
«осяяння»
цей
прогноз
справедливо
вони
насправді
—
інтуїтивні
Якщо
неточний
цілком
те,
своїх
умови
брехнею.
в
їм
ситуаціях
самообман.
сигналів
віру
правильності
непередбачуваних
банальний
і
на
через
Натомість
за
завданням,
Наполягання
у
світі.
професіоналів
із
когось
підказок
виявляються
висновок
це
або
здається
вам
несподіваним, то ви все ще вірите в чари інтуїції. Запам’ятайте
правило:
не
можна
покладатися
на
інтуїцію
в
контексті,
позбавленому стабільних закономірностей.
Зворотний зв’язок і практика
Деякі
і
закономірності
використовувати,
машину
і
повороти,
з
різною
середовища
ніж
інші.
вправлятися
то
з
тренувалися
силою
тиснути
легше
Згадайте,
педалями.
поступово
на
гальма.
як
ви
Коли
розпізнавати
вчилися
ви
відпускати
Кожен
водити
опановували
педаль
поворот
газу
і
особливий,
і досвід, який ви одержали на практиці під час навчання, тепер
дозволяє
вам
пристосуватися
до
будь-яких
умов,
обрати
потрібний момент, коли одну педаль слід притиснути, а іншу —
відпустити.
отримуєте
Умови
для
миттєвий
і
набуття
цих
недвозначний
навичок
ідеальні,
зворотний
бо
зв’язок,
ви
коли
завертаєте за ріг: плавний або ж крутий поворот і деякі складнощі
в
керуванні
натиснули
на
стикаються
набувати
автомобілем,
й
гальма.
З
лоцмани
майстерність
якщо
ви
подібними
на
через
занадто
різко
ситуаціями
великих
кораблях,
тривалий
розрив
(чи
так
але
між
навпаки)
само
часто
їм
важче
дією
та
її
видимими наслідками. Здатність професіонала розвивати інтуїцію
насамперед
залежить
від
якості
і
швидкості
зворотного
зв’язку,
а також від можливості практикуватися.
Професіоналізм не зводиться до якоїсь однієї навички. Це цілий
набір умінь, і та сама людина може бути висококваліфікованим
фахівцем у виконанні одних завдань у певній галузі, і при цьому
залишатися
початківцем
в
інших.
До
того
часу,
поки
шахісти
стануть знавцями своєї справи, вони встигають «побачити все»
(або
практично
все),
однак
шахи
наразі
—
це
виняток.
Часто
хірурги операції якогось конкретного типу проводять успішніше
за інші. Більше того, деякі аспекти професійної діяльності буває
легше
опанувати,
ніж
інші.
Психотерапевти
мають
безліч
можливостей спостерігати миттєві реакції пацієнтів на їхні слова.
Зворотний
і
дібрати
зв’язок
дає
потрібний
впевненість
або
їм
тон
і
змогу
слова,
привернути
розвинути
щоб
увагу
навички
втамувати
пацієнта.
гнів,
З
інтуїції
вселити
іншого
боку,
терапевти не мають змоги визначити, який із загальних методів
лікування найбільше підходить конкретному хворому. Зворотний
зв’язок,
своїх
який
вони
пацієнтів,
відсутній
—
отримують
мізерний,
узагалі.
У
від
довгострокових
непостійний
будь-якому
разі
або
ж,
сумнівно,
результатів
як
що
правило,
з
його
допомогою можна чогось навчитися.
Серед
усіх
зворотного
результат
фахівців-медиків
зв’язку
їхніх
особливо
дій
стає
на
можливість
щастить
помітним
встановлення
анестезіологам,
досить
швидко.
адже
Радіологи,
навпаки, отримують обмаль інформації про точність поставлених
ними діагнозів і патологій, яких вони не змогли виявити. З огляду
на це, в анестезіологів більше шансів розвинути інтуїцію. Якщо
анестезіолог
каже:
«Я
відчуваю,
що
щось
не
так»,
—
усім
в операційній слід готуватися до екстреної ситуації.
Знову-таки,
експерти
як
можуть
і
не
у
випадку
із
усвідомлювати
суб’єктивною
меж
власних
впевненістю,
професійних
умінь. Досвідчений психотерапевт знає, що розуміється на тому,
що зараз коїться в голові пацієнта, а інтуїція підказує йому, що
пацієнт
скаже
передбачити,
таке
наступної
як
пацієнт
передбачення
хвилини.
У
нього
почуватиметься
менш
виникає
наступного
виправдане.
спокуса
року,
хоча
Короткостроковий
і
довгостроковий
навчитися
прогнози
давати
фінансовий
раду
галузі
торгівлі,
із
Близького
але
Сходу,
це
одному,
консультант
в
—
різні
але
інколи
не
вміє
який
би
завдання,
не
лікар
другому.
володіє
він
може
Аналогічно
багатьма
інвестувати
освічений
і
вміннями
кошти,
а
не
не
був,
експерт
здатен
передбачати майбутнє. Психолог-клініцист, фінансовий аналітик
і
відомий
учений
конкретній
сфері,
—
у
них
але
у
всіх
вони
не
розвинена
вміють
інтуїція
в
визначати
якійсь
ситуації
й завдання, коли інтуїція може їх зрадити. Неусвідомлення меж
власних
професійних
умінь
пояснює
надмірну
самовпевненість
експертів.
Оцінювання достовірності
Наприкінці нашої співпраці ми з Ґері Кляйном усе-таки дійшли
згоди
щодо
випадках
відповіді
варто
на
ключове
довіряти
інтуїції
поставлене
експерта?
питання:
Наш
у
яких
висновок
був
такий: відрізнити інтуїтивні здогади, які можуть бути істинними,
від
безпідставних
мистецтва
здебільшого
потрібно
автентичності,
у
було
цьому
можна.
Як
проаналізувати
разі
і
тоді,
на
зосередження
коли
твір
предмет
на
його
супровідній
документації та результатах експертизи дасть кращі результати,
ніж простий огляд об’єкта. Якщо середовище відносно регулярне
й існують можливості виявити його закономірності, асоціативний
механізм розпізнаватиме ситуацію і швидко продукуватиме точні
прогнози
і
рішення.
Якщо
ці
умови
задовольняються,
довіряти
інтуїції експерта можна.
На
жаль,
переконливі,
стежив
за
правоті.
але
не
таланту
відразу
припускається
Коли
ви
пам’ять
помилкові
розвитком
набуваються
людина
асоціативна
і
із
також
породжує
інтуїтивні
юного
деяких
рішення.
шахіста,
помилок
беззаперечною
оцінюєте
інтуїцію
суб’єктивно
на
Кожен,
знає,
що
шляху
експерта,
вміння
до
впевненістю
хто
у
завжди
цього
своїй
слід
перевіряти, чи мав він достатньо можливостей вивчити сигнали
середовища
—
навіть
в
умовах,
яким
притаманні
регулярні
закономірності.
У
менш
стійкому,
малодостовірному
й
нерегулярному
контексті-середовищі активується евристика судження. Система 1
може
давати
швидкі
відповіді
на
складні
питання,
підмінивши
поняття і забезпечивши когерентність там, де її бути не повинно.
Унаслідок цього ми одержуємо відповідь не на те питання, яке
нам
а
ставили,
тому
здатна
Системи
успіх
проте
2.
вона
оперативна
проминути
Припустімо,
компанії
і
ви
вважаєте,
і
досить
поблажливий
хочете
що
і
правдоподібна,
лінивий
спрогнозувати
оцінюєте
саме
контроль
комерційний
його,
тоді
як
насправді на вашу оцінку впливають враження від енергійності
й
компетентності
підміна
звідки
нинішнього
відбувається
беруться
керівництва
автоматично,
судження,
які
ви
тож
(а
ви
цієї
навіть
точніше,
фірми.
не
ваша
Така
розумієте,
Система
2)
схвалюєте і приймаєте. Якщо це єдине судження, яке спадає вам
на
думку,
його
значущого
буває
неможливо
судження,
яке
ви
суб’єктивно
висловлюєте
відрізнити
із
від
професійною
впевненістю. Ось чому суб’єктивну впевненість не можна вважати
показником точності прогнозу: так само впевнено висловлюються
й судження, що є відповідями не на ті питання.
Ви,
мабуть,
здивуєтеся,
чому
ж
ми
з
Ґері
Кляйном
відразу
не додумалися оцінювати інтуїцію експертів залежно від сталості
середовища й особливостей навчання експерта, відкинувши при
цьому його самовпевненість? Чому ми одразу не зорієнтувались,
якою
з
може
самого
бути
відповідь?
початку
було
Це
хороше
очевидне.
питання,
Ми
адже
заздалегідь
рішення
знали,
що
обґрунтовані інтуїтивні передчуття командирів пожежних бригад
і медичних сестер суттєво відрізняються від передчуттів біржових
аналітиків
і
вчених,
чию
роботу
вивчав
Міл,
тобто
лежать
по
інший бік достовірності.
Тепер уже важко відтворити те, чому ми присвятили роки праці
й тривалі години дискусій, нескінченні обміни чернетками і сотні
електронних листів. Кілька разів кожен із нас навіть був готовий
усе покинути. Однак, як завжди це буває з успішними проектами,
щойно ми зрозуміли головний висновок, він почав здаватися нам
очевидним із самого спочатку.
Як
засвідчує
менше,
ніж
назва
самі
того
нашої
статті,
очікували,
і
ми
з
Кляйном
майже
за
всіма
сперечалися
важливими
пунктами дійшли спільних висновків. Водночас ми з’ясували, що
наші ранні розбіжності мали не лише інтелектуальний характер.
У нас були різні погляди, емоції, смаки стосовно тих самих речей,
і з роками вони напрочуд мало змінилися. Найбільш виразно це
виявляється в тому, що кожен із нас уважає цікавим і веселим.
Кляйн досі здригається від слова упередження і радіє, дізнавшись,
що
якийсь
алгоритм
або
формальна
методика
призводять
до
безглуздих результатів. Натомість я схильний бачити в рідкісних
помилках
я
радію,
алгоритмів
коли
шанс
зарозумілий
їх
удосконалити.
експерт,
що
З
іншого
наполягає
на
боку,
силі
своєї
інтуїції, формулює прогнози в контексті з нульовою достовірністю
й отримує за це заслуженого прочухана. Утім, у довгостроковій
перспективі важливішою для нас стала саме інтелектуальна згода,
а не емоції, які нас розділяють.
Розмови про інтуїцію експертів
«Наскільки вона компетентна в цьому питанні? Як багато вона практикувалася?»
«Він справді вважає, що середовище нещодавно створених компаній — досить
стабільний і регулярний контекст для побудови прогнозів усупереч базовому
відсотку?»
«Вона дуже впевнена у своєму рішенні, однак суб’єктивна впевненість — поганий
показник точності суджень».
«У нього точно була можливість цього навчитися? Як швидко він отримував
зворотний зв’язок від своїх рішень, і наскільки чіткими були ці відповіді?»
28 Воррен Ґ. Гардінг — 29-й президент США з 1921 року до своєї передчасної смерті
у 1923 році; відомий низкою скандалів, зокрема призначенням своїх друзів на керівні
посади,
незаконними
бізнесовими
оборудками,
позашлюбними
зв’язками
тощо.
—
Прим. пер.
29
Англ. термін — recognition-primed decision (RPD). — Прим. пер.
30 Вірш відомого британського письменника Льюїса Керролла із повісті-казки «Аліса
в
Задзеркаллі»
(поданий
тут
у
перекладі
Тетяни
Тарабукіної).
Перша
складена зі слів, яких не існує, однак за всіма законами мови. — Прим. ред.
строфа
твору
РОЗДІЛ 23. ПОГЛЯД ЗЗОВНІ
Ч
ерез кілька років після початку нашої з Амосом співпраці
я
переконав
Ізраїлю,
присвячений
програму
й
педагогів,
кількох
що
вищій
судженням
написати
деяких
чиновників
школі
й
моїх
Міністерства
потрібен
ухваленню
підручник,
із
я
навчальний
рішень.
зібрав
освіти
Щоб
команду
студентів-психологів,
а
курс,
розробити
досвідчених
також
Сеймура
Фокса, декана факультету педагогіки в Єврейському університеті,
фахівця з розробки навчальних програм до курсів.
Ми
план
збиралися
лекцій,
провели
щоп’ятниці
написали
пробні
прогресу.
кілька
заняття.
Якось
у
впродовж
розділів
Нам
процесі
року:
склали
докладний
підручника,
здавалося,
обговорення
з
що
а
також
ми
досягаємо
колегами
процедури
оцінки невизначених величин мені на думку спала ідея виконати
одну
вправу:
думку,
я
нам
попросив
усіх
знадобиться,
підручника
в
записати,
щоб
міністерство.
скільки
завершити
Я
застосував
і
часу,
подати
методику,
на
їхню
рукопис
яку
ми
збиралися включити в програму курсу і яка полягала в тому, що
для
отримання
здійснювати
належної
інформації
колективного
від
групи
обговорення,
людей
а
не
ліпше
слід
зібрати
інформацію окремо від кожного члена групи. Така процедура дає
змогу
використовувати
відкриту
на
в
дискусію.
дошку.
два
У
знання
Тож
я
середньому
роки;
зібрав
термін
мінімальний
членів
групи
результати
закінчення
термін
ефективніше
і
вивісив
підручника
визначили
як
за
дані
оцінили
півтора
року,
максимальний — два з половиною.
Потім мені на думку спала інша ідея. Я звернувся до Сеймура,
нашого
не
фахівця
може
він
викладачів
з
навчальних
пригадати
розробляла
впроваджувалися
деякі
математики»,
і
прикладів.
спитав,
Я
інших
б
програм,
схожих
навчальний
педагогічні
Сеймур
чи
запитав
випадків,
курс
з
інновації
підтвердив,
відомо
і
що
йому,
у
нього,
коли
нуля.
У
чи
команда
той
час
на
кшталт
«нової
знає
кілька
таких
як
упорались
інші
команди — чи просунулися вони вперед так само, як ми, і скільки
часу їм знадобилося для завершення проектів?
Сеймур
здалося,
замислився.
що
він
Коли
дещо
він
нарешті
зніяковів
і
був
почав
говорити,
спантеличений
мені
власною
відповіддю: «Знаєш, я раніше не думав про те, що насправді не всі
команди, які були на такій самій стадії, на якій ми перебуваємо
зараз,
довели
справу
до
кінця.
Чимало
подібних
груп
так
і
не завершили своїх проектів».
Це викликало тривогу. Ми взагалі не розглядали варіант, що
можемо
зазнати
Сеймура,
яка
невдачі.
частка
Не
на
команд,
за
жарт
його
стурбований,
я
підрахунками,
запитав
не
довела
справи до кінця. «Близько 40 %», — відповів він. У кімнаті запала
гнітюча
тиша.
Моє
наступне
питання
було
передбачуване:
«А
скільки знадобилося часу тим, хто закінчив свої проекти?» — «Я
не
пригадую
жодної
групи,
яка
впоралася
б
менше
ніж
за
сім років, — відповів Сеймур. — І водночас я не згадаю нікого,
у кого це забрало би більше десяти років».
Я вхопився за соломинку: «А якщо нашу компетентність, рівень
підготовки і ресурси порівняти з іншими групами? Як би ти нас
оцінив?».
Сеймур
середній,
але
самого
Поки
я
не
без
набагато».
Сеймура,
не
відповів
який
Така
спершу
підштовхнув
вагань:
оцінка
поділяв
колегу,
«Наш
рівень
здивувала
оптимізм
досвід
інших
нижчий
всіх,
усієї
груп
за
навіть
команди.
і
прогноз
майбутніх успіхів нашої у його свідомості пов’язані не були.
У відповіді Сеймура ми не почули нічого нового. Мабуть, ми всі
після цього збагнули, що більш імовірний прогноз подальшої долі
нашого
проекту
—
це
щонайменше
сім
років
праці
і
40
%-ва
вірогідність провалу, а не ті цифри, які ми надряпали на своїх
папірцях кількома хвилинами раніше. Але ніхто з нас не визнав,
що
тепер
він
неймовірним,
здавалося,
це
знає.
адже
нам
ми
цілком
Новий
не
до
прогноз,
могли
снаги,
собі
міг
як
і
раніше,
уявити,
забрати
як
так
здавався
проект,
багато
що,
років.
Жодна ворожка не змогла б передбачити всіх несподіванок, які
чекали на нас у майбутньому. Усе, що ми бачили, — це цілком
здійсненний проект, результатом якого орієнтовно через два роки
мала стати книга, і саме це суперечило статистиці, згідно з якою
інші
команди
або
не
впорались
із
завданням,
або
витратили
на нього абсурдно велику кількість часу. Ми почули інформацію
про базовий відсоток успішних проектів і час на їх виконання, і
на її підставі мали скласти свій причинно-наслідковий сценарій:
якщо
так
витратили
багато
на
команд
успішну
не
впорались
реалізацію
із
проекту
завданням
багато
або
років,
ж
отже
розробляти навчальний курс суттєво складніше, ніж ми це собі
уявляли.
Однак
безпосередньому
такий
досвідові,
висновок
адже
наш
суперечив
проект
нашому
просувався
доволі
успішно. Ми обійшлись із Сеймуровою статистикою як усі, хто
опинявся в подібній ситуації: взяли до відома і забули про неї.
Нам варто було все це покинути в той самий день. Ніхто з нас
не
хотів
вкладати
вірогідністю
був
шість
років
приречений
наполегливість
у
цьому
праці
на
в
проект,
невдачу.
випадку
—
Хоч
це,
який
ми
і
із
40
%-ю
відчули,
мабуть,
не
що
дуже
раціонально, але причина все покинути здалася нам не достатньо
вагомою.
зібралися
Після
на
кількох
силі
і
хвилин
безрезультатних
продовжили
нашу
суперечок
роботу,
наче
ми
нічого
не сталося. Підручник було завершено вісім (!) років по тому. Тоді
я
вже
поїхав
закінчила
з
цей
Ізраїлю
проект
і
не
був
після
членом
багатьох
команди,
яка
все-таки
непередбачуваних
халеп.
На той час ентузіазм Міністерства освіти вщух, і тим підручником
так ніхто і не скористався.
Цей
неприємний
епізод
досі
лишається
одним
із
найбільш
повчальних у моїй професійній кар’єрі. Завдяки йому я засвоїв три
уроки.
на
Перший
відмінність
прогнозування,
став
між
які
очевидним
двома
ми
з
для
мене
кардинально
Амосом
відразу:
різними
згодом
я
натрапив
підходами
означили
як
до
«погляд
223
зсередини» і «погляд ззовні»
наш
початковий
прогноз
про
. Другий урок полягав у тому, що
два
роки
роботи
для
завершення
проекту свідчив про помилку в плануванні. У своїх оцінках ми
врахували не реальну, а ідеальну ситуацію. І лише згодом я засвоїв
третій
урок,
який
назвав
«ірраціональною
завзятістю»:
наша
нерозсудливість завадила нам покинути проект того самого дня.
Поставши
перед
вибором,
ми
відмовилися
від
на користь нашої авантюри.
Принадність «погляду зсередини»
раціональної
дії
У
ту
далеку
сформулював
того
ж
п’ятницю
два
були
наш
судження
протилежні
й
Сеймура,
погляд
на
оцінювання
експерт
стосовно
змістом
зсередини
майбутнього
.
був
розробки
однієї
224
за
із
проблеми,
Наш
спільний,
спонтанно
нашого
курсів
проекту.
які
до
зокрема
зорієнтований
Ми
зосередилися
на конкретних обставинах, у яких опинились, і почали шукати
аналогії
в
минулому.
У
нас
був
схематичний
план:
ми
знали,
скільки розділів збираємося написати, й пам’ятали, скільки часу
пішло на два перші вже готові розділи. Найобачніші з нас, мабуть,
набавили ще місяць-два, щоб урахувати ймовірну похибку.
Саме
ця
екстраполяція
і
була
нашою
помилкою.
Ми
склали
прогноз на підставі доступної нам інформації (правило WYSIATI),
не
подумавши,
що
ці
розділи,
можливо,
були
найлегші,
та
й команда спочатку відчувала максимум ентузіазму. Головною ж
проблемою,
яку
ми
оминули
увагою,
було
те,
що
Дональд
Рамсфельд влучно назвав «невідомими невідомостями». Того дня
ми ніяк не могли передбачити, що низка якихось подій змусить
проект
затягтися
передбачити
на
такий
розлучень,
довгий
хвороб,
термін.
проблем,
які
Ми
не
могли
виникали
через
бюрократів, — а все це в результаті сповільнило роботу команди.
Такі події не лише гальмують процес роботи, але й зумовлюють
тривалі
періоди
застою,
коли
справа
просувається
погано
або
не просувається взагалі. Те саме стосувалося й інших груп, про які
згадував Сеймур. Члени цих команд теж не могли передбачити
обставин,
що
провалити
погляд,
здатні
затримати
виконання
здавалася
проекту,
цілком
на
сім
років
реалізація
можливою.
Так
або
якого,
само,
ж
і
на
як
і
зовсім
перший
ми,
вони
не знали про непередбачувані події, з якими можуть зіткнутися.
Будь-який план може провалитися через безліч випадковостей, і,
хоча
більшість
вірогідність
із
того,
них
що
малоймовірні,
щось
піде
не
щоб
так,
у
бути
очікуваними,
масштабному
проекті
зазвичай висока.
Друге питання, яке я поставив Сеймурові, відвернуло його увагу
від нашої спільної справи, змусивши пригадати подібні ситуації.
Сеймур оцінив базовий відсоток успіху в аналогічних випадках:
невдача у 40 % випадків і 7–10 років на завершення проекту. Його
неформальний
підрахунок,
безперечно,
не
відповідав
суворим
статистичними
побудови
стандартам,
базового
прогнозу,
базовий
відсоток
у
раніше,
прогноз
на
відправною
попросять
базовий
для
основі
для
вгадати
виявився
якого
досліджуваній
точкою
прогноз
зате
майбутніх
зріст
жінки,
відповідатиме
достатньо
категорії.
базового
придатним
Як
ми
відсотка
живе
вашим
в
вже
лише
бачили
повинен
коригувань.
яка
знати
для
Так,
бути
якщо
Нью-Йорку,
здогадам
про
вас
ваш
середній
зріст жительок цього міста. Якщо ви отримаєте про неї додаткову
інформацію (скажімо, що її син — центральний гравець шкільної
команди із баскетболу), то скоригуєте свої прогнози від середньої
величини
у
відповідному
напрямку.
Порівнявши
нашу
команду
з іншими, Сеймур з’ясував, що прогноз наших результатів трохи
гірший від базового прогнозу, який точно не був обнадійливим.
Звичайно,
«погляду
ззовні»,
розглядати
на
неймовірна
як
користь
—
ґрунтуватися
просто
доказ
цього
на
точність
прогнозу
випадковість,
надійності
підходу
загальних
цього
тож
«погляду
до
його
ззовні».
«погляду
підставах:
на
якщо
підставі
не
варто
Аргументи
ззовні»
вихідну
повинні
категорію
обрано правильно, «погляд ззовні» підкаже, де шукати відповідь,
або
ж
дасть
прогнози
зрозуміти
на
підставі
(як
це
було
«погляду
в
нашому
зсередини»
випадку),
до
неї
що
навіть
не наблизилися.
Для
психолога
відмінність
між
двома
судженнями
Сеймура
разюча. Він мав усі знання, необхідні для підрахунку статистики
у вихідній категорії, але не скористався ними, коли на самому
початку
оцінював
зсередини
не
був
шанси
проекту
адаптацією
на
базового
успіх.
Його
прогнозу
—
прогноз
він
навіть
не спав йому на думку. Він повністю ґрунтувався на конкретних
обставинах,
тобто
на
наших
спільних
зусиллях.
Як
і
учасники
експерименту з Томом В., Сеймур знав потрібну йому статистику
базових відсотків, але не здогадався її застосувати.
На відміну від Сеймура, ми не мали змоги застосувати в цій
ситуації
«погляд
обґрунтований
ззовні»,
базовий
і
тому
прогноз.
не
змогли
Важливо,
що
б
скласти
спочатку
для
складання свого прогнозу ми не відчували потреби в інформації
про
інші
команди.
Моє
бажання
залучити
«погляд
ззовні»
здивувало всіх, навіть мене самого! Звичайний сценарій: люди,
які
володіють
інформацією
про
окремий
випадок,
рідко
відчувають потребу дізнатися статистику по категорії, до якої цей
випадок належить.
Коли
ж
ми
нарешті
зіткнулися
з
«поглядом
ззовні»,
то
всі
дружно його проігнорували. Ми можемо розпізнати те, що з нами
сталося; схоже відбулося в експерименті про марність викладання
психології.
Коли
студенти
Нісбетта
і
Борджіди
складали
свої
прогнози в умовах браку інформації (вислухавши лише коротке
поверхове інтерв’ю), то абсолютно знехтували даними загального
характеру,
не
які
відповідає
зазвичай
щойно
отримали.
особистому
«Суха»
уявленню
про
225
відкидається
статистика,
автоматично
.
У
якщо
конкретну
такому
вона
ситуацію,
протистоянні
«погляд ззовні» не має жодних шансів проти «погляду зсередини».
Надання
переваги
підґрунтя.
Якось
«погляду
своєму
зсередини»
кузену,
часом
має
заслуженому
моральне
адвокатові,
я поставив питання, що стосувалося належності до категорії: «Яка
ймовірність того, що підзахисний виграє справу в такому випадку,
як цей?». «Кожна справа унікальна», — різко відповів він і кинув
на мене промовистий погляд, який дав мені зрозуміти, що моє
питання
недоречне
й
несерйозне.
Горді
заяви
про
унікальність
кожного випадку, попри останні досягнення доказової медицини,
що стверджують протилежне, дуже поширені в медичній галузі.
Медична
в
статистика
розмовах
зберігається
виявляється
лікарів
і
із
базові
пацієнтами.
двозначне
в
прогнози
Однак
ставлення
побоюваннях,
що
дедалі
до
у
частіше
медицині
«погляду
процедури
згадувані
все-таки
ззовні»,
будуть
яке
позбавлені
індивідуального, людяного підходу, якщо їх виконуватимуть суто
226
на підставі статистики та згідно з суворими інструкціями
.
Помилка планування
З огляду на прогноз «погляду ззовні» й подальші результати, наші
оцінки
виконання
видаються
майже
проекту,
які
ми
божевільними.
здійснили
Це
й
не
тієї
дивно:
п’ятниці,
занадто
оптимістичні прогнози результатів проектів трапляються скрізь.
Ми
з
Амосом
запропонували
термін
на позначення прогнозів і планів, які:
помилка
планування
нереалістично близькі до найкращих можливих сценаріїв;
можуть
бути
покращені,
якщо
врахувати
статистику
227
подібних випадків
Приклади
помилок
.
планування
трапляються
із
надлишком
у досвіді окремих осіб, урядів і компаній. Список цих жахливих
історій нескінченний, ось лише деякі з них:
У
липні
1997
Шотландії
в
року
зведення
Единбурзі
було
нової
будівлі
попередньо
парламенту
оцінене
в
40
млн
228
фунтів стерлінгів
. До червня 1999 року бюджет перевищив
109 млн. У квітні 2001 року законодавці встановили «верхню
межу»
в
195
млн,
а
до
листопада
перерахунку
«остаточної
в
2001
241
294,6
млн.
млн,
У
а
в
році
2003
2001
вартості»,
вона
році
яка
змінювалася
зросла
року
до
зажадали
була
двічі,
375,8
оцінена
сягнувши
млн
фунтів
стерлінгів. Загалом будівництво було завершене в 2004 році
і, згідно з кошторисом, обійшлося в 431 млн.
У
2005
році
було
проведене
дослідження
залізничних
проектів, що реалізовувалися з 1969 до 1998 року. У понад
90 % випадків прогнозована кількість пасажирів виявилася
завищеною. Попри те, що цей факт був широко висвітлений
у ЗМІ, за 30 років прогнозування зовсім не вдосконалилося:
планувальники
перебільшували
потенційно
скористаються
у
на
середньому
106
%,
а
кількість
людей,
послугами
вартість
які
залізниці,
проектів
зростала
в середньому на 45 %. Навіть попри дедалі більшу кількість
емпіричних
доказів,
експерти
так
і
не
стали
брати
їх
до
229
уваги
.
У 2002 році опитування американських домовласників, які
перепланували
припускали,
що
свої
кухні,
ремонт
показало,
у
що
середньому
господарі
коштуватиме
18 658 доларів, а насправді сума середніх витрат на нього
230
дорівнювала 38 769 доларів
Оптимізм
планувальників
та
.
осіб,
які
ухвалюють
рішення,
—
не єдина причина перевитрат. Підрядники, що ремонтують кухні
чи
розробляють
системи
озброєння,
охоче
зізнаються
(звісно,
не
своїм
клієнтам),
прибутку
завдяки
що
зазвичай
зростанню
отримують
початкової
більшу
ціни.
частину
Прорахунки
в прогнозуванні у таких випадках зумовлені нездатністю клієнта
уявити,
У
як
з
результаті
із
часом
він
виростуть
витрачає
підрядником
значно
склали
його
запити
більше,
реальний
ніж
план
і
й
побажання.
якби
вони
разом
неухильно
його
дотримувалися.
Прорахунки
невинні
в
початковому
казуси.
Авторами
прагнення
одержати
замовників,
—
залишаються
термінів
їх
незакінченими
231
план.
.
за
відповідальних
цей
схвалення
виконання
за
Якщо
—
—
знанням
лише
У
не
завжди
планів
того,
через
подібних
ухвалення
не
що
перевитрати
визнають
які
ж
рідко
чи
зрив
найбільша
планування
особах,
керує
або
проекти
випадках
рішення
просто
часто
керівництва
помилки
вони
це
нездійсненних
підтримуване
відповідальність
на
бюджеті
лежить
схвалюють
необхідності
«погляду
ззовні», то також припускаються помилки планування.
Пом’якшення наслідків помилки планування
Діагностика та метод усунення помилки планування не змінилися
з
часу
самої
із
того
ідеї
сумнозвісного
подолало
планування
Бент
вечора
п’ятниці,
тривалий
шлях.
Флюб’єрґ,
нині
Відомий
—
але
впровадження
данський
викладач
експерт
Оксфордського
університету, описав її так:
Головне джерело помилок прогнозування, — це, очевидно, тенденція до
недооцінювання чи ігнорування дистрибутивної інформації. Тому планувальникам
слід докласти зусиль, щоб формулювати проблему прогнозування так, щоб для її
розв’язання можна було використовувати всю доступну дистрибутивну інформацію.
Цю
тезу
можна
вважати
єдиною
найважливішою
порадою,
як
саме можна підвищити точність прогнозування, вдосконаливши
методику.
Використання
дистрибутивної
інформації,
отриманої
від інших проектів, подібних до того, для якого будується прогноз,
і
називається
застосуванням
«погляду
ззовні»,
тобто
профілактикою помилки планування.
Така
профілактика
вже
має
свою
технічну
назву
—
прогнозування за референтною категорією, і Флюб’єрґ застосував
її
для
кількох
транспортних
проектів
у
різних
країнах.
«Погляд
ззовні» здійснюється за наявності великої бази даних, яка містить
інформацію
про
плани
та
результати
безлічі
проектів
з
усього
світу, а також статистичні дані про можливі перевитрати на них
коштів і часу та частоту недовиконань проектів різних типів.
Метод
прогнозування,
який
застосовує
Флюб’єрґ,
схожий
на практичні рекомендації для виправлення помилки ігнорування
показників базового відсотка:
1.
Визначте
відповідну
референтну
категорію
(ремонт
кухні,
великий залізничний проект тощо).
2.
на
Зберіть
статистичні
кілометр
початкового
дані
залізничних
бюджету
в
референтній
колій
у
або
категорії
частку
відсотках).
(витрати
перевищення
Використовуйте
цю
статистику для побудови базового прогнозу.
3.
Використовуйте
конкретну
інформацію
для
коригування
базового прогнозу, особливо якщо є особливі підстави очікувати
виявів
надмірно
оптимістичного
викривлення,
що
може
бути
більшою чи меншою мірою виражене в цьому проекті порівняно
з іншими проектами аналогічного типу.
Дослідження Флюб’єрґа спрямовані на те, щоб допомогти органам
влади,
які
виділять
кошти
на
проекти,
фінансовані
з
бюджету,
надавши їм статистику перевитрат за аналогічними проектами.
Особи, що ухвалюють рішення, потребують реалістичних оцінок
витрат
і
прибутку
прийнято
чи
кожною
відхилено.
оцінити
резерв
в
випадку
цьому
за
пропозицією
Вони,
бюджету
на
очевидно,
випадок
побоювання
мають
до
того,
також
як
будуть
перевитрат.
тенденцію
її
буде
змушені
Щоправда,
збуватися.
Як
сказав Флюб’єрґу один чиновник, «резерв бюджету для підрядчика
— як м’ясо для лева: лише покажи — проковтне все».
Організації
менеджерів
надмірно
стикаються
проектів,
які
оптимістичні
керівництвом
з
необхідністю
змагаються
плани.
заохочуватиме
протистояти
за
ресурси,
Організація
планувальників
з
спробам
будувати
хорошим
працювати
точно
і каратиме за невміння передбачати труднощі та неспроможність
зважати
на
непередбачувані
труднощі
—
на
«невідому
невідомість».
Рішення та помилки
Та п’ятнична зустріч відбулася понад тридцять років тому. Я часто
думав
про
лекцій.
й
неї
і
Декому
надалі
по
з
кілька
моїх
продовжував
п’ятнадцять
років
після
разів
друзів
на
рік
уже
набридла
засвоювати
того,
як
згадував
з
ми
неї
з
її
ця
час
історія,
уроки.
Амосом
під
своїх
але
Майже
уперше
я
через
описали
помилку планування, я повернувся до цієї теми з Деном Ловалло.
Ми
разом
накидали
оптимістичне
ризикувати.
люди
викривлення
У
на
тобто
ризик,
вони
теорії
—
стандартних
зважуються
високими,
чернетку
ухвалення
важливе
джерело
раціональних
якщо
шанси
приймають
рішень,
певну
успіх
якій
готовності
моделях
на
у
економіки
здаються
ймовірність
їм
зазнати
збитків за умов достатньої вірогідності успіху. Ми запропонували
альтернативну ідею.
Коли необхідно спрогнозувати ризиковані проекти, виконавці
легко
стають
впливом
жертвами
вони
помилки
ухвалюють
планування.
рішення,
що
Під
її
потужним
ґрунтуються
не
на раціональній оцінці можливих втрат, прибутків і перспектив, а
на
і
оманливому
недооцінюють
оптимізмі.
витрати.
Вони
Вони
переоцінюють
подумки
прокручують
вигоди
сценарії
успіху і просто не помічають можливих помилок чи прорахунків.
У
результаті
вони
женуться
за
ініціативами,
які
навряд
чи
впишуться в бюджет, можуть бути виконані вчасно, даватимуть
очікувані
вигоди
чи
взагалі
коли-небудь
будуть
успішно
завершені.
Таким чином, через надмірну оптимістичність щодо успішності
своїх
починань
люди
часто
(але
не
завжди)
беруться
за
ризиковані проекти. У цій книжці я ще кілька разів повернуся до
цієї думки. Можливо, це допоможе пояснити, чому люди подають
одне на одного до суду, розпалюють війни і започатковують малі
підприємства.
Проваливши іспит
Упродовж
багатьох
років
основним
висновком
з
історії
про
розробку навчального курсу я вважав той факт, що, прогнозуючи
майбутнє нашого проекту, мій друг Сеймур від самого початку
не врахував те, що було йому відомо про інші подібні проекти.
З роками я призвичаївся розповідати цю історію так, наче я був
мудрим
співрозмовником
нещодавно
зрозумів,
що
і
проникливим
насправді
в
психологом.
цій
історії
я
І
лише
виявився
головним йолопом та ще й недолугим керівником.
Проект був моєю ініціативою, тож я мусив переконатися, що
все це має сенс, а команда належним чином обговорила основні
проблеми.
Але
я
не
впорався
і
провалив
цей
тест.
Моєю
проблемою була не помилка планування; її я усунув, щойно почув
від Сеймура статистику аналогічних проектів. Якби на мене хтось
натиснув,
я
виконання
сказав
проекту
би,
були
що
наші
абсурдно
колишні
оцінки
оптимістичні.
термінів
Якби
на
мене
тиснули й далі, я зізнався б, що ми розпочали проект у запевне
невдалих
умовах
щонайменше
і
про
повинні
поразку
і
були
всерйоз
повернення
замислитися
додому
учасників
команди. Та на мене ніхто не тиснув і обговорення не було. Ми
мовчки погодилися продовжувати, не прорахувавши, чи надовго
вистачить нашого запалу. Зробити це було легко, тому що ми так і
не
вибудували
продуманий
Однак
ми
помилки
реалістичного
базовий
витратили
прогнозу.
прогноз,
на
цю
то
не
справу
некомпенсованих
Якби
ми
взялися
безліч
витрат,
з
б
сил
якою
одразу
за
і
цей
часу
ми
склали
проект.
(приклад
докладніше
232
познайомимося в наступному розділі)
і
мені
особливо,
було
соромно
. У той момент нам усім,
просто
здатися,
та
й
причин
негайно це робити ми не бачили. Свій курс простіше міняти під
час кризи, але її як такої не було, просто нам стали відомі деякі
факти про незнайомих нам людей. «Погляд ззовні» проігнорувати
було набагато легше, ніж погані звістки про наші спільні зусилля.
Найбільш
влучно
я
можу
описати
наш
стан
як
своєрідну
летаргію — цілковиту відсутність бажання подумати про те, що
сталося. Тому ми не здалися. Упродовж усього подальшого часу,
поки
я
був
членом
команди,
не
було
зроблено
жодної
спроби
раціонального планування, а це — особливо тривожна хиба для
групи
майбутніх
викладачів
раціональності.
Сподіваюся,
зараз
я став мудрішим і виробив звичку замислюватися над «поглядом
ззовні». Проте це ніколи не стане для мене природним — я мушу
робити над собою зусилля.
Розмови про «погляд ззовні»
«Він оцінює свою ситуацію зсередини. Йому краще забути на хвильку про власний
випадок і з’ясувати, чим закінчилися подібні історії».
«Вона стала жертвою помилки планування. Вона взяла за основу найкращий
із можливих сценаріїв, але існує безліч причин і способів невдачі її проекту,
а передбачити всі небезпеки вона не в змозі».
«Припустімо, ви нічого не знаєте про цю конкретну справу — лише те, що пацієнт
подав позов через лікарську помилку хірурга. Який буде ваш базовий прогноз?
Скільки подібних справ було виграно в суді? Скільки було врегульовано поза
судом? Якими були суми виплат? Наскільки вагомими чи слабкими є аргументи
позивача в цій справі порівняно з подібними їй?»
«Ми робимо додаткові інвестиції, бо не хочемо визнати невдачі. Це називається
“помилкою некомпенсованих витрат”».
РОЗДІЛ 24. РУШІЙ КАПІТАЛІЗМУ
П
омилка планування — це лише один із виявів усюдисущого
оптимістичного викривлення реальності. Більшість із нас
бачить
світ
більш
доброзичливим,
свої
власні
риси
—
приємнішими, а цілі — досяжнішими, ніж вони є насправді. Ми
також
схильні
перебільшувати
свою
здатність
передбачати
майбутнє, і це надає нам зайвої впевненості в собі. Якщо говорити
про наслідки для тих рішень, які ми ухвалюємо, то оптимістичне
викривлення
можна
вважати
найсуттєвішим
когнітивним
викривленням. Надмірний оптимізм може бути і благословенням,
і загрозою, тож, якщо ви оптиміст за своїм темпераментом, вам
слід бути і радісним, і оглядним водночас.
Оптимісти
Оптимізм
сам
по
собі
—
нормальне
явище,
але
деякі
щасливці
більш оптимістичні, ніж решта. Якщо ви на «генетичному» рівні
наділені
оптимістичним
викривленням,
то
зайве
вас
запевняти
233
в тому, що ви щасливчик, бо ви вже й так ним почуваєтеся
Оптимістичне
загальної
сприйняття
схильності
до
зазвичай
спадкове;
благополуччя,
включно
це
із
.
частина
схильністю
234
бачити в усьому саме позитивний бік
лише
одну
Оптимісти
люблять.
річ
для
майже
Вони
своєї
завжди
стійкі
до
дитини,
. Якщо ви можете загадати
побажайте
життєрадісні
труднощів
та
й
їй
веселі,
невдач
і
і
оптимізму.
тому
рідше
їх
усі
впадають
у клінічну депресію. Їхня імунна система сильніша, ніж в інших,
вони краще дбають про своє здоров’я, почуваються здоровішими
і
здебільшого
люди,
які
навіть
оцінюють
живуть
довше.
очікувану
Дослідження
тривалість
свого
показали,
життя
що
занадто
оптимістично, більше працюють, настроєні на підвищення своїх
доходів
у
майбутньому,
одружуються
досвідом»)
і
після
з
більшою
розлучення
частіше
інвестують
ймовірністю
(класична
у
цінні
«перемога
235
папери
.
повторно
надії
над
Безперечно,
блага оптимізму дістаються лише тим, чиї помилки помірні і хто
спроможний
«зосереджуватися
на
позитиві»,
не
втрачаючи
при
цьому зв’язку з реальністю.
Оптимісти відіграють надзвичайну роль у нашому житті. Їхні
рішення мають важливе значення, адже вони непересічні особи —
винахідники, бізнесмени, політики і військові командири. Вони
досягли
свого
становища
і
посад,
свідомо
йдучи
на
ризик
і кидаючи виклик світові. Вони талановиті і їм завжди щастить —
набагато
більше,
здебільшого
ніж
вони
оптимісти
це
за
усвідомлюють.
темпераментом.
Ці
люди
—
Опитування
засновників малого бізнесу показало, що підприємці позитивніше
ставляться
до
життя,
ніж
управлінці
середньої
236
ланки
.
Досвід
успіху перших підтверджує їхню віру у власні судження і здатність
контролювати
захопленню
гіпотези:
події.
Ця
237
інших
люди,
здебільшого
що
.
Ці
самовпевненість
роздуми
мають
логічно
найбільший
оптимістичні
і
зміцнюється
підводять
вплив
занадто
на
завдяки
до
такої
життя
інших,
самовпевнені;
вони
238
ризикують більше, ніж це усвідомлюють
Дослідження
доводять,
що
.
оптимістичне
викривлення
відіграє
свою роль (інколи навіть вирішальну) щоразу, коли людина або
організація
ризикують,
добровільно
зазвичай
йде
мають
на
серйозний
нереалістичне
ризик.
уявлення
Ті,
хто
про
свої
шанси на успіх. Вони не схильні докладати значних зусиль, щоб
з’ясувати, які їхні шанси насправді. Через хибні оцінки ризиків
підприємці-оптимісти вважають себе розсудливими та обачними,
навіть
коли
вони
геть
не
такі.
Їхня
впевненість
у
своєму
майбутньому успіху живить позитивний настрій, який допомагає
їм отримувати ресурси від інших, покращувати моральний стан
своїх
працівників,
а
також
підвищувати
ймовірність
їхніх
перемог. Коли потрібно діяти, оптимізм (навіть якщо він дещо
оманливий) може бути корисним.
Омани підприємців
У
США
шанси
малого
бізнесу
на
те,
щоб
залишитися
на
плаву
впродовж п’яти років, становлять 35 %. Однак ті, хто відкривають
власну
справу,
Опитування
думають,
показало,
що
що
ця
статистика
американські
їх
не
стосується.
підприємці
вірять,
що
їхній бізнес перспективний: середні оцінки шансів на успіх «будьякого бізнесу, подібного до вашого», дорівнюють 60 %, що майже
вдвічі перевищує реальну цифру. Похибка стає помітнішою, коли
люди оцінюють перспективи власної компанії. 81 % підприємців
з імовірністю 7:10 (або й вище) впевнені в успіху, а 33 % взагалі
239
оцінюють імовірність невдачі як нульову
.
Подібні помилки не повинні нікого дивувати. Якби ви брали
інтерв’ю
у
очікували
власниці
б,
що
вона
нового
італійського
оцінить
свої
шанси
ресторану,
на
успіх
як
то
хіба
незначні
або ж серйозно сумніватиметься у своїх здібностях ресторатора?
Однак варто би було поцікавитися: чи погодилася б вона вкладати
гроші і час у цей бізнес, якби серйозно проштудіювала статистику
щодо цієї галузі? А якщо так, то чи взяла б вона ці дані до уваги,
коли
ухвалювала
своє
рішення
(адже
60
%
нових
ресторанів
закриваються впродовж трьох років)? Гадаю, їй навряд чи спадало
на думку поглянути на ситуацію ззовні.
Одна з переваг оптимістичного темпераменту полягає в тому,
що
він
заохочує
Наполегливість
експериментів
відбувається,
у
своєму
наполегливість
може
бути
Томаса
коли
допомоги
Остебро
перспектив
надають
їхніх
одержує
у
якій
світло
погану
дані
на
звістку.
канадської
за
оцінку
Програма
ретельно
серія
те,
що
Остебро
«Програми
невеликий
об’єктивну
розробок.
перешкод.
Приголомшлива
проливає
використав
винахідникам»,
винахідникам
подоланні
витратною.
оптиміст
дослідженні
у
внесок
комерційних
оцінює
кожен
винахід за 37 критеріями, зокрема за потребою в такому продукті,
вартістю його виробництва, очікуваною динамікою попиту тощо.
Аналітики
підсумовують
результати
за
буквеною
шкалою,
де
D
або Е означають провал, і такий прогноз отримують понад 70 %
розглянутих
винаходів.
Неприємний
вердикт
зазвичай
буває
напрочуд точним: лише 5 із 411 проектів, що одержали низькі
оцінки, згодом були запущені у виробництво, але жоден із них
240
не став комерційно успішним
Невтішні
прогнози,
коли
.
винахідники
чули
однозначний
висновок про неминучий провал, змушували приблизно половину
з
них
кидати
роботу
над
продовжували
працювати
дізнавшись,
вони
що
проектом.
над
Натомість
своїми
безнадійні,
і
в
47
%
із
розробками,
середньому
ці
них
навіть
наполегливі
(або ж уперті) особи подвоювали свої витрати, перш ніж здатися
остаточно.
Важливо,
що
така
заповзятість
після
одержання
невтішної звістки загалом притаманна винахідникам із порівняно
високим
показником
рівня
оптимізму.
При
цьому
рівень
оптимізму винахідників у середньому вищий за рівень оптимізму
решти
населення.
невеликий
—
Загалом
«менший
прибуток
за
від
прибуток
приватних
від
прямих
винаходів
інвестицій
та інвестицій у цінні папери з високим рівнем ризику». У цілому
фінансові
з
вигоди
аналогічною
від
власного
кваліфікацією
бізнесу
в
дуже
середньому
посередні:
одержують
люди
більший
прибуток, продаючи свої вміння роботодавцям. Факти свідчать,
241
що оптимізм дуже поширений, невикорінний і витратний
.
Психологи підтвердили, що більшість людей щиро вірять у те,
що перевершують решту за найбільш бажаними якостями (під час
лабораторного
поставити
перевагу
на
експерименту
це
над
невеликі
іншими
піддослідні
суми
може
навіть
242
грошей)
мати
на
.
готові
Звісно,
ринку
віра
відчутні
у
були
свою
наслідки.
Керівники великих компаній подекуди справді йдуть на великий
ризик,
здійснюючи
підприємства:
затратні
ними
злиття
керують
хибні
чи
поглинаючи
переконання,
ніби
інші
вони
зможуть розпоряджатися активами іншої компанії краще, ніж її
нинішні
власники.
рейтингу
Фондова
фірми-набувача,
біржа
адже,
часто
як
реагує
показує
зниженням
досвід,
спроби
інтеграції великих компаній частіше зазнають невдачі, ніж ведуть
до
успіху.
Безглузді
зарозумілості»:
поглинання
керівники
пояснюються
фірми-набувача
«гіпотезою
просто
менш
243
компетентні, ніж вони вважають
.
Економісти Ульріке Мальмендір і Джеффрі Тейт ідентифікували
оптимістично
налаштованих
компанії,
належать
що
оптимістичні
лідери
їм
директорів
особисто,
схильні
до
і
за
кількістю
показали,
надмірного
що
ризику.
акцій
вкрай
Вони
викуповують, а не розміщують акції компанії та частіше за інших
«переплачують
244
злиття»
.
цільовим
Автори
статті
компаніям
і
відзначили,
зважуються
що
злиття
на
невигідні
негативніше
позначається на активах компанії-набувача, якщо її директор був
занадто
оптимістичним.
виявляти
Це
таких
Фондова
надміру
спостереження
знімає
натомість
звинувачує
помилкові
угоди
не
керівників
в
тому,
очевидно,
оптимістичних
з
їх
біржа,
іншому:
що
керівників.
одну
провину,
директори
ризикують
здатна
але
укладають
чужими
грошима.
Навпаки, вони зважуються на більший ризик, якщо їм особисто є
що
втрачати.
керівники,
Збитки,
яких
зростають,
знаменитостей.
починають
Як
коли
ділова
свідчать
вихваляти
завдають
факти,
керівників
надміру
преса
коли
самовпевнені
робить
з
останніх
престижні
компаній,
це
мас-медіа
дорого
коштує
акціонерам. «Ми з’ясували, — зазначають автори, — що компанії,
очолювані розхваленими в пресі директорами, в результаті мають
низькі
виробничі
Водночас
такі
показники
керівники
й
низьку
отримують
біржову
вартість
щедру
платню,
акцій.
часто
245
знаходять собі заняття, не пов’язані з діяльністю компанії
,
—
пишуть книги, обіймають місця в радах директорів інших фірм,
а
часто
вони
схильні
до
“прикрашання”
фінансової
звітності
31
компанії
».
Багато років тому ми з дружиною вирушили у відпустку на острів
Ванкувер
і
шукали,
де
зупинитися.
Посеред
лісу,
на
дорозі
з
не дуже інтенсивним рухом ми натрапили на симпатичний, але
порожній мотель. Його власниками було миле молоде подружжя,
яке
охоче
поділилося
з
нами
своєю
історією.
Колись
вони
вчителювали в провінції Альберта, але потім вирішили змінити
своє життя і розпочати нову справу: на всі свої заощадження вони
купили мотель, збудований понад десять років тому. Без жодної
іронії чи збентеження вони зізналися нам, що придбали мотель
недорого,
не
зуміли
свої
«тому
ним
плани
привабливішим
не
відчували
що
шестеро
розпорядитися».
отримати
—
чи
семеро
Вони
також
позику,
прибудувати
необхідності
колишніх
розповіли
щоб
до
нам
зробити
нього
пояснювати,
власників
заклад
ресторан.
чому
про
Вони
сподіваються
на успіх, коли шестеро чи семеро до них зазнали поразки. Мабуть,
необачна
впевненість
й
оптимізм
притаманні
всім
діловим
людям — від директорів великих компаній до власників мотелів.
Прийняття
оптимістичних
ризиків
бізнесменами
неодмінно
посилює динамізм капіталістичного суспільства, навіть попри те,
що
більшість
таких
розчаровуються.
економіки
тоді,
Водночас
вказує
коли
авантюристів
на
Марта
складні
засновники
Коельо
політичні
малого
зрештою
з
Лондонської
проблеми,
бізнесу
глибоко
що
звертаються
школи
постають
до
уряду
з проханням підтримати їхні проекти, що з великою ймовірністю
закінчаться
невдачею.
потенційним
кілька
варто
урядові
бізнесменам-мрійникам,
років
цілком
Чи
збанкрутують?
підтримують
Багато
які
надавати
позики
найвірогідніше
поведінкових
за
економістів
«лібертаріансько-патерналістські»
методи,
що допомагають людям накопичувати заощаджень більше, ніж це
потрібно. Натомість питання про те, як уряд має підтримувати
малий
бізнес,
наразі
залишається
без
такої
ж
однозначної
та задовільної відповіді.
Нехтування конкуренцією
Спокусливо
пояснювати
оптимізм
бізнесменів
простою
мрійливістю, проте емоції — це лише частина загальної картини.
Важливу
роль
тут
відіграють
когнітивні
викривлення,
а
надто
притаманний Системі 1 принцип WYSIATI.
Ми зосереджуємося на нашій меті, зациклюємося на нашому
плані
та
нехтуємо
базовими
відсотками,
і
таким
чином
припускаємося помилки планування.
Ми зосереджуємося на тому, що хочемо і можемо зробити,
і при цьому ігноруємо плани та вміння інших.
Пояснюючи
минуле
зосереджуємося
і
нехтуємо
на
роллю
чи
прогнозуючи
майбутнє,
причинно-наслідковій
везіння.
Так
ролі
ми
потрапляємо
що
знаємо,
в
ми
вмінь
пастку
ілюзії контролю.
Ми
зосереджуємося
на
тому,
і
відкидаємо
невідоме нам, що робить нас надмірно впевненими у своїх
переконаннях.
Твердження,
що
«90
%
водіїв
уважають,
що
їхня
майстерність
вища за середню», — загальновизнаний психологічний факт, який
став частиною нашої культури. Його часто наводять як показовий
32
приклад, що ілюструє «ефект результату, кращого за середній»
.
Однак останнім часом інтерпретація цього факту змінилася: те,
що
раніше
вважали
самовихвалянням,
тепер
називають
246
когнітивною помилкою
. Розгляньмо такі два питання:
Ви хороший водій?
Ви керуєте автомобілем краще за пересічного водія?
Перше
питання
просте,
і
відповідь
на
нього
знайти
легко:
більшість водіїв кажуть «так». Друге питання значно складніше,
і багатьом не до снаги відповісти на нього серйозно і правильно,
адже для цього потрібно оцінити майстерність пересічного водія.
Якщо
не
ви
дочитали
здивуєтесь,
що
книжку
люди,
до
цього
зіткнувшись
моменту,
із
важким
то
вже
питанням,
прагнуть замінити його на легше і дати відповідь саме на нього.
Вони
не
На
порівнюють
себе
замислюючись
підтвердження
кращого
за
виконуючи
нижчу
за
над
із
тим,
когнітивної
середній,
складне
середній
можна
(для
що
таке
інтерпретації
навести
завдання,
бал
середнім
без
багатьох
навіть
середній
рівень.
ефекту
той
вагань
рівнем,
результату,
факт,
ставлять
таким
буде
що
люди,
собі
оцінку,
питання
«Чи
легко вам, порівняно з пересічною людиною, починати розмову
із
незнайомцями?»).
оптимістичніше
Суть
оцінювати
у
тому,
свій
що
авторитет
у
людина
тій
схильна
галузі,
де
вона
досягла бодай скромних успіхів.
Мені
та
кілька
учасникам
«Якою
мірою
розвиток?».
разів
випадала
молодих
ваш
інноваційних
внесок
Питання
нагода
у
поставити
компаній
діяльність
об’єктивно
компанії
просте,
тож
засновникам
таке
питання:
впливає
відповідь
на
її
швидко
спадає на думку, і в моїй невеликій вибірці таку залежність ніколи
не оцінювали нижче за 80 %. Навіть не розраховуючи на успіх, ці
зухвальці вірили, що доля компанії майже цілковито в їхніх руках.
Це,
безумовно,
помилкове
припущення,
адже
успіхи
нової
компанії однаковою мірою залежать як від зусиль, яких докладає
сама компанія, так і від досягнень конкурентів та змін на ринку.
Однак
принцип
підприємці
WYSIATI
зазвичай
і
тут
відіграє
зосереджуються
на
важливу
тому,
що
роль,
їм
бо
відомо
найкраще — на власних планах і діях, на безпосередніх загрозах
і
найближчих
фінансування.
вважають
можливостях,
Про
як,
конкурентів
природним
приміром,
вони
уявляти
знають
майбутнє
одержання
менше,
таким,
а
у
тому
якому
конкуренція відіграє незначну роль.
Колін
Камерер
нехтування
і
Ден
Ловалло,
конкуренцією,
які
розробили
проілюстрували
її,
концепцію
процитувавши
одного з очільників кінокомпанії «Дісней Студіос». На питання,
чому
в
деякі
свята
(День
незалежності,
День
пам’яті)
у
прокат
виходить так багато високобюджетних фільмів, він відповів:
Зарозумілість. Сама зарозумілість. Якщо вас обходить лише власний бізнес, то ви
думаєте так: «Я маю хороших сценаристів, хороших маркетологів. Тож візьмімося
за справу і зробімо її!». При цьому ви навіть не замислюєтеся, що решта думає так
само. Тому і виходить, що на одні вихідні в році випадають прем’єри одразу п’яти
фільмів, а глядачів, безперечно, на всіх їх не вистачає.
У цій прямій і відвертій відповіді про зарозумілість не відчувається
ані
зневаги,
Конкуренція
ані
пихатості
просто
не
є
у
ставленні
частиною
до
процесу
студій-суперників.
ухвалення
рішень,
у якому складне питання підміняється простим. Насправді варто
було би спитати: «Скільки ж людей подивляться наш фільм, якщо
врахувати
те,
що
зроблять
кіностудій
задовольняються
інші
студії?».
питанням,
на
Натомість
яке
їм
керівники
легше
знайти
відповідь: «Чи хороший наш фільм і чи досить добре працюють
наші дистриб’ютори, щоб запустити його в прокат?». Знайомі нам
функції Системи 1 — підміна понять і WYSIATI — породжують як
нехтування
конкуренцією,
так
і
ефект
результату,
кращого
за
середній. Наслідком нехтування конкуренцією стає надлишкова
пропозиція: на ринку одночасно з’являється стільки конкурентів,
що
ринок
не
витримує,
і
всі
компанії
зазнають
247
збитків
.
Результат виявляється невтішним для всіх учасників ринку, але
в цілому може мати позитивний вплив на економіку. Фірми, які
не
досягають
суперників
називають
успіху,
про
нові
проте
повідомляють
ринки,
«оптимістичними
Джованні
більш
Досі
мучениками»:
економіки, але згубні для своїх інвесторів.
компетентних
і
вони
Ден
Ловалло
корисні
для
Надмірна впевненість
Упродовж
років
опитування,
в
якому
прогнозували
на
викладачі
фінансові
показники
наступний
рік.
Університету
директори
індексу
Дослідники
Дюка
великих
«Стандард
зібрали
11
проводили
600
корпорацій
33
енд
таких
Пурс»
прогнозів
і перевірили їхню точність. Висновок був однозначний: фінансові
директори
фондовий
між
великих
ринок
їхніми
у
корпорацій
і
найближчому
оцінками
та
гадки
не
мали,
майбутньому,
справжніми
що
адже
очікує
кореляція
показниками
виявилася
майже нульовою! Коли вони стверджували, що ринок обвалиться,
найімовірніше, на нього чекав підйом. У цьому відкритті немає
нічого
дивного.
Насправді
погана
новина
в
тому,
що
самі
фінансові директори навіть не підозрювали про безглуздість своїх
прогнозів.
Окрім
прогнозування
дослідження
також
індексу
мали
«Стандард
надати
ще
дві
енд
Пурс»,
оцінки:
учасники
передбачити
показник, який мав зрости з імовірністю 90 %, і показник, який
повинен
двома
а
був
знизитися
оцінками
значення,
що
«сюрпризи».
інтервалів
У
з
імовірністю
називають
виходять
разі
дослідник
«80
за
90
%-м
межі
що
Різницю
довірчим
інтервалу,
неодноразового
очікує,
%.
між
цими
інтервалом»,
позначають
визначення
«сюрпризи»
як
довірчих
становитимуть
близько 20 % від усіх результатів. Як часто трапляється в таких
дослідах,
«сюрпризів»
виявилося
забагато
—
67
%,
що
втричі
перевищило очікувану цифру. Цей факт засвідчує, що фінансові
директори
були
передбачати
аж
динаміку
надто
ринку.
самовпевнені
Надмірна
у
своїй
здатності
самовпевненість
—
ще
один вияв WYSIATI: коли ми оцінюємо кількість, то покладаємося
на інформацію, що спадає нам на думку, і складаємо когерентну
історію, в якій наша оцінка буде здаватися такою, що має сенс.
Робити
поправку
на
інформацію,
яка
не
спадає
на
думку
(очевидно, людина просто цього не знає), неможливо.
Автори дослідження вирахували довірчий інтервал, який міг би
знизити
частоту
виявилися
появи
«сюрпризів»
приголомшливими.
Щоб
до
20
%.
підтримувати
Результати
кількість
«сюрпризів» на належному рівні, фінансові директори мали б рік
у
рік
повторювати:
індексу
“Стандард
«Існує
енд
80
Пурс”
%-ва
ймовірність,
наступного
року
що
показник
становитиме
від
−10 % до +30 %». Довірчий інтервал, який правильно відображає
знання (а точніше, невігластво) фінансових директорів, виявився
більш ніж учетверо ширшим за ті інтервали, які вони заявили.
Тут
міг
у
би
гру
вступає
дати
безглуздою.
соціальна
чесний
психологія,
фінансовий
Керівника,
який
адже
директор,
повідомить
відповідь,
була
би
колегам,
яку
просто
що
«існує
великий шанс, що індекс “Стандард енд Пурс” складе від −10 %
до
+
30
%»,
візьмуть
на
глум
усім
офісом.
Широкий
довірчий
інтервал означає зізнання в незнанні майбутнього, а це соціально
неприйнятно
у
випадку
високооплачуваних
фахівців
із фінансових питань. Навіть якби вони усвідомлювали, як мало
вони насправді знають, за зізнання в цьому їх нещадно карали б.
Якось
чути
з
украй
від
роздратований
своїх
другого
економістів
боку...»,
президент
фрази
вигукнув
на
Трумен,
кшталт
який
«з
спересердя:
втомився
одного
боку...
«Покажіть
мені
однобокого економіста!».
Організаціям,
самовпевнених
Опитування
у
яких
експертів,
показали,
що
дослухаються
варто
до
очікувати
найбільш
слів
надмірно
великих
упевнені
й
збитків.
оптимістично
настроєні щодо індексу «Стандард енд Пурс» фінансові директори
були такими ж оптимістичними і в прогнозах стосовно власних
фірм,
роботі
які
згодом
Нассім
ішли
на
Талеб,
великі
ризики.
неадекватна
Як
зауважив
оцінка
у
своїй
невизначеності
контексту неминуче призводить до невиправданих ризиків, яких
суб’єктам ринкових відносин слід було б уникати. Однак оптимізм
високо цінують як у суспільстві, так і на ринку. Люди й компанії
заохочують осіб, які надають небезпечну сумнівну інформацію, і
не помічають тих, хто говорить правду. Один з уроків фінансової
кризи, що призвів до Великої рецесії, полягає в тому, що часом
конкуренція між експертами та організаціями пробуджує могутні
сили, які спричиняють колективну сліпоту суспільства до ризиків
та непевності в майбутньому.
Соціальний
надмірної
та
економічний
самовпевненості,
прогнозуванням.
Іншим
тиск,
не
що
сприяє
обмежується
професіоналам
також
посиленню
фінансовим
доводиться
враховувати,
неабиякої
що
віри
від
в
поважних
себе.
За
експертів
суспільство
спостереженнями
Філіпа
чекає
Тетлока,
найбільш самовпевнених із них частіше запрошують вести огляди
новин.
в
Надмірна
медицині.
пацієнтів,
з
Дослідники
що
діагнозами,
такий:
самовпевненість
«лікарі,
порівнювали
померли
які
їм
які
у
відділенні
поставили
були
також
лікарі
“цілковито
за
дуже
поширена
результати
розтину
інтенсивної
терапії,
життя.
впевнені”
І
в
результат
був
прижиттєвому
248
діагнозі, помилялися в 40 % випадків»
заохочують
вважають
самовпевненість
ознаками
. Знову ж таки, пацієнти
фахівців:
слабкості
і
«Сумніви
недостатнього
лікаря
загалом
професіоналізму.
Таким чином, більше цінується впевненість, а особливого осуду
зазнає
невпевненість
лікаря
в
249
присутності
пацієнта»
.
На експерта, який уповні визнає обмеженість своєї компетенції,
може чекати звільнення — його напевно замінять упевненішим
у
собі
колегою,
Неупереджене
камінь
визнання
розсудливості,
прагнуть
у
якому
зовсім
критичних
легше
власної
однак
іншого.
ситуаціях,
а
завойовувати
довіру
невпевненості
—
більшість
Сумніви
якщо
людей
це
і
наріжний
організацій
паралізують
ставки
високі,
клієнтів.
діяльність
багато
хто
воліє
не думати про те, що він залежить від чиїхось банальних здогадок.
Прийнятнішим
виявляється
рішення
діяти
на
підставі
чиїхось
вигаданих чи вдаваних знань.
Емоційні,
надмірний
когнітивні
оптимізм,
та
соціальні
сукупно
фактори,
утворюють
що
підтримують
вибухову
суміш,
яка
часом змушує людей іти на ризик, якого вони могли б уникнути,
якби
знали
ризиків
у
про
галузі
свої
шанси.
економіки
Напевно
більш
невідомо,
азартні,
—
що
любителі
просто
вони,
на відміну від людей обачних, не помічають ризиків. Щоб описати
контекст
прийняття
ризиків,
ми
з
Деном
Ловалло
придумали
250
фразу «сміливі прогнози і боязкі рішення»
Вплив
у
надзвичайного
найкращому
випадку
оптимізму
лише
почасти
.
на
ухвалення
позитивний,
рішень
однак
для
вдалої реалізації задуманого він, безумовно, корисний. Головна
перевага
невдачам.
оптимістичного
Як
зазначає
настрою
Мартін
полягає
Селіґман,
в
посиленні
засновник
опору
позитивної
психології, «оптимістичний стиль пояснень» підсилює цей опір,
підтримуючи
позитивне
оптимістичний
стиль
бачення
означає,
себе
що
як
особистості.
людина
приймає
По
суті,
успіх
як
належне і не надто картає себе за помилки. Такому стилю можна
навчитися, принаймні до певної міри. Селіґман задокументував
позитивні результати тренінгу для представників професій, яким
притаманний
страхування
високий
(до
епохи
відсоток
невдач,
наприклад,
розвитку
інтернету).
Коли
агентів
розлючена
домогосподарка грюкає дверима у вас перед носом, думка «Яка
нестерпна жінка» точно краща за думку «Я продавець-невдаха».
Я
завжди
успіху,
вірив,
ніж
в
що
інших
в
науці
галузях:
оптимізм
мені
не
менш
жодного
важливий
разу
не
для
траплявся
успішний вчений, який був би обділений умінням перебільшувати
важливість своєї справи. Я вважаю, що без ілюзорного відчуття
власної значущості людина просто опускає руки, коли раз у раз
переживає безліч дрібних поразок і лише зрідка — перемоги, що,
по суті, судилося більшості вчених.
Метод «прижиттєвого епікризу» як часткове
розв’язання проблеми
Чи можна позбутися надмірного оптимізму шляхом тренувань?
Щодо
цього
спроби
я
настроєний
навчити
відображали
випадках
б
такі
людей
оптимістично.
формулювати
похибки
спроби
не
їхніх
довірчі
суджень,
закінчувалися
Були
та
неодноразові
інтервали,
лише
відносним
в
що
окремих
успіхом.
Часто
наводять приклад геологів компанії «Роял Датч Шелл», які стали
не
такими
буріння
свердловин
справами
В
не
впевненими
інших
своїх
після
своїх
того,
попередників
ситуаціях
зникала
у
і
оцінках
як
ознайомилися
дізналися
самовпевненість
зовсім),
коли
потенційних
їх
про
їхні
експертів
просили
з
місць
для
численними
251
результати
танула
розглянути
.
(але
кілька
альтернативних гіпотез. Проте надмірна впевненість — прямий
вияв
властивостей
Системи
1,
які
можна
приборкати,
але
не викорінити повністю. Головна перешкода полягає в тому, що
суб’єктивна
переконаність
визначається
когерентністю
історії,
створеної
індивідом,
а
не
якістю
і
кількістю
інформації
на
її
підтримку.
Більше
шансів
приборкати
оптимізм
та
його
носіїв,
мабуть,
мають організації, а не окремі особи. Найкращу ідею для цього
запропонував
Ґері
Кляйн,
мій
затятий
опонент
і
співавтор.
Він
зазвичай захищає інтуїтивне ухвалення рішень, заперечуючи, що
при цьому відбувається викривлення дійсності, і вороже ставиться
до
алгоритмів.
Кляйн
назвав
свою
методику
прижиттєвим
епікризом. Процедура проста. Якщо організація впритул підійшла
до
ухвалення
зобов’язань
на
важливого
його
оперативну
рішення,
виконати,
нараду
але
ще
Кляйн
людей,
які
не
бере
пропонує
знають
про
на
себе
скликати
це
рішення,
та оголосити їм: «Уявіть, що ви опинилися в майбутньому. Ми
впровадили
Наслідки
план
у
виявилися
такому
вигляді,
жахливими.
в
якому
Просимо
він
вас
за
існує
5–10
нині.
хвилин
коротенько викласти історію того, як сталася ця катастрофа».
Ідею
Ґері
Кляйна
скласти
прижиттєвий
епікриз
зазвичай
зустрічають з бурхливим ентузіазмом. Після того, як я коротко
описав
процедуру
прошепотів
сюди,
в
сусідові:
Давос!».
міжнародної
переваги:
яке
під
час
«Лише
Пізніше
корпорації.
він
інфікує
дає
змогу
багато
семінару
я
заради
в
Давосі,
цього
дізнався,
що
Прижиттєвий
подолати
команд,
варто
це
присутніх
приїхати
голова
епікриз
вони
із
було
був
шаблонне
щойно
один
має
дві
великої
великі
групове
мислення,
доходять
спільного
рішення, звільняє уяву знавців певної справи та скеровує думки
в потрібному напрямку.
Якщо
та
ще
команда
й
лідер
доцільність
спільно
голосує
приходить
«за»,
спланованого
до
публічно
кроку
узгодженого
висловлені
поступово
рішення,
сумніви
про
притлумлюються,
і зрештою їх починають уважати ознакою недостатньої лояльності
до
команди
та
її
лідерів.
Приглушення
сумнівів
сприяє
розвиненню надмірної самовпевненості в групи, де право голосу
надається
лише
тим,
хто
погоджується
зі
спільним
рішенням.
Таким чином, головна перевага прижиттєвого епікризу полягає
в
тому,
що
спонукає
потенційні
він
«узаконює»
навіть
загрози
сумніви.
прихильників
для
його
Крім
того,
схваленого
реалізації,
ця
методика
плану
яких
вони
шукати
раніше
не
розглядали.
Утім,
прижиттєвий
епікриз
не
панацея
і
не гарантує абсолютного захисту від неприємних сюрпризів, хоча
й дозволяє зменшити можливі збитки від рішень, ухвалених під
впливом помилок WYSIATI і некритичного оптимізму.
Розмови про оптимізм
«Вони втрапили в пастку ілюзії контролю. Вони серйозно недооцінюють можливі
перешкоди».
«Здається, це яскравий випадок нехтування конкурентами».
«Це приклад надмірної самовпевненості. Вони, мабуть, думають, що знають значно
більше, ніж їм відомо насправді».
«Нам варто застосувати методику прижиттєвого епікризу. Хтось може помітити
загрозу, на яку ми всі не звернули уваги».
31 В оригіналі вжито поняття еarnings management, яким позначають використання
бухгалтерських технік для представлення діяльності компанії в кращому світлі, ніж це є
насправді, або для «прикрашання» фінансових результатів компанії, що часто межує
з махінаціями. — Прим. пер.
32 Англійський термін-відповідник — above-average effect. — Прим. пер.
33 Standard
&
Poor’s,
або
S&P
500
—
фондовий
індекс
акцій
500
американських
акціонерних компаній із найбільшою капіталізацією, уперше обчислений у 1957 році;
конкурує за популярністю з промисловим індексом Доу-Джонса. — Прим. пер.
Частина IV. ВАРІАНТИ ВИБОРУ
РОЗДІЛ 25. ПОМИЛКИ БЕРНУЛЛІ
К
олись,
на
початку
швейцарського
1970-х
років,
економіста
Амос
Бруно
дав
мені
Фрая,
брошуру
присвячену
психологічним аспектам економічної теорії. Я й досі добре
пам’ятаю
навіть
колір
обкладинки
—
темно-червоний.
Бруно
Фрай заледве пригадує, що колись писав ту статтю, але я все ще
можу напам’ять зацитувати перше речення: «Агент економічної
теорії раціональний, егоїстичний, і його смаки не змінюються».
Я був здивований. Мої колеги-економісти працювали в сусідній
будівлі,
але
я
не
уявляв
собі,
яка
глибока
прірва
між
нашими
інтелектуальними світами. Для психолога очевидно, що людина
не
може
бути
егоїстичною,
назвати
ані
а
її
цілковито
смаки
стабільними.
які
раціональною,
завгодно,
Здавалося,
але
наче
їх
наші
ані
точно
науки
цілковито
не
можна
вивчають
представників різних видів, яких поведінковий економіст Річард
Талер згодом назвав «екони» та «гумани».
На відміну від еконів, гумани — і це добре відомо психологам —
мають
Систему
1.
Їхній
світогляд
обмежений
інформацією,
доступною в певний момент часу (принцип WYSIATI), і тому вони
не можуть бути такими ж послідовними і логічними, як екони.
Іноді вони великодушні, часто прагнуть допомогти групі, до якої
належать,
і
найчастіше
й
гадки
не
мають,
що
їм
сподобається
наступного року чи навіть завтра. Так випала нагода для цікавого
діалогу між двома галузями науки. Я і не припускав, що цей діалог
стане визначальним у моїй кар’єрі.
Показавши
обрати
мені
темою
статтю
нашого
Фрая,
Амос
наступного
невдовзі
проекту
запропонував
ухвалення
рішень.
Я майже нічого про це не знав, але Амос — експерт і ас у цій
галузі — пообіцяв усе мені пояснити. Для ознайомлення з цією
темою він порадив мені прочитати кілька розділів з підручника
«Математична
психологія»,
співавтором
якого
він
став,
ще
252
навчаючись у магістратурі
.
Незабаром я дізнався, що предметом нашого дослідження стане
ставлення людини до вибору в умовах ризику і нам потрібно буде
відповісти
на
конкретне
питання:
чим
керується
людина,
обираючи між простими азартними іграми з можливим виграшем
або між азартною грою і гарантованим результатом?
Прості
300
на
34
азартні
доларів»)
кшталт
становить
ігри
—
це
дрозофіл
просту
(наприклад,
для
для
«імовірність
дослідників
генетиків.
модель,
що
40
ухвалення
Вибір
відбиває
між
всі
%
виграти
рішень
такими
риси
щось
іграми
складніших
випадків ухвалення рішень, які, власне, і прагнуть збагнути вчені.
Азартна
не
гра
відображає
бувають
певними.
залишаються
купівлю
той
факт,
Навіть
невизначеними:
квартири,
то
не
що
наслідки
нібито
коли
знаєте,
за
вибору
гарантовані
ви
підписуєте
яку
ціну
ніколи
результати
договір
зможете
її
про
потім
продати, і не можете передбачити, що син сусіда незабаром почне
брати уроки гри на трубі. Кожному значному вибору, який ми
робимо
в
житті,
притаманна
певна
невизначеність.
Саме
тому
дослідники ухвалення рішень сподіваються, що дані, одержані від
моделювання
ситуацій,
повсякденних
можна
випадків.
буде
Але,
застосувати
безперечно,
і
до
цікавіших
головна
причина
зацікавленості теоретиків простими азартними іграми — те, що
цю проблему вже досліджують й інші теоретики.
У
цій
галузі
існує
теорія
ґрунтується
модель
залишається
найважливішою
очікуваної
очікуваної
раціонального
корисності
не
індивіда
теорією
мала
корисності,
стати
і
соціальних
на
яка
наук.
психологічною
якій
донині
Теорія
моделлю;
вона відображала логіку вибору, що спирається на елементарні
правила (аксіоми) раціональності. Розгляньмо такий приклад:
Якщо ви віддаєте перевагу яблуку, а не банану,
то
ви також віддасте перевагу 10 %-й імовірності виграти яблуко, а не 10 %-й
імовірності виграти банан.
Замість
яблука
і
банана
можна
взяти
будь-який
об’єкт
вибору
(зокрема азартні ігри), а замість 10 % можна запропонувати будьяку
іншу
ймовірність.
Математик
й
один
із
найвидатніших
інтелектуалів ХХ століття Джон фон Нейманн та економіст Оскар
Морґенштерн
іграми
з
вивели
кількох
свою
теорію
аксіом.
раціонального
Економісти
вибору
приймають
між
подвійне
застосування теорії очікуваної корисності: як логіку, що диктує,
як слід здійснювати вибір, і як опис того, як цей вибір роблять
екони.
Натомість
ми
з
Амосом
як
психологи
поставили
перед
собою завдання дослідити, як ризикований вибір роблять гумани,
не
висуваючи
при
цьому
жодних
припущень
про
їхню
раціональність.
Ми і далі щодня проводили безліч годин у наших дискусіях —
іноді у своїх кабінетах, іноді в ресторані, часто під час тривалих
прогулянок тихими вулицями чарівного Єрусалима. Так само, як
і
тоді,
коли
досліджували
судження,
ми
почали
з
ретельного
аналізу власних інтуїтивних уподобань. Весь час ми вигадували
прості
завдання
на
ухвалення
рішень
і
запитували
самі
в
себе,
який вибір зробили б ми. Наприклад:
Чому ви віддали б перевагу?
А. Підкинути монетку. Якщо випаде орел, ви отримаєте 100 доларів, якщо
решка — не одержите нічого.
Б. Гарантовано отримати 46 доларів.
Ми не намагалися знайти найраціональніший чи найвигідніший
вибір;
ми
хотіли
визначити
інтуїтивний
вибір,
який
одразу
здається привабливим. І майже завжди ми вибирали той самий
варіант.
У
цьому
прикладі
ми
обидва
віддали
перевагу
гарантованим грошам; можливо, і ви вчинили б так само. Коли
наш
вибір
завжди
і
збігався,
правильно),
рухалися
далі,
ми
що
наче
припускали
більшість
одержали
(і,
як
людей
з’ясувалося,
розділить
переконливі
майже
наш
докази.
вибір,
Звісно,
ми
знали, що надалі нам доведеться підтвердити свої припущення,
але, виконуючи одночасно обидві ролі — й експериментаторів,
і піддослідних, — ми могли швидко рухатися вперед.
Через п’ять років після того, як ми почали досліджувати ігри,
нам нарешті вдалося завершити спільне есе під назвою «Теорія
перспектив:
теорія
була
аналіз
ухвалення
змодельована
рішень
подібно
в
до
умовах
теорії
ризику».
Наша
корисності,
але
докорінно від неї відходила. Найголовніше, що наша модель була
суто
описовою;
систематичних
її
мета
полягала
порушень
аксіом
в
документуванні
раціональності
під
і
поясненні
час
вибору
35
між іграми. Ми надіслали наше есе до журналу «Економетрика»
,
де публікуються важливі теоретичні статті з економіки та теорії
ухвалення рішень. Вибір видання відіграв важливу роль: якби ми
опублікували той самий матеріал у якомусь журналі з психології,
він
навряд
рішення
науку.
не
У
чи
зміг
було
би
щось
зумовлене
журналі
змінити
в
бажанням
«Економетрика»
економіці.
вплинути
були
Утім,
на
наше
економічну
надруковані
найкращі
статті з теорії ухвалення рішень, і ми мали надію потрапити до
такої славетної компанії. У цьому виборі, як і в багатьох інших,
нам пощастило. Теорія перспектив стала нашою найвизначнішою
роботою, а та стаття залишається однією з найбільш цитованих
у соціальних науках. Два роки по тому ми опублікували в «Саєнс»
повідомлення про ефекти фреймінгу — значні зміни преференцій,
іноді спричинені несуттєвими змінами у формулюваннях завдань.
Упродовж перших п’яти років дослідження проблеми ухвалення
рішень ми з’ясували понад десяток фактів, які стосуються вибору
між
ризикованими
суперечили
теорії
спостерігалися
пояснити
яка
варіантами.
й
низку
очікуваної
раніше,
наших
модифікувала
а
Деякі
них
корисності.
деякі
ми
очікуваної
однозначно
Деякі
виявилися
спостережень,
теорію
з
явища
новими.
створили
корисності.
Щоб
концепцію,
Так
постала
теорія перспектив.
Наш підхід до проблеми відповідав традиціям психофізики —
напряму
психології,
що
був
заснований
німецьким
психологом
і містиком Ґуставом Фехнером (1801–1887). Фехнер був просто
одержимий
дослідженням
проблеми
зв’язку
душі
й
матерії.
З одного боку, існують змінні фізичні величини: наприклад, сила
світла,
частота
суб’єктивне
звуку
або
сприйняття
кількість
грошей.
яскравості,
З
другого
висоти
чи
—
є
вартості.
Незбагненним чином зміна фізичної величини спричиняє зміну
інтенсивності
собі
за
мету
суб’єктивні
або
якості
виявити
величини
суб’єктивного
психофізичні
в
мозку
відчуття.
закони,
спостерігача
Фехнер
які
з
ставив
пов’язали
б
об’єктивними
величинами матеріального світу. Він припустив, що за багатьма
параметрами
функція
є
логарифмічною,
тобто
інтенсивності
стимулу
в
певну
разів
кількість
збільшення
(наприклад,
в 1,5 разу або в 10) завжди спричиняє відповідне збільшення за
психологічною
до
100
шкалою.
одиниць
Якщо
фізичної
збільшення
енергії
сили
збільшує
звуку
з
10
психологічну
інтенсивність на 4 одиниці, то подальше зростання інтенсивності
стимулу
від
100
до
1000
також
підвищить
психологічну
інтенсивність на одиниці.
Помилка Бернуллі
Фехнеру було добре відомо, що він не перший намагається знайти
функцію,
силою
що
пов’язує
стимулу.
У
психологічну
1738
році
інтенсивність
швейцарський
з
фізичною
учений
Даніель
Бернуллі передбачив логіку пояснень Фехнера і застосував їх до
відношень
між
психологічною
цінністю,
чи
бажаністю,
грошей
(яку зараз називають корисністю) і реальною кількістю грошей.
Він
стверджував,
корисність
що
для
подарунок
людини,
в
у
10
якої
дукатів
вже
є
має
100
таку
саму
дукатів,
що
й 20 дукатів — для того, хто має 200 дукатів. Бернуллі, очевидно,
мав
рацію:
ми
(наприклад,
полягає
в
зазвичай
коли
тому,
психологічну
вимірюємо
говоримо
що
30
реакцію
%
як
«їй
дали
надбавки
у
зміни
багатої
30
доходу
%
у
відсотках
надбавки»).
викликає
майже
людини,
так
і
Ідея
тотожну
в
бідної,
253
натомість надбавка у 100 доларів — ні
психологічна
реакція
на
зміну
. Як і в законі Фехнера,
розміру
багатства
обернено
пропорційна вихідному капіталові; звідси випливає висновок, що
корисність
точна,
—
та
логарифмічна
сама
функція
психологічна
багатства.
Якщо
дистанція
функція
відокремлює
254
100 000 доларів від 1 млн, а 10 млн — від 100 млн доларів
Виходячи
багатства,
зі
свого
Бернуллі
психологічного
запропонував
розуміння
радикально
.
корисності
новий
підхід
до
оцінки ігор, який став предметом для дискусій серед математиків
його
часу.
оцінюються
До
Бернуллі
математики
їхньою
очікуваною
за
середньозваженим
значенням
можливих
припускали,
цінністю,
результатів,
що
тобто
де
ігри
за
кожен
результат зважується за його ймовірністю. Наприклад, очікувана
цінність:
80 %-ї ймовірності виграти 100 доларів і 20 %-ї ймовірності виграти 10 доларів
дорівнюватиме 82 доларам (0,8 × 100 + 0,2 × 10).
Тепер запитайте себе, що ви воліли б отримати в подарунок —
таку
гру
або
ж
гарантовані
гроші.
перспективи
адже
82
гарантовані
за
Якби
їхньою
долари
—
80
доларів?
людина
очікуваною
це
Майже
оцінювала
цінністю,
більше,
ніж
80
то
всі
оберуть
невизначені
обрала
доларів.
би
гру,
Бернуллі
стверджував, що насправді люди не оцінюють ігри в такий спосіб.
Бернуллі
виявив,
що
більшість
людей
не
любить
ризикувати
(через можливість отримати найгірший із можливих результатів),
тож якщо їм запропонувати вибір між грою і сумою, яка дорівнює
очікуваній цінності гри, то зазвичай вони виберуть гарантовану
суму. Насправді, якщо рішення ухвалює людина, схильна уникати
ризиків, вона вибере гарантовану суму (нехай навіть меншу, ніж
очікувана цінність), по суті, сплативши різницю як страховку від
невизначеності.
Щоб
пояснити
таке
неприйняття
ризику,
Бернуллі відкрив психофізику за сто років до Фехнера. Його ідея
була
на
проста:
рішення
психологічній
Психологічна
ґрунтуються
цінності
цінність
середньозваженому
не
результатів,
гри,
таким
значенню
її
на
на
грошовій,
їхній
чином,
результатів
а
корисності.
не
дорівнює
у
грошовому
еквіваленті; вона є середнім корисностей результатів гри, кожна
з яких зважена за своєю ймовірністю.
Таблиця
3
показує
версію
функції
корисності,
яку
обчислив
Бернуллі; у ній представлено корисність різних рівнів багатства —
від
1
до
10
млн.
Можна
побачити,
що
додавання
1
млн
до
багатства в 1 млн зумовлює збільшення корисності на 20 пунктів,
але додавання 1 млн до капіталу в 9 млн додає лише 4 пункти.
Таблиця 3
Статок
(млн)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Одиниці корисності 10 30 48 60 70 78 84 90 96 100
Бернуллі
науковим
пояснює
припустив,
що
жаргоном)
(якщо
зменшення
неприйняття
ризику
говорити
граничної
—
про
це
цінності
звичайний
сучасним
багатства
вибір
людей
на користь гарантованої суми порівняно із вигідною авантюрою
з
рівною
або
такий вибір:
трохи
більшою
очікуваною
цінністю.
Розгляньмо
Рівні шанси отримати 1 млн або 7 млн - корисність: (10 + 84) / 2 = 47
або
Гарантовано отримати 4 млн - корисність: 60.
Очікувана
цінність
авантюри
і
«гарантованої
суми»
тотожні
в грошовому еквіваленті (4 млн), але психологічна корисність цих
варіантів
різна,
збільшення
становить
збільшує
гри
адже
корисності
50
при
одиниць,
корисність
становить
корисність
зростанні
але
таке
багатства
94/2
=
багатства
47
багатства
саме
лише
знижується:
з
зростання
на
24
(корисність
1
з
4
одиниці.
двох
до
4
млн
до
7
млн
Корисність
результатів
гри,
ймовірність кожного — 1/2). Корисність 4 млн — 60. З огляду
на те, що 60 — це більше, ніж 47, людина, що використовує цю
функцію
корисності,
віддасть
перевагу
гарантованим
грошам.
Відкриття Бернуллі полягало в тому, що той, хто ухвалює рішення
в умовах зменшення граничної корисності багатства, уникатиме
ризику.
Есе
Бернуллі
застосував
назвав
—
свою
це
нову
«моральним
взірець
дивовижної
концепцію
лаконічності.
очікуваної
очікуванням»),
щоб
корисності
підрахувати,
Він
(яку
скільки
купець у Санкт-Петербурзі погодиться заплатити за страхування
вантажу
пору
прянощів
року
зі
Петербурга,
пояснила,
ста
п’ять
чому
з
Амстердама,
якщо
кораблів,
що
зникають
безвісти».
бідні
люди
йдуть
з
«знатиме,
що
Амстердама
Його
купують
функція
до
в
цю
Санкт-
корисності
страховку,
а
багатші
продають її біднякам. Як видно з таблиці, втрата одного мільйона
означає втрату 4 пунктів корисності (зі 100 до 96) для того, у кого
є 10 млн, і набагато більшу втрату — 18 пунктів (із 48 до 30) —
для
власника
страховку,
і
щоб
полягає
суть
розв’язання
згідно
з
3
млн.
Бідніша
перекласти
яким
ризик
страхування.
знаменитого
люди,
людина
на
охоче
багатшого
Бернуллі
також
«санкт-петербурзького
яким
заплатить
пропонують
гру
з
—
у
за
цьому
запропонував
парадокса»,
нескінченною
очікуваною цінністю (у грошовому еквіваленті в дукатах), готові
255
поставити на кін лише невелику суму
його
аналіз
витримав
підходів
перевірку
до
ризику
часом:
з
він
. Ще більше вражає те, що
погляду
переваг
залишається
в економічній науці майже триста років по тому.
багатства
актуальним
Тривале життя цієї теорії варте подиву, адже вона має серйозні
хиби.
Виявити
помилки
в
тому,
що
теорія
відверто
й
відкрито
стверджує, надзвичайно складно; вони приховані в тому, що вона
ігнорує
або
лише
має
на
увазі.
Розгляньмо,
приміром,
такі
ситуації:
Сьогодні Джек і Джилл мають по 5 млн.
Учора в Джека був 1 млн, а Джилл — 9 млн.
Чи однаково вони задоволені? (Чи однакова економічна корисність їхнього
статку?)
Згідно
з
теорією
Бернуллі,
саме
корисність
багатства
робить
людей більш чи менш щасливими. Джек та Джилл мають однакові
статки,
тож
теорія
стверджує,
що
вони
повинні
відчувати
однакове задоволення. Проте не потрібен диплом із психології,
щоб
зрозуміти,
що
Джек
сьогодні
радіє,
а
Джилл
перебуває
в розпачі. Ми навіть знаємо, що Джек був би сьогодні набагато
щасливіший за Джилл, навіть якби в нього було лише 2 млн, а
в Джилл — 5. Тож очевидно, що теорія Бернуллі хибна.
Радість, яку відчувають Джек чи Джилл, визначається останніми
змінами їхнього багатства стосовно різних його станів — точок
відліку (1 млн — для Джека, 9 млн — для Джилл). Ця залежність
від точки відліку універсальна для відчуттів та сприйняття. Той
самий звук може сприйматись як дуже гучний або як ледь чутний
залежно від того, що йому передувало — шепіт чи гуркіт. Щоб
передбачити
суб’єктивне
відчуття
гучності,
не
досить
знати
її
абсолютну енергію; потрібно знати ще й вихідний звук, з яким
автоматично порівнюється поточний. Так само, щоб визначити,
темною
чи
потрібно
світлою
знати
колір
здаватиметься
тла.
І
перш
сіра
ніж
пляма
на
прогнозувати
сторінці,
корисність
якоїсь суми багатства, необхідно взнати точку відліку.
Аби
поговорити
про
ще
одну
хибу
теорії
Бернуллі,
познайоммося з Ентоні та Бетті:
Нинішні статки Ентоні складають 1 млн.
Нинішні статки Бетті складають 4 млн.
Їм обом пропонують ризикнути або ж обрати гарантовану суму.
Гра: рівні шанси мати в результаті 1 млн або 4 млн.
або:
Мати в результаті гарантовану суму, що дорівнює 2 млн.
З
погляду
Бернуллі,
Ентоні
та
Бетті
постали
перед
тотожним
вибором: очікуване багатство дорівнюватиме 2,5 млн у разі гри
і 2 млн, якщо вони оберуть гарантовані гроші. На підставі цього
Бернуллі
припустив
би,
що
Ентоні
й
Бетті
зроблять
однаковий
вибір; але цей здогад — хибний. У цьому випадку теорія знову
не спрацьовує, бо не враховує різних точок відліку, з яких Ентоні
та
Бетті
оцінюють
альтернативні
варіанти.
Якщо
ви
поставите
себе на місце Ентоні та Бетті, то швидко зрозумієте, що поточний
статок важить дуже багато. Приблизно так вони міркуватимуть:
Ентоні (який зараз має 1 млн): «Якщо я виберу гарантовані гроші, мої статки
подвояться. Це дуже заманливо. З іншого боку, я можу зіграти і з однаковою
вірогідністю збільшити мої статки вчетверо або ж не виграти нічого».
Бетті (яка зараз має 4 млн): «Якщо я виберу гарантовані гроші, я втрачу половину
своїх статків — і це жахливо. З іншого боку, я можу зіграти і з однаковою
вірогідністю втратити три чверті статків або ж не втратити нічого».
Ви відчуваєте, що Ентоні та Бетті, швидше за все, зроблять різний
вибір,
тому
що
гарантовані
2
млн
принесуть
Ентоні
радість,
а Бетті — розчарування. Зверніть також увагу, як відрізняється
гарантований результат від найгіршого результату гри: для Ентоні
це вибір між подвоєнням його статків та нульовим виграшем; для
Бетті — вибір між втратою половини її статків або втратою трьох
чвертей. Бетті, найімовірніше, спробує своє щастя, як і всі, хто
вибирає
із
двох
лих.
У
цій
історії
ані
Ентоні,
ані
Бетті
не розмірковують з позицій розміру багатства. Ентоні міркує про
виграш, а Бетті — про грошові втрати. Психологічні наслідки, які
вони
оцінюють,
—
абсолютно
різні,
хоча
розміри
статку,
який
вони можуть одержати, — однакові.
Моделі
Бернуллі
бракує
поняття
точки
відліку,
тому
теорія
очікуваної корисності не відображає очевидного факту: результат,
сприятливий
може
не
для
пояснити
авантюризм
поведінку,
яку
Ентоні,
неприйнятний
неприйняття
та
надання
часто
ризику
переваги
спостерігають
у
для
з
грі
Бетті.
боку
у
Ця
Ентоні,
випадку
бізнесменів
модель
та
Бетті
але
—
генералів,
коли доводиться вибирати не лише з двох, а з великої кількості
лих.
Усе це — цілком очевидні речі, чи не так? Легко уявити, що
й сам Бернуллі міг би дібрати аналогічні приклади та розробити
для
не
їх
пояснення
зробив.
не
складнішу
Можна
також
погоджувалися
з
теорію;
уявити,
ним
або
але
що
чомусь
його
що
він
цього
колеги-сучасники
вчені
пізніших
часів
висловлювали свої сумніви, коли читали його есе; однак з якихось
причин і вони цього не зробили.
Загадка полягає в тому, як концепція корисності результатів,
яку
так
легко
контраргументів,
спростувати
виявилася
за
допомогою
такою
очевидних
довговічною?
Я
можу
пояснити це лише притаманною вченим слабкістю мислення, яку
я неодноразово помічав і за собою. Я називаю її «сліпотою, що
спричинена теорією»: якщо ви одного разу вже прийняли певну
теорію
і
використали
неймовірно
складно
спостерігаєте
припускаєте,
щось,
що
її
як
інструмент
помітити
що
цьому
не
має
в
ній
мислення,
хиби.
вкладається
існувати
чудове
Коли
в
цю
тоді
ви
стає
раптом
модель,
пояснення,
то
яке
ви
випадково проґавили. Усі сумніви ви трактуєте на користь теорії,
довіряючи спільноті фахівців, які цю теорію прийняли. Чимало
вчених, безумовно, колись міркували над прикладами, подібними
до
історій
з
Ентоні
та
Бетті
чи
Джеком
та
Джилл,
і
мимохіть
помічали, що вони не узгоджуються з теорією корисності. Однак
вони не розвивали своїх ідей до логічного висновку: «Ця теорія
має суттєві хиби: вона ігнорує факт, що корисність залежить від
256
історії статку людини, а не лише від його поточного стану»
. Як
зауважив психолог Деніел Ґілберт, недовіра — це тяжка праця,
а Система 2 швидко втомлюється.
Розмови про помилки Бернуллі
«Він був дуже задоволений премією в 20 000 доларів три роки тому, але його
зарплата відтоді зросла на 20 %, тож, щоб одержати таку саму вигоду, йому
потрібна більша премія».
«Обидва кандидати готові погодитися на запропоновану зарплату, але вони
не будуть однаково задоволені, адже в них різні точки відліку. Її нинішня зарплата
набагато вища».
«Вона подала на нього до суду на виплату аліментів. Узагалі-то вона погодилася б і
на мирову, але він хоче розв’язати це питання в суді. І не дивно: вона в будь-якому
випадку може лише виграти, тому й ухиляється від ризику. Натомість для нього всі
варіанти погані, тому він і готовий ризикнути».
34 Англійське gamble, вживане автором у книжці, означає саме азартну гру, проте
в українськомовній традиції вживається просто гра. — Прим. пер.
35 «Econometrica»
—
американський
реферований
дослідження з різних галузей економіки. — Прим. ред.
науковий
журнал,
що
публікує
РОЗДІЛ 26. ТЕОРІЯ ПЕРСПЕКТИВ
М
и
з
Амосом
завдяки
виявили
вдалому
головну
поєднанню
хибу
в
вміння
теорії
та
Бернуллі
невігластва.
Дослухавшись до поради Амоса, я прочитав розділ із його
книжки
про
корисність
іграми,
експерименти,
грошей,
де
в
яких
пропонуючи
можна
виграти
видатні
дослідники
піддослідним
або
програти
вивчали
вибирати
кілька
між
центів.
Експериментатори вимірювали корисність багатства, замінюючи
його
на
величину
розумно
з
менше
припускати,
крихітною
долара.
що
різницею
люди
в
Це
викликало
оцінять
питання.
авантюри,
матеріальних
благах?
Чи
пов’язані
Чи
можна
розібратися в психофізиці багатства, якщо досліджувати реакцію
на
в
виграш
теорії
чи
втрату
лише
психофізики
кількох
дозволяли
центів?
Останні
припустити,
що
досягнення
для
вивчення
суб’єктивної цінності багатства слід ставити прямі запитання про
257
багатство, а не про його зміни
корисності,
і
тому,
не
. Тоді я знав не досить про теорію
засліплений
повагою
до
неї,
був
спантеличений.
Коли ми з Амосом зустрілися наступного дня, я розповів про
свої труднощі, описавши їх як якісь невиразні здогади, а не як
відкриття.
Я
очікував,
що
він
мені
все
роз’яснить
і
розповість,
чому експерименти, які мене спантеличили, насправді мали сенс.
Однак Амос нічого подібного не зробив — важливість сучасної
психофізики
економіст
була
Гаррі
для
нього
Марковіц,
очевидною.
який
згодом
Він
пригадав,
отримав
що
Нобелівську
премію з економіки, запропонував теорію, у якій корисність була
прив’язана радше до змін багатства, а не до його розмірів. Ідеї
Марковіца оберталися в науковому світі близько чверті століття,
не привертаючи до себе особливої уваги. Та ми швидко вирішили,
що
для
нас
вони
актуальні,
адже
теорія,
яку
ми
збиралися
розвивати, мала визначати результат гри як виграші і втрати, а
не
і
як
розмір
необізнаність
із
багатства.
теорією
Знання
ухвалення
нам у наших наукових пошуках.
принципів
рішень
суттєво
сприйняття
допомогли
Незабаром
ми
зрозуміли,
що
подолали
серйозний
випадок
«сліпоти, спричиненої теорією», бо ідея, яку ми відкинули, тепер
здавалася не просто хибною, а й абсурдною. Ми були здивовані,
коли
усвідомили,
що
самі
не
в
змозі
оцінити
наші
теперішні
статки розміром у десятки тисяч доларів. Ідея виводити ставлення
до
не
невеликих
змін
витримувала
із
корисності
критики.
Ви
багатства,
знаєте
як
тепер
напевно,
що
здається,
здійснили
теоретичний прорив тоді, коли не можете пригадати, чому ви так
довго
не
наслідки
усвідомлювали
представлення
очевидного.
результатів
І
як
все-таки,
виграшів
щоб
і
вивчити
втрат,
нам
знадобилися роки.
Відповідно до теорії корисності, корисність виграшу оцінюється
шляхом
порівняння
корисності
розмірів
двох
багатств.
Наприклад, корисність отримання зайвих 500 доларів, якщо ви
мали
мільйон,
дорівнює
різниці
між
корисністю
1
000
500
і 1 000 000 доларів. Проте якщо ви володієте ще більшою сумою,
негативна корисність втрати 500 доларів знову дорівнює різниці
між корисностями двох багатств. У цій теорії корисність виграшу
і
програшу
відрізняється
лише
знаком
(+
чи
−).
Неможливо
пояснити той факт, що негативна корисність втрати 500 доларів
може
виявитися
більшою,
ніж
корисність
виграшу
такої
самої
суми, — однак це, без сумніву, так і є. Як і слід очікувати в разі
«сліпоти,
спричиненої
виграшем
не
і
теорією»,
програшем
досліджувалися.
ніколи
Уважалося,
можливі
раніше
що
відмінності
не
відмінності
між
розглядались
між
і
виграшем
і програшем не мають ніякого значення, тож відповідно не було
сенсу їх досліджувати.
Ми
у
з
Амосом
багатстві
не
відразу
відкриває
нову
помітили,
тему
що
наш
досліджень.
інтерес
Ми
до
змін
переважно
зосередилися на відмінностях між іграми з високою й низькою
ймовірністю виграшу. Одного разу Амос між іншим спитав: «А як
бути
з
програшами?».
змінюємо
ризику
свій
Ми
швидко
дослідницький
змінюється
на
з’ясували,
фокус,
прагнення
до
знайоме
ризику.
що,
щойно
нам
уникнення
Розгляньмо
завдання:
Завдання 1. Що ви виберете?
Гарантовані 900 доларів або 90 %-ву ймовірність отримати 1000 доларів.
ми
два
Завдання 2. Що ви виберете?
Гарантовано втратити 900 доларів або 90 %-ву ймовірність втратити
1000 доларів.
Швидше за все, ви уникатимете ризику в завданні 1, як це робить
більшість
людей.
Суб’єктивна
цінність
отримання
900
доларів
суттєво вища, ніж 90 % від цінності виграшу 1000 доларів. Вибір
із
неприйняттям
ризику
в
цьому
завданні
не
здивував
би
Бернуллі.
Розгляньмо тепер ваші вподобання в завданні 2. Якщо ви схожі
на
більшість
Пояснення
людей,
то
прагнення
в
цьому
до
завданні
ризику
вирішите
дзеркально
зіграти.
відображає
пояснення неприйняття ризику в завданні 1: (негативна) цінність
втрати
900
цінність
доларів
втрати
значно
1000
більша,
доларів.
ніж
90
%-ва
Гарантована
(негативна)
втрата
викликає
відторгнення, і це змушує вас іти на ризик. Пізніше ми побачимо,
що порівняння ймовірностей (90 % проти 100 %) також впливає
на неприйняття ризику в завданні 1 і на вибір гри в завданні 2.
Ми
були
не
перші,
хто
звернув
увагу,
що
люди
зважуються
на ризик, якщо всі варіанти — погані, проте до нас у цій галузі
досліджень
домінувала
теорія
передбачала
не
погляди
факт
на
ризик
у
відмінностей
у
«сліпота,
спричинена
прийнятного
ситуаціях
поглядах
виграшу
мусив
теорією».
способу
чи
Панівна
узгодити
програшу,
ігноруватися.
різні
тому
Проте
сам
наше
рішення розглядати результати як виграші і програші змусило нас
зосередитися
саме
протилежними
на
цих
поглядами
на
розбіжностях.
ризик
в
Спостереження
умовах
сприятливих
за
чи
несприятливих перспектив дозволило нам зробити значний крок
уперед: ми знайшли спосіб продемонструвати основну помилку
моделі вибору Бернуллі. Погляньте:
Завдання 3. На додаток до ваших статків, якими б вони не були, ви отримали ще
1000 доларів.
Тепер виберіть один із варіантів:
50 %-ва ймовірність виграти 1000 доларів або гарантовано отримати
500 доларів.
Завдання 4. На додаток до ваших статків, якими б вони не були, ви отримали ще
2000 доларів.
Тепер виберіть один із варіантів:
50 %-ва ймовірність програти 1000 доларів або гарантовано втратити
500 доларів.
Ви можете легко переконатися, що з погляду остаточного розміру
багатства
(а
це
для
теорії
Бернуллі
—
єдиний
важливий
показник), завдання 3 і 4 — ідентичні. В обох випадках у вас є
вибір між тими самими варіантами: ви можете гарантовано стати
багатшими на 1500 доларів або погодитися на гру, в якій у вас
рівні шанси стати багатшим або на 1000, або на 2000 доларів.
Однак, за теорією Бернуллі, ці два завдання повинні дати однакові
переваги. Перевірте свою інтуїцію — спробуйте здогадатися, що
вибрали інші.
У першій ситуації більшість респондентів віддали перевагу
гарантованому результатові.
У другій ситуації більшість віддали перевагу грі.
Виявлена
в
завданнях
вирішальним
3
і
4
контрприкладом
різниця
до
в
преференціях
ключової
ідеї
теорії
стала
Бернуллі.
Якщо суть лише в корисності багатства, тоді прозоро еквівалентні
формулювання того самого завдання мають надати рівнозначні
варіанти
вибору.
Порівняння
двох
завдань
підкреслює
вкрай
важливу роль точки відліку, з позицій якої оцінюються варіанти.
Точка
відліку
більша
за
нинішні
статки
на
1000
доларів
у завданні 3 і на 2000 доларів — у завданні 4. Стати багатшим
на
1500
доларів
означає
виграти
500
доларів
у
завданні
3
і програти — в завданні 4. Вочевидь, можна легко дібрати багато
інших
подібних
прикладів.
Історія
про
Ентоні
й
Бетті
мала
аналогічну структуру.
Скільки уваги ви приділили «презентованому» вам подарунку
в 1000 або 2000 доларів, перш ніж ви зробили свій вибір? Якщо ви
схожі
на
більшість
людей,
то
навряд
чи
взагалі
це
помітили.
І справді, не було причин брати це до уваги, адже подарунок було
включено в точку відліку, а точки відліку зазвичай ігнорують. Ви
знаєте
про
свої
уподобання
щось,
чого
не
знають
теоретики
корисності, а саме: ваші погляди на ризик не зміняться, якщо ваш
капітал збільшиться чи зменшиться на кілька тисяч доларів (якщо
тільки
ви
не
бідуєте).
Ви
також
знаєте,
що
ваші
погляди
на виграші і програші не визначаються тим, як ви оцінюєте своє
багатство.
Вам
до
вподоби
ідея
виграти
100
доларів
і
не
до
вподоби — програти 100 доларів не тому, що ці суми змінюють
ваші статки. Просто ви любите вигравати і не любите програвати.
До
того
ж
сильніше
вам
не
подобається
погравати,
ніж
подобається вигравати.
Чотири
наведені
Бернуллі.
Його
приклади
теорія
виказують
занадто
проста
і
слабкість
не
моделі
враховує
певної
динаміки. Їй бракує однієї змінної — точки відліку, попереднього
стану, порівняно з яким оцінюються виграші і програші. Згідно
з
теорією
Бернуллі
достатньо
знати
розмір
багатства,
щоб
визначити його корисність, але за теорією перспектив необхідно
також знати початковий стан. Таким чином, теорія перспектив
складніша за теорію корисності. У науці ускладнення вважаються
витратами,
нових
не
і
які
(по
пояснює
необхідно
виправдати
можливості)
наявна
цікавих
теорія.
Ми
доволі
широким
передбачень
повинні
були
колом
фактів,
впоратись
яких
із
цим
викликом.
Хоча ми з Амосом ще не працювали над двосистемною моделлю
мислення, тепер зрозуміло, що центральні в теорії перспектив —
три когнітивні властивості. Вони відіграють ключову роль в оцінці
фінансових
процесам
результатів
сприйняття,
і
притаманні
судження
та
багатьом
емоцій.
Їх
автоматичним
можна
вважати
оперативними характеристиками Системи 1.
Оцінка
здійснюється
стосовно
нейтральної
вихідної
точки,
яку іноді називають «рівнем адаптації». Цей принцип легко
продемонструвати.
Поставте
перед
собою
три
миски
з водою. Налийте в миску ліворуч від вас крижаної води, а
в
ту,
що
повинна
і
праву
а
потім
праворуч,
бути
руки
—
теплої.
кімнатної
в
холодній
занурте
обидві
Вода
в
температури.
і
теплій
руки
в
воді
середню
мисці
посередині
Потримайте
близько
ліву
хвилини,
ємність.
Ту
саму
температуру ви відчуєте однією рукою як гарячу, а другою —
як
холодну.
зазвичай
Для
буває
фінансових
статус-кво,
результатів
але
іноді
точкою
нею
може
відліку
стати
очікуваний результат або той, що здається вам заслуженим,
наприклад, надбавка або премія, яку отримали ваші колеги.
Результати, кращі за точку відліку, — це виграші, а нижчі від
неї — втрати.
Принцип
зниження
чутливості
застосовується
як
до
сфери
відчуттів, так і в оцінюванні зміни багатства. Поява слабкого
світла дасть більший ефект у темній кімнаті, але така сама
зміна
залишиться
приміщенні.
в
900
і
Так
1000
непоміченою
само
доларів
й
в
яскраво
суб’єктивна
значно
різниця
менша,
ніж
освітленому
між
різниця
сумами
між
100
і 200 доларами.
Третій
принцип
порівнювати
собою
більшими
позитивних
результат
уникання
між
здаватимуться
силою
—
нашої
і
втрат.
Якщо
втрати
за
та
виграші.
негативних
еволюції.
безпосередньо
виграші,
Така
очікувань
Організми,
втрати
асиметрія
чи
між
відчуттів
що
—
реагують
на загрози сильніше, ніж на сприятливу перспективу, мають
більше шансів на виживання і продовження роду.
Ці
три
принципи,
які
визначають
цінність
результатів,
258
проілюстровані на рис. 10
прапор,
показує
на
ньому
майоріло
психологічну
«носіями»
цінності
в
. Якби теорія перспектив мала свій
б
саме
цінність
теорії
це
зображення.
виграшів
перспектив
і
(на
Цей
програшів,
відміну
від
графік
що
є
моделі
Бернуллі, де носії цінності — це розміри багатства). Графік має дві
виразні частини — праворуч і ліворуч від середньої точки відліку.
Його
характерна
демонструє
особливість
зниження
—
чутливості
це
як
S-подібна
для
форма,
виграшу,
так
і
що
для
програшу. Нарешті, дві половинки S не симетричні. Крива функції
різко змінюється в точці відліку: реакція на втрати сильніша за
реакцію на відповідні виграші. Це і є уникнення втрат.
Уникнення втрат
У нашому житті ми часто стикаємося із ситуаціями «змішаного»
вибору:
існує
вирішити,
ризик
втратити
погодитися
на
гру
і
чи
шанс
виграти,
відмовитися
від
і
ми
неї.
маємо
Інвестор,
який оцінює можливості нового стартапу, юрист, що розмірковує,
чи варто подавати позов, бойовий генерал, який планує наступ,
політик,
що
боротьбу,
повинен
—
усі
вирішити,
вони
чи
стикаються
з
вступати
у
імовірністю
передвиборну
перемоги
або
поразки. Щоб елементарно проілюструвати змішану перспективу,
перевірте свою реакцію на такі пропозиції:
Завдання 5. Вам пропонують гру з підкиданням монети.
Якщо випаде решка, ви втратите 100 доларів.
Якщо випаде орел, ви виграєте 150 доларів.
Чи приваблює вас така гра? Чи погодилися б ви взяти в ній участь?
Щоб вирішити, ви повинні обміркувати психологічну вигоду від
отримання 150 доларів і психологічну ціну втрати 100 доларів. Що
ви відчуваєте? Хоча очікувана цінність гри напевне позитивна, бо
ви
можете
людей,
із
виграти
швидше
програшем.
більше,
за
все,
Відмова
від
ніж
програти,
сильніше
цієї
гри
—
не
це
вам,
до
дія
як
і
більшості
вподоби
Системи
варіант
2,
проте
критично важливим сигналом до цього слугує емоційна реакція,
генерована
Системою
1.
Для
більшості
з
нас
страх
втратити
100
доларів
—
сильніший
за
надію
заробити
150
доларів.
На підставі безлічі таких спостережень ми зробили висновок, що
«втрати
здаються
більшими
за
виграші»
і
що
люди
схильні
до
уникнення втрат.
Ви
можете
запитавши
в
виміряти,
себе,
врівноважить
більшості
вдвічі
для
людей
більше
неодноразово
як
який
вас
ця
прагнете
уникати
мінімальний/найменший
імовірність
сума
за
сильно
втратити
становить
програш.
оцінювали
близько
«Коефіцієнт
100
200
виграш,
доларів?
доларів,
уникнення
експериментально,
втрат,
і
що
Для
тобто
втрат»
зазвичай
він
259
коливається від 1,5 до 2,5
. Звісно, це лише середнє значення —
одні люди сильніше за інших уникають втрат. Люди, які з огляду
на свою професію ризикують на фінансових ринках, спокійніше
ставляться
емоційно
до
втрат:
на
кожне
можливо,
тому
коливання
що
вони
ринку.
не
Коли
реагують
учасникам
експерименту запропонували «думати як трейдер», неприйняття
втрат
знизилось,
психологічним
а
емоційні
індексом
реакції
на
емоційного
втрати
(оцінювані
збудження)
за
різко
260
послабилися
Щоб
.
оцінити
своє
співвідношення
уникнення
втрат
у
різних
ситуаціях, розгляньте наведені нижче питання. Абстрагуйтеся від
будь-яких соціальних умовностей, але не намагайтеся здаватись
ані
рішучим,
ані
обережним;
зосередьтеся
на
суб’єктивних
наслідках можливих втрат і привабливих виграшів.
Уявіть гру з шансами 50 на 50, у якій ви можете втратити
10
доларів.
Який
мінімальний
виграш,
що
зробить
гру
привабливою? Якщо ви скажете «10 доларів», то ви байдужі
до ризику. Якщо назвете суму менше 10 доларів, ви прагнете
ризику.
Якщо
більше
10
доларів,
ви
намагаєтесь
уникати
ризиків.
А
як
щодо
можливості
програти
500
доларів
у
грі
з підкиданням монети? Який виграш ви вимагатимете, щоб
погодитися на таку гру?
А якщо можливий програш дорівнюватиме 2000 доларів?
Коли ви виконували цю вправу, то, можливо, з’ясували, що, коли
підвищуються ставки, ваш коефіцієнт уникнення втрат зростає,
але не радикально. Зрозуміло, що ви не погодитеся на жодну гру,
якщо
можливі
загрозою
втрати
будуть
опиниться
коефіцієнт
ваш
уникнення
прямувати
до
для
вас
спосіб
втрат
руйнівними
життя.
дуже
нескінченності,
адже
У
якщо
таких
великий
існує
чи
і
випадках
навіть
ризик,
під
на
може
який
ви
не підете, скільки б шансів на успіх у вас не було.
Ще один погляд на рис. 10 допоможе уникнути типової омани.
У цьому розділі я висловив два твердження, в яких деякі читачі
можуть угледіти суперечність:
У
змішаних
іграх,
уникнення
у
втрат
яких
можливі
зумовлює
і
виграші,
вибір
із
і
втрати,
максимальним
уникненням ризику.
В
умовах
програш
поганих
варіантів
порівнюється
втратою,
зниження
з
вибору,
більшою,
чутливості
коли
але
гарантований
малоймовірною
викликає
прагнення
до
ризику.
Суперечності
здаються
тут
вдвічі
немає.
У
більшими
змішаних
за
випадках
можливий
можливі
виграш
—
це
втрати
можна
побачити, порівнявши нахил графіка функції цінності для втрат
і
виграшів.
У
випадку
програшної
ситуації
вигин
кривої
(зниження чутливості) зумовлює прагнення до ризику. Жаль від
втрати
900
доларів
більший,
ніж
90
%
жалю
від
втрати
1000 доларів. Ці два висновки — суть теорії перспектив.
Рис.
10
показує
виграші
різку
зміну
перетворюються
уникання
втрат,
навіть
на
кривої
функції
втрати,
коли
адже
йдеться
про
цінності
тут
там,
наявне
мізерний
де
значне
порівняно
з розміром ваших статків ризик. Чи може таке бути, що ставлення
до
розмірів
дрібних
багатства
ризиків?
Це
здатне
пояснити
яскравий
екстремальне
приклад
уникання
спричиненої
теорією
сліпоти, і саме тому очевидна хиба теорії Бернуллі не привертала
уваги
науковців
понад
250
років.
У
2000
році
біхевіорист-
економіст Меттью Рабін нарешті математично довів, що спроби
пояснити
уникнення
втрат
корисністю
багатства
—
абсурдні
й приречені на провал. Його докази привернули до себе увагу.
Теорема
Рабіна
показує,
що
будь-хто,
хто
відмовляється
від
привабливої
на
гри
безглуздий
з
малими
рівень
ставками,
уникнення
математично
ризику
у
приречений
важливіших
261
іграх
.
Приміром, Рабін відзначає, що більшість гуманів відмовляться від
такої гри:
50 %-ва ймовірність втратити 100 доларів та 50 %-ва ймовірність виграти
200 доларів.
Далі він показує, що відповідно до теорії корисності людина, що
відмовилася від цієї гри, відмовиться і від такої гри:
50 %-ва ймовірність втратити 200 доларів і 50 %-ва ймовірність виграти
20 000 доларів.
Зрозуміло, що ніхто при здоровому глузді не відмовиться від такої
262
гри!
Рабін
У
і
чудовій
Річард
очікування
втратити
статті,
Талер
прибутку
більше
відзначають,
в
200
присвяченій
9900
що
доларів
доларів.
цьому
прикладу,
велика
—
із
гра
«передбачає
нульовими
Перший-ліпший
Меттью
юрист
шансами
оголосить
263
вас неосудним, якщо ви відмовитеся від такої гри»
Очевидно,
переказом
в
відомої
покупець
що
заявили:
корисність
—
сприйняли
цю
«спричинена
багатства
за
намагається
«це
«Уже
Монті
колишній
час
це
визнається
Пайтона,
описати
папуга».
заяву
у
мало
відповідно
поясненням
птаха
визнати,
як
засмучений
папугу
Натомість
не
статтю
назад
закрутистих
стан
гіпотеза».
сліпота»,
якій
мертвого
економістам
зухвалу
завершили
допомогою
колишня
теорією
автори
повернути
Покупець
формулювань
заявляє,
ентузіазму
сценки
намагається
зоомагазину.
і
пориві
.
і
Чимало
і
ставлення
якої
до
Талер
очікувана
економістів
блюзнірство.
до
фраз
зрештою
Рабін
що
до
Однак
корисність
дрібних
втрат,
переваги
теорії
закономірно стала об’єктом для кепкувань.
Білі плями теорії перспектив
Досі
в
цій
частині
книжки
я
розхвалював
перспектив і критикував раціональну модель та теорію очікуваної
корисності. Час дещо відновити рівновагу.
Більшість студентів-старшокурсників, що вивчають економіку,
чули про теорію перспектив й уникнення втрат, але навряд чи ви
знайдете ці терміни в глосарії до підручника з основ економіки.
Мене
іноді
адже
в
засмучує
базовій
цей
недогляд,
економічній
але
теорії
його
можна
головну
зрозуміти,
роль
відіграє
раціональність. Стандартні концепції та висновки, яких навчають
студентів,
не
найлегше
роблять
необхідне,
з
теорії
пояснити
безглуздих
але
його
помилок.
можна
перспектив,
припущенням,
легко
чия
Це
екони
припущення
спростувати
оцінка
що
завдяки
варіантів
справді
гуманам
необґрунтовано
недалекоглядна.
Існує
у
низка
підручники
з
обов’язковий
опанувати
основ
ринку.
причин
про
з
не
економіки.
інтелектуальний
навіть
припущень
на
вагомих
Питання,
що
Базові
теорію
поняття
інструментарій,
урахуванням
природу
вводити
спрощених
економічних
виникають
навколо
економіки
який
і
агентів,
перспектив
—
непросто
нереалістичних
які
взаємодіють
цих
припущень,
можуть збити з пантелику або навіть деморалізувати. Доцільно
насамперед
допомогти
інструментарій
цієї
раціональності,
студентам
дисципліни.
притаманне
опанувати
Крім
теорії
того,
перспектив,
базовий
порушення
часто
не
має
стосунку до прогнозів економічної теорії, які в деяких ситуаціях
працюють надзвичайно точно, а в багатьох інших — забезпечує
непогане наближення до реалістичного прогнозу. Однак у деяких
випадках
різниця
перспектив,
пов’язаними
стає
керуються
з
суттєвою:
гумани,
миттєвими
виграшами
і
описані
емоційними
втратами,
а
не
в
теорії
сплесками,
довгостроковими
перспективами збагачення і глобальною корисністю.
Я
наголошував
на
«спричиненій
обговорення
недоліків
незаперечною
більше
моделі
двох
теорією
сліпоті»
Бернуллі,
століть.
Зрозуміло,
під
час
яка
залишалася
що
«спричинена
теорією сліпота» не обмежується теорією очікуваної корисності.
Теорія перспектив і сама містить суперечності, проте «спричинена
теорією сліпота» посприяла визнанню саме цієї теорії як головної
альтернативи теорії корисності.
Розгляньмо
відліку
Це
припущення
(зазвичай
положення
теорії
перспектив
статус-кво)
здається
розумним,
має
але
про
те,
нульове
призводить
що
точка
значення.
до
деяких
абсурдних
висновків.
Спробуймо
розібратися
з
наведеними
нижче перспективами. Чи вони вам сподобаються?
А. Один шанс на мільйон виграти 1 млн доларів.
Б. Імовірність 90 % виграти 12 доларів та ймовірність 10 % не виграти нічого.
В. Імовірність 90 % виграти 1 млн доларів та ймовірність 10 % не виграти нічого.
Не виграти нічого можна в усіх трьох іграх, і теорія перспектив
надає однакове значення такому результату в усіх трьох випадках.
Не
виграти
нічого
відповідають
У
і
перших
ці
точка
відліку,
твердження
двох
приписування
—
випадках
цьому
і
її
вашим
не
значення
відчуттям?
виграти
результату
—
нічого
нульового
нуль.
Авжеж,
—
це
значення
Чи
ні.
пусте,
цілком
доречне. Натомість не виграти в третьому випадку буде сильним
розчаруванням.
в
неофіційній
Як
і
надбавка
обстановці,
до
зарплати,
висока
яку
ймовірність
вам
пообіцяли
виграшу
великої
суми встановлює нову точку відліку. З огляду на ваші очікування,
нульовий
виграш
сприймається
як
велика
втрата.
Теорія
перспектив не може пояснити цього факту, тому що не допускає
зміни цінності результату (у цьому випадку нульового виграшу)
в
разі
його
низької
імовірності
чи
високої
цінності
альтернативного результату. Простіше кажучи, теорія перспектив
не
може
впоратися
з
розчаруванням.
Однак
і
розчарування,
і передчуття розчарування — реальні, і нездатність пояснити їх —
це
такий
же
очевидний
недолік,
як
і
контрприклади,
якими
я послуговувався, критикуючи теорію Бернуллі.
Як
і
теорія
включити
у
перспектив,
свою
так
і
пояснювальну
теорія
модель
корисності
не
розчарування.
можуть
Обидві
теорії містять припущення, що доступні під час вибору варіанти
оцінюються окремо та незалежно і що вибирається варіант, який
має найвищу цінність. Це припущення — безперечно, помилкове,
про що свідчать такі приклади:
Завдання 6. Оберіть між 90 %-м шансом виграти 1 млн доларів та гарантованими
50 доларами.
Завдання 7. Оберіть між 90 %-м шансом виграти 1 млн доларів та гарантованими
150 000 доларів.
Порівняйте очікуване розчарування в разі, якщо ви виберете гру
і програєте в цих двох випадках. Програти неприємно в кожному
разі,
але
потенційне
розумінням
того,
пошкодуєте
150
000
про
розчарування
що,
свою
доларів.
У
якщо
завданні
вибрати
«жадібність»,
стані
в
гру
через
розчарування
7
й
яку
посилюється
програти,
ви
відмовилися
сприйняття
від
результату
залежить від варіанта, який ви могли обрати, але не обрали.
Кілька
економістів
ухвалення
і
рішень,
264
розчарування
.
і
психологів
що
ґрунтується
Буде
справедливо
запропонували
на
емоціях
зауважити,
модель
жалкування
що
ці
моделі
мають не такого впливу, як теорія перспектив, і причина цього
доволі повчальна. Жаль і розчарування — реальні емоції, і люди,
які
ухвалюють
рішення,
безумовно,
беруть
до
уваги
ці
емоції,
коли здійснюють вибір. Проблема в тому, що теорії жалкування
дозволяють
зробити
небагато
ефективних
прогнозів,
що
відрізняли б їх від теорії перспектив, яка має над ними перевагу,
бо
є
простішою.
складність
змогу
теорії
На
відміну
перспектив
передбачити
факти,
від
теорії
прийняти
яких
теорія
очікуваної
легше,
корисності,
адже
очікуваної
вона
дає
корисності
пояснити не може.
Різноманітніших і реалістичніших припущень для успіху теорії
недостатньо. Учені послуговуються теоріями як набором робочих
інструментів і не бажають звалювати на себе важкий тягар нового
приладдя, хіба що воно справді дуже корисне. Чимало науковців
прийняли теорію перспектив не тому, що вона «істинна», а тому
що поняття, які вона додала до теорії корисності (особливо точка
відліку та уникнення втрат), були варті витрачених на це зусиль.
Вони
уможливили
нові
прогнози,
які
виявилися
правильними.
Нам пощастило.
Розмови про теорію перспектив
«Він страждає від надмірного прагнення уникати втрат, через що відмовляється від
дуже привабливих можливостей».
«З огляду на її величезні статки, її емоційна реакція на дріб’язкові виграші і втрати
просто безглузда».
«Витрати для нього важать приблизно вдвічі більше за виграші, і це нормально».
РОЗДІЛ 27. ЕФЕКТ ВОЛОДІННЯ
В
и,
мабуть,
уже
бачили
зображене
на
рис.
11
або
щось
подібне до нього, навіть якщо ніколи не вивчали економіки.
На
графіку
представлені
«криві
байдужості»
людини
для
двох показників.
Уже під час вступного курсу з економіки студенти дізнаються, що
кожна
та
точка
на
тривалості
кривій
відображає
відпустки.
Кожна
співвідношення
«крива
байдужості»
доходу
з’єднує
комбінацію двох благ, які однаково бажані, тобто мають тотожну
корисність.
якби
люди
Криві
могли
б
перетворитися
були
готові
«продати»
дні
на
своєї
паралельні
прямі,
відпустки
заради
додаткового доходу за однакову ціну — незалежно від того, якого
розміру їхні доходи чи скільки днів відпустки вони мають. Опукла
форма
графіка
відбиває
зниження
граничної
корисності:
що
більшу відпустку ви маєте, то менше вас цікавлять додаткові до
неї дні; кожен доданий день коштує менше за попередні. Так само
що
більший
долар,
тому
ваш
дохід,
сума,
то
якою
менше
ви
вас
готові
додаткового дня відпустки, зростає.
турбує
надбавка
пожертвувати
в
один
заради
Усі
точки
на
кривій
байдужості
однаково
принадні.
Саме
це
дослівно й означає «байдужість»: вам байдуже, в якій саме точці
кривої
ви
перебуваєте.
Тож,
якщо,
на
вашу
думку,
А
і
Б
перебувають на одній кривій байдужості, для вас вони рівноцінні
і ви без додаткових стимулів можете перейти з однієї точки в іншу
і
навпаки.
Подібні
з
економіки,
графіки
наведені
опублікованих
в
упродовж
усіх
підручниках
останніх
ста
років.
Мільйони студентів з подивом вдивляються в них, проте мало хто
помічає,
що
там
дечого
бракує.
Знову-таки
сила
і
вишуканість
теоретичної моделі засліплюють і студентів, і вчених, тому вони й
не помічають її серйозного недоліку.
У графіку бракує вказівки на поточні значення доходу людини
та
тривалість
265
її
відпустки
.
Якщо
ви
найманий
працівник,
зарплата й кількість днів відпустки визначені умовами трудового
договору,
тож
цю
точку
можна
відзначити
на
кривій
графіка.
Це — ваша точка відліку, статус-кво, але графік її не відображає.
Забувши
вказати
цю
точку,
теоретики,
які
будували
графік,
намагаються вас переконати, що точка відліку не має значення,
але тепер ви знаєте, що це, безперечно, не так. Це знову ж таки
та сама помилка Бернуллі. Подання кривої байдужості імпліцитно
передбачає,
що
визначається
а
ваша
в
цей
поточною
оцінка
момент
корисність
ситуацією,
потенційної
посади
що
не
для
минуле
залежить
вас
повністю
не
релевантне,
від
умов
вашої
нинішньої роботи. Ці припущення цілковито нереалістичні — як
у цьому випадку, так і в багатьох інших.
Пропуск точки відліку на карті байдужості — це дивовижний
випадок
«спричиненої
стикаємося
велике
обидві
із
теорією
ситуаціями,
значення.
сторони
Під
час
чудово
наявний
контракт
вимогах
зробити
і
коли
що
сліпоти»,
точка
переговори
поступки
відліку,
переговорів
розуміють,
що
адже
про
без
точка
цієї
часто
сумніву,
має
працевлаштування
відліку
зосередяться
стосовно
ми
точки
на
—
це
вже
обопільних
відліку.
Роль
уникнення втрат у ділових переговорах також легко зрозуміти:
йти на поступки важко. Ви з власного досвіду добре усвідомлюєте
роль
точки
проживання
відліку.
(чи
Якщо
бодай
ви
змінювали
обмірковували
роботу
таку
або
місце
можливість),
то,
мабуть, пам’ятаєте, що розглядали плюси і мінуси нового місця
порівняно зі своїм теперішнім. Можливо, ви також помічали, що
під
час
такого
переваги
—
оцінювання
так
погодитися
зі
працює
змінами
заробіток,
на
який
становить
приблизно
недоліки
механізм
на
%
втрат.
Наприклад,
безробітний
від
суттєвішими
уникнення
гірше.
погодиться
90
здаються
суми
на
за
Складно
мінімальний
новому
попереднього
місці,
заробітку,
266
і його запити за рік знизяться менше ніж на 10 %
.
Щоб оцінити, чи сильно точка відліку впливає на наш вибір,
уявіть
Альберта
й
Бена
—
«близнюків-гедоністів»,
смаки
яких
повністю збігаються і які працюють на низьких стартових посадах
із
невеликим
прибутком
і
короткою
відпусткою.
Їхні
нинішні
обставини відповідають точці 1 на рис. 11. Фірма пропонує їм дві
вищі
посади
—
А
та
Б,
а
потім
дозволяє
вирішити,
кому
дістанеться надбавка в 10 000 доларів (посада А), а хто отримає
зайвий
оплачуваний
(посада
Б).
кидають
Обом
монетку.
день
відпустки
близнюкам
Альберт
до
за
кожен
цього
одержує
місяць
байдуже,
надбавку,
й
Бен
роботи
тому
—
вони
додаткові
вихідні. Минає час, і близнюки звикають до нових посад. Тепер
компанія
пропонує
їм
помінятися
місцями,
якщо
вони
цього
захочуть.
Стандартна
теорія,
представлена
на
рисунку,
передбачає,
що
переваги лишаються стабільними в часі. Посади А і Б однаково
привабливі для близнюків, і їм не потрібен або майже не потрібен
додатковий
стимул,
теорії
щоб
відповідно
до
хотітимуть
залишитися
погодитися
перспектив,
там,
де
на
обидва
вони
є.
обмін.
Натомість,
близнюки
однозначно
Таке
надання
переваги
статус-кво — наслідок механізму уникнення втрат.
Зосередимо
на
графіку
нашу
—
1,
і
увагу
з
цієї
на
Альбертові.
точки
відліку
Його
вихідна
обидві
позиція
альтернативи
здаються йому однаково привабливими:
Посада А: надбавка 10 000 доларів
або
Посада Б: 12 додаткових днів відпустки.
Альберт обіймає посаду А, і точка відліку для нього змінюється.
І тому, коли він розглядає перехід на посаду Б, його вибір уже має
іншу структуру:
Залишитися на посаді А: ані виграшу, ані втрат.
або
Перейти на посаду Б: 12 додаткових днів відпустки і зниження зарплати
на 10 000 доларів.
Щойно у вас був суб’єктивний досвід уникнення втрат. Ви могли
це відчути: зниження зарплати на 10 тис. доларів — насправді
дуже
погана
додаткових
новина.
днів
Навіть
відпустки
якщо
була
перспектива
такою
ж
одержати
12
привабливою,
як
і надбавка у 10 тис. доларів, такого самого збільшення відпустки
недостатньо для того, щоб компенсувати втрату 10 тис. доларів.
Альберт
на
залишиться
іншу
посаду
посаді
переважає
стосуються
й
посаду,
втрата
бо
на
Бена,
який
тому
над
теж
відтепер
А,
що
вигодою.
захоче
такої
шкода
Ті
самі
зберегти
цінної
для
від
переходу
аргументи
свою
нинішню
нього
відпустки
переважає над користю від додаткового прибутку.
Цей приклад ілюструє два аспекти вибору, яких не передбачено
в стандартній моделі кривої байдужості. По-перше, смаки мінливі;
вони змінюються разом із точкою відліку. По-друге, недоліки змін
видаються суттєвішими за переваги, що зумовлює схильність до
збереження
статус-кво.
Звичайно,
уникнення
втрат
зовсім
не означає, що ви ніколи не схочете змінити свого становища;
вигоди
від
перспективної
перебільшені
втрати.
нагоди
Уникнення
можуть
втрат
переважити
лише
означає,
навіть
що
вибір
суттєво залежить від ситуації відліку (і в цілому він схиляється до
маленьких, а не великих змін).
Традиційні
графіки
представлення
помилковим
залежить
історією.
байдужості
результатів
припущенням,
лише
від
самого
Виправлення
цієї
як
що
та
запропоноване
розміру
статків
корисність
моменту
помилки
і
не
стало
Бернуллі
зумовлені
поточного
пов’язана
одним
із
моменту
з
вашою
досягнень
поведінкової економіки.
Ефект володіння
На
питання
про
те,
коли
виник
якийсь
підхід
або
напрямок,
не завжди легко дати відповідь, але зародження того, що тепер
називається поведінкової економікою, можна відстежити точно.
На початку 1970-х років Річарду Талеру, тоді — аспіранту вкрай
консервативного
університету,
завжди
факультету
почали
вирізнявся
економіки
спадати
гострим
на
думку
розумом
і
Рочестерського
єретичні
схильністю
ідеї.
до
Талер
іронії,
а
в студентські роки задля розваги збирав випадки поведінки, яку
не
можна
було
економічної
пояснити
поведінки.
з
Він
погляду
отримував
моделі
раціональної
особливе
задоволення,
коли віднаходив докази економічної ірраціональності в поведінці
своїх
викладачів,
та
один
випадок
здався
йому
просто
приголомшливим.
Професор Р. (тепер відомо, що це Річард Розетт, який згодом
став деканом Бізнес-школи Чиказького університету) був палким
прихильником
стандартної
економічної
теорії,
а
також
витонченим знавцем вин. Талер помітив, що професор Р. вельми
неохоче продавав бодай пляшечку зі своєї колекції — навіть за
100
доларів
(у
цінах
1975
року!).
Професор
Р.
купував
вина
на аукціонах, але ніколи не платив більше 35 доларів за вино тієї
самої якості. Він ніколи не купував і не продавав вин у ціновому
діапазоні
від
35
до
100
доларів.
Такий
ціновий
розрив
не узгоджується з економічною теорією, згідно з якою професор
повинен
оцінювати
конкретну
пляшку
зі
пляшку
своєї
однозначно.
винотеки
в
50
Якщо
він
доларів,
то
оцінює
мав
би
погодитися продати її за будь-яку ціну, вищу за 50 доларів. Якщо
в нього немає такої пляшки, він мусив би погодитися придбати її
за
будь-яку
Мінімальна
ціну,
яка
прийнятна
нижча
ціна
або
продажу
дорівнює
і
50
максимально
267
доларам
.
прийнятна
купівельна ціна мали б збігатися, але насправді мінімальна ціна
продажу
(100
доларів)
виявилася
набагато
вищою
за
максимальну купівельну ціну (35 доларів). Очевидно, володіння
товаром підвищило його цінність.
Річард
ефектом
Талер
виявив
володіння,
безліч
особливо
прикладів
це
того,
стосується
що
він
назвав
товарів,
які
не користуються високим попитом. Ви можете легко уявити себе
в подібній ситуації. Припустімо, у вас є квиток на аншлаговий
концерт популярного гурту, який ви придбали за нормальну ціну
в 200 доларів. Ви пристрасний фанат гурту і були готові віддати за
цей квиток навіть 500 доларів. Тепер ви маєте квиток, але раптом
читаєте в інтернеті, що багатші або відчайдушніші шанувальники
пропонують за нього 3000 доларів. Чи продасте ви свій? Якщо ви
схожі на більшість глядачів популярних концертів, квитки на які
розпродаються до останнього, то точно цього не зробите. Ваша
мінімальна
а
продажна
максимальна
володіння,
купівельна
який
заведе
268
економічної
ціна
теорії
.
в
—
—
500
глухий
Талер
вища
за
доларів.
кут
почав
3000
Це
приклад
прихильника
шукати
доларів,
ефекту
стандартної
пояснення
подібних
загадок.
У
на
ситуацію
втрутився
конференції
чорновий
одного
варіант
з
випадок,
наших
теорії
коли
колишніх
перспектив.
Талер
студентів
За
словами
зустрів
й
отримав
Талера,
він
прочитав рукопис із надзвичайним захватом і швидко усвідомив,
що теорія перспектив, зокрема функція цінності уникнення втрат,
може
пояснити
й
ефект
володіння,
і
деякі
інші
загадки
з
його
колекції. Рішення було просте: потрібно тільки відмовитися від
стандартної
полягає
з
ідеї,
у
теорією
що
для
володінні
професора
якоюсь
перспектив
Р.
унікальна
конкретною
бажання
купити
корисність
пляшкою.
чи
продати
Згідно
пляшку
залежить від точки відліку — є у професора зараз ця пляшка чи ні.
Якщо він має пляшку, то обмірковує, як прикро буде її втратити.
Якщо ні — то він думає про задоволення від отримання пляшки.
Через
неприйняття
розставання
прикрощів,
269
пляшки
розділу.
.
з
втрат
пляшкою
ніж
принесе
Пригадайте
Нахил
ці
хорошого
втрат
крутіший
у
і
не
вина
задоволення
графік
кривої
величини
були
рівними:
завдасть
отримання
виграшів
негативній
із
більше
такої
самої
попереднього
ділянці;
реакція
на втрату сильніша за реакцію на відповідний виграш. Саме таке
пояснення
ефекту
володіння
шукав
Талер.
Перше
застосування
теорії перспектив до економічної загадки, схоже, стало важливою
віхою в розвитку поведінкової економіки.
Дізнавшись, що ми з Амосом будемо в Стенфорді, Талер зміг
організувати
університеті.
для
себе
Упродовж
річне
року
перебування
продуктивної
в
цьому
співпраці
самому
ми
багато
чого навчилися одне в одного і стали друзями. Сім років по тому
нам із Талером знову випала нагода попрацювати разом ще рік
і
продовжити
діалог
між
психологією
та
економікою.
Фонд
Рассела
Сейджа,
що
впродовж
багатьох
років
був
одним
з основних спонсорів досліджень поведінкової економіки, надав
Талерові річний грант на перебування у Ванкувері. Тоді ми тісно
співпрацювали з місцевим економістом, Джеком Кнетчем, який
поділяв
нашу
правилами
серйозну
економічної
зацікавленість
справедливості
ефектом
та
гострою
володіння,
китайською
кухнею.
Вихідною
володіння
точкою
—
не
п’ятидоларову
наших
досліджень
універсальний.
банкноту
по
Якщо
долару,
стало
вас
ви
те,
що
попросять
віддасте
ефект
розміняти
п’ять
купюр
і
не відчуватимете втрати. Також немає особливого неприйняття
втрати, коли ви сплачуєте в крамниці за взуття. Торговець, що
віддає вам пару взуття в обмін на гроші, точно не відчуває втрати.
Насправді
це
громіздкий
взуття
він
еквівалент
від
самого
грошей,
які
він
початку
сподівався
сприймає
як
отримати
від
покупця. Крім того, ви теж не відчуваєте втрати, коли віддаєте
продавцеві гроші, бо сприймаєте гроші як еквівалент придбаного
взуття.
Ці
випадки
звичайного
процесу
купівлі-продажу
принципово не відрізняються від обміну п’ятидоларової банкноти
на
п’ять
однодоларових.
У
випадку
повсякденних
комерційних
обмінів з обох сторін відсутнє неприйняття втрат.
Що
відрізняє
продавати
на
ці
своє
Суперкубок
ринкові
вино
продати
угоди
чи
їх
від
від
небажання
небажання
навіть
за
дуже
професора
власників
завищеною
Р.
квитків
270
ціною?
Відмінність полягає в тому, що взуття, яке продає вам торговець,
і гроші з вашого бюджету, які ви витрачаєте на взуття, призначені
саме «для обміну». Вони слугують для того, щоб міняти їх на інші
товари.
Інші
товари,
такі
призначені
«для
отримання
задоволення.
можете
як
вино
використання»
дозволити
собі
Ваша
—
або
квитки
особистого
відпустка
відповідно
до
і
на
Суперкубок,
споживання
рівень
вашого
життя,
доходу,
або
які
ви
також
не призначені для продажу чи обміну.
Ми з Кнетчем і Талером розробили експеримент, який міг би
показати контраст між товарами, призначеними для особистого
споживання
експерименту
і
для
у
обміну.
Вернона
Частково
Сміта,
ми
засновника
запозичили
схему
експериментальної
економіки, з яким багато років по тому я розділив Нобелівську
премію.
За
цією
методикою,
учасникам
«ринку»
роздають
обмежену кількість жетонів. Будь-який учасник, у якого в кінці
експерименту залишаються жетони, може обміняти їх на готівку.
«Обмінний курс» для учасників різний: це відображає той факт,
що товари, які продаються на ринку, для одних людей цінніші, ніж
для інших. Той самий жетон для вас може коштувати 10 доларів,
а для мене — 20; обмін за будь-якою ціною в цьому проміжку буде
вигідний нам обом.
Сміт навів яскраві приклади того, як успішно працюють основні
механізми
попиту
та
пропозиції.
Учасники
відкрито
пропонують
купити
або
відкрито
відповідають
на
пропозиції.
їхні
продати
один
за
жетони,
Усі
бачать
одним
а
решта
укладені
угоди й ціни, за якими жетони змінюють власника. Результати
регулюються суворими законами, наче фізичні досліди. Так само
неминуче,
як
вода
тече
вниз
із
пагорба,
учасники,
для
яких
жетони не дуже дорогі (бо їх «обмінний курс» низький), вигідно
продають свої жетони тим, для кого вони більш цінні. Коли торги
закінчуються, жетони опиняються в руках тих, хто отримує за них
більше грошей від експериментатора. Магія ринку спрацювала!
Крім
того,
економічна
теорія
дає
змогу
точно
спрогнозувати
й остаточну ціну, яка встановиться на «ринку», і кількість жетонів,
які змінять власника. Якщо половині учасників ринку спочатку
роздати
жетони
у
випадковому
порядку,
згідно
з
теорією
271
половина жетонів перейде з рук у руки
Для
нашого
експерименту
ми
.
скористалися
модифікованим
методом Сміта. Кожна сесія починалася з кількох раундів обміну
жетонами;
результати
обміну
підтвердили
результати,
які
одержав Сміт. Оцінювана кількість угод зазвичай була близькою
чи
точно
збігалася
з
кількістю,
передбаченою
в
стандартній
моделі. Звичайно, жетони становили цінність лише тому, що їх
можна було обміняти на готівку в експериментатора; самі жетони
не мали споживчої цінності. Потім ми влаштували схожі торги для
предметів,
які,
споживачів,
емблемою
горнятко
—
на
нашу
привабливих
університету,
тоді
думку,
коштувало
де
становили
кавових
чашок,
проводився
близько
6
цінність
прикрашених
експеримент.
доларів
для
(сьогодні
Одне
вони
обійшлися б удвічі дорожче). Чашки були розподілені випадковим
чином серед половини учасників. «Продавці» виставляли чашку
перед
собою,
свого
сусіда;
торги.
Щоб
кошти.
а
«покупцям»
усі
оголошували
придбати
Результати
майже
вдвічі
укладених
чашку,
були
ціну,
з
«покупці»
виявилося
стандартною
середню
готові
мали
середня
вдвічі
Магія
на
були
чашку
почати
витратити
ціна
купівельну
приблизно
моделлю.
подивитися
якої
приголомшливі:
перевищувала
угод
передбачено
пропонували
ціну,
продажу
а
меншим,
ринку
не
власні
число
ніж
це
працювала
щодо товарів, якими власник мав намір користуватися.
Ми
самої
провели
низку
процедури,
й
експериментів
весь
час
із
різними
отримували
варіантами
однакові
тієї
результати.
У моєму улюбленому варіанті до продавців і покупців ми додавали
ще й третю групу — «оцінювачів». На відміну від «покупців», які
мали витратити власні гроші на придбання товару, «оцінювачі»
могли
отримати
або
чашку,
або
гроші;
і
вони
визначали
суму,
отримати яку було б так само бажано, як і товар. У результаті були
встановлені такі ціни:
«Продавці» 7,12 долара
«Оцінювачі» 3,12 долара
«Покупці» 2,87 долара
Різниця
між
з
на
огляду
вибором!
«продавцями»
те,
що
Якщо
ви
й
насправді
«оцінювачами»
вони
«продавець»,
поставали
то
—
дивовижна
перед
вирушите
тотожним
додому
або
з чашкою, або з грошима; якщо «оцінювач», перед вами — такий
самий вибір. Довгострокові наслідки рішення ідентичні для обох
груп. Єдина різниця полягає в емоціях. Висока ціна, яку заявили
«продавці»,
уже
відображає
належить.
відчайдушно
Таке
небажання
саме
вчепилася
в
розлучатися
небажання
іграшку
і
ми
з
бачимо
починає
річчю,
в
дуже
яка
дитини,
їм
яка
дратуватися,
коли її в неї намагаються забрати. Неприйняття втрат вбудовано
у структуру автоматичної оцінки Системи 1.
Ціни, які встановлювали «покупці» й «оцінювачі», відрізнялися
не
сильно,
хоча
«оцінювачам»
«покупцям»
діставалася
доводилося
безкоштовно.
платити
Таких
за
чашку,
результатів
яка
слід
було б очікувати, якби «покупці» не сприймали гроші, витрачені
на чашку, як втрату. Знімки головного мозку підтверджують цю
різницю.
Продаж
товару,
яким
можна
скористатися
самому,
активує
ділянки
мозку,
пов’язані
з
огидою
і
болем.
Під
час
покупки ці ділянки стають активними, лише якщо ціна видається
занадто високою, тобто коли ви відчуваєте, що продавець отримує
більше
за
обмінну
вартість.
Записи
сигналів
мозку
також
засвідчують, що покупка за дуже низькою ціною — приємна для
272
нас подія
Ціна
.
на
чашки,
виставлена
«продавцями»,
трохи
більше
ніж
удвічі перевищує ціну, встановлену «оцінювачами» і «покупцями».
Співвідношення
у
разі
дуже
ризикованого
близьке
вибору,
до
коефіцієнта
чого
і
слід
було
уникнення
втрат
очікувати,
якби
та сама функція цінності виграшів і втрат грошей застосовувалась
і
до
вибору
в
ситуації
ризику,
і
до
вибору
273
без
ризику
.
Співвідношення приблизно 2:1 фігурує в дослідженнях із різних
галузей
економіки,
домогосподарств
зокрема
на
зміну
тих,
цін.
Як
що
і
стосуються
передбачали
реакції
економісти,
споживачі зазвичай схильні купувати більше яєць, апельсинового
соку і риби, коли ціни знижуються, водночас під час зростання цін
вони
обмежують
покупки.
Однак,
усупереч
прогнозам
економічної теорії, ефект зростання цін (тобто втрати стосовно
274
точки відліку) приблизно вдвічі більший, ніж ефект від виграшу
.
Експеримент із чашками поряд із ще простішими дослідами, які
орієнтовно тоді ж описав Джек Кнетч, залишається традиційним
наочним прикладом ефекту володіння. Кнетч попросив студентів
двох груп заповнити анкету; винагородою за це був подарунок,
який
залишався
експерименту.
В
перед
одному
студентами
експерименті
впродовж
подарунком
усього
була
дорога
ручка, в другому — плитка швейцарського шоколаду. Наприкінці
занять
експериментатор
показував
альтернативний
подарунок
і дозволяв усім охочим обміняти свій подарунок на інший. Лише
близько
10
Більшість
із
%
учасників
тих,
хто
вирішили
отримав
обміняти
ручку,
свої
залишили
її
подарунки.
собі;
ті,
хто
отримав шоколад, теж вирішили нічого не змінювати.
Думати як трейдер
Основна ідея теорії перспектив полягає в тому, що існує точка
відліку
і
що
втрати
здаються
більшими
за
відповідні
виграші.
Спостереження,
кількох
років,
зібрані
на
ілюструють
реальному
силу
ринку
впродовж
275
цих
положень
.
Вивчення
бостонського ринку нерухомості в період рецесії дало особливо
276
показові результати
власників
. Автори дослідження порівняли поведінку
однакових
раціонального
квартир,
агента
куплених
купівельна
за
ціна
різною
не
ціною.
має
Для
суттєвого
значення — важлива лише нинішня ринкова ціна. Зовсім інакше
ситуація складається у випадку з гуманами під час спаду на ринку
житла. Власники, які мають високу точку відліку, а отже зазнають
більших втрат, встановлюють вищу ціну на квартиру, витрачають
більше часу, аби її продати, але в результаті отримують більше
грошей.
Початкова
і
демонстрація
купівельними
продавців
та
цінами
асиметрії
(або,
оцінювачів)
що
між
цінами
переконливіше,
виявилася
дуже
продажу
між
цінами
важливою
для
прийняття ідей про точку відліку і неприйняття втрат. Утім, легко
зрозуміти,
що
точки
відліку
мінливі,
особливо
в
незвичайних
«лабораторних» ситуаціях, і що ефект володіння можна усунути,
змінивши точку відліку.
У
повсякденній
поширена
торговій
думка,
що
практиці
жодного
та
на
ефекту
фінансових
володіння
ринках
очікувати
не варто, якщо власник розглядає свої товари як такі, що мають
цінність для обміну в майбутньому. Професор експериментальної
економіки Джон Ліст, який вивчав процеси обміну на прикладі
колекціонерів
бейсбольних
початківці
неохоче
з
це
досвідом
карток,
розлучаються
небажання
зникає.
виявив,
зі
Ще
що
своїми
трейдери-
картками,
більшою
але
несподіванкою
стало те, що Ліст виявив серйозний вплив трейдерського досвіду
277
на ефект володіння в разі, коли йдеться про нові товари
.
На одній із зустрічей колекціонерів Ліст повісив оголошення,
в
якому
запрошував
опитуванні,
за
яке
присутніх
вони
узяти
отримають
участь
невеличкий
у
короткому
подарунок
—
кавову чашку або шоколадну плитку тієї ж вартості. Подарунки
роздавали випадковим чином. Коли добровольці виходили після
експерименту,
чашку
на
Ліст
[шоколадку],
шоколадку
звертався
але,
[чашку]».
до
якщо
кожного
хочете,
Точнісінько
так,
з
них:
можете
як
і
в
«Вам
її
дали
поміняти
експерименті
Джека
Кнетча,
Ліст
виявив,
що
лише
18
%
недосвідчених
трейдерів зголосились обміняти подарунок на інший. Натомість
досвідчені
трейдери
не
виявили
ознак
ефекту
володіння:
48
%
із них поміняли подарунок! Принаймні в ринковому оточенні, де
обмін — це норма, вони обмінювали свої подарунки без вагань.
Джек
Кнетч
допомогою
278
усунуто
.
предмет
часу
також
витончених
Учасники
фізично
до
провів
того,
експериментів,
маніпуляцій
ефект
демонстрували
перебував
як
кілька
їм
у
їхній
цей
повідомляли
про
яких
володіння
ефект,
власності
у
лише
впродовж
можливість
за
було
якщо
деякого
обміну.
В економістів, що дотримуються традиційних поглядів, очевидно,
може виникнути спокуса заявити, що Кнетч занадто багато часу
провів
серед
психологів,
адже
в
його
експериментальних
маніпуляціях надто помітне зацікавлення змінними, які, на думку
соціальних
психологів,
методологічні
мають
відмінності
економістами
й
бути
важливими.
між
психологами
Справді,
експериментальними
виявляються
в
безперервних
279
дискусіях про ефект володіння
Досвідчені
питання:
трейдери,
«Як
сильно
.
схоже,
я
хочу
навчилися
мати
саме
ставити
цю
чашку,
правильне
а
не
інші
предмети, які я можу отримати?». Це те питання, яке ставлять
собі
не
екони,
і
призводить
саме
до
воно
появи
усуває
ефект
асиметрії
між
володіння,
адже
задоволенням
від
отримання і гіркотою від втрати.
Недавні дослідження з психології «ухвалення рішень в умовах
бідності» дають змогу припустити, що бідні — це ще одна група,
від
якої
не
перспектив,
варто
бути
очікувати
бідним
ефекту
означає,
володіння.
що
людина
Згідно
живе
з
теорією
гірше
від
власної точки відліку. Є речі, яких людина потребує, але не може
отримати, і тому завжди залишається «в програші». Таким чином,
невеликі гроші, які людина одержує, сприймаються як зменшення
втрат, а не доходи. Ці гроші допомагають трохи наблизитися до
точки відліку, але бідняк завжди залишатиметься на крутій гілці
графіка функції цінності.
Бідні люди думають як трейдери, але динаміка тут зовсім інша.
На відміну від трейдерів, небагата людина не байдужа до різниці
280
між отриманням і відмовою
. Її проблема в тому, що вона завжди
вибирає
з
втрат.
Гроші,
витрачені
на
один
товар,
—
це
втрата
іншого товару, який можна було придбати. Для бідного витрати
означають втрату.
Ми всі знаємо людей, які будь-які витрати сприймають болісно,
хоча об’єктивно вони цілком нормально фінансово забезпечені.
Можливі
також
особливо,
до
(наприклад,
значний
в
США
і
витрат
на
розрив
у
культурні
гарну
між
Великій
на
відмінності
примхи
чашку).
та
Така
результатами
281
Британії
.
у
ставленні
дрібні
грошей
предмети
відмінність
може
«експерименту
Ціни
до
продажу
й
з
і,
розкоші
пояснити
чашками»
купівлі
значно
відрізнялися в експериментах за участю студентів із США, але ця
різниця виявилася значно меншою серед англійських студентів.
Нам ще багато чого не відомо про ефект володіння.
Розмови про ефект володіння
«Їй було байдуже, яка з двох посад їй дістанеться, але на наступний день після
оголошення результатів вона вже не була готова торгуватися. Ефект володіння!»
«Ці переговори ні до чого не призведуть, адже обом сторонам важко йти
на поступки, навіть якщо вони можуть отримати щось натомість. Втрати здаються
більшими за виграш».
«Коли вони підняли ціни, попит вщух».
«Він категорично не хоче продавати будинок за суму, меншу від тієї, за яку його
купив. Тут спрацьовує ефект уникнення втрат».
«Він ще той скнара і вважає кожен витрачений долар втратою».
РОЗДІЛ 28. НЕГАТИВНИЙ ДОСВІД
К
онцепція уникнення втрат — без сумніву, найважливіший
внесок психології в поведінкову економіку. Це цікаво, адже
сама ідея про те, що люди оцінюють певні результати як
виграші
чи
програші,
серйозніше,
нікого
і
програші
особливо
не
при
дивує.
цьому
Ми
з
сприймають
Амосом
часто
жартували, що досліджуємо речі, на яких дуже добре зналися ще
наші
бабусі.
уникнення
Насправді
втрат
у
це
не
контексті
так,
і
зараз
широкої
ми
розглядаємо
двосистемної
моделі
мислення, особливо з погляду біології та психології, відповідно до
яких
негатив
і
неприйняття
переважають
над
позитивом
і прийняттям. Ми також здатні відстежити наслідки уникнення
втрат
у
напрочуд
різноманітних
формах:
якщо
товар
зник
у дорозі, компенсовано буде лише його фактичну вартість; спроби
великомасштабних
гольфісти
реформ
виконують
часто
удари
зазнають
точніше,
невдач;
якщо
не
професійні
женуться
за
призовим очком. Незважаючи на всю свою кмітливість, моя бабця
була би вражена такими точними передбаченнями й висновками,
що випливають із загальної ідеї, що видавалася їй очевидною.
Переважання негативного
Ваш
пульс
282
ліворуч
лякає.
.
пришвидшився,
Ви
Трохи
людини.
Очі
навіть
не
згодом
встигли
ви,
праворуч
щойно
—
ви
поглянули
визначити,
мабуть,
звужені
що
розпізнали
від
зображення
саме
очі
усмішки,
в
ній
вас
нажаханої
виражають
задоволення і не такі емоційно збуджені, як очі ліворуч. Ці два
зображення
в
сканері
всього
показували
головного
по
0,02
піддослідним,
мозку.
секунди,
Кожна
які
в
цей
картинка,
негайно
час
яку
змінювалася
лежали
показували
«візуальним
шумом» — довільним набором темних і світлих квадратів. Жоден
піддослідний навіть не усвідомив, що бачив чиїсь очі, які, однак,
встигала
зафіксувати
одна
із
ділянок
його
мозку
—
мозочкова
мигдалина, найголовніша функція якої — реакція на загрози, хоч
вона також активується і в інших емоційних станах. Знімки мозку
реєстрували різке підвищення активності цієї зони під час показу
зображення, яке піддослідний навіть не зміг свідомо розпізнати.
Інформація
про
надшвидкісним
загрозу,
очевидно,
нейронним
каналом,
передалась
якимось
безпосередньо
з’єднаним
із ділянкою мозку, що відповідає за емоції, оминувши зорову кору,
відповідальну
схемою
за
свідоме
обриси
сердитих
опрацьовуватимуться
в
щасливих
.
«бачення»
облич
мозку
284
зображення
283
відчуття
За
подібною
(потенційна
ефективніше
Деякі
.
дослідники
і
загроза)
швидше,
стверджують,
ніж
що
сердите лице впадає в очі на тлі безлічі щасливих, однак щасливе
майже
не
виділяється
з-поміж
285
сердитих
.
Мозок
людини,
як
і мозок тварин, має механізм, призначений спеціально для того,
щоб
віддавати
передання
з
часом,
пріоритет
імпульсу
поганим
лише
необхідним
на
для
звісткам.
кілька
сотих
розпізнання
Пришвидшуючи
секунди
хижака,
порівняно
цей
механізм
збільшує шанси тварини на виживання і подальше розмноження.
Автоматичні
історію.
дії
Системи
Натомість
1
ніякого
відображають
порівняно
нашу
швидкого
еволюційну
механізму
для
розпізнавання «хороших новин» виявлено не було. Звичайно, ми,
подібно
до
наших
братів
менших
—
тварин,
жваво
реагуємо
на сигнали, що свідчать про можливість отримати їжу або нагоду
знайти
собі
пару,
дизайн
білбордів.
чим
І
і
користуються
все-таки
небезпеки
рекламісти,
вигадуючи
залишаються
для
нас
на першому місці, як це і має бути.
Мозок
умить
реагує
навіть
на
суто
символічні
небезпеки.
Емоційно забарвлені слова швидко привертають увагу, зокрема
на слова з негативною конотацією (війна, злочин) люди реагують
швидше, ніж на «позитивні» слова (мир, любов). Ніякої реальної
загрози
не
існує,
але
саму
лише
згадку
про
неї
Система
1
розглядає
як
загрозу.
блювотиння,
Як
уже
символічний
засвідчив
образ
експеримент
викликав
зі
асоціативну
словом
реакцію
(лише в ослабленій формі) на реальну подію, зокрема фізіологічні
ознаки емоцій та навіть частково окремі рухи, щоб відсунутися чи
наблизитися, відсахнутися чи нахилитися вперед. Чутливість до
загроз поширюється на процес опрацювання висловлених думок,
з якими ми категорично не погоджуємося. Наприклад, залежно
від вашого ставлення до евтаназії, вашому мозку потрібно менше
чверті секунди на те, щоб розпізнати «загрозу» у твердженні «Я
286
вважаю евтаназію прийнятною/неприйнятною...»
.
Психолог Пол Розін, експерт із питань відрази, зауважив, що
один тарган повністю зіпсує привабливість тарілки черешень, тоді
як
одна
Розін
й
ягідка
підкреслює,
уникнення
«Погане
лише
інформація
.
Інші
хороше»
«Погані
зв’язок
Особистість
—
за
поліпшить
негативне
негативу
так:
зворотний
не
287
сильніше
досліджень
поганої
що
втрат
переважання
а
анітрохи
здебільшого
один
мотивується
самооцінки,
у
більший
коли
коли
глобального
статті
під
назвою
результати
батьки
вплив,
і
своїх
поганий
ніж
хороші,
ретельніше.
намагається
прагне
тарганів.
позитивне,
опрацьовується
сильніше,
ніж
проявів
погані
погане
повну
долає
підсумовують
емоції,
щось
із
науковці
справляють
про
тарілку,
уникнути
позитивної.
Погані
враження і погані стереотипи формуються швидше, ніж хороші,
і
є
більш
цитують
стійкими
Джона
стосунків,
який
до
спроб
Ґоттмана,
помітив,
їх
288
позбутися»
відомого
що
.
експерта
тривалість
Автори
з
статті
подружніх
щасливого
шлюбу
більшою мірою залежить від уникнення негативних моментів, ніж
від
пошуку
позитивних.
Ґоттман
з’ясував,
що
для
стабільного
шлюбу необхідно, щоб співвідношення позитивних взаємодій до
негативних було щонайменше 5 до 1. Інші асиметрії в соціальній
сфері ще більш разючі. Усі ми знаємо, що дружбу, яка будувалася
роками, може зруйнувати лише один вчинок.
Деяку здатність відрізняти погане від хорошого закладено в нас
на
з
біологічному
готовністю
рівні.
реагувати
Немовлята
на
біль,
що
приходять
погано,
і
на
у
цей
солодкий
світ
(до
певної міри) смак, що добре. Проте в багатьох ситуаціях межа між
хорошим і поганим — це точка відліку, яка змінюється з часом
і залежить від конкретних обставин. Уявіть, що ви перебуваєте
десь
у
сільській
погодою
На
місцевості
вдягнені
додаток
до
в
всіх
в
холодну
легкий
ваших
одяг,
халеп
ніч,
під
який
раптом
зливою,
уже
геть
налітає
не
за
промок.
пронизливий
вітер. Блукаючи околицями, ви помічаєте велику скелю, де можна
сховатися від бурхливої стихії. Біолог Мішель Кабанак сказав би,
що відчуття цієї миті особливо приємні, адже вони, як і будь-яке
задоволення,
вказують
нам
289
поліпшення
обставин
.
шлях
до
біологічно
Приємне
важливого
полегшення,
звісно,
не триватиме довго, тож незабаром ви, притулившись до скелі,
знову
тремтітимете
від
холоду,
і
нові
страждання
змусять
вас
мотивів:
ми
шукати кращу схованку.
Мета як точка відліку
Уникнення
втрат
стосується
відносної
сили
двох
сильніше прагнемо уникнути втрат, ніж отримати вигоду. Точкою
відліку
в
іноді
буває
майбутньому,
означає
не
виграш.
чекати,
статус-кво,
досягти
якої
Переважання
передбачає,
що
ці
але
нею
означає
може
втрату,
негативного,
мотиви
не
бути
як
а
і
і
мета
досягти
варто
рівнозначні
за
—
було
своєю
290
силою
. Прагнення уникнути невдачі в досягненні мети набагато
сильніше за бажання перевиконати план.
Люди часто ставлять собі короткострокову мету і намагаються її
досягти,
але
не
обов’язково
перевершити.
Вони
також
схильні
зменшувати оберти, коли досягають своєї безпосередньої мети,
що іноді дає результати, які часом суперечать економічній логіці.
Нью-Йоркські
таксисти,
наприклад,
планують
заробити
певну
суму за місяць чи за рік, але здебільшого їхні зусилля регулюються
планом
щоденної
виручки.
Звісно,
щоденний
план
легше
виконати (і перевиконати) в одні дні, ніж в інші. У дощовий день
нью-йоркський
в
гарну
погоду
пасажирів.
таксист
йому
Відповідно
ніколи
не
доводиться
до
залишиться
кружляти
економічної
без
містом
логіки,
роботи,
у
а
пошуках
таксистам
слід
було б довше працювати в дощові дні і розслаблятися в сонячні,
коли
вони
можуть
«придбати»
дозвілля
за
нижчу
ціну.
Логіка
уникнення втрат передбачає протилежне: водії, які мають план
щоденних
коли
грошових
пасажирів
надходжень,
менше,
і
повинні
повертатися
більше
додому
працювати,
раніше
в
погану
погоду, незважаючи на благання вимоклих під дощем перехожих
291
кудись їх відвезти
.
Економісти Девін Поуп і Моріс Швейцер із Пенсильванського
університету
стверджують,
що
в
гольфі
можна
знайти
чудовий
приклад точки відліку — це пар. Кожну лунку на полі для гольфу
в гарній, але не ідеальній грі можна пройти за певну кількість
ударів. Для професійного гольфіста берді (на один удар менше,
ніж пар) — це виграш, а боґі (гра з одним зайвим ударом) —
програш.
Економісти
порівняли
дві
ситуації,
з
якими
гравець
може зіткнутися безпосередньо перед лункою:
закотити м’яч так, щоб уникнути боґі;
закотити так, щоб вийшло берді.
У гольфі, а надто в іграх професіоналів, значення має кожен удар.
Однак, відповідно до теорії перспектив, деякі удари важливіші за
інші.
Не
зробити
з
берді
—
і
Швейцер,
це
пар
лише
—
втрачена
виходячи
припустили,
що
програш,
з
а
схибити
вигода,
твердження
гольфісти
а
про
докладатимуть
не
по
лунці
у
програш.
уникнення
більше
грі
Поуп
втрат,
зусиль
до
виконання останнього удару пар (щоб уникнути боґі), ніж у грі
з
берді.
Для
перевірки
цієї
гіпотези
дослідники
проаналізували
36
більше 2,5 млн патів
Вони
мали
простим,
на
.
рацію.
Незалежно
будь-якій
відстані
від
того,
до
був
лунки
пат
складним
гольфісти
чи
якісніше
виконували пати, прагнучи ліпше взяти пар, ніж берді. Різниця
в успішності патів (задля уникнення боґі) виявилася 3,6 %, і вона
37
не тривіальна. Тайґер Вудз
У
в
свої
кращі
будь-якій
роки
грі,
він
був одним із учасників експерименту.
міг
виконувати
збільшувати
рахунок
однаково
на
одне
хороші
очко
в
пати
кожному
наступному турнірі та заробляти 1 млн доларів за сезон. Затяті
суперники
в
берді,
навряд
але
їхнє
чи
можуть
небажання
свідомо
програвати,
розслабитися
очевидно,
на
паті
забезпечує
виняткову зосередженість під час виконання останнього удару.
Дослідження патів демонструє, якою корисною для мислення
може
бути
теоретична
концепція.
Хто
б
міг
подумати,
що
багатомісячний аналіз патів у пар і в берді буде чогось вартий?
Ідея
про
уникнення
економістів,
втрат,
зумовила
яка
появу
не
дивує
точної
та
нікого,
крім
неінтуїтивної
деяких
гіпотези,
а також допомогла дослідникам зробити відкриття, яке здивувало
всіх — навіть професійних гольфістів.
На захисті статус-кво
Якщо
ви
поставите
собі
за
мету
відшукати
асиметрію
в інтенсивності мотивації уникати втрат та отримувати вигоду, то
виявите
її
скрізь.
Вона
незмінно
притаманна
будь-яким
переговорам, особливо про перегляд умов укладених контрактів,
часто
трапляється
відносин
і
в
переговорах
міжнародних
дебатах
з
урегулювання
стосовно
питань
трудових
торгівлі
чи
обмеження на постачання зброї. Наявні домовленості визначають
відправні
угоди
на
орієнтири,
неодмінно
користь
ускладнює
а
пропоновані
розглядаються
іншої.
Уникнення
досягнення
згоди.
як
зміни
в
будь-якій
поступки
втрат
однієї
створює
Поступки,
на
частині
зі
сторін
асиметрію,
які
ви
пішли
яка
задля
мене, — це мій виграш, але для вас це — втрати, і тому вони
завдадуть
вам
більше
прикрощів,
ніж
принесуть
мені
задоволення. Відповідно, ви надаєте цим поступкам більшої ваги,
ніж
я.
Те
саме,
звісно,
буде
справедливим
і
для
найболісніших
поступок, яких ви зажадаєте від мене і які не здаватимуться вам
такими
аж
суттєвими!
пирога,
який
перерозподіл
Особливо
важкі
зменшується
в
втрат.
схильні
Люди
розмірі»,
переговори
адже
бути
вони
про
«поділ
передбачають
великодушними,
коли
ділять пиріг, який стає дедалі більшим.
Багато повідомлень, якими учасники перемовин обмінюються
під
і
час
торгів,
прив’язати
не
завжди
—
до
це,
неї,
щирі.
по
як
суті,
до
спроби
якоря,
Учасники
встановити
іншу
сторону
переговорів
точку
292
часто
.
Ці
відліку
послання
перебільшують
значення окремих моментів — предметів торгу (наприклад, ракет
певного типу під час торгів за скорочення озброєння), хоча саме
ці
предмети
відмовитися
впливають
вони
від
вважають
них
норми
в
лише
обмін
взаємності,
на
об’єктом
торгів,
поступку.
тому
надана
На
щоб
потім
перемовників
важка
поступка
потребує такої ж важкої (і, мабуть, такої ж фальшивої) поступки
у відповідь.
Тварини,
як
і
люди,
відчайдушніше
борються,
щоб
чогось
не втратити, ніж аби щось здобути. У світі територіальних тварин
цей принцип пояснює перемогу тих, хто захищає свою ділянку.
Один
біолог
спостеріг,
що
«коли
хазяїн
території
стикається
з чужинцем, то практично завжди перемагає в протистоянні —
293
зазвичай упродовж кількох секунд»
просте
правило
пояснює,
що
. Що стосується людей, то це
відбувається,
коли
намагаються
реформувати організації, «реорганізувати» та «реструктурувати»
компанії,
раціоналізувати
бюрократію,
спростити
податковий
кодекс або знизити витрати на медицину. Від самого початку було
зрозуміло,
що
будь-який
план
реформування
майже
завжди
зумовлює появу більшості, яка від цих реформ виграє, і меншості,
яка
програє,
Водночас,
при
якщо
політичний
і
але
досягається
зацікавлені
вплив,
рішучішими,
цьому
сторони
потенційні
ніж
загальне
мають
невдахи
потенційні
бодай
будуть
переможці.
поліпшення.
якийсь
активнішими
Унаслідок
цього
реформи проводитимуться з урахуванням інтересів перших, і це,
безумовно, означатиме, що вони стануть витратнішими і менш
ефективними,
ніж
планувалося
спочатку.
Реформи
зазвичай
містять у собі застереження для захисту зацікавлених у проекті
осіб:
наприклад,
звільнення
коли
працівників
наявний
за
власним
штат
зменшується
бажанням,
а
не
за
через
рахунок
скорочень, або коли зниження зарплат і премій стосується лише
нових працівників. Уникнення втрат — потужна консервативна
сила,
що
ситуацією;
підтримує
це
мінімум
стосується
як
змін
порівняно
діяльності
з
організацій,
нинішньою
так
і
життя
окремих осіб. Саме такий консерватизм допомагає нам зберігати
стабільність
у
нашій
громаді,
шлюбі,
на
роботі.
Це
наче
сила
тяжіння, яка утримує наше життя поруч із якоюсь точкою відліку.
Уникнення втрат у юриспруденції
Упродовж
року
Талером
Джеком
і
справедливості
спільної
в
роботи
Кнетчем
у
Ванкувері
досліджували
економічних
операціях
ми
питання
—
з
Річардом
дотримання
почасти
тому,
що
цікавилися цією темою, й не лише мали нагоду, а навіть мусили
щотижня складати новий питальник. У Міністерстві рибальства
й
океанічних
ресурсів
кваліфікованих
Канади
фахівців
діяла
Торонто,
програма
яким
для
платили
безробітних
за
проведення
телефонних опитувань. Велика команда інтерв’юерів працювала
щовечора, і для продовження роботи їм весь час були потрібні
нові
питання.
складати
по
позначених
завгодно,
За
посередництва
одній
анкеті
різними
а
єдиним
на
Джека
Кнетча
тиждень:
кольорами.
обмеженням
Ми
було
у
погодилися
чотирьох
могли
те,
ми
варіантах,
питати
що
про
питальник
що
мусив
містити бодай одну згадку про рибу, щоб анкетування стосувалося
діяльності відомства. Робота тривала впродовж багатьох місяців,
тож ми змогли зібрати силу-силенну інформації.
Ми досліджували, що саме широка громадськість сприймає як
несправедливу
і
поведінку
294
домовласників
.
несправедливості
з’ясували,
що
Наше
з
основне
обмежує
такі
боку
питання
якимсь
обмеження
продавців,
чином
існують.
І
роботодавців
було
таке:
чи
осуд
пошук
вигоди?
Ми
також
виявили,
що
правила моралі, відповідно до яких суспільство оцінює, що фірми
можуть робити, а що — ні, радикально диференціюють втрати
і прибутки.
Основний принцип полягає в тому, що нинішня зарплатня, ціна
або розмір орендної плати стає точкою відліку, що набуває статусу
своєрідної
норми,
яку
не
слід
порушувати.
Якщо
компанія
перекладає втрати порівняно з відправним орієнтиром на своїх
клієнтів
чи
працівників,
несправедлива
й
така
безчесна,
за
поведінка
винятком
сприйматиметься
тих
випадків,
як
коли
їй
потрібно захистити власні права. Розгляньмо такий приклад:
У крамниці побутових приладів продаються лопати для снігу за ціною 15 доларів.
Наступного дня після великого снігопаду власник крамниці підняв ціну до
20 доларів.
Будь ласка, оцініть цю дію за шкалою:
абсолютно справедливо — прийнятно — несправедливо — дуже несправедливо.
Власник
моделі
й
Учасники
крамниці
на
діє
підвищений
анкетування
кваліфікували
відповідно
дію
попит
були
продавця
до
стандартної
відповідає
іншої
як
економічної
підвищенням
думки:
82
несправедливу
%
та
з
ціни.
них
дуже
несправедливу.
своєрідну
Очевидно,
точку
відліку,
вони
а
розглядали
завищену
ціну
вихідну
—
як
ціну
збиток,
як
який
магазин перекладає на клієнтів не тому, що змушений це робити,
а просто тому що може так вчинити з власної примхи. Отже, як
ми з’ясували, основний закон справедливості полягає в тому, що
експлуатація
сили
ринку
шляхом
перекладання
витрат
на інших — неприйнятна. Поданий нижче приклад ілюструє дію
цього закону в іншому контексті (ціни в доларах слід скоригувати
з урахуванням 100 % інфляції, адже дані було зібрано в 1984 році).
У невеличкій копіювальній майстерні впродовж шести місяців трудиться працівник,
якому платять 9 доларів на годину. Бізнес і далі приносить прибуток, проте
закриття фабрики, розташованої поруч, призводить до зростання безробіття. Інші
магазинчики для виконання аналогічної роботи починають наймати працівників за
7 доларів на годину, і власник копіювальної крамниці знижує працівнику зарплату
до 7 доларів.
Більшість
опитаних
несправедливими
зміна
умов
залишається
засудили
або
дуже
уточнює
тим
його
дії:
—
%
несправедливими.
зобов’язання
самим
83
вважають
Однак
роботодавця.
прибуткове
робоче
їх
незначна
Сценарій
місце
в
регіоні
з високим рівнем безробіття, але з деяким нюансом:
Нинішній працівник звільняється з майстерні, і власник вирішує платити іншому
працівникові, якого найняли на його місце, 7 доларів на годину.
Більшість
опитаних
Виходить,
що
в
(73
%)
визнали
роботодавця
таку
немає
дію
прийнятною.
моральних
зобов’язань
платити новому працівникові 9 доларів на годину. Права залежать
від людини: колишній працівник мав право вимагати збереження
заробітної
плати,
навіть
якщо
умови
ринку
дозволяли
роботодавцю її знизити. Натомість працівникові, взятому на його
місце, немає з чим порівнювати, і тому власник майстерні може
знизити платню, не ризикуючи бути звинуваченим у нечесності.
Компанія
поточний
також
має
прибуток.
на
власне
Якщо
перекласти
їх
інших.
прийнятне
зменшувати
їй
законне
право
загрожують
Більшість
платню
—
зберегти
збитки,
респондентів
працівникам,
свій
припустимо
уважає
якщо
за
доходи
компанії скорочуються. Ми назвали такі закони двоякими, адже
вони надають різні права компанії і людям, які з нею взаємодіють.
У загрозливих ситуаціях фірмам не соромно виявляти егоїзм. Від
них і не чекають цілковитої відповідальності за збитки, якщо її
можна перекласти на інших.
Одні
правила
стосуються
заходів,
яких
компанії
вживають
заради підвищення свого прибутку, а інші — заходів задля для
уникнення
зі
зниження
зниженням
не
вимагає
з
виробничих
ділити
працівниками.
оцінювали
прибутку.
витрат,
надлишок
компанія
правило
коштів
Звичайно,
щедрість
Якщо
наші
керівників
ані
справедливості
з
клієнтами,
респонденти
компаній,
стикається
коли
ані
позитивно
їхній
прибуток
зростав, але не таврували їх як «нечесних», якщо вони не ділилися
надлишками.
якщо
з
Респонденти
фірма
порушувала
працівниками
прибутку,
а
або
також
коли
завдання
справедливості
полягає
пошуку
межі,
яка
заради
визначенні
відокремила
б
лише
домовленості
збитки
дослідників
у
обурення,
збільшення
перекладала
для
не
своє
неформальні
клієнтами
Найважливіше
в
висловлювали
питання
ідеальної
прийнятні
дії
власного
на
інших.
економічної
поведінки,
від
тих,
а
що
спонукають до осуду та покарання.
Ми
не
відчували
особливого
оптимізму,
коли
надсилали
свій
38
звіт про це дослідження до «Америкен Економік Рев’ю»
стаття
була
своєрідним
викликом
загальновизнаній
. Наша
багатьма
економістами думці, що в основі економічної поведінки лежить
особистий
інтерес
власника,
а
питання
про
справедливість
тут
узагалі недоречні. Ми також спиралися на результати опитувань,
які
економісти
зазвичай
оминають
увагою.
Редактор
журналу
надіслав нашу статтю на рецензію двом експертам, які не були
обмежені загальноприйнятими поглядами (пізніше ми дізналися
їхні
імена;
вони
виявилися
найбільш
дружніми
до
нас
опонентами, яких узагалі можна було знайти). Редактор зробив
правильний
висновки
вибір.
пройшли
Нашу
статтю
перевірку
доволі
часом.
часто
Останні
цитують,
а
її
дослідження
підтвердили спостереження про орієнтирозалежну справедливість
і показали, що питання справедливості економічно важливі (ми
підозрювали
порушує
це,
але
закони
продуктивності,
а
не
змогли
295
довести)
справедливості,
торговця,
що
.
Роботодавець,
карається
провадить
який
зниженням
нечесну
цінову
політику,
може
очікувати
зниження
продажів.
Якщо
люди
дізнаються з нового каталогу, що продавець знизив ціну на товар,
який вони нещодавно купили, то їхні майбутні покупки в цьому
магазині скоротяться на 15 %, а власник втратить у середньому
90
доларів
знижену
із
кожного
ціну
як
клієнта.
відправний
Покупці,
орієнтир
і
очевидно,
сприймають
починають
думати,
що
зазнали збитків, переплативши за товар. Найсильніше реагують
покупці,
які
купили
більше
товарів
за
високою
ціною.
Таким
чином, унаслідок зниження цін у новому каталозі магазин втрачає
набагато більше, ніж здобуває.
Несправедливе
перекладання
витрат
на
інших
може
бути
ризикованим, якщо жертва здатна дати відсіч і помститися. Крім
того,
експерименти
показали,
що
випадкові
свідки
нечесної
поведінки долучаються до постраждалих і мстяться разом із ними.
Нейроекономісти
з
дослідженнями
томографа
(вчені,
мозку)
вивчали
що
за
роботу
поєднують
допомогою
мозку
економіку
магнітно-резонансного
людей,
які
приєднувалися
до
покарання одного незнайомця, що повівся нечесно стосовно іншої
людини,
з
якою
вони
альтруїстичне
мозкової
не
покарання
активності
збереження
також
в
були
Цікаво,
супроводжувалося
«центрах
громадського
знайомі.
порядку
таке
підвищенням
296
задоволення»
і
що
підтримка
.
Очевидно,
справедливості
приємні самі по собі. Альтруїстичне покарання цілком може бути
тією сполучною силою, яка тримає суспільство разом. Водночас
наш
мозок
самою
не
пристосований
мірою,
якою
він
винагороджувати
прагне
карати
щедрість
жадібність.
такою
Тут
знову
не
лише
спостерігається асиметрія між втратами і доходами.
Неприйняття
втрат
і
встановлена
норма
існують
в межах фінансових операцій. Юристи дуже швидко усвідомили
їхній
вплив
на
закони,
правосуддя
та
правозастосування.
В одному із досліджень Девід Коен і Джек Кнетч виявили багато
прикладів різкого розмежування реального збитку та упущеного
297
зиску в судових рішеннях
загубився
фактично
під
час
за
Приміром,
транспортування,
вкладені
компенсацію
.
в
товар
кошти,
втрачений
продавець,
отримає
але
прибуток.
він
товар
якого
компенсацію
навряд
Відоме
чи
за
отримає
правило,
що
володіння майном майже тотожне праву на нього, підтверджує
моральний статус відправного орієнтира. В одній із нещодавніх
дискусій
Еяль
Замір
провокаційно
зауважив,
що
юридичну
відмінність між компенсацією втрат і втрачених прибутків можна
виправдати,
на
якщо
добробут
виходити
окремих
298
осіб
.
з
їхнього
Якщо
асиметричного
люди,
що
зазнали
впливу
збитків,
постраждали більше за тих, які просто не спромоглися заробити
більше, то саме вони заслуговують на «більший» правовий захист
з боку закону.
Розмови про втрати
«Ця реформа не пройде. Ті, хто від неї постраждають, боротимуться до останнього,
на відміну від тих, кому вона вигідна».
«Кожен із них уважає власні поступки важчими. Звичайно, всі вони помиляються.
Це просто асиметрія втрат».
«Їм було би простіше домовитись, якби вони зрозуміли, що на їхню продукцію
очікується зростання попиту. Вони не підраховують збитки, а оцінюють прибутки».
«Орендна плата в нашому районі нещодавно підвищилась, але навряд чи наші
мешканці вважатимуть справедливим, якщо ми теж піднімемо плату за житло. Вони
вважають, що мають право платити за старою ціною».
«Мої клієнти не бунтують проти стрибка цін, бо знають, що мої витрати теж зросли.
Вони визнають за мною право зберегти прибуток».
36 Пат — легкий удар у гольфі, який виконується на гріні й мета якого — закотити
м’яч у лунку. — Прим. ред.
37 Елдрік Тонт (Тайґер) Вудз — американський гольфіст, 14-кратний переможець
гольф-турнирів. — Прим. ред.
38 Реферований економічний журнал «American Economic Review». — Прим. ред.
РОЗДІЛ 29. ЧОТИРИСКЛАДОВА СХЕМА
Щ
оразу,
коли
ви
формуєте
загальну
оцінку
складного
об’єкта (нового автомобіля, який ви можете придбати,
майбутнього
приписуєте
зятя
важливість
чи
якоїсь
кожній
із
невизначеної
його
ситуації),
характеристик.
Це
то
лише
вигадливий спосіб сказати, що деякі характеристики впливають
на
вашу
оцінку
сильніше
за
інші.
Оцінювання
важливості
характеристик відбувається незалежно від того, усвідомлюєте ви
це чи ні, бо це — одна з функцій Системи 1. Ваша загальна оцінка
автомобіля більшою чи меншою мірою залежить від таких його
характеристик, як економія пального, комфортність та зовнішній
вигляд, а враження про майбутнього зятя — від того, наскільки
він забезпечений, привабливий та надійній. Аналогічно в оцінці
можливих
перспектив
різноманітні
проекту
варіанти
його
на
перший
розвитку.
план
виступають
Важливість
кожного
варіанта тісно пов’язана з його ймовірністю: 50 %-й шанс виграти
мільйон
—
набагато
встановлення
привабливіший,
важливості
варіанта
ніж
1
%-й.
відбувається
Іноді
свідомо
й цілеспрямовано. Однак здебільшого ви лише спостерігаєте за
процесом формування загальної оцінки, який здійснює Система 1.
Корекція шансів
Одна
причина
популярності
гри
як
метафори
в
дослідженнях
процесів ухвалення рішень полягає в тому, що вона демонструє
свого
роду
природний
результатів
більшу
певного
вагу
він
спосіб
прогнозу:
мусить
мати.
оцінювання
що
важливості
вірогідніший
Очікувана
вигода
окремих
результат,
від
гри
—
то
це
середнє значення її результатів, кожен із яких зважений за своєю
ймовірністю.
Приміром,
очікувана
вигода
від
«20
%-го
шансу
виграти 1000 доларів США та 75 %-го шансу виграти 100 доларів»
становить
275
оцінювалися
доларів.
за
їхньою
Ще
до
відкриттів
очікуваною
Бернуллі
вигодою.
азартні
Бернуллі
ігри
також
послуговувався
методом
надання
ваги
певним
результатам,
що
відомий під назвою «принцип очікування», проте застосував його
до психологічної вигоди результатів. Корисність гри, згідно з його
теорією, — це середнє значення корисностей її результатів, кожен
із яких зважений на своєю ймовірністю.
Принцип
очікування
не
відображає
того,
що
ви
думаєте
про
ймовірності ризикованих планів. У чотирьох прикладах, поданих
нижче, ваші шанси отримати 1 млн доларів покращуються на 5 %.
Чи така новина однаково хороша в кожному прикладі?
А. Від 0 до 5 %
Б. Від 5 % до 10 %
В. Від 60 % до 65 %
Г. Від 95 % до 100 %
Принцип
очікування
корисність
виграти
1
постулює,
збільшується
млн
що
якраз
доларів.
Чи
на
такий
в
5
кожному
%
від
прогноз
випадку
можливої
описує
ваша
вигоди
ваш
досвід?
Авжеж, ні.
Будь-хто погодиться, що переходи 0
вражають більше, ніж 5 %
→
→
5 % та 95 %
10 % або 60 %
→
→
100 %
65 %. Зростання
шансів з 0 до 5 % змінює всю ситуацію, адже в цьому випадку
виникає вірогідність, якої раніше не існувало, тобто з’являється
надія виграти приз. Це зміна якісна, тоді як покращення ситуації
з 5 % до 10 % — кількісне. Зміна шансів з 5 % до 10 % подвоює
можливість
цінність
виграшу,
такої
проте
перспективи
покращення шансів 0
призводить
до
всі
→
того,
погоджуються,
не
що
подвоюється.
психологічна
Більший
вплив
5 % ілюструє ефект імовірності, який
що
вкрай
малоймовірні
результати
отримують непропорційно більшу вагу порівняно з тим, на що
вони «заслуговують». Люди, які у великих кількостях скуповують
лотерейні квитки, показують, що згодні платити набагато більше,
ніж можна очікувати, за вкрай малі шанси виграти великий приз.
Покращення шансів з 95 % до 100 % — інша якісна зміна, що
має
великий
результатам
відповідно
вплив,
—
надається
до
визначеності,
своєї
уявіть,
це
ефект
меншої
визначеності.
ваги,
вірогідності.
що
ви
ніж
Щоб
успадкували
Майже
вони
відчути
мільйон
певним
заслуговують
дію
ефекту
доларів,
але
жадібна зведена сестра вирішила відібрати його у вас через суд.
Рішення
суду
стане
відоме
завтра.
Ваш
адвокат
запевняє,
що
боятися нічого, що правда за вами і шанс на перемогу становить
95 %. Однак при цьому він намагається вас попередити, що судові
рішення завжди важко передбачити. До вас одразу ж підходить
працівник
зараз
компанії
викупити
нижча
(на
40
отримати,
(950
000
зі
страхування
вашу
000
справу
доларів)
якщо
за
від
Але
чи
910
000
на
і
пропонує
доларів.
очікуваної
зачекаєте
доларів).
ризиків
суми,
остаточне
достатньо
ви
просто
Пропозиція
яку
ви
можете
рішення
впевнені,
що
суду
хочете
її
відкинути? Якщо у вашому житті і справді станеться подібне, вам
слід знати, що існує ціла індустрія «структурованих врегулювань»,
яка
за
чималу
ціну
забезпечить
ваш
спокій,
скориставшись
ефектом визначеності.
Можливість
у
царині
і
визначеність
втрат.
Коли
мають
близьку
вам
однаково
людину
на
сильний
візочку
вплив
відвозять
в операційну, 5 %-й ризик того, що їй не уникнути ампутації, — це
дуже погано, набагато гірше, ніж половина 10 %-го ризику. Через
ефект
можливості
ми
схильні
переоцінювати
дрібні
ризики
і переплачувати більше, ніж це необхідно, щоб тільки зовсім їх
уникнути. Психологічна різниця між 95 %-м ризиком катастрофи
та
її
неминучістю
здається
ще
більшою.
Проблиск
надії
на порятунок перетворюється на потужний промінь прожектора.
Переоцінка
малих
імовірностей
підвищує
привабливість
як
азартних ігор, так і страхових полісів.
Висновок очевидний: важливість, яку люди приписують певним
рішенням,
не
збігається
з
імовірністю
цих
подій
усупереч
принципу очікування. Малоймовірні результати набувають зайвої
ваги:
це
і
є
ефект
можливості.
Натомість
майже
однозначні
результати люди починають недооцінювати. Принцип очікування,
згідно
з
яким
значення
оцінюється
відповідно
до
їхніх
імовірностей, непереконливий з погляду психології.
Далі
все
заплутується
ще
більше
—
завдяки
потужному
аргументу, що кожен, хто ухвалює рішення і при цьому хоче бути
раціональним,
повинен
керуватися
принципом
очікування.
Це головна теза самоочевидної теорії очікуваної корисності, яку
в
1944
довели,
році
що
представили
будь-яка
фон
оцінка
Нейманн
і
невизначених
Морґенштерн.
результатів,
що
Вони
не
є
суворо пропорційною ймовірності, призводить до суперечностей
299
та інших халеп
раціонального
. Їхнє виведення принципу очікування з аксіом
вибору
одразу
сприйняли
як
велике
досягнення,
і внаслідок цього сама теорія стала ядром моделі раціонального
агента в економіці та інших суспільних науках. Тридцять років по
тому Амос познайомив мене з їхньою роботою, подавши її так,
наче
глибоко
нею
захоплювався.
Він
також
розповів
мені
про
знамениту критику цієї теорії.
Парадокс Алле
У
1952
році,
через
кілька
років
після
публікації
роботи
фон
Нейманна і Морґенштерна, у Парижі відбулася зустріч, на якій
обговорювалися
проблеми
економіки
ризиків.
Її
відвідали
найбільш титуловані економісти того часу. Серед американських
гостей
були
майбутні
нобелівські
лауреати
Пол
Самуельсон,
Кеннет Ерроу та Мілтон Фрідман, а також провідний статистик
Джиммі Севідж.
Одним з організаторів паризької конференції був Моріс Алле,
який
кілька
зустрічі
років
Алле
по
тому
приберіг
отримав
дещо
цікаве
Нобелівську
—
кілька
премію.
питань
на
До
тему
вибору, які він і поставив поважній публіці. Якщо говорити мовою
цього розділу, Алле мав намір довести, що його гості теж схильні
піддаватися
впливу
розкритикувати
раціонального
нижче
ефекту
теорію
вибору,
завдання
—
це
визначеності,
очікуваної
на
яких
ця
спрощена
і
тим
корисності
теорія
версія
самим
й
аксіоми
ґрунтується.
головоломки,
Подані
вигаданої
300
Алле
. Що ви обрали б у кожній із двох ситуацій — А та Б?
А. 61 %-й шанс виграти 520 000 доларів АБО 63 %-й шанс виграти
500 000 доларів?
Б. 98 %-й шанс виграти 520 000 доларів АБО 100 %-й шанс виграти
500 000 доларів?
Якщо
ви
схожі
на
більшість
людей,
то
виберете
альтернативу
ліворуч у варіанті А і праворуч — у варіанті Б. Вчинивши саме так,
ви
зробили
раціонального
логічний
вибору.
прорахунок
Видатні
і
порушили
економісти,
що
правила
зібралися
в
Парижі,
так
само
згрішили
проти
заповідей
логіки
раціонального вибору в розширеній версії «парадокса Алле».
Щоб
в
побачити,
якій
вам
витягати
в
чому
доведеться
по
одній:
складність
з
якщо
цього
посудини
ви
зі
вибору,
100
витягнете
уявіть
кульками
червону
гру,
наосліп
кульку
—
ви
виграли, якщо білу — програли. У ситуації А майже всі віддали б
перевагу лівій посудині, хоч у ній і міститься менше «виграшних»
червоних
кульок:
розмір
призу
вражає
більше,
ніж
різниця
в шансах його отримати. У ситуації Б більшість вибере ємність
із
гарантованим
виграшем
500
000
доларів.
Ба
більше,
людей
влаштовують обидва варіанти вибору — доки хтось не пояснить
їм логіку проблеми.
Порівняйте дві проблеми і ви побачите, що урни із ситуації Б —
це лише покращені варіанти урни А, де в кожній урні 37 білих
кульок
замінили
очевидно,
більш
на
червоні.
вигідні,
У
адже
лівих
кожна
частинах
червона
завдань
кулька
умови,
дає
шанс
виграти 520 000 доларів, а в правих — лише 500 000 доларів.
Отже,
ви
перевагу
починаєте
варіанту
із
першого
ліворуч,
і
пункту
згодом
завдання,
умови
в
ньому
віддаючи
стають
ще
привабливішими, ніж у правому, але тепер ви віддаєте перевагу
правому!
Така
схема
вибору
не
має
логіки,
однак
із
погляду
психології її можна пояснити: тут діє ефект визначеності. Різниця
в 2 % між 100 %-м і 98 %-м шансами на перемогу в ситуації Б
вражає набагато більше, ніж така сама різниця в 2 % між 63 %
і 61 % у ситуації А.
Як і передбачав Алле, досвідчені учасники зустрічі не помітили,
що
їхній
вибір
конференції
викликати
суперечить
він
не
фурор
вказав
своєю
теорії
на
корисності,
їхню
заявою,
помилку.
адже
аж
поки
Алле
провідні
в
мав
кінці
намір
економісти-
теоретики з ухвалення рішень діяли всупереч власному баченню
раціональності!
Схоже,
він
думав,
що
після
цього
зможе
переконати присутніх, що слід відмовитися від того, що він доволі
презирливо
розроблену
називав
ним
«американською
альтернативну
логіку
школою»,
вибору.
На
і
прийняти
нього
чекало
301
гірке розчарування
Економісти,
рішень,
що
.
не
здебільшого
були
прихильниками
проігнорували
завдання
теорії
Алле.
ухвалення
Як
це
часто
буває, якщо вже є загальновизнана та зручна теорія, проблему,
порушену
Алле,
продовжуючи
наче
нічого
рішень
—
серйозно
визнали
використовувати
й
не
сталося.
статистики,
нашу
й
до
спільну
успішно
теорію
неї
Алле.
одним
і
ухвалення
психологи
Коли
із
забули,
корисності,
теоретики
філософи
виклику
роботу,
про
очікуваної
Натомість
економісти,
поставилися
розпочали
аномалією
ми
наших
з
—
Амосом
початкових
завдань стало ретельне і задовільне опрацювання парадокса Алле
з погляду психології.
Більшість
зберегли
правила
теоретиків
віру
в
ухвалення
людську
рішень
раціональність
раціонального
вибору
і
таким
(зокрема
намагалися
чином,
й
Алле)
підігнати
щоб
у
них
вписувалося завдання Алле. Упродовж років дослідники зробили
безліч спроб обґрунтувати ефект упевненості, однак жодна з них
не була достатньо переконлива. Амоса дратували ці потуги; тих,
хто
намагався
раціонально
виправдати
недоліки
теорії
корисності, він називав «адвокатами введених в оману». Ми пішли
іншим
шляхом:
раціонального
завжди
прийняли
вибору,
вибирають
теорію
проте
корисності
відкинули
раціонально.
ідею
Ми
як
про
те,
почали
логіку
що
люди
розробляти
психологічну теорію, яка могла б пояснити, як люди роблять свій
вибір
—
незалежно
від
того,
раціональний
він
чи
ні.
У
теорії
перспектив важливість рішень не рівнозначна ймовірностям.
Важливість рішень
Через
багато
перспектив
років
ми
з
після
Амосом
публікації
провели
нашої
статті
дослідження
з
про
теорію
вимірювання
ваги рішень, що пояснюють преференції людей в азартних іграх
з
невеликими
грошовими
ставками.
Попередній
підрахунок
302
виграшів показано в таблиці 4
Ймовірність 0 1
2
5
10
.
20
Таблиця 4
50
80
90
95
98
99
100
Вага рішень 0 5,5 8,1 13,2 18,6 26,1 42,1 60,1 71,2 79,3 87,1 91,2 100
Очевидно,
що
вага
рішень
тотожна
відповідним
імовірностям
лише в крайніх точках: 0 — коли такий результат неможливий
і 100 — коли він неодмінно станеться. Однак поблизу цих точок
вага
рішень
різко
відмінна
від
імовірності
настання
подій.
На нижньому відрізку шкали ми спостерігаємо ефект можливості:
можливість
настання
малоймовірних
результатів
значно
перебільшується. Наприклад, вага рішення, якій відповідають 2 %
ймовірності,
дорівнює
8,1.
Якби
людина
послуговувалась
аксіомами раціонального вибору, вага рішення дорівнювала б 2.
У
цьому
випадку
переоцінюється
ймовірність
в
чотири
рідкісного
рази.
Ефект
результату
визначеності,
представлений на іншому кінці шкали, вражає ще більше. 2 %-й
шанс не виграти приз знижує вигідність гри на 13 % — зі 100 до
87,1.
Щоб
оцінити
асиметрію
між
ефектами
можливості
і визначеності, уявіть спочатку, що ви маєте 1 %-й шанс виграти
мільйон
уявіть,
доларів.
що
Результат
виграш
уже
лотереї
майже
ви
дізнаєтеся
ваш,
й
завтра.
існує
лише
Тепер
1
%-ва
ймовірність, що це не так. Знову ж таки, результат стане відомий
завтра. У другій ситуації ваша тривога здається відчутнішою, ніж
надія
в
першій.
якщо
йдеться
виграш.
на
Ефект
про
хірургічне
Порівняйте
слабкому
визначеності
втручання,
інтенсивність,
промені
надії,
відчувається
з
а
якою
очікуючи
на
не
ще
про
ви
сильніше,
грошовий
зосереджуєтеся
операцію,
яка
майже
обох
кінцях
напевно закінчиться фатально, і страх 1 %-го ризику.
Поєднання
шкали
ймовірності
чутливістю
спектр
ефектів
до
можливості
неодмінно
проміжних
імовірностей
від
і
визначеності
супроводжується
імовірностей.
5
%
в
до
95
%
З
неадекватною
таблиці
видно,
пов’язаний
із
що
набагато
вужчим спектром ваги рішень (від 13,2 до 79,3) — близько двох
третіх
від
очікуваного.
Нейробіологи
підтвердили
ці
спостереження, виявивши ділянки мозку, які реагують на зміни
ймовірності
в
виграшу
імовірностях
в
лотерею.
напрочуд
подібна
Реакція
до
мозку
коливань
на
ваги
варіації
рішення,
303
оцінюваної за результатами вибору
.
Надзвичайно низькі чи високі ймовірності (нижче 1 % або вище
99
%)
—
приписати
ігнорують,
випадок
особливий.
унікальну
Дуже
важливість
прирівнюючи
вагу
рідкісним
рішення,
рішень
до
нуля.
подіям
адже
З
складно
їх
іншого
часто
боку,
якщо
ви
напевне
все-таки
її
не
проігноруєте
переоціните.
Більшість
рідкісної
із
нас
події,
навряд
чи
то
майже
непокоїться
через ядерну катастрофу або фантазує про казкову спадщину від
незнаних нам далеких родичів. Однак якщо малоймовірна подія
потрапляє у фокус нашої уваги, ми надаємо їй більшої ваги, ніж
вона на це заслуговує відповідно до своєї ймовірності. Крім того,
люди майже нечутливі до варіацій ризиків серед малоймовірних
подій. Ризик захворювання на рак у 0,001 % важко відрізнити від
ризику в 0,00001 %, хоча це означатиме 3000 хворих на рак серед
населення США у першому випадку та 30 — у другому.
Коли
а
ви
приділяєте
важливість
увагу
рішень
загрозі,
відображає
то
починаєте
ступінь
вашого
хвилюватись,
занепокоєння.
Через ефект можливості тривога непропорційна до ймовірності
загрози.
Зниження
адекватним
або
механізмом
ослаблення
протидії;
ризику
для
не
цілковитого
може
бути
заспокоєння
сама його можливість повинна бути зведена до нуля.
Питання,
споживчих
подане
оцінок
нижче,
ризику
взято
для
з
дослідження
здоров’я,
раціональності
опублікованого
групою
економістів у 80-х роках ХХ століття. Опитування було адресоване
304
батькам із маленькими дітьми
.
Уявіть, що ви користуєтеся спреєм від комах, який коштує 10 доларів за балончик;
це призводить до 15 випадків вдихання отруйної речовини і 15 отруєнь дітей
на кожні 10 000 використаних балончиків.
Ви дізнаєтеся про існування дорожчого інсектициду, який знижує ризик отруєння
до 5 випадків на кожні 10 000 балончиків. Скільки ви погодилися б за нього
заплатити?
У середньому батьки були готові заплатити на 2,38 долара більше,
щоб
знизити
ймовірність
отруєння
на
дві
треті
—
з
15
до
5 пляшечок. Вони погоджувалися заплатити 8,09 долара — тобто
втричі більше, — щоб повністю усунути загрозу отруєння. Інші
питання дали змогу з’ясувати, що батьки розглядали два ризики
(вдихання
отрути
й
отруєння
дитини)
порізно
і
були
готові
платити, щоб виключити обидва. Таке перестраховування цілком
виправдане з погляду психології, але не з позицій раціональної
305
моделі
.
Чотирискладова схема
Коли ми з Амосом почали працювати над теорією перспектив, то
дуже
скоро
значення
рішень,
дійшли
вигодам
які
відрізняється
кількох
і
втратам,
вони
від
висновків:
ніж
приписують
їхньої
люди
загальному
швидше
добробуту,
результатам
вірогідності.
Жодна
з
надають
певних
цих
ідей
а
вага
подій,
не
була
новою, але сукупно вони пояснювали особливу модель переваг,
39
яку ми назвали чотирискладовою схемою
. Пізніше цей термін
усталився. Сценарії розвитку подій представлені нижче.
Верхній
ряд
у
кожній
чарунці
ілюструє
альтернативні
варіанти.
У
другому
ряду
схарактеризовано
основну
емоцію,
яку
викликає відповідна альтернатива.
У третьому ряду зазначено, як поводяться більшість людей,
коли
їм
пропонують
(програш),
між
і
«95
що
відповідає
%-м
таким,
гру
очікуваній
шансом
«гарантованим
уважають
обрати
уникає
певний
величині
виграти
отриманням
що
або
10
9500
ризику,
виграш
(наприклад,
000
доларів»
доларів»).
якщо
Вибір
перевага
віддається гарантованій сумі, і таким, що прагне ризику, —
коли перевага віддається грі.
У
четвертому
відповідача
позову.
і
ряду
позивача
описано
під
час
прогнозовану
обговорення
позицію
цивільного
40
Чотирискладова схема переваг
уважається
одним
із
ключових
досягнень теорії перспектив. Три з чотирьох чарунок були нам
знайомі, четверта (верхня праворуч) стала новою і несподіваною.
У
верхній
лівій
Бернуллі:
чарунці
люди
альтернативи
прибуток.
зі
Вони
описано
уникають
на
ризику,
значним
ладні
те,
коли
шансом
погодитися
чому
наголошував
розглядають
отримати
на
менше,
великий
щоб
тільки
впевнитися в тому, що точно виграють.
Ефект
можливості
популярність
квитка
в
лотерей.
забуває
про
лівій
Коли
те,
нижній
приз
що
чарунці
дуже
шанси
пояснює
великий,
на
виграш
покупець
мізерні.
Лотерейний квиток ідеально ілюструє ефект можливості: без
квитка виграти неможливо, а з ним у вас з’являється шанс,
і те, великий він чи мінімальний, уже не грає жодної ролі.
Звичайно, разом із квитком людина отримує щось більше,
ніж можливість виграти: це право насолодитися мріями про
виграш.
У нижній правій чарунці описане страхування. Люди готові
платити за страховку більше від очікуваної цінності, завдяки
чому
таки,
існують
люди
та
процвітають
купують
щось
страхові
більше,
компанії.
ніж
просто
Знову
захист
ж
від
малоймовірного нещастя, — так вони позбуваються тривог
й отримують душевний спокій.
Результати, представлені у верхній правій чарунці, спочатку нас
здивували. Ми звикли міркувати в категоріях уникання ризику (за
винятком
описаного
в
нижній
лівій
чарунці,
де
перевага
віддається лотереї). Розглянувши свій вибір гіршої альтернативи,
ми зрозуміли, що прагнемо ризику в царині втрат так само, як
уникаємо
його
в
царині
прибутків.
Не
ми
перші
помітили
прагнення до ризику у випадку негативного результату — про це
ще
раніше
писали
щонайменше
два
автори,
однак
вони
306
не зробили висновків зі свого спостереження
. Нам пощастило
вибудувати схему, яка дозволила легко інтерпретувати прагнення
до ризику, що стало значним поступом у наших інтелектуальних
розробках. Насправді ми виявили дві причини цього ефекту.
По-перше,
відбувається
зниження
чутливості.
Неминучий
програш
викликає
різкий
негатив,
бо
реакція
на
втрату
900 доларів сильніша, ніж на 90 %-й ризик втратити 1000 доларів.
Другий
фактор
ще
потужніший:
вага
рішення,
що
відповідає
ймовірності в 90 %, дорівнює лише 71, а це значно менше за її
ймовірність.
Тож,
неминучим
програшу,
більш
коли
програшем
зниження
небажаним,
а
ви
та
замислюєтеся
грою
з
чутливості
ефект
про
можливістю
робить
визначеності
вибір
між
ще
більшого
неминучий
програш
зменшує
неприйняття
гри. Ті самі фактори підсилюють привабливість певного прибутку
і зменшують привабливість гри, коли її результат позитивний.
Форма
наведену
функції
у
цінності
верхньому
та
ряду
вага
рішення
таблиці
13.
утворюють
Натомість
у
схему,
нижньому
ряду ці два чинники діють у протилежних напрямках: зниження
чутливості продовжує сприяти униканню ризику задля прибутку
і прагненню до ризику задля втрати, проте переоцінення низьких
імовірностей
пригнічує
цей
ефект
і
породжує
вже
розглянуту
нами схему гри заради прибутку та обачності щодо втрат.
Безліч
чарунці.
людських
Це
обставини,
трагедій
ділянка,
роблять
де
розгортається
люди,
у
потрапивши
відчайдушні
ставки,
верхній
у
правій
вкрай
скрутні
приймають
високу
ймовірність ще більшого погіршення ситуації заради слабкої надії
уникнути
густо
великої
перетворює
велику
неминучу
втрати.
Прийняття
поправну
втрату
невдачу
занадто
подібного
на
ризику
катастрофу.
болісна,
а
надія
часто-
Думка
на
про
цілковите
позбавлення від бід надміру приваблива, щоб ухвалити розумне
рішення скоротити втрати. Саме тут великі компанії під тиском
передових
й
технологій
витрачають
Визнати
свої
поразку
поступаються
активи,
вкрай
марно
складно,
своїми
намагаючись
тому
їх
позиціями
наздогнати.
переможена
сторона
продовжує боротися, навіть якщо перемога суперника неминуча,
і це лише питання часу.
Ігри в тіні закону
Правознавець Кріс Ґатрі запропонував обґрунтоване застосування
чотирискладової схеми у двох ситуаціях, коли позивач і відповідач
у
цивільних
процесах
розглядають
можливу
угоду.
Ситуації
різняться за переконливістю аргументів позивача.
Як
і
в
раніше
розглянутих
сценаріях
ситуацій,
уявіть,
що
ви
позивач і вимагаєте великої суми на відшкодування завданих вам
збитків. Слухання йдуть добре і поки що все складається на вашу
користь. Адвокат цитує думку експертів та стверджує, що ви маєте
95 %-й шанс виграти справу. Щоправда, насамкінець він додає
таку фразу: «Ніколи не знаєш результат напевно, аж поки його
не оголосять в суді». Ваш адвокат наполягає врегулювати справу,
уклавши
угоду,
за
якою
вам
відшкодують
90
%
суми,
яку
ви
вимагаєте. Ви опиняєтеся у верхній лівій чарунці чотирискладової
схеми, і вам на думку спадає таке питання: «Чи допускаю я бодай
найменший
шанс
залишитися
ні
з
чим?
Навіть
90
%
запиту
претензії — це великі гроші, і я можу отримати їх просто зараз».
У цій ситуації виникають дві емоції, які діють в одному напрямку:
принадність
та
острах
гарантованого
сильно
відчувати
тиск,
(й
цілком
розчаруватися
який
зазвичай
в
разі
відчутного)
програшу.
спонукає
до
прибутку
Ви
обачної
можете
поведінки
в подібних ситуаціях. Отже, якщо в позивача сильні аргументи,
він схильний уникати ризику.
Тепер уявіть себе на місці відповідача. Хоч у вас ще, можливо,
і
жевріє
надія,
усвідомлюєте,
Адвокат
відразу
що
суд
вам
позивача
виплатити
позивач
що
90
%
навряд
чи
ухвалить
особливо
пропонує
від
чи
рішення
угоду,
запитаної
погодиться
намагатиметеся
немає
на
на
за
суми.
на
що
якої
Вам
справу
вам
Ви
в
користь,
ви
розраховувати.
дають
менше.
виграти
вашу
доведеться
зрозуміти,
залагодите
суді?
що
все
Імовірність
втрати висока, тож ситуація вкладається в праву верхню чарунку
схеми.
Спокуса
запропоновані
продовжувати
позивачем
умови
боротьбу
майже
так
доволі
само
сильна:
погані,
як
і найгірший із можливих результатів, а надія виграти справу все
ще залишається. Тут, як і в попередній ситуації, наявні дві емоції:
неминучий
сильна.
Відповідач
схильний
вкрай
програш
лякає,
зі
ризикувати,
несприятливої
а
надія
слабкими
адже
угоди.
виграти
аргументами
альтернатива
У
в
парі
суді
на
ризику
«відповідач,
все
ще
свою
—
дуже
користь
прийняття
що
ризикує»
та «позивач, що уникає ризику» у відповідача виникає перевага.
Більш
виграшну
позицію
відповідача
слід
враховувати
під
час
перемовин:
можливо,
позивач
задовольниться
меншим,
ніж,
за
статистикою, можна очікувати від рішення суду. Такий прогноз
на
підставі
чотирискладової
експериментально
та
чинними
схеми
студентами
суддями,
а
був
підтверджений
юридичних
також
шляхом
факультетів
аналізу
фактичних
307
переговорів за лаштунками цивільного суду
Тепер
розгляньмо
«необґрунтовані
.
позови»,
коли
позивач
із непереконливими доказами подає позов із великою претензією,
який,
швидше
за
все,
в
суді
провалиться.
Обидві
сторони
усвідомлюють свої можливості і знають, що в разі врегулювання
ситуації шляхом переговорів позивач отримає лише малу частку
від
того,
на
що
чотирискладової
з
маленьким
претендує.
схеми.
Позивач
шансом
необґрунтований
позов
Переговори
перебуває
відсудити
тут
—
виконує
це
в
велику
роль
нижній
лівій
ряд
чарунці
суму
грошей;
лотерейного
квитка.
Переоцінення невеликого шансу на успіх у цій ситуації природне,
і
й
це
дозволяє
позивачеві
агресивно.
Натомість
неприємність
308
результату
.
із
поводитися
для
переговорах
відповідача
невеликою
Надання
на
судовий
ймовірністю
надмірної
ваги
процес
дуже
малому
розкуто
—
поганого
шансу
великої
втрати призводить до уникання ризику, а залагодження справи за
скромну
суму
рівнозначне
отриманню
страховки
від
поганого
(хоч і малоймовірного) рішення суду. Тепер позиції змінюються:
позивач
готовий
Позивачі
в
ризикнути,
а
відповідач
«необґрунтованих
прагне
позовах»
убезпечитися.
найчастіше
мають
можливість отримати більш щедру компенсацію, ніж це прогнозує
статистична модель ситуації.
Рішення, описані чотирискладовою схемою, не завжди відверто
ірраціональні.
Ви
можете
почуттями
позивача
агресивну
або
очікуваної
муніципалітет
шансом
200
для
кожному
відповідача,
поступливу
величини,
Розгляньмо
подають
і
в
позицію.
прикладу
велику
і
млн
випадків
Зрештою,
їх
виявляти
відхилення
коштуватимуть
організацію
позовів»,
доларів.
перейнятися
спонукають
припустімо,
«необґрунтованих
1
які
найімовірніше,
Нью-Йорка)
відсудити
із
Уявімо,
що
на
кожен
що
дорого.
(скажімо,
неї
—
вона
від
в
щороку
із
5
%-м
кожному
випадку буде змушена залагоджувати справу за 100 000 доларів.
Муніципалітет розглядає два альтернативні варіанти, щоб потім
застосувати
одну
лінію
поведінки
до
всіх
випадків:
йти
на поступку або судитися (задля спрощення я не враховую судові
витрати).
Якщо місто судитиметься в усіх 200 випадках, то 10 із них
програє, а загальна сума виплат складе 10 млн доларів.
Якщо
місто
залагоджуватиме
кожну
справу
за
100 000 доларів, витрати становитимуть 20 млн доларів.
Якщо ви розглядаєте подібні рішення в перспективі, то можете
побачити,
що
право
уникнути
малого
ризику
втратити
велику
суму обходиться дорого. Подібний аналіз можна застосувати до
кожної чарунки чотирискладової схеми: систематичні відхилення
від
очікуваного
коштуватимуть
значення
дорого.
Це
в
довгостроковій
правило
діє
як
за
перспективі
умови
уникання
ризику, так і за умови прагнення до нього. Постійна переоцінка
малоймовірних
притаманна
результатів
інтуїтивному
та
надання
ухваленню
їм
рішень,
більшої
рано
чи
ваги,
пізно
призводять до поганих результатів.
Розмови про чотирискладову схему
«Йому кортить залагодити цей необґрунтований позов, щоб зайвий раз
не наражатися на ризик, хоч і мізерний. Це — надання зайвої ваги малим
імовірностям. Швидше за все, він ще зіткнеться з подібними ситуаціями, тож йому
краще не поступатися».
«Ми не розраховуємо на гарячі путівки, коли плануємо відпустку. Ми готові
переплатити, щоб бути впевненими».
«Вони не хочуть припинити невигідну справу, доки існує шанс покрити витрати.
Це прагнення до ризику в збитковій ситуації».
«Вони знають, що ймовірність вибуху газу мінімальна, але хочуть усунути її
повністю. Це — ефект можливості: їм потрібен спокій».
39 Англ. the fourfold pattern також іноді перекладають як «чотирискладова модель» чи
«патерн». — Прим. пер.
40 Англ. термін preferences в українській традиції означає як преференції в економіці,
так і переваги у психології. — Прим. пер.
РОЗДІЛ 30. РІДКІСНІ ПОДІЇ
Я
в
кілька разів бував в Ізраїлі в ті часи, коли терористи-смертники
часто
підривали
абсолютних
пасажирські
значеннях
такі
автобуси.
події
Я
кажу
все-таки
«часто»,
залишалися
хоча
досить
рідкісними. За період із грудня 2001 року до вересня 2004 року
сталося 23 вибухи, в яких загинуло 236 осіб. Тоді в Ізраїлі щодня
автобусними рейсами користувалося близько 1,3 млн пасажирів.
Для
кожного
окремого
пасажира
ризик
загинути
від
вибуху
в автобусі був справді мізерний, однак громадськість сприймала
цю вірогідність зовсім інакше. Люди будь-що намагалися уникати
автобусних
нервово
подорожей,
роздивлялися
а
пасажири
своїх
в
сусідів,
автобусах
більшість
вглядаючись
у
часу
пакунки
чи
просторий одяг, де могла бути схована бомба.
Мені
я
не
часто
орендував
зауважив,
Я
зловив
випадало
машину,
що
і
себе
на
на
але
мою
думці,
подорожувати
навіть
при
поведінку
що
автобусом,
цьому
вплинула
боюся
я
з
прикрістю
загальна
зупинятися
адже
біля
тривога.
світлофора
поряд з автобусами і їду швидше, ніж зазвичай, щойно вмикається
зелене світло. Мені було за себе соромно, адже я добре знав, що
ризик
незначний
надмірної
ваги.
і
що
мої
дії
Насправді
надають
я
крихітній
значно
ймовірності
більше
ризикував
постраждати в автокатастрофі, ніж від вибуху в автобусі. Однак
моє
не
прагнення
раціональною
переживання
в
уникати
автобусів
турботою
про
конкретну
було
виживання.
мить:
коли
я
мотивоване
Мною
керувало
опинявся
поряд
з автобусом, я думав про вибухи, і це, звичайно, було неприємно.
Я хотів уникнути автобуса, забратися від нього якнайдалі, щоб
перемкнутися на щось інше.
Мій досвід ілюструє, яким чином спрацьовує явище тероризму
і
чому
воно
доступної
таке
ефективне
інформації.
—
саме
Надзвичайно
завдяки
виразна
запуску
потоку
картина
смерті
і руйнувань, підкріплена увагою ЗМІ й постійним обговоренням,
легко
спливає
специфічної
перед
ситуації
очима,
особливо
(наприклад,
якщо
коли
вона
ви
прив’язана
бачите
до
автобус).
Емоційне
збудження,
асоціативне,
автоматичне
і неконтрольоване, стає імпульсом, що вмикає механізм захисних
дій. Система 2, можливо, і «знає», що ймовірність події низька,
однак
і
це
знання
бажання
Емоція
й
жителів
уникнути
просто
нечутлива
до
двох
усуває
309
його
не
не
.
самогенерованого
Систему
непропорційна
точного
міст
рівня
попередили
1
неможливо
щодо
цієї
про
дискомфорту
вимкнути.
ймовірності;
ймовірності.
загрозу
вона
ще
Припустімо,
нападу
терористів-
смертників. Жителям одного населеного пункту повідомили, що
удару
готуються
завдати
двоє
терористів.
Жителям
другого
сказали, що смертник лише один. Ризик зменшився вдвічі, але чи
стали люди почуватися суттєво безпечніше?
Чимало
нью-йоркських
магазинів
продають
лотерейні
квитки,
і цей бізнес досить прибутковий. Психологія лотереї подібна до
психології
тероризму.
Заманлива
можливість
виграти
цінний
приз збуджує публіку, і це збудження підкріплюється розмовами
на
роботі
та
вдома.
Купівля
квитка
негайно
винагороджується
приємними фантазіями — точнісінько так, як уникання автобусів
звільняє
від
страху.
В
обох
випадках
справжня
вірогідність
несуттєва; важлива сама можливість. Оригінальне формулювання
теорії перспектив містило такий аргумент: «Украй малоймовірні
події
не
або
ігноруються,
визначено
умов
психологічної
важливість
емоцій
та
надмірної
відомих
суттєво
яскравості
ваги
На
в
малоймовірним
легкість
тієї
чи
мою
вплинули
образів
особливостях
на
переоцінюються».
вчинення
інтерпретації.
рішень
вам
впливають
для
або
іншої
останні
згадування,
і
не
там
дано
їх
думку
про
дослідження
ролі
310
рішень
результатам
1.
дії
теперішню
ухваленні
Системи
Утім,
.
Надання
закорінене
Емоційність
доступність
і
в
уже
яскравість
інформації
й
на саму оцінку вірогідності, що, зрештою, призводить до нашої
перебільшеної реакції на ті рідкісні події, яких ми не ігноруємо.
Переоцінка й надання надмірної ваги
Яка, на вашу думку, вірогідність того, що наступний кандидат у президенти США
буде представником однієї з незалежних партій?41
Скільки б ви поставили на це, якби за умови перемоги незалежної партії сума
виграшу становила б 1000 доларів, а за перемогу кандидатів від провладних
партій гроші не виплачувалися б узагалі?
Ці два питання відрізняються, хоча, без сумніву, й мають щось
спільне. Перше пропонує вам оцінити вірогідність малоймовірної
події, тоді як друге просить вас приписати тій самій події певної
ваги рішення, зробивши на неї ставку.
То як же люди формують судження і розподіляють вагу рішень?
Ми почнемо з двох простих відповідей, а потім їх класифікуємо.
Ось дуже спрощені варіанти:
Люди переоцінюють вірогідність малоймовірних подій.
Ухвалюючи
рішення,
люди
надають
таким
подіям
значно
більшої ваги.
Хоча переоцінка та надання ваги — різні явища, в них залучені ті
самі
психологічні
процеси:
зосередження
уваги,
помилка
підтвердження і когнітивна легкість.
Особливі
Системи
1.
кандидата
працює
характеристики
Коли
від
в
ви
запускають
розмірковуєте
незалежних
звичайному
партій,
режимі
про
асоціативний
механізм
малоймовірну
перемогу
ваша
асоціативна
підтвердження,
система
вибірково
підшуковуючи факти, приклади й зображення, які зробили б це
висловлювання істинним. Спотворення в цьому процесі очевидне,
проте
це
не
пояснення
реальності,
було
фантазуванням.
певного
а
не
сценарію,
уявляли,
яке
що
Ви
шукали
вписувалося
добра
фея
на
б
правдоподібне
б
в
обмеження
власний
розсуд
призначить президентом кандидата від незалежних партій. Вашу
оцінку
ймовірності
зрештою
визначає
когнітивна
легкість
або
швидкість, з якою правдоподібний сценарій спадає вам на думку.
Ви не завжди фокусуєте свою увагу на події, яку вас просять
оцінити. Якщо цільова подія досить імовірна, ви зосередитесь на її
альтернативі. Розгляньмо такий приклад:
Яка ймовірність того, що дитину, народжену у вашому місцевому пологовому
будинку, випишуть упродовж трьох днів?
Вас просять оцінити ймовірність виписки немовляти додому, але
ви майже напевно починаєте думати про те, що могло б змусити
лікарів не виписувати дитини і протримати її в лікарні довше ніж
зазвичай.
Наш
розум
має
корисну
здатність
спонтанно
фокусуватися на всьому дивному, інакшому і незвичайному. Ви
швидко зрозуміли, що у США (не всі країни мають щодо цього
однакові
стандарти)
дво-
чи
триденний
термін
перебування
новонародженого в пологовому будинку — це норма, тому вашу
увагу
привертає
опиняється
залучено
альтернативний
малоймовірна
евристику
подія.
варіант.
Цілком
доступності:
на
У
центрі
імовірно,
ваше
уваги
що
судження
буде
вплине
кількість медичних проблем, які спали вам на думку, і та легкість,
з якою ви їх згадали. Ви перебуваєте в режимі підтвердження, тож
шанси
того,
що
ваша
оцінка
частоти
проблем
виявиться
завищеною, чималі.
Імовірність рідкісної події, швидше за все, переоцінять, якщо
альтернатива не цілком зрозуміла. Мій улюблений приклад узято
з дослідження, яке провів психолог Крейґ Фокс ще тоді, коли був
311
студентом
Амоса
.
Фокс
зібрав
шанувальників
професійного
баскетболу і дослідив їхні судження про переможців плей-оф НБА.
Зокрема, він просив учасників дослідження оцінити ймовірність
перемоги в плей-оф кожної із восьми команд; перемога кожної
команди розглядалась як центральна подія.
Ви, мабуть, здогадуєтеся, що сталося, проте розмах явища, який
спостерігав
попросили
Фокс,
вас
оцінити
точно
шанс
здивує.
команди
Уявіть
«Чикаго
собі
фаната,
Буллз»
якого
перемогти
в чемпіонаті. Центральну подію визначено, але альтернатива до
неї — перемога однієї з семи команд, що залишилися, — не дуже
виразна.
Пам’ять
підтвердження,
«Чикаго
уява
фаната,
намагаються
Буллз».
пропонували
та
Якщо
оцінити
які
працюють
сконструювати
тому
шанси
самому
сценарій
фанатові
«Лейкерз»,
у
режимі
перемоги
після
вибірковість
цього
пам’яті
та уяви починали працювати на користь цієї команди. Усі вісім
кращих
команду
команд
легко
ймовірності,
США
досить
уявити
сильні,
чемпіоном.
згенеровані
послідовно
і
У
навіть
відносно
підсумку
для
всіх
слабку
судження
восьми
про
команд,
сумарно склали 240 %! Без сумніву, такий результат абсурдний,
бо загальна сума шансів не повинна перевищувати 100 %. Утім,
абсурдність зникла, коли тих самих «експертів» запитали, звідки
буде
переможець
—
зі
Східної
чи
із
Західної
асоціації
команд.
Центральна подія та її альтернатива виявилися в цьому завданні
однаково конкретними, і судження про їхню ймовірність у сумі
312
дали 100 %
Щоб
.
оцінити
вагу
рішень,
Фокс
також
запропонував
шанувальникам баскетболу поставити на результат чемпіонату.
Учасники експерименту кожну свою ставку зробили в грошовому
еквіваленті (тобто поставили суму, що відповідала привабливості
участі
у
грі).
грошових
Виграш
переможця
еквівалентів
становив
стосовно
160
окремих
доларів.
вісьмох
Сума
команд
дорівнювала 287 доларам. Пересічний учасник цього парі, який
ставив
на
Учасники
команд
всі
вісім
знали
і
команд,
напевно,
середній
гарантовано
що
розмір
в
втрачав
чемпіонаті
виграшу,
беруть
якщо
127
доларів!
участь
поставити
вісім
на
всі
команди, не перевищить 160 доларів, однак вони все одно робили
занадто
велику
ймовірність
ставку.
подій,
Фанати
на
яких
не
вони
лише
переоцінювали
зосереджувались,
але
й виявилися аж надто охочими поставити на них свої гроші.
Результати
на
помилки
цього
дослідження
планування
та
проливають
інші
вияви
нове
оптимізму.
світло
Успішне
виконання плану — дуже конкретний образ, який легко уявити,
якщо
намагатися
альтернативний
спрогнозувати
варіант,
результат
тобто
провал,
проекту.
Натомість
видається
чимось
розмитим, адже перепоною на шляху до успіху може стати будьщо. Підприємці та інвестори, які оцінюють власні перспективи,
схильні
переоцінювати
свої
шанси
й
надавати
надмірної
ваги
своїм оцінкам.
Яскраві результати
Ми пересвідчилися, що теорія перспектив відрізняється від теорії
корисності припущенням про можливий зв’язок між імовірністю
та важливістю рішення. У теорії корисності важливість рішення
та
ймовірність
відбудеться
відповідає
напевно,
90,
вірогідності.
тотожні.
що
У
в
9
теорії
Важливість
становитиме
разів
більше,
перспектив
рішення
100,
ніж
а
90
для
%
важливість
зміни
події,
яка
ймовірності
для
вірогідності
10
%-ї
мають
менший
я
вплив
згадував
шансу
на
вище,
склала
ймовірностей
важливість
показав,
71,2,
а
що
для
становило
рішень.
Експеримент,
важливість
10
%-го
9,0,
тоді
—
рішення
18,6.
як
про
для
який
90
%-го
Співвідношення
співвідношення
ваги
рішень — усього 3,83, що свідчить про недостатню чутливість до
ймовірності в цьому проміжку. В обох теоріях важливість рішення
залежить лише від вірогідності, а не від результату. Згідно з обома
теоріями важливість рішення однакова для 90 %-го шансу виграти
100
доларів,
удару
отримати
електричним
в
подарунок
313
струмом
.
букет
Такий
троянд
або
теоретичний
зазнати
прогноз
виявився помилковим.
Психологи
з
ефектною
Чиказького
назвою
університету
«Гроші,
поцілунки
опублікували
та
удари
статтю
електричним
струмом, або Афективна психологія ризику». Вони з’ясували, що
оцінка авантюр значно менш чутлива до показника ймовірності,
коли (уявні) результати були емоційними («зустріч і поцілунок
вашої
улюбленої
кінозірки»
або
«безпечний,
але
болісний
удар
струмом»), а не матеріальними — на кшталт грошового виграшу
чи
програшу.
вимірюючи
Цей
висновок
фізіологічні
підтвердили
параметри,
й
інші
зокрема
вчені.
Згодом,
серцевий
ритм,
науковці з’ясували, що страх перед ударом електричним струмом
фактично не корелює з вірогідністю його отримати. Сама лише
можливість удару струмом зумовлювала різко виражений страх.
Команда
чиказьких
обтяжений
дослідників
образ»
пригнічує
припустила,
що
сприйняття
«афективно
ймовірності.
Десять років по тому психологи з Принстонського університету
піддали сумнівам цей висновок.
Група дослідників із Принстону заявила, що низька чутливість
до ймовірності, яка спостерігається в емоційних ситуаціях, — це
нормально.
Виняток
—
азартні
ігри
на
гроші.
Чутливість
до
ймовірності в таких іграх відносно висока, адже вони мають чітко
визначену очікувану цінність.
Яка сума готівкою так само приваблива, як і кожна з цих ігор?
А. 84 %-й шанс виграти 59 доларів.
Б. 84 %-й шанс отримати дюжину червоних троянд у скляній вазі.
Що впало вам в око? Очевидна відмінність між питаннями, адже
питання А — набагато легше, ніж питання Б. Вам не знадобилося
багато
часу,
щоб
вирахувати
очікувану
величину
ставки
—
ви,
мабуть, швидко збагнули, що вона становить близько 50 доларів
(якщо
точно,
49,56
долара).
Приблизної
оцінки
достатньо
для
встановлення точки відліку, якщо ви шукаєте вигідний грошовий
еквівалент.
Подібна
недоступна,
і
тому
точка
відліку
відповісти
на
для
питання
нього
набагато
Б
просто
складніше.
Респонденти також оцінювали грошовий еквівалент ігор із 21 %-м
шансом виграти два різні призи. Як і очікувалося, відмінність між
іграми
з
високою
і
низькою
ймовірністю
була
виразнішою
у варіанті з грошима, ніж у варіанті з трояндами.
Щоб підкріпити свій аргумент на користь того, що нечутливість
до
ймовірності
спричинена
не
емоціями,
дослідники
з Принстонського університету порівняли готовність відкупитися
від участі в іграх:
21 %-й шанс (або 84 %-й) провести вихідні, фарбуючи стіни чиєїсь трикімнатної
квартири.
21 %-й шанс (або 84 %-й) прибирати три туалети в гуртожитку після вихідних.
Друга
пропозиція,
проте
важливість
без
сумніву,
рішень
для
емоційно
двох
більш
варіантів
навантажена,
не
відрізняється.
Вочевидь, відповідь полягає не в інтенсивності емоцій.
Інший експеримент дав дивовижний результат. Його учасники
отримали
вичерпну
інформацію
про
ціну
разом
зі
словесним
описом призу, наприклад:
84 %-й шанс виграти дюжину червоних троянд у скляній вазі. Цінність —
59 доларів.
21 %-й шанс виграти дюжину червоних троянд у скляній вазі. Цінність —
59 доларів.
Можна
проте
на
легко
додавання
результат:
цих
умов.
отримати
точку
обчислити
конкретної
нечутливість
Піддослідні,
троянди,
відліку
очікувану
в
що
не
оцінці
до
грошову
грошової
про
скористалися
гри.
цінності
ймовірності
думали
Як
цінність
не
збереглася
подарунок
інформацією
інколи
кажуть
як
цих
ігор,
вплинуло
навіть
про
про
за
шанс
ціну
науковці,
як
це
дивовижне відкриття на щось нам натякає. Але на що саме?
Гадаю,
річ
у
тому,
що
докладне
і
образне
представлення
результату, незалежно від того, емоційне воно чи ні, знижує роль
імовірності
в
оцінці
невизначеної
перспективи.
Ця
гіпотеза
передбачає припущення, в якому я доволі впевнений: додавання
малозначущих,
результату
проте
також
яскравих
викривлює
подробиць
до
обчислення.
грошової
Порівняйте
суми
свої
грошові еквіваленти для таких результатів:
21 %-й шанс (або 84 %-й) отримати 59 доларів наступного понеділка.
21 %-й шанс (або 84 %-й) отримати великий синій картонний конверт із 59
доларами наступного понеділка вранці.
Нова гіпотеза полягає в тому, що в другому випадку чутливість до
ймовірності буде меншою, бо синій конверт викликає яскравіший
та насиченіший образ, ніж абстрактна згадка певної суми грошей.
Ви створили подію у своїй голові, тож яскраве бачення результату
в ній уже існує, навіть якщо ви усвідомлюєте, що його ймовірність
низька.
Когнітивна
легкість
також
сприяє
виникненню
ефекту
визначеності: якщо ви уявляєте яскравий образ події, ймовірність
того, що вона не відбудеться, також уявляється яскраво, а тому їй
надається
надмірної
можливості
з
ваги.
посиленим
Поєднання
ефектом
посиленого
визначеності
ефекту
практично
не залишає місця для зміни важливості рішення в проміжку між
шансами в 21 % і 84 %.
Яскраві ймовірності
Ідея про те, що швидкість, яскравість і легкість уяви впливають
на
надання
численними
важливості
певним
дослідженнями.
рішенням,
Учасникам
одного
підтверджена
добре
відомого
експерименту запропонували вибрати одну з двох урн і витягти
з неї кульку; червоні кульки означали виграш призу:
Урна А містить 10 кульок, 1 з яких — червона.
Урна Б містить 100 кульок, 8 з яких — червоні.
А яку урну обрали б ви? Шанси виграшу складають 10 % у випадку
урни А та 8 % у випадку урни Б, тож правильна відповідь начебто
дуже проста, але насправді все зовсім не так: близько 30–40 %
учасників
експерименту
обрали
урну
з
більшою
кількістю
виграшних кульок, а не урну, яка дає більші шанси виграти приз.
Сеймур
Епштейн
зауважив,
що
результати
досвіду
ілюструють
властивість поверхово обробляти дані, що притаманно Системі 1
314
(яку він називає емпіричною системою)
.
Як і варто було чекати, напрочуд безглуздий вибір, який робили
люди в цій ситуації, привернув увагу багатьох дослідників. Для
цієї помилки вигадали кілька назв; я, слідом за Полом Словіком,
називатиму
її
привертають
виграшні
невиграшних
призводить
нехтування
кульок
до
з
знаменником.
кульки,
ви
вже
належною
нехтування
Якщо
не
оцінюєте
ретельністю.
знаменником,
вашу
увагу
кількість
Яскрава
принаймні
уява
саме
так
відбувається зі мною. Коли я думаю про невелику урну, то бачу
одну-єдину червону кульку на розмитому тлі білих. Коли я думаю
про
більшу
урну,
то
бачу
вісім
виграшних
червоних
кульок
на невиразному фоні білих кульок, що створює більш обнадійливе
відчуття.
Виразна
важливість
рішення
Безперечно,
я
маю
не
90
яскравість
те
саме
%-й
виграю,
в
цій
події,
стосується
шанс
буде
виграшних
виграти
здаватися
посилюючи
й
ефекту
приз,
то
виразнішим,
кульок
ефект
збільшує
можливості.
визначеності.
випадок,
якщо
10
коли
зі
Якщо
я
100
його
кульок
програшні, ніж якщо такий самий результат дає лише 1 кулька
з 10.
Ідея нехтування знаменником допомагає пояснити, чому різні
способи передачі інформації про ризики так сильно відрізняються
один від одного ступенем свого впливу. Якщо ви прочитаєте, що
«вакцина, що захищає дітей від смертельної хвороби, в 0,001 %
випадків призводить до інвалідності», ризик здасться невеликим.
Тепер розгляньмо інший опис того самого ризику: «Одна дитина
зі
100
000
залишиться
вас
зачіпає:
дитини,
а
дітей,
щеплених
інвалідом».
воно
999
розчиняються
на
Друге
викликає
999
в
цією
речення,
мозку
безпечно
задньому
вакциною,
тлі.
на
образ
на
відміну
від
скаліченої
вакцинованих
Як
і
все
передбачає
життя
першого,
вакциною
дітей
наче
нехтування
знаменником, малоймовірним подіям надається значно більшої
ваги,
якщо
про
них
говорять,
згадуючи
відносну
частоту
(скільки з?..), а не застосовуючи абстрактні терміни на кшталт
«шанси», «ризик» або «ймовірність» (наскільки ймовірно?..). Як
ми вже знаємо, Система 1 набагато краще працює з конкретними
предметами, ніж із категоріями.
Формат представлення частот має суттєве значення. В одному
дослідженні піддослідні, яким надали інформацію про «хворобу,
яка вбиває 1286 із 10 000 осіб», уважали її небезпечнішою, ніж ті,
яким
повідомили
про
«недугу,
від
якої
загине
24,14
%
315
населення»
. Перша хвороба здається небезпечнішою за другу,
хоча ризик смерті у першому випадку — це лише половина від
загального
ризику
у
другому
випадку
(12,86
%
та
24,14
%
відповідно)! Ефект нехтування знаменником стає ще наочнішим
у
таких
із
10
формулюваннях:
000»,
здається
«хвороба,
яка
небезпечнішою
за
вбиває
1286
хворобу,
«що
осіб
вбиває
24,4 людини зі 100». Ефект неодмінно ослабне або зникне, якщо
піддослідних
попросити
порівняти
два
формулювання,
а
це
завдання безпосередньо стосується Системи 2. Водночас життя —
це
міжкатегоріальний
пропонується
лише
формулювань,
та
експеримент,
одне
що
вони
якому
формулювання.
альтернативних
усвідомлення,
у
тим,
які
провокують
іншу
вам
Для
вам
щоразу
генерації
пропонують,
реакцію,
потрібна
надзвичайно активна Система 2.
Досвідчені
не
у
мають
яких
судові
психологи
імунітету
цей
проти
цих
і
психіатри-криміналісти
ефектів
316
ризик
виражається
.
при
В
різних
одному
також
форматах,
експерименті
професіонали оцінювали, чи безпечно випускати з психіатричної
лікарні
пацієнта
неодноразово
на
ім’я
вдавався
до
містер
Джонс,
насильства.
Ту
який
саму
до
цього
статистику
представили в різний спосіб:
Пацієнти, подібні до містера Джонса, із 10 %-ю ймовірністю скоюють повторні
насильницькі дії щодо інших людей упродовж кількох перших місяців після
виписки з лікарні.
Зі 100 пацієнтів, подібних до містера Джонса, 10 скоюють насильницькі дії щодо
інших людей упродовж перших кількох місяців після виписки з лікарні.
Професіонали, які бачили інформацію в частотному форматі, були
схильні
(41
у
%
майже
вдвічі
порівняно
форматі
із
частіше
21
%
ймовірностей).
відкидати
опитаних,
Яскравіший
можливість
яким
опис
дані
виписки
повідомляли
зумовлює
надання
більшої
важливості
рішенню,
навіть
за
умов
однакових
імовірностей.
Сила
деякі
формату
люди,
створює
можливості
зосереджені
на
для
корисливій
маніпулювання,
меті
тому
самозбагачення,
вміють із цього поживитися. Словік зі своїми колегами цитують
статтю, в якій стверджується, що «приблизно 1000 вбивств на рік
по всій країні скоюють люди, які мають серйозні психічні розлади
і
не
приймають
подати
прописаних
інакше:
їм
«Від
ліків».
цього
Цю
інформацію
щороку
можна
гине
1000
із 273 000 000 американців». Або так: «Імовірність загинути від
руки
людини
із
серйозними
психічними
розладами
становить
приблизно 0,00036 %». Чи ще один варіант: «1000 американців
щороку
гинуть
розладами,
що
від
рук
становить
людей
із
серйозними
менше
однієї
третини
психічними
смертей
від
суїциду і лише чверть від кількості тих, кого вб’є рак гортані».
Словік звертає увагу, що «ті, хто просувають відповідні погляди,
не приховують своїх мотивів: вони хочуть залякати громадськість
насильством з боку психічно хворих людей, сподіваючись, що цей
страх зумовить збільшення фінансування служб, відповідальних
за психічне здоров’я населення».
Хороший
результатів
збігу
в
1
адвокат,
який
експертизи
становить
випадку
0,1
із
ДНК,
%».
не
посіяти
скаже,
має
317
.
більше
Озвучуючи
сумніви
що
Твердження,
1000»,
обґрунтованого сумніву
хоче
«шанс
помилкового
«збіг
помилковий
що
шансів
цю
стосовно
подолати
думку
поріг
присяжним,
їх
спонукають до формування в уяві образу жертви неправдивого
обвинувачення, яку засуджують на підставі помилкового аналізу
ДНК.
Прокурор,
звичайно
ж,
віддасть
перевагу
більш
абстрактному формулюванню, сподіваючись заморочити голови
присяжних сотими частками дробу.
Рішення на підставі загальних вражень
Свідчення
й
факти
підштовхують
нас
до
припущення,
що
42
зосереджена увага і виразність (салієнтність
) об’єкта сприяють
як переоцінці малоймовірних подій, так і наданню зайвої ваги,
тобто
переоцінці
малоймовірних
результатів.
Салієнтність
посилюється
і
простою
форматом,
існують
не
і
у
якому
подано
винятки,
підвищує
її
згадкою
про
дані
особливо
ймовірності:
про
подію,
її
яскравістю
ймовірність.
коли
Безперечно,
фокусування
випадки,
в
яких
на
хибна
події
теорія
представляє певну подію як неможливу, навіть якщо ви про неї
думаєте,
або
ж
закінчитися,
випадки,
залишає
коли
вас
нездатність
уявити,
переконаним
у
як
тому,
все
що
може
цього
не станеться. Помилка, що призводить до переоцінки і надання
зайвої ваги салієнтним подіям, — не абсолютне правило, проте
вона буває частою й грубою.
Упродовж останніх років багато уваги приділяють дослідженню
вибору
на
підставі
правилами,
ніж
досвіду,
вибір
на
який
здійснюється
підставі
опису,
за
іншими
правила
якого
318
проаналізовано в межах теорії перспектив
експерименту
на
цю
тему
. Учасникам типового
пропонують
дві
кнопки.
Після
натискання будь-якої можна або отримати грошову винагороду,
або
не
отримати
випадково
нічого;
відповідно
при
до
цьому
умов
результат
визначається
досліджуваної
перспективи
(наприклад, «5 %-й шанс виграти 12 доларів» або «95 %-й шанс
виграти
1
долар»).
Процес
справді
стохастичний
і непередбачуваний, тому немає жодної гарантії, що значення, яке
випадає
учаснику
експерименту,
точно
відображає
статистичну
настанову експерименту. Очікувані значення виграшу, пов’язані
з двома кнопками, приблизно однакові, проте в одному випадку
ризик
більший
наприклад,
у
5
%
більший
натискання
спроб,
ґрунтується
(бо
а
на
розкид
однієї
другої
—
досвіді,
1
значень),
кнопки
долар
передбачає
у
може
50
%
ніж
у
дати
10
спроб.
багаторазове
другому:
доларів
Вибір,
що
натискання
піддослідним тієї чи іншої кнопки і спостереження за наслідками
цих
дій.
вибирає
на
У
вирішальний
одну
підставі
вербальний
з
двох
опису
опис
момент
кнопок
полягає
в
і
експерименту
отримує
тому,
перспективи,
що
свій
його
виграш.
учаснику
пов’язаної
з
учасник
Вибір
пропонують
кожною
кнопкою
(наприклад, 5 %-й шанс виграти 12 доларів), і просять вибрати
одну з кнопок. Відповідно до теорії перспектив, вибір на підставі
опису
породжує
результатів
ефект
занадто
можливості
переоцінюють.
—
імовірності
Кардинально
рідкісних
протилежний
результат дає вибір на підставі досвіду: переоцінка, тобто надання
надмірної
ваги,
у
цьому
випадку
ніколи
не
спостерігається,
частіше відбувається недооцінка.
Експериментальну
створено
як
стикаємося
ситуацію
модель
з
багатьох
різними
вибору
на
життєвих
наслідками
підставі
ситуацій,
однакового
досвіду
у
яких
початку.
ми
Так,
у ресторані із зазвичай непоганою кухнею вам раптом подають
або щось гидке, або божественно смачне. Вам зазвичай приємно
проводити час разом із вашим другом, але іноді в нього буває кепський
настрій
і
він
стає
агресивним.
Каліфорнія
розташована
в сейсмічно активній зоні, але землетруси там трапляються рідко.
Результати
не
багатьох
надаємо
обрати
експериментів
надмірної
ресторан
або
ваги
засвідчують,
рідкісним
закріпити
подіям,
коли
опалювальний
що
ми
вирішуємо
котел,
щоб
він
не пошкодився під час землетрусу.
Інтерпретація
вичерпана,
змушує
але
вибору
існує
на
підставі
загальна
недооцінювати
досвіду
думка
рідкісні
про
події
як
ще
не
основну
у
повністю
причину,
лабораторних,
що
так
і
в реальних умовах: багато хто просто ніколи не стикався з такими
319
рідкісними
потужних
подіями!
землетрусів;
Більшість
у
2007
каліфорнійців
році
жоден
не
банкір
пам’ятають
не
стикався
з фінансовою кризою. Ральф Гертвіґ та Ідо Ерев зауважують, що
«на вірогідність рідкісних подій (як, наприклад, криза на ринку
нерухомості) звертають менше уваги, ніж варто було б, з огляду
на
їхню
об’єктивну
байдуже
ставлення
320
ймовірність»
.
громадськості
Як
до
приклад
вони
наводять
довготермінових
загроз
навколишньому середовищу.
Такі
приклади
ідентифікації,
нехтування
однак
важливі
недооцінка
й
рідкісної
водночас
події
та
легкі
для
надання
їй
заниженої ваги трапляється навіть тоді, коли люди на практиці
стикалися
постало
на
з
цією
складне
цьому
ж
питання,
поверсі,
відповісти.
Ви
можливість
взнати
в
цілому
рідкісною
і
схоже,
подією.
двоє
завжди
їхні
готова
ваших
можуть
пропрацювали
з
Припустімо,
вам
ними
характери.
допомогти,
колег,
однак
які
досить
вами
працюють
допомогти
багато
Адель
перед
на
років
і
нього
мали
розважлива
неабияким
і
фахівцем
у вашій справі її не назвеш. Браян зазвичай не такий приємний
і доброзичливий, як Адель, проте в деяких випадках він не шкодує
ні свого часу, ні порад. До кого з них ви звернетеся?
Розгляньмо два можливі погляди на це рішення:
Існує
вибір
між
двома
варіантами.
Адель
майже
напевно
допоможе; спілкування з Браяном, швидше за все, не дасть
позитивного
результат
результату,
буде
надмірної
дуже
ваги
з
і
є
лише
хороший.
огляду
на
дуже
Рідкісній
ефект
малий
події
шанс,
буде
можливості,
що
надано
і
вибір
зупиниться на Браяні.
Існує вибір між вашими загальними враженнями про Адель
і
Браяна.
сукупно
Ваш
позитивний
вплинув
на
і
ваше
негативний
уявлення
досвід
про
контактів
їхню
звичну
поведінку. Якщо лише рідкісні події не такі виняткові, що
спадають
на
думку
окремо
(якось
Браян
образив
колегу,
який попросив його про допомогу), норма їхньої поведінки
буде
викривлена
типовими
і
нещодавніми
фактами
на користь Адель.
Для двосистемного розуму друга інтерпретація видається суттєво
переконливішою.
Система
1
створює
узагальнені
образи
Адель
та Браяна, які включають у себе емоційне ставлення і тенденцію
до
зближення
звернутися
по
чи
уникнення.
пораду,
Щоб
потрібно
визначити,
тільки
до
порівняти
кого
ці
з
них
тенденції.
Рідкісній події не буде надано надмірної ваги, якщо лише вона
явно не спадає вам на думку. Цю ідею можна застосувати і до
експериментів з вибором на підставі досвіду. З огляду на те, що
в
них
кожна
періодично
з
відстежують
кнопок
набуває
результати
певних
дій
«індивідуальності»,
і
рішень,
за
якою
закріплюються певні емоційні реакції.
Наразі, коли вже минуло багато років, відколи сформульовано
теорію перспектив, нам простіше зрозуміти умови, в яких рідкісні
події
ігноруються
або
отримують
більшої
ваги.
Імовірність
рідкісної події (часто, але не завжди) буде переоцінено з огляду
на помилку підтвердження в роботі пам’яті. Коли ви думатимете
про цю подію, то намагатиметеся подумки її відтворити. Рідкісній
події
буде
надано
надмірної
ваги,
якщо
вона
приверне
до
себе
особливу увагу. Особлива увага гарантована, якщо перспективи
описано недвозначно («99 %-й шанс виграти 1000 доларів і 1 %-й
шанс
не
виграти
нічого»).
Нав’язлива
тривога
(автобус
у Єрусалимі), яскравий образ (троянди), чітке представлення (1
із 1000) і конкретне нагадування (як під час вибору на підставі
опису) — усе це сприяє наданню події надмірної ваги. А там, де
переоцінка події відсутня, не буде й нехтування цією подією. Що
стосується рідкісних імовірностей, то наш розум не призначений
для
їх
належного
можуть
опрацювання.
очікувати
ще
нікому
Для
не
жителів
відомі
планети,
події,
це,
на
яких
очевидно,
невтішна звістка.
Розмови про рідкісні події
«Цунамі — велика рідкість навіть у Японії, але образ такий яскравий
і переконливий, що туристи схильні переоцінювати ймовірність їх утворення».
«Це замкнене коло нам знайоме. Усе починається з перебільшення проблеми
і надання їй надмірної ваги, а закінчується її ігноруванням».
«Нам не слід зациклюватися на одному можливому результаті, інакше ми
переоцінимо його ймовірність. Краще визначімо конкретні альтернативи так, щоб
сумарна ймовірність становила 100 %».
«Вони хочуть змусити людей хвилюватися через ризик. Ось чому вони описують
його як 1 смерть на 1000. Вони розраховують на ефект зневаги знаменником».
41 У двопартійній системі США, починаючи із 14-го президента Франкліна Пірса,
який
обійняв
посаду
в
1857
році,
президенти
були
або
демократами,
або
республіканцями, тобто ймовірність перемоги представника незалежної партії у США
вкрай мала. — Прим. пер.
42 Схильність фокусуватися на легко пізнаваних рисах і характеристиках об’єкта. —
Прим. ред.
РОЗДІЛ 31. ПОЛІТИКА РИЗИКІВ
У
явіть, що ви зіткнулися з двома корелятивними рішеннями.
Спочатку вивчіть обидва, а потім зробіть свій вибір.
Рішення І. Оберіть між:
А) гарантованим виграшем 240 доларів;
Б) 25 %-м шансом виграти 1000 доларів та 75 %-м шансом не виграти нічого.
Рішення ІІ. Оберіть між:
В) гарантованою втратою 750 доларів;
Г) 75 %-м шансом втратити 1000 доларів і 25 %-м шансом не втратити нічого.
Ця пара альтернативних завдань обіймає важливе місце в теорії
перспектив і відкриває для нас те, чого ми раніше не знали про
раціональність.
завдань,
та
Коли
пункти,
в
«гарантовану
відштовхнули
ви
вперше
яких
ішлося
втрату»
(ІІ).
ознайомлювалися
про
вас
Емоційна
з
умовами
«гарантований
виграш»
або
оцінка
привабили
(І),
гарантованого
або
виграшу
та гарантованої втрати — це автоматична реакція Системи 1, що
неминуче виникає перед більш трудомістким (і необов’язковим)
підрахунком
очікуваних
цінностей
двох
ігор
(отримання
250 доларів чи втрати 750 доларів відповідно). Вибір більшості
людей збігається з уподобаннями Системи 1 — швидше А, ніж Б,
і
швидше
Г,
ніж
В.
Як
і
в
багатьох
інших
випадках
під
час
здійснення вибору із середньою або високою ймовірністю, люди
схильні
уникати
ризиків,
якщо
йдеться
про
прибуток,
і погоджуються на ризик, якщо йдеться про потенційні втрати.
У
нашому
учасників
з
Амосом
обрали
експерименті
варіант
А,
з
цими
ухвалюючи
завданнями
рішення
І,
і
73
варіант
%
Г,
ухвалюючи рішення ІІ. Комбінації Б і В віддали перевагу лише 3 %
респондентів.
Я попросив вас розглянути обидві альтернативи, перш ніж ви
здійсните перший вибір, і, швидше за все, ви так і вчинили. Однак
дечого
ви
точно
не
зробили
—
не
розрахували
можливих
результатів чотирьох комбінацій альтернативних варіантів (А і В,
А і Г, Б і В, Б і Г), щоб визначити поєднання, яке вам сподобалося
найбільше. Ви розподілили переваги для двох завдань інтуїтивно,
і
немає
жодних
причин
очікувати,
що
це
може
загрожувати
неприємностями. Крім того, поєднання двох завдань із ухвалення
рішень потребує трудомістких обчислень на папері. Звичайно, ви
вирішили до цього не вдаватися. Розгляньмо тепер інше завдання
на здійснення вибору:
АГ) 25 %-й шанс виграти 240 доларів і 75 %-й шанс втратити 760 доларів;
БВ) 25 %-й шанс виграти 250 доларів і 75 %-й шанс втратити 750 доларів.
Тепер
обрати
попереднім
перевагу
неважко.
(цей
однієї
Варіант
спеціальний
з
альтернатив).
БВ
виразно
домінує
термін
відображає
Ви
знаєте,
вже
над
безперечну
що
йтиме
далі.
Домінантний варіант АГ — це, по суті, поєднання двох відкинутих
альтернатив із першої пари завдань на ухвалення рішення: його
вибрав
лише
1
Програшному
%
опитаних
варіантові
у
БВ
початковому
перевагу
експерименті.
віддали
73
%
321
респондентів
.
Широкий чи вузький?
Наведене вище завдання надає нам багато цікавої інформації про
межі
людської
побачити
раціональності.
логічну
недосяжного
Насамперед
послідовність
міражу.
воно
людських
Погляньте
ще
раз
допомагає
прагнень
на
до
останній,
найпростіший пункт завдання. Чи уявляли ви, що таку очевидну
проблему
вибору
можна
розкласти
на
дві
проблеми,
що
спонукатимуть більшість людей обрати найгірший із варіантів?
Зазвичай
так
і
відбувається:
кожен
простий
вибір,
сформульований у термінах «прибуток/збиток», можна безліччю
способів
розкласти
на
складники
й
одержати
здебільшого
суперечливі переваги.
Приклад
також
засвідчує,
що
неприйняття
ризику
в
умовах
пошуку вигоди і прагнення до ризику в умовах потенційних втрат
дорого
нам
обходиться.
Таке
ставлення
спонукає
вас
переплачувати, щоб домогтися гарантованого прибутку і не брати
участі
в
грі.
Це
також
змушує
нас
переплачувати
(очікувану
цінність) для того, щоб виключити гарантовані програші. В обох
випадках оплата надходить з однієї кишені, а коли ви стикаєтеся
одночасно з обома проблемами, такі суперечливі позиції навряд
чи дадуть оптимальний результат.
Існують два способи тлумачення рішень І і ІІ:
• вузькі рамки: послідовність двох простих рішень, розглянутих
окремо;
• широкі рамки: одне вичерпне рішення з чотирма варіантами
вибору.
У
цьому
випадку
широкі
рамки
напевне
переважають
над
вузькими. Це буде кращим (чи принаймні не гіршим) методом
у
кожному
випадку,
коли
необхідно
розглянути
сукупно
кілька
рішень. Уявіть собі довший список із 5 простих (бінарних) рішень
для
одночасного
обмірковування.
Широкі
(всеосяжні)
рамки
охоплюють одиночний вибір із 32 варіантів. Вузькі рамки дають
послідовність із 5 простих виборів. Послідовність із 5 виборів буде
однією
з
32
з
альтернатив
варіантів.
Раціональний
Чи
так
широких
краще?
суб’єкт,
рамок,
Можливо,
звичайно,
що
хоча
вибере
й
складаються
малоймовірно.
широкі
рамки,
але
людина за своєю природою мислить вузько.
Як
ілюструє
недосяжний
цей
для
приклад,
нашого
ідеал
обмеженого
логічної
розуму.
послідовності
Ми
чутливі
до
WYSIATI і вкрай неохоче докладаємо наших розумових зусиль до
різних
в
міру
завдань,
появи
а
тому
зрештою
проблем,
навіть
схильні
якщо
ухвалювати
нас
рішення
спеціально
вчать
розглядати їх сукупно. Ми не маємо ані схильності, ані розумових
ресурсів, щоб підтримувати постійність наших преференцій; ми
не в змозі в якийсь чудесний спосіб створити когерентний набір
результатів — на кшталт моделей із раціональними агентами, —
яким ми віддаватимемо перевагу.
Завдання Самуельсона
Пол Самуельсон, один із найвидатніших економістів ХХ століття,
якось запитав свого друга, чи погодився б той зіграти з ним у гру
«кинь монетку» за умови, що можна програти 100 доларів або ж
виграти 200. Друг відповів: «Я не робитиму ставки, бо радість від
виграшу 200 доларів не переважить смутку від втрати 100 доларів.
Але
я
пристану
зробити
100
винятком
на
таких
твою
пропозицію,
ставок».
дослідників
якщо
Будь-хто,
теорії
і
ви
ухвалення
ти
дозволиш
також
мені
(звичайно,
рішень),
погодився
за
б
з інтуїтивною думкою друга Самуельсона про те, що багаторазові
спроби у вигідній, проте ризикованій грі, знижують суб’єктивний
ризик. Самуельсона зацікавила відповідь друга, і він вирішив її
проаналізувати. Він довів, що в деяких специфічних обставинах
максимізатор
корисності,
який
відмовляється
від
однієї
гри,
повинен відмовитися і від багатьох ігор.
Цікаво,
що
Самуельсона
обґрунтований
не
доказ
раціональності,
веде
то
не
до
збентежило
висновку,
напевне
що
який
здоровому
його
цілком
суперечить,
глузду:
якщо
пропозиція
зіграти сто ігор така спокуслива, що жодна людина її не відкине.
Метью
Рабін
і
Річард
Талер
помітили,
що
«статистично
в
ста
спробах гри з рівними шансами програти 100 доларів або виграти
200
доларів
очікувана
сума
коштів,
які
підлягає
поверненню,
дорівнюватиме 5 тис. доларів із шансом лише 1/2300 втратити
якусь суму і з шансом 1/62 000 програти понад 1 тис. доларів».
Сенс
їхнього
корисності
твердження
сумісна
з
полягає
таким
в
тому,
нерозумним
що,
якщо
рішенням
теорія
віддати
перевагу відмові від гри за будь-яких обставин, то вона навряд чи
придатна
не
для
бачив
опису
доказів
моделі
Рабіна,
раціонального
що
стосуються
вибору.
Самуельсон
абсурдних
наслідків
сильного неприйняття втрат в іграх з малими ставками, але вони
навряд
чи
його
припустити,
здивували
що
відмова
б.
Сама
від
лише
подарунка
його
долі
готовність
може
бути
раціональною, доводить потужний вплив раціональної моделі.
Припустімо,
що
дуже
проста
функція
цінності
описує
преференції приятеля Самуельсона (назвемо його Семом). Щоб
висловити
своє
неприйняття
втрат,
Сем
спочатку
переписує
умови гри, помножуючи при цьому кожну втрату на два. Потім
він
обчислює
результати
очікувану
для
одного,
цінність
двох
і
переписаної
трьох
ставки.
підкидань
Наведемо
монети.
Вони
досить інформативні, але напевно вас неабияк здивують:
Очікувана
цінність
Один
кидок
(50 % втрати 100 доларів; 50 % виграшу 200 доларів)
50
Втрати
(50 % втрати 200 доларів; 50 % виграшу 200 доларів)
подвоїлися
0
Два кидки (25 % втрати 200 доларів; 50 % виграшу 100 доларів; 25 %
виграшу 400 доларів)
100
Втрати
(25 % втрати 400 доларів; 50 % виграшу 100 доларів; 25 %
подвоїлися виграшу 400 доларів)
50
Три кидки (12,5 % втрати 300 доларів; 37,5 % виграшу 0 доларів; 37,5 %
виграшу 300 доларів; 12,5 % виграшу 600 доларів)
150
Втрати
(12,5 % втрати 600 доларів; 37,5 % виграшу 0 доларів; 37,5 %
подвоїлися виграшу 300 доларів; 12,5 % виграшу 600 доларів)
112,5
З
таблиці
видно,
що
очікувана
цінність
гри
—
50.
Проте
один
кидок Сему нічого не приносить, бо він засмутиться від втрати
долара вдвічі дужче, ніж буде задоволений, якщо виграє долар.
Після
того,
як
Сем
змінив
умови
гри,
щоб
відобразити
своє
неприйняття втрат, виявилося, що цінність гри впала до нуля.
Розгляньмо
тепер
ситуацію
з
двома
підкиданнями
монети.
Шанси програти знизилися до 25 %. Два екстремальні значення
(втрата 200 і виграш 400 доларів) за цінністю урівноважують одне
одного
—
вони
рівноймовірні,
а
вага
втрат
вдвічі
більша
за
виграш. Проте середній варіант (одна втрата, один виграш) дає
позитивний
Тепер
ви
результат,
можете
тому
сукупна
переконатися
в
гра
приносить
невигідності
прибуток.
встановлення
вузьких рамок і в статистичній магії сукупної гри. Ми маємо дві
вигідні гри, кожна з яких окремо не приносить Сему нічого, і від
пропозиції
Однак
у
зіграти
в
сукупності
них
окремо
обидві
гри
він
обидва
напевно
рази
відмовиться.
дадуть
50
доларів
прибутку!
Ще краще, коли об’єднують три гри. Екстремальні результати,
як
і
раніше,
нейтралізують
один
одного,
але
тепер
вони
менш
значущі. Підкидання монети втретє, неприбуткове саме по собі,
додає до загальної суми виграшу 62,5 долари! До того часу, як Сем
замовляє
п’ять
ігор,
очікувана
цінність
пропозиції
зростає
до
250 доларів, імовірність програшу становить 18,75 %, а грошовий
еквівалент гри — 203,125 долара. Важливо, що уникнення втрат
з боку Сема не слабшає впродовж усіх ігор. Проте підсумовування
виграшних ігор швидко знижує ймовірність втрати і, відповідно,
послаблює вплив уникнення втрат на преференції гравця.
Я
заздалегідь
підготував
для
Сема
невеличку
нотацію
на випадок, якщо він відмовиться від разової вигідної гри, і для
вас, якщо ви схильні до такого ж нерозумного уникнення втрат:
Мені зрозуміле ваше небажання програвати, але воно коштує вам чимало.
Поміркуйте над такими питаннями: хіба ви вже на смертному одрі? Хіба вам
востаннє в житті пропонують зіграти на удачу? Звісно, вам навряд чи ще раз
запропонують саме таку гру, але у вас ще буде чимало різних нагод спробувати
щастя в інший спосіб, зробивши невелику (порівняно з вашим статком) ставку. Ви
зміцните своє фінансове становище, якщо розглядатимете кожну таку гру як
частину сукупності малих ігор та повторюватимете мантру, яка значно наблизить
вас до економічної раціональності: колись виграєш, а колись і програєш. Головна
мета цієї мантри — допомогти вам опанувати емоції в разі програшу. Якщо ви
вірите в її дієвість, то згадуйте її щоразу, коли вирішуєте, чи варто йти на невеликий
ризик із позитивною очікуваною цінністю. Використовуючи цю мантру, пам’ятайте
такі застереження:
• Вона працює, коли ігри справді незалежні одна від одної. Це не стосується
множинних інвестицій у ту саму галузь, що всі як одна можуть закінчитися
невдачею.
• Вона працює лише тоді, коли можлива втрата не змушує вас непокоїтися за всі
ваші статки. Якщо програш стане сигналом того, що вашому економічному
майбутньому щось загрожує, будьте пильні!
• Її не слід застосовувати до непевних справ з украй малими шансами
на перемогу.
Якщо ви достатньою мірою опанували емоційну самодисципліну, якої вимагають
ці правила, то надалі не станете розглядати малу гру як окремий, ізольований
випадок і не злякаєтеся втрати — навіть на смертному одрі.
Цією
порадою
реалістична.
не
так
Досвідчені
важко
скористатися
трейдери
на
—
фінансових
вона
цілком
ринках
щодня
живуть відповідно до цих настанов, сховавшись від болю втрат за
надійним
щитом
—
принципом
широких
рамок.
Як
ми
вже
зазначали раніше, тепер нам відомо, що учасників експериментів
можна майже повністю зцілити від прагнення уникати втрат (у
конкретному
контексті),
спонукаючи
їх
«мислити
як
трейдер»:
продавці бейсбольних карток із таким досвідом менше піддаються
ефекту володіння порівняно із новачками. Студенти ухвалювали
ризиковані рішення (погодитися на гру, в якій можна втратити
гроші, чи відмовитися від неї) залежно від настанов. Якщо були
встановлені вузькі рамки, їм пропонували «обмірковувати кожне
рішення так, неначе воно єдине» і змиритися зі своїми емоціями.
Настанови,
за
умови
встановлення
широких
рамок,
включали
фрази:
«уявіть
собі,
що
ви
трейдер»,
«ви
робите
це
весь
час»
та «вважайте це одним із багатьох фінансових рішень, які сукупно
становлять
якийсь
інвестиційний
портфель».
Експериментатори
оцінювали емоційні реакції респондентів на виграші і програші
шляхом
вимірювання
електричної
фізіологічних
провідності
шкіри,
параметрів,
що
зокрема
застосовується
зміни
під
час
перевірки на детекторі брехні. Як і передбачалося, встановлення
широких
рамок
приглушує
емоційну
реакцію
на
втрати
і підвищує готовність до прийняття ризиків.
Поєднання
прокляття,
можуть
уникнення
що
його
дорого
уникнути,
встановлення
знизивши
дуже
широких
частоту
втрат
і
«вузькорамкового»
коштує.
якщо
Індивідуальні
набувають
рамок:
перевірок,
погляду
зберегти
наскільки
інвестори
емоційних
час
і
вигод
нерви
вдалими
—
є
від
можна,
інвестиції.
Відстеження щоденних коливань ринку — нерентабельне заняття,
адже
прикрість
задоволення
від
від
незначних,
настільки
ж
але
частих
частих
втрат
доходів.
перевершує
Для
приватного
інвестора однієї перевірки на квартал цілком достатньо, а може
й
навіть
забагато.
підсумків
й
роботи
підвищує
Свідома
не
якість
лише
відмова
покращує
рішень
та
від
з’ясування
емоційну
результатів
проміжних
якісь
життя,
діяльності.
але
Типова
короткострокова реакція на погані звістки полягає в посиленні
неприйняття втрат. Інвестори, які отримують зворотну реакцію
сукупно,
за
більш
неприємності
і
тривалий
зрештою
період,
рідше
збагачуються.
відчувають
Ваше
прагнення
подібні
марно
чіпати портфель інвестицій зменшиться, якщо ви не знатимете, як
ідуть справи на біржі кожного конкретного дня (тижня або навіть
місяця).
Непохитне
кількох
періодів
«фіксацією»
—
рішення
(в
не
міняти
інвестиційному
своєрідним
своєї
позиції
бізнесі
«замиканням»)
це
впродовж
називається
суттєво
покращує
322
фінансові показники
.
Політика ризиків
Люди, що ухвалюють рішення в межах вузьких рамок, визначають
свої
преференції
вибором.
Їхнє
щоразу,
життя
коли
могла
б
стикаються
суттєво
з
ризикованим
полегшити
наявність
політики
ризику,
виникнення
відомі
яку
варто
відповідної
всім:
«коли
максимально
було
проблеми.
купуєш
можливу
б
застосовувати
Приклади
страховий
франшизу»
політики
поліс,
та
в
завжди
«ніколи
разі
ризиків
вибирай
не
купуй
розширеної гарантії». Політика ризиків передбачає встановлення
широких рамок. В описаних прикладах страхування очікуваними
є
рідкісні
випадки
незастрахованого
здатності
самою
втрати
продукту.
знизити
думкою
або
або
про
Головне
усунути
те,
всієї
що
франшизи,
питання
прикрість
обрана
від
вами
або
псування
стосується
випадкової
політика
вашої
шкоди
ризиків
у довгостроковій перспективі майже напевно принесе фінансові
вигоди.
Політика
ризиків,
яка
накопичує
рішення,
аналогічна
описаному вище погляду ззовні в питаннях планування. Погляд
іззовні зміщує увагу з обставин конкретної ситуації на статистику
результатів у подібних ситуаціях. Політика ризиків — це, по суті,
ті
широкі
рамки,
які
включають
особливо
ризикований
вибір
у низці схожих виборів.
Погляд іззовні і політика ризиків — дієві засоби від двох різних
помилок,
що
оптимізму,
впливають
на
зумовленого
обережності,
викликаної
чимало
різних
помилкою
рішень:
надмірного
планування,
прагненням
уникнути
та
зайвої
ризику.
Ці
два
упередження протистоять одне одному. Перебільшений оптимізм
вберігає
впливу
окремих
індивідів
уникнення
наслідків
загалом
втрат,
для
різні
який,
самовпевненого
непоганий
та
зі
організації
свого
оптимізму.
тих,
хто
боку,
Підсумок
ухвалює
від
нищівного
захищає
цієї
рішення.
їх
від
боротьби
Оптимісти
вважають, що ухвалені ними рішення більш розважливі, ніж вони
є насправді, а ті, хто уникають ризику, відкидають маргінальні
пропозиції, які в іншому випадку могли б прийняти. Звичайно,
немає
жодної
гарантії,
що
ці
два
упередження
врівноважують
одне одного в кожній конкретній ситуації. Якщо організація має
можливість позбутися зайвого оптимізму та уникнути втрат, то
нею
варто
скористатися.
Метою
має
бути
поєднання
погляду
ззовні і політики ризиків.
Річард
Талер
описує
дискусію
про
ухвалення
рішень
з керівниками 25 підрозділів великої корпорації. Він попросив їх
обміркувати
ризиковану
оборудку,
в
якій
вони
з
рівними
ймовірностями могли б або втратити великий обсяг капіталу, або
подвоїти
його.
ризиковану
гру.
Жоден
Потім
з
управлінців
Талер
звернувся
не
до
наважився
директора
на
таку
компанії,
присутнього на експерименті, і спитав його думку. Директор без
вагань відповів: «Я хотів би, щоб вони всі ризикнули». У контексті
тієї розмови для керівника було природно встановлювати широкі
рамки, які об’єднали всі 25 ставок. Як і Сем, який мав сто разів
кинути
монету,
директор
міг
розраховувати
на
статистичне
групування, що дозволяє нівелювати загальний ризик.
Розмови про політику ризиків
«Скажи їй, щоб думала як трейдер! Іноді виграєш, а іноді — програєш».
«Я вирішив оцінювати свій інвестиційний портфель лише раз на квартал.
Я схильний уникати втрат, і коли щодня спостерігаю за коливанням ринкових цін, то
не в змозі ухвалювати розважливі рішення».
«Вони ніколи не купують розширених гарантій. Це їхня політика ризиків».
«Кожен із наших керівників схильний уникати втрат у своїй галузі. Це природно,
але зрештою організація ризикує недостатньо».
РОЗДІЛ 32. ВЕДЕННЯ РАХУНКІВ
З
а
винятком
найбідніших,
для
кого
прибуток
дорівнює
мінімуму, необхідному для виживання, прагнення більшого
прибутку
чинники.
Як
мільярд,
так
проекту,
що
еквівалент
необов’язково
для
і
для
мільярдера,
учасника
прагне
позиції
заохочення
й
мотивують
шкалі
покарання,
заробляє
додатковий
самоповаги
обіцянки
і
економічні
свій
експериментального
отримати
на
який
лише
економічного
долар,
й
черговий
гроші
успішності.
загрози
існують
у
—
це
Усі
ці
нашій
голові. Ми ретельно ведемо їх облік. Вони, як і відповідні засоби
заохочення
в
суспільстві,
формують
наші
преференції
та мотивують наші дії. З огляду на це, ми не схильні відмовлятися
від
невигідної
справи,
якщо
це
стане
визнанням
поразки;
ми
упереджені щодо дій, про які можемо згодом пошкодувати, і чітко,
хоча й позірно, розмежовуємо невиконання та вчинення дії, бо
почуття
у
відповідальності
другому.
Валюта
вищої
в
одному
міри
випадку
заохочення
чи
сильніше,
покарання
ніж
часто
виражається в емоціях, набуває форми внутрішньої уявної угоди
із самим собою, що неминуче призводить до конфлікту інтересів
у випадках, коли людина діє як агент від мені якоїсь організації.
Мисленнєві рахунки
Річарда
Талера
бухгалтерії
багато
та
років
захоплювали
мисленнєвими
аналогії
рахунками,
між
світом
якими
ми
послуговуємося для організації та управління нашим життям, що
дає
нам
іноді
Мисленнєві
безглузді,
рахунки
а
іноді
бувають
й
вельми
різних
видів.
корисні
Ми
результати.
зберігаємо
наші
гроші на різних рахунках — іноді фізичних, а іноді — лише уявномисленнєвих.
ощадний
на
У
нас
рахунок,
непередбачені
рахунків,
якими
є
кошти
поточні
заощадження
медичні
ми
на
витрати.
готові
на
витрати,
навчання
Існує
чітка
користуватися
для
загальний
дітей
чи
ієрархія
цих
задоволення
поточних
потреб.
самоконтролю:
Ми
використовуємо
наприклад,
коли
рахунки
складаємо
з
метою
домашній
бюджет,
обмежуємо себе в щоденній кількості чашок кави або виділяємо
більше часу на заняття спортом. Іноді за самоконтроль доводиться
платити
—
водночас
якщо
маємо
кладемо
борг
по
гроші
на
кредитній
ощадний
картці.
рахунок,
Екон,
як
але
модель
раціонального агента, не вдається до мисленнєвих рахунків: він
бачить
усеохопну
зовнішніх
рахунок
вони
картину
заохочувальних
—
це
результатів
стимулів.
своєрідний
контролюють
всіх
спосіб
ситуацію
Для
і
діє
гуманів
встановлення
й
відповідно
керують
мисленнєвий
вузьких
нею
до
за
рамок;
допомогою
обмеженого розуму.
Мисленнєві рахунки широко використовуються майже всюди.
Пригадайте, що професійний гольфіст краще влучає в лунку, коли
намагається
уникнути
зробити
висновок,
рахунок
для
рахунок
для
Талер
що
кожної
боґі,
кращі
лунки,
успішності
наводить
в
а
а
всієї
одній
зі
не
виконати
гольфісти
не
берді.
«відкривають»
підтримують
партії.
своїх
Ми
лише
Іронічний
ранніх
можемо
окремий
загальний
приклад,
статей,
—
який
найкраща
ілюстрація того, як мисленнєві рахунки впливають на поведінку:
Два пристрасні вболівальники збираються подолати понад 60 км, щоб подивитися
баскетбольний матч. Один із них уже купив собі квиток; другий лише збирався це
зробити, коли отримав квиток у подарунок від свого друга. У день гри оголосили
про можливу хуртовину. Хто з цих двох уболівальників більш схильний ризикнути
й потрапити в завірюху, щоб подивитися гру?
Відповідь спадає на думку негайно: ми знаємо, що вболівальник,
який
заплатив
за
свій
квиток,
швидше
ризикне
поїхати.
Мисленнєвий рахунок може це пояснити. Ми припускаємо, що
обидва
фани
подивитися.
із
відкрили
рахунок
Пропустити
негативним
балансом.
матч
на
—
Незалежно
гру,
яку
означає
від
того,
сподіваються
закрити
в
який
рахунок
спосіб
їм
дістався квиток, обидва будуть розчаровані, але в більшому мінусі
напевне опиниться той, хто заплатив за квиток і тепер ризикує
залишитись і без грошей, і без гри. Через те, що зостатися вдома
для цієї людини — гірший варіант, саме вона має більше стимулів
323
подивитися матч і швидше вирушить у заметіль
розрахунки
емоційного
балансу,
а
їх
Система
. Це і є уявні
1
виконує
без
зайвих роздумів.
Стандартна
економічна
теорія
не
визнає
емоцій,
які
люди
пов’язують зі станом свого мисленнєвого рахунку. Екон розуміє,
що за квиток уже сплачено і грошей повернути не можна. Вартість
квитка «втрачено», й екону байдуже, купив він його чи отримав
від друга (якщо екони взагалі мають друзів). Для реалізації такої
раціональної
поведінки
Система
2
повинна
бути
свідома
гіпотетичної можливості: «Чи погодився б я, як і раніше, їхати
в заметіль, якби квиток дістався мені від якогось друга задарма?».
Поставити
таке
складне
питання
може
лише
активний
і
дуже
дисциплінований розум.
Схожа помилка чатує і на індивідуальних інвесторів, коли вони
продають акції зі свого інвестиційного портфеля:
Вам потрібні гроші, щоб оплатити весілля вашої дочки, тож вам доведеться продати
частину акцій. Ви пам’ятаєте, скільки заплатили за кожну акцію, і можете визначити,
які з них — «переможці» і нині коштують більше, ніж ви за них заплатили, а які —
«лузери». Серед акцій, якими ви володієте, цінні папери «Блуберрі Тайлз» — це
«переможці»; якщо ви продасте їх сьогодні, то отримаєте 5000 доларів прибутку.
Таку саму суму ви інвестували в акції «Тіффані моторз», які зараз коштують
на 5000 доларів менше, ніж ви за них заплатили. Ціна на акції обох компаній
залишається стабільною впродовж останніх тижнів. Які акції ви, швидше за все,
продасте?
Переконливе формулювання цього вибору таке: «Я можу закрити
рахунок
“Блуберрі
інвесторові.
Тайлз”
Інший
і
записати
варіант:
я
можу
собі
зірочку
закрити
як
успішному
рахунок
“Тіффані
моторз” і записати собі невдачу. Як мені краще вчинити?». Якщо
питання
формулюється
приємність
чи
як
заподіяти
вибір
собі
між
варіантами
шкоду,
ви
майже
зробити
собі
однозначно
продасте «Блуберрі Тайлз» і пишатиметеся тим, який ви вправний
інвестор.
Як
підтвердили
і
слід
було
очікувати,
приголомшливу
фінансові
перевагу
в
дослідження
продаванні
саме
«переможців», а не «лузерів», і ця помилка отримала непрозору
324
назву «ефект диспозиції»
Ефект
рамок,
диспозиції
або
вузького
—
.
окремий
фреймінгу.
випадок
Інвестор
встановлення
відкриває
вузьких
рахунок
для
кожної акції, яку він придбав, і, відповідно, хоче закрити кожен
рахунок у плюсі. Раціональний агент мав би загальне уявлення
про свій інвестиційний портфель, і тому продавав би ті акції, які
нічого
не
принесуть
у
майбутньому;
він
не
зважав
би
на
те,
«переможці» вони чи «лузери». Амос розповів мені, що якось один
фінансовий консультант попросив його скласти список усіх його
акцій і зазначити ціну, за яку він придбав кожну з них. Коли Амос
спокійно запитав у нього: «А хіба це важливо?» — консультант
подивився на нього з подивом. Він, здається, завжди вважав, що
слід враховувати стан уявного рахунку.
Здогад
Амоса
у
випадку
із
фінансовим
консультантом
був,
очевидно, правильний, проте він помилявся в тому, що відкидав
купівельну ціну як нерелевантну. Ціна покупки має значення, і її
слід
ураховувати
помилка,
навіть
адже
на
еконам.
питання
Ефект
диспозиції
продавати
—
дорога
«переможців»
чи
«переможених» існує чітка відповідь, і не можна стверджувати, що
вона
не
має
значення.
добробутом,
ніж
«лузера»
«Тіффані
—
«Блуберрі
ваші
вашими
Тайлз».
оподаткування
елементарний
продаж
факт
американським
Моторз»
потужний
а
ви
більше
емоціями
Принаймні
—
податки,
Якщо
і
в
цю
хвилину,
притримаєте
Сполучених
стимул:
і
життя
визначає
своїм
продасте
«переможця»
знижує
збільшує.
справді
Цей
відомий
рішення
—
політика
«лузерів»
їх
їхні
то
Штатах
продаж
«переможців»
фінансового
інвесторам
в
переймаєтеся
усім
впродовж
одного місяця на рік: інвестори продають більше збиткових акцій
у грудні, коли в них у всіх на думці податки. Податкові пільги,
звичайно,
діють
упродовж
усього
року,
але
одинадцять
місяців
уявний рахунок переважає над фінансовим здоровим глуздом. Ще
один
аргумент
проти
продажу
прибуткових
акцій
—
добре
задокументована ринкова аномалія: акції, які нещодавно додали
в ціні, ще деякий час схильні продовжувати зростання. Сумарний
ефект
виявляється
оподаткування
в
разі
значним:
продажу
очікуваний
«Тіффані»,
а
дохід
не
після
«Блуберрі»,
наступного року становитиме 3,4 %. Закриття уявного рахунку
з прибутком приносить задоволення, але вам доведеться за нього
заплатити. Такої помилки екон ніколи не допустив би; досвідчені
інвестори, які використовують свою Систему 2, менше схильні до
325
цієї помилки, ніж новачки
.
Раціональний агент, що ухвалює рішення, зацікавлений тільки
в
майбутніх
наслідках
поточних
інвестицій.
Екони
не
переймаються
Рішення
в
інвестувати
умовах,
коли
помилкою
і
виправдовуванням
додаткові
доступні
ресурси
вигідніші
некомпенсованих
спостерігається
як
у
своїх
в
так
і
у
помилок.
програшний
інвестиції,
витрат,
малих,
попередніх
що
рахунок
називається
коштує
великих
дорого
рішеннях.
Їхати
в заметіль тому, що вже сплатив за квиток, — приклад помилки
некомпенсованих витрат.
Уявіть
50
млн
компанію,
доларів.
окупності
вже
планування.
інвестиції
пропозиція
Зараз
не
вкласти
ті
витратила
відстає
від
райдужні,
для
розмірі
вже
він
такі
Тепер
в
що
як
завершення
60
млн
самі
на
графіка,
були
на
проекту
доларів.
гроші
в
якийсь
а
прогнози
початковій
потрібні
Існує
новий
проект
його
стадії
додаткові
альтернативна
проект,
який
зараз
здається таким, що окупиться швидше і зможе принести більше
прибутку. Що робитиме компанія? Занадто вже часто компанія,
засмучена некомпенсованими витратами, «виїжджає в завірюху»
та
продовжує
змиритися
з
програшем.
викидати
гроші
приниженням
Ця
ситуація
чотирискладової
схеми
гарантованою
на
від
вітер
закриття
стосується
(с.
втратою
314),
і
замість
рахунку
верхньої
в
того,
якій
з
дорогим
правої
чарунки
слід
невигідною
щоб
вибрати
грою,
якій
між
часто
й нерозважливо віддають перевагу.
Зациклена
з
позиції
фірми,
директора,
проекту
прив’язаність
що
проте
невдалої
необов’язково
відповідає
заплямує
до
за
ділову
з
спроби
погляду
провальний
репутацію
помилкова
виконавчого
проект.
керівника,
Відмова
тож
у
від
його
особистих інтересах, мабуть, краще продовжувати ризикувати за
кошти організації в надії повернути початкові інвестицій — або
принаймні відтягти день розплати. За наявності некомпенсованих
витрат
мотивація
компанії
та
«проблеми
акціонерів,
агента».
конфліктами,
дотримується
Члени
її
виконавчого
і
це
Правління
тому
вихідного
правління
а
директора
рішення
необов’язково
відомий
фірм
часто
йде
і
не
приклад
добре
змінюють
хоче
вважають,
врозріз
з
метою
так
званої
знайомі
з
керівника,
скорочувати
що
новий
такими
який
збитки.
керівник
більш компетентний, ніж той, кого він замінює на посаді. Однак
вони точно знають, що нового менеджера не обтяжує той самий
мисленнєвий
на
рахунок,
некомпенсовані
і
тому
витрати
йому
минулих
буде
легше
інвестицій
не
під
зважати
час
оцінки
поточних можливостей.
Помилка
некомпенсованих
витрат
змушує
людину
занадто
довго терпіти погану роботу, невдалий шлюб і безперспективні
дослідницькі
проекти.
Я
часто
спостерігав,
як
молоді
науковці
намагалися врятувати приречений проект, коли їм ліпше було б
його кинути та почати новий. На щастя, дослідження показують,
що
бодай
у
Помилку
деяких
контекстах
некомпенсованих
цю
помилку
витрат
можна
326
подолати
викладають
на
.
курсах
економіки та бізнесу — і, очевидно, з непоганими результатами:
існують
свідчення
того,
що
випускники
цих
спеціальностей
охочіше за решту полишають програшні проекти.
Жалкування
Жалкування — це емоція і водночас покарання, якому ми себе
піддаємо.
на
Страх
ухвалене
пошкодувати
нами
рішення
через
щось
(загальновідоме
часто
«Не
впливає
роби
цього,
бо
пошкодуєш!»), і, власне, саме відчуття жалю знайоме нам усім.
Цей емоційний стан добре описали два нідерландські психологи,
які зауважили, що жалкування «супроводжується відчуттям, що ти
мав обміркувати все краще, гнітючим відчуттям, думками про той
недогляд
і
втрачені
можливості,
схильністю
кусати
собі
лікті
й бажанням виправити помилку, а також прагненням повернути
327
час назад й отримати другий шанс»
. Коли ви сильно про щось
шкодуєте, вам легше уявити не те, що ви зробили насправді, а те,
що мали б зробити.
Жалкування
породжуваних
авіакатастрофи
мало
бути»
момент,
їх
вилетіти
на
одна
за
в
нормальний
з
так
званих
альтернативами
поширюються
тому
літаку,
пересадили
проникливі
скасувати
—
день
до
історії
уяві.
світ
на
про
вони
купили
цей
рейс
з
але
Асоціативна
мусили
незвичайні
пам’ять
правила.
квиток
іншого,
вони
відкласти
події
зберігає
Незвичайна
емоцій»,
Після
пасажирів,
бо
цього,
його
реальності.
історії
об’єднують
та
до
«контрфактичних
—
кожної
яких
в
останній
планували
виліт.
їх
Ці
легше
уявлення
подія
«не
про
привертає
увагу й активує ідею про подію, яка була б нормальною за тих
самих обставин.
Щоб оцінити зв’язок між жалем та нормальністю, розгляньмо
328
таку історію
:
Містер Браун майже ніколи не бере попутників на дорозі. Учора він узяв
попутника, який його пограбував.
Містер Сміт часто бере попутників на дорозі. Учора він узяв попутника, який його
пограбував.
Хто з них шкодуватиме більше через таку прикру подію?
Результати не стали несподіванкою: 88 % респондентів відповіли,
що містер Браун, 12 % — що містер Сміт.
Жалкування — не те саме, що докір. В інших учасників цього
експерименту питали про інше:
Кого з них сильніше критикуватимуть інші?
Результат: містера Брауна — 23 %, містера Сміта — 77 %.
І жаль, і докір зумовлені порівнянням із нормою, але відповідні
норми
—
різні.
визначаються
шляху
Емоції
їхньою
звичною
трапляються
попутника
людей
—
ті,
незвична
очікують,
що
містера
хто
подія
він
Брауна
та
поведінкою,
подорожує
для
містера
шкодуватиме
про
містера
коли
на
їхньому
автостопом.
Брауна,
свій
і
Сміта
Узяти
більшість
вчинок
дужче.
Водночас критично налаштований спостерігач порівняє дії обох
водіїв
із
загальноприйнятими
нормами
резонної
поведінки
і,
швидше за все, докорятиме містерові Сміту за те, що він зазвичай
наражається
на
невиправданий
329
ризик
.
Нам
так
і
кортить
сказати, що містер Сміт заслужив на таку долю, а містеру Брауну
не пощастило. Проте, швидше за все, картатиме себе саме містер
Браун, бо в цьому випадку він вчинив так, як йому не властиво.
Коли
можуть
люди
ухвалюють
пошкодувати,
і
рішення,
передчуття
вони
цієї
знають,
болісної
що
пізніше
емоції
відіграє
важливу роль у багатьох рішеннях. Інтуїтивні передчуття жалю
напрочуд
одноманітні
й
нав’язливі,
і
це
підтверджують
такі
330
приклади
:
Пол володіє акціями компанії А. Торік він розглядав можливість обміняти їх
на частку в компанії Б, проте вирішив цього не робити. Тепер він дізнався, що його
статки зросли б на 1200 доларів, якби він купив акції компанії Б.
Джордж володів акціями компанії Б. Торік він поміняв їх на частку в компанії А.
Тепер він дізнався, що його статки були б на 1200 доларів більшими, якби він
зберіг акції Б.
Хто з них шкодує більше?
Результати однозначні: 8 % респондентів сказали, що Пол, 92 %
вказали на Джорджа.
Це цікаво, адже об’єктивно інвестори опинилися в однаковій
ситуації. Вони обидва нині володіють акціями компанії А, і обидва
заробили б більше на ту саму суму, якби мали акції компанії Б.
Єдина відмінність полягає в тому, що Джордж опинився в такому
становищі
внаслідок
свого
вчинку,
а
Пол
отримав
той
самий
результат унаслідок своєї бездіяльності. Цей коротенький приклад
насправді
розповідає
нам
цілу
історію:
люди
схильні
відчувати
сильніші емоції (зокрема жалкування) у ситуації, що виникла як
результат певної дії, ніж в аналогічній ситуації, що є результатом
бездіяльності. Той самий принцип підтверджується і в контексті
гри: люди відчувають більше радості, якщо грали й виграли, ніж
коли вони відмовилися від гри й отримали тотожну суму. Подібна
331
асиметрія притаманна і втратам, і докорам, і жалю
. Ключова
відмінність полягає не між дією і бездіяльністю, а в різниці між
загальноприйнятими
варіантами
332
звичайної норми поведінки
відрізняється
«норму»
від
типової,
поведінки
поведінка
в
пов’язана
.
то
Коли
діями,
ви
легко
подібній
з
і
вчиняєте
можете
ситуації:
поганими
що
і
відходять
від
якусь
що
уявити
якщо
наслідками,
дію,
собі
саме
свою
типова
розбіжність
стає
джерелом болісних емоцій. Типовий варіант, якщо йдеться про
акції,
—
не
привітатися.
продавати
Продаж
їх,
а
акцій
якщо
і
ви
відмова
вранці
зустріли
вітатися
з
колегу
колегою
—
—
це
відхилення від стандартної дії і, відповідно, «природне джерело»
відчуття жалю й докорів.
В
одній
варіанта
напрочуд
учасники
переконливій
грали
на
демонстрації
комп’ютерах
у
сили
блекджек.
типового
В
одних
питали: «Ви хочете взяти ще карту?»; а в інших: «Чи хочете ви
зупинитися?».
питання,
Незалежно
позитивна
від
відповідь
того,
як
змушувала
було
сформульовано
учасників
шкодувати
більше,
ніж
відповідь
«ні»,
якщо
результат
виявлявся
поганим!
Питання, очевидно, спонукало до стандартної відповіді: «А мені й
не
дуже
хочеться
це
робити».
Саме
відхилення
від
типового
варіанта і викликало відчуття жалю. Інша ситуація, в якій типовий
варіант
—
це
дія,
—
позиція
тренера,
чия
команда
програла
з розгромним рахунком в останній грі. Тренеру слід змінити або
склад команди, або стратегію гри, а небажання щось змінювати
333
викличе докори і змусить пожалкувати
.
Асиметрія ризику в ситуаціях, коли на кону стоїть потенційне
переживання
в
цілому,
жалю,
до
спонукає
уникнення
нас
до
ризику.
традиційного
Це
своєрідне
вибору
і,
упередження
стосовно ризику виявляється в багатьох контекстах. Споживачі,
які пам’ятають про те, що можуть пошкодувати в разі хибного
вибору,
посилено
віддають
дотримуються
перевагу
Поведінка
брендовим
менеджерів
традиційного
товарам,
фінансових
а
фондів
не
вибору,
тобто
334
маловідомим
наприкінці
року
.
теж
показує ефект передчуття оцінки: вони намагаються почистити
свої
інвестиційні
портфелі
335
сумнівних
компаній
.
від
Цей
акцій
ефект
маловідомих
і
взагалі
спостерігається
навіть
у питаннях життя і смерті. Уявіть лікаря з якимсь тяжкохворим
пацієнтом.
Один
нетрадиційний.
лікування
цього
У
варіант
лікування
лікаря
підстави
підвищує
немає.
є
шанси
Лікар,
вважати,
пацієнта,
який
стандартний;
але
що
другий
нетрадиційне
переконливих
призначить
—
нетипове
доказів
лікування,
наразиться на серйозний ризик пожалкувати, зазнати докорів і,
можливо,
одержати
позов
до
суду.
У
ретроспективі
легше
буде
уявити стандартний вибір, а незвичайний буде легше скасувати.
Щоправда, вдалий результат покращить репутацію лікаря, який
зважився
на
ризик,
але
можлива
вигода
менша
за
ймовірні
втрати, адже успіх — це зазвичай «більш нормальний» результат,
ніж невдача.
Відповідальність
Втрати оцінюються приблизно вдвічі вище за виграші в кількох
контекстах: вибір між іграми, ефект володіння і реакція на зміну
цін.
Коефіцієнт
уникнення
втрат
набагато
вищий
у
деяких
ситуаціях.
стосовно
Так,
ви
деяких
будете
більш
аспектів
схильні
вашого
до
життя,
неприйняття
важливіших
за
втрат
гроші
336
(наприклад, здоров’я)
. Крім того, ваше небажання «продавати»
важливі активи різко зростає, якщо зрештою відповідальність за
фінансову
роботі
катастрофу
Річарда
може
Талера
переконливий
з
приклад,
лягти
на
вас.
поведінки
який
У
ранній
класичній
споживачів
нижче
описано
наведено
в
дещо
337
модифікованій формі
:
Ви наразилися на небезпеку зараження хворобою, яка призводить до швидкої
безболісної смерті впродовж тижня. Вірогідність того, що ви заразилися, становить
1 до 1000. Існує вакцина, але вона ефективна лише до появи будь-яких перших
симптомів. Яку максимальну суму ви готові заплатити за цю вакцину?
Більшість
людей
готові
викласти
значну,
але
лімітовану
суму.
Зіткнутися із загрозою смерті неприємно, але ризик невеликий,
і видається нерозумним розоряти себе, щоб уникнути небезпеки.
Тепер розгляньмо дещо видозмінений варіант:
Для вивчення описаної вище хвороби потрібні добровольці. Усе, що потрібно, — це
наразити себе на ризик із вірогідністю зараження 1 до 1000. Яку мінімальну плату
ви вимагали б за свою добровільну участь у такій програмі? (За умови, що купити
вакцину вам не дозволять).
Як
і
треба
було
очікувати,
плата,
яку
вимагають
добровольці,
набагато вища за ціну, яку вони готові заплатити за вакцину. За
даними
Талера,
приблизно
50:1.
типове
Украй
співвідношення
висока
ціна
цих
продажу
сум
становить
відображає
два
аспекти цієї проблеми. По-перше, ви навряд захочете продавати
власне здоров’я; сама угода видається незаконною, і небажання її
укладати виявляється в завищеній ціні. Мабуть, найважливіше те,
що,
коли
результат
виявиться
поганим,
відповідальність
ляже
саме на ваші плечі. Ви знаєте, що якщо одного ранку прокинетеся
з
симптомами,
шкодуватимете
в
першому,
бо
які
свідчать,
набагато
ви
дужче
могли
що
саме
просто
ви
в
скоро
другому
відмовитися
помрете,
випадку,
від
власне
а
то
не
ідеї
продати своє здоров’я, навіть не почавши обговорювати ціну. Ви
могли зупинитися на типовому варіанті і не робити нічого, але
тепер
цю
можливість
втрачено,
мучитиме вас решту життя.
і
ця
контрфактична
ситуація
Згадуване
небезпечні
раніше
дослідження
інсектициди
також
реакції
містило
батьків
питання
на
потенційно
про
готовність
прийняти підвищений ризик. Респондентів просили уявити, що
вони
користуються
дитина
його
інсектицидом,
вдихне
й
для
отруїться,
якого
ризик
складає
того,
15
що
випадків
на 10 000 пляшок. Доступний дешевший інсектицид, для якого
ризик
підвищується
з
15
до
16
на
10
000
пляшок.
Батьків
запитували, яка знижка спонукала б їх перейти на дешевший (але
менш безпечний) продукт. Більше двох третин опитаних у рамках
дослідження батьків відповіли, що не куплять такого продукту ні
за яку ціну! Їх, схоже, обурила сама ідея продавати безпеку своїх
дітей
за
гроші.
Невеличка
група
тих,
хто
вирішив
погодитися
на знижку, зажадала суму значно вищу за ту, що вони готові були
заплатити за значне удосконалення безпеки продукту.
Будь-хто зрозуміє й підтримає небажання батьків вимінювати
на гроші навіть мінімальне підвищення ризику для своїх дітей.
Однак
зауважимо,
шкідливий
для
що
такий
безпеки
тих,
підхід
кого
непослідовний
ми
хочемо
і
потенційно
захистити.
Навіть
у найтурботливіших батьків обмежений ресурс часу і грошей для
захисту
їхніх
дітей
(уявний
рахунок
«берегти-моїх-дітей»
має
обмежений бюджет), тож видається раціональним витрачати ці
кошти так, щоб вони принесли якомога більше користі. Гроші, які
можна заощадити, погодившись на крихітне підвищення ризику
постраждати
від
пестицидів,
безперечно,
можна
з
користю
спрямувати на те, щоб ліпше захистити дитину від інших загроз:
приміром,
купити
електричних
безпечніше
розеток.
Табу
крісло
на
в
машину
чи
ризиковану
втулки
угоду
для
(ефект
43
табуйованої поступки
ризику
—
бюджету
не
на
спричинений
не
власне
раптом?»,
найкращий
338
безпеку
.
спосіб
не
використання
Насправді
цей
страхом
«потім
егоїстичним
бажанням
що
) проти прийняття будь-якого підвищення
оптимізувати
виходить
з
безпеку
голови
в
опір
обмеженого
може
бути
пошкодувати»,
дитини.
батьків,
Думка
які
а
«а
свідомо
погоджуються на угоду, відображає картину жалю й сорому, які
вони відчують, якщо пестицид заподіє дитині шкоду.
Наполегливе уникання торгів із підвищеним ризиком в обмін
на
якісь
інші
вигоди
якнайповніше
виявляються
в
законах
і
правилах,
особливо
стосуються
потужна
забороняє
шкоди,
що
в
будь-яку
—
управління
Європі,
дію,
широко
яка
де
ризиками.
принцип
бодай
Ця
обережності,
гіпотетично
може
339
прийнята
тенденція
доктрина
.
У
що
завдати
контексті
законодавчого регулювання принцип обережності покладає весь
тягар
забезпечення
можуть
безпеки
нашкодити
Численні
людям
міжнародні
на
будь-кого,
або
хто
вчиняє
навколишньому
організації
наголошують,
дії,
що
середовищу.
що
відсутність
наукових підтверджень потенційної загрози — недостатній привід
наражатися
на
ризик.
Як
зауважив
правник
Кас
Санстейн,
принцип обережності коштує дорого, і якщо його застосовувати
суворо, він може цілковито паралізувати діяльність. Учений згадує
вражаючий
на
перелік
безпечність
антибіотики,
операція
інновацій,
ризиків,
серед
автомобілі,
на
серці,
рентгенівські
які
промені».
них
хлор,
радіо,
не
пройшли
—
«літаки,
щеплення
холодильники,
Очевидно,
що
суворого
від
кондиціонери,
віспи,
щеплення
сувора
тесту
версія
відкрита
від
кору,
принципу
обережності — контрпродуктивна. Водночас посилене уникнення
втрат
включене
породжується
посиленого
в
сильну
Системою
1.
уникнення
й
загальноприйняту
Дилема
втрат
та
між
мораль;
моральним
ефективним
воно
правилом
управлінням
ризиком не має простого й переконливого розв’язання.
Ми
і
щодня
витрачаємо
безліч
часу,
запобігти
емоційному
болю,
якого
Наскільки
серйозно
нам
варто
намагаючись
можемо
ставитися
до
самі
цих
передбачити
собі
завдати.
невловимих
результатів, до самопокарання (а зрідка — й до винагород), які ми
переживаємо,
коли
оцінюємо
власне
життя?
В
еконів
узагалі
не повинно бути таких докорів, а гуманам вони коштують дорого.
Вони
призводять
до
дій,
згубних
для
добробуту
людини,
обґрунтованості політики і блага всього суспільства. Однак емоції
жалкування й моральної відповідальності — реальні, й уявлення,
що екони їх не мають, може виявитися хибним.
Чи
розумно,
впливу
зокрема,
передчуття
дозволити
жалкування?
своєму
вибору
Чутливість
і
залежати
від
схильність
до
нападів жалю, як і схильність непритомніти, — факт, з яким треба
рахуватись і до якого слід пристосовуватись. Якщо ви інвестор,
достатньо
заможний
дозволити
собі
і
розкіш
в
душі
досить
інвестиційного
обережний,
портфеля,
то
який
можете
мінімізує
очікування жалю, але не дає максимального збільшення приросту
багатства.
Ви
також
можете
вжити
попереджувальних
заходів,
щоб
не жалкувати. Можливо, найкорисніше — відкрито визнати, що
ви очікуєте, що пошкодуєте. Якщо в момент, коли справи підуть
кепсько, ви пригадаєте, що, перш ніж ухвалити рішення, ретельно
розглядали можливість того, що пошкодуєте, то, швидше за все,
переживатимете
менше.
Вам
також
слід
враховувати,
що
жалкування і помилка ретроспективи виникають одночасно, тож
усе, що ви можете зробити, щоб уникнути цієї помилки, також
піде вам на користь. Моя особиста стратегія уникання помилки
ретроспективи полягає в тому, щоб бути або дуже ретельним, або
вкрай обережним, коли я ухвалюю рішення з довгостроковими
перспективами. Ретроспектива найгірша тоді, коли ви поміркуєте
лише трохи — рівно стільки, щоб потім дорікати собі: «Я майже
зробив правильний вибір».
Деніел Ґілберт та його колеги висловили провокативну думку
про те, що люди зазвичай очікують пошкодувати більше, ніж вони
насправді
пошкодують,
адже
психологічного
захисту,
назвали
«психологічною
його
рекомендують
не
який
можна
надавати
недооцінюють
застосувати.
імунною
занадто
дієвість
Дослідники
340
системою»
великого
.
Вони
значення
жалкуванню; навіть якщо ви і пошкодуєте, то це не завдасть вам
такого болю, як ви зараз очікуєте.
Розмови про ведення рахунків
«Він підтримує окремі уявні рахунки — для покупок за готівку й для покупок
у кредит. Я постійно нагадую йому, що гроші — це завжди гроші».
«Ми притримаємо ці акції, щоб тільки не закрити уявний рахунок у мінусі. Це ефект
диспозиції».
«Ми виявили, що в цьому ресторані прекрасно готують одну страву, і, щоб уникнути
розчарування, ніколи не куштуємо в ньому інших страв».
«Продавець показав мені найдорожче дитяче крісло для автомобіля і сказав, що
воно найбезпечніше. Я не наважився купити дешевшу модель. Це наче табуйована
поступка-угода».
43
Цей
феномен
активно
досліджують
західні
науковці,
зокрема
американські
психологи, з початку ХХІ століття, проте його практично оминають українські вчені. —
Прим. пер.
РОЗДІЛ 33. ІНВЕРСІЇ
Перед вами стоїть завдання встановити розміри компенсації жертвам
насильницьких злочинів. Ви розглядаєте справу чоловіка, права рука якого
втратила працездатність унаслідок вогнепального поранення. У нього влучила куля,
коли він просто під час пограбування зайшов у крамницю неподалік від дому.
Поряд із будинком потерпілого розташовані два магазини, і до одного з них він
заходив частіше, ніж до другого. Розгляньте два сценарії:
1. Пограбування відбулося в магазині, до якого чоловік заходив регулярно.
2. Крамницю, до якої чоловік заходив регулярно, було зачинено через похорон,
тож потерпілий пішов до іншого магазинчика, в якому й зазнав вогнепального
поранення.
Чи має вплинути на розмір компенсації те, у якому саме магазині підстрелили
цього чоловіка?341
В
якщо
на
и
зробили
свій
висновок
на
підставі
сукупної
оцінки,
розглянувши одночасно обидві ситуації і порівнявши їх між
собою. Можна сформулювати для них своєрідне правило:
ви
вважаєте,
більшу
що
в
другій
компенсацію,
вам
ситуації
слід
потерпілий
присвоїти
заслуговує
такому
сценарію
більшу суму в доларах.
У
відповідях
розміри
це
компенсацій
Компенсація
втрати
на
питання
в
обох
виплачується
працездатності,
майже
випадках
за
тож
панує
завдану
до
чого
всезагальна
повинні
травму,
тут
бути
що
місце,
згода:
однакові.
призвела
де
сталася
до
ця
трагічна подія? Одночасний розгляд обох ситуацій створив нагоду
дослідити
власні
компенсації
не
потерпілому.
належить
потребують
моральні
до
цих
чіткого
принципи
Для
визначенні
більшості
чинників.
порівняння,
у
Як
і
в
людей
інших
мислення
розміру
місце
події
ситуаціях,
працювало
що
повільно
й було залучено Систему 2.
Психологи Дейл Міллер і Кеті Макфарланд, що змоделювали ці
дві
з
ситуації,
них
представляли
окремо.
В
їх
різним
експерименті
з
людям
для
оцінки
міжкатегоріальним
кожної
дизайном
кожен учасник бачив лише один сценарій і мусив визначити суму
компенсації
потерпілому
в
доларовому
еквіваленті.
Як
ви
вже,
мабуть,
здогадалися,
призначали
в
значно
магазині,
до
підстрелили
(близька
в
ці
дослідники
більшу
якого
родичка
компенсацію,
він
крамниці,
з’ясували,
навідувався
куди
він
жалкування)
якщо
потерпілому
його
зрідка,
ходив
—
що
ніж
поранили
якщо
регулярно.
його
Прикрість
контрафактичне
відчуття,
спричинене думками на кшталт: «Якби ж лише він пішов у той
самий
магазин,
що
й
завжди…».
Знайомі
нам
механізми
Системи 1 — підміна й порівняння інтенсивності — переводять
емоційну реакцію на історію в грошову шкалу, утворюючи на ній
велику різницю в розмірі грошової компенсації.
Порівняння
кожен,
хто
двох
сценаріїв
бачить
обидві
може
бути
вагомим
разючий
ситуації
внутрішньокатегоріальним
не
дає
контраст.
одночасно
сценарієм),
фактором.
(експеримент
уважає,
На
Майже
жаль,
що
за
прикрість
такий
принцип
спрацьовує лише в ситуації, коли обидва сценарії розглядаються
разом, а в реальному житті зазвичай такого не буває. Здебільшого
ми
проживаємо
експерименту»,
могли
б
своє
в
змінити
життя
якому
нашу
у
форматі
відсутні
думку,
«міжкатегоріального
протилежні
і,
звісно
ж,
альтернативи,
спрацьовує
що
принцип
WYSIATI (що ти бачиш, те і є). Унаслідок цього переконання, яких
ви дотримуєтеся, коли розмірковуєте про мораль, необов’язково
керують
вашими
рішення,
що
емоційними
спадають
реакціями,
вам
на
думку
а
моральні
в
різних
інтуїтивні
ситуаціях,
внутрішньо не узгоджені.
Різниця
з
і
між
одиничною
пограбуванням
342
вибору
.
належить
Перші
інверсії
та
до
сукупною
широкого
переваг
оцінкою
ряду
виявлені
сценарію
інверсій
на
суджень
початку
1970-
х років; згодом було описано й чимало інших видів інверсій.
Складна економіка
Інверсії переваг посідають важливе місце в історії дискусій між
психологами
особливий
психологи,
та
343
економістами
інтерес,
які
університеті
експеримент,
в
описали
виконували
той
який
самий
Сара
.
стосувався
які
Ліхтенштейн
дипломну
час,
Інверсії,
що
роботу
й
в
Амос.
преференцій
у
і
викликали
Пол
Словік
—
Мічиганському
Вони
ставках;
провели
я
наведу
його в дещо спрощеній версії.
Вам пропонують вибрати з двох ставок у грі в рулетку, яка має 36 секторів.
Ставка А: шанс 11 до 36 виграти 160 доларів і 25 до 36 — програти 15 доларів.
Ставка Б: шанс 35 до 36 виграти 40 доларів і 1 до 36 — програти 10 доларів.
Вас просять вибрати між безпечною і ризикованішою ставками:
майже
гарантовано
шансом
виграти
отримати
суттєво
скромну
більшу
суму
суму
й
або
ж
високою
невеликим
ймовірністю
програти. Безпека домінує, і Б, звичайно, вибирають частіше.
Тепер
розгляньте
кожну
ставку
окремо:
якби
ця
ставка
була
у вашому розпорядженні, якою повинна бути мінімальна ціна, за
яку б ви її продали? Пам’ятайте, що ви ні з ким не торгуєтесь:
ваше завдання — призначити нижню межу ціни, за яку ви справді
погодитеся
себе
відмовитись
з’ясувати,
виграшу
і
що
ваша
в
від
цій
експерименту
ціна
для
вища
ситуації
оцінка
Результати
ставки
ставки.
Спробуйте.
важливий
ставки
ніж
для
цей
ставки
можете
розмір
прив’язується
підтверджують
А,
Ви
можливого
до
цієї
здогад:
Б.
Це
для
і
суми.
продажна
є
інверсія
преференцій: люди віддають перевагу Б порівняно з А, але щойно
уявляють, що їм належить лише одна з них, то оцінюють А вище,
ніж Б. Як і в історії з пограбуванням, інверсія переваг виникає
внаслідок
аспекту
того,
що
ситуації
сукупна
—
до
оцінка
того
привертає
факту,
що
увагу
ставка
до
А
одного
набагато
небезпечніша за Б, — але це не впадає в очі, якщо оцінювати їх
окремо.
Фактори,
що
зумовлюють
відмінності
в
судженнях
про
варіанти за умови одиночної оцінки (прикрість за потерпілого,
який
опинився
не
в
тому
магазині,
або
прив’язка
до
суми
виграшу), стримуються чи стають нерелевантними, коли обидва
варіанти
легше
на
оцінюються
визначити
порівнянні,
сукупно.
одиночну
завжди
Емоційним
оцінку;
реакціям
оцінки,
потребують
які
Системи
1
ґрунтуються
ретельнішого
і
більш
трудомісткого опрацювання, що здійснює Система 2.
Інверсію
у
переваг
може
«внутрішньокатегоріальному»
бути
підтверджено
експерименті,
в
ході
якого
учасники встановлюють ціну на обидві ставки у складі довгого
списку, а також вибирають між ними. Учасники в цьому випадку
не
відчувають
стикаються
з
суперечностей,
цими
а
їхні
реакції,
суперечностями,
у
разі
бувають
якщо
вони
кумедними.
Інтерв’ю
1968
року
Сарою
Ліхтенштейн,
Експериментатор
з
учасником
стало
проводить
експерименту,
класикою
тривалу
проведеного
в
розмову
зі
цій
галузі.
спантеличеним
учасником, який спочатку вибирає одну ставку, але потім готовий
заплатити за те, щоб обміняти ставку, яку він щойно обрав, на ту,
від
якої
відмовився,
і
це
повторюється
раз
за
разом,
по
344
замкненому колу
.
Раціональний екон точно не піддався б інверсії уподобань, тож
цей
феномен
був
викликом
моделі
раціонального
агента
та економічній теорії, побудованій на цій моделі. Такий виклик
можна
кілька
було
б
років
проігнорувати,
після
того,
як
але
було
цього
описано
не
зробили.
інверсію
Через
переваг,
два
поважні економісти, Девід Ґретер і Чарльз Плотт, опублікували
статтю
в
престижному
журналі
«Америкен
Економік
Рев’ю»,
присвячену їхньому власному дослідженню феномена, описаного
Ліхтенштейн
345
і
Словіком
експериментальних
.
Мабуть,
психологів,
що
це
було
змогло
перше
відкриття
привернути
увагу
економістів. Вступний абзац статті Ґретера і Плотта був незвично
драматичний
зрозумілий:
як
«У
для
наукової
психології
публікації,
нагромадився
а
їхній
великий
намір
обсяг
—
даних
і теорій, які мають становити інтерес для економістів. По суті, ці
дані просто не поєднуються з теорією переваг і містять широкі
передумови
для
визначення
в
У
статті
економіці...
експериментів,
цій
метою
були
яких
дослідницьких
представлені
було
пріоритетів
результати
дискредитувати
низки
можливість
застосовувати дослідження із психології в економіці».
Ґретер
могли
і
б
Плотт
наводять
пояснити
перелік
результати
з
тринадцяти
психологічних
теорій,
які
досліджень,
й описують експерименти, ретельно розроблені для перевірки цих
теорій.
дещо
Згідно
з
зухвалою,
однією
хоч
з
їхніх
про
гіпотез
це
зайве
(яка
й
психологам
казати),
здалася
результати
експериментів зумовлені власне тим фактом, що вони розроблені
й
проведені
психологами!
Зрештою
залишилась
одна-єдина
гіпотеза: психологи мали рацію. Ґретер і Плотт визнали, що ця
гіпотеза
задовільна
принаймні
з
погляду
стандартної
теорії
переваг, адже «допускає залежність індивідуального рішення від
контексту,
в
якому
це
рішення
ухвалюється»,
—
очевидне
346
порушення доктрини когерентності
Здається,
такий
несподіваний
.
результат
мав
викликати
в середовищі економістів болісну переоцінку поглядів і цінностей,
бо
наріжним
положенням
їхніх
теорій
було
кинуто
виклик,
до
того ж цілком успішно. Водночас у суспільних науках, зокрема
психології
й
Теоретичні
економіці,
уявлення
все
сталі,
відбувається
а
щоб
і
працює
піддати
не
усталену
так.
теорію
серйозному перегляду, потрібно щось більше, ніж один висновок,
347
який ці погляди підважує
Ґретера
і
Плотта
економістів,
. Насправді ж напрочуд відвертий звіт
справив
зокрема,
незначний
мабуть,
і
вплив
самих
на
авторів.
переконання
Водночас
їхня
стаття допомогла економістам виробити серйозніше ставлення до
досліджень психологів, а також сприяла подальшому просуванню
діалогу поза межами окремих наукових дисциплін.
Категорії
«Якого
Джон
зросту?».
Якщо
зріст
Джона
—
152
см,
відповідь
залежатиме від його віку: він дуже високий, якщо йому 6 років,
і
дуже
витягає
низький,
з
пам’яті
підганяється
величини
в
з
під
йому
відповідні
них
різних
ресторані
Відповідь
якщо
16.
Ваша
норми,
автоматично.
категорій
коштує
і
страва,
залежатиме
від
і
Ви
Система
значення
також
відповісти
яка
віку
1
на
шкали
можете
зросту
порівняти
питання:
«Скільки
зросту
Джона?».
відповідає
Джона:
автоматично
страва
буде
набагато
дешевшою, якщо йому 16, ніж якщо йому 6.
Але тепер погляньте на цей приклад:
Джону 6 років. Його зріст — 152 см.
Джиму 16 років. Його зріст — 155 см.
У разі одиночного оцінювання всі одностайно погодяться з тим,
що Джон дуже високий, а Джим — ні, бо їх порівнюють за різними
нормами. Якщо вам поставлять пряме порівняльне питання «Чи
одного зросту Джон і Джим?» — ви відповісте, що ні. Тут немає
несподіванки
і,
по
суті,
ніякої
двозначності.
Однак
в
інших
ситуаціях процес того, як об’єкти й події формують під себе свої
власні контексти для порівняння, призводить до некогерентних
виборів у серйозних питаннях.
Вам не варто формувати однозначне враження, що одиночна
й
сукупна
оцінки
ніколи
не
збігаються
або
що
всі
судження
абсолютно хаотичні. Наш світ розбитий на категорії, для кожної
з яких ми маємо окремі норми, як у прикладах із шестирічними
хлопчиками
всередині
чи
своїх
столами.
Судження
категорій,
але
й
вони
преференції
потенційно
когерентні
некогерентні
у випадках, коли оцінювані об’єкти належать до різних категорій.
Спробуйте, наприклад, відповісти на три запитання:
Що вам подобається більше — яблука чи персики?
Що вам подобається більше — біфштекс чи рагу?
Що вам подобається більше — яблука чи біфштекс?
Перше і друге питання стосуються об’єктів з однієї категорії, тож
ви відразу можете відповісти, що з них вам більше смакує. Крім
того,
ви
оцінок
отримали
(«Чи
дуже
б
ви
ті
самі
любите
результати
яблука?»
та
внаслідок
одиночних
«Чи
ви
дуже
любите
персики?»), тому що і яблука, і персики викликають думки про
фрукти.
Не
буде
порівнюються
з
ніякої
тією
інверсії
самою
переваг,
нормою
й
адже
різні
імпліцитно
фрукти
—
один
з одним, як під час одиночного, так під час сукупного оцінювання.
На відміну від питань усередині категорії, на прохання порівняти
яблуко
і
«яблука
біфштекс
і
стабільної
персика»,
природною
заміною
відповіді
«яблуко
одне
і
одному
не
існує.
біфштекс»
і
не
не
На
відміну
можуть
задовольняють
від
бути
однакову
потребу. Іноді вам хочеться з’їсти біфштекс, іноді — яблуко, але
навряд чи ви погодитеся, що одним можна замінити друге.
Уявіть, що ви отримали електронний лист від організації, якій
ви в цілому довіряєте, з проханням пожертвувати кошти на таку
справу:
Існує загроза забруднення середовища в багатьох місцях розмноження дельфінів,
і це може призвести до зниження їхньої популяції. Для забезпечення дельфінів
чистими від забруднень місцями розмноження на приватні пожертвування було
створено спеціальний фонд.
Які асоціації виникає така відозва? Свідомі ви цього чи ні, вам
на
думку
спадають
Насамперед
схожі
пригадуються
до
цього
проекти,
звернення
ідеї
спрямовані
на
та
спогади.
порятунок
видів,
які
перебувають
на
межі
вимирання.
Система
1
автоматично здійснює оцінку за шкалою «добре — погано», і у вас
уже
сформоване
загальне
уявлення
про
місце
дельфінів
серед
інших видів. Дельфіни набагато симпатичніші за, скажімо, тхорів,
равликів чи коропів; дельфін має високий рейтинг серед групи
тварин, з якими ви його спонтанно й неконтрольовано подумки
порівнюєте.
Питання, яке вам поставили, не стосувалося того, чи дельфіни
подобаються вам більше за коропів. Вас просили запропонувати
суму
не
в
доларах.
реагуєте
на
Звичайно,
подібні
може
прохання.
виявитися,
На
кілька
що
ви
хвилин
ніколи
уявіть
себе
людиною, що відгукується на такі заклики.
Як
може
і
багато
відбуватися
Грошове
й
інших
шляхом
питання
альтернативне
подобаються,
тож
важких
питань,
підміни
належить
йому
ви,
—
до
і
і
оцінка
порівняння
складних,
воно
мабуть,
вартості
вирішите,
що
доларах
інтенсивності.
але
простіше.
в
напоготові
Дельфіни
їх
вам
порятунок
—
хороша справа. Наступний крок, також автоматичний, визначає
суму
в
доларах
шляхом
перенесення
сили
вашої
симпатії
до
348
дельфінів на шкалу пожертв
пожертв
на
охорону
. Ви відчуваєте шкалу попередніх
навколишнього
середовища,
що
може
відрізнятися від шкали пожертв на ініціативи місцевого уряду чи
на футбольну команду вашого університету. Ви знаєте, яка сума
буде для вас «дуже великою», а які суми будуть «значні», «середні»
або «малі». У вас також є шкала ставлення до різних тварин (від
«дуже подобається» до «зовсім не подобається»). Таким чином, ви
можете перевести ваше ставлення в доларову шкалу, автоматично
перейшовши
від
«дуже
подобається»
до
«досить
велике
пожертвування» і звідти — до суми в доларах.
Уявімо собі, до вас звернулися з іще однією відозвою:
Фермери, які багато годин проводять під сонцем у полі, значно більше ризикують
захворіти на рак шкіри, ніж решта населення. Регулярні медичні огляди можуть
знизити цей ризик. Створюється фонд для забезпечення регулярних медичних
оглядів для зазначеної групи ризику.
Чи нагальна ця проблема? Яка категорія спливає в уяві як норма,
коли
ви
оцінюєте
категоризуєте
цю
важливість
проблему
проблеми?
як
складник
Якщо
ви
охорони
автоматично
громадського
здоров’я, то навряд чи поставите загрозу раку шкіри у фермерів
на
високе
місце
в
загальному
списку
проблем:
майже
напевне
вона виявиться нижчою, ніж місце дельфінів у переліку тварин,
яким загрожує зникнення. Коли ви перетворювали своє враження
про відносну важливість питання про рак шкіри на суму, то могли
отримати
менший
порятунку
внесок,
тварин,
які
ніж
вам
той,
що
пропонували
подобаються.
У
для
проведених
експериментах під час одиночної оцінки дельфіни зібрали трохи
більше пожертвувань, ніж фермери.
Тепер
одночасно
розгляньте
обидва
випадки
із
сукупною
оцінкою. Хто — дельфіни чи фермери — заслуговують на більшу
суму пожертв? Сукупна оцінка актуалізує рису, яка залишається
поза увагою під час одиночної оцінки, але виходить на перший
план, коли про неї згадують: фермер — людина, дельфін — ні. Ви,
безумовно, про це знали, але до цього було байдуже в процесі
одиночної оцінки. Те, що дельфіни не люди, не мало значення,
тому що всі об’єкти категорії, які спливали в пам’яті, теж не були
людьми. Той банальний факт, що фермери — люди, не спадав вам
на
думку,
Вузькі
більше
бо
рамки
всі
питання
одиночної
значення
охорони
оцінки
інтенсивності,
здоров’я
дозволили
а
стосуються
дельфінам
відповідно
—
і
людей.
отримати
більшу
суму
пожертв через порівняння інтенсивності. Сукупна оцінка змінює
сприйняття
питань:
протиставлення
«людина
—
тварина»
стає
очевидним, коли питання розглядаються разом. Під час сукупної
оцінки люди чітко віддають перевагу людям і готові пожертвувати
для їхнього благополуччя значно більше, ніж для захисту тварин,
яким симпатизують. Тут, так само як і у випадку зі ставками або
в
пограбуванні
з
вогнепальним
пораненням,
судження
під
час
одиночного і під час сукупного оцінювання — різні.
Крістофер Ші з Чиказького університету серед багатьох інших
прикладів
інверсії
переваг
запропонував
таке:
вам
необхідно
оцінити такі об’єкти, як старі, уживані музичні словники.
Словник А Словник Б
Рік видання
1993
Кількість статей 10 000
Стан
1993
20 000
Як новий Обірвана обкладинка, в іншому — як новий
Коли словники оцінюються окремо, словник А вважається більш
цінним, але, зрозуміло, переваги змінюються в процесі сукупної
оцінці.
Результат
ілюструє
гіпотезу
оцінюваності
Ші:
кількість
статей у словнику не отримує цінності під час одиночної оцінки,
адже
кількість
навпаки,
сама
відразу
словник
Б
по
собі
стає
набагато
не
«оцінювана».
очевидним,
кращий,
а
що
У
за
сукупній
цим
кількість
оцінці,
параметром
статей
набагато
349
важливіша, ніж стан обкладинки
.
Несправедливі інверсії
Існують
серйозні
правосуддя,
так
некогерентністю
факту
здобуті
досліджень
а
би
в
вважати,
мовити,
декількох
почасти
з
частково
підстави
в
що
«інфікована»
областях.
результаті
внаслідок
здійснення
передбачуваною
Підтвердження
експериментів,
експериментальними
—
система
судами
спостережень
цього
зокрема
присяжних,
за
патернами
в законодавстві, регулюванні і судових процесах.
В
одному
експерименті
спеціально
створені
для
цього
дослідження «суди присяжних», що складалися з осіб, які належать
до бази присяжних у Техасі, отримали завдання визначити розмір
штрафів
у
кількох
цивільних
справах.
Справи
розглядали
попарно: один позов — за фізичну шкоду, другий — за фінансові
збитки.
Присяжні
такого
експериментального
суду
спершу
оцінювали один сценарій, а потім їм показували справу, з якою
цей сценарій ішов у парі, і просили їх порівняти. Ось коротка суть
однієї пари справ:
Справа 1. Дитина, що гралася із сірниками, одержала опіки середнього ступеня
тяжкості, коли на ній зайнялася піжама. Фірма-виробник піжам зробила їх
недостатньо вогнестійкими.
Справа 2. Недобросовісна оборудка банку призвела до збитків іншого банку
на суму 10 млн доларів.
Перш
ніж
порівняти
дві
справи,
застосувавши
сукупну
оцінку,
половина учасників спочатку розглядали справу 1 (застосовуючи
одиночну
зворотною.
оцінку).
Після
Для
решти
одиночної
учасників
оцінки
послідовність
учасники
була
експерименту
призначали
потерпілому
банку
вищу
компенсацію
порівняно
з відшкодуванням обпеченій дитині — мабуть, через те, що розмір
фінансових втрат передбачає високий рівень якорування.
Водночас,
коли
справи
розглядалися
разом,
співчуття
до
окремої жертви переважало над ефектом прив’язки, і присяжні
встановлювали
У
вищі
середньому
конкретним
кількома
жертвам
перевищували
оцінювали
за
компенсаційні
у
виплати
справу
про
разі
дитині,
парами
таких
сукупної
оцінки
після
опіки
виплати
оцінки
справ
вдвічі
одиночної.
окремо,
ніж
банку.
виплати
й
більше
Присяжні,
ухвалювали
які
рішення,
що
відображало силу їхніх почуттів. Вони не припускали, що виплати
дитині здадуться неадекватними порівняно з великою виплатою
фінансовій установі. Під час сукупної оцінки компенсація банку
залишалася
прив’язаною
до
втрат,
яких
він
зазнав,
але
компенсація постраждалій дитині збільшувалася, що відображало
гнів, викликаний недбальством, через яке постраждала малеча.
Як
у
нам
встановленні
точно
з
уже
відомо,
ширших
ширша
за
пересторогою
контролює
те,
і
ви
всеосяжних
оцінку
ставитися
що
раціональність
до
бачите,
рамок,
одиночну.
сукупної
має
зазвичай
а
сукупна
оцінка
Звичайно,
оцінки,
свій
полягає
коли
варто
особа,
меркантильний
яка
інтерес
у тому, який вибір ви зробите. Продавці швидко засвоюють, що
маніпуляція
контекстом,
у
якому
покупець
бачить
товар,
вирішально впливає на його преференції. Крім подібних випадків
умисних маніпуляцій, існує припущення, що сукупна оцінка, яка
потребує
підключення
Системи
2,
—
стабільніша
за
одиночну
оцінку, що часто відображає силу емоційних реакцій Системи 1.
Ми, здавалося б, могли очікувати, що будь-яка організація, яка
бажає
отримати
розсудливі
забезпечити
суддів
оцінювання
конкретних
я
дізнався
справи
від
про
й
виважені
максимально
Касса
компенсацію,
широким
випадків.
Санстейна:
суворо
судження,
Мене
прагнутиме
контекстом
подивувало
присяжним,
заборонено
які
під
час
те,
що
розглядають
розглядати
інші
справи. Юридична система, всупереч психологічному здоровому
глузду, віддає перевагу одиночній оцінці.
В
іншому
Санстейн
дослідженні
порівнював
некогерентності
адміністративні
юридичної
покарання
і
системи
компенсації,
які
можуть
призначати
різні
урядові
установи
США,
зокрема
Управління професійної безпеки і здоров’я та Управління захисту
довкілля.
Він
зробив
висновок,
що
«всередині
категорій
покарання видаються вельми справедливими, принаймні в тому
розумінні,
що
покарання.
здоров’я,
серйозніша
Якщо
йдеться
найбільші
шкода
про
тягне
за
професійну
штрафи
собою
безпеку
накладаються
суворіше
та
охорону
за
повторні
порушення, другі за розміром — за свідомі і серйозні порушення,
а
найдрібніші
Однак
вас
—
за
навряд
неправильне
чи
здивує,
350
оформлення
що
розмір
документації»
штрафів
.
значно
змінюється в різних відомствах: це, швидше, відображає політику
і традицію, ніж глобальну турботу про справедливість. Штраф за
«серйозні
порушення»
працівників,
становить
правил,
які
максимум
стосуються
7000
безпеки
доларів,
тоді
як
порушення Закону про охорону диких птахів може закінчитися
штрафом
інших
до
25
стягнень,
дивними
000
які
порівняно
доларів.
здійснює
зі
Штрафи
кожне
штрафами
справедливі
відомство,
інших
в
контексті
однак
установ.
Як
здаються
і
в
інших
прикладах із цього розділу, абсурдність стає помітною, лише якщо
дві
справи
Система
розглядаються
адміністративних
водночас
стягнень
у
широких
когерентна
рамках.
всередині
кожного відомства, проте глобально когерентною вона не є.
Розмови про інверсії
«Одиниці теплової потужності нічого для мене не означали, поки я не побачив, як
сильно відрізняються один від одного кондиціонери. Порівняльна сукупна оцінка
виявилася вкрай важливою».
«Ти вважаєш, що ця її промова була блискучою, адже порівнюєш її тільки
з минулими виступами. Порівняно з виступами інших доповідачів вона все ще пасе
задніх».
«Якщо ви розширите рамки, то
конструктивнішого рішення».
зможете
в
багатьох
випадках
досягти
«Коли ви розглядаєте якийсь випадок ізольовано від інших, вами, швидше за все,
керує емоційна реакція Системи 1».
РОЗДІЛ 34. РАМКИ І РЕАЛЬНІСТЬ
І
талія
з
та
Франція
футболу
результат
2006
зустрілися
року.
матчу:
Обидва
«Італія
у
фіналі
речення
перемогла»,
Чемпіонату
описують
«Франція
світу
кінцевий
програла».
Ці
два твердження означають те саме? Відповідь повністю залежить
від того, що ми називаємо «значенням».
З
погляду
логічного
обґрунтування,
обидва
описи
результату
матчу взаємозамінні, бо описують той самий стан речей у світі. Як
кажуть
філософи,
умови
істинності
цих
тверджень
ідентичні:
якщо одне твердження істинне, то істинне і друге. Так порядок
речей розуміють екони. Їхні переконання і преференції прив’язані
до реальності. Зокрема, об’єкти їхнього вибору — це стани світу,
на які не впливають слова, обрані для їх опису.
Існує й інше розуміння слова значення, згідно з яким речення
«Італія перемогла» та «Франція програла» означають зовсім не те
саме.
у
У
такому
вашому
розумінні
асоціативному
значення
механізмі
—
під
це
те,
час
що
відбувається
розпізнавання
сенсу
речень. Ці два речення викликають відчутно різні асоціації. Вислів
«Італія перемогла» зумовлює думки про збірну Італії і про те, що
вона
зробила
спонукає
до
для
думки
того,
про
щоб
збірну
перемогти.
Франції
і
«Франція
про
те,
які
програла»
саме
дії
її
гравців призвели до програшу команди, зокрема пам’ятний удар
головою
зіркового
італійського
французького
гравця.
З
погляду
футболіста
асоціацій,
Зідана
які
в
груди
викликають
ці
речення, тобто того, як на них реагує Система 1, вони справді
«означають»
різні
речі.
Сам
факт,
що
логічно
еквівалентні
твердження зумовлюють різні реакції, не дозволяє гуманам бути
такими ж надійними й раціональними, як екони.
Емоційний фреймінг
Ми
з
Амосом
назвали
на
переконання
і
необґрунтований
преференції
вплив
ефектом
формулювань
фреймінгу,
або
встановленням
351
рамок
.
Ось
один
із
прикладів,
які
ми
використовували:
Чи погодитеся ви на гру, в якій матимете 10 %-й шанс виграти 95 доларів та 90 %-й
шанс програти 5 доларів?
Чи заплатите ви 5 доларів за участь у лотереї, яка пропонує вам 10 %-й шанс
виграти 100 доларів і 90 %-й — не виграти нічого?
Спочатку дозвольте вашому розумові переконати вас у тому, що ці
два
варіанти
ідентичні.
В
обох
випадках
ви
маєте
прийняти
невизначену перспективу, яка може збагатити вас на 95 доларів
або
ж
зробити
біднішими
на
5.
Той,
чиї
преференції
міцно
прив’язані до реальності, однаково відповість на обидва питання,
але натрапити на таких людей можна дуже рідко. Насправді одна
з
цих
версій
—
друга
—
одержує
значно
більше
позитивних
відповідей. Із невдалим результатом набагато легше змиритися,
якщо
сприймати
який
не
його
виграв,
ніж
в
рамках
якщо
витрат
на
негативний
лотерейний
результат
квиток,
позначений
просто як програш у грі. Нас не повинно це дивувати: програші
викликають
сильніші
негативні
емоції,
ніж
витрати.
Вибір
не прив’язаний до реальності, адже з нею не пов’язана Система 1.
Ми
сформулювали
ці
завдання
для
нашого
експерименту
під
впливом досліджень Річарда Талера, який розповів нам, що ще за
часів
свого
студентства
повісив
на
стіну
табличку
з
написом
«Витрати — це не втрати». В одному зі своїх ранніх досліджень
поведінки споживачів Талер описав суперечки про те, чи мають
право
автозаправки
оплачувані
встановлювати
готівкою
та
в
різну
352
кредит
.
ціну
Лобісти
на
товари,
кредитних
карт
наполегливо вимагали визнати такі ціни незаконними; при цьому
вони мали варіант для відступу: якщо різницю буде дозволено, її
потрібно називати «знижка за оплату готівкою», а не «націнка за
кредит».
З
погляду
психології
ця
позиція
цілком
обґрунтована:
люди охочіше відмовлятимуться від знижки, ніж сплачуватимуть
націнку.
Економічно
обидва
варіанти
еквівалентні,
але
емоційно — ні.
В
одному
Університетського
ефектів
фреймінгу
експерименті
коледжу
із
записом
група
Лондона
нейрофізіологів
поєднала
активності
різних
дослідження
ділянок
мозку.
Щоб отримати надійні виміри мозкової активності, експеримент
повторювали багаторазово. Рис. 14 показує два етапи цих спроб.
Спочатку
піддослідного
просили
уявити,
що
він
отримав
певну
суму, у цьому прикладі — 50 фунтів стерлінгів.
Потім
учаснику
пропонували
вибрати
між
гарантованим
результатом і грою в «колесо фортуни». Якщо колесо зупиниться
на
на
білому,
учасник
чорному
дорівнював
—
експерименту
не
отримає
очікуваній
«одержить»
нічого.
цінності
усю
суму;
Гарантований
гри,
що
в
якщо
результат
цьому
випадку
становила 20 фунтів.
Як
видно
на
рисунку,
гарантований
результат
можна
«фреймувати», тобто представити як дві рамкові конструкції: як
«
20
фунтів»
або
як
«
30
фунтів».
Об’єктивно
результати в обох рамках повністю ідентичні, і прив’язаний до
реальності екон відповів би однаково в обох випадках — обрав би
або
гарантований
конструкції.
не
результат,
Однак
прив’язаний
до
ми
або
вже
гру,
незалежно
знаємо,
реальності.
що
Схильність
від
рамкової
мозок
гуманів
погоджуватися
чи
відмовлятися зумовлена словами, тож ми можемо очікувати, що
Система
1
буде
гарантованої
та
упереджена
суми,
відмовлятиметься
рамкою «
Цей
схилятиметься
позначеної
від
того
до
рамкою
самого
варіанта,
вибору
«
»,
позначеного
».
експеримент
піддослідний
й
складався
одержував
сформульованих
у
по
рамках
з
безлічі
кілька
«
спроб,
завдань
»
і
«
і
на
кожен
вибір,
».
Як
і очікувалося, всі 20 учасників експерименту продемонстрували
ефект фреймінгу: вони набагато охочіше вибирали гарантовану
суму в рамці «
» і з більшою готовністю погоджувалися
на гру в рамці «
». Однак не всі результати були однакові.
Одні учасники сильніше піддавалися впливу рамки, встановленої
формулюванням.
прив’язаній
до
незалежно
Решта,
реальності,
від
експерименту
як
рамки.
за
своєю
і
належить
частіше
чинити
робили
однаковий
Автори
проранжували
шкалою
і
дали
їй
людині,
20
вибір,
учасників
напрочуд
ефектну
назву — індекс раціональності.
Поки
піддослідний
активність
його
мозку.
ухвалював
Пізніше
всі
рішення,
спроби
реєструвалась
були
розбиті
на
дві
категорії:
1. Спроби, в яких вибір учасника відповідав рамці:
вибір гарантованої суми у версії «
вибір гри у версії «
2.
Спроби,
в
яких
»;
».
вибір
не
підпорядковувався
встановленій
рамці.
Дивовижні
результати,
одержані
в
цих
експериментах,
ілюструють можливості нової дисципліни — нейроекономіки, що
вивчає
процеси,
які
відбуваються
в
мозку
людини,
коли
вона
ухвалює рішення. Нейробіологи, які досліджують нейрони мозку
людини,
провели
здобутим
тисячі
досвідом,
подібних
вони
експериментів.
зазвичай
очікують,
Керуючись
що
внаслідок
збільшення потоку кисню, пов’язаного з підвищенням нейронної
активності,
«увімкнуться»
окремі
ділянки
мозку
—
залежно
від
суті завдання. Різні ділянки стають активними, коли піддослідний
розглядає
обличчя
візуальний
або
думає
піддослідний
об’єкт,
про
переживає
уявляє,
дім.
Інші
що
б’є
ділянки
емоційне
по
м’ячу,
розпізнає
вмикаються,
збудження,
коли
стикається
з конфліктом чи суперечністю або зосереджується на виконанні
якогось завдання. Хоча нейрофізіологи старанно уникають фраз
на кшталт «ця ділянка мозку відповідає за це і це...», вони багато
чого
і
з’ясували
значення
про
аналізу
«індивідуальності»
активності
різних
мозку
для
ділянок
мозку,
психологічної
інтерпретації значно зросло. Дослідження фреймінгу дало змогу
зробити три головні висновки:
Ділянка
мозку,
підйомом
яку
зазвичай
(мигдалина,
активується
тоді,
встановленій
емоційно
або
коли
рамці.
викликають
негайне
з
мигдалеподібне
вибір
Цього
забарвлені
пов’язують
і
було
«
бажання
тіло),
піддослідного
варто
слова
емоційним
відповідає
чекати,
»
вибрати
частіше
і
якщо
«
»
гарантовану
суму
(заявлену рамкою виграшу) чи відмовитися від неї (якщо її
подано
в
рамці
швидко
реагує
програшу).
на
емоційні
Мигдалеподібне
стимули,
і,
тіло
мабуть,
дуже
першим
потрапляє під підозру в тісній співпраці з Системою 1.
Ділянка
і
мозку,
яку
самоконтролем
зазвичай
(передня
пов’язують
частина
із
поясної
конфліктами
звивини),
була
активною, якщо піддослідні не робили того, що їм здавалося
природним: наприклад, вибирали гарантовану суму, попри
ярлик «
». Опір бажанням Системи 1, без сумніву,
породжує внутрішній конфлікт.
У
найбільш
«раціональних»
піддослідних
—
найменш
чутливих до ефекту фреймінгу, — спостерігалася підвищена
активність
фронтальної
взаємодію
й
ділянки
поєднання
мозку,
емоцій
та
яка
логіки
відповідає
для
за
ухвалення
рішень. Цікаво, що в «раціональних» учасників підвищеної
нейронної активності спостережено не було, що свідчить про
конфлікт. Схоже, ця «еліта» з-поміж учасників експерименту
виявлялася (часто, але не завжди) прив’язаною до реальності
без помітного конфлікту.
Завдяки
із
поєднанню
картуванням
спостережень
нейронної
за
активності,
справжнім
це
вибором
дослідження
добре
ілюструє, як емоція, викликана певним словом, може перерости
в остаточний вибір.
Експеримент,
в
який
Гарвардській
емоційного
надавали
раку
П’ятирічний
медичній
фреймінгу.
експерименту,
лікування
Амос
легень
рівень
—
провів
школі,
—
Лікарям,
статистику
хірургічне
виживання
разом
це
які
із
класичний
були
результатів
втручання
чітко
колегами
й
вказує
приклад
учасниками
двох
способів
опромінення.
на
перевагу
хірургічного втручання, але в короткостроковій перспективі воно
ризикованіше за опромінення. Половину учасників ознайомили
зі
статистикою
інформацію,
виживання,
але
в
інша
категоріях
група
одержувала
смертності.
Ось
ту
два
саму
описи
короткострокових результатів хірургічного втручання:
Рівень виживання впродовж місяця становить 90 %.
Смертність упродовж першого місяця становить 10 %.
Вам
уже
відомі
результати:
операція
була
привабливішою
в рамках першого формулювання (84 % лікарів обрали саме її),
ніж у другому (де 50 % віддали перевагу радіотерапії). Логічна
еквівалентність двох описів очевидна, і прив’язана до реальності
людина, коли ухвалюватиме рішення, зробить однаковий вибір —
немає
значення,
відомо,
слів:
Система
яку
1
«смертність»
версію
рідко
—
це
їй
покажуть.
залишається
погано,
а
Проте,
байдужою
«виживання»
як
до
—
нам
уже
емоційних
добре,
тож
«виживання у 90 % випадків» звучить обнадійливо, а «смертність
у
10
%
вдалося
ефекту
випадків»
353
нас
з’ясувати
лякає
важливий
фреймінгу,
як
і
.
У
результаті
факт:
люди,
що
лікарі
не
цього
так
дослідження
само
мають
чутливі
медичної
до
освіти
(пацієнти лікарень і студенти бізнес-шкіл). Медична підготовка,
схоже,
не
забезпечує
надійного
захисту
від
потужного
впливу
фреймінгу.
Дослідження
аспекті
«
чи
відрізнялося
від
»
в
одному
важливому
про
виживання
експерименту
та смертність. Учасники в експерименті з картуванням головного
мозку одержували багато завдань із різними рамками. Вони мали
змогу
розпізнати
завдання,
застосувавши
суму
навчитися
відволікальний
це
в
загальну
категорію
робити,
ефект
рамок
рамку:
спростити
скажімо,
її
потрібні
і
перевівши
еквівалента.
розумові
зусилля
собі
(й
Щоб
уважна
Система 2 напоготові), й учасники, які на це спромоглися, схоже,
були
«раціональними»
вдалося
виявити
в
агентами,
цьому
яких
експерименті.
експериментаторам
На
противагу
цьому
прикладові, лікарі, що читали статистику двох варіантів лікування
у фреймі виживання, не мали жодних підстав уважати, що вони
могли б ухвалити інше рішення, якби ознайомилися з тією самою
статистикою в термінах іншої рамки — смертності. Рефреймінг,
тобто зміна рамок, потребує зусиль, а Система 2 зазвичай лінива.
Допоки немає очевидних причин чинити інакше, більшість із нас
пасивно сприймають проблеми, що стосуються ухвалення рішень
у встановлених рамках, і тому рідко коли можуть збагнути, якою
мірою
наші
преференції
прив’язані
до
рамок
і,
відповідно,
не прив’язані до реальності.
Порожні інтуїтивні здогади
Ми
з
Амосом
почали
досліджувати
фреймінг
із
прикладу,
що
354
отримав назву «Завдання про азійську хворобу»
.
Уявіть, що Сполучені Штати готуються до спалаху епідемії незвичайної азійської
хвороби, яка за прогнозами вб’є 600 осіб. Було запропоновано дві альтернативні
програми боротьби із цим недугом. Припустімо, що точні наукові оцінки наслідків
для кожної програми такі:
Якщо схвалять програму А, буде врятовано 200 осіб.
Якщо схвалять програму Б, то з імовірністю 1/3 буде врятовано 600 осіб і
з імовірністю 2/3 не буде врятовано нікого.
Більшість респондентів обрали програму А: вони віддали перевагу
гарантованому результатові, а не ризикованій грі.
Результати
обох
програм
у
другій
версії
завдання
сформульовані в інших рамках:
Якщо схвалять програму Аʼ, 400 осіб помруть.
Якщо схвалять програму Бʼ, з імовірністю 1/3 не помре ніхто і з ймовірністю 2/3
помре 600 осіб.
Придивіться уважніше та порівняйте дві версії: наслідки програм
А та А' ідентичні так само, як і наслідки програм Б і Б'. Водночас
у
рамках,
встановлених
другим
формулюванням,
більшість
учасників обрали ризик.
Різний вибір під час формулювання в різних рамках вписується
в
теорію
перспектив,
згідно
з
якою
вибір
між
ризиком
і гарантованим результатом відбувається по-різному, залежно від
того, якими є можливі результати — хорошими чи поганими. Ті,
хто
ухвалюють
рішення,
схильні
віддавати
перевагу
гарантованому результатові, а не авантюрі (вони дуже схильні до
уникання ризику) у випадку, якщо результати позитивні. Ті самі
люди
схильні
відмовлятися
від
гарантованого
результату
та погоджуватися на авантюру (тобто вдаватися до ризику), якщо
обидва результати погані. Вибір між авантюрою і гарантованим
результатом у сфері грошей підтверджує ці висновки. Завдання
з хворобою показує, що таке саме правило можна застосувати і до
випадків,
коли
результати
і
втраченими
життями.
з
фреймінгом
знову
уникненню
ризику
реальності.
і
У
цьому
прагненню
до
що
експерименти
віддання
ризику
між
змінюються
врятованими
контексті
демонструють,
Преференції
результатами
вимірюються
не
прив’язане
об’єктивно
на
переваги
до
однаковими
протилежні
залежно
від
формулювання.
Випадок,
сумної
яким
нотки.
групою
зі
мною
Амоса
фахівців
у
поділився
запросили
галузі
Амос,
додав
виступити
охорони
з
у
цю
промовою
громадського
історії
перед
здоров’я
—
людьми, які ухвалюють рішення про вакцинації та інші програми.
Він скористався нагодою і запропонував їм завдання про азійську
хворобу: половина побачила версію із «врятованими життями»,
решта відповідала на питання з версії про «втрачені життя». Як
і звичайні люди, ці професіонали виявилися чутливими до впливу
ефекту фреймінгу. Непокоїть те, що чиновників, котрі ухвалюють
рішення,
з
від
пантелику
звикнути
яких
залежить
такою
до
здоров’я
примітивною
думки,
що
навіть
населення,
маніпуляцією.
важливі
можна
Утім,
рішення
збити
нам
слід
залежать
від
Системи 1, а можливо, ще й керовані нею.
Ще більше бентежить те, що відбувається, коли людям вказують
на
їхню
непослідовність:
«Ви
обрали
гарантований
порятунок
200 життів в одному формулюванні, і водночас обрали авантюру,
щоб
не
вчинили
У
погодитися
тепер,
відповідь
на
коли
зазвичай
400
смертей,
знаєте,
чути
що
—
ці
у
другому.
рішення
присоромлене
А
як
би
ви
непослідовні?».
мовчання.
Інтуїтивні
здогади, які визначили початковий вибір, прийшли від Системи 1
і
мають
20
не
фунтів
більше
чи
моральних
небажання
підстав,
втратити
ніж
30
рішення
фунтів.
зберегти
Гарантовано
врятувати життя — це добре, смерть — погано. Більшість людей
виявляють,
що
їхня
Система
2
не
має
власних
моральних
інтуїтивних здогадок для відповіді на таке питання.
Я
вдячний
видатному
економісту
Томасові
Шеллінгу
за
мій
улюблений приклад ефекту фреймінгу, який він описує у своїй
355
книжці «Вибір і наслідки»
. Шеллінг написав її до того, як були
опубліковані
з
наші
роботи
фреймінгу,
а
сам
фреймінг
у
його
праці залишився поза увагою. Шеллінг розповів про свій досвід
викладання
Дж.
із
в
Кеннеді,
дітьми.
Гарвардській
де
студенти
Шеллінг
школі
вивчали
розповідав
державного
податкові
студентам,
що
управління
пільги
для
стандартна
ім.
сімей
пільга
виділяється на кожну дитину і її розмір не залежить від доходу
платника податків. Він спитав думку студентів про таке:
Чи повинні пільги на дитину для багатих бути більшими за пільги для бідних?
Дуже ймовірно, що ваша інтуїтивна відповідь буде такою самою,
як і в студентів Шеллінга: вони визнали абсолютно неприйнятною
ідею надання багатим більших пільг.
Тоді Шеллінг вказав на той факт, що податкове законодавство
упереджене. За точку відліку в ньому береться бездітна родина,
а
податкове
кожної
навантаження
дитини.
скорочується
Податковий
кодекс,
на
звісно,
суму
можна
пільги
для
переписати,
взявши за основу іншу точку відліку — сім’ю з двома дітьми. За
такого
формулювання
платитимуть
родини
додатковий
з
меншою
податок.
Далі
кількістю
Шеллінг
дітей
попросив
розглянути іншу пропозицію:
Чи повинні бездітні незаможні люди платити такий самий податок, як бездітні
багатії?
У цьому випадку ви, мабуть, теж погодитеся з думкою студентів,
які відкинули цю пропозицію так само рішуче, як і попередню.
Однак Шеллінг показав аудиторії, що нелогічно відкидати обидві
пропозиції.
Поставте
ці
два
формулювання
поруч.
Різниця
між
податками для бездітної сім’ї і для сім’ї з двома дітьми описана як
скорочення
податків
у
першому
варіанті
і
як
збільшення
—
у другому. Якщо в першому варіанті ви хочете, щоб незаможні
отримували
таку
саму
(або
більшу)
пільгу,
як
і
багаті
сім’ї
з дітьми, то слід погодитися, щоб за бездітність бідні зазнавали
щонайменше такого самого покарання, як і багаті.
У
цьому
прикладі
впізнаємо
діяльність
Системи
1.
Вона
дає
негайну відповідь на будь-яке питання про бідних і багатих: коли
є сумніви, ліпше пошкодуймо бідних. Дивна особливість завдання
Шеллінга
полягає
в
тому,
що
це,
на
перший
погляд,
просте
моральне правило на практиці виявляється не таким надійним.
Воно дає суперечливі відповіді на те саме питання залежно від
того,
в
яких
рамках
сформульоване
завдання.
Звичайно,
ви
здогадуєтесь, яким буде наступне питання. Тепер, коли ви вже
побачили, що на ваші реакції впливають рамки, дайте відповідь:
як у податковому кодексі має бути прописане ставлення до дітей
із багатих і бідних родин?
У цьому випадку, ви, мабуть, вкотре будете спантеличені. У вас
є
і
моральні
інтуїтивні
бідняками,
але
здогади
вони
про
залежать
відмінності
між
довільної
точки
від
багатіями
відліку
і
не стосуються реальної проблеми. Ця проблема — питання про
реальний стан справ у світі довкола нас — полягає в тому, які
податки повинна платити кожна родина і як саме слід заповнити
клітини матриці податкового кодексу. Ви не маєте переконливих
моральних інтуїтивних знань, які допомогли б вам розв’язати цю
проблему. Ваші моральні відчуття прив’язані до рамок й описів
реальності,
а
не
до
самої
реальності.
Основний
висновок
про
природу фреймінгу безжальний: фреймінг не слід розглядати як
вторгнення ззовні, що маскує чи спотворює базові преференції.
Принаймні в розглянутому прикладі (як і в завданні про азійську
хворобу
ніяких
чи
про
внутрішніх
встановленими
зі
вибір
способу
лікування
преференцій,
рамками.
сформульованими
в
раку
маскованих
Наші
певних
чи
легенів)
спотворюваних
преференції
рамках
немає
пов’язані
проблемами,
а
наші
моральні інтуїтивні здогади стосуються описів, а не суті.
Хороші рамки
Не
всі
рамки
альтернативні
однакові;
способи
деякі
з
описати
них,
(чи
без
сумніву,
кращі
обміркувати)
ту
за
саму
інші
річ.
Розгляньмо такі пари завдань:
Жінка купила два квитки в театр по 80 доларів. Вона приходить до театру,
розкриває гаманець і виявляє, що квитки зникли. Чи купить вона ще два квитки,
щоб подивитися виставу?
Жінка йде в театр із наміром купити два квитки по 80 доларів кожен. Вона
розкриває гаманець уже в театрі і виявляє, що з гаманця зникли ті 160 доларів, за
які вона збиралася придбати квитки. Але вона може скористатися своєю кредитною
карткою. Чи купить вона квитки?
Респонденти,
прийшли
які
до
бачили
різних
формулювання.
лише
один
висновків
Більшість
із
—
опитаних
варіантів
залежно
уважали,
завдання,
від
що
рамок
жінка,
яка
втратила квитки в першій історії, піде додому, не подивившись
вистави; водночас більшість вирішила, що жінка все одно купить
квитки, навіть якщо згубила виділені на них гроші.
Пояснення вже має бути вам знайоме: це завдання стосується
уявного
мисленнєвого
некомпенсованих
мисленнєвих
рахунку
витрат.
рахунків,
а
Різні
і
викликає
рамки
вагомість
помилку
стосуються
втрати
залежить
різних
від
того,
на який рахунок її «записано». Коли квитки на конкретну виставу
загубилися,
пов’язаний
втрати
природно
саме
з
зарахувати
ці
виставою.
Нам
цією
подвоюється
і,
можливо,
стає
втрати
на
здається,
більшою,
рахунок,
що
ніж
вартість
того
варта
насолода від вистави. Натомість втрата готівки зараховується до
«загальних доходів»: театралка стала лише трохи біднішою, ніж
була раніше. Питання, на яке їй треба відповісти, — чи змінить
незначне зменшення наявних у неї коштів її рішення придбати
квитки. Більшість респондентів гадають, що ні.
Варіант,
рішення.
у
якому
Ця
загублено,
ігнорувати.
не
рамка
зникла
краща,
підлягають
Історія
готівка,
не
адже
зумовлює
втрати,
відшкодуванню,
має
значення,
бо
більш
виважене
навіть
якщо
а
втрати
такі
важливий
квитки
ліпше
лише
набір
варіантів, які має відвідувачка театру, та їхні наслідки. Що б вона
не втратила, важливо те, що вона стала біднішою, ніж була до
того, як розкрила гаманець. Якби людина, що загубила квитки,
запитала в мене поради, я сказав би таке: «Чи купили б ви квитки,
якби втратили суму, яка дорівнює їхній вартості? Якщо так, то
йдіть і купуйте нові». Ширші рамки і загальні рахунки зазвичай
спонукають до більш раціональних рішень.
У
наступному
різні
інтуїтивні
суттєво
краще
опублікованій
у
прикладі
дві
математичні
за
інше.
журналі
У
альтернативні
рішення,
статті
«Саєнс»
до
рамки
того
«Ілюзія
2008
року,
ж
зумовлюють
одне
миль
з
на
психологи
них
—
галон»,
Річард
Ларрік
і
Джек
помилкового
Солл
виявили
фрейму
випадок,
обходиться
коли
надто
пасивне
дорого
і
прийняття
призводить
до
356
серйозних політичних наслідків
. Більшість покупців автомобілів
уважають показник витрати пального одним із головних у виборі
машини; вони знають, що машина з низькою витратою пального
потребує
менших
експлуатаційних
витрат.
Але
формат,
тобто
рамка представлення інформації, яку традиційно використовують
у
Сполучених
Штатах
—
милі
на
галон,
—
насправді
мало
що
скаже покупцеві й тим, хто формує політику ринку. Порівняйте
двох власників авто, які прагнуть зменшити свої витрати:
Адам поміняв неекономічний автомобіль, що проїжджає 12 миль на галон, на трохи
економніший, із витратою пального — 14 миль на галон.
Затята захисниця навколишнього середовища Бет змінила автомобіль, що
проїжджає 30 миль на галон, на автомобіль із витратою пального 40 миль на галон.
Припустімо, що обидва водії проїхали за рік однакову відстань.
Хто
заощадить
більше
палива
завдяки
зміні
авто?
У
відповідь
на це питання у вас, мабуть, виникає такий самий інтуїтивний
здогад, як і в більшості людей. Вчинок Бет здається суттєвішим за
дії Адама: вона зменшила витрати пального на 10 миль на галон, а
не на 2, що дорівнює 1/3 (з 30 миль на галон до 40), а не на 1/6 (з
12 миль на галон до 14). Тепер спробуйте залучити Систему 2
і порахуйте. Якщо обидва водії проїхали 10 000 миль, то Адам
скоротив споживання пального із нечуваних 833 галонів до все ще
обурливих
714
галонів,
заощадивши
119
галонів.
Споживання
пального автомобілем Бет скоротилося з 333 галонів до 250, тож
вона
зекономила
лише
83
галони.
Формулювання
«милі
на галон» — оманлива рамка, яку слід замінити формулюванням
«галони
на
милю»
(або
«літри
на
100
кілометрів»,
що
використовується в більшості інших країн). Як показують Ларрік
і
Солл,
помилкові
формулюванням
«милі
інтуїтивні
на
галон»,
підказки,
уводять
в
підкріплені
оману
й
осіб,
відповідальних за споживчу політику, і покупців автомобілів.
Кас
Санстейн
працював
в
Управлінні
з
питань
інформації
та нормативного регулювання в адміністрації президента Барака
Обами.
У
співавторстві
44
книгу «Поштовх»
з
Річардом
Талером
Санстейн
написав
, що стала базовим посібником із застосування
поведінкової економіки в політичній царині. Зовсім не випадково
наліпка про «економію пального і захисту середовища», що має
з’явитися на кожному новому автомобілі, починаючи з 2013 року,
вперше
у
США
міститиме
дані
про
галони
на
милю.
На
жаль,
правильне формулювання інформації буде надруковано дрібним
шрифтом, поруч з уже звичними «милями на галон», поданими
великими літерами, та все-таки це крок у правильному напрямку.
П’ятирічний
інтервал
між
публікацією
«Ілюзії
миль
на
галон»
і впровадженням часткових корективів, мабуть, можна вважати
швидкісним
рекордом
із
застосування
важливих
даних
психологічної науки в державній політиці.
У багатьох країнах на посвідченні водія зазначено інформацію
про згоду на використання органів для пересадки в разі раптової
смерті. Її формулювання — ще один приклад того, як одна рамка
може виявитися вдалішою за решту. Навряд чи знайдеться багато
людей,
які
доводитимуть,
неважливе;
водночас
що
рішення
переконливі
про
факти
донорство
свідчать,
що
органів
більшість
людей роблять свій вибір нерозважливо. Ці дані одержані завдяки
порівнянню показників донорства органів у країнах Європи, які
виявляють
разючу
різницю
між
сусідніми
країнами
зі
схожими
357
культурами
показник
. У статті, опублікованій 2003 року, відзначено, що
донорства
органів
був
близький
до
100
%
в
Австрії,
проте становив лише 12 % у Німеччині, 86 % — у Швеції і всього
4 % — у Данії.
Ці
величезні
розбіжності
—
наслідок
ефекту
фреймінгу,
що,
зі свого боку, спричинений формулюванням критичного питання.
У країнах з високим показником донорства застосовують бланк
із викреслюванням, у якому людина, що не хоче бути донором,
повинна відзначити відповідну клітинку. Якщо вона не виконає
цієї простої дії, то вважатиметься, що вона готова стати донором.
У країнах із низьким показником донорства потрібно відзначити
відповідну
клітинку
в
тому
випадку,
якщо
ви
бажаєте
бути
донором. І це все. Єдиний найпростіший фактор для успішного
прогнозування,
раптової
смерті,
чи
—
пожертвує
людина
формулювання
свої
варіанта
органи
за
у
випадку
замовчуванням,
який спрацьовуватиме автоматично, якщо іншого не позначено
спеціальною відміткою в клітинці.
На
відміну
властивостей
від
інших
Системи
1,
ефектів
ефект
фреймінгу,
донорства
які
органів
сягають
найкраще
пояснюється лінню Системи 2. Люди відзначать клітинку, якщо
вони
не
заздалегідь
готові
до
вирішили,
питання,
що
їм
хочуть
це
доведеться
зробити.
зробити
Якщо
вони
зусилля,
щоб
вирішити, чи хочуть вони поставити позначку. Уявіть собі бланк
із
питанням
про
донорство
органів,
у
якому
людину
просять
розв’язати арифметичну задачку в тому рядочку, яка відповідає
їхньому
в
рішенню.
другому
—
В
«13
одному
×
37
рядку
=
?».
—
завдання
Кількість
«2
+
донорів
2
=?»,
а
однозначно
зміниться.
Коли
роль,
яку
відіграє
саме
формулювання,
підтверджено,
доцільно постає питання: тож яке формулювання слід схвалити?
У цьому випадку відповідь проста. Якщо ви вважаєте, що великий
запас органів для трансплантації — це для суспільства благо, то
не
обстоюватимете
нейтральну
позицію,
вибираючи
між
формулюванням, що дає майже 100 % донорів, і тим, відповідно
до якого донорами в разі раптової смерті стають 4 % водіїв.
Як
ми
часто
вже
неодноразово
контролюється
пересвідчувалися,
вкрай
незначними
важливий
аспектами
вибір
ситуації.
Це справді прикро: ми не хотіли б ухвалювати важливих рішень
у такий спосіб. Крім того, не так ми уявляли собі й роботу нашого
мозку,
однак
докази
на
користь
цих
когнітивних
ілюзій
раціонального
агента.
незаперечні.
Уважайте
це
аргументом
проти
теорії
Теорія варта того, щоб так називатися, якщо вона стверджує, що
деякі
події
неможливі
—
вони
не
трапляться,
якщо
теорія
правильна. Якщо ж «неможлива» подія має місце, виходить, що
теорія
помилкова.
спостереження
раціонального
Теорія
може
переконливо
агента
існувати
її
живе,
і
після
того,
спростовують:
попри
наші
як
модель
переконливі
спостереження й інші докази.
Випадок із донорством органів показує, що суперечки навколо
людської
світі.
раціональності
Суттєва
раціонального
полягає
в
відіграють
відмінність
агента
тому,
що
і
велику
між
скептиками,
перші
роль
і
в
реальному
прихильниками
які
піддають
сприймають
як
її
факт
моделі
сумніву,
те,
що
формулювання
стосуються
вибору
не
серйозних
може
впливати
проблем.
Вони
на
преференції,
навіть
не
які
виявлять
належного інтересу, щоб розібратися в самому питанні — і саме
тому ми часто-густо одержуємо кепські результати.
Тих, хто скептично ставиться до раціональності, це не дивує,
адже
вони
навчені
бути
чутливими
до
незначних
факторів,
які
спроможні визначати наші преференції. Сподіваюся, читачі цієї
книжки теж навчаться цій чутливості.
Розмови про рамки і реальність
«Вони переживуть легше те, що трапилося, якщо зможуть сформулювати результат
у рамках суми грошей, які вони зберегли, а не які втратили».
«Спробуймо переосмислити проблему, змінивши відправну точку. Уявіть, що ця річ
нам не належить; як гадаєте, скільки б вона коштувала тоді?»
«Запишіть втрату на мисленнєвий рахунок “загальний прибуток” — і вам одразу
стане легше!»
«Тебе просять поставити галочку в клітинці, якщо ти хочеш відмовитися від
розсилки. Їхній список розсилки скоротився б, якби ставити галочку треба було для
того, щоб на неї підписатися!»
44 Переклад книжки вийшов у видавництві «Наш формат» 2017 року. — Прим. ред.
Частина V. ДВА «Я»
РОЗДІЛ 35. ДВА «Я»
Т
ермін корисність упродовж усієї своєї тривалої історії мав
два різні значення. Єремія Бентам розпочинав свою працю
«Вступ
до
основ
моралі
та
законодавства»
відомим
реченням: «Природа підпорядкувала людство двом володарям —
болю та задоволенню. Лише вони вказують, що нам слід робити,
і визначають, що ми зробимо». У дещо неоковирній примітці до
тексту
Бентам
перепрошує
за
вживання
слова
корисність
на позначення цього досвіду болю й задоволення, покликаючись
на те, що він не зміг дібрати кращого слова. Для виокремлення
саме Бентамівської інтерпретації цього терміна, я називатиму її
відчутою корисністю.
Упродовж останніх ста років економісти використовували цей
вираз
й
у
на
позначення
теоретики
значенні
чогось
ухвалення
рішень
358
«бажаність»
зовсім
,
іншого.
застосують
натомість
я
Економісти
термін
називаю
це
радше
корисністю
рішення. У теорії очікуваної корисності йдеться суто про правила
раціональності,
які
мають
керувати
корисністю
рішень;
ці
правила не мають жодного стосунку до гедоністичного досвіду.
Звісно
й
ж,
ці
означатимуть
приносить
їм
дві
те
концепції
саме,
задоволення,
якщо
й
корисності
люди
збігатимуться
хотітимуть
отримуватимуть
того,
задоволення
що
від
того, що вони для себе обрали, — саме припущення про такий збіг
імпліцитно
економічних
включено
агентів.
в
Від
загальну
ідею
раціональних
про
агентів
раціональність
очікується,
що
вони знають свої смаки — як теперішні, так майбутні, і що вони
мусять
ухвалювати
розумні
інтереси.
Відчута корисність
рішення,
які
максимізують
їхні
Я
досить
давно
захоплююся
можливими
розбіжностями
між
відчутою корисністю та корисністю рішення. Коли ми з Амосом
усе ще працювали над теорією перспектив, я сформулював таку
загадку: уявіть собі особу, яка щодня отримує один болючий укол.
Призвичаїтися до цього болю неможливо; біль щодня однаковий.
Чи заплатить людина за зменшення кількості запланованих уколів
з 20 до 18 таку саму вартість, як і за скорочення їхньої кількості з 6
до 4? Чи існує для подібної відмінності якесь обґрунтування?
Я не намагався отримати відповідь на це питання, адже вона
очевидна. Можете перевірити це на собі — ви заплатите більше за
зменшення
кількості
уколів
на
третину
(з
6
до
4),
ніж
за
їх
скорочення на десяту частину (з 20 до 18). Корисність рішення від
уникнення
уникнення
двох
тих
уколів
самих
у
двох
першому
уколів
у
випадку
другому.
більша,
Проте
ніж
ця
від
різниця
абсурдна. Якщо біль щодня однаковий, то що може виправдати
надання
різної
корисності
зниженню
загальної
кількості
болю
на два уколи залежно від кількості попередніх уколів? У термінах,
які ми застосували б сьогодні, ця загадка вводить ідею про те, що
відчуту корисність можна виміряти кількістю уколів. Також вона
порушує питання про те, що принаймні в деяких випадках відчута
корисність
слугує
Відповідальна
за
критерієм,
ухвалення
за
яким
рішення
можна
людина,
оцінити
яка
рішення.
платить
різні
суми, щоб досягти однакової вигоди у відчутій корисності (або
заощаджує
однакові
спостереження
з
теорією
певного
втрати),
може
ухвалення
рішення
як
припускається
здатися
рішень,
хибного
вам
очевидним,
єдина
—
помилки.
його
підстава
однак
для
Таке
згідно
кваліфікації
неузгодженість
з
іншими
преференціями. Ми з Амосом обговорювали цю проблему, проте
далі її не розпрацьовували. Минуло багато років, перш ніж я до неї
повернувся.
Відчуття і пам’ять
Як можна виміряти відчуту корисність? Як нам слід відповідати
на питання на кшталт: «Скільки болю довелося пережити Гелен
упродовж
вона
усіх
отримала
медичних
від
процедур?»
двадцяти
хвилин
або
на
«Скільки
пляжі?».
задоволення
Британський
економіст Френсіс Еджворт розмірковував над цими питаннями
ще в ХІХ столітті і запропонував ідею «гедоніметра» — уявного
інструмента,
аналогічного
до
приладів
метеостанцій,
що
вимірював би рівень задоволення чи болю, які щомиті відчуває
359
людина
.
Відчута корисність буде відрізнятися так само, як варіюватиме
температура
таких
впродовж
замірів
можуть
доби
бути
чи
атмосферний
відображені
на
тиск;
графіку
результати
як
функція
часу. Відповіддю на питання про те, скільки болю чи задоволення
відчула Гелен упродовж медичних процедур чи своєї відпустки,
буде «площиною під кривою». Якщо Гелен перебуватиме на пляжі
40 хвилин замість 20, а її задоволення від цього лишатиметься
таким
же
сильним,
тоді
загальна
корисність
цього
досвіду
подвоюється (так само, як подвоєння кількості уколів робить весь
курс лікувальних ін’єкцій удвічі боліснішим). Такою була теорія
Еджворта, і сьогодні ми чітко усвідомлюємо, за яких умов вона
360
працює
.
Графік
на
рис.
15
відбиває
відчуття
двох
пацієнтів,
яким
роблять болісну процедуру колоноскопії. Приклад узято з нашого
спільного з Доном Редельмаєром дослідження. Редельмаєр, лікартерапевт
на
і
дослідник
початку
місцевою
з
361
1990-х
.
Університету
Ця
анестезією
процедура
або
із
Торонто,
сьогодні
закінчив
його
проводиться
застосуванням
під
знеболювальних
препаратів, але в ті часи, коли ми збирали дані, ці ліки не були
такі
поширені,
оцінити
рівень
як
сьогодні.
болю,
Кожні
який
60
вони
секунд
пацієнтів
відчували
в
ту
просили
мить.
Дані
представлені на шкалі від 0 — «зовсім не болить» до 10 — «біль
нестерпний».
Графік
показує,
що
відчуття
кожного
пацієнта
суттєво відрізнялися впродовж усієї процедури, яка для пацієнта А
тривала
8
показник
закінчення
154
хвилин,
а
для
нульового
відчуття
процедури).
пацієнти.
пацієнта
Загалом
Найкоротша
Б
—
болю
в
24
був
хвилини
записаний
експерименті
процедура
(останній
тривала
взяли
4
після
участь
хвилини,
найдовша — 69 хвилин.
Тепер розгляньмо просте питання: уявімо собі двох пацієнтів,
які використовували больову шкалу однаково. Хто ж із пацієнтів
відчув більше болю? Тут немає жодних суперечок. Панує загальна
згода, що пацієнтові Б було значно гірше. Він провів принаймні
стільки
загалом,
ж
і
часу
для
на
кожному
нього
рівні
«площина
болю,
під
як
пацієнт
кривою»,
А
на
очевидно,
всіх
суттєво
більша, ніж для пацієнта А. Звісно, ключовий фактор — це те, що
процедура пацієнта Б тривала набагато довше. Я називатиму ці
заміри, що ґрунтуються на фіксаціях болю в кожен конкретний
момент, загальним показником гедоніметра болю.
Коли процедуру було закінчено, всіх учасників попросили оцінити
«загальну
кількість
болю»,
медичного
втручання.
який
Питання
було
вони
відчули
впродовж
сформульоване
так,
щоб
підштовхнути учасників експериментів до роздумів про загальний
обсяг
болю,
про
який
загальний
показник
подібного
не
вони
повідомляли,
гедоніметра.
зробили.
Дивно,
Статистичний
тобто
але
аналіз
відтворити
пацієнти
даних
нічого
дав
два
результати, що ілюструють патерн, який ми спостерігали в інших
експериментах:
Правило
піка
та
кінця:
глобальну
оцінку
в
ретроспективі
можна було передбачити за середнім показником болю, про
який пацієнти повідомляли в найболісніші для них моменти
процедури та наприкінці процедури.
Нехтування
тривалістю:
тривалість
процедури
взагалі
не впливала на оцінку загального обсягу болю.
Тепер ви можете застосувати ці правила до профілів пацієнтів А
та Б. Найгірша оцінка (8 за 10-бальною шкалою) була однакова
для обох пацієнтів, проте остання оцінка наприкінці процедури
для пацієнта А дорівнювала 7, а для пацієнта Б — лише 1. Середній
показник між піком та кінцем процедури таким чином становив
7,5
в
для
пацієнта
пацієнта
А
А
були
та
4,5
—
набагато
порівняно
із
пацієнтом
процедура
закінчилася
Б.
в
для
пацієнта
гірші
спогади
Йому
просто
поганий
Б.
Як
про
не
момент,
і
очікувалося,
всю
процедуру
пощастило,
від
чого
в
що
нього
залишилися неприємні спогади.
Тепер ми маємо справді чимало матеріалу: два заміри відчутої
корисності — загальний показник гедоніметра та ретроспективна
оцінка — принципово відмінні. Загальні показники гедоніметра
обчислює
той,
хто
спостерігає
за
експериментом
на
підставі
повідомлень піддослідного про те, який біль він відчував у кожен
момент часу. Ми називаємо такі оцінки зваженими за тривалістю,
адже обчислення «площини під кривою» присвоює однакову вагу
всім моментам: дві хвилині болю на рівні 9 — це вдвічі «гірше» за
одну хвилину болю на тому самому рівні. Проте результати цього
й багатьох інших експериментів показують, що ретроспективна
оцінка нечутлива до тривалості і надає двом окремим моментам,
піковому і прикінцевому, більшої ваги, ніж усім іншим. То який
із
них
важить
більше?
Що
треба
робити
лікарям?
Цей
вибір
важливий для медичної практики. Ми помітили, що:
якщо мета — зменшити обсяг спогадів пацієнтів про біль, то
важливішим
за
мінімізацію
тривалості
процедури
буде
зниження пікової інтенсивності болю. За цією ж логікою слід
віддати
а
перевагу
поступовому,
враження,
коли
не
адже
біль
в
різкому
зменшенню
пацієнтів
залишається
наприкінці
про
процедури
болю,
краще
відносно
слабкий;
якщо
мета
пацієнти,
якщо
—
знизити
доречно
такі
дії
кількість
проводити
збільшують
болю,
який
процедуру
пікову
відчувають
швидко,
інтенсивність
навіть
болю
і залишають у пацієнтів погані спогади.
Як ви гадаєте, що з цього важливіше? Я не проводив належного
дослідження,
але
мої
відчуття
підказують,
що
більшість
людей
обере притлумлення спогадів про біль. Як мені видається, корисно
думати
про
цю
дилему
як
про
конфлікт
між
двома
«я»
(які
не тотожні двом знайомим нам системам). «Я», відповідальне за
відчуття,
відповідає
на
питання:
«Чи
боляче
зараз?».
«Я»,
відповідальне за спогади, відповідає на інше питання: «Як це було
в
із
цілому?».
Спогади
життєвого
життя,
то
—
досвіду,
можемо
це
практично
тому,
коли
прийняти
все,
ми
лише
що
залишається
розмірковуємо
один
погляд
про
на
нам
наше
життя
—
із перспективи «я», відповідального за спогади.
Коментар,
який
я
почув
від
одного
слухача
в
аудиторії
після
лекції, ілюструє складність розмежування спогадів і досвіду. Він
розповідав, як тривалий час захоплено слухав симфонію на диску,
який
був
симфонії
подряпаний
пролунав
«зруйнував
усі
біля
самого
жахливий
враження
краю.
звук,
від
Через
що,
як
почутого».
це
він
наприкінці
висловився,
Проте
сам
досвід
зруйновано не було, а лише спогади про нього. «Я», відповідальне
за
відчуття,
мало
здебільшого
приємний
досвід,
який
не
міг
зіпсувати поганий кінець, адже цей досвід як переживання вже
відбувся. Слухач оцінив ту ситуацію в цілому незадовільно через її
погане
закінчення,
але
в
його
оцінці
було
фактично
проігноровано 40 хвилин музичного дива. Виходить, весь досвід
нічого не значить?
Плутанина між досвідом та пам’яттю — це складна когнітивна
ілюзія
і,
власне,
минулий
досвід
відчуття,
не
саме
може
має
та
підміна,
бути
права
яка
змушує
зруйнований.
голосу.
«Я»,
«Я»,
нас
думати,
відповідальне
відповідальне
за
що
за
спогади,
інколи помиляється, але саме воно веде лік і керує тим, чого ми
вчимося
в
житті.
Саме
воно
й
ухвалює
рішення.
На
підставі
минулого ми навчаємося максимізувати якість наших майбутніх
спогадів, але необов’язково наших майбутніх переживань. Це і є
тиранія «я», відповідального за спогади.
Яке «я» слід враховувати?
Для демонстрації сили ухвалення рішень «я», відповідального за
спогади, ми з моїми колегами розробили експеримент, у якому
використали
із
м’яку
«холодними
форму
руками»
тортур,
які
(недоладний
я
називатиму
технічний
тестом
термін
—
холодовий пресорний тест). Учасники експерименту повинні були
тримати
не
руку
просили
по
зап’ясток
вийняти
її
з
у
до
болю
холодній
води;
після
цього
воді,
їм
допоки
давали
їх
теплий
рушник. За допомогою другої вільної руки піддослідні в нашому
експерименті
вони
могли
відчували,
відповідального
завдавала
відзначати
тобто
за
напряму
відчуття.
відчутного
на
болю,
приладі
ступінь
передавати
Ми
який,
обрали
проте,
болю,
дані
який
свого
«я»,
температуру,
яка
можна
було
терпіти;
учасники експерименту, звісно, мали право в будь-який момент
вийняти свою руку, однак ніхто з них цього не зробив.
Кожен
учасник
експерименту
пройшов
два
етапи
тесту
з «холодними руками»:
Упродовж короткого етапу, що тривав 60 секунд, рука була занурена у воду
температурою 14ºС, що відчувалась як болючий холод, але такий, що цілком можна
було стерпіти. Після цих 60 секунд експериментатор просив піддослідних вийняти
руку з води і давав їм теплі рушники.
Довгий етап тривав 90 секунд. Перші 60 секунд були такі самі, як у попередньому
етапі. Наприкінці цих 60 секунд експериментатор не казав нічого. Натомість він
відкривав клапан, і в резервуар починала надходити трохи тепліша вода.
Упродовж наступних 30 секунд температура води піднімалася орієнтовно на 1ºС,
чого було якраз достатньо для того, щоб більшість піддослідних відчули незначне
послаблення болю.
Ми казали учасникам, що вони пройдуть крізь три етапи тесту
з
«холодними
руками»,
а
насправді
вони
пройшли
лише
два
етапи — короткий і тривалий, у яких брали участь різні руки. Між
етапами експерименту була семихвилинна пауза. За сім хвилин
після
третій
другого
етап
відтворить
етапу
піддослідним
експерименту.
один
із
Їм
попередніх,
давали
можливість
повідомляли,
і
можна
що
вибрати
він
обрати,
який
достоту
досвід
362
повторити — з правою чи з лівою рукою
учасників
пройшла
короткий
етап
з
лівою
. Звісно ж, половина
рукою,
половина
—
з правою; половина спершу пройшла короткий етап, половина —
тривалий тощо. Це був ретельно контрольований експеримент.
Експеримент
був
розроблений
для
створення
конфлікту
між
інтересами «я», відповідального за відчуття, і «я», відповідального
за
спогади,
а
також
між
відчутою
корисністю
і
корисністю
рішення. З позицій «я», відповідального за відчуття, тривалішій
етап, очевидно, був гіршим. Ми очікували, що «я», відповідальне
за спогади, матиме інший погляд. Спираючись на правило піка
та кінця, можна передбачити гірші спогади про короткий епізод
порівняно
із
тривалістю
тривалим,
різницю
проігноровано.
На
а
між
відповідно
90
та
підставі
до
60
правила
нехтування
секундами
цього
ми
болю
буде
спрогнозували,
що
піддослідні матимуть приємніші (або менш неприємні) спогади
про тривалі етапи і захочуть їх повторити. Так вони і зробили. Аж
80
%
учасників,
які
повідомили,
що
біль
вщухав
упродовж
кінцевої фази тривалого експерименту, вирішили його повторити,
тобто
зголосилися
вистраждати
зайві
30
секунд
непотрібного
болю впродовж очікуваного третього етапу.
Піддослідні, які віддали перевагу тривалішому етапові, не були
мазохістами і не змушували себе навмисно переживати болючіші
відчуття. Вони просто припустилися помилки. Якби ми спитали
в них, що вони оберуть — 90-секундне занурення в холодну воду
чи
лише
першу
коротший
частину
варіант.
формулюванням,
цього
етапу,
Проте
тому
—
ми
учасники
вони
точно
обрали
скористалися
експерименту
б
іншим
обрали
те,
що
видалося їм природним: вони вирішили повторити етап, від якого
в них лишилися найменш неприємні спогади. Піддослідні чітко
розуміли,
який
із
двох
етапів
тривав
довше
(ми
в
них
про
це
запитували), але вони цим знанням не скористалися. Ухвалюючи
рішення,
вони
керувалися
простим
правилом
інтуїтивного
вибору: обери той варіант, який тобі сподобався найбільше або
найменше не сподобався. Правила пам’яті визначали, якою мірою
піддослідним
не
подобалися
два
варіанти,
що,
зі
свого
боку,
зумовлювало їхній вибір. Експеримент із «холодними руками», як
і
моя
загадка
про
уколи,
допомогли
виявити
розбіжність
між
відчутою корисністю та корисністю рішення.
Преференції, які ми спостерігали в цьому експерименті, — це
ще
один
приклад
ефекту
«менше
—
ліпше»,
з
яким
ми
вже
стикалися. Одним із них було дослідження Крістофера Ші, в якому
додавання
загальну
посуду
вартість,
до
сервізу
тому
що
із
24
деякі
приборів
з
знижувало
доданих
тарілок
його
були
надщерблені. Інший приклад — про Лінду-активістку, шанси якої
бути
банківською
шанси
бути
касиркою-феміністкою
просто
касиркою
в
оцінюють
банку.
Така
вище
за
подібність
невипадкова. За всі три ситуації відповідає та сама властивість
Системи
1,
бо
саме
Система
1
встановлює
множини
варіантів
на базі середніх показників, норм, прототипів, а не на підставі
сумарних. Кожен етап тесту з «холодними руками» — це множина
миттєвостей,
які
«я»,
відповідальне
за
спогади,
зберігає
як
прототиповий момент. Згодом це призводить до конфлікту. Для
об’єктивного
спостерігача,
що
оцінює
кожен
експеримент
на підставі повідомлень «я», відповідального за відчуття, значення
має «крива під площиною», де акумульовано інформацію про біль
упродовж
На
усього
відміну
від
часу;
неї,
ця
інформація
спогади,
які
має
архівує
сумарний
«я»,
характер.
відповідальне
за
спогади, визначаються піком і кінцем.
Безумовно,
в
процесі
еволюції
пам’ять
тварин
могла
б
розвинутися в такий спосіб, щоб архівувати інтегровані дані, і,
звичайно, в деяких випадках саме так і є. Білці важливо «знати»,
скільки загалом їжі вона запасла, а відомості про середній розмір
горішка
не
інформація
замінять
про
біль
цієї
і
інформації.
задоволення
Водночас
впродовж
загальна
певного
часу
з погляду біології може бути менш значущою.
Ми,
наприклад,
нехтування
знаємо,
тривалістю:
це
що
щури
демонструють
стосується
як
ефект
задоволення,
так
і відчуття болю. В одному з експериментів пацюків після світлових
сигналів
систематично
били
електричним
струмом.
Тварини
швидко навчилися боятися світла, а інтенсивність їхнього страху
можна
було
Основним
виміряти
за
результатом
кількома
було
те,
психологічними
що
тривалість
реакціями.
електрошоку
практично не впливала на страх — значення мала лише больова
363
інтенсивність стимулів
В
інших
.
класичних
електростимуляція
експериментах
певних
зон
мозку
було
щурів
(і
з’ясовано,
відповідних
що
зон
у людському мозкові) породжує відчуття сильного задоволення —
такого
сильного,
що
в
деяких
випадках
щури,
які
можуть
стимулювати свій мозок натисканням на важіль, помирають від
виснаження
поїсти.
голоду,
Приємна
спалахами
значення
і
різної
має
бо
навіть
не
роблять
електростимуляція
інтенсивності
також
лише
і
перерв
може
тривалості.
інтенсивність.
До
на
бути
У
щоб
здійснена
цьому
певного
те,
випадку
моменту
збільшення тривалості спалахів не підвищує в тварин прагнення
364
до
стимуляції
.
Правила,
якими
керується
«я»
людини,
відповідальне за спогади, мають тривалу еволюційну історію.
Біологія проти раціональності
Найкорисніша ідея з моєї загадки про уколи, яка не давала мені
спокою багато років тому, полягала в тому, що відчуту корисність
низки
болючих
їхньої
кількості.
уколів
—
це
ін’єкцій
Якщо
вдвічі
можна
всі
виміряти
уколи
простим
однаково
неприємніше,
ніж
підрахунком
неприємні,
10,
тому
тоді
20
зменшення
кількості уколів з 20 до 18, а також із 6 до 4, — однаково цінні.
Якщо
щось
корисність
не
так
із
рішення
самим
не
відповідає
рішенням.
Така
відчутій
сама
корисності,
логіка
то
спрацювала
в тесті з «холодними руками»: етап, який тривав 90 секунд, —
гірший за перші 60 секунд того самого експерименту. Якщо люди
добровільно
готові
піддати
себе
тривалішому
болю,
то
щось
з їхнім рішенням не так. У моїй початковій загадці розрив між
рішенням
та
відчуттям
був
результатом
зменшення
чутливості:
різниця між 18 і 20 справляє не таке враження і видається менш
цінною,
з
ніж
різниця
«холодними
пам’яті
—
між
руками»
нехтування
6
та
4
ін’єкціями.
помилка
тривалістю
В
відображає
та
правило
експерименті
два
піка
принципи
й
кінця.
Ці
механізми відмінні, але вони зумовлюють однаковий результат —
рішення, що належно не узгоджене з досвідом і відчуттями.
Рішення, які не відображають найкращого можливого досвіду
та хибних прогнозів майбутніх відчуттів, — справді погані новини
для
із
тих,
хто
«холодними
вірить
у
руками»
раціональність
показав,
що
вибору.
ми
не
Експеримент
можемо
повністю
довіряти нашим преференціям для відображення наших інтересів,
навіть якщо вони спираються на наш особистий досвід і спогади
про
цей
досвід
набуті
впродовж
останніх
п’ятнадцяти
хвилин!
Смаки і рішення формуються спогадами, а спогади можуть бути
хибними. Досвід буває неабияким викликом ідеї про те, що люди
мають
узгоджені
й
послідовні
преференції
і
знають,
як
їх
максимізувати, — це і є наріжний камінь моделі раціонального
агента.
Неузгодженість
вбудована
у
сам
наш
мозок.
Ми
маємо
сильні
преференції
стосовно
тривалості
нашого
відчуття
болю
та задоволення. Ми хочемо, щоб біль був короткий, а задоволення
тривало
довго.
розвинулася
в
Проте
наша
процесі
пам’ять
еволюції
—
функція
так,
щоб
Системи
1
—
відображати
найінтенсивніші моменти болю чи задоволення (пік) та відчуття,
коли вони закінчуються (кінець). Пам’ять, яка нехтує тривалістю,
не стає в пригоді нашим преференціям, що стосуються тривалого
задоволення і короткого болю.
Розмови про два «я»
«Про свій невдалий шлюб ти думаєш лише з позицій “я”, відповідального за
спогади. Розлучення — це як симфонія з неприємним шумом наприкінці: сам факт,
що все скінчилося недобре, насправді не означає, що поганим було геть усе».
«Це занедбаний випадок нехтування тривалістю. Ти надаєш своєму позитивному
і негативному досвіду однакового значення, хоча хороший досвід тривав удесятеро
довше за інший».
РОЗДІЛ 36. ЖИТТЯ ЯК ІСТОРІЯ
Т
ільки
розпочинаючи
свої
дослідження
з
вимірювання
досвіду, я подивився оперу Верді «Травіата». Відома своєю
розкішною
кохання
між
музикою,
молодим
вона
оповідає
аристократом
та
зворушливу
Віолеттою
—
історію
жінкою
45
з демімонду
кохання,
. Батько молодика переконує Віолетту зректися свого
щоб
захистити
честь
його
сім’ї
й
дати
шанс
сестрі
її
коханого на гідну шлюбну партію. В акті найвищої самопожертви
Віолетта вдає, ніби зрікається чоловіка, якого насправді обожнює.
Невдовзі
на
вона
занедужує
позначення
на
туберкульозу).
сухоти
У
(термін
фінальній
дії
ХІХ
століття
Віолетта
лежить
на смертному одрі в оточенні своїх нечисленних друзів. Її коханий
дізнається
про
це
і
поспішає
з
Парижа,
щоб
побачити
її.
Дізнавшись про те, що він до неї їде, Віолетта сповнюється радості
й щастя, але так само швидко згасає.
Немає
значення,
скільки
разів
ви
бачили
цю
оперу,
вас
захоплює напруга і страх цього моменту: чи встигне закоханий
юнак?
кохану
Ви
відчуваєте,
до
співають
того,
як
кілька
що
вона
для
нього
помре.
вкрай
Звісно
неперевершених
важливо
ж,
він
любовних
побачити
встигає,
дуетів,
і
вони
після
10 хвилин розкішної музики Віолетта помирає.
Дорогою
додому
переживаємо
мене
не
через
цікавило,
з
опери
останні
скільки
я
10
запитував
хвилин?
тривало
Я
життя
себе:
чому
швидко
ми
так
зрозумів,
Віолетти.
Якби
що
мені
сказали, що вона померла у віці 27 років, а не 28, як я думав,
і втратила рік щасливого життя, це аж ніяк мене не зворушило б,
але ймовірність втрати останніх 10 хвилин важила багато. Крім
того,
емоції,
які
я
пережив,
коли
закохані
возз’єдналися,
не змінилися б, якби я дізнався, що насправді вони провели разом
аж
тиждень,
а
не
10
хвилин.
Якби
коханий
спізнився,
вся
«Травіата» була б геть іншою історією. Історії розповідають про
визначні події та варті спогадів моменти, а не про те, як минає
час. Нехтування тривалістю — це нормально для історій, і саме
закінчення
часто
визначає
їхній
характер.
Ті
самі
ключові
властивості виявляються як у правилах побудови наративу, так і
в
спогадах
працює
про
«я»,
процедури
що
колоноскопії,
відповідає
за
відпустки,
спогади:
воно
фільми.
складає
Так
історії
і зберігає їх для подальшого використання.
І так не лише в опері: ми думаємо про життя як про історію
і хочемо, щоб воно закінчилося добре. Коли ми чуємо про смерть
жінки,
яка
багато
років
не
спілкувалася
зі
своєю
донькою,
то
хочемо знати, чи помирилися вони до того, як жінка померла. Ми
цікавимося не лише переживаннями доньки — нас цікавить саме
історія
життя
її
матері,
і
ми
хочемо
цю
історію
покращити.
Піклування про інших людей часто має форму занепокоєння про
якість їхніх історій, а не про їхні почуття. Насправді нас більше
розчулюють події, що змінюють історії людей, які вже відійшли
у
365
вічність
дружина
.
Ми
його
шкодуємо
кохає,
чоловіка,
коли
раптом
який
помер,
вірячи,
дізнаємося,
що
в
що
неї
багато років був коханець, а зі своїм чоловіком вона лишалася
тільки
заради
грошей.
Нам
шкода
чоловіка,
хоча
він
прожив
щасливе життя. Нам соромно за дослідницю, яка зробила видатне
відкриття, а після її смерті з’ясувалося, що воно помилкове, хоча
за все своє життя вона не відчувала ніякого сорому. Звичайно,
найсильніше
ми
переживаємо
і
дбаємо
про
наратив
нашого
власного життя і дуже сильно хочемо, щоб воно було хорошою
історією з достойним героєм.
Психолог Ед Дінер і його студенти зацікавилися питанням, чи
нехтування тривалістю і правило піка й кінця також впливають і
на
оцінки
цілих
життів.
Вони
використали
короткий
життєпис
вигаданого персонажа на ім’я Джен — жінки, яка ніколи не була
заміжня,
в
не
мала
автокатастрофі.
дітей
В
одній
і
швидко
із
версій
й
безболісно
історії
Джен
загинула
була
дуже
щасливою впродовж свого життя (яке тривало 30 чи 60 років),
дуже
любила
регулярно
свою
бувала
у
роботу
й
відпустці,
отримувала
проводила
від
час
неї
зі
задоволення,
своїми
друзями
і мала змогу присвятити себе своїм хобі. В іншій версії до життя
Джен додавали 5 років, тож виходило, що вона померла в 35 чи
65
років.
приємні,
Ці
але
додаткові
не
такі,
п’ять
як
років
попередні
були
роки
описані
її
життя.
як
у
цілому
Прочитавши
стислу біографію Джен, кожен учасник експерименту відповідав
на
два
питання:
«Наскільки,
на
вашу
думку,
позитивним
було
життя Джен, якщо розглядати його в цілому?» та «Як багато щастя
чи нещастя в цілому за своє життя зазнала Джен?».
У результаті експерименту було виявлено переконливі докази
на користь ефекту нехтування тривалістю та ефекту піка й кінця.
У міжкатегоріальному експерименті (різні учасники отримували
різні варіанти життєвої історії) подвоєння тривалості життя Джен
узагалі
не
мало
жодного
впливу
ані
на
бажаність
її
життя,
ані
на загальну оцінку того, наскільки щасливе життя вона прожила.
Очевидно, що життя Джен було представлене типовим часовим
зрізом,
а
«загальне
періоду
в
не
послідовністю
щастя»
її
часових
оцінювалось
житті,
а
не
як
сума
як
відрізків.
щастя
(чи
У
результаті
упродовж
інтеграл)
її
типового
щасливих
митей
упродовж усього її життя.
Як і можна було очікувати від цієї ідеї, Дінер та його студенти
також виявили ефект «менше — ліпше» — сильний показник того,
як
середня
величина
(прототип)
заступає
суму.
Додавання
5
«помірно щасливих» років до дуже щасливого життя спричиняло
суттєве
зниження
оцінки
того,
наскільки
щасливим
було
таке
життя загалом.
На моє прохання п’ять років по тому вони також зібрали дані
про
цей
ефект
за
допомогою
внутрішньокатегоріального
експерименту, в якому кожен учасник оцінював обидва сценарії
життя безпосередньо один за одним. Попри мій багатий досвід
дослідження помилок оцінювання, я не вірив, що розсудливі люди
можуть сказати, що додавання 5 «помірковано щасливих» років до
життя
зроблять
відчуття,
що
його
суттєво
додаткові
5
гіршим.
років
Я
помилявся.
розчарування
Інтуїтивне
можуть
зробити
гіршим усе життя, було просто приголомшливим.
Такий
патерн
оцінювання
життя
видався
Дінеру
та
його
студентам таким абсурдним, що вони спершу подумали, що така
недалекоглядність
зумовлена
молодим
віком
учасників
експерименту. Проте патерн не змінився, коли на ті самі питання
відповіли
батьки
студентів
та
їхні
старші
друзі.
В
інтуїтивному
оцінюванні всього життя, так само, як і його окремих епізодів,
366
значення мають піки та закінчення, а не тривалість
Біль
пологів
та
приємні
переживання
.
відпустки
завжди
слугують
ми
всі
контраргументами
інтуїтивно
до
відчуваємо,
ефекту
що
нехтування
набагато
гірше,
тривалістю:
коли
пологи
тривають 24 години замість 6 годин, і що 6 днів на хорошому
курорті
—
це
краще,
ніж
3.
Видається,
що
в
таких
ситуаціях
тривалість усе-таки має значення, але це лише тому, що якість
кінця
змінюється
із
тривалістю
самого
епізоду.
Породілля
стає
більш виснаженою та безпорадною після 24 годин пологів, ніж
після 6, а відпочивальник більше набереться сил і розслабиться за
6 днів, ніж за 3. Що насправді має значення, коли ми інтуїтивно
оцінюємо
такі
покращення
ситуації,
поточного
то
це
досвіду
і
поступове
те,
як
погіршення
людина
чи
почувається
в кінці, по його закінченні.
Амнестична відпустка
Розгляньмо варіанти вибору відпустки. Чи віддасте ви перевагу
приємному тижню на знайомому вам морському узбережжі, куди
ви їздили торік? Чи, можливо, сподіваєтеся збагатити ваш запас
спогадів?
Ці
індустрії:
для
релаксацію
дві
відновлення
і
допомагають
альтернативні
сил
відпочинок,
людям
зібрати
потреби
курорти
пропонують
натомість
нові
задовольняють
клієнтам
туристичні
враження
для
різні
агенції
своїх
історій.
Заповзяте фотографування туристами місць, які вони відвідують,
свідчить про те, що збереження спогадів часто буває важливою
метою,
що
формує
як
плани
на
відпустку,
так
і
сам
досвід
відпустки. Фотограф не розглядає якусь сцену як момент, яким
треба насолоджуватись, а сприймає її як майбутній спогад, який
треба
створити.
відповідального
Світлини
за
можуть
спогади,
однак
бути
ми
корисними
рідко
для
«я»,
роздивляємося
їх
довго або так часто, як ми на те сподівалися, а то й узагалі їх
не переглядаємо. Водночас фотографування — це необов’язково
найкращий спосіб насолодитися гарними краєвидами для того «я»
туристів, що відповідає за відчуття.
У
багатьох
випадках
ми
оцінюємо
туристичні
подорожі
на підставі історії та спогадів, які ми очікуємо зберегти. Слово
незабутній часто використовується для опису якихось яскравих
моментів
відпустки
і
прозоро
визначає
мету
досвіду.
В
інших
випадках — і тут на думку спадає кохання — заява про те, що ця
мить
ніколи
змінює
наше
саму
не
забудеться,
суть
хоч
моменту.
самоусвідомлення,
і
не
завжди
Незабутній
набуває
відповідає
момент,
особливого
який
істині,
посилює
значення,
чого
не сталося б за інших обставин.
Ед Дінер зі своєю командою довів, що саме «я», відповідальне за
спогади, обирає, в яку відпустку ми їдемо. Він просив студентів
вести
щоденник,
описували
загальну
свій
якщо
описаного
Вони
аналізу
канікул
вона
в
впродовж
Наприкінці
також
канікули,
статистичному
майбутніх
вони
досвід.
оцінку.
повторити
навіть
де
які
точно
не
щоденниках.
канікул
що
визначалися
Як
і
в
чи
мають
кінцевою
з
намір
стосовно
оцінкою
їхнього
експерименті
їм
Завдяки
наміри
якості
щодня
ставили
скінчилися.
з’ясовано,
відображала
канікул
студенти
зазначали,
щойно
було
повністю
весняних
—
досвіду,
«холодними
руками», коли люди вирішують, чи повторювати певний досвід,
правильно
чи
хибно,
але
вони
обирають,
спираючись
на
свою
пам’ять.
Мисленнєвий
експеримент,
що
стосується
вашої
наступної
відпустки, дозволить вам поспостерігати за власним ставленням
до свого «я», відповідального за відчуття:
Наприкінці відпустки всі фотографії та відеозаписи будуть знищені.
Крім того, ви вип’єте ліки, які зітруть із вашої пам’яті всі спогади про відпустку.
Як такі перспективи вплинуть на ваші плани на відпустку? Скільки ви будете
готові за неї заплатити порівняно з нормальною відпусткою, яку зможете
пригадати?
Хоч
я
глибоко
спираючись
на
не
свої
досліджував
враження
від
реакцій
його
на
такий
обговорення
сценарій,
з
різними
людьми, можу сказати, що знищення спогадів суттєво зменшує
цінність пережитого досвіду. У деяких випадках люди поводяться
так, як поводилися б з іншою людиною, хворою на амнезію: вони
вирішують максимізувати загальне задоволення, повертаючись до
місця, де в минулому були щасливі. Водночас деякі люди кажуть,
що
взагалі
не
завдавали
б
собі
клопоту
кудись
повертатися.
У такий спосіб вони показують, що набагато більше їх турбує «я»,
відповідальне за спогади, а не «я», відповідальне за відчуття, що
будуть
забуті,
—
але
не
більше
за
незнайомця,
який
страждає
на амнезію. Вони засвідчили, що не стали б самі і не змусили б
амнестика
джунглі,
дертися
адже
в
такий
гори
чи
досвід
у
пробиратися
реальному
стежками
житті
крізь
здебільшого
болісний, а своєрідна вигода від очікування того, що досягнення
мети передбачає і біль, і задоволення, буде незабутньою.
Для
іншого
доведеться
мисленнєвого
пережити
експерименту
болісну
операцію,
уявіть
собі,
впродовж
що
вам
якої
ви
залишатиметесь при пам’яті. Вас попередили, що ви кричатимете
від
болю
і
пропонують
проситимете
пігулку,
яка
хірурга
повністю
зупинитися.
зітре
з
ваших
Однак
вам
спогадів
цей
неприємний епізод. Як вам така перспектива? Знову ж таки, мої
неформальні спостереження свідчать про те, що більшість людей
напрочуд
байдужі
відповідального
за
до
болісних
відчуття.
переживань
Дехто
каже,
що
свого
їх
це
«я»,
взагалі
не обходить. Інші поділяють мої погляди: мені шкода свого «я»,
яке
страждає,
але
я
шкодую
не
більше,
ніж
через
страждання
чужої людини. Як би не було дивно, я — це моє «я», відповідальне
за
спогади,
а
«я»,
відповідальне
за
відчуття,
що
проживає
моє
життя, — для мене чуже.
Розмови про життя як про історію
«Він відчайдушно намагається зберегти цілісність наративу свого життя, якому
останні події кинули неабиякий виклик».
«Те, що він був готовий зголоситися на побачення на одну ніч, свідчить про ефект
цілковитого нехтування тривалістю».
«Схоже, ви присвятили всю свою відпустку створенню спогадів. Можливо, варто
відкласти камеру і насолоджуватися моментом, навіть якщо це і не зробить його
незабутнім?»
«У неї хвороба Альцгеймера. Вона більше не може підтримувати наратив свого
життя, але її “я”, відповідальне за відчуття, все ще лишається чутливим до краси
та ніжності».
45 Демімонд, або дослівно з фр. «напівсвіт» — середовище жінок легкої поведінки, які
наслідують манери і стиль життя аристократії. — Прим. пер.
РОЗДІЛ 37. ВІДЧУТТЯ БЛАГОПОЛУЧЧЯ
К
оли
я
близько
дослідженням
практично
ґрунтувалося
п’ятнадцяти
благополуччя,
все,
на
що
було
відповідях
років
то
швидко
нам
мільйонів
тому
зрозумів,
відомо
людей
зацікавився
з
на
цієї
дуже
що
теми,
подібні
питання з мінімальними відмінностями, що на загал сприймалися
як мірило щастя. Питання, вочевидь, адресоване до вашого «я»,
відповідального за спогади, яке просять оцінити ваше життя:
Якщо врахувати всі обставини, наскільки ви загалом задоволені власним життям
останнім часом?367
Звернувшись
до
псевдоспогадів
теми
про
добробуту
після
процедуру
практичних
колоноскопії
досліджень
та
болючого
охолодження рук, звісно, я підозріло поставився до ідеї про те, що
глобальна
задоволеність
благополуччя.
спогади,
не
У
моїх
довело
життям
—
це
експериментах
свою
валідна
«я»,
спроможність
оцінка
відповідальне
грати
роль
за
надійного
свідка, тому я зосередився на благополуччі «я», відповідального за
відчуття. Я припустив, що є сенс стверджувати, що «Гелен була
щасливою в березні місяці», якщо:
вона більшість свого часу робила те, що їй, швидше, хотілося продовжувати, ніж
кинути, нечасто потрапляла в ситуації, яких їй хотілось уникнути, і — що особливо
важливо, адже життя коротке, — провела не так багато часу в нейтральному стані,
коли їй було до всього байдуже.
Існує
багато
різних
занять,
які
нам
радше
хотілося
б
продовжувати, ніж кинути — йдеться як про фізичне, так і про
моральне
стосовно
задоволення.
Гелен,
зануритися
в
—
це
якусь
потоком — це стан,
Приклад,
ситуація,
справу.
який
в
який
якій
Міхай
спав
вона
мені
хотіла
б
Чіксентміхаї
переживають
деякі
митці
на
думку
цілковито
назвав
в
її
особливі
творчі моменти, а також люди, що дуже захоплені кінофільмом,
книгою або розгадуванням кросворда. У жодній із цих ситуацій
людину
не
варто
переривати.
Я
добре
пам’ятаю
своє
щасливе
дитинство: я завжди плакав, коли мати насилу відтягала мене від
моїх іграшок, щоб повести на прогулянку до парку, а потім знову
верещав, коли вона забирала мене із гойдалок та дитячих гірок.
Опір
втручанню
свідчив
про
те,
що
я
чудово
проводив
час
—
байдуже, з іграшками чи на гойдалці.
Я запропонував виміряти об’єктивну щасливість Гелен так само,
як
ми
оцінювали
відчуття
обох
пацієнтів,
яким
робили
колоноскопію, — схарактеризувавши загальне благополуччя, яке
вона
відчувала
я
впродовж
скористався
кожного
моменту
методом
свого
життя.
гедоніметра
Тут
Еджворта,
винайденого століття тому. Спершу я з ентузіазмом поставився до
такого
підходу
відповідало
і
за
був
схильний
спогади,
як
відкинути
Геленине
ненадійного
свідка,
«я»,
що
що
часто
припускається помилок в оцінюванні реального благополуччя «я»,
відповідального за відчуття. Я підозрював, що ця позиція занадто
радикальна. З’ясувалося, що так воно і є, але це стало непоганим
початком.
Відчуття благополуччя
Я зібрав пречудову команду, яка складалася з трьох психологів, що
спеціалізувалися
поставили
собі
відповідального
на
за
за
різних
мету
темах,
та
розробити
368
відчуття
.
На
одного
оцінку
жаль,
економіста,
і
благополуччя
безперервна
ми
«я»,
фіксація
відчуттів та переживань була неможливою — людина не зможе
нормально
жити,
безперервно
якщо
буде
повідомляти
змушена
про
свої
при
цьому
відчуття.
весь
час
Найліпшою
46
альтернативою був метод вибіркових переживань
Чіксентміхаї.
прогрес
сьогодні
пішов
З
часу
далеко
здійснюють
випадкові
інтервали
його
першого
вперед.
за
часу
застосування
Фіксацію
допомогою
вибіркових
мобільних
впродовж
, винайдений
доби
технічний
переживань
телефонів:
дзвонить
чи
через
вібрує
телефон, після чого людина отримує стислий набір питань про те,
що
вона
робила
в
той
момент
і
хто
перебував
із
нею,
коли
її
перервав телефон. Також учасникові експерименту пропонують
шкалу
для
оцінювання
напруженості,
злості,
інтенсивності
хвилювання,
різних
відчуттів:
захопленості
щастя,
чимось,
369
фізичного болю тощо
Застосування
.
методу
вибіркових
переживань
дороге
та обтяжливе (хоч і не настільки, як спершу думають люди, адже
відповіді на питання забирають небагато часу). Постала потреба
в більш практичній альтернативі, тому ми розробили процедуру
під назвою метод реконструкції дня (МРД). Ми сподівалися, що
його
результати
наблизяться
до
результатів
методу
вибіркових
переживань і нададуть нам додаткову інформацію про те, як люди
370
проводять свій час
лише
жінки)
просили
їх
розбивши
. Учасниць (у перших дослідженнях це були
запрошували
знову
його
на
двогодинну
«пережити»
на
епізоди,
в
схожі
сесію.
деталях
на
сцени
Спершу
ми
попередній
день,
кінофільмі.
Потім
в
вони відповідали на питання по кожному епізоду, сформульовані
на
підставі
переліку
методу
вони
вибіркових
обирали
переживань.
заняття,
в
Із
запропонованого
яких
були
залучені,
та зазначали, якому з них вони приділяли найбільше уваги. Вони
також
перелічували
осіб,
з
якими
зустрічалися,
й
оцінювали
інтенсивність кількох відчуттів за окремими шкалами від 0 до 6
(де
0
означав
відчуття).
відсутність
Наш
метод
відчуттів,
спирався
спроможні
згадати
ситуацію
спроможні
наново
пережити
на
з
а
6
—
дані
найбільш
про
минулого
відчуття,
те,
в
інтенсивні
що
люди,
деталях,
якими
та
які
також
ситуація
супроводжувалась, і навіть відчути тілесно-фізіологічні ознаки тієї
371
емоції
Ми
.
припускали,
типові
відчуття
вибіркових
певного
увагу
переживань
учасниці
епізоду.
час
їхній
триваліші
та
відчуттів
тривалості.
епізоди
точно
У
відтворять
порівнянь
валідність
початку
оцінки
доволі
Кілька
підтвердили
зазначали
підрахувати
приділивши
наші
переживань
експерименту
змогли
що
кінця
МРД.
методом
Учасниці
епізоду,
упродовж
сумарній
отримували
із
тож
усієї
оцінці
більшу
ми
доби,
денних
вагу,
ніж
короткі. Наш питальник також охоплював оцінки задоволеності
життям, яку ми тлумачили як задоволеність «я», відповідального
за спогади. Ми застосували МРД для дослідження детермінантів
емоційного
благополуччя
і
задоволеності
життям
кількох
тисяч
жінок у США, Франції та Данії.
Відчуття
в
якийсь
момент
або
впродовж
якогось
епізоду
непросто
окреслити,
різновидів
оцінивши
приємних
відчуттів,
лише
радість.
зокрема
любов,
Існує
втіха,
безліч
захват,
надія, веселощі тощо. Негативних емоцій теж сила-силенна: гнів,
сором, депресія, самотність та ін. І хоча позитивні й негативні
емоції
співіснують
визначити
як
одночасно,
загалом
приємні
більшість
або
моментів
неприємні,
можна
позитивні
чи
негативні. Ми могли розпізнати неприємні епізоди, порівнявши
рейтинги позитивних і негативних прикметників. Якийсь епізод
ми
вважали
рейтинг
неприємним,
за
з’ясувалося,
якщо
всі
позитивні.
що
американки
переживають
неприємні
У
негативні
емоції
результаті
приблизно
відчуття
—
мали
наших
19
%
трохи
вищий
досліджень
свого
часу
більше,
ніж
француженки (16 %) або данки (14 %).
Відсоток часу, коли людина переживає неприємні відчуття, ми
372
назвали
U-індексом
.
Наприклад,
U-індекс
людини,
яка
4
із 16 годин неспання переживає неприємні відчуття, становитиме
25 %. Цей індекс цікавий тим, що ґрунтується не на шкалі оцінок,
а
на
об’єктивному
вимірюванні
часу.
Якщо
U-індекс
населення
падає з 20 % до 18 %, можна зробити висновок, що загальний час
емоційного
дискомфорту
або
страждання,
які
переживали
ці
люди, зменшився на одну десяту.
Нас
дуже
вразив
нерівномірний
розподіл
емоційних
373
страждань
. Близько половини учасниць нашого експерименту
повідомили, що за цілий день не пережили жодного неприємного
епізоду.
Водночас
відчували
на
значна
емоційний
долю
невеликої
стрес
меншість
більшу
частки
опитаних
частину
населення
зазначили,
доби.
Виходить,
випадає
що
що
найбільше
страждань — через фізичні чи психічні хвороби, вередливу вдачу
або ж унаслідок невдач та особистих трагедій у житті.
U-індекс також можна обчислити для різних видів діяльності.
Так, ми можемо виміряти, який відсоток часу люди переживають
неприємні відчуття, поки дістаються до роботи, у процесі самої
роботи
або
в
спілкуванні
дітьми.
Для
1000
зі
американок
своїми
у
місті
батьками,
на
чоловіками
Середньому
Заході
чи
U-
індекс становив 29 % для вранішньої поїдки на роботу, 27 % —
для самої роботи, 24 % — для піклування про дітей, 18 % — для
хатньої роботи, 12 % — для спілкування, 12 % — для перегляду
телепередач
і
5
%
—
для
сексу.
U-індекс
виявився
приблизно
на 6 % вищим у робочі дні, ніж у вихідні, коли люди рідше роблять
те, що їм не до вподоби, і не страждають від стресу і напруження,
пов’язаних із роботою. Найбільше здивувало те, що американки
від
спілкування
ніж
від
з
дітьми
домашньої
розбіжностей
отримують
роботи.
між
Тут
ми
трохи
менше
виявили
американками
задоволення,
одну
та
з
небагатьох
француженками:
француженки проводять із дітьми менше часу, але отримують від
цього
більше
задоволення
—
можливо,
тому
що
для
них
доступніші дитячі установи, і ввечері їм рідше доводиться возити
дітлахів на різні заняття.
Настрій
людини
щохвилини
залежить
від
її
темпераменту
та загального задоволення, однак емоційне благополуччя значно
варіюється впродовж дня й тижня. Поточний настрій переважно
залежить
від
ситуації.
Так,
на
настрій
на
роботі
здебільшого
не впливають фактори, від яких залежить задоволення від роботи
в
цілому,
зокрема
ситуаційні
фактори,
колегами,
рівень
негативного
нашому
привілеї
такі
шуму,
впливу)
першому
і
як
і
статус.
можливість
напружений
безпосередня
дослідженні
лише
Набагато
важливіші
спілкуватися
графік
зі
(істотне
своїми
джерело
присутність
начальника
(у
цей
був
за
фактор
гіршим
перебування на роботі на самоті). Ключовий фактор — увага. Наш
емоційний
стан
здебільшого
зумовлений
тим,
що
ми
робимо
зараз. Зазвичай ми зосереджені на поточній діяльності та нашому
найближчому оточенні. Існують винятки з цього правила, коли
суб’єктивні
відчуття
визначаються
нав’язливими
думками,
а
не безпосередніми подіями поточного моменту. Коли ми закохані
й
в
щасливі,
то
відчуваємо
автомобільний
пригніченими,
затор;
навіть
радість,
якщо
коли
ми
навіть
тужимо,
дивимося
якщо
то
потрапили
залишаємося
кумедне
кіно.
Утім,
у звичайних умовах ми одержуємо задоволення або страждаємо
від того, що відбувається безпосередньо зараз, якщо ми залучені
до
цих
подій.
потрібно
звернути
француженки
приблизно
сильніше
Приміром,
та
увагу
щоб
на
те,
американки
однаковий
час,
зосереджувалися
отримати
що
їсте.
витрачали
але
на
ви
задоволення
на
Ми
з’ясували,
споживання
француженки
процесі
від
майже
споживання
їжі,
що
їжі
вдвічі
їжі,
ніж
американки.
Американки
були
більш
схильні
поєднувати
цей
процес з іншими справами, відповідно їхнє задоволення від їжі
знижувалося.
Ці
висновки
важливі
як
для
окремих
індивідів,
так
і
для
суспільства в цілому. Використання часу — це той аспект життя,
який
людина
зробити
до
свій
певної
міри
настрій
контролює.
життєрадісним,
Мало
але
хто
може
дехто
в
сам
змозі
організувати своє життя так, щоб витрачати менше часу на дорогу
до роботи й більше часу присвячувати справам, які їм до вподоби,
і робити це в приємному товаристві. Емоції, пов’язані з різними
видами діяльності, свідчать: щоб отримувати приємніші відчуття,
корисно переключатися з пасивних форм проведення дозвілля (на
кшталт
перегляду
спілкування
поліпшення
з
телебачення)
людьми
роботи
та
на
більш
спорт).
громадського
Із
активні
(наприклад,
соціального
транспорту
для
погляду,
людей,
які
дістаються ним до роботи, доступність дитячих установ з різними
видами послуг для мам, які працюють, і розширення можливостей
спілкування
для
літніх
людей
—
відносно
ефективні
способи
зниження U-індексу в суспільстві. Його зниження бодай на 1 %
буде суттєвим досягненням, бо це означатиме, що нам вдалось
уникнути
багатомільйонних
годин
страждань.
Комбіновані
загальнонаціональні дослідження використання часу та відчуття
благополуччя
в
багатьох
очолив
допоможуть
аспектах.
роботу
із
Алан
поліпшити
Крюґер,
впровадження
соціальну
економіст
цього
методу
із
в
політику
нашої
групи,
національну
статистику.
Нині
в
Сполучених
Штатах,
Канаді
та
Європі
регулярно
проводяться масштабні національні опитування, де застосовують
оцінку
відчуття
благополуччя.
Всесвітнє
опитування
Ґеллапа
розширило ці заміри на мільйони респондентів у США і в більш
ніж
150
інших
повідомляють
попередньої
вибірки
374
країнах
про
доби,
дають
те,
хоч
змогу
.
які
і
не
У
цих
емоції
так
опитуваннях
вони
докладно,
здійснювати
дуже
респонденти
пережили
впродовж
як
Величезні
у
МРД.
точний
аналіз,
який
підтверджує значення ситуаційних чинників, фізичного здоров’я
і соціальних контактів для відчуття благополуччя. Не дивно, що
головний
біль
робить
людину
точністю
передбачення
нещасною;
відчуттів
—
другий
показник
спілкування
з
за
друзями
та рідними. Навряд чи ми сильно перебільшимо, якщо скажемо,
що щастя — це проводити час із тими, кого любиш і хто любить
тебе.
Дані
опитування
Ґеллапа
дозволяють
порівняти
два
аспекти
благополуччя:
благополуччя, яке відчувають люди впродовж свого життя;
судження цих людей про те, як вони оцінюють власне життя.
Оцінювання
життя
в
опитуванні
Ґеллапа
здійснюється
за
47
допомогою питання, відомого як «сходи щастя Кентріла»
:
Уявіть драбину зі щаблями, пронумерованими від 0 внизу до 10 вгорі. Верхній
щабель відповідає найкращому можливому для вас життю, а нижній — найгіршому
можливому для вас життю. На якому щаблі такої драбини, на вашу думку, ви
перебуваєте зараз?
Деякі
обставини
життя
більше
впливають
на
оцінку
життя
людини в цілому, ніж на відчуття від його «проживання». Рівень
здобутої освіти — один із таких прикладів. Краща освіта пов’язана
з
вищою
оцінкою
життя,
але
не
з
приємнішим
відчуттям
благополуччя. І справді, — принаймні у США — люди з кращою
освітою повідомляють про більший рівень стресу. З іншого боку,
слабке здоров’я більше позначається на відчутті благополуччя, ніж
на
оцінці
життя.
Наявність
дітей
також
значно
впливає
на повсякденні відчуття: скарги батьків на стрес і гнів — звичайна
річ,
але
на
оцінці
життя
цей
фактор
позначається
менше.
Релігійність також сприятливіше впливає на позитивні відчуття
та зниження стресу, ніж на оцінку життя. Однак, як це не дивно,
релігія не допомагає впоратися з депресією чи занепокоєнням.
Аналіз
понад
450
000
анкет
Ґеллапа
про
стан
здоров’я
і благополуччя для щоденного опитування 1000 американців дав
змогу виявити несподівано одностайну відповідь на питання, яке
найчастіше ставлять у дослідженнях благополуччя: чи можна за
375
гроші купити щастя?
нещасною,
а
багатство
Висновок такий: бідність робить людину
може
покращити
задоволеність
життям,
проте (в середньому) воно не покращує відчуття благополуччя.
Злидні
підсилюють
Зокрема,
з
дуже
людьми
з
кількість
бідні
відчуття
люди
від
гірше
інших
переносять
376
більшим
достатком
респондентів,
які
.
нещасть
у
хвороби
Головний
порівняно
біль
повідомляють
житті.
підвищує
про
смуток
і занепокоєння, від 19 % до 38 % для осіб, що належать до двох
верхніх третин населення за розподілом доходів. Для найбіднішої
десятої
частини
населення
ці
значення
становлять
відповідно
38 % і 70 % — вищий базовий рівень і різкіше підвищення. Також
суттєві
відмінності
виявлено
у
між
відчуттях
сприятливий
вплив
нужденними
від
розлучення
вихідних
днів
та
рештою
та
жителів
самотності.
на
відчуття
Крім
було
того,
благополуччя
значно менший для дуже бідних, ніж для решти людей.
Рівень
«пересичення»,
за
якого
відчуття
благополуччя
більше
не зростає, становить приблизно 75 000 доларів прибутку на одне
домогосподарство
може
бути
в
меншою
регіонах
в
з
високою
регіонах
з
вартістю
нижчою
життя
(сума
377
вартістю
життя)
.
Збільшення доходу понад цей рівень давало нульове «збільшення»
відчуття благополуччя. Це дивно, адже вищий дохід, без сумніву,
дає
в
змогу
цікавих
придбати
місцях,
більше
квитки
в
задоволень
оперу
тощо,
—
—
зокрема,
а
також
відпустку
поліпшити
умови проживання. Чому ж ці додаткові задоволення не відбиті
у звітах про емоційні переживання? Вірогідне пояснення полягає
в
тому,
що
здатності
На
високий
дохід
зазвичай
насолоджуватися
користь
досліджень
цієї
ефекту
ідеї
пов’язаний
маленькими
існує
серйозне
праймінгу
обличчя
з
ослабленням
радощами
життя.
підтвердження:
студентів,
які
у
ході
отримали
настанову на багатство, виражають менше задоволення під час
378
споживання шоколаду, ніж інші!
Між впливом доходу на відчуття благополуччя та вдоволеність
життям простежується чітка відмінність. Більший дохід приносить
і
більше
впливати
задоволення,
на
навіть
позитивні
уже
після
відчуття.
того,
як
Загальний
він
перестає
висновок
про
благополуччя так само прозорий, як і у випадку з колоноскопією:
те, як людина оцінює власне життя, та її реальні відчуття можуть
бути пов’язані, проте в цілому різняться. Вдоволеність життям —
не
таке
вже
безпомилкове
мірило
відчуття
я думав кілька років тому. Це щось зовсім інше.
благополуччя,
як
Розмови про відчуття благополуччя
«Метою політики має бути зниження страждань людини. Ми прагнемо знизити Uіндекс у суспільстві. Зниження рівня депресії та крайньої бідності — наші головні
пріоритети».
«Найпростіший спосіб отримувати більше задоволення — контролювати, як ви
використовуєте час. Чи зможете ви приділити більше часу тому, що вам
подобається?»
«Якщо рівень “пересичення” в доходах буде перевищено, ви зможете купувати
більше приємних відчуттів, але втратите здатність одержувати задоволення від
не таких дорогих радостей життя».
46 Іноді в перекладній літературі його називають «методом відбору переживань»,
«вибірковим методом переживань» чи «методом щоденників»; у методології sampling
також
означає
процедуру
формування
вибірки,
що
й
лягло
в
основу
описаного
методу. — Прим. пер.
47 Шкала оцінки свого місця в житті. Іноді на її позначення вживають абревіатуру —
шкала CSASS, що походить від оригінальної назви Cantril Self-Anchoring Striving Scale. —
Прим. пер.
РОЗДІЛ 38. РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ
Р
ис.
та
16
узято
Янніса
життям,
а
життєвих
дослідження
Ґеорґелліса,
Німецької
респондентів
з
в
Ендрю
якому
було
також
про
питали
суттєві
обставинах.
Цей
про
зміни,
графік
Дінера
проаналізовано
панелі
їхню
які
Еда
379
соціально-економічної
щороку
Кларка,
:
тих
самих
задоволеність
торік
показує
відбулися
рівень
дані
своїм
в
їхніх
задоволеності
людей до та після їхнього одруження.
Графік
гарантовано
знервованість
одружитися,
викликає
легко
нервовий
зрозуміти:
очікують,
що
зрештою,
це
зробить
сміх
аудиторії,
люди,
їх
які
і
цю
вирішують
щасливішими,
або
сподіваються, що законний шлюб підтримуватиме нинішній стан
щастя
та
насолоди.
прогнозування,
Вілсоном,
Дуже
запроваджений
відображає
наріжну
380
рішення
одружитися
.
У
доречний
термін
Деніелом
Ґілбертом
помилку,
день
весілля
яка
афективне
лежить
наречені
та
Тімоті
в
основі
знають,
що
статистика розлучень висока, а відсоток розчарованих подружнім
життям
—
ще
вищий,
але
вони
все
одно
думають,
що
їх
це
не стосується.
Вражає
різке
зниження
задоволеності
життям,
представлене
на рис. 16. Зазвичай цей графік інтерпретують як криву процесу
адаптації,
впродовж
зникають
і
застосувати
якої
початкові
перетворюються
й
інший
на
підхід,
радощі
подружнього
рутину.
що
Однак
ґрунтується
тут
на
життя
можна
евристиках
суджень. Нас цікавить, що відбувається в головах людей, коли їх
просять
оцінити
задоволені
своє
своїм
життя.
життям?»
Питання
та
«Наскільки
«Наскільки
ви
ви
щасливі
в
цілому
останнім
часом?» не таке легке, як «Який ваш номер телефону?». Як же
респонденти
впродовж
(практично
кількох
всі)
секунд?
відповідають
Потрібно
на
розглядати
ці
цей
питання
процес
як
окремий вид суджень. Як і для більшості інших питань, деякі люди
вже мають на нього свої готові відповіді, які вони сформулювали
за іншої нагоди, коли їм потрібно було оцінити своє життя. Решті
людей — а їх, мабуть, більшість — не вдається швидко знайти
відповідь на чітке питання, яке їм поставили, і вони автоматично
полегшують
собі
завдання,
заміщуючи
відповідь
на
нього
відповіддю на інше питання. Це справа рук Системи 1. Якщо ми
поглянемо
на
графік
16
у
цьому
аспекті,
то
він
набуде
іншого
значення.
Відповіді
глобальну
на
чимало
оцінку
простих
життя.
питань
Пригадуєте
можуть
дослідження,
заступати
в
якому
студенти, яких запитували про те, скільки побачень у них було за
останній місяць, повідомляли про «щасливі дні», ніби ті побачення
381
були єдиною важливою подією в їхньому житті?
відомому
зі
дослідженні
своїми
колегами
в
тому
самому
запрошував
руслі
В іншому добре
Норберт
піддослідних
у
Шварц
лабораторію
382
заповнити питальник, присвячений задоволеності життям
. Та
спочатку
себе
піддослідних
просили
самостійно
зробити
для
ксерокопію бланка. Половина респондентів знаходила на ксероксі
10-центову
монетку,
експериментатори.
Це
яку
туди
незначне
завбачливо
везіння
підкидали
сприяло
суттєвому
покращенню в цих респондентів задоволеності життям загалом,
про
яку
вони
й
повідомляли!
Евристика
настрою
—
один
із способів відповідати на питання про задоволеність життям.
Опитування,
присвячене
побаченням,
та
експеримент
із монеткою на копіювальному апараті продемонстрували, що до
відповідей
на
глобальні
питання
про
благополуччя
потрібно
ставитися доволі скептично. Звичайно, ваш поточний настрій —
не єдине, що спадає вам на думку, коли вас просять оцінити своє
життя. Швидше за все, ви згадаєте про важливі події, які з вами
трапились
останнім
часом,
про
те,
що
вас
постійно
непокоїть
(наприклад, здоров’я вашої дружини чи погана компанія, з якою
зв’язалися
ваші
діти-підлітки),
а
також
значні
злети
й
падіння
у вашому житті. Щось, що стосується цього питання, спаде вам
на думку, а щось — ні. Навіть якщо на вашу загальну оцінку і
не
вплинуть
такі
на
ксероксі,
у
легкодоступних
виберете
абсолютно
цілому
для
декілька,
її
вашої
щоб
несуттєві
події,
визначатиме
пам’яті
ідей,
поставити
монетка
невелика
з
своєму
як
яких
ви
життю
кількість
швиденько
оцінку,
і
при
цьому ретельно не зважуватимете різних аспектів вашого життя.
Молодята
чи
ті,
хто
найближчим
часом
збираються
одружуватися, відповідаючи на загальне питання про своє життя,
найімовірніше,
одразу
подумають
саме
про
весілля.
Одруження
в Сполучених Штатах практично завжди — це справа добровільна,
тому
майже
кожен,
кому
нагадують
про
весілля,
що
недавно
відбулося чи невдовзі відбудеться, відчує радість від самої думки
про цю подію. Ключ до загадки — це увага. Графік на рис. 16
показує,
наскільки
нещодавнє
чи
вірогідно,
майбутнє
що
весілля,
людина
коли
в
подумає
неї
про
запитають
своє
про
її
життя. Вагомість цієї думки з часом неухильно зменшується, адже
сама подія природно втрачає свою новизну.
Представлений
графік
ілюструє
незвично
високий
ступінь
задоволеності життям упродовж двох або трьох років до і після
весілля. Водночас, якщо цей очевидний сплеск відображає часову
динаміку впливу евристики на відповідь на питання, виходить, що
з
цих
процес
не
відповідей
адаптації
можемо
можна
до
дізнатися
самого
зробити
небагато
шлюбу.
висновок
про
На
те,
про
підставі
що
щастя
цих
існує
чи
про
даних
період,
ми
коли
людина почувається особливо щасливою, він триває кілька років,
а
потім
це
відчуття
згасає.
Навіть
люди,
які,
відповідаючи
на питання про життя в цілому, відчувають радість, згадуючи про
своє весілля, необов’язково щасливіші за інших решту часу. Факт
одруження безпосередньо не впливатиме на їхнє відчуття щастя,
якщо, звичайно, людина більшу частину доби не згадує про якісь
приємні
речі,
пов’язані
з
її
одруженням.
Навіть
молодята,
які
щасливо
насолоджуються
своїм
коханням,
рано
чи
пізно
спустяться з небес на землю, тож їхнє відчуття благополуччя, як і
в більшості з нас, залежатиме від їхнього оточення і того, що вони
роблять конкретної миті.
Дослідження
із
застосуванням
МРД
не
виявили
відмінностей
між відчуттям благополуччя в жінок, які мешкали з чоловіком,
та
самотніх
жінок.
досліджуваних
одержані
Деталі
груп
про
те,
як
саме
використовували
результати.
Жінки,
які
жінки
свій
мають
час,
партнера,
з
цих
двох
пояснюють
менше
часу
проводять на самоті, однак вони проводять менше часу зі своїми
друзями.
Вони
виконують
частіше
більше
кохаються,
хатньої
роботи,
і
це
чудово,
куховарять,
але
водночас
піклуються
про
своїх дітей, а все це — відносно непопулярні заняття. Звичайно,
заміжні жінки проводять більшість свого часу з чоловіками: для
когось це радість, для когось — ні. Шлюб переважно не впливає
на
відчуття
почуватися
благополуччя.
щасливими,
а
І
не
тому,
тому,
що
що
не
змінює
дає
одні
змогу
людям
аспекти
життя
на краще, інші — на гірше.
Одна
з
причин
низької
кореляції
між
індивідуальними
обставинами життя людини та її задоволеністю життям полягає
в
тому,
мірою
що
і
відчуття
зумовлені
благополуччя
само
Люди,
відрізняються
почуваються.
одне
що
від
Інколи
задоволеність
як
близнюків,
здаються
одного
(як
і
у
життям
темпераментом.
спадкова,
дослідження
народження.
і
вродженим
так
підтвердили
щастя,
зріст
яких
однаково
тим,
з
Схильність
чи
інтелект:
розлучили
успішними,
наскільки
випадку
значною
це
після
суттєво
щасливими
одруженням)
до
вони
кореляція
з благополуччям низька з огляду на чинники, які її збалансовують.
Одна й та сама ситуація може бути хорошою для одних людей
і
поганою
для
вигоди,
так
йдеться
про
і
інших,
а
недоліки.
високий
нові
В
життєві
інших
дохід)
обставини
випадках
вплив
на
мають
як
(наприклад,
задоволеність
свої
коли
життям
у цілому позитивний, але загальна картина дещо ускладнюється
тим, що люди по-різному ставляться до грошей: для когось вони
важать набагато більше, ніж для решти.
Широкомасштабне
дослідження
впливу
вищої
освіти,
що
проводилося зовсім з іншою метою, виявило переконливі докази
пожиттєвого
383
собою
.
зібрали
в
Ці
в
1976
ефекту
дані
від
були
1995–1997
році
цілей,
які
одержані
роках,
вступили
в
з
від
елітні
молоді
люди
питальників,
орієнтовно
вищі
ставлять
які
12
дослідники
000
навчальні
перед
осіб,
заклади.
які
Коли
учасникам експерименту було 17 чи 18 років, усі вони заповнили
анкету,
в
якій
їм
за
4-бальною
шкалою
(від
«не
важливо»
до
«вкрай важливо») потрібно було оцінити, наскільки важливою для
384
них була мета стати «фінансово забезпеченими»
. Інша анкета,
яку вони заповнили двадцять років по тому, містила питання про
їхній
прибуток
у
1995
році,
а
також
загальне
питання
про
задоволеність життям у цілому.
Мета
після
відіграє
того,
очікування,
дуже
як
важливу
респонденти
більшість
роль.
Через
повідомили
людей,
що
дев’ятнадцять
про
прагнули
свої
років
фінансові
високого
доходу,
досягли його. Серед 597 лікарів та представників інших медичних
професій, опитаних у цьому дослідженні, кожен додатковий пункт
шкали
дохід
важливості
у
14
000
фінансового
доларів
добробуту
за
цінами
означав
1995
додатковий
року!
Заміжні
домогосподарки здебільшого також задовольнили свої фінансові
амбіції. Кожен додатковий пункт шкали означав для цих жінок
12
000
доларів
додаткового
доходу
—
звичайно,
завдяки
заробіткам їхніх чоловіків.
Значення, яке молоді люди надавали доходу у 18 років, також
зумовлювало і їхню задоволеність життям у дорослому віці. Ми
порівняли
високого
з
50
задоволеність
доходу
(понад
респондентами
000
доларів).
з
життям
200
000
низьким
Вплив
серед
доходу
респондентів
доларів
і
на
середнім
на
із
групи
домогосподарство)
доходом
задоволеність
(менше
життям
був
більший для тих, хто відзначив фінансове благополуччя як украй
важливе: 0,57 бала за 5-бальною шкалою. Відповідна різниця для
тих, хто зазначив, що гроші для них не важливі, становила лише
385
0,12
. Люди, які хотіли грошей та отримали їх, були в середньому
набагато
задоволеніші
життям;
натомість
ті,
хто
прагнули
грошей, але не одержали їх, були набагато більше незадоволені.
Такий
самий
гарантований
принцип
спосіб
спрацьовує
забезпечити
і
собі
стосовно
інших
незадоволене
цілей;
доросле
життя — поставити перед собою завдання, яких особливо важко
досягти.
Згідно
з
оцінками
задоволеності
життям,
здійсненими
20 років по тому, найменш перспективна мета, яку перед собою
могла
поставити
молода
людина,
—
це
«стати
успішним
артистом». Цілі підлітків впливають на те, що з ними відбувається,
ким вони потім стануть і чи будуть задоволені своїм життям.
Завдяки цим результатам я дещо змінив свою думку про суть
благополуччя.
важливі
для
Цілі,
того,
зосереджувати
які
що
увагу
недостатньо.
люди
Ми
ставлять
вони
лише
не
роблять
на
перед
і
як
відчутті
можемо
собою,
—
почуваються,
благополуччя
триматися
за
такі
що
вкрай
концепцію
благополуччя, яка ігнорує те, чого люди хочуть. З іншого боку,
концепція благополуччя, яка ігнорує відчуття людей, коли вони
проживають своє життя, і зосереджується лише на тому, як вони
почуваються,
коли
думають
про
своє
життя,
теж
не
витримує
критики — і це також правда. Ми мусимо прийняти всі складнощі
комплексного
підходу,
коли
до
уваги
береться
благополуччя
з позицій двох «я».
Ілюзія зосередження
З огляду на те, як швидко люди відповідають на питання про своє
життя,
а
відповіді,
також
враховуючи
можемо
дійти
вплив
висновку,
поточного
що
вони
настрою
не
на
їхні
заглиблюються
в серйозний аналіз, коли оцінюють своє життя. Вони однозначно
послуговуються
евристиками
—
і
прикладами
заміщення,
і WYSIATI. Хоч питання про весілля чи монетка на копіювальному
апараті
і
учасники
лише
не
впливали
цих
на
їхній
досліджень
побачення
змінюється,
та
коли
не
погляд
забували,
відчуття
ви
на
власне
що
везіння.
раптом
життя,
життя
—
Уявлення
знаходите
все-таки
це
про
десять
не
самі
щастя
центів,
але
Система 1 оперативно підмінює його незначною його частиною,
видаючи останню за все щастя. Будь-який аспект життя, якому
людина
приділяє
увагу,
важитиме
значно
більше
в
глобальній
оцінці життя. Це і є суть ілюзії зосередження, яку можна описати
одним реченням:
Ніщо в житті не буває таким важливим, як вам це здається тоді, коли ви про нього
думаєте.
Ця
із
ідея
Каліфорнії
люди
Я
спала
в
мені
до
думку
під
Принстона,
Каліфорнії
стверджував,
час
коли
щасливіші,
що
клімат
—
сімейної
моя
дружина
ніж
не
дискусії
на
такий
про
переїзд
наполягала,
Східному
важливий
що
узбережжі.
детермінант
благополуччя з огляду на те, що жителі скандинавських країн —
мабуть,
найщасливіші
у
світі.
Я
зауважив,
що
постійні
життєві
обставини мало впливають на благополуччя, і намагався марно
переконати свою дружину в тому, що її інтуїтивні переконання
про
щасливе
життя
в
Каліфорнії
були
лише
помилкою
386
афективного прогнозування
.
Невдовзі, ще не встигнувши забути про суперечку з дружиною,
я
взяв
участь
глобального
у
семінарі,
присвяченому
потепління.
Один
соціальним
колега
питанням
висунув
тезу,
яка
ґрунтувалася на його баченні благополуччя населення на планеті
Земля
в
наступному
сторіччі.
Я
стверджував,
що
надто
зухвало
прогнозувати, яким буде життя на планеті з теплішим кліматом,
якщо ми навіть достеменно не знаємо, як це — жити в Каліфорнії.
Через деякий час після цього ми з моїм колегою Девідом Шкаде
отримали
інших
грант
жителі
на
дослідження
Каліфорнії?
які
двох
питань:
загальні
чи
уявлення
щасливіші
про
за
відносне
щастя каліфорнійців?
Для участі в експерименті ми дібрали великі групи студентів
з
з
головних
них
університетів
докладно
Каліфорнії,
описали,
наскільки
Огайо
вони
та
Мічигану.
задоволені
Деякі
різними
387
аспектами свого життя
якась
уявна
людина
. Інших ми попросили спрогнозувати, як
«з
аналогічними
до
ваших
інтересами
та цінностями», що живе в іншому місті, відповіла б на такі самі
питання.
У процесі аналізу даних стало очевидно, що я виграв сімейні
388
дебати
.
місцевого
Безперечно,
клімату
у
двох
дуже
регіонах
відрізнялося:
ставлення
студентів
каліфорнійцям
був
до
до
вподоби їхній клімат, а мешканці Середнього Заходу ненавиділи
свій.
Але
клімат
благополуччя.
задоволеністю
не
був
Насправді
життям
у
головним
не
було
студентів
фактором
жодної
Каліфорнії
у
відчутті
різниці
та
в
між
студентів
389
Середнього
Заходу
.
Ми
дружина
була
більшим
благополуччям,
також
переконана,
що
ніж
з’ясували,
що
каліфорнійці
інші.
не
лише
моя
насолоджуються
Студенти
з
обох
регіонів
поділяли таку саму хибну думку, і ми змогли відстежити зв’язок
цієї помилки з перебільшеною вірою у велику роль клімату. Цю
помилку ми описали як ілюзію зосередження.
Суть
ілюзії
зосередження
полягає
в
принципі
WYSIATI,
тобто
в наданні клімату надмірного значення, а іншим детермінантам
благополуччя
—
недостатнього.
Щоб
оцінити
силу
цієї
ілюзії,
кілька секунд поміркуйте над таким питанням:
Скільки задоволення ви отримуєте від вашої машини?390
Відповідь спадає вам на думку миттєво, адже ви знаєте, наскільки
вам подобається власна машина і якою мірою ви нею задоволені.
Тепер
розгляньте
дещо
інше
питання:
«Коли
ви
отримуєте
задоволення від власної машини?». Відповідь на нього може вас
здивувати, однак вона очевидна: ви одержуєте задоволення (або
незадоволення)
мабуть,
буває
від
не
своєї
так
машини,
часто.
коли
Зазвичай,
думаєте
коли
ви
про
за
неї,
що,
кермом,
то
небагато часу витрачаєте на роздуми про свою машину. Коли ви
керуєте
ваш
автомобілем,
настрій.
Крім
то
думаєте
того,
ви
про
інші
спробували
речі,
які
оцінити
визначають
те,
скільки
задоволення ви одержуєте від своєї машини, насправді відповівши
на значно вужче питання: «Скільки задоволення ви одержуєте від
своєї машини, коли
зігнорувати
і
це
—
той
форма
думаєте
факт,
що
про
ви
нехтування
неї?».
рідко
Ця
підміна
думаєте
тривалістю.
Як
про
змусила
свою
результат
вас
машину,
—
ілюзія
зосередження. Якщо вам подобається власна машина, ви схильні
перебільшувати насолоду, яку отримуєте від неї, що може ввести
вас в оману, коли ви думаєте про переваги вашого транспортного
засобу або ж коли обмірковуєте ідею придбати собі нове авто.
Подібна
помилка
викривлює
судження
про
те,
чи
щасливі
каліфорнійці. Коли вас про це запитують, у вашій уяві, мабуть,
спливає
образ,
як
людина
Каліфорнії
особливостями
пішохідними
прогулянками
насолоджується
життя:
чи
м’якою
характерними
наприклад,
погодою
для
літніми
взимку.
Ілюзія
зосередження виникає тому, що насправді самі каліфорнійці мало
часу присвячують цим аспектам свого життя. До того ж той, хто
вже
давно
мешкає
в
Каліфорнії,
навряд
чи
взагалі
згадає
про
клімат, якщо йтиметься про загальну оцінку його життя. Якщо ви
провели
там
усе
своє
життя
і
небагато
подорожували,
життя
в Каліфорнії — це наче мати десять пальців: чудово, але навряд чи
про
це
багато
думатимеш.
Думки
про
будь-який
аспект
життя
будуть напевне яскравішими, якщо є з чим порівняти.
Люди,
інакше.
що
Уявіть
переїхала
кліматі.
недавно
з
собі
Огайо
Упродовж
переїхали
людину
в
з
Каліфорнії,
підприємницькою
пошуках
кількох
до
щасливішого
років
після
відповідають
жилкою,
життя
переїзду
в
яка
кращому
питання
про
задоволеність життям, швидше за все, викликатимуть спогади про
зміну місця проживання і думки про контраст між кліматом у двох
штатах.
а
увага
Порівняння,
саме
справжнє
до
без
цього
значення.
сумніву,
аспекту
буде
на
життя
Водночас
користь
може
ілюзія
Каліфорнії,
викривити
зосередження
його
може
зумовлювати і відчуття комфорту. Незалежно від того, чи стала
насправді
людина
щасливішою
після
переїзду,
вона
стверджуватиме, що стала, бо думки про клімат змусять її в це
повірити. Ілюзія зосередження може змусити людей помилятися
щодо свого нинішнього благополуччя, щодо того, чи щасливі інші
люди, і також щодо свого власного щастя в майбутньому.
Скільки часу на день людина, в якої паралізовані ноги, перебуває в поганому
гуморі?391
Це питання майже однозначно наштовхнуло вас на роздуми про
паралізовану людину, яка зараз думає про якийсь аспект свого
здоров’я. Ви не помилитесь у своїх здогадах про настрій людини
в перші дні після нещасного випадку, коли в неї відібрало ноги.
Деякий час після такої події людина просто не може думати про
щось інше. Однак згодом (крім деяких випадків) вона звикає до
ситуації
і
перестає
звертати
на
неї
увагу.
Основні
винятки
—
хронічний біль, постійний гучний шум та глибока депресія. Біль
та шум — це біологічні сигнали, що привертають увагу, а депресія
активує
цього
нескінченний
неможливо.
чимало
цикл
Параліч
досліджень
прикрих
ніг
до
думок.
таких
переконливо
Адаптуватися
винятків
доводять,
не
до
належить:
що
люди
з паралізованими ногами перебувають у досить доброму гуморі
більше як половину часу вже через місяць після інциденту, однак
392
їхній настрій псується, коли їм нагадують про їхнє становище
Більшість
часу
ці
люди
працюють,
читають,
сміються
із
.
жартів
у компанії своїх друзів і сердяться, коли читають у газетах про
політику. Коли вони зайняті будь-яким із цих видів діяльності, то
мало чим відрізняються від решти людей, тому можна очікувати,
що
їхнє
відчуття
нормального.
благополуччя
Адаптація
до
нової
здебільшого
ситуації,
близьке
хорошої
чи
до
поганої,
почасти полягає в тому, що ми дедалі менше про неї думаємо.
У
цьому
розумінні
більшість
довготривалих
обставин
життя,
зокрема параліч ніг та шлюб, — це тимчасові стани, які людина
переживає тоді, коли звертає на них увагу.
Одна
з
переваг
науковим
консультантом
студентів.
проект,
викладання
До
у
моїх
якому
анкетувань
однієї
респондентів
в
Принстоні
бакалаврських
найприємніших
Берурія
Кон
спогадів
на
це
належить
аналізувала
що
їхню
бути
талановитих
про
й
компанії,
скільки,
можливість
робіт
збирала
соціологічної
оцінити,
—
дані
просила
думку,
своїх
часу
люди
з паралізованими ногами перебувають у поганому настрої. Вона
поділила своїх респондентів на дві групи: одній групі повідомили,
що нещасний випадок, після якого людина залишилася калікою,
стався місяць тому, другій — що він стався близько року тому.
Окрім
цього,
особисто
з
кожен
кимсь,
респондент
кому
зазначав,
паралізувало
чи
ноги.
знайомий
Обидві
групи
він
були
дуже близькі у своїх оцінках тих, кого паралізувало нещодавно: ті
учасники, які особисто знали таких людей, оцінили час, коли вони
перебувають у поганому настрої у 75 %, а ті, хто уявляв собі таку
ситуацію,
у
своїх
—
70
оцінках
інциденту:
оцінили
у
%.
Натомість
настрою
респонденти,
час
на
поганий
дві
групи
паралізованих
що
були
настрій
у
з
41
суттєво
осіб
такими
%.
За
відрізнялися
через
рік
людьми
оцінками
після
знайомі,
тих,
хто
не був знайомий з такими людьми, у поганому настрої через рік
після нещасного випадку паралізовані в середньому перебували
68
з
%
часу.
Очевидно,
паралізованими,
піддослідні,
спостерігали
поступове
які
були
знайомі
послаблення
їхньої
уваги до власного стану, натомість інші не змогли передбачити,
що
така
адаптація
щасливчиків,
що
відбудеться.
виграли
в
Судження
лотерею,
через
про
місяць
та
настрій
через
рік
після виграшу були такі самі.
Ми
можемо
очікувати,
що
задоволеність
життям
в
інвалідів,
людей, які страждають на хронічні захворювання чи потерпають
від інших скрутних життєвих обставин, буде відносно низькою,
адже сам
прохання оцінити своє життя неминуче нагадає їм про
життя решти людей, а також про їхнє власне до того, як з ними
сталося
лихо.
дослідження
Цю
ідею
пацієнтів
з
підтверджує
колостомою
й
те,
також
що
нещодавні
виявили
разючу
невідповідність між відчуттям благополуччя пацієнтів та їхніми
оцінками
393
свого
переживань
життя
були
.
За
одержані
допомогою
результати,
методу
які
вибіркових
свідчать,
що
між
здоровими людьми й такими пацієнтами не було ніякої різниці.
Водночас пацієнти з колостомою були готові віддати кілька років
свого життя за те, щоб прожити коротше життя без колостоми.
Навіть більше, пацієнти, у яких колостому закрили, згадували про
неї як про якесь жахіття й готові були віддати ще більше часу
з тих років, що їм лишилися, щоб цього більше не повторилося.
У цьому випадку «я», відповідальне за спогади, стає заручником
потужної
ілюзії
зосередження
стосовно
життя,
з
яким
«я»,
відповідальне за відчуття, доволі комфортно дає собі раду.
Деніел
Ґілберт
бажання
на
та
Тімоті
позначення
Вілсон
поганого
запровадили
вибору
—
термін
наслідку
хибне
помилок
394
афективного прогнозування
місце
та
в
щоденному
Вілсон
бажань.
вжитку.
називають
Зокрема,
. Цей вислів заслуговує на належне
Ілюзія
фокалізмом)
через
неї
ми
зосередження
—
потужне
схильні
(яку
Ґілберт
джерело
хибних
перебільшувати
вплив
важливих покупок чи змін життєвих обставин на наше майбутнє
благополуччя.
Порівняйте дві події, які змінять деякі аспекти вашого життя:
придбання нової комфортної машини чи приєднання до групи за
інтересами,
яка
збиратиметься
щотижня
(скажімо,
для
гри
в покер чи зустрічей книжкового клубу). Обидві події спочатку
будуть для вас новими і захопливими. Критична відмінність між
ними
уваги
полягає
своїй
в
тому,
машині,
що
згодом
натомість
ви
вам
почнете
і
приділяти
надалі
буде
менше
приємно
спілкуватися з групою людей зі спільними інтересами, до якої ви
долучилися. Завдяки WYSIATI ви будете схильні перебільшувати
довгострокові
вигоди
від
машини,
але
навряд
чи
припуститеся
такої самої помилки стосовно зустрічей із друзями або ж заходів,
які первісно потребують посиленої уваги (наприклад, тенісу чи
уроків
гри
на
упередження
віолончелі).
на
захоплюють,
користь
навіть
Ілюзія
товарів
якщо
і
зосередження
досвіду,
згодом
які
вони
створює
спочатку
втратять
дуже
свою
привабливість і новизну. Фактор часу ігнорується, внаслідок цього
досвід, що привертатиме до себе увагу впродовж тривалого часу,
ми цінуємо менше, ніж він на те заслуговує.
Час і знову час
Червоною ниткою в цій книзі проходить тема ролі часу. Логічно
було б описати життя «я», відповідального за відчуття, як набір
моментів,
епізоду
кожен
життя,
із
яких
який
я
має
свою
назвав
цінність.
Цінність
гедоніметричною
окремого
сумою,
—
це
просто сукупність цінностей моментів, з яких вона складається.
Але
наш
спогади,
розум
про
не
яке
та
робить
не
відображають
історій
свій
так
уявляє
вже
йшлося
вибір,
час
життєвий
ці
але
епізоди.
вище,
ані
його
належним
епізод
також
відповідальне
розповідає
історії,
чином.
подається
«Я»,
У
ані
крізь
історії
його
режимі
за
вибір
оповідання
призму
кількох
критичних моментів, особливо на початку, під час пікових станів
та
в
самому
кінці.
Тривалість
нехтується.
Ми
бачили
таку
зосередженість на окремих моментах у дослідженні з «холодними
руками» та в історії Віолетти.
Ми
бачили
перспектив,
у
де
лотерею
виграла.
стану
стан
форму
деякий
Відвертання
реакції
уваги
адже
але
та
тривалістю
переходом
новий
час,
інтенсивності
нехтуються,
нехтування
представлено
забезпечує
протримається
очікуваній
іншу
рівень
до
нього.
добробуту,
корисність
рішення
на
про
інші
новину
форми
розглядається
в
те,
лише
один
Виграш
який
відповідає
що
адаптації
теорії
до
людина
нового
невеличкий
проміжок часу. Така сама зосередженість на переході до нового
стану
і
таке
саме
нехтування
часом
й
адаптацією
трапляються
в прогнозуванні реакції на хронічні хвороби та, звісно ж, в ілюзії
зосередження.
Помилка,
якої
припускаються
люди
в
ілюзії
зосередження, полягає в концентрації уваги на обраних моментах
та нехтуванні тим, що відбувається впродовж решти часу. Наш
розум
добре
оперує
історіями,
але,
здається,
кепсько
дає
раду
аналізу тяглості часу.
Упродовж
фактів
не
про
одне
останніх
щастя.
значення,
десяти
Ми
і
років
також
його
ми
дізналися
з’ясували,
слід
що
багато
слово
використовувати
нових
щастя
має
обережніше.
Подекуди науковий прогрес ставить перед нами більше питань,
ніж було до того.
Розмови щодо роздумів про життя
«Вона думала, що придбання дорогого автомобіля зробить її щасливішою, але
виявилося, що це помилка афективного прогнозування».
«Дорогою на роботу в нього зламалася машина, тож він у кепському настрої.
Сьогодні не найкращий день, щоб питати в нього, чи він задоволений своєю
роботою».
«Здебільшого вона здається доволі життєрадісною, проте коли в неї питають, як
вона почувається, каже, що дуже нещасна. Питання змушує її згадати про своє
нещодавнє розлучення».
«Придбання більшого будинку не зробить нас щасливішими в довгостроковій
перспективі. Ми можемо постраждати від ілюзії зосередження».
«Він вирішив поділити свій час між двома містами. Це, очевидно, серйозний
випадок хибного бажання».
Висновки
Я
почав цю книжку з ознайомлення читачів із двома вигаданими
персонажами, потім витратив деякий час на обговорення двох
типів людей, і нарешті закінчив двома «я». Два персонажі — це
інтуїтивна
Система
та
й
складна
повільне,
1,
повільна
здійснює
що
відповідає
Система
моніторинг
2,
за
що
за
швидке
відповідає
Системою
1
мислення,
за
і
мислення
намагається
втримувати контроль настільки, наскільки їй це вдається з огляду
на її обмежені ресурси. Два типи людей — це вигадані екони, які
населяють країну теорії, та гумани, що діють у реальному світі.
Два «я» — це «я», відповідальне за відчуття, яке й проживає наше
життя, та «я», відповідальне за спогади, яке веде лік усьому, що
відбувається, та ухвалює рішення. В останньому розділі я розгляну
приклади
застосування
цих
трьох
між
«я»,
особливостей
у
зворотному
порядку.
Два «я»
Можливість
та
конфлікту
інтересами
«я»,
відповідальним
відповідального
за
за
відчуття,
спогади,
виявилася
набагато складнішою проблемою, ніж я думав спочатку. В одному
з
ранніх
експериментів
феномену
ігнорування
призводило
до
добровільно
уникнути?
з
тривалості
очевидно
були
Наші
«холодними
готові
та
правила
абсурдного
терпіти
піддослідні
руками»
піка
вибору.
біль,
залишили
й
Чому
якого
цей
поєднання
кінця
люди
можна
вибір
було
за
«я»,
відповідальним за спогади, тому й воліли повторити експеримент,
від
якого
в
експеримент
них
був
лишилися
кращі
болючіший.
спогади,
Вибір
на
попри
підставі
те,
якості
що
той
спогадів
може бути виправданий в екстремальних випадках, наприклад,
у
в
ситуації,
коли
експерименті
травматичним.
існує
з
загроза
посттравматичного
«холодними
Якби
замість
руками»
людини
весь
вибір
стресу;
досвід
робив
проте
не
був
об’єктивний
зовнішній спостерігач, то без вагань обрав би коротшу процедуру,
тобто віддав би перевагу тому «я» змученого піддослідного, яке
відповідає за відчуття. Рішення, які люди самостійно ухвалюють
у цих ситуаціях, цілком справедливо називати помилками. Ефект
нехтування
тривалістю
історій
у
(як
випадку
та
правило
опери,
однаково
неприйнятні.
останніми
хвилинами
піка
так
і
в
само
кінця
оцінці
Оцінювати
так
й
все
в
оцінюванні
життя
Джен)
життя
безглуздо,
як
за
і
—
його
нехтувати
тривалістю, оцінюючи, котре життя краще.
«Я»,
відповідальне
Водночас
за
особливий
спогади,
спосіб,
у
—
конструкція
який
воно
Системи
оцінює
2.
епізоди
та життя — це властивість нашої пам’яті. Нехтування тривалістю
та правило піка й кінця породжені Системою 1, тому вони зовсім
не зобов’язані відповідати цінностям Системи 2. Ми вважаємо, що
тривалість важлива, проте наша пам’ять каже, що ні. Правила, які
визначають
рішень,
адже
нашого
і
оцінку
у
існування
скінченний
ігнорує.
й
час
минулого,
них
полягає
ресурс,
проте
Нехтування
кінця
короткому
має
в
до
погані
«я»,
орієнтири
значення.
тому,
що
в
в
час
поєднанні
—
за
з
задоволенню,
факт
вичерпний
спогади,
його
правилом
упередження-викривлення,
посиленому
ухваленні
Центральний
відповідальне
тривалістю
призводить
перевагу
не
—
а
не
яке
піка
віддає
тривалому
періодові помірного щастя. Дзеркальне відображення цієї самої
помилки змушує нас боятися короткого періоду сильного, проте
терпимого
болю
більше,
ніж
тривалішого
періоду
помірного
болю. Нехтування тривалістю також спонукає нас погоджуватися
на
тривалі
періоди
помірних
неприємних
відчуттів,
якщо
зрештою все закінчиться добре, а також призводить до того, що
ми відмовляємося від нагоди насолодитися тривалим і щасливим
періодом
лише
тому,
що
кінець
буде
не
такий
хороший.
Щоб
глибше усвідомити цю ідею, поміркуйте над таким поширеним
застереженням: «Не роби цього, бо пошкодуєш!». Порада звучить
мудро,
адже
очікуваний
жаль
—
це
своєрідний
вирок
для
«я»,
відповідального за спогади, і ми схильні приймати такі судження
як
остаточні
позиція
«я»,
Об’єктивний
та
вирішальні.
відповідального
споглядач
Однак
за
нам
спогади,
не
не
гедоніметричних
слід
забувати,
завжди
що
правильна.
параметрів,
який
пам’ятає про інтереси «я», відповідального за відчуття, може дати
зовсім
іншу
пораду.
Нехтування
тривалістю
з
боку
«я»,
відповідального
на
пікових
та
за
спогади,
кінцевих
його
станах,
а
надмірна
також
концентрація
слабкість
піддаватися
впливу ретроспективного погляду сукупно створять викривлену
картину того, що ви пережили насправді.
На відміну від цього, концепція благополуччя, в якій береться
до уваги тривалість, розглядає всі моменти життя, незалежно від
того, якими незабутніми вони були. У результаті деякі моменти
важать більше, бо вони або більш пам’ятні, або важливіші. Час,
який людина витрачає на розмірковування про важливий момент
свого життя, також слід брати до уваги, надаючи йому більшої
ваги. Якийсь момент може набути більшого значення, вплинувши
на досвід подальших моментів життя. Наприклад, одна година,
витрачена на урок гри на скрипці, може посилити досвід багатьох
годин гри чи слухання музики роками по тому. Так само коротку,
проте
вкрай
неприємну
посттравматичного
стресового
подію,
що
призвела
розладу,
варто
до
зважувати
за
загальною тривалістю спричинених нею неприємних переживань
у довгостроковій перспективі. З погляду зважування тривалості,
ми
можемо
лише
постфактум
визначити,
яким
був
певний
момент — пам’ятним чи промовистим. Твердження на кшталт «Я
завжди пам’ятатиму...» або «Це дуже промовистий момент» слід
уважати не чим іншим, як обіцянками чи прогнозами, які можуть
бути
помилковими
(власне,
так
воно
часто
і
є),
попри
всю
щирість, з якою їх висловлюють. Б’юся об заклад, що багато з того,
що
ми
обіцяємо
пам’ятати
завжди,
геть-чисто
забудеться
через
десять років.
Логіка
не
зважування
можна
розглядати
за
як
тривалістю
завершену
дуже
приваблива,
теорію
однак
благополуччя,
її
адже
люди ототожнюють себе зі своїм «я», відповідальним за спогади,
і піклуються про свою історію. Теорію благополуччя, що ігнорує
бажання людей, не можна підтримувати. З іншого боку, теорія,
яка
легковажить
реальними
фактами
і
зосереджується
лише
на тому, що людина думає про своє життя, теж непереконлива.
Необхідно брати до уваги і «я», відповідальне за спогади, і «я»,
відповідальне
за
відчуття,
адже
їхні
інтереси
не
завжди
збігаються. Філософи ж ламатимуть голови над цими проблемами
ще довго.
Питання
про
те,
яке
із
двох
«я»
важливіше,
хвилює
не
лише
філософів; воно має практичне значення для політики в багатьох
сферах,
особливо
в
медичній
та
соціальній.
Подумайте,
які
потрібні інвестиції для лікування різноманітних хвороб, зокрема
сліпоти,
глухоти
чи
ниркової
недостатності.
Чи
повинні
вони
визначатися тим, як люди бояться таких недуг? Чи радше тим,
яких
насправді
страждань
зазнають
пацієнти?
Або
ж
тим,
як
сильно пацієнти прагнуть полегшити свої страждання і чим вони
готові
пожертвувати,
щоб
досягти
цього
полегшення?
Порівнювати сліпоту та глухоту або колостомію та діаліз можна
в
різний
спосіб
—
залежно
від
того,
якою
шкалою
оцінки
інтенсивності страждань послуговуватися. Легкої відповіді на ці
питання, очевидно, чекати не варто, проте й ігнорувати цю вкрай
395
важливу проблему не можна
Можливість
.
використовувати
вимірювання
благополуччя
як
визначник державної політики нещодавно вже привернула увагу
396
вчених та урядів кількох країн Європи
.
Нині
реальною
стала
ідея, яку ще кілька років тому важко було навіть уявити — що
індекс кількості страждання в суспільстві колись буде включено до
національної
статистики
поряд
із
рівнем
безробіття,
кількістю
осіб з фізичними вадами та доходами населення. У цьому проекті
вже зроблено чимало.
Екони та гумани
У
повсякденні
ми
називаємо
людину
розумною,
якщо
з
нею
можна аргументовано дискутувати, її погляди в цілому адекватні
реальності, а преференції відповідають її ж інтересам і цінностям.
Слово раціональний передбачає щось більш обмірковане, більш
прораховане
і,
можливо,
раціональну
особу
менш
однозначно
душевне,
проте
описують
як
в
повсякденні
розумну.
Для
економістів і теоретиків ухвалення рішень цей прикметник має
зовсім інше значення. Єдина перевірка на раціональність полягає
не
та
в
тому,
щоб
преференції
внутрішньо
встановити,
людини,
а
несуперечливі.
в
наскільки
тому,
щоб
Раціональна
резонні
визначити,
людина
погляди
чи
може
вони
вірити
в привиди, якщо решта її переконань не суперечать їх існуванню.
Раціональна
людина
може
віддавати
перевагу
ненависті,
а
не любові за умови, що її преференції не суперечать одна одній.
Раціональність
—
резонна
чи
вона
це
логічна
ні.
когерентність
Згідно
з
цим
незалежно
визначенням
від
того,
екони
—
раціональні; натомість існує безліч доказів на користь того, що
гумани такими бути не можуть. Екон не схильний до праймінгу,
ефекту
WYSIATI,
суб’єктивного
мислення
у
вузьких
внутрішнього
рамках
погляду
(фреймінгу),
і
до
викривлених
преференцій, — тобто до всього, що неминуче для гумана.
Визначення
раціональності
як
когерентності
неймовірно
суворе; воно потребує точного дотримання правил логіки, чого
наш обмежений розум не може здійснити в принципі. Відповідно
до
цього
визначення
раціональними,
та
розумні
водночас
із
цієї
люди
самої
не
можуть
причини
їх
не
бути
можна
таврувати як ірраціональних. Ірраціональний — сильне слово, що
позначає
імпульсивність,
397
резонним аргументам
чую,
ніби
наша
з
.
емоційність
Я
часто
Амосом
та
наполегливий
опір
відчуваю
роздратування,
коли
робота
показує,
що
вибір
людини
ірраціональний; насправді наші дослідження засвідчили лише те,
що модель раціонального агента погано описує гуманів.
Хоча
гумани
не
ірраціональні,
їм
нерідко
потрібна
допомога
у формулюванні точніших суджень й ухваленні кращих рішень:
у
деяких
випадках
допомогти
можуть
наявні
керівні
принципи
та різні інституції. Подібні твердження здаються безневинними,
але насправді вони дуже дискусійні. В інтерпретації економістів
відомої
чиказької
пов’язана
з
школи
ідеологією,
віра
в
згідно
людську
з
якою
раціональність
недоречно
й
тісно
навіть
аморально захищати людину від її власного вибору. Раціональні
люди
мають
бути
вільними
і
взяти
на
себе
відповідальність
за
піклування про себе. Мілтон Фрідмен, провідний представник цієї
школи, висловив цю позицію в назві своєї популярної книжки —
48
«Свобода вибору»
Припущення
підвалини
не
.
про
те,
що
лібертаріанського
зазіхати
на
право
агенти
підходу
людини
раціональні,
до
вибирати,
становить
публічної
аж
поки
політики:
її
вибір
не шкодить іншим. Політика лібертаріанців викликає захоплення
ефективністю ринків під час розподілу товарів між людьми, які
готові заплатити за них найбільше. Яскравий приклад чиказького
49
підходу — стаття під назвою «Теорія раціонального звикання»
У
ній
пояснено,
як
раціональний
агент,
що
віддає
.
перевагу
сильним і негайним задоволенням, може ухвалити раціональне
рішення погодитися на майбутню згубну звичку. Якось я почув, як
Ґері Беккер, нобелівський лауреат й один із авторів цієї статті,
напівжартома заявив, що слід розглянути можливість пояснення
так
званої
«епідемії
ожиріння»
вірою
людей
у
те,
що
невдовзі
винайдуть ліки від діабету. Він вказав на важливий момент: коли
ми бачимо людей, які поводяться дещо дивно, нам спочатку слід
розглянути можливість того, що вони мають резонну причину для
такої
поведінки.
лише
тоді,
коли
На
психологічні
з’ясується,
що
інтерпретації
ці
причини
варто
зважати
неправдоподібні
—
яким, мабуть, і є Беккерове пояснення ожиріння.
У державі еконів уряду не слід стояти в населення на шляху,
а
натомість
вважають
Якщо
за
варто
потрібне,
мотоцикліст
підтримає
роблять,
дозволити
його
навіть
допоки
вирішить
право
еконам
їхати
робити
коли
їхні
це.
чинити
вчинки
без
не
не
як
шкодять
шолома,
Громадяни
вирішують
так,
вони
іншим.
лібертаріанець
знають,
що
заощаджувати
вони
коштів
на старість чи коли піддають себе впливу шкідливих речовин, що
викликають
наслідки:
грошей
залежність.
людям
собі
відвідувачеві
на
Така
літнього
пенсію,
ресторану,
позиція
віку,
які
співчувають
що
нарікає
іноді
має
неприємні
не
заощадили
не
набагато
на
великий
достатньо
більше,
рахунок
ніж
після
розкішного обіду. Тому ставки в дебатах між чиказькою школою
та
поведінковими
економістами,
які
відкидають
екстремальну
форму моделі раціонального агента, — справді високі. Довкола
свободи як цінності суперечок немає — із цим погоджуються всі
учасники
дебатів.
складніша
річ,
раціональність.
Однак
ніж
для
Жоден
для
біхевіористів
тих,
хто
поведінковий
щиро
життя
вірить
економіст
не
—
набагато
у
людську
виступає
за
державу, яка змушуватиме своїх громадян дотримуватися лише
збалансованої
дієти
в
харчуванні
чи
дивитися
тільки
телепередачі, корисні для звеличення людського духу. Однак для
біхевіористів свобода має свою ціну, яку сплачують ті, хто робить
поганий
вибір,
а
також
суспільство,
яке
відчуває
обов’язок
допомагати
таким
людям.
Рішення
про
те,
чи
варто
захищати
людей від їхніх помилок, — дилема для поведінкових економістів.
Економісти чиказької школи не стикалися з такою проблемою, бо
раціональні
агенти
не
роблять
помилок.
Для
прихильників
цієї
школи свобода нікому нічого не коштує.
У
2008
разом
році
економіст
написали
Річард
книжку
Талер
та
юрист
«Поштовх»,
Касс
яка
Санстейн
швидко
стала
міжнародним бестселером та своєрідною «біблією» поведінкової
398
економіки
. Завдяки їхній книзі введено в обіг кілька нових слів,
зокрема «екони» та «гумани». У ній також запропоновано низку
варіантів
розв’язання
ухвалювати
хороші
дилеми
рішення,
про
не
те,
як
зазіхаючи
допомогти
при
цьому
людям
на
їхню
свободу. Талер та Санстейн обстоюють позицію лібертаріанського
патерналізму, відповідно до якого державі та іншим інституціям
дозволено
їхнім
до
підштовхувати
власним
пенсійного
поштовху.
довгостроковим
плану
Важко
обмежується,
людей
«за
його
рішень,
інтересам.
що
що
—
свобода
автоматично
слугуватимуть
Рішення
замовчуванням»
стверджувати,
якщо
до
приєднатися
приклад
кожного
приєднують
такого
суттєво
до
такого
плану, адже для відмови від нього варто тільки поставити хрестик
у
потрібній
окремих
клітинці.
рішень
архітектурою
результат.
Як
ми
людини
вибору)
Таке
вже
(Талер
має
переконалися,
і
Санстейн
величезний
підштовхування
фреймування
називають
вплив
спирається
на
на
це
кінцевий
ґрунтовні
психологічні дослідження, з якими я познайомив вас у цій книзі.
Варіант
за
замовчуванням
природно
сприймається
як
нормальний. Відхилення від нормального вибору — це свідома
дія,
що
потребує
більших
зусиль,
покладає
на
людину
більше
відповідальності і змусить її пошкодувати швидше, ніж якби вона
взагалі
нічого
скеровувати
не
робила.
людину
до
Це
вельми
певних
дій,
потужні
коли
сили,
вона
не
які
можуть
знає,
що
їй
робити.
Гумани навіть більше за еконів потребують захисту від тих, хто
навмисне
особливо
намагається
з
Уважається,
важливі
скористатися
викрутасів
що
Системи
раціональні
рішення,
а
також
1
агенти
з
та
їхніх
слабкостей
лінощів
Системи
обережніше
користаються
всією
—
2.
ухвалюють
повнотою
інформації,
уважно
яку
їм
прочитає
надано.
і
Екон,
зрозуміє
те,
перш
що
ніж
підписати
написано
в
угоду,
документі
дрібнесеньким шрифтом; гумани ж цього зазвичай не роблять.
Непорядні
компанії,
підписували
не
їх,
які
навіть
заборонених
складають
не
свої
угоди
прочитавши,
законодавством
так,
щоб
клієнти
використовують
хитрощів,
що
безліч
дозволяють
їм
на видноті приховувати від клієнтів важливу інформацію. Украй
шкідливий аспект моделі раціонального агента в її радикальній
формі полягає в твердженні, що споживачі не потребують ніякого
додаткового захисту, якщо їм надали всю релевантну інформацію.
Розмір
не
шрифту
вважаються
в
договорі
та
релевантними
складність
—
за
його
потреби
формулювань
екон
упорається
і
з дрібними літерами. Натомість автори «Поштовху» вимагають,
щоб фірми пропонували контракти, які були б достатньо легкі для
прочитання і розуміння клієнтами-гуманами. Добрий знак у тому,
що
ці
рекомендації
стикаються
зі
значним
спротивом
з
боку
компаній, які можуть втратити свої прибутки, якщо їхніх клієнтів
добре поінформувати. Краще жити у світі, де компанії змагаються
між собою, пропонуючи якіснішу продукцію, а не намагаючись
якнайбільше заплутати своїх клієнтів.
Визначальна
його
особливість
привабливість
для
лібертаріанського
представників
патерналізму
широкого
—
політичного
спектра. Зразковий приклад біхевіористичної політики під назвою
«Заощадь
коаліція,
більше
до
якої
завтра»
підтримала
ввійшли
як
в
Конгресі
радикальні
незвичайна
консерватори,
так
і ліберали. «Заощадь більше завтра» — це фінансовий план, який
компанії
можуть
запропонувати
своїм
працівникам.
Ті,
хто
на нього підписуються, дозволяють працедавцям збільшувати свої
внески
до
пропорції
свого
від
отримують
плану
сум,
які
підвищення
заощаджень
заощаджень
вони
заробляють,
заробітної
впроваджується
відповідно
платні.
до
фіксованої
зокрема
й
Підвищений
автоматично
і
коли
рівень
триває,
доки
працівник не повідомляє про своє бажання відмовитися від такого
плану.
та
Ця
Шломо
чудова
Бенартці
заощаджень
Вона
інновація,
та
в
2003
майбутні
спирається
на
яку
році,
запропонували
нині
перспективи
психологічні
вже
Річард
підвищила
мільйонів
принципи,
які
Талер
рівень
працівників.
читачі
цієї
книжки
можуть
легко
розпізнати.
Вона
уникає
опору
безпосереднім втратам, адже не вимагає жодних негайних змін.
Прив’язавши
підвищені
заощадження
до
підвищення
заробітної
плати, ця інновація перетворює втрати на майбутні вигоди, а така
перспектива здається приємнішою. У такому випадку автоматизм
Системи 2 добре узгоджується з її лінивістю і слугує на користь
довготермінових
інтересів
працівників.
Звичайно,
людей
ніхто
не примушує робити те, чого вони не хочуть, і тут немає жодних
хитрощів.
Привабливість
оцінили
вже
в
лібертаріанського
багатьох
країнах,
патерналізму
зокрема
у
позитивно
Великій
Британії
та Південній Кореї. Вона також сподобалася політикам із різних
таборів, зокрема торі та демократам з адміністрації президента
Обами.
Справді,
уряд
Британії
створив
невеличкий
відділ,
завдання якого — застосування принципів поведінкових наук для
допомоги урядові у виконанні його завдань. Офіційна назва цієї
групи
у
—
«Команда
самому
уряді,
поведінкового
так
і
інсайту»,
поза
його
та
вона
межами
відома
як
як
«Група
підштовхування». Талер — радник цієї команди.
Після
виходу
книги
«Поштовх»
Барак
Обама
запропонував
Санстейну посаду керівника Служби інформації та регуляторних
питань. Ця посада дала йому значні можливості для практичного
застосування
напрацювань
психології
та
біхевіористичної
економіки в роботі державних агенцій. Реалізацію цього завдання
описано
у
звіті
Адміністративно-бюджетного
управління
за
2010 рік. Читачі цієї книжки оцінять логіку, що лежить в основі
конкретних
рекомендацій,
зокрема
тих,
що
стосуються
впровадження «чітких, простих, вагомих та змістовних пояснень».
Вони також зрозуміють підґрунтя деяких тверджень, наприклад,
що
«спосіб
представлення
потенційний
результат
може
має
величезне
мати
більший
значення;
вплив,
якщо
так,
його
подано як втрату, ніж якщо представити його як прибуток».
Приклад
регуляторної
інформації
про
витрати
наведено
вище.
політики
пального
З-поміж
з
на
інших
фреймування
кілометраж
прикладів
поданої
уже
було
корисних
впроваджень — автоматичне включення до програм медичного
страхування;
нові
варіанти
рекомендацій
щодо
здорового
харчування,
на
де
незрозумілу
«харчову
промовисте
зображення
«харчової
маркування
продукції,
господарства
США,
впроваджене
відповідно
до
піраміду»
замінено
тарілки»;
Міністерством
якого
правило
сільського
позначка
«90
%
нежирного м’яса» має стояти на упаковці м’ясних продуктів поруч
із позначкою «10 % жиру», й остання мусить бути надрукована
«такими самими літерами — за кольором, розміром, типом — і
на
такому
м’яса».
в
самому
Гуманам,
ухваленні
тлі,
на
як
і
позначка
відміну
хороших
від
рішень,
про
відсоток
еконів,
і
її
нежирного
потрібна
можна
допомога
надати
мудрим
і ненав’язливим способом.
Дві системи
У цій книзі роботу нашого розуму пояснено як складну взаємодію
між
двома
вигаданими
дійовими
особами
—
автоматичною
Системою 1 та Системою 2, що потребує значних зусиль. Тепер ви
вже
добре
знайомі
передбачити,
як
з
двома
вони
сутностями
реагують
у
цих
різних
систем
ситуаціях.
і
можете
Звісно,
ви
також пригадуєте, що ці дві системи насправді фізично не існують
у
вашому
спрощене
«Система
мозкові
чи
десь-інде.
твердження
2
«Х
мобілізується,
«посилюється
відбувається
щоб
збудження,
зосереджується
і
«Система
виконується
дія
Y».
робить
Х»
автоматично»,
зробити
зіниці
1
Y»
тотожна
—
а
сподіваюся,
теза
вислову
розширюються,
Я
це
увага
що
спосіб
представлення функцій розуму через опис двох систем здається
вам таким же корисним, як і мені. Я також сподіваюся, що у вас
виробилось інтуїтивне відчуття, як функціонують ці системи, і вас
не
збиває
з
пантелику
Висловивши
питання,
застереження
про
чи
існують
вигадані
вони
мною
насправді.
системи,
я користатимуся ними як метафорою до самого кінця.
Уважна Система 2 — це той, ким ми себе вважаємо. Система 2
артикулює
судження
та
здійснює
вибір,
але
вона
також
часто
заохочує чи раціоналізує ідеї і почуття, які формує Система 1. Ви
можете
й
не
усвідомлювати,
що
позитивно
настроєні
щодо
певного проекту, бо його керівник нагадує вам вашу любу сестру,
або ж вам не до вподоби якась особа лише тому, що вона чимсь
трохи
схожа
пояснити
на
ваші
вашого
відчуття,
стоматолога.
то
ви
Якщо
попросити
вишукуватимете
у
своїй
вас
пам’яті
якісь вагомі причини і, безумовно, щось там знайдете. Крім того,
ви
самі
повірите
Системи
2
—
у
не
вигадану
лише
історію.
виправдовувати
перешкоджає
багатьом
імпульсам,
зумовленим
експресивністю.
вами
нерозумним
Систему
думкам
нашою
Інвестиції
уваги
Водночас
1.
Вона
та
також
недоречним
інколи
покращують
завдання
надмірною
наші
діяльнісні
показники за низкою параметрів (подумайте, як небезпечно їхати
вузькою, запаркованою вуличкою, коли ви за кермом, а думками
витаєте в хмарах); вони вкрай важливі для таких видів діяльності,
як
порівняння,
вибір
з-поміж
альтернатив
та
впорядковане
аргументування. Однак Система 2 — це не взірець раціональності.
Її можливості обмежені так само, як і знання, до якого вона має
доступ.
Ми
не
завжди
міркуємо
чітко
й
розсудливо,
і
наші
помилки не завжди спричинені надокучливою і хибною інтуїцією.
Ми
часто
помиляємось,
адже
ми
(наша
Система
2)
просто
не знаємо, як буде краще.
Я витратив більше часу на опис Системи 1 і присвятив чимало
сторінок
помилкам
інтуїтивних
суджень
і
вибору,
пов’язаних
із нею. Однак відносна кількість сторінок — це кепський показник
балансу
між
дивами
й
недоліками
інтуїтивного
мислення.
Система 1 — це справді джерело багатьох наших хибних дій, але
водночас завдяки їй ми робимо й правильні вчинки — і зазвичай
їх
більшість.
Наші
думки
та
дії
в
повсякденні
скеровує
саме
Система 1, і загалом усе відбувається як належить. Дивовижно те,
що
багата
й
деталізована
модель
нашого
світу
утримується
й підтримується асоціативною пам’яттю: вона за частку секунди
відрізняє дивні події від буденних, автоматично шукає причиннонаслідкові
пояснення
для
несподіванок
та
різних
подій
у
міру
того, як вони відбуваються.
У пам’яті також зберігається великий арсенал навичок, які ми
набули
впродовж
свого
життя,
що
дозволяє
нам
автоматично
генерувати адекватні рішення й реакції на різноманітні виклики,
коли вони виникають, — від потреби обійти великий камінь, що
трапився нам на шляху, до запобігання обуренню невдоволеного
клієнта.
Для
набуття
навичок
потрібне
стабільне
середовище,
адекватна
нагода
підтвердження
для
практикування
правильності
виконуються,
з
часом
та
думок
і
виробляється
швидке
дій.
й
однозначне
Якщо
навичка,
ці
а
умови
інтуїтивні
судження та вибір, які спадатимуть на думку, здебільшого будуть
правильні.
Усе
відбувається
роботи
це
—
робота
автоматично
—
здатність
Системи
і
1,
швидко.
швидко
й
і
це
означає,
Показник
ефективно
що
вона
майстерної
опрацьовувати
величезний обсяг інформації.
Коли ми стикаємося з викликом, на який існує відпрацьована
реакція,
саме
відсутності
17
×
24
така
реакція
навичок?
=
?,
що
й
активується.
Іноді,
потребує
як
у
Що
відбувається
прикладі
конкретної
на
відповіді,
за
множення
одразу
стає
зрозуміло, що слід залучати до роботи Систему 2. Проте Систему 1
рідко
коли
можна
чимсь
приголомшити.
Вона
не
знає
меж
власних можливостей, а тому вкрай недбала у своїх розрахунках.
Коли
Система
1
підключається
до
пошуку
відповіді
на
одне
питання, то автоматично формулює відповіді на питання суміжні,
а
відповідь,
заміщуватися
розумінні
якої
потребувало
відповіддю,
евристики
що
поставлене
легше
спадає
евристична
запитання,
на
думку.
відповідь
У
може
такому
необов’язково
простіша чи «ощадливіша» за поставлене питання — просто вона
доступніша, її легше й швидше прорахувати. Евристичні відповіді
не випадкові і часто більш-менш правильні. Хоча іноді бувають
й абсолютно хибними.
Система 1 реєструє когнітивну легкість, з якою вона опрацьовує
інформацію, однак не робить попереджувальних сигналів у тих
випадках,
на
думку
коли
стає
швидко
й
ненадійною.
упевнено,
Інтуїтивні
незалежно
питання
від
того,
спадають
що
є
їхнім
джерелом — навички чи евристика. Система 2 не має жодного
простого
способу
відрізнити
реакцію
на
підставі
навичок
від
реакції на підставі евристики. Її єдиний спосіб зарадити собі —
зупинитись і спробувати самотужки сформулювати відповідь, а до
цього Система 2 вкрай неохоча, бо лінива. Більшість пропозицій
від Системи 1 вона зазвичай приймає з мінімальною перевіркою,
як
у
завданні
заробила
про
собі
вартість
бити
репутацію
й
м’яча.
основного
Саме
так
джерела
Система
1
помилок
та упереджень. Характеристики її оперативної системи, зокрема
WYSIATI,
порівняння
когерентність,
окрім
за
інтенсивністю
інших,
породжують
та
цілком
когнітивна
передбачувані
помилки й когнітивні ілюзії, такі як «якорування», нерегресивні
прогнози, надмірну впевненість та багато інших.
Як
же
можна
зарадити
цим
помилкам?
Як
ми
можемо
вдосконалити судження й рішення — як наші власні, так і тих
інституцій, на які працюємо ми і які працюють на нас? Лаконічна
відповідь:
зусиль.
Я
мало
що
знаю
із
можна
вдіяти,
власного
якщо
досвіду,
що
не
докладати
Система
1
значних
украй
важко
піддається навчанню. За винятком деяких ефектів, які я пояснюю
переважно віком, моє інтуїтивне мислення так само схильне до
надмірної
впевненості,
планування
—
таким
екстремальних
воно
було
й
до
прогнозів
того,
як
та
я
помилок
дослідив
ці
проблеми. Я лише покращив свою здатність розпізнавати ситуації,
де існує велика ймовірність помилки: «Це число буде якорем…»,
«Це рішення можна змінити, якщо переформулювати проблему
в іншому фреймі…». Водночас чужі помилки я став розпізнавати
легше, ніж свої власні.
Спосіб
блокування
помилок,
породжуваних
Системою
1,
у принципі простий: розпізнайте знаки того, що ви перебуваєте
на
когнітивному
«мінному
полі»,
сповільніться
і
зверніться
по
підкріплення до Системи 2. Так вам треба вчинити наступного
разу,
коли
ви
зіткнетеся
з
ілюзією
Мюллера-Лаєра.
Коли
ви
побачите лінії зі стрілочками, що вказують у різних напрямках, то
розпізнаєте цю ситуацію як таку, коли вам не слід довіряти своїм
враженням про довжину ліній. На жаль, така ретельна процедура
найменше застосовується саме в тих випадках, коли це найбільш
необхідно.
Ми
всі
хотіли
б
мати
аварійний
дзвоник,
який
попереджав би нас своїм гучним сигналом щоразу, коли ми осьось
можемо
припуститися
серйозної
помилки.
Проте
ніякого
такого дзвоника не існує, а когнітивні ілюзії зазвичай набагато
важче розпізнати, ніж ілюзії сприйняття. Голос розуму може бути
набагато тихішим за гучний і чіткий голос помилкової інтуїції,
а піддавати сумнівам власну інтуїцію — справа неприємна, коли
ви
перебуваєте
ухвалити
у
у
важливе
скрутному
стресовій
рішення.
становищі,
—
ситуації,
зумовленій
Найменше,
сумніватися
ще
чого
потребою
вам
більше.
хочеться
Саме
тому
головна
ідея
полягає
в
тому,
що
«мінне
поле»
набагато
легше
розпізнати, коли ви спостерігаєте, як по ньому рухаються інші, а
не тоді, коли ним доводиться крокувати вам. Спостерігачі менше
зайняті
Саме
когнітивно
тому
я
й
більше
вирішив
за
діячів
написати
відкриті
книгу,
для
більше
інформації.
орієнтовану
на критиків та любителів потеревенити, ніж на тих, хто ухвалює
рішення.
Краще
за
окремих
організаціям,
бо
індивідів
вони,
що
вдається
цілком
уникати
природно,
помилок
розмірковують
повільніше і мають важелі для нав’язування відповідних процедур.
Організації можуть впроваджувати та стимулювати застосування
корисних
на
та
контрольних
кшталт
термінологію,
в
399
епікризу
якій
люди
них
не
спеціалізувалась
засоби
проектування,
продукції.
якась
релевантної
свій
покращувати
й
А
одному,
поля»
це
якості
у
.
На
на
хтось
чому
насамперед
б
фабрика
фабрика
продукції
повинна
на
контролю
стадії
готової
рішень
—
розв’язати,
збирання
ухвалення
рішення,
для
Організація,
ухвалені
чітку
такої
коли
«виробництві»
потрібно
ефективність
створенню
400
рішення.
—
запровадивши
кінцевого
яку
оцінка
класом
будь-яка
необхідної
«продукт»
свою
та
етапи
інформації,
обмірковування
поліпшити
рішень.
проблеми,
референтним
одне
«мінного
забезпечення
Відповідні
процедур
сприяти
організація,
і
складніших
Принаймні,
виробництва
формулювання
за
можуть
до
суджень
для
також
допомагають
наближається
виробництва
мати
.
організації
із
з
а
прогнозування
прижиттєвого
культури,
списків,
нею
що
рішення,
кожному
із
—
цих
хоче
мусить
етапів.
Виформування рішень за цими правилами має стати рутинним
процесом.
Безперервний
глобальним
під
час
контроль
розслідуванням,
катастрофічних
для
які
них
якості
зазвичай
подій.
—
це
альтернатива
проводять
Для
організації
поліпшення
якості
процесу ухвалення рішень потрібно зробити чимало. Наведу один
приклад із багатьох: як це не дивно, але систематичне навчання
базових навичок проведення ефективних нарад відсутнє.
Нарешті для навичок конструктивної критики вкрай важлива
багатша
мова.
помилок
у
Це
дуже
судженнях
—
схоже
на
медицину,
діагностичне
де
завдання,
визначення
що
потребує
точної термінології. Назва хвороби — це гачок, за який чіпляється
все, що про неї відомо, зокрема сприйнятливість до неї, фактори
середовища, симптоми, прогнози і способи лікування. Подібним
чином такі ярлики, як «ефект якорування», «встановлення вузьких
рамок»
чи
«перебільшена
когерентність»,
викликають
у
пам’яті
все, що ми знаємо про помилку, її причини, наслідки і те, як її
усунути.
Існує
безпосередній
зв’язок
між
посутніми
розмовами
в коридорі біля кулера і кращими рішеннями. Тим, хто ухвалює
рішення, іноді буває простіше уявити голоси нинішніх пліткарів
і
майбутніх
сумнівів.
критиків,
Вони
віритимуть,
ніж
почути
ухвалюватимуть
що
їхні
нерішучий
доцільніші
критики
—
голос
власних
рішення,
розумні
й
якщо
чесні,
і розраховуватимуть на те, що їхні рішення будуть оцінені за тим,
як вони ухвалювалися, а не лише за їхніми наслідками.
48 Оригінальна назва твору мовою оригіналу в цьому контексті ще промовистіша:
«Free to Choose» дослівно означає «вільний обирати». — Прим. пер.
49
Також
звички»,
або
відома
як
в
українськомовній
«модель
Беккера
і
традиції
Мерфі»
—
як
за
«теорія
раціональної
прізвищами
авторів
в 1988 році опублікували згадану Д. Канеманом статтю. — Прим. пер.
шкідливої
моделі,
які
Додаток 1. Судження в умовах
невизначеності: евристики та
упередження50
Амос Тверскі і Деніел Канеман
Ч
исленні рішення спираються на уявлення про ймовірність
невизначених подій, таких як результати виборів, провина
обвинувачуваного чи майбутній курс долара. Ці уявлення
зазвичай висловлюють у твердженнях на кшталт «я думаю, що...»,
«шанси того, що…», «малоймовірно, що…» тощо. Іноді уявлення
про
невизначені
співвідношення
події
виражають
шансів
чи
як
у
числовій
суб’єктивні
формі
—
вірогідності.
як
Що
визначає такі переконання? Як люди оцінюють вірогідність якоїсь
невизначеної
статті
події
показано,
евристичних
з
оцінювання
чи
що
цінність
люди
невизначеної
покладаються
принципів,
які
ймовірності
та
на
спрощують
кількості?
У
цій
обмежену
кількість
складні
завдання
прогнозування
значень
певних
величин до простіших операцій із формування суджень. У цілому
ці евристики досить корисні, проте іноді призводять до серйозних
і систематичних помилок.
Суб’єктивна оцінка ймовірності відображає суб’єктивну оцінку
фізичних
якостей,
таких
як
відстань
чи
розмір.
Ці
судження
ґрунтуються на даних обмеженої валідності, які опрацьовуються
відповідно до правил евристики. Наприклад, видима відстань до
об’єкта почасти визначається тим, наскільки добре його видно.
Що чіткіше видно об’єкт, то ближче, здається, він розташований.
Це дієве правило, адже в усіх розуміннях більш віддалений об’єкт
видно
не
так
чітко,
як
об’єкт
ближчий.
Однак
ставка
на
це
правило призводить до систематичних помилок в оцінці відстані.
Зокрема,
розмиті,
коли
видимість
відстані
часто
погана,
і,
відповідно,
переоцінюють.
З
контури
іншого
боку,
об’єкта
відстані
недооцінюють, коли видимість хороша — бо об’єкти видно чітко.
Таким чином, ставка на чіткість як показник відстані призводить
до
частих
помилок.
Такі
самі
помилки
нерідко
трапляються
в інтуїтивних судженнях про вірогідність. У цій статті описані три
евристики,
та
які
застосовуються
прогнозування
значення
для
оцінки
величин.
ймовірності
Також
перераховано
помилки, до яких призводять ці евристики, та наведено практичні
й теоретичні висновки зі спостережень за ними.
Репрезентативність
Чимала кількість питань про ймовірність, що обмірковують люди,
зазвичай належать до одного з таких типів: яка ймовірність того,
що
об’єкт
А
належить
до
класу
Б?
яка
вірогідність
того,
що
подія А — наслідок процесу Б? яка ймовірність того, що процес Б
зумовить
подію
зазвичай
А?
Відповідаючи
покладаються
на
на
подібні
евристику
питання,
люди
репрезентативності,
відповідно до якої ймовірності оцінюються за ступенем того, якою
мірою
А
репрезентує
Б,
тобто
за
ступенем,
що
відображає,
наскільки А схоже із Б. Наприклад, якщо А дуже репрезентативне
стосовно
Б,
вірогідність
того,
що
А
—
результат
Б,
уважається
високою. З іншого боку, якщо А не схоже на Б, імовірність того,
що А — результат Б, уважається низькою.
Щоб проілюструвати судження за репрезентативністю, уявімо
собі
людину,
яку
колишній
сусід
описує
так:
«Стів
—
дуже
сором’язливий та замкнений. Він завжди готовий допомогти, але
мало цікавиться людьми чи навколишнім світом. Він спокійний
та
охайний,
любить
важливі
деталі».
вибере
ту
чи
Як
порядок
люди
іншу
і
організованість,
оцінюють
професію
із
для
вірогідність
нього
того,
запропонованого
що
дуже
Стів
переліку
(наприклад, фермер, продавець, пілот, бібліотекар чи терапевт)?
Як
люди
впорядковують
ці
професії
від
найбільш
вірогідної
до
найменш вірогідної? В евристиці репрезентативності ймовірність
того,
того,
що
Стів
—
наскільки
відповідає
завдань
скажімо,
він
впорядковують
типу
оцінюється
репрезентативний,
стереотипові
такого
бібліотекар,
бібліотекаря.
показують,
професії
за
що
тобто
Справді,
люди
за
якою
мірою
дослідження
абсолютно
принципами
ступенем
однаково
ймовірності
та
схожості
[1].
ймовірність
на
підхід
призводить
схожість,
чинників,
Такий
чи
які
до
до
формування
серйозних
репрезентативність,
мусять
впливати
на
суджень
помилок,
не
тому
впливають
формування
про
що
кілька
суджень
про
ймовірність.
Нечутливість
до
апріорної
вірогідності
результатів.
Один
із чинників, який не впливає на репрезентативність, проте мусить
мати значний вплив на вірогідність, — це апріорна ймовірність,
або базова частота подій. У випадку зі Стівом той факт, що серед
населення значно більше фермерів, ніж бібліотекарів, має бути
взятий
до
уваги
ймовірності
Водночас
не
і
під
того,
час
що
Стів
врахування
впливає
на
фермерів.
будь-якого
—
базового
подібність
Тому,
радше
оцінювання
бібліотекар,
не
частотного
Стіва
якщо
розважливого
до
люди
а
розподілу
стереотипів
оцінюють
фермер.
професій
бібліотекарів
імовірність
за
репрезентативністю, то нехтують апріорними ймовірностями. Цю
гіпотезу перевірено в експерименті, де апріорні ймовірності були
підтасовані [2]. Піддослідним показували описи кількох осіб, яких
начебто
було
відібрано
навмання
зі
100
професіоналів
—
інженерів і юристів. Учасників експерименту просили на підставі
кожної
характеристики
людина
—
інженер,
експериментальній
описи,
оцінити
а
групі
складається
із
не
ймовірність
юрист.
повідомили,
70
інженерів
і
того,
Піддослідним
що
вибірка,
30
юристів.
з
що
ця
в
одній
якої
взято
Другу
групу
поінформували, що у вибірці — 30 інженерів і 70 юристів. Шанси
того, що будь-яка характеристика людини стосується інженера, а
не
юриста,
групі,
де
повинні
інженерів
бути
—
вищими
в
більшість,
а
першій
не
в
експериментальній
другій,
де
більшість
становили юристи. Якщо конкретніше, співвідношення шансів за
правилом
Баєса
характеристики.
становить
Грубо
2
(0,7/0,3) ,
порушивши
або
5,44,
правило
для
Баєса,
кожної
учасники
в обох випадках висловлювали, по суті, однакові судження про
ймовірність.
вірогідність
інженерів,
Учасники
того,
ніж
характеристика
до
що
експерименту,
описана
юристів,
відображала
за
людина
очевидно,
належить
ступенем
стереотипи
того,
радше
якою
професій,
не враховуючи апріорних імовірностей категорій.
оцінювали
до
мірою
практично
Піддослідні правильно використовували апріорні ймовірності,
коли в їхньому розпорядженні не було жодної іншої інформації. За
умові
відсутності
опису
особи
учасники
оцінювали
ймовірність
того, що людина — інженер, як 0,7 і 0,3 відповідно, залежно від
експериментальної
групи.
Водночас
вони
вперто
ігнорували
апріорні ймовірності, коли їм надавали характеристику людини,
навіть якщо вона не містила жодної корисної інформації. Відповіді
на поданий нижче опис людини ілюструють це явище.
Діку 30 років. Він одружений, дітей не має. Він має неабиякі здібності і високу
мотивацію; схоже, що він досягне успіху у своїй професійній галузі. Його дуже
люблять колеги.
Цей
опис
було
складено
так,
щоб
у
ньому
не
було
жодної
інформації про те, хто Дік за фахом — інженер чи юрист. Тож
імовірність того, що Дік — інженер, повинна дорівнювати частці
інженерів у загальній вибірці, як і тоді, коли опису немає взагалі.
Однак піддослідні оцінювали ймовірність того, що Дік — інженер,
як 0,5 незалежно від того, якою була частка інженерів у групі —
0,7
чи
0,3.
Очевидно,
люди
відповідають
інакше,
коли
їм
не надають даних чи надають абсолютно непотрібну інформацію.
Коли
немає
жодних
конкретних
даних,
апріорна
ймовірність
використовується правильно; коли ж надаються непотрібні дані,
апріорні ймовірності починають ігнорувати [3].
Нечутливість до розмірів вибірки. Для оцінювання ймовірності
отримання
зазвичай
конкретного
результату
застосовується
оцінюють
імовірність
середній
зріст
у
у
евристика
результату
випадковій
вибірці
з
якоїсь
популяції
репрезентативності.
у
вибірці
вибірці
з
Люди
(наприклад,
десяти
що
чоловіків
становитиме 6 футів) за схожістю цього результату з відповідним
параметром (тобто із середнім зростом у генеральній сукупності
чоловіків).
у
Подібність
генеральній
статистичних
сукупності
не
даних
залежить
у
вибірці
від
обсягу
до
даних
вибірки.
Відповідно, якщо ймовірності оцінюються за репрезентативністю,
тоді оцінена ймовірність певного параметру для вибірки, по суті,
не залежатиме від її розміру. Справді, коли учасники оцінювали
розподіл
виходив
середнього
зросту
однаковий.
становитиме
вище
Так,
1,82
м,
у
вибірках
різного
імовірності,
учасники
що
обсягу,
розподіл
середній
експерименту
зріст
надавали
однакові значення для вибірок у 1000, 100 і 10 чоловіків [4]. Крім
того, учасники не врахували значень обсягу вибірки, навіть коли
на
цьому
особливо
наголошувалося
у
формулюванні
завдання.
Розгляньмо такий приклад:
Якесь місто обслуговують дві лікарні. Щодня в більшій із них народжується
приблизно 45 немовлят, а в меншій — приблизно 15. Як відомо, близько 50 % усіх
новонароджених — хлопчики. Але точне співвідношення змінюється щодня. Іноді
відсоток хлопчиків перевищує 50 %, іноді — буває меншим.
Упродовж одного року кожна лікарня фіксувала дні, коли серед новонароджених
було понад 60 % хлопчиків. Яка лікарня, на вашу думку, зафіксувала більше таких
днів?
Більша лікарня (21).
Менша лікарня (21).
Приблизно однаково (тобто відмінність між ними — у межах 5 %) (53).
Цифри в дужках показують кількість студентів молодших курсів,
які обрали зазначену відповідь.
Більшість
народження
учасників
більше
експерименту
ніж
60
%
вирішили,
хлопчиків
буде
що
ймовірність
однаковою
для
маленької і великої лікарень. Очевидно, це сталося тому, що ці
події
описані
чином,
у
в
за
обох
генеральній
допомогою
випадках
сукупності.
тієї
самої
статистики,
репрезентативно
Натомість
теорія
яка,
відображає
вибірок
таким
розподіл
передбачає,
що днів, коли хлопчиків народжується понад 60 %, буде значно
більше
у
в
маленькій
великих
вибірках
лікарні,
рідше
ніж
у
великій,
відхиляється
адже
від
розподіл
50
%.
Ця
фундаментальна концепція статистики, без сумніву, не належить
до інструментарію інтуїтивних навичок людини.
Подібна нечутливість до обсягу вибірки була виявлена в оцінках
апостеріорної
було
взято
з
ймовірності,
однієї
тобто
вірогідності
генеральної
того,
сукупності,
а
що
не
вибірку
з
іншої.
Розгляньмо такий приклад:
Уявіть собі урну з кульками, 2/3 яких — одного кольору, а 1/3 — другого. Одна
людина витягнула з ємності 5 кульок і виявила, що 4 з них — червоні і 1 — біла.
Друга людина витягнула 20 кульок, 12 з яких були червоними і 8 — білими. Хто
з них може бути більш упевненим у тому, що урна швидше містить 2/3 червоних
кульок та 1/3 — білих, а не навпаки? Яку ймовірність співвідношення кульок слід
визначити кожній людині?
У цьому завданні правильні апостеріорні шанси за умови рівних
апріорних ймовірностей становлять 8 до 1 для вибірки 4:1 та 16
до 1 — для вибірки 12:8. Водночас більшості людей здається, що
перша
вибірка
переважають
у
першій
швидше
червоні
вибірці
дозволяє
кульки,
більша,
припустити,
адже
ніж
частка
у
другій.
що
в
червоних
Знову
урні
кульок
ж
таки,
на інтуїтивний вибір впливає співвідношення у вибірці, і в цьому
випадку
розмір
апостеріорних
ролі
[5].
вибірки,
ключовий
імовірностей,
Окрім
того,
не
грає
інтуїтивні
у
визначенні
для
оцінки
інтуїції
реальних
майже
апостеріорних
ніякої
шансів
не такі екстремальні, як реальні величини. У подібних завданнях
регулярно недооцінюють вплив доказів [6]. Це явище одержало
назву «консерватизм».
Хибні
уявлення
про
шанси.
Люди
очікують,
що
послідовність
подій, зумовлена випадковим процесом, відображатиме основні
характеристики цього процесу, навіть якщо сама послідовність —
коротка.
Наприклад,
вважають
кидаючи
послідовність
монетку
(орел
о-р-о-р-р-о
чи
решка),
люди
імовірнішою,
ніж
послідовність о-о-о-р-р-р, яка не здається їм випадковою, а також
більш
вірогідною,
ніж
послідовність
о-о-о-о-р-о,
яка
не репрезентує рівних можливостей випадіння орла чи решки [7].
Таким чином, люди очікують, що істотні характеристики процесу
будуть представлені не лише глобально в повній послідовності,
але
й
локально
репрезентативна
очікуваних
і
надто
в
кожній
послідовність
імовірностей:
мало
її
повторень.
частині.
Натомість
систематично
вона
містить
Ще
один
надто
наслідок
локально
відхиляється
багато
віри
від
чергувань
в
локальну
репрезентативність — це добре відома помилка азартного гравця.
Помітивши тривалу послідовність випадання червоного кольору
на
рулетці,
черга
більшість
чорного,
бо
репрезентативну
людей
помилково
випадання
послідовність,
вирішать,
чорного
ніж
нібито
ще
що
дасть
одне
настала
більшу
випадання
червоного. Шанс зазвичай розглядається як процес, що сам себе
коригує
в
і
в
якому
протилежний
відхилення
бік
для
в
один
відновлення
бік
зумовлює
рівноваги.
відхилення
Насправді
ж
відхилення не «коригуються» в ході розгортання процесу; вони
просто розчиняються в більшій кількості послідовностей.
Хибні уявлення про шанси притаманні не лише наївним людям.
Дослідження
статистичної
інтуїції
досвідчених
вчених-
психологів [8] виявили затяту віру, яку можна назвати «законом
малих
чисел»:
згідно
з
ним
навіть
маленькі
вибірки
високо
репрезентативні для своїх генеральних сукупностей. Відповіді цих
дослідників
про
відображають
генеральну
значущим
сукупність
результатом
Відповідно
очікування
у
дослідники
буде
вибірці,
надміру
того,
що
валідна
представлена
незалежно
статистично
від
довіряли
гіпотеза
її
розміру.
результатам
за
маленькими вибірками та надто переоцінювали відтворюваність
таких результатів. В умовах реального дослідження ця помилка
зумовлює відбір вибірок неадекватного розміру та призводить до
далекої від реальності інтерпретації результатів.
Нечутливість
робити
такі
до
передбачуваності.
числові
прогнози,
як,
Людям
іноді
наприклад,
доводиться
майбутній
курс
акцій, попит на певний товар або результат футбольного матчу.
Ці передбачення часто ґрунтуються на репрезентативності. Уявіть
собі,
що
комусь
спрогнозувати
її
сприятливий,
пропонують
майбутні
високий
репрезентативним
для
опис
якоїсь
прибутки.
Якщо
прибуток
такого
найрепрезентативнішими
компанії
опис
і
компанії
ввижатиметься
опису;
якщо
вважатимуть
просять
дуже
найбільш
опис
посередній,
посередні
показники.
Ступінь сприятливості опису не визначається тим, наскільки він
надійний, чи тим, наскільки точні прогнози дає змогу зробити.
Таким
на
чином,
підставі
надійності
якщо
люди
сприятливості
доказів
і
не
роблять
опису,
свій
він
враховуватиме
прогноз
буде
виключно
нечутливим
очікуваної
до
точності
прогнозу.
Такий
спосіб
статистичну
формування
теорію,
згідно
з
суджень
якою
порушує
нормативну
екстремальність
прогнозів
та їхній діапазон контролюються міркуваннями передбачуваності.
Коли передбачуваність дорівнює нулю, передбачення мусять бути
тотожні
відсутня
в
усіх
випадках.
будь-яка
Наприклад,
інформація
про
якщо
в
описі
компаній
тоді
однакове
прибутки,
значення (наприклад, середній прибуток) слід прогнозувати для
всіх
компаній.
прогнозовані
Якщо
передбачуваність
величини
ідеальна,
відповідатимуть
зрозуміло,
реальним
що
значенням,
а діапазон прогнозів — діапазонові одержаних згодом результатів.
Загалом
що
вища
передбачуваність,
то
ширший
діапазон
спрогнозованих величин.
Кілька досліджень числових прогнозів показали, що інтуїтивні
прогнози
порушують
це
правило,
а
люди
рідко
враховують
чи
й геть не беруть до уваги фактора передбачуваності [9]. В одному
з
таких
досліджень
учасникам
пропонували
кілька
абзаців,
у кожному з яких було описано дії студента під час уроку, коли він
проходив
педагогічну
практику.
Деяких
учасників
просили
оцінити якість описаного в цьому короткому уроці матеріалу —
в
процентилях
учасникам
стосовно
заданої
експерименту
генеральної
пропонували
сукупності.
спрогнозувати
Іншим
(також
у процентилях) успіхи цього практиканта через п’ять років після
цього уроку. Виявилося, що судження, висловлені у двох різних
умовах, ідентичні. Прогноз за віддаленим критерієм (успішність
учителя через п’ять років) збігався з оцінкою інформації, на якій
ґрунтувався
здійснювали
прогноз
такі
(якість
прогнози,
описаного
уроку).
безумовно,
знали
Студенти,
про
що
обмежену
передбачуваність викладацької компетентності за одним-єдиним
критерієм
—
уроком
п’ятирічної
давнини;
проте
їхні
прогнози
були такі ж радикальні, як і їхні оцінки.
Ілюзія валідності. Як ми бачимо, люди часто роблять прогнози
шляхом
вибору
певного
результату
(наприклад,
професії),
максимально репрезентативного для вхідних даних (наприклад,
опису
людини).
прогнозу
(тобто
Їхня
залежить
від
ступеня
впевненість
насамперед
збігу
між
від
у
правильності
ступеня
обраним
власного
репрезентативності
результатом
і
вхідними
даними); при цьому майже або зовсім не враховуються фактори,
які
обмежують
висловлюють
людина
особи
точність
велику
працює
впевненість
бібліотекарем,
відповідає
обмежений,
прогнозу.
стереотипові
ненадійний
впевненість,
спричинену
результатом
та
чи
у
наслідок
прогнозі
якщо
застарілий.
даними,
про
те,
запропонований
бібліотекаря,
суттєвим
вхідними
Як
навіть
Нічим
збігом
між
можна
не
—
люди
що
якась
опис
коли
цієї
опис
підкріплену
передбаченим
назвати
ілюзією
валідності. Ця ілюзія залишається, навіть коли людина, що формує
судження, знає про фактори, які обмежують точність прогнозів.
Загальновідомо, що психологи, які проводять співбесіди під час
прийому на роботу, часто відчувають значну впевненість у своїх
прогнозах, навіть коли знають, що величезна кількість досліджень
доводить вкрай невисоку надійність співбесід. Силу цього ефекту
яскраво
підтверджує
покладатися
на
те,
як
відбіркові
сильно
співбесіди,
люди
попри
й
надалі
численні
схильні
приклади
їхньої незадовільності.
Внутрішня узгодженість структури вхідних даних — основний
чинник
на
у
упевненості
цих
вхідних
прогнозі
навчання
людини
даних.
підсумкової
постійно
у
своєму
Наприклад,
оцінки
отримував
одержував
як
чимало
структури
найчастіше
прогнозі,
п’ятірок,
люди
який
четвірки,
ніж
і
трійок.
спостережено
у
ґрунтується
більше
студента,
так
що
у
впевнені
перший
студента,
Високо
випадках,
рік
який
узгоджені
коли
вхідні
змінні — справді надмірні або взаємопов’язані. Відповідно люди
схильні
з
більшою
здійснюються
на
впевненістю
підставі
ставитися
надлишкових
до
вхідних
прогнозів,
змінних.
які
Однак
елементарний висновок зі статистики кореляції свідчить про те,
що
за
наявності
певних
вхідних
даних
зазначеної
валідності
прогноз, який ґрунтується на таких даних, буде точніший, якщо
дані
не
залежні
між
собою,
ніж
якщо
вони
надлишкові
чи
взаємопов’язані. Таким чином, надлишковість вхідних даних хоч
і
підвищує
впевненість,
але
знижує
точність,
а
люди
часто
впевнені в прогнозах, зроблених навмання [10].
Хибні
уявлення
про
регресії.
Уявіть,
що
великій
групі
дітей
запропонували дві еквівалентні версії тесту на здібності. Зазвичай
результати десятьох дітей, які отримали найкращі оцінки за один
варіант тесту, дещо розчаровують під час виконання другої версії
тесту. І навпаки, десятеро дітей, які отримали найгірші результати
за
однією
отримують
версією
кращі
тесту,
за
результати.
другою
Щоб
версією
узагальнити,
в
середньому
розгляньмо
дві
змінні X та Y, що мають однаковий розподіл. Якщо взяти індивідів,
чий
X
відхиляється
одиниць,
то
середнього
ілюструють
середнього:
їхній
від
показник
значення
Y
загальний
уперше
сто років тому.
загального
Y
менше,
зазвичай
ніж
феномен,
його
середнього
на
k.
й
X
на
відхилятиметься
Такі
відомий
зафіксував
значення
від
спостереження
як
описав
k
регресія
Ґальтон
до
понад
Упродовж
стикається
зріст
свого
з
звичайного
регресією
батька
й
до
сина,
життя
середнього:
інтелект
кожен
із
наприклад,
чоловіка
та
нас
часто
порівнюючи
дружини
або
ж
результати іспитів кількох осіб. Попри це, люди так і не формують
правильних
вони
не
інтуїтивних
очікують
суджень
регресії
в
про
цей
багатьох
феномен.
випадках,
По-перше,
у
яких
вона
обов’язково трапиться. По-друге, коли вони все-таки розпізнають
цю регресію, то часто знаходять для неї псевдокаузальні, тобто
хибні
причинно-наслідкові
пояснення
[11].
На
нашу
думку,
феномен регресії залишається непоміченим, адже він несумісний
з
вірою
в
те,
максимально
значення
що
передбачений
репрезентативним
вихідних
результат
стосовно
змінних
повинен
вхідних
повинні
бути
бути
даних,
тож
такими
ж
екстремальними, як і значення вхідних.
Неспроможність
згубні
наслідки,
Обговорюючи
інструктори
зазвичай
гіршою,
розпізнавати
що
а
ілюструють
практичну
помітили,
призводить
різка
значення
що
до
підготовку
похвала
того,
критика
деякі
за
за
що
регресії
мати
спостереження
льотчиків,
винятково
наступна
грубу
може
посадку
[12].
досвідчені
м’яку
посадка
посадку
виходить
зазвичай
зумовлює
ліпший результат під час наступної спроби. Через це інструктори
дійшли
на
висновку,
навчання,
що
тоді
загальноприйнятої
словесне
як
заохочення
словесне
психологічної
негативно
покарання,
теорії,
має
на
свою
впливає
відміну
від
користь.
Цей
висновок безпідставний з огляду на регресію до середнього. Як і
в
інших
випадках
поліпшенням
спробою
—
з
іспитами,
зазвичай
успіх,
які
наступає
навіть
йдуть
один
погіршення,
якщо
інструктор
а
за
одним,
за
за
невдалою
не
відреагує
на результат новачка під час першої спроби. Інструктори хвалили
курсантів після хороших посадок і вичитували їх після невдалих,
а тому дійшли помилкового та потенційно шкідливого висновку,
що, мовляв, покарання ефективніше, ніж заохочення.
Таким
зумовлює
чином,
неспроможність
переоцінку
ефективності
зрозуміти
покарання
ефект
та
регресії
недооцінку
ефективності заохочення. У соціальній взаємодії, так само як і під
час
навчання,
заохочення
зазвичай
застосовують
за
успішне
виконання завдання, а покарання — за погану роботу. Водночас
завдяки
самій
лише
регресії
поведінка,
швидше
за
все,
покращиться після покарання і, найімовірніше, погіршиться після
нагороди. Виходить, таке життя: тільки завдяки випадку людину
найчастіше винагороджують за покарання інших та карають за те,
що вона когось винагороджує. Люди зазвичай не помічають такої
закономірності.
наслідків
Незрима
заохочень
та
роль
регресії
покарань,
у
схоже,
визначенні
чомусь
не
явних
потрапила
в поле зору дослідників, що працюють у цій галузі.
Доступність
Існують
ситуації,
в
яких
люди
оцінюють
частоту
класу
або
ймовірність події за тим, чи легко вони спадають на думку. Так,
ризик
серцевого
оцінити,
нападу
пригадавши
Аналогічно
хтось
серед
подібні
може
людей
середнього
випадки
оцінити
серед
ймовірність
віку
своїх
того,
можна
знайомих.
що
якийсь
бізнес-проект зазнає краху, якщо уявить собі найрізноманітніші
складнощі,
з
евристика
називається
підказка
якими
для
цей
оцінки
бізнес
може
зіткнутися.
доступністю.
частоти
або
Така
Доступність
ймовірності,
—
адже
оціночна
корисна
приклади
появи великих класів зазвичай пригадуються легше і швидше, ніж
приклади
та
менш
ймовірності,
Відповідно,
цілком
частотних
на
класів.
доступність
покладаючись
передбачуваних
на
Проте,
впливають
доступність,
з
крім
й
інші
можна
помилок;
деякі
них
легкістю
згадування
частоти
фактори.
припуститися
проілюстровано
нижче.
Помилки,
спричинені
прикладів.
Коли
судження про розмір класу формується залежно від доступності
його одиниць, клас, приклади якого згадуються легше, здається
численнішим за клас, тотожний йому за частотою, але приклади
якого
не
так
ілюстрація
легко
цього
виринають
ефекту:
у
пам’яті.
учасникам
Ось
одного
найпростіша
експерименту
прочитали вголос перелік знаменитостей обох статей, після чого
вони мали оцінити, кого в списку більше — чоловіків чи жінок.
Різним групам піддослідних пропонували різні переліки. В одному
переліку чоловіки були відносно відоміші за жінок, а в другому —
були
жінки,
відоміші
за
чоловіків.
В
обох
випадках
учасники
помилково
думали,
що
клас
(стать),
у
якому
більше
відомих
людей, — численніший [13].
Окрім
упізнаваності,
впливають
побачена
й
інші
на
на
фактори,
власні
очі
легкість
зокрема
пожежа,
згадування
яскравість
очевидно,
прикладів
враження.
сильніше
Так,
впливає
на суб’єктивну ймовірність такої події, ніж якщо хтось прочитає
про неї в місцевій газеті. Крім того, нещодавні події пригадати
легше, ніж давніші. Загальновідомо, що суб’єктивна ймовірність
ДТП
тимчасово
підвищується,
коли
людина
бачить
на
узбіччі
дороги перевернуту машину.
Помилки,
пов’язані
з
ефективністю
пошукової
настанови.
Припустімо, з англійського тексту хтось навмання вибирає слово
(з
трьох
або
більше
літер).
Що
ймовірніше:
те,
що
слово
починається з літери r, чи те, що r буде третьою в слові? Беручись
виконувати це завдання, людина пригадує слова, які починаються
з r (road), і слова, в яких r — третя (car), та оцінює їхню відносну
частоту
за
легкістю,
з
якою
слова
цих
двох
типів
спадають
на думку. Набагато легше добирати слова за першою літерою, а
не
за
третьою,
починаються
з
тому
більшість
певного
людей
приголосного,
уважає,
більше,
що
ніж
слів,
тих,
де
які
той
самий приголосний — третій у слові. Це стосується навіть таких
приголосних,
як
r
та
k,
які
набагато
частіше
трапляються
в середині слова, ніж на його початку [14].
Різні
завдання
наприклад,
що
активують
вас
різні
попросили
пошукові
оцінити
настанови.
частоту,
з
Уявіть,
якою
слова
з абстрактним (думка, любов) та конкретним значенням (двері,
вода) трапляються в письмовій англійській мові. Відповідь на це
питання,
природно,
передбачає
пошук
контекстів,
де
можуть
траплятися ці слова. Здається, що легше пригадати тексти, в яких
згадується
абстрактне
поняття
(кохання
в
любовних
романах),
ніж витягти з пам’яті контекст, де вживається слово з конкретною
семантикою (наприклад, двері). Якщо частота слів оцінюється за
доступністю
абстрактні
з
контекстів,
слова
лексемами
з
у
яких
оцінюватимуться
конкретним
ці
слова
як
трапляються,
численніші
значенням.
Цю
то
порівняно
помилку
було
спостережено в недавньому дослідженні [15], яке показало, що
частота
появи
абстрактних
слів
оцінюється
значно
вище,
ніж
об’єктивна частота їхньої появи. Також уважалося, що абстрактні
слова
трапляються
у
значно
більшій
кількості
різноманітних
контекстів, ніж слова конкретні.
Помилки
частоту
можуть
уявлюваності.
класу,
бути
одиниці
виведені
Іноді
якого
за
людині
не
певним
доводиться
зберігаються
правилом.
У
в
оцінювати
пам’яті,
таких
але
ситуаціях
людина зазвичай конструює кілька прикладів та оцінює частоту
чи
ймовірність
релевантні
за
тим,
приклади.
чи
легко
Однак
можуть
легкість
бути
сконструйовані
конструювання
прикладів
не завжди відображає їхню реальну частоту, тому такий спосіб
оцінки
приречений
розгляньмо
групу
(2 ≤ k ≤ 8).
на
з
помилковість.
10
Скільки
осіб,
різних
які
Щоб
це
формують
комітетів
із
проілюструвати,
комітети
k
членів
з
k
членів
можуть
бути
сформовані? Правильну відповідь на це питання дає біноміальний
коефіцієнт (10/k), який досягає максимуму 252 при k = 5. Ясно,
що
із
кількість
(10
−
комітетів
k)
членів,
із
бо
k
членів
будь-який
дорівнює
комітет
кількості
із
k
комітетів
членів
визначає
унікальну групу з (10 − k) не-членів.
Один
із
подумки
способів
відповісти
сформувати
на
комітети
питання
із
k
без
членів
обчислень
та
оцінити
—
їхню
кількість за легкістю, з якою вони спадають на думку. Комітети
з меншою кількістю членів (скажімо, із 2) пригадуються легше,
ніж
комітети
Найпростіша
з
великою
схема
кількістю
формування
членів
(наприклад,
комітетів
—
поділ
із
8).
груп
на множини, що не перетинаються. Одразу зрозуміло, що легко
створити
в
із
5
кожному,
8
комітетів,
але
членів.
які
неможливо
Відповідно,
уявлюваності
або
ж
не
сформувати
якщо
за
перетинаються,
частота
легкістю
навіть
2
по
2
такі
оцінюється
на
конструювання,
члени
комітети
підставі
маленькі
комітети здаватимуться численнішими, ніж великі, на відміну від
нормального (дзвоноподібного) розподілу. Справді, коли наївних
учасників
різних
за
монотонно
експерименту
величиною
спадний
просили
комітетів,
розподіл
оцінити
їхні
розмірів
кількість
оцінки
окремих,
утворювали
комітетів
[16].
Так,
медіанна оцінка кількості комітетів, до яких належало по 2 члени,
склала
70,
тоді
як
оцінка
кількості
комітетів
(правильна відповідь — 45 в обох випадках).
із
8
членів
—
20
Уявлюваність
в
ситуаціях
з
відіграє
реального
небезпечною
важливу
життя.
роль
в
оцінці
Наприклад,
експедицією,
ймовірності
ризики,
оцінюються
пов’язані
за
уявними
непередбачуваними труднощами, через які експедиція не зможе
впоратися зі своїм спорядженням. Якщо багато таких складнощів
можна
яскраво
небезпечною,
на
І
думку,
змалювати,
хоча
легкість,
необов’язково
навпаки,
ризик,
експедиція
з
якою
відображає
пов’язаний
з
здаватиметься
катастрофи
їхню
якоюсь
реальну
вкрай
спадають
вірогідність.
справою,
можна
дуже
сильно недооцінити, якщо деякі можливі небезпеки важко уявити
чи вони просто не спадають на думку.
Ілюзорна
кореляція.
Чепмен
і
Чепмен
[17]
описали
цікаву
помилку у формуванні суджень про частотність, з якою дві події
можуть відбутися одночасно. У своєму дослідженні піддослідним,
які не мали медичної підготовки, вони повідомляли інформацію
про
гіпотетичних
психічнохворих
пацієнтів.
Дані
про
кожного
пацієнта містили клінічний діагноз та зображення людини, яке
намалював цей пацієнт. Потім учасники експерименту оцінювали
частотність,
з
якою
кожен
діагноз
(такий
як
параноя
чи
підозрілість) супроводжувався певними особливостями малюнка
(наприклад,
частотність
дивацькі
збігу
очі).
Учасники
природних
помітно
асоціацій,
перебільшували
таких
як
підозрілість
та дивні очі. Цей ефект названо «ілюзорною кореляцією». У своїх
помилкових
«заново
не
судженнях
про
відкривали»
підтверджених
одержані
чимало
уявлень
дані
наївні
піддослідні
загальноприйнятих,
клініцистів
про
проте
інтерпретації
тесту
«намалюй людину». Ефект ілюзорної кореляції напрочуд стійкий
до даних, які його заперечують. Він залишається таким, навіть
якщо
насправді
виявляється
кореляція
негативною.
І
між
тому
симптомом
він
заважає
та
людям
діагнозом
помічати
зв’язки між явищами у випадках, коли вони насправді мали місце.
Доступність — природна причина ефекту ілюзорної кореляції.
Судження про те, як часто дві події відбуваються одночасно, може
ґрунтуватися на силі асоціативного зв’язку між ними. Коли зв’язок
сильний,
людина,
швидше
за
все,
зробить
висновок,
що
події
нерідко збігаються в часі. Таким чином, події, що асоціюються
одна
з
одною,
будуть
оцінені
як
такі,
що
часто
відбуваються
одночасно. Відповідно до такого погляду, ілюзорна кореляція між
підозрілістю та дивацькими очима на малюнку спричинена тим,
що
підозрілість
асоціюється
швидше
з
очима,
ніж
із
будь-якою
іншою частиною тіла.
Життєвий досвід навчив нас того, що загалом приклади великих
класів
пригадуються
частотних
класів;
краще
що
і
швидше,
ймовірні
події
ніж
уявити
одиниці
собі
менш
легше,
ніж
малоймовірні; що асоціативні зв’язки між подіями зміцнюються,
коли вони часто збігаються в часі. У результаті людина отримує
у
своє
оцінки
збігів
розпорядження
чисельності
подій
відповідні
корисна
класу,
шляхом
операції
Водночас,
процедура
(евристику
ймовірності
оцінювання
ментальні
асоціювання.
процедуру
як
якоїсь
легкості,
з
згадування,
показують
оцінювання
доступності)
події
якою
або
частоти
виконуються
конструювання
попередні
призводить
до
для
приклади,
або
ця
систематичних
помилок.
Коригування та ефект «якорування»
У
багатьох
ситуаціях
люди
початкової
величини,
відповідь.
Початкова
визначатись
у
яка
здійснюють
оцінювання
коригується
величина,
формулюванні
так,
чи
завдання
щоб
точка
або
ж
на
підставі
дати
кінцеву
відліку,
бути
може
результатом
часткових обчислень. У будь-якому випадку коригувань зазвичай
недостатньо [18]. Тобто різні точки відліку дають різні оцінки, які
відхиляються в бік вихідних величин. Ми назвали цей феномен
«ефектом якорування».
Недостатнє
коригування.
якорування
учасників
представлені
у
В
одній
просили
відсотках
демонстрації
оцінити
(наприклад,
різні
відсоток
ефекту
величини,
африканських
країн в ООН). У присутності піддослідного для кожної кількості,
обертаючи «колесо фортуни», визначали випадкове число від 0 до
100. Після цього учасника експерименту просили назвати, більша
чи
а
менша
після
кількість
цього
отриманого
—
числа
цих
країн
оцінити
в
бік
порівняно
кількість
збільшення
з
країн,
або
числом,
яке
випало,
відштовхуючись
зменшення.
У
від
різних
групах випадали різні числа для кожної величини, і ці випадкові
числа
справляли
відчутний
вплив
на
відповіді
учасників.
Наприклад, медіанні оцінки відсотка африканських країн в ООН
складали
25
відповідно.
%
та
45
Грошові
%
для
груп,
винагороди
яким
за
випали
точність
не
числа
10
знизили
та
65
ефекту
якорування.
Якорування
виникає,
не
лише
коли
для
піддослідного
визначають точку відліку, але й тоді, коли оцінка піддослідного
ґрунтується
на
інтуїтивних
результаті
числових
неповних
оцінок
обчислень.
ілюструє
цей
Вивчення
ефект.
Дві
групи
старшокласників упродовж 5 секунд оцінювали числові вирази,
написані на дошці. Одна група оцінювала добуток
8 × 7 × 6 × 5 × 4 × 3 × 2 × 1.
Друга група оцінювала добуток
1 × 2 × 3 × 4 × 5 × 6 × 7 × 8.
Щоб швидко відповісти на такі питання, людина може виконати
кілька
перших
кроків
з
підрахунку
й
оцінити
добуток
за
допомогою екстраполяції чи коригування. Підігнати результати
зазвичай
виявляється
призвести
результат
до
недостатньо,
заниженої
перших
оцінки.
двох
тому
Крім
множень
така
того,
з
процедура
огляду
(виконуваних
на
зліва
має
те,
що
направо)
більший у низхідній послідовності, ніж у висхідній, перший вираз
буде
здаватися
підтвердилися.
більшим
Медіанна
за
другий.
оцінка
Обидва
висхідної
припущення
послідовності
склала
512, тоді як середня оцінка спадної дорівнювала 2250. Правильна
відповідь — 40 320.
Помилки
У
в
оцінці
нещодавньому
кон’юнктивних
дослідженні,
і
диз’юнктивних
проведеному
Бар-Гіллелом
подій.
[19],
учасникам давали змогу зробити ставку на одну з двох подій. Було
використано
три
типи
подій:
а)
прості
події,
такі
як
виймання
червоної кульки з мішка, що містить 50 % червоних та 50 % білих
кульок; б) кон’юнктивні події, такі як виймання червоної кульки
сім
разів
містить
поспіль
90
%
(кулька
червоних
щоразу
та
10
%
кладеться
білих
назад)
кульок;
в)
з
мішка,
що
диз’юнктивні
події, такі як виймання червоної кульки хоча б один раз за сім
вдалих спроб (кульку щоразу кладуть назад) із мішка, що містить
10
%
червоних
і
90
%
білих
більшість
учасників
ставку
кон’юнктивну
на
на
просту
ставили
експерименту
(ймовірність
на
просту
кульок.
подію
якої
подію,
цьому
вважали
(ймовірність
—
ніж
У
0,50).
на
завданні
за
краще
якої
Учасники
—
зробити
0,48),
також
диз’юнктивну
(її
значна
а
не
охочіше
ймовірність
становила 0,52). Таким чином, більшість учасників експерименту
ставили
на
менш
імовірну
подію
в
обох
порівняннях.
Такий
патерн вибору ілюструє загальну тенденцію. Дослідження вибору
в азартних іграх та оцінки ймовірності свідчать про те, що люди
схильні
переоцінювати
ймовірність
кон’юнктивних
подій
[20]
та недооцінювати ймовірність диз’юнктивних. Ці помилки легко
пояснюються як прояв ефекту якорування. Заявлена ймовірність
елементарної події (успіх на будь-якій стадії) створює природну
точку
відліку
під
час
оцінювання
ймовірності
кон’юнктивних
і диз’юнктивних подій. Через те, що коригування від точки відліку
зазвичай
недостатньо,
близькими
Зверніть
нижча
до
ймовірності
увагу,
за
остаточні
що
елементарної
загальна
ймовірність
оцінки
залишаються
події
ймовірність
кожної
в
обох
занадто
випадках.
кон’юнктивної
елементарної
події,
а
події
повна
ймовірність диз’юнктивної події є вищою за ймовірність кожної
елементарної
ймовірність
події.
буде
Унаслідок
ефекту
переоцінена
для
якорування
загальна
кон’юнктивних
подій
та недооцінена для диз’юнктивних.
Помилки в оцінці складних подій особливо показові в контексті
планування.
розробки
характер:
подія
дуже
із
Успішне
нового
для
продукту)
вдалого
послідовності
ймовірна,
виконання
її
якоїсь
зазвичай
завершення
подій.
ймовірність
Навіть
справи
має
кон’юнктивний
повинна
якщо
загального
(скажімо,
відбутися
кожна
успіху
кожна
окрема
може
подія
виявитися
досить низькою, якщо кількість окремих подій велика. Загальна
тенденція
до
переоцінки
ймовірності
кон’юнктивних
подій
призводить до необґрунтованого оптимізму під час оцінювання
ймовірності того, чи буде план успішно виконаний або чи буде
проект закінчено в запланований термін. Натомість диз’юнктивні
структури
складних
зазвичай
систем
трапляються
(таких
як
в
оцінюванні
ядерний
реактор
ризиків.
чи
тіло
Робота
людини)
порушується, якщо відбувається збій у роботі будь-якого з його
найважливіших
кожного
може
компонентів.
компонента
бути
незначна,
високою,
Через
недооцінювати
ймовірність
іноді
напрямок
можна
структура
до
ефект
визначити
кон’юнктивної
у
події
системи
залучено
багато
люди
складних
структурою
відмови
відмови
роботи
спричиненої
за
ймовірність
якорування
збою
помилки,
коли
ймовірність
якщо
компонентів.
чином,
Навіть
схильні
системах.
ефектом
події.
Таким
якорування,
Ланцюгоподібна
призводить
до
переоцінки,
воронкоподібна структура диз’юнктивної події — до недооцінки.
Ефект
якорування
імовірностей.
часто
розподіл
день)
у
конкретним
шляхом
Наприклад,
про
експерта
експертів
якусь
кількість
Доу-Джонса
ймовірностей.
опитування
величини,
їхнього
від
індексу
розподілу
значення
процентилям
ймовірностей.
число (X
формі
суб’єктивних
рішень
думку
показник
будується
вибрати
розподілів
ухвалення
свою
середній
зазвичай
просять
з
висловити
про
конкретний
оцінці
дослідженнях
вимагають
(наприклад,
в
У
в
людей,
що
яких
відповідають
суб’єктивного
можуть
Такий
розподілу
попросити
обрати
) таким чином, щоб суб’єктивна ймовірність того, що це
90
число буде більшим за значення індексу Доу-Джонса, становила
0,90. Тобто він мусить обрати значення X
90
прийняти
не
ставки
9
перевищить
суб’єктивних
до
1
на
те,
запропоноване
імовірностей
для
так, щоб бути готовим
що
індекс
ним
Доу-Джонса
значення.
значення
індексу
Розподіл
Доу-Джонса
можна вибудувати на підставі кількох таких суджень для різних
процентилів.
Зібравши
різних
кількісних
відповідних
чином
якщо
розподіл
суб’єктивних
величин,
прогнозів
(«зовнішньо»)
саме
П
%
можна
експерта.
у
певній
значень
для
багатьох
перевірити
Експерта
відібраним
правильних
імовірностей
вважають
точність
належним
сукупності
оцінених
завдань,
ним
величин
виявляються нижчими за його заявлені значення X . Наприклад,
П
істинні значення повинні бути нижчими за X
01
і
вищими
повинні
за
X
99
для
потрапляти
випадків.
в
1
%
значень.
довірчий
Отже,
інтервал
для 1 % значень
правильні
між
X
01
та
значення
X
99
у
98
%
Кілька
дослідників
[21]
отримали
ймовірнісні
розподіли
для
багатьох чисельних показників від великої кількості експертів. Ці
розподіли
належно
свідчать
про
каліброваних
значні
та
оцінок.
У
систематичні
більшості
відхилення
досліджень
від
реальні
значення оцінюваних величин орієнтовно для 30 % завдань або
менші
за
X
,
або
01
більші
за
X
.
Тобто
99
експерти
встановлюють
занадто вузькі довірчі інтервали: це свідчить, що вони впевнені
більше,
ніж
величини.
це
виправдовують
Така
помилка
їхні
знання
притаманна
як
про
оцінювані
непідготовленим
піддослідним, так і учасникам, які мають відповідний досвід; її
не можна усунути введенням належних правил оцінювання, що
забезпечують стимули для зовнішнього калібрування. Цей ефект
пов’язаний, принаймні частково, з ефектом якорування.
Щоб, наприклад, вибрати X
90
розпочати
з
найкращої
для індексу Доу-Джонса, природно
індивідуальної
оцінки
та
коригувати
її,
рухаючись вгору. Якщо такого коригування, як і більшості інших
коригувань,
виявиться
екстремальним.
вибору
числа
недостатньо,
Подібний
X,
яке
ефект
буде
то
X
якорування
отримано
буде
90
недостатньо
виникатиме
шляхом
в
разі
коригування
від
кращої індивідуальної оцінки вниз. Відповідно довірчий інтервал
між
X
та
10
X
90
вийде
занадто
вузький,
а
оцінений
розподіл
імовірностей буде занадто щільний. На користь цього пояснення
можна
навести
систематично
той
факт,
змінюються
за
що
суб’єктивні
допомогою
ймовірності
процедури,
в
якій
найкраща індивідуальна оцінка не виконує ролі якоря.
Суб’єктивні
ймовірнісні
розподіли
для
заданої
величини
(середній показник індексу Доу-Джонса) можна одержати двома
способами: (і) попросити експерта вибрати значення індексу ДоуДжонса,
що
відповідають
ймовірностей,
істинне
або
значення
(іі)
певним
попросити
індексу
процентилям
оцінити
Доу-Джонса
його
ймовірність
буде
більшим
розподілу
того,
за
що
деякі
зазначені числа. Ці дві процедури формально еквівалентні, тож
мусять
дати
режими
ідентичні
коригування
розподіли.
від
Проте
різних
вони
«якорів».
пропонують
У
різні
процедурі
(і)
природною точкою відліку стає краща оцінка величини. З іншого
боку, у процедурі (іі) експерт може «заякоритися» за величину,
зазначену в питанні. Як варіант, він може «заякоритися» за рівні
шанси
У
50:50
кожному
—
разі
природну
процедура
точку
(іі)
відліку
має
в
оцінці
надати
ймовірності.
менш
екстремальні
шанси, ніж процедура (і).
Для
порівняння
оцінювали
або
запропоновано
відстань
цих
X
або
10
набір
повітрям
двох
із
X
для
90
24
від
процедур
групі
піддослідних,
кожного
кількісних
Нью-Делі
завдання,
вимірювань
до
Пекіна).
які
було
(наприклад,
Інша
група
піддослідних отримала медіанні оцінки першої групи щодо кожної
з
24
величин.
Їх
попросили
оцінити
шанси
того,
що
кожне
з представлених чисел перевищує справжнє значення відповідної
величини.
За
умов
відсутності
будь-яких
помилок
друга
група
повинна була прийняти шанси, визначені першою групою, тобто
9:1. Однак якщо якір — це рівні шанси або зазначені величини, то
шанси,
визначені
екстремальними,
другою
тобто
групою,
ближчими
до
мусять
1:1.
бути
Справді,
менш
медіанні
шанси, визначені другою групою для всіх питань, становили 3:1.
Коли
результати
калібрування
були
(відбір),
надмірно
досліджень.
обох
груп
з’ясувалося,
екстремальні,
Події,
були
що
ймовірність
перевірені
що
учасники
відповіда