МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ: “КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВИБОРІВ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ” Студента юридичного факультету гр. ЮД-947 Данілова О.П. Науковий керівник: д.ю.н., професор Наливайко Л.Р. Дніпро 2021 Зміст Реферат 3 Вступ 3 1. 2. 3. Загальна характеристика органів місцевого самоврядування та їх виборна функція 4 1.1. Поняття, систематизаціятизація та функції, а також поняття вибору 1.2. Функціональна об’єктивність органів місцевого самоврядування та виборів 12 Особливості конституційно-правових основ виборів та їх поетапна правочинність 15 4 2.1. Виборче право 15 2.2. Інші нормативно-правові акти виборів та місцевого самоврядування в Україні 21 2.3. Розвиненість виборів в Україні на сьогоднішній час 23 Конституційний характер виборів до органів місцевого самоврядування 26 Висновки 27 Використана література 29 Реферат Курсова робота: 29 сторінок, 28 джерел, 0 додатків. Об'єкт дослідження: суспільні відносини в сфері статусу суддів, тобто в сфері встановлення та реалізації їх повноважень, прав та обов’язків, професійної етики, гарантій незалежності, кваліфікаційної атестації та дисциплінарної відповідальності. Предмет дослідження: вибори міської ради, вибори органів місцевого самоврядування, вибори України, вибори в інших країнах з демократичним типом. Мета роботи є загальне визначення що таке місцеве самоврядування, а що є вибори, а далі вже поєднання цих понять і визначення їх коституційноправової основи Завдання роботи: проаналізувати зміст прав, обов’язків, повноважень органів місцевого самоврядування, визначення основних понять, аналіз ефективності органів місцевого самоврядування на сьогоднішній час. Методи дослідження: діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання та ін.), а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історикоправовому та ін.). Значення роботи: основні висновки й найбільш важливі теоретичні положення даної роботи можуть бути застосовані в процесі вивчення курсів, «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн» у вищих навчальних закладах і будуть корисні для студентів, що займаються поглибленим вивченням проблем статусу суддів, а також проблемами удосконалення та підвищення ефективності чинного законодавства України. Ключові слова: ВИБОРИ, ВИБОРИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМУВРЯДУВАННЯ, МІСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ, ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, СІЛЬСКІ ГОЛОВИ, МІСЬКІ ГОЛОВИ, ДЕПУТАТИ МІСЬКОЇ РАДИ, МЕР МІСТА Вступ Актуальністью моєї проблеми служить важкий процесс становлення демократії в Україні та в більшості інших країн демократичного та унітарного ладу, таких як: Нидерланды, Казахстан, Узбекистан, та ін. З одного боку, має місце позитивне ставлення і визнання, легалізація, нормативна регламентація й гарантування місцевого самоврядування, а з іншого — спостерігається варіативність централістських тенденцій, що серйозно ускладнює процеси розвитку системи місцевого самоврядування, становлення територіальної громади як його первинного суб'єкта, і з рештою, конституювання організаційно-правових форм безпосередньої демократії. Конституційно-правові засади віборів служать як для відтворення демократіїї шляхом волевіявлення народу, так для підримання тонкого звязку між народом і вищіми органами влади. А описуючи вибори органів місцевого самоврядування можна сказати важливість цього питання. Розподіл влади в країні служить не лише для легшої управлінської діяльності(хоча це одна із основніх ознак місцевого самоврядування), а і для більш точного розуміння потреб народу в різних частинах країни. Бо наприклад для західної частини України більш підійде потреба в розумінні відстройки будинків, памятків і так даліі в західному типі, а в центральній Україні розвиток туристичного масового проєкту, так як це є столицею України. До речі, говорячи про органів місцевого самоврядування, слід сказати что міста Севастополь та Київ регулюються своїми властним нормативно-правовими актами, відносно інших міст. Так зробленно із-за того що Севастополь знаходиться на полуострові Крим, а це Автономна Республіка на території України, а Київ є столицею України в якому знаходиться основні центральні органи державної влади. Мета моєї роботи є спочатку загальне візначення що таке Місцеве самоврядування, а що є вибори, а далі вже поєднання цих понять і визначення іх коституційно-правової основи Для пізнання мети моєї роботи є наступні задачі: ● Розглянення поняття місцевого самоврядування та виборів ● Розглянення понять, які регулютью ці конституційно-демократичні аспекти ● Права та обов’язки органів місцевого самоврядування Об’єктом дослідження скоріж за все буде служить грань взаемо відносин між народом і органів держави місцевого самоврядування, а предметом буде ідти реалізація прав народу на органи місцевого самоврядування. Для розв’язку буде використовуватись властний аналіз, та аналіз минулих вчених, а також методи пізнання загальної інформаціїї про конституційноправові основи виборів до органів місцевого самоврядування. 1. Загальна характеристика органів місцевого самоврядування та їх виборна функція 1.1. Поняття, систематизаціятизація та функції, а також поняття вибору Місцеве самоврядування є важливим аспектом держави, як здійсненя правового харектеру країни так і економічний принцип. За допомогою цієї системі більш легше відтворювати нормативно-правовий аспект держави, а також більш точне розуміння і реалізація розробки місцевої економіки. Для більш точного розуміння терміну місцевого самоврядування, слід звернутись до аналогічного закону Україні в якому є 2 стаття в якому говориться що: «Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вир ішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.»[1, 2] Із цього іде вісновок що для нашої держави місцеве самоврядування має неотривній характер реалізаціїї наших прав та свобод, а також прав самої держави, а в нашому випадку дежави демократичного типу. Про те, що, місцеве самоврядування має систематизаціятичний характер свідчить і те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», системна частина місцевого самоврядування включає в себе: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. У містах за районним поділом та за рішенням територіальної громади міста або міської ради відносно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету. Всі зазначені законодавцем частині даної системи завьязані між собою, територіальна громада шляхом таємного голосування на місцевих виборах обирає сільського, селищного, міського голову та депутатів місцевих рад, тобто формує представницькі органи місцевого самоврядування, формування виконавчих органів та відповідних рад, здійснюється представницькими органами, а органи місцевого самоврядування населення можуть бути створені саме рішенням місцевих рад, які в тому числі і забезпечують останніх матеріальною і фінансовою основою.[2, 13] Отже, всі частини системи місцевого самоврядування пов’язані між собою, і відсутність одного з частин призведе до порушення цілісності всієї системи, нормативно-закріплені основи даного інституту конституційного ладу містить всі частини системи. Конституція України встановлює, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою за схемою, встановленому законом, як безпосередньо через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ідеєю жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самосоціалізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна» (ст. 140). Систематизація місцевого самоврядування України — це, визначене Конституцією та Законами України коло об’єктівніх субєктів, які є в межах Конституції та законів України, здійснюють основні характерні функції місцевого самоврядування, реалізуючи при цьому муніципальну владу. Зазначене визначення стосується розуміння системи місцевого самоврядування взагалі. Але систематизаціятизація місцевого самоврядування в юридичній науці розглядають, і у вузькому розумінні, як систему місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста. Так, під системою місцевого самоврядування розуміють організаційноправовий механізм здійснення місцевого самоврядування в межах окремої самоврядної адміністративно-територіальної одиниці – села, селища, міста – територіальні громади яких виступають самостійними суб’єктами місцевого самоврядування. Систематизація місцевого самоврядування має свою внутрішню побудову — структуру місцевого самоврядування. Ця структура є складною і різнорівневою за своїм характером. Вона представлена сільськими, селищними, міськими, районними у містах, обласними та Київською і Севастопольською міськими радами та їх посадовими і службовими особами; сільськими, селищними, міськими головами; органи самоорганізації населення на місцях (будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації). Систематизація місцевого самоврядування на рівні села, селища, міста відзначається як єдністю, так і її диференціацією. Так, територіальна громада відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України, а також Закону про місцеве самоврядування (ч. 1 ст. 6) є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень. Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до ст. 4 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року здійснюється з дотриманням таких умов: - у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування; - територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися; - об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області; - при прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на Соціумно-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади; - якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання. Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади. Добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості. Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову. Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради, районні у містах (у разі їх створення) ради створюють їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. У селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування, на нього покладені наступні завдання: - представлення інтересів жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради; - сприяння жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування; - участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища; - внесення пропозицій до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб; - здійснення інших обов’язків, визначені Положенням про старосту. Староста є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою. Суттєвою особливістю місцевого самоврядування є те, що в його системі не діє принцип поділу влади, властивий механізму держави. Натомість, існує єдність представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування. Систематизація місцевого самоврядування на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст має функціонувати як так звана «працююча корпорація», яка самостійно приймає відповідні рішення і самостійно виконує ці рішення. Однією з характерних особливостей системи місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст, є те, що вона має своє продовження як на регіональному рівні, в особі районних, обласних рад — органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, так і на мікрорівні (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів, окремих сіл, які об'єднані з іншими населеними пунктами в одну адміністративно-територіальну одиницю — сільраду), в особі так званих органів самоорганізації населення — будинкових, вуличних, квартальних, сільських комітетів, комітетів мікрорайонів тощо. Перелічені органи також визначаються як самостійні частини системи місцевого самоврядування, свого роду її «мікроструктура» (ч. 1 ст. 5 Закону). Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися повноваження органів місцевого самоврядування. Систематизація місцевого самоврядування, у першу чергу, визначається його основними функціями. Ці категорії є взаємопов'язаними: систематизація визначає організаційну структуру місцевого самоврядування, а функції — основні напрямки і види діяльності місцевого самоврядування. Отже, функції місцевого самоврядування — це визначені Конституцією і законами України основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування з вирішення завдань місцевого самоврядування. Функції місцевого самоврядування є багатоманітними і різняться за своїм призначенням і юридичними властивостями. У першу чергу, функції місцевого самоврядування поділяються за об'єктами — політичні, економічні, Соціумні, культурні (духовні) та інші. Політичні функції місцевого самоврядування, як правило, пов'язані з реалізацією форм безпосередньої демократії на місцях та здійсненням регіональної політики відповідно до Конституції та законів України. Зокрема, політичні функції місцевого самоврядування передбачають: здійснення регіональної політики в межах Конституції та законів України; забезпечення проведення місцевих референдумів та реалізація їх результатів; забезпечення проведення місцевих виборів та інших форм безпосередньої демократії на місцях; об'єднання в асоціації місцевого самоврядування тощо. Економічні функції місцевого самоврядування передбачають управління майном, що є у комунальній власності; утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, організацій і установ, а також здійснення контролю за їх діяльністю; затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контроль за їх виконанням; встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону; утворення позабюджетних цільових коштів; регулювання земельних відносин; вирішення питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів та ін. Важливе значення мають Соціумні функції місцевого самоврядування. Це, перш за все, затвердження програм Соціумно-економічного розвитку відповідних областей і районів та контроль за їх виконанням; затвердження містобудівних програм; управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам; подання Соціумної допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, а також військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям; вирішення у встановленому законом порядку питань опіки й піклування; здійснення контролю за забезпеченням Соціумного захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці та ін. Наступним видом об'єктних функцій місцевого самоврядування є його культурні функції, реалізація яких передбачає: затвердження програм культурного розвитку відповідних областей і районів та контроль за їх виконанням; управління закладами освіти і культури, які належать територіальним громадам; заснування місцевих засобів масової інформації (ЗМІ) відповідних місцевих рад; оголошення об'єктів, що мають історичну, культурну або наукову цінність пам'ятками історії або культури; вирішення питань про робочу мову ради відповідно до законодавства про мови; відродження осередків традиційної народної творчості та ін. Здійснення суб'єктами місцевого самоврядування такої діяльності, як організація територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; оголошення природних об'єктів, що мають екологічну цінність пам'ятками природи тощо, дає підстави виділити такий вид їх об'єктних функцій, як екологічні функції місцевого самоврядування. Утім, правова природа екологічних функцій місцевого самоврядування потребує додаткового обґрунтування. Функції місцевого самоврядування також можуть бути класифіковані за суб'єктами місцевого самоврядування, що дає підстави виділити функції територіальних громад; місцевих рад; сільських, селищних і міських голів; функції органів самоорганізації населення тощо. Напрямки і види діяльності місцевого самоврядування також можуть бути класифіковані за способами і засобами їх здійснення (правозастосовча; нормотворча; організаційна, виховна, прогностична та ін.); умовами здійснення — час (постійні, тимчасові) і територією здійснення (відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України) тощо. Говорячи про виборчий аспектто слід взяти на увагу сам термін виборів та сутність демократії, як основною частиною віборів. Вибори — перший із найважливіших інститутів демократичного устрою. Уся систематизаціятизація представницьких органів влади в Україні відтворюється на основі виборності. Вибори є структура безпосереднього діяння влади самим народом при відтворенні представницьких органів державної влади і засобом добору уповноважених представників народу для участі в задійснені державної влади. Демократія як Соціумне явище пройшла важкий і довгий шлях багатовікового розвиткового шляху. Історично демократія має багато типів, форм, особливостей вияву. Так розрізняють громадську, племінну, античну, буржуазну, постіндустріальну та інші її форми. Демократія (грец. dεmokratij – народовладдя, від dεmos – народ і kratij – влада) – форма організації суспільства, його державно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади, послідовному здійсненні принципу рівності і свободи людей, їх реальної участі в управлінні справами держави і суспільства. Демократія вимагає, щоб влада цілком належала народові. Представницька демократія – це здійснення влади обраними представниками народу, котрі функціонують або колегіально як органи, або як окремі посадові особи. Вважається, що члени таких органів і такі посадові особи мають представницькі мандати, які співвідносяться насамперед з прямими виборами. Безпосередня демократія – це спосіб безпосереднього волевиявлення народу або його окремої частини (у деяких випадках — територіальної громади), яке має імперативний та легітимний характер, із метою вирішення питань, що становлять суспільний інтерес. Основними формами безпосередньої демократії є: вибори, референдуми, народні ініціативи, збори, мітинги, походи, демонстрації, звернення громадян (петиції), дорадчі опитування громадян, виявлення громадської думки, народні обговорення тощо. Отже, вибори – це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування. 1.2. Функціональна об’єктивність органів місцевого самоврядування та виборів Вплив виборів на життя сучасного суспільства різноманітний і виявляється в їхніх найважливіших функціях. У науковій літературі виділяються такі функції виборів: • легітимація і стабілізація політичної систем а також легітимація конкретних інститутів влади: парламенту, уряду, президента і т. п. Участь громадян у виборах звичайно означає прийняття ними даного типу політичної системи, політичного режиму і правил формування органів влади, незалежно від ставлення населення до конкретних посадових осіб, уряду і правлячих партій. Вибори дають громадянам шанс переобрати уряд, який їх не влаштовує, чи ряд депутатів, замінити їх людьми, які користуються довірою. Тим самим криза конкретного уряду і його політики не призводить до відторгнення громадянами всього політичного ладу і до дестабілізації політичної системи, не переростає в прагнення зруйнувати існуючий політичний порядок шляхом революції; • створення функціюючої представницької системи. Вибори до органів влади створюють відносини представництва громадян у цих органах і дають їм змогу впливати на діяльність цих органів. Представницька систематизація влади, впливаючи на суспільство, модифікує його відповідно до інтегральних інтересів представників його Соціумних груп, і так забезпечує процес суспільного розвитку; • мобілізація виборчого корпуса на рішення актуальних суспільних завдань. Роз'яснюючи громадянам свої програми, переконуючи людей у необхідності прийняти і підтримати відповідні політичні цінності і цілі, вказуючи шляхи реалізації їх, партії й окремі депутати тим самим мобілізують громадян на важливі для країни політичні дії; • розширення комунікацій, відносин представництва між інститутами влади і громадянами. У ході виборчого процесу кандидати регулярно зустрічаються з громадянами, вислуховують їхні думки і прохання, вносять корективи у свої виборчі платформи. Вибори — найважливіший канал зворотних зв'язків між громадянами і владою. Від їхньої дієвості дуже багато в чому залежить характер стосунків між керівниками держави і населенням, виникнення довіри чи недовіри, політичної участі чи відчуження, підтримки чи боротьби; • рекрутування політичної еліти. Вибори — найважливіший канал входження громадян до складу політичної еліти, здійснення політичної кар'єри. У результаті виборів оновлюється склад правлячої й опозиційної еліт, змінюється політична вага партій та їхніх представників; • генерування оновлення суспільства за допомогою конкурентної боротьби альтернативних політичних програм. Вибори — це своєрідне вікно, відкрите для упорядкованих, інституційованих впливів на державу і суспільство. Вони дають можливість різним політичним силам подати власне бачення суспільних проблем і висунути програми, як їх розв'язати. Тим самим стимулюється пошук оптимальних шляхів розвитку, забезпечується конкурентний добір політичних цінностей і альтернатив, створюються сприятливі можливості для подолання неефективної політики і утвердження нових, життєздатних ідей і політичних платформ; • артикуляція, агрегація і представництво різноманітних інтересів населення. У період виборів створюються найсприятливіші можливості для усвідомлення громадянами своїх інтересів і включення їх у виборчі програми партій та окремих депутатів. Під час виборів, прагнучи одержати масову підтримку, депутати та їхні довірені особи особливо сприйнятливі до запитів і побажань населення. Це активізує процес усвідомлювання і представлення громадянами своїх інтересів. У виборчих платформах інтереси артикулюються, одержують чітке формулювання й агрегу-ються, звільняються від крайнощів і усереднюються, набувають несуперечливої, придатної для реалізації форми. І хоч після перемоги на виборах багато депутатів забувають про свої обіцянки, депутатський корпус у цілому, не тільки керуючись моральними мотивами, а й піклуючись про престиж партії й підтримку виборцями на майбутніх виборах, орієнтується на свої зобов'язання і запити електорату; • каналізація, переклад політичних конфліктів у русло інституційованого мирного врегулювання їх. Вибори дають змогу відкрито і привселюдно представити суперечливі інтереси, цінності й ідеї на суд народної думки, визначити реальну підтримку позицій тієї чи іншої сторони конфлікту, за допомогою авторитету громадської думки і державних інститутів переконати конфліктуючих відмовитися від найрадикальніших вимог і незаконних форм боротьби. Уже сама орієнтація учасників конфлікту на те, щоб його розв'язали виборці, як правило, спонукає їх. відмовитися від крайнощів, пом'якшити свою позицію, шукати компроміси і рішення, прийнятні для більшості; • конституювання ефективної опозиції та її підготовка до виконання функцій політичного керівництва. Ефективність опозиції передбачає виконання нею функцій критики і контролю за урядом, а також її здатність виробляти альтернативну політику. Вибори, спонукаючи різні політичні сили до відкритого зіставлення своїх програм, до компромісів і коаліцій, сприяють консолідації опозиції. Крім того, будучи представленою в результаті виборів у парламенті, а нерідко й очолюючи уряд, опозиція готується до відповідального і компетентного керівництва державою після приходу до влади; • інтеграція різноманітних думок і формування загальної політичної волі. Плюралізм сучасного суспільства має свої межі. Щоб не привести до анархії, хаосу і гострих руйнівних конфліктів, він має потребу в державному регулюванні, що відображає загальні цінності й інтереси громадян. За допомогою виборів забезпечується об'єднання більшості громадян навколо відповідної політичної платформи і лідерів, що її представляють, формується домінуюча в державі політична воля. Вираження цієї волі забезпечує урядові авторитет і підтримку, а це підвищує його дієздатність; • політична соціалізація населення, розвиток його політичної свідомості і політичної участі. У ході виборчого процесу громадяни особливо інтенсивна засвоюють політичні цінності і норми, здобувають політичні навички і досвід, переглядають чи уточнюють свої політичні позиції. Роблячи вибір, виборці більш-менш ототожнюють себе з відповідними політичними силами. Усе це підвищує їхню політичну свідомість і активність. Вибори, таким чином, виступають механізмом політичного розвитку суспільства; • контроль за інститутами влади. В результаті виборів створюється найважливіший інститут контролю за урядом — парламент, а також оформляється опозиція, яка звичайно ревно стежить за дотриманням конституції і закону. Парламентський контроль спирається як на власні права, судові інстанції, так і безпосередньо на думку виборців. Побоюючись поразки на найближчих виборах, уряд звичайно змушений прислухатися до критики. Крім того, самі вибори являють собою найважливіший інститут контролю, оскільки вони дають виборцям змогу регулярно виносити свій вердикт про уряд і опозицію, змінювати склад органів влади, коригувати політичний курс. Таким чином, найважливіша функція виборів відповідно до суспільного договору — трансформація політичної системи в напрямі пошуку для країни оптимального політичного курсу. 2. Особливості конституційно-правових основ виборів та їх поетапна правочинність 2.1. Виборче право Основним законом який відноситься до професійного виконання виборів, є саме «Виборчий кодекс України» ВИБОРЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ – є центральним документом народного волевиявлення через вибори таємного характеру. Містить більш повну інформаційну структуру на відмінну від Конституції. Для України як демократичної держави велике значення має приведення українського виборчого законодавства та практики проведення виборів у відповідність до європейських виборчих стандартів. Розвиток виборчого законодавства України протягом останніх років відбувався у напрямі його уніфікації, зближення правового регулювання різних виборів, передбачених Конституцією України. Потреба такого розвитку викликана насамперед єдиною природою інституту виборів, близькістю чи навіть спільністю багатьох виборчих процедур для різних виборчих процесів (територіальна організація виборів, складання й уточнення списків виборців, формування виборчих комісій, підготовка і проведення голосування, процедури підрахунку голосів та встановлення результатів виборів). Практика прийняття різних законодавчих актів, кожен з яких регулює окремий тип виборів (зокрема, загальнодержавних), неминуче призводить до відмінностей у регулюванні подібних чи й ідентичних виборчих відносин, що викликає труднощі й непорозуміння у виборців, кандидатів та суб'єктів їх висування, організаторів виборів. У зв'язку з цим актуальним черговим етапом у напрямі взаємного узгодження виборчого законодавства стає його кодифікація. Необхідність розробки і прийняття кодифікованого законодавчого акта, який з єдиних позицій забезпечував би нормативне регулювання виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів, стала загальновизнаною. На необхідність розробки і прийняття Виборчого кодексу України неодноразово звертали увагу міжнародні інституції - Парламентська Асамблея Ради Європи, Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія), Бюро з демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ. Розробка єдиного кодифікованого законодавчого акта - Виборчого кодексу України - вимагає системного аналізу нормативного матеріалу, що міститься у п'яти чинних Законах України - "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України", "Про місцеві вибори", "Про Центральну виборчу комісію", "Про Державний реєстр виборців". Такий аналіз має на меті визначити ті норми, які є спільними або близькими для усіх виборів і, таким чином, можуть бути предметом регулювання Загальної частини Кодексу, а також ті положення, які є специфічними для конкретного виду виборів і мають бути розміщені у відповідних главах Особливої частини Кодексу. Водночас слід зазначити, що подальший розвиток політичного і суспільного життя вимагає не лише кодифікації чинного нормативного матеріалу, але й суттєвої новелізації низки інститутів виборчого законодавства. У першу чергу це стосується виборчих систем, які застосовуються на тих чи інших виборах - народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів міських рад, міських голів, районних та обласних рад. Одна з основних і загальновизнаних проблем законодавства про вибори закладена у застосовуваних виборчих систематизаціях, які створили ситуацію відірваності як народних депутатів України, так і депутатів місцевих рад від виборців через відсутність впливу виборців на персональний склад парламенту. Потребу суттєвої модифікації виборчої системи, подолання деперсоніфікованого способу голосування виборців визнають сьогодні як основні політичні сили, так і громадська думка. У зв'язку з цим пропонується застосувати виборчу систему, яка дозволяє персоніфікувати голосування ("відкриті" списки кандидатів), що вимагає запровадження регіональних виборчих округів, і водночас зберегти стимули до підтримки загальноукраїнського характеру політичних партій, недопущення їх регіоналізації, що може нести загрозу подальшого поглиблення міжрегіональних конфліктів та дестабілізації ситуації у державі. Аналогічну виборчу систему пропонується застосовувати також на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, а також міських рад тих міст, у яких кількість виборців перевищує 90.000 осіб; до таких міст належать усі обласні центри, а також декілька інших міст обласного значення. На виборах міських голів таких міст пропонується застосувати виборчу систему абсолютної більшості, що має на меті підвищити рівень суспільної довіри та політичний авторитет міських голів відповідних міст. Із виборчою системою тісно пов'язані питання адекватного вдосконалення правового регулювання процедур голосування (форма бюлетеня та спосіб його заповнення), підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування. Інші виборчі процедури, які потребують новелізації, включають насамперед процедури складання та уточнення списків виборців на основі Державного реєстру виборців. Суттєвого доопрацювання потребує законодавче регулювання передвиборної агітації. По-перше, необхідно чітко відділити від передвиборної агітації інформаційне (незаангажоване) забезпечення виборів, потрібне для усвідомленого та відповідного до вимог закону здійснення волевиявлення виборців. По-друге, необхідно уточнити зміст поняття передвиборної агітації та форми її здійснення, що зменшило б обсяг непорозумінь та зловживань у цій політично чутливій сфері діяльності. По-третє, слід упорядкувати вимоги до діяльності засобів масової інформації як у частині інформування суспільства про перебіг виборчого процесу, так і в частині їх участі у передвиборній агітації. Законопроект розроблено на основі проекту Виборчого кодексу України, який був розроблений робочою групою під керівництвом народного депутата України (на той час) Ю. Ключковського та був зареєстрований у Верховній Раді України у березні 2010 року. Зазначений проект Виборчого кодексу отримав позитивний висновок Венеціанської Комісії. При доопрацюванні було враховано низку пропозиції щодо вдосконалення виборчого законодавства, які розглядалися Верховною Радою України протягом 2010 2015 років. Основним завданням законопроекту є створення єдиної уніфікованої правової основи для підготовки і проведення виборів в Україні відповідно до Конституції України та рекомендацій міжнародних організацій. Проект Кодексу складається з трьох книг: Книга I - Загальна частина; Книга II - Загальнонаціональні вибори; Книга III - Місцеві вибори. До Книги I "Загальна частина" віднесені такі глави і розділи: Глава I. Загальні засади виборів Розділи: - типи і види виборів; - основні принципи виборчого права; - виборчий процес; - територіальна організація виборів. Глава II. Органи адміністрування виборчих процесів Розділи: - виборчі комісії; - Центральна виборча комісія; - формування складу, повноваження та форми діяльності інших виборчих комісій. Глава III. Реєстрація виборців. Списки виборців Розділи: - загальні засади Державного реєстру виборців; - ведення Державного реєстру виборців; - списки виборців; - зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Глава IV. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів Розділи: - бюджетне фінансування виборів; - виборчі фонди суб'єктів виборчого процесу. Глава V. Інформаційне забезпечення виборів та передвиборна агітація Розділи: - інформаційне забезпечення виборів; - передвиборна агітація. Глава VI. Підготовка і проведення голосування та підрахунку голосів виборців Розділи: - офіційні спостерігачі; - виборчі бюлетені; - підготовка та проведення голосування; - підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; - зберігання виборчої документації. Глава VII. Оскарження порушень виборчого законодавства Розділи: - оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу; - оскарження рішень дій чи бездіяльності органів Державного реєстру виборців поза виборчим процесом. До Книги II "Загальнонаціональні вибори" віднесені такі глави і розділи: Глава VIII. Вибори Президента України Розділи: - загальні положення стосовно виборів Президента України; - висування і реєстрація кандидатів на пост Президента України; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах Президента України; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів Президента України. Глава IX. Вибори народних депутатів України - Розділи: - загальні положення стосовно виборів народних депутатів України; - висування і реєстрація кандидатів у народні депутати України; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах народних депутатів України; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів народних депутатів України; - особливості підготовки позачергових виборів народних депутатів України. Книга III "Місцеві вибори" містить такі глави і розділи: Глава X. Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Розділи: - загальні положення стосовно виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; - висування і реєстрація кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; Глава XI. Вибори депутатів сільських, селищних, міських (малих міст), районних у містах, районних рад Розділи: - загальні положення стосовно виборів депутатів сільських, селищних, міських (малих міст), районних у містах, районних рад; - висування і реєстрація кандидатів у депутати сільської, селищної, міської (малого міста), районної у місті, районної ради; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах депутатів сільських, селищних, міських (малих міст), районних у містах, районних рад; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів депутатів сільських, селищних, міських (малих міст), районних у містах, районних рад. Глава XII. Вибори сільських, селищних, міських голів, старост Розділи: - загальні положення стосовно виборів сільських, селищних, міських голів, старост; - висування і реєстрація кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах сільських, селищних, міських голів, старост; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів сільських, селищних, міських голів, старост. Глава XIII. Вибори депутатів міських (великих міст), обласних рад Розділи: - загальні положення стосовно виборів депутатів міських (великих міст), обласних рад; - висування і реєстрація кандидатів у депутати міської (великого міста), обласної ради; - особливості фінансування, інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах депутатів міських (великих міст), обласних рад; - особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів депутатів міських (великих міст), обласних рад. Відносини у цій сфері регулюються Законами України "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України", "Про місцеві вибори", "Про Центральну виборчу комісію", "Про Державний реєстр виборців". Прийняття цього Закону не тягне за собою істотних змін у видатках з державного чи місцевих бюджетів на проведення відповідних виборів, які повинні бути передбачені відповідним Законом про Державний бюджет України чи рішеннями місцевих рад на рік проведення відповідних виборів. 6. Прогноз Соціумних наслідків Прийняття цього Кодексу забезпечить цілісне уніфіковане законодавче регулювання підготовки і проведення виборів в Україні, що сприятиме більш повній реалізації виборчих прав громадян, стабільності виборчого законодавства, дотриманню основних засад демократичних виборів, подальшому утвердженню демократичного режиму в Україні. 2.2. Інші нормативно-правові акти виборів та місцевого самоврядування в Україні Нормативність виборів – що є як більш нормативно правова база виборів в України. Роздивляючись нормативно правові акти, можна помітити що основні закони, які відносяттся і підтримуюю нормативно-правовий характер є саме закони центральної виборчоїї комісі. Підкреслюючи це, можна сказати що ці законі були написанні законодавчою владою, а не виборчою комісією і є особливо важливими для нормативної бази виборчого права. До цих законів відносяться: КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – є основнім законодавчим актом не тільки виборчого права, а й взагалі всієї правової системи в Україні. Є найважливішим документом юриспруденції і до цього нормативноправового акту спочатку повідомляються, а вже потім до інших законів України. [16,2] Закон України «Про вибори президента України» -являє собою закон який містить терміни, а також процедуру виборів президента україни, аке являє собою головну подію всеєї країни. [17,2] Закон України «Про органи місцевого самоврядування» - являє собою закон, за яким закріплюється схема органів місцевого самоврядування, права та обов'язки, та основні поняття місцевих органів. Закон України “Про всеукраїнський референдум” – є законодавчим актом термінового народного волевіявлення в Україні. Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом. [18,2] Закон України “Про доступ до публічної інформації” – Містить статті в яких описання структура повідомлення про виборів до громадян України. Визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. [19,2] Закон України “Про звернення громадян” – громадяни можуть самі звернутись до політичних властей з метою вибору іншого кандидата, при цьому якщо збереться достатня кількість голосів до повторного проведення виборів то звісно самі вибори буду проводитись повторно між минулими 2 кандидатами, які набрали більшу частину голосів. [20,2] Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” – закон про саму виборчу комісію, її структура, повноваження, обов’язки та відгалуження. [21,2] Закон України “Про Державний реєстр виборців” – за для того щоб приймати участь у виборах до політичних організацій потрібно пройти до реєстру виборців. Цей закон цим і займається. [22,2] Закон України “Про державну службу” – це закон, в якому розповідается про державнослужбовця та державну, службу, які відносяться до виборчого права тип, що сдійнення державної служби при виборах я важливішою частиною самих виборів. Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. 2. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. [23,2] Закон України “Про запобігання корупції” - Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. [24,2] Закон України “Про очищення влади” - Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. [25,2] Закон України “Про інформацію” - Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. [26,2] Закон України “Про захист персональних даних” - цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.[27,2] 2.3. Розвиненість виборів в Україні на сьогоднішній час Особливості виборчої системи України Процес реформування новітнього українського виборчого законодавства протягом десяти років незалежності України розвивався передовсім у контексті конституційного процесу та через прийняття і запровадження відповідних спеціальних виборчих законів, що регулюють питання організації і проведення всіх видів виборів. У розвитку виборчого законодавства України можна виділити доконституційний та післяконституційний періоди. Доконституційний етап характеризується тим, що в цей період частководіє ще постсоціалістичне виборче законодавство, зокрема на виборах до Верховної Ради України, на місцевих виборах. Разом з тим із заснуванням поста Президента України в суспільно-політичну практику запроваджується новий вид виборів і починається відповідно формуватися нове українське законодавство про вибори Президента України. Крім того, саме в цей період було також започатковано ще один окремий вид виборів — вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та напрацьовано новий вид законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Якісно новий характер має виборче законодавство про вибори післяконституційного періоду, якому властиве широке застосування міжнародноправових принципів і засад організації та проведення виборів, вдосконалення правового механізму виборчого процесу, розширення гарантування виборчих прав громадян України. Особливості виборів до Верховної Ради України: Активне право – 18 рік. Пасивне право – 21 рік. Виборчий процес включає такі етапи: складання та уточнення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій. Інші особливості: Виборчий процес розпочинається за 120 днів; Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента; Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах кримінальновиконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України. Особливості виборів Президента України: Активне право – 18. Пасивне право – 35. Виборчий процес включає такі етапи: утворення територіальних виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення окружних та дільничних виборчих комісій; формування списків виборців, їх перевірка та уточнення; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; голосування у день виборів Президента України; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України. У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи: повторне голосування; підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів Президента України. Інші особливості: Виборчий процес розпочинається за 90 днів; Висування – само висування або блок чи партія – лише одного кандидата. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років; Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (смерть, імпічмент, відставка, здоров’я) та повторними (2 тур і зняття кандидатами себе з виборів); Грошова застава вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії в розмірі п’ятисот тисяч гривень. Особливості виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Активне право – 18. Пасивне право – 18. Виборчий процес включає такі етапи: утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих комісій; складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови; проведення передвиборної агітації; голосування у день виборів; підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів. У випадках, передбачених законом , виборчий процес включає також такі етапи: повторне голосування; підрахунок голосів виборців, установлення підсумків повторного голосування і результатів місцевих виборів. Інші особливості: Виборчий процес розпочинається за 90 днів; Не мають права голосу: військовослужбовці строкової служби, громадяни України, що проживають за кордоном, а також особи, визнані судом недієздатними, та громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. 3. Конституційний характер виборів до органів місцевого самоврядування На сьогоднішній час, вибори до органів місцевого саморядування, та до органів взагалі інших політичних організаціїї є важливішою частиною демократичного устрою. Тому що народне виявлення в демократичній державі є головною, основною і важливою ознакою цього устрою, бо в інших других устроях вибори ставяться на другий план, або взагалі відсутні.[28,630] Про значущість виборів і виборчого права в процесі конституційноправового регулювання формально засвідчує те, що в Конституції України розділ третій має назву «Вибори. Референдум». За своєю природою вибори мають всі ознаки політичної дії, яка встановлює доволі чіткий політикоправовий зв’язок між державою (насамперед в особі виборних органів державної влади) і громадянами (й громадянським суспільством в цілому). Як вказує А. Автономов, завдяки виборам громадяни держави мають гарантовану конституцією можливість приймати найважливіші рішення на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні. Хоча сферу політико-правового впливу виборів на дії органів державної влади не слід обмежувати виключно представницькими органами, адже, як зауважує М. Баглай, виборче право є фундаментальним по відношенню до формування всієї системи державної влади, а отже його вплив слід досліджувати не тільки в контексті виборів представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, але й в значно більш широкому контексті права громадян на участь у державному управлінні та контролю над діяльністю держави. При цьому, як слушно зазначає В. Ладиченко, вибори являють собою один з основних демократичних способів політико-правового впливу громадян і громадянського суспільства в цілому на державну владу, а саме виборче право є серцевиною всіх політичних прав людини і громадянина, які гарантуються Конституцією України. В цьому контексті можна навести цікаве визначення М. Афанасьєвої, яка описує вибори як «публічний, конкурентний політичний процес, в межах якого реалізується політична правосуб’єктність громадян і за допомогою їх волевиявлення відтворюється та легітимується діяльність виборних інститутів влади». З формально-юридичної точки зору виборче право представляє систему гарантій розвитку політичної свободи громадян в публічно-правовій сфері суспільних відносин, тоді як в політико-правовому сенсі – це перелік прав та обов’язків виборців. Для сучасної науки конституційного права характерне тлумачення виборчого права як одного з основних інститутів конституційного права, який складається з правових норм, санкціонованих законом правил та сформованих на практиці традицій, що регулюють порядок надання громадянам права участі в виборах та спосіб формування представницьких органів влади. Якщо звернутись до праць вітчизняних юристів, можна навести дефініцію В. Федоренка, який характеризує виборче право як сукупність взаємопов’язаних норм конституційного права, що комплексно регулюють суспільні відносини, пов’язані з організацією та проведенням виборів всіх рівнів до органів державної влади і місцевого самоврядування.[28, 632] Отже, в процесі конституційного регулювання виборів як однієї з форм демократичної політичної участі, з одного боку, відбувається вплив на політико-правові відносини, які об’єктивно існують в суспільстві (цей аспект виборів докладно висвітлює А. Француз), а, з іншого – встановлюються механізми впливу громадянського суспільства на державну владу. Наразі Конституцією і законами України визначаються не лише загальні конституційні принципи виборчого права (В. Яворський пропонує тлумачити ці конституційні принципи виборчого права як фундаментальні ідеї, положення, настанови та незаперечні умови, на підставі яких здійснюються вибори, відображаються їх демократична природа як конституційного інституту народовладдя, а також закономірності та взаємозв’язки його елементів, що проявляються у правовому регулюванні електоральних прав, гарантій, процедур, виборчих дій і технологій по ефективному забезпеченню, реалізації та захисту виборчих прав громадян), але й загальний порядок проведення виборів, їх періодичність, матеріально-організаційні основи виборчого процесу, порядок формування і діяльності виборчих комісій, процедури голосування, відповідальність за порушення виборчого законодавства (включаючи й кримінальну відповідальність) тощо. Висновки Отже, можна сказати що конституцією закріпленно правовий статус віборів не тільки для органів місцевого самоврядування, а й і верховной ради, виконавчої, президента і т.д. З поняття про місцевого самоврядування можна сказати що Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вир ішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Із цього іде вісновок що для нашої держави місцеве самоврядування має неотривній характер реалізаціїї наших прав та свобод, а також прав самої держави, а в нашому випадку дежави демократичного типу. Бо саме в конституціїї прописанно який тип має наша держава. Про вибори слуд сказати що це перший із найважливіших інститутів демократичного устрою. Уся систематизаціятизація представницьких органів влади в Україні відтворюється на основі виборності. Вибори є структура безпосереднього діяння влади самим народом при відтворенні представницьких органів державної влади і засобом добору уповноважених представників народу для участі в задійснені державної влади. А отже вибори це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування. Про основні обо’язки слід сказати що Основними посадових осіб місцевого самоврядування є: ● додержання Конституції і законів України, інших нормативноправових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; ● додержання прав та свобод людини і громадянина; ● збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; ● постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; ● сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, ініціативність і творчість у роботі; ● шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; ● недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави. А, отже, основною обо’язковою ознакою є служіння вірою і правдой тип кто іх обрав, а саме народу, бо політика України та більшості країн світу відтворює свої повноваження від нас. Використана література 1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 2. https://arm.naiau.kiev.ua/books/konst_pu/rozdil/rozdil6.html 3. Прієшкіна О. В. Конституційно-правові основи виборів до органів місцевого самоврядування / О. В. Прієшкіна // Актуальні проблеми держави і права. - 2004. - Вип. 22. - С. 203-212. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2004_22_40 4. Конституційне право України: посіб. для підготовки до іспитів / Ю. Г. Барабаш, Л. К. Байрачна, І. І. Дахова та ін.; за заг. ред. Ю. Г. Барабаша. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Х.: Право, 2015. – 328 с 5. Конституційне право України [Текст]: навч. посіб. для підгот. до іспиту за кредит. -модул. системою навчання: навч. посіб. для студентів ВНЗ / В. О. Боняк [та ін.] ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. - Д.: ДДУВС, 2013. 295 с. 6. Конституційне право України: навч. посіб. [для підгот. до іспиту за кредитно-модульною сист. навчання] / В.О. Боняк, В.А. Завгородній, А.В. Самотуга, Л.А. Філяніна. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2013. – 296 с. ISBN 978-966-383-463-4 7. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 544 с 8. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с. ISBN 978966-458-056-1 9. О. О. Майданник Конституційне право України: Навч. посіб. – К: Алерта, 2011. – 380 с. 10.Ковалів М.В., Гаврильців М.Т., Бліхар М.М. К64 Конституційне право України: Навчальний посібник. – Львів: ТОВ «Ліга-прес», 2014. – 402 с Виборчий кодекс України 11.Бабенко К.А.: стаття/ Суддя Київського апеляційного адміністративног суду, професор кафедри Університетської/Конституційно-правове регулювання і розвиток виборчого права України 12.Кирилюк Ф.М., Конверський А.Є., Білик В.Ф. Політологія: Навчальнометодичний комплекс | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка 13.Конституційне право України в схемах: навч. посіб. /, Ю. В. Градова М. К. Гопич, О. М. Дунаєва та ін. — Одеса, ОДУВС,2013. — 142 с. 14. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Виборчого кодексу України 15.Савчин М. В. Конституційне право України: підручник / відп. ред. проф., д.ю.н. М.О. Баймуратов. – К.: Правова єдність, 2009. – 1008 с. 16.Конституція України 17.Про вибори Президента України: Закон України. 18.Закон України “Про всеукраїнський референдум” 19.Закон України “Про доступ до публічної інформації” 20.Закон України “Про звернення громадян” 21.Закон України “Про Центральну виборчу комісію” 22.Закон України “Про Державний реєстр виборців” 23.Закон України “Про державну службу” 24.Закон України “Про запобігання корупції” 25.Закон України “Про очищення влади” 26.Закон України “Про інформацію” 27.Закон України “Про захист персональних даних” 28.Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: навч. Посібник / Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 632c.
