НАРОДНІ ДУМИ Народні думи Дума – народний ліро-епічний твір героїчного, рідше соціально-побутового змісту. Цей жанр перлина і визначальна риса української народної творчості. Ви завжди впізнаєте його за <арактерними ознаками: 1. Виконується речитативом – протяжним мелодійним проказуванням; 2. Виконавці – кобзарі, бандуристи, лірники; 3. Не ділиться на строфи (він астрофічний), проте ділиться на періоди, об’єднані дієслівною римою; 4. Рядки нерівноскладові; 5. Домінантний елемент – словесний, а не музичний. Однак є риси в дума<, які пов’язують його з іншими жанрами, наприклад: 1. Тематично, якщо не генетично дума пов’язана з історичною піснею або баладою, Dоча й більша за обсягом від ниD. Разом вони й становлять – героїчний епос усної народної творчості. 2. Стиль – урочистий та піднесений. 3. Структура тричастинна: заспів, основна частина, закінчення. Тематично думи щонайперше пов’язані з турецько-татарською війною (ви можете довідатись про турецьку неволю, визволення з тої неволі, славниD героїв тиD часів тощо), з визвольною війною під проводом Б. Hмельницького (подвиги відомиD і невідомиD козаків, козацьке лицарство і не менш лицарську смерть, битви, поразки і перемоги), а також з родинним життям козака (прощання з родиною, смерть на чужині, жертва усім заради честі та батьківщини). Розглянемо цей жанр на прикладі однієї з найвідомішиD дум «Маруся Богуславка». Ця дума розповідає нам «про дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, яка вже потурчилась, побусурменилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного». У заспіві замальовується місце подій: Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам'яная. Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, БідниF невольників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають. До ниD приDодить Маруся, попівна Богуславка, розпитує, чи не знають вони, який то сьогодні день на землі Dристиянській. Та звідки знати про теє невольникам?! Маруся ж повідомляє, що день той – передпасDальна субота, а завтра Великдень! Почали проклинати козаки-невольники дівку: цією звісткою роз’ятрила вона їм серця. А Маруся відповіла їм так: завтра, як поїде пан до мечеті, прийде вона до темниці та ключами, що пан їй залишить, відімкне тую темницю, випустить невольників. Так й сталося. Про єдине просила козаків Маруся Богуславка, аби швидко повертались вони на рідну землю й не минали її міста Богуслава, знайшли там її родину й передали такі слова батьку: Грунтів, великиF маєтків неFай не збуває, ВеликиF скарбів не збирає, Та неFай мене, дівки-бранки, Марусі, попівни Богуславки, 3 неволі не викупає, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для роскоші турецької, Для лакомства нещасного! Народні думи Закінчується дума молитвою до Бога, аби визволив він усіD невольників: Ой визволи, може, нас, всіF бідниF невольників 3 тяжкої неволі, 3 віри бусурменської, На ясні зорі, На тиFі води, У край веселий, У мир Fрещений! ВислуFай, Боже, у просьбаF щириF, У нещасниF молитваF Нас, бідниF невольників! Головний образ Марусі вражає своєю сміливістю, геройством. Важко не здогадатися, що станеться з дівчиною, коли її пан повернеться. Та Маруся здатна піддати ризику своє життя, аби врятувати співвітчизників. Не з власного бажання потучилась вона та побусурменилась, такиD дівчат там було чимало (чуємо в думі «як буде наш пан турецький»), їDнє життя теж було невільницьке. У тексті думи важко не звернути увагу на численні повтори словосполучень, фраз, ціли< уривків. Вони допомагають витворити особливу ритмомелодику цього твору. Дума про Марусю Богуславку Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам'яная. Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, БідниF невольників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають. То до їF дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, ПриFоджає, Словами промовляє: «Гей, козаки, Ви, біднії невольники! Угадайте, що в нашій землі Fристиянській за день тепера?» Що тоді бідні невольники зачували, Дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, По річаF познавали, Словами промовляли: «Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати, Що в нашій землі Fристиянській за день тепера? Що тридцять літ у неволі пробуваєм, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм, То ми не можемо знати, Що в нашій землі Fристиянській за день тепера». Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачуває, Народні думи До козаків словами промовляє: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Що сьогодні у нашій землі Fристиянській великодная субота, А завтра святий празник, роковий день великдень». То тоді ті козаки теє зачували, Білим лицем до сирої землі припадали, Дівку бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали: «Та бодай ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко, Щастя й долі собі не мала, Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!» То тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачувала. Словами промовляла: «0й, козаки, Ви, біднії невольникиі Та не лайте мене, не проклинайте, Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати, То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати; То буду я до темниці приFоджати, Темницю відмикати, Вас всіF, бідниF невольників, на волю випускати». То на святий празник, роковий день великдень, Став пан турецький до мечеті від'їжджати, Став дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати. Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, Добре дбає,— До темниці приFоджає, Темницю відмикає, ВсіF козаків, БідниF невольників, На волю випускає І словами промовляє: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи Fристиянські утікайте, Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте, Моєму батьку й матері знати давайте: Та неFай мій батько добре дбає, Грунтів, великиF маєтків неFай не збуває, ВеликиF скарбів не збирає, Та неFай мене, дівки-бранки, Народні думи Марусі, попівни Богуславки, 3 неволі не викупає, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для роскоші турецької, Для лакомства нещасного!» Ой визволи, може, нас, всіF бідниF невольників 3 тяжкої неволі, 3 віри бусурменської, На ясні зорі, На тиFі води, У край веселий, У мир Fрещений! ВислуFай, боже, у просьбаF щириF, У нещасниF молитваF Нас, бідниF невольників!
