У Д К 81*367=161.2 (075.8)
Б Б К 8 1 . 2 ( 4 Укр)-2я73
Б 36
Гриф надано Міністерством освіти
і науки України (лист від 21 червня
2005 р. № 14/18. 2-1399)
ПЕРЕДМОВА
Видано за рахунок державних коштів.
Продаж заборонено
Р е ц е н з е н т и : д-р філол. наук К. Г. Городенська (Інститут
української мови H A H України), канд. філол. наук Л. Ю. Шевчен­
ко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Редактор Н. В. Леонова
Б 36
Бевзенко С. П. та ін.
Сучасна українська мова. Синтаксис: Н а в ч . посіб.
/ С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. — К.:
Вища шк., 2005. — 270 с.
I S B N 966-642-190-9
Подано цілісний систематичний виклад синтаксису сучасної
української літературної мови. Зроблено спробу огляду основних
напрямів вивчення українського синтаксису. Головну увагу при­
ділено опису основних синтаксичних одиниць — словосполучен­
ня, речення, надфразної єдності, або складного синтаксичного
цілого. До кожного розділу подано систему вправ для практич­
них занять.
Для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних
закладів.
У Д К 81367=161.2 (075.8)
Б Б К 81.2 (4 Укр)-2я73
I S B N 966-642-190-9
© С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин,
Г. В. Семеренко, 2005
У процесі навчання і виховання підростаючого покоління,
формування особистості мова відіграє важливу роль. Особливо
актуальним нині є вивчення української мови як державної, що
сприяє об'єднанню українців не лише в незалежній Україні, а й
за її межами, освоєнню культурної спадщини українського на­
роду.
Для успішного оволодіння мовою важливо осягти особливості
функціонування мовних одиниць усіх рівнів, засвоїти законо­
мірності різних аспектів мови — її звукової системи, словнико­
вого складу, граматичної будови. П р о п о н о в а н и й навчальний
посібник присвячено питанням синтаксису. Знання характер­
них ознак словосполучень і речень, їх типів у системі мови та
особливостей реалізації у мовленні дає змогу користуватися
синтаксисом як тонким механізмом, що приводить у дію фоне­
тичну і лексико-фразеологічну системи мови.
Посібник містить послідовну і повну характеристику слово­
сполучень, усіх типів речень (простих, простих ускладнених,
складних — д в о - і багатокомпонентних). В окремий розділ ви­
ділено матеріал про надфразну єдність (текст), що надзвичайно
актуально, адже в тексті речення реалізує всі свої можливості
як комунікативна одиниця і саме з розділу «Текст» починаєть­
ся вивчення рідної мови в початковій школі.
Оскільки одним із принципів пунктуації є синтаксичний, то
водночас із висвітленням теоретичного матеріалу з синтаксису
подаються практичні рекомендації щодо пунктуації.
Теоретичний матеріал у посібнику викладено чітко, доступ­
но, несуперечливо, а за потреби — з умілим поясненням диску­
сійних питань. П о в н о т а викладу матеріалу і його тісний зв'язок
зі шкільним курсом дає можливість використовувати посібник
студентам філологічних і педагогічних факультетів, а т а к о ж
середніх спеціальних навчальних закладів (педагогічних ко3
леджів та ліцеїв) та учням середніх навчальних закладів, які
прагнуть поглибити знання з української мови. Наявність пи­
тань для с а м о к о н т р о л ю допоможе тим, хто вивчає українську
мову самостійно.
До кожного розділу, до окремих тем подано вправи, вико­
нання яких д о п о м о ж е глибше засвоїти теоретичний матеріал,
перевірити рівень цього засвоєння, виробити вміння й навич­
ки застосування теоретичних положень на практиці.
Ілюстративний матеріал дібрано з кращих зразків художніх
творів письменників України та української діаспори, залучено
ілюстрації з публіцистичного, наукового та розмовного стилів,
що мають пізнавальне і виховне значення.
А в т о р и з вдячністю приймуть зауваження та пропозиції
читачів і врахують їх у подальшій роботі.
Посібник підготували: теоретичну частину — С. П. Бевзенко; вправи до розділів та тем «Словосполучення», «Речення»,
«Двоскладне речення», «Безсполучникові складні речення»,
«Складні синтаксичні конструкції», «Надфразна єдність, а б о
складне синтаксичне ціле» — Л. П. Литвин; «Односкладне ре­
чення», «Слова-речення. Неповні речення», « П о р я д о к слів у
простому реченні», «Просте ускладнене речення», «Складно­
сурядне речення», « С к л а д н о п і д р я д н е речення» — Г. В. Семеренко.
шт
интаксис
як учення
про будову
зв'язного мовлення
§ 1. Предмет синтаксису
Синтаксис є складовою частиною вчення про граматичну
будову мови, до якого входить також морфологія. П р о т е я к щ о
морфологія за об'єкт вивчення має слово, зокрема його будову,
форми і граматичні категорії, то синтаксис, об'єктом вивчення
якого також є слово, розглядає його у функціонуванні, стосун­
ках з іншими словами, в які воно вступає у процесі мовлення,
творячи словосполучення, речення, зв'язне мовлення загалом.
У мовознавчій науці існують різні погляди на предмет син­
таксису. Одні вчені визначають синтаксис як учення про слово­
сполучення та поєднання слів у процесі мовлення, вважаючи
його завданням вивчення словосполучення, під яким розуміють
будь-яке можливе у певній мові поєднання слів. П р о т е за тако­
го підходу завдання синтаксису зводяться до вивчення ф о р м
окремих слів у словосполученні й обмежується сам його об'єкт,
оскільки багато явищ синтаксичної будови мови, що перебува­
ють поза словосполученням, не піддаються аналізу.
Інші в и з н а ч а ю т ь синтаксис як учення п р о речення, й о г о
типи, складові компоненти (головні й другорядні члени), а отже,
й усі різновиди поєднання слів, що виникають у реченні. Т а к и й
підхід до вивчення синтаксису виправдовується тим, що голов­
ним об'єктом його вивчення є речення як основна синтаксична
одиниця, наділена комунікативною функцією. Однак при цьо­
му синтаксичні функції слів і їх форм, закономірності їх сполу­
чуваності в деяких випадках визначити важко, оскільки вони
губляться у самій тканині речення.
Іще одна група вчених розглядає синтаксис як розділ гра­
матики, що вивчає і словосполучення, й речення, зіставляючи
словосполучення як зі словом, так і з реченням і не о т о т о ж н ю ­
ючи його ні з тим, ні з т и м , бо словосполучення і речення — це
різні об'єкти синтаксису, що перебувають водночас у якнайтіс­
нішому взаємозв'язку. Нарешті, чимало сучасних учених звер5
тають увагу на те, що речення в мовленні не ізольовані одне від
одного, а перебувають у тісному семантичному і граматично­
му взаємозв'язку, становлячи своєрідну структурно-семантич­
ну єдність, творячи б л о к и речень, пов'язані між с о б о ю як за
змістом, так і граматично. Ці блоки речень становлять окрему
синтаксичну одиницю, яка в різних працях має різні назви —
надфразна єдність (Л. А. Булаховський), складне синтаксичне
ціле (І. Р. Вихованець), складна синтаксична єдність (М. А. Ж о в ­
тобрюх), текст, контекст, прозова строфа. Однак найуживані­
шими є терміни «складне синтаксичне ціле» та « н а д ф р а з н а
єдність». Т а к и м чином, об'єктом вивчення синтаксису є різні
синтаксичні одиниці, що можуть бути виокремлені у зв'язному
мовленні.
Отже, синтаксис — це розділ граматики, що вивчає будову
зв'язного мовлення, структуру, значення і функціонування син­
таксичних о д и н и ц ь . С и н т а к с и с (від г р . сгоута^ц) б у к в а л ь н о
означає «зв'язок», «побудова». Справді, синтаксис дає можли­
вість виявити, якими засобами слова поєднуються в словоспо­
лучення і речення, з чого і як складаються, творяться синтак­
сичні одиниці — словосполучення, речення, надфразна єдність,
або складне синтаксичне ціле.
Як основні синтаксичні одиниці словосполучення і речення
різняться і за своїми функціями, і за принципами побудови, і за
граматичними властивостями.
Входячи у зв'язне мовлення, речення пов'язуються у тексті з
іншими реченнями. Група взаємопов'язаних між с о б о ю речень
утворює надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле, —
особливу синтаксичну одиницю, що має свої правила і закони
побудови. Цю одиницю називають ще складною синтаксичною
єдністю, чи п р о с т о зв'язним текстом. Вивчення н а д ф р а з н о ї
єдності, або складного синтаксичного цілого як сукупності ре­
чень, об'єднаних змістом, граматичними зв'язками та інтона­
цією, є предметом синтаксису тексту, надфразної єдності, чи
складного синтаксичного цілого.
Словосполучення, речення, надфразна єдність, або складне
синтаксичне ціле, — взаємопов'язані і взаємообумовлені одини­
ці синтаксичної системи. Відповідно до цих основних синтак­
сичних одиниць наука про синтаксичну будову мови поділяєть­
ся на три розділи: 1) синтаксис словосполучення; 2) синтаксис
речення; 3) синтаксис надфразної єдності, чи складного син­
таксичного цілого (тексту).
§ 2. Основні одиниці синтаксису
§ 3. Основні засоби вираження
синтаксичних відношень
Основними одиницями синтаксису, крім словоформ, є слово­
сполучення, речення й надфразна єдність, а б о складне синтак­
сичне ціле. Ці одиниці взаємопов'язані і взаємообумовлені; для
них характерні свої правила побудови і функціонування. Сло­
в о ф о р м и є о б ' є к т о м вивчення т а к о г о розділу г р а м а т и к и , як
морфологія. Щ о д о решти синтаксичних одиниць, то на їх ко­
роткій характеристиці зупинімося окремо.
Словосполучення — це мінімальне, г р а м а т и ч н о оформлене
поєднання двох або більше повнозначних слів, щ о , як і слово,
має номінативне значення. Воно становить перехідну ланку від
лексики і морфології до синтаксису. Синтаксис словосполучен­
ня вивчає синтаксичні властивості слів, установлює правила їх
сполучуваності, визначаючи при цьому зв'язок між ними як за
граматичними ознаками, так і за лексичним значенням.
Речення — це основна синтаксична одиниця, що складаєть­
ся з окремих словоформ та словосполучень і виконує комуніка­
тивну функцію. Синтаксис вивчає будову речення з огляду на
його семантику, граматичні особливості, їх різновиди, типи.
Саме в реченні виявляється вся різноманітність синтаксичних
зв'язків між його компонентами (членами речення), значень і
категорій.
У процесі мовлення компоненти синтаксичних одиниць всту­
п а ю т ь у синтаксичні зв'язки, основними різновидами яких є су­
рядність і підрядність. Сурядним зв'язком пов'язуються синтак­
сично однорідні, рівноправні елементи, зокрема однорідні члени
речення і частини складносурядних речень, а підрядним — син­
таксично неоднорідні, нерівноправні елементи, один з яких є го­
ловним, незалежним, а інший—залежним. Цим зв'язком поєдну­
ються словоформи у складі словосполучень, а також частини склад­
нопідрядних речень.
Синтаксичні зв'язки виражають відношення між предметами
та явищами дійсності. Синтаксичні відношення, що склалися
між елементами синтаксичних одиниць, поділяються на преди­
кативні і непредикативні. Предикативні відношення, виража­
ючи ствердження чи заперечення якогось факту чи явища ре­
альної дійсності, характеризують граматичну основу речення —
підмет і присудок, які постійно перебувають у предикативних
зв'язках. Непредикативні відношення, виникаючи між к о м п о ­
нентами словосполучень і речень, характеризують відношення
між іншими, другорядними, членами речення (або між одним
із головних та другорядними), а т а к о ж між членами словоспо­
лучення. Серед останніх розрізняють: 1) атрибутивні (озна-
6
7
§ 4. Основні напрями у вивченні
українського синтаксису
ruthenischen (ukrainischen) Sprache. — Відень, 1913. — C. 377—
454). Ці дослідження були виконані у плані синтаксичних тра­
дицій німецько-австрійських граматик, зокрема під сильним
впливом праць видатного славіста професора Віденського уні­
верситету Ф р . Міклошича. У своїй синтаксичній частині ці гра­
матики ґрунтувалися на логіко-граматичному принципі, успад­
кованому з грецьких та латинських граматик, і зводилися власне
до розгляду синтаксису частин мови, хоч у кращих із них {Ого­
новський О. Г р а м а т и к а руського язика для шкіл середніх. — Л.,
1889. — С. 166—258; Сімович В. Граматика української мови. —
Київ; Лейпциг, 1921. — С . 359—484) значне місце відводилося і
синтаксису речення. На східноукраїнських землях утвердженню
в синтаксисі логіко-граматичного принципу сприяли граматичні
праці російських учених О. X. Востокова й особливо Ф. І. Буслаєва, праця якого «Историческая грамматика русского язьїка»
(М., 1863) свого часу справила величезний вплив на розвиток
синтаксичних досліджень усіх слов'янських мов.
Окрім логіко-граматичного напряму, заснованого на логіч­
ному обґрунтуванні мовних категорій, залежності їх від катего­
рій логіки, у вітчизняному мовознавстві другої половини X I X —
початку XX ст. у вивченні синтаксису оформилося ще два на­
прями: а) психологічний, активно опрацьовуваний найвидатнішим українським мовознавцем п р о ф е с о р о м Х а р к і в с ь к о г о
університету О. О. П о т е б н е ю та його учнями, який постав із
критики логічної концепції Ф. І. Буслаєва, і, виходячи з принци­
пів органічного зв'язку мови й мислення, намагався пояснювати
явища мови поняттями психології, розглядаючи мовленнєву
діяльність як психічний процес, а, наприклад, речення, що вва­
жалося основною синтаксичною одиницею, — як відображення
психологічного судження, акту думки; б) нео-, чи молодогра­
матичний, відомий т а к о ж під назвою формально-граматичний,
що виокремився з психологічної школи порівняльно-історич­
ного мовознавства, представники якого приділяли пильну увагу
формальному вияву мовних одиниць.
Х о ч а перші спроби опису старослов'янської (церковносло­
в'янської), а також староукраїнської літературної мови було
здійснено ще у X V I I ст. (М. Смотрицький, 1619,1. Ужевич, 1643),
дослідження синтаксису нової української літературної мови
з'явилися лише у другій половині X I X ст. в західноукраїнських
граматиках для середньої школи (М. Осадца, 1863, О. Огоновський, 1889, С. Смаль-Стоцький і Т. Гартнер, 1893), а також у
перших наукових граматиках української мови (Огоновський О.
Studien auf dem Lebiete der ruthenischen Sprache. — Л . , 1880. —
C. 149—218; Смаль-Стоцький C, Гартнер T. Grammatik der
Психологічний напрям (окрім праць самого О. О. Потебні, зок­
рема «Из записок по русской грамматике» (т. 1—2. — Воронеж
1884; 2-ге вид., 1888; Т. 3. — X . , 1899), щ о , по суті, становили
незавершену спробу опису порівняльно-історичного синтаксису
слов'янських мов, у якому дуже широко представлений матеріал
української мови), на жаль, не знайшов належного продовження
у вивченні синтаксису української мови. Виняток становлять хіба
що I X — X лекції «Синтаксису української мови в історично-по­
рівняльному освітленні» К. Німчинова в колективному «Історич­
ному курсі української мови» (X., 1929. — С. 167—230), що були
першою спробою більш-менш систематичного викладу історич-
чальні) відношення, що встановлюються між двома компонен­
тами словосполучення, один з яких є означенням, а другий оз­
начуваним; 2) об'єктні, що в и р а ж а ю т ь залежність предмета від
дії, спрямованої на нього безпосередньо чи опосередковано,
або від стану, з яким пов'язаний предмет; 3) обставинні, що
вказують на залежність обставин місця, часу, причини, умови
т о щ о від присудка, означення чи обставини.
Основними засобами вираження синтаксичних відношень в
українській мові є: 1) флексії (закінчення), що слугують засо­
бом оформлення словоформ; 2) службові слова, насамперед
прийменники, що входять до складу словоформ; 3) типізовані
лексичні елементи, зокрема деякі займенники і прислівники,
що виступають у ролі сполучних та співвідносних (вказівних)
слів; 4) порядок слів, особливо у випадках, коли підмет і пря­
мий додаток чи підмет і присудок виражені о д н а к о в о ю фор­
м о ю (пор., наприклад: Мій батько коваль і Коваль мій батько;
Бур 'ян глушить жито та ін.); 5) ритмомелодика, або інтона­
ція, що слугує для семантичного об'єднання компонентів ре­
чення в одне ціле, для виділення у його складі слів і словоспо­
лучень, для оформлення самих речень, фонетичними засобами
якого є словесний і фразовий наголос, мелодика, тембр, інтен­
сивність, темп мовлення та окремих його відрізків, що розділя­
ються паузами.
Усі засоби вираження синтаксичних відношень виступають у
взаємодії, доповнюючи один одного. Одні з них, зокрема флексія,
прийменники, порядок слів, виражають синтаксичні відношення
у словосполученні, а флексії, службові слова, зокрема сполучни­
ки, частки, прийменники, типізовані лексичні елементи, особливо
сполучні і співвідносні (вказівні) слова, порядок слів, ритмомело­
дика (інтонація) — у реченні.
S
9
ного синтаксису української мови (щоправда, обмеженого про­
стим реченням).
Щ о д о формально-граматичного напряму, започаткованого
видатним російським ученим П. Ф. Фортунатовим (який вва­
жав основною синтаксичною одиницею словосполучення, а ре­
чення — лише розгорнутим словосполученням) і продовжено­
го його численними учнями й послідовниками (О. О. Ш а х м а товим, О. М. Пєшковським, М. М. Петерсоном та ін.), то він
знайшов відображення також в українських синтаксичних пра­
цях 20—30 років XX ст., щоправда, не в розрізі занадто вже
формалістичного «Очерка синтаксиса русского языка» М. М. Петерсона (М.; Пг., 1923), у якому основною одиницею синтак­
сису вслід за П. Ф. Ф о р т у н а т о в и м вважається словосполучен­
ня, а в плані «Синтаксиса русского языка» О. О. Ш а х м а т о в а
(вип. I—И, Л., 1925—1927), де основною синтаксичною одини­
цею є речення. Ця праця мала величезний вплив на синтаксич­
ні дослідження не тільки російської, а й інших слов'янських мов.
До цих праць належать розділи із синтаксису в низці загальних
курсів української мови, що вийшли друком упродовж 20-х —
початку 30-х років XX ст. переважно за редакцією Л. А. Булаховського, зокрема у двічі виданому «Підвищеному курсі ук­
раїнської мови», де а в т о р о м розділу з синтаксису був М. Перегінець ( X . , 1931. — С. 191—317), та в оригінальних « Н о р м а х
української літературної мови» О. Синявського (Х.;К., 1931. —
С. 187—361).
Окрім низки загальних курсів української мови, в українському
мовознавстві в цей час було створено чимало монографічних син­
таксичних праць, зокрема Є. Тимченка (Акузатив в українській
мові. — К., 1928; Вокатив і інструменталь в українській мові. —
К., 1926; Функции генитива в южнорусской языковой области. —
Варшава, 1913 та ін.), О. Курило (Уваги до сучасної української
літературної мови. — К., 1920. — 3-тє вид., 1925 та ін.), М. Сулими (Українська фраза. — X . , 1928 та ін.), С. Смеречинського
( Н а р и с и з у к р а ї н с ь к о ї с и н т а к с и . — X . , 1932). П е р е в а ж н у
більшість їх було присвячено вивченню будови словосполучен­
ня, хоча рекомендації їхніх авторів щ о д о впровадження низки
синтаксичних конструкцій уснорозмовного мовлення як норм
української літературно-писемної мови не витримували науко­
вої критики.
У п р о д о в ж 30—40-х років унаслідок сталінських репресій,
війни і післявоєнної розрухи, крім шкільних підручників, з укра­
їнського синтаксису майже нічого не видавалося. Не займали­
ся цією п р о б л е м о ю на належному рівні і мовознавці україн­
ської д і а с п о р и . Щ о п р а в д а , п о ч и н а ю ч и з 1935 р. в ж у р н а л і
«Рідна мова» з'являються статті І. Огієнка, в яких робиться
10
спроба систематичного викладу українського синтаксису з істо­
ричними коментарями. Ці статті почали виходити як окреме
видання «Складня української мови» (ч. І. Вступ до вивчення
складні. — Ж о в к в а , 1935; ч. II. Головні і пояснювальні члени
речення. — Ж о в к в а , 1938), однак ця спроба залишилася не­
завершеною. Значно пізніше інший представник української
діаспори Ю. Шерех (Ю. Шевельов) опублікував « Н а р и с сучас­
ної української літературної мови» (Мюнхен, 1951), де знахо­
димо оригінальний виклад українського синтаксису (с. 71—
161), а згодом і спеціальну м о н о г р а ф і ю англійською м о в о ю
«Синтаксис сучасної української мови» (The Syntax of Modern
Literary Ukrainian: The Simple Sentence. — Н ь ю - Й о р к , 1963), яка
становить д о о п р а ц ь о в а н и й варіант раніше опублікованої ук­
раїнською м о в о ю праці із синтаксису простого речення. Л и ш е
1951 р. з виходом у світ двотомного «Курсу сучасної україн­
ської літературної мови» за редакцією Л. А. Булаховського, дру­
гий том якого було повністю присвячено синтаксису, наукове
опрацювання цього розділу граматики відчутно просунулося
вперед. Щ о п р а в д а , в цій праці, переважно підготовленій ще до
початку другої світової війни, найдокладніше опрацьовано час­
тину про складне, зокрема складнопідрядне, речення. Ця пра­
ця, виконана на засадах панівного тоді логіко-граматичного
принципу, й нині залишається найґрунтовнішим описом струк­
тури цих типів речень. Щ о д о частини п р о просте речення, ви­
конаної в іншому плані, вже відразу після виходу її у світ ви­
словлювалася низка критичних зауважень, у яких зазначалася
неповнота опису його структури, зокрема відсутність підрозді­
лу, присвяченого теорії другорядних членів речення. Л. А. Булаховський готував новий варіант цієї частини, з якої було
опубліковано чимало окремих статей та брошур-лекцій для студентів-заочників. Крім цієї узагальнювальної праці впродовж
50—60 років було видано низку м о н о г р а ф і ч н и х досліджень
(І. Г. Ч е р е д н и ч е н к а , А. С. К о л о д я ж н о г о , І. К. К у ч е р е н к а ,
І. Г. Матвіяса, Г. М. Удовиченка, П. С. Дудика, Ф. П. Медведєва, І. Р. Вихованця, А. П. Грищенка та ін.).
Ш и р о к е розгортання синтаксичних досліджень, що спира­
ються на різножанровий фактичний матеріал, поглиблене тео­
ретичне осмислення синтаксичної будови мови з використан­
ням нових прийомів наукового пошуку, з одночасним критич­
ним переглядом існуючих підходів, сприяло о п р а ц ю в а н н ю й
утвердженню у вітчизняному мовознавстві багатоаспектного
підходу до вивчення синтаксичної системи, що дістав назву
структурно-семантичного напряму. Цей напрям, опрацьований
багатьма вченими, увібравши все найраціональніше, найцінні­
ше, забезпечує комплексний підхід до опису всіх наявних у мові
11
синтаксичних одиниць, беручи за основу як граматичну семан­
тику, так і формальні засоби їх вияву. Набувши великої попу­
лярності серед дослідників-синтаксистів, він поширився й у
практиці викладання сучасної української мови як у вищій, так
і в середній школі.
Найзначнішим доробком вивчення синтаксису в українсько­
му мовознавстві є такі праці, як «Розвиток структури слов'ян­
ського речення» О. С. Мельничука (К., 1966) та синтаксичний
т о м академічної «Сучасної української літературної мови»,
підготовлений колективом науковців під керівництвом цього
самого автора (К., 1972). П е р ш а з них належить до визначних
досягнень загальної славістики, що вносить чимало оригіналь­
ного до порівняльно-історичного вивчення синтаксису слов'ян­
ських мов, а друга, порівняно з попереднім академічним кур­
сом українського синтаксису, поряд із докладним розглядом
структури речення подає т а к о ж оригінальний опис словоспо­
лучення та синтагматичного членування речень. П р о т е і до цієї
праці можна висловити окремі зауваження. Так, а в т о р розділу
про словосполучення невиправдано скептично поставився до
думки багатьох сучасних синтаксистів щ о д о предикативних
і сурядних словосполучень, які виникають лише у складі ре­
чення. М о ж н а висловити сумнів і щодо правомірності розгля­
ду структури складнопідрядного речення перед складносуряд­
ним. Крім того, слід було б уважніше поставитися до можли­
востей іншої, структурно-семантичної, класифікації складно­
підрядних речень, яка тепер панує в курсах синтаксису для
середньої і вищої школи.
У 70—80-х роках XX ст. з'явилося також чимало моногра­
фічних досліджень, у яких було глибоко о п р а ц ь о в а н о окремі
п и т а н н я синтаксису як словосполучення (І. Р. Вихованець,
3.1. Іваненко та ін.), так і речення (С. І. Д о р о ш е н к о , Л. О. Кадомцева, В. Д. Горяний, М. Я. Плющ, Н. Л. Іваницька,
К. Ф. Ш у л ь ж у к та ін.), а також праць, присвячених вивченню
синтаксису усного р о з м о в н о г о літературного мовлення, на­
приклад «Синтаксис сучасного українського розмовного літе­
ратурного мовлення» П. С. Дудика (К., 1973). На окрему увагу
заслуговують синтаксичні монографії, виконані із застосуван­
ням новітніх прийомів дослідження. Найгрунтовніші з них —
колективна праця «Семантико-синтаксична структура речен­
ня» І. Р. Вихованця, К. Г. Городенської, В. М. Русанівського
(К., 1983); «Деривація синтаксичних одиниць» К. Г. Городен­
ської (К., 1991); «Нариси з функціонального синтаксису укра­
їнської мови» І. Р. Вихованця (К., 1992) та спроба цілісного ви­
кладу функціонального синтаксису в праці І. Р. Вихованця «Гра­
матика української мови. Синтаксис» (К., 1993), що вийшла як
навчальний посібник для вищої школи (див. також: Слинько 1.1.,
Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­
ської мови: Проблемні питання. — К., 1994).
Список рекомендованої літератури
Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства: Історія вивчення ук­
раїнської мови. — К., 1991. — С. 86—114.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 5—50.
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. — К., 1991.
Плиско К. М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для са­
мостійного вивчення. — X . , 1992. — С. 7—22.
Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної ук­
раїнської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 5—18.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С . 5—50.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С . 5—20.
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Обгрунтуйте завдання синтаксису, виходячи з того, що є предметом
його вивчення.
2. Назвіть основні одиниці синтаксису. Схарактеризуйте істотні особли­
вості кожної з них.
3. У чому полягає взаємообумовленість основних одиниць синтаксису?
4. Схарактеризуйте основні різновиди синтаксичних зв'язків між компо­
нентами синтаксичних одиниць.
5. У чому відмінність між предикативними і непредикативними синтак­
сичними відношеннями?
6. Назвіть різновиди непредикативних синтаксичних відношень. Наведіть
приклади.
7. Схарактеризуйте основні засоби вираження синтаксичних відношень.
8. Назвіть основні напрями вивчення українського синтаксису. Коротко
схарактеризуйте кожен з них.
§ 5. Словосполучення як синтаксична одиниця
Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утво­
рюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'я­
заних між с о б о ю підрядним зв'язком і певними лексико-гра­
матичними відношеннями і виражає єдине, але розчленоване
п о н я т т я . П о в н о з н а ч н і слова, щ о входять д о складу с л о в о ­
сполучення, нерівноправні: одне з них пояснюване, а друге —
пояснювальне. Пояснюване слово називається головним, опор­
ним, або стрижневим, а пояснювальне — залежним.
Словосполучення — складне найменування явищ дійсності,
в якому повнозначні слова передають окремі деталі, розрізню­
ючи ознаки як елементи складного поняття. Це таке поєднан­
ня повнозначних слів, яке слугує для позначення явищ дійсності
в їх зв'язках і відношеннях. Отже, основною функцією слово­
сполучення є номінативна, тобто функція називання. Входячи
разом з окремими словами до складу речення як елементи його
структури, словосполучення є однією з основних синтаксичних
одиниць.
За низкою властивостей словосполучення наближені до ок­
ремих слів: 1) с л о в о с п о л у ч е н н ю , як і слову, властива номі­
нативна функція — воно т а к о ж означає предмети та явища
дійсності, але дає їх повнішу, конкретнішу назву (пор.: лист і
лавровий лист, вода і дистильована вода); 2) словосполучення
не є к о м у н і к а т и в н о ю о д и н и ц е ю , а набуває к о м у н і к а т и в н о ї
функції лише в реченні, входячи до його складу як структур­
ний елемент; 3) словосполучення, подібно до слова, не має пре­
дикативних значень та інтонації повідомлення; 4) словосполу­
чення має систему ф о р м , або парадигму, яка зумовлена систе­
м о ю форм головного, стрижневого слова (пор., наприклад:роз­
порядження
декана, розпорядженню
декана, розпорядженням
декана тощо).
14
П о р я д зі с п і л ь н и м и о з н а к а м и с л о в о с п о л у ч е н н я і с л о в о
м а ю т ь низку відмінностей. Н а й х а р а к т е р н і ш и м и серед них є
такі: 1) к о н к р е т н е с л о в о с п о л у ч е н н я у т в о р ю є т ь с я у процесі
спілкування за певною схемою, тоді як слово існує в мові як
готова одиниця; 2) порівняно зі словом словосполучення має
складнішу структуру: воно утворюється з двох а б о більше пов­
нозначних слів, поєднаних підрядним зв'язком, одне з яких є
головним, стрижневим, а друге — залежним; 3) словосполучен­
ня порівняно зі словом конкретніші за характером позначуваних явищ дійсності (див. наведені вище приклади), хоч в окре­
мих випадках конкретнішу назву подає слово (пор.: суха тра­
ва і сіно).
Слугуючи «будівельним матеріалом» для речення, слово­
сполучення тісно п о в ' я з а н і з ним і м а ю т ь як спільні, т а к і
відмінні ознаки, зокрема: 1) словосполученню не властиві такі
синтаксичні категорії, як предикативність і модальність, що є
найхарактернішими ознаками речення; 2) на відміну від речен­
ня словосполученню не властива інтонаційна завершеність;
3) якщо словосполучення будується л и ш е за принципом залеж­
ності одного компонента від іншого, то для речення властива
більша різноманітність синтаксичних зв'язків; 4) словосполу­
ченню притаманна лише номінативна функція, а комунікатив­
ну воно зазвичай виконує тільки в реченні; 5) у складі речення
словосполучення можуть перебудовуватися і навіть розпада­
тися.
У кожній мові словосполучення організуються по-своєму,
за властивими їй законами сполучуваності слів. Саме ці законо­
мірності найбільшою мірою визначають специфіку синтакси­
су кожної національної мови, в тому числі й мов, найближче
споріднених між собою.
§ 6. Синтаксичні відношення
у словосполученні
Слова, що входять до складу словосполучень, перебувають
у певних семантико-синтаксичних відношеннях, які, у свою чер­
гу, грунтуються на взаємодії їх лексичних значень і граматич­
них форм. Ці відношення зводяться до трьох основних різно­
видів: атрибутивних, об'єктних, обставинних.
З а л е ж н о від с е м а н т и к о - с и н т а к с и ч н и х відношень р о з р і з ­
н я ю т ь і т р и основні т и п и с л о в о с п о л у ч е н ь : 1) а т р и б у т и в н і ;
2) об'єктні; 3) обставинні.
В атрибутивних словосполученнях у ролі головного слова
в и с т у п а ю т ь іменники а б о с у б с т а н т и в о в а н і слова, які є на­
звами предметів чи опредметнених понять, а в ролі залежно15
го — слова, що розкривають постійні чи змінні ознаки стриж­
невих, головних слів, а саме: 1) прикметники (велика земля,
ясний місяць, учорашній день, батькова хата); 2) займенни­
ки, співвідносні з п р и к м е т н и к а м и (наш університет, твоя
книжка); 3) порядкові числівники (дванадцятий місяць, перша
весна); 4) д і є п р и к м е т н и к и (засохла квітка, виконане завдан­
ня); 5) іменники з прийменниками і без них (хата батька, лю­
дина в окулярах); 6) прислівники (робота по-новому, екскур­
сія нашвидкуруч); 7) інфінітив (уміння розповідати, наказ ви­
ступати).
В об'єктних с л о в о с п о л у ч е н н я х у р о л і г о л о в н о г о с л о в а
можуть виступати: 1) перехідні дієслова, а в ролі залежного —
і м е н н и к и у з н а х і д н о м у ( р о д о в о м у ) відмінку без п р и й м е н ­
ника (читати книжку, виконувати завдання, написати листа);
2) інші дієслова, а в ролі залежного слова — іменники в ін­
ших непрямих відмінках як з п р и й м е н н и к а м и , так і без них
(малювати олівцем, сказати товаришеві, розмовляти з друзями,
працювати над рукописом), а т а к о ж займенники (зустрічати
його, турбуватися про когось), числівники (знайти першого),
субстантивовані слова (поважати сміливого, захоплюватися
хоробрим).; 3) іменники чи п р и к м е т н и к и , співвідносні з діє­
словами, а в ролі залежного — іменник (готовий до праці —
готуватися до праці, формування світогляду — формувати
світогляд);
П р о м і ж н и м и між о б ' є к т н и м и і а т р и б у т и в н и м и є об'єкт­
но-атрибутивні словосполучення, в яких залежне слово, вира­
жене іменником з прийменником, характеризує головне слово,
виражене також іменником: за матеріалом (пор.: будинок з цег­
ли — цегляний будинок), за наявністю або відсутністю якихось
предметів (пор.: людина без досвіду — недосвідчена людина,
птах без крил — безкрилий птах, човен з мотором — моторний
човен).
В обставинних словосполученнях залежними словами зазви­
чай виступають прислівники, а в ролі головного можуть бути:
1) дієслова (іти повільно, працювати наполегливо, відповідати
добре); 2) прикметники (дуже міцний, надзвичайно уважний);
3) прислівники (надзвичайно близько, дуже погано). У ролі за­
лежного слова у цих словосполученнях можуть виступати та­
к о ж іменники в місцевому відмінку з п р и й м е н н и к а м и п р и
стрижневому (головному) слові, вираженому дієсловом (полю­
вати в лісі, плавати в морі).
Обставинні значення можуть ускладнюватися об'єктними і
передавати об'єктно-обставинні відношення. Ці словосполучен­
ня є проміжними між об'єктними й обставинними. У них стриж­
невим (головним) словом виступає дієслово, а залежним — імен16
ник з прийменником у значенні місця (покласти в кишеню, но­
сити за пазухою, тримати в портфелі, капати з даху, падати з
дерева).
§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
Словосполучення будуються на основі підрядного зв'язку
між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв'язку поля­
гає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої
наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній фор­
мі визначається категоріальними властивостями г о л о в н о г о ,
стрижневого (підпорядковуючого). В українській мові розріз­
няють три типи підрядного зв'язку: 1) узгодження; 2) керуван­
ня; 3) прилягання.
Узгодженням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого
форми словозміни залежного слова повністю або частково упо­
дібнюються до форм стрижневого (головного) слова. Стриж­
невим (головним) словом при узгодженні виступають іменник,
займенник, співвідносний з іменником, а б о субстантивоване
слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник,
співвідносний з прикметником, порядковий числівник. Н а п р и ­
клад: цікава книжка, прочитана книжка, моя книжка, перша
книжка. П р и узгодженні зміна форми стрижневого (головно­
го) слова неминуче зумовлює відповідну зміну залежного. Н а ­
приклад: зимовий ранок — зимового ранку, зимовому ранку, зи­
мовим ранком і т. ін.
Узгодження може бути повним і неповним. П о в н и м воно є,
я к щ о всі можливі форми залежного слова уподібнюються фор­
мам головного (див. попередній приклад). За неповного узго­
дження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються
не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина. Так, у сло­
восполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є
лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста
Києва, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті
Києві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балхаш
узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера
Балхаш, озером Балатон, озером Балхаш, в озері Балатон, в озері
Балхаш).
Керуванням називається такий тип підрядного зв'язку, за
якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової
форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головно­
го слова; пор., наприклад: читати (читаю, читав, читатиму,
читайте, читали б та ін.) книжку; читання (читанню, читан­
ням, у читанні) книжки.
Мо і Н України
Б і л Л Ю Т Е К А
У>*<:
..|.ЧдДСЬКОГв
уніьерситету
17
Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­
ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками. Залежно
від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­
вання: придієслівне (читати книжку), приіменне (захоплення
книжкою, чотири броди), прислівникове (вниз по сходах, близь­
ко від міста). Отже, головним словом при керуванні може бути:
1) іменник (розпорядження декана, виконання завдання, полюван­
ня на зайців); 2) прикметник (останній з могікан, старший за
віком); 3) числівник (п 'ять кроків, перший зі спортсменів); 4) за­
йменник (хтось із студентів, декому з нас); 5) прислівник (за­
душно від спеки, недалеко від матері); 6) дієслово (зустріти то­
вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців). Залеж­
ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені
вище приклади), а т а к о ж займенник та будь-яке субстантивоване слово (останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­
рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно
кожному).
П р и керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­
сичним і граматичним значенням головного слова.
Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між
словами розрізняють керування прийменникове, опосередко­
ване (піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­
ве, безпосереднє (староста групи, видно кожному).
За характером сполучуваності компонентів керування бу­
ває сильне і слабке. П р и сильному керуванні стрижневе (го­
ловне) слово потребує від залежного певної відмінкової форми
(читати книжку, зустріти товариша, звертатися до учнів).
П р и цьому певна відмінкова форма залежного слова зумовлю­
ється семантикою стрижневого (головного), вираженого дієсло­
вом, яке без нього є семантично неповноцінним. П р и слабкому
керуванні наявність залежного компонента не є о б о в ' я з к о в о ю
і не визначається лексико-граматичними властивостями стриж­
невого (головного) слова (жити в селі, виїхати серед тижня,
зайти без попередження).
Приляганням називається такий тип підрядного зв'язку, за
якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє
своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­
в'язується з ним лише за змістом.
У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих
способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і
дієслівні незмінні ф о р м и — д і є п р и с л і в н и к та інфінітив, а т а к о ж
ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані
члени словосполучення, — дієслова (добре вчитися, посміхну­
тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також
прислівники, зокрема так звані предикативні (слід подумати,
18
треба вчитися), прикметники (давно відремонтований, здатний
працювати, готовий виїхати) й іменники (вміння працювати, біг
наввипередки).
Окрім узгодження, к е р у в а н н я і п р и л я г а н н я , серед типів
підрядного зв'язку деякі вчені (Л. А. Булаховський та ін.) ви­
окремлюють також тяжіння — особливий різновид синтаксич­
ного зв'язку, за якого залежне слово, що стоїть після присудка
і підпорядковується йому (виступає в ролі повнозначної зв'яз­
ки при іменному складеному присудку), семантично тяжіє до
підмета й опосередковано (через присудок) пояснює його, узго­
джуючись з ним у роді, числі й відмінку.
У ролі залежного слова при тяжінні виступають прикметни­
ки, дієприкметники, а також порядкові числівники і займенники
прикметникового типу, які ф о р м а л ь н о узгоджуються з підме­
том, але не означають його. П о р . , наприклад: Непроглядний гай
стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (М. В.); Він соро­
мився, що йде повз них (поранених), рум'яний і здивований (О. Г.).
Слова-присудки, при яких найчастіше спостерігаються ви­
падки тяжіння, — це різні форми від дієслів стояти, лежати,
ходити та від семантично споріднених з ними. Тяжіння найча­
стіше зустрічається в художній літературі, хоча трапляється й
у розмовному мовленні.
§ 8. Класифікація словосполучень
Залежно від принципу, що береться за основу, словосполу­
чення м о ж у т ь к л а с и ф і к у в а т и с я п о - р і з н о м у . За с т р у к т у р о ю
(кількістю складових частин) вони поділяються на дві струк­
турні моделі (типи): прості й складні.
Прості словосполучення переважно двочленні (бінарні), що
складаються з двох повнозначних членів, з яких один є голов­
ним (стрижневим), а д р у г и й — з а л е ж н и м . Такі словосполучення
означають одне розчленоване поняття: зелений гай, духмяне
поле, вчитися в університеті, написати листа, дуже швидко та
ін. До простих словосполучень належать також словосполучен­
ня з аналітичними синтаксичними ф о р м а м и , що нерідко екві­
валентні двослівним с л о в о с п о л у ч е н н я м (пор.: буду читати
книжку — читатиму книжку, прочитаю книжку, найбільш
уживане слово — найуживаніше слово), а т а к о ж словосполу­
чення із залежним компонентом, вираженим нерозчленованим
словосполученням чи фразеологізмом, що т а к о ж може бути
еквівалентним одному слову (пор.: любить точити ляси —лю­
бить поговорити, хлопчина тринадцяти літ — тринадцяти­
літній хлопчина, баскетболіст високий на зріст — високорослий
баскетболіст).
Складні словосполучення — це словосполучення, в яких
будь-який із компонентів поширений повнозначними словами.
Вони можуть утворюватися поширенням: 1) простого слово­
сполучення залежним від нього словом (швидко йти вулицею,
захоплено читати роман, дуже рішучий у діях, найближчий друг
брата); 2) головного слова залежним від нього словосполучен­
ням (перевірка домашнього завдання, написати курсову роботу,
будинок з гарним фасадом); 3) головного слова двома залежни­
ми компонентами, які граматично між собою не пов'язані (пор.:
написати листа братові — написати листа і написати братові;
підвезти товариша на машині — підвезти товариша і підвезти
на машині).
За характером зв'язку компонентів розрізняють такі словоспо­
лучення: 1) синтаксично вільні; 2) синтаксично нерозкладні
(невільні). Синтаксично вільні словосполучення, щоразу вільно
утворюючись у момент мовлення, легко розкладаються на скла­
дові частини, причому лексичне значення повнозначних слів,
що є компонентами таких словосполучень, повністю зберігаєть­
ся й обидва вони виступають як окремі члени речення (пор.:
читає книжку — він із захопленням читає книжку, де читає —
присудок, а книжку — додаток). Синтаксично нерозкладними
(невільними) є словосполучення, що синтаксично не розчлено­
вуються на складові компоненти й виконують у реченні єдину
синтаксичну функцію, виступаючи одним членом речення, хо­
ча й складаються з лексично самостійних, повнозначних слів.
У таких словосполученнях один із компонентів лексично по­
слаблений (словосполучення підвищеної потужності, високий на
зріст, нової конструкції у висловах трактор підвищеної потуж­
ності, баскетболіст високий на зріст, машина нової конструкції,
де вони виступають у функції означення). До синтаксично не­
розкладних належать також словосполучення три дні, кілька
учнів, п 'ять зошитів, багато людей т о щ о , у яких стрижневі сло­
ва (три, кілька, п 'ять, багато) лексично пов'язані з другим ком­
понентом, а все словосполучення виступає як один член речен­
ня. Т а к и м и є і фразеологізовані словосполучення, що в реченні
виступають у ролі одного члена речення, а своїм значенням
співвідносні з окремим словом (наприклад: замилювати очі —
обманювати, прикусити язика — замовкнути, пекти раків —
червоніти, продавати зуби — сміятися та ін.).
З а л е ж н о від м о р ф о л о г і ч н о г о в и р а ж е н н я г о л о в н о г о сло­
ва серед словосполучень в и о к р е м л ю ю т ь т р и основні типи:
1) іменні; 2) дієслівні (вербальні); 3) прислівникові (адвер­
біальні).
В іменних словосполученнях головним словом можуть бути
іменник, прикметник, числівник, займенник. Залежно від того,
20
яка з іменних частин мови виступає у ролі головного слова,
розрізняють чотири підтипи їх: 1) іменникові (субстантивні);
2) прикметникові (ад'єктивні); 3) числівникові (нумеральні);
4) займенникові (прономінальні).
В іменникових словосполученнях головним словом є імен­
ник, з яким поєднуються: 1) іменники в усіх непрямих відмінках
як з прийменниками, т а к і без них: берег річки, вогні маяка, цвіт
яблуні, вітер з моря, прогулянка до лісу, мрії про подорож, ніч
перед боєм; 2) прикметники: чисте небо, київські каштани, бать­
кова хата, свіже повітря, найвищі показники, студентський
ансамбль; 3) порядкові числівники: перший рік, третій удар,
двадцяте століття; 4) займенники, співвідносні з прикметни­
ками: моя книжка, наша епоха, кожний день, якийсь поїзд, увесь
місяць; 5) дієприкметники: пожовкла трава, написана стаття,
замерзла вода; 6) прислівники: читання вголос, полювання взим­
ку, шапка набакир; 7) інфінітив: бажання вчитися, майстер го­
ворити.
У прикметникових словосполученнях у ролі г о л о в н о г о сло­
ва виступає прикметник, який поєднується: 1) з іменником у
непрямих відмінках з прийменниками і без них: повний енергії,
сильні духом, скупий на слова, хворий на грип, запальний з ди­
тинства; 2) з прислівником: занадто запальний, дуже цікавий,
завжди радісний; 3) з інфінітивом: схильний узагальнювати,
здатний працювати, готовий відповідати; 4) із займенником:
потрібний мені, справедливий до нього, зручний для мене, при­
ємний для всіх.
У числівникових словосполученнях головним словом є по­
рядковий, кількісний, збірний а б о д р о б о в и й числівник, який
може сполучатися: 1) з іменником: перший за списком, три то­
вариші, один з братів, п'ятеро дівчат, півтора відра; 2) з
кількісним числівником: перші два, один із трьох; 3) із займен­
ником: третій від нас, один з них; 4) з прислівником: другий
знизу, третій справа.
У займенникових словосполученнях г о л о в н и м с л о в о м є
означальний, неозначений або вказівний займенник, з яким по­
єднуються: 1) прикметники: хтось чужий, щось нове; 2) імен­
ники: дехто з дівчат, хтось зі студентів, той із пасажирів, щось
із речей; 3) займенники: хтось із нас, кожний з них.
У дієслівних словосполученнях головним словом виступає
дієслово в усіх його формах, а залежне може бути виражене:
1) іменником у непрямих відмінках як з прийменниками, т а к
і без них: читати (читаю, читатиму, читав, читав би, читай­
те, читаючи) книжку, допомогти порадою, писати олівцем,
писати на адресу, приходити без запізнення, стукати у двері;
2) займенником у різних відмінкових формах: шанувати його,
21
переживати за нього, працювати без нього (з ним, за нього);
3) прислівником: гарно малювати, повернутися влітку, йти на­
зустріч, двічі приходити; 4) інфінітивом: учитися малювати, ре­
комендував прочитати, просить залишитися; 5) дієприслівни­
ком: іти не оглядаючись, писав не зупиняючись, читав захоплю­
ючись.
У прислівникових словосполученнях головним словом є при­
слівник, який може поєднуватися: 1) з іменниками (з приймен­
никами і без них): вище дерева, нижче хати, високо над головою,
низько над землею, далеко за річкою, вдосвіта перед ранком; 2) із
субстантивованими словами: далеко від рідних і близьких, ра­
зом зі старшими; 3) із займенниками (зрідка): далеко від нас,
краще за всіх; 4) з прислівниками: зовсім повільно, досить швид­
ко, трохи швидше, дуже рано, дуже добре.
Н а й п о ш и р е н і ш и м и словосполученнями в українській мові
є іменникові й дієслівні.
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 181—213.
Дудик П. С. Словосполучення в українській літературній мові. — К.,
1998. — С . 132.
Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 85—
185.
Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної укра­
їнської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 19—68.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
д а . — К . , 1972. — С . 51—117.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С . 21—33.
Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній
мові. — К., 1968.
Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 252—282.
Вправи
Вправа 1. Зіставте слова і словосполучення. Що означає слово? Що озна­
чає словосполучення? Що спільного між ними?
гай
синій
сміятися
приміряти
швидко
ліворуч
праворуч
три
моє
22
зелений гай
синій від холоду
голосно сміятися
приміряти сукню
дуже швидко
повернути ліворуч
д о р о г а праворуч
три роки
моє бажання
Вправа 2. Зіставте словосполучення і речення. Що означає словоспо­
лучення? Яку роль у мові відіграє речення? Чому змінюються (якщо зміню­
ються) форми головних і залежних слів словосполучень у реченні?
блакитні річки
Тихо пливе блакитними річками льон
(М. К.).
тремтіти акордом Вечірнє п о в і т р я все ще т р е м т и т ь ж и в и м
а к о р д о м завмираючих звуків (М. К.).
дві берези
Дві берези біля двору поклонилися до ніг
(А. М.).
перший льодок
Вранці прокинешся — не засміється сон­
це — на сонці вже перший льодок (Я. Ф.).
такі вітри
В такі вітри опадає кора з висохлого дере­
ва (Вал. Я / . ) .
дах хижки
На даху хижки т р и в о ж н о клекотіла лелечиха (В. Д.).
сухо поламатися
С к л я н и й тихий хруст зашерх у калюжах,
сухо поламавсь, — перші подихи зими ви­
сушили соки днів (В. Пол.).
Вправа 3. Використовуючи наведені речення, поясніть особливості су­
рядного та підрядного синтаксичного зв'язку.
1. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами,
летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я
вас виховать, слова! (Л. У.). 2. А солов'ї ридають серед саду, а
сад горить (А. А/.). 3. Л ю б л ю , коли хвилі ю р б о ю шумують, ла­
маючи лід (В. Сос). 4. Щ а с л и в и й , хто сни має милі (Л. У.).
5. Встала весна, Чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її ряс­
том, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї
Землю, убрану весною, Вранці зустрічають... (Т. Ш.). 6. Т р а ­
в о н ь к о , т р а в о н ь к о , зеленись, З о л о т о м у сонечку п о к л о н и с ь ,
Щ о б розквітла яблунька на горі, Щ о б всміхалась весело дітворі
(Г. Л.).
Вправа 4. Виділіть граматичні основи речень. Як називаються син­
таксичні відношення, що характеризують граматичну основу речення?
Чому граматичну основу речення не слід вважати словосполученням?
1. Косарі вмиваються до сонця Ч и с т о ю , студеною в о д о ю
З голубої, доброї криниці (М. Р.). 2. В зернині кожній на колос­
кові ми думами переплелись (О. Ю.). 3. Н а д бродом тихенькотихенько стрепенулася пісня (М. С). 4. Десна несла свої води
повз верболози, омивала невисокі піщані береги (Ю. 3.). 5. Все
довколишнє мов мармурове (Я. В). 6. Раділи і садок, і поле, і
д о л и н а (Л. Г.). 1. Сніг з м о р о з о м поморозив всі на полі квітки
(Л. У). 8. Д о к и в серці зернина вогню не погасне, доти людина
воістину в думі живе (Б. О.).
23
Вправа 5. З наведених прикладів випишіть словосполучення. Які по­
єднання слів до словосполучень не належать?
Материнський рушник, мати вишивала, вишивала і раділа,
просила долю, сповнений краси, розпростерти крила, на по­
куті, жар-птиця, каганчик-бликунець, дзінь-дзінь, розквітла
вишня, говорила з вітром, кидати на вітер, запах чебреців, на
схилах балок, гомінке роздолля, більш вільний, дуже вільний,
буду вірити, найчарівніший край, найбільш чарівний, дозрілий
хліб, хліб дозріває, земля має родити колос, вишумовуючи зо­
лотим литвом дозрілого хліба.
Вправа 6. Назвіть засоби вираження синтаксичних відношень у сло­
восполученнях. Зіставте їх із засобами вираження синтаксичних відно­
шень у реченні.
1. Слово — найтонше доторкання до серця; воно може ста­
ти і ніжною з а п а ш н о ю квіткою, і живою водою, що повертає
віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом...
Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і
нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживи­
ти, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухо­
творити, викликати посмішку і сльози, породити віру в люди­
ну і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі...
Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може
образити, приголомшити людину (В. С). 2. Л ю б л ю слова, що
повнодзвонні, Як мед, пахучі та п'янкі, Слова, що в глибині
бездонній Пролежали глухі віки. 3. Галява простора. За лісом,
н а ч е с к и б к а к а в у н а , у щ е р б н и й місяць. М л а н а п і в п р о з о р а
(З те. М. Драй-Хмари). 4. Н е п о р у ш н а згода поля, л ю д и н и ,
дня (Я. Ф). 5. Згода непорушна.
Вправа 7. Із кожного речення випишіть усі можливі прості словоспо­
лучення. Визначте у них головне і залежне слова. Користуйтеся при цьому
умовними позначками.
З р а з о к : Котиться марево над селом та нивами (М. К.)
де?
і
де?
у
Котиться над селом;
І
У
котиться над нивами.
дію і предмет, якого ця дія стосується; дію і знаряддя дії; дію та її ознаку;
дію та інтенсивність її вияву; дію і простір її поширення; дію і час її
здійснення; дію і причину її здійснення; дію і мету її здійснення; дію і умо­
ву її здійснення тощо. Подайте схеми цих словосполучень. Доберіть ана­
логічні приклади. Відповіді запишіть до таблиці:
Значення
Словосполучення
словосполучення
з речень
предмет і його
ознака
осінньою
негодою
Будова
словосполучення
Аналогічні
приклади
іменник + узгоджений несподіваною
з ним прикметник
зустріччю
1. В річку золота згори Капле срібло щиродзвонне, Прилеті­
ли, прибули жайворони (Я. С ) . 2. Зворохобилися айстри приосіннім сонцелетом, П р о м и н а л ь н о ю порою, падолистом деручким (Л. К.). 3. Хай яблука останнього достою в мої червоно­
бокі виснуть сни. 4. Вітчизно, матере, жоно! Недоля ця, коли б
н е т и , мене б косою підкосила... (Зте. В. Стуса). 5. Ввійшовши,
я поздоровкався, поцілував руку й сів у кріселку близько вікна
(М. Д.-Х.). 6. Понесусь над сонним краєм, степом, гаєм (Г. Ч.).
7. П і ш о в к о б з а р по вулиці — з журби як заграє (7! Я / . ) . 8. Що
для безсмертя народилось, від зброї смертних не помре (М. Р.).
9. Стеля од вітру сиплеться, а при воді зовсім розкисне (В. Л.).
10. Не женись за похвалою, а з усіх сил намагайся робити по­
хвально (Я. К.). 11. Сміливість від знань виростає (Я. те.).
Вправа 9. У поданих реченнях знайдіть синтаксично вільні і синтак­
сично нерозкладні словосполучення. Випишіть їх у дві колонки.
1. Тисячі листівок п р о й ш л и через Ю р к о в і руки (В. Коз.).
2. Частина кімнат пустувала (Ю. 3.). 3. На перон вибігло двоє
військових (Ю. Я.). 4. Серпень з вереснем стискають один од­
ному правиці (М. Р.). 5. Трудитись має кожен, як бджола (Д. Я ) .
6. Бистрі, дужі, сильні духом, ідемо у дружбі ми (М. Т.). 7. Т р и
тополі в орнім полі посадили школярі {А. М.). 8. Х т о що знає,
тим і хліб заробляє (Я. те.). 9. Всю зиму піднімалися води Дніп­
ра, заливаючи плавні, озера {О. Довж.).
Вправа 10. Утворіть складні словосполучення, поширивши головне
або залежне слово (чи головне і залежне водночас) простих словосполу­
чень пояснювальними словами. Складіть твір-мініатюру, використову­
ючи опорні словосполучення.
1. Н а д берегом висів с о л о н и й туман од дрібних бризків
(А/. К.). 2. Хати примощувались над шляхом і темніли горбати­
ми ластів'їними гніздечками (Є. Гуц.). 3.1 травинка щонаймен­
ша вгору тягнеться, увись (О. Ю.). 4. Піднімуся вгору, вгору
буровієм, буроломом з блиском, з громом (Г. Ч.). 5. Виходить
дівчина із хати відро з криниці набирати (А. М.).
Зелена галявина, сюрчання коників, чудний гомін, шелест
ж и т а , перебігати з нивки, освіжати билинку, р о з б у р к у в а т и
Душу.
Вправа 8. Випишіть із речень прості словосполучення. Визначте, які
складні найменування явищ дійсності вони позначають: предмет і його
ознаку; предмет і особу чи інший предмет, яким цей предмет належить;
Вправа 11. Усно виділіть з речень прості словосполучення і випи­
шіть складні. Які особливості їх структури порівняно зі структурою про-
24
25
стих? Поясніть значення слів крилас, нетрі, левади, лози, верболіз, верболозні.
Вправа 14. З'ясуйте структуру наведених словосполучень, ураховуючи
морфологічне вираження головного і залежного слів. Уведіть ці словоспо­
лучення в речення.
На побережжі
Усміх на устах, грає на устах, матір із сином, не розлучити з
сином, весна в смарагдах, заквилити в смарагдах, місто в садах,
потопає в садах.
Ж а й в о р о н и т ь високий крилас,
а кругом — верболозні нетрі,
Метелик непрудкокрилий
плутається в повітрі.
Л ю б о йти на озера й луки:
в цю благодатну мить
благословляють незримі руки
тих, в кого серце болить.
Ніхто не нагонить іззаду,
спереду не видно нікого.
Лози. Піски. Левади.
Я загубив дорогу.
М. Драй-Хмара
Вправа 15. Випишіть із поетичних творів: 1) художньо-образні іменни­
кові та дієслівні словосполучення; 2) іменникові словосполучення з означеннями-неологізмами.
Вправа 16. Знайдіть у реченнях прості словосполучення, визначте типи
синтаксичних відношень. У яких типах словосполучень за морфологіч­
ним вираженням компонентів переважають атрибутивні, об'єктні та об­
ставинні відношення?
Вправа 12. Із поданого уривка випишіть словосполучення, згрупував­
ши їх за морфологічним вираженням стрижневого слова. Які підтипи
словосполучень з урахуванням частини мови залежного слова виявлено
серед іменникових? Які дієслівні форми можуть бути головним словом у
дієслівних словосполученнях?
Коли пожовкне листя
Падає, падає листя.
Падає листя пожовкле на твою голову, на руки. В прозороблакитному, ніжно-холодному, сонячному повітрі жовті-жовті
сльози жалю за минулим. Падають нечутні і тануть, як умираючий
лебединий сміх — лоскотною тихою тугою радісного небуття.
Оповитий розмаїто-жовтим серпанком осені садок задумано
конав. Ш е м р а л и верхівля дерев тобі про останнє...
... Осінь — то вогненний птах, щ о , майнувши злотопломінним крилом, сконає, спопеліє дощенту. Ш а л е н и й танок різно­
барвної смерті, що ниже в бурштинове намисто гаї і садки...
Г.
Михайличенко
Вправа 13. Випишіть із творів художньої літератури (або наведіть свої)
приклади можливих підтипів іменних (іменникових, прикметникових,
числівникових, займенникових), дієслівних та прислівникових словоспо­
лучень, ураховуючи належність залежного слова до певної частини мови.
Зразок. Іменникові словосполучення: поклик степу (ім. + ім.), подару­
нок на іменини (ім. + ім. з прийм.), особлива сила (ім. + прикм.), такі вітри
(ім. + займ. прикметникового типу), перші сльози (ім. + порядковий числ.),
семи пелюсток (ім. + кількісний числ.), обважнілий каштан (ім. +
+ дієприкм.), намагання зрозуміти (ім. + неозначена форма дієслова), сте­
жина вгору (ім. + присл.).
26
1. Опускає крила млявий суховій... (М. Д.-Х.). 2. Без упину,
без утоми, в бурі, в громі, в льодоломі, з-під зимової кори міцно
вирвавсь Дніпр старий! (Г. Ч.). 3. Завтра вийду і я на розлогі
лани вогні Огнедара збирати (Я. С). 4. Бриніли по обранених
ярах скляні струмки, відтеплювались кручі (В. Ст.). 5. К о л и ви
загубили своє (розумієте?) — то шукайте, чим би заповнити
старе його місце (Г. М.). 6. Мій перший вірш написаний в окопі
(Л. К.). 7. Семеро одного не ждуть (Я. те.).
Вправа 17. Визначте тип підрядного зв'язку виділених словосполу­
чень.
Весною чути, як трава росте. Весна відмикає дерева й води.
Ранній переліт жайворонків — на теплу весну. Д о к и талий сніг
боки не підмочить — ведмідь з берлоги не вискочить. Сонце
світить крізь дощ — на зміну погоди. Ч и м рясніша роса, тим
жаркіший буде завтрашній день. Яскрава райдуга — до бурі.
Сонце сідає в туман — чекай дощу. Яскраво горять світлячки —
на гарну погоду (Народні прикмети).
Вправа 18. Із поданих парами слів утворіть словосполучення, за потре­
би змінюючи слово й додаючи прийменники. Запишіть їх у три колонки
залежно від типу підрядного зв'язку між компонентами.
Ж и т т я , художник. Знати, життя. Збудувати, проект. М о л о ­
ді, кияни. Визнання, майстер. Десятки, полотно. П р а ц ю в а т и ,
натхненно. Надзвичайно, правдивий. Експонувати, виставка.
Д о б р о з и ч л и в о г о , чоловік. Задуматися, щось. Раніше, не писав.
Грати, інструменти. Т л о , декорація.
Вправа 19. Виділіть прості словосполучення, визначте тип підрядно­
го зв'язку між їх компонентами.
Гостинець
У давнину слово «гостинець» мало трохи несподіване для
нас значення — «торговий шлях». По такій дорозі їздили з това-
рами багаті гості — купці. У польській мові це древнє значен­
ня дожило до наших днів і зараз означає «битий шлях».
Отже, спершу гостинцями називали різні товари, що прибу­
ли по «гостинцях» (дорогах), далі подарунки, які привозили
заїжджі гості, потім — різноманітні дари, переважно дрібниці,
солодощі, ласощі (З журналу).
Вправа 20. Із поданих речень випишіть словосполучення, утворені спо­
собом узгодження. Схарактеризуйте повне і неповне узгодження.
1. Дрібний д о щ леденив змучених рибалок і заступав густим
туманом обрій, де світив маяк на вершині Кастелі і другий —
на сході, на мисі Святого Іллі. 2. А тепер, хлопці, до Жукова
острова! Риби там — о скільки! 3. Дніпро-Славута палав під
сонцем парчевою ризою. 4. Тут зустрічав він красуню Джевгер,
яка довго милувалася своїм віддзеркаленням, перш ніж розби­
ти його, занурюючи в воду свій глек. 5. Цей лабіринт нижче від
острова Базавлуку називався військовою скарбницею, бо коза­
ки ховали там гармати, гроші й скарби. 6. М а й д а н сліз — не­
вільницький ринок — кипів строкатою ю р б о ю (3 те. 3. Тулуб).
Вправа 21. Замість крапок вставте слова, які б характеризували слова,
виділені у тексті. Визначте різновид підрядного зв'язку в утворених сло­
восполученнях. Зіставте дібрані вами означення з авторським варіантом
(жовтими, шорстку, білястий, бузковою, медово-винними, величезні, тем­
но-зелені, перетинчастими, самотньою).
З а й ш о в серпень. Осінь покропила ліси ... цятками, наче ви­
терла об їх ... гриву забруднений кадмієм пензель. Повітря ста­
ло як к р и ш т а л ь , а ... літній обрій ясний і прозорий. ... тінню
наливалися долини. ... пахощами яблук і слив тягло з садів. На
баштанах зазолотилися ... дині, й гарбузи, і . . . кучі кавунів. По
токах з ранку до ночі гупали ціпи, а вітряки і день і ніч махали
... крилами, наче прочанки, що хрестяться на роздоріжжі перед
... чумацькою могилою (3. Тулуб).
Вправа 22. Випишіть словосполучення, утворені способом керування.
Визначте їх тип (безпосереднє чи опосередковане, сильне чи слабке).
I. Сонце вставало рано-рано, як завжди влітку. Задовго до
його появи палахкотіли хмарки соковитим гарячим багрянцем.
Віяло з Дніпра свіжістю лісів та лук; пахтіло с м о л о ю , листям,
квітами й травами, і від подиху вітру розсипалися дніпровою
брижею срібні п о р о ш и н к и іскор. П р и б и т а р о с о ю курява окса­
митом укривала дорогу, і в прозорому, наче вимитому повітрі
я с к р а в о в и р і з ь б л ю в а л о с я листя сріблястих т о п о л ь т а осик
(3. Тулуб).
II. Була з о л о т а осінь, п и ш н а й промениста, як завжди в
Києві. Клени й каштани відсвічували бронзою. А сонячне про­
міння, просочуючись крізь листя, ставало золоте, сліпило й п'я28
нило, як вино. Тонкими пасмами шовку плавало павутиння по­
вітрям. Заплавні луки відсвічували бузком, і далекий обрій
підкреслював небо х о л о д н о ю синьою смугою (3. Тулуб).
Вправа 23. Випишіть словосполучення, у яких залежне слово поєднане
з головним зв'язком прилягання.
1. Повільно плинув час. 2. У степу опівдні пригрівало сонце.
3. Солодко й ніжно пахтіли кипариси, лаври й величезні дзво­
ники, що скидались на лілеї чи то дур-зілля. 4. Тільки гучнішав
гуркіт бурунів, сповіщаючи про те, що баркас невпинно набли­
жається до загибелі. 5. Нур'ялі плигнув у море, коли нова хвиля
кинула його до берега, рвонувся вгору, щоб не розбитися. І рап­
т о м повиснув у повітрі. 6. М о т а ю т ь головами круторогі воли,
повільно переступаючи міцними ногами. Отаман іде біля пер­
шої мажі і пильно оглядає степ. Не вперше веде він чумацьку
валку крізь зелену пустелю, впізнаючи шлях по сонцю, по м о ­
гилах, балках, по річках та зорях уночі (3 те. 3. Тулуб). 7. Очі
Л і б а н о в а починають здивовано бігати... (В. Соб.). 8. Усі дея­
кий чає сиділи задумавшись (О. Г.).
Вправа 24. Розмежуйте слабке керування і прилягання.
Стати впоперек, вступило в поперек, різати вздовж, гуркоті­
ло вздовж берега, рушати по двоє-троє, йти на веслах, розмов­
ляти без упину, залишити без уваги, залучити до діла, сказати
до діла, піднести до лиця, хустина до лиця, зреагувати на зло,
зробити на зло, вдалася на диво, дивитися на диво, пов'язка на
око, виміряти на око, розраховувати по силі, цінувати по силі.
Вправа 25. Зіставте українські й російські словосполучення. Поясніть,
що спільне та відмінне у їх будові.
брати під сумнів
ліквідувати прорив
звернути вбік
найнятися за пастуха (пастухом)
заглибитися в читання
останнім часом
о п'ятій годині
угору річкою (по річці)
призначити на посаду
навчатися математики
згідно з наказом, відповідно
до наказу
дякувати кому
дякуючи кому
одягатися блискуче
багатий на поради
пробачте мені
брать под сомнение
ликвидировать брешь
свернуть в сторону
наняться в пастухи
углубиться в чтение
в последнее время
в пять часов
вверх по реке
вводить в должность
обучаться математике
согласно приказу
благодарить кого
благодаря кому
одеваться с блеском
богат советами
простите меня
29
Вправа 26. Перекладіть російські словосполучення українською мо­
вою. За потреби користуйтеся словником.
компонентами. Визначте тип підрядного зв'язку між словами у слово­
сполученні, схарактеризуйте узгодження і керування.
Быть у власти, сидеть у руля, отдыхать у моря, привлечь к
ответственности, склонность к фантазии, быть к десяти часам,
прийти к ужину, одежда к празднику, свернуть в сторону, на­
няться в пастухи, вовлечь в работу, порвать в клочки, щели в
ладонь, в те времена, быть в раздражении, находиться в пяти
шагах, проходить по болоту, идти по берегу, шептаться по углам,
идти по ветру, плыть по течению, стрелять по противнику, уда­
рить по струнам, исследования по физике, д о б р ы й по натуре,
медик по о б р а з о в а н и ю , о т л и ч н ы й по качеству, с т а р ш и й по
возрасту, называть по имени, называть по фамилии, жениться
по любви, получать по счету, по моим сведениям, по нынеш­
ним временам, смотря по погоде, украинец по происхождению,
встречаться по субботам, коса по пояс, тоска по родине.
Варіант 1. Розкрилися грона пролісків, схожих на небесну
блакить. Поодинці визирнули підсніжники. Між зеленими ли­
сточками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки.
Світло, тепло розбивають панцир на бруньках. Вже недале­
ко той час, коли оксамитовим серпанком м о л о д о г о листячка
вкриються розлогі крони кленів, лип і затінять нижній ярус лісу.
П р о т е наші ранньоквітучі рослини встигають до цього від­
цвісти (О. Пархоменко).
Варіант 2. Як відомо, мурашки дуже злі. Що не покладеш їм
у їхню купу — вони все згризуть. А проте в мурашиній купі
живуть личинки жука-оленки. М а б у т ь , ви бачили цього жука.
На квітах будяка м о ж н а найчастіше знайти оленку, коли вона
сидить нерухомо, зануривши свій хоботок разом з г о л о в о ю в
пахучу квітку.
Л и ч и н к а цього жука не боїться мурашок. Вона р о б и т ь свої
ходи на дні мурашиної купи, знаходить там свою поживу. А
коли вже досягне потрібного віку, заривається в землю, стає
лялечкою, і з неї виводиться бронзова оленка {О. Копилешо).
Варіант 3. Ранок був сонячний, кришталевий. Тихий, які бу­
вають тільки на початку осені. М о р е мліло в ніжній млості, і в
заштиленому його атласі відсвічували перлові верхів'я хмари­
нок. Леткі, пустотливі хвильки з дзвінким сміхом набігали на
обмілини й шепотіли щось ласкаве, спадаючи на пісок. Мліли
гори в бузковій імлі, наливалися долини синню і, наче високі
чорні свічки, нерухомо стояли кипариси, відтіняючи сліпучу
білизну будинків із плескатими дахами, що розсипалися крей­
дяними кубиками по схилах гір (3. Тулуб).
Варіант 4. ... Милується зір зеленим садком і г о р о д о м . . .
Облямовує садок вузька доріжка, де ледве проїде ш и р о к а та­
тарська мажара, запряжена д в о м а буйволами. А в глибині бух­
ти розсипалися на узбіччі гори білі саклі Ч а б а н - Т а ш а . Я к б и
просто — рукою до них би кинути, а обійти гадючками-стежками — буде з півмилі. В бухті стоїть і ялик Нур'ялі, добре за­
хищений скелями від прибою. А в скелях під г о р о ю чимало
масних устриць і мідій, якими м о ж н а прогодуватися під скрут­
ну годину (3. Тулуб).
Варіант 5. Д в а дні не вщухала буря. Вітер упав, вияснилося
небо, але йшли морем широкі плисковаті хвилі, усі в піні, що
тяглася за ними лахміттям брудно-білого мусліну. З розгону
налітали вони на скелі і, шугнувши вгору білим фонтаном, па­
дали додолу, гребли скрипучий груз і зникали у вирі. А далечінь
мінилася на сонці зеленим і синім металом, наче розпущений
під небом павиний хвіст (3. Тулуб).
Вправа 27. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть слово­
сполучення, в яких є розходження в керуванні та узгодженні в українській
і російській мовах.
И как молодое дыхание земли, как розовое дыхание утра,
стоят, словно в тонких подсвечниках, д р о ж а щ и е маки. Где-то
в зеленой бурлящей гуще огорода, или на отдельной грядке,
или вдоль изумрудного клочка бураков они подставили свои
румяные чашечки, ждут — нальет солнце своего тепла или не
нальет. Подойдешь к макам, долго будешь стоять, пораженный
их чистотой и непорочностью. В молодости не сравнишь их с
собственной жизнью, ни своей жизни не сравнить с их цвете­
нием — такое сравнение придет позже, когда эти маки ты бу­
дешь видеть уже в воспоминаниях, когда будешь стараться
восстановить в памяти их утренне-росяной запах — и не смо­
жешь. И представишь т о г д а свое детство б о л ь ш и м цветком
мака, который только-только высвобождает лепестки из туго­
го бутона, н а с т о р а ж и в а е т их, р а с к р е п о щ а е т и в ы п р я м л я е т ,
представишь где-то посреди огорода, в окружении вьющейся
фасоли, что лезет по прутикам, заглядывая яркими цветущими
глазенками прямо тебе в душу, представишь где-то на рассве­
те, когда волнующееся м о л о к о тумана течет без берегов, а в
большой капле росы, которая скопилась за ночь между лепест­
ками, отражается весь только что родившийся мир, только что
родившееся утро, и д р о ж и т в этой капле его прохлада, и про­
бегает невидимый ветерок и еще что-то такое, чему и названия
не подберешь (Є. Гуцало, авторизований переклад).
Вправа 28. Контрольна робота з теми «Словосполучення». У подано­
му тексті знайдіть прості словосполучення. Схарактеризуйте їх за схемою:
тип словосполучення за мірою спаяності компонентів, за морфологічним
вираженням головного слова, за характером синтаксичних відношень між
ЗО
Варіант 6. Після теплих літніх дощів хліба налилися коло­
сом, пополовіли, а десь за тиждень налилися бронзою. Вечора­
ми в хлібах захлинались перепели, ніби прощалися з житами і
пшеницями, перекочовуючи з виводками в гречки і проса. П о ­
ступово вгамовуються жайворонки, і тепер тільки зрідка можна
було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало
весною. Нині співали здебільшого пташата, перехоплюючи в
батьків премудрість співу і легкість крил (/. Цюпа).
Варіант 7.1 оживали перед очима діда далекі ярмарки. Га­
ласливі, дзвінкі й барвисті. І бачив він себе серед дзвінкого че­
реп'я. Величезні крутобокі макітри пили з неба сонце, горшки
виблискували поливою, мов великі жолуді, миски розмальо­
вані і звичайнісінькі череп'яні хлюпали через вінця повітрям,
густим і прозорим, ніби березовий сік. Глечики, здавалось, па­
рували теплим молоком. Золотопері півники кукурікали, як ото
буває в серпні, коли молодики вперше пробують свої голоси.
Покриті блискучим поливом, басували гривасті коники, закли­
к а ю ч и до себе майбутніх вершників (/. Цюпа).
Варіант 8. Тихо й нудно. І спека пекельна...
Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись.
І десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім.
Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми
дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотня до панського парку. Пішла хви­
ля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита.
Щ о с ь насувало грізне.
Потемніло, завітрило, закрутила курява.
Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину,
загуркотіло й покотилось у небі.
Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А
на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, л а м а л о , тро­
щ и л о й л у н о ю розкочувався гук над хмарами по широких не­
бесних просторах (С. Васильченко).
Варіант 9. ... Тихо сіявся на прив'яле листя, на присмажені
трави й хліба, як з-під каміння у млині борошно на кіш, дрібний,
як роса, холодний д о щ .
Тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись, ковтала
воду суха земля, пирскало й плюскотіло віття на дереві.
Вип'яли лани проти хмар широкі груди й заніміли: сипте,
хмари, давайте, до живого промочіть моє жагуче серце...
Х м а р а сіяла й сіяла, — щедро, не жалуючи (С. Васильченко).
ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РЕЧЕННЯ
§ 9. Речення та його головні ознаки
Речення — це основна одиниця синтаксису, що слугує засо­
бом спілкування (комунікації) і знаряддям мислення, засобом
оформлення думки. У ньому виявляються найістотніші функції
мови — комунікативна й мислеоформлююча. Будучи одини­
цею спілкування, речення водночас є одиницею формування й
вираження думки, в чому знаходить свій вияв єдність мови і
мислення.
Визначити речення як одну з основних синтаксичних оди­
ниць не так просто, як здається на перший погляд. Свого часу
О. О. Потебня зауважував, що в різні часи розвитку історії мо­
ви існували різні визначення речення (Из записок по русской
грамматике. — М., 1958. — Т. 1—2. — С. 83). І кількість таких
визначень у науковій літературі дедалі зростає. Так, якщо один
з відомих учених-синтаксистів празької ш к о л и Й. Ріс у своїй
праці « Щ о таке речення» (Was ist ein Satz. — Praga, 1931) ще на
початку XX ст. наводив десь 140 визначень речення, то тепер їх
нараховується близько 300. У сучасній синтаксичній літера­
турі під реченням зазвичай розуміють граматично оформлену
з а з а к о н а м и п е в н о ї м о в и цілісну о д и н и ц ю м о в л е н н я , щ о
є основним засобом формування, вираження і повідомлення
думки.
Речення — це синтаксично організована єдність, яка харак­
теризується семантичною й інтонаційною завершеністю. Буду­
чи мінімальною одиницею мовлення (бо всі дрібніші мовні оди­
ниці — словосполучення, слова та їх компоненти (морфеми,
склади, фонеми, звуки) — лише у своїй сукупності перетворю­
ються на засоби комунікації, стають мовленням), речення стано­
вить граматично організоване поєднання слів і словосполучень.
Речення характеризується низкою ознак, найголовнішими
з яких є предикативність, модальність, інтонаційна, а т а к о ж
семантична і граматична завершеність.
2 Сучасна українська мова
33
Найістотнішою ознакою речення є предикативність, під якою
розуміють загальну співвіднесеність змісту речення з об'єк­
тивною дійсністю (його реальність чи ірреальність, можливість
чи неможливість, необхідність чи ймовірність тощо). Предика­
тивність, виражаючи мовними засобами відношення змісту ре­
чення до дійсності, становить основу речення. Основними грама­
тичними засобами вираження предикативності є категорії часу,
способу та особи. Носієм предикативності у двоскладних ре­
ченнях є присудок, а в односкладних — наявний головний член.
Із предикативністю тісно пов'язана модальність, під якою
розуміють граматико-семантичну категорію, що виражає став­
лення мовця до висловлюваного, а т а к о ж його оцінку відно­
шення повідомлюваного до об'єктивної дійсності. Модальність
установлює реальність чи ірреальність (нереальність), мож­
ливість чи неможливість, імовірність чи неймовірність того, про
що повідомляється в реченні. Засобами вираження модальності
є категорія способу (дійсного, умовного, наказового), а також
особливі лексико-граматичні засоби (так звані модальні дієсло­
ва, модальні слова і частки).
Розрізняють модальність об'єктивну, т о б т о вираження від­
ношення повідомлюваного до дійсності, граматичними засо­
бами якої є категорія способу і часу дієслова й різні типи інто­
нації, та суб'єктивну, під якою розуміють ставлення мовця до
повідомлюваного, мовними засобами вираження якої є поря­
док слів та інтонація.
Іще однією о з н а к о ю є інтонаційна завершеність, що слугує,
з одного боку, засобом оформлення речення, а з другого — за­
собом його відмежування від інших речень у мовному потоці.
Залежно від мети висловлювання розрізняють інтонації по­
відомлення (розповідну), питальну, спонукальну, окличну.
Важливою ознакою речення є його семантична завершеність,
суть якої полягає у тому, що речення зазвичай виражає віднос­
но завершену думку. П р и цьому треба мати на увазі, що семан­
тична завершеність речення завжди супроводжується, з одного
боку, інтонаційною, а з другого — граматичною його заверше­
ністю, оскільки для того щоб певна сукупність слів стала ре­
ченням, ці слова мають вступити у відповідні граматичні і се­
мантичні відносини (зв'язки) між с о б о ю , набути відповідної
граматичної організації.
Т а к и м ч и н о м , о с н о в н и м и о з н а к а м и речення є предика­
тивність (відношення змісту речення до дійсності), модальність
(ставлення мовця до висловленого), інтонаційна оформленість
і відносна семантична, а також граматична завершеність.
" Кожне речення характеризується сукупністю ознак, що дає
можливість визначити його як основну синтаксичну одиницю.
34
§ 10. Структурна схема і парадигма речення
Основу речення становить структурна схема, під я к о ю розу­
міють абстрактний зразок, що складається з мінімуму компо­
нентів, за яким може бути побудоване мінімальне самостійне
повідомлення. Ц и м мінімумом компонентів у д в о с к л а д н о м у
реченні є його головні члени (підмет і присудок), а б о в одно­
складному — головний член, які утворюють його предикатив­
не ядро.
Головний член речення — категорія його структурної схе­
ми. Я к щ о речення твориться на основі однієї форми слова або
певної форми словосполучення, то цей компонент формує його
структурну схему й водночас є його головним членом. Я к щ о
с т р у к т у р н у о с н о в у р е ч е н н я с т а н о в л я т ь д в а г о л о в н і члени
(підмет і присудок), воно називається двоскладним, а якщо один
головний член — односкладним.
Переважна більшість речень української мови будується за
певною структурною схемою, проте є висловлювання, які не
відтворюють структурних схем. Це так звані слова-речення, що
стверджують а б о заперечують факти буття (Так; Еге; Ні; Не­
ма; Є), виражають привітання, вдячність, прохання, волевияв­
лення, емоції т о щ о (Здоровенькі були!Дякую! Вибачте! Нить!)Речення, як і інші граматичні одиниці, має свою систему
форм, яка становить сукупність видозмін його структурної схе­
ми для вираження різних модальних і часових значень. Уся су­
купність видозмін структурної схеми речення називається його
парадигмою.
и П а р а д и г м а речення буває п о в н о ю і неповною. До повних
належить увесь можливий набір ф о р м речень відповідно до
системи об'єктивно-модальних і часових значень. Так, повна
парадигма простого речення представлена ф о р м а м и дійсного
(теперішнього, майбутнього, минулого, давноминулого часу),
умовного та наказового способу, причому форма теперішнього
часу дійсного способу, я к о ю починається парадигма речення,
називається п о ч а т к о в о ю (вихідною), а решта — похідними
(пор.: Ви слухаєте — Ви слухатимете — Ви слухали — Ви були
слухали — Ви слухали б — Ви слухайте — Якби Ви слухали
та ін.).
Односкладні і двоскладні речення деяких різновидів разом
можуть творити повну парадигму. Так, номінативні речення зі
значенням буття, в яких головний член виражений ф о р м о ю на­
зивного відмінка іменника, і двоскладні речення з підметом у
формі називного відмінка іменника і з присудком, вираженим
повнозначним дієсловом бути, мають таку систему форм: Вечір,
Ніч, Був вечір, Була ніч, Буде вечір, Буде ніч, Був би вечір, Була б
35
ніч, Будь (у нас) вечір, Будь (у нас) ніч, Нехай буде вечір, Нехай
буде ніч, Коли б (був) вечір та ін.
Є речення і з неповними парадигмами, в яких відтворюється
тільки частина повного набору форм. Так, неповна парадигма
властива для імперативних речень зі значенням повинності, які
м а ю т ь при собі непрямий додаток у давальному відмінку: Нам
разом жити й працювати!
Значну групу становлять речення, які не м а ю т ь парадигми.
Такі речення існують лише в одній формі і несуть у собі синтак­
сичне значення реальності в теперішньому часі. Це насамперед
речення вказівні (Ось дерево; А ось ліси), імперативно-називні
(Яка краса! Які степи!), речення, що виражають привітання,
вдячність, прохання (Доброго ранку! На все добре! Велике спа­
сибі!), вигукові (Геть! Цить! Тс-сї).
§11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
Речення — це синтаксична одиниця, що якісно відмінна від
словосполучення, і йому властиві особливі види синтаксичних
зв'язків. Я к щ о для словосполучення характерні підрядні син­
таксичні зв'язки — узгодження, керування, прилягання, то для
речення — такі зв'язки, як координація (присудковість, чи пре­
дикативність), співрозміщення, а в окремих випадках також
тяжіння.
Координація — це взаємоспрямований синтаксичний зв'я­
зок між головними членами речення — підметом і присудком.
Так, у реченнях Він малює, Ми пишемо, Ви читаєте, з одного
боку, особові займенники він, ми, ви, що виступають у функції
підметів двоскладних речень, визначають форму дієслів малює,
пишемо, читаєте, що вживаються в ролі присудків, а з друго­
го — форми дієслів малює, пишемо, читаєте г р а м а т и ч н о вжи­
ваються відповідно до займенників він, ми, ви.
К о о р д и н а ц і я (чи зв'язок присудковості, предикативності)
відрізняється від узгодження як різновиду синтаксичного зв'яз­
ку, властивого для словосполучення. Ці відмінності полягають
у тому, що: 1) узгодження — зв'язок однобічний, а координа­
ція — взаємоспрямований; 2) узгодження здійснюється за всією
системою форм (рання весна, ранньої весни, ранній весні і т. ін.),
а при координації поєднуються тільки дві певні словоформи
(Він малює, Ми пишемо, Ви читаєте); 3) при узгодженні вико­
ристовуються ф о р м и слів, а при к о о р д и н а ц і ї — п о р я д о к слів та
інтонація (пор.: Рання весна — узгодження; Весна рання; Весна
рання?— координація); 4) при узгодженні виникають атрибу­
тивні відношення (рання весна), а при координації — предика­
тивні (Весна рання).
36
Зв'язок між підметом і присудком може бути ф о р м а л ь н о і
не виражений. У такому випадку предикативні відношення між
ними виявляються на основі їх взаємного розташування. Такий
синтаксичний зв'язок називається співрозміщенням. Наприклад,
у реченні Місто над морем підмет місто і складений іменний
присудок над морем г р а м а т и ч н о не уподібнюються, а преди­
кативні відносини між ними встановлюються шляхом певної
логічної послідовності співрозміщення словоформ одна щ о д о
о д н о ї — п о н я т т я предмета передує поняттю ознаки: Сад у цвіту;
Криниця поряд; Він із селян.
Деяким двоскладним реченням з особливою структурою при­
судка притаманний синтаксичний зв'язок, що називається тяжін­
ням. Наприклад, у реченнях на зразок Він прийшов втомлений
(втомленим); Погода видалась гарна іменна частина складеного
присудка (втомлений, гарна) співвідноситься з підметом (він, по­
года) через посередність третього компонента (прийшов, видалась).
Д л я речення характерний т а к о ж сурядний зв'язок слів, за
якого словоформи з а й м а ю т ь однакові позиції. Цей зв'язок за­
звичай використовується при поєднанні однорідних членів, а
також складносурядних (рівноправних) речень, предикативні
частини яких виступають як рівноправні. Словосполученням
такий вид зв'язку не властивий.
§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
Українська мова характеризується багатством і різноманіт­
ністю типів речень, що мають різне призначення, сферу вживан­
ня, структуру. Залежно від ознаки, взятої за основу класифіка­
ції, всі речення поділяються на групи: 1) за модальністю, тобто
за характером вираження відношення до дійсності, — на ствер­
джувальні і заперечні; 2) за метою висловлювання, тобто за функ­
цією, комунікативною направленістю, — на розповідні, питальні,
спонукальні (імперативні), кожне з яких за умови надання йому
особливої інтонації й емоційного забарвлення може стати й оклич­
ним; 3) за структурою, залежно від того, який її елемент покла­
дено в основу, — на: а) прості й складні (залежно від кількості
предикативних одиниць, що входять до їх складу); б) одно­
складні і двоскладні (за наявністю одного чи двох головних
членів як організуючих центрів речення); в) поширені й непоширені (за наявністю або відсутністю другорядних членів речен­
ня); г) повні і неповні (за наявністю всіх чи тільки деяких необхід­
них членів певної структури).
Поділ речень на стверджувальні і заперечні пов'язаний з ха­
рактером зв'язку між предметом мовлення (суб'єктом) і тим,
Що про нього повідомляється. Я к щ о цей зв'язок усвідомлюєть37
ся як реально існуючий, речення називається стверджувальним;
пор., наприклад: Вихователь творить найбільше багатство су­
спільства — людину (В. С ) , де зв'язок між предметом мовлення
(вихователь) і тим, що про нього мовиться, усвідомлюється як
справжній, реальний. Граматичне оформлення цих речень ха­
рактеризується відсутністю при присудку чи головному члені
односкладних речень заперечної частки не, хоч як засіб писем­
ного ствердження може виступати ще й стверджувальна част­
ка так, що стоїть на початку речення, а т а к о ж частка не, яка
приєднується до відносних займенників чи прислівників як засіб
зв'язку підрядних частин з головною; наприклад: Такі У спра­
ведливих армій доля завжди прекрасна (О. Г.); Куди не глянеш —
скрізь погано (Т. Ш.).
Заперечні речення — це такі речення, в яких зв'язок між суб'єк­
том і тим, що про нього повідомляться, негативний. З грама­
тичного погляду в цих реченнях заперечується ознака підмета,
виражена присудком, а їх граматичне оформлення здійснюєть­
ся за д о п о м о г о ю часток не, ні та повторюваних сполучників
ні — ні, ані — ані. Розрізняють речення загальнозаперечні (з
простим і підсиленим запереченням), в яких заперечується
присудок (наприклад, Нехай ні жар, ні холод не спинить вас. —
І. Ф.), і частково заперечні, в яких заперечується якийсь інший
член (наприклад, Не від праці старіє людина, а від горя. — Н. тв.).
За метою (функцією) висловлювання, за комунікативною
спрямованістю розрізняють речення розповідні, питальні та
спонукальні (імперативні).
Розповідні речення містять повідомлення про якісь факти
дійсності, події, явища т о щ о . Будучи найпоширенішими типом
речень в українській мові, вони дуже різні за змістом, функ­
цією і б у д о в о ю . С п і л ь н о ю особливістю їх є відносна завер­
шеність думки, яка передається специфічною розповідною інто­
нацією — спокійною, рівною, з пониженням на кінці речення і
підвищенням на слові чи групі слів, на яких робиться логічний
наголос (наприклад, Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий
вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилі підійма (Т. Ш.).
Питальні речення в и р а ж а ю т ь намагання мовця про щось
довідатись від співрозмовника, одержати якусь інформацію.
Граматичними засобами оформлення цих речень є особлива
питальна інтонація, яка різко чи поступово підвищується на
початку речення і поступово знижується в кінці, а т а к о ж пи­
тальні слова — займенники, прислівники, частки (хто, що, коли,
чому, де, куди, звідки, який, чий, хіба, невже тощо). За допомо­
гою питальної інтонації розповідне речення, не змінюючи його
лексичного складу і структури, можна перетворити на питальне.
П р и цьому в реченнях без питального слова інтонація підви­
38
щується на слові, що логічно виділяється (пор.: Він написав
книжку. — Він написав книжку?— Він написав книжку?— Він
написав книжку?), а в реченнях з питальними словами інтонація
підвищується на цих словах (пор.: Хто ж од нас у світі дуж­
чий? І з яких країн? — П. Т.).
Залежно від значення, зокрема характеру інтонації, серед
питальних речень вирізняють: а) власне питальні, що містять
з а п и т а н н я , на яке н е о д м і н н о т р е б а відповісти ( н а п р и к л а д :
— Ти мене не забула? — Ні, не забула. — Ждала? — Ждала. —
М. К.); б) питально-стверджувальні, в яких у самому запитанні
є елемент ствердження (наприклад: Хіба так людині жити? —
О. Г.); в) питально-спонукальні, що містять спонукання, вира­
жене через питання (наприклад: Чому б з тобою нам не поєдна­
ти дружбу? — Л. Г.); г) риторично-питальні, що містять твер­
дження чи заперечення і не потребують відповіді (наприклад:
Хто може випити Дніпро, Хто може виплескати море, Хто
наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чисто­
го добро Злобою чорною поборе?— М. Р.).
Питальні речення виконують найрізноманітніші стилістичні
функції, що пояснюється їх великими виражальними можли­
востями.
Спонукальні (імперативні) речення в и р а ж а ю т ь в о л ю а б о
намагання мовця спонукати співрозмовника до якоїсь дії. Вони
дістають граматичне оформлення: а) за допомогою різних форм
вираження присудка (найчастіше у формі наказового способу);
б) за д о п о м о г о ю особливої інтонації; в) використання спеціаль­
них спонукальних часток (-но, -бо, ну, та, би, дай, давай, бодай,
хай, нехай тощо).
Н а й в а ж л и в і ш и м засобом оформлення спонукальних речень
є спонукальна інтонація: речення, що виражають наказ, вимогу,
заборону, вимовляються голосом підвищеного тону, більш на­
пружено, а речення, що містять прохання, пораду, застережен­
ня, — нижчим тоном, з меншим напруженням.
За способом вираження присудка серед спонукальних ре­
чень розрізняють: а) речення, в яких у ролі присудка виступає
дієслово у формі наказового способу: Вийди, коханая, працею
зморена, хоч на хвилиночку в гай ( М . Стар.); б) речення, в яких
присудком є дієслово у формі дійсного способу в значенні нака­
зового: Тихцем покликав Бабака: Пішли, Васю (Ю. 3.); в) речення,
в яких присудок виражений дієсловом у формі умовного спо­
собу в значенні наказового: Ви лягли б, мамо, спочити (П. М.);
г) речення, в яких присудок виражений інфінітивом: Твоїми б,
Якиме, устами та мед пити (П. М.); ґ) речення, в яких прису­
док виражений ф о р м о ю третьої особи теперішнього чи майбут­
нього часу зі спонукальними частками хай, нехай, бодай та ін.:
39
Хай чабан, — усі гукнули, — за отамана буде (П. Т.); д) речен­
ня, в яких присудок виражений різними дієслівними ф о р м а м и
з різними частками: Давайте, хлопці, заспіваємо абощо (С. В.).
У розмовному мовленні в значенні спонукальних нерідко
використовуються різні неповні, обірвані речення: Мовчать!
Взяти їх! (О. Довж.). Структурним центром спонукальних ре­
чень у розмовному мовленні можуть бути вигуки геть, гей, гай­
да, марш, цить т о щ о : Гетьте, думи, ви хмари осінні (Л. У.).
Будь-яке розповідне, питальне, спонукальне речення, якщо
в о н о в и м о в л я є т ь с я з певним е м о ц і й н и м з а б а р в л е н н я м , що
супроводжується підсиленням тону голосу, перетворюється на
окремий різновид — окличне речення. Від інших окличні ре­
чення відрізняються лише інтонацією, хоч іноді їм властивий
своєрідний порядок слів, а т а к о ж наявність підсилювальних
часток (як, що за) та вигуків.
Інтонаційне забарвлення окличного речення залежить від
його змісту. В реченнях, що виражають почуття захоплення,
гніву, ненависті, обурення т о щ о , інтонація здебільшого підси­
лена, але рівна (голос підсилюється в кінці речення): Леле! Який
світ широкий! Гори і гори без краю! (О. Г); Яка краса відроджен­
ня країни! (Л. У.). У реченнях, що виражають інтелектуальний
стан людини (сумнів, іронію, невпевненість тощо), інтонація
різко не підсилюється навіть у кінці речення: Матінко, мати,
п 'ю — не нап 'юсь, Дивлюсь очима — не надивлюсь! (П. У.).
Серед окличних речень розрізняють: а) розповідно-окличні:
Як чудесно жити, як творить чудесно! (В. Сос); б) питальноокличні: Хіба ж не завжди молодь попереду?! (П. Т.); в) спону­
кально-окличні: Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не
спинить вас! (І. Ф.).
Окличні речення вирізняються емоційною насиченістю й
ш и р о к о використовуються в поезії, публіцистиці, а також у роз­
м о в н о м у мовленні, в якому їх певна логічна незавершеність
компенсується ситуацією, жестами.
За структурними ознаками (залежно від того, які з них по­
кладено в основу) речення класифікуються по-різному.
Однією з основних ознак речення, як відомо, є предикатив­
ність, що полягає в наявності у кожному реченні предикативно­
го центра. Залежно від кількості таких центрів (одиниць) ре­
чення поділяються на д в а типи: 1) прості, що м а ю т ь лише один
предикативний центр (наприклад: Споконвіку Прометея там
орел карає. — Т. Ш.; Надворі смеркало і сутеніло. — І. Н.-Л.);
2) складні, які мають два а б о кілька предикативних центрів, що
становлять семантичну, граматичну та інтонаційну єдність (на­
приклад: / колишеться м 'ята, і тремтить далина, І доріг тих
багато, а вітчизна одна. — А. М.).
40
У кожному зі структурних типів речень, у свою чергу, ви­
окремлюються ще й їх різновиди. Так, складні речення поді­
ляються на складносурядні, предикативні одиниці яких поєдну­
ються сурядними сполучниками, складнопідрядні, предикативні
одиниці яких поєднуються підрядними сполучниками і сполуч­
ними словами, а також безсполучникові, складові елементи яких
поєднані за д о п о м о г о ю однієї лише інтонації. Низку різновидів
з погляду структурної будови мають і прості речення. Т а к , за­
лежно від структурних відмінностей серед них виокремлюють:
1) двоскладні речення, в яких є обидва члени г р а м а т и ч н о г о
центру (підмет і присудок), два граматичні склади — склад (гру­
па) підмета і склад (група) присудка (наприклад: Світла ніч
стояла над горами (О. Г.), де маємо склад підмета світла ніч і
склад присудка стояла над горами); 2) односкладні речення, в
яких наявний один склад, один головний член (поширений або
непоширений), співвідносний з присудком (наприклад: Уже
пахло морем. — О. Г.) або з підметом (наприклад: Сніг і вітер.
Ніч зимова. — В. С о с ) .
Наявність головних членів (підмета і присудка) у двосклад­
ному реченні а б о головного члена в односкладному є обов'яз­
ковою, бо саме вони становлять основу речення, саме в них
виявляється найістотніша його ознака — предикативність.
Окрім головних членів, до складу речення часто входять і
другорядні, які, перебуваючи у підрядному зв'язку з головними
членами чи між с о б о ю , слугують для пояснення, доповнення
значень головних членів і є засобом поширення речення. За­
лежно від наявності або відсутності другорядних членів роз­
різняють: 1) непоширені речення, які складаються з одних го­
ловних членів (пор. кінцівку відомої поезії П. Г. Тичини « Н а
майдані»: Замовкає річ. Вечір... Ніч..., де перше речення непош и р е н е д в о с к л а д н е , а д р у г е та т р е т є — н е п о ш и р е н і о д н о ­
складні); 2) поширені, в яких крім головних (головного) є й дру­
горядні члени, що залежать від головних, певним чином пояс­
нюючи, д о п о в н ю ю ч и їх. Непоширене речення містить у собі
граматичний мінімум речення, а поширене — його розшире­
ний склад.
Завершуючи розгляд класифікації речень за структурною
ознакою, зупинімося на розрізненні їх типів за наявністю або
ч а с т к о в о ю відсутністю необхідних членів певної структури
речення. За цією ознакою всі речення поділяються на: 1) неповні,
що характеризуються неповнотою граматичної структу­
ри (складу), внаслідок того що в них відсутній один а б о кіль­
ка членів (головних або другорядних), які легко відновлюють­
ся із контексту чи ситуації мовлення; 2) повні, в яких є всі чле­
ни, необхідні для їх розуміння поза контекстом і ситуацією
41
г
м о в л е н н я . П о р . , н а п р и к л а д : У цей вечір ніхто не прилетів.
Наступного теж ніхто. — О. Г. Тут перше речення повне,
а друге неповне, бо в ньому відсутні як присудок не прилетів,
так і додаток вечора, які легко відновити з першого речення.
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 51—65.
Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 5—45.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С . 10—14.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С. 34--44.
Вправи
Вправа 29. Використовуючи речення з наведеної поезії, схарактери­
зуйте о с н о в н і о з н а к и й о г о як м о в н о ї о д и н и ц і . Д о в е д і т ь , що між
предикативністю і модальністю існує тісний зв'язок.
М а м о , не печалься, я прийду.
Хату влітку вибілим з т о б о ю .
Вирвем на городі лободу,
Приженем корову з водопою...
М а м о , крізь негоди я прийду,
В твої очі гляну сумовиті
І на тебе — рідну і святу —
Помолюся тихо в цьому світі.
Н.
Півторацька
Вправа ЗО. У поданих реченнях визначте засоби вираження модаль­
ності.
І. 1. Є тисячі доріг, мільйон стежинок, є тисячі ланів, але
один л и ш мій. 2. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрас­
ний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Д а й
мені свій простір і неспокій, С о н ц е м душу жадібну н а л и й .
3. М о ж н а жить, а можна існувати, м о ж н а думать — можна по­
вторять (З те. В. Симоненка). 4. Була весна, море було спокійне
і синє, небо — так само, сонце обливало помаранчеві сади по
горбах (А/. К.). 5. Я к б и не руки та не ноги, то був би гарний
б а р а б а н для тривоги (Я. те). 6. Утекти б од себе геть світ за
очі У небачене, нечуте, у немовлене, Де нема ані осмут, ні ра­
дощів, Де ніщо не збавлене, не здолане {В. Ст.). 1. Т а к мерщій
на борзі коні і летім, де Д о н шумить, Де об землю половецьку я
волію спис зломить (О. О.). 8. Е, сину, сину! Щ о б научитись
плавать, треба води набрать в уха; щ о б научитись жить, треба
42
настраждатись у житті... (/. К.-К.). 9. — Д а в а й т е краще сядемо
на лавку, — закликає вона. Під кленом л а в к а сіра, старенька
(М. /.). 10. Нехай тобі колись насниться, Н е м о в міраж чи тиха
даль, Смарагд любисткового листя, І повінь вуст, і душ печаль
(Я. Я ) .
II. 1. Д о л и н и сплять... Собі б заснути... 2. Д о л и н и сонце вже
стрівають... Мені б його стрівать, вітать... 3. Сядь, схились і
слухай пісню. 4. О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань,
вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Д о щ а м и судними над
ним. 5. Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на
лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом об­
мети (3 те. О. Олеся). 6. Д а в а й говорити м о в о ю осені (О. Я ) .
7. Як чисто надворі, як біло і зимно... Н е м о в б и так буде довіку.
8. Тихий вітер зів'яв на мелодії пізньої ночі... М о ж е , й пам'ять
любові на високих згоріла зірках... . 9. Задихнутися б серцю у
цій відчайдушній красі (3 те. Я. Півторацької).
Вправа 31. Доведіть тісний зв'язок семантичної, інтонаційної і грама­
тичної завершеності речень. Які з речень семантично і граматично неза­
вершені? Як компенсується така неповнота у процесі комунікації?
1. Відчиняла ти лагідно двері для н о в о г о життя й д о б р а ,
друзів кликала до вечері, рідна хато моя стара. 2. Вічна мудрість
простої людини в паляниці звичайній живе (3 те. В. Симонен­
ка). 3. Тут рідна у поле водила... Сюди. І тиху красу дарувала.
О мамо! 4. Сад осінній в листі золотім невимовно душу роз­
тривожив. 5. Що думці? — Ж а г а безкрая... А пісні? — Веселі
крила. Дитиночці? — Гожі дні. Жар-птиця над короваєм голі­
воньку нахилила. О серце, а що ж мені? (З те. Я. Півтораць­
кої). 6. На лугах весна намалювала граченя тривожне і смішне.
7.1 пахне дощ, і хата похилилась (3 те. І. Павлюка). 8. Мажорні
гами сум дощів осушать (С. О.). 9. Перед ним — драбина, вни­
зу — коловорот, збоку — стіна... (Вал. НІ.). 10. Той — мамі, а
той — дружині, той — сестрам, а той — б р а т а м . А я напишу —
Україні! (О. Г.).
Вправа 32. Утворіть повні парадигми простих двоскладних речень,
використовуючи подані вихідні форми.
1. Т и ш а х м а р о ю проплива (В. Сим.). 2. На осінній синій про­
холоді верби промерзають до кісток (/. Павл.).
Вправа 33. Визначте типи речень за метою висловлювання. Схарак­
теризуйте особливості інтонації кожного з них.
1. Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І
слово правди і любові в степи і дебрі рознесли! 2. І смеркає, і
світає, день Божий минає, І знову люд потомлений, і все спочи­
ває. 3. Смеркалося... огнем кругом запалало. 4. Всі гуляють. А
де ж Гонта? Ч о м він не гуляє? Ч о м у не п'є з козаками? Ч о м у не
43
співає? (З те. Т. Шевченка). 5.1 ще довго потім було чуть музики
та співи між вербами та поміж хатами (/. Н.-Л.). 6. Іди вперед,
людино (К. Ч.). 1. Як мало хто уміє з нас любить (Л/. Р.). 8. Степ
навкруги. В траві стежина біла (/. Павл.). 9. Я щаслива. М о я
свобода завжди при мені (Л. К.). 10. Х а й дитинство з мокрим
чубом знову скочить на поріг (В. К.). 11. Д о л я спить, не ціка­
виться. Чи зла, чи д о б р а — все одно. Не кричіть, не будіть її,
ходіть на пальцях... (У. С).
Вправа 34. Визначте типи речень за метою висловлювання. Серед роз­
повідних виділіть стверджувальні, частковозаперечні та загальнозаперечні
речення.
I. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови
з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен
день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель —
мова. М о в а — дивосвіт, духовна планета, на якій живе виплекана л ю д и н о ю незліченна кількість слів. Скільки ж слів ство­
р и в н а ш н а р о д ? Ч и с п р о м о ж н і м и п о р а х у в а т и усі слова?..
На жаль, ніхто не відповість на питання: скільки ж слів у су­
часній українській мові? Не відповість навіть найталановитіший мовознавець. Це важко зробити з багатьох причин (/. Ви­
хованець).
II. 1. Я не тебе л ю б л ю , о ні. М о я хистка лілеє, Не оченька
твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, щ о , мов дзвінок,
М о ю бентежить душу, І не твій хід, що кожний крок Відчути
серцем мушу... Я не тебе л ю б л ю , о ні, Л ю б л ю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію (/. Ф.). 2. Не су­
діте, люди! Ніхто того не відає, де по смерті буде... Чи у небі, чи
у пеклі скажуть вікувати: Треба всюди, добрі люди, приятеля
мати (С. Р.). 3. Він грав не так. Але не міг не грати. 4. Тут в небі
тихо. Ані шум потічка, Ні вітру шум, ні пташка л і с о в а , ! тільки
десь І в а н о в а М а р і ч к а Із т о г о світу кличе його: — Йва-а-а!
(З те. Л. Костенко).
Вправа 35. Схарактеризуйте різновиди питальних речень.
І. — То ти, Оксене?
— Я.
Біла постать у довгій полотняній сорочці з'явилася у две­
рях.
— П о с п а в би ще. Ч о г о так рано?
— ї д е м о у Власівку за лісом.
— То ти й обідати не прийдеш?
— Ні, — якось сердито відповів Оксен і, загорнувши в газе­
ту хліб та сало, ступнув до дверей.
— Оксене...
Ну?
44
— У Сергійка чобітки зовсім порвалися, босий у школу хо­
дить. Може, ти в р а й о н їхатимеш, то попитаєш? Я тобі й міроч­
ку приготую.
— Привезуть у магазин під заготовку, тоді й купимо, —
похмуро сказав Оксен і вийшов з хати.
II. Біля двору П р о к о п и х и зупинилися. З берега ледве видно
хатку в тополях, малесенький погрібничок.
— Ну, чого стали? — сердито зашипів Т и м к о .
Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок,
впав у бур'яниння. Всі попадали на землю, притаїли дух.
ПІ. — Навидумували всього: танків, гармат, літаків — і все
на людину. А хіба багато треба? Камінчиком у висок удар — і
нема ч о л о в і к а . К а ж у т ь , щ о д у ж е м у д р и й ч о л о в і к оту всю
військову техніку видумав, а я мислю так, що якби знайшовся
такий, що все оте попалив, то був би наймудріший (3 роману
Г. Тютюнника «Вир»).
IV. 1. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого
гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкла­
д а ю (/. Ф.). 2. Чи не славен наш край людьми! (К. Г.). 3. Та хіба ж
не завжди молодь молодша од усіх! (Я. Т.). 4. Хіба ж бо може
вмерти назавжди, хто, смерть здолавши, гине на війні (А/. Дж.).
5. Хліб — найбільш добра й наймиролюбніша справа людства!
Невже ж ми всі так зачерствіли, що позабували про його справж­
ню вартість і ціну? Кусень для кожного в країні — і то скільки ж
це потрібно хліба! (О.Кр.).б. Хіба їй [землі] можна одцвісти, Коли
зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять світи Від рику ранено­
го лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! (А/. Р.).
Вправа 36. Прочитайте. Визначте засоби вираження питальності у по­
даних реченнях.
І. А може, це любов, якщо так гарно серцю, коли приходять ті
ясні хвилини в буденщину, в турботи й метушню? Коли так радісно
відзвучує у серці луна співуча образу твого? 2. Окинеш оком шлях
чималий. Що зроблено? А що зробити міг? Що проросло? А що
зів'яло? (З те. К. Чернишова). 3. Чому смуток з тобою поруч час­
то ходить у світлі дні? (В. Сим.). 4. Щастя, а де ти живеш? (Г. С).
5.1 як в лісах знайду я трав на рани? (О. О.) 6. Ч о м не співа душа
про сонце, квіти і про Дністер, що води каламутні аж з-під Карпат
несе? (А/. Д. -X.). 7. Княгиня я чи Мавка лісова у різнотрав'ї росяної
мрії? 8. Де ж рай, що виплекала я, що ти пообіцяв? Невже він згас,
невже зів'яв? А був же — без кінця... (З те. Я. Півторацької).
Вправа 37. За допомогою інтонації розповідні речення перетворіть на
питальні.
1. М а ж о р н і гами сум дощів осушать (С. О.). 2. Отож, і зрячі
ми були сліпі (К. Ч.). 3. Твої чорні шовкові коси п р и п о р о ш и л а
45
вже сивина {В. Сим.). 4. І пахне д о щ (/. Павл.). 5. І всі болючі
драми часу в моє життя вписали слід (Д. Г.).
Вправа 38. Прочитайте. Випишіть спонукальні речення. Визначте, за до­
помогою яких засобів граматично оформляється у них спонукання до дії.
I. 1. Іди вперед, л ю д и н о . 2. О серце! Витримай і кривду, і
наругу, І попрану л ю б о в , і зраду друга. Все витримай і все пе­
реболи, І пломенем здіймись із денної золи. 3. Землю зігрій-но,
дай волю траві, весно імлиста, запізня! (З те. К. Чернишова).
4. Співай пісень, к о з а ц ь к и й рід, д а й жити слову м о л о д о м у
(В. Шовк.). 5. Х а й же щастям завжди ясніє некриклива твоя
краса (В. Сим.). 6. Щ о б краплі калини яріли, мов кров, де зраді
виноситься докір. 7.1 чиста радість юним солов'єм нехай тобі
співає довго-довго! (З те. Я. Півторацької). 8. Давайте верта­
тись {А. Г.). 9. П а н іще гірше розгнівався: —Геть ту дитину! —
гукнув, — геть! (А/. В.). 10. — Гей! ти! — гукнув голова. — Відчи­
ни! Чув? Чіпко! 11. — Дивіться, дивіться-бо! — крикнув Коліс­
ник, упираючи очі на середню дівчину (3 те. Панаса Мирного).
II. На прощання
Добре бачить тільки серце
Екзюпері
П р о щ а й , моя мила!
Ти юність згадала мені...
Космеєю сонця
цвіла ти в моєму вікні.
П р о щ а й , моя мила,
буває усе на віку.
Ти цвітом горітимеш
вічно в моєму рядку!
Ти г о р д о ю мальвою
сходь у світанки п'янкі.
Далеко від мами
зустрінуться люди... Які?
Д а л е к о від хати,
від Росі, від саду, і все ж...
Зорю-Україну ти в серці своїм
збережеш?!
Нескорену силу —
барвінку з с о б о ю візьми.
І душу ніколи
не бійся облити слізьми.
Ж и в и переможно,
долаючи відстаней щем.
Я вірю й надіюсь —
з т о б о ю зустрітись іще...
Ти вибери друзів, —
ти вибери вірних собі,
Червоним і чорним
ти виший зажурений спів.
І мамі вклонися
за серце її золоте,
За те, що навчила іти із д о б р о м
до людей...
(Н. Півторацька).
Вправа 39. Перепишіть. Підкресліть спонукальні речення. Визначте
відтінки спонукання до дії.
1. — Записка? Де? Від кого? Яка? П о к а ж и негайно! (Я. 3.).
2. Г о в о р и м а л о , слухай багато, а думай ще більше (Я. те.).
3. Експонати руками не чіпати! 4*. Ти послухав би, що він каже
(О. К.). 5. А гляньте, лишень, що воно тюпає лугом? 6. — Т о 46
пись, топись, о д н о ю гадиною менше буде, — п р и п р о ш у в а л а її
з берега Орися. — Так і знай: побачу ще раз із Т и м к о м — очі
кислотою повипікаю. 7. Приліг би та задрімав трохи, — томила­
ся вона серцем біля чоловіка. — Вважай, біля тих корів накру­
тився, що й ніженьки мліють. 8. Пропуск є?.. — Є. Відкривай. —
Д а в а й сюди папір (3 те. Г. Тютюнника).
Вправа 40. Прочитайте речення, знайдіть серед них окличні. Потре­
нуйтеся читати їх виразно. Прокоментуйте особливості інтонації залежно
від змісту речень.
1. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас!
(/. Ф.). 2. Я довго, Петре, думав над цим і додумався ось до
чого: не м о ж н а просьбою — бери силою! Бийся! борися, — а
бери, добувай! (Я. М.). 3. — Що? — закричав Гнат. — Геть! Я
тут закон! (Г. Т.). 4. Ану! Бо як бухну, так і очима блимнеш. —
Ну-ну, без жартів (Я. 3.). 5. Від себе відштовхнув гонець По
вінця повний поставець: «Ні, я не буду з вами пить! Ідіть од
мене! Геть ідіть!» (А/. Б.). 6. Світ, крики і захват в очах!.. (Газ.).
7. Глянь, де вода! — Ого-го! Далеченько (О. Г). 8. Ой ви, сльози,
дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. Ш.). 9. Не вмерло С л о в о у
народі і К о б з а р я палка любов! (Я. Я . ) . 10. Половіють жита!
(К. Ч.). 11. О, як солодко пахне ласкава земля чебрецем і поли­
ном (А/. Ор). 12. Світ який — мереживо казкове!.. Світ який —
ні к р а ю , ні кінця (В. Сим.).
Вправа 41. Схарактеризуйте речення за метою висловлювання та емо­
ційним забарвленням. Поясніть вживання розділових знаків у кінці ре­
чень.
1. Ні, се не портрет, Се в місячнім світлі зимової ночі Стоїть
він, живий, наш великий Поет! Стоїть і з д о к о р о м хита голо­
вою... Мій Боже! Л и б о н ь , він говорить зі мною?! (М. Ворон.).
2. Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?!
3. Воля!? Воля!? Сниться, може? 4. Ш в и д ш е б ранок! Ч о м так
тихо на селі?! 5. Гніздо? Чи хмари і вітри, і сизі гори, і яри? Чи
тиха радість і зітхання, чи море мук і раювання!? (З те. О. Оле­
ся). 6. Той, кого навчила ти літати, з піднебесся зроду не впаде!
(А. М.). 7. Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Л. У.). 8. П р о ­
щай, кохання білокриле, і сум нічний, і сяйво днів! (М. Р.). 9. Ч о ­
л о м тобі, життя стражденне! Хай стисне зранена рука, Як меч,
перо своє натхненне! Хай сяє нам благословенне Ім'я славетно­
го Франка! (А/. Ворон.).
Вправа. 42. Перепишіть. Підкресліть граматичні основи речень. Ви­
значте їх тип за будовою (просте чи складне). З'ясуйте відмінність між
ними.
1. Доцвітають кульбаби. Вранці гори димлять, а на травах
блискуча роса. Відчуваєш — болить, наче рана відкрита, душа.
47
І дорога кудись поспіша (В. О.). 2. Як срібнотіло трави полягли:
торкнись рукою — вмиються сльозою. К р и ш т а л ь намиста д о ­
щових краплин дзвенить навкіл тендітною красою. І дощ... І
шлях... І ти на мить завмер. Д у ш а розквітла радістю неждано,
а д о щ шумить, клопочеться, пере — немов з душі змиває все
погане... 3. Л и ш дитинства поріг задивився у небо високе. Може,
й щастя оце, що в дитинства є царство своє... (З те. Я. Півто­
рацької).). 4. Поблідла свічка. В хату входить сонце. І світиться
калина самоцвітом, і дихає теплом той житній хліб, і загорівсь
узір на рушникові... Усе живе у променях живих! (Я. Я ) .
Вправа 43. Визначте граматичну основу кожного речення. Поясніть,
які з них двоскладні, а які — односкладні.
1. Пахне м'ята холодна... По вінця гіркоти налито. І д о р о г а
між гір повилась, як змія на хвості (В. О.). 2. І осінні далі сумну
мелодію навіяли мені (В. Сим.). 3. Вишиває осінь на канві зе­
леній золоті квітки. 4. Сум. Безнадійність. Руїни (3 те. О. Оле­
ся). 5. В зимовий вечір свічі запалю. 6. Не спіши свою душу відда­
вати печалі. 7. Світло з о л о т о г о сподівання пронесла я гордо
крізь жалі (3 те. Я. Півторацької). 8. Переболіло, переклекотіл о . Я вас л ю б л ю в розлуці ще сильніш {О. Куг.). 9. І знову
зустріч. Спокій. Радість. Т и ш а (О. Куг.). 10. Насунуло під вечір
хмаровище. Заблискало. Д о щ , як з відра, полив ІД. Г). 11. Д и ­
тинно-мудрі погляди конвалій (У. Павл). 12. На довгій ниві днина
не одна завіяним зерням скотилась в осінь. 13. Л ю б л ю старі дво­
ри! А як тривожно їм. Знесуть вже скоро: йдуть мікрорайони!
14. Біля літньої пічки затишно. Підкладаю бадилля спроквола
(З те. К. Чернишова). 15. І все сліди, сліди, і все сніги, сніги.
П а п і р і тиша. І потреба слова. 16. Нема чим дихать. Т я ж к о .
П р о к и д а ю с ь (3 те. Я. Нікуліної).
Вправа 44. Визначте всі члени речення. Поясніть різницю між непоширеними і поширеними реченнями.
1. Н е б о скуйовджене і розколисане дрантя спустило на темні
бори. 2. Умань! Д о б р а ласкава Умань. 3. Т и ш а х м а р о ю п р о плива. Т и ш а важчає. 4. Розлогі верби. Затишок і тіні (3 те.
В. Симоненка). 5. Сонце ходило в надвечір'ї і сліди залишило
рожеві окрай хвиль. 6. Засвітилася черлено писанка в долоні
(З те. Я. Нікуліної). 7. Іду стежиною. 8. Зацвітають жита. 9. Х о ­
лодний вітер душу пронизав. 10. Грайливо в'юниться вода ліло­
во-синіми стрічками (3 те. К. Чернишова).
Вправа 45. Розмежуйте повні і неповні речення, мотивуйте свій вибір.
1. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний
місяць. М л а н а п і в п р о з о р а . С т у п и т и хочу. П е р е х о п и л о дух.
Ж а х л и в а м и т ь ! (М. Д.-Х.). 2. З а м е л о , з а с н і ж и л о н а в к о л о .
3. Нежданий сніг — на перші квіти. 4. Щ о с ь тривожне і знадли­
48
ве в осені (3 те. Я. Півторацької). 5. Світає. Вечоріє. Крик на­
вколо (В. Г.). 6. На мертвих м о в а х — німоти печать (Я. Я ) .
7. Д и т я ч і о ч е н я т а , д а л е б і , перед т о б о ю — с о в і с т ю с в я т о ю
(В. М.). 8. Бузиною пропахли дні погрозові (К. Ч.). 9. А обабіч
шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів. Плинули,
плинули... 10. Т и ш а в хаті. У хаті поночі (3 те. А. Головка).
11. Десь при вечірньому столі — батьків моїх тужіння згорьоване (В. Ст.).
Вправа 46. Прочитайте. Випишіть прості речення. Дайте їм повну ха­
рактеристику за структурними ознаками: 1) двоскладне чи односкладне;
2) непоширене чи поширене; 3) повне чи неповне.
І. 1. Вирує день у буйному гіллі, у чорних блискавицях лас­
тівок бентега вітру м о л о д о г о грає — це на землі. В задумі неба,
розімлілого від спеки, де вицвілу блакить до обріїв розлито,
стоять соборами високі білі храми в сріблясто-перламутровій
оздобі — це над світом. І марення степів, і гомінливе місто, в
своїм неспокої довіку незбагненне, — все світло й тінь! З них
зіткана земля, і зшите з них безмежне небо — це круг мене.
2. Застиглий дим осінніх вечорів мені навіює прозорість смут­
ку. Х о л о н е зір від срібних кольорів, і п а м о р о з ь ляга на теплу
серця грудку. Ген вже роки, мов прибрані поля, відлунюють
дзвінкою далечінню. Л и ш спогад-птах, що лине звідтіля, бува,
майне в душі збентеженою тінню (3 те. К. Чернишова). 3.1 дже­
рело замерзло. Зимно так... І хуга серце обіймає сумно. І ко­
си М а в к и в сніговій задумі... Та тільки в серці ще квітує мак
(Я. Я ) .
II. Крапелина доброти
Тепла долоня ранку
сонні повіки торка,
сонце ще в далеких краях,
сплять сини.
Цілунком к о л о ш к а ю
їхні сни.
Вставати треба, до
школи йти.
Рука за руку, виходять із двору.
Все далі й далі за обрій ідуть.
Назустріч сонцю.
Все вищі й гарніші.
А я даленію, все
менша й маліша,
неначе кульбабка,
уже відцвіла й облетіла,
і в світі л и ш и л а
крапелину
доброти...
О. Зорин
Вправа 47. Із творів української художньої літератури випишіть
10 простих речень. Схарактеризуйте їх за метою висловлювання, емоцій­
ністю та структурою.
49
ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
§ 13. Поняття про члени речення
як його складові елементи
Основними складовими елементами будь-якого речення є
члени речення.
Члени речення — це повнозначні слова, а також сполучен­
ня слів, що творять єдине неподільне ціле і, виражаючи певні
синтаксичні відношення та перебуваючи у відповідних синтак­
сичних зв'язках, становлять загальну структуру речення. Залеж­
но від категорії і місця в загальній структурі речення можуть
перебувати з іншими членами речення в таких синтаксичних
відношеннях: предикативних, атрибутивних, об'єктних, адвер­
біальних (обставинних), апозитивних чи напівпредикативних.
Основу будь-якого речення становлять його головні члени
(підмет і присудок) у д в о с к л а д н и х реченнях а б о г о л о в н и й
член — в односкладних. Саме ці головні, стрижневі члени ре­
чення, перебуваючи між собою у предикативних відношеннях,
у т в о р ю ю т ь структурну основу речення, й о г о г р а м а т и ч н и й
центр.
Окрім головних, до складу речення можуть входити друго­
рядні члени, які становлять повнозначні (самостійні) слова або
їх фразеологічні еквіваленти, що обслуговують головні члени
речення, доповнюючи чи пояснюючи їх у тому чи тому відно­
шенні. До другорядних членів речення належать додаток, озна­
чення та обставини. З головними членами речення, а також між
с о б о ю другорядні члени перебувають у підрядному зв'язку,
вступаючи в атрибутивні (означення), об'єктні (додаток) чи ад­
вербіальні (обставини) відношення, а в окремих випадках —
також в апозитивні (від лат. аррозШо — прикладка), виконую­
чи роль означення-прикладки.
ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
§ 14. Підмет і присудок
як головні члени речення
Двоскладне речення має два граматичних склади — склад
підмета і склад присудка. До складу підмета входить підмет разом
зі словами, що відносяться до нього, а до складу присудка —
присудок разом зі словами, що відносяться до нього.
50
Підмет і присудок, становлячи семантичну основу речення,
його предикативне ядро, організуючий центр, називаються го­
ловними членами речення. Між ними встановлюються преди­
кативні відношення. Підмет і присудок пов'язані між собою як
семантично, так і формально (граматично). Вони вказують на
предмет і його ознаку в реченні. Головні члени речення взаєм­
но обумовлюють один одного, що виражається в уподібненні
їх форм. Зв'язок підмета й присудка, при якому їхні ф о р м и упо­
дібнюються одна одній, називається координацією.
Координація — це своєрідний зв'язок між головними члена­
ми речення, що виявляється в тісному взаємозв'язку і взаємообумовленості ф о р м підмета й присудка. Так, у реченнях Я
пишу, Ми читаємо форма особового дієслова присудка зале­
жить від займенника-підмета т а к о ю самою мірою, як і форма
підмета від дієслова-присудка. Отже, компоненти предикатив­
ного ядра є водночас і підпорядковуючими, і підпорядкованими.
§ 15- Підмет і форми його вираження
Підмет — це головний член речення, що пов'язаний коор­
динацією з присудком і означає предмет, ознака якого вира­
жається присудком. Предметне значення підмета розуміється
дуже ш и р о к о : воно може означати особу, живий чи неживий
предмет, явище, абстрактне поняття, що виступає носієм озна­
ки (дію, стан, якість), позначуваної присудком.
Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови, а
також словосполученням. За своєю структурою (будовою) під­
мет буває простий і складений. Простий підмет виражається
одним словом, а складений — словосполученням.
Простий підмет може бути виражений:
1) ф о р м о ю називного відмінка іменника а б о особового за­
йменника. Наприклад: Сяють зірнииі. Спустилася ніч (її. Г.); Не
раз ми ходили в дорогу (П. Г.); Ніхто не міряв серця глибочінь
(А. М.); Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.): Все поспішало додому,
всяке шукало собі захисту (ЇЇ. М.);
2) с у б с т а н т и в о в а н и м п р и к м е т н и к о м і д і є п р и к м е т н и к о м :
Навіть старі хвалили Гущу (М. К ) ; Уже поволі стало забувать£2 Все пережите, пройден е, старе (К. Г.); Саме звідтййнасувалося оте найстрашніше, темне, вируюче (О. Г.);
3) числівником: Двоє ідуть (М. К.); Знову замовкли обоє
(її. М.);
',
= —
4) інфінітивом: Найлюбішою забавкою було йому будувати
та розоряти землянки, вали, окопи (П. М.);
5) б у д ь - я к о ю н е в і д м і н ю в а н о ю ч а с т и н о ю м о в и , в ж и т о ю
У значенні іменника (субстантивовано): Дорогою із-під землі
51
1
донеслося до його Грицькове «ку-ку» (ТІ. М.); «Ура» теж було
зброєю (О. Г.);
6) будь-якою ф о р м о ю відмінюваного слова, вжитого в зна­
ченні іменника: Несите «мусиш» повело Сашка служити кру­
кам клятим (М. Р.); «Рівняйсь». —прокотилося лунко (В. В.).
Складеним називається підмет, утворений з двох або кількох
повнозначних слів.
У ролі складеного підмета можуть виступати такі синтак­
сично або лексично нерозкладні словосполучення:
1) складні географічні й а с т р о н о м і ч н і назви {Донецький
кряж, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, Південна Америка),
назви установ (Верховна Рада України), стійкі словосполучен­
ня (сільське господарство), складні (повні) назви осіб (ДрайХмара Михайло Панасович — український поет і літературо^
зиавеиь.
Належав до літературної групи «неокласиків». —
УРЕС);
2) сполучення іменника або займенника у формі називного
відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником з:
Меланка з Гафійкою йдуть курною дорогою (М. К.); Одне гада­
ли ми з тобою, шукали одного шляху (П. Г.); Тут молодиия з
дівчинкою сиділи й одпочивали. Мати з ними порались у хаті,
готовили вечерю (І. Н.-Л.). Це так званий соціативний (скла­
дений) підмет. Однак треба мати на увазі, що такі словоспо­
лучення в в а ж а ю т ь с я є д и н и м цілим (виступаючи підметом)
тільки тоді, коли присудок стоїть у множині і відноситься не до
однієї особи а б о предмета, а зразу до обох. Я к щ о ж присудок
стоїть в однині, то підметом виступає тільки перше слово цьо­
го словосполучення. Н а п р и к л а д , у реченні Маргіт сиділа на
березі з дитиною на руках (О. Г.) підмет Маргіт, а з дитиною —
додаток;
3) сполучення іменника, що має значення сукупності, з імен­
ником у родовому відмінку: Гурт хлопиів підійшов до столу
(О. Г.); Велика зграя журавлів кружляла невисоко і плавно над
землею (М. Р.);
4) сполучення числівників з іменником у називному або ро­
довому відмінку: Два штучних будинки зі скляними стелями
стояли один біля другого, дивуючи очі своєю красою (П. М.); Не­
великії три літа марно пролетіли (Т. Ш.); Тихо листом край пе­
чери два дубки шептали (С. Р.);
5) сполучення прислівників з іменником у р о д о в о м у від­
мінку: Попід стіною за столом сиділо кілька чоловіків (М. К.);
Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Ш.);
6) сполучення іменника, числівника або займенника у формі
називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому
відмінку з прийменником з (із): І кожний з нас те знав, що слави
52
нам не буде (І. Ф.); Ніхто з людей не створював землі, ніхто з
людей і не повинен привласнювати землю (М. С ) ;
7) ціле речення, виділене інтонацією: Минуло «Бути чи не
бути?», над синню буйного Славути про це вирує Дніпрельстан
(В. С о с ) .
§ 16. Присудок і форми його вираження
Присудок — це головний член речення, пов'язаний коорди­
нацією з підметом, що виражає ознаку предмета, н а з в а н о г о
підметом. Найтиповіша форма п р и с у д к а — д і є с л о в о в особовій
формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.
За структурою розрізняють три типи присудка: дієслівний
простий, складний і складений. Підставою для поділу присудка
на дієслівний простий і складений є спосіб передачі (вираження)
предметного і г р а м а т и ч н о г о значення. У простому дієслівно­
му присудку предметне (речове) і граматичне значення виражені
одним словом, а в складеному дієслово-зв'язка і допоміжне
дієслово є носіями г р а м а т и ч н о г о значення, а та частина при­
судка, що стоїть після них, — носієм предметного значення.
Як правило, простий дієслівний присудок — однослівний, а
складений — двослівний. Простий дієслівний присудок вира­
жається дієсловом у формі дійсного, умовного або наказового
способу.
Складений присудок може бути дієслівним та іменним. Скла­
дений дієслівний присудок утворюється з двох дієслів: дієслова
в особовій формі з послабленим лексичним значенням (зв'яз­
ки) та інфінітива. Складений іменний присудок утворюється з
дієслівної зв'язки та іменної частини. Дієслово-зв'язка бути у
формі теперішнього часу (є, єсть) називається н у л ь о в о ю , а
присудок вважається складеним з нульовою зв'язкою.
Присудок може бути виражений також двома або кількома
повнозначними частинами мови. Такий присудок називається
складним.
§ 17. Простий дієслівний присудок
Простий дієслівний присудок може бути виражений:
1) дієсловом дійсного способу у формах теперішнього, май­
бутнього, минулого або давноминулого часу: Я слухаю співи.
У дружбі тій ми завжди будем жити (С. К.); Дим і туман відплиЩ, і зажевріє світання (В. Шв.); Із города із Глухова полки ви­
щупали (Т. Ш.); / сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор
полку у руці тримав (М. Р.);
53
2) дієсловом у м о в н о г о способу: Я жив би двічі і помер би
двічі, Якби було нам два життя дано (М. Б.); Якби знала, що
загине, була б не пустила (Т. Ш.);
3) дієсловом наказового способу: Всім серцем любіть Україну
свою, — / вічні ми будемо з нею (В. С о с ) ; Ти грими, наша славо,
по світу, Рідне слово, дзвени, голосне (П. Т.);
4) ф о р м о ю інфінітива: Тоді вона мене иілуеати (М. В.); {На­
каз дано коротко й суворо) Вдарити й розбити ворогів (В. Бл.);
5) дієслівно-вигуковими формами (трісь, бух, геп тощо) і
звуконаслідувальними словами: Заридала Катерина Та бух йому
в ноги (Т. Ш.); Лисичка хш — і У кущі мерщій (Л. Г.).
Простий дієслівний присудок може ускладнюватися, внаслі­
док чого він стає ускладненим. Ускладнення простого присуд­
ка може здійснюватися:
1) повторенням того самого дієслова в різних часових фор­
мах: О земле рідная! Не жатиме неситий Пшениці на твоїх ла­
нах! Жила, живеш, довіку будеш жити. Безсмертна у віках\
(М. Р.); Поїхали... А Черкаси палають, палають (Т. Ш.);
2) поєднанням однокореневих дієслів: Тягнуть-потягнуть,
а витягнуть не можуть (Н. тв.);
3) поєднанням двох дієслів в однаковій формі за д о п о м о г о ю
сполучників, часток: От узяла та й полетіла, щоб недалечко, у
ярку, на самоті поснідать до смаку (Л. Г.);
4) поєднанням інфінітива з особовою ф о р м о ю дієслова: Се­
ред хати сіли вечеряти (П. М.);
5) поєднанням особового дієслова з прислівником чи при­
слівниковим словосполученням: Комарі нас поїдом їли, пили
нашу кров, насолоджуючись (О. Довж.);
6) поєднанням особового дієслова з частками було, як, давай,
собі, ніби та ін.: А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає,
та знай тягне з господи все (П. М.); А нумо знову віршувать
(Т. ш . ) ;
7) стійкими словосполученнями дієслівного характеру (жи­
ти на широку ногу, брати участь, без ножа зарізати, впасти в
око, припасти до душі, дійти висновку та ін.): Напала на дочку
мокрим рядном (І. Н.-Л.): Але Муха як крізь землю провалився.
мабуть, на тім краї слободи (А. Г.); Кравчина держав свого слова (О. Довж.); Я печу раків і мовчки стою на одному місці, каючйсь, що прийшов сюди ( М . С ) .
§ 18. Складений дієслівний присудок
Присудок, виражений неозначеною ф о р м о ю дієслова (інфі­
нітивом) у поєднанні з дієсловом-зв'язкою, називається діє­
слівним складеним присудком. Основне його значення міститься
54
в інфінітиві, а дієслово-зв'язка лише вказує на час, спосіб і вид
дії. Інфінітив, при якому стоїть зв'язка, виражає саму дію, а
дієслово-зв'язка вказує на її початок, кінець а б о процес, мож­
ливість або неможливість виконання, намір, бажання або неба­
жання суб'єкта виконувати чи виконати дію, здатність або спро­
бу до її виконання т о щ о . У кожному конкретному випадку зна­
чення дієслівного складеного присудка розкривається в кон­
тексті на основі єдності лексичного значення обох складових
частин дієслівного присудка (інфінітива і дієслова-зв'язки) і
граматичним значенням самого дієслова-зв'язки.
У ролі допоміжних дієслів у складеному дієслівному присуд­
ку виступають дієслова, що належать до певних семантичних груп:
1) дієслова, що означають початок, продовження а б о кінець
дії, вираженої інфінітивом (почати, починати, продовжувати,
перестати, кінчати, стати та ін.): Всі, завмерши, продовжували.
не зводячи очей, дивитися на двері (Г. Т.); І я вірші став писати
під вечір золотий (В. Сос); Горизонт починав мене вабити не­
переможно (Л. У.);
2) модальні дієслова зі значенням бажаності, необхідності,
можливості чи неможливості дії (могти, вміти, мусити, хотіти,
бажати, намагатися, готуватися, поспішати, вирішувати та
ін.): Кайдашиха мусила заходжуватися сама коло своїх сорочок
(І. Н.-Л.); Довго я не хотіла коритись весні (Л. У.); Герман не
міг довше дивитися на таку забаву межи дітьми (І. Ф.);
3) дієслова, що виражають процеси мислення чи внутрішні
почуття (думати, гадати, сподіватися, боятися, любити, ненави­
діти): Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмови за­
лишити про сі матерії (Л. У.).
Усі допоміжні дієслова м а ю т ь послаблене лексичне значен­
ня, що робить можливим їх вживання в ролі дієслова-зв'язки
при інфінітиві.
До дієслівних складених присудків належать також присуд­
ки, виражені повнозначним дієсловом у поєднанні з інфініти­
вом, що має відтінок обставини мети, якщо обидві дії стосують­
ся того самого суб'єкта: Андрій пішов оглядати руїни (М. К.).
Я к щ о дія, названа дієсловом в особовій формі, стосується од­
ного суб'єкта, а дія, названа інфінітивом, — іншого, то інфінітив
до складу присудка не входить, а виступає як додаток: Лікар
заборонив (що?) вапавати з ліжка; Командир наказав (що?)
стріляти. У цих прикладах інфінітив є додатком (так званий
об'єктний інфінітив) і до складу присудка не входить. Не мож­
на в в а ж а т и складеними присудками т а к о ж складені ф о р м и
майбутнього (я буду носити — я носитиму) та давноминулого
часу (Він заходив був, та не застав), бо вони становлять форми
одного слова.
55
Складеними дієслівними є й також присудки, в яких інфі­
нітив поєднується із: 1) прикметниками чи дієприкметниками
(певен, згоден, повинен, радий, змушений, зобов 'язаний тощо): Рад
би він ще раз побачить отаку зиму (П. Т.), Я зобов'язаний допо­
могти старому ( М . С ) ; 2) п р е д и к а т и в н и м и п р и с л і в н и к а м и
(треба, можна, необхідно та ін.): Уранці нічого не можна було
пізнати (О. Донч.); Двох котів у мішок саджати не можна —
покусаються (Г. Т.); Щоб научитись жить, треба настражда­
тись у житті (І. К.-К.), хоча в обох випадках цю конструкцію
м о ж н а сприймати і як конструкцію з простим присудком, а
дієслово в інфінітиві — як додаток.
Безсумнівно, складеним дієслівним є присудок, виражений
фразеологічним сполученням, що заступає модальне дієслово
(мати бажання, мати намір, мати право, горіти бажанням,
дати згоду та ін.) у поєднанні з інфінітивом: Савченко з Рудиком навіть задля такого незвичайного дня не мають охоти по­
ступатися своїм апетитом ( М . К.); Має намір [Іван] викрасти
поламаний віз (Л. М.).
§ 19. Складений іменний присудок
Складений іменний присудок — це присудок, виражений
іменними частинами мови чи їх замінниками в поєднанні з
дієсловом-з'вязкою. Іменна частина іменного складеного при­
судка, що виражається іменником, прикметником (чи дієприк­
метником), числівником, займенником або прислівником, пе­
редає основне лексичне значення, а дієслово-зв'язка, що стано­
вить особові форми від допоміжних дієслів бути, стати, явля­
ти, виражає граматичне значення (часу, особи та способу) при­
судка, зв'язуючи його з підметом.
Д і є с л о в а - з в ' я з к и , щ о в ж и в а ю т ь с я для в и р а ж е н н я г р а м а ­
тичних відношень між підметом та іменною частиною складе­
н о г о присудка, б у в а ю т ь кількох різновидів: а) а б с т р а к т н і ;
б) напівповнозначні; в) повнозначні. Абстрактна зв'язка — це
дієслово бути в різних формах часу і способу. її роль суто гра­
матична: вона зовсім позбавлена лексичного значення і вира­
жає лише відношення між підметом та іменною частиною скла­
деного присудка. Дієслово бути використовується як зв'язка з
будь-якою іменною частиною складеного присудка. Д л я вира­
ження минулого часу воно набуває форми був, була, було, були,
майбутнього — буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть, те­
перішнього — є, рідше єсть. У теперішньому часі ця зв'язка
вживається рідко, зокрема лише тоді, коли на неї припадає л о ­
гічний наголос: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована
56
ще не була (П. Т.). Зазвичай вона опускається, перетворюючись
на нульову, однак присудок при цьому залишається складеним
з нульовою опущеною зв'язкою, а не перетворюється на п р о ­
стий. До речі, про те, що це структури з опущеною зв'язкою,
свідчить їх графічна передача: на письмі опущена зв'язка час­
то позначається тире: Воля для чоловіка вільного — чарівне слово
(П. М.); Наша ціль—людське щастя і воля (І. Ф.); Сміле слово —
то наші гармати, світлі вчинки — то наші мечі (П. Г.).
Напівповнозначна дієслівна зв'язка — це дієслово з послабле­
ним лексичним значенням, що виражає граматичні відношення
між підметом та іменною частиною складеного присудка і водно­
час частково зберігає лексичне значення. До таких напівповнозначних дієслів-зв'язок належать дієслова стати, становити, яв­
ляти, зробитися, почати, здаватися, називатися та ін.: Густа тінь
у воротях повітки при ясному сонці здавалась чорною (І. Н.-Л.); Ти
другом, братом і сестрою сіромі стала (Т. Ш.); До нього став Чіпка
підпасичем (П. М.); Мені осіння ніч короткою здається (Л. У.).
Повнозначна зв'язка—це дієслово зі значенням дії, стану, руху,
перебування тощо, яке може самостійно виступати присудком, а
в деяких конструкціях — виражати граматичні відношення між
іменною частиною присудка і підметом, водночас зберігаючи своє
лексичне значення: Весна стояла суха і вітряна. Після короткого
жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами
(О. Г.); Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Г.);
Олена не могла залишатися спокійною та байдужою (Г. Т.).
У ролі іменної частини складеного присудка можуть висту­
пати будь-які іменні частини мови, найчастіше іменник у різних
відмінкових формах:
1) іменники в називному відмінку: Обоє вони були сироти
(М. В.); Я твоя мати (Т. Ш.); Наш народ — океан (П. Т.); Час —
великий суддя (І. К.);
2) іменники в орудному відмінку без прийменника: Шевченка
не без підстави називають революціонером художньої форми (О. Г.);
3) іменники у знахідному відмінку з прийменником за: Лев
був за старшину (Я. Г.); — Хай чабан! — усі гукнули, — за ота­
мана буде (П. Т.);
4) іменники в родовому відмінку з прийменником без: Я був
без імені, роду й племені (М. К.).
Називним відмінком іменника при зв'язці бути (або й тоді,
коли вона опущена) у складеному присудку підкреслюється
постійність, а знахідним з прийменником за — тимчасовість
ознаки. З допоміжним дієсловом стати, зробитися т о щ о імен­
ник зазвичай виступає в орудному відмінку, а при допоміжних
дієсловах становити, являти — у знахідному: Траншея являла
жахливе видовище (О. Г.).
57
У ролі іменної частини складеного присудка можуть також
виступати:
1) прикметники і дієприкметники в називному та орудному
відмінках: Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий
(М. В); Очі у неї були ясні, коси довгі, великі, чорнорусі (М. В.);
Двері були зачинені й защеплені... Хата була засунена (П. М.);
Малій дитині життя здавалося таким тяжким, таким осто­
гидлим (П. М.); З року на рік вона робилась непокірливіша, веред­
ливіша (П. М.);
2) числівники в називному чи орудному відмінку: В бою ти
не один (М. Тер.);
3) займенники у називному або орудному відмінку: Хто був
нічим, той став усім (В. С о с ) ;
4) прислівники: А Любка вже замужем була (І. Н.-Л.);
5) фразеологізми і нерозкладні словосполучення: / мати
твоя, і бабка твоя були чесного роду (М. К.); Карно був широкий
у плечах, з бліднуватим лицем (І. Н.-Л.).
§ 20. Складний присудок
Останнім часом виокремлюють ще один різновид присуд­
ка —складний присудок, хоча більше підстав назвати його усклад­
неним. Цей присудок утворений з двох, трьох чи чотирьох ком­
понентів, які об'єднують ускладнену зв'язкову частину та призв'язковий член, що виражає лексичне значення присудка.
Складні присудки можуть бути дієслівними та іменними.
Складний тричленний дієслівний присудок складається з осо­
бової форми дієслова, допоміжного дієслова у формі інфініти­
ва та призв'язкового члена — інфінітива: Семен зразу не може
зважитись почати бесіду ( М . К . ) . С к л а д н и й т р и ч л е н н и й
іменний присудок складається з особової форми дієслова, дієслова-зв'язки у формі інфінітива та іменної частини: / нам хо­
четься бути птахами (О. Г.). Тричленний присудок змішаного
типу складається зі зв'язки, призв'язкової частини та призв'яз­
кового інфінітива: Штабні офіцери повинні були... весь час орі­
єнтувати бійців (О. Г.); Як господиня я була зобов'язана піти
сюди з гостем... (І. Ле). П р о т е у мовознавчій літературі питання
про складний присудок ще недостатньо опрацьовано, а тому
цей тип присудка визнається не всіма вченими-синтаксистами.
§ 21. Координація присудка й підмета
Особливий вид зв'язку між словами становить зв'язок при­
судка і підмета. До останнього часу його називали узгодженням
присудка з підметом, вважаючи, що присудок цілковито залежить
58
від підмета, проте вже давно було помічено, що, пов'язуючись із
підметом, як гадали, зв'язком узгодження, присудок зберігає по­
рівняно з ним більшу самостійність між прикметником та імен­
ником в атрибутивному (означальному) словосполученні і, буду­
чи одним із головних членів речення, не зливається з підметом
так тісно, як прикметник з іменником у словосполученні. (Пор.:
дерев 'яний стіл, зелене дерево, дерев 'яному столу, зеленому дереву
і т. ін.). У зв'язку з цим виникла потреба відрізняти зв'язок при­
судка з підметом від зв'язку узгодження між означенням і озна­
чуваним словом в атрибутивному словосполученні. Я к щ о в ос­
танньому означення справді узгоджується з означуваним словом,
повністю залежачи від нього, то зв'язок присудка з підметом має
відчутно інший характер. До того ж у різних структурних різно­
видах речень зв'язок між присудком і підметом має свої особ­
ливі ознаки і взагалі спостерігається взаємне підпорядкування
головних членів речення один одному. Тому у більшості по­
сібників зв'язок присудка з підметом останнім часом розглядаєть­
ся як особливий тип зв'язку, що полягає у взаємному підпоряд­
куванні цих головних членів речення один одному, яке виявляєть­
ся, зокрема, у взаємному уподібненні їх форм.
Такий зв'язок присудка з підметом дістав назву координації.
Отже, координація — це взаємоспрямований зв'язок присудка
з підметом, що полягає у взаємному уподібненні їх форм.
Оскільки і присудок, і підмет як головні члени речення мо­
жуть виражатися різними частинами мови (що особливо стосу­
ється присудка), набуваючи при цьому різного морфологічного
оформлення, то й координація їх має різне морфологічне вира­
ження. Так, у реченнях з простими присудками, вираженими
формами дієслова дійсного, умовного й наказового способу,
координація зазвичай охоплює такі граматичні категорії, як
категорія особи, числа й роду. У реченнях зі складеними при­
судками з іменною частиною, вираженою іменником, коорди­
нація присудка і підмета відбувається в числі й відмінку, а в
реченнях зі складеним присудком з іменною частиною, вира­
женою прикметником, — у роді, числі й відмінку.
Далі коротко зупинимося на окремих випадках координації
присудка й підмета.
1. Я к щ о підмет виражений особовим займенником, то про­
стий дієслівний присудок зазвичай має відповідну особову фор­
му: Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм: День! День! (П. Т.); Ти да­
нину збираєш від землі (М. Р.).
Особовий займенник ви часто вживається для вираження
ввічливості та пошани, і в такому випадку простий присудок
має переважно форму множини: Може, ви, дядечку, чого-не­
будь пщщщц 6.(1. К.-К.), хоч іменний складений присудок висту59
пае в однині: Ви хто такий! (Є. 3.)- Однак присудок-дієприкметник (а іноді й прикметник) при підметі ви ставиться у множині:
А чого ви до нього такі немилосердні (Є. 3.). Особовий займенник
ми часто вживається замість я з метою вираження тісного зв'яз­
ку мовця зі слухачами. Це найчастіше буває в науково-публіцис­
тичному мовленні. П р и такому підметі присудок стоїть у мно­
жині: На підставі цих даних ми можемо зробити висновок (Газ.).
В українській народній розмовній мові при підметах, що є
назвами старших за віком людей, зокрема батьків, присудок
нерідко ставиться у множині, однак у сучасній літературній мові
це не є н о р м о ю , наприклад: Я вийшов з хати і побачив, що дядь­
ко Галушка душать мого тата, я попросив, щоб вони пустили,
хотів одірвати їх руки від татового горла, але не зміг. Коли ж
тато посиніли й закрили очі, я злякався і вдарив дядька Галушку
дрючком по голові (О. Корн.).
2. Я к щ о підмет виражений іменником, то дієслівний прису­
док граматично оформляється за ф о р м о ю 3-ї особи: Сміється
соние з небозводу, кудись хмарки на конях мчать (П. ТГ)!
3. Я к щ о присудок виражений ф о р м о ю минулого часу чи
умовного способу, то в однині він стоїть у формі того ж роду,
що й підмет: Алі скинув на пісок свою ношу (М. К.); Година для
праці настала (Л. У.) та ін.; те саме маємо й у випадках, коли в
іменній частині складеного присудка є прикметник, дієприк­
метник чи займенник: Вогонь був дуже щільний (О. Г.); Гора
була така, що з неї спускались цілий день (О. Г.); В бетон і сталь
наш край закутий (В. С о с ) .
4. Низку особливостей у координації присудка й підмета
маємо у випадках, коли підмет складений або виражений абре­
віатурами, зокрема:
1) при складеному підметі, вираженому прийменниковим
сполученням іменника в називному відмінку з іншим іменни­
ком в орудному відмінку, присудок ставиться у множині: Чіпка
з Грииьком ведуть розмову про хазяйство (П. М.); Остап з Со­
ломією сіли під вербою (М. К.). Я к щ о ж присудок ставиться в
однині, то цим підкреслюється, що один з діючих суб'єктів
підпорядкований другому, тобто виконує функцію додатка: Іде
Марко з чумаками (Т. Ш.);
2) при підметі, вираженому сполученням іменника з числів­
ником, присудок може стояти як в однині, так і в множині.
Ф о р м а однини зберігається зазвичай тоді, коли присудок стоїть
перед підметом, а форма множини — коли після нього: Там
три верби схилилися, мов журяться вони (Л. Г.); Серед дорожніх
клунків сиділо троє молодих хлопців ( М . К.), хоч при цьому м о ­
жуть т р а п л я т и с я й відступи: Три верби стояло над ставом
(І. Н.-Л.);
60
3) при підметі, вираженому сполученням слів багато, чима­
ло, більшість, ряд, низка, група, сотня т о щ о із залежними від
них повнозначними словами в родовому відмінку, присудок
ставиться у формі однини: Лягло кістьми людей муштрованих
чимало (Т. Ш.); Цілий ряд очей дивився в рот бабі ( М . К.);
Більшість бійиів лягає спати (О. Г.);
4) якщо у складі підмета є займенники всякий, кожний, хтось,
дехто т о щ о , то присудок має форму однини: І кожний з нас те
знав, що слави нам не буде (І. Ф.);
5) при підметі, вираженому складноскороченим словом (абре­
віатурою), присудок переважно має форму роду опорного слова
цієї абревіатури: Облуно (обласне управління народної освіти)
розіслало програми. П р о т е при деяких абревіатурах, зокрема
тих, що закінчуються на приголосний, присудок набуває фор­
ми чоловічого роду: загс провів реєстрацію шлюбів. Те саме
маємо і при підметах, виражених власними назвами: «Вечірній
Київ» надрукував..., «Вечірня Одеса» надрукувала.., відпливала
«Абхазія».., але газета «Вечірній Київ» надрукувала, відпливав
теплохід
«Абхазія»;
6) я к щ о при однорідних підметах є узагальнювальне слово
все (ніхто, ніщо тощо), то присудок ставиться в однині: Жито,
пшениия й овес — усе разом поспіло й присохло (І. Н.-Л.);
7) я к щ о в реченні є кілька однорідних підметів в однині, то
присудок ставиться в однині й множині: І гамір, галас знялися в
хаті (А. Г.); А в хаті за столом сидить Назар чорнявий і моло­
дичка гарненька, жінка Назарова ( М . В.);
8) я к щ о підмет виражений словосполученням числівнико­
вого походження (один перед другим, один по одному, один за
одним), то присудок може стояти як у множині, так і в однині
(рідше): Один у одного питаєм, нащо нас мати привела (Т. Ш.);
Одна думка обганяла другу: одна одну випереджала (П. М.).
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
§ 22. Другорядні члени речення
і принципи їх класифікації
Члени речення, що г р а м а т и ч н о залежать від головних чле­
нів, д о п о в н ю ю ч и або пояснюючи їх у тому чи тому відношен­
ні, або від речення в цілому, називаються другорядними. Таку
назву вони дістали не через те, що м а ю т ь другорядне значен­
ня для висловлення д у м к и з а г а л о м , а тому, що їх р о л ь по­
лягає здебільшого у поясненні головних членів речення, у зв'яз­
ку з чим дехто називав їх пояснювальними, і наявність їх у ре61
ченні не завжди є обов'язковою: мінімум речення забезпечу­
ється наявністю тільки головних членів у двоскладному реченні
чи головного члена — в односкладному, і навпаки, другорядні
члени речення не можуть самі собою становити речення, не
можуть обходитися без головних членів (підмета і присудка).
Я к щ о ж їх з якихось причин немає в реченні, то вони зазвичай
виявляються з контексту чи ситуації мовлення. Другорядними
члени речення називаються лише з погляду його структури, а
не змісту, бо нерідко саме в них міститься основний зміст. Іноді
саме вони (другорядні члени) є носіями основного значення,
т о б т о за наявності тільки підмета й присудка в окремих випад­
ках зміст речення виявляється неповним, незавершеним. Так,
речення Студенти одержали; Студенти люблять набувають
повноти змісту тільки завдяки другорядним членам: Студен­
ти одержали (що?) відмінні (які?) оцінки;, Студенти люблять
(що?) уроки (які?) мови.
В ученні про другорядні члени речення у вітчизняному мово­
знавстві визначилося два основних підходи—логіко-граматичний і формально-граматичний. Представники логіко-граматичного напряму (О. X. Востоков, Ф. І. Буслаєв та ін.) пов'язували
виокремлення другорядних членів речення з їхнім значенням,
прихильники формально-граматичного напряму (Потебня О. О.
Из записок по русской грамматике. — М., 1958. — Т. 1-2. —
С. 124; Фортунатов Ф. Ф. И з б р а н н ы е труды. — М., 1956. —
Т. 1. — С. 184; Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном
освещении. — М., 1956; Шахматов А. А. Синтаксис русского
языка. — Л., 1941. — С. 238, 279) при визначенні другорядних
членів речення виходили з типу синтаксичного зв'язку слів у
словосполученні і способу їх вираження. Інші (Овсянико-КуликовскийД. М. Синтаксис русского языка. — СПб., 1912) нама­
галися поєднати обидва підходи до другорядних членів речен­
ня, а деякі мовознавці (Петерсон М. М. Очерк синтаксиса рус­
ского языка. — М.; Пг., 1923) взагалі відмовилися від виокрем­
лення другорядних членів речення.
У сучасних посібниках для шкіл і вищих навчальних закла­
дів зберігається традиційний підхід до другорядних членів ре­
чення, які розглядаються як логіко-граматичні категорії. Такий
погляд на другорядні члени речення усталився у вітчизняній
науці протягом ЗО—40 років, хоча деякі відступи від нього спо­
стерігаються навіть у першій академічній граматиці української
мови («Курс сучасної української літературної мови», 1951).
Залежно від синтаксичної функції другорядні члени речен­
ня поділяються на додатки, означення та обставини.
В основу такого поділу покладено насамперед логічні по­
няття об'єкта, атрибута й обставини, а не мовні факти. Однак
62
ці логічні категорії знаходять опору в граматичних формах, що
виявляються в членах речення, які виражають певні синтаксичні
відношення і перебувають між собою у певних синтаксичних
зв'язках. Будучи категорією функціональною, члени речення
для свого матеріального вираження мають, з одного боку, певні
частини мови, точніше, форми цих частин мови. З іншого боку,
частини мови в історичному аспекті — це застиглі члени речен­
ня, т о б т о категорії, що виокремилися на основі функціональ­
них ознак, у зв'язку з чим між частинами мови і членами речен­
ня існують певні співвідношення. Я д р о кожного другорядного
члена становлять такі члени речення, синтаксична функція яких
співвідносна з їх морфологічним вираженням. Так, найтиповішим способом вираження додатків є прийменниково-відмінкові
форми імен, означень — прикметники й інші узгоджувані части­
ни мови, а обставин — прислівники. Отже, є способи виражен­
ня членів речення типові, що властиві їх синтаксичній і м о р ф о ­
логічній природі, і нетипові, що не визначаються їх морфологіч­
но-синтаксичною природою. Члени речення, спосіб виражен­
ня яких відповідає їхній синтаксичній функції, називаються
морфологізованими, а члени речення, спосіб вираження яких
не відповідає їхній основній синтаксичній функції, — неморфологізованими. Так, у реченні Тихесенько вітер віє (Т. Ш.) сло­
во тихесенько є морфологізована обставина способу дії, бо ви­
ражена типовим для обставин способом — прислівником, а в
реченні На майдані коло церкви революція іде (П. Т.) слова на
майдані, коло церкви — неморфологізовані обставини, бо вони,
хоча й відповідають на питання обставин місця д е ? , виражені
нетиповим для них способом — іменниками з прийменниками.
Другорядні члени речення, перебуваючи у підрядному зв'яз­
ку з головними, доповнюючи, уточнюючи, пояснюючи їх у тому
чи тому відношенні, водночас є засобом поширення речення.
Саме завдяки їм поширюється його предикативне ядро, а ре­
чення з непоширеного перетворюється на поширене, набуваю­
чи семантичної й структурної завершеності.
§ 23. Додаток
Додаток—це другорядний член речення, що означає предмет,
на який переходить або щодо якого здійснюється дія або виявля­
ється ознака. Д о д а т к и найчастіше виражаються іменниками в
непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них і відпові­
дають на питання непрямих відмінків. Зрідка додатки можуть
виражатися займенниками, співвідносними з іменниками,
кількісними числівниками, а також будь-якою частиною мови,
що виступає в ролі іменника, тобто субстантивується, та спо-
лучениями слів різного характеру. Д о д а т о к відноситься до
дієслова, іменника, прикметника, прислівника, зокрема до так
званих предикативних прислівників, і може бути виражений
тими самим частинами мови, що й підмет:
1) іменником у непрямих відмінках без прийменника а б о з
прийменником (найчастіше): Кожен день приносив якусь новину'
(А. Г.); Пішов на свій базар, купив хліба, огірків, пшенички
(Г. К.-О.) Спасибі захліб, засіль і заубід (П. М.);
2) займенником, співвідносним з іменником: Все б дивився я
на_них (П. Т.); Батько іде помалу, веде його за руку (П. М.);
3) числівником: Семеро одного не ждуть (Н. тв.): Чабан гля­
нув на обох (П. М.);
4) субстантивованими прикметниками і дієприкметниками:
Вона згадала вчорашнє. ( П . М.); В мене нема тут знайомих
( М . К.); Штабний офіцер.змолдованином-перекладачем допиту­
вав полонених (О. Г.);
5) порядковим числівником а б о займенником, співвіднос­
ним з прикметником (субстантивованим): і ^ - я к і ш треба було
йти у ліву руку, другим — у праву, третім,— прямо. (П. М.);
6) інфінітивом: Ой, як хочеться учитись (П. Т.); Не хочеться чогось ні розташовуватись, ніроздягш^письуС. В.).; Зимою Іиик
почав учити Германа штатний шсати\\. Ф.): Я хотів би у пісні,
як ти, золотою струною дзвеніти (В. С о с ) ;
7) прислівником (субстантивованим): А молоді про «завтра»
сперечатись, боротись за^<сьогодщ»_узялись (М. Р.);
8) вигуком (субстантивованим): Несла ворона до мого двора,
мов хліба крихітку, картаве «кра» (І. Н.);
9) словосполученням кількісних числівників або слів багато,
мало, немало, кілька, декілька т о щ о з іменниками: Чернишеві
вдалося подавити (що?) кілька вогневих точок (О. Г.); Поїхав
Онисько до Чижика, привіз і собі три_мішки_борошна (П. М.);
10) стійкими словосполученнями: Вітер зривав зі степу хвилі
куряви (О. Г.); Любив дід гарну бесіду та добре_слово (О. Довж.);
11) фразеологічними (нерозкладними) словосполученнями:
Рілля біліє (в чому?) в бабинім тім літі, немов по всім широкім
світі полотна білі простеля (А. М.); Вас не забуть мені, як рідну
Третю_Роту (В. С о с ) ;
12) цілим реченням: «.<2г^^^и^ь_вмсо^е.жм/исі>> хочеться не
читати, а співати (М. Р.).
Залежно від того, як дія спрямована на предмет, поширюєть­
ся на нього, додатки поділяються на прямі й непрямі.
Прямий додаток означає предмет, на який безпосередньо
спрямовано дію перехідного дієслова або дієприслівника, утво­
реного від перехідного дієслова. Перехідне дієслово завжди
потребує прямого додатка, оскільки без нього речення не буде
завершеним. Н а п р и к л а д , речення Ми тривожим стратосферу,
атомне ядроі сферу ЦІ. Т.) без додатків стратосферу, {атомне)
ядро і сферу не можна вважати завершеним, бо перехідне дієслово
тривожим має надто широке значення і потребує уточнення пря­
мим додатком.
Н а й ч а с т і ш е п р я м и й д о д а т о к виражається знахідним від­
мінком іменника, займенника або іншої частини мови чи сло­
восполучення, вжитих субстантивовано (у значенні іменника)
без прийменника. Це основна форма вияву п р я м о г о додатка в
українській мові. Знахідний відмінок додатка показує, що дія,
названа присудком, повністю переходить на предмет, поши­
рюється на нього й охоплює його. Крім знахідного відмінка
без прийменника, прямий додаток може бути виражений та­
кож ф о р м о ю р о д о в о г о відмінка іменника без прийменника,
вжитого у значенні знахідного. Це буває у таких випадках:
1) коли дія, названа дієсловом чи дієприслівником, спрямо­
вана не на весь предмет, а лише на його частину: Христя швидко
насипала борщу (П. М.);
2) при повному охопленні об'єкта дією, але з обмеженням у
часі: Пішов Хома по сусідах позичати хліба ( М . К.);
3) при позначенні кількості предметів, на які поширюється
дія дієслова а б о дієприслівника: Не треба було чіпати моркви:
4) я к щ о при перехідному дієслові або дієприслівнику стоїть
частка не і все речення набуває значення заперечності: І молота
із рук ніхто не випускав (І. Ф.). П р и заперечному присудку, ви­
раженому перехідним дієсловом, прямий додаток може мати
також форму знахідного відмінка: Не плач, Катерино, Не по­
казуй людям сльози (Т. Ш.).
Прямий додаток може виступати у формі родового відмінка,
якщо він виражений іменником, що означає неживі предмети, і
залежить від предикативних прислівників: шкода часу, жалко
паперу, грошей. Я к щ о ж ці предикативні прислівники керують
іменниками, що означають істот, то додаток виражається знахід­
ним відмінком: Шкода матір покидати в нетопленій хаті (Т. Ш.).
Непрямий додаток — це додаток, що відноситься до членів
речення, виражених неперехідними дієсловами, до іменників,
прикметників, прислівників, і може бути виражений ф о р м а м и
непрямих відмінків без прийменників і з прийменниками та
інфінітивом.
Залежно від способу оформлення керування у словосполу­
ченні розрізняють два різновиди непрямого додатка — безпри­
йменниковий і прийменниковий. Це стосується додатків, вира­
жених іменниками та займенниками, співвідносними з іменни­
ками, і субстантивованими словами. Ці додатки зазвичай зале­
жать від дієслова.
64
З Сучасна українська мова
65
Непрямі відмінки іменника чи інших частин мови, вжитих у
значенні іменників, завжди зберігають предметність. Вони можуть
означати:
1) суб'єкт дії (родовий суб'єкта): відхід поїзда, прибуття
літака; орудний суб'єкта: занесені снігом, затверджені радою;
2) об'єкт, на який повністю чи частково спрямована дія (зна­
хідний зовнішнього об'єкта): будуємо новий корпус, думали про
майбутнє; давальний д о д а т к о в о г о об'єкта: подарую братові,
пишу товаришеві;
3) ціле, на частину якого спрямовано дію (родовий части­
ни): купити хліба, нарубати дров;
4) знаряддя дії (орудний знаряддя): копати лопатою, руба­
ти сокирою;
5) предмет, що є об'єктом якоїсь дії (орудний зовнішнього
об'єкта): керує гуртком, захоплюється балетом;
6) предмет порівняння з чимось чи якоюсь ознакою (родо­
вий порівняння): гірший від нього, менший за мене;
7) предмет, що є об'єктом виміру: кілограм хліба, відро вапна.
Непрямий додаток може бути виражений інфінітивом. Це
так званий об'єктний інфінітив. Він залежить від дієслова або
іменника дієслівного походження: Чіпка не схотів пити (П. М.);
Випадковий перехожий просить підвезти.
§ 24. Означення
Означення — це другорядний член речення, що пояснює сло­
во з предметним значенням і позначає ознаку, якість чи властивість
предмета. В реченні означення залежить від іменника або інших
слів, ужитих у значенні і м е н н и к а , і відповідає на п и т а н н я
я к и й ? ч и й ? к о т р и й ? Я к щ о означення вказує н а кількість,
воно відповідає на питання с к і л ь к и ? (у непрямих відмінках
с к і л ь к о х ? с к і л ь к о м ? і т . ін.).
Означення пояснюють підмет, присудок, додаток а б о інше
означення, що виражаються іменником (одним словом чи сло­
восполученням). Означення завжди стосується слова з предмет­
ним значенням, тобто іменника чи будь-якого субстантивованого слова, і виражає різні ознаки цих слів: а) якість чи власти­
вість (чисте небо, світлий шлях, терпкі яблука, крихкий чавун,
гнучка лоза); б) відношення (стосунок) до іншого предмета, дії,
місця чи часу (дерев'яний стіл, дорожній знак, вечірня газета,
нічний патруль); в) належність: Шевченкова хата, Тарасові шля­
хи, Франкова поема, його оповідання); г) кількість або порядок
предметів (третій удар, трьох мушкетерів); д ^ о з н а к у , пов'я­
зану з певною дією (блякла трава, втрачені ілюзії, розорані ме­
жі) та ін.
66
Основними засобами вираження означення є прикметник,
що зазвичай і виступає морфологізованим означенням, а також
інші узгоджувані слова (дієприкметники, порядкові числівни­
ки, співвідносні з прикметниками займенники).
Залежно від синтаксичного зв'язку з пояснюваним словом
р о з р і з н я ю т ь о з н а ч е н н я узгоджені й неузгоджені. О к р е м и м
різновидом означення є так звана прикладка (апозиція).
§ 25. Узгоджене означення
Узгодженим називається означення, що пов'язане з означу­
ваним, пояснюваним словом зв'язком узгодження, узгоджую­
чись з ним у відмінку, числі, а в однині т а к о ж у роді. Узгоджене
означення може бути виражене:
1) якісним прикметником: Білі руки простяглися (Т. Ш.); Он
поміж чорними комишами блиснула спокійна вода озерця (М. К.);
2) відносним прикметником: Калиновий цвіт і бузиновий роз­
пускавсь там (М. В.); Повіяло польовими пахощами (М. К.);
3) присвійним прикметником: її погляд задержався на сест­
ринім лиці (О. Коб.); Андрієві думки пливли далі, такі легкі, такі
прозорі, як весняне повітря (М. К.);
4) дієприкметником: Гафійка увійшла в хату й притулила до
печі замерзлі руки ( М . К.);
5) займенником, співвідносним з прикметником (присвійним,
вказівним, означальним): Пройшов наш день (М. К.); Слава —
заповідь моя (Т. Ш.); Як і в бою, в години дії, Коли труда гримів
прибій, Усі пориви, всі надії Тобі, мій краю дорогий (В. Сим.);
6) порядковим числівником: Ще треті півні не співали (Т. Ш.);
7) кількісним числівником у непрямих відмінках (крім на­
зивного і знахідного): А дід уже прожив сто років та ще з трьо­
ма синами й п'ятьма братами (І. Н.-Л.); За дванадцятьма моста­
ми сивий Дніпро лежить (А. М.). Сполучення називного і знахід­
ного відмінків кількісного числівника з іменниками є нероз­
кладним і виступає в ролі одного члена речення (пор. сто років
у першому реченні, де воно виступає в ролі додатка).
§ 26. Неузгоджене означення
Неузгоджене означення — це означення, що пов'язується з
пояснюваним словом зв'язком безприйменникового чи при­
йменникового слабкого керування або прилягання. Неузгодже­
не означення може бути виражене:
1) іменником у родовому та орудному (зрідка) відмінках без
прийменника:
Обличчя Полікарпа стає по-дитячому зворушли­
ві
вим і сумовитим (М. С ) ; Пісня Марічки оповідала всім добре
знайому подію (М. К.); Як солодко віддать життя за свій на­
род, за щастя краю (П. Т.); Довге, засмалене вітром лице, рідка
клином борідка, спорошена вже просіддю (П.М.);
2) іменником у непрямому відмінку з прийменником: Доля
зробила його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і
роду (І. Ф.); Вже міст через Дінець давно прогуркотів (В. С о с ) ;
Червоний з китицями пояс теліпався до колін (Ті. М.);
3) особовим займенником 3-ї особи у формі родового від­
мінка (його, її, їх): Гіруки мимохіть зробили рух до скрині (М. К.);
Його брови й вуса чорніли (І. Н.-Л.);
4) кількісним числівникам (зрідка): Граматика вісімдесят;
цифра дев'ять;
5) прислівником і дієприслівником (зрідка): Зійшов над ха­
тою місяць уповні, та червоний-червоний (М. В.); Позавчора спа­
ла була мені фантазія накинути на себе халат, постукати в двері
навпроти і сказати... (І. В.);
6) інфінітивом: А в Чіпчинім серці вже ворушилось бажання
верховодити (П. М.); Незабаром прийшов наказ розходитися
(ТІ. М.); Кричать галчата жовтороті про радість жити і жа­
дать ( М . Р.);
7) сполученням іменника в родовому відмінку з прикметни­
ком, займенником, числівником: Він ще частіше став зверта­
ти до товариша дитячих літ (ТІ. М.); Сон літньої ночі колись
мені снився (Л. У.);
8) фразеологічними зворотами (нерозкладними словосполу­
ченнями): Миколай вийшов од пана ні живий ні мертвий (І. Н.-Л.);
Умер давно той цар з лицем тирана (Л. У.); На бригаді є сліди
ремонту на швидку руку (Ю. Я.);
9) різними незмінними скороченнями та символічними на­
звами: Олімпіада-2004, літак Ту-154;
10) невідмінюваними словами і н ш о м о в н о г о походження:
колір бордо, тканина джерсі та ін.
§ 27. Прикладка (апозиція)
Прикладка — це означення, виражене іменником (або субстантивованим словом), який узгоджується з означуваним сло­
вом у відмінку, а іноді (якщо обидва елементи відмінюються за
числами) — й у числі: учень-відмінник, учня-відмінника. Як і інші
види означень, прикладка може відноситись до будь-якого чле­
на речення, вираженого іменником, а також займенником, субстантивованим прикметником, дієприкметником, числівником.
Означення, виражене іменником-прикладкою, близьке за
значенням до означення, вираженого прикметником, однак не
68
тотожне з ним. Я к щ о прикметник безпосередньо вказує на озна­
ку предмета (блакитні очі, мурований будинок), то у приклад­
ці ознака виражається через інший іменник. Вказуючи на озна­
ку предмета, прикладка водночас дає йому й другу назву: То
вітер часами закине в віконечко снігом-крупою (Л. У.); Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші (М. К.); На­
перед вийшов велетенъ-рибалка ( М . К.). Найістотнішою озна­
кою прикладки є те, що вона, характеризуючи предмет, стано­
вить з ним одну субстанцію: журнал «Всесвіт», завод «Арсе­
нал», місто Одеса, річка Дніпро, робітник-мартенівець, телефонавтомат.
П р и к л а д к а може бути виражена як одним словом (найчасті­
ше іменником), так і словосполученням (іменником із залеж­
ними від нього словами). П е р ш и й із названих різновидів — це
непоширена прикладка, другий — поширена. П о р . , наприклад,
зразки непоширеної: Бджоли-робітниці якось таємничо шепо­
чуть поміж собою (І. Ф.); Наш візник-молдован зикнув на коні і
пустив їх з гори щодуху ( М . К.) і поширеної прикладок: Ти
живеш у Києві — чарівному і прекрасному місті (Ю. С ) . Щ о д о
пояснюваного слова прикладка може стояти як у постпозиції
(частіше, див. попередні приклади), так і в препозиції: І запла­
кала Лілеяросою-сльозою (Т. НІ.); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Т.).
За структурою розрізняють два види прикладок: 1) прикладки,
що тісно поєднуються з означуваним словом; 2) прикладки, що
відокремлюються у складі речення в самостійну одиницю (так звані
відокремлені прикладки). До першої групи належать прикладки,
які не мають пояснюваних слів: А в серці розкішно цвіте золотая
квітка-надія (Л. У.); Рости ж, серце-тополенько, все вгору та
вгору (Т. Ш.). До другої г р у п и — т а к звані відокремлені приклад­
ки, що становлять сполучення слів: Солідна віком і творчою прак­
тикою людина, він був у розпачі (І. Ле); А надокучить їй дома
сидіть, до дідуся Гната, було, побіжить, батька Михайлового
(М. В.); Петро знав тільки завод та інститут —металургію на
практиці, металургію в теорії (ТІ. 3.).
П р и к л а д к и неоднорідні за значенням: п р и є д н у ю ч и с ь до
означуваного (пояснюваного) слова, вони уточнюють його з
різних боків. Вони можуть означати:
1) якість чи властивості предмета, особи: муха-цокотуха,
красені-олені,
гіганти-пароплави;
2) професію особи, звання, посаду, національність, соціаль­
ний стан, стосунки спорідненості: дід-провідник, жінка-професор, візник-молдован, лейтенант Черниш, брат Микола;
3) назви річок, морів, озер, гір, сіл т о щ о : Річка Дніпро впа­
дає в Дніпровський лиман Чорного моря; село Вербівка та ін.;
69
4) астрономічні назви: сузір'я Велика Ведмедиця, сузір'я Чу­
мацький Шлях, планета Марс та ін.;
5) назви газет і журналів: газета «Освіта», журнал «Перець»;
6) назви підприємств, установ т о щ о : завод «Арсенал», готель
«Дніпро», теплохід «Литва», поїзд «Чорноморець».
Інколи в а ж к о розрізняти прикладку і підпорядковуючий
іменник, тому слід мати на увазі таке:
1) підпорядковуюче слово значно ширше за прикладку, яка
уточнює і конкретизує його: студент-відмінник (прикладкою
є відмінник);
2) до власних імен і прізвищ людей прикладкою виступає
загальна назва: професор Іванченко, космонавт Юрій Гагарін;
3) власні назви річок, озер, гір, сіл, планет тощо є прикладками
до загальних назв: річка Дністер, місто Полтава, планета Земля;
4) умовні назви установ, підприємств, організацій, газет,
журналів, художніх творів т о щ о є прикладками до загальних
назв: хорова капела «Трембіта», роман «Хліб і сіль»;
5) із п р и к л а д к о ю не слід плутати складні слова, утворені
повторенням (срібло-золото, батько-мати, хліб-сіль, путь-дорога тощо), складні слова на зразок хата-читальня, будинокмузей, плащ-намет, а т а к о ж казкові персонажі (Червона Ша­
почка, коза-дереза та ін.), оскільки такі утворення не розчлено­
вуються на підпорядковуюче і підпорядковане (означення) сло­
ва, а виступають у ролі одного члена речення.
Кілька зауважень щ о д о написання прикладки:
1) якщо прикладка виражена одним словом — загальним
іменником, то вона з підпорядковуючим словом пишеться че­
рез дефіс: робітник-мартенівець, календар-порадник, телефонавтомат;
2) я к щ о прикладкою є власна назва, що стоїть перед підпо­
рядковуючим іменником, то вона пишеться через дефіс: Москва-ріка,
Хорол-річка;
3) якщо прикладкою є власна назва, що стоїть після підпо­
рядковуючого слова — загального іменника, то вона пишеть­
ся окремо: село Підгірці, річка Буг, студент Петренко;
4) якщо підпорядковуючий іменник означає родове понят­
тя, а прикладка видове, то вона пишеться окремо (без дефіса):
пшениця арнаутка, шапка вушанка, риба акула;
5) прикладки — назви підприємств, організацій, установ
т о щ о , якщо перед ними не стоять слова імені, беруться в лап­
ки: кафе «Космос», спортивне товариство «Динамо», теплохід
«Тарас Шевченко»,
сигарети «Мальборо», цукерки «Золота
нива», журнал «Дніпро»;
6) відокремлені прикладки від підпорядковуючих слів за­
звичай відділяються к о м о ю , рідше тире: Один лише Ярема Бо­
70
бир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді
(О. Довж.); Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — вели­
кий добрий чоловік (О. Довж.).
§ 28. Обставини
Обставини — це другорядні члени речення, які пояснюють
слова зі значенням дії або ознаки й означають, за яких обставин
здійснюється дія, або вказують на час, умову, мету, ступінь і
міру вияву дії чи якості. Вони відповідають на питання д е ?
куди? коли? для чого? яким с п о с о б о м ? як?
та ін. У реченні обставини найчастіше залежать від дієслова та
дієприслівника.
Основним, морфологізованим, вираженням обставин є при­
слівники: Опівночі падатиму рясною росою (Т. Ш.); Щось заба­
лакало ззаду (А. Т.). Крім прислівників у функції обставин м о ­
жуть виступати:
1) іменники та зрідка займенники в непрямих відмінках з
прийменниками чи без них: Пліт несло серединою річки (М. К.);
Після вечері Микола взяв свиту і ліг спати на соломі (І. Н.-Л.);
Названий всіма (тобто одноголосно) я вами кандидатом в депу­
тати (П. Т.); Моя новая мрія літа надо мною орлом (Л. У.);
2) числівники (зрідка): Тільки збільшивши її в чотириста п'ят­
десят разів, починаєш бачити цю пилюжинку (О. Г.);
3) дієслова в інфінітиві: Гукнула його Галя обідати (М. В.);
Боліло в неї серце дивитись, як Романко ходить до школи, чути,
як він гордує рідною мовою ( М . К.);
4) дієприслівники: Я міркував собі йдучи (Т. НІ.); Кость слу­
хав хмурячись, позіхаючи (С. В.);
5) дієприслівникові звороти: Він одійшов у гай, поринаючи
глибоко у сніг (М. К.); Вхопивши наопашки кожушанку, помча­
лась Катря з хати, як навісна (П. М.);
6) сполучення числівника й іменника: Стоять жінки у три
ряди (А. М.); Говорили, що такий дозвіл коштував йому пару
тисяч (І. Ф.);
7) нерозкладне словосполучення прислівникового характе­
ру: Гафійка поглянула на батька прихильним оком (М. К.); Семен
стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбинку (М. К.);
Більш за все на світі любив дід сонце (О. Довж.).
За значенням обставини поділяються на такі групи:
1) обставини способу дії, що означають якість дії, стану, озна­
ку або вказують на різні способи здійснення дії чи вияву ознаки
(відповідають н а питання я к ? я к и м с п о с о б о м ? у я к о ­
му с т а н і ? ) : Росла в наймах, виростала (Т. НІ.); Чіпка йде збоку
отари, похнюпивши голову (П. М.); Вона то плавала лебедем, то
71
йшла павою, то пурхала метеликом, то линула ластівкою
(І. Н.-Л.);
2) обставини ступеня, міри, що характеризують дію, стан чи
ознаку за ступенем а б о мірою їх вияву (відповідають на питан­
н я я к о ю м і р о ю ? я к д о в г о ? ) : Шляхом н а цілий кілометр
розтягнулась танкова колона (О. Г.); Батько був дуже добрий
( М . В.); Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше"]
(О. Довж.);
3) обставини місця, що означають місце дії чи стану, напрям
руху (відповідають н а питання д е ? к у д и ? з в і д к и ? ) : Худо­
ба розтеклась на всі боки (П. М.);
4) обставини часу, що вказують на час дії, стану (відповіда­
ють н а питання к о л и ? я к д о в г о ? д о к и ? ) : Бачив я його
восени (А. Т.); Надвечір дивізія увійшла в місто (П. П.);
5) обставини мети, що вказують на мету дії (відповідають
н а питання д л я ч о г о ? з я к о ю м е т о ю ? ) : Так і зостався
я дома зимувати (П. М.); Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обса­
джені вербами (І. Н.-Л.);
6) обставини причини, що означають причину дії чи виник­
нення стану (відповідають н а питання ч о м у ? в і д ч о г о ? з
я к о ї п р и ч и н и ? ) : Від прудкої ходи Остапові зробилося душ­
но (М. К.); Було нам жарко од труда і весело (О. Довж.);
7) обставини умови, що вказують на умови, за яких можли­
ва чи неможлива дія (відповідають на питання за я к о ї у м о в и ?): Весело проходить свято при щасті, при достатках (П. М.);
8) обставини допустовості, що виражають умову, всупереч
якій відбувається дія (відповідають н а питання н а п е р е к і р
ч о м у ? в с у п е р е ч ч о м у ? н е з в а ж а ю ч и н а що!: А
Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий (П. М.);
Було, незважаючи на травень, душно, як улітку (М. К.).
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 214—278.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­
ської мови. — К., 1982. — С. 162—172.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 201—211.
Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. — К., 1986.
Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1 9 5 1 . — Т . 2. — С . 18—114.
Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 83—95; 237—269.
Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­
ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 69—182.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — С. 149—224.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С. 45—69.
Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 282—291.
72
Вправи
Вправа 48. Перепишіть речення. Підкресліть граматичну основу.
Визначте типи підметів та засоби їх вираження.
1. Маленькими віконечками убога хата дивилася на вули­
цю й принишкла. 2. Пилипкові очі блиснули одразу. 3. М и к о ­
ла Горобець захвилювавсь. 4. Всі теж стали на ноги. 5. — Д и в и ,
штаб, мабуть. Ті кинулись очима й принишкли. 6.1 сталося щось
страшне (З те. А. Головка). 7. Щ о с ь насувалось грізне (С. В.).
8. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций (Т. Ш.). 9. Не прий­
нялись три ясени, тополя всихала (Т. Ш.). 10. З ляком підвела
старенька очі на молоду дівчину (О. Коб.). 11. Що лишилося в
нього? Страшне сьогодні? (О. Полт.). 12. Сидіти без діла —
також важкий труд (Я. те.). 13. Ми довго стояли, трясучи руки,
як це завжди роблять і вороги, і друзі. Перші, щоб замаскувати
ворожість, а другі — щ о б заховати д р у ж н ю теплоту (Ю. Я.).
14. Петрів батіг примружив синє око (Л. Т). 15. У темнім лісі,
за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці
дурні, шкідливий тхір, І ще там деяких чимало (77. Г.). 16. Пізно
ввечері хлопці поверталися з худобою додому (А. Г.). 17. Яблу­
ка доспіли, яблука червоні! Ми з т о б о ю йдемо стежкою в саду
(А/. Р.). 18. Оженивсь він із О к с а н о ю (А/. В.). 19. Ах, скільки
струн в душі дзвенить! (О. О.). 20. З ж у р б о ю радість обнялась
(О. О.). 21. Оте твоє «хочу» і «можу» повинні узгоджуватися
(В. Коз.).
Вправа 49. Визначте способи вираження простого дієслівного при­
судка та можливі засоби його ускладнення.
1. З надвечір'я визирає ніч (В. Ст.). 2. Нарешті підвівся, вло­
мив дрівець на всохлому кущі черемхи й розклав багаттячко
(Гр. 77.). 3. ... З рядів останніх я рвонуся в перші І горе поділю,
як хліб і сіль (Б. О.). 4. Ітимуть вони спочатку поміж темних
ущелин, розбитих кварталів. Офіцери на ходу будуть погляда­
ти на компаси... (О. Г.). 5. Я к б и мої думи німії На струни п р о речисті впали, Зійшлись би плачем мої струни І сміхом ди­
тячим заграли (Л. У.). 6. Тільки боріться! Віще слово ніколи
не вмре (О. Ю.). 1. Потім п р о й ш л и на подвір'я, і ворота важ­
кі за н и м и — хряп! (А. Г.). 8. А клямка у мене перед носом
стриб-стриб, клац-клац, а сніг у щілини пшак-пшак... Одсунув
ш в и д е н ь к о , а сам — ш м и г до хати, а м о р о з мене — хльось
по ногах: таки догнав! 9. Тіні д о в ш а ю т ь та й д о в ш а ю т ь . 10. Іду
ж та й іду. К о л и це з-під ніг як залопотить крильми — пере­
пел... (З те. Григора Тютюнника). 11. Пісня до р о б о т и додає
охоти (Л. У.). 12. Сосни стали і стоять (О. О.). 13. М о в ч и т ь ,
73
мовчить важке осіннє небо (Є. А/.). 14. Під білим вікном у мі­
сячному платті снить-мріє груша (В. Колод.).
Вправа 50. Підкресліть складені дієслівні присудки. Схарактеризуйте
їх структурні компоненти.
1. К а р т о п л я перестала сичати (Гр. Т.).2. Н а д ч о р н и м и очи­
ма молодиці металися, мовби хотіли полетіти кудись, розкрилені брови (А/. С ) . 3. Тихо й нудно, і спека пекельна... Нікуди
вже далі — ось-ось має щось трапитись (С. В.). 4. ...Темні очі
його починали сяяти (О. Г.). 5. Х о ч у закінчити ще хоч одно
оповідання (М. К.). 6. М а р и н а продовжувала готувати сніда­
нок (/. Вільде). 7. Я уявляю собі морську школу на високому
березі. З усіх вікон мусить синіти море (Ю. Я.). 8. В'язати я не
можу (77. У.).
Вправа 51. Визначте, чим у поданих реченнях виступає інфінітив —
основною частиною дієслівного складеного присудка чи другорядним
членом речення.
1. Іще дідусь не погукав на піч мене малого доказати казку
(В. Ст.). 2. Бринить колосочок, як срібний дзвіночок, по са­
дочку лунає, та вже й соловейко, що співа раненько, так співа­
ти не здолає (77. У.). 3. Вона л ю б и л а чепуритися, л ю б и л а милих
людей і від них увагу (М. В.). 4. С т а р и й ще більше насупився,
але доскіпуватися не став (О. Г.). 5. Щ о д а л і доводилося все
частіше звертати з колії... (Я. Я ) . 6.... Нічого зайвого чабан не
візьме в таку спеку носити з собою по степу (О. Г). 7. Де саме —
пригадати не берусь, зустрівся він з Остапом Вересаєм (А/. Р.).
8. А цілувати хліб навчила мати (Є. Гуц.). 9. Вилітали птахи
шукати здобич... (А/. 77.).
Вправа 52. Простежте, якими частинами мови виражено іменну час­
тину іменного складеного присудка. Яких відмінкових форм вона може
набирати?
1. Двір був просторий, чистий, оплетений... (Я. А/.). 2. Біля
присілка білояра пшениця була молода і вища, а горді соняш­
ники стояли, як слов'янські вої, — щитами на схід (М. С). 3. Ліс
низовий, набряклий д у ш н о ю в о л о г о ю та п'янким духом розжухлої брості (Гр. Т.). 4. Не смійтесь, я теж на бусла схожий
т а к о ю ж л ю б о в ' ю до отчого дому (А. М.). 5. Терпи, козаче, ота­
маном будеш (Я. те.). 6. Звуки теж бувають всякі—тільки треба
уміти їх слухати (Ю. С). 1. Очі в М а л а н к и стали налякані, круглі
(М. К.).%. Невпізнанним став Київ (Газ.). 9. Сказано ж: солда­
том не родишся, а робишся... (О. Г.). 10. Вони [голуби] вважа­
лись б о ж о ю птицею, вільно виводилися, зграями літали над
зеленою г о р о ю (С. С). 11. Ти між зірками — одна (В. Сос).
12. Л и ш боротись — значить жить (/. Ф.). 13. Замість тинів пра­
вили густі, старанно підстрижені пояски жовтої акації (В. Мин.).
74
Вправа 53. Визначте граматичні основи і відповідно до їх кількості —
тип речення. Схарактеризуйте присудки.
1. П р о людину сказати все ніхто ще не здолав. 2. П е р ш а вчи­
телька наша, зачесана гладко і просто, була сива й сувора, як
мати людська. 3. Сонце випаса кульбаби ще й прицвьохує п р о ­
мінням, а т ю л ь п а н и — в жовтім панни, як овечки в купу зби­
лись, бо здалека Д о н - Ж у а н о м походжає сонях бравий — сон­
ця л и ц а р гоноровий (3 те. С. Йоеенко).
Вправа 54. Визначте тип присудка у простих реченнях та в кожній
частині складних речень.
1. Голі корені смерек заплітали стежки (А/. К.). 2. Дівчам
колись прийшла до столиці республіки на відбудовні р о б о т и .
3. Ну як це назвати, Хаєцький? 4. Ясні, охоплені багрянцем,
гори стояли до самого небокраю (3 те. О. Гончара). 5. За що
вони тепер мене в палатах вітають, царівною називають, очей
не спускають з м о г о цвіту? (Т. Ш.). 6. Грек назвався Олексою,
а д р у ж и н а й о г о — Г а л и н о ю (М. Руд.). 1. Вічно будуть л ю ­
ди шукати: хто — нового добра, хто — нової краси (Я. Ос.).
8.1 почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (О. Доеж.).
9. Ж у р а в л и к стояв зворушений, с х в и л ь о в а н и й і піднесений
(О. І.). 10. С п р а в а починала бути п о г а н о ю . Остап знемігся і
зовсім розхворівся, його палила гарячка (М. К.). 11. По-різно­
му говорили люди, чому Іван Я р о ш , син Петрів, став назива­
тися спочатку Дунаєм, а потім дідом Д у н а є м (М. С). 12. Н а м а ­
гався почати п р а ц ю в а т и (Газ.).
Вправа 55. У поданих реченнях визначте головні члени. Поясніть спо­
соби їх вираження. Назвіть типи підметів і присудків.
1. Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щ и р о полюбить не вміє Тебе, коханая Вкраїно! 2. Так Кот­
ляревський у щасливий час вкраїнським словом розпочав співа­
ти. 3.1 кожний з нас те знав, що слави нам не буде (3 те. І. Фран­
ка). 4. Здали екзамени дівчата. Ці почуття такі відомі! (Я. В.).
5. М о є серце не може більше вмістити. Воно повне вщерть
(А/. К.). 6. Минуле н а ш о г о народу воістину героїчне (І. Ц.).
7. Ти ніколи не знав війни. Твої батьки теж не були на ній...
А ось старші п а м ' я т а ю т ь . Ті ніколи не забудуть війну (Газ.).
8.1 ставали всі веселі молоді фронтовики. Дівчині отій в шине­
лі дарували б ми квітки (О. Ю.). 9. Усе треба було починати
спочатку (О. Доеж.). 10. Буковинські К а р п а т и . Гора біля гори
стоять разом в німій величі... (О. Коб.). 11. Серпень з вереснем
стискають один одному правиці (А/. Р.). 12. Тимко із своїм по­
гоничем першу борозну пройшов спокійно. 13. Але спокій у хаті
ніяк не міг встановитися. 14. Лице було сумним і зосередженим
(З те. Г. Тютюнника). 15. Для одинокої бездітної тьоті Варі зо75
лотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця (О. Г.).
16. В опублікованому «Словнику української мови» нарахо­
вується близько 135 000 слів — дуже велика кількість (/. Вих.).
17. Д а в н о зозулине «ку-ку» віддалилось (В. Сос).
Вправа 56. Поясніть вживання тире між підметом і присудком чи його
відсутність.
I. 1. Д у ш а — дитя. 2. Світ мій без тебе — пустеля німа. Л ю б а
моя, ти моє життя. 3. Ти — місто для закоханих. 4. Я пам'ятаю,
знаю, що життя — одне, як свято... 5. Свято — жити. 6. Хіба не
жалюгідність — утекти від чесної тверезості в оману? 7. О, ім'я
Ваше — степ! Сонцем в'ялений, небом наповнений, що немає
йому к р а ю . . . 8. Ч о м пташка в путах — це серцебиття?! 9. Був
образ ваш для мене бездоганним. Та образ — це не ви. 10. Це
прощання, а не діалог. Це — вже не ти. 1 1 . 0 мамо, тату! Світ
же — не пустеля. 12. Вже ти й не ти без мене. 13. Не безнадія нас
веде, а теплота. І тішити в душі святе — не марнота. Бо що ж із
того, що на двох не спільний шлях?! Є спільне ж небо в нас і, ох,
одна земля. 14. Голос — як промінь. Голос — мов доля. 15. Ве­
лике — почуття. Слова — завжди малі. 16. Серце твоє сухе, як
мак, стомлене і гірке. 17. П а л а ц розкішний надто. 18. М а м о ,
бджілко невтомна, яка ти в мене красива! (З те. С Йоеенко).
II. 1. Пісня і праця — великі дві сили! 2. Л и ш боротись —
значить жить (З те. І. Франка). 3. Найбільше д о б р о в кожного
народу — це його мова (Я. М.). 4. Н а й б і л ь ш а д р а м а мого жит­
тя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (А/. К).
5. Ти щ и р а жінка (77. У). 6. Ж и т т я — це рух і ревна дія, а не
кружіння в суєті (Я. В.). 7. Ми непоборні. Вічно жить народу у
радості майбутніх поколінь. 8. Ти дивом на сцені була... Ти —
гнучкість т о н к о г о стебла, Ти — ніжність лілеї весіння, Ти —
мрій чарівних колосіння (О. Ю.). 9. Ми всі — весни і сонця по­
б р а т и м и . 10. К р а с а душі, краса любові — найвища на землі
краса (В. Сос.). 11. А дівчина була як сонце (А/. В.). 12. Твій
сміх — се танець водоспадів, Се злива сонячних каскадів, Зеле­
ний ліс в майовий день В дощу з проміння і пісень (О. О.).
Вправа 57. Поставте, де потрібно, тире між підметом і присудком.
Поясніть його вживання.
1. Згоріть не майстерність. Згоріть не диво. Усе і повсюди
горить. Важніша невичерпаність і невідворотність суцільного
світла в немеркнучім світі, бо так необхідно, щ о б кожен що­
миті світивсь. Д л я когось! 2. Підглядати у душу все одно що
душити за горло. 3. Пелюстка слова як перлина в морі. 4. Гар­
монія долі як слово просте. 5. Бо кожен в світі, кожен непов­
торність (3 те. А. Листопад). 6. Ім'я твоє ім'я моєї пісні про
76
батьків край... 7. — У к л о н и с ь мені, і я поведу тебе в світлі оселі,
бо я Бог! 8. Я мисль людська і правди прямота. 9. Це заповіт і
суть моя (3 те. В. Борового). 10. Ж и т т я нелегке. Ч а с о м і круте.
І все ж нам на шляху не зупиниться. Х а й вічно буде сад, і в нім
криниця, І виноградне гроно золоте (Г. Г.). 11. Мій ідеал це
хутір на узліссі, в Гетьманщині, в позаминулім віці... (/. Кач.).
12. Завжди мужність н а й б і л ь ш а з а л и ш а т и с ь у серці д и т я м .
13. Неволя недоля. 14. Віки наче сиві птиці (3 те. Я. Нікуліної).
15. А білий ряст як білий дзвін, Як біла туга на іконах, Як всіх
п р о щ а н ь сльоза солона, Де рідний край, де рідний Він (Я. Я ) .
16. Осінь вмирання, примир'я, прощання останні слова. 17. Степ
був суцільний храм (3 те. О. Олеся).
Д л я п е р е в і р к и : Авторські розділові знаки: 4. ... долі — як сло­
во... 7. ... я — Бог\ 8. Я — мисль... 9. Це — заповіт... 14. Віки — наче...
Вправа 58. Пояснювальний диктант (тире між підметом і присудком).
I. 1. — А моя Вкраїна — то небо синє після ч о р н о г о . — А
мій Київ — то хмара злоточола і перлистий д о щ и к (І. Кал.).
2. Рідне слово — тая м'ята, материнка, рута, І невже ж, пахуча
мово, будеш ти забута (А. Кр.). 3. Очі — дві волошки в житі на
Вкраїні там, у нас. К о с и — жмут ясний пшениці на дорозі там,
у нас (О. О.). А. М и т ь — я к б е з в і к . 5 . Сьогоднішнє, вчорашнє —
незмінний круг (3 те. М. Драй-Хмари).
II. 1. Серце — море. Пісня — хвиля. 2.1 спів — як арфа золо­
та. 3. Твої слова — то квіти восени весняних барв невідомої
вроди. 4. Твій плач — то хмари в дні осінні, сумної чайки голо­
сіння. 5. Твої очі — тихий вечір, що спускається безгучно, не­
сучи на землю спокій на своїх сріблястих крилах. Твої очі —
срібна річка з таємничим царством казок. 6. Ніч — як море,
світять зорі... 7 Як квітки зів'ялі — заміри мої. 8. Д у ш а співа,
як все співає... Вона — як озеро... 9. Д в а струмки — один потік.
10. І ти на цілий світ одна, і ти, як мак, на сірій скелі. 11. Я
тут — німий. Ходім до гаю... 12. А в тім к р а ю , у тій пустелі, В
к р а ю прокляття і ганьби Одні — глухі, байдужі скелі, Другі —
осліплені раби. 13. Я — мов сурмач без сурми голосної, я —
мов стрілець без зброї золотої, я — мов орел без сизих крил
(З те. О. Олеся).
Вправа 59. Знайдіть додатки, визначте спосіб їх вираження. З'ясуйте,
до якого члена речення відноситься кожен із них, якими частинами мови
ці члени речення виражені.
1. [Сковорода] святкував безкраю низку зустрічей. Гаї, сад­
ки, урочища, хати, дерева, клуні — усе нашіптувало йому каз­
ки дитинства, вливало молодість у вже підтоптане, на мощі
схоже тіло. Я к а краса, яке блаженство! Він н а п о в н я в с я ра77
дістю, мов джерело водою, відігрівав охолоду душу й ставав
безмежно д о б р и м і всепрощаючим... 2. В житті людини такий
же плин, така ж безмежна зміна одного іншим: веселості —
смутком, здоров'я — хворістю, надії — відчаєм. І навпаки (З
те. В. Шевчука). 3.1 вчаться черешні любити (М. Шап). 4. При­
хилюсь до народів сердечно й уклінно, запозичу нове і відкину
старе (С. 77.). 5. Тільки скажи «люблю». Одно-єдине, кругле,
вологе, соковите, як плід біля вишневої кісточки, червоне сло­
во (В. Ст.). 6. Короткі листопадові дні скупі на сонце (О. П).
Вправа 60. У поданих реченнях знайдіть додатки. Визначте, які з них
прямі, а які непрямі.
I. 1. Вітер розвіває на ній крапчасту хустку (/. Я.). 2. Мар'ян
кладе дрівця в піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку
(М. С). 3. Два третього не чекають (М. Ном.). 4. Соломія не одривала очей од берега (М. К). 5. Ти співала мені в сині ночі люлійних пісень, ти в л ю б и с т к у мене у хатині похилій купала
{В. Сос). 6. Антон вкосив трави у леваді (В. Д). 7. Випрямилась,
довго й пильно дивилась на Чіпку, немов вивідувала правди
(Я. М). 8. Вона пішла до сусідів поради просити (77. Ш). 9. А
мені, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоко­
лад (77. К). 10. Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру
діжку, красноголовця з доброго молодця (М. Ном). 11. Вже по­
ночі, обвіяний всіма вітрами, приносив додому дзвони в ногах, у
голові й землю у куточках очей (М. С). 12. Шлях володіє якоюсь
особливою силою для мого степового народу (Я. 3).
II. 1. Пишемо: «Оберігаймо красуню природу!» Закликає­
мо: «Рятуймо бенгальського тигра!» Страуса нанду і якогось
черв'ячка заносимо у Червону книгу. А жінку губимо. Щ о д н я .
Щ о г о д и н и . Щ о х в и л и н и (Є. Д). 2. В мовчанні пітьми лиш лас­
тівка гострими свисне крильми (М. Б). 3. Я так л ю б л ю сіяти!..
Л ю б л ю орати, косити, молотити (О. Довж).
Вправа 61. Побудуйте 10 речень, у яких подані слова виступали б у
ролі підмета і прямого додатка. Підкресліть ці члени речення.
Знання, урок, море, місто, сіль.
Вправа 62. Із двох варіантів виберіть той, який більше відповідає літе­
ратурній нормі.
Доглядати діти — доглядати дітей; пасти кіз — пасти кози;
запрягати коні — запрягати коней; поїти корови — поїти корів;
пасти свині — пасти свиней; загнати гусята — загнати гусят.
Вправа 63. Подані дієслова введіть у речення таким чином, щоб вони
мали при собі по кілька додатків. Схарактеризуйте ці додатки.
Дякувати, посилати, приберігати, підготувати, сповіщати,
вселяти, звітувати, розповідати, шарпати.
78
Вправа 64. З кожним із поданих словосполучень складіть по два ре­
чення. У першому реченні кожної пари вказані словосполучення мають
бути підметом, а в другому — іншим членом речення. Словоформи мож­
на змінювати.
Н а ц і о н а л ь н и й педагогічний університет, четверо друзів,
б а т ь к о з сином, один із нас, сотні киян, десятки підручників.
Вправа 65. Перепишіть речення. Підкресліть слова з предметною се­
мантикою, які мають при собі означення, визначте їх тип (узгоджені,
неузгоджені), спосіб вираження та вид зв'язку між ними і означуваними
словами.
1. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монголь­
ськими сокирами прастара липа (І. Ф). 2. Сірі води густо спли­
вають з сірого неба на посірілу землю (М. К). 3. Та сама хата,
що й у першій дії, тільки краще споряджена (77. У). 4. Сонце
ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої
земля цвіла (А. Г). 5. Радіє сонце щастю жить, змагати ніч...
(С. Й). 6. Ще того віку вистачить для щастя прийти і вмерти
на своїй землі (І. Кал). 7. Заїжджають до двору черкеси в шап­
ках; в кожного на поясочку ніж висить (Г. Т). 8. Село в долині
мовчало (А. Г). 9. А міст в намисті з огняних опук горить, як
світла мрія в надвечір'я (М. Д.-Х). 10. Щасливе босе дівчатко,
походжу з пісень «у коло», з забави в «небо і пекло», з давнини
«був собі раз»... (В. Колод).
Вправа 66. У поданому тексті підкресліть означення. Поясніть способи
їх вираження. Повторіть правопис складних прикметників.
Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть
проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю,
що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою,
то хвилює од вітру, то розкривається, одкриваючи блідо-бла­
китну вроду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забри­
нів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» —
молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавки­
ми рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутножовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими
іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти
по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода
синішає (Леся Українка).
Вправа 67. Розмежуйте узгоджені означення та іменні складені при­
судки.
1. Рвучкий, холодний вітер. Пропахлий стернищами, ози­
м и н о ю , листям, грибами, хлібом. Т а м , у степу, за містом, він
ще дошкульніший, проймає наскрізь. 2. Стояв липневий, п р о ­
пахлий медом ранок. 3. Він наповнявся радістю, мов джерело
водою, відігрівав схололу душу й ставав безмежно д о б р и м і все79
прощаючим... (З те. В. Шевчука). 4. Небо було сіре, похмуре.
Н е м о в восени, н а к р а п а в холодний і дрібний д о щ (Ю. 3.). 5. Є
місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні й недобрі місця.
Є благодатні долини й овіяні смутком гори (О. Довж.).
Вправа 68. Доберіть з творів художньої літератури п'ять речень з неузгодженими означеннями. Чим вони виражені?
Вправа 69. Знайдіть неузгоджені означення у формі родового відмінка
іменника без прийменника. Що вони означають?
М о в о рідна! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк
матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину
побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новона­
родженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість
і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і без­
смертя його. А р ф о серця мого! Л ю б л ю зажуру пісень твоїх, і
невмирущий оптимізм гумору т в о г о , і музику слів твоїх. С к а р ­
бе мій єдиний, з т о б о ю я найбагатший і найдужчий в світі, без
тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу
небуття (С. Плачинда).
Вправа 70. Перепишіть. Підкресліть додатки і неузгоджені означен­
ня, виражені іменником у родовому відмінку. Обгрунтуйте.
Не треба ні паризьких бруків,
Ні П р а г и вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
С т а р а солома рідних стріх.
Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Ш у к а ю Твій вогненний слід...
А я на полум'ї розлуки
Н а з а в ш е с п а л ю ю роки,
І сниться степ Твій, сняться луки
І на узгір'ях — вітряки.
Т а м свист херсонського простору!
Т а м вітер з кришталевих хвиль!
А тут: в вікні опустиш штору —
І п'єш, самотній, смертний біль.
Є.
Маланюк
Вправа 71. Побудуйте речення із займенниками його, її, їх так, щоб
вони виступали то в ролі додатка, то в ролі означення.
Вправа 72. Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі
означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих
80
означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­
тивне — постпозитивне; морфологічне вираження).
1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з
висохлого дерева (Вал. Ш). 2. Кожен крок дається ціною вели­
ких зусиль, але перед л ю д и н о ю б л а г о р о д н а мета — досягти
вершини (В. С). 3. Зненацька став мені перед очима шлях сте­
повий — під розімлілим небом, в зелених латках шпоришу, об­
кладений по узбіччях припорошеними д о л о н ь к а м и подорож­
ника, заквітчаний синіми зірочками Петрового батога, в при­
темненому сріблі полинів і нехворощі (Я. 3.). 4. У пам'ять плив­
ла біла хата з ветхою с о л о м ' я н о ю стріхою, з образами на по­
куті (А. Топч.). 5. Д а в а й говорити м о в о ю осені (О. Я . ) . 6. М о р е
було свинцеве й похмуре. Сіявся дрібний холодний дощ, і обрій
танув у брудно-сірій намітці. Важкі хвилі хльоскали каміння й
відходили, згрібаючи дрібне каміння своїми пінявими пазура­
ми (3. 77.). 7. Зате сіна в Кравчини найкращі — густі та розкішні.
Не сіно — чай (Гр. Т.). 8. Непорушна згода поля, людини, дня
(Я. Ф.). 9. І знову вечір розпинає зеленкувато-сизі крила над
затишним, зеленим, співучим містом (В. В.). 10. Біля самого
ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми
квітами, схожими на проліски (О. Г.). 11. Я пісень кохання ніко­
ли не співав між ворогами (77. У).
Вправа 73. У поданих реченнях знайдіть прикладки. З'ясуйте їх зна­
чення. Яку позицію щодо пояснюваного слова вони можуть займати?
1. Медом акацій пахне зачіплянська вуличка Весела. 2. Ж и ­
вуть на Зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як М и к о ла-студент сказав би, правильні. Роботяги. Металурги. 3. Студент-металург уже, а й зараз ще має звичку бовтатись у сазі,
полохати в осоці карасів, і щоразу асистентами при ньому всі
оті баглайчата, їжаченята, шпаченята, вся та замурзана зачіп­
лянська гвардія, що віддана студентові безоглядно... 4. Усе ми,
жінки? А де ж ви, самбісти? 5 Д л я нього, Баглая-молодшого,
тут епіцентр життя. 6. Крім Баглая-молодшого, є ще Баглайстарший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був
знаний на селищах як Іван-дикий, чи Іван-рудий, а з певного
часу відомий більше як «отой Баглай, що в Індії», а б о просто
Віруньчин Іван. 7. А Галька-переросток, що майже й надію
втратила на заміжжя, тихо йому, зніяковіло: — Хлопців... 8. Так
з'явився на світ ще один Баглай, нащадок металургів. 9. За сто
верст упізнав би його Лобода-син... 10. Усміхнувся Іван і знов
завів мову про Лободу-батька. 11. Один із тих велетів тисячо­
літніх [собор], що розкидані по всій планеті, — то мов похмурі
цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими
шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань
81
відтворюють образ неба... Серед людських поколінь, серед те­
кучих віків височать незрушно, оклечавши себе символами-оздобами, кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті
епох. 12. П о е м а трагізму, поема нездоланності духу, але якими
словами-карбами її викарбовувати? 13. Спить студент, довго­
в'язий смаглявець з чорними бровами, усмішка блукає на виш­
нево-пришерхлих губах. 14. Хоч би коли на танці дівчину за­
просили, скептики нещасні... 15. В цеху її називають ас-механік
(О. Гончар).
Вправа 74. Складіть речення, ввівши у них прикладки на позначення:
власної назви предмета, професії, роду заняття, належності до певної
організації, національної та територіальної належності, звання, віку, при­
значення та характеристики предмета за подібністю, якісної характе­
ристики.
Вправа 75. Визначте непоширені та поширені прикладки.
1. Вдарим по струнах з к о л и ш н ь о ю силою піснею-бурею,
піснею-хвилею. В д а р и м о в скелі ж и т т я (О. О.). 2. Де ж та
гордість твого духа — вільного орла? (О. О.). 3. Явилась друга
[любов] — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня (І. Ф.). 4. Не оди складали,
А думи народу, Не в стансах прославили милої вроду, А в ти­
хих журливих піснях... Ті вічні пісні, ті єдинії спадки Взяли собі
другі поети-нащадки І батьківським шляхом пішли... (77. У.).
5.1 хто Поезію-царицю посміє кинуть у в'язницю? (М. Ворон.).
Вправа 76. Визначте, за якими критеріями розмежовуються означу­
вані слова і прикладки.
1.1. Обернулась: перед нею Ігор-князь. 2. Після князя Рости­
слава залишились три сини... 3.1 в Дніпро Перуна-бога з сміхом
кидає вона [молодь]. 4.1 на славу Льва-князенка князь назвав
це місто Львів (З те. О. Олеся).
И. 1. Гей, на всі простори, на Карпати-гори розлітайся, сло­
во, розтинайся, клич... (М. Р.). 2. К о л и одна з доярок захворіла
і довелось розподілити її групу корів, бригадир віддав Єльці
рекордистку Княгиню, що було неабиякою честю... {О. Г.).
III. 1. Гори навкруги... Далі ці зеленкуваті гори-хвилі бу­
дуть менші (Я. К.). 2. А Дніпро мов підслухав: широкий та синій,
підняв гори-хвилі (Т. III.).
Вправа 77. Поясніть вживання дефіса, лапок та відсутність дефіса при
прикладках.
1.1. Не ніч-страховище лякає, а чим зустрінеш новий день...
2. «Ой хмаронько, ой чаронько, не лети. Зірви з мене це лис­
тячко, це листячко-намистечко без краси. У рідненьку роди­
ноньку, на милую Вкраїноньку віднеси. 3 . 0 Українонько-мати!
Зглянься, заспокой, Розвій м о ю страшну розпуку І знову вірою
82
озброй, І поведи мене на муку. 4. Ч о л о м тобі, о земле-мати,
уклін мій, страднице, прийми! 5. Н а д К а я л о ю - р і к о ю половець­
ке військо йде... (З те. О. Олеся).
II. 1. «Запоріжсталь» — завод-велетень (3 газ.). 2. То була
тиха ніч-чарівниця... (77. У.). 3. Зневажуваний ворогами, він [на­
род] подарував світові велетня Ф р а н к а (М. Р.). 4. М о в короле­
ва, засідає Вірунька десь аж у піднебессі цеху, десь там торкає
пальчиками залізну гриву свого велетня крана... 5. Отже, поду­
майте, ми охоче взяли б вас до себе, в н а ш ансамбль «Дніпрова
хвиля». 6. Навіть і кафе можна б назвати: «Козак М а м а й » , або
«У козака М а м а я » , хіба ж не здорово було б! (З те. О. Гончара).
III. 1. П а х н е х л і б о м і з е м л е ю в о г к и й в і т е р - с р і б н о к р и л .
2. Крикнула вісниця-птаха, віщо шумить очерет. 3. Тут був го­
тель «Царград». (З те. М. Рильського).
Вправа 78. Перепишіть речення. Підкресліть прикладки. Поясніть, у
яких випадках одні прикладки уточнюють зміст попереднього члена ре­
чення, а в яких є однорідними членами.
1. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий, Р и б а л к а і мудрець,
поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На
Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеїкоси (М. Р.). 2. Н а р о д е мій,
мій рідний краю, життя моє, л ю б о в моя! (М. Р.). 3. Я не хочу
нікого л ю б и т и , тільки тебе, матусеньку м о ю , зірочку м о ю !
(Г. К.-О.). 4. Х в и л я коси розпускає, убирається в каміння, — в
перли, яхонти, топази, в срібло, золото, смарагд (О. О.). 5. На
п о х о р о н приїздив д я д ь к о Я г о р , материн б р а т , з а в о д ч а н и н .
6. Хто вона, та порушниця заводчанського спокою, баламутка
юнацьких ночей? 7.1 після тебе прийдуть, житимуть на цій землі
люди іншого складу, інших професій, кібернетики які-небудь,
астронавти... (З те. О. Гончара).
Вправа 79. Прочитайте, випишіть окремо складні слова і прикладки з
пояснюваними словами, написані через дефіс. Визначте семантику при­
кладки, спосіб творення складних слів.
1.1. Щоночі ти своїлілеї-руки кладеш на голову мою... 2. Все
втонуло в пісні-морі, Все забулось, як вві сні... 3. Т а м всі мої
слова-пісні, там все, що я забув, згадаю... 4.1 можеш ти вірити
звукам-словам?! 5. В золотій смушевій шапці Циган-вечір схо­
д и в з гір, Ніс він ніченьці-циганці 3 срібла к о в а н и й н а б і р .
6. Пролетіла зоря, та л и ш и л а вона срібну стеженьку-слід після
себе... 7. Ой не розбуркуй суму-жалю. 8. З серцем, повним смутку-горя, утомився я ходить... 9. О моя Русалко з русою косою,
Ч о м не розірвеш ти мого суму-лиха?.. 10. І не виніс я щастямуки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів...
11. Невже твої вуста-коралі У морі щастя не знайду?. .12... Смут­
ком брата-товариша звать. 13. Тремтіть же, тікайте, кати-во83
р о г и . . . 14. П р о щ а й , моя мати-природо... 15.1 почув би, може,
я, Як за горами-лісами П л а ч е рідная земля безутішними сльо­
зами (З те. О. Олеся).
II. 1. Пісне, напоєна горем-отрутою, час тобі вже на спокій
(/. Ф.). 2. Як забуду, що ти, бідна, у тяжкій неволі, не віддам
тобі [Україні] сил-труду, — най не знаю долі (У. К.). 3. Благо­
словенна синь озер, і П с л о , і повів рути-м'яти... (М. Р.).
III. 1. Серед повоєнних нестатків нікому не було легко, а як
уже тій матері-одиначці, що не вміла з правління вимагати,
вміла тільки п р а ц ю в а т и чорно! 2. Німотна музика собору, му­
зика отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів — вона для
тебе реально існує, ти здатен її чути, хоча інші, здається, до неї
глухі. 3. І Єлька-Оленка весь час біля неї, у колі цих інтересів.
4. Т а к і зветься сорт: груша-безнасінниця (О. Гончар).
Вправа 80. Розмежуйте іменні складені присудки і прикладки, відповід­
но підкреслюючи їх.
1. Бережімо честь н а р о д у — н а й к о ш т о в н і ш у перлину (П. Т.).
2. Б о р о т ь б а за чистоту, красу і багатство української мови —
це наша спільна справа 3. Він жив між нас, н а й к р а щ и й серед
нас, серед людей, у кого зброя — слово. 4. Й о г о дума, до смерті
молода, цвіла в книжках — у квітах пурпурових. 5. Що одна
п р а в и ц я — сонце, д р у г а — місяць-молодик (3 те. М. Риль­
ського). 6. Тебе побачу знову, мій ти р а ю , Мій батьку рідний —
степ без к р а ю (М. Верб.). 7. Погасло сонце — мрія чарівна, і я
блукаю знов без світла... 8. Хоча пізно, а все ж діждемось ми
весни, — свята волі, і світла, і втіхи (3 те. О. Олеся).
Вправа 81. Користуючись енциклопедичною літературою, подайте
короткі відомості про діяльність М. Максимовича, М. Петренка, М. Драгоманова, М. Вербицького, П. Чубинського, Д. Яворницького, з тим щоб
одні й ті самі мовні конструкції виступали то в ролі іменного складеного
присудка, то в ролі прикладки.
З р а з о к : Микола Костомаров — український і російський історик,
етнограф, письменник. Микола Костомаров, етнограф і письменник, був
також одним з перших українських літературних критиків.
Вправа 82. Перепишіть речення. Підкресліть обставини місця разом з
пояснюваними словами. Над обставинами напишіть питання, на які вони
відповідають. З'ясуйте відтінки значення, спосіб морфологічного вира­
ження обставин.
1. Бреду обніжками й житами. (М. Д.-Х.). 2. П о н а д гаєм, над
в о д о ю стеляться тумани (Г. Барв.). 3. Іноді де на горбочку за­
лягали в житі (А. Г.). 4. Як колись, в цей провулок, садами я
повз верби пройшов, через гать... (В. Сос). 5. З надвечір'я ви­
зирає ніч. У вікнах всесвіт сліп. Вулицею здибають тебе незна­
йомі люди (В. Ст.). 6. Обабіч Пруту туляться одне до одного
тісні села покутські (77. К.). 7. Ми житами підемо по стежині
84
(М. Шост). 8. Віддалеку побачив рідну хату (В. Ш.). 9. Через
вулиці нахололі повз очей з а ч а р о в а н и й хміль йшла ти в со­
нячнім ореолі невідомо куди і звідкіль (В. Сим.). 10. Десь ходи­
ла дума по стерні під житяно-пахкою виссю (Г. Св.).
Вправа 83. Прочитайте. Випишіть обставини часу разом з пояснюва­
ними словами. Визначте семантику та спосіб їх вираження.
Володимир Олександрович Васляєв помер 4 жовтня того ж
року... Востаннє я бачився з ним дванадцятого червня у Ф е о ­
фанії під Києвом, де його лікували. Знав чи не знав, що йому
взагалі вже часу ні на що не залишилося, крім страждань?
М а б у т ь , знав. Весь час намагався розвеселити мене, кепку­
вав із себе і сміявся з усякого приводу — володів с о б о ю посправжньому.
Розповідав про матір і батька, що й того дня чекали його в
Миколаєві, про братів по зброї, про сина загиблого друга, якого
всиновив і вивів у люди. Особливо яскраво, з гумором розка­
зав, як на початку війни їздив у Ленінград вступати у Вище
військово-морське інженерне училище, як відмовився вступа­
ти в інтендантське, яке йому натомість запропонували, а потім
повернувся в Д о н б а с із Ленінграда, маючи в кишені три копій­
ки. Він просився на фронт спочатку вдома, потім у Ростові, а
пізніше на Волзі, але йому відмовляли, бо двадцять четвертий
рік ще не підлягав мобілізації. Задушевно, з легким смутком
пригадував, як сторожував на баштанах за Волгою і бачив но­
чами тамтешніх вовків біля куреня. Я запам'ятав його розповіді
на все життя і гадаю, що розповідав він усе це недаремно: хотів,
щоб хтось це знав, крім нього самого, щоб колись це переповіли вже без нього...
Ми ніколи не взнаємо, що д у м а ю т ь л ю д и перед смертю.
Особливо ті, що йдуть від нас назавжди і знають п р о це зазда­
легідь. Але с т р а ш н о й м о т о р о ш н о уявити собі їхній стан і са­
мотність перед лицем смерті. Ніхто з усіх, хто їх л ю б и т ь , не
зможе ні полегшити страждань, ні врятувати... (За О. Сизоненком).
Вправа 84. У поданих реченнях знайдіть обставини мети. З'ясуйте,
якими частинами мови та формами вони виражені.
1. Ж и в и , Україно, живи для краси, для сили, для правди,
для волі (О. О.). 2. Збіжжя стелилися чудові на паску, на к о р о ­
вай (Б. 77.). 3. А я піду за волю проти рабства, я виступлю за
п р а в д у п р о т и вас! (77. У.). 4. ... Я все с т е р п л ю р а д и дітей!
(7 Котл.). 5. Д л я нього [щастя] віддавали все найдорожче, гу­
били себе і других, сльози й кров лились річками во ім'я його
(77. У ) . 6. Тепер от вийшов землю культивувати (О. В.). 7. Ове­
чата ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (П. М.).
85
Вправа 85. Знайдіть у поданих реченнях обставини причини. З'ясуйте
спосіб вираження їх.
1. Вітер віє-завиває, аж стогне спересердя (М. /.). 2. М а б у т ь ,
захотілося небові десь там, унизу, у Бессарабії порахуватися з
Іваном через його Маріору, бо на Й в а н а усі ляки, що горох до
стіни (В. Лев.). 3. Повільно повзуть трактори один по другому,
мов по черзі, псуються і відходять на сторону (У. С ) . 4. Гірко
жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Я. М.).
5. Ріка лякала людей не від своєї примхи, а зі страху перед не­
бом (В. Лев.). 6. Скривлене коліно ниє, але згарячу він ще не
відчуває різкого болю (Я. Кол.). 7. Роман, по молодості, і не
догадався збагнути тривогу матері (А/. С). 8. На вимогу ком­
бата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні
гармати (О. Г.). 9. Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу
(Я. М.).
Вправа 86. Підкресліть і схарактеризуйте обставини умови та допусту.
1. П р и щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії
ніякий риск не страшний (77. У ) . 2. Незважаючи на спеку й ду­
хоту, косарі співали косарських пісень; їх голоси змішувались
з пташиним щебетанням, з тріщанням трав'яних коників
(/. Я.-77.). 3. Й уже усенький світ їй би [душі] облітати, обма­
цати, осягнути, аби нагадати тобі та й собі, що, попри буден­
ні потреби, є ще й вищі, духовні, без яких їй жити якось не
спідручно (В. Лев.). 4. Незважаючи на таку рань, було вже зо­
всім тепло (О. Г.). 5. Л е ж а в ш и на печі, держави не збудуєш
(М.Д.-Х.).
Вправа 87. Знайдіть обставини способу дії. Поясніть, чим вони вира­
жені. З'ясуйте їх семантичні відтінки.
I. 1. На клумбах, загонисто, розмашисто, закинувши назад
голівки, мріють в безсоромній знемозі тюльпани, півонії, півни­
ки (В. В.). 2. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шу­
міли (М. К.). 3. Д о р о г а текла втомлено, мов ріка (Я. 3.). 4. Вал­
ка тоді розсипалася по степу й сунула цеп за цепом усе ближче
(А. Г.). 5. Н а д бором хмари муром (Я. Т.). 6. Може, моя то Вкраї­
на біліє черідкою хат (77. К). 1. Василина розходилася у танцях.
Вона то плавала лебедем, то йшла павою, то пурхала метели­
ком, то линула ластівкою (7. Я.-77.).
II. 1. Ж и т т я кінчається і починається... Та сама вічність, з
якої ми приходимо і до якої знов повертаємося. Все просто,
мудро й м о т о р о ш н о . 2. Лисицею по сивих стернях літ підкра­
лася похмура старість. 3. Дивився спідлоба, важко кудись вдалеч
і міряв землю — за к р о к о м крок, за сажнем сажень. 4. А д о щ
стояв стіною... (З те. В. Шевчука).
86
Вправа 88. Знайдіть обставини міри вияву дії або ознаки. Які слова в
реченні вони пояснюють? На які питання відповідають? Якими частина­
ми мови та морфологічними формами виражені?
1. К о л и ш н і панські будівлі люди вкрили, як горобці копи
жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (С. Ч.).
2. Ш а б л і й на ходу збирав їх [колоски] — по одному, по два
(Д. Бедз.). З Буде усім по сім (А/. Ном). 4. К о р о п и в нього пів­
пуда нагулюють (А/. С). 5. По вінця повні ярості й любові,
стояли ми, замислені (М. Б.). 6. Отже, слухай, щебетуха, зако­
хався я по вуха в молоду т в о ю натуру (В. І.). 7. Вона була дуже
схожа з лиця на Н и м и д о р у (7. Я.-77.). 8. Ще було зовсім темно,
коли вони вибралися за Троянівку (7". 77.). 9. П р о життя своє я
міг би написати а б о дуже б а г а т о , а б о зовсім м а л о (А/. К.).
10. Зовсім утих вітер (С. Ч.). 11. Я л ю б л ю тебе, д а в н о л ю б л ю ,
над життя, над усе на світі (77. У ) . 12. Ш е р с т ю к був блідий і
схвильований надзвичайно {О. Довж.). 13. П о г о д а була напро­
чуд гарна (І. Ф.).
Вправа 89. Підкресліть всі обставини. Визначте їх групи за значенням
та спосіб вираження.
1. Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тай­
гою, намагаючись знайти правильний шлях (О. Донч.). 2. Обабіч
громадяться, мчаться в безвихідь тіні прадавніх століть (М. Б.).
3. Та й жив ти не в трояндовім вінку, Л а в р о в о г о по правді заслу­
живши (М. Р.) 4. І я стою на воротях батьківського краю, що
починається чи кінчається на нашому подвір'ї, оглядаю все тут,
ніби востаннє (О. С). 5. Додому з верхів Федьо повернувся аж
опівночі. Зосліпу гримнувся лобом об одвірка {В. Лев.). 6. Див­
лячись униз, бачили безодню. 7. Д а в н о минув той час, коли ти
бігав по селу разом із хлопцями, заглядав у криниці, шукаючи
найглибшу, кричав у їхні душі, в їхню безодню, в їхню таємни­
цю, прислухаючись до тих незрозумілих і бентежних у своїй
незрозумілості відповідей, які давали криниці (3 те. Є. Гуцала).
Вправа 90. Із поданого тексту випишіть обставини разом з пояснюва­
ними словами, з'ясуйте їх значення та способи вираження. Поясніть пра­
вопис прислівників.
Все почалося просто: з-за обрію т и х о виткнувся ріжечок
ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ одразу при­
нишк, затаїв подих, мовби чекаючи, що з цього вийде. А ріже­
чок тим часом уперто вигонився угору, розростався вшир, по­
ступово перетворюючись в тучу, в темно-синій гірський хребет,
що незабаром уже закрив собою величезний сектор неба.
І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокоренилась впоперек нього, згори до самого низу. Загриміло, і по­
легшено зітхнув степ, радісніше стало навкруги (О. Гончар).
87
Вправа 91. Із творів художньої літератури випишіть речення з обстави­
нами всіх типів. Після кожного в дужках зазначте тип обставин.
Вправа 92. Розмежуйте обставини і неузгоджені означення, виражені
прийменниковими конструкціями, та конструкції з синкретичним (обста­
винно-означальним) значенням.
1. Височить ось, як і восени, прадідна груша, куняє, мов ста­
рий кінь, знайомий журавель над криницею (Я. К.). 2. Дружно
курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (А. Г.). 3. Н а д
селом стояв звичайний в обідню пору туман (М. К). 4. Ш к о л а
над морем (О. Дот.). 5. Серед Росі неначе лежав невеличкий
острівець із прездорового каміння, без ладу накиданого купа­
ми (/. Я.-77.). 6. Пішла слава, що Дротівна Маруся і горда і пиш­
на; і за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря
(Г. К.-О.). 1. М а р і я встала із-за прядки і почала додому збира­
тись (А. Г.). 8. До батька М и к о л и приїхали гості, із заходу сон­
ця і сходу країни (О. Мак.). 9. — Матусю моя, лебідонько моя!
Звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядати? Чи з заходу, чи з схо­
ду, чи з синього моря, чи з ш и р о к о г о степу? (7. Я.-77.).
Вправа 93. Складіть із поданими сполученнями слів речення так, щоб
вони виступали то в ролі обставин, то як означення.
Н а д озером, на узліссі, в кінці городу, в росі, без втрат, на
світанку.
Вправа 94. Виконайте синтаксичний аналіз членів речення за схемою:
1. Головні члени речення:
а) підмет — простий або складений, чим виражений;
б) присудок — тип за структурою (простий, складений чи
складний) та морфологічним вираженням.
2. Другорядні члени речення:
а) д о д а т о к — п р я м и й чи непрямий, морфологічне вираження;
б) означення — узгоджене чи неузгоджене, тип зв'язку з оз­
начуваним словом, непоширене чи поширене, морфологічне
вираження;
в) обставина — різновид за значенням, морфологічне вира­
ження.
1. Л ю б л ю я ліс. Дрімотний ліс. Він партизанові приніс жа­
даний захист і спочинок (Я. В.). 2. Рад би ще він раз побачить
отаку зиму! (В. Сос). 3. Червоніло ціле море колосків пшениці
(М. К.). 4. Д в о є каченят випливали на плесо (О. Г.). 5. Плинуть
д у м о н ь к и , думи-гуси, п р а г н у т ь в бурях м о р с ь к и х с п о ч и т ь
(Г. Св.). 6. Хмарини сизіють від бурі, з шаленства (В. Бар.). 7. На
довгій ниві днина не одна завіяним зерням скотилась в осінь
(К. Ч.). 8. Єдина стеля мистецтва — правда (77. К.). 9. Чумаць­
кий Шлях на небі був схожий на росистий слід на землі (Г. Т.).
88
10. Поет не може бути власністю. Він не може звикнути до при­
нижень (77. К.). 11. Т ь м я н о заблищали на сонці одвернуті ле­
мешами скиби землі (Г. 77.). 12. Опівночі, на критому току го­
рять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці...
(Є. Гуц.).
ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
Односкладними називають речення, які, не маючи окремого
граматичного вираження для суб'єкта або предиката, представ­
лені лише одним складом, тобто одним головним членом (по­
ширеним чи непоширеним), який сам а б о разом із другорядни­
ми членами водночас називає предмет, явище, стан, дію і за
д о п о м о г о ю г р а м а т и ч н и х ф о р м слів та інтонаційних засобів
установлює їх відношення до дійсності, тобто о ф о р м л ю є і пре­
дикативність, і модальність — необхідні ознаки будь-якого ре­
чення. Головний член односкладного речення своєю ф о р м о ю
збігається або з присудком, або з підметом, а своїм значенням
співвідносний з ними.
Односкладні речення становлять особливий структурний
тип речень, який за б у д о в о ю відрізняється від двоскладних.
Односкладні речення співвідносні із судженнями, в яких один
із членів не має словесного вираження. Відсутність другого
головного члена чи його синтаксичної групи становить струк­
турну особливість односкладних речень і не є о з н а к о ю непов­
ноти речення. Від неповних речень односкладні відрізняються
тим, що відсутній у них головний член не можна встановити ні
за контекстом, ні із ситуації мовлення. Т о м у немає жодних
підстав відносити односкладні речення до неповних.
Головний член односкладного речення може співвідноси­
тися з одним із головних членів двоскладного — присудком чи
підметом, за значенням і г р а м а т и ч н о ю ф о р м о ю головного чле­
на односкладні речення можна поділити на дві групи: 1) одно­
складні речення, головний член яких виражений дієсловом і
співвідносний з присудком д в о с к л а д н о г о речення; 2) о д н о ­
складні речення, головний член яких виражений іменником і
співвідносний з підметом.
К о ж н а із зазначених груп односкладних речень має свої
різновиди. Так, серед односкладних речень, головний член яких
співвідносний з присудком, виокремлюють: 1) означено-осо­
бові; 2) неозначено-особові; 3) узагальнено-особові; 4) безосо­
бові; 5) інфінітивні. Односкладні речення, головний член яких
89
співвідносний з підметом, дістали загальну назву номінатив­
них і м а ю т ь такі різновиди: 1) екзистенційні, або буттєві (ре­
чення буття); 2) власне номінативні, або називні; 3) вказівні та
деякі інші. П р о т е якоїсь одностайності щ о д о виокремлення
різновидів цих речень у наукових працях ще немає.
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ,
ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ
З ПРИСУДКОМ
§ ЗО. Особові й безособові
односкладні речення
Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагаль­
нено-особові речення, які містять певну вказівку на особу —
суб'єкта дії, називають ще односкладними особовими речен­
нями, а односкладні безособові та інфінітивні речення, в яких
цієї вказівки немає зовсім, — односкладними безособовими.
§ 31. Означено-особові речення
Означено-особові — це такі односкладні речення, в яких
відсутній склад підмета, а головний член найчастіше вираже­
ний дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи теперішнього чи май­
бутнього часу, яка цілком певно вказує на конкретну особу,
що є суб'єктом дії. За своєю семантикою означено-особові ре­
чення близькі до двоскладних, а тому чимало вчених не схильні
в и о к р е м л ю в а т и їх в особливий тип односкладних речень, а
р о з г л я д а ю т ь як неповні двоскладні, в яких легко відновити
відсутній підмет — особовий займенник 1—2-ї особи. П р о т е
останнім часом у практиці вищої школи означено-особові ре­
чення розглядають як окремий різновид односкладних речень,
головний член яких співвідносний з присудком. Дієслово, що є
носієм головного члена, у реченнях цього типу не потребує
наявності відсутнього підмета-займенника, оскільки значення
конкретної особи, що є носієм дії, передається особовим закін­
ченням цього дієслова.
Головний член в означено-особових реченнях здебільшого
виражений дієсловом у 1-й і 2-й особі однини теперішнього і
майбутнього часу дійсного способу: Люблю пісні мойого краю
( М . Р.); Люблю мандрувати по рідній країни (І. Мурат.); І не
дзвониш цілий день, і не признаєшся (Т. М.); За всіх скажу, за
всіх переболію... Глибинами не етану, не змілію, Верхів'ямирозкрилено росту (П. Т.).; Може, на зорі літатимеш, сину! (М. П.).
90
Нерідко головний член означено-особових речень виражений
ф о р м о ю дієслова 2-ї особи множини, а іноді й 1 -ї особи множи­
ни теперішнього часу дійсного способу: Чи довго, браття, бу­
дете мовчати! (Л. Г ) ; Відмикаю світанок скрипичним ключем
(Л. К.).
Ч а с т о головний член означено-особових речень буває ви­
ражений також дієсловом 2-ї особи однини і множини наказо­
вого способу: Схаменіться, недолюди, Діти юродивії... Полюбі­
те щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся (Т. Ш.);
Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне про­
валля, Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля, Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь догля­
дать свій сад (М. Р.); Сади свій сад, плекай свої надії, зневірою
душі собі не рань (П. Д.).
Зрідка, переважно лише у закликах, головний член означе­
но-особових речень може бути виражений ф о р м о ю 1-ї особи
множини наказового способу: За правду, браття, єднаймось
щиро (Л. У.); Берімось краще до роботи, змагаймось за нове
життя! (Л. У.).
Названі ф о р м и дієслів, що виступають у ролі г о л о в н о г о
члена, чітко передають значення конкретної особи чи осіб, які
є носіями дії, оскільки ці значення властиві особовим закін­
ченням цих дієслів. Саме визначеність значень цих ф о р м дає
підстави розглядати речення цього типу як односкладні, а не
вважати їх неповними двоскладними з опущеним підметом —
особовим займенником, оскільки він не обов'язковий для пов­
ноти висловлювання, а якщо й використовується (у двосклад­
них реченнях), то є лише додатковим засобом передачі того
с а м о г о значення, що міститься в о с о б о в о м у закінченні діє­
слова.
Означено-особові односкладні речення переважно сино­
німічні з двоскладними з підметом-займенником. Пор.: Завтра
зранку вийду до криниці (І. Вирг.) і Завтра зранку я вийду до кри­
ниці. О д н а к такі паралельні конструкції можливі не завжди;
наприклад, у деяких складних реченнях з протиставним значен­
ням відсутність займенника неможлива: Ти смієшся, а я плачу,
великий мій друже (Т. НІ.). В інших випадках речення з особови­
ми займенниками і без них розрізняються тільки стилістично:
в означено-особових увага зосереджується на дії, а в синоніміч­
них їм двоскладних — на суб'єкті дії, виконавцеві. Спосте­
рігається також стилістична співвіднесеність між означено-осо­
бовими реченнями й синонімічними їм двоскладними: якщо
означено-особові в ж и в а ю т ь с я переважно в р о з м о в н о - п о б у ­
т о в о м у мовленні, мові художньої літератури т о щ о , то д в о ­
складні — у книжних стилях.
91
§ 32. Неозначено-особові речення
Неозначено-особовими називаються односкладні речення,
що означають дію, яка здійснюється безвідносно до діючої осо­
би, т о б т о невизначеним суб'єктом.
Головний член неозначено-особових речень може бути ви­
ражений:
1) дієсловом 3-ї особи м н о ж и н и теперішнього часу: Нам
дають чаю, гарячого міцного (М. К.); На те коня кують, щоб не
спотикався (Н. тв.);
2) дієсловом 3-ї особи множини майбутнього часу: Поділять
тебе, земле, ой поділять ( М . К.); Ходім, сину, смеркається, а не
пустять в хату, то й надворі будем ночувати (Т. Ш.);
3) дієсловом минулого часу дійсного способу у множині: На
лимані не солили риби в бочках (І. Н.-Л.); Ранком вивели їх з ка­
зарми на двір, розставили лавами (П. М.); Виводили розкріпле­
них коней, розбирали збрую (О. Г.);
4) дієсловом умовного способу в множині: Коли б Мирославі
не говорили це, вона б заспокоїлась (А. Г.); Метеличиху негайно
судили б і погнали б на каторгу (А. Ш.).
У неозначено-особових реченнях увага зосереджується на
факті, події, дії, а діюча особа залишається або не названою
(оскільки вказівка на неї, на думку мовця, неістотна), або невизначеною чи взагалі невідомою, а тому і вказівка на неї не­
можлива. У будь-якому разі ці речення залишаються без грама­
тичного підмета. Однак невизначеність особи зовсім не означає
зниження її активності як виконавця дії, просто цей виконавець
не має значення, важливою є лише виконувана ним дія, що, зреш­
тою, зумовлюється специфікою речень цього типу.
На відміну від означено-особових речень, які зазвичай си­
нонімічні і співвідносні з двоскладними, неозначено-особові
речення становлять цілком самостійний структурно-семантич­
ний різновид. Односкладність властива їм органічно і пов'яза­
на з г о л о в н о ю особливістю їх граматичної семантики: вони
позначають дію безвідносно до конкретного виконавця і да­
ють можливість зосередити всю увагу на її характері, повністю
а б с т р а г у ю ч и с ь від діючих осіб. Зосередженню уваги на дії
сприяє також те, що можливих учасників (хоча й чітко не визна­
чених) можна в загальних рисах з'ясувати за обставинами місця,
характером самої дії т о щ о . Граматична форма 3-ї особи мно­
жини, що найчастіше виступає в таких реченнях головним чле­
н о м , є в и р а з н и к о м з а г а л ь н о ї г р а м а т и ч н о ї с е м а н т и к и не­
означено-особових речень, а не множинностей суб'єктів: вона
вживається й тоді, коли реальним виконавцем дії є одна люди­
на (наприклад, Ранком принесли телеграму).
92
Важливою особливістю граматичної семантики неозначе­
но-особових речень є т а к о ж те, що за їх д о п о м о г о ю виража­
ються тільки вияви людської діяльності. Ц и м вони відрізняють­
ся від безособових речень, які в и р а ж а ю т ь дію стихійних сил. Ці
речення позначають такі вияви людської діяльності, для п о ­
відомлення про які вказівка на виконавця є неістотною, непо­
трібною чи навіть неможливою. Найчастіше вони вживаються
тоді, коли йдеться про здійснення якоїсь колективної діяльності:
Нас зустрічають хлібом-сіллю (С. С ) ; В штабі мене трохи зна­
ли (Ю. Я.).
Значно рідше, ніж про вияви колективної діяльності, у формі
неозначено-особових речень повідомляється п р о окремі дії
однієї чи кількох осіб, при цьому п р и в о д о м для вживання їх в
одних випадках є невідомість діючої особи (принаймні у певний
момент описуваних подій): До суду кличуть СІ. Ф.); Вкрали гроші
у Павлюка (І. Ф.). В інших випадках неозначено-особові речення
використовуються, коли діюча особа відома мовцеві, зокрема,
коли ця особа — сам мовець: Тепер додому тебе не відпустять
(А. Ш.) (мається на увазі: не відпустить начальник); Судили
мене, оправдали, та що мені тепер з того! (А. Т.) (мається на
увазі: судив суд, судця). Отже, загальні особливості граматичної
семантики неозначено-особових речень виявляються за будьяких варіантів їхнього використання.
Найчастіше неозначено-особові речення вживаються в уснорозмовному мовленні, внаслідок чого деякі з них перетвори­
лися на усталені звороти. П о р . : Бери лопату. Кому кажуть! У
нас проханих не люблять (М. С.); Кого питають? Однак нерідко
їх м о ж н а зустріти і в художньому, і в публіцистичному стилі, і
в д і л о в о м у мовленні, з о к р е м а в о г о л о ш е н н я х , інформаціях
т о щ о : Просять дотримуватися тиші; У нас не палять!; Тут
продаються квитки на футбол.
§ 33. Узагальнено-особові речення
До узагальнено-особових належать такі односкладні речен­
ня, в яких позначувана головним членом дія стосується будьякої особи і мислиться узагальнено.
Головна функція узагальнено-особових речень — образне
висловлення загальних суджень, сентенцій, часто втілених у
прислів'я та приказки. Зазвичай дія узагальнено-особових ре­
чень може бути віднесена до будь-якої особи, тому вони набули
поширення у прислів'ях, наприклад: Що посієш, те й пожнеш.
М і р а узагальнення діяча у реченнях ц ь о г о типу може бути
різною. Так, дія може стосуватися не тільки будь-якої особи, а
й групи осіб, яка мислиться узагальнено, всякої особи, яка по93
трапляє у відповідну ситуацію. У формі узагальнено-особових
речень втілюються не тільки прислів'я та приказки, а й викла­
даються поради, накази, побажання, вимоги т о щ о , адресовані
не конкретній особі, а узагальненій групі людей.
В а ж л и в о ю особливістю узагальнено-особових речень є те,
що вони вживаються для вираження таких спостережень, які,
на думку мовця, є обов'язковими, незаперечними, оскільки при­
родно випливають з об'єктивних особливостей явищ чи ситу­
ацій. У зв'язку з цим у них легко виникає модальне значення
необхідності об'єктивної обумовленості висловлюваних спосте­
режень, щ о , зрештою, зумовлює обов'язковість реакції будьякої л ю д и н и на ситуацію, про яку йдеться.
Найспецифічніший компонент граматичної семантики уза­
гальнено-особових речень — значення особистої причетності
будь-якої особи (насамперед, мовця чи його співбесідників) до
спостережень, що становлять зміст речень, у яких узагальнюєть­
ся особистий досвід мовця або засвоєний ним колективний
досвід. Саме значення особистої причетності зумовлене вжи­
ванням в узагальнено-особових реченнях дієслівної форми 2-ї
особи, яка зберігає в них зв'язок зі своїм основним значенням і
містить певний натяк на те, що мовець запрошує співрозмов­
ника до спільних спостережень, співпереживань. З цією семан­
т и ч н о ю особливістю пов'язана також емоційна забарвленість
узагальнено-особових речень, бо вони, окрім усього іншого,
м а ю т ь відтйіок д о в і р л и в о - і н т и м н о г о , задушевно-ліричного
спілкування зі співрозмовником: Т а к , у реченнях А на вершок
Ай-Петрі зовсім єрунда... Просто собі паличку в руки і ідеш...
І після того тижнів зо два лежиш на ліжку. Переварюєш, так
сказать, враження (О. В.) дії мовця, виражені дієсловами 2-ї
особи, передаються як можливі для всіх і сприймаються як уза­
гальнені. П р о т е за всіх нюансів граматичної семантики речень
цього типу спільним у них є узагальненість діяча й висловлюва­
ної ними дії, що має багато спільного з невизначеністю. Тому
нерідко діюча особа спеціально не вказується. В таких випад­
ках означеність і неозначеність діяча зливаються з узагаль­
неністю.
За специфікою вживання серед узагальнено-особових речень
м о ж н а виокремити два різновиди: 1) узагальнено-особові ре­
чення, що ш и р о к о використовуються в афористичному мов­
ленні (у прислів'ях, приказках, загадках) або становлять вислови-афоризми, зокрема повчальні (сентенційні); 2) узагаль­
нено-особові речення, що вживаються в розповідях і є синоні­
мічними до особових речень, означаючи дію або стан самого
мовця, а отже, стосуються 1 -ї особи, однак дія при цьому уявля­
ється як типова за подібних обставин і для всіх інших.
94
Окремо зупинімося на характеристиці синтаксичної струк­
тури цих речень.
Головний член в узагальнено-особових реченнях зазвичай
виражається:
1) дієсловом 2-ї особи однини теперішнього часу дійсного
способу, що здебільшого характерне для речень другого різно­
виду: Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чис­
тим і пахучим повітрям (І. Н.-Л.); Коли лежиш у полі лицем до
неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в
ній щось є не земне, а небесне (М. К.); Бувало, ранок, очерет,
затока... і з братом тихо у човні сидиш (М. Р.); Одвезеш сіль,
було, в Чаплинку або в Каховку. Продаси, нап'єшся. Натовчеш
комусь морду або тобі натовчуть (О. Г.);
2) дієсловом 2-ї особи однини майбутнього часу дійсного
способу, що найчастіше буває у прислів'ях та приказках: Лож­
ку за вухо не занесеш; Від своєї тіні не втечеш; Удосвіта вста­
неш — більше діла зробиш; Правди не сховаєш (Н. тв.); Журбою
біді не пособиш, плачем лиха не збудешся, і голову втрачати не
треба (М. С ) ;
3) дієсловом 2-ї особи однини та множини н а к а з о в о г о спо­
собу, що також найчастіше трапляється в афористичних ви­
словах (прислів'ях, приказках тощо): Вік живи, вік учись; Доб­
ре діло роби сміло; Не питай старого, а бувалого; Сійте вчас­
но — матимете рясно (Н. тв.).
Зрідка головний член узагальнено-особових речень може
бути виражений: 1) дієсловом 3-ї особи однини а б о множини
теперішнього часу дійсного способу (також переважно у при­
слів'ях та приказках): За деревами лісу не бачить; Журиться, як
курка за яйцем; Два діла за раз не роблять; За битого двох неби­
тих дають, та й то не беруть; Від добра добра не шукають
(Н. тв.); 2) дієсловом у формі минулого часу: Попав, як сліпий
на стежку; Попав, як пальцем у небо (Н. тв.).
У підручниках для середньої школи і в деяких наукових пра­
цях до узагальнено-особових речень відносять т а к о ж о д н о ­
складні речення, в яких головний член виражений дієсловом
1-ї особи множини майбутнього часу дійсного способу: Здобу­
демо освіту, побачимо більше світу (Н. тв.).
За змістом до узагальнено-особових речень відносять також
речення, що за ф о р м о ю є двоскладними з підметом, вираже­
ним особовим займенником 2-ї особи, в яких підмет — особо­
вий займенник — не дає уявлення п р о конкретну особу спів­
розмовника, а все речення набуває узагальнювального змісту:
Загойдані машиною, заворожені дивними обрисами височенних
гірських кряжів, прозорим повітрям, сонячним промінням, тра­
вицею, сидите ви, примружили очі, придивляєтесь та прислу95
хаетесь (О. В.). Подібні речення переважно вживаються в роз­
повідях про події, в яких якнайактивнішу участь брав сам опо­
відач.
; 34. Безособові речення
Безособові речення — це такі односкладні речення, голов­
ний член яких, не вказуючи на діючу особу, виражає дію або
стан як незалежні від суб'єкта дії.
Порівняно з іншими односкладними реченнями, головний
член яких співвідносний з присудком (означено-особові, не­
означено-особові, узагальнено-особові), безособові речення
значно різноманітніші як за г р а м а т и ч н о ю структурою, так і за
семантичними властивостями. Вони, за висловом В. В. Вино­
градова, творять «складну й строкату гаму перехідних типів
від повної безособовості до безособовості удаваної або потен­
ційної» (Русский язьїк. — М., 1972. — С. 329). Та й за частотою
вживання безособові речення посідають перше місце серед усіх
односкладних.
Однією з найхарактерніших особливостей граматичної се­
мантики безособових речень є вивчення стихійності, невиму­
шеності зображуваної ними дії чи стану, що виявляються в най­
різноманітніших випадках, коли виражається дія (Починало вже
дніти. — М. К.), фізичний і психічний стан людини й тварини
(Йому хотілося малювати. — І. Ф.), стан навколишнього се­
редовища (І смеркає, і світає. — Т. Ш.) т о щ о . Не менш важли­
в о ю є інша семантична особливість безособових речень, яка
полягає в тому, що ознака, яка в них виражається, найчастіше
є результатом дії неозначеної сукупності стихійних сил чи об'єк­
тивних обставин: саме у безособовому реченні наголошується,
що ця ознака не має безпосереднього зв'язку з якимось кон­
кретним суб'єктом.
Безособові речення, маючи загальне типове значення — стан
чогось або когось, дуже різноманітні за семантикою і розпада­
ються на низку різновидів:
1) безособові речення, що виражають стан природи або ото­
чення: Надворі стемніло (П. М.); Холодно надворі було (А. Т.);
А навкруги було так гарно, так радісно (М. К.); Світало, як про­
їздили Вітрову Балку (А. Г.); Надворі вже зовсім розвиднілось
( М . С ) ; А тим часом весніє, весніє (О. Г.); Вечоріло. Над річкою
покотився туман, похолоднішало. Незабаром і смеркне (О. Д.);
Смеркалося. Огнем кругом запалало (Т. Ш.);
2) безособові речення, в яких виражена дія невизначеного
діяча, стихійної сили т о щ о : Аж морозом сипнуло його поза спи­
ною (ТІ. М.); Дідова оселя снігом прикрита, віконця замуровано
96
морозом, двері замело, забило (П. М.); Повіяло польовими пахоща­
ми (М. К.); Зашуміло, заклекотіло на сходах і внизу (А. Г.); Крізь
щілини у стінах віяло прохолодою ( Н . Р.); Сім погод надворі: сіє,
віє, мутить, крутить, реве, зверху несе, знизу мете ( Н . тв.);
3) безособові речення, що в и р а ж а ю т ь фізичний і психічний
стан людини: Не спалося. А ніч як море (Т. Ш.); По ночах йому
не спалось (М. К.); Не їсться, не п 'ється і серце не б'ється (Т. Ш.);
Йому хотілось гукнути на всі легені словами пісні ( М . К.); Йому
скрізь хочеться співать (О. Г.); Як гадалось, як снилось, як жда­
лось в поході ( М . С ) ; Мене то в огонь вкине, то морозом обсипле
(ТІ. М.);
4) безособові речення, що п о з н а ч а ю т ь стан, зумовлений
відсутністю чогось а б о когось: / нема тому почину, і краю не­
має (Т. Ш.); Скрізь п 'ялись сосни, буків уже не було ( М . К.); Мені
вже бракує товариства людей (М. К.); З усіх країн найкраща
країна — Юність. Але хто відплив від її сонячних берегів, тому
назад нема вороття. Нема кораблів, нема таких бригантин, щоб
туди повернули (О. Г.); Матері вдома не було ( М . С ) ; Сльозам
немає влади, Нема закону, перешкод нема (М. Вінгр.); На труд
тяжкий не вистачило рук ( М . Стар.); У школі не вистачало дров,
вугілля, не доставало столів і парт (Ю. 3.): Без мови рідної, юна­
че, й народу нашого нема (В. С о с ) ;
5) безособові речення, що означають дію неусвідомленої си­
ли: Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везеї (П. М.); Одначе
куди їх понесло! (О. Г.); Яким вітром принесло (О. Д о в ж . ) ; І ку­
лями косило нас (Б. О.);
6) безособові речення, що вживаються для передачі різних
модальних значень (можливості, неможливості, різних нюансів
необхідності, неминучості, бажаності тощо); Ні, мамо, неможна
нелюба любить (Є. Г.); Треба всюди, люди добрі, приятеля мати
(С. Р.); Йому не слід було дивитись ( М . К.); Не годиться жури­
тися в пригоді такій (Л. У.); Нам треба голосу Тараса (П. Т.).
Чіткого розмежування між наведеними семантичними гру­
пами безособових речень немає. Очевидно, таких груп можна
було б виокремити більше чи о б ' є д н а т и деякі з них в одну.
Остання група має таку структурну особливість: при предика­
тивному прислівнику можна, треба т о щ о о б о в ' я з к о в о стоїть
інфінітив, який називає дію. М о д а л ь н у оцінку цієї дії дає пре­
дикативний прислівник.
Головний член безособового речення може бути виражений:
1) безособовим дієсловом: Світало. По хатах де-не-де світи­
лось (А. Г.); / світає й не світає (П. Т.); Тепер тобі одразу полег­
шає (О. Г.); Мело, крутило, скаженіло, огортаючи присмерком
весь край (О. Г.); Надворі смеркало й сутеніло (І. Н.-Л.); На­
дворі посвітлішало (М. С.);
4 Сучасна українська мова
97
2) безособовим дієсловом на -ся (-сь): Йому хотілося малю­
вати (І. Ф.); Вже трохи розвиднілось (М. К.); / не спиться, й не
лежиться, і сон мене не бере (Н. тв.); Добридень, дівонько, чи
добре ждеться? (Л. У.); Мріялось, гадалось в тихий яснодень
(П. У.);
3) особовим дієсловом, ужитим у значенні безособового: Дов­
кола мене гриміло, ревло, клекотіло, мов у котлі (І. Ф.); / трем­
тіло під місяцем золотою дорогою (М. К.); А згори сипле та сип­
ле, витрушує душу в дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить
крицю, плаче, голосить і сіє регіт на добре сито (М. К.); Надворі
осінню пахне СП. М.); Пахло рибою і прив'ялими квітами, гуло
ґедзями і дзвеніло мухами СЮ. 3.);
4) безособовими дієслівними ф о р м а м и на -но, -то: Ой, у полі
жито копитами збито. Під білою березою козаченька вбито. Ой
убито, вбито, затягнено в жито, Червоною китайкою личенько
накрито (Н. тв.); На галявині вже збудовано хату, засаджено
городець (Л. У.); Роботу покинуто (М. К.); На сизих луках ско­
шено отаву... (М. Р.); Зал залито яскравим сліпучим світлом
(Ю. Я.); Розгублено по кримських дорогах, скинуто в море грізну
артилерію (О. Г.);
5) предикативними прислівниками на -о, -е, які можуть ужи­
ватися в поєднанні з допоміжними дієсловами було, стало, ро­
биться: Тяжко, важко сиротині, а ніхто не бачить (Т. Ш.);
В повітрі тихо, холодно, морозно (ТІ. М.); Маковейчику просто­
ро і легко на серці (О. Г.); У лісі стало ще тихіше... (М. С ) ; Тісно
стало в хаті од їхніх дужих плечей СЮ. Я.); Рибі добре і в синім
Славуті (М. С ) ;
6) предикативними прислівниками, співвідносними з імен­
никами жаль, шкода, гріх, сором, кінець, час т о щ о , які часто
виступають у поєднанні з інфінітивом чи допоміжними дієсло­
вами: Та жаль маленьких діток стало (Т. Ш.); Шкода журити­
ся, молодичко (М. В.); А, мабуть, час, хлопці, й овець напувати
(П. М.); Мені жаль його стало (А. Т.); Чогось стало шкода са­
мої себе (О. Д.);
7) предикативно-безособовими словами треба, слід, можна,
необхідно, доцільно, неможливо, несила т о щ о , що о з н а ч а ю т ь
стан, в поєднанні з інфінітивом: Треба хазяїну на хутір виїзди­
ти (М. В.); Він вовк, він пан, йому не слід (Л. Г.); Якби не жовте
листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не баби­
не, а справжнє літо (І. Н.-Л.); Неможливо знищити того, кому
симпатизує народ (О. Г.); Тої землі забути несила (С. К.);
8) заперечним словом нема (немає), а іноді й часткою ні (ані)
в ролі сполучника, а т а к о ж безособовими ф о р м а м и дієслова
бути із заперечною часткою не часто в поєднанні з додатком у
родовому відмінку: Де нема святої волі, Не буде там добра ніколи
98
(Т. Ш.); Немає там ні горя, ні зітхання (Л. У.); А в синка, бачу,
нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева (М. С ) ; Однак
краю плавням не було (М. К.);
9) сполученням дієслова з модальним значенням та інфініти­
ва: Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти! (ТІ. М.); Ча­
сом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве
пролазила (М. К.); Доводилось і через болота брести, і в лісах
ховатися (А. Ш.); Зверху твань встигло прихопити морозом
(О. П ) .
П р о т е слід зазначити, що більшість безособових речень з
інфінітивом у складі присудка містять чи допускають присут­
ність д о д а т к а в давальному відмінку, хоч уживання його не­
обов'язкове, бо нерідко ці речення характеризують обстановку
безвідносно до якоїсь певної особи.
Безособові речення поширені у розмовному мовленні і в мові
художньої літератури. Вони вживаються тоді, коли мовцеві
важлива саме дія а б о її наслідок, а не діюча особа чи предмет.
Т о м у їх зазвичай використовують в описах неусвідомлених,
немотивованих станів або у випадках, коли хочуть наголосити
на самій дії чи стані безвідносно до суб'єкта. У безособових
реченнях дія а б о стан характеризується довільністю, неусвідомленістю причин, що створює їх особливу семантико-стилістичну
виразність.
§ 35. Інфінітивні речення
Інфінітивними називаються односкладні речення, головний
член яких виражений незалежним (вільним) інфінітивом, само­
стійним у семантичному відношенні, що означають можливу
(чи неможливу), необхідну а б о неминучу дію. До останнього
часу інфінітивні речення розглядали як один з різновидів безосо­
бового. У шкільних підручниках та в деяких інших працях вони
й тепер розглядаються як безособові. З погляду вираження дія­
ча інфінітивні речення і справді є безособовими, проте відрізня­
ються від них низкою ознак, що дає змогу виокремити їх як
самостійний тип односкладних речень. Ці ознаки, зокрема, по­
лягають у тому, що в безособових реченнях інфінітив, що є скла­
д о в о ю частиною головного члена, є залежним, він прилягає до
безособово-предикативного слова (безособового дієслова чи
предикативного прислівника) (пор.: Моральним подвигом мож­
на назвати те, що здійснив Котляревський в ім'я свого народу. —
О. Г.), а в інфінітивних реченнях інфінітив — головний член
незалежний, т о б т о не залежить від ж о д н о г о слова, при ньому
не може бути ні безособового дієслова, ні безособово-преди­
кативного слова (предикативного прислівника). Навпаки, всі
99
слова підпорядковані йому в семантичному і граматичному
відношеннях, зокрема тільки додаток може мати форму даваль­
ного відмінка іменника чи займенника, який указує на суб'єкт
дії (Школярських днів нам не забуть ніколи. — A . M . ) . Інфінітивні
речення відрізняються від безособових також засобами вира­
ження модальності. Я к щ о в безособових реченнях модальність
(можливість, повинність, необхідність тощо) виражається лек­
сично (безособовим дієсловом чи безособово-предикативним
словом, прислівниками, які прилягають до інфінітива (напри­
клад, Забажалось королеві завоювати чуже царство. — Л. У.),
то в інфінітивних — самою ф о р м о ю інфінітива й інтонацією
(Слухать команду! Узять швабри, шланги. — О. Корн.).
За будовою інфінітивні речення можуть бути поширеними
другорядними членами й непоширеними.
Н е з в а ж а ю ч и на те що значення часу в інфінітивних речен­
нях граматично не виражене, вони означають дію, яка має відбу­
тися в найближчому майбутньому. Внаслідок притаманної їм
експресивності й емоційності ці речення використовуються для
к а т е г о р и ч н и х в и с л о в л ю в а н ь зі з н а ч е н н я м н а к а з у , передачі
різних авторських міркувань, найтонших відтінків переживань
героїв т о щ о . Отже, інфінітивні речення виражають не тільки
думку, а й ставлення до неї мовця, т о б т о є засобом вираження
модальних значень.
За значенням інфінітивні речення поділяються на кілька
груп:
1) інфінітивні речення, що в и р а ж а ю т ь спонукання, катего­
ричний наказ, заклик до здійснення якоїсь дії: Припинити! —
гримнув комбат від телефону (О. Г.); Ну, тепер за мною, гур­
том! Кликати людей!.. (С. В.); Зняти головніубориї (А. Г.); Всім
розійтись! Гасити зараз свічі! (І. К.); — Качати Василька. —
Ка-ча-ти! (А. Г.); Чужих не пускати! Розігнати кілками! (А. Г.);
2) інфінітивні речення, зокрема заперечні, що в и р а ж а ю т ь
об'єктивно-суб'єктивну зумовленість дії (її неминучість, можли­
вість, неможливість тощо): Душі моєї не купить вам ані лавровими
вінками, ні золотом, ні хлібом, ні орлом (П. Т.); По наших землях
не блукати псам ( М . Б.); Нас тепер нікому не скорити (М. P.);
Ні, не забуть тих днів щасливих (В. С о с ) ; Тут мені у даль диви­
тись, горизонт вивчать ( М . Шер.);
3) інфінітивні речення, що виражають побажання: Роботя­
щим умам, роботящим рукам перелоги орать, Думать, сіять, не
ждать і посіяне жать (Т. III.); Кров людська — не водиця —
Проливати не годиться (М. С ) ; Сонцю над світом горіти (М. Н.);
Учитися! Вдихати шум віків, Рости і розумнішати! (М. P.);
4) інфінітивні речення, що містять питання, а т а к о ж вагання,
сумнів, нерішучість, виражені у формі запитань: Де сховатися
100
од вітру? (П. Т.); / чим мені залити той вогонь, щоб не палив
того серденька — слізьми? (Л. У.); По чім вас, молоді літа, зга­
дувати? (М. В.); Чого мені турбуватися? (О. Г.); Лимериха: Що
робити? (П. М.); Бути у нас субтропікам чи не бути (О. Г.);
5) інфінітивні речення з часткою би (б), що в и р а ж а ю т ь ба­
жану для мовця дію: Що б таке їм гарне зробити! Як би хоч
обізватись до їх? (А. Т.); Коли б хоч з чоловіком словечко промови­
ти (М. В.); Відпочити б з дороги, пообідати смачно (І. Кирил.);
Покурити б, — сказав хтось, ідучи за Чернишем (О. Г.);
6) інфінітивні речення з часткою би (б), що в и р а ж а ю т ь по­
раду: Сидіть би вам тільки на печі та жувать калачі (Т. НІ,);
Твоїми б, Якиме, устами та мед пити (П. М.); Вам би милосерд­
ною сестрою бути — кволо промовив він Шовкунові (О. Г.).
Отже, навіть к о р о т к и й огляд інфінітивних речень україн­
ської мови свідчить, що порівняно з безособовими вони мають
свою специфіку. Зближуючись з безособовими, а окремі різно­
види — т а к о ж із номінативними, інфінітивні речення станов­
лять окремий тип односкладних речень.
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ,
ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ
З ПІДМЕТОМ
§ 36. Поняття про односкладні речення,
головний член яких співвідносний з підметом
До односкладних речень, головний член яких співвідносний
з підметом, належить невелика група речень, об'єднана загаль­
ною назвою номінативні речення, до яких, крім того, дуже близь­
кі речення, які останнім часом дістали назву генітивних, що
походить від латинської назви р о д о в о г о відмінка ( § Є П Ш У Ш ) ,
яким у цих реченнях виражається головний член.
Спільним для всіх цих речень є те, що головний член у них
виражений іменником, зрідка особовим займенником і числів­
ником, у зв'язку з чим їх м о ж н а було б назвати з а г а л ь н о ю наз­
вою іменні речення.
Далі коротко зупинімося на характеристиці окремих різно­
видів цих речень.
§ 37. Номінативні речення
Номінативні речення — це такі односкладні речення, які
стверджують наявність, існування якихось предметів, явищ,
станів дійсності. Це іменні односкладні речення із загальним
101
значенням буття, існування предмета мовлення чи думки. П о ­
рівняно із двоскладними й односкладними реченнями інших
типів вони характеризуються відчутною своєрідністю. Визна­
ч а л ь н о ю їх особливістю є те, що їм властива фрагментарність і
водночас велика інформативність. Вони називають не просто
окремі деталі ситуації, а деталі дуже істотні, важливі, розрахо­
вані на досвід і уяву слухача а б о читача, такі, за якими він може
уявити загальну картину описуваної ситуації чи події.
Мінімальний склад номінативного речення — один іменник
у називному відмінку, який є його головним членом. Таке ре­
чення є номінативним непоширеним. Однак воно може й поши­
рюватися різними означеннями, зокрема означальними (присубстантивно-атрибутивними) підрядними реченнями.
Головний член номінативного речення є виразником особ­
ливого значення — значення предмета, що є істотною о з н а к о ю
всієї ситуації. Це й зумовлює його специфічність. Він (головний
член) має форму, що збігається з підметом (форму називного
відмінка), проте називає не носія ознаки, як у двоскладних ре­
ченнях, а ознаку особливого типу. Зважаючи на своєрідність
своєї ознакової семантики, головний член номінативного ре­
чення не має властивостей присудка. Він не може вживатися зі
з в ' я з к о ю і в и р а ж а т и модально-часові значення. Відношення
н а з в а н о г о ним предмета чи я в и щ а дійсності мовець передає
тільки за допомогою інтонації. Повідомляючи окремі «предмет­
ні» деталі ситуації, номінативні речення завжди передбачають
реальну модальність і одне зі значень теперішнього часу. Отже,
стверджуючи наявність тих чи тих явищ, подій або предметів,
номінативні речення не можуть вживатися зі значенням мину­
л о г о а б о майбутнього часу. Водночас з їх семантики випливає,
що вони не можуть бути заперечними, а лише стверджуваль­
ними а б о окличними. Т а к и м чином, номінативним реченням
о д н а к о в о ю мірою притаманні такі ознаки, як предикативність
і модальність — найважливіші, найнеобхідніші ознаки будьякого речення. Однак у номінативних реченнях обидві вони
в и р а ж а ю т ь с я не словесно, а за д о п о м о г о ю розповідної а б о
окличної інтонації.
Як уже зазначалося, головний член номінативного речення
виражається ф о р м о ю н а з и в н о г о відмінка іменника: Дорога.
Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий (М. Р.).
П р о т е в окремих випадках, у так званих власне називних ре­
ченнях, він може бути виражений т а к о ж особовим займенни­
ком і субстантивованим числівником, наприклад: «Ми» (одна
з ранніх збірок поезій С. Голованівського), «Троє» (так звалася
збірка поезій трьох авторів: Гео Шкурупія, М и х а й л а Семенка і
молодого Миколи Бажана).
102
За змістом номінативні речення поділяються на такі групи:
1) описові, констатувальні, або екзистенційні (буттєві, чи ре­
чення буття), що вживаються в описах я в и щ природи, обста­
новки, зовнішнього і внутрішнього психологічного стану л ю ­
дей: Дорога вита. Скелі й нетрі. Невірне світло жовтих фар.
І от на висоті А й-Петрі ми опинились — вище хмар (М. Р.); Про­
зорий гай. Тремтячий лист. Осіння світла акварель ( М . Тер.);
Сині гори, даль камінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини
І вогні, вогні (В. С о с ) ; Весна, веснаї Яка блакить, який кругом
прозор (П. Т.); Птах —ріка — зелена вика — ритми соняшника
(П. Т.); Книжки, бібліотеки, театри, лекції... і робота, робота,
робота... (О. В.); Малина, м'ята, дим і димарі. Лункої тиші гой­
далки сорочі. І вишняки, чим вище на горі, тим вишеньки дрібніші
і солодші (Л. К.); Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод (Т. Ш.);
Весела, чудова місцина (П. М.); Поле, поле зелене, а по йому
квітки-квітки (С. В.); Вогні й темрява. Дощі й сонце. Сніги й
морози. І зойки, і сльози, і радість, і сміх, і обійми рідних людей з
чужих невідомих сіл (В. Бабл.); Дорога довга. Чагарі, долини
(Л. У.). Описові речення є найпоширенішим різновидом номі­
нативних речень;
2) вказівні, що вказують на особу, певний предмет а б о групу
предметів. В усному мовленні вони зазвичай супроводжують­
ся вказівним жестом, а в писемному — частками ось, он, от.
Вони можуть бути як непоширеними, так і поширеними: Ось і
школа. Ось і клас. Арифметика якраз (С. О.); Ось і хата Олени
Мироненко (М. С ) ; Ось хатина, і люди йдуть до двора. Онде
дядько Василь (О. П і д е ) ; Ось вулиця, будинок і квартира ( М . Р ) ;
А ось... Загорода ось... (А. Т.); От і осінь. Проминуло літо
(В. С о с ) ; Ось і дуб той кучерявий (Т. Ш.); От воно, село май­
бутнього (І. Ц.);
3) оклично-номінативні, що містять повідомлення про якусь
незвичайну подію: Село! Село! Веселі хати! А на горі стоять
палати (Т. Ш.); О придане моє, придане! О кожушина сивень­
ка!.. Спідничина голубенька (А. Т.); — Прапор несуть! — неспо­
дівано залунали в кількох місцях радісні голоси: Прапор!... Пра­
пор! {О. Г.);
4) власне-номінативні (або власне-називні), до яких належать
заголовки, назви газет, журналів, написи на вивісках установ:
«Спортивна газета», газета «Літературна Україна», журнал
«Українська мова і література в школі», журнал «Мово­
знавство», роман «Тронка», роман «Чотири броди», «Київські
оповідання», теплохід «Тарас Шевченко», завод «Арсенал», ста­
діон «Динамо». Щ о п р а в д а , чимало вчених (О. О. Ш а х м а т о в ,
В. В. Виноградов, Л. А. Булаховський та ін.) не вважали такі
вислови за самостійний різновид речень. Однак у підручниках
103
для середньої школи і більшості посібників для вищих навчаль­
них закладів вони розглядаються як окремий різновид номіна­
тивних речень.
§ 38. Ґенітивні речення
До номінативних тісно прилягають так звані ґенітивні (від
лат. § Є П Ш У Ш — родовий відмінок) речення, які стали виокрем­
лювати лише останнім часом.
До них відносяться такі односкладні речення, в яких голов­
ний член виражений іменником а б о займенником у родовому
відмінку, що передає не тільки значення наявності, існування
предмета, а й вказує на його кількісну ознаку: Воля в нас міцніш
од сталі-криці, і коріння наше тільки у землі. Жита! Винограду!
І пшениці!.. А на морі — вірні кораблі (П. Т.); В очах ні крику, ні
скорботи. Таким ходив, мабуть, і в бій (А. М.); Ні меду, ні ласки,
ні пристані тихої (А. М.).
Цей тип односкладних речень досліджений ще недостатньо.
Однак, безсумнівно, що вони найближчі до номінативних. Гені­
тив у них, очевидно, має суб'єктивне значення. Як видно з при­
кладів, серед цих речень можна виокремити стверджувальні й
заперечні.
Ґенітивні речення здебільшого використовують у розмов­
ному (діалогічному й монологічному), емоційно забарвленому
мовленні (пор: Грошей — кіт наплакав; Фахівців — раз, два й
нема; То-то сміху! Народу!).
§ 39. Вокативні речення
Тісно прилягають до номінативних також вокативні (від лат.
уокаіїуш — кличний відмінок) речення, які ще називають реченнями-звертаннями. Вони властиві переважно уснорозмовному,
зокрема діалогічному, мовленню і свій вияв здебільшого знахо­
дять у формі кличного відмінка іменників. Пор.: Лукашу, гов!
А де ти?(Л. У.), Миколко, Миколко!.. (А. Т.). Ці речення-звертання нерозчленовано виражають думку, почуття, волевиявлення і
завдяки різному інтонаційному оформленню можуть передавати
заклик, застереження, спонукання, докір, обурення тощо.
За семантичною о з н а к о ю можна розрізнити кілька різно­
видів вокативних речень: 1) речення, які містять звернення до
адресата мовлення, щоб привернути його увагу: — Іва-а! — Я
тут! — кричить Іван ( М . К.); Чіпко! Чіпко!— Чіпка лежить на
полу, мовчить (П. М.); 2) речення, що виражають емоційні ре­
акції м о в ц і в : Кумочко, кумо!.. Не могла говорити ( М . К.);
104
Сину! — Д м и т р о почув таке тоскне зітхання, що мимоволі й сам
зітхнув (М. С); 3) речення з виразним спонуканням, застере­
женням, з а б о р о н о ю т о щ о : Поглянула: Тарасе! (А. М.); Тату! —
перебиває його Пріська ( M . С ) .
За структурою вокативне речення збігається зі звичайним
непоширеним звертанням, проте між ними є істотна відмінність:
в о к а т и в н е речення з а в ж д и має більшу с е м а н т и ч н у н а п о в ­
неність, бо виражає якусь думку (почуття), якою супроводжує
звертання до особи.
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 94—100.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­
ської мови. — К., 1982. — С. 172—180.
Горяний В. Д. Синтаксис односкладних речень. — К., 1984.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 211—214.
Русская грамматика. — M . , 1982. — T. 2. — С. 348—371.
Слинько 1.1., Гуйванюк H. В., Кобилянська M. Ф. Синтаксис сучасної україн­
ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 182—285.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С. 232—262.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С. 69—81.
Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 292—298.
СЛОВА-РЕЧЕННЯ. НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ
СЛОВА-РЕЧЕННЯ
§ 40. Поняття про слова-речення
Особливий тип речень становлять слова-речення — синтак­
сичні конструкції з одного слова або з нерозкладного словоспо­
лучення, що не може поширюватися за д о п о м о г о ю пояснюваль­
них слів. Х а р а к т е р н о ю їх о з н а к о ю є те, що вони синтаксично,
структурно неподільні, нерозкладні (їх іще називають нерозчленованими реченнями). У їх складі не можна виділити окремих
членів, тому вони не належать ні до двоскладних, ні до одно­
складних.
Слова-речення можуть утворювати комунікативні одиниці
(речення) без допомоги інших слів, однак самостійно не вжива­
ються. Вони передають реакцію, відгуки мовця на висловлення
співрозмовника, його запитання, твердження і, отже, мають
значення тільки в контексті, у зв'язному мовленні. Поза контекс­
том, ситуацією мовлення вони незрозумілі і втрачають комуні105
г
кативну силу. Слова-речення в ж и в а ю т ь переважно в діало­
гічному мовленні, а в монологічному лише тоді, коли мовець
стверджує, заперечує а б о оцінює сказане ним.
Слова-речення в и р а ж а ю т ь одну з категорій модальності,
зокрема ствердження, заперечення, згоду, незгоду, можливість,
неможливість, упевненість, невпевненість, різні почуття та во­
левиявлення.
У функції слів-речень можуть виступати частки, вигуки,
нерозкладні словосполучення (фразеологізми) т о щ о .
§ 41. Типи слів-речень
За значенням і функціями в мовленні серед слів-речень ви­
окремлюють такі групи:
1) стверджувальні, що виражають згоду мовця з чиїмись або
власними висловлюваннями, твердженнями, діями (так, еге,
еге ж, авжеж, атож, гаразд, добре, правильно, звичайно
тощо): — На фабрику?— Атож (М. К.); — Так, оце ви прямо з
трактора?— Еге (О. В.);
2) заперечні, що вживаються для вираження незгоди мовця
з чиїмись чи власними висловлюваннями, діями т о щ о (ні, ніу_ — А курей на буряки вивозили?— Ні! (О. В.); З хлібом нікого
не зустрічав? — Ще ні (О. Г.);
3) спонукальні — спонукання, що містять наказ, заклик до
дії, прохання т о щ о (гайда, геть, годі, марш, цить, доволі, тпру
тощо): —Цить!—крикнула Пріська, підіймаючи голову (П. М.);
Свічка: Геть! (І. К.);
4) емоційні та емоційно-оцінні, що слугують для вираження
емоції, емоційного реагування на почуте (Ого! Тьфуі Добрий
вечір!Прощавай}'тощо): Ей, таке питаєш (Л. У.); —Добрий вечір!
Обидві жінки відповідають йому: Добрий вечір! (А. Г.);
5) питальні, що виражаються здебільшого стверджувальни­
ми, заперечними а б о спонукальними словами, вимовленими з
питальною інтонацією: —Яка радість у нас, Дмитре!—Невже?
(М. С); — Так?—запитав я (Є. Г.).
ш
НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ
§ 42. Поняття про неповні речення
Неповне речення — це таке речення, яке характеризується
неповнотою граматичної структури чи складу внаслідок відсут­
ності в ньому одного чи кількох членів (головних або друго­
рядних), які легко виявити з контексту або ситуації мовлення.
Структурною особливістю неповних речень є відсутність у них
106
окремих членів, зумовлена тим, що неповне речення звичай­
но входить до складніших конструкцій, в яких відсутні члени
наявні.
Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні
речення різних структурних типів, як поширені, так і непоши­
рень Неповні речення належать до тих структурних типів, що
й повні з «поновленими» відсутніми членами. Найчастіше вони
вживаються в діалогічному мовленні. Н а п р и к л а д :
— Улю! Ви ж українка!
— Воронь Боже! Не українка!
— Українка!
— А нізащо! Ні! Ні!
— У вас прізвище українське — Розсоха!
— Ні!
— Та що там прізвище — у вас очі українські, губи, стан
(М. Кул.).
§ 43. Типи неповних речень
За структурою серед неповних речень виокремлюють такі
різновиди:
1) контекстуально-неповні, в яких відсутній член названий у
попередньому тексті, що найчастіше спостерігається в другій
частині складного речення і в приєднувальних конструкціях:
Прагу було врятовано від руйнування, а мешканців її — від ви­
нищення (О. Г.); Юра спинився. В груди набрав повно повітря
(Ю. С); Бо таки недарма кращі люди голови поклали. І твій Юхим
(А. Г.);
2) ситуативно-неповні, в яких відсутній член зрозумілий із
ситуації: Як же це ти, Віталику? Чому ти не прив'язав? (О. Г.)
(із ситуації випливає, що не було прив'язано човна);
3) діалогічно-неповні, тобто речення-репліки (речення-питання, речення-відповіді, речення-висловлювання), що тісно пов'я­
зані між собою контекстуально й ситуативно і за структурою є
продовженням одні одних, д о п о в н ю в а н и м позамовними засо­
бами (жестами, мімікою, пластичними рухами тощо), що ро­
бить їх особливим різновидом неповних речень. У них можуть
бути відсутні члени речення взагалі, і репліка-відповідь може
бути представлена якоюсь часткою а б о вигуком, що зближує
діалогічно неповні речення зі словами-реченнями. Н о р м о ю
питальних речень і реплік-відповідей діалогічного мовлення є
неповнота їх складу, наприклад:
— Хочеш суниць?
— Ні, не хочу.
— Бери, я ще назбираю. Тут їх багато. Правда, смачні?
107
— Смачні...
— А як тебе звати?
— Любою (М. С ) ;
4) еліптичні — особливий різновид неповних речень, що ха­
рактеризується відсутністю дієслова-присудка, сама відсутність
якого є н о р м о ю . Для розуміння цих речень немає потреби ні в
контексті, ні в ситуації, оскільки повнота їх змісту виражена
власними лексико-граматичними засобами. В еліптичних ре­
ченнях дія (стан) виражається всією синтаксичною конструк­
цією, яка вказує на місце, час, спосіб, що характеризують дію
чи стан, або на об'єкт дії: Парубок уже ні слова, ні півслова (А. Т.);
Дівчинка так швиденько травою-травою до хати (А. Т.); Він
слово, а Карно йому — десятеро (П. М.).
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 100—105.
Вихованець І. Р. Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української
мови. — К . , 1991. — С . 180—184.
Дудик П. С. Неповні речення в сучасній українській літературній мові:
Дослідження з синтаксису української мови. — К., 1958. — С. 129—260.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С.214—216.
Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т. 2. — С. 73.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С. 262—309.
Вправи
Вправа 95. Визначте типи речень за наявністю одного чи двох голов­
них членів у їх граматичній основі.
1. Вечоріло. Сонце пишно закотилося за сині гори. 2. Лесиха
замовкла. Задихалась. Ніхто більше не обзивався. 3. Опівночі.
Глухо. Зимно. Вітер виє. Я замерз. І випало з холодних пальців
перо. І мозок стомлений відмовив вже послуху. В душі глибока
пауза. 4. Пречудовий літній ранок. У холоднім легенькім вітрі
ледве-ледве леліється ш и р о к и й л а н жита. Ж и т о м о в з о л о т о
(З те. І. Франка). 5. Та ось і село. Серед низькодолу й мочарів
стояло воно (М. К). 6. Н а м треба миру, як води й повітря, як
хліба й сонця, — миру треба нам (А/. Р.). 7. Бути забутим, як
стара статуя в маленькім місті. Знати кохання каменя лиш, не­
п р о з о р е каменя серце... Ш у к а т и лиш суть, лиш обрій буття
шукати — суть буття (Б. Р.). 8. Вертай назад і, д о б р о т о ю хорий, Розтань росою д и м н о ю між трав. 9. П р о щ а ю вас, лихі кати
мої (3 те. В. Стуса). 9. Мене забито в чесному бою, П о х о в а н о
д б а й л и в о ю сім'єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі
мудрого музею! (О. Ол.).
108
Вправа 96. Перепишіть речення, визначте головні члени, поясніть їх
морфологічне вираження. Назвіть типи односкладних речень.
1. С п о г а д а й м о д а в н ю давнину, спогадаймо повість незабут­
ню (77. У ) . 2. Минулося, розійшлося, і сліду не стало (Т. НІ.).
3. У Вербний тиждень, за народними віруваннями, не можна
сіяти конопель, городини... не сіяли колись і буряків. У Вербну
неділю святять вербу (О. Вороп.). 4. Святий звичай не позичай
(Н. те.). 5. Де сховатися од вітру? (Я. 77). 6. Дніпра гирло зато­
пило (77. НІ.). 1. Хіба мені, мамо, цілий вік у чотирьох стінах
сидіти і світа Б о ж о г о не бачити? (Я. А/.). 8. Чи моїх братів постріляно, чи п о р у б а н о , чи їх у полон з а б р а н о (Я. те.). 9. Я —
сам. Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ви. (Я. 77).
Вправа 97. Випишіть односкладні речення. Визначте їх типи.
1. Сонце д а в н о вже зайшло. Але проміння освітлювало ще
з-за г о р и з о н т у верхи велетенського н а г р о м а д ж е н н я хмар...
{О. Довж.). 2. Рідна земля... Аеродром... Винищувач важко при­
землився без шасі... К и н у л и с ь д о н ь о г о т о в а р и ш і . К а п і т а н
Віктор Гусаров був мертвий. Хай же вічно красується доблестю
наша земля! Слава переможцю! (О. Довж.). 3. Л ю б и т и свою
батьківщину — значить палко бачити в ній здійснення ідеалу
людства і в міру сил своїх сприяти цьому (О. Б.). 4. Уже світає.
Біла смуга лягла над обрієм (Я. В.). 5. Вечоріло. Дув сильний
вітер (Ю. 3.). 6. Усіх поранених було врятовано (О. Г.). 1. Осінь.
Вечора огні. Синь і синь навколо... (В. Сос). 8. Вискоблили,
вимили підлогу, двері — навстіж: з вітром сонце йде (О. Ю).
9. Ж и в и не як хочеться, а як можеться. 10. За невміння деруть
реміння (Я. те.). 11. Весна — неначе карусель, На каруселі білі
коні. Гірське село, в садах морель, І місяць, мов тюльпан, чер­
воний (£".-7. А.). 12. М а б у т ь , д о щ буде! Треба кудись хова тись!
(О. К). 13. Сю ніч квітка питала квітку: — Що ж це робиться,
поясни? Тільки вчора було ще влітку, А сьогодні вже восени
(77. К).
Вправа 98. Згрупуйте односкладні речення за типами. Де можливо,
перетворіть їх на двоскладні. Поясніть, як при цьому змінюється зміст
речення. Яка мета вживання односкладних речень?
1. До завірюхи треба кожуха. 2. Буває март за всі місяці варт.
3. До М и к о л и не сій гречки й не стрижи овечки. 4. Як сіно ко­
сять, то дощів не просять. 5. Не насушиш насіння — посушиш
голову. 6. З чужого воза серед д о р о г и злізай. 7. П о з и ч , голий,
сорочки! 8. Х о ч не п и ш н о , так затишно. 9. Немає в що й солі
зав'язать. 10. Стільки має, як голодний за зубами. 11. З'ївши
калач, знов берися до хліба. 12. За одного вченого д а ю т ь де­
сять невчених. 13. Розуму ніколи не позичиш. 14. Не учися розу­
му до старості, але до смерті. 15. П р о к о в т н у т и хочеться, а про109
бувати ліньки. 16. Розумного на покуті саджають для честі, а
дурня — для сміху. (Народна творчість).
Вправа 99. Знайдіть означено-особові речення. Поясніть спосіб вира­
ження їх головного члена. Підставте в них підмети і порівняйте зміст одно­
складних та двоскладних речень.
1. Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь
(7. НІ.). 2. Тільки йди поміж люди (А. М.). 3. Риємо-риємо-риємо землю, неначе кроти; з кутів плазуємо зміями, сіємо-сіємосіємо буйні червоні цвіти (В. Ч). 4. Гаразд, ще поговоримо...
М о ж е , щось п р и д у м а є м о . Тільки не слід поспішати (О. К).
5. Л ю б л ю зими живі картини (П. У). 6. Віддай усе, що взяв, і
освятись... Ще більше, ніж узяв, зумій віддати... Стоїть на вид­
ноколі світла мати — У неї вчись (Б. О.). 1. За правду, браття,
єднаймось щ и р о , єдиний маєм правий шлях (77 У ) . 8. Чути:
кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька
зітру (Б. Л.). 9. Л о в и летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впи­
вайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. О.).
Вправа. 100. Випишіть неозначено-особові речення, знайдіть у них
головний член, з'ясуйте його морфологічне вираження.
1. П р о це майбуття написано колись чимало. Сьогодні пи­
шуть м а л о . А б о зовсім не пишуть. Більше пророкують астро­
логи (І. В.). 2. С п и т а ю т ь вас, до суду поведуть: Ви прославляли
лінь, а де ж робота? (Я. Т.). 3. Везли їх, зранених в борні з сол­
д а т а м и . Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами. 4. О ні! Не
знімуть в її сина вінка тернового з чола (О. О.). 5. І раптом
стали. Посліпли. М о р е світла залляло їм очі (М. К.). 6. Т а к і
зробили. Збудували. Застеклили. Посіяли. Облучили. Вирости­
ли. Вродило. Подивились на корені. Все вийшло. Тільки сила
цілюща не п р и й ш л а до коріння. Невідомо чому — получилась
петрушка (О. Довж.). 7. Н а р о д не вибирають. І сам ти — тільки
брунька у нього на гіллі. Д л я нього і живуть, за нього і вмира­
ють, Ох, не тому, що він — н а й к р а щ и й на землі (77. К).
Вправа 101. У неозначено-особових реченнях визначте головний член
і поясніть спосіб його вираження. Назвіть причини неозначеності суб'єкта.
1. Задзвонили в усі дзвони. По всій Україні (Т. Ш.). 2. Н а м
д а ю т ь чаю, гарячого, міцного (М. К.). 3. За левадами на луках
клекотів бій... ждали з завмерлим серцем: хто подолає? Зби­
ли... Далі, далі... Радісний подих пронісся в натовпі. Заговори­
ли (А. Г.). 4. В нестям' дерлися кудись між стрімке каміння і
знову скочувалися вниз (О. Г.). 5. Л и б о н ь і правду кажуть про
гуцула, Що у гнізді орла Й о г о земля отецька пригорнула, С в о ю
снагу дала (Я. В.). 6. Мене везуть у царство трав, річок і таєм­
ничих озер (А/. С ) . 7. У Опішні — сливи родять, у Опішні —
посуд роблять (О. Ю.).
110
Вправа. 102. Перепишіть речення, знайдіть серед них односкладні.
Підкресліть у них головний член і поясніть спосіб його вираження. Визнач­
те тип односкладних речень.
1. Не хвали день до вечора. 2. Бездонної бочки не наллєш.
3. Не руш нічого і не бійся нікого. 4. Ж д а н и к а м и не наїсишся.
5. На чужий роток не накинеш платок (Народна творчість).
6. А тепер, як подивишся — і семилітки, і десятилітки, техніку­
ми, інститути, університети, академії... Ой як «тяжко» тепер
нашій молоді. 7. С и д и ш у школі, доки ото учителька прийде...
й думаєш... 8. Ю р и Гната не бачили ніколи? Отак як подивиш­
ся на нього — руками розводиш: у чім там, царице небесна,
талант держиться? Де там він міститься? Ну ніяк не ймеш віри,
щ о б у т а к о м у манісінькому тілі сидів о т а к и й великий дух.
9. Ланів у їх, ланів та степів... Та як станеш, то не видать тобі ні
к р а ю , ні кінця... (З те. Остапа Вишні). 10. Ідеш отак у д о б р о м у
косарськім товаристві і бачиш, ідучи, й вечірнє небо, і ясну
зорю... (О. Довж.). 11. У нас оце якраз яблука падають... Ви­
йдеш на світанку, а вони — бух, бух. Візьмеш із роси, а вони
свіжі, холодні (Г. Т.).
Вправа 103. Визначте семантичні різновиди безособових речень: 1) ви­
ражають стан природи чи оточення; 2) психічний чи фізичний стан лю­
дини, її переживання; 3) різні модальні значення; 4) дію невизначеного
діяча, неусвідомленої сили; 5) дію, відокремлену від діяча. Вкажіть засо­
би вираження головного члена.
1 .Там много війська понажено. У три ряди бідних, безщас­
них невольників посаджено. По два та по три докупи посковано, по двоє кайданів на ноги покладено, с и р о ю сирицею назад
руки пов'язано (Я. те.). 2. Ой, у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито, Ой, убито, вбито, затяг­
нено в жито, Ч е р в о н о ю китайкою личенько з а к р и т о (Я. те.).
3. І світає, і смеркає. День Божий минає. 4. І досі сниться: під
горою, Між вербами та над в о д о ю Біленька хаточка. 5. Смер­
калося. Із Лисянки кругом засвітило: О т о Гонта з Залізняком
люльки закурили. 6. Не їсться, не п'ється, і серце не б'ється, і
очі не бачать, не чуть голови! (З те. Т. Шевченка). 7. Л и ш в
праці варто і для праці жить (/. Ф.). 8. Варта спить, на вулицях
безлюдно (77. У.). 9. О д н а к мене м о р о з и т ь (А/. К.). 10. Снігом
віконечко наше забило... (Я. К). 11. Василині було чогось со­
р о м (7 Я.-77.). 12. У пасіці пахло медом (7 Я.-77.). 13. Н а д го­
л о в о ю загуркотіло (А/. К.). 14. Щ о с ь не щастить йому (А/. К).
15. Віковічні перелоги тут д а в н о р о з о р а н о (7 Н.). 16. Хліб!
Скільки про нього сказано добрих слів, складено віршів, про­
співано пісень (Газ.). 17. І стало тихо скрізь (Я. Т.). 18. Іти їм
слід було швидше (Г. Т.). 19. Мені просто везе (О. 77.). 20. На
подвір'ї було темно, а далі почало чогось видніти (С. В.).
111
Вправа 104. У поданих текстах знайдіть односкладні речення. Визначте
їх тип та поясніть особливість уживання.
I. В українському мовознавстві створено монографічні дослі­
дження про мову й стиль Шевченка, п р о його місце в історії
української літературної мови. Видано «Словник мови Шев­
ченка». Мові творів поета, мистецтву його слова присвячено
багато спеціальних статей та наукових збірників в Україні та в
ряді зарубіжних країн. Велике місце відводиться характерис­
тиці мови Шевченка в академічних курсах і в підручниках з
історії української літературної мови для вищих навчальних
закладів. М о в а Шевченка — одна з найважливіших частин са­
мої основи складу сучасної української літературної мови, що
далі т в о р ч о розвивається й удосконалюється як мова україн­
ської нації (З журналу).
II. Слухаючи усні відповіді учнів, треба т а к т о в н о й доступ­
но прищеплювати їм культуру оформлення думки. Зокрема, на
зразках, опорах показувати дітям, яка відповідь є правильною.
З цією метою бажано залучати учнів до самоаналізу відпові­
дей. Під час виконання р о б о т и важко помітити, хто з учнів
потребує допомоги... Д л я заощадження часу уроку слід уста­
новити певний порядок збирання виконаних робіт, заздалегідь
подбати про додаткові завдання для учнів. Варто користува­
тися різноманітними прийомами виправлення учнівських по­
милок (3 підручника).
Вправа 105. Визначте групи інфінітивних речень за модальністю та
структурою головного члена. Схарактеризуйте інтонаційні особливості їх.
1. Як же його у неволі жити без надії? 2. То що ж мені тепер
робити з цими поганцями? 3. Де ж заховатися мені? Що діяти?
(З те. Т.Шевченка). 4. П р о т и в рожна перти, П р о т и в хвиль пли­
сти, Сміло аж до смерти Хрест важкий нести (/. Ф.). 5 .Чому не
жити й вам на цім верхів'ї? (77. У ) . 6. Що ж тепер робити? Зайти
в кімнату і втішати Валентину Сидорівну? (О. К.). 7. Переписа­
ти, поставити розділові знаки, пояснити вживання тире в ре­
ченні (Підр.). 8. Відродити національну святиню — К и є в о - М о гилянську академію! (Газ.). 9. Кому ж мені написати? (О. Г).
10.1 по якій іти дорозі, і чим би матері вгодить? (Д. Ч.). 11. Н а м
твій наказ у серцях мати, 3 ним жити, йти і здобувати (Ю. 77.).
12. Чи не підтягнути й собі?.. (М. С). 13. Запрягти до саней чо­
тири чалі коні і в чвал, і в чвал! (Б.-І. А.). 14. Чи, малорос, я не
доріс до чину, Щ о б Україну вже не крадькома Л ю б и т и , наче
матір до загину (В. Луч.). 15. Вже б покласти кінець всім незго­
дам і щоб кожен народ поважать (Я. Т). 16. Україно! Не зміря­
ти і віками Вроду твою журавлину, Не обезлистити навіть сніга­
ми М о в у т в о ю тополину (А.Д.). 17. Рушать! Рушать! — і руши­
112
ли (А/. В.). 18. П о б а ч и т и б хоч назирці, впівока і закропити
спраглий погляд свій (В. Ст.).
Вправа 106. Випишіть номінативні речення, з'ясуйте спосіб виражен­
ня у них головного члена. У поширених номінативних реченнях визначте
другорядні члени.
1. Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні — нена­
че писанка село. 2. От і князь! От і пишайся тепер, княгине!
(З те. Т. Шевченка). 3. 12 годин. Мертва тиша. Степ без кінця і
без к р а ю (О. Донч.). 4. Тихий-тихий з и м о в и й р а н о к (7 Д.).
5. Видавництво «Вища школа». 6. Весна у розквіті. Чисте небо,
лагідне сонце і розбрунькований парк (Є. Д.). 7. Старезний,
густий, предковічний ліс на Волині (77 У.) 8. «Літературна Ук­
раїна». 9. Д о р о г а . Ранок. Тиша. Д о в г и й яр, весь білою черем­
хою залитий (А/. Р.). 10. Дитячий блок... Ряба мережа ґрат...
І тьмяний блиск голодних оченят... З-над Волги, Бугу, Ворскли і
Сули Дітей сюди вагонами везли... Дитячий блок... Сирітський
тихий плач (С. 7.). 11. Д о н н а М е р с е д е с : Щ о з а чудові
перли!.. М о л о д а п а н і : Я к и й убір! (77. У ) . 12. А вітер, вітер,
вітер!.. Я к и й палючий вітер!.. (77. К.).
Вправа 107. Випишіть номінативні речення, згрупуйте їх за змістом.
1. Полуднє. Ш и р о к е є поле безлюдне, Д о в к о л а для ока й для
вуха ні духу! Ні сліду людей не видать... (7 Ф.). 2. Хмарки, вітря­
на осіння ніч. Останній жовтий відблиск гасне у хаосі голо­
го верховіття (77. У ) . 3. Буковинські К а р п а т и . Гора біля гори
стоять р а з о м в німій величі (О. Коб.). 4. Ось він іде по дорозі
крізь місячну повінь. Легкий пил під ногами. Роса на траві.
Темні коні пасуться. Ось їх слід у росі. Он їх спини виблиску­
ють (О. Довж.). 5. Безладдя й пустка навкруги. К о ш л а т і чагарі.
Сніги (А/. Б.). 6. Поле. Хутір. Верболіз. Ось і наша хатонька.
Розхвильована до сліз Зустрічає матінка (С. Ол.). 7. Зима. Кри­
ниця. Стук мерзлого відра. Жіночі голоси і перегук дитячий.
Вечірня налягла задумлива пора. Лапатий пада сніг (А/. Р.).
8. На майдані пил спадає. Замовкає річ... Вечір. Ніч (Я. Т.).
9. Рубіжне... знову путь... Володине... Кабанне... Нарешті Сва­
тове (В. Сос.). 10. Такий, як є, стою на кружині. Мені нема що
від людей ховати: Он сад цвіте. Он... одцвітає мати. Он батьків
сміх... у рамці на стіні (Б. О.). 11. Тисячу двісті верст. Вогнище
хрест-навхрест. 12. Був травень. С о р о к третій рік. Визволь­
ним вік його нарік. 13. Весілля... Червнева неділя... Війна...
З весільної чаші я вже не нап'юся. І скоро додому уже не верну­
ся (3 те. Я. Воронька). 14. — Он вам і стежина! — сказали на
п р о щ а н н я (Є. Д.). 15. П е р ш и й сніг! Х т о не пам'ятає його, пер­
шого, білого, аж голубого, пухнастого, м'якого (О. 3.).
113
Вправа 108. Схарактеризуйте ґенітивні речення з погляду вираження
головного члена та їх семантики.
1. А сльоз, а крові? Напоїть всіх імператорів би стало (Т. Ш.).
2. Ні даху ж, ні притулку, — буквар їм на умі (77. К.).3. О...Рек­
візиту ніякого... (В. В.). 4. Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів,
тільки сніг, і вітер, і весна, весна (В. Сос). 5. Ні кола, ні двора.
5. Ні сідла, ні вузди (Я. те.). 1. Ані горбика, ані корчика, ані
сліду живої душі (І. Ф.). 8. А сміху! А радості! Справжнє дитяче
свято. (Газ.). 9. Ні стида їм, ні совісті (Я. М.). 10. Тут, в небі,
тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова (Л. К).
11. А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких...
А соняшнику, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Ч о г о
тільки не насадить н а ш а невгамовна мати (О. Довж.).
Вправа 109. Знайдіть вокативні речення. Поясніть відмінність між
ними та звертанням.
1. Я к и й тепер світ настав? Господи! (Я. М.). 2. Олександре!
В тебе діти малі. 3. Салимонько! — Га? — Салимонько! — рап­
т о м п р о м о в и в Тиміш Іванович Д и л д а (О. В.). 4. Катерино! —
Іду! (О. Довж.). 5. Даша! Дашета! — Агов! Зараз! (Я. М.). 6. Діду!
діду! —
Мелася. 7. Боже, Боже! К о л и б же М и х а й л о спав.
8. Братику! Братику! — А що? — спитав він. 9. Ой козаче! Де ж
ти забарився (З те. Марка Вовчка). 10. Сонце! Сонце! Це тебе,
довічний світе, стріваючи, вітає земля (Я. М.).
к
а
ж
е
Вправа 110. Перепишіть, підкресліть слова-речення. Усно поясніть,
до якого семантичного типу належить кожне з них, яку функцію виконує
(стверджувальні, заперечні, спонукальні, емоційні, емоційно-оцінні, пи­
тальні).
1. — Драстуйте! Боже поможи! — Спасибі! — одзиваються
декотрі... (В. В.). 2. Яке дивне все, правда? — Еге. — Ой! Д и ­
вись, — стиха сказала ні з того ні з сього Н а т а л к а . — Он! Ба­
чиш! (О. Довж.). 3. — Драстуйте! Дуже приємно! 4. — О Госпо­
ди! Знову! — це а б о говорить сама до себе, а б о думає заклопо­
тана л ю д и н а і бере телефонну трубку: — Ну?! 5. У школу вже
ходиш? — Ні, я ще малий! — А читати вже вмієш? — Ні, ще не
вмію. 6. П р о віщо ж ото, Олександре, думаєш? — допитувала­
ся дружина. — Еге! Так я тобі й сказав! 7. Татку, ти спати? А що
уночі робитимеш? Тепер же тобі не треба на ніч на роботу? —
Так. Не треба. 8. Ви на Курмасовому були? — Ні (3 те. Остапа
Вишні). 9. А вони гонять: — Іди! — Ей! — раптом вжахнувся
один... Не оглядайсь! (О. Г.). 10. Справді? — зраділа дівчина і
зразу ж засоромилась. — Справді, М а р ' я н к о . . . (М. С). 11. Що?
Десь горить? — питається від печі мати. — Дзвін! — відпові­
д а ю одним словом (М. С). 12. Це в а ш а баба? — спитав Опанаса. — Угу. М о я . А чия ж іще (В. Сим.).
114
Вправа 111. Перепишіть речення, знайдіть серед них неповні, доведіть їх
неповноту. Самостійно доберіть приклади неповних речень у діалогічному
мовленні.
1. Прагу було врятовано від руйнування, а мешканців її —
від винищення (О. Г.). 2. Не вчи орла літати, а солов'я — співа­
ти (Я. те.). 3. Біля греблі — млин, за греблею — неширокий
схоплений кригою став, понад ставом, д о л и н о ю — рідне село
Петриківка (В. Коз). 4. Ближче до берегів — зелені кружечки
латаття (ТО. 3.). 5. Н а д г о л о в о ю синє небо. На ньому — лагідне
травневе сонце. Під ногами трав'яний квітучий килим. Н а в к о ­
ло — ліс. (Є. Д.). 6. Ранок дрімав у сизій млі. На пшеничному
морі — повний штиль. Н е б о поскидало із себе всі нічні хмарин­
ки. Голубилося. Очікувало сонця... П р о м ч а л а одна м а ш и н а .
Друга (Є. Д.). 1. Колючу шкарлупу розбиває об бруківку об­
важнілий каштан. Гладенький. Візьми у д о л о н ю , щ о б надовго
зберегти тепло цієї осені (О. Я ) . 8. День гуляє, два слабий, а на
третій — вихідний (Я. те.). 9. На обрусі — миска. У мисці —
опеньки. У другій — капуста, третя — з голубцями: страв два­
надцять нині є в нашої мами. 10. Бджілоньки — на квіти, дітонь­
к и — д о школи (М. Підг.). 11. А дорога д і т е й — п о п е р е д у ( Я . Я ) .
12. Нежданий сніг — на перші квіти (Я. Я ) .
Вправа 112. Розподіліть неповні речення за типами. Відтворіть про­
пущені члени речення. Поясніть розділові знаки в неповних реченнях.
1. А тепер куди? — запитав П а в л ю г а Козакова. 2. Зараз не
збори. Н е г а й н о всі в поле! 3. Х т о б подумав: Гриня і в акаде­
мію! — кинула одна з конторниць. 4. У своїх, значить, набрид­
ло, до чужих повієтесь? В Т а т а р щ и н у за довгим карбованцем?
(З те. О. Гончара). 5. Т і к а й м о в затишок! — А де? (А. Г.). 6. Це
ж куди ви? — хтось звернувся й на поклажу кинув зір (С. Ол.).
7. Вони, тамуючи подих, мовчки прямують до греблі. За ними
народ (Ю. 3.). 8. Виходить, чумаче, в ранню дорогу зібрався?.. —
Атож, в ранню, — п о н у р о відповів Чайченко (М. С.). 9. П о ­
підростали — в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні шта­
ни, тому картуза (А. І.). 10. У далекому минулому для зміцнен­
ня будівлі приносили людські жертви, потім — тварин, їхні че­
репи, ще пізніше — рослини й нарешті — дрібні гроші (Укр.
мин.). 11. А хропе ото хто так? — Грицю, штовхни його, чого
він ото на всі завертки? — звернувся Ш е л ь м е н к о до Гриця
(О. В.). Нівроку собі, д о б р и й з тебе теоретик. — Я к и й там не є,
а т а к о г о , як ти, в кут зажену, — відрізав С а ш к о ІД. Бедз.).
Вправа 113. Прочитайте речення. Схарактеризуйте їх структуру: дво­
складні — односкладні, повні — неповні.
1. Ти щира жінка (77. У ) . 2. Свободу кожному народу (Я. 77.).
3. Вило, стугоніло, телесувалося в горах (Я. 3.). 4. Як парость
115
виноградної лози, плекайте мову (М. Р.). 5. Квітку метелик
цілує, обрії — сонце, вітер — берізку німую (77. Сос). 6. И не
віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до б о л ю
миле (В. Сос). 1. Ж и т и мені без праці — зовсім не жити (Д. Я ) .
8. Погомоніти з високим начальством було для Х о м и втіхою
(О. Г.). 9. Грамоти вчиться — завжди пригодиться (Я. те.). 10. А
діти ну тікати (А. М.). 11. Не вдержався за гриву — за хвіст не
вдержишся (Я. те.). 12. Я йому слово, а він мені десять (Я. те).
13. Навкруги — острови, і затоки, й озера. Узлісся зелені, во­
логі, густі (Л. Д.).
Вправа 114. Згрупуйте односкладні речення. Дайте повну характери­
стику кожного з них.
I. 1. Невесело на світі жить, коли нема кого л ю б и т ь (Т. НІ.).
2. Он глянь: у тім раї, що ти покидаєш, латану свитину з каліки
знімають (Т. НІ.). 3. Берімось краще до р о б о т и , змагаймось за
нове життя (Л. У ) . 4. Л ю б л ю старого. Та ж якби не він, д а в н о б
уже не стало сього дуба (Л. У ) . 5. С т а в а л о вогко й холодно
(А/. К). 6. Ще наддало світу, ще раз кинуло з-за гори рожевим
огнем (Я. А/.). 7. Ну, тепер за мною, гуртом! К л и к а т и людей
(С. В.). 8. До ґанку на щастя підкову прибито (Я. В.). 9. Ставай
поруч! Роби, як я! — пролунали слова команди. Не бери си­
л о ю , не надривайся! — сердито кидав слова Дереза (А/. Ч.).
10. Вибирай тріщину у пласті, не йди проти товщі! Сила швид­
ко вивітриться, а умінням гори звернеш (А/. ¥ . ) . 11. Святвечір.
Зима. Н а в к о л о біліють сніги (О. Вороп.).
II. 1. Усім треба вільним словом володіти, усі гуртом муси­
мо підняти його на височінь (С. В.). 2. П о с п і ш а ю до отчого
дому... Тільки краще б отак не летів, — Стало гірко за батьків­
ську мову І за мову російських братів (А/. Карп.). 3. Сьогодні
на мови та їхнє майбуття треба дивитися не лише з погляду
їхніх функцій, але й з погляду зафіксованих у них багатств
національної духовності (/. Дз.). 4. Українському слову з часів
його виникнення і на всіх історичних шляхах доводилося не­
легко (Б. X.). 5. Засуджено й репресовано Т а р а с а Шевченка,
П а н ь к а Куліша, Миколу К о с т о м а р о в а та багатьох інших. Та­
расові Шевченку суворо з а б о р о н я л о с я «писать и рисовать»
(Б. X.). 6. С л о в о шукатиму ночі і дні В полі, у морі, в купині. Як
до межі без нічого дійду — М о ж е , до слова б л и ж ч е впаду
(В. Я ) . 7. Земля і Сонце. М а т и й батько. Рід. Н а р о д . (В. Кол.).
8. Бо кажуть, дитино, що м о в а наша — солов'їна. П р а в и л ь н о
кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі ча­
си, коли н а ш о ї м о в и не буде п а м ' я т а т и навіть н а й м е н ш и й
соловейко (7. М.). 9. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої...
10. Л ю б и свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж д о р о г а твоя
116
спадщина, спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, обері­
гай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям
і онукам, а вони передадуть наступним поколінням (А/. Я7.).
11. П а р а с к а : М у с і й ч и к у ! К о п и с т к а : М е р щ і й к р у т и !
(А/. Кул.).
ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
§ 44. Поняття про порядок слів
Порядок слів — це розташування слів у реченні, взаємне роз­
міщення членів речення, яке має синтаксичне, семантичне і сти­
лістичне значення.
Синтаксичне значення порядку слів виявляється в тому, що
від місця, яке посідає член речення, залежить його синтаксична
функція. Так, у реченні Синій Дніпро прикметник синій висту­
пає у функції означення при іменнику Дніпро — головному члені
односкладного речення. За порядку слів Дніпро синій той са­
мий прикметник уже виконує роль присудка у двоскладному
реченні, підметом у якому є іменник Дніпро. У реченнях на зра­
зок Київ — столиця України, Одеса — морські ворота України
на першому місці стоїть підмет, а на другому — присудок, при­
чому за зміни порядку слів (Столиця України — Київ, Мор­
ські ворота України — Одеса) колишній підмет стає присуд­
ком, а присудок — підметом (пор. т а к о ж речення на зразок
Бур'ян глушить жито з п і д м е т о м бур'ян і п р я м и м д о д а т ­
ком жито, в яких форми підмета і додатка збігаються). Зі змі­
н о ю порядку слів у реченнях цього типу змінюється і функція
слів-іменників як членів речення. Н а п р и к л а д , у реченні Жито
глушить бур 'ян слово жито — підмет, а бур 'ян — додаток; пор.
т а к о ж речення Хворий батько повернувся, в якому прикмет­
ник хворий (означення) за зміни порядку слів (Батько повер­
нувся хворий) перетворюється на іменну частину складеного
присудка.
Г р а м а т и к о - с е м а н т и ч н е значення порядку слів з н а х о д и т ь
вияв, наприклад, у сполученнях кількісного числівника з імен­
ником. Так, у реченні На засіданні гуртка було тридцять сту­
дентів числівник тридцять, що стоїть у препозиції, вказує
на точну кількість студентів, які були присутні на засіданні
гуртка. В реченні На засіданні гуртка було студентів тридцять
перенесення числівника в постпозицію змінює й значення ви­
слову (числівник тридцять уже вказує на приблизну кількість
студентів).
117
Стилістична функція порядку слів полягає в тому, що член
речення, який опинився на незвичному для нього місці, набу­
ває д о д а т к о в о г о семантичного навантаження. Так, перенесен­
ня означення на кінець у реченні Оповідання він написав чудове
дає змогу досягти більшої експресивності вислову, ніж у реченні
з означенням у звичайній позиції (Він написав чудове оповідання).
§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний)
порядок слів
В українській мові, як і в інших слов'янських, особливістю
будови простого речення є вільний порядок слів, т о б т о за пев­
ним членом речення не закріплюється постійне місце. П р о т е не
слід думати, що вільний порядок слів, властивий нашій мові, є
цілком, абсолютно довільним. Він також відповідним чином
регламентується. П о р я д о к слів в українській мові може вважа­
тися відносно вільним лише порівняно з низкою індоєвропей­
ських мов, наприклад з французькою, в якій за певним членом
речення закріплено постійне місце. В українській мові порядок
слів зумовлений змістом речення, його структурою, кількістю
членів і способами їх вираження. Розташування членів речен­
ня підпорядковане двом основним функціям — синтаксичній і
стилістичній. П е р ш а (синтаксична), як бачимо, виявляється в
тому, що порядок слів допомагає визначити синтаксичну роль
членів речення, а друга (стилістична) — в тому, що переста­
н о в к о ю слів, як м о ж н а було переконатися з наведених при­
кладів, створюються додаткові семантичні відтінки, підсилю­
ється значення, наголошується на важливості переміщеного
члена (наприклад, у реченні Реве, стогне хуртовина (Т. Ш.) пе­
ренесення присудків на перше місце підсилює їх, акцентує саме
на них головну увагу).
Отже, порядок слів в українській мові вільний л и ш е віднос­
но. Здебільшого кожний член речення (як головний, так і дру­
горядний) має узвичаєне місце. П р о т е він може посідати й інше,
менш властиве йому місце, якщо це не порушує основного змісту
речення.
Розрізняють два типи порядку слів — прямий і зворотний.
Під прямим порядком слів розуміють звичайне для певного типу
речень розташування відповідних членів. Під зворотним поряд­
ком слів (інверсією) розуміють розміщення членів речення в
особливому порядку, який порушує звичайний, прямий, поря­
док слів з метою підсилення виразності мовлення. Зворотний
порядок слів властивий і для розмовної мови, і для мови худож­
ньої літератури, де він відіграє стилістичну функцію — слугує
засобом підсилення виразності мовлення.
118
§ 46. Синтаксичне й актуальне
членування речення
Вивчення порядку слів тісно пов'язане з теорією синтаксич­
ного (граматичного) і актуального членування речення.
П р и синтаксичному членуванні речення з нього виокремлю­
ється насамперед його структурне ядро — підмет і присудок, а
також другорядні члени речення, які п о ш и р ю ю т ь це структур­
не ядро, т о б т о здійснюється вичленування структурних грама­
тичних елементів (членів речення), які з а й м а ю т ь у ньому певні
синтаксичні позиції. П р и цьому треба мати на увазі, що сам
п о р я д о к розміщення членів речення відповідає й о г о г р а м а ­
тичній структурі.
Я к щ о говорять п р о синтаксичну будову речення, то м а ю т ь
на увазі нейтральне розміщення слів одне щ о д о одного, що від­
повідає мовним н о р м а м і позбавлене будь-якої експресії. Так,
підмет у двоскладному реченні зазвичай передує присудку, означення-прикметник розміщується перед означуваним словом,
додаток-іменник чи займенник — після дієслова, яке ним керує,
а обставина-прислівник передує головному (стрижневому) сло­
ву, з яким воно творить обставинне словосполучення. Такий
п о р я д о к слів усталений, н е й т р а л ь н и й , п о з б а в л е н и й експре­
сивності, підлягає мовним законам і відповідає н о р м а м .
Однак в усному мовленні в реченні того самого складу, за­
л е ж н о від контексту і к о м у н і к а т и в н и х з а в д а н ь , різноманіт­
них семантико-розрізнювальних й експресивно-виражальних
функцій порядок слів може змінюватися. Кожне речення, реалізуючись у вигляді конкретної одиниці повідомлення, о ф о р м ­
люється згідно з певним комунікативним завданням, і й о г о
г р а м а т и ч н а структура залежить від конкретних завдань по­
відомлення. Пристосування граматичної структури речення до
завдань комунікації внаслідок уведення його в ту чи ту мов­
леннєву ситуацію і є його актуальне членування (див.: Матезиус В. О. О так называемом актуальном членении предложе­
ния // П р а ж с к и й л и н г в и с т и ч е с к и й к р у ж о к . — М . , 1967. —
С. 239—245).
Одиниці, що фігурують при актуальному членуванні, В. Матезіус назвав основою (те, що відоме, дане) і ядром вислов­
лювання (те, що повідомляється, нове), хоч існують й інші тер­
міни: тема (основа) і рема (ядро), дане і нове і под. Так, речення
Син навчається в політехнічному інституті залежно від актуа­
лізації тієї чи тієї його частини може членуватися по-різному:
Син навчається (основа, тема, дане) в політехнічному інститу­
ті (ядро, рема, нове); Навчається син (основа, тема, дане) в полі­
технічному інституті (ядро, рема, нове); У політехнічному
119
інституті навчається (основа, тема, дане) син (ядро, рема,
нове).
Таким чином, у мовленні виникає новий аспект структури ре­
чення, у зв'язку з чим речення з тим самим граматичним складом
може зазнавати різного актуального членування, хоча в окре­
мих випадках вони можуть збігатися. Загалом же актуальне чле­
нування речення, накладаючись на синтаксичне, вступає з ним
у складну взаємодію. Між актуальним і синтаксичним члену­
ванням речення існує залежність д в о я к о г о характеру. З одного
боку, актуальне і синтаксичне членування можуть збігатися, а
з іншого — актуальне членування може бути протиставлене
синтаксичному, оскільки речення з однаковим граматичним
складом залежно від мети комунікації м а ю т ь різне актуальне
членування. Найчастіше збіг синтаксичного й актуального чле­
нування у двоскладних реченнях без обставинних слів (детер­
мінантів) буває тоді, коли о с н о в о ю (темою, даним) вислов­
лювання є підмет, а ядром (ремою, новим) — присудок. Я к щ о
основою (темою, даним) є присудок, а ядром (ремою, новим) —
підмет, актуальне членування протиставляється синтаксично­
му. Однак при цьому треба мати на увазі, що порядок слів (пря­
мий і зворотний) при синтаксичному й актуальному членуван­
ні переважно збігається. Я к щ о при синтаксичному членуванні
речення прямим порядком слів вважається розташування кож­
ного його члена на усталеному для цього місці (підмет, як ві­
домо, переважно стоїть перед присудком, додаток — після по­
яснюваного слова, узгоджене означення — перед означуваним
словом, неузгоджене — після нього, обставина — на початку
речення, перед присудком чи після нього), а зворотним — роз­
ташування їх на зазвичай не властивих для них місцях (напри­
клад, присудок на початку речення, узгоджені означення —
після означуваних слів, а неузгоджені — перед ними тощо),
то при актуальному членуванні прямим порядком слів є пере­
хід від основи (теми, даного) до ядра (реми, нового), а зворот­
ним — перехід від ядра (реми, нового) до основи (теми, да­
ного).
Отже, порядку слів належить не стільки власне синтаксич­
на, скільки стилістична роль, що випливає й з актуального чле­
нування речення.
§ 47. Прямий порядок слів
Я к щ о порядок слів є основним засобом вираження синтак­
сичних в'дношень, він не може порушуватися. Найчастіше це
буває у таких випадках:
120
1) якщо підмет і додаток виражені іменниками, що мають
однакову форму в називному і знахідному відмінках: Буття
визначає свідомість, Радість розвіє горе, Буксир тягне пароплав,
Горе гострить розум, День перемагає ніч (підмет стоїть на пер­
шому місці, а додаток — після присудка);
2) якщо підмет і присудок виражені іменником у називному
відмінку: Київ — столиия України, Учитель — його брат (підмет
стоїть на першому місці);
3) якщо підмет і присудок або один з головних членів ре­
чення виражені інфінітивом: Добре працювати — велике ді^
Ш (М. С ) , Подорожувати — його улюблений відпочинок; Його
улюблений відпочинок — подорожувати (підмет стоїть на перпюму місці);
4) якщо члени речення виражені іменником і узгодженим з
ним прикметником: Темна ніч. Ніч темна. Зоряне небо. Небо
зоряне (у першому і третьому реченнях прикметники виступа­
ють у функції означення, а в другому і четвертому — у функції
іменної ч а с т и н и с к л а д е н о г о присудка); п о р . т а к о ж : Хворий
батько повернувся і Батько повернувся хворий;
5) у сполученнях кількісного числівника з іменниками: трид­
цять студентів, п'ять кілограмів і студентів тридцять, кі­
лограмів п'ять (у перших двох словосполученнях числівник
вказує на точну кількість, а в третьому і четвертому — на при­
близну).
§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок
слів
Зміна порядку слів в українській мові, як і в інших слов'ян­
ських, зумовлює певні зміни в семантиці й емоційному значенні
окремих слів і речення в цілому. Наведемо основні випадки
вживання зворотного порядку слів.
1. Присудок ставлять перед підметом за таких умов:
а) якщо реченню треба надати оповідного характеру: Лягав
порох на шляху, тихо спадала роса, над степом сіялось сіре про­
міння зір (С. С ) ;
6) для зосередження особливої уваги на самій дії: Співає
Маланці поле, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси, кли­
чуть городи синім сочистим листом... ( М . К.); Бряжчать мечі,
блищать списи і шоломи яснії (Л. У.);
в) у народних казках, зокрема в зачинах: Жили собі дід та
баба, Був собі дід та баба;
г) у словах автора, які вставляються у пряму мову а б о йдуть
після неї: «Спасибі ж вам, — тихо, з почуттям вимовила мо121
лодиия. — Така вдячна вашій школі» (О. Г.); «А ви не пробували
його до своєї роботи привчити? — поиікавилася вчителька»
(О. Г.).
2. У з г о д ж е н е означення, виражене п р и к м е т н и к о м , може
ставитись після означуваного слова (відокремлюватись):
а) для підкреслення, виділення ознаки: Дедалі птадались вже
сосни, старі, руді, кострубаті (М. К.); Від його вродливого лиця,
блідого й гордого, била звага молодого орла (М. К.): Чується туга
невимовна, та туга, що огортає самотню душу серед пустині
німої (П. М.); пор. також інверсію неузгодженого означення:
Отчизни дорога нам кожна стежка й смуга (М. Р.);
б) для надання вислову урочистості: Рать світозора грозою
повстала (М. Р.).
3. Д о д а т к и у препозиції щодо керуючого слова можуть ста­
витись:
а) зі стилістичною метою: Із зір тремтячий міст в майбут­
ність неоглядну години перемог тільки для нас прядуть (В. С о с ) ;
б) з метою посилення семантичного навантаження додаток
іноді виносять на початок речення (перед п р и с у д к о м ) : ^ д < ж >
гуркнув ще батько, а тоді повернув до дверей своє похмуре об­
личчя (А. Г.).
4. Обставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -е,
звичайно ставляться перед дієсловом, до якого відносяться: Сумно
заспівала ластівка люба (П. Г.), а п р и з в о р о т н о м у п о р я д к у
слів — після пояснюваного дієслова-присудка: Здається, ніко­
ли не грав він так добре_(А. Г.); Гармати садили раз за разом
(О. Г.).
5. Обставини місця переважно стоять перед словом, до яко­
го прилягають, а для семантичного їх виділення можуть вино­
ситися на початок речення: Ми £ край_ електричний н евпин н о
ідем (В. С о с ) ; В полках прославлені мої сини робочі із краю в
край наш прапор пронесуть (М. Б.).
Зворотний порядок слів здебільшого вживається в розмов­
ному мовленні та в мові художньої літератури. У науковому й
офіційно-діловому стилях використовується переважно прямий
порядок слів.
Список рекомендованої літератури
Вихованець. І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 46—57.
Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т. 2. — 134—141.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С. 431—509.
122
Вправи
Вправа 115. Прочитайте речення, визначте, у яких із них порядок слів
прямий, а в яких зворотний.
1. У світі так багато прекрасного (7. Я . ) . 2. Десна тихо і плав­
но котила хвилі до Дніпра. Влітку її береги облисіли. На сонці
далеко біліли широкі плеса (О. Д.). 3. Справжня гуманність озна­
чає передусім справедливість (В. С). 4. С л о в о — то дивний
витвір людини. С л о в о народилося в праці, як і пісня. Всі слова
народжені діянням, трудом (В. С). 5. М о в а — велике багат­
ство, яке треба усім нам берегти і примножувати (7. Вих.). 6. Вес­
на. Співає соловей свої пісні ласкаві (Ті. Сос). 7. Знов верши­
н о ю рясною Розшумілася сосна {А. М'яст.). 8.1 мені заспівати
хотілось лебединую пісню собі (77. У ) . 9. Всі взолочено віконця
(Я. Т). 10. Не пускайте слів попереду думок (7. Вих.). 11. Я з
дитинства л ю б л ю теплі, лагідні вересневі дні (7. Ц.). 12. Ой,
Т а р а с е , я к б и встав ти, знову п о в н и й сили, Та п о г л я н у в на
Вкраїну, наш К о б з а р ю милий! (Я. Куп.). 13. О Руська земле!
Вже далеко за г о р о ю ти! (Сл.). 14. Дуже я л ю б л ю кіно (ТО. 3.).
15. Приколисаний чарівною тишею, свіжістю води і лугу, Т и м ко був настроєний на думки і згадував усе близьке його серцю
(Гр. Т).
Вправа 116. Прочитайте пари речень. Поясніть, чим вони відрізня­
ються.
1. У нашій групі навчається тридцять студентів. У нашій
групі навчається студентів тридцять. 2. Заходить ніч. Ніч захо­
дить. 3. Мій брат — учитель. Учитель — мій брат. 4. Зелена
ягода. Я г о д а зелена. 5. Стомлені очі. Очі стомлені. 6. Сьогодні
ми йдемо в кіно. В кіно ми йдемо сьогодні. 7. Ю н а к розплю­
щив очі. Очі р о з п л ю щ и в юнак. 8. Вірш він написав чудовий.
Він написав чудовий вірш.
Вправа 117. Прочитайте вірш Лесі Українки «Досвітні огні» або
«Співець». Випишіть речення зі зворотним порядком слів. Усно поясніть
стилістичну роль інверсії.
Вправа 118. Поділіть речення на тему і рему. Якщо це неможливо,
поясніть, чому. Назвіть найважливіші способи виділення реми в україн­
ській мові. Який зв'язок між актуальним і синтаксичним членуванням
речення?
1. Сонце ходило в надвечір'ї і сліди залишило рожеві окрай
хвиль (Я. Я . ) . 2. Пригасає над г о р а м и день (Ті. О.). 3. І осінні
далі сумну мелодію навіяли мені (Ті. Сим.). 4. В роботі — вся
краса людини, найвища істина життя (А/. Синг.). 5. Враз натомлений вечір зітхнув і на землю осів, І туман покотив різно123
барв'я осінньої туги (Я. Я . ) . 6. Тільки часом у многоголоссі, В
суєті поїздів і авто Спалахне твоє біле волосся, Сірі очі і каре
пальто (В. Сим.). 1. Щ о с ь тривожне і знадливе в осені. 8. Неж­
д а н и й сніг — на перші квіти. 9. А л ю б и с т о к г о р и т ь зелено
(З те. Я. Півторацької). 10. Д у м и в и з б и р у ю , м о в з е р н о
(В. Ст.). 11.... Цвіте небокрай (В. Сос.). 12. Вогні і темрява.
Дощі й сонце. Сніги і морози (В. Б.). 13. Зітхає море (О. Донч.).
14. Т и ш а в хаті. 15. У хаті поночі. 16. Степ... Ніч... Десь у хлібах
кричав перепел. 17. Н а с т а л а зима. П о ч а л и с я сильні морози
(І те. А. Головка).
Вправа 119. Побудуйте кілька речень, у яких порядок слів не можна
змінити, не порушивши смислу речення. Усно поясніть, у яких випадках
це відбувається.
ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ
§ 49. Поняття про просте ускладнене
речення
Ускладнене речення — особливий структурний різновид
простого речення. Під ним розуміють таке просте речення, яке
ускладнюється однорідними членами, звертанням, відокремле­
ними зворотами, вставними і вставленими конструкціями. Та­
ким чином, просте ускладнене речення може мати у своєму
складі різні способи ускладнення, які не можуть бути зведені
до одного спільного знаменника.
Прості ускладнені речення досить різноманітні за складом.
Вони посідають проміжне місце між простими і складними ре­
ч е н н я м и . За с т р у к т у р о ю до простих речень ближчі речен­
ня, ускладнені однорідними членами та звертаннями, до склад­
них — зі вставними і вставленими конструкціями. Центральне
місце посідають речення з відокремленими членами. Щ о п р а в ­
да, щ о д о місця речень з однорідними присудками у загаль­
ному ланцюжку структури речення в синтаксичній літературі
існують різні погляди. Так, у європейській граматичній тра­
диції, до якої схильні приєднатися й деякі вітчизняні синтак­
систи, речення з однорідними присудками, вираженими дієсло­
вом, при одному підметі розглядаються як один з різновидів
складного речення, що дістав назву «стягнене речення». Проте
цей погляд слід вважати безпідставним, оскільки предикатив­
ний центр, що є організуючим засобом будь-якого речення, в
них все-таки один.
124
РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ
§ 50. Поняття про однорідні члени речення
Однорідними називають такі члени речення, які, перебува­
ючи в однакових синтаксичних відношеннях з одним членом
речення, виконують у ньому одну синтаксичну функцію й об'єд­
нуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речен­
ня -— к а т е г о р і я с и н т а к с и ч н а . Н а й в а ж л и в і ш і о з н а к и о д н о ­
рідності — спільність синтаксичних функцій і зв'язок з тим са­
мим членом речення. Ряди слів, об'єднаних сурядним зв'язком,
виникають лише в реченні, п о ш и р ю ю ч и у своєрідний спосіб
його структуру. Скільки членів речення не містив би перелік,
кожен з них і всі разом з а й м а ю т ь ту саму синтаксичну позицію,
т о б т о є одним членом речення.
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні чле­
ни речення: 1) підмети: Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
ані прокляття нас не відтягла від діла (І. Ф.); Чорніє поле, і гай і
гори (Т. Ш.); І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене
(В. С о с ) ; Зацвіли усі діброви, і долини, і луги (М. С ) ; 2) присудки:
Сердешний звір перекидався, плигав, вертівся і качався (І. К.);
Довкола мене гриміло, ревло, клекотіло (І. Ф.); Потім бігав по
людях, розпитував, пускав поголоски (М. К.); Річка синіє, зітхає,
сміється (М. Р.); 3) д о д а т к и : Кобзарі нам розказали провійни,
Ш9 чвари, про_тяжке лихоліттю про_лютп кари
. Ш.); Бла­
китна імла долини повила далекі села, гори, сади (М. К.); Опишу
я весну, гори, голубого моря даль (О. Г.); 4) означення: А надворі
блищало ясне, весняне, веселе сонечко (І. Н.-Л.); Стояла тиха,
ШёйМ, красива ніч (Я. Б.); Уявляється мені степ. Широшй^ не­
обмежений, незайманий степ ( М . К.); А маки процвітають і
білим, і сивим, і червоним квітом ( М . В.); Понад морями проляга­
ють тіні журби й тривоги, спогадів існів_(Л. Д.); 5) обставини:
Справа, зліваі спереду_стояли озера й озера (А. Ш.); Над селами^
]І^.Ш^^УІ\ЗУ1^Ш.І.^ЛЧиШ]і1?Л\ З
хмара йшла
(Л.Г.);
Гаря­
чий дух іде від земм^неба^з^рря[{1^._К.).
Однорідні члени можуть бути непоширеними (простими),
що виражені окремими словами з прийменниками а б о без них
і поєднані сполучниками чи однією л и ш е інтонацією (пор.:
Заивіли груші і яблуні. Заспівали, защебетали пташки. —
М. В.) і поширеними, що м а ю т ь при собі пояснювальні слова
(напр.: По небі літали вогняні стріли, червоні змії, цілі клубки
полум'я. — М. К.), причому в тому самому реченні поряд мо­
жуть стояти як непоширені, так і поширені однорідні члени
(напр.: Подивилась Олеся, подумала, зачинила віконце й вийшла. —
М . К.).
1
а
125
Здебільшого однорідні члени речення виражені однією час­
т и н о ю м о в и й о д н а к о в и м и її ф о р м а м и , але м о ж у т ь бути й
морфологічно різнорідними, тобто вираженими різними части­
нами мови та різними формами їх. Так, у реченні Говорила моя
бесідтия_д£Ібно, швидко, тонким^опрано^перебиваючи себе раз у
раз (Л. У.) однорідні обставини способу дії виражені прислівни­
ками (дрібно, швидко), іменником (сопрано) та дієприслівником
(перебиваючи); пор. також однорідні означення в реченні А душа
нашої людини проста, без хитрощів (О. Корн.), виражені прик­
метником (проста) та іменником з прийменником (без хит­
рощів).
В одному реченні може бути не один, а кілька рядів одно­
рідних членів. Н а п р и к л а д , у реченні Легка, біла, прозора ги>
стать, що з обличчя нагадує Мавку, з 'являється з-за берези і
схиляється над Лукашем (Л. У.) два ряди однорідних членів:
означення легка, біла, прозора відносяться до підмета постать
і присудка з'являється й схиляється.
§ 51. Засоби вираження однорідності
Синтаксична однорідність знаходить ф о р м а л ь н и й вияв у
своєрідній інтонації однорідності та в сурядних сполучниках,
які є т а к о ж засобом вираження сурядних зв'язків. Щ о п р а в д а ,
сурядні сполучники можуть бути й відсутні (в такому випадку
маємо безсполучникове поєднання однорідних членів), але пе­
релічувальна інтонація завжди супроводжує однорідні члени
речення і є одним з найважливіших засобів вираження, оформ­
лення однорідності.
Перелічувальна інтонація виражається в однаковій силі тону
вимови однорідних членів, посиленні наголосу на кожному з
них, наявності єднальних пауз як за відсутності сполучників,
так і за їх повторення. Так, у реченні з поширеними однорідни­
ми присудками Мавка йде до калини, II швидко ламає на ній черво­
ні китиці ягід, II звиває собі віночок, II розпускає собі коси, II
квітчається вінком II і склоняється перед Лісовиком (Л. У.) маємо шість ритмо-мелодичних відрізків, що відділяються один від
одного єднальними паузами, які є водночас і засобом об'єднан­
ня цих відрізків у єдине ціле, а в центрі їх перебувають логічно
наголошені однорідні присудки, виражені дієслівними форма­
ми теперішнього часу (йде, ламає, звиває, розпускає, квітчаєть­
ся, склоняється); пор. т а к о ж речення з однорідними підметами
й однорідними присудками: Весь степ, і лиман, і озеро, і море —
все закуталось у якийсь чарівний тихий світ, повилось прозорчастим сивим туманом (І. Н.-Л.); Встала весна, чорну землю сонну
розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т. Ш.).
126
Важливим граматичним засобом вираження однорідності є
сурядні сполучники, які залежно від т о г о , які відношення вони
виражають, поділяються на єднальні, протиставні, розділові й
зіставні. До єднальних належать і (й), та, що можуть виступа­
ти і як одиничні, і як повторювані, і п о в т о р ю в а н и й сполучник
ні... ні, ані... ані. У реченнях з двома і більше однорідними чле­
нами одиничні сполучники і, та можуть виконувати замикаль­
ну функцію, надаючи переліку вичерпності: Могла створити
чудо це людина Во ім'я миру, щастя і весни (В. С о с ) ; Це буде
довга книга, і ніхто в ній не плакатиме, як плакав Данило, бать­
ко його, дід та прадід (Ю. Я.). Сполучник і (й) може поєднувати
однорідні члени й попарно: Тополі і пальми, кедри й осокори тебе
зустрінуть з висоти (С. К.). Я к щ о сполучник / повторюється
перед к о ж н и м однорідним членом речення, то перелік є неза­
вершеним. Т а к а група однорідних членів називається вільною,
незамкненою: І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна зем­
лю (Т. Ш.). П о в т о р ю в а н и м може бути єднальний сполучник та,
але він не вживається перед першим однорідним членом: Див­
люся: так буцімто сова летить лугами, берегами, та нетрями,
та глибокими ярами, та широкими степами, та байраками
(Т. Ш.). П о в т о р ю в а н и й сполучники/... ні (ані... ані, ні... ані) вжи­
вається в заперечних реченнях для підсилення заперечення:
Нехай ні жар, ні холод не спинить вас (І. Ф.).
До єднальних тісно прилягає група так званих приєднуваль­
них сполучників і, та, а й (та й, ще й, і навіть), які властиві
переважно розмовному мовленню, хоча трапляються й у ху­
дожній літературі: Ждала, ждала мене ненька та й плакати ста­
ла (Т. Ш.).
До протиставних належать сполучники а, але, та (в значенні
але), тільки, проте, однак, хоч, зате, які вживаються як оди­
ничні, хоч... але, хоч... проте, хоч... зате, що вживаються як
парні. Вони утворюють замкнені двокомпонентні конструкції:
Червоніє білолиций, горить, а не сяє (Т. Ш.); У хаті тепло, тихо,
хоч і неясно (П. М.); Світить та не гріє сонце золоте (Я. Щ.).
До протиставних тісно прилягають зіставні сполучники як...
так і, не тільки (не лише... а І але) й, не то щоб... а, не так і... як,
що вживаються як парні: Се був не стільки вирок, скільки порив
(Л. У.); Олександр Довженко був не тільки глибоким національ­
ним художником, але й палким патріотом (М. Р.).
До розділових належать сполучники або, чи, хоч, які, вжива­
ючись як одиничні а б о парні, означають, що з названих одно­
рідних понять можливе якесь одне: У кожного з нас є дома або
дружина, або діти, або мати, або наречена (О. Г.); Галя або шиє,
або й собі пряде на прядці (П. М.); Хто ти, мрія чи сон? (Л. У.).
П о в т о р ю в а н і сполучники то... то, не то... не то, чи... чи вка127
§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
з у ю т ь на зміну я в и щ а б о подій: Не то сон, не то забуття
склепляло повіки (М. К.); Йшли далі то мовчки, то розмовляли
(М. К.).
Однорідні члени речення нерідко супроводжуються узагальнювальними словами, які також є важливим засобом органі­
зації однорідності. Узагальнювальні слова об'єднують в одну
групу ті предмети, ознаки, дії, які перелічуються як однорідні
члени речення. Н и м и здебільшого виступають займенники та
прислівники все, ніхто, ніщо, нічого, всякий, кожний, скрізь, ніде,
ніколи, а також окремі іменники, прикметники і словосполу­
чення. Однорідні члени речення й узагальнювальні слова ви­
ступають у реченні в тій самій синтаксичній функції, т о б т о уза­
гальнювальні слова завжди є тими самими членами речення,
що й однорідні члени. Г р а м а т и ч н о ж однорідні члени речення
щ о д о узагальнювальних слів є уточнювальними словами.
Узагальнювальні слова вживаються при однорідних членах
речення, які пов'язуються перелічувальною інтонацією (без
сполучників) або єднальними сполучниками й інтонацією, а
зрідка — розділовими сполучниками й інтонацією: І підходять
усі по черзі: то дівчина жива, то хлопець стрункий, то веле­
тень гордий...(Д. Ч.). Щ о д о однорідних членів узагальнювальні
слова можуть знаходитися як у препозиції, так і в постпозиції:
Усе блищало на ньому: руде волосся, густе ластовиння, чищена
цеглою мідь (І. Ф.); Сором, досада, злість — усе разом прилило
йому в голову (П. М.); На йому була проста одежа: широкі крамні
сині штани, біла сорочка й чорна смушкова шапка (І. Н.-Л.); І мо­
ре, і озеро, і синій високий його берег, і широкий степ —усе було
залите гарячим маревом (І. Н.-Л.); Він бачив її скрізь: і в про­
зорій, як скло, і, як скло, дзвінкій хвилі, і в гарячому, блискучому
на сонці камені (М. К.); На річці, в лісі, на полі —усюди німо,
тихо (П. Т.). П р и узагальнювальних словах залежно від по­
зиції можуть вживатися тире (якщо вони стоять у постпозиції:
Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було
йому знайоме, промовляло до його. — М. К.) або двокрапка (якщо
вони знаходяться у препозиції: Вони всіляко підступали до Іва­
на: і щирістю, і насмішками, і жартами, і направду (І. Ф.); Не­
суть пани осаули козацькую збрую: Литий панцир порубаний,
шаблю золотую, три рушниці-гаківниці і три самопали (Т. Ш.).
У реченнях із узагальнювальними словами у препозиції після
узагальнювального слова голос трохи знижується, робиться
пауза, після якої однорідні члени вимовляються з перелічуваль­
н о ю інтонацією. Я к щ о ж узагальнювальне слово стоїть у пост­
позиції, то на останньому з однорідних членів голос підвищуєть­
ся, робиться пауза, а узагальнювальне слово вимовляється з
сильним підвищенням голосу.
Я к щ о однорідні підмети пов'язані єднальними сполучника­
ми або інтонацією, то форма присудка залежить від порядку
слів.
1) Присудок ставиться у формі множини у таких випадках:
а) після однорідних підметів: Там матір добрую мою Ще моло­
дую у могилу Нужда та праця положили (Т. Ш.); б) якщо він
стоїть перед підметами, з яких один, ближчий до присудка (або
всі), вживається у множині: На високих горбах шуміли під вітром
дуби, липи, клени (А. Ш.); в) якщо підмети, що стоять після ньо­
го, означають явища, які залежать одне від одного а б о діють
разом і одночасно: Над вечір вернулися Явдоха, Яків і Надія
(П. М.); г) я к щ о однорідними підметами є іменники різного
роду: І кожна статуя, колона, малювання, мережечка, різьба і
навіть цегла незримими устами промовляють (Л. У.).
2. Я к щ о однорідні підмети пов'язані протиставними а б о
розділовими сполучниками, присудок має форму однини: Не­
хай ні жар, ні холод не спинить нас (І. Ф.).
128
5 Сучасна українська мова
Узгоджені означення, виражені прикметниками і дієприк­
метниками, характеризуючи спільний для них член речення, мо­
жуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідними озна­
чення є тоді, коли кожне з них безпосередньо характеризує озна­
чуваний іменник. Вони пов'язані між с о б о ю інтонацією перелі­
чування, і між ними м о ж н а поставити сполучник /'. Зазвичай
однорідні означення можуть характеризувати предмет з яко­
гось о д н о г о боку, хоча можуть в к а з у в а т и і на різні видові
ознаки, поєднані спільною ознакою у реченні. Н а п р и к л а д , у
реченні Міцних, вузлуватих, потрісканих рук Не спинить ні
гамір, ні гомін, ні стук (М. Р.) різні видові ознаки (міцні, вузлу­
ваті, потріскані) характеризують поняття з однією р о д о в о ю
ознакою «робочі руки».
Неоднорідними означення є тоді, коли вони, відносячись до
якогось іменника чи субстантивованого слова, пояснюють його
з різних сторін: Косарі вмиваються до сонця чистою студеною
водою з голубої доброї криниці (М. Р.). Щ о п р а в д а , в художній
літературі однорідними нерідко бувають слова з переносним
значенням — епітети, метафори тощо: Холодний, колючий вітер
гнав низько над землею важкі олов'яні хмари (В. Куч.).
§ 53- Деякі інші явища, пов'язані
з однорідними членами речення
Форми присудка при однорідних підметах
129
3. Присудок, що стоїть у препозиції, набуває форми най­
ближчого з однорідних підметів: Почався знову гук, стук, біга­
нина (П. М.);
4. П р и с у д о к н а б у в а є ф о р м и н а й б л и ж ч о г о із попередніх
підметів, якщо всі вони означають самостійні явища: Сміх, регіт
окрив усю хату (П. М.).
Прийменники при однорідних членах речення
П р и однорідних членах речення, виражених іменниками,
займенниками, а т а к о ж субстантивованими словами, можуть
вживатися повторювані й неповторювані прийменники. Т о й
самий прийменник може не повторюватися перед різними до­
д а т к а м и (хоча бувають і випадки їх повторення), але різні при­
йменники ніколи не пропускаються: Я немов спочивав, на дозвіллі
в лісі чи на степу слухаючи Чайковського (С. С ) .
РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ЗВЕРТАННЯМ
§ 54- Поняття про звертання
Одним із засобів ускладнення простого речення є звертан­
ня — слово чи сполучення слів, що називає особу або предмет,
до якого безпосередньо звернено мову. Звертаннями слугують
власні імена людей, назви осіб за спорідненістю, становищем у
суспільстві, професією, заняттям, посадою, званням, назви або
клички тварин, назви предметів чи явищ неживої природи, за­
звичай персоніфіковано (уособлено), географічні назви т о щ о .
Звертання може як входити до складу речення, так і стояти
поза ним. У складі речення воно, як правило, граматично не
пов'язане з його членами і членом речення не виступає. Я к щ о
якийсь граматичний зв'язок і можна виявити, то лише в інто­
нації та іноді в узгодженні слова-звертання в числі з присуд­
ком, вираженим н а к а з о в о ю ф о р м о ю дієслова. Найяскравіше
цей г р а м а т и ч н и й зв'язок виявляється, коли звертання одно­
слівне: Гуляй, вітре, полем СІ. Ш.); Прости мені, мій батечку,
що я наробила (Т. Ш.); Повій, вітре, на Вкраїну (С. Р.); пор. та­
кож випадки, коли звертання стоїть поза реченням: Катерино!
Коли в нас неділя? (І. Ш.); Мамо? А бачив хто Морозенка, який
він? (П. М.); Україно! Ти в славній борні не одна (М. Р.).
У вітчизняній мовознавчій літературі граматична сутність
звертання висвітлюється по-різному. Одні вчені (О. О. Ш а х м а тов, О. М. Пєшковський) вважають, що звертання не входить
до складу речення, інші вказують на наявність його граматич­
них зв'язків із реченням. На думку Л. А. Булаховського, звер­
130
тання становлять групу номінативних речень (див.: Курс сучас­
ної української літературної м о в и . — К., 1951.—Т. 1. — С. 73),
а порівняно недавно було висловлено навіть думку, що звер­
тання є членом речення, оскільки воно виражається повнознач­
н о ю частиною мови, має більшість синтаксичних ознак, влас­
тивих традиційним членам речення, інколи вступає у зв'язок з
присудком, зокрема якщо він виражений ф о р м о ю наказового
способу (див.: Синтаксична будова української мови. — К.,
1968. — С. 92). П р о т е і тепер звертання традиційно розгля­
даються як слова, г р а м а т и ч н о не пов'язані з членами речення.
Я к щ о вони якимось чином пов'язані з реченням, то не за д о п о ­
м о г о ю традиційних підрядних зв'язків (узгодження, керуван­
ня, п р и л я г а н н я ) , а за д о п о м о г о ю о с о б л и в и х г р а м а т и ч н и х
зв'язків, що дістали назву співвідносних.
§ 55- Засоби вираження звертання
Звертання найчастіше виражається іменником у кличному
відмінку, що у множині і в іменниках середнього роду збігаєть­
ся з ф о р м о ю називного відмінка: Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою міцніше сто­
яти, Дай і мені (І. Ф.); О земле, велетнів роди! (П. Т.); Де ви,
сини мої?'(А. Ш.); Кріпися, мати... (А. Ш.); О пісне! Ти — клекіт
рік, ти — переливи мідні (М. Р.); Сонце, я тобі вдячний (М. К.).
У деяких випадках звертання може бути виражене й іменни­
ком, субстантивованим прикметником, дієприкметником, чи­
слівником у формі, що збігається з ф о р м о ю називного відмінка:
Світи нам, день, безсмертними вогнями, шуміть, сади, роди зер­
но, земля! {В. С о с ) ; Тривожне, засни непробудно, не рвись в недо­
бачені сни (П. Ворон.); І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш
погулять (Т. Ш.). В експресивному мовленні зрідка вживається
звертання, виражене особовим займенником: Гей, ви, грізні,
чорні хмари! Я на вас збираю чари (Л. У.); Нащо лопату покинув,
ще хтось потягне, ти!—почув він голос Маланчин (М. К.). Звер­
тання може бути виражене підрядним займенниково-співвіднос­
ним (за іншою класифікацією — підметовим) реченням, яке, ма­
ючи узагальнено-особовий характер, лише функціонує як звер­
тання: Наперед, хто не хоче конати, стати трупом живим
живучи (І. Ф.).
За структурою звертання бувають непоширені, що склада­
ються з одного слова, і поширені, щ о , крім іменника у від­
повідній формі, містять т а к о ж пояснювальні слова (узгоджені і
неузгоджені означення, прикладки, обставини): Мужай, пре­
красна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Р.); Украї­
но моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокри131
ла! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти гарячими грудьми зустрі­
ла (М. Р.); Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою
долю, заплаче серденько (Т. Ш.).
Звертання можуть вимовлятися з різною інтонацією: а) ок­
л и ч н о ю , що полягає у посиленні наголошення і підвищенні
тону, з паузою після нього: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з
морем говориш (Т. Ш.); Мамо, давати обідати? ( М . К.) або в
особливому посиленні наголосу, зокрема в риторичних звер­
таннях: Я жду тебе, я кличу, літо (В. С о є ) ; Ти занадто палка,
моя пісне! (Л. У); Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Ф.);
б) вставленості, що виявляється в пониженні голосу, пришвид­
шенні темпу мовлення: Учітеся, брати мої, думайте, читайте
(Т. Ш.); Про перемогу, сурмо, грай (В. С о с ) .
Звертання може стояти на початку, в середині, в кінці та поза
реченням. За реченням воно виявляється тоді, коли вимовляєть­
ся з виразною о к л и ч н о ю інтонацією і великою паузою після
нього. На письмі звертання, що стоїть поза реченням, виділяєть­
ся знаком оклику: Весна красна! Любі мрії! Сни мої щасливі!
Ялюблю вас, хочізнаю, що ви всі зрадливі ( Л . У . ) ; Синимо'ИОрли
мої!Летіть в Україну (Т. Ш.).
Звертання, що входять до складу речення, незалежно від їх
місця в ньому (на початку, в середині чи в кінці), відокремлю­
ються комами: Серце моє, не втікай від мене (Т. Ш.); Гордо і
привітно, пісне, задзвени (В. С о с ) ; Чорт тебе візьми, ти, злодію
(І. Ф.); Ти погасла, ясна зоре! (П. Г.); На добраніч вам, ниви!
( М . К.). Вигук о (ой) від з в е р т а н н я р о з д і л о в и м з н а к о м не
відділяється: О земле, велетнів роди (ТІ. Т.); Ой вербо, вербо! Де
ти зросла (Н. тв.); Ой зозуле, зозуленько, нащо ти кувала! ТТ. Ш.);
О земле рідна, б'ю тобі чолом (А. М.).
Окремий різновид звертання становлять так звані вокативні
речення, чи речення-звертання, які, являючи с о б о ю чисте звер­
тання без супроводжувальних слів, виконують функцію само­
стійного речення. У таких випадках звертання стає водночас
виразником емоцій і волевиявлення (захоплення, радості, не­
задоволення, попередження, з а б о р о н и ) і перетворюється на
самостійне речення, в якому головним і єдиним членом є назва
особи, до якої звернено мову. П о р . , наприклад: Терпилиха
{підбігає, обнімає Петра): Петре? (І. Котл.); — Андрій! — вигу­
кує той (старший лейтенант) не менш здивовано й зраділо. —
Андрій Стойко?... Друже... (А. Ш.).
Завершуючи розгляд звертання, зауважимо, що основна сфе­
ра поширення його — це усно-розмовне мовлення, переважно
діалогічне, і мова художньої літератури. В поетичному, публі­
цистичному й ораторському мовленні звертання надають ви­
словлюванню відтінку інтимності, поетичності, врочистості.
132
РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ
ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ
§ 56. Поняття про відокремлення
Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне
виділення другорядних членів речення з метою посилення їх
змісту і значення, надання їм певної самостійності. Відокрем­
лені члени речення уточнюють висловлену думку, конкретизу­
ю т ь опис дії, дають поглиблену характеристику особи чи пред­
мета, вносять у речення експресивне забарвлення.
Відокремленим другорядним членам речення властива напівпредикативна функція, а т а к о ж функція додаткової харак­
теристики, яка нерідко поєднується з п е р ш о ю (напівпредикативною). Напівпредикативна функція — це функція д о д а т к о ­
вого ствердження якихось ознак ситуації, на думку мовця, менш
важливих порівняно з тими, що виражаються присудком. Особ­
ливо н а о ч н о напівпредикативна функція виявляється у випад­
ках, коли завдяки своїм граматичним особливостям чи лексич­
ному значенню відокремлений другорядний член перетворюєть­
ся на присудок. П о р . , наприклад: В кутку під стіною лежала
купа нових книжок, зв'язаних шпагатом ( М . К.) і т р а н с ф о р ­
моване: В кутку під стіною лежала купа нових книжок, які були
зв 'язані шпагатом; Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармо­
нійний (М. К.) і Раптом ззаду я почув голос, який був чистий і
гармонійний. Функція д о д а т к о в о ї х а р а к т е р и с т и к и полягає в
спеціальній увазі мовця до додаткових ознак предмета чи яви­
ща, що залишилися невираженими через присудок. Ця функція
н а й в и р а з н і ш е виявляється у відокремлених у т о ч н ю в а л ь н и х
обставинах та означеннях, у яких д о д а т к о в а характеристика
(місця, часу тощо) нерідко виступає як єдина функція відокрем­
лення. П о р . : Враз за полукіпками, в житі, почулась розмова
(М. К.); А там, над нашою головою, гарним шатром розсти­
лається темно-синє небо (П. М.); Дедалі попадались вже сосни,
старі, руді, кострубаті (М. К.).
Як уже зазначалося, члени речення відокремлюються за до­
п о м о г о ю інтонаційного виділення, т о б т о , якщо відокремлений
член стоїть не на початку речення, перед ним підвищується го­
лос, робиться пауза, а т а к о ж зосереджується фразовий наго­
лос, властивий для інтонаційно-змістових відрізків, на які роз­
членовується речення. На письмі відокремлені члени речення
відділяються розділовими знаками (комами, зрідка тире). Слід
також додати, що відокремлені члени речення не утворюють
словосполучень з пояснюваними (означуваними) словами.
133
Д л я відокремлення другорядних членів речення в україн­
ській мові використовують такі засоби, як порядок слів, паузи,
інтонацію, наголошення, темп вимови.
Відокремлюватися може будь-який другорядний член речен­
ня: означення, обставини, додатки (як непоширені, виражені
одним словом, так і з залежними словами), а т а к о ж кілька дру­
горядних членів, пов'язаних сурядним зв'язком, як це маємо в
останньому з наведених прикладів.
Загальні умови відокремлення другорядних членів речення
такі: 1) порядок слів, від якого залежить відокремлення озна­
чень, прикладок, обставин; 2) ступінь обтяженості члена речен­
ня залежними словами, що впливає на відокремлення означень,
прикладок, обставин і додатків; 3) уточнювальний характер
одного члена речення щ о д о іншого, що має значення для відок­
ремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) семан­
тичне навантаження члена речення, що зумовлює відокремлен­
ня означень, прикладок, обставин.
Окрім загальних на відокремлення впливають т а к о ж частко­
ві умови, що сприяють відокремленню лише деяких різновидів
другорядних членів. До них, наприклад, належать: близькість
неоднакових за синтаксичною функцією членів речення, а та­
кож неможливість синтаксичної сполучуваності окремих зв'я­
заних за змістом слів (наприклад, особових займенників і озна­
чень чи прикладок до них).
§ 57. Відокремлені означення
Відокремлені означення — це виділені інтонацією (і пунк­
туацією на письмі) члени речення, що виступають у функції
означення.
Відокремлюватися можуть як узгоджені, так і неузгоджені
означення.
Відокремлення узгоджених означень залежить від ступеня, міри
їх поширеності, позиції щодо пояснюваного (означуваного) слова-іменника, від його морфологічної природи. Відокремлюватися
можуть узгоджені означення, виражені як одиничними прикмет­
никами і дієприкметниками, так і прикметниковими і дієприк­
метниковими зворотами. Прикметниковим зворотом називаєть­
ся поширене означення, виражене прикметником з поясню­
вальними словами, а дієприкметниковим — поширене означен­
ня, виражене дієприкметником з пояснювальними словами.
Узгоджені означення найчастіше відокремлюються у таких
випадках:
1) постпозитивні означення, виражені прикметниковим або
дієприкметниковим зворотом, які стоять безпосередньо після
134
означуваного слова: У глибоких долинах, зелених від винограду
і повних сивої мли, тіснилися кам'яні громади, рожеві од вечір­
нього сонця або синіючі густим бором ( М . К.); Вся країна, пови­
та красою, Зеленіє, вмивається дрібною росою (Т. Ш.); Степ,
оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав (П. П.);
2) постпозитивні означення (два і більше), виражені прикмет­
никами, що пояснюють іменник чи займенник: Корови розбре­
лися по луці, гладкі, сочисті, як і трава (М. К.); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (М. В.); Чудовая мрія,
розкішна та ясна, Кохано в ту ніч огорнула мене (Л. У.); Від
його вродливого лиця, блідого й гордого, била звага молодого орла
(М. К.);
3) постпозитивні непоширені означення, виражені прикмет­
ником а б о дієприкметником, які крім атрибутивного, м а ю т ь
додаткове обставинне значення: Давид, поривний, схватив будьонівку з ключки і — до дверей (А. Г.); пор. т а к о ж означення,
ускладнені порівняльним зворотом, а також підрядним речен­
ням: З-за хати вибігла суха собака, кудлата, як вівця (І. Н.-Л.);
Пілот, радий, що знайшов дівчину з парашутом, кілька разів об­
летів навколо неї(М. Т.);
4) постпозитивні, а також препозитивні означення, виражені
прикметником і дієприкметником, а також прикметниковим і
дієприкметниковим зворотом, я к щ о вони відносяться до особо­
вих займенників: Розумна, дотепна, товариська, невтомна, добра
завжди і в усьому щира, вона користувалася загальною любов'ю і
вчителів, і учнів (Ю. 3.); Може, Данте тебе оспівав, Незабутню,
далеку, несмілу (С. Б.); Я мислю про тебе, безсонну, в тривогу
повиту (Л. П.); З ними, з цими людьми, чесними і простими,
він уже пройшов сотні кілометрів і мріяв пройти ще сотні
(О. Г.);
5) препозитивні означення (як поширені, так і непоширені),
які поряд з атрибутивним мають додаткове обставинне значен­
ня: Знесилений, кінь зупинився важко дишучи (О. Г.); Переляка­
ний, без шапки, запорошений снігом, мчався Василько по дорозі
назустріч холодному вітрові (М. К.); Налякані, зняті жалем,
робітники покидали роботу та стояли, мов зачаровані ( М . К.);
Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна ( М . С ) . Особ­
ливо часто відокремлюються у таких випадках дієприкметни­
кові звороти.
Відокремлення неузгоджених означень пов'язане з мірою їх
поширеності (обсягом відокремлюваної групи), морфологічним
вираженням, лексичним значенням означуваного (пояснюва­
ного) слова, а т а к о ж із синтаксичними у м о в а м и контексту.
Неузгоджені означення, виражені іменниками у формі непря­
мих відмінків з прийменниками, а зрідка й без них, відокрем135
л ю ю т ь с я , я к щ о треба підкреслити виражене ними значення: За
Россю, під високою скелею, блищав на сонці новий гарний млин,
увесь обтесаний, обмальований, як цяцька (І. Н.-Л.); Прибували
з моря рибалки, стали виходити на берег, у своїх зюйдвестках, у
важких рибальських чоботях (О. Г.).
Завжди відокремлюються неузгоджені означення, вираже­
ні іменниками, якщо вони виступають поряд з узгодженими:
Перед очима в Маланки витала левада, зелена, весела, над річ­
кою ( М . К.); З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі,
з пов'язаною чорним платком головою, біла, закустрана борода
дідова, з червоним, попеченим сонцем лицем та ясними очима
(ТІ. М.). Поширене неузгоджене означення завжди відокрем­
люється, якщо воно стоїть після означуваного іменника: Яків,
з розстебнутим коміром сорочки, лежав на траві і дивився
в небо (А. Ш.); На високому березі, з обшитою каменем набе­
режною, стояло село, незруйноване, мирне (О. Г.); пор. т а к о ж
у поєднанні з узгодженими означеннями: На призьбі сиділа його
мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з тем­
ними очима, з сухорлявим лицем (І. Н.-Л.).
Відокремлюються також неузгоджені означення, які відно­
сяться до особових займенників, причому нерідко виступають
поряд з відокремленими узгодженими означеннями: Маленька
й метушлива, з чубчиком на стриженій голові, з ластовинням
на кінчику гострого пташиного носа, вона нагадувала скуйовдже­
ного березневого горобця (О. Донч.).
§ 58. Відокремлені прикладки
Відокремлюватися (як інтонаційно, так і пунктуаційно) мо­
же й такий різновид означення, як прикладка. В одних випад­
ках відокремлені прикладки м а ю т ь тільки атрибутивне зна­
чення, в інших до нього приєднуються різні обставинні відтінки,
що п о в ' я з а н о з лексичним обсягом відокремлюваної конструк­
ції, а т а к о ж місцем її щ о д о означуваного (пояснюваного) сло­
ва, його морфологічною природою. Відокремлюватися можуть
і препозитивні, і постпозитивні прикладки, як поширені, так і
непоширені, що виражені іменником чи субстантивовано або
словосполученням. Основне (атрибутивне) значення відокрем­
леної прикладки нерідко ускладнюється додатковим обставин­
ним значенням.
Найчастіше відокремлюються:
1) поширені прикладки, що стоять після власної назви: Яри­
на, Дмитрова мати, звеліла йому сидіти дома (М. К.); Сергійко,
Василів хлопчик, трохи старшенький од неї (А. Т.);
136
2) поширені прикладки, що стоять після означуваного сло­
ва: Поміж людьми ходила чутка, що молодиця — його небога —
сестрина дочка — з далекого села (П. М.); Він Пушкіна, вигнан­
ця і співця, Приймав колись (М. Р.);
3) пре- і постпозитивні прикладки, що відносяться до особо­
вого займенника: На ослінчику вона, матуся, сидить (А. Т.); Він
бо, той Роман, не такий уже поганий (М. К.); Солідна віком і
творчою практикою людина, він був у розпачі (І. Ле.);
4) прикладки — власні назви при загальній назві: Потім
устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут
(І. Ф.); Обабіч Свирида сиділи Мурий, ще один муляр, Тимко
(О. К.);
5) прикладки — загальні назви при власній назві: А на Ка­
терину, на дитя своє єдине, тільки поглядає (Т. Ш.); Один лише
Ярема Бобир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у
цій пригоді (О. Д о в ж . ) ;
6) п р и к л а д к и , які п р и є д н у ю т ь с я до о з н а ч у в а н о г о слова
(іменника) за д о п о м о г о ю сполучників або, чи, тобто, цебто,
як та інших уточнювальних чи роз'яснювальних слів, зокрема
часток, прислівників, різних прийменниково-іменникових кон­
струкцій {як-от, а саме, зокрема, особливо, навіть, переважно,
родом, на імення, на прізвище тощо): Вальдшнеп, або лісовий ку­
лик, — благородна птиця темно-рудуватого кольору, з довгим
дзьобом і довгими ногами (О. В.); Подекуди блищав білий дрібний
баламут, чи скумбрія (І. Н.-Л.); Опріч Горького є тут ще інші
російські літератори — Бунін (академік, цебто член академії,
дуже гарний поет і белетрист) та інші ( М . К.); Гордій Байда,
як колишній унтер-фіцер, розумівся на військовій справі (П. П.);
Кожного ранку Ігнат об'їжджає село, щоб встановити..., чи
немає ніяких порушень, як-от: крадіжка колгоспного майна, по­
рубка дерев на шляху... (Г. Т.); Батьки та матері гострили на
його зуби, як на корисного жениха, особливо убогі (П. М.); Цей
виноградник слабий. Ти повинен його вартувати і не пускати ніко­
го, навіть рідного батька (М. К.); Ні, людський хлопець, дядька
Лева небіж, Лукаш на ймення (Л. У.).
Розгорнуті прикладки зі сполучником як відокремлюються
не завжди: я к щ о перед прикладкою стоїть сполучник як і він не
має відтінку причинності, то кома перед ним не ставиться і при­
кладка з пояснювальними словами не відокремлюється: Мова
як особлива система знаків; Предикат як центральна синтаксема речення.
Уточнювальні а б о роз'яснювальні слова (сполучники, при­
слівники, частки) не тільки приєднують прикладки до означу­
ваного слова, а й слугують синтаксичним засобом відокрем­
лення.
137
§ 59. Відокремлені обставини
Відокремлені обставини — це виділені за д о п о м о г о ю інто­
нації і пунктуації члени речення, що виступають у функції різних
обставин. Морфологічно відокремлені обставини виражають­
ся: а) дієприслівниками а б о дієприслівниковими з в о р о т а м и ,
т о б т о дієприслівниками р а з о м з п о я с н ю в а л ь н и м и с л о в а м и ;
б) прийменниково-відмінковими ф о р м а м и іменників; в) при­
слівниками.
Н а й п о ш и р е н і ш и м різновидом відокремлених о б с т а в и н є
дієприслівниковий зворот. Він може мати значення обставин,
зокрема: а) способу дії: А вітер несе на городи сніжок, наміта­
ючи високі кучугури (М. К.); Припавши до грив, вершники вилетіли
на пагорок (П. П.); Тихо стоять верби, журливо схиливши свої
віти над водою (А. Ш.); б) часу: Оглядаючи всі віконниці од вули­
ці, вона прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала
( М . К.); Панас Кандзюба, вернувшись од сестри з Пісок, опові­
дав... (М. К.); в) причини: Чіпка, вибившись із сил, лежав (П. М.);
Вставало сонце з-за могили, раділи люди встаючи (Т. Ш . ) ;
г) умови: Яків трошки запізнився на мітинг і, вибравши для себе
зручне місце, сів (А. Г.); Прокинувся ранок та, поздоровкавшись
з світом ясного сонця, закутався в сивий туман ( П . М.). Від­
окремлюватися можуть також обставини, виражені дієприслів­
никами без пояснювальних слів. Найчастіше це буває, я к щ о :
1) дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом: Над висо­
тою ракети хотіли сягнути неба і, знесилившись, гнулися і вми­
рали, розсипаючись холодним сяйвом (О. Г.); Падаючи, дерево
порвало проводи радіомережі (Л. Д.);
2) у реченні є два а б о кілька дієприслівників, що залежать
від одного дієслова: Щохвилі творим ми нове життя, йдучи,
співаючи і мислячи (В. Б.); Давав наказ він тихо, не вигукуючи, не
поспішаючи, виразно, як старий досвідчений у ділі козак ( Н . Р.).
Я к щ о одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і має
значення обставини способу дії, він не відокремлюється, оскіль­
ки рівнозначний звичайному прислівнику: Співають ідучи дівча­
та (Т. Ш.); Гуркіт канонади ревів не перестаючи (Ю. С ) .
Зрідка можуть відокремлюватися т а к о ж обставини, вира­
жені прислівниками, якщо вони уточнюють значення поперед­
нього обставинного слова: Колись, давненько вже, поїхав я на­
весні до одного мого доброго приятеля (О. В.); Там, далеко, на
Вкраїні, сяє сонечко ясне ( П . Г.); Вся велич того, що робиться на
його батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала ніби зрозумілішою і видимішою (О. Г.); Ген-ген за городами, внизу, луки
зелено-жовті (А. Г.). Як б а ч и м о , уточнювальними словами не­
рідко виступають прислівники. Вони відокремлюються і тоді,
138
коли уточнювальним словом є обставина, виражена іменником:
/ тоді, після зборів, як порішили були трьома громадами забра­
ти князеву землю (А. Г.); Там, у Кирмасовому озері, дід Кирило
карасі ловить (О. В.).
Нерідко відокремлюються обставини, виражені іменника­
ми в непрямих відмінках з прийменниками, які можуть бути як
непоширені, виражені одним іменником з прийменником, так і
поширені пояснювальними словами. Обставини, виражені імен­
никами в непрямих відмінках з прийменниками, відокремлю­
ються тоді, коли їх треба виділити серед інших членів речення,
надавши їм більшого семантичного навантаження. В усному
мовленні відокремлення здійснюється за д о п о м о г о ю пауз та
підсилення логічного наголосу, а на письмі — к о м а м и .
Обставини, виражені іменником, можуть стояти на початку,
в середині і в кінці речення. Завжди відокремлюються обстави­
ни зі значенням допустовості, виражені іменником із приймен­
ником незважаючи на, наперекір, усупереч: Всупереч зовнішній
легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці
(О. Г.); Сікач, незважаючи на свою чималу вагу і короткі ноги,
дуже прудко бігає (О. В.); Сергієві, незважаючи на веселий вечір,
стало журно (В. Коз.); Чіпка, наперекір світові і людям, якийсь
веселий, радий (П. М.). Нерідко також відокремлюються обста­
вини: 1) місця, виражені іменником з прийменником, що уточ­
н ю ю т ь значення попереднього о б с т а в и н н о г о слова: Там, за
горами, давно вже день і сяє сонце (М. К.); Край шляху, в долині,
догоряє вогнище ( М . К.); А там, за шеренгами придорожніх
тополь, у синій далечі знову вставали Альпи, зникаючи верхови­
нами в хмарах (Ю. 3.); 2) часу, виражені іменником з приймен­
ником, що також уточнюють значення попередньої обстави­
ни: Це було літом, саме в жнива (М. К.); 3) причини, виражені
іменниками з прийменниками завдяки, за, внаслідок, згідно з та
ін.: Завдяки масовості, кольоровій кінематографії судилося зігра­
ти незрівнянну роль в задоволенні складних естетичних потреб
(О. Довж.); Завдяки розповідям Ференца, він добре уявляє собі
внутрішнє розташування готелю (О. Г.); 4) умови, що означа­
ють або зовнішню обставину, в якій перебуває предмет, або
внутрішній (психічний чи фізичний) стан, у якому перебуває
особа: Серед ночі, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди ста­
вали перед ним, як те страховище (П. М.).
§ 60. Відокремлені додатки
Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (а на письмі
за д о п о м о г о ю пунктуації) відмінкові форми іменників з при­
йменниками чи прислівниковими сполученнями (крім, опріч, за
139
винятком, замість, на відміну від, включаючи тощо), які мають
значення включення, винятку, заміни. Відокремлення додатків по­
в'язане з їх семантичним н а в а н т а ж е н н я м , мірою близькості
до головної частини речення, обсягом конструкції, бажанням
мовця зосередити увагу на їх ролі в реченні, стилістичним зав­
данням. Зазвичай відокремлені додатки не виражають об'єкт­
них значень, не пов'язані змістом з дією як предмет, на який вона
переходить або який є її результатом т о щ о , у зв'язку з чим відне­
сення їх до додатків і позначення терміном «відокремлені до­
датки» вельми умовне. Слід зауважити, що деякі вчені взагалі
не виділяють відокремлених додатків. Принаймні підстава для
їх виокремлення суто зовнішня — зв'язок прийменникового ке­
рування і можливість поставити до них відмінкове запитання.
Порівняно з означеннями й обставинами, додатки відокрем­
люються дуже рідко. їх відокремлення значною мірою залежить
від функції самих прийменників. Здебільшого додатки відок­
ремлюються за д о п о м о г о ю таких прийменників та приймен­
никових сполучень: 1) крім, окрім, за винятком (слова, відок­
ремлені цими прийменниками, означають осіб або предмети,
які вилучаються з низки інших однорідних предметів а б о осіб):
За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. М.);
Опріч Гафійки, було ще два наймити (М. К.); Я не знаю нічого
ніжнішого, окрім берези (Л. У.); Більш жодного звуку не донес­
лося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду
( М . В.); 2) замість (додатки з цим прийменником означають
осіб чи предмети, які можуть заміщатися): На його дворі, замість
похилої хатини, стояв веселий будинок (П. М.); Замість сіней,
Пилип зробив сяку-таку примостку (П. М.); 3) особливо (додат­
ки з цим прийменниковим словом уточнюють попередній до­
даток): Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна
(О. Донч.). Я к щ о прийменник замість вживається у значенні
за, то додаток із ним не відокремлюється: Замість квіток шаблі,
списи виблискують в долині (П. Т.).
РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ
І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ
§ 61. Загальні поняття про вставні
і вставлені конструкції
Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­
лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як
його члени, надають висловлюванню різних додаткових від­
тінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення,
вказують на його джерело або ж подають різні додаткові заува­
140
ження, уточнення, роз'яснюючи речення в цілому або окреме сло­
во в ньому. Таким чином, речення, ускладнені вставними слова­
ми і вставленими конструкціями, за своєю структурою і семан­
тикою досить різноманітні. Вони можуть містити компоненти,
пов'язані як з усім реченням, так і з його окремою частиною.
Компоненти, що ускладнюють речення цього типу, м а ю т ь
певні загальні властивості: по-перше, їх значення має д о д а т к о ­
вий характер щодо частини висловлювання, а по-друге, їм при­
таманні відносна відокремленість будови й особлива інтона­
ція, що на письмі передається розділовими знаками (комами,
тире, дужками, а іноді й їх поєднанням). Ускладнювальні слова
і сполучення слів не нагадують с о б о ю членів речення, не всту­
п а ю т ь з ними ні в сурядний, ні в підрядний зв'язок, а тому зви­
ч а й н о об'єднуються в групу слів, г р а м а т и ч н о не пов'язаних з
реченням, хоч останнім часом деякі вчені намагаються обґрун­
тувати такий зв'язок.
Розглядувані слова і сполучення слів зазвичай поділяють на
дві групи: 1) вставні слова й речення; 2) вставлені конструкції.
§ 62. Речення, ускладнені вставними
конструкціями
Вставні слова — це слова, що ф о р м а л ь н о не пов'язані з чле­
нами речення, не є членами речення і в и р а ж а ю т ь ставлення
мовця до висловлюваного або вказують на джерело повідом­
лення, спосіб словесного оформлення думки, відношення між
окремими думками в мовленні т о щ о . Не будучи поєднаними з
членами речення сурядним або підрядним зв'язком, вони всетаки пов'язані з реченням, до якого входять. Це, по-перше, се­
мантичний зв'язок, який виражається за д о п о м о г о ю інтонації і
порядку слів. Т а к , у реченні Посковзнувшись, Соломія вскочила
вище колін у холодну тванюку. Під ногами була безодня, та, на
щастя, вона вхопилась за купу очерету й вилізла (М. К.) вставне
сполучення на щастя прикріплене до наступних слів і не може
бути переставлене в інше місце, не порушивши змісту речення.
По-друге, деякі розряди вставних слів беруть участь у створенні
загального плану вислову, що є однією з істотних ознак речення.
До т о г о ж окремі вставні слова виконують у реченні конструк­
тивну функцію, творячи елемент його будови. Наприклад, речен­
ня Минають дні, минають ночі, а Україна, знай, горить (Т. Ш.)
без вставного слова знай набуває відчутно іншого забарвлення.
За значенням вставні слова поділяються на кілька розрядів:
1) вставні слова з модальним значенням, які виражають оцін­
ку мовцем міри реальності повідомлюваного (впевненість чи
141
невпевненість, передбачення, можливість чи неможливість то­
що: звичайно, безсумнівно, ймовірно, можливо, напевне, здаєть­
ся, очевидно, безумовно, мабуть, може, либонь та ін.): Іншим
разом Хаєцький, безперечно, зважив би на Маковейчикові просьби
(О. Г.); Звісно, то скрипіли охоплені полум 'ям осені дерева (М. С ) ;
Либонь, не знаєш собачого життя мого? (Я. Г.); Алі, очевидяч­
ки, заблудився і радився з Фатьмою (М. К.); Пісня, здавалось,
бриніла вже в ньому ( М . К.);
2) вставні слова з емоційним значенням, що в и р а ж а ю т ь по­
чуття мовця у зв'язку з повідомленням (радість, співчуття, зди­
вування т о щ о : на щастя, на жаль, на сором, дивна річ, як на
біду, як навмисне тощо): Теплий кожух, тільки, шкода, не на мене
шитий (Т. Ш.); Швидко з ним розстались ми, на жаль, інша путь
вела мене у даль (О. Г.); На превелике диво, Замфір не пручався
( М . К.); Ах, шкода, що вчора цілий день ішов дощ (Л. У.); На
щастя, за виноградник Замфірів філоксера далеко не пішла
(М. к . ) ;
3) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення,
вираженого реченням в цілому або його окремими частинами
{кажуть, як кажуть, як відомо, по-нашому, по-моєму, на дум­
ку, з точки зору..., за повідомленням та ін.): Почин, кажуть,
великий чоловік ( П . М.); По мені — роби вже лучче те, що
вмієш...(Я. Г.); Я, навпаки, знав чимало таких, що в тилу, як-то
кажуть, на ходу підметки зривали, а тут, перед лицем смерті,
ставали жалюгідними боягузами (О. Г.); Як ви знаєте, через наш
район будується асфальтова дорога (Ю. Я.); Тут, за задумом
гетьмана, треба зосередити всі гармати (Н. Р.);
4) вставні слова, що вказують на зв'язок висловленої думки
з попередньою, на послідовність викладу (по-перше, по-друге,
нарешті, інакше кажучи, наприклад, навпаки, отже, таким чи­
ном, однак, проте): Будинок готелю був, по-перше, високий і
міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний (О. Г.); На­
решті, курячи пилюгою, з'явилися дві машини (М. С ) ;
5) вставні слова, звернені до співрозмовника з метою активі­
зувати його увагу, викликати бажану реакцію з приводу вислов­
леного (знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте
тощо): А що таке, спитати б вас, жар-птиця (Я. Г.); Ти, далебі,
мене спитав (Є. Г.); Але доля звела нас дуже близько і, повірте,
здружила (Ю. 3.);
6) вставні слова, що виражають емоційну природу вислову,
підкреслюють експресивні відтінки його (даруйте, пробачте на
слові, признатись, жарт сказати та ін.): Правду, кажуть, гово­
рив Гуща ( М . К.); Можна сказати, дочекалися свого свята
(М. С.у, Про все в вас єсть: і за народ, і за недолю краю. А як до
серця те узять — даруйте, я не знаю (П. Т.);
142
7) вставні слова, що вказують на оцінку міри т о г о , п р о що
йдеться, а т а к о ж на міру його звичайності: (найбільше, наймен­
ше, у крайньому випадку, буває, бувало, звичайно тощо): Буває, в
неволі іноді згадаю своє стародавнє (Т. Ш.); Чи не побився, бува,
Гершко з писарем (І. К.-К.); Цілими днями, бувало, хлопець про­
сиджував над складами (А. Г.);
8) вставні слова, за д о п о м о г о ю яких робиться висновок, зв'я­
зок з попередньою думкою, підбиваються підсумки (отже, вза­
галі, словом, значить, виходить, навпаки та ін.): Навпаки, йому
заздро дивились услід ( М . К.); Раз ми разом, значить, разом всі
ми сходимось водно (П. Т.); Значить, єсть у нас ті соки, що ко­
ріння поять (П. Т.); Отже, Шовкун не вповав ні на шану, ні на
повагу (П. М.).
За синтаксичною р о л л ю і функціями до вставних слів тісно
п р и л я г а ю т ь вставні речення, які здебільшого м а ю т ь ті самі
значення (модальне, емоційне, експресивне). Вставні речення
відділяються паузами (а на письмі розділовими знаками — ко­
мами, дужками та ін.), вимовляються порівняно нижчим то­
ном і швидшим темпом, ніж основне речення. За будовою вони
б у в а ю т ь як д в о с к л а д н і (ви пам'ятаєте, як повідомляє радіо
України та ін.), так і односкладні неозначено-особові (як ка­
жуть, як гадають, як говорять) та безособові (можна думати,
треба сказати та ін.).
Вставні речення можуть приєднуватися до основного без­
сполучниково і за д о п о м о г о ю сполучників. Наприклад: Полю­
вання, як ви потім побачите, потребує чимало часу ( О . В.);
Перебування у Києві, уяви собі, багато дало мені для п'єси
(О. Довж.); Мій учитель завжди дивився нам, своїм учням, у очі
щирим, дружнім, як мені здається сьогодні, дитячим відвертим
поглядом ( Ю . 3.); Скільки й пам'ятаю, у нашій хаті вицокував
на стіні старенький, облуплений годинник ( Ю . 3.); Земляк хоро­
ший, що й казати, на все уміє розумну раду дати (Я. Г.); / золо­
тої, і дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої
(Т. Ш.); За часів Горького —можна поручитися — тут у селі і
по всіх навколишніх селах не було жодного велосипедиста
(Ю. С).
За своєю семантикою вставні конструкції тісно пов'язані із
загальним змістом усього речення, в яке вони вставляються, на­
д а ю т ь певного відтінку основному змісту висловлюваної дум­
ки, проте до складу речення не входять. Вилучення їх зі складу
речення видозмінює його зміст, хоч у принципі не порушує син­
таксичної будови.
В усному мовленні вставні слова і речення виділяються пау­
зами, дещо пониженою інтонацією і д о д а т к о в и м логічним на­
голосом.
143
§ 63. Речення, ускладнені вставленими
конструкціями
П о р я д зі вставними конструкціями, що переважно вира­
ж а ю т ь суб'єктивне ставлення мовця до висловленої ним дум­
ки, о с т а н н і м ч а с о м в и о к р е м л ю ю т ь ще т а к звані вставлені
конструкції, серед яких розрізняють вставлені слова, словоспо­
лучення і речення. І хоча в шкільних підручниках і деяких по­
сібниках для вищої ш к о л и вони розглядаються не окремо, а
разом зі вставними конструкціями, відмінність між ними д о ­
сить істотна. На відміну від вставних, вставлені конструкції не
в и р а ж а ю т ь модальних значень, не містять вказівок на джере­
ло повідомлення, на зв'язок з іншими повідомленнями т о щ о .
Вставлені конструкції виражають такі додаткові повідомлен­
ня чи побіжні асоціативні зауваження, які д о п о в н ю ю т ь , уточ­
нюють, розвивають зміст висловлювання, вказуючи на певні
деталі чи нові факти, що не були передбачені за первісного фор­
мулювання думки, вираженої реченням без вставлених кон­
струкцій.
Вставлені конструкції здебільшого випадають із синтаксич­
ної структури основного речення, проте їх місце в ньому визна­
чене досить виразно і пов'язане з їх значенням. В и р а ж а ю ч и
додаткові зауваження, вносячи певні уточнення і поправки до
висловленого в основному реченні, вставлені конструкції не
можуть починати речення, а стоять лише в середині або в кінці
його.
В усному мовленні вставлені конструкції виділяються пау­
зами (звичайно подовженими), вимовляються з пониженням
тону і пришвидшенням темпу.
У ролі вставлених можуть виступати окремі слова (встав­
лені слова), словосполучення (вставлені с л о в о с п о л у ч е н н я ) ,
прості та складні речення і групи самостійних речень, об'єднані
однією темою. Н а п р и к л а д , у реченні А це вміння {розмовляти і
слухати) дуже важливе для письменника. Друге (слухати) навіть
більш важливе (М. Р.) наявні вставлені словосполучення і сло­
во. У реченні Побачив Вовк (він недалечко був) та й дума (Л. Г.)
вставленим є просте, а в реченні / хто зна (це вже Грицькові
сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша) — чи не пере­
росла б оця дружба в глибше почуття (А. Г.) — складносуряд­
не речення.
До основного речення вставлені конструкції приєднуються
як безсполучниковим зв'язком, так і за д о п о м о г о ю сполучників,
а на письмі відділяються від нього дужками або зрідка тире
(наприклад, вставлене речення, приєднане до основного за до­
144
п о м о г о ю сполучника: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі
були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині!.. (Т. Ш.).
Нерідко у мовленні вживаються вставлені слова і слово­
сполучення, оформлені як члени речення, хоч і в цьому випад­
ку вони не входять до складу речення і не є й о г о членами, на­
п р и к л а д : Артема на умовному місці (біля криниці) не було
(А. Г.).
Залежно від характеру семантичних зв'язків вставлених кон­
струкцій з основним реченням серед них розрізняють: а) уточнювальні слова і речення; б) вставлені слова і речення; в) д о п о в нювальні слова й речення. Уточнювальні слова, словосполучен­
ня й речення конкретизують, уточнюють якийсь член основного
речення, наприклад: Очима відшукав свою Лиску (корова це їхня)
і поглядом з жалем погладив її (А. Г.); / ніколи, можливо, сучас­
ник (я маю на увазі художника-творця) не мав такого вдячного
ґрунту для створення зразків мистецтва високих і значливих, як
у наш час (О. Довж.); Міг би він (Горпищенко) ще сказати, як
синова крилатість скрашує і його чабанське життя (О. Г.).
Вставлені речення виступають у формі підрядної частини склад­
нопідрядного а б о й цілих складнопідрядних речень і виража­
ють мимохідь висловлене пояснення о к р е м о г о члена основно­
го речення а б о змісту основного речення в цілому, наприклад:
Першим вогнищем захоплення, до якого ви повинні привести сво­
го вихованця (якщо тільки ви хочете бути його вихователем)
має бути книжка (В. С ) ; Домовились про загальні збори на завтра
зранку (бо по обіді Павло мав їхати, щоб встигнути на вечірній
поїзд), принагідно Діденко висловив надію, що... справа має поліп­
шитись (А. Г.). Доповнювальні речення, що становлять побіжні
зауваження про щось нове, додаткове, безпосереднього зв'яз­
ку зі змістом основного речення не м а ю т ь , наприклад: На мене
хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав), що я хабарики
лупила (Л. Г.); Тим часом дозвілля (а цього добра в Ярини було
чимало) вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книж­
ку (М. К.); Надвечір зав'язався бій, — з цього завжди починає
Сагайда свою історію, — а опівночі ми вже вступили в місто
(О. Г.).
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. />., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­
ської мови. — К., 1982. — С. 184—193.
Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М 1954 — Т 2 ч ?
С. 122—176.
"
'
~~
Дудик П. С. Просте ускладнене речення. — Вінниця, 2002.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К„ 1984. — С. 216
145
Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т . 2. — С. 114—134.
Руднев А. Г. Синтаксис осложненного предложения. — М., 1959.
Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 136 — 190.
Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 83—92.
Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­
ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 296—415.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — С. 224—231.
Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1973. — С. 374—384.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С . 82—120.
Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 298—308.
Вправи
Вправа 120. Прочитайте речення, визначте засоби їх ускладнення.
1. Збагнув тільки, що Київ безконечний, пишний, запамо­
рочливий, таємний... 2. Заплатив своїм походженням, родом,
ч о р н о ю р о б о т о ю , нелюдським терпінням, здібностями і страж­
даннями незмірними, нелюдськими. 3. Ольжич-Предславський
вважав себе (не без потурання деякої частини громадськості)
великим теоретиком міжнародного права. 4. Але, зрештою, яке
це має відношення до правосуддя? (З те. Я. Загребельного). 5. А
цей спокійний, з уже сивуватим вусом, чоловік, д а р м а що був
родом не з Вовчугів, чимось привертав довіру. 6. Заводи, при­
чали, каскади будинків по підгір'ю правого берега — все було
повите димами, м л о ю полудневої спеки. 7. А студенти після
каші, пороздававши позичені ложки та посуд, затіяли перепра­
ву на той бік. 8. На пухких плавневих грунтах, збагачених весня­
ним намулом, все йде в ріст фантастично, жене так, наче десь на
іншій планеті, нагрітій іншим, живлющим сонцем (3 те. О. Гон­
чара). 9. Сержант К р а в ч и н а стоїть по коліна в воді, а на березі,
на мокрім холоднім піску, стоять його бойові товариші. 10. Всі
бійці і командири, — а їх було в землянці чоловік тридцять, —
раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємно­
го слухання, притихли (О. Довж.). 11. А я не знаю нічого ніжно­
го, окрім берези, зате ж її сестрицею взиваю (77. У). 1 2 . 0 Руська
земле! Вже далеко за г о р о ю ти! (Сл.). 13. М о ж н а все на світі ви­
бирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Сим.).
14. Н а д полем, у високості, співали ж а й в о р о н к и (М. К).
Вправа 121. Прочитайте текст, знайдіть однорідні члени речення.
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу
простора галява з плакучою вербою і з великим прастарим ду­
бом... Струмок вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім,
і 46
по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро
— тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом
посередині. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст
і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті
бростю... На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру,
то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду.
В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з
його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве»... Вода б'ється в
береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з оче­
ретів. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку.
Узлісся наче повите ніжним зеленим серпанком, де-не-де вже й
верховіття дерев поволочене зеленою барвою... (За Лесею Ук­
раїнкою).
Вправа 122. Перепишіть речення, підкреслюючи однорідні члени. По­
ясніть розділові знаки та засоби вираження однорідності (сполучники
сурядності, інтонація).
1. Він був с п о р т и в н и й , п р и с т о й н и й і л ю б ' я з н и й (Я. 3.).
2. Син, стоячи біля колони, зустрічав свого старого усмішкою,
л ю б о в ' ю , п о ч у т т я м г о р д о щ і в синівських за н ь о г о . . . (О. Г.).
3.1 гори, і долини, і поля, і сади, і ставок, і хати були зали­
ті й обмиті чистим, прозорчастим, білим, як срібло, світлом
(7 Я.-77.). 4.1 ш и р о к у ю долину, і високую могилу, і вечірнюю
годину, і що снилось й говорилось не забуду я (Т. 777.). 5. Ні
нужда, ні безробіття, Ні сезонна праця люта, Ні рибальських
хиж лахміття, Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ
згуба, Ні безмовна пустка сіл Не згасила мрій і сил У народажиттєлюба (А/. Б.). 6. М а в к а сплітає довге віття на березі, сідає
в нього і гойдається тихо. 7. Лев уже старий чоловік, поваж­
ний і дуже д о б р и й з виду (77. У ) . 8. Опишу її [хати] неповторну
зовнішність, привітну й веселу, часом сумну, молоду й старень­
ку вдовицю, чепурну і убогу, журливу і ніколи не горду. У полі,
на горі й під г о р о ю , на городі серед квітів весною і влітку, се­
ред насіння восени (О. Довж.).
Вправа 123. Прочитайте речення, поясніть, за якими правилами в них
ставиться або не ставиться кома.
1. Ж и т т я мене і кличе, і веде, Вітчизни сад і пахне, й цвітом
дише... (Я. 77.). 2. Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів, тільки
сніг, і вітер, і весна, весна... (77. Сос). 3. Н а в к о л о тільки дрі­
мучий т ю т ю н , та м а к , та кукурудзяні т о п о л і й с о н я ш н и к и
(О. Довж.). 4. Але ж не м о ж н а отак — ні сіло ні впало (Ю. Я.).
5. Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота (О. Г.). 6. Б а л а ш
одказував старостам ні те ні се (7. Я.-77.). 7. Шість років не було
в селі п р о Діброву ні слуху ні духу (Я. Козл.). 8. На могилі коб­
зар сидить та на кобзі грає (7. 777).
147
Вправа 124. Перепишіть речення, вставляючи потрібні розділові зна­
ки. Знайдіть однорідні й неоднорідні означення. Визначте умови одно­
рідності й неоднорідності.
1. Тепла липнева ніч пролітає садками посадками скиртами
в полях (О. Г.). 2. Холодні осінні тумани клубочаться вгорі і
спускають на землю мокрі коси. 3. Погідне блакитне небо ди­
хало на землю теплом. 4. Г а р я ч о ю зеленою б а р в о ю горить на
сонці ячмінь... (З те. М. Коцюбинського). 5. На високих жовто­
гарячих шпилястих т о п о л я х іскрилося осіннє сонце {Я. Б.).
6. Був погожий золотистий жовтневий ранок (ТО. 3.). 1. Блискучі
бойові ордени... бряжчали на його грудях (О. Довж.). 8. Золота
пахуча осінь. Сади... сині повні і соковиті (У. С ) . 9. Приходська
церква була простора ш и р о к а з великою банею (У. С ) . 10. Ви­
ноград ріс густими невисокими кущами, листя було чорно-зе­
лене соковите буйне (77. 3.). 11. П о н а д д о р о г о ю за тином в ого­
роді росте кілька високих розкішних плакучих верб (/. Я.-77.).
Вправа 125. Перепишіть речення, поставте розділові знаки. Визначте
синтаксичні функції однорідних членів та узагальнювальних слів при них.
З'ясуйте, якими частинами мови виражені узагальнювальні слова.
1. Земля України і небо і люди усе мені рідне (Я. В.). 2. Глу­
хенький електрифікував усе, що тільки міг водокачку майстерні
ферми токи... (О. Г.). 3. У Біловезькій Пущі державному запо­
віднику живе б а г а т о цінних тварин як от зубри олені лосі ко­
сулі кабани борсуки глухарі тетеруки (О. Б.). 4. Я понесу і крик
журавлів І тихий шум обсіяних полів І рокоти дубів з-під хурто­
вини І колискову посмішку дитини І грона зір, що сяють в даль
доріг, Л ю б о в і труд все, що спізнати міг (А. М.). 5. Усе і це по­
вітря і покручені лози і зів'яла трава все це мимохідь нагадує їй
щасливі хвилини її життя (М. К). 6. Радощі і чорну днину Все я
з вами розділю. Л ю б и т е ви Україну Я ще більш її л ю б л ю (Я. 7".).
7. Всяке птаство як от деркачів перепілок куликів курок можна
було викосити к о с о ю в траві (О. Довж.). 8. Неспокій рух і бо­
ротьбу я бачив скрізь в дубовій вербовій корі в старих пеньках
у дуплах, в болотяній воді на поколупаних стінах (О. Довж.).
9. І все було палким в годину творчу І небо і земля і камінь і
різець і серце майстра (77. У ) . 10. Всього того вже не побачу ні
в свято ні в будні ніколи ніколи (О. Коб.).
Вправа 126. Перепишіть речення, вставляючи між однорідними чле­
нами, де треба, кому, тире чи крапку з комою. Поясніть вживання відпо­
відних розділових знаків.
1. Полюбила чорнобрива козака дівчина. П о л ю б и л а не спи­
нила пішов та й загинув... 2. Біга К а т р я боса лісом Біга та го­
лосить То про клина свого Й в а н а то плаче то просить. 3. Вітер
в гаї не гуляє вночі спочиває (3 те. Т. Шевченка). 4. Діждали
148
весни город одкопала скопала засадила хату вимазала оббіли­
ла призьбу ж о в т о ю г л и н о ю підвела коло хати віником обмела
(Я. М.). 5. Сонце стояло якраз над головою не гріло палило
(Я. М). 6. Глянь на вид та й питай здоров'я (Я. те.). 7. Ні б'є ні
лає та ні про що й не дбає (Я. те.). 8. Цвіт спадав сіявся легким
пухом торкався землі і опадав стлівав (У. С ) . 9. Не хочу заздри­
ти нікому ні славнозвісним ні багатим (В. К). 10. В швидкості
глобальних перемін не знайти а загубити можна (В. К).
Вправа 127. Перепишіть речення, вибираючи з дужок потрібну фор­
му присудка.
1. А над ним (палають, палає) і хатина, і будинок. 2. (Чорніє,
чорніють) поле, і гай, і гори (Т. Ш.). 3. Гнів і жаль, огонь і хо­
лод, несамовита радість і гірка туга р а з о м (обхопили, обхопи­
ла) Петрове серце (Я. М.). 4. У кожного чоло життя і ж а л ь (по­
рили, порив) (7. Ф.). 5. Яблука, сливи й виноград (налилися,
налився) соками (У. С ) .
Вправа 128. Перепишіть речення, підкресліть відокремлені члени, по­
ясніть вживання розділових знаків.
1. С п о ч и в а є Весела, н а т р у д и в ш и с ь , н а г а л а с у в а в ш и с ь за
день, розметавши натовпи своїх сірих, канючливих клопотів.
2. А крізь виноградне листя веранди сонце сходить росяно, чер­
воно. 3. Побігла, ніг під с о б о ю не чуючи. 4. Третю добу замість
води ми їли сніг (3 те. О. Гончара). 5. Але Твердохліб, розгубив­
шись, спитав про інше (Я. 3.). 6. Місячним сяйвом залиті, мріють
сади... (В. Сос). 7. У Переяславі зеленім, Міцний душею, як ал­
маз, Писав, охоплений натхненням, Тарас Шевченко свій «Кав­
каз» (М. Р.). 8. Усе, крім риби, він на світі занедбав, Відколи
коропа на фунтів шість піймав (М. Р.). 9. Осяяний сонцем, пе­
ред нами розкрився зовсім новий світ (О. Довж.). 10. В одній
землі, возз'єднаній, державній, шляхи Шевченка і шляхи Ф р а н ­
ка ІД. Я ) . 11. П о к и люди лагодились із жнивами, то на його
дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (Я. М.).
12. Опріч того, Соломії докучав голод (М. К). 13.1 ніхто того
не чує, не знає, не бачить, опріч М а р к а маленького (77. Ш.).
Вправа 129. Перепишіть. Підкресліть відокремлені означення і пояс­
нювані ними члени речення, поясніть розділові знаки та умови відокрем­
лення.
1. Х в а л а тому, хто людям у приполі Несе слова, подібні хлібу
й солі, І співи, гідні слави сіяча (А/. Р.). 2. Найкращий подарунок
для матері — квіти, вирощені твоїми руками, а б о м а л ю н о к ,
власний вірш, присвячений матері, твоя д о б р о т а й старанність
(/. Я ) - 3. П о к и н у т а л ю д ь м и на довгі дні, Д о р о г а п о м и р а є в
бур'яні, А шлях живий горить, та не згоряє... (Д. Я ) . 4.3 ніжним
серцем, самотнім і чулим, До села я приїду, прийду. Будуть со149
лодко віять минулим Білі яблуні в нашім саду (В. Сос). 5. У
білому шовковому платті, з червоною стрічкою в косах, вона
нагадувала справжню артистку (ТО. 3.). 6. Селища, натомлено
поринувши в сон, спочивали в теплих обіймах ночі. 7. Ніколи
раніше на цьому високому мосту не ходила — залізний увесь,
гарячий, довжелезний, найбільший, мабуть, у світі. 8. Заграв, за­
рум'янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туман­
цем, сходило сонце (3 те. О. Гончара). 9. Коли несподівано вти­
шується чоловік буйний, крутий, непоступливий, довкола нього
розливаються солодкі ріки благовоління (Я. 3.). 10. П р о й ш л а
гроза, прозора і висока... Встає гілля, налите синім соком, І ярина,
і яблуневий плід (А. М.). 11. Якась струнка сердечна бренькну­
ла, зачеплена тим жалем, а з чагарів та з нив, таких рідних і ми­
лих, натовпом знялись згадки дитинства, неясні, невиразні, але
вимагаючі серця для землі, яку він покидав тепер (А/. К).
гостроверхих будиночків-котеджів селища (3 те. Ю. Мушкетика). 9. ...А через річку перекинувся міст — тонкий, узорча­
тий, мов з волосини виплетений (Я. М.). 10. Сірий, п р и п о ­
р о ш е н и й весняною п и л ю к о ю степ збігає на південь {Гр. 77.).
11. М а л е н ь к о ю х м а р и н к о ю темніє над глибоким яром закину­
тий у степу хуторець (С. Ті.). 12. На високих місцях поріс, як
джунглі, сивий полин і п'янив повітря гіркими пахощами, гус­
тими й задушливими. 13. Високий, гостинний, він любив това­
риство і скоро зібрав біля себе гурток молоді. 14. Жіночі голо­
си, чисті, високі і сильні, мов ангельські хори, вели побожну
пісню (3 те. М. Коцюбинського) 15. їм весело і радісно; на облич­
чях спокій, видно сяйво щастя — к о р о т к о г о і проходячого, але
все-таки щастя (У. С). 16. Ніч іде, велика, свята ніч (У С ) . 17. О
наші передчасно посивілі матері, із с а п к о ю в руках, і з серпом
на плечі та б о л ю ч о ю в очах тугою (А/. С).
Вправа 130. Перепишіть речення, поставте потрібні розділові знаки
або поясніть їх відсутність.
Вправа 132. Перепишіть, підкресліть прикладку і поясніть вживання
розділових знаків при ній.
1. З путі далекої вернувся машиніст укритий порохом увесь
пропахлий д и м о м (М. Р.). 2. Дійшли до зарослих ряскою і за­
сипаних опадаючим листом копанок (У. С ) . 3. М о л о д е і роз­
хитане його господарство почало швидко розростатися (У. С ) .
4. Вона прийшла заквітчана і мила і руки лагідно до мене про­
стягла (Ті. Сим). 5. Цей зібраний по крихітці матеріал стане
вам у великій пригоді (Ті. С ) . 6. Усі написані Шевченком кар­
тини зберігаються в особливих умовах (Журн.). 7. М и н а ю ч и
убогі села Понаддніпрянські невеселі Я думав (Т. Я7.). 8. Раз
д о б р о м нагріте серце вік не прохолоне (Т. 777.). 9. Т ь м я н о по­
лискували наповнені в о д о ю колії (О. Г.). 10. І на синочка ди­
виться з л ю б о в ' ю щаслива мати (Ті. Сос.).
1. Спить трудове передмістя, повите снами-серпанками теп­
лої літньої ночі (О. Г.). 2. П о в а г о м чвалає Баглай-студент у
своєму трикотажному спортивному костюмі (О. Г.). 3. Я в по­
шані у людей, героїня-мати (С. Ол.). 4. Б а г а т о в сім'ї говорили
про дядька, материного брата, М и х а й л а Д р а г о м а н о в а (А/. О.).
5. Не той тепер М и р г о р о д , Хорол-річка не та (Я. Т.). 6. П р о ­
щай, земле, неприязний к р а ю (Т. Ш.). 7. Пристрасний мисли­
вець, палкий поборник охорони природи, Остап Вишня малює
свої пейзажі з прекрасним, задушевним ліризмом (А/. Р.). 8. На
самому дні яру, біля криниці з великим журавлем, обсаджена
навкруги садком, стояла хата М а р к а Чумарченка, батька М о т ­
риного, удовця-звощика, гіркого п'яниці, приятеля Ількового і
Андрієвого (Ті. Ті.). 9. Як художник слова М. Старицький у кра­
щих своїх творах досяг вершин реалістичного письма (Підр.).
10. Покійні татуньо все це знали і нас — дітей своїх — научали
(А. С). 11. Іван Ф р а н к о — трибун народний, Пророк-ватаг,
ратай-співець і громадянин благородний... Як той Орфей, ге­
рой рапсодний, Він з неба віщий посланець (А/. Ворон.). 12. На
Лівобережній Україні як прикрасу використовували один ве­
ликий дукач з багато оздобленим б а н т о м {А. Я ) . 13.1 ось Стефаник і Куліш, Ось — К о ц ю б и н с ь к и й , Леся — квіти Синів
страждальної землі, Народу самостійні діти (Є. А/.).
Вправа 131. Перепишіть речення, знайдіть узгоджені й неузгоджені
означення та пояснювані ними слова. З'ясуйте морфологічне вираження
означень та умови їх відокремлення чи невідокремлення.
1. Як я л ю б л ю безрадісно тебе, Н а р о д е мій, убожеством
прибитий, Знеможений і темністю повитий, Що вже й забув і
поважать себе (А/. Стар.) 2. Кайдашеві сини були молоді па­
рубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгобразі й русяві,
з довгими, тонкими, трохи горбатими носами, з рум'яними гу­
бами. 3. На призьбі сиділо рядком восьмеро дітей, дрібних та
малих. 4. Рум'янець, ледве примітний, розливався по щ о к а х
(З те. І. Нечуя-Левицького). 5. А сови кричали над абатством,
старі, сиві, сліпі (Я. 3.). 6. Засліплена сонцем, вона розгортає
рученята, тягнеться до нього. 7. Маленькі, пофарбовані в яскра­
ві кольори вагонетки шалено металися по рейках. 8. Ліворуч
асфальтова дорога до невеличкого, в кілька критих черепицею
150
Вправа 133. Перепишіть речення, підкресліть прикладки та означу­
вані ними слова. Поясніть розділові знаки при них.
1. Де ж того євшану взяти, того зілля-привороту. 2. До мене,
як громадянина, Ставляй вимоги — я людина. А як поет — без
перепони Я стежу творчості закони. 3. З них повстають мої
151
ідеї — найкращийскарб душі моєї (З те. М. Вороного). 4. Хіба
я тут не як татарка сиджу в неволі? (77. У ) . 5. Сава, як одинак,
надіявся колись дістати всю землю (О. Коб). 6. Твори Григорія
Косинки — новел» й оповідання — невеликі за обсягом і чита­
ються, як і новем Василя С т е ф а н и к а , з великим інтересом
(Підр.). 7. ІменнШяк частина мови вивчається вже в початко­
вій школі (Журн)-%. Я к щ о Київ оспівується як столиця Украї­
ни, то Полтавщина — центр гумору і сатири (Газ.). 9. Членом
«Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстратор (О. Довж.). 10. А
ти ж нам, як рідни брат... (М. Ст.). 11. Водні артерії України,
т о б т о ріки, маютьвелике значення в розвитку держави (Підр.).
12. Ж д а л и Тичин;: він — прекрасний хоровий диригент, про
що я радий тут нагадати, — був головним керівником студії
(О. Г.). 13. Українські Січові Стрільці — переважно студенти! —
у своїх піснях залишили нам свій бойовий дух (Газ.). 14. Госпо­
диня — його друкина й учителька місцевої 4-річки, на ім'я,
здається, ЗінаїдаСтепанівна (М. Д.-Х.).
Вправа 134. Перепишіть речення, ставлячи потрібні розділові знаки.
Підкресліть відокремлені додатки, поясніть відокремлення.
1. Ця вказівка стосується і літератури і всіх видів мистецтва
зокрема народноітворчості (М. Р.). 2. Черниш уже не бачив нічо­
го крім протилежного берега завихреного вогнем (О. Г). 3. Зда­
валось вони так шіим колгоспом і прийшли сюди і замість ора­
ти або сіяти взялися за кутомір-квадрат, за нову, незнайому на­
уку (О. Г). 4. На світі немає нічого кращого крім радості праці і
радості віддавання (7. Ц.). 5. Були тут старі й літні люди, та най­
більше юрмилося молоді особливо школярів (7. 77.). 6. За винят­
ком баби Оришкн малий Чіпка нікого не любив (П. М.). 7. Але
опріч погорди на його виду сьогодні було написано ще щось —
якась непевність.якесь збентеження (ТО. М.). 8. Аліна незважа­
ючи на свій жвавий веселий характер читала серйозні книжки
(О. І.). 9. Микола замість панського лану вийшов на своє поле
(7. Я.-77.). 10. Сам з Женею дружив міцно, бо на хуторі нікого з
хлопців не було завинятком Самійлового сина Дмитренка (М. Т.).
Вправа 135. Складіть речення з відокремленими додатками, що почи­
наються словами крш, за винятком, особливо, зокрема, навіть, наприклад;
з відокремленим такевідокремленим додатком, що починається словом
замість. Поясніть розділові знаки та умови відокремлення чи невідокремлення. Назвіть значення додатків (включення, виключення, заміщення).
Вправа 136. Перепишіть речення, підкресліть відокремлені обставини
та пояснювані ним» члени речення. Поясніть розділові знаки та умови
відокремлення.
1. Нечиталюкубігдо його кімнатки, потираючи руки. 2. Т о ­
ді, мовби випробовуючи Твердохлібову стійкість, телефон за­
152
дзвонив сам. 3. Але, незважаючи на свою беззахисність, вона
виявляється найстійкішою (3 те. Я. Загребельного). 4. Побігла,
ніг під с о б о ю не чуючи. 5. Н а в е с н і , під час р о з л и в у , коли
дніпровська вода поміж кучугурами д о б и р а л а с я до самої саги,
Катратий рівчачки струмочкам прокопував, травичку зелену
п р о г о р т а в , з а м а н ю ю ч и весняну воду та рибу в сагу (О. Г.).
6. Поснідавши, лісничий подякував за гостинність і зібрався їха­
ти (О. Донч.). 7. Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішав­
шись з шумом ріки (М. К). 8. На тротуари листя лине, Не тра­
тячи на літ зусиль, І, пролітаючи, м а ш и н и Здіймають жовту
заметіль (В. Сос). 9. Як тільки Тараса Г р и г о р о в и ч а починав
перемагати сон, діти, за умовою, мусили тихенько його зали­
шити (Д. Чуб.). 10. Рідну мову л ю б и т ь — страх! (А/. Ворон.).
Вправа 137. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна­
ки. Поясніть, чому в одних випадках обставини відокремлюються, а в
інших — ні.
1. Нічого сидіти склавши руки (77. Куч.). 2. Що ж їм сидіти
згорнувши руки, чекати, щ о б за них хтось п о д б а в (А/. К). 3. По
вулиці ідуть співаючи дівчата, І під гармонію т а н ц ю ю т ь па­
рубки (В. Сос.). 4. Ідуть дівчата в поле жати Та знай співають
ідучи (7. Я7.). 5. Гай лежав розпластавшись. 6. Завдяки розпо­
відям Ференца він [Багіров] добре уявляв собі внутрішнє роз­
ташування готелю. 7. В їздові Хаєцький попав завдяки рефор­
мам Івана Антоновича. 8. Заступник командира полку гвардії
м а й о р Воронцов поклопотався, щ о б Ясногорську згідно з її ба­
жанням призначили к о м а н д и р о м санітарного взводу саме в
третій б а т а л ь й о н (3 те. О. Гончара). 9. Згідно з наказом дирек­
т о р а його переведено на іншу посаду (Газ.). 10. В повітрі р о к о ­
чучи йшли літаки (А/. Б.).
Вправа 138. Перепишіть речення, поставте розділові знаки, підкресліть
уточнювальні й уточнювані члени речення, визначте їх синтаксичну функцію.
1. У центрі міста за невисоким парканчиком стоїть просто­
рий одноповерховий будинок (А/. О.). 2. Леся навчилася гра­
моти дуже рано в чотири роки і теж захопилася літературою
(А/. О.). 3. Тут серед степової тиші казка сама просилася в сло­
ва (7 Ц.). 4. Іноді тут на завмираючому лоні природи злетить
якийсь птах, а то стрепенеться птахом несподіваний о б р а з і
впаде с а м о т н ь о не д о б и в ш и с ь до к л ю ч а до других о б р а з і в
(А/. С). 5. М ч и м о швидше й швидше і може статися, що од нас
од людства нічого крім швидкості й не залишиться (ТО. А/.).
6. Тут в полонині де небо накриває бездонні простори, що жи­
вуть в самотині тільки для себе, вікує тиша (М. К). 7. Д в а бра­
ти Василь та Іван не повернулись з фронту (Газ.).
153
Вправа 139. П е р е п и ш і т ь речення, вставляючи розділові з н а к и ,
підкресліть звертання. Визначте, якою частиною мови і формою вони
виражені.
1. Я серце навіки віддав тобі моя мати Вкраїно. 2. М о я вітчиз­
но дорога яка в тобі горить снага (А. М.). 3.1 ти моя єдиная встаєш
із-за моря, з-за туману слухняная рожевая зоре. 4. Квіти мої
діти! Н а щ о вас кохав я, н а щ о доглядав? 5. Оставайтеся здорові
мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку (3 те. 7. Шевчен­
ка). 6. Земні народи люди племена До вас я руки й серце п р о ­
стягаю (А/. Р.). 7. Ш у м и Славутичу-ріко Ростіть дерева юні
г і н к о . . . 8. Білорусіє братня до самого Мінська Хай полине ця
пісня моя українська (А/. Р.). 9. О мрійна юність ти з вогню
вернулася додому (77. Сос.). 10. Я п'ю тебе сонце твій теплий
зцілющий напій (А/. К). 11. Ви як завжди точні й акуратні Фе­
доре Петровичу (Я. 3.). 12. К а ж и Віро Пилипівно з чим при­
йшла? Завтра Ой як же далеко те завтра (О. Г.). 13. Ростіть же
маленькі (А. Г.). 14. Ти бачиш ти Ти ніздрі роздуваєш ти в захва­
ті закляк (77. ТС). 15. Україно мамо сестро жінко В'ється блиска­
вицею твій стан, Ти ж бо Україно українка С к л а л а серденьком
свої вуста (Є. Гуц.).
Вправа 140. Перепишіть, підкресліть звертання. Визначте, які засоби
використано для підсилення їх емоційного забарвлення. Поставте розді­
лові знаки, поясніть їх.
1. Ой хлопчику хороший мій чому ти плачеш? (А. А/.). 2. Зно­
ву ластівочко-серце Ти вернулась знов звила В нас під хатою
кубельце (Я. 77). 3. Зоре моя вечірняя Зійди над г о р о ю П о г о в о ­
рим тихесенько В неволі з т о б о ю (Т. Ш.). 4. Рости моя п т а ш к о
мій маковий цвіте Розвивайся поки твоє серце не розбите...
(71 Я / . ) . 5. О тату мій моя старенька мати Я к б и ви тільки знали
як я р а д Що я живу що йду перемагати Що в армії життя я ваш
солдат (Д. Я . ) . 6. Пусти мене мій батеньку на гори Де ряст вес­
няний золотом жаріє (77. У ) . 7. Д я к а щирая тобі ніченько-чарівниченько Що закрила ти моє личенько (77. У ) . 8. Спи дитятко
сном міцним (А/. Р.). 9. Житечко-жито хто ж тебе косить буде?
(А/. С). 10. Спи моя д и т и н о золота Спи моя т р и в о г о к а р о о к а
Спи моя гіллячко голуба... (А/. Вінгр.).
Вправа 141. Випишіть із творів художньої літератури (на вибір) 5 ре­
чень зі звертанням, яке виконує смислову функцію (називання) і 5 речень
зі звертанням, що виконує стилістичну функцію (увиразнення тексту).
Визначте структуру та спосіб морфологічного вираження звертань, по­
ясніть розділові знаки.
Вправа 142. Перепишіть речення, підкресліть у них вставні слова, сло­
восполучення і речення. Поясніть розділові знаки при них.
1. А все-таки її л ю б л ю , м о ю Україну широку, Хоч я по їй і
одинокий (Бо бачте, пари не найшов) Аж до погибелі дійшов
154
(7. Я 7 ) . 2. Н а в і т ь м и р на землі виявляється потрібний далеко
не всім. 3. Пішки, кажуть, теж не пускають, застави на всіх доро­
гах. 4. Власне, Твердохліб не мав би нічого проти (3 те. Я. Загребельного). 5. М о ж е , саме завдяки своїй делікатності голова
й домігся того, що Я г о р пом'якшав, дав себе потроху втягти в
розмову. 6. Останнім часом, щоправда, в них зрушення помітні,
поповнено бібліотеку (О. Г.). 1. М о л о д и й поет (та й чи тільки
поет), я к щ о він не ледачий думкою, я к щ о він свідомий своєї
високої місії в літературі, не може пройти повз величезний твор­
чий досвід П а в л а Т и ч и н и (О. Г.). 8. Вихователь (виховання є
тільки одним із засобів виховання), поставлений віч-на-віч з
вихованцями, в самому собі має всю можливість успіхів вихо­
вання (К. У ) . 9. Це теж, як на мене, несправедливо, що кожна
нова людська хвиля змиває попередню (ТО. М.). 10. Є ж люди
на землі, — А то б не варто й жити, — Що крізь щоденний труд
уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукати (М. Р.).
Вправа 143. Перепишіть, знайдіть вставні і вставлені конструкції, де
потрібно поставте розділові знаки. Поясніть відмінність між вставними
та вставленими компонентами.
1. Що б ви не викладали літературу чи історію фізику чи
креслення біологію чи математику першим вогнищем захоплен­
ня до якого ви повинні привести свого вихованця якщо тільки
ви хочете бути й о г о вихователем має бути к н и ж к а (В. С).
2. М а й т е на увазі буде д о щ . 3. Відцвів воронець облетіли на
вітрах маки польові р а н о вони зацвітають і ш в и д к о гаснуть
зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (О. Г.). 4. Зі скре­
готом і брязкотом у двір я к щ о те що залишилося м о ж н а назва­
ти д в о р о м в'їжджають два бульдозери (О. Доеж.). 5. В щирім
серці в чесних грудях вірю знаю квіти є (Ті. Сим.). 6. За тучами
за хмарами та зливами Я бачу сходить день ясний над нивами
(Я. Т.). 1. Чесність я д у м а ю не тільки в тому, щоб хтось комусь
правду сказав чи не одурив (Ті. Куч.). 8. О д н о г о разу було це
десь перед жнивами він якраз був у житників як прийшов листо­
н о ш а і приніс у хату в чорній сумці горе (7 Ц.). 9. К р а й села
стояла хата поганенька а в їй жив селянин із жінкою та з дити­
н о ю хлопчик був невеличкий недавнечко народився. Вже третій
рік був як вони побралися з чужого села він її взяв а все ніяк не
могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби що те­
личка купили її т о р і ш н ю весну та й та недавно здохла (Б. Г.).
Вправа 144. Перепишіть речення, поясніть вживання розділових знаків.
Чому виділені слова в одних випадках відокремлені, а в інших ні?
1.1 ось нарешті вершина н а ш а (О. Г.). 2.1, нарешті, ще одна
порада: ніколи не читай на сонці (О. Б.). 3. Взагалі, математич­
на пам'ять у нього була розвинута надзвичайно (О. Г.). 4. Вза155
галі м о ж н а говорити п р о те, що чим більше щирість і безпосе­
редність звучить у поетичному рядку, тим більшу довіру і по­
шану викликає він у людей (А. А/.). 5. А мені, може, просто хо­
четься щастя, тугого, солодкого, як шоколад (77. К.). 6. Ц ь о г о
року Україна може бути з великим хлібом (Газ.).
Вправа 145. Складіть 10 речень зі вставними словами та словосполу­
ченнями за традицією, приблизно, на щастя, за повідомленням, бачиш, пам 'ятаєте, наприклад, власне кажучи, очевидно, головним чином. Схаракте­
ризуйте значення, якого вони надають реченням.
Вправа 146. Побудуйте зв'язний текст зі вставними словами та слово­
сполученням різної семантики (що виражають впевненість чи невпевненість,
мояспивість чи неможливість, радість чи сум, співчуття, джерело повідом­
лення, висновок). Схарактеризуйте значення, якого вони надають тексту.
Вправа 147. Перепишіть, визначте засоби ускладнення простого ре­
чення, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання.
1. Ваша наукова діяльність судячи з ваших слів спрямована
передусім а б о й винятково на користь. 2. Місце мовби й непо­
казне під стіною одразу біля дверей але престижне. 3. Взяв пу­
тівку глянув недбало кинув. 4. Для нього нічого не має значен­
ня крім чергової справи яку повинен вивчити розглянути роз­
плутати довести до логічного кінця (3 те. 77. Загребельного).
5. Ішов неквапно вперед виставивши сонцеві кулясте мудрецьке чоло. 6. Син п р о с т о замилувався старим кожним його кро­
ком дужим певним гордовитим. 7. В давні дозаводські часи було
кажуть на цьому місці велике село. 8. Вона його відштовхнула
сердито різко о б о м а руками. 9. А перед вікнами за вишняками
за Д н і п р о м ніч крізь ніч палахкотить ятрило домен. 10. Все
змінилося розрослось переплелось (3 те. О. Гончара). 11. Нікого
тут нема крім мене й господині (А/. Р.). 12. Ця вказівка стосу­
ється і літератури і всіх видів мистецтва зокрема народної твор­
чості (А/. Р.). 13. Усі за винятком Бойчука здивовано дивились
на свого шкіпера (А/. 77.). 14. Бистра текла по вулицях левадах
з піною і аж сичала попід призьбами й сінешніми дверима зали­
вала хліви к о ш а р и клуні (О. Довж.). 15. Весно вітре л ю б л ю вас
гори ріки тучі! Л ю д и люди я ваш брат я для вас рад жити (/. Ф.).
Вправа 148. Напишіть невеличкий твір на тему «Мій улюблений поет
(письменник)», використовуючи різні засоби ускладнення простого ре­
чення.
Вправа 149. Знайдіть у тексті прості ускладнені речення, визначте за­
соби ускладнення, поясніть спосіб їх вираження та розділові знаки при
них.
Київ того ранку не помітив нічого. Так само гримів тисячами
машин, так само видзвонював дитячими голосами в своїх зача­
рованих сквериках, так само торохтів телефонами в міністерствах
156
і відомствах (телефонний довідник самої л и ш столичної служби
побуту має сто сімдесят п'ять сторінок!), так само мружився до
сонця ясним золотом Софії, Лаври і Видубичів, врізався в небо
срібним мечем захисниці-Перемоги, так само тулився до зелених
навколишніх лісів, до Дніпра і до степу, який починався за Ви­
ставкою, за Теремками, за Вітою-Поштовою і аж до Чорного моря.
У своїх щоденних клопотах Київ не зауважив дрібної події,
яка в житті цього великого міста не могла полишити помітно­
го сліду, зате для Твердохліба могла стати або ж відроджен­
ням, а б о катастрофою.
Є люди, які д у м а ю т ь про Київ тільки врочисто. Столичний
стовбняк. Д л я інших це просто місце р о б о т и і мешкання. Твердохліб належав саме до них. Х о ч а й не був схожий на всіх, бо
народився в Києві, а відомо ж, що в Києві народжується мен­
ше, ніж приїздить туди жити й умирати. Походження тяжіє над
нами так само, як судьба. Тому коли б як слід пошкребтися в
Твердохлібовій душі, то десь у найпотаємніших її закутках,
може, неспогадно відкрилось би оте беззавітно-підсвідоме язич­
ницьке буйство, купальські вогні, відьомські ш а б а ш і на Лисій
горі, хоральні співи Бортнянського й Березовського, латинські
диспути києво-могилянських спудеїв, відчаєні танці старих за­
порожців перед б р а м а м и Межигірського монастиря...
Твердохліб проїздив древніми вулицями й узвозами, д о в к о ­
ла панували барви — зелена, біла, золота, — барви соборів і
палаців, барви Києва; на тисячолітніх пагорбах височіли пам'ят­
ники й монументи — давні й нові, звідусюди лунав у цьому
праслов'янському граді голос вічності, цей бронзовий Герольд,
що звіщає майбуття про свої часи (П. Загребельний).
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ
§ 64. Поняття про складне речення
Складне речення порівняно з простим — синтаксична одини­
ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика­
тивних частин (організуючих центрів), кожна з яких має два
головні члени (підмет і присудок), як у двоскладному простому
реченні, або лише один головний член — як в односкладному.
Предикативні частини, що входять до складу складного речен­
ня, поєднані між с о б о ю сполучниковим а б о безсполучниковим
зв'язком і творять семантичну, структурну й інтонаційну єд157
ність. Т а к и м чином, складне речення — це поліпредикативна синтаксична одиниця, що складається з двох а б о більше
предикативних частин, об'єднаних в єдине ціле. Як і просте,
складне речення характеризується інтонаційно-семантичною за­
вершеністю, але виражає складніше поняття і має складнішу
будову.
Отже, складне речення — це речення, що складається з двох
і більше предикативних одиниць, які становлять семантичну,
структурну та інтонаційну єдність.
Найістотнішими ознаками складного речення є такі: 1) поліпредикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична
й інтонаційна цілісність, завершеність.
Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що
воно складається з двох чи кількох предикативних одиниць,
які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в одне
ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних
одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним, на­
приклад: Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не
помре ( М . Р.). Складне ж речення, що має у своєму складі три і
більше предикативні одиниці, називається багаточленним, а б о
багатокомпонентним. П о р . , наприклад, речення, що складаєть­
ся з п'яти предикативних одиниць: Лука зазеленіла, і груша із
зломленою верховиною біля хатки вбралася в листву, і зашумів
гай по горах округи, і розлучивсь Дніпро й далеко-далеко зато­
чивсь у луку розливним потоком, і налетіли птахи з далеких країв,
заспівали й защебетали ( М . С ) .
Друга істотна ознака складного речення — його особлива
структурна схема—виявляється в тому, що порівняно з простим
воно має своєрідну структурну організацію. На відміну від просто­
го, складне речення будується не зі слів і словосполучень, а з
предикативних одиниць, за будовою подібних до простого ре­
чення, хоча загалом відмінних від нього, які розміщуються за
певною схемою. Важливу р о л ь у структурі складного речення
відіграють як інтонація, так і сполучникові засоби (сполучни­
ки і сполучні слова) та вказівно-співвідносні слова, що слугу­
ють засобом поєднання предикативних частин складного ре­
чення в єдине структурне ціле. Важливу роль у структурі склад­
ного речення відіграють т а к о ж деякі особливості будови його
предикативних частин, зокрема співвідношення форм присудків
(видо-часових і модальних); неповнота першої, головної, части­
ни складнопідрядного речення, що передбачає або наявність
іншої, підрядної, частини в цілому, а б о наявність у ній конкре­
тизуючих слів; наявність спільних компонентів у різних преди­
кативних частинах складного речення (спільних другорядних
членів, вставних та службових слів тощо); паралелізм структу158
ри, що виявляється, зокрема, у взаєморозміщеності предика­
тивних частин і в можливості (або неможливості) їх переста­
н о в к и . Зазначені елементи структури с к л а д н о г о речення в
різних комбінаціях творять структурні моделі складних речень
деяких різновидів.
Третя ознака складного речення — семантична та інтонацій­
на цілісність, завершеність — виявляється у тому, що, на відміну
від простого, його частини не є самостійними і не м а ю т ь се­
мантичної та інтонаційної завершеності, а зливаються в одне
ціле за змістом й інтонаційно. Із семантичного погляду склад­
не речення не є механічним поєднанням двох чи кількох преди­
кативних частин, що його становлять. Воно передає найрізно­
манітніші відношення, що виникають між його частинами (пе­
релічувальні, протиставні, часові, умовні, порівняльні, причи­
ново-наслідкові тощо); а також той основний зміст, що містить­
ся в окремих предикативних частинах, і т о й додатковий зміст,
що виникає внаслідок взаємозв'язків цих частин. Отже, тільки
складне речення в цілому має єдину семантику, окреме само­
стійне значення, яке зовсім не становить суми значень його ком­
понентів, окремих предикативних одиниць, що входять до його
складу. Предикативні частини, що входять до складного речен­
ня, набувають повного семантичного оформлення лише у складі
всього речення; взяті ж окремо, вони зазвичай не мають семан­
тичної завершеності. Щ о п р а в д а , в таких різновидах складних
речень, як складносурядні з єднальними і приєднувальними
відношеннями й особливо безсполучникові із загальним зна­
ченням одночасності, семантична самостійність окремих пре­
дикативних частин досить відчутна, проте і тут вона далеко не
повна, бо не супроводжується і н т о н а ц і й н о ю завершеністю.
Тільки складне речення в цілому має і семантичну, й інтонацій­
ну завершеність, інтонацію кінця, яка зосереджується на кінце­
вих словах останньої предикативної частини.
Зі сказаного цілком закономірно випливає, що як самостійну
структурну й комунікативну одиницю можна розглядати лише
все складне речення в цілому. С т р у к т у р н а й семантична ці­
лісність складного речення відрізняє його від самостійних прос­
тих речень, пов'язаних між собою семантично і розміщених одне
за одним. Частини ж складного речення, не маючи семантич­
ної й інтонаційної завершеності, не можуть ототожнюватися з
п р о с т и м и реченнями. Т о м у термін «речення» щ о д о ч а с т и н
складного речення, який з навчально-методичною метою ще
ш и р о к о використовується у посібниках для середньої і вищої
школи, слід вважати умовним. У науковій літературі для по­
значення структурно-семантичних частини складного речення
останнім часом поширився термін «предикативна одиниця»,
159
«предикативна частина». Ц и м терміном користуватимемось і
в подальшому викладі матеріалу із синтаксису складного ре­
чення української мови.
Завершуючи загальну характеристику складного речення,
треба зауважити, що, хоча відмінності між простим і складним
реченнями доволі очевидні, все-таки існують окремі конструк­
ції, визначення граматичної структури яких становить певні
труднощі. Такими конструкціями, зокрема, є речення з однорід­
ними присудками, вираженими дієсловом при одному підметі,
які в європейській граматичній традиції розглядаються як різно­
вид складного речення (так звані стягнені речення). Оскільки
носієм однієї з найголовніших ознак речення — предикатив­
ності — є присудок, то в реченнях з однорідними присудками,
вираженими дієслівними ф о р м а м и , можна, здавалося б, виді­
лити кілька предикативних центрів. Однак це не зовсім так. Пре­
д и к а т и в н и й центр, яким у двоскладних реченнях (а саме п р о
такі речення йдеться) є дієслово-присудок у координаційному
зв'язку із підметом, у таких реченнях все-таки один, а не кілька.
Т о м у такі речення слід розглядати як прості, ускладнені одно­
рідними членами.
§ 65. Засоби поєднання частин
складного речення
Г о л о в н и м и засобами зв'язку предикативних частин у межах
складного речення є інтонація і сполучникові засоби (сполуч­
ники і сполучні слова).
Інтонація є універсальним засобом поєднання предикатив­
них одиниць у єдине ціле. Будь-яке складне речення характе­
ризується інтонаційною завершеністю, має інтонацію кінця.
Інтонація кінця зосереджена на кінцевій предикативній частині
складного речення. Водночас інтонація слугує засобом вира­
ження семантичних відношень між предикативними частина­
ми, що входять до його складу (перелічувальні, протиставні,
часові, умовні, з'ясувальні, причинні т о щ о ) . Отже, на відміну
від сполучникових засобів, інтонація характерна для всіх типів
складних речень. О с о б л и в о велику р о л ь як засіб поєднання
предикативних частин у межах складного речення вона відіграє
у безсполучникових реченнях, в яких предикативні частини
об'єднані в одне ціле без сполучникових засобів. Інтонація може
бути різних типів: а) перелічення: Тече вода з-під явора, яром на
долину, Пишається над водою червона калина (Т. Ш.); б) проти­
ставлення чи зіставлення: Катря піде на роботу — тітка з Пилипком дома (П. М.); в) зумовленості: Буде вода — буде все
160
(О. Г.); г) з'ясувальна: Наснилось мені — прийшла подруга мого
найпершого гуляння ( М . В.).
Важливим засобом поєднання предикативних одиниць у
межах с к л а д н о г о речення є сполучні засоби, серед яких ви­
окремлюють сполучники і сполучні (відносні) слова. Сполуч­
ники поєднують в одне ціле предикативні частини складного
речення, а також передають синтаксичні відношення між ними.
Розрізняють сполучники сурядності (паратактичні) і підряд­
ності (гіпотактичні). Сполучники сурядності поєднують в одне
ціле ч а с т и н и с к л а д н о с у р я д н и х речень, а т а к о ж в и р а ж а ю т ь
єднальні, приєднувальні, зіставно-протиставні і розділові відно­
шення між їх предикативними частинами. Сполучники підряд­
ності поєднують частини складнопідрядних речень, а т а к о ж
виражають часові, умовні, причинні, порівняльні, наслідкові й
інші відношення, що існують між предикативними частинами
складнопідрядних речень. За значенням сполучники підряд­
ності поділяються на семантичні, що в и р а ж а ю т ь конкретну се­
мантику, певні семантичні відношення (наприклад, причинні:
бо, через те що, тому що; наслідкові: так що; допустові: хоч,
хай, дарма що, незважаючи на те що та ін.), і асемантичні, функ­
ціональні, що не мають певно визначеного значення, полісеман­
тичні за своєю семантикою і виражають лише залежність однієї
предикативної частини від іншої (наприклад, сполучник що,
який може поєднувати підрядні частини із з'ясувальними, озна­
чальними, обставинними т о щ о , сполучник коли, за д о п о м о г о ю
якого приєднуються часові й умовні підрядні частини, та ін.).
Сполучні (відносні) слова, пов'язуючи в одне ціле предика­
тивні частини складнопідрядних речень й виявляючи синтак­
сичні відношення між ними, водночас є членами підрядної час­
тини речення. В ролі сполучних (відносних) слів виступають
відносні займенники в різних відмінкових ф о р м а х (хто, що,
який, чий) і прислівники займенникового походження (як, де,
коли, куди та ін.). Сполучники і сполучні слова, приєднуючи
підрядну частину складнопідрядного речення до головної, пе­
ребувають у складі підрядної частини. У головній частині в
окремих різновидах складнопідрядних речень їм можуть відпо­
відати співвідносні (вказівні) слова. Співвідносні (вказівні) сло­
ва, перебуваючи в головній частині складнопідрядного речен­
ня, дістають семантичне наповнення за рахунок підрядної час­
тини. У ролі співвідносних (вказівних) слів звичайно виступа­
ють вказівні й означальні займенники (той, такий, кожний,
весь та ін.), а також займенникові прислівники (тоді, туди, там,
так тощо). Співвідносні (вказівні) слова виступають у займен­
никово-співвідносних, означальних, а також складнопідрядних
реченнях місця й часу: Я той, що греблі рвав (П. В.); Старе те,
6 Сучасна українська мова
161
що давно було новим (О. Довж.); Мала виходила на береги, туди,
звідки видно до гаю (М. В.); Де б не був, ніде не похилюся на землі
ясній і трудовій ( A . M . ) ; Коли уся душа тріпоче, Тоді рука моя не
хоче Пером виводити пісні (М. P.).
Окрім розглянутих важливим засобом поєднання предика­
тивних частин складного речення в одне ціле є співвідношення
видо-часових і способових форм дієслів-присудків у різних пре­
д и к а т и в н и х ч а с т и н а х с к л а д н о г о речення, лексичні елемен­
ти, а також порядок розміщення самих предикативних частин.
Видо-часові і способові форми дієслів-присудків різних час­
тин складного речення відповідним чином скоординовані і пе­
ребувають у певній залежності. Я к щ о порушити це співвідно­
шення в одній із частин, конструкція а б о набуде іншого значен­
ня, або стане неможливою як складне речення. Отже, співвід­
ношення видо-часових ф о р м дієслів-присудків т а к о ж слугує
засобом вираження відношень між предикативними частинами
складного речення.
Лексичні елементи, зокрема займенникові слова, прислівни­
ки, спільні другорядні члени речення т о щ о , також нерідко ви­
значають характер синтаксичних відношень і тісніше об'єднують
в одне ціле елементи складного речення, його предикативні части­
ни. Вони можуть брати участь в організації будь-яких різновидів
складних речень, як складносурядних, так і складнопідрядних.
Так, у складі головної частини складнопідрядного речення мо­
жуть бути лексичні елементи, що потребують пояснення підряд­
ною частиною; у складі наступної частини складносурядного
речення можуть бути займенники, які, замінюючи іменник попе­
редньої, тим самим указують на зв'язок між його елементами.
Порядок розміщення предикативних частин у складному ре­
ченні може бути відносно вільний, за якого предикативні части­
ни можуть змінювати своє місце в реченні, і фіксований, сталий,
незмінний, за якого кожна предикативна частина посідає пев­
не, властиве їй місце. Так, у складнопідрядних реченнях часо­
вих, умовних, порівняльних, мети, місця т о щ о підрядні части­
ни можуть стояти як після головної частини, так і перед нею, а
т а к о ж в середині її, у складнопідрядних реченнях з'ясувальних,
присубстантивно-атрибутивних і взагалі в так званих означаль­
них та деяких інших звичайним є фіксований, сталий порядок
предикативних одиниць.
§ 66. Основні типи складних речень
З а л е ж н о від структури, з о к р е м а від т о г о , якими засоба­
ми поєднані між с о б о ю їх предикативні частини, всі складні
речення поділяються на дві основні групи: 1) складні речен­
162
І
ня зі сполучниковим чи відносним зв'язком — сполучникові
складні речення; 2) складні речення з безсполучниковим зв'яз­
ком — безсполучникові складні речення. У с п о л у ч н и к о в и х
складних реченнях предикативні частини поєднані в одне ціле
за д о п о м о г о ю сполучних засобів (сполучників і сполучних слів)
та інтонації, а в безсполучникових основним засобом зв'язку є
лише інтонація. Складні речення зі сполучниковими засоба­
ми зв'язку і без них розрізняють між с о б о ю не л и ш е за струк­
турою, а й за характером граматичних значень. Оскільки одна
інтонація не дає можливості диференціювати граматичні зна­
чення т а к о ю мірою, як сполучники, у безсполучникових ре­
ченнях вони виражені не так чітко, а їх семантика відчутно роз­
мита.
Складні речення зі сполучниковим (відносним) зв'язком за­
лежно від того, за д о п о м о г о ю яких сполучників чи сполучних
слів поєднуються їх предикативні частини, у свою чергу, поді­
ляються на дві стуктурно-семантичні підгрупи: 1) складносуряд­
ні речення; 2) складнопідрядні речення. У перших предикативні
частини поєднуються в одне ціле за д о п о м о г о ю сполучників
сурядності, у других — за д о п о м о г о ю сполучників підрядності
і сполучних слів.
Складносурядними називаються складні речення, предика­
тивні частини яких, будучи незалежними одна від одної, по­
єднуються в одне ціле за д о п о м о г о ю сурядних (паратактичних)
сполучників — єднальних (/, та, та й, ні... ні та ін.), протистав­
них (а, але, проте, однак та ін.) і розділових (або, чи, або... або,
чи... чи тощо). Складнопідрядними називаються такі складні
речення, в яких одна предикативна частина, п о ш и р ю ю ч и , д о ­
повнюючи іншу, приєднується до неї за д о п о м о г о ю підрядних
(гіпотактичних) сполучників чи сполучних (відносних) слів.
П о ш и р ю в а н а частина складнопідрядного речення називаєть­
ся головною частиною, а та, яка п о ш и р ю є і в якій перебуває
сполучник підрядності чи сполучне слово, — підрядною. Як
зазначалося, в окремих різновидах складнопідрядних речень як
с т р у к т у р н і елементи м о ж у т ь в и с т у п а т и ще й співвідносні
(вказівні) слова, що входять до складу головної частини. Се­
мантичні відмінності між складносурядними і складнопідряд­
ними реченнями полягають у тому, що сполучники сурядності,
поєднуючи предикативні частини цих речень в одне ціле, не
вказують на їх залежний (одна від одної), підрядний характер,
тоді як сполучники підрядності і сполучні слова, поєднуючи в
одне речення різні предикативні частини, вказують водночас
на залежність однієї предикативної частини від іншої.
У мовній практиці, зокрема в писемних текстах, складносу­
рядні і складнопідрядні речення в «чистому» вигляді трапляються
163
рідше порівняно з реченнями з різнотипною ускладненістю гра­
матичних зв'язків. З огляду на це виокремлюють ще один різно­
вид складних речень — складні речення з ускладненою синтак­
с и ч н о ю будовою, а б о складні синтаксичні конструкції. До них
відносять, з одного боку, складнопідрядні речення з кількома
п і д р я д н и м и ч а с т и н а м и , складносурядні речення з кількома
с у р я д н и м и , а з і н ш о г о — складні речення із сурядністю та
підрядністю. До них іще належать багаточленні, б а г а т о к о м п о ­
нентні безсполучникові складні речення, а також складні бага­
точленні речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'яз­
ком. До складних багаточленних, багатокомпонентних синтак­
сичних конструкцій з п е в н о ю умовністю м о ж н а віднести й
період, що становить розгорнутий вислів, який чітко розпа­
д а є т ь с я н а дві п р о т и л е ж н і ч а с т и н и , щ о х а р а к т е р и з у ю т ь с я
єдністю змісту і чіткою ритмічно-інтонаційною організовані­
стю, а т а к о ж різні способи передачі чужого мовлення. П р о все
це д о к л а д н о йтиметься далі.
В основу класифікації складних речень можуть бути по­
кладені й інші критерії. Наприклад, з погляду можливості —
неможливості продовження деякі вчені розрізняють складні ре­
чення відкритої і закритої структури. Складні речення відкритої
структури можуть бути доповнені (продовжені) новими преди­
кативними одиницями, а речення закритої структури — зазви­
чай ні. Відкриту структуру можуть мати складносурядні, зокрема
з єднальними і розділовими сполучниками, і деякі безсполуч­
никові речення. Закрита структура властива складнопідрядним
і деяким складносурядним (з протиставними сполучниками) та
безсполучниковим реченням. Однак такий поділ складних ре­
чень мало що дає для розуміння їх структурної типології.
Т а к и м чином, залежно від структури серед складних речень
розрізняють дві основні групи: 1) сполучникові; 2) безсполуч­
никові. Серед сполучникових складних речень виокремлюють:
а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) ускладнені, багато­
членні, б а г а т о к о м п о н е н т н і , а б о складні синтаксичні конст­
рукції.
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
§ 67. Загальні відомості
Складне речення, утворене з двох або більше предикативних
одиниць, об'єднаних між с о б о ю за принципом рівнозначності
в єдине семантичне, граматичне й інтонаційне ціле сполучни­
ками сурядності та іншими граматичними засобами, називаєть­
ся складносурядним.
164
Предикативні частини складносурядного речення є рівно­
значними, що виявляється в тому, що вони виконують одна­
кові синтаксичні функції щ о д о цілого, яке вони у т в о р ю ю т ь .
Рівнозначність предикативних одиниць, що входять до склад­
носурядного речення, є однією з найхарактерніших ознак склад­
них речень цього типу. З цією о з н а к о ю тісно пов'язаний той
факт, що кожна предикативна частина складносурядного речен­
ня є відносно самостійною, зберігає значення о к р е м о г о твер­
дження і певну синтаксичну незалежність, хоча т а к а семантич­
на самостійність і синтаксична незалежність є відносними (адже
більш-менш вільно будується тільки перша предикативна час­
тина, лексичний склад і побудова другої й наступної зумовлені
включенням їх в єдине ціле з п е р ш о ю частиною).
Д р у г о ю характерною ознакою складносурядних речень є те,
що їх компоненти — предикативні одиниці — поєднуються між
собою сполучниками сурядності, які завжди перебувають між
п р е д и к а т и в н и м и о д и н и ц я м и , не н а л е ж а ч и жодній із них, а
тільки всьому складносурядному реченню в цілому. В цьому
легко переконатися, помінявши місцями предикативні частини
цих речень. Наприклад: За вітряком небо стало жовтогаряче, і
збитий на вулиці порох був рожевий ( П . П.) — Збитий на вулиці
порох був рожевий, і за вітряком небо стало жовтогаряче; Дзве­
ніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (А. Г.) — Степ тремтів
сонячно, і дзвеніли жайворонки. Ц и м складносурядні речення
різко відрізняються від складнопідрядних, у яких сполучник чи
сполучне слово, що ними поєднуються предикативні одиниці,
належать тільки підрядній частині, а при зміні порядку струк­
турних частин сполучник чи сполучне слово переміщується
разом із підрядною частиною: Я не втечу, коли самі не догадає­
тесь вигнати (М. С.) — Коли самі не догадаєтесь вигнати, я не
втечу; Я, коли самі не догадаєтесь вигнати, не втечу.
Іще однією структурною о з н а к о ю складносурядного речен­
ня є те, що жоден з його компонентів (предикативних одиниць)
ніколи не може перебувати в середині іншого компонента (пре­
дикативної одиниці), в той час як підрядна частина складнопід­
р я д н о г о речення може розміщуватися і в середині головної:
Василь згадав про ті верби, під котрими він колись гуляв, і по­
тягся на музики (І. Н.-Л.).
§ 68. Засоби поєднання предикативних частин
складносурядних речень
Найважливішими засобами поєднання предикативних оди­
ниць в одне ціле у складносурядному реченні є інтонація та спо­
лучники.
165
Особливо важливу роль інтонація відіграє в усному мовлен­
ні. Саме вона вказує на початок і кінець речення, допомагає в
поділі тексту на предикативні одиниці й синтагми, дає змогу
зосередити увагу на найважливішому у змісті складного речен­
ня. Інтонація складається з мелодики, інтенсивності звучання,
темпу мовлення, пауз. Кожен з цих елементів має свою функ­
цію, але ці функції можуть і переплітатись між собою. Т а к ,
більш важливе може виділятися як паузами, так і темпом мов­
лення й інтенсивністю звучання.
Інтонація складносурядного речення може бути перелічу­
вальною, протиставно-зіставною, традиційною, розділовою,
причому кожна з них характеризується певною специфікою.
Т а к , перелічувальна інтонація м а є о д н а к о в и й інтонаційний
малюнок у всіх предикативних одиницях — частинах складно­
сурядного речення, за винятком останньої, яка виголошується
з пониженням тону, що вказує на кінець речення: Минає день, і
світ згасає, і найсвітліший промінь згас ( М . Р.). Особливістю
протиставно-зіставної інтонації є її п р о т и л е ж н и й для окре­
мих частин, але симетричний для всього складного речення ха­
рактер, який виявляється, зокрема, в тому, що перша предика­
тивна частина має висхідний рух тону, а друга — спадний, при­
чому логічно наголошені слова обох компонентів таких речень
вимовляються голосом більшої інтенсивності, ніж при перелічу­
вальній інтонації, а пауза між предикативними частинами є
д о в ш о ю : Поїзд прибув на станцію зарані — опівдні, але по розгаслій дорозі іти було важко (А. Г.). Градаційна інтонація, оформ­
л ю ю ч и складносурядне речення, диференційовано підкреслює
чи виділяє зміст різних предикативних одиниць поступовим
наростанням частоти основного тону, інтенсивності звучання
і сили логічно наголошених слів а б о поступовим послаблен­
ням цих ознак залежно від потреби змісту і граматичної будо­
ви: Любий командир, відзначений Ясногорською, не тільки не ви­
кликав у Маковея неприязні, а навпаки, після свого успіху він ще
більше виріс в очах телефоніста (О. Г.). Розділова ж інтонація
характеризується енергійнішим рухом основного тону в окре­
мих предикативних одиницях і довшими паузами між ними: Або
не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Л. У.).
Отже, складносурядне речення має свої інтонаційні особли­
вості, але пов'язати окремі різновиди інтонації з конкретними
т и п а м и складносурядних речень не можна, оскільки те саме
речення може інтонуватися по-різному. До того ж предикативні
одиниці складносурядних речень здебільшого поєднуються не
тільки за д о п о м о г о ю інтонації (вона відіграє вирішальну роль
лише в безсполучникових складних реченнях), а й за д о п о м о ­
гою інших засобів.
166
До найважливіших засобів поєднання предикативних оди­
ниць в одне ціле в межах складносурядного речення належать
також сполучники сурядності, серед яких, як відомо, виокрем­
л ю ю т ь с я єднальні, протиставні й розділові, хоч серед перших
розрізняються ще й окремі підрізновиди — приєднувальні, по­
я с н ю в а л ь н о - п р и є д н у в а л ь н і . Р о л ь с п о л у ч н и к і в сурядності в
організації складносурядних речень настільки значна, що кла­
сифікація цих сполучників зазвичай береться за основу класи­
фікації самих складносурядних речень, адже сполучники суряд­
ності є засобом не тільки поєднання в одне ціле їх предикатив­
них одиниць, а й виявлення взаємовідношень між ними в склад­
носурядному реченні.
Важливу роль у вираженні взаємозв'язку між предикатив­
ними одиницями відіграє співвідношення видових, часових і
способових ф о р м дієслів-присудків усіх компонентів складно­
сурядного речення, які відповідним чином скоординовані. Так,
одночасність дій усіх предикативних частин складносурядно­
го речення виражається однаковими часовими ф о р м а м и недок о н а н о г о виду (теперішнього, майбутнього, минулого): Дніпро
спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть стіною
від землі до неба глухого, беззоряного (О. Довж.); О, недаремно,
ні, в степах гули гармати, І тялась наша кров, і падали брати
(В. С о с ) . Різні часові ф о р м и в різних предикативних частинах
складносурядного речення трапляються лише у випадках, коли
одна з них виступає у значенні іншої: То комиш упаде в око, то
дим тріпоче (замість затріпоче) в повітрі (М. К.). Я к щ о дія однієї
з предикативних частин складносурядного речення збігається
в часі з дією іншої частини лише частково, то триваліша дія
виражається дієсловом недоконаного виду, а к о р о т ш а — д о ­
конаного: Тепер Дядько Яків не ховає своїх вузькуватих очей, і в
матері прокинулась надія (М. С ) . Я к щ о потрібно висловити
думку, в якій дії відбуваються у певній послідовності, т о б т о
одна з них передує в часі іншій, то дієслова-присудки предика­
тивних одиниць складносурядного речення виражаються най­
різноманітнішими співвідношеннями ф о р м виду й часу: В лісах
йому зайшло сонце, і починали виходити зорі (М. С.) — минулий
час, д о к о н а н и й вид — минулий час, недоконаний вид. У кон­
струкціях з передумовно-результативним відношенням присуд­
ки різних предикативних частин виражаються різними ф о р м а ­
ми виду, часу і способу: Промчала та буря-негода палко наді
мною. Але не зломила мене, до землі не прибила. Я гордо чоло
підвела, І очі, омиті сльозами, тепер проглядають ясніше, І в серці
моїм переможнії співи лунають (Л. У.) — минулий час, докона­
ний вид — минулий час, доконаний вид — минулий час, доко­
наний вид — теперішній час — теперішній час; Будемо ж гідні
167
себе і вчителів, а для цього — будьмо собою (О. Корн.) — май­
бутній час, д о к о н а н и й вид — наказовий спосіб.
Зв'язок між предикативними одиницями складносурядного
речення може здійснюватися і за д о п о м о г о ю займенників, які,
замінюючи іменник попередньої частини у наступній, тим са­
мим вказують на зв'язок між предикативними частинами, а саме
лексичне значення таких займенників розкривається іменни­
ком попередньої предикативної частини: Рядок за рядком, пое­
ма за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і ожила в
ній жахлива правда кріпацтва (3. Т.). При цьому займенник на­
ступної частини в таких випадках узгоджується в роді і числі з
іменником попередньої, внаслідок чого здійснюється не тільки
лексичний, а й граматичний зв'язок між предикативними части­
нами складносурядного речення.
Взаємозв'язок між предикативними одиницями с к л а д н о ­
сурядного речення може здійснюватися також за д о п о м о г о ю
спільних членів речення. Т а к и м спільним членом у різних пре­
дикативних частинах може виступати присудок: Земля не може
жити без сонця, а людина — без щастя (М. С ) ; Від малих дітей
болить голова, а від великих — серце (Н. тв.). У наведених ре­
ченнях виділені слова є спільними присудками для обох преди­
кативних частин. Спільні члени речення, з одного боку, р о б ­
лять мову лаконічнішою, а з іншого — є засобами лексичного
і г р а м а т и ч н о г о зв'язку між предикативними частинами склад­
носурядного речення. У ролі спільних членів предикативних
одиниць складносурядних речень можуть виступати й різні де­
термінанти — вільні словоформи, що звичайно стоять на почат­
ку речення і здійснюють граматичний зв'язок з усією наступ­
н о ю предикативною частиною, п о ш и р ю ю ч и її. Н и м и , зокре­
ма, можуть бути детермінуючі додатки й обставини: Під кан­
чуком стогнали села і давні гнулися міста (М. Р.); Бувало, літом
і зимою Музика тне й вино рікою Гостей неситих палива (Т. Ш.),
а т а к о ж вставні слова і звертання: Мабуть, батько ще дужче
посивів і мати ще більше зігнулася (О. Г.); Ти смієшся, а я плачу,
великий мій друже (Т. Ш.).
Важливу роль в організації складносурядного речення ві­
діграє порядок предикативних одиниць, який може бути віднос­
но вільним і сталим, незмінним. Вільний порядок предикатив­
них одиниць складносурядного речення спостерігається тоді,
коли дії всіх його складових частин відбуваються паралельно,
одночасно: Дівчина троянди поливала, Кудись котилась хмар
навала, І сміялась осінь за вікном (В. С о с ) ; А вечір палить вікна
незнайомі, А синя хмара жаром пройнялася, А синій ліс просвічує
огнем, А вітер віти клонить і співає ( М . Р.); Ні струна не задзве­
нить, ні пісні не зазвучать (Ю. Ф.), а б о чергуються, змінюючи
168
одна одну: Чи в крові гарячка грає, чи війна лютує в місті
(Л. У.); То комиш упаде в око, то дим, як чорний кудлатий змій,
тріпоче в повітрі ( М . К.).
Переважна більшість складносурядних речень має сталий,
незмінний порядок предикативних одиниць, що зумовлюється
їх змістом, значенням і граматичною будовою. Зокрема, сталий,
незмінний порядок структурних частин складносурядного ре­
чення може вказувати на логічну послідовність розвитку дій у
різних його предикативних частинах. Порушення послідовності
предикативних одиниць у таких реченнях призвело б до руйну­
вання причинних зв'язків і порушення логічного викладу дум­
ки: Найменший шелест або стук — і моє серце завмирає ( М . К.);
/розійдуться тумани, І на світі буде ясно (П. Т.). Незмінною є
послідовність компонентів складносурядного речення, які вка­
зують на поступове розгортання дій у часі й починаються спеці­
альними порядковими словами спочатку, потім і нарешті (накінець) а б о у випадках, коли дії нумеруються, — один, другий;
по-перше, по-друге та ін.: Один став по той бік Дніпра, а дру­
гий — по цей ( Н . тв.), а т а к о ж коли іменник першої частини у
наступній замінюється займенником: Поплив човен в синє мо­
ре, а воно заграло (Т. Ш.). З інших випадків сталого, незмінно­
го порядку предикативних одиниць у складносурядному ре­
ченні слід назвати такий, коли на другому місці (у постпозиції")
завжди стоїть компонент, що вказує на швидку зміну подій:
Мов скажений на менших гукає — І ті в землю; він до дрібних —
/ ті пропадають (Т. Ш.), а на першому — компонент, який
потребує розкриття змісту в наступному: Юрій Іванович відра­
зу почав комизитися: і я, мовляв, ще занадто молодий письмен­
ник (Ю. С ) .
Підсумовуючи огляд засобів поєднання предикативних одиниць
у складносурядному реченні, зазначимо, що в українській мові
використовуються такі з них: 1) інтонація; 2) сполучники суряд­
ності; 3) співвідношення видових, часових і способових ф о р м
дієслів-присудків у поєднуваних предикативних одиницях; 4) за­
йменники в наступній частині, що замінюють іменники попе­
редньої; 5) спільні члени речення і взагалі спільні слова для обох
предикативних одиниць, поєднуваних у складносурядному ре­
ченні; 6) порядок поєднуваних предикативних одиниць.
У кожному складносурядному реченні наявні щонайменше два
засоби взаємозв'язку між предикативними одиницями—сполуч­
ники сурядності та інтонація, які є найголовнішими. Проте найча­
стіше між предикативними одиницями складносурядних речень
існує водночас не два, а кілька засобів взаємозв'язку, за д о п о ­
могою яких вони пов'язуються в єдине семантичне, граматич­
не й інтонаційне ціле.
169
КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
§ 69. Складносурядні речення
з єднальними сполучниками
До єднальних сполучників у сучасній українській літера­
турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­
сурядних реченнях з цими сполучниками виражаються єднальні
відношення. Це дуже широке граматичне значення містить у
собі як власне єднальні, так і єднально-перелічувальні, єдналь­
н о - п о ш и р ю в а л ь н і та є д н а л ь н о - н а с л і д к о в і чи п р и ч и н н о - н а слідкові відношення.
Власне єднальні відношення полягають у вираженні одно­
часності двох а б о кількох дій, явищ, подій. У складносурядних
реченнях цього різновиду використовуються сполучники / (й),
та (у значенні і), а (у значенні /)• С а м а ж одночасність пере­
дається за д о п о м о г о ю присудків, виражених дієсловами тепе­
рішнього, майбутнього та минулого часу недоконаного виду:
Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві (М. Р.); По­
чорнілі сніги зустрічатимуть знову весну, І вологі вітри обмива­
тимуть коси березам (Л. П.); Та тільки серце не кричало, Та
тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. М.); А тем­
на ніч узори сині пише, А гості веселяться, А чарки круг столу
ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жар­
ти ( М . Р.). Власне єднальні відношення виявляються т а к о ж у
вираженні послідовності дій а б о станів за д о п о м о г о ю сполуч­
ників і, а, а потім, а там, а т а к о ж п о р я д к о м частин склад­
носурядного речення та ф о р м а м и минулого часу доконаного
виду дієслів-присудків: Сонце зайшло, і надворі почало вже
темніти (І. Н . - Л . ) ; Наполохані гуси, ґелґочучи, розлетілися
по всій вулиці, а Васько вбіг до себе у двір (ТІ. ТІ.); У нас тепер
вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься
(М. В.).
Єднально-перелічувальні відношення виражаються за д о п о ­
м о г о ю інтонації та повторюваних сполучників і... і, ні... ні, ані...
ані. Н а п р и к л а д : Пройшла гроза, і ніч промчала, І знову день шу­
мить кругом (В. С о с ) ; І зашумує наша нива, Ізнову виросте наш
дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим ( М . Р.); Не
загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба
врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх
дубів (О. Довж.); Але ні мармур не пом'якшився од дотику пал­
ких ентузіастів, ані вони не збагатили свого досвіду якимись особ­
ливими скарбами ( М . Р.); Ані до його заговорити, ані його спита­
ти ( М . В.). Єднальні повторювані сполучники ні... ні, ані... ані,
170
що містять у собі т а к о ж заперечення, в и р а ж а ю т ь не тільки
єднально-перелічувальні відношення, а й н а д а ю т ь усій синтак­
сичній конструкції заперечного значення.
Близькими як до власне єднальних, так і до перелічуваль­
них є сурядні відношення, що оформлюються парними сполуч­
н и к а м и не тільки (не лише)... а й, не тільки (не лише)... але й,
перша частина яких (не тільки, не лише) міститься в першій
предикативній частині складносурядного речення, а друга — в
другій: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а
й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Т.); / потроху не
тільки гості повечеряли, але й ми коло них (Ю. Я.); Не тільки
жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той
самий час Рожевим гомоном співали (М. Р.).
Єднально-поширювальні відношення виражаються за д о п о ­
м о г о ю сполучників і, та, причому в єднальних складнопідряд­
них реченнях цього різновиду друга частина п о ш и р ю є першу,
у зв'язку з чим у ній зазвичай наявні анафоричні (вказівні, пред­
метно-особові) займенники, що вказують на якість предмета,
особи, ознаки т о щ о , про які йдеться у першій частині речення,
а б о на весь його зміст: Весела душа моя, і світ мені милий, і
таке в світі гарне все, таке красне ( М . В.); Ваші рожі привезла я
додому, і вони завмирають на моїм столі (О. Коб.); Хтось шарп­
нув за двері, і вони розчинилися навстіж (Ю. 3.).
Єднально-наслідкові чи причинно-наслідкові відношення
виражаються за д о п о м о г о ю єднальних сполучників і, то, і то­
му, а тому то, а т а к о ж порядку предикативних одиниць, якого
не можна змінити, й інтонації: Добре знали в Криничках опішнянський посуд, і зараз не одна з дівчат потайки зітхнула на ходу,
милуючись ним (О. Г.); Нога натискує на ліву педаль, і літак за­
вертає круто ліворуч (О. Ільч.); За те пан прогнав його з двору,
і тепер Ґудзь вештається без служби (М. К.); Це його перший
відкритий урок, і тому він довго не спав (М. С ) ; Дай такому
волю, то він тобі назавтра колгосп організує (О. Г.).
§ 70. Складносурядні речення
з приєднувальними сполучниками
Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
тісно п р и л я г а ю т ь до щ о й н о розглянутих. У реченнях цього
різновиду приєднувальні зв'язки виражаються за д о п о м о г о ю
сполучників та й, ще й, також, причому, при тому та сполу­
ченням при цьому.
П р е д и к а т и в н і частини складносурядних речень з приєд­
нувальними сполучниками нерівноправні. Зміст приєднуваної
171
частини т а к о г о речення, яка завжди стоїть у постпозиції, до­
повнює ту думку, яка висловлена у попередній, першій пре­
дикативній частині, а б о становить висновок з неї чи оцінку ска­
заного в ній: Вона настирливо з тобою говорила, Та й їй далась
не легко та розмова (Л. У.); їм я співака знають у всіх куточках
нашої Батьківщини, та й за кордоном багато людей зачаровані
українською піснею (О. Б.); Ще в гімназії Борис займав видне місце
серед товаришів, та й учителі дивились на нього як на головну
оздобу закладу (І. Ф.). Складносурядні речення з приєднуваль­
ними зв'язками вимовляються так: інтонація в кінці першої
частини знижується, а перед другою робиться пауза.
У ролі приєднувальних вживаються також сполучники /, та,
а. Щ о д о сполучника / в ролі приєднувального слід зауважити,
що він у таких випадках виступає у поєднанні з вказівним за­
йменником це в різних його формах, починаючи другу частину
складносурядного речення і виражаючи при цьому приєдну­
вальний зв'язок з означальним відтінком: Знову дзвеніли, брині­
ли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли
ар 'єргард десантного флоту, і це означало, що не забариться й
ранок (Ю. Я.). Сполучники а, та можуть виражати приєдну­
вально-протиставні відношення: Не встигнеш надивитися на
сонце, а вже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах ( М . С ) ;
В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов пото­
ки музики (Л. П.); Люблю весну, та хто її не любить на цій чу­
десній, радісній землі (В. С о с ) .
§ 71. Складносурядні речення
з пояснювально-приєднувальними сполучниками
Своєрідну групу становлять складносурядні речення, в яких
друга предикативна частина приєднується до першої поясню­
вально-приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме,
як-от.
Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними
сполучниками вживаються порівняно рідко, до того ж сфера їх
використання обмежена переважно науковим та публіцистич­
ним стилями мовлення, хоча можуть траплятися і в белетристи­
ці. У цих реченнях мовець за д о п о м о г о ю другої предикативної
частини уточнює, розкриває зміст першої, у зв'язку з чим для
обох предикативних частин таких речень властивий семантич­
ний паралелізм, що зумовлює віднесення таких речень до гру­
пи складносурядних, хоча пояснювальні сполучники вказують
на залежний характер другої предикативної частини: Задуми
оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічі з
172
людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І. С ) ;
пор. т а к о ж приклади з художньої літератури: Ця баба з ґанджою, як-от бувають з ґанджою коні, або корови (І. Н.-Л.); Ми
спали, тобто сестра спала, а я лежав з відкритими очима і ду­
мав (В. Кор.). Ці речення т а к о ж своєрідно інтонуються, зокре­
ма, в кінці першої предикативної частини перед сполучником
спостерігається значне пониження голосу і пауза.
§ 72. Складносурядні речення
з протиставними сполучниками
Предикативні частини цих складносурядних речень поєдну­
ються в одне ціле за д о п о м о г о ю протиставних сполучників а,
але, та (у значенні але), проте, однак, зате, так, а т а к о ж скла­
деними сполучниками не тільки... ай, не лише... але й.
Усі складносурядні речення з протиставними сполучника­
ми мають своєрідну структуру: вони можуть бути лише двочлен­
ними, двокомпонентними, т о б т о складатися тільки з двох пре­
дикативних одиниць. З погляду граматичної семантики склад­
носурядні речення з п р о т и с т а в н и м и сполучниками характе­
ризуються т и м , що в них виражені протиставні відношення,
тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в
кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідпо­
відність.
За особливостями будови й основним граматичним значен­
ням усі складносурядні речення з протиставними сполучника­
ми поділяються на дві групи: 1) протиставні; 2) зіставні. У про­
тиставних складносурядних реченнях виражаються різні види
власне протиставних відношень, зокрема протиставно-обмежу­
вальні, протиставно-компенсувальні т о щ о , які ґрунтуються на
протиставленні подій, про які йдеться в різних предикативних
частинах речень цього різновиду. Предикативні частини цих
речень поєднуються за д о п о м о г о ю сполучників а, але, та (у
значенні але), однак, проте, зате, так: Літа ніколи не поверта­
ються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ
( М . С); Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати
( М . К.); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.) Самій
не трудно збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. У.);
Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий, довгоно­
гий, вибилися з сил, налягали на весла, однак їм не вдалося розігна­
ти човен на береговий пісок ( М . К.); За річкою, в районі дамби,
вдарила батарея якось по-весняному лунко, голосно і зовсім не
страшно, проте Гуменний здригнувся (О. Г.); Все це, здавалось,
було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило
173
біганини... (С. В.); На гору доступитися нелегко, зате з гори
зручніше боронитись (Л. У.); Прохожі стрічалися рідко, зате
під ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі
гомін-кірумуни (М. К.); А мати хоче научати, так соловейко не
дає (Т. Ш.).
Іноді в складносурядних реченнях для вираження протистав­
них відношень використовується спарений сполучник але зате:
Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах
убожество більше і нужда більша (І. Ф.); Чоботи та армійська
ватянка стали одягом цілого народу, але зате які багаті ми з
вами у чомусь незмірно важливішому (О. Г.). У таких випадках
складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значен­
ня, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним
сполучником зате. Власне протиставні відношення можуть ус­
кладнюватися т а к о ж відтінком допустовості: Тебе зачинили за
грати, а твоє слово ходить по світу (М. К.). У зіставних склад­
носурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предика­
тивних частин, зіставні відношення передаються за д о п о м о г о ю
сполучників а, не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... але й,
не лише... але й. Зміст обох предикативних частин складносу­
рядного речення у таких випадках взаємно доповнюється: Па­
лали в гущавині квіти гранати, А в серці мойому палали пісні
(Л. У.); Прийшли злидні до злиднів, а з них виросла біда ( М . К.);
Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але той, що має в
душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. С ) ;
Та не тільки згадані у цьому вірші романи «Бур ян», «Мати»,
«Артем Гармаш», а й інші твори Андрія Васильовича Головка
стали улюбленими для читачів (К. X . ) .
Як уже зазначалося, складносурядні речення останнього типу
(зі сполучниками не тільки... але й та ін.) за своїм значенням
близькі до складносурядних речень з єднальними сполучниками,
що виражають єднально-перелічувальні відношення (див. § 69).
§ 73- Складносурядні речення
з розділовими сполучниками
У складносурядних реченнях, предикативні частини яких по­
єднані розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то...
то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відно­
шення несумісності, взаємовиключення, а т а к о ж відношення
чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два
р і з н о в и д и : 1) р е ч е н н я в з а є м о в и к л ю ч е н н я ; 2) р е ч е н н я ч е р ­
гування. Складносурядні речення, що позначають несумісні,
взаємовиключні дії а б о явища, зазвичай двочленні, д в о к о м п о ­
174
нентні, хоча серед них, зокрема речень з п о в т о р ю в а н и м и спо­
лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикатив­
ні частини таких речень поєднуються за д о п о м о г о ю сполуч­
ників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а т а к о ж чи то... чи то:
Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затихне, або зірветься
запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутінках
(Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть
проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.);
Чи така вже нас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім
(А. М.); Так зараз і нашле: або свиня бублики похвата, або со­
бака олію вип'є, або п'яний поточиться і коробку переверне...
(Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто
мені стискає дружню руку, Чи любая розмова з ким ведеться,
Чи поцілунок на устах озветься (Л. У.); Чи то мені здається, чи
то справді свист тихне ( М . К.); Чи то в житті не бачили її, Чи
то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, роз­
ділові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися
не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несу­
місності нашаровуються значення чергування: Це або місяць
вирина з облака, або вільний вітер пронесеться лукою, або мороз
ударить ( М . В.).
У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками
другого різновиду, в яких події, п р о які йдеться в їх предика­
тивних частинах, існують у різних часових планах, т о б т о чер­
гуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій,
ш и р о к о використовується п о в т о р ю в а н и й сполучник то... то,
який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист,
то в вікні мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем ли­
лись пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів
кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо не­
мазане скрипить ( М . Р.); То заблищить у небі яскраво одинока
зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрід­
ну роль виконують повторювані сполучники не то... не то, чи
то... чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергуван­
ня, послідовності між предикативними частинами складного
речення, м а ю т ь значення непевності, сумніву, вагання в тому,
що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж
додається ще й відтінок питальності. Н а п р и к л а д : Не то осінні
води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах про­
валля (М. К.); Не то блискавки пронизували небо, не то спалахи
електрозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи то праця задавила
молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.);
Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить (Л. Г.);
Чи то снилось мені, чи то справді було — Наді мною ялини зеле­
не крило (М. Н.).
175
СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
§ 74. Загальні поняття
про складнопідрядне речення
С к л а д н е речення, що складається з двох або більше преди­
кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне
ціле підрядним зв'язком за д о п о м о г о ю сполучників підрядності
чи сполучних слів та інших граматичних засобів, називається
складнопідрядним.
Предикативні частини складнопідрядного речення синтак­
сично нерівноправні: одна з них підпорядкована іншій. Отже,
частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтак­
сичній залежності від іншої, головної частини, називається
підрядною. Частина складнопідрядного речення, якій підпоряд­
кована підрядна частина, називається головною.
Залежність підрядної частини від головної у складнопідряд­
ному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У семантич­
ному значеннєвому відношенні обидві частини складнопідряд­
н о г о речення бувають рівноцінні, однак нерідко саме підрядна
частина передає основний зміст усього складнопідрядного ре­
чення. Так, у реченнях Не диво, коли в сорок літ прийшлось поси­
віти ( П . М.); І важко було зрозуміти, чи жартує вона, чи гово­
рить всерйоз (О. Г.); Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна
земля (М. С.) їхні головні частини {Не дивно, І важко було зро­
зуміти, Навіть чути) не р о з к р и в а ю т ь значення вислову; нав­
паки, предметний зміст кожного з наведених складнопідрядних
речень міститься саме в їх підрядних частинах, які, н а п о в н ю ­
ючи головні частини реальним змістом, надають кожному з них
певної семантичної завершеності. Головна частина складнопід­
рядного речення не завжди є самостійною і з погляду струк­
турного, що ф о р м а л ь н о виявляється в її неповноті, у наявності
вказівного слова, що потребує розкриття, пояснення, особли­
вої ф о р м и присудка т о щ о : Писав щось, чого ніколи не повинно
побачить стороннє око, тільки для себе (М. К.). Отже, предика­
тивні частини складнопідрядного речення перебувають у тіс­
ному взаємозв'язку, лише разом становлячи семантичне і струк­
турне ціле.
Складнопідрядні речення дуже різноманітні за своєю будо­
в о ю . В одних з них підрядна частина відноситься до окремого
слова головної частини (іменника, дієслова тощо) як до лексико-морфологічної одиниці, в інших — до головної частини в
цілому як до предикативної одиниці; в одних підрядні частини
п р и є д н у ю т ь с я до г о л о в н и х за д о п о м о г о ю с п о л у ч н и к і в , в
інших — за д о п о м о г о ю сполучних слів, які, однак, в обох ви­
176
падках завжди супроводжують ці підрядні частини, будучи їх
невід'ємними елементами; в одних складнопідрядних реченнях
наявні співвідносні, вказівні слова як необхідні складники го­
ловної частини, в інших вони відсутні; в одних реченнях місце
підрядної частини щ о д о головної відносно вільне, в інших —
стале, фіксоване; в одних реченнях співвідношення видо-часових і способових ф о р м дієслів-присудків головної й підрядної
частин обмежені, в інших — відносно вільні. Т а к е розмаїття
структури складнопідрядних речень значно ускладнює їх кла­
сифікацію.
§ 75. Основні засоби організації
складнопідрядного речення
Основними засобами зв'язку між п р е д и к а т и в н и м и части­
нами складнопідрядних речень, крім інтонації, є: 1) сполуч­
ники підрядності; 2) сполучні слова; 3) співвідносні (вказівні)
слова.
Сполучники підрядності, належачи до основних засобів зв'яз­
ку підрядної частини з головною, містяться у підрядній час­
тині складнопідрядного речення, не будучи, проте, її членами.
Виконуючи суто службову функцію, вони є лише засобом зв'яз­
ку її з головною. Службовий характер цих сполучників вияв­
ляється т а к о ж у тому, що вони не можуть бути виділені за до­
помогою логічного наголосу, а односкладові сполучники висту­
п а ю т ь як проклітики, т о б т о у вимові зливаються з наступним
словом: Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом,
у тузі (П. Т.). П р о т е з погляду семантичного між сполучника­
ми підрядності все-таки є істотна відмінність. Одні з них т о ч н о
й однозначно вказують своїм лексичним значенням на відно­
шення, які виражаються у складнопідрядних реченнях, у зв'яз­
ку з чим вони дістали назву семантичних: Видно, що було вже
пізно, бо ніде по хатах не світилось (П. М.); Якби ви з нами подру­
жились, Багато б дечому навчились (Т. Ш.). У першому з наве­
дених речень сполучник бо вказує на причинні відношення, а в
другому сполучник якби — на умовні. Інші сполучники підряд­
ності, будучи полісемантичними, не вказують однозначно на
певний вид відношень, не м а ю т ь точно визначеного значення і
в и р а ж а ю т ь л и ш е залежність однієї предикативної частини від
іншої, а отже, можуть вживатися в різних за значенням склад­
нопідрядних реченнях. Такі сполучники називають ще асемантичними, функціональними. До них, наприклад, належать спо­
л у ч н и к и : що, я к и й може виступати як у с к л а д н о п і д р я д н и х
реченнях з'ясувальних, так і означальних, т о б т о в присубстан177
тивно-атрибутивних, займенниково-співвідносних; як, що вжи­
вається в з'ясувальних, порівняльних та в деяких інших складно­
підрядних реченнях. П о р . , наприклад, речення, в яких підряд­
на частина, залишаючись незмінною, приєднується до різних
головних частин за д о п о м о г о ю того самого сполучника як: Я
не помітив, як кімната спорожніла (з'ясувальне); Я прийшов
після того, як кімната спорожніла (часове); Не встиг я прийти,
як кімната спорожніла (часове).
Сполучні слова — це переважно відносні займенники і при­
слівники займенникового походження на зразок який, чий, кот­
рий, хто, що; як, де, куди, звідки, чому та ін. На відміну від спо­
лучників вони не лише пов'язують підрядну частину складно­
підрядного речення з головною, а й є одним із членів підрядної
частини. Як і будь-який інший член речення, сполучні слова
затримують на собі наголос, а односкладні сполучні слова що,
хто, як виділяються ще й логічним наголосом, щоб не сплута­
ти їх з омонімічними сполучниками.
Співвідносні, або вказівні, слова, на відміну від сполучників
і сполучних слів містяться в головній частині складнопідрядно­
го речення. Вони ф о р м а л ь н о з а в е р ш у ю т ь головну частину,
посідають місце необхідного за с е м а н т и к о ю члена речення,
проте, не будучи у повному розумінні повнозначними, не ви­
р а ж а ю т ь самого значення, а лише сигналізують про те, що воно
буде виражене в наступній, підрядній частині. Отже, співвід­
носні слова є немовби представниками і посередниками підряд­
ної частини в головній. Уже сама наявність у головній частині
співвідносного слова позбавляє її семантичної завершеності,
н е з а л е ж н о с т і , п р и м у ш у є ч е к а т и п р о д о в ж е н н я — відповід­
ної підрядної частини, яка й р о з к р и в а є конкретне значення
ц ь о г о співвідносного слова: Я той, що греблі рвав (ТІ. В.).
У цьому реченні значення співвідносного слова той, що міс­
титься в головній частині, р о з к р и в а є т ь с я підрядною части­
ною.
У ролі співвідносних слів з а з в и ч а й в и с т у п а ю т ь вказівні
займенники або прислівники займенникового походження
той, такий, там, туди, тоді, так та ін. Значно рідше в р о ­
лі співвідносних слів м о ж у т ь виступати т а к о ж з а й м е н н и к и
та з а й м е н н и к о в і прислівники інших розрядів: ніхто, ніщо,
хтось, щось, кожний, всякий, все, всі; скрізь, всюди, завжди, десь
та ін.
Важливим елементом побудови складнопідрядного речен­
ня є порядок розміщення його предикативних частин. В одних
складнопідрядних реченнях підрядна частина завжди стоїть у
постпозиції, тобто після головної частини або після слова, до
якого вона відноситься (складнопідрядні речення причини, за­
178
йменниково-співвідносні, присубстантивно-атрибутивні й уза­
галі означальні), в інших вона може стояти як після головної
частини, так і перед нею (складнопідрядні речення часу, мети,
місця), ще в інших — в середині головної частини (присубстан­
тивно-атрибутивні, означальні, умовні, порівняльні). П о р . , на­
приклад: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не
може умерти (Л. У.); Весело летіло полум'я під казанами, як
лизало язиком бантину (І. Н.-Л.); Поки встало сонце, усе вже
було готове (П. М.); І коли вони стали на вершечку, з прибереж­
них скель знявся табун морських птахів ( М . К.); Потреба кра­
си, що жила в душі Антона, викликала в ньому потребу шукати
її (М. К.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині га­
лявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Вечори в роті, якщо
солдати не йшли рити траншеї й тягти шпали, проходили в дов­
гих розмовах (О. Г.).
Важливу роль в організації складнопідрядних речень
відіграє також співвідношення видо-часових і способових форм
дієслів-присудків їх головної і підрядної частин. Від цих спів­
відношень у багатьох випадках залежать ті чи ті значення під­
рядних частин складнопідрядних речень, проте в різних речен­
нях роль їх не однакова, що буде видно з аналізу конкретних
різновидів складнопідрядних речень. Зазначимо, що співвідно­
шення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зде­
більшого відносно вільне лише в реченнях з підрядною части­
н о ю , яка відноситься до окремого слова чи словосполучення
головної частини, бо основні значення речення того чи того
різновиду від нього не залежать. П о р . , наприклад, речення, в
яких підрядна частина залишається незмінною, в той час як у
головній частині можливі зміни і видо-часових, і способових
ф о р м дієслова-присудка: Я написав товаришеві, якого давно не
бачив; Я пишу товаришеві, якого давно не бачив; Я напишу това­
ришеві, якого давно не бачив; Написав би товаришеві, якого дав­
но не бачив. У більшості складнопідрядних речень з підрядною
частиною, що відноситься до всієї головної, співвідношення
видо-часових і способових ф о р м дієслів-присудків зазвичай
послідовно обмежені. До т о г о ж ці обмеження пов'язані з гра­
матичними значеннями речення того чи того різновиду. Так, у
реченнях, що в и р а ж а ю т ь часові відношення, спостерігається
співвідношення часових форм. Наприклад, можна сказати: Коли
вчитель заходить у клас, учні встають (теперішній час); Коли
вчитель зайшов у клас, учні встали (минулий час); Коли вчитель
зайде в клас, учні встануть (майбутній час), проте не можна
сказати: Коли вчитель зайшов у клас, учні встануть (минулий
час + майбутній час). У складнопідрядних реченнях з підряд­
ними умови, підрядна частина яких приєднується до головної
179
за д о п о м о г о ю сполучника якби, значення підрядної частини
залежить від співвідношення форм способу дієслів-присудків у
головній і підрядній частинах: Якби я була зіркою в небі, я б не
знала ні туги, ні жалю (Л. У.); Якби не вийшов з хати чоловік,
то не розійшлись би до світу (М. В.). У складнопідрядних ре­
ченнях, що виражають причинно-наслідкові відношення, план
причини, як правило, передує плану наслідку: Мабуть, тому
що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та яре (М. В.).
У цьому реченні послідовність часових планів виражається
співвідношенням теперішнього часу як у підрядній частині, що
йде першою, так і в головній.
Важливу роль в оформленні складнопідрядних речень, як і
будь-якого речення, відіграє, як уже зазначалося, інтонація.
Вона об'єднує предикативні частини складнопідрядного речен­
ня в одне інтонаційно завершене ціле, причому незалежно від
того, з кількох предикативних одиниць складається складно­
підрядне речення, інтонація завершеності (кінця) властива лише
останній його частині.
§ 76. Принципи класифікації
складнопідрядних речень
У вітчизняній синтаксичній традиції склалося три принципи
класифікації складнопідрядних речень: 1) логіко-граматичний;
2) формально-граматичний; 3) структурно-семантичний.
Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень
грунтується на співвідповідності їх підрядних частин членам
простого речення. Ця класифікація, вперше систематично ви­
кладена ще Ф. І. Буслаєвим, зазнавши низки уточнень і модер­
нізацій, дійшла до наших часів, знайшовши послідовне втілен­
ня в сучасних наукових курсах українського синтаксису . За
цим принципом серед складнопідрядних речень розрізняють
підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні
й обставинні, а в зв'язку з тим, що окремі конструкції складно­
підрядних речень не м о ж н а співвіднести з жодним із членів ре­
чення, деякі з них виокремлюються за значенням, поповню­
ючи в такий спосіб традиційну логіко-граматичну класифіка­
цію складнопідрядних речень (наслідкові, супровідні й деякі
інші). Г о л о в н и м недоліком логіко-граматичної класифікації
1
* Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т . 2. — С . 183—317; Сучасна українська літе­
ратурна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — С. 310—
386.
180
складнопідрядних речень є те, що вона не має під с о б о ю гра­
матичної опори. В одних випадках підрядна частина складно­
підрядних речень уподібнюється тому чи тому члену речення,
в інших віднесення підрядної частини до певного різновиду
здійснюється за змістом, за логічним питанням. Унаслідок та­
кого підходу до однієї групи п о т р а п л я ю т ь речення, різні за бу­
д о в о ю і значенням, і, навпаки, близькі за будовою і значенням
речення опиняються в різних групах. Так, безсумнівно близькі
і за будовою, і за значенням речення Мені почулося, що щось
шарудить і Я почув, що щось шарудить п о т р а п л я ю т ь у різні
групи лише на тій підставі, що в першому з них підрядна час­
тина заступає підмет: Мені почулося шарудіння, а в другому —
додаток: Я почув шарудіння.
Формально-граматична класифікація складнопідрядних ре­
чень спирається на засоби зв'язку їх підрядної й головної час­
тин. Беручи за основу цю ознаку, розрізняють три типи цих
речень: 1) складнопідрядні речення зі сполучниками (сполучни­
кові); 2) с к л а д н о п і д р я д н і речення зі с п о л у ч н и м и с л о в а м и ;
3) складнопідрядні речення з розділовою паузою (безсполуч­
никові). Така класифікація зводить аналіз складнопідрядних
речень до аналізу сполучників чи сполучних слів, за д о п о м о г о ю
яких поєднуються в одне ціле їх предикативні частини, і зовсім
не враховує інших структурних ознак. Однак сполучники самі
с о б о ю далеко не завжди визначають стосунки між предикатив­
ними частинами складнопідрядних речень.
Останнім часом у синтаксичній літературі поширилася
структурно-семантична класифікація, в основу якої покладено
встановлення структурних і семантичних співвідношень між
головною і підрядною частинами складнопідрядних речень. Ця
класифікація знайшла відображення у нових посібниках для
вищої школи, а у дещо спрощеному вигляді — й у шкільних
підручниках.
З огляду на поширення цієї класифікації в сучасній синтак­
сичній літературі, а також у шкільній практиці, далі зупинімося
на ній докладніше. Крім того, в подальшому викладі матері­
алу про складнопідрядне речення української мови вважаємо
за доцільне дотримуватися саме цієї класифікації.
На нашу думку, структурно-семантична класифікація склад­
нопідрядних речень є найповнішою і всебічною, оскільки вона
враховує: 1) до чого відноситься підрядна частина складнопід­
рядного речення (до всієї головної чи тільки до окремого її сло­
ва); 2) за допомогою яких формально-граматичних засобів вона
приєднується до головної частини; 3) в яких семантичних (зна­
ченнєвих) стосунках перебувають предикативні частини склад­
нопідрядного речення.
181
§ 77. Структурно-семантичні типи
складнопідрядних речень
За будовою складнопідрядні речення поділяються на два
основні структурно-семантичні типи: 1) речення нерозчленованої структури, або нерозчленовані, одночленні; 2) речення
розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.
Речення нерозчленованої структури — це такі складнопід­
рядні речення, підрядна частина яких відноситься до одного
слова або словосполучення головної частини, причому зв'язок
підрядної частини з г о л о в н о ю в них здійснюється за д о п о м о ­
гою асемантичних, функціональних сполучників і співвіднос­
них (вказівних) слів, які й пов'язують обидві предикативні час­
тини такого речення в одне ціле. У складнопідрядних реченнях
нерозчленованої структури підрядна частина відноситься до
того слова чи словосполучення головної частини, яке потребує
доповнення, уточнення, розширення, конкретизації чи допускає
пояснення з метою додаткової характеристики. Крім того, го­
ловна частина таких складнопідрядних речень не може функ­
ціонувати без підрядної, оскільки вона потребує уточнення,
доповнення, продовження, яке й знаходить у підрядній частині.
До складнопідрядних речень нерозчленованої структури на­
лежать: 1) складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними, чи просто присубстантивними, які нерідко
називають означальними; 2) займенниково-співвідносні; 3) з'я­
сувальні. У шкільній практиці присубстантивно-атрибутивні і
займенниково-співвідносні складнопідрядні речення об'єднують
в одну групу — означальні, розрізняючи, проте, серед них власне
означальні (присубстантивно-атрибутивні) та займенниковоозначальні (займенниково-співвідносні). У деяких посібниках як
для вищої, так і для середньої школи серед складнопідрядних
речень н е р о з ч л е н о в а н о ї структури т а к о ж в и о к р е м л ю ю т ь с я
складнопідрядні речення способу дії та міри, ступеня, які, однак,
можна розглядати як один з підрізновидів займенниково-спів­
відносних.
Складнопідрядні речення розчленованої структури — це такі
речення, підрядна частина яких належить до всієї головної час­
тини в цілому і пов'язується з нею за д о п о м о г о ю семантичних
с п о л у ч н и к і в , щ о в и р а ж а ю т ь певні семантичні в і д н о ш е н н я .
Підрядна частина таких складнопідрядних речень, стосуючись
усієї головної частини в цілому, виражає певну обставину (часу,
причини, умови, наслідку, мети, місця тощо). В окремих ви­
падках можливий зв'язок підрядної частини лише з одним сло­
вом головної: З весною, коли розпочались справжні роботи, роз­
мови ставали більш різнобарвні і розростались (М. К.). У цьому
182
реченні підрядна частина коли розпочались справжні роботи сто­
сується обставини часу головної частини з весною, семантич­
ний сполучник зі значенням часу коли вказує на розчленовану
структуру аналізованого складнопідрядного речення. У склад­
нопідрядних реченнях розчленованої структури зв'язок між
предикативними частинами не такий тісний, як у реченнях не­
розчленованої структури: головна частина їх може існувати
окремо, без підрядної, яка не є необхідним продовженням го­
ловної. Частини складнопідрядних речень цього типу поєдну­
ються в одне ціле за д о п о м о г о ю різних семантичних сполучни­
ків — часових, причинних, умовних, допустових, наслідкових,
порівняльних, зіставних т о щ о .
До складнопідрядних речень розчленованої структури на­
л е ж а т ь речення з підрядними обставинними — часу, умови,
причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняль­
ними, а також складнопідрядні речення з підрядними супровід­
ними. Обставинні підрядні частини, як і обставинні другорядні
члени, вказують на різноманітні обставини, за яких відбуваєть­
ся дія головної частини, виявляється стан або ознака, несучи
водночас додаткові значення чи відтінки. В семантичному відно­
шенні вони значно повніші, ширші за відповідні їм обставини.
Значення обставинних складнопідрядних речень відображено в
їх назвах. Так, підрядні частини складнопідрядних речень часу
вказують на час дії головної частини, причини — на причину,
яка викликала дію головної частини, умови — на умову, за якої
вона відбувається чи могла б відбутися, мети — на мету, з якою
вона відбувається, місця — на місце дії т о щ о . Зрозуміло, що все
це—узагальнені значення згаданих різновидів, адже кожне кон­
кретне речення має своє конкретне, вузьке граматичне значення,
характер якого залежить від сполучних засобів, співвідношен­
ня видо-часових і способових форм дієслів-присудків у голов­
ній і підрядних частинах, від інших елементів його структури.
Завершуючи загальний огляд основних структурно-семан­
тичних типів складнопідрядних речень, з а з н а ч и м о , що між
складнопідрядними реченнями нерозчленованої і розчленова­
ної структури існують істотні відмінності: 1) у реченнях нероз­
членованої структури підрядна частина відноситься до якогось
слова головної, а в реченнях розчленованої структури — пере­
важно до всієї головної частини; 2) у реченнях нерозчленованої
структури зв'язок між предикативними частинами тісніший, ніж
у реченнях розчленованої структури; 3) у реченнях нерозчлено­
ваної структури предикативні частини поєднані за д о п о м о г о ю
функціональних, асемантичних сполучників та співвідносних
(вказівних) слів, а в реченнях розчленованої структури — за
д о п о м о г о ю семантичних сполучників.
183
СКЛАДНОПЩРЯДНІ РЕЧЕННЯ
НЕРОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ
§ 78. Складнопідрядні речення
з підрядними присубстантивно-атрибутивними
Присубстантивно-атрибутивними, чи просто присубстантивними, називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на
питання який, яка, яке, відноситься до іменника чи субстантивованого слова, що входить до складу головної частини, й озна­
чає й о г о . Так, у реченні Я єсть народ, якого Правди сила ніким
звойована ще не була (П. Т.) підрядна частина якого Правди сила
ніким звойована ще не була відноситься до іменника народ голов­
ної частини, означаючи його, а в реченні Між подвійними схо­
дами, що вели на другий поверх, колись стояв величезний аква­
ріум, у якому плескалися золоті краснопері риби (М. Р.) при одній
головній частині маємо аж дві підрядні: перша (що вели на дру­
гий поверх) відноситься до іменника сходами, а друга (у якому
плескалися золоті краснопері риби) — до іменника акваріум го­
ловної частини, означаючи їх.
У шкільних підручниках і в деяких посібниках для вищої
ш к о л и складнопідрядні речення цього різновиду називаються
означальними, т о б т о так, як у традиційній класифікації, побу­
дованій за логіко-граматичним принципом.
Означуваний іменник може виконувати в головній частині
функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будьякій формі, оскільки властивість поширюватися підрядною присубстантивно-атрибутивною частиною пов'язана з його лексико-морфологічною природою, а не із синтаксичною функцією.
Так, у першому з наведених речень означуваний іменник на­
род, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка,
стоїть у називному відмінку однини, а у другому перший з озна­
чуваних іменників сходами, виступаючи в ролі непрямого д о ­
датка, стоїть в орудному відмінку однини, а другий — акваріум,
що виконує функцію підмета, — в називному.
Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивноатрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий,
котрий, що, хто у будь-якій формі та сполучні слова-прислівники де, куди, звідки, коли, як, а т а к о ж сполучники що, щоб, мов,
немов, наче, неначе, ніби: Картина, котру він побачив, дуже вра­
зила його ( М . К.); Любив я дуже ті дні, коли дома у нас збирали­
ся гості (С. В.); Нехай посміє хтось загрожувать країні, де є
такі батьки, де є такі сини ( М . Б.); Я той день не забуду, як
184
привіт мені ти передав (В. С о с ) ; Нимидорі знов приснився сон,
ніби вона блукає з Миколою (І. Н.-Л.); Море було таке гладень­
ке, синє, наче туго натягнений екран, на якому показували небо
(М. К.); Єсть у нас могутні люди, що немов із сталі (її. Т.).
У головній частині присубстантивно-атрибутивних склад­
нопідрядних речень сполучнику або сполучному слову підряд­
ної частини може відповідати вказівний займенник той (та­
кий), який супроводжує означуваний ним іменник і виступає в
ролі підсилювального співвідносного (вказівного) слова: Не­
хай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє
(М. Р.); Савка робив таку міну, наче його в хаті не було (М. К.);
Нема такого дерева, щоб на нього птиці не сідали (Ю. С ) ; В очі
Саливона зайшла така туга, що він уже не бачив нікого перед
собою (М. С ) .
Підрядна частина присубстантивно-атрибутивних складно­
підрядних речень завжди стоїть після означуваного іменника
головної частини незалежно від того, чи ця головна частина
стоїть перед підрядною, чи підрядна перебуває в середині го­
ловної: Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх
людей рабами (Л. У.); При в їзді в село вершників уже чекали діти,
які здалеку помітили їх (О. Г.); А на тому місці, де стояла тінь,
іскрило сонце широкою плямою (її. М.); Під наметом кучерявої
ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались
(С. В.); Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. К.);
Під кручею, де розмістилася його вогнева позиція, діялось щось
незвичайне (О. Г.).
Залежно від значення означуваного іменника і структури
предикативних частин серед складнопідрядних присубстан­
тивно-атрибутивних речень виокремлюються два різновиди:
1) власне атрибутивні; 2) атрибутивно-поширювальні.
Власне атрибутивні — це такі присубстантивно-атрибутивні
складнопідрядні речення, головна частина яких потребує під­
рядної частини, бо означуваний іменник, що міститься в го­
ловній частині, має надто загальне значення й потребує кон­
кретизації, звуження семантики. Так, у реченнях Благословенна
та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. П.); Благо­
словен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку схо­
див Тарас Малими босими ногами (М. Р.) підрядна частина пер­
ш о г о речення (коли буквар до рук бере дитина) називає ознаку,
яка виділяє предмет (година) з-посеред інших подібних; те саме
маємо і в другому реченні, перша підрядна частина я к о г о (коли
прослалась килимами земля) т а к о ж уточнює ознаку предметів
(день і час), названих у головній частині, а друга (яку сходив
Тарас малими босими ногами) характеризує, конкретизує озна­
ку означуваного іменника земля.
185
Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення цьо­
го різновиду будуються за схемою: той (та, те) — який, кот­
рий, коли, де, або: такий (така, таке) — який, такий — коли,
такий — де, причому співвідносні слова той, такий у головній
частині можуть бути і відсутні, проте вони завжди потенційно
можливі.
Атрибутивно-поширювальні речення — це такі с к л а д н о ­
підрядні присубстантивно-атрибутивні утворення, головна час­
тина яких може обійтися без підрядної, оскільки пояснюваний
іменник має певне конкретне значення, а підрядна частина по­
дає про нього лише додаткові відомості. У таких реченнях вжи­
вання співвідносних (вказівних) слів-займенників при означува­
них іменниках головної частини неможливе, оскільки іменни­
ки означають конкретні предмети: 3 війни шляхами йде солдат
у рідний дім, де матір сина жде під яворами ( М . С ) ; Його міно­
метники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили особливо ре­
тельно враховувати специфіку нових умов (О. Г.); Густа біла
рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь
зачаровану країну ( М . К.).
§ 79- Складнопідрядні речення
з підрядними займенниково-співвідносними
Займенниково-співвідносними називаються такі складно­
підрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна
частина відноситься до співвідносного (вказівного) слова го­
ловної частини, розкриваючи й пояснюючи його значення.
У шкільних підручниках і деяких посібниках для вищих на­
вчальних закладів переважна більшість займенниково-співвід­
носних складнопідрядних речень розглядається як окремий
різновид означальних, що називаються займенниково-озна­
чальними, протиставляючись при цьому власне означальним
реченням; частина з них виокремлюється в різновид складно­
підрядних речень з підрядними обставинними (складнопідрядні
речення з підрядними ступеня і способу дії).
Співвідносні (вказівні) слова, функцію яких виконують пе­
реважно вказівні займенники та прислівники займенникового
походження, як відомо, лексично неповноцінні, невизначені й
потребують розкриття їх значення, у зв'язку з чим головна час­
тина складнопідрядних речень цього різновиду набуває відпо­
відного значення тільки у поєднанні з підрядною. П о р . при­
клади: Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, Той
буде предком дорогим Нащадкові своєму ( М . Р.); В кім юная душа,
той не старіє з горя (П. Т.); Все, що здобуте кров'ю й потом,
У нашій славі ожило (А. М.); Труби мінометів уже розпеклися
186
так, що не можна було торкнутися рукою (О. Г.). У першому з
наведених речень співвідносне (вказівне) слово той, що вико­
нує в головній частині р о л ь підмета, надто загальне й потре­
бує конкретизації, розкриття його значення, що й здійснюєть­
ся за д о п о м о г о ю т р ь о х однорідних підрядних частин, поєдна­
них з головною сполучним словом хто; подібне маємо й у дру­
гому та третьому реченнях, у яких у ролі співвідносного слова
головної частини виступають займенники той, все, що кон­
кретизуються підрядними частинами, поєднаними з головни­
ми за д о п о м о г о ю сполучних слів в кім, що; у четвертому речен­
ні співвідносне слово-прислівник так, що виконує в головній
частині функцію обставинного слова, конкретизується, уточ­
нюється частиною, приєднаною до головної за д о п о м о г о ю спо­
лучника що.
У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних
складнопідрядних реченнях зазвичай виступають займенники
та прислівники займенникового походження: 1) вказівні (най­
частіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти; 2) деякі
означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь; 3) за­
перечні ніхто, ніщо, ніде; 4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось,
десь; 5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не
що інше та ін. Співвідносні слова можуть виступати у функції
різних членів речення: 1) підмета: Стільки квітів в полях осіян­
них, Скільки співів у серці моїм (В. С о с ) ; Те, що пройшло, навіки
одшуміло (А. М.); 2) присудка: Гора така, що з неї спускалися
цілий день (О. Г.); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хур­
товину (Л. У.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.);
Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.);
4) обставини способу дії: Хай суд іде так, як велять йому наро­
ди ( Ю . Я.); Все намагається стати так, щоб я звернув увагу на
його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так, ніби оце тільки
повернулася з далекої країни (О. Г.); 5) обставини місця: Пілоти
дивились донизу, туди, де димом курилась дорога орди ( М . Б.);
Де трактори пройшли із краю в край, там колосисте золото буяє
(В. С о с ) ; Піти туди, куди серце кличе й обов'язок ( М . К.).
Предикативні частини займенниково-співвідносних склад­
нопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за д о п о м о г о ю
сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки,
скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби т о щ о , яким у
головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок
ч о г о й виникає співвідношення вказівних (співвідносних) слів
головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної,
яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та,
те — що; 2) такий, так, стільки, настільки — як, наче, мов, не­
наче; 3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.
187
За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини за­
йменниково-співвідносних складнопідрядних речень можуть
бути:
1) підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В
пісні те лише живе, що життя дало (І. Ф.);
2) присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії
тепер люди, що перше (М. К.);
3) д о д а т к о в и м и : Тим загибелі нема, кому світять ідеали
(П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах
( Ю . 3.);
4) обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щас­
тям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. П.); А
прийшлося таки так, що й про неї люди згадали (П. М.); Не так
серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Ш.); Так все сталося
несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися (М. К.); Та
так брика, та так басує, що аж на все село гуде (Л. Г.); Стільки
дали, скільки треба ( П . М.);
5) обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневі­
ра (Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой,
не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.).
§ 80. Складнопідрядні речення
з підрядними з'ясувальними
З'ясувальними називаються такі складнопідрядні речення
нерозчленованої структури, в яких головна частина характе­
ризується семантичною і структурною неповнотою, а підряд­
на, розкриваючи зміст певного слова головної частини, ком­
пенсує цю неповноту. Зазвичай підрядна частина складнопід­
рядного з'ясувального речення виступає в ролі описової замі­
ни відсутнього в головній частині підмета чи додатка. Так, у
реченнях Було видно, було чути, Як реве ревучий (Т. Ш.); Крізь
дерево я чув, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки ( М . С ) ; Хочу,
щоб ви надихались цього повітря (О. Г.) підрядні частини (як
реве ревучий, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки, щоб ви на­
дихались цього повітря) описово замінюють відсутні в головній
частині додатки, а в реченнях / мариться крізь сон дідові, що в
сінях над ним бринить струна (С. В.); Гафійці здавалось, що ясна
для неї кожна душа і кожна думка ( М . К.); / снилось, як гаряче
дихають дні (А. М.) підрядні частини (що в сінях над ним бри­
нить струна; що ясна для неї кожна душа і кожна думка; як
гаряче дихають дні) виконують функцію відсутнього в головній
частині підмета.
Важливою структурною ознакою складнопідрядних речень із
підрядними з'ясувальними є те, що підрядні частини їх безпосе­
редньо відносяться до певного слова (зрідка словосполучення)
головної частини, яке є пояснюваним, опорним. П о ш и р ю ю ч и с ь
підрядною частиною, це пояснюване слово головної частини є
своєрідним структурним я д р о м усього складнопідрядного ре­
чення. Тому зупинімося на характеристиці цих слів д о к л а д ­
ніше. Найчастіше такими словами виступають окремі семан­
тичні розряди дієслів, а т а к о ж предикативні прислівники (сло­
ва т а к з в а н о ї категорії с т а н у ) , п р и к м е т н и к и , віддієслівні і
співвідносні з дієсловами іменники, що характеризуються тією
с а м о ю семантикою, що й відповідні дієслова, та стійкі слово­
сполучення, співвідносні своєю семантикою зі згаданими р о з ­
рядами слів.
У сучасній писемній українській мові і в усному мовленні
здебільшого трапляються складнопідрядні з'ясувальні речення,
в яких підрядна частина відноситься до дієслів з певною семан­
т и к о ю , що у г о л о в н і й ч а с т и н і в и с т у п а ю т ь як п о я с н ю в а н і ,
опорні. Ці дієслова переважно означають процеси:
1) мовлення (говорити, казати, розповідати, повідомляти,
оголошувати, передавати, запевняти, зауважувати тощо): Сум­
на повернулась додому Маланка й нікому не похвалилась, що ба­
чила й чула ( М . К.);
2) мислення, розумової діяльності (думати, розуміти, усві­
домлювати, гадати, знати, збагнути, вирішувати, передбача­
ти та ін.): Ми знаєм, для чого жить (Б. О.);
3) волевиявлення, спонукання (бажати, хотіти, прагнути,
вимагати, забороняти, наполягати, просити, радити та ін.):
Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.);
4) сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостері­
гати, відчувати, почувати, уявляти тощо): Ви чули, як шумлять
бори у вересневі вечори? (А. М.); Мені спочатку навіть здалося,
що кружляю на одному місці (Є. Гуц.);
5) психічні процеси, почуття та їх виявлення (радіти, суму­
вати, боятися, ображатися, соромитися та ін.): Раділа, що йду,
живу, п'ю цілюще степове повітря (О. Г.);
6) сподівання, віри (чекати, надіятися, вірити, упевнятися і
т. ін.): Я все надіявся, що ви таки надумаєтеся і зважитесь при­
їхати до нас ( М . К.);
7) піклування, турботу (дбати, турбуватися, старатися,
клопотатися т о щ о ) : Оці добродії почали клопотатися, щоб
прийняти Шевченка до академії ( П . М.); Надвечір Остап почав
турбуватися.., що її нема досі ( М . К.);
8) буття, виявлення (бувати, статися, траплятися, виявля­
тися та ін.): З'ясувалося, що він перевіряє, чи справжній куле­
мет (Ю. Я.); Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин
довжини (І. Н.-Л.) та ін.
189
Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень
може пояснювати і такі дієслівні форми, як інфінітив, дієпри­
слівник, дієприкметник та предикативні слова на -но, -то: І
тільки б знати, що немарно в світі цім Топтав дорогу, сиву од
століть (Б. О.); Козаков завжди брав собі найнебезпечніші зав­
дання, не задумуючись, що це може коштувати йому життя
(О. Г.); Не перестану вірити в доброго Діда Мороза, Якщо навіть
буде доведено, що такого нема (Л. К.); Благословен, чий труд
прекрасний життя здіймає із руїн (В. С о с ) .
Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень
може відноситись т а к о ж до предикативних прислівників: Лю­
дині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити
( Ю . Я . ) ; Як добре, коли світиться вогонь у хаті друга, трошки
таємничий ( M . P.); Зрозуміло, що після цієї канонади сюди посу­
нуть танки (О. Г.); Жаль, що я не дружив з голубами (А. М.); Чи
не відомо вам, куди вона переїхала? (Ю. С ) .
Зрідка пояснюваними словами головної частини складно­
підрядних з'ясувальних речень можуть бути прикметники, що
своїм значенням наближаються до названих розрядів дієслів:
Ми горді [гордимося] собою, що наближаємо трудом золотим
щастя весни трудової (В. С о с ) .
Іноді у складнопідрядних з'ясувальних реченнях поясню­
ваними словами головної частини виступають віддієслівні та
співвідносні з дієсловами іменники з близьким до зазначених
розрядів дієслів значенням (мова, чутка, гадка, звістка, радість,
думка та ін.): Виявляється, чудові ці хлопці везуть звістку бра­
там на Словаччину, що Злата Прага вже вільна... (О. Г.); Віру,
напевне, хвилювала його своєрідна оповідь, чому він став саме
словесником (І. Ц.); Коли оце в Кармелевім селі пройшла чутка,
що це їх Кармель отаманує в Чорному лісі ( М . В.).
Іноді підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних ре­
чень може відноситися до стійких словосполучень, співвіднос­
них з уже згадуваними розрядами дієслів (дати слово — запев­
нити, дати знати — повідомити, спасти на думку — подумати
та ін.); Даю голову на відруб (запевняю), що з ними нічого не
трапилось (О. Г.).
Підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень
поєднуються з головними частинами в одне ціле за д о п о м о г о ю
з'ясувальних сполучників що, як, мов, ніби, наче, щоб, аби, якби,
коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де,
куди, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки, навіщо, причому
найчастіше в ролі сполучного засобу в реченнях цього типу
виступає сполучник що.
Зазвичай підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних
речень стоїть після а б о в середині головної, але після слів, яких
190
вона стосується. Щ о п р а в д а , зрідка трапляються випадки, коли
підрядна частина стоїть перед головною. Це буває тоді, коли
необхідно звернути увагу на зміст підрядної частини, логічно
наголосити його: Що хотіла зробити, не знає (М. К.); Як ми
зайшли сюди, тобі не знати (С. В.).
За л о г і к о - г р а м а т и ч н о ю к л а с и ф і к а ц і є ю підрядні ч а с т и н и
складнопідрядних з'ясувальних речень розглядаються як під­
рядні підметові й підрядні додаткові.
Нині у шкільній практиці до складнопідрядних з'ясувальних
відносять також ті різновиди складнопідрядних займенниковоспіввідносних речень, які за логіко-граматичною класифікацією
належать до підметових і додаткових: Безсмертя достойний лиш
той на землі, Хто любить свою Батьківщину (М. Р.).
СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ
РОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ
§ 81. Складнопідрядні речення
з підрядними часу
Складнопідрядні речення з підрядними часу — це такі склад­
нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні части­
ни яких указують на час а б о період тривання дії головної час­
тини. Як правило, підрядні частини цих речень відносяться до
головної частини в цілому і залежать від неї. Вони відповіда­
ють н а питання к о л и ? я к д о в г о ? з я к и х п і р ? з я к о ­
г о ч а с у ? д о я к о г о ч а с у ? т о щ о і поєднуються з голов­
н о ю частиною за д о п о м о г о ю сполучних слів коли, поки, доки, а
т а к о ж сполучників як, як тільки, ледве та ін.
Підрядні частини складнопідрядних речень часу м о ж у т ь
стояти перед г о л о в н о ю частиною, в середині її а б о після неї:
Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в
журналі свій перший поетичний твір (І. Ц.). Я к щ о підрядну час­
тину ц ь о г о речення переставити в інше місце, й о г о зміст не
зміниться: Лесі Українці, коли вона надрукувала в журналі свій
перший поетичний твір, було тринадцять років; Коли Леся Ук­
раїнка надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, їй було
тринадцять
років.
За співвідношенням дії головної і підрядної частин склад­
нопідрядні речення з підрядними часу поділяються на дві групи:
1) складнопідрядні часові речення з відношенням одночасності,
коли дія підрядної і головної частин відбувається одночасно:
Коли дороги життєвої Тебе підхопить вітер злий, По вінця сили
трудової у серце стомлене налий (М. Р.); Поки сонце з неба сяє,
191
тебе не забудуть (Т. Ш.); 2) складнопідрядні часові речення з
відношенням різночасності, коли дія підрядної частини почалася
раніше, ніж дія головної: Як став місяць серед неба, ревнули гар­
мати (Т. Г.); Як упав же він з коня та й на білий сніг, «Слава!»,
«Слава!» покотилось і лягло до ніг ( П . Т.); Коли баркас наблизив­
ся, Мемет покинув кав 'ярню і подався на берег (М. К.) або коли
дія підрядної частини відбувається після дії головної: Ледве віз
спинився коло воріт, як перед Марусею спинився хлопчик літ п 'яти,
схожий на орля (М. В.); Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Н. тв.);
А мати стояла нерухомо, доки син на горб не вийшов (А. Г.).
У складнопідрядних часових реченнях з відношенням одно­
часності підрядна частина приєднується до головної за д о п о ­
м о г о ю сполучників коли, як, поки, доки та складених сполуч­
ників в той час як, в міру того як. Засобами вираження зв'язку
підрядної частини з головною в таких реченнях є також
співвідношення видо-часових ф о р м дієслів-присудків головної
і підрядної частин, які мають форму недоконаного виду, і зрідка
порядок слів. У складнопідрядних часових реченнях з відно­
шенням різночасності підрядна частина приєднується до голов­
ної за д о п о м о г о ю сполучників поки, доки, перед тим як, до того
як, коли необхідно виразити дію головної частини, що відбу­
вається раніше, ніж дія підрядної: Вранці, перед тим як рушити
на переправу, Хаєцький зробив ревізію на возах і доповів коман­
дирові роти про наявну кількість мін. (О. Г.). Сполучники після
того як, як, коли при присудках головної і підрядної частин,
виражених дієслівними ф о р м а м и д о к о н а н о г о виду, показують,
що дія головної частини настає після дії підрядної, а сполучни­
ки як тільки, тільки що, тільки-но, тільки, ледве, ледве тільки,
лиш, лише, скоро, щойно — що дія або стан головної частини
починається або закінчується відразу після дії підрядної: Ну вже
тепер, як тільки насмілюся, так і підійду ( М . В.); Після того як
він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Н.-Я.);Ледве Тарасові
минуло дев'ять літ, як умерла його мати (П. М.); Щойно паро­
плав почав підходити до пристані, Ерік кинувся на верхню палу­
бу ( П . П.).
§ 82. Складнопідрядні речення
з підрядними умови
Граматично підрядна частина складнопідрядних умовних
речень залежить від присудка головної частини, проте своїм
значенням вона стосується її в цілому. Підрядна частина може
стояти перед головною, в середині її або після неї: Коли вже
народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (О. О.);
пор.: За все, коли вже народився ти поетом, відповідай у цім
житті; За все відповідай у цім житті, коли вже народився ти
поетом.
Серед складнопідрядних речень з підрядними умови виок­
ремлюють два різновиди: 1) складнопідрядні речення з реаль­
н о ю умовою; 2) складнопідрядні речення з ірреальною, мож­
л и в о ю або припустимою умовою.
У складнопідрядних реченнях з реальною умовою підрядні
частини поєднуються з головною за д о п о м о г о ю сполучників
якщо, коли, як, раз, а присудки головної і підрядної предика­
тивних частин можуть виражатися дієсловами у формі дійсно­
го або наказового способу та інфінітивом: Коли народ усім своїм
життям Присягся діло праве боронити, — Його ніколи не роз­
бить громам І жодним океанам не залити! ( М . Р.); Як не буде
птахів, то і людське серце стане черствим (М. С ) . Я к щ о підряд­
на частина стоїть перед головною, то в головній частині (як у
другому з наведених прикладів) може виступати співвідносне
слово то. Сполучник раз вживається переважно в розмовнопобутовому мовленні і вказує на неодмінну реалізацію умови:
Раз ми разом, значить разом (П. Т.); В повітрі вже, видно, щось
почули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (О. Г.).
У складнопідрядних умовних реченнях з ірреальною (мож­
л и в о ю а б о п р и п у с т и м о ю ) умовою підрядні частини приєд­
нуються до головної за д о п о м о г о ю сполучників коли б, якби,
зрідка — аби: Якби не поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі,
як хмари (І. Ф.); Пам 'ять могла б убити нас, коли б не мала рятів­
ної властивості забувати (Л. П.); Тебе я слухала б довіку, куме
мій, аби б хотів співати (Л. Г.); От аби мати загубила пояс, то
мав би Юхрим що трощити (М. С ) . До цього треба додати, що
дієслово-присудок головної частини у складнопідрядних речен­
нях умови цього різновиду зазвичай стоїть у формі умовного
способу.
§ 83. Складнопідрядні речення
з підрядними мети
Складнопідрядні речення з підрядними умови — це такі склад­
нопідрядні речення розчленованої структури, підрядна части­
на яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму)
умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної
предикативної частини. Підрядні умовні частини відповідають
н а питання з а я к о ї у м о в и ? п р и я к і й у м о в і ?
Складнопідрядні речення з підрядними мети — це такі склад­
нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні части­
ни яких означають мету дії головної частини і відповідають на
питання д л я ч о г о ? з я к о ю м е т о ю ?
192
7 Сучасна українська мова
193
Підрядні предикативні частини складнопідрядних речень
цього різновиду можуть посідати будь-яке місце щодо голов­
ної: / несли ми сили наші, щоб звалити гнів віків (В. С о с ) ; Щоб
прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. К.);
Пригнувшись, щоб не зачепитись за різьбу пухнастого гілля,
дівчина виходить на дзвінку дорогу ( М . С ) .
Підрядні частини складнопідрядних речень мети поєдну­
ються з г о л о в н о ю переважно за д о п о м о г о ю сполучників: щоб
{щоби), аби та складених сполучників для того щоб, задля того
щоб, затим щоб, з тим щоб, на те щоб, причому складений спо­
лучник для того щоб та інші часто розчленовуються на спів­
відносні, вказівні слова, що входять до головної частини, і спо­
лучник щоб, який залишається у підрядній частині: Для того
щоб ознайомитися з будь-яким великим містом, треба обійти
найбільш характерні його вулиці й завулки (П. П.); Я сказав для
того, щоб тільки не йти з ним (Л. У.); А поклонивсь йому затим,
щоб подратувати маляра (Г. К.-О.).
§ 84. Складнопідрядні речення
з підрядними причини
Складнопідрядні речення з підрядними причини — це такі
складнопідрядні речення розчленованої структури, в яких під­
рядна частина розкриває причину, що зумовлює дію головної
частини, а б о дає обгрунтування причини того, про що йдеться
в головній частині. Це пов'язано з тим, що в підрядній частині
розповідається про явища й процеси, якими зумовлюється дія
головної частини. Підрядна частина у складнопідрядних речен­
нях причини відповідає н а питання ч о м у ? ч е р е з щ о ? з
я к о ї п р и ч и н и ? і поєднується з г о л о в н о ю з а д о п о м о г о ю
сполучників бо, бо ж, через те що, тому що, у зв 'язку з тим що,
затим що та парним сполучником а що... то, причому складені
сполучники на зразок через те що можуть розчленовуватись
на дві частини, з яких перша {через те, тому, у зв'язку з тим),
перетворившись на своєрідне співвідносне слово, переходить
до складу головної частини, а у підрядній залишається один
сполучник що: Тому що він був ще малий тягати воду, дід віддав
його до ковбасника ( П . ТІ.); Я прокинуся через те, що поїзд сіпо­
нув і раптом пішов швидше (Ю. С ) ; А більший меншого турсає
та ще й б'є, Затим, що сила є (Л. Г.).
Із підрядних причинових сполучників найчастіше вживаєть­
ся сполучник бо, яким звичайно починається підрядна частина
складнопідрядного речення причини, що завжди стоїть після
головної: Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (ТІ. Т.);
Люблю людей землі моєї, бой я землі моєї син (В. С о с ) . В окре­
194
мих випадках сполучник бо може, як і в давнину, стояти не на
початку підрядної частини, а в середині її, найчастіше після
присудка: Спи ж ти, малесенький, пізній бо час (Л. У.); До краю
оп'янів, Любився бо багато у токаї(М. P.).
Складнопідрядні речення причини, в яких підрядна части­
на приєднується до головної за д о п о м о г о ю інших сполучників,
можуть починатися з підрядної частини, а можуть закінчува­
тися нею: Від того що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце,
дощова вода нікуди не стікала, тут завсіди було вогко (П. М.);
Хіба він повинен був зупинятися через те, що мав перед собою
застарілу карту центральної Європи (О. Г.). У складнопідряд­
них реченнях причини зі сполучником а що підрядна частина
завжди стоїть перед головною: А що тепер були дні гарячі, то
вона ходила лише в сорочці підперезана (O.K.); А що не було місця
на лаві у тісній хаті, послалась баба долі ( М . К.).
§ 85. Складнопідрядні речення
з підрядними місця
Складнопідрядні речення з підрядними місця — це такі склад­
нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини
яких указують на місце чи напрям дії головної частини і відповіда­
ю т ь н а питання д е ? к у д и ? з в і д к и ?
Підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними
місця здебільшого відносяться до всієї головної частини в ціло­
му, хоча можуть пояснювати й окреме слово — обставину місця,
виражену прислівником. Однак і в таких випадках підрядна
частина відноситься не до окремого слова, а до всієї головної
ч а с т и н и чи до складу її п р и с у д к а : Скрізь, куди сягали їхні
[ліхтарів] тьмяні відсвіти, вся земля була встелена людом (О. Г.).
Я к щ о сполучним словам де, куди, звідки, за д о п о м о г о ю яких
підрядні предикативні частини приєднуються до головної, у ній
відповідають співвідносні прислівники там, туди, звідти, має­
мо справу із займенниково-співвідносними складнопідрядни­
ми реченнями нерозчленованої структури: І плуг людський нову
проріже путь там, де батьки зітхали на розпутті (М. P.).
У складнопідрядних реченнях місця підрядні частини можуть
стояти перед головною, після неї або в середині її, поєдную­
чись з нею за д о п о м о г о ю сполучних слів — прислівників де,
куди, звідки: Ходив чумак до голубого Дону, де давній предок умо­
чив шолом (М. P.); Він скрізь ходив, куди і ми ходили (Л. У.); Дівчи­
на виходила на берег, звідки видно було до гаю (М. В.); Ой не
відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.); Раз у раз він їй
стрічався, куди вона піде (М. В.); Заплакали, розійшлися, відкіля
взялися (Т. Ш.); Де громи гриміли смертю огняною, Зливи про195
шуміли сивою стіною (А. М.); Оддалік, де жита вигинались на
рівнинах, плив комбайн (О. Д.); Де розвідники проходили, ніщо не
брязнуло, не тріснуло, не хруснуло (О. Г.).
§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
Порівняльними називаються такі складнопідрядні речення
розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись
із головною за д о п о м о г о ю порівняльних сполучників як, мов,
немов, наче, неначе ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і
відповідає н а питання я к ?
За логіко-граматичною класифікацією розглядаються склад­
нопідрядні порівняльні речення як один з різновидів обставин­
них складнопідрядних речень способу дії. П р о т е оскільки за
структурно-семантичною класифікацією значна частина склад­
нопідрядних речень способу дії належить до складнопідрядних
речень нерозчленованої структури, зокрема до займенниковоспіввідносних, то такий їх різновид, як порівняльні речення з
підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, поясню­
ючи її, виокремлюється в самостійний різновид складнопідряд­
них речень розчленованої структури.
Підрядні частини складнопідрядних порівняльних речень
можуть стояти після головної частини, перед нею і в середині
її: Він [хліб] кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій
хаті (Д. П.); Примружив очі глибоко іскристі, немов засяяв сон­
ця промінь (А. М.); Блукає листопад і в шахти заглядає, неначе з
листя він браслетами дзвенить (В. С о с ) ; Дівчина засміялась і
блиснула білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів
(І. Н.-Л.); Мов дивний сад, шумить життя нове (В. С о с ) ; Нена­
че в провесні чи в літі, зацвіли поля (Т. М.); Як те море, біле поле
снігом покотилось (Т. Ш.); Слава, мов квіти ярії, цвіла (Л. У.);
Знизу, мов з якої прірви, часом виглядали зорі (С. В.).
У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки голов­
ної і підрядної частин можуть бути спільними. У таких кон­
струкціях присудок підрядної частини може опускатися: А ко­
заки, як хміль отой, в 'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); / світ стрепе­
нувся, мов збуджений птах (М. Р.); Лине час, наче повінь ріки
(П. В.). Щ о п р а в д а , такі речення можна було б розглядати і як
прості з порівняльними зворотами.
§ 87. Складнопідрядні речення допустові
Складнопідрядні речення допустові — це такі складнопідряд­
ні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, по­
єднуючись із головною за д о п о м о г о ю допустових сполучників,
196
означає умову, всупереч якій відбувається дія головної части­
ни, і відповідає н а питання н е з в а ж а ю ч и н а щ о ?
Підрядна частина допустових складнопідрядних речень при­
єднується до головної за д о п о м о г о ю сполучників хоч (хоча),
хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два
можуть розчленовуватись і розподілятися між головною і під­
рядною частинами, внаслідок чого у підрядній частині зали­
шається один сполучник що. Сполучникам хоч (хоча), хай (не­
хай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні спо­
лучники але, та, а, проте, однак, якщо підрядна частина стоїть
перед головною: Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом'ялось,
одначе вирвався і полетів (Я. Г.); Хоч була рання весна, але надворі
було вже гаряче (І. Н.-Л.); Хоча має економія в Каховці свою
власну контору, проте Савка рідко ночує там (О. Т.); Дарма що
вони цілими днями були вкупі, але перед самим сном їм теж хоті­
лося переговорити про невідкладні свої справи (О. Г.); Хоч по ка­
пельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Г. К.-О.);
Нехай умру, та думка не умре (Я. У.); Хоч вітри ідуть супроти,
та незламні наші крила (А. М.).
Підрядні частини складнопідрядних допустових речень м о ­
жуть стояти перед головною, після неї і в середині її: Як не муд­
руй, а правди ніде діти (Л. Г.); Сонця не було ще видно, хоч деякі
шпилі вже рожевіли (М. К.); А млин стоїть, хоч прірву й загатив
(Я. Г.); В пустелі стояла непорушна, недвижна спека, дарма що
був тільки квітень (Ю. С ) ; Довго співали дівчата, довго гуляли
хлопці, незважаючи на те що другого дня треба рано вставати
(І. Н.-Л.); Стефан, хоч був на слова досить гострий, змовчав
(І. Ф.); Богдан поставив кринку біля кота і, хоча йому було не до
їжі, заглянув у розсохлу від років скриню (Ю. С ) ; Борис Савич,
дарма що не любив ув'язуватись в подібні дискусії, цього разу все
ж подає голос (О. Г.).
Окрему групу становлять складнопідрядні речення узагальнено-допустові, в яких зміст підрядної частини має узагальне­
ний характер, а в головній частині йдеться про результат, про­
тилежний тому, якого слід було б чекати. У таких реченнях
підрядні частини поєднуються з головними за д о п о м о г о ю скла­
дених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не,
який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Скільки не кликали Гафійку
їсти, вона не ввійшла (М. К.); Як не лає, як не кричить на неї пані,
бабуся не лякається (М. В.); Де не піду, й вони за мною (Т. Ш.);
Що не кажи, а голова у нього на в'язках неабияка (П. М.).
Допустові сполучники можуть ускладнюватися у м о в н о ю
часткою би, що надає таким складнопідрядним реченням умов­
но-допустового значення: Ждатиме його, хоч би й довго довело­
ся ждати (О. Г.); / хоч би коли прийшов, і хоч би яким прийшов,
197
вона чекатиме його (М. С ) ; Не стануть святами ніколи будні,
Хоч як би там не мудрували трутні (Д. П.); Одна в нас голова,
хоч би ми як несли її високо (М. Р.).
§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
Наслідковим називається таке складнопідрядне речення роз­
членованої структури, підрядна частина якого означає резуль­
тат дії головної частини або наслідок, що логічно випливає з її
змісту в цілому. У складнопідрядних реченнях цього різновиду
існує зумовлена змістом взаємозалежність як підрядної, так і
головної частин. Я к щ о підрядна частина означає наслідок, що
випливає зі змісту головної частини, то зміст головної є причи­
н о ю того, про що йдеться у підрядній. Так, у реченні: Теплий
туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дере­
ва потопали в ньому (М. К.) головна частина називає факт, що
зумовлює дію підрядної, а підрядна частина (так що дерева
потопали в ньому) — наслідок, що випливає з цього факту, тобто
зі змісту головної частини.
Підрядна частина складнопідрядних наслідкових речень,
пояснюючи їх головну частину в цілому, поєднується з нею за
д о п о м о г о ю нерозкладного сполучника так що, який подекуди
може ускладнюватися частками, набуваючи вигляду так що
аж, так що й, причому підрядна предикативна частина таких
речень завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної: Підхо­
пили всі, всі враз і з усіх сил, так що й коні шарахнулись набік
(Ю. С ) ; Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було
чого боятись (Г. Т.).
У сучасній українській мові складнопідрядні наслідкові ре­
чення вживаються порівняно рідко.
§ 89. Складнопідрядні речення
з підрядними супровідними
Складнопідрядні речення супровідні, або приєднувальні, —
це такі складнопідрядні речення р о з ч л е н о в а н о ї структури,
підрядна частина яких, приєднуючись до головної за д о п о м о ­
гою сполучних слів, містить додаткове повідомлення з приво­
ду висловленого у головній частині.
Підрядна частина таких речень, стосуючись усієї головної,
зазвичай передає якісь додаткові відомості щодо неї або супро­
воджує додаткові зауваження, а т а к о ж може виражати оцінку
висловленого в головній частині та висновки, що випливають
з неї. У головній частині, за винятком інтонаційної незаверше­
ності, будь-які граматичні ознаки, які б указували на необхід198
ність підрядної, відсутні, а сама підрядна частина має в своєму
складі лексично невизначене сполучне слово, яке набуває кон­
кретного змісту від головної.
П і д р я д н а частина складнопідрядних супровідних речень
приєднується до головної за д о п о м о г о ю не сполучників, а спо­
лучних слів, серед яких найчастіше виступає сполучне слово
що в різних відмінках як з прийменниками, так і без них: Ні,
він рішуче має до нас симпатію, що видно з його обличчя
(М. К.); Народу зібралося дуже багато, чого ніхто не сподівав­
ся ( М . К.); Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, од­
вернувся од закривавленої дичини, чим образив трохи свого колегу-мисливця (М. К.); Леся Українка, як відомо, добре володіла й
російським віршем, про що свідчать і оригінальні її поезії ( М . Р.);
Дівчина цмокнула старого в щоку, після чого обернулась до бій­
ців (О. Г.).
Зрідка у складнопідрядних супровідних реченнях крім сполуч­
ного слова що вживаються сполучні слова де, куди, звідки, коли,
як, навіщо, причому, які відповідно до свого лексичного значен­
ня надають підрядній частині додаткових відтінків: Ось де я, коли
вам треба (І. Котл.); Вмент маленький візок виповняється ті­
лами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги
за полудрабки ( М . К.); Ми сяк-так помостилися, постелилися і
полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою
(Л. У.); Як і слід було чекати, шосту атаку розпочали тан­
ки (О. Г.).
Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —
С. 279—354.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­
ської мови. — К., 1982. — С. 193—208.
Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літера­
турній мові. — К., 1969.
Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній україн­
ській мові. — К., 1980.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 224—
247.
Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т . 2. — С. 142—359.
Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. — К., 1966. —
С. 190—250.
Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 461—656.
Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 17—43.
Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­
ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 416—656.
Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­
да. — К., 1972. — С. 310—430.
199
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С . 121—194.
Чередниченко І. Г. Складносурядні речення в сучасній українській мові. —
Чернівці, 1959.
Шульжук К. Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. —
К., 1986.
Вправи
Вправа 150. Перепишіть речення, підкресліть граматичні основи. Ви­
значте, які з них прості, прості ускладені, а які — складні. Схарактери­
зуйте ознаки складних речень. Чому термін «предикативна частина» щодо
частини складного речення точніший порівняно з практикованим у школі
терміном «речення»?
1. С м а р а г д о м сяли щедрі береги, І розливалось небо понад
Россю, І мріли птахи у многоголоссі, І на іконах кращали боги
(Я. Я ) . 2. Провільглий ранок іволгу збудив, І солов'ї промін­
ня проволожили (В. Сим.). 3. Сніжинки падали, і запорошені
с т е ж к и б у л и р о з к в і т ч а н і с л і д а м и ч и с л е н н и х л ю д с ь к и х ніг
(А/. Д.-Х.). 4. С т р и б а в , качався у ярку, Л я к а в джмелів на коню­
шині. Горіли щоки у пилку, Як в золотому ластовинні (Л. Т.).
5. Селяни знов заворушилися, зачувши різкий той крик, і ще
більше зблідли (В. В.). 6. Перехиляючись всім тілом вліво,
Масюченко витяг ліву руку і кінчиками пальців хапається за
рамку кватирки (В. В). 1. Віки летять, а в неозорім морі Єдине
сонце для землі горить (Я. Ф.). 8. На озері туман то лежить пе­
леною, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідоблакитну воду (Л. У ) . 9. Де-не-де видніється з-посеред того зо­
лотого, шумливого та пахучого моря синє, чаруюче о к о блава­
ту, а б о квітка куколю, а б о дівоче паленіюче лице п о л ь о в о г о
маку (/. Ф.). 10. Х о ч на щастя життя багате, Але кожну людину
ждуть І печалі, і сум, і втрати (В. Сим.). 11. Держімося землі, бо
земля держить нас (Я. те.). 12. Все, що дає життя, іскристе і
багате, мов медоносний сік, збираємо для вас (О. Т.). 13.1 час­
то серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли
над рідним, т и м же самим полем Зависне інша, незнайома пісня
(О. Т.). 14. Н е б о то ніби плакало тихими дрібними сльозами,
то цілі дні ніби ливцем лило сльози (/. Н.-Л.).
Вправа 151. Визначте, які з поданих складних речень двочленні, а які
багаточленні.
1. А віхола віє, а серце німіє (Я. Я . ) . 2. Солома у грубі погас­
ла, і жар укривається тремтливим попільцем (Гр. Т.). 3. У шибці
дві зорі, мов дві свічі, І молодик бере пітьму на вила. 4. А д о щ
тим часом стих, і день засяяв, як нова світлиця. 5.1 серцю прагнеться д о б р а , І н а ш а доля не вмира, І провіщає красну днину
(З те. Я. Нікуліної). 6. Гуде, мов дзвін, минувшини луна, І серце
200
спрагло дня нового просить (К. Ч.). 7. М а й д а н зоріє так убого,
і лине тінь, і вітер зник (Я. Ф.). 8. Сонце вже перейшло за по­
лудень. Червонясте, по-осінньому линяве його проміння нав­
скіс лежить поміж соснами, прогріває жовті вощані стовбури,
точить з подряпин та надчухрів густу жовтогарячу живицю, і
від неї в бору пахне л а д а н о м (Гр. Т). 9. Тим озером пливуть
човни — золотодонні — пливуть торжественно і зграйно, і в
темно-синіх водах полум'яніють їх вітрила (А/. Д.-Х.). 10. Тимко, налягаючи руками на чепіги, часто з а д и р а в голову, про­
воджав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток о б л я г а в
серце (Гр. Т.). 11. Планета велика, а тісно... (Я. Я ) . 12. В кали­
новім цвітінні живе з а п а ш н а моя мова, І Шевченкове слово
новим поколінням горить — П р а в д и в о , безсмертно, г р о м о в н о
Сьогоденню світає, непідкупному серцю ятрить (Я. Я . ) . 13. Н а с
розлучали з рідними, життям і навіть мрією, Але ніщо й ніколи
нас не розлучить з вірою (Б. Ол.). 14. Війна скінчилася, але в
душі вона вирувала (О. Г.). 15. С о н я ш н и к лежить неподалік,
переїханий колесом, але він ще цвіте, цвіте в пилюці, і пахне
цей квітчастий брат сонця і дитинства, і бджола заклопотано
л а з и т ь по його тугому, передавленому колесом щільникові,
впивається в кожну чашечку, бере нектар (О. Г.).
Вправа 152. Проаналізуйте речення за структурою: 1) сполучникові —
а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) складні синтаксичні конструкції;
2) безсполучникові.
1. Світ широкий, і мрія крилата (Жур.). 2. Колихнулося зо­
лоте море хлібів, і ж а й в о р о н к а не стало чути. 3. Мине кілька
днів, і степ виповниться голосами людей та гудінням м а ш и н .
4. Бур'ян загине, а зерно даватиме нові врожаї (3 те. Д. Тка­
ча). 5. Ви, заглядаючи вниз, іноді кричали отуди, в безодню, в
загадку, в таємницю — і криниця відповідала л у н о ю (Є. Гуц.).
6. Я завжди з радістю їхав на вітряк і з дідусем, і з батьком, а
тепер уперше їду сам (М. С). 7. Ціле літо дід Д а н и л о живе на
пасіці в лісах, а увесь рік пахне в о щ и н о ю , медом і т р а в а м и
(А/. С ) . 8. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку пнеться цупкий паросток (Ю. С). 9. Генген попереду з ранкової мли вогняними скалками з а б л и щ а ­
ли великі кам'яні гряди, і назустріч плотам долинув могутній
шум водоспадів (Я. Б.). 10. Ще над Дніпром клубочиться заду­
ха, І пахне степом сизий деревій (Л. К.). 11. Облітають квіти,
о б р и в а є вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь
якась покора в тишині розлита, І берізка гола мерзне за вік­
ном (В. Сос.). 12. Як син тобі доземно уклонюсь І чесно гляну
в чесні твої вічі, І в смерті з рідним краєм поріднюсь (В. Ст.).
13. Не знаю я, що буде після нас, В які природа убереться шати.
201
Єдиний, хто не стомлюється, — час. А ми живі, нам треба по­
спішати (77. К). 14. Заметемо вогнем любові межі, Перейдемо
убрід бурхливі води, Щ о б взяти повно все, що нам належить, І
злитись знову зі своїм народом (О. Т.). 15. Дивлюсь у воду —
місяць у воді сміється (О. Довж). 16. На білу гречку впали роси,
Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обіймах зо­
лотої мли (А/. Р.). 17. Говоріть, кричіть, щ о б всі узнали, Втями­
ли нарешті до пуття: Смертні вам безсмертя дарували, Смерт­
ні вам продовжили життя (77. Сим.). 18. Кучерявилися верби,
зеленіли трави, лежали лагідні поля (Я. 3.). 19. Я заплющую
очі: чи не сниться мені? (В. Д.). 20. Заходить ніч — сонце давно
зайшло (77. Коз.). 21. Та що б я не бачив, і що б не знайшов, І де
б я не був, і куди б не пішов, А серце і думка — у рідних степах
ІД- Б.).
Вправа 153. Визначте засоби поєднання предикативних частин склад­
носурядних речень (сполучники сурядності, інтонація, співвідношення ви­
дових, часових і способових форм дієслів-присудків усіх компонентів
складносурядного речення; займенники і спільні члени речення або спільні
слова; порядок предикативних частин).
1. В мовчанні вод пригнічено веселих Застигли зорі на хо­
лоднім дні — І озеро нагадує мені Великий таємничий келих.
2. Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до
скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до сто­
ла. 3.1 озвалися долини Гомоном знайомим, І упала на коліна
Т и ш а перед громом {3 те. В. Симоненка). 4. Віє холодом ран­
нім — і лелеченькам тоскно. 5. На блакитному вітрі Клени дзво­
нять янтарні, І сльозою на соснах журавлине — прощай. 6. Поет
приходить до народу, А до п о е т а — л ю д и йдуть. 7. А сад розрос­
тається кронами ввись, І яблука пахнуть медові {3 те. Н. Півторацької). 8. Все менше і менше на вікнах казок, І кольору мен­
ше стає голубого (77. Т.). 9. Т о с к н и й тріск у п о р о ж н і м лісі,
І п т а ш и н и й колючий свист {В. Ст.). 10. А р а н о к стрівав їх
холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем (О. О).
11. С к о р о ходором заходить щ и р и м злотом кута брама Лісу,
пралісу, узлісся — і розтане благовість (В. Ст.). 12.1 розійдеться
та хмара, І біля віконця Ми у своїй рідній хаті Діждемося сон­
ця... (М. Верб.). 13. І чітко тоді строчили кулемети й гаркали
залпи (А. Г.). 14. Десь у сутінках зітхнула мати і дітвора за­
скиглила {А. Г.). 15. Забреду в ці сніги — і душею нараз охоло­
ну ІД. 77.). 16. А б о глибина відзначається, або зелене жабурин­
ня укрило чисте дно (Я. А/.). 17. Чекає юність знов біля воріт, а
я ж дитинству йду екзамени здавати {Г. Митюк). 18. Сірий
осінній ранок куривсь дрібною м ж и ч к о ю , а в ній пливли, наче
напівзабуті казки, дерева, поле, оселі (А/. ТС). 19. Це було друге
життя, і, мабуть, воно не давало йому розслабитись (ТО. А/.).
202
Вправа 154. Поясніть, як слід розуміти твердження «Предикативні час­
тини складносурядного речення є рівнозначними». Доведіть на прикла­
дах з попередньої вправи та на власних прикладах.
Вправа 155. Класифікуйте подані речення. Що береться за основу кла­
сифікації складносурядних речень?
1.1 знов цвітуть черешні, і зеленіє луг (М. Д.-Х.). 2. А вітер
ховає слова, рве прямо біля порога і штовхає мене в сіни; а кру­
па, як тертушкою, — по ногах, по ногах... {Гр. T.). 3. М а т и ту­
жила і рвалася, а на полу в куточку кричали діти (А. Г.). 4. У
вестибюлі затишно й прохолодно, а там надворі пашіє спека
(О. Г.). 5. Ще р а н о к диха п р о х о л о д о ю , Від сну підводиться
трава, Та вже за першою підводою Ш л я х о м куриться курява
(А. А/.). 6. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї зби­
тись у гурті (77. У ) . 7. Кругом широколистії тополі, А там і ліс,
і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром {Т. ПІ.). 8. Ім'я співака зна­
ю т ь у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за к о р д о н о м ба­
гато людей зачаровані українською піснею (О. Біл.). 9. В про­
вулках, поміж т и н а м и , клубочилася темрява, але небо було
світле і зоряне {Гр. T.). 10. Били блискавки ще тривогу, Розти­
н а ю ч и небосхил, І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без
сил (В. Сим.). 11. Ми чуємо тебе, Кобзарю, і голос твій нам душі
окриля (В. Сим.). 12. Чи к о м и ш впаде в око, чи дим тріпоче
в повітрі (А. М.). 13. То пронесеться над б о л о т о м чайка, то
п р о м а й н е бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю {А. ПІ.).
14. Н а с ні бурі не скосили, Ані ш т о р м и не взяли (Я. T.). 15. То
не риба в морі розгулялась, То не пави в небеса знялися (А/. P.).
16. А б о перемогу здобути, або вдома не бути (Я. те.). 17. Ме­
л о д і я б у л а п р о с т а , п р о т е Лесі д о в е л о с я ч и м а л о п о т р у д и ­
тися... (А/. О.).
Вправа 156. Перепишіть речення, підкреслюючи сполучники. Визначте
семантико-синтаксичні відношення між їх предикативними частинами.
1. Заграв юний баяніст, а далі все завихрилося, змішалося
(Т. П.). 2. Щ о с ь наче свердлить там небо, наче струже метал, а
вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки (А/. ТС). 3. На воді
лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовті­
ли голівки лілей ІД. T.). 4. Ш п а к и — то імітатори веселі; То
іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свис­
тить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скри­
пить (M. P.). 5. Порожні засіки Г а р н о налаштуєм, Ще й сусід
своїх насущним Хлібом нагодуєм (Я. ТС). 6. Кожна пелюсточ­
ка була окремо від інших, але всі р а з о м вони утворювали таку
дивовижну гармонію форм і фарб... ІД. T.). 7. А навколо гречки
вже покошено, і біло-жовті присадкуваті ожереди двома веле­
тенськими крижинами застигли на яскравій стерні {Є. Гуц.).
203
8. Д о р о г а була слизька, і сани йшли в затоки (М. ТС). 9. Ва­
силько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем (М. К.). 10. Та
о с ь ріка завернула вбік, і течія одразу с т а л а п о с и л ю в а т и с я
(Я. Б.). 11. Ні в березні води, ні в квітні трави (Я. те.). 12. І
серцю д а н о не бідніти, і думам не д а н о всихать (М. С). 13. Ви
помиляєтесь зовсім, або я вас не розумію (О. Коб.). 14. А б о наші
очі звикнуть до темряви, або ми нічого не побачимо (А. X.).
15. Я підвів голову, й раптовий дрож пронизав мене (Є. Гуц.).
16. Сонце зійшло, а відблиски неба ще живуть на стрілчастих
блискучих ракетах (О. Г.).
Вправа 157. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки, поясніть
їх уживання. Підкресліть сполучники сурядності, з'ясуйте, в яких випадках
вони сполучають предикативні частини складного речення, а в яких —
однорідні члени.
1. Чи то так сонечко сіяло Чи так мені чого було! (Т. ЯЛ).
2. Ми в тебе в домі тільки бути смієм а жити нам не м о ж н а
(77. У). 3. А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли чи вони не
вийшли? (Л. У.). 4. Я до неї і звідтіль і звідсіль а вона тільки
було спідню губу копилить (Л. Н.-Л.). 5. В здоровому тілі здо­
рова душа Та часто буває не варта гроша (Л Ф.). 6. Сей за нею
у тропу точиться а той знов збоку поглядом забирає (М. В.).
1. Віконниці, бачте, позакривані: ні сонце у вічі не лізе ні мухи
не кусають, от ми й заспались (О. Стор.). 8. С т а р ш и н а роз­
сердився. Вони затялися і він не з клоччя (М. ТС). 9. Я краще
кози доїтиму а не їстиму його хліба (М. ТС). 10. Б а б а Оксана
була під літами та ще кріпка собі жінка (Б. Г.). 11. То він по­
спішає в Білоцерківку то ловить себе на думці, що весь час
д у м а є п р о Б а б а ї (М. Ч.). 12. Ж и в і т т о в с т и й а л о б пустий
(М. Ном.). 13. К р и х т и й уламки хліба ніколи не викидали а
віддавали птиці чи худобі (Укр. мин.). 14. Гості, як виявилось,
були не тільки шумливі але й надміру цікаві (С. Баб.). 15. Ці
маленькі славні гарматки можна було бачити то в обвалено­
му під'їзді то вони, причаївшись, визирали з вікна підвалу то
стрибали по брухту вздовж вузької вулиці (О. Г.). 16. М а й о р
лаявся проте злості не чулося в й о г о словах (О. Г.). 17. На
футбольний матч зійшлися не тільки яснозорівці а й молодь з
сусідніх колгоспів (77. Мин.). 18. Багато ми пережили за ці роки
та ніякі чорні сили не збили нас з о б р а н о г о шляху (/. Ц.). 19. Чи
так, до слова, сказав це К о р н ю ш а чи навмисне кинув тінь на
Л ю б у (М. С). 20. Д о л і т а л а безладна луна канонади від недале­
кого Ч о п у але це було вже конання смертельно пораненого
звіра (С. С.). 21. Вік к о р о т к и й , треба жить! Х а й гуде земля під
нами й Січа кипенем кипить (Я. Щ.). 22. Нема речей непізнан­
них а є лише досі ще не пізнані (М. Р.). 23. Якесь слово висіло в
204
неї на губах проте зів'яло несказане (С. Туд.). 24. М и н у л о п'ять
років і Корній господар (У. С ) . 25. Н о в а весна і молодість нова
(С. Черк.). 26. Гарячий день і враз достигне жито і доп'яніють
обважнілі грона (О. T.). 21. І хтось простий сопілкою у полі
дзвінке срібло піснями розсипає а я різьблю свої сонети в тиші
(Б. ТС). 28. А в лісі співають солов'ї і хтось р а з у раз заливається
сміхом (7. Ж.). 29. Литовські князі прагнули не тільки якнай­
більше зідрати із київських ремісників але й задушити у них
будь-яке прагнення до вільного життя (Підр.). 30. Ні деревця
ніде ні доріг ні людського житла (О. Г.). 31. А в тих тернах або
ж великий концерт або ж окружне змагання або ж і весілля со­
лов'їне (Ті. Коз.). 32. Земля моя м'яка і д о б р а і люди в ній з м'я­
ким серцем (Я. 3.).
Вправа 158. Перепишіть речення, вставляючи, де потрібно, розділові
знаки. Поясніть, у яких випадках у складносурядних реченнях не ставиться
кома.
1. С к о р о проліски з-під снігу Глянуть синіми очима І повіє
теплий вітер Н а д розкованим Дніпром (Ті. Сос.). 2. Тієї весни
р а н о прокинувся ліс і недовго дрімали дуби (Ті. Куч.). 3. Т а к по
зимі приходять весни І по грозі сіяє синь (Ті. Сос.). 4. Хай доб­
ром красується засіяна нива і не марнується хліборобська доля
вітрами бита д о щ а м и омита (7 Пільг.). 5. Зрідка пробіжить тут
заєць а б о спиниться на кручі вовк (А. Ш). 6. Де-не-де біля вирв
синіє безводний полин а б о кущиться пахучий чебрець (М. ТС.).
7. Ч а с о м на цій вересневій сині вилитими дзвіночками коли­
халися грона жолудів а б о виділявся обрис пташини (M. К.).
8. К о л и він торкався смичком до струн скрипки все на світі зни­
кало і залишалася тільки музика (Ті. Соб.). 9. На селі хутенько
як сонечко закотилось помовкли голоси й рух усякий завмер
(М. В.). 10. Тільки що Марія розпалила в печі й приставила гор­
щики у вікнах замиготіла ч о р н а смушева ш а п к а й блиснули
чорні брови (Л. Н.-Л.). 11. К о л и із-за хмари виглянуло сонце
все навколо засяяло і на обличчях усіх з'явилися усмішки (А. Г.).
12. Т и ш а і грім (Ті. Сим.). 13. Ж о в т е листя на вітах тремтить і
летять журавлі у небо (Ті. Лаз.). 14. Надходить вечір і за столом
збирається родина (Ті. Скурат.). 15. Основою вінка є волошки
а поміж ними вплітають квітучий любисток (М. Кр.). 16. Ідеш
по грузькому піску а з обох боків над т о б о ю здибилися білі
пахучі хвилі (Є. Гуц.). 17. Ця техніка і досі є у л ю б л е н о ю в
Петриківці, але барвниками стали акварель і гуаш (О. Варк.).
18. Взимку або вони ідуть на вечорниці або дівчата до них при­
ходять (О. Ворон.).
Вправа 159. Побудуйте невеличкий зв'язний текст, використовуючи
складносурядні речення з різними сполучниками. Речення складіть і з
205
В поділ дитячої сорочки.
О, я хотів тобі сказати,
Що те колоссячко вусате —
То невсипущий труд
мозільний,
То молодим калач весільний,
То для дітей пахуча булка,
То хліб, що матінка-гуцулка
комою на межі предикативних частин, і без неї. Поясніть поставлені роз­
ділові знаки.
Вправа 160. За наведеними початками утворіть речення таким чином,
щоб перше було простим реченням з однорідними членами, друге — склад­
носурядним зі сполучником і, третє — складносурядним зі сполучником
а, або, але. Поясніть семантико-синтаксичні відношення між компонен­
тами речень.
З р а з о к : Птахи прилетічи з вирію... 1. Птахи прилетіли з вирію і
почали вити гнізда. 2. Птахи прилетіли з вирію, і перед ними постали нові
клопоти. 3. Птахи прилетіли з вирію, але сади ще були засипані снігом.
Д.
1. Студент виконав завдання... 2. Дівчина вишила рушник...
3. Сонце уже заходило... 4. Пролунав дзвоник... 5. Ми йшли
вузенькою стежкою... 6. Відкрилися захмарені гори... 7. Бла­
китне повітря струмувало над зеленими вершинами...
Вправа 161. Побудуйте складносурядні речення за такими схемами:
,і
тобто
або
, і; не тільки
, ай
;
, та й
;
, зате
;
,а
; не тільки
, або
; ані
, ані
; ні
, ні
.
;
, ще й
;
, але й; чи
, чи
,
;
Вправа 162. Виконайте повний синтаксичний аналіз складносурядних
речень з такою схемою:
1. Речення.
2. Зі скількох предикативних частин складається? Назвіть їх. До відкри­
тої чи закритої структури належить?
3. Засоби зв'язку предикативних частин.
4. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.
5. Аналіз кожної предикативної частини як простого речення.
6. Розділові знаки.
7. Графічна схема речення.
1. Молодим витязем звівся Василь Симоненко у нашій поезії,
і так виразно чуємо його свіжий, мажорний, бадьорий голос
(О. Г.). 2. Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з ним
(Б. Г.). 3. Жінка-берегиня стоїть у витоках життя, і вона це життя
плекає, зміцнює (В. Супр). 4. Або гори Карпати сповиті в синяві
мряки, або непроглядні густі проліски синіють здалека (О. ТС).
Вправа 163. Прочитайте текст, визначте у ньому складнопідрядні ре­
чення, поясніть характер підрядного зв'язку.
К о л и ми йшли удвох з т о б о ю
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, ніжна наречена...
А ти ішла поперед мене,
М о я струнка, солодка згубо, І я помітив, як ти грубо
Т о п т а л а колоски пшениці,
206
З долівки вчила піднімати,
Як батька в руку цілувати;
Та я змовчав. Я йшов покірно,
Бо я л ю б и в тебе надмірно,
Але мені тоді здалося,
Щ о т о н е золоте колосся,
Щ о т о л ю б о в м о ю безмежну
Стоптали так необережно.
Щ о нахилились д о землиці.
Н е м о в траву безплідну, дику
Т о п т а л а і не чула крику
Тих колосочків.
Без оглядки
Ти йшла собі, а в мене —
згадки
П р о те, як на чужому полі
Збирав я нишком колосочки
Павличко
Вправа 164. Розмежуйте складнопідрядні і складносурядні речення.
Доведіть, що сполучники чи сполучні слова у складнопідрядних речен­
нях належать тільки підрядній частині, а в складносурядних перебувають
між предикативними одиницями, не належачи жодній з них.
1. Що мені з того, що сонце весняне дивно засяє в проміннях
ясних. 2. В провалля розпачу, де плив я без весла, знов ти при­
йшла. 3. К о л и на крилах хмари злотні На землю вечір при­
несуть, Вони летять на верхогір'я І там солодкий спокій п'ють.
4. І все, що в'язало ще вчора Мене з цілим світом ясним, Од­
ним ти ударом розбила І знищила словом одним (З те. О. Оле­
ся). 5. Та сніжинка вже проліском стала — Сподіванням на­
дії відталим І л ю б о в , що повік не згоря. 6. Ж и в и , людино! Ти
єдина мить, яка у всьому Всесвіті н а й к р а щ а . 7. На родинний
поріг воскреснути Ти вертав, хоч і даль, і сніг (3 те. Н. Півторацької). 8. Україно! Д о к и жити буду, доти відкриватиму
тебе. 9. Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі трепетні
ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинках ранньої роси.
10. Понеси мене на крилах, Радосте моя, Де на п а г о р б а х і
схилах Сонця течія (3 те. В. Симоненка). 11. Прилинув вітер, і
в тісній хатині він про весняну волю заспівав... (77. У ) . 12. Ча­
сом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися
грона жолудів або виділявся обрис пташини (А/. ТС). 13. Зем­
ля не може жити без сонця, а л ю д и н а — без щастя ( М . С ) .
14.1 Пенелопа Одіссея жде, І Ярославна у Путивлі тужить, Мені
ж бентежать серце молоде Оті, що споконвіку йшли за мужем
(С. 77.). 15. Вірші линуть із серця у світ, наче з лука оперені
стріли... (П. Р.). 16. Я з Я к о в о м прямувала на північ, а наші
друзі — на схід (ТО. 3.). 17. Л ю д и орють землю, а літа — душу
(А/. С ) .
Вправа 165. Перепишіть речення, визначте, до чого відноситься підряд­
на частина у кожному з них. Назвіть речення розчленованої і нерозчленованої структури. Відповідь обгрунтуйте.
1. Не можна так мислити і жити, коли земля пахне торішніми
травами і молодою м'ятою, вічністю і миттю (Гр. 77). 2.1 куди
207
не гляну, видно скрізь — зима господарює ІД. Луц.). 3. Сумую
знов за невідомим, що завжди манить д а л и н о ю (Я. В.). 4. Зне­
нацька блиснуло таке сліпуче сонце, що хлоп'ята примружи­
лися (О. Довж.). 5. Я син землі, що родить хліб і мрію ІД. Я ) .
6. Такі хащі в тім лісі, що ні пройти, ні проїхати (77. Т.). 7. Н а в ­
коло стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнивності. 8. А була ж у мене одна пригода, про яку й досі нікому не
казав. 9.1 здається мені, що минувши потемнілі вітряки, я вхо­
джу в синє крайнебо. 10. Ж а л ь , що так мало у нього бійців (З те.
М. Стельмаха). 11. Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвиля­
стий виноград (М. Р). 12.1 в мріях ввижалась їм казка ясна, де
квіти не в'януть, де вічна весна. 13. Твої очі — тихий вечір, Що
спускається безгучно, Несучи на землю спокій На своїх срібля­
стих крилах. Твої очі — сизі хмари, Крізь які у день похмурий
Пробивається проміння Твого серця золотого (3 те. О. Олеся).
14. П р о б а ч , що я не вберегла тебе від сліз у цьому світі (Я. Я . ) .
15. Всі ці дні, що він уже вдома, мати тільки ним і живе. 16. Вчу­
лось, наче десь коні крізь вітер озвалися з темряви. 17. З око­
лиці села видно, як далі, у бік річки, лютує стихія (3 те. О. Гончара). 18. Хто садить дерево, благословен! Благословен, хто ви­
копав криницю (А/. Р.). 19.1 хто в хвилини ті гадати міг, Що це
згасає наша ніч остання (77. Я ) .
Вправа 166. Визначте структурні та семантичні типи складнопідрядних
речень. Назвіть і схарактеризуйте сполучні засоби. Чи завжди семантика
сполучного засобу відповідає семантиці підрядної частини?
1. На березі хвилястої Десни, Де білі піски й дерева зелені,
Де слід віків одкопували вчені, Стояло місто, оповите в сни
(А/. Р.). 2. Вони пішли до ставу, де лунко серед ночі шумів потік
і де здалеку було видно покроплене відблисками вогнів плесо
(С. С ) . 3. Дівчинці спало на думку, що такими зграйками синиці
літають по лісу тільки восени (О. Д.). 4. П е р ш о ю д у м к о ю в Ос­
т а п а було довідатись, де вони (М. К.). 5. Маковей не розібрав,
хто перший д а в цю команду (О. Г.). 6. Я пам'ятаю, як урочисто
проводжали в поле плугатарів із раннім плугом (М. С). 7. Він
і не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли праворуч
(А/. К.). 8. В селі не бачили й не чули, де вона поділась (71 III.).
9. А ще я л ю б л ю , коли з лісу несподівано вигулькне хатина.
І л ю б л ю , коли березовий сік накрапає із жолобка. І л ю б л ю во­
сени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина
(А/. С). 10. Найстрашніше, мабуть, тільки тиша карає, Коли
поруч з т о б о ю повзе по житті (77. Сим.). 11. К о л и ти л ю б и ш
рідний край, радій, співай! (Я. 77.). 12. Коли в огонь живої мови
Чуття святого надаси, Ти станеш лицарем краси, І визволення,
і любові (Я. В.). 13. І страшно так мені, о мила, щ о б ранок з
208
вечором не зливсь. 14. Ти почнеш казати, як на струнах грати.
15. Не беріть із зеленого лугу верби Ні на жовті піски, ні на
скелі, Бо зів'яне вона від жаги і журби По зеленому лузі в пус­
телі... 16. Не жди докорів і погріз, Ні зайвих слів, ні зайвих сліз,
Бо я їх всі в собі спалю, Бо я л ю б л ю тебе, л ю б л ю . 17. П о к и н ь
журбу, не плач, що розлюбила. 18. Які б то звуки розіткнулись,
К о л и б ви дивних струн торкнулись. 19. І що орел, к о л и й о г о
орлина зграя Не рве з землі в б л а к и т ь ясного дня. 20. А м о р е і
сердиться, й лає вітри, Що н и ш к о м й о г о підслухають згори.
21 Єсть дивні лілеї, що вранці родившись, надвечір уже умира­
ю т ь (З те. О. Олеся).
Вправа 167. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте в них го­
ловну і підрядну частини. Підкресліть сполучні засоби. Усно схарактери­
зуйте вказівні слова: їх морфологічне вираження, якими членами речення
виступають, з якими словами у головній частині співвідносяться. Назвіть
структурно-семантичні типи цих речень.
1. Славен той, кого назвали другом (Я. Я . ) . 2. Т о й господар
в п р о с т о р і безмежному, Х т о д у ш е ю відрікся меж (В. Сим).
3. Т а м , де пахощі ріки і рути, Все життя старий поверне зміст.
4. За все, чим жив і буду жити, Я віддавав свої пісні. 5. Власним
щастям м о ж н а вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (3 те.
77. Первомайського). 6. Наскільки вчорашній лист твій звеселив
мене, настільки нинішній засмутив (А/. К.). 1. Де рух, там і т в о р ­
че натхнення ІД. 77.). 8. Я той, хто хліб, а не полову сіє. 9. А
злива т а к само почала відходити, як і надійшла. 10. Усе було
так, як і б а г а т о років тому. 11. А д о щ тріщить так, що аж ліс
гуде. 12. Кисіль п о м о р щ и в с я і т а к провів рукою, наче хотів
одігнати від себе сміх. 13. У грудні вдарили такі морози, що
тріскалися дерева (3 те. М. Стельмаха). 14. Які діла, т а к а і на­
города (77. У ) . 15. М о р е так невинно голубіє над стінами скель
і так світить ласкаво, що аж каміння сміється (А/. К.). 16. За
довгий гарячий день сонце наплавило стільки золота, що воно
затопило увесь захід — землю, обрій, хмари (ТО. 3.). 17. Т а м , де
ми танки водили, жалібні я склав пісні (О. О.). 18. По д в о р а х
п о н а в е р т а л о такі кучугури, щ о с т р а ш н о д и в и т и с ь ( Я . А/.).
19. М о ж е , в цю замріяну годину, К о л и місяць жевріє в сні­
гу, Ти з хатинки йдеш на верховину Зустрічати згадку д о р о г у
(Я. В.). 20. Де плачуть, т а м немає вже краси (Я. 71). 21. Т а м , де
в осінній мряці линяли будяки, розцвітали купчасті троянди
(5. Бабл.). 22. Він так л ю б и в гриміти, Що аж тремтів, що аж
горів На трави і на квіти (А/. Вінгр.). 23. Так, сердешний, занеміг, ніби ніс він збіжжя міх ІД. П.). 24. Та тільки обережненька така, що й квітки не зачепить (В. Т.).
Вправа 168. Згрупуйте означальні речення так, щоб підрядна частина
у них стосувалася: іменника; іменника із займенниковим означенням;
8 Сучасна українська мова
209
субстантивованого слова; займенника у ролі іменника. Назвіть різнови­
ди складнопідрядних означальних речень, схарактеризуйте сполучні за­
соби. Поставте пропущені розділові знаки.
1.0 ні не можна забути юність і все те прекрасне що лишило­
ся на все життя (А. Ш.). 2. У безсмертя обернулося те що без­
смертям і було (А/. Р.). 3. Матері н а р о д и л и синів можливо тих
які не знатимуть страхіть і завірюх війни не знатимуть кривди
(А/. С). 4. Д о л я дала йому до рук такий «життєвий матеріал»
що він як справжній художник не міг обійти його і не відтвори­
ти. 5. П о п а в у такі обставини і зніс сам такі муки бачив на власні
очі такі падіння такі високості піднесень безсмертного людсько­
го духу що їх міг бачити і відчувати далеко й далеко не кожен
митець. 6. Він зустрівся з таким п р о що мусило потім довідати­
ся і не забувати ціле людство (3 те. В. Козаченка). 1. Свіжі тра­
диції волі такі свіжі що часом трудно було відрізнити сьогодні
од вчора (М. К.). 8.1 весь ефір звучав н о в о ю музикою, якої ще
не відало життя (О. Довж.). 9.1 тепер стає чутнішою мова роси,
напівроздягнутих дерев і постарілих соняшників, що вже не
тягнуться ні до сонця, ні до зірок (А/. С ) . 10. Стоїть навкруг
блаженна тиша, Яку д у ш а так д о в г о жде (В. К.). 11. Вечірнє
сонце, д я к у ю за всіх, котрі нічим не осквернили душу (77. К.).
Вправа 169. Перепишіть присубстантивно-атрибутивні складнопід­
рядні речення. Визначте серед них власне атрибутивні й атрибутивнопоширювальні. Підкресліть сполучні засоби, схарактеризуйте їх.
1. Біля кринички дорога розходиться двома чорними рукава­
ми, що охоплюють велике, з непересохлими плесами, болото
(М. С). 2. Життя, яке важко вмістити навіть у кілька книг (/. П.).
3. Прислухаєшся до того співу і відчуваєш гомін степу, його
нескінченну пісню, що вічно хвилює душу хлібороба {О. Г.).
4. Не тріпоче листя на одинокій вдовиці-вербі, що завмерла над
холодною безоднею (В. Р.). 5. Сім'ї у нас такої нема і не було,
Де б слави бойової проміння не лягло (А/. Р.). 6. Я з тих країв,
де над Дніпром Цвітуть, шумлять гаї, Де з дня народження мені
співали солов'ї (А/. Я . ) . 7. Сталося це надвечір о д н о г о з днів,
коли в о н и к р у ж л я л и по г о р а х (Я. 3.). 8. Тут я з р о б и в пер­
ші к р о к и по землі, в б и р а в у серце ніжність колискової, що
співає мати, чув батькові напутні слова (Я. Гур.). 9. Й о г о поло­
нили розумні й сильні люди, які знайшли таке місце для свого
поселення (С7. Ч.). 10. Я знову скучив за т о б о ю , Чудесне море,
де не р а з Я слухав мірний шум п р и б о ю У надвечірній тихий
час (С. К.). 11. Із днів дитинства чомусь найбільше врізалися
в пам'ять весняні дні, коли в селах п о ч и н а ю т ь цвісти вишні
(Я. Гур.).
210
Вправа 170. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте серед них
присубстантивно-атрибутивні, займенниково-співвідносні і з'ясувальні.
Вкажіть обов'язковість — необов'язковість підрядної частини у кожно­
му з них. Проаналізуйте сполучні засоби. З'ясуйте, в яких випадках що
виступає сполучником, а в яких — сполучним словом, назвіть критерії їх
розмежування.
1. Настрій у н ь о г о був такий, що він хотів обняти весь світ
(О. Д.). 2. Н а р о д , що вільним став, нікому не зломити (В. Сос.).
3. Вирування водяної бурі відтворено з т а к о ю с и л о ю реально­
го відчуття, що ти, здається, не тільки бачиш, а й чуєш її неса­
мовите ревище (Я. Б.). 4. Зникла д о б р а шептуха бабуся-верба,
яка навівала стільки казок (В. P.). 5. С л о в о — ще р а з повто­
р ю ю — це очі, що бачать красу (В. С). 6. Не одна юна полтав­
чанка замилується о цій порі першим вишневим цвітом, що вже
оповиває всю о к о л и ц ю , мов фата весільна (О. Г.). 7. К о р н і й і
не помітив, як ці сміливі рожеві хмаринки, що ринули на бій з
нічним мороком, посвітлішали (А. X.). 8. То найперше бачення
світу, яке запам'яталося йому в житті (7. Ц.). 9. Н і ч о г о , що в
повітрі осінь, що відходять жовтогарячі заметілі і скоро на зміну
золотій віхолі закружляє біла (7. П.). 10. Під іскристим півднем
зелено шумить Великий шлях, упираючись ш и р о к и м , туго на­
тягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле
(А/. С ) . 11. Я славлю життя людей, що діють н а в к о л о мене, і
своє життя (О. Довж.). 12.1 здається мені, що я входжу в синє
небо, беру з нього с в о ю зірку та й навпростець п о л я м и по­
спішаю в село (А/. С).
Вправа 171. Запишіть з'ясувальні складнопідрядні речення. Визначте,
до яких слів відноситься з'ясувальна частина, якими сполучними засоба­
ми поєднана з головною.
1. Збагнув тільки, що Київ безконечний, пишний, запамо­
рочливий, таємний (Я. 3.). 2. Він сказав, що саме сила волі і
бажання виграти часто д а ю т ь змогу слабшим перемагати силь­
ніших (В. Соб.). 3. Буває, що людині в ім'я вирішення спіль­
ного для багатьох людей завдання доводиться зазнати тяжких
страждань, не отримуючи навзамін (в нагороду) радості, щастя
(В. Пек.). 4. Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі
співають хори, г р а ю т ь цілі оркестри (А/. К.). 5. К н и г а вчить, як
на світі жить (Я. me.). 6. Я простягаю руки, беру в жменю кілька
колосків і п о ч у в а ю , як тіло моє наливається з е м н о ю с и л о ю
{Д. Т.). 1. Усім н а й к р а щ и м , що є в моїй душі, завдячую тобі
(7. Ц.). 8. Ви навіть і не підозрювали, що у вашому селі стільки
криниць (Є. Гуц.). 9. Ніколи не думайте, що ви уже все знаєте
(/. Я ) . 10. Він владним рухом показує, що тут буде спорудже­
но місто (О. Ч.). 11. Л ю б л ю , коли в вікно розкрите Шумлять
безжурно дерева (В. Сос.). 12. Л у к і стріли свідчать, що б р а т а м
211
доводиться відбивати наступ ворогів (О. Ч.). 13. Ніколи я не
знав, що так л ю б л ю . . . (А/. Р.). 14. Ніколи я не знав, як тяжко
жить без солов'я (А/. Р.). 15. Догадався, чому єхидно захихикав
сусіда вслід {В. Сим.). 16. Я знаю, знаю, що не мови людей на
світі поділили на злих і добрих (Д. П.).
Вправа 172. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте серед них
займенниково-співвідносні та з'ясувальні. Підкресліть слова, до яких
відноситься підрядна частина, та сполучні засоби, схарактеризуйте їх.
1. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого
гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкла­
даю? (7. Ф.). 2. Я буду щасливим і задоволеним лише тоді, коли
щасливим і задоволеним буде мій народ. Я буду щасливий тільки
від самої думки про те, що віддам життя за мій народ, Батьків­
щину, свої переконання (В. Коз.). 3. Треба пам'ятати, що дали­
на чи близина у селянина залежить від того, чи він ходить, чи
він їздить (В. В.). 4. Х в а л а тому, хто людям у приполі Несе сло­
ва, подібні хлібу й солі, І співи, гідні слави сіяча! (А/. Р.). 5. Куди
не лягає худоба, туди й людині краще не йти (К. М.). 6. Не забу­
ло серце ще й понині, Що тут стояв м о г о дитинства дім (А. Я ) .
Вправа 173. Визначте структурно-семантичні типи речень. У яких з
них предикативні частини поєднуються сполучниками, а в яких — спо­
лучними словами? Відповідь обгрунтуйте.
1. Придумати к а з к у — д і т и мастаки. Н а й к р а щ а ж та, що мама
розказала. 2. Хто в полі дитинства свого не ходив — той мами­
ну зраджував д о л ю . 3.1 хто не вертався із дітьми сюди, До поля
своєї вітчизни, Т о й душі дітей своїх не освятив І сам півдуші
собі знищив (3 те. Я. Півторацької). 4. З жалем, з болем П о н а д
полем Крик розноситься чаїний, Наче в давні дні безславні П л а ч
рабині на чужині (77 Ч.). 5. Х т о сміється в той час, як повинно
ридати, Т о й навік збожеволів д а в н о (О. О.). 6. Т а м , де розлився
сонцеграй в степи, в роздолля неозоре, Спинився запорізький
край, уздрівши д и в о дивне — море. 7.1 щастя від того, як в па­
м'яті встануть, немов явина, прикмети зеленої днини. 8. Посієм,
сину, до схід сонця долю, Щ о б вдень до столу був, як сонце,
хліб (3 те. К. Чернишова). 9. К о л и осокора зрубали, помер т о ­
полиний вітер (Я. Я . ) . 10. В хаті повиднішало так, що по стелі
стало чітко видно сині плями (Гр. Т.). 11. Пилипко бачив у вікно,
як далі, сутінями, подалися вони на город і десь у бур'янах загу­
билися (А. Г.). 12.1 хлопці мовчали, тривожно прислухалися, як
билося сполохане село (А. Г.). 13. Дівчина цмокнула старого в
щоку, після чого обернулася до бійців (О. Г.). 14.1 несуть мене
по полю, де здобув я нашу волю, коні вороні (Я. В.). 15. Хотіла
б я піснею стати У с ю ю хвилину ясну, Щ о б вільно по світі літа­
ти, Щ о б вітер розносив луну (77. У ) .
Вправа 175. Прочитайте речення. Визначте, чи всі вони належать до
складнопідрядних з підрядними часу. Обгрунтуйте свою відповідь.
1. Окрім краси суму, що промовляє до людського серця,
верба дарує б а г а т о к о р и с н о г о (77. Павл.). 2. Ось уже п о н а д
15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ,
якому в и п а л а історична місія стати « м а т і р ' ю міст руських»
(Р. Р.). 3. М а б у т ь , ото й буде ідеальне суспільство майбутньо­
го, коли потребою для кожної людини стане робити для інших
тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможер­
товне (О. Г.). 4. С о н ц е тільки-тільки виглядало з-за якогось
ліска, що темнів по к р а є в и д у т о н е н ь к о ю с м у ж к о ю (В. В.).
5. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як пра­
ведна душа народу (Я. Г.). 6. О, сором мовчки гинути й страж­
дати, Як маєм у руках хоч заржавілий меч (77. У ) . 7. Хочеться
дивитись, як сонечко сяє, Хочеться послухать, як море заграє
(Г. Ш.). 8. Х о д и в чумак до голубого Дону, де давній предок
умочив ш о л о м (А/. Р.). 9 Я к а це д о б р а і світла година, коли
село йде на Великдень до церкви (Я. Г.). 10. Глянь, як сяють
срібні в о д и . . . 11. С а м я бачив, як гриміли сірі камені в яри. 12.1
часом чує ліс в пітьмі нічній, Як десь на кобзі золотій струна
застигне і порветься (З те. О. Олеся).
1. Коли ми обминаємо липовий шлях і опиняємось у долинці,
нас оточує воркування струмків (М. С). 2. Т а к літував Іван у
полонині, аж поки вона не спустіла (А/. К.). 3. Як тільки смеркне
і небо щільно укриє землю, далекий о б р а з враз розцвітає чер­
воним сяйвом (А. Г.). 4. Уже сонце потроху почало визбирува­
ти росу, коли я доїхав до Якимівської загорожі (А/. С ) . 5. Вона
настане, та визвольна днина, К о л и я поверну його тобі, Цей
ш м а т землі твоєї, Україно (В. Бр.). 6. Л ю б и в гупання яблук в
саду вечором у присмерку, коли п а д а ю т ь вони несподівано
н и ш к о м додолу в траву (О. Довж.). 7. К о л и я погляд свій на
небо зводжу, Н о в и х зірок на ньому не ш у к а ю (77. У ) . 8. К о л и
копають картоплю, Ключ угорі журавлиний Рідною мовою кли­
че у невідомі краї. 9. Діти зібралися на своєму майданчику, як
тільки пригріло сонечко. 10. Недовго ждать, коли степи примх­
ливі П о ч у ю т ь шум зелених лісосмуг {3 те. О. Підсухи). 11. Хіба
м о ж л и в а дряглість для стратега? Ч о г о ж поет, коли ідуть бої,
Бере із д о п о т о п н о г о ковчега І образи, й епітети свої (Я. 77.).
Вправа 174. Випишіть речення розчленованої структури. З'ясуйте, до
чого відносяться їх підрядні частини, підкресліть сполучні засоби, сха­
рактеризуйте їх. Назвіть семантичні типи речень.
12. Та царські упадуть чертоги, І п р а в д а кривду спопелить,
К о л и навчиться л ю д убогий Г р о м а д о ю обух сталить (А/. 7-*.).
13. Розкуймо на з б р о ю плуги! Що орать, — коли наше поле не
212
213
вільне? (Л. У.). 14. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина
(77. К.). 15. Благословен той день і час, К о л и прослалась кили­
мами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами... (А/. Р.).
16. Найпрекрасніше слово — коли воно звучить природно...
(Журн.). 16. Людині завжди краще і веселіше працюється, коли
вона знає, що її праця приносить користь (7. Ц.). 17. Коли не ко­
валь, то й кліщів не погань (Я. те.). 18. Коли не тямиш, то й не
берися (Я. те.).
Вправа 176. Перепишіть складнопідрядні речення з підрядною части­
ною часу, поділивши їх на дві групи: з відношенням одночасності і різно­
часності. Назвіть засоби поєднання предикативних частин.
1. М а б у т ь , і к р и н и ц ю тоді ж викопано, коли хату зведено та
т о п о л ю посаджено (Є. Гуц.). 2. П о к и Рось зоветься Россю,
Д н і п р о в море ллється, П о т и серце українське 3 панським не
зживеться (Я. Кул.). 3. Не забудеш мене, поки віку твого, моя
нене Вкраїно (Я. Кул.). 4. Л ю д и н а сильна, поки вірить (7. Гол.).
5. Не заспокоїмось ми доти, аж поки з поля весь бур'ян не вирве­
мо (Я. Т.). 6. Л ю б л ю цю тишу мрійну, вечорову, коли виходить
місяць у д і б р о в у (7. Я . ) . 7. Безмежні степи запорізькі. І не­
вимовно чарівні вони прозорого ранку у пору зачину жнив,
коли море колосся дорідного і дозрілого, стрічаючи сонце, ту­
маниться червоним золотом (Я. Б.). 8. Я буду щасливим і задо­
воленим л и ш е тоді, коли щасливим і задоволеним буде мій на­
р о д (В. Коз.). 9. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалах­
не на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і
чистої краси (В. Сим.). 10. Як тільки Харитя увійшла межи жита,
гарний краєвид зник (А/. К.). 11. Навесні, під час розливу, коли
дніпровська вода поміж кучугурами добиралася до самої саги,
К а т р а т и й рівчачки струмочками прокопував, травичку зелену
п р о г о р т а в , з а м а н ю ю ч и весняну воду та рибу в сагу. 12. Сков­
заючись і витягаючи один одного за руки, воїни перебирались
через насип, аж д о к и знову темна пустеля залягла перед ними.
13. Як тільки кінчився артналіт, Хому викликали до командира
полку (3 те. О. Гончара). 14. В годину грізну Здолати нас не може
навіть смерть, Д о п о к и під ногами маєм твердь — Х о ч острі­
вець, хоч клаптичок Вітчизни (В. Бр.). 15. К о л и ж гармати зпід узлісся У б у б н и в д а р и л и свої, Ще д у ж ч е , ще д з в і н к і ш
зайшлися У верховітті солов'ї (77. Я ) . 16. Д о к и сонце зійде, роса
очі виїсть (Я. те.).
лить (А/. P.). 3.1 защеміло серце, як перед лихом щемить (А/. С ) .
4. Є для душі щось наймиліше в світі, як тепла сніжність м а м и ­
них хустин (К. ¥ . ) . 5. Д о щ , я к впав на зело, вже безсмертний,
мов безсмертна напруженість рук (К. Ч.). 6. І крізь сльози ба­
чив я, Як в журбі моїй тонули М о р е , небо і земля (О. О.). 1. Як
тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій
враз розцвітає червоним сяйвом (А/. К.). 8.1 задзвенів, як в бурю
дзвенить бір, М е т а л могутньо змахнутих сокир (А/. Б.). 9. Т а к
яблуками пахне у хаті, як пахнуть хати тільки восени (А/. Б.).
10.1 не хочу я іншої долі, як народу служити завжди (В. Сос.).
11. Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір! (А/. Синг.).
12. В безсмертя не увійдеш, як не знайдеш броду, Щ о б перебрес­
ти через неправди б о р о т ь б у (Я. Т.).
Вправа 178. Розмежуйте складнопідрядні речення з підрядними по­
рівняльними частинами і речення з порівняльними зворотами. Мотивуй­
те свій вибір.
Вправа 177. Перепишіть речення, поясніть розділові знаки. Визначте
структурно-семантичні типи підрядних речень. З'ясуйте, в яких реченнях
слово як є сполучником, а в яких — сполучним словом.
1. Н а с т а л а година, що вся Україна Заридала по Тарасу, як
мала дитина (Я. Кул.). 2. Бувають пісні, які відзвучать, віддаленіють і зникнуть, мов хмарина в далекому небі, залишивши
по собі неясне почуття. 3. Високо над г о л о в о ю клубочиться
Чумацький шлях, неначе по ньому проїхали возами-мажами
чумаки, з б и в ш и в небі імлисту куряву. 4. І т о й хлопчик (не
віриться, що то був ти) дзвінко сміється, неначе в густій кроні
п а х у ч о г о дерева о з и в а ю т ь с я сотні дзвіночків. 5. Т и х а ж у р а
ллється з рояля, потім вона обертається на повів вітру, як бу­
ває в хвилину передгроззя (3 те. І. Цюпи). 6. Мистецтво було
й о г о життям, ділом, без якого не можна жити, як без повітря
(В. Коз.). 7. Ш а н у й учителя, як родителя (Я. we.). 8. Д в а рядки
білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зе­
леному поясі (7. Я.-77.). 9. Сивина блищить у чорному чубі, наче
озимина взялась інеєм на осінньому полі (Є. Гуц.). 10. З берега
у воду зазирали, м о в малі діти, кущі ліщини і верболозу (77. 77.).
11. По ньому то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу,
то закручуючись у круги, то вистрибуючи одна поверх одної,
як сніг у завірюху (Я. А/.). 12. Небо чисте, високе, ніби шнурком
відбите від м о р я (ТО. 3.). 13. Кожної миті море ставало зовсім
іншим, ніби хтось незримою р у к о ю підливав у нього ф а р б и
(ТО. 3.). 14. Далі все більше та більше випливав з-за землі ши­
рокий серп, мов хтось невідомий підсував з того боку гаряче
іскристе к о л о (Я. А/.). 15. Все синє небо було засноване білим,
як пух, легким, як шовкові нитки, павутинням (Т. Я. -77.). 16. Київ
криється туманом голубим, як отчий дім (А/. P.).
1. Н е м а є в світі святішого почуття, як л ю б о в до Батьківщи­
ни, вірність друзям (Я. Кол.). 2. А все було, як д о б р и й тон ве-
Вправа 179. Визначте семантичні типи обставинних складнопідряд­
них речень, з'ясуйте особливості їх структури, схарактеризуйте семанти-
214
215
ко-синтаксичні відношення між предикативними частинами, сполучні
засоби. Поясніть розділові знаки.
1. Н а р о д сам скує собі д о л ю , аби тільки не заважали (М. ТС).
2. Т я ж к о несемо через усю історію хрест своєї долі, бо і досі в
складних боріннях здобуваємо собі на власній землі і рідну
школу, і незалежну Україну (Я. Г.). 3. Воскреснемо, брати і сес­
три, бо земля наша хоч і розп'ята на хресті історії, але свята
(Я. 77). 4. Я к щ о певне місце п'єси, фільму не працює на основ­
ну думку, не поглиблює її, значить, воно працює проти неї, і
його слід викинути (О. Довж.). 5. Любіть працю, бо в ній най­
більше щастя (/. Багм.). 6. Дрімали й дерева густого лісопарку
над кручею, не шуміли вітами, бо забарився десь пустун-вітер
(А. X.). 7. П р о щ а й , коли я не вернусь назад (77. Я ) . 8.1 не люб­
лю я двох облич, коли вони в одній людині (А. М.). 9. А я на
березі мого Дніпра, Де слід ходи твоєї не загасне, П р о зустріч
нашу, п р о останню, мрію (77. Я ) . 10. Д о в к о л а могили земля
стодоріжна, де спить невідомий солдат (Я. В.). 11. Виходить,
уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і
життя (М. С ) . 12. Я так боюся вітрів, бо вони тут страшні, особ­
ливо осінні (М. ТС). 13. Коні водилися в нас різні, бо батько часто
їх міняв на ярмарку (О. Довж.). 14. Пошли мені, Боже, хоч ворога,
коли друга послати жаль (В. Сим.). 15. Ні, він рішуче має до нас
симпатію, що видно з його обличчя (М. ТС). 16. Дівчинка цмокну­
ла старого в щоку, після чого обернулася до бійців, енергійно
піднявши догори стиснутий кулачок (О. Г.). 17. Шевченкова
поезія стала рідною мільйонам людей, що видно з численних
перевидань його «Кобзаря» багатьма мовами світу (О. Г.).
Вправа 180. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна­
ки. Визначте межу між головною і підрядною частинами кожного речен­
ня, схарактеризуйте сполучні засоби, назвіть семантичний тип підрядних
речень.
1. Літо тихе з полів зайшло в село, постояло біля кожного
тину, городу та й взялося до свого ділечка щоб усе росло, роди­
ло (М. С ) . 2. Щ о б зовсім прогнати сон і підбадьоритись трохи
я почав уявляти собі нових хазяїв (М. ТС). 3.1 вже не лишилося
в старого дуба сили щоб вистояти проти вітру, і він зломився
біля самої землі і впав, тяжко зітхнувши (Я. 3.). 4. Одного по­
гляду було досить щ о б збагнути трагедію, яка розігралася тут
під час бурі (Я. 3.). 5.1 знову поспішав у поле Щ о б нам подару­
вати д о б р и й сплав Землі і сонця, розуму і праці (Д. Луц.). 6. На
те коня кують щ о б не спотикався (Я. те.). 7. Мені потрібні
зустрічі з народом з моїми людьми аби помножити себе свої
думки і почуття братаючись д у м к а м и і почуттями з іншими
(О. Довж.). 8. Докласти треба руки мозолясті Щ о б красувався
вбогий переліг Нечувано багатим урожаєм (М. P.). 9. Щ о б при216
йшло на землю сподіване щастя треба великої праці (М. ТС).
10. Тут треба оглядатись добре щоб не оступитися (О. Г.). її. Де­
рева необхідно постійно обрізати для того щоб вони краще пло­
доносили (Журн.). 12. Для того щоб правильно розв'язати за­
дачу її необхідно зрозуміти (Підр.). 12. Д л я того щ о б б а г а т о
знати треба багато читати (Я. те.).
Вправа 181. Перепишіть речення. Підкресліть і поясніть засоби зв'яз­
ку між предикативними частинами. Перестановкою розділових знаків
змініть речення так, щоб усі вони належали до одного структурно-семан­
тичного типу.
1. Робіть так, щ о б усім було зручно, легко і приємно жити і
бувати у вашій оселі (Журн.). 2. Влітку вишня ставала черво­
н о ю від ягід, так що аж гнулася від багатого намиста (І. Ц.).
3. Здоровенний дуб розлягся, розширився своїм кострубатим
гіллям, так що аж темно під ним (М. ТС). 4. Д о с и т ь холодно,
так що ми т о п и м о уже грубки (77. У ) . 5. І рости, і діяти нам
треба Так, щ о б аж гриміло з к р а ю в край (Я. Т.). 6. О д н о г о ра­
зу приходить до мене Василько і, нічого не кажучи, все намага­
ється стати так, щоб я звернув увагу на його кепку (О. ТС). 7. На
небі збиралися великі хмари, так що м о ж н а сподіватися д о щ у
(Я. Р.). 8. Сидів у кущах, під густим кленом, так що йому було
видно Десну аж до її коліна (О. Десн.). 9. Місяць, підводячись
вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний
край (М. С). 10. Х м а р и завирували, закипіли й тяжко рушили
вперед, підминаючи під себе небо, опускаючись все нижче, так
що на землі ставало все важче і важче дихати людям (Гр. Т.).
11. От Івашко підповз під самий буряк, так що й голови вже не
видно (В. В.). 12. П а в у т и н о ю були переплутані дерева, так що
проти сонця в перервах між стовбурами вона блищала т о н к о ю ,
тремтячою сіткою (М. Жук). 13. Ручки туго позатягувані в пер­
чатки, так що й пальців зігнути не можна (Я. М.).
Вправа 182. Перепишіть складнопідрядні речення. Визначте їх семан­
тичний тип. Підкресліть засоби поєднання предикативних частин. Сха­
рактеризуйте їх.
1. А цей спокійний, з уже сивуватим вусом чоловік, д а р м а
що був родом не з Вовчугів, чимось привертав довіру (О. Г.).
2. Незважаючи на те що скло крихке, воно поки що є незамін­
ним матеріалом для виготовлення спеціальних балонів, в яких
зберігається ртуть (Журн.). 3. Підійшовши до неї, Д м и т р о , в
той час як батько заборонив йому це робити, все ж таки при­
вітався (М. Сі). 4. Д а р м а що стояло тихе, сонячне безвітря, ли­
стя тріпотіло на деревах вздовж шляху (ТО. С). 5. Д а р м а що
разом із клунками насіння вона кинула в порох свої колишні
надії, вони тепер знову прохались до її серця (М. ТС). 6. Незва217
жаючи на те, що він був прикордонником не першого року служ­
би, він так і не привчився бездумно висиджувати в секреті ви­
значений йому час (ТО. 3.). 7. Д м и т р о , д а р м а що став ш и р ш и м
у плечах і наче побільшав на зріст, легко зіскочив на ще пругку
землю (М. С). 8. Незважаючи на таку рань, було вже зовсім
тепло (О. Г.). 9. Україно! Ти для мене Д и в о ! І нехай пливе за
роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, 3 тебе дивуватися повік
(Ті. Сим.). 10. А більш нічого я не знаю, Х о ч я за це і п р о п а д а ю
в далекій стороні (77. Ті/.). 11. Н е х а й т а м збирається гірша,
страшніша негода, Нехай там узброїться в гостру, огненную
з б р о ю , Я вийду сама проти неї і стану — поміряєм силу (77. У ) .
12. Х а й м а л о в нас іще своїх звитяг, Та ми повинні про святе
все — знать (Ті. А/.). 13. Я д о л ю цю нікому не віддам, Хоч, може,
вдосталь нагорююсь з нею (Я. Я . ) . 14. Х а й хвилі часу непе­
рервні, Все ж в плин думок і почувань Ота злопомна ніч у червні
Круту, різку поклала грань (А. К.). 15. Нехай зоря в світах таєм­
них Не ллє вже сяйва й не живе. Та промінь ще в проміннях
темних До нас з країв ясних надземних Я с н о ю хвилею пливе
(О. О ) .
Вправа 183. Перепишіть речення. Поставте пропущені розділові зна­
ки, поясніть їх уживання. Назвіть семантичні типи аналізованих речень,
схарактеризуйте сполучні засоби.
1. К о л и ж було хто стане біля лавки та сюди-туди розгляда
то Трохим — без сорому к а з к а — т а к о г о було і прожене (71 К.-0.).
2. Щ о б запобігти в неї ласки треба було безперестанку кадить
перед нею фіміами лестощів (Т. Я.-77.). 3. Д л я Вас Єфросино
Сидорівно я готовий познакомитись з вашими родичами хоч
би й у десятому коліні хоч би вони й яблуками та медяниками
торгували (7 Я.-77.). 4. Не до пари голубоньці горобець Х о ч
який він прехороший молодець (Я. Г.). 5. Герман любив обіда­
ти сам так щ о б ніхто інший не сидів при його столі (7 Ф.). 6. Як
ви їх розлучите то дочка плакатиме на вас а у вас одна дитина
не годиться їй світ зав'язувати (М. ТС). 7. П о к и бряжчали ще
тітчині карбованці було й за холодну воду не візьметься (А/. ТС).
8. Ходить і вона по ярмарку мов гроші загубила (А/. Ті.). 9. Х о т ь
він і розумом і славою узяв над усіма да й йому не дають гетьма­
нувати (Я. Кул.). 10. Незважаючи на певний розвиток науко­
вих знань українці навіть на початку XX ст. користувалися у
повсякденному житті досвідом предків (Укр. мин.). 11. Діти так
уминали пісну страву що аж за вухами л я щ а л о (А/. С). 12. Уся
обстановка в хаті кружляла довкола нього бо дістав заворот голо­
ви (77. А/.). 13. Тільки що стало на світ займатись заскрипіли залізні
ворота під б а ш т о ю (О. Стор.). 14. Через те що в лоб «тигра» не
могла взяти його рушниця він стріляв по тих танках що йшли
218
боком до нього (77. Я . ) . 15. Я б тебе, каже, і сватав коли б ти не
крива (71 Барв.). 16. У душі господарям лізуть щ о б потім са­
мим панувати (А/. 3.). 17. К о л и вже п о о б і ц я в провірити то
дійсно провірить (7 P.). 18. К о л и приїхав до мене то кепкував
над т о б о ю (А/. Ч.).
Вправа 184. Побудуйте речення за такими моделями: хто... той, той...
що, той... як, той... щоб, такий... як, так... наче, стільки... як, такий...
що, стільки... щоб. Схарактеризуйте побудовані вами речення.
Вправа 185. Зробіть синтаксичний аналіз поданих речень за такою
схемою: 1) довести, що речення складне; 2) з'ясувати тип складного ре­
чення (складносурядне чи складнопідрядне); 3) у складнопідрядному вка­
зати головну і підрядні частини, визначити структурно-семантичний тип
речення; 4) у складносурядних визначити смислові відношення; 5) у кож­
ному реченні пояснити розділові знаки, схарактеризувати засоби поєднан­
ня предикативних частин.
1. Ходім туди, де явори високі Н а д воду гнуться з берегів,
Де к о м и ш а м сичать осоки Серед заквітчаних лугів. 2. У долині,
поміж горами, Де розсипались хатки, На городі під чинарами
Я угледів нагідки. 3. [Надіє] А схочеш знов мене віддать на глум
людський, То підніми мене в краї ясні й таємні, І — звідти кинь
в безодні темні, І об граніти їх розбий (3 те. О. Олеся). 4. На
нашій високій палкій любові, на праці, на битві, на лагіднім
нашім слові стоять У к р а ї н і — д о п о к и стоїть земля (7 Ж.). 5. Не­
з а б а р о м з обох боків звелись справа круті, розмиті береги, з
яких соковитими жилами звисало у воду і гуло від найменшо­
го дотику міцне берестове коріння. 6. їхні крони, осяяні низь­
ким місяцем, займаються червоним і тремтять, як полум'я на
свічках. 7. М о ж е , тому й зараз, коли я бачу на голівці якогось
хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати малень­
ким. 8. Д о к и злаштувалися, сонце за байрак скотилося (3 те.
Григора Тютюнника). 9. Д о к и мова для внуків звучить солов'їна
І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова, Ти не вмреш, ти
не вмреш, ти не вмреш, Україно, Не загине народ, що в негоду
співа (С. 77.). 10. Ніби краплі жовті, в темну воду Стиглі зорі
падають вночі (Ті. Сим.). 11. Х т о спить, хто не спить — поко­
рись темній силі. 12. Щасливий, хто сни має милі. 13. Мій час
пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий.
14. На гору доступитися нелегко, Зате з гори зручніше борони­
тись (3 те. Лесі Українки). 15. Жіноча постать зникає у лісі, а я
п о ч и н а ю придивлятися, чи не лишила вона за с о б о ю якогось
сліду (Af. С ) . 16. Розкажи, як за г о р о ю сонечко сідає. 17. Треба
вчитись, ще змалечку треба вчитись, як на світі жити. 18. В селі
й не бачили й не чули, де вона поділась. 19. Немає гірше, як в
неволі про волю згадувать (3 те. Т. Шевченка). 20. Х а й би одиноднісінький раз отам, де вони бувають, і собі побувати (О. Г.).
219
21. Тоді, коли небо грозиться грозою, П о р о х той треба розвести
сльозою (7 Д.). 22.1 минуле було п р о ж и т о для того, щоб ствер­
дити майбутнє (А/. С). 23. Все таке велике, що аж наче і сам
підростаєш (О. Г.). 24.1 підійшла цариця спека, І тільки гляну­
ла навкруг, — Як заніміли серед степу Типець, костриця і вов­
чуг (77. Т.). 25. Бо тільки те, що щиросердне мовиш, У музиці і
слові оживе (Я. Я . ) . 26. Під небом, як очі бездонним, Де луг
свіжим сіном пропах, Ви можете стріти мадонну 3 граблями в
засмаглих руках (7 Я . ) . 27. Ой, не пропаду я, ой не загину, Бо
солодко вмерти за Україну (7. Я.-77.). 28. Коли приходить ста­
ровинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову
сивого Нептуна В його хатині чують моряки. 29. Ми п р а ц ю
л ю б и м о , що в творчість перейшла... ЗО. Усіх вела на всенарод­
ний бій Єдина воля, віща і крилата, І маршальський таївся жезл
ясний В похідній сумці простого солдата (3 те. М. Рильського).
31. А я т и х о Богу помолюся, Щ о б усі слов'яне стали добрими
братами... (7.Я7.).
БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
§ 90. Загальні відомості
П о р я д зі складними реченнями, в граматичній організації
яких найважливішу р о л ь відіграють сполучники, у мовленні
ш и р о к о представлені також складні речення, предикативні час­
тини яких поєднуються між с о б о ю без використання сполуч­
ників і сполучних слів. Це так звані безсполучникові складні
речення, основним засобом поєднання предикативних частин
яких в одне синтаксичне і семантичне ціле є інтонація, що нерід­
ко супроводжується т а к о ж іншими засобами, зокрема співвід­
ношенням видо-часових форм дієслів-присудків, семантичним
зв'язком і порядком розташування предикативних частин, хоча
для деяких різновидів цих утворень він і не має синтаксичного
значення, паралелізмом синтаксичної структури поєднуваних
частин, а також деякими лексико-граматичними засобами, зок­
рема спільними для предикативних частин членами, що їх об'єд­
нують, співвідносними вказівними і пояснювальними словами
т о щ о . Отже, безсполучникові речення — це такі складні речен­
ня, предикативні частини яких об'єднуються в одне синтаксич­
не і семантичне ціле не за д о п о м о г о ю сполучників і сполучних
слів, а інтонацією, ритмомелодійними, а т а к о ж деякими інши­
ми засобами.
У п р о д о в ж тривалого часу безсполучникові складні речення
розглядали як різновиди відповідних сполучникових речень, зок­
220
рема безсполучникові речення з однотипними частинами—як один
з різновидів складносурядних речень, а безсполучникові речення
з різнотипними частинами — як складнопідрядні. Лише останнім
часом у синтаксичній теорії поступово утвердився погляд на
безсполучникові складні речення як на самостійний структур­
но-семантичний тип складних речень, що існують незалежно
від сполучникових утворень — складносурядних і складнопід­
рядних речень, хоча й співвідносяться з ними.
Головним засобом зв'язку предикативних частин безсполуч­
никового складного речення є інтонація. Розрізняють чотири
її різновиди: 1) перелічувальну; 2) протиставну; 3) зумовленості;
4) пояснювальну. Відповідно до цього безсполучникові складні
речення поділяються на чотири основні типи: 1) перелічувальні;
2) протиставні; 3) зумовлювальні; 4) пояснювальні.
П о р я д із класифікацією безсполучникових складних речень
за характером інтонації в науковій літературі існує й ш и р о к о
використовується класифікація за характером відношень між
предикативними частинами. За цією класифікацією серед цих
складних синтаксичних утворень розрізняють дві групи: 1) без­
сполучникові складні речення з однотипними частинами, тоб­
то безсполучникові складні речення однорідного складу; 2) без­
сполучникові складні речення з різнотипними частинами, тобто
безсполучникові складні речення неоднорідного, неоднотипного складу.
У процесі п о д а л ь ш о г о викладу матеріалу дотримуватиме­
мося саме цієї класифікації.
§ 91. Складні безсполучникові речення
з однотипними частинами
До безсполучникових складних речень з однотипними час­
тинами належать такі безсполучникові складні речення одно­
рідного складу, предикативні частини яких об'єднуються в одне
ціле за д о п о м о г о ю перелічувальної та протиставної інтонації.
Предикативні частини таких безсполучникових складних ре­
чень однорідно незалежні, семантично скоординовані, співвід­
носні з частинами складносурядних речень. За своєю будовою
і значенням безсполучникові складні речення з однотипними
частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвід­
носні з ними.
З погляду значення, семантики безсполучникових складних
речень з однотипними частинами серед них м о ж н а виокреми­
ти два основні різновиди: 1) речення з перелічувальними відно­
шеннями; 2) речення із зіставно-протиставними відношеннями.
221
Відмінність між цими двома різновидами полягає не лише в їх
семантиці, вони різняться і за структурою: в той час як безспо­
лучникові складні речення з перелічувальними відношеннями
є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикатив­
них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлюван­
ня, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично не обмежена,
безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними
відношеннями є реченнями закритої структури, кількість пре­
дикативних частин у їх складі обмежена д в о м а компонентами.
Серед складних безсполучникових речень із перелічуваль­
ними відношеннями можна виокремити ще два підрізновиди:
1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;
2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.
Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­
шеннями, щ о о з н а ч а ю т ь одночасність перелічуваних я в и щ ,
характеризуються однотипними ф о р м а м и дієслів-присудків у
предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після
кожної з них. Дієслова-присудки у предикативних частинах
таких речень можуть бути виражені формами теперішнього або
минулого часу недоконаного виду, минулого часу д о к о н а н о г о
виду зі значенням початку дії чи результативності, теперішньо­
го або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з
попередніми: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють
хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно
дзвеніла над ними хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце
налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь курився
синій димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гулом котився
грім (М. К.); пор. також випадки, коли дієслова-присудки ви­
ражені ф о р м а м и наказового способу: Мужай, прекрасна наша
мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово,
Над прахом царських кору гов, Цвіти над нами веселково, Як мир,
як щастя, як любов! (М. Р.).
Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­
шеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім
перелічувальної інтонації, характеризуються також сталим по­
рядком компонентів, а дієслова-присудки їх предикативних
частин можуть бути виражені ф о р м а м и минулого або майбут­
нього часу д о к о н а н о г о виду (а зрідка й ф о р м а м и теперішнього
часу): Настало літо, настали й жнива (І. Н.-Л.);. Пригріло сонеч­
ко, обсохла земля, потягло орача в поле ( М . К.); Сонце сховалось
за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась одлига (П. М.);
Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками,
папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ю. Я.).
Іноді для підкреслення часової послідовності в безсполуч­
никових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й
222
прислівники відповідної семантики: Спочатку примовкли ко­
ники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша ( Ю . С ) .
Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними
відношеннями являють с о б о ю поєднання в одне ціле предика­
тивних частин протилежного змісту. Причому граматичними
засобами вираження цих відношень звичайно є своєрідна інто­
нація, яка полягає у поступовому підвищенні тону в першій час­
тині і зниженні й о г о в другій, а також структурний паралелізм
частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з
них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона
до колиски, за дитину — дитина холодна лежить ( М . В.); Пан
гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Війне віте­
рець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав ( М . С ) ; Ще
раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Є. Гуц.);
Учора се була казка — сьогодні дійсність ( М . К.).
§ 92. Складні безсполучникові речення
з різнотипними частинами
До безсполучникових складних речень з різнотипними час­
тинами належать складні речення неоднорідного складу, преди­
кативні частини яких поєднуються в одне ціле зумовлювальною
та пояснювальною інтонацією, а також такими засобами, як
порядок розташування частин, співвідношення видо-часових і
способових форм дієслів-присудків та типізовані лексичні еле­
менти.
Предикативні частини безсполучникових складних речень з
різнотипними частинами семантично неоднорідні, залежні, спів­
відносні з головною і підрядною частинами складнопідрядних
речень, що дає певні підстави для зближення цих типів речень
між собою.
Зі структурного погляду складні безсполучникові речення з
різнотипними частинами характеризуються тим, що вони, утво­
р ю ю ч и замкнутий ряд, належать до речень закритої структури,
т о б т о завжди складаються лише з двох предикативних частин
і не можуть бути поширені третьою і наступними частинами.
Будучи співвідносними зі складнопідрядними реченнями,
безсполучникові складні речення з різнотипними частинами
можуть виражати різні типи відношень: 1) з'ясувально-об'єктні;
2) часові; 3) умовні; 4) причинні; 5) наслідкові; 6) порівняльні
т а ін.
Безсполучникові складні речення із з'ясувально-об'єктними
відношеннями співвідносні із складнопідрядними з'ясувальни­
ми реченнями. Присудок їх першої частини виражений дієсло­
вом чи предикативним прислівником, а іноді й прикметником
223
та іменником певної семантики, зокрема зі значенням мовлення,
мислення, почуття, стану т о щ о : Йдемо вулицею і ще з другого
кінця побачили: в хаті світиться (М. В.); І досі сниться: вийшла
з хати Веселая, сміючись, мати (Т. Ш.); Знаю: з попелу сходять
квіти. Вірю: з каменю б'є джерело (А. М.). В усіх наведених
прикладах перед другою предикативною частиною можна вста­
вити з'ясувальний сполучник що і в такий спосіб перетворити
безсполучникове речення на сполучникове.
У безсполучникових складних реченнях з часовими відно­
шеннями час дії другої предикативної частини зумовлюється
часом дії першої: Зійшла вода — колеса стали (Л. Г.); Зійде сон­
це — утру сльози, ніхто не побачить (Т. Ш.); Гаї шумлять —я
слухаю. Хмарки біжать —милуюся (П. Т.). В усіх цих реченнях
перед п е р ш о ю предикативною частиною можна вставити спо­
лучне слово коли, внаслідок чого безсполучникове речення та­
кож перетворюється на сполучникове.
До речень цього типу дуже близькі безсполучникові складні
речення з умовними відношеннями, в яких перша предикатив­
на частина виражає умову, за якої можливе здійснення того,
про що йдеться в другій частині: Вам страшно — геть ідіть з
дороги (Л. У.); Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне,
вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П. Т.). Д л я пере­
творення цих речень на сполучникові до першої предикатив­
ної частини треба д о д а т и сполучники коли або якщо.
У безсполучникових складних реченнях з причинними від­
ношеннями друга предикативна частина розкриває причину
того, п р о що йдеться в першій: Умовк кобзар сумуючи: щось
руки не грають (Т. Ш.); День обіцяє бути погожий: на небі ні
хмариночки, ні плямочки (П. М.); В такі ночі довго хвилюється
серце косаря: йому згадується літо (М. С ) . В усіх цих речен­
нях перед другою предикативною частиною можна вставити
сполучник бо, внаслідок ч о г о вони перетворяться на сполуч­
никові.
У безсполучникових складних реченнях із наслідковими
відношеннями друга предикативна частина означає наслідок
дії чи стану, значення яких міститься у першій частині: Защебе­
тав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Ш.); Продержало з тиж­
день морозом — земля заклякла, як кістка ( П . М . ) ; Змокли
хлопці—рубця сухого не було (А. Г.). Усі ці речення м о ж н а пе­
ретворити на сполучникові, вставивши між предикативними
частинами їх сполучник так що або що аж.
У безсполучникових реченнях з порівняльними відношення­
ми зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом
другої: Погляне — холодною водою обіллє (М. В.); Подивилась
ясно — заспівала скрипка (П. Т.). Для перетворення цих речень
224
на сполучникові перед д р у г о ю предикативною частиною д о ­
сить вставити порівняльний сполучник мов, наче і т. ін.
Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами
ш и р о к о використовуються в художній літературі і є характер­
н о ю ознакою розмовного стилю мовлення. У мові художньої
літератури трапляються також безсполучникові речення усклад­
неного типу, що об'єднують як однотипні, так і різнотипні без­
сполучникові складні речення, а т а к о ж комбіновані складні
сполучниково-безсполучникові речення.
§ 93- Розділові знаки
у безсполучниковому складному реченні
М і ж предикативними частинами безсполучникових склад­
них речень вживаються такі розділові знаки, як кома, крапка з
к о м о ю , двокрапка і тире.
Між предикативними частинами безсполучникових речень
з однотипними частинами, коли вони семантично тісно пов'я­
зані між с о б о ю й означають одночасність перелічуваних явищ,
часову послідовність дій, їх перелік, зазвичай ставиться кома.
Я к щ о ж предикативні частини цих речень зберігають відносну
самостійність і в своєму складі мають ще розділові знаки, зокре­
ма коми, то між ними ставиться крапка з к о м о ю (приклади див.
на с. 222).
У складних безсполучникових реченнях з різнотипними час­
тинами нерідко ставиться двокрапка. Цей розділовий знак, зок­
рема, вживається тоді, коли між предикативними частинами
речень існують з'ясувально-об'єктні, означальні, а також при­
чинні відношення (приклади див. на с. 224).
М і ж к о м п о н е н т а м и безсполучникових складних речень з
однотипними частинами із зіставно-протиставними відношен­
нями ставиться тире (приклади див. на с. 223). Тире ставиться
т а к о ж у складних безсполучникових реченнях з різнотипними
частинами, що виражають часові, умовні, наслідкові, по­
рівняльні відношення (приклади див. на с. 224).
Вправи
Вправа 186. Визначте різновиди складних речень. Подайте їх схеми.
Поясніть принципову відмінність між схемами речень кожного різновиду.
І. 1. Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм
корінням тримає схили урвища... 2. Д о р о г и розмиті, і чується
крик журавлиний. 3. Медові зорі в небі прокидаються, тополі
білим листям лопотять. 4. Шелестіли дуби, і смарагдова тиша
була. 5. Недумано, негадано Забігла в глухомань, Де сосни пах225
нуть ладаном В кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою,
Аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а я тебе л ю б л ю ! 6. Не
говори печальними очима те, що бояться вимовить слова (З пое­
зій 77. Костенко).
II. 1.1 даленів брунатний світ, і морок даленів луною. 2. Упа­
ли роси на зелені вруна, з діброви обізвався соловей. 3. На обрії,
одразу за селом, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби,
тішачи півсвіту своїм цнотливим молодим теплом. 4. Пережди —
минеться. 5. Тоді згадай: десь за стома морями, Десь на крайсвіті
мати є твоя І ламле руки, ставши коло брами. А позад неї —
вічна течія. 6. Коло горожі порозпускались такі півники, півонії,
жоржини, що заберуть очі і не повернуть (3 поезій В. Стуса).
Вправа 187. Визначте засоби поєднання частин безсполучникових ре­
чень: інтонація, співвіднесеність видо-часових та способових форм дієслівприсудків у предикативних частинах, порядок розташування частин, па­
ралелізм їх синтаксичної структури, лексико-граматичні засоби.
1. Запарувала рілля, т ь м я н о заблищали на сонці одвернуті
лемешами скиби землі (Гр. T.). 2. Вітри гули віолончеллю, пи­
сали пальми акварель (77. К.). 3. Тут, на березі зеленім, ллються
пахощі чудові, шелестять казки осоки, роси сиплються вночі
(О. О.). 4. Сизе пір'я в сокола, срібне листя в сокора (Я. Я . ) .
5. Падає листя з берези, капають роси з гілля (О. О.). 6. Вже
розмололи вітряки Останній сніп тепла, Вже виморожує зірки
Небесна чиста мла; Останній журавлиний ключ поквапно від­
летів... (Г. 77.). 7. Колони йдуть — ріка струмить... (Я. T.). 8. М и ­
кола пізнавав дівчину і не впізнавав: вона була не вербівська
(/. Я.-77.). 9. Посієш впору — збереш зерна гору (Я. те.).
в двері н а п р а в о репетувала стара мати (7 Я.-77.). 5. Чути: кру!
кру! кру! в чужині умру... (Б. 77.). 6. Пахне сіном батьківської
хати, м а м а тепле м о л о к о несе... (Я. Я ) . 7. Бушують, гудуть і
піняться розбурхані хвилі на морі — Задивлені в пропасть без­
донну спокійно горять ясні зорі (Б. 77.). 8. Холодніє сіре небо —
більше радості не знать (Я. Ч.).
Вправа 190. Безсполучникові речення з однотипними частинами згру­
пуйте за семантичними відношеннями. Назвіть найвиразніші засоби по­
єднання предикативних частин у кожному випадку.
1. Які довкіл степи лежать, як духмяніє сіножать, як пахне
пасіка медами (Я. Я . ) . 2. Лягли шляхи нові, степи, озера й ріки
ожили (В. Сим.). 3. Ж о в т о г о листя повінь, туману срібляста нить
(Я. Я ) . 4. Підніме ранок росяні ключі, пролине день за сонцем
у короні (Я. Я ) . 5. Ч и т а ю к н и ж к у — д у м а ю своє... (Д. Г.). 6. Гус­
тий туман, мов сизий крепдешин, Упав навкіл і не зникає з ночі,
Даремно в небесах шукають очі Той сумовитий журавлиний клин
(С. О.) 7. ... Милосердям в нас душа красива, людина гідна —
доброти сівач (К. Ч.). 8. Спершу дали йому повечеряти, потім
він до пізньої ночі гомонів з чабанами про їхнє життя (О. Г.).
Вправа 191. Випишіть з творів художньої літератури десять речень із
зіставно-протиставними відношеннями.
Вправа 192. Доберіть п'ять прислів'їв із зіставно-протиставними відно­
шеннями. Правильно проінтонуйте їх. Який розділовий знак відповідає
змісту та інтонації?
Вправа 193. Визначте семантичні відношення у безсполучникових ре­
ченнях з різнотипними частинами. Обгрунтуйте відповіді.
1. Т а м зелений лозняк тихе марево в'є, біла лілія зовсім не
журиться (Я. Я ) . 2. І плаче коник серед трав — нема мелодій
(77. К.). 3. Відмріялись мрії, відцумались думи, всі радощі —
вщухли, всі барви — погасли (В. Ст.). 4. Ч о р н и м и я р а м и по­
котився білий туман, одежа вкрилася дрібненькою росою...
(M. К). 5. Колись жила і не зітхала — уміла біль свій тамувать
(Я. Ч.). 6. Сіли перепочити і р а п т о м помітили: хтось до них іде
(В. Кан.).
1. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палю­
чих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона
в своїм розкішнім убранні... 2. Осінь була дощова: від другої
Пречистої як почалися дощі, так день у день лили — до самого
П и л и п а . 3. Вона знала добре цього Грицька: не було гарячішо­
го чоловіка на селі, як він. 4. Чи квасолі, чи гороху треба буде —
беріть скільки схочете... 5. Ви мене мов на світ народили: тепер
мати не продадуть чобіт... 6. Зітхнули вільніше Пилип і Пріська:
тепер же то вони поживуть на волі! 7. Правду Пилип каже: і
кріпаки живуть на землі, а не під землею... 8. Обидві ухоркались — аж піт пройняв (3 те. Панаса Мирного).
Вправа 189. Визначте, які із безсполучникових речень є реченнями
відкритої, а які —закритої структури.
Вправа 194. Установіть зв'язок між семантичними відношеннями у без­
сполучникових реченнях, типом інтонації та розділовими знаками.
1. Там бубоніло радіо, співали пісні, низько слався дим, розбав­
ляючи лугове повітря гірким тліном торішньої огудини (Гр. T.).
2. Тихі яблуні, щастя сліди... (Я. Я ) . 3. Осінній вітер, осінній
шум дерев (70. А/.). 4. В одчинені двері наліво кричала М о т р я ,
1. Світило сонце, парувала земля. 2. Хочеться самому жити й
любити: бажаєш кожному щастя. 3. Світ бігає по її виду, одежі —
байдуже (3 те. Панаса Мирного). 4. Річка ставала ш и р ш о ю і
глибшою, починалося царство очерету (Я. С). 5. Сліпучим сяй-
Вправа 188. Визначте, які безсполучникові речення є реченнями з од­
нотипними, а які — з різнотипними частинами. Як вони співвідносяться
зі складними сполучниковими реченнями?
226
вом грають блискавиці. І серце полохливо терпне, жде: Ось грім
розтулить пригорщу-правицю (Я. Я ) . 6. Неначе в літеплі, в
зерні Купаються доспілі дні — аж тихе сяйво над токами (Я. Я . ) .
1. Стежки лісові біжать без упину і набігатися не можуть: такі
вони вічні, такі несходимі (М. Сем.).
Вправа 195. Правильно проінтонуйте речення. Визначте типи інто­
нації. Накресліть інтонаційні схеми.
1. Зраділа земля, усміхнулись високі могили срібною росою;
закурілись положисті долини пахучим туманом; жайворонки,
як не перервуться, щебечуть; перепели хававкають та підпа­
дьомкають... (Я. М.). 2. М о ж е , осінь — то іще не відчай: ще нею
м о ж н а до зими брести? (Я. Я . ) . 3. Ридає щастя безутішно, надії
в траурах стоять... (О. О.). 4. Тільки вірю: в надії о ж и в а т и м е
часто д у ш а (Я. Я . ) . 5. П р о оранку він уже і не нагадує; вдарив
ч о б о т о м грудку — земля як кремінь (К. Г.).
Вправа 196. Поставте розділові знаки на межі предикативних частин
безсполучникових речень, поясніть їх уживання.
I. 1. Ч а с о м думає Решетняк хто щасливіший на світі за люди­
ну? 2. Визорилось небо поля потонули в імлі, у синіх смерках.
3. Крізь п р о л о м и цегельні невтомно змигують вії зірок своїм
життям живуть, вам ніби лиш натякають на щось незвідані зо­
ряні глибини. 4. Обсерваторний люд, певне, ще спить ніякого
руху. 5. Звідси людина намагається проникнути в глибини світо­
будови звідціль чутливі антени ловлять таємничу, нерозшиф­
ровану мову пульсарів. 6. Сергій у захваті весь цей рух, плав­
кий, шукаючий, по невидимій градусній сітці, створює настрій
урочистості, священнодійства (О. Гончар).
II. 1. Село віддалік темніє дими з димарів комусь пахнуть
з а т и ш к о м , вечірнім солом'яним духом. 2. Закуто все тут панує
диктатура льодів. 3. По міцному злеглому снігу наблизилися
до крайніх хат, до чийогось садка з старезними яблунями п о ­
кручені стовбури коліна свої старечо повигинали вивернуті
гілки аж по снігу лежать. 4. Встає ліс, начаєний перед боєм ви­
свистує темрявою нічний вітрюга небо свистить своїми небес­
ними соснами. 5. За якусь годину до заходу сонця в радгоспі
зчинилася колотнеча кілька пострілів віддалено пролунало в
степу прокушпелили, ганяючи сюди й туди, верхівці. 6. М и м о ­
волі зітхнув стільки разів смерть зазирала в вічі, п о ч и н а ю ч и
від самого кордону. 7. Не бігло щ о б , а неслось, розтрясалось,
летіло оце він л ю б и т ь . 8. Чиста-чиста, н а б л и ж а ю ч и с ь , біліє
хустина навстріч гарбі Пріся виходить до шляху (О. Гончар).
III. 1. Тепер тієї д о л и н и й не видно невеличкі гіллячки висо­
чезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу вулиці
забиті-заметені по дворах врівень з хатами стоять страшенні
228
снігові баби... 2. Кинулась ранком Пріська з хати ніяким поби­
том дверей відчинити! 3. Тепер же треба до соломи якось д о б и ­
тись не сидіти ж у нетопленій хаті! 4. М а р ' я н і в щ а н и кохалися у
волах, а не в конях конем так — поїхати куди, прогулятися, а
волом — робити. 5. М о л о д а душа д о в г о не здерже такої ваги,
такого лиха вона знемагає під тим важким гнітом. 6. І то ма­
тері утіха виросте поміч буде (Панас Мирний).
Для перевірки: І. 1. : 2., 3.; 4.: 5., 6. :
II. 1., 2. все, 3. — , 4.,, 5.:, 6.: 7. — 8.:
III. 1.;;;;2. — 3. :4.: 5. : 6. : —
Вправа 197. Зіставте безсполучникові речення, на межі предикатив­
них частин яких стоїть кома і крапка з комою. Які основні мотиви розріз­
нення цих розділових знаків?
1. Буря рвонула, аж затріщала стеля у хаті, загуркотіло у вік­
на, заголосило в димарі, тонко та жалібно, аж у серці у Пріськи
похолонуло. 2. Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі дум­
ки обсіли голову. 3. У голові в неї гуде, у вухах дзвоне, в очах
жовто... 4. К о р о т к и й день минає, настає ніч зимня, довга пилипівська ніч. 5. Пріська наказувала чоловікові солі купити, хоч
з півпуда; Христя прохала батька привезти з міста гостинця —
хоч перстень, хоч сережки, хоч стьожку яку-небудь... 6. Не диво,
коли в сорок літ прийшлося посивіти; глибокі з м о р ш к и поріза­
ли високе чоло, покарбували колись повне рум'яне обличчя,
спершу висушивши та вив'яливши його; воно стало жовте, як
вощане; високий стан осів, пряма спина зігнулася в дугу. 7. Сніг
розтавав, калюжі текли під піл, під піч, під лави; у хаті, як у
льоху, стало холодно, вогко... 8. У вухах його ще вчувався її
голос свіжий, тонкий, її сміх молодий та дзвінкий; перед очима,
як та причуда, манячила її постать метка, жвава; йому усміха­
лося її личко, біло-рум'яне, з ясними очима, з чорними бровами;
уся вона, з зеленою керсеткою, з червоною спідницею, приви­
джувалась йому, як жива... (Панас Мирний).
Вправа 198. Виконайте синтаксичний аналіз безсполучникових склад­
них речень за поданою схемою: 1) кількість і назва предикативних частин;
2) тип за семантико-структурними зв'язками між частинами (з однотип­
ними чи неоднотипними частинами); 3) смислові відношення між час­
тинами; 4) особливості структури (відкрита чи закрита); 5) розділові зна­
ки; 6) схема.
І.
Осінній дощ
Усміх пославши в останнім промінні,
Згинуло радісне літо;
Д о щ и к уїдливий, д о щ и к осінній
Сіється, наче крізь сито.
Сонце не вийде, не виглянуть зорі,
229
М о в поховались в будівлі;
Сіється, сиплеться дощик надворі.
Падає, капає з крівлі.
Сиплеться дощик, як з прірви безодні;
Стелються сиві тумани,
Сумно схилились дерева холодні,
М о к н у т ь діброви й поляни.
Вгору туман піднімається срібний,
Хмарками-смужками в'ється;
Д о щ и к осінній, уїдливий, дрібний.
Падає, сиплеться, ллється.
Г. Чупринка
II. 1. Тіні д о в ш а ю т ь та й д о в ш а ю т ь , наче кажуть людям:
скоро ми станемо ніччю. 2. У хаті стало поночіше: то скло на
лампі закуріло. 3. Тільки рівненькі, посаджені під шнур кленочки, тополі, дубки, ясени до сонця пнуться та напружуються в
бруньках — ось-ось вони луснуть. 4. В лузі чути гомін, хтось
мантачить косу — вжіть, вжіть, вжіть. 5. Толочу босими нога­
ми прив'ялу гарячу траву в покосах, з неї раз по раз вилітають
великі й дрібні, руді й зелені коники, хурчать крильцями і знову
зникають, ховаються (Гр. Тютюнник).
СКЛАДНІ СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ
§ 94. Загальні відомості
У мовленні не так уже й часто трапляються складні речення
«класичного» з р а з к а — д в о к о м п о н е н т н і , що складаються з двох
предикативних одиниць, на яких переважно зосереджується ува­
га в курсах синтаксису складного речення. Найчастіше вжива­
ються складні синтаксичні конструкції, що становлять багато­
компонентні, багаточленні складні речення, до складу яких
входить три і більше предикативні частини, які відповідним
чином пов'язані між с о б о ю в одне ціле. Це так звані ускладнені
складні речення. І хоча вони ш и р о к о представлені в різних сти­
лях мовлення, в українському мовознавстві й досі залишаються
малодослідженими.
Серед складних синтаксичних конструкцій, що складаються
з кількох предикативних частин, виокремлюються такі різно­
види: 1) безсполучникові багатокомпонентні речення; 2) склад­
носурядні багатокомпонентні речення; 3) складнопідрядні бага­
токомпонентні речення; 4) складні багатокомпонентні речення
з різними типами зв'язку, або складні багатокомпонентні ре230
чення змішаного типу, серед яких, у свою чергу, вирізняють
ще низку підрізновидів.
До складних синтаксичних конструкцій зі своєрідною орга­
нізацією належать т а к о ж такі, як період та різні способи пере­
дачі чужого мовлення.
§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні
речення
У сучасній українській літературній мові, зокрема в її ху­
дожньому й розмовному стилях, поширені безсполучникові ба­
гатокомпонентні речення, в яких в одне ціле об'єднано три і
більше предикативні частини. Причому дослідники зазначають,
що у мові художньої літератури такі складні безсполучникові
конструкції використовуються дедалі ширше.
Серед складних безсполучникових конструкцій виокремлю­
ю т ь два основні різновиди: 1) суто безсполучникові; 2) безспо­
лучниково-сполучникові .
Складні суто безсполучникові конструкції спостерігаються
у мовленні порівняно рідко, причому серед них н а й п о ш и р е ­
нішими є безсполучникові утворення з однорідною безсполуч­
никовістю: Послався зелений барвінок, червоніє зірка, повився
горобиний горошок, вовча ступа попустила широке листя, розки­
нувся до землі синій ряст, розрослася зелена рута ( М . В.); З неба,
як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця,
на ланах грає сонячна хвиля, під хвилею спіє хліборобська доля
(П. М.). У першому з наведених речень наявні шість предика­
тивних одиниць, а в другому — три, які поєднані між с о б о ю
безсполучниково. Т а к о ж рідко трапляються безсполучникові
багатокомпонентні складні речення з неоднорідною безсполуч­
никовістю, з різнотипними частинами, наприклад: Розбилася,
розсипалася грудка—стиглий фунт, пора орать, сіять (К. П). Час­
тіше зустрічаються безсполучникові багатокомпонентні складні
речення водночас із однорідною й неоднорідною безсполучни­
ковістю: Не китайкою покрились козацькії очі, Не вимили біле
личко слізоньки дівочі; Орел вийняв карі очі на чужому полі, Біле
личко вовки з'їли, — така його доля (Т. ПІ.); Поглянь: уся земля
тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить,
траві струмок воркоче (О. О.). У першому з наведених речень,
що складається з п'яти предикативних частин, перші дві поєд­
нані однорідною безсполучниковістю, а до них уже неоднорід­
н о ю безсполучниковістю приєднується блок предикативних
частин, пов'язаних між с о б о ю знову однорідною безсполучни­
ковістю. У другому, що складається з чотирьох предикативних
231
частин, до першої частини неоднорідною безсполучниковістю
приєднується вся решта.
Д р у г и й різновид б а г а т о к о м п о н е н т н и х безсполучникових
конструкцій — безсполучниково-сполучникові — трапляється
значно рідше, ніж суто безсполучникові, причому серед них
бувають як конструкції з однорідною безсполучниковістю й
сурядністю, так і конструкції з безсполучниковістю та підряд­
ністю, з безсполучниковим поєднанням частин і сурядністю,
підрядністю: Минають роки і сторіччя, відходять у небуття
покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а
великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають
своїх творців, по-новому розмовляють з кожним віком (М. P.);
Береги несподівано розступилися,
відкривалися спокійні плеса
великих заток, які так густо позаростали широким лататтям,
так що, здавалося, по ньому можна пройти від берега до берега,
не торкаючись босими підошвами темної води ( М . P.). Мітинг
почався, гримнув оркестр, з постаменту впало біле полотнище,
і всіх, хто тут зібрався, материнською посмішкою привітав
юнак у традиційній формі пілота (Ю. 3.). У першому з наведе­
них речень, що складається з чотирьох предикативних частин,
перші три частини поєднані між с о б о ю безсполучниково, а чет­
верта, ускладнена однорідними присудками, — протиставним
сполучником а. У другому реченні, що т а к о ж містить чотири
предикативні частини, перші дві поєднані між собою безсполуч­
никово, третя приєднується до другої за д о п о м о г о ю сполучного
слова які, а четверта з'єднана з третьою парним сполучником
так що. У третьому реченні, що складається з п'яти предика­
тивних частин, перші три частини поєднані безсполучниково,
четверта — сполучником сурядності /, а до неї вже приєднуєть­
ся п'ята частина за д о п о м о г о ю сполучного слова хто.
§ 96. Складносурядні багатокомпонентні
речення
У мовленні досить широко представлені багатокомпонентні
складносурядні речення, щоправда, не всіх типів, а тільки ті, пре­
дикативні частини яких поєднуються в одне ціле за допомогою
єднальних, зокрема приєднувальних, і розділових сполучників.
Найпоширенішими є складносурядні речення, предикативні
частини яких поєднані єднальними сполучниками: Тяжких де­
рев стривожені ряди Загомоніли раптом, затремтіли, І довгі
трави стебла похилили, І покотилася недобра вість, І змовкло
все ( М . P.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не
розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з
корінням могутніх столітніх дубів (О. Довж.); Ні їсться, ні
232
п'ється, ні серце не б'ється, і очі не бачать, не чуть голови
(Т. Ш.); Лиш небо гуде неокрає, Та сім'я журавлина на крилах
весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять мечами, На Дону,
на Дніпрі, на Дунаї (А. М.). У першому з наведених речень пре­
дикативні частини поєднуються єднальним сполучником і, в
другому — повторюваним ні...ні, в третьому — то сполучни­
ком ні... ні, і, то безсполучниково; у четвертому в ролі єдналь­
ного виступає сполучник та.
Д о с и т ь часто предикативні частини багатокомпонентних
складних речень поєднуються за д о п о м о г о ю п о в т о р ю в а н и х
розділових сполучників то... то, чи... чи та ін.: То вітерець дихне
по ниві, То коник в житі засюрчить, То радісно бджола з добут­
ком, Злетівши з квітки, задзижчить (Л. Г.); Чи щось сказати
хоче, чи так душа болить, чи розгнівилась на когось, чи все ра­
зом бентежиться в її вразливій натурі ( М . Ш.).
Іноді в ролі єднального може виступати повторюваний спо­
лучник а, за д о п о м о г о ю я к о г о поєднуються предикативні час­
тини з перелічувальною інтонацією: А вечір палить вікна не­
знайомі, А синя хмара жаром пройнялася, А синій ліс просвічує
вогнем, А вітер віти клонить і співає мені в у шах (М. Р.).
Складносурядні речення, предикативні частини яких поєд­
нуються протиставними сполучниками, бувають лише д в о к о м ­
понентні. Однак вони можуть входити до складу б а г а т о к о м ­
понентних складносурядних речень, поєднуваних іншими спо­
лучниками сурядності, творячи при цьому своєрідні блоки, які
об'єднуються в одне ціле єднальними чи розділовими сполуч­
никами а б о безсполучниково: І колишеться м'ята, і тремтить
далина, і доріг так багато, а вітчизна — одна (А. М.); Ви пан, а
я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та
й по всьому я вам не під пару (І. Котл.).У першому з наведених
речень, що складається з чотирьох предикативних частин, три
перші поєднані єднальним сполучником і, а четверта приєд­
нується до третьої, творячи з нею своєрідний блок, за д о п о м о ­
гою протиставного сполучника а. У другому реченні за д о п о ­
м о г о ю протиставного сполучника а поєднано три п а р и склад­
носурядних речень, до яких п р о т и с т а в н и м сполучником та
приєднано останню частину ц ь о г о складного синтаксичного
утворення.
§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні
речення
В одному складнопідрядному реченні при головній частині
може бути кілька (дві і більше) підрядні частини. Це багатоком­
понентні складнопідрядні речення. Такі речення можуть мати
233
підрядні частини всіх існуючих типів і використовувати всі за­
соби підрядного зв'язку. Серед багатокомпонентних складно­
підрядних речень розрізняють: а) конструкції з послідовною
підрядністю (включенням); б) конструкції із супідрядністю;
в) конструкції, що поєднують у собі супідрядність і послідовну
підрядність.
§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
Багатокомпонентні складнопідрядні речення з послідовною
підрядністю — це такі складнопідрядні утворення, в яких при
одній основній головній частині виступає дві і більше підрядні,
залежність яких від головної будується л а н ц ю ж к о м , т о б т о пер­
ша підрядна частина безпосередньо відноситься до головної,
яка є а б с о л ю т н о н е з а л е ж н о ю , друга підрядна — до першої
підрядної, третя — до другої і т. ін. Причому кожна підрядна
частина виступає щодо наступної в ролі головної, а всі підрядні
разом становлять своєрідний блок підрядних речень, які перебу­
вають у певній залежності від абсолютно незалежної головної
частини. Так, у реченні Не поет, хто забуває про страшні на­
родні рани, Щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани (Л. У.)
головною частиною є Не поет, а від неї залежить блок підряд­
них речень, що складається з двох предикативних одиниць (хто
забуває про страшні народні рани і щоб собі на вільні руки золоті
надіть кайдани). Друга підрядна частина залежить від першої,
яка щ о д о неї є головною.
Схематично залежність частин складнопідрядного речення
з послідовною підрядністю зображується так :
1
Г о л о в н а частина
П е р ш а підрядна ч а с т и н а
Д р у г а підрядна частина
К о н с т р у к ц і ї з п о с л і д о в н о ю п і д р я д н і с т ю н а з и в а ю т ь іще
включенням.
Залежно від місця підрядної частини щодо основної головної
розрізняють підрядні частини різних ступенів: першого (перша
підрядна частина), другого (друга підрядна частина), третього
'Паралельно використовують лінійні схеми. Відповідно подана схема
матиме такий вигляд:
хто?
з якою метою?
'
[
234
V '
ч
] , (хто...) , (щоб...).
(третя підрядна частина) і т. ін. Так, у реченні Йому було так
пильно, що він не помічав навіть, як копиця свіжої трави зсува­
лась... на спини буйволам і розтрушувалась по дорозі, коли високе
колесо, зачепившись за камінь, відкидало на бігу плетену гарбу
(М. К.), що складається з чотирьох предикативних частин, ос­
н о в н о ю г о л о в н о ю частиною є Йому було так пильно, тоді як
наступні підрядні частини (перша, що починається сполучни­
ком що, друга — як, третя — сполучником коли) є підрядними
частинами першого, другого і третього ступенів.
У сучасній українській мові найуживанішими є конструкції
з послідовною дво- і триступеневою підрядністю, т о б т о кон­
струкції, в яких при одній основній головній частині виступа­
ють дві-три підрядні частини, поєднані з г о л о в н о ю послідов­
н о ю підрядністю; рідше трапляються чотириступеневі і зовсім
рідко — п'ятиступеневі конструкції.
Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень з по­
слідовною підрядністю є речення, в яких першою стоїть основна
головна частина, а далі послідовно розміщуються підрядні.
П р о т е нерідко підрядні частини одного ступеня, що йдуть після
основної головної, розриваються підрядними наступних сту­
пенів: Одного дня Ольга Петрівна виявила, що з вішалки, яка
стояла в коридорі, зник старий піджак (М. О.).
Не так уже й рідко основна головна частина переноситься
на кінець складнопідрядного речення з послідовною підрядні­
стю: Як засутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-за
верстата (А. Г.).
Зрідка головна частина може бути р о з т а ш о в а н а в середині
складнопідрядного речення з послідовною підрядністю, розри­
ваючись на частини: Що б ви не викладали — літературу чи
історію, фізику чи креслення, біологію чи математику, першим
вогнищем захоплення, до якого ви повинні привести свого вихо­
ванця (якщо тільки ви хочете бути його вихователем), має бути
книга (В. С ) .
§ 99. Конструкції з супідрядністю
Супідрядність — це такий тип підрядності, за якого підрядні
частини (дві і більше) залежать від тієї самої головної. Залежно
від того, як у цих реченнях виражено підпорядкованість кожної
з підрядних частин головній (чи супідрядні частини однорідні,
чи різні за своїм значенням), виокремлюють два різновиди су­
підрядності: однорідну й неоднорідну.
За однорідної супідрядності підрядні частини, відносячись
до тієї самої головної частини, є однорідними. Пояснюючи всю
головну частину або якийсь із її членів, вони однакові за своїм
235
значенням, відповідають на те саме питання і, творячи р а з о м
своєрідний блок, перебувають між с о б о ю в приєднувально-пе­
р е л і ч у в а л ь н и х (зрідка в р о з д і л о в о - п е р е л і ч у в а л ь н и х ) відно­
шеннях.
Звичайно підрядні частини однорідних супідрядних речень
приєднуються до головної за д о п о м о г о ю однакових сполучних
засобів: Нема на світі сили, яка б перепинила шлях весні, яка б
перешкодила б людству йти до миру (Ю. 3.); Мало не до самого
вечора він ходив з матір 'ю і все розповідав про те, як на цьому
заводі робочі руки плавлять метал, як виростає і шириться місто
над морем (І. П.); Там, де Личка круто в 'ється, де хати в садах,
де носила мене мати в поле на руках, там узяв я пісню в серце із
людських сердець (Д. П.). У першому з наведених прикладів дві
однорідні підрядні частини приєднуються до головної за д о п о ­
м о г о ю сполучного слова яка, у другому — як, у третьому засо­
бом їх приєднання є сполучне слово де.
Схеми розглянутих вище речень будуть такими:
яка
перше речення
як
друге речення
третє речення
Іноді однорідні підрядні частини приєднуються до голов­
ної різними (але обов'язково однотипними) сполучниками чи
сполучними словами, а підрядні частини при цьому відповіда­
ю т ь на однакові питання: Почали радитися, як їм вибратися з
плавнів, куди йти ( М . К.).
Однорідність підрядних частин у супідрядних складних ре­
ченнях нерідко веде до пропуску другого чи взагалі наступно­
го зі сполучників підрядності, а зв'язок між підрядними частина­
ми в таких випадках виражається за д о п о м о г о ю або сполуч­
ників сурядності, а б о безсполучниково: Як тільки смеркне і
чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає чер­
воним сяйвом (М. К.).; Аркадій Петрович прислухався, як сту­
кали чиїсь каблуки, пересувалися стільці, тонко дзвеніла склянка
(М. К.). Я к щ о у першому з наведених речень друга підрядна
частина з пропущеним підрядним сполучником як поєднуєть­
ся з п е р ш о ю за д о п о м о г о ю сполучника сурядності і, то в дру­
гому реченні друга і третя підрядні частини з пропущеними спо­
лучниками підрядності як поєднуються з першою безсполуч­
никово.
Неоднорідна супідрядність — це т а к а супідрядність, за якої
кілька підрядних частин, пояснюючи ту саму головну частину,
236
відносяться до різних слів у ній а б о до т о г о самого слова, але
відповідають на різні питання.
Неоднорідна супідрядність, за якої підрядні частини пояс­
нюють різні члени головної частини, називається рівночленною
супідрядністю: Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй
живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені
(І. Ф.); Щоб бути гідним продовжувачем справедливої справи
батьків, дідів і прадідів, треба насамперед знати свою батьків­
щину, той край, у якому ти народився і виріс (І. П.).
У першому з наведених речень перша підрядна частина є
присубстантивно-атрибутивною до слова головної частини си­
ли, а друга, мети, — пояснює головну частину в цілому; у дру­
гому реченні перша підрядна частина мети пояснює всю голов­
ну частину, а друга, присубстантивно-атрибутивна, — лише
одне її слово край.
Схеми цих речень матимуть такий вигляд:
перше речення
друге речення
Я к щ о дві й більше підрядні частини пояснюють те саме сло­
во головної а б о й усю головну частину, але, будучи за своїм
значенням неоднорідними, відповідають на різні питання, така
супідрядність називається одночленною: Я жив би двічі і помер
би двічі, Якби було нам два життя дано, Щоб ворогові глянути
у вічі, Не зганьбленим зберігши знамено (М. Б.). У наведеному
прикладі перша підрядна частина, відповідаючи на питання за
якої умови?, є підрядною умови, а друга, що відповідає на пи­
тання з якою метою?, є підрядною мети.
П о р я д з однорідною й неоднорідною супідрядністю т р а п ­
ляються т а к о ж випадки супідрядності змішаного типу, коли в
одному складнопідрядному реченні поєднуються обидва її різ­
новиди: Коли пацієнт задрімав, Інна вийшла і, присівши на східцях
вагончика, стала дивитися, як трудився тік, як дівчата та
жінки, закутані хусточками до очей, шугають з лопатами в
руках серед ворохів пшениці, горнуть і горнуть, вантажачи очи­
щене зерно в кузови машин (О. Г.); Ми будем слухать мову щиру,
Що в хвилях принесе ефір, Що всі народи хочуть миру І що війну
здолає мир (В. С о с ) .
Я к щ о у першому реченні перша підрядна частина часу, при­
єднана до головної за д о п о м о г о ю сполучника коли, пояснює
237
всю її загалом, а інші дві, будучи однорідними з'ясувальними, —
лише одне слово дивитися, то в другому перша підрядна час­
тина, приєднуючись до головної за д о п о м о г о ю сполучного сло­
ва що і будучи присубстантивно-атрибутивною, пояснює імен­
ник головної частини мову, а решта дві, приєднані сполучни­
ком що, є знову-таки однорідними, з'ясувальними (пояснюють
дієслово будем слухать).
Схеми цих речень будуть такими:
Кол
§ 100. Конструкції з послідовною
підрядністю і супідрядністю
Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю —
це такі багатокомпонентні складнопідрядні речення, що по­
єднують у собі послідовну підрядність і супідрядність. В одних
із цих конструкцій переважає послідовна підрядність, в інших —
супідрядність: / знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми
кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки
і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш,
і діло те кленуть (І. Ф.); Лише той гідний світлого майбутньо­
го, хто свято шанує минуле, пишається героїчною історією сво­
го народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш слав­
не, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії
(І. Ц.). У першому з наведених речень, що складається з трьох
підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (дві з них
є однорідними), у другому, що т а к о ж має три підрядні части­
ни, — послідовна підрядність (дві з них поєднані послідовною
підрядністю).
Наведемо схеми:
що
який
238
що\
хто
§ 101. Складні багатокомпонентні речення
з різними типами зв'язку
В одному складному реченні, до якого входить кілька пре­
д и к а т и в н и х частин, м о ж у т ь поєднуватися різні т и п и зв'яз­
ку: одні частини таких речень з'єднуються сполучниками су­
рядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними сло­
вами, ще інші — взагалі безсполучниково. Серед таких син­
таксичних конструкцій можна виокремити кілька типів: 1) із
сурядністю та підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучни­
ковим зв'язком; 3) з підрядністю та безсполучниковим зв'яз­
ком; 4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв'яз­
ком.
Н а й п о ш и р е н і ш и м и із зазначених конструкцій є так звані
сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні ча­
стини поєднані сурядним, а інші — підрядним зв'язком.
Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюються
три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин п о ш и р ю ю т ь с я
однією спільною підрядною частиною; б) лише одна з двох чи
кількох сурядних частин має при собі підрядні частини; в) кожна
з двох а б о кількох сурядних частин має при собі підрядні час­
тини. П е р ш и й з наведених різновидів трапляється порівняно
рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене
парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе
здоровшим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однако­
вою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо
підрядної виступають як головні.
Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні ре­
чення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин висту­
пає одна а б о кілька підрядних: І день іде, і ніч іде, І, голову схо­
пивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і нау­
ки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка
та іскриста Там, де рум'яна стежка од зорі Біжить в село,
що стало уже містом (В. С о с ) . У першому реченні, що має
три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в дру­
гому, до складу якого входять дві сурядні частини, — лише при
другій.
Нерідко т а к о ж трапляються сурядно-підрядні складні ре­
чення, в яких кожна сурядна частина має при собі одну чи кіль­
ка підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи
на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором,
що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, не­
наче я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, зато­
чую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу
(П. 3.).
239
Схема цього сурядно-підрядного складного речення мати­
ме такий вигляд:
V
Коли
що
наче
\
мовби
який
У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні
синтаксичні конструкції із сурядністю та безсполучниковим
зв'язком. Н а п р и к л а д , у реченні / всі ми, як один, підняли вгору
руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприска­
лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз
гримали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­
в'язаних між собою сполучниками сурядності і — /' — /', безспо­
лучниковим причиновим зв'язком приєднується четверта пре­
дикативна частина.
Порівняно рідко зустрічаються т а к о ж складні синтаксичні
конструкції, в яких предикативні частини поєднані між с о б о ю
підрядністю й безсполучниковим зв'язком: Коли вона просну­
лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні
смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас­
тів'ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­
ша підрядна частина, яка стоїть на початку складної синтак­
сичної конструкції, пояснює всі три наступні головні частини,
пов'язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­
тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина
сполучником підрядності наче, а до неї третя підрядна части­
на — сполучним словом де. Схема цього речення матиме та­
кий вигляд:
ри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що
нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать,
Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри,
Що нишком його підслухають з гори (О. О.).
У наведеному вірші, що складається лише з двох складних
речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­
нані безсполучниково, третя приєднується до попередніх за
д о п о м о г о ю сполучників сурядності і, а, а остання, що в к о ж н о ­
му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­
єднується до третьої підрядним зв'язком за д о п о м о г о ю сполуч­
ного слова що.
§ 102. Період
Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­
рукцій з різними типами зв'язку, в яких предикативні частини
поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком,
також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­
му стилі мовлення. Н а п р и к л а д , за типом цієї конструкції може
будуватися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, їм кед-
Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій
є своєрідна ф о р м а організації складних, а зрідка й простих
ускладнених речень, що ш и р о к о представлена в мові худож­
ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні і
відома під н а з в о ю «період».
Період — це розгорнутий вислів, що як за змістом, так і інто­
наційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини
й характеризується єдністю змісту та інтонації. За складом це за­
звичай багаточленне складне речення, хоч зрідка трапляється й
ускладнене просте, що характеризується вичерпною повнотою
змісту й гармонійністю синтаксичної структури. З погляду інто­
наційного періоду притаманна ритмічна завершеність інтонації,
тобто закономірне підвищення і зниження голосу.
Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид
існуючих типів речень, який вирізняється деякими специфіч­
ними ознаками будови й о с о б л и в о ю в и м о в о ю . П р и читанні
періоду створюється певна ритмічність вислову: його почина­
ю т ь читати спокійно, потім г о л о с поступово підвищується,
досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до пер­
вісного спокійного тону.
П е р ш а частина періоду, що містить у собі основу вислову й
характеризується н а р о с т а н н я м інтонації, називається підви­
щенням, а друга, заключна, — зниженням. У великих за обсягом
періодах підвищення і зниження за д о п о м о г о ю невеликих пауз
можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За
змістом період становить закінчене структурне ціле. Семантичні
відношення між його частинами ті самі, що й між частинами
складного речення — часові, причинні, умовні, протиставні,
розділові т о щ о .
За будовою період найчастіше є багатокомпонентним склад­
нопідрядним реченням, що зазвичай у першій й о г о частині
240
9 Сучасна українська мова
наче
де
241
містить головну та кілька однорідних підрядних частин. Харак­
терною ознакою періоду, що складається зі складного речення,
є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як
інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підви­
щення, — в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з дру­
гою, заключною, яка містить висновок, узагальнення, наслідок.
Періоду властивий постійний порядок розташування частин:
перша містить низку однорідних елементів, які і за змістом, і гра­
матично залежать від другої. Причому перша частина періоду
замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що ство­
рює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи
тільки терни на шляху знайду, Чи до мети я певної дійду, Чи без
пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій
шлях, Як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на
якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город
Ярослава Мудрого дев 'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто
п 'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­
курні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів,
маючи лише кілька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як
зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого
міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних
розмірів розрослося наше місто нині (П. 3.); Коли глухого геніямузики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих
стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб
сам не чути, —Настигла смерть (М. Р.). Основу наведених пері­
одів становлять складні речення: першого — з кількома суряд­
ними частинами, другого — з кількома підрядними умови, тре­
тього — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що
виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої
структури. Чітке розмежування першої й заключної частин пері­
оду, який здебільшого має структуру складнопідрядного речен­
ня, на письмі здійснюється за допомогою розділових знаків: між
першою і другою частинами такого періоду, як це видно з наве­
дених прикладів, ставиться кома й тире.
Зрідка, як уже зазначалося, період може являти с о б о ю й
просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних
членів у першій частині: Микола Дем 'янович побудував собі тро­
хи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три
кімнати з кухнею, з прибудовою, хату на дерев 'яній підлозі, під
шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з теле­
візором — все як у людей (О. Л.). Як б а ч и м о , в цьому періоді,
друга, висновкова частина зовсім к о р о т к а .
У періодах, що становлять просте ускладнене речення, дру­
га, заключна, частина зазвичай починається з узагальнювальн о г о слова, перед яким ставиться тире.
242
КОНСТРУКЦІЇ З ЧУЖИМ МОВЛЕННЯМ
§ 103. Загальні відомості
До складних синтаксичних конструкцій тісно прилягають
конструкції з чужим мовленням, під яким розуміють різні спо­
соби передачі мовлення чи думок якоїсь особи, що включаються
в авторську розповідь.
Ф о р м и і засоби передачі чужого мовлення залежать від си­
туації спілкування, мети та призначення повідомлення. Так,
в одних випадках важливо передати не тільки зміст, а й саму
форму чужого мовлення з точним відтворенням його лексич­
ного складу й граматичної будови, в інших — досить передати
лише зміст.
Залежно від лексико-синтаксичних засобів і способів пере­
дачі ч у ж о г о мовлення розрізняють дві основні й о г о форми:
пряму (пряма мова); і непряму (непряма мова). Речення з пря­
м о ю м о в о ю спеціально призначені для т о ч н о г о відтворення
чужого мовлення з повним дотриманням не тільки його змісту,
а й форми, а речення з непрямою м о в о ю — лише для передачі
змісту чужого мовлення. Крім зазначених двох основних, най­
поширеніших ф о р м передачі чужого мовлення, існують і деякі
інші форми, зокрема невласне пряма мова, а т а к о ж діалогічне
мовлення та цитування.
§ 104. Пряма мова
Пряма мова — це точне відтворення чужого вислову зі збере­
женням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливо­
стей. Як правило, вона супроводжується словами автора, з яких
стає відомо, хто, за яких обставин і в який спосіб висловив пря­
му мову.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, в середи­
ні її а б о після неї: Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»
(Л. У.); «Вам здається, — обізвалася сусідка, — що тепер море,
як синій птахЧ» ( М . К.); «А в нашій учительській роботі треба,
щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто
несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші
палички і кружечки, написав перше слово», — думав про себе учи­
тель (І. П.).
С л о в а а в т о р а при прямій мові є синтаксичним центром, що
організовує конструкцію з чужим мовленням, засобом його уве­
дення в розповідь. П р я м а мова разом зі словами автора — особ­
ливий тип синтаксичної будови, близький до складного без­
сполучникового речення з різнотипними частинами, проте і
243
вони не становлять одного речення. Зв'язки прямої мови зі сло­
вами автора на письмі регламентуються спеціальними пунк­
туаційними правилами, а в усному мовленні — інтонацією.
Іншим засобом передачі чужого мовлення є непряма мова,
в якій не зберігаються особливості мовлення мовця, а лише
передається загальний зміст сказаного, причому ця передача
змісту чужого мовлення здійснюється від особи автора.
§ 105. Непряма мова
Непряма мова — це чуже мовлення, введене автором роз­
повіді в текст у формі з'ясувальної підрядної частини складно­
підрядного речення. Вона не є самостійною синтаксичною оди­
ницею, а р а з о м зі словами автора становить складнопідрядне
з'ясувальне речення, в якому головна частина — це слова авто­
ра, а підрядна — непряма мова. Отже, за цього способу пере­
дачі чужого мовлення, як і при прямій мові, синтаксичним цент­
ром є слова автора, які виступають у ролі головної частини
складнопідрядного речення: Мати через пліт запитала сина,
куди він збирався ( М . С ) ; Варвара спитала у начальника станції,
чи можна послати радіограму в Москву (Л. П.).
Нерідко в усному і писемному мовленні пряму мову доводить­
ся замінювати непрямою. У такому випадку утворюється склад­
нопідрядне речення, до головної частини якого (нею, як уже за­
значалося, є слова автора) за допомогою сполучників що, щоб,
чи та сполучних слів займенниково-прислівникового походження
приєднується підрядна частина, якою стає пряма мова. Пор.:
Пряма
мова
Христя питає чоловіка:« Чи не
час уже обідати?» (П. М.).
«Почали сіно возити?» — заці­
кавивсь
Аркадій
Петрович
( М . К.)
«Справжня народна пісня, —
писав М. Горький, — уміє го­
ворити від душі найпростіши­
ми, а тому красивими слова­
ми» (А. М.).
«Скиньте мого чемодана», —
сказав скульптор, не оберта­
ючись до тачанки (О. Г.).
«Черниш, яке в нас сьогодні чис­
ло!» — спитав похмуро Сагайда, шкутильгаючи поруч (О. Г.).
244
Непряма
мова
Христя питає чоловіка, чи не
час уже обідати.
Аркадій Петрович зацікавився,
чи почали сіно возити.
М.
ня
від
му
Горький писав, що справж­
народна пісня уміє говорити
душі найпростішими, а то­
красивими словами.
Скульптор сказав, не оберта­
ючись до тачанки, щоб скину­
ли його чемодана.
Шкутильгаючи поруч, Сагайда
похмуро спитав Черниша, яке
сьогодні число.
І
І
Залежно від мети розповіді в оформленні непрямої мови бе­
руть участь різні з'ясувальні сполучники і сполучні слова: я к щ о
чуже мовлення становить розповідне речення, то у формі не­
прямої мови воно оформлюється за д о п о м о г о ю сполучника
що; я к щ о воно є с п о н у к а л ь н и м реченням, то н е п р я м а м о в а
вводиться за д о п о м о г о ю сполучника щоб; я к щ о п и т а л ь н и м ,
то для передачі його у формі непрямої мови потрібен сполучник
чи (за відсутності питального слова) або відносні займенники
та прислівники. Я к щ о пряма мова містить особові займенники
й особові форми дієслів, то в непрямій вони вживаються з по­
гляду автора розповіді, а не того, чиє мовлення передається.
У мові художньої літератури зрідка використовуються також
конструкції з невласне п р я м о ю (або вільною непрямою) мовою,
які передають чуже мовлення у поєднанні з авторським без по­
мітної їх диференціації.
§ 106. Невласне пряма мова
І
І
Невласне пряма, а б о вільна непряма, мова є особливим сти­
лістичним прийомом, за д о п о м о г о ю якого а в т о р г л и б о к о роз­
криває внутрішні почуття героїв, їхні думки, переживання, праг­
нення. Вона становить поєднання непрямої мови з елементами
прямої, зберігаючи певною мірою при цьому порядок слів, інто­
націю, дослівні вислови, емоційність мови персонажів. Це так
зване внутрішнє мовлення, яке передається письменником шля­
хом ніби перевтілення у свого героя: Челядь гуляє на майдані;
старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — дум­
ки. Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його про­
жити. Андрій знов не найнявся. Отак щороку легкого хліба шу­
кає (М. К.); Кайдашиха обтерла білою хусткою сап 'янці і гордо­
вито дивилась навкруги: дивіться, мов, люди добрі, яка панія їде
до вас у гості (І. Н.-Л.).
У наведених прикладах мовлення персонажів включається
в авторську розповідь різними способами (інтонація, вставні
слова тощо), що надає всьому вислову експресивності й емоцій­
ності.
§107. Діалог
Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мов­
лення.
Діалог — це дослівно відтворена розмова двох а б о кількох
осіб. Іноді чуже мовлення, передане у формі діалогу, може су­
проводжуватись словами автора, проте це буває далеко не зав245
І
жди. Та й пунктуаційно діалог оформляється своєрідно — пе­
ред кожною реплікою ставиться тире, а слова кожної особи пи­
шуться з нового рядка:
— Миколо, це ти?
— Я... —та скривився, скривився.
— Як це ти, що це?
— Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися...
— Бідненький!..
— А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи
драні, ноги крутить.
— Так ти це...
— Були до хазяїна... найняли... так я не... здужаю... аж захво­
рів був... Так мене в поводатарі це...
(А. Тесленко)
§ 108. Цитата
У наукових та публіцистичних працях з метою підтвердження
висловленої думки чи її пояснення використовують цитування.
Ц и т а т а — це особливий різновид чужого мовлення, що ста­
новить дослівно переданий уривок з якогось твору. Ц и т а т и мо­
жуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них: «Най­
більше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова,
ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в
яку народ складає й своє давнє життя, і свої сподівання, розум,
досвід, почування» (П. М.); «Навіть не торкаючись потреб спілку­
вання людей одного з одним, можна стверджувати, що мова є
обов'язковою передумовою мислення і в умовах повної ізоляції
людини. Але звичайно мова розвивається тільки в суспільстві»
(В. Гумбольдт); «Усякий хоч трохи досвідчений перекладач, —
як писав свого часу М. Рильський, — знає, що переклади з близь­
ких мов — найтяжча річ».
Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них станов­
лять просте чи складне речення, інші мають у своєму складі кілька
речень, а деякі — лише частину речення (словосполучення чи й
одне слово). В останньому випадку цитата вводиться в авторський
текст безпосередньо і функціонує в ньому як складова частина
того речення, до якого вона входить, хоча й відділяється від інших
його частин лапками: «Від часу Шевченкового «Поховайте та
вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, га­
рячого та поетичного слова, як із уст сії слабосилої, хворої дівчи­
ни» (І. Ф.).
Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно пас­
портизується: в дужках безпосередньо після неї або у виносці
246
вказується її джерело (автор, назва праці, місце та рік видання,
видавництво, номер тому та сторінка, на якій міститься наве­
дена цитата).
Вправи
Вправа 199. Серед безсполучникових багатокомпонентних складних
речень знайдіть речення з однорідною та неоднорідною безсполучнико­
вістю. Який з аналізованих типів речень у мові найпоширеніший?
1. Сонні шепочуть платани, Хвилі колишуть піски, Ходять
по горах тумани, Слухають гірні казки (О. О.). 2. Д а р е м н о ти
гадаєш, тебе я одурив: Всю ніч я за т о б о ю нечутно проходив
(О. О.). 3. Д о л и н у в шум пропахлого серпневим степом вітру,
зашелестіло за день прив'яле листя, озвалась тихим т о н о м суха
билина, здалеку, із-за Дніпра, розкотисто доплив вечірній цер­
ковний дзвін... (В. НІ.). 4. Заходило сонце, у вузеньких хутір­
ських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на
триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука (Гр. Т.). 5. Н а ­
дворі осінь, листя пожовтіло, каштани падають під наші вікна
(О. М.) 6. А М а р т и н ото на днях і каже: трапиться порядний
господар — дві десятини відкрою (У. С ) .
Вправа 200. Накресліть схеми безсполучникових багатокомпонент­
них складних речень водночас із однорідною й неоднорідною безсполуч­
никовістю. Який тип відношень між предикативними частинами перева­
жає?
З р а з о к : Вода поза поромом так і шелестить: прудка весною течія,
води багато (Гр. Т.).
[]:|[].[]|-
1. Ж и в у р о б о т о ю , живу л ю б о в ' ю І опановую святу науку:
Не буть байдужим до чужого болю, Ч и ю с ь на відстані почути
муку (А. К.). 2. Дні молоді, мов чисті хвилі, Омили втомлене
ч о л о , Надії сквітли — бути й силі! (К. Ч.). 3. Іду: і на душі —
проталинка, І п р о життя — ясні думки (К. Ч.). 4. О, чуєш ти —
конвалії дзвенять, К р и ш т а л ь скотився по листку шовковім...
(Я. Я ) . 5. Від води холодком тягне, туманець понад кущами
лепехи моститься — тепла ніч буде (Гр. Т.).
Вправа 201. Розгляньте зразки схем деяких можливих різновидів ба­
гатокомпонентних безсполучниково-сполучникових конструкцій. Кори­
стуючись ними та принципом їх укладання, побудуйте схеми до поданих
синтаксичних конструкцій.
Зразки:
Конструкції з однорідною безсполучниковістю і сполучниковим су­
рядним зв'язком:
В них ліс шумить і пахне квітка, хвилюють радощі народні (П. Т.).
Конструкції з неоднорідною безсполучниковістю і сурядним зв'язком:
Не до пісень мені: тремтять на віях сльози, і туга душу обняла (О. О.).
[]: П.і[
Конструкції з безсполучниковим і сполучниковим (підрядним) зв'яз­
ком:
Недарма кажуть: яка хата — такий тин, який батько — такий син
(Гр. Т.).
[]
[]-[]
Конструкції з безсполучниковим поєднанням частин, із сурядністю
та підрядністю:
Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє. Радіють
люди, що одпочинуть, А я дивлюся... і серцем лину В темний куточок на
Україну... (Т. Ш.).
], (що...) , а [ ] . . .
I. 1. Свободу ніхто не дає: її а б о беруть, або за неї в м и р а ю т ь
(Б. X.). 2. Ніч упаде в м о р я , зійде рясна зоря, а посеред степів
знов зацвіте калина [В. Шовк.). 3. Світає день — зозуленька
сивіє і сліпне в сонці молода сова... (Я. Я . ) . 4. Гойдання лип
гуде золотокаре, Соснова ж а л о щ , урочистість глиць, І присмер­
кові розсипи суниць, І в погарі спочили крутояри (В. Ст.).
5. П р о й ш л а гроза — і знову літня проза: парує степ, і оживає
ліс (В. Cm). 6. Х о р о ш и й д о щ , тепер усе полізе вгору, як з макіт­
ри тісто (К. Ч.). 1. Не хочеться змітати пелюстинки, що впали
на підлогу: І в них живе якась щемка краса... (Я. Я . ) . 8. І от
знову п р и й ш л а весна, і знову зацвів терен у Вуточчиному сад­
ку, п р и н а д ж у ю ч и своїми п а х о щ а м и ос та бджіл на м о л о д у
квітку; прилетіли в село ластівки та лелеки на давні гнізда і
заходились оновлювати їх; л ю д и шпарували окола, палили за
ворітьми торішнє листя — тільки Вуточчина хата, що присіла
й почорнішала за зиму ще дужче, стояла посеред того весняно­
го руху й оновлення одинока і теж ніби сліпа (Гр. Т.). 9. С л о ­
ва — мов камінці ті різнокольорові, що їх колись л ю б и л а ти
збирать на берегах Гурзуфа, Я л т и й Сочі: те гостре, те безбарв­
не, як вода, те лащиться, мов гожий панський цуцик, те жа­
литься, як ніби кропива, те запашне, неначе кримський персик,
а те смердить, як розбовток в яєчні (М. Д.-Х.).
II. 1. Ростуть дерева, колосіють зорі, і б'ють джерела світозарних дум (М. Д.-Х.). 2. Село затихло: ніч коротка влітку, і
зморений косар спочити рад (М. Д.-Х.). 3. Промінь боязно про­
гляне, і надія-квітка в'яне, р о з п а ч душу обійма (Ю. Mux.). 4.1
я... я теж — як по весні діброва: Л и ш подув — і відтеплилась
248
душа, Л и ш подив — і відтеплилося слово (Я. Я . ) . 5. Колись
неодмінно м о ю Україну — м о ю найсвятішу! — ти стрінеш в
путі; П о б а ч и ш , як мати стоїть коло хати І слухає тишу в німій
самоті (І. Г.).
III. 1. С к о р б о т н и й самотник [місяць] загортається в воло­
хату кирею-хмарину; заплющує очі, і шибки на вікнах пере­
стають бризкати перламутром. 2. На вулиці помалу прокида­
лося життя: заревла череда, замекали вівці, заляскали батога­
ми пастухи, заторохкотіли потроху вози, заскрипів журавель
біля криниці, задимились димарі, почулися пісні (В. Винниченко).
Вправа 202. Визначте тип складних синтаксичних конструкцій. По­
дайте їх схеми і встановіть смислові відношення між предикативними час­
тинами кожної з них.
1. Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла
стоїть стіною від землі до неба (О. Довж.). 2. А світ стояв як і
раніше, й земля оберталася навколо своєї осі, й двоє молодих
конструкторів курили та сперечалися на космічні теми (Ю. М.).
3. ... То сад похилився гілками, то розродилися вівці, то копи
н а ж а т о г о хліба звозити треба з ріллі, в и п о в н я ю ч и збіжжям
комори (М. 3.). 4. Чи блищить ріка глибоко, Чи шумить під
вітром сад, Чи рум'янить вітер щоки У колгоспівських дівчат
(В. Сос). 5. Коні бігали, і половці не впізнавали один одного, а
з неба палило сонце (Ю. Я.). 6. Л ю д и були вкрай потомлені,
але м а р ш продовжувався, і про відпочинок ніхто не заїкався
(Гр. Т.). 7. Зі степу навпроти сонця йшла, і щ о к и горіли їй від
далекої ходьби, а я м о ч к и на щоках і сльозини в вічі були в
розблисках світла (О. Г).
Вправа 203. Прокоментуйте особливості структури поданих бага­
токомпонентних складнопідрядних речень. Визначте типи підрядних
частин.
1. Яке мені д о б р а т и слово, Велике й тихе, щоб воно Ввібра­
ло душу так чудово, Як сіль землі вбира зерно (М. Я . ) . 2. Мене
терпляче учиш, як невідступно треба працювати, щ о б праця
дарувала урожай (Я. Я . ) . 3. Я той, що греблі рвав, А не сидів у
скелі, коли дуби валились вікові (Я. 77.). 4. Кругом всієї хати
обходить місяць, немов хоче освітити причілки і перевірити,
чи не сховався хто часом в кущах бузку під вікном (С. С ) .
5. День ж и в о ю казкою здивований, Бо уздрів у сонячних доло­
нях, Як сміється сонечком цілований, залоскотаний б д ж о л о ю
сонях (І. Я.). 6. Почорнілих снігів не топчи, Бо з-під них, наче
думи бентежні, Б'ються пролісків сині ключі (В. Буд.). 1. К о л и
ми так летимо, що озирнутися ніколи, чи не втрачаємо ми част­
ку своєї душі? (Я. Я ) .
249
Вправа 204. Який різновид супідрядності представлено у поданих кон­
струкціях? Накресліть їх схеми. Поясніть пунктограми.
1. Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, Як
колише вітер струни павутинь (М. Р.). 2. Вихователю, йди й
розповідай дітям про те, що вразило тебе, що пробудило в твоє­
му серці гаряче пережите від гордості чи гніву, радості чи не­
нависті (В. С). 3. М о л о д и й поет (та й чи тільки поет), якщо він
не ледачий, якщо він свідомий своєї високої місії в літературі,
не може пройти повз величезний творчий досвід П а в л а Тичи­
ни (О. Г.). 4. Єсть квіти такі, що ніколи не квітнуть, Що завжди
сумують з слізьми на очах, Гойдаються журно і плачуть по сон­
цю, І дивляться в небо з д о к о р о м німим (О. О.). 5.1 я не чув, як
жайвір в небі тане, К о г о остерігає з висоти... (В. Сим.). 6.1 хто
сказав, що журно восени І на розлуку схожі дні осінні?.. (С. О.).
7. А вже коли сонечко вимахне з-за дерев і настил на поромі
закурить сріблястим відпаром, просихаючи, вирушають на той
бік (Гр. 77.). 8. Т о ж поки небо дивиться згори, Д о п о к и ще душа
долає зміїв І височить святопрестольний Київ, Ти [мово] на­
шими вустами говори (Я. Я . ) .
Вправа 205. Прокоментуйте особливості конструкцій із супідрядністю,
використовуючи їх схеми.
1. У наші тихі сни війна вривалася С о л о н и м и риданнями
вдовиними, Осколками, які в батьках зосталися, І мінами, що
рвались між долинами (Я. Я ) . 2.1 доки живі ми — н а м вірити
в а р т о , Що заповідь предків — святая святих (Я. Я . ) . 3. Він
сміливо зустрів своїми широкими грудьми божевільний шквал,
що налетів здалеку, з золотих рівнин, зустрів його так само
несхитно й відважно, як зустрічав уже тисячі шалених вихорів
за своє довге життя (М. С ) . 4. Скільки б не судилося стражда­
ти, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати
Д л я життя, для щастя, для біди (В. Сим.). 5. А за вікном щас­
ливі люди П р о те, що є, і те, що буде, П о м і ж с о б о ю гомонять
(77. Сим.). 6. К о л и вже дружиш з л ю д и н о ю , то повинен якось
живити це почуття, цінувати його належно, бо тільки це надає
дружбі краси, сили й довговічності (Ю. 3.). 7. А коли заспіва­
ють дівчата, я чую, як їм підспівують і тополя, й колосся, і небо,
і води Дніпрові, і зорі... (О. 3.).
Вправа 206. Проілюструйте зв'язки між предикативними частинами
складних синтаксичних конструкцій за допомогою схем.
І. 1. Н а м , старшим, здається, що молодь має той досвід, що
й ми, бачила те, що й ми (О. Г.). 2. К о л и б спитав мене хтонебудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інстру­
мент, яких музик, я б сказав, що більш за все я л ю б и в слуха­
250
ти клепання коси (О. Довж.). 3. Наступила та передвечірня
пора, коли повітря стає джерельно-прозорим і навіть якісь не
помітні досі тоненькі дубчики, що т а м і сям стриміли у за­
плавах, н а б р а л и соковитих контурів і непорушно відбилися
на воді, створюючи враження бездонної глибочини (Гр. Т.).
4. Рівні поля села нагадували б степ, якби не те, що місцями
вони западають, творячи невеликі котли, і якби не т о й вели­
кий ліс, що тягнеться по західній його стороні і т в о р и т ь зеле­
ний мур поперек ш и р о к о ї площини, щ о б обмежити її розмах
(О. Коб.).
II. 1. Т о г о , душе, на світляних розгонах Свої прозорі вікна
розтворяй І випускай слова на землю чорну, Де клекотять, мов
казани, моря, — Щ о б голосно садами зворушили На дальніх
берегах твої слова І сонце галасом живим зустріли Удосвіта на
тисячі човнах, — Щ о б роси бризнули, та тільки не камінні, На
ниву радощів, і праці, і терпіння (Т. О.). 2. Це все, що залишило­
ся мені На спогад п р о мої юнацькі дні, П р о край, де я зростав і
зрів душею, П р о рідний степ, і ріки, і горби, П р о стан похи­
лий сивої верби, Що засмутилася над течією минулого мого...
(77. Я ) . 3. Ми н а п ' я л и на березі намет — округлий, гостро­
верхий, жовто-білий, такий, як хижі половці в степах за давни­
ни глухої напинали, як напинали і чубаті наші завзяті предки,
що про них писав Т а р а с Григорович, додаючи, що синє море
вельми їх л ю б и л о , сприяючи в походах їх на К р и м , на Ц а р е г р а д — походах, що не знає подібних їм історія людська...
(А/. Р.). 4. Мені здається, що колись Я жив на цій землі, М о в
той листочок, що пробивсь До сонця на гіллі, Неначе синя ця
ріка, Що з-поміж яворів Джерельцем чистим витіка І плине
між полів (Г. 77.). 5. Хвилювання від теплого першого хліба,
Від весни, що прогріла в дитинство вікно, Від життя, що спри­
ймалось і зелено й сліпо, Бо суцвіттями таїнств з'явилось воно
(К. Ч.).
Вправа 207. Розгляньте будову періодів. Установіть смислові відно­
шення між їх частинами. Правильно проінтонуйте, виділяючи висхідну і
спадну частини.
1. Де пролягли поля осінні, Де знов пливли гусей ключі, —
Вишневі зорі України Світили хлопчику вночі (77. М.). 2. Де
степ ш и р о к и й , наче море, Де дише пахощами гай, Де небо зо­
ране, прозоре, — То мій святий, чудовий край (В. Зал.). 3. О т о ж
сидіть спокійно, діти, І пильно слухайте: коли Рухливе срібло
ковили В Асканії гуляє Новій, К о л и в Чернігівській діброві
Гостям застелено столи, Щ о б мед з квіток вони пили, І повні
кубки пурпурові Підносить у степах трава, — В ці дні хай про­
звучать слова П р о чисту молодість любові, П р о дружбу з осяй251
ним лицем, П р о зір невиданих світання (М. Р.). 4. Хто знає по­
ходів трудних Каміння, і терен, і порох, Утому скривавлених
ніг, Ж а р о т у доріг неозорих, Огонь запорошених ран, Д и х а н ­
ня, застрягле в гортані, І небо, як висохлий жбан, І землю, зо­
тлілу до грані, Х т о йшов, щ о б не впасти, вперед, І повз невиди­
м о ю тінню, Х т о знає п'янюче, як мед, Міражу блакитне трем­
тіння, — Т о й знає, що значить ріка, Л я м о в а н а зіллям зеле­
ним, Вода, що з землі виника І дише спокоєм студеним (М. Р.).
5. Я к щ о я забуду твої заповіти, Туманом чужої омани пови­
тий, Я к щ о о б р у б а ю я спогадів віти, Я к щ о розучуся в майбутнє
зоріти, — К а р а й мене, мати, карай! (М. #.). 6. Вже вечір був
прозорий і холодний, Вже води спали в темних берегах, Вже не
злітали чайки над в о д о ю , І сонце вже за обрієм було, — Л я г а л о
за к о р м о ю шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З'являлось
наново... (Л. П.).
Вправа 208. Складіть схеми речень з прямою мовою, зазначаючи її
місце щодо слів автора та розділові знаки. Використайте для цього умовні
позначення: П, п — пряма мова; А, а — слова автора.
1. Годинами ладен вистоювати в музеї, на самоті слухати
того загадкового співрозмовника [Мамая], щ о , владно розсів­
шись серед степу, мовби лукаво підморгує тобі, насміхається,
а б о скаржиться, або запитує з своєю чаклунською таємничіс­
тю: «Ось ти дивишся на мене, Сергію, а не знаєш, хто я і звід­
ки...» (О. Г.). 2. «Втекла, втекла Яринка!» — полегшено зітхнулось хлопцеві. 3. «А наша вулиця ш и р ш а » , — забринів з дитин­
ства її голос. 4. «Лючія! — немов далекий-далекий дзвін, що
стихає у тиші, обізвалось Ярині незнайоме ім'я. — І де тільки
взялося воно між снігами?..». 5. Він пішов до комори, розшу­
кав немудрі косарські обладунки, загнав у колоду бабку й по­
чав виклепувати косу. Вона в и х о п л ю в а л а з надвечір'я при­
західні крихти сонця і славно бриніла-гула, ще й вимовляла
йому: «От я і дома, от я і дома», — та не могла одігнати смуток,
що п р и й ш о в од материного слова (З те. М. Стельмаха).
Вправа 209. Перепишіть, ставлячи при прямій мові потрібні розді­
лові знаки.
Вітряки продрімали переднівок і не помітили, як від них
почало відходити літо. Прокинувшись, вони перелякано, мов
діти, замахали руками Куди ж ви, ма-а-мо?! Не покидайте нас.
Побули з житечком, побудьте і з соняшниками.
За сумом дальніх стернищ, в іконостасах соняшників, на
мить зупинилося літо, п о п р а в и л о злинялу хустку, серп загой­
дався на його плечі, і посміхнулось чи всьому світу, чи тільки
вітрякам П р а ц ю й т е , діти, не лінуйтесь... І пішло стежиною в
гості до осені (За М. Стельмахом).
252
Вправа 210. Визначте і схарактеризуйте різні способи передачі чужо­
го мовлення.
І. Я й кажу: «Як не посміхатись, коли день стоїть, наче м о ­
лода, коли бджола саме виходить із вулика?..» (М. С).
II. Мій тато колись казав: не всі в морі топляться, більше в
калюжах (А/. С).
III. С т а р и й зітхнув, що десь і його учиться в Києві... (А/. С ) .
IV. Андрій поспішавсь додому. Перед ним лежав шлях, кур­
ний уже, хоч була рання весна. Н а д шляхом біліла його хатин­
ка, мов йшла кудись із села і зупинилась спочити. По дорозі
тяглись люди з ціпками, з клунками. Ось Гафійка винесла од­
ному води. Стали й розмовляють. Знов надходить купка... Ще
рядок...
А той стоїть. З ким це вона забалакалась? Л и б о н ь , Прокіп
Кандзюба? Таки він. Он вийшла на поріг М а л а н к а та й схова­
лась назад... Хай дівка постоїть із хазяйським сином... Гляди,
щоб не засватав. Ха!.. Аякже!.. (М. Коцюбинський).
V. — К о л и я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як
квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — ска­
зав веселий Лаврін.
— Мені аби була робоча, та проворна, та щ о б була трохи
куслива, як мухи в Спасівку, — сказав К а р п о .
— То бери М о т р ю , Довбишеву старшу дочку. М о т р я й гар­
на, й трохи бриклива, і в неї й серце з перцем, — сказав Лаврін
(І.
Нечуй-Левицькии).
Вправа 211. Використовуючи цитати, напишіть твір-мініатюру «Мова
моя солов'їна...».
НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ,
АБО СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ
§ 109. Поняття про надфразну єдність,
або складне синтаксичне ціле
Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку
з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­
чення повніше розкриває свій зміст у контексті, у поєднанні з
іншими реченнями. У мовленні окремі речення зазвичай не ви­
ступають ізольовано, а поєднуються між с о б о ю за змістом і за
д о п о м о г о ю граматичних засобів, утворюючи своєрідні блоки
речень, тісно пов'язаних єдністю думки, теми, а також специфіч­
ними з а с о б а м и зв'язку. Ці своєрідні б л о к и речень, пов'яза253
них між собою як семантично, так і г р а м а т и ч н о , і є складне
синтаксичне ціле, або надфразна єдність, чи, за іншою термі­
нологією, складна синтаксична єдність, текст (контекст), про­
зова строфа.
Складне синтаксичне ціле, а б о надфразна єдність, — це гру­
па взаємопов'язаних за змістом і за д о п о м о г о ю синтаксичних
засобів речень, які порівняно з окремими реченнями виража­
ють розвиток думки, тобто складне синтаксичне ціле — низка
речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-граматичними відношеннями.
Окремі речення у складному синтаксичному цілому станов­
лять структурно-семантичну єдність. Вони настільки тісно по­
в'язані між с о б о ю за змістом, щ о , взяті окремо, ізольовано, як
правило, м а ю т ь вигляд неповних, незавершених. Отже, з по­
гляду змісту складне синтаксичне ціле характеризується єдністю
думки, вислову, теми, тісною змістовою пов'язаністю компо­
нентів, окремих речень, що входять до його складу. Із граматич­
ного, синтаксичного погляду воно характеризується специфіч­
ними синтаксичними засобами зв'язку між реченнями, що нале­
жать до його складу, а т а к о ж єдністю суб'єктивно-модального
забарвлення і ритмомелодики.
Єдність с у б ' є к т и в н о - м о д а л ь н о г о з а б а р в л е н н я с к л а д н о г о
синтаксичного цілого виявляється в тому, що воно становить
внутрішньо єдине, цілісне синтаксичне утворення, в якому окре­
мі речення тісно пов'язані між собою певним ставленням мов­
ця (автора) до висловлюваного. Ритмомелодійна оформленість
складного синтаксичного цілого виявляється в тому, що паузи
між реченнями цього утворення зазвичай коротші за паузи між
окремими блоками пов'язаних між собою у складне синтаксичне
ціле речень.
Отже, складне синтаксичне ціле, а б о надфразна єдність, —
це поєднання в одне ціле низки речень, що характеризуються
відносною завершеністю теми (мікротеми), семантичною і син­
таксичною пов'язаністю компонентів. Й о г о характерною озна­
к о ю є т а к о ж композиційно-тематичне членування, яке полягає
в можливості виокремити в ньому зачин (початок думки, теми),
який зосереджується в першому реченні, що може навіть ста­
н о в и т и о к р е м и й абзац, середню частину (розвиток, в и к л а д
теми) й кінцівку, в якій підбивається підсумок усього вислову
(теми) як з погляду змісту, так і з погляду синтаксичної струк­
тури.
Окремо треба зазначити, що надфразну єдність, а б о склад­
не синтаксичне ціле, не можна о т о т о ж н ю в а т и з абзацом. Це
зовсім різні категорії, які ґрунтуються на різних засадах. Х о ч
абзац нерідко й збігається з н а д ф р а з н о ю єдністю (складним
254
синтаксичним цілим), проте він не є синтаксичною, структур­
но-семантичною категорією, а лише засобом членування тек­
сту на композиційно-стилістичній основі.
§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
надфразної єдності, або складного
синтаксичного цілого
Речення, що входять до складного синтаксичного цілого,
поєднані між с о б о ю насамперед змістом. Семантична пов'я­
заність речень, єдність їх змісту — це та основа, на якій бу­
дується складне синтаксичне ціле як окреме синтаксичне утво­
рення, найбільша синтаксична одиниця. П р о т е , крім змісто­
вої пов'язаності, речення поєднуються у надфразну єдність (у
складне синтаксичне ціле) за д о п о м о г о ю різних структурних
засобів, з о к р е м а лексичних, м о р ф о л о г і ч н и х , синтаксичних,
ритмомелодійних, хоча використання їх водночас у кожній ок­
ремо взятій конструкції складного синтаксичного цілого не
обов'язкове. О б о в ' я з к о в и м у всіх випадках є лише семантич­
ний зв'язок між к о м п о н е н т а м и складного синтаксичного ці­
л о г о . Щ о д о інших структурних засобів зв'язку, то в одних кон­
струкціях можуть використовуватися одні з них, а в інших —
інші.
До лексичних засобів поєднання окремих речень у надфраз­
ну єдність (у складне синтаксичне ціле) належать повторення
окремих слів з попереднього речення, вживання особових і вка­
зівних займенників, займенникових прислівників тощо: В перші
дні після від'їзду Чайчиха не зводила погляду з невеличкого, на
чотири крихітні шибки віконця, мовби воно приворожило її. До
віконечка, присідаючи на полінце, тулилась молода вишня, за­
низана набухлими лапками бруньок. Стара не раз бачила, як во­
ни затікали, запікались льодком або волохатились памороззю,
тримали кетяшини сліз, в яких голубіло небо і червонів одсвіт
тужавої, багатої на цвіт брості ( М . С ) . У наведеній кон­
струкції друге речення приєднується до першого повторенням
іменника віконце (до віконечка), а третє поєднується т а к о ж з
першим за д о п о м о г о ю займенника вони, вжитого замість імен­
ника шибки.
Як морфологічний засіб зв'язку між реченнями, що входять
до складного синтаксичного цілого, може виступати єдність,
співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків: Пізно я повертався додому. Приходив обвіяним духом
полів, свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив
запах полів, мов старозавітний Ісав. Спокійний, самотний, сідав
255
десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалася ніч. Як
вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й
підносила вгору непевні тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось
і темніло, склепляла над ними зоряну баню ( М . К.). У цій конст­
рукції присудки всіх речень виражені дієсловами минулого
часу недоконаного виду, чим і досягається їх взаємопов'язаність. Крім того, п'яте речення пов'язане з четвертим за д о п о ­
м о г о ю займенника вона, що заміняє іменник ніч попереднього
речення.
Д л я пов'язання речень у складне синтаксичне ціле викорис­
товують т а к о ж синтаксичні засоби, зокрема порядок слів і ре­
чень, сполучники з приєднувальним значенням (проте, однак,
так що та ін.), паралелізм побудови речень, неповноту окре­
мих речень т о щ о : Я утомився. Мене втомили люди. Мені доку­
чило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать,
метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрити оселю!
Викинути разом із сміттям тих, що смітять. Нехай увійдуть
у хату чистота й спокій (М. К.). У наведеному прикладі засобом
зв'язку є паралелізм структури речень: однотипність, з одного
боку, першого — третього речень, що починаються з особових
займенників я, мене, мені, а з іншого — четвертого — сьомого,
що є спонукальними (четверте — шосте мають присудки, ви­
ражені ф о р м а м и інфінітива, а сьоме — присудок, виражений
ф о р м о ю н а к а з о в о г о способу).
В усному мовленні для поєднання компонентів надфразної
єдності, а б о складного синтаксичного цілого, ш и р о к о викори­
стовуються ритмомелодійні засоби, виявом яких є інтонація.
Ритмомелодійна оформленість складного синтаксичного ціло­
го, як уже зазначалося, виявляється, зокрема, в тому, що паузи
між окремими реченнями, що входять до його складу, відчут­
но коротші за паузи, що відділяють складні синтаксичні цілі
одне від одного. Крім того, при цьому відіграє роль підвищен­
ня і пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного
цілого голос значно понижується, а на початку наступного —
знову підвищується.
§111. Структурні типи
надфразних єдностей,
або складних синтаксичних цілих
Залежно від способу зв'язку між реченнями, що входять до
складного синтаксичного цілого, розрізняють два основні йо­
го структурні типи: 1) надфразні єдності (складні синтаксич­
ні цілі) з л а н ц ю ж к о в и м з в ' я з к о м компонентів; 2) надфразні
256
єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним зв'язком ком­
понентів.
У мовленні найпоширеніші надфразні єдності з л а н ц ю ж ­
ковим зв'язком компонентів, т о б т о послідовним зв'язком між
реченнями, що входять до їх складу, причому засобами зв'язку
між реченнями цього структурного різновиду складного син­
таксичного цілого зазвичай виступають лексичні повтори, за­
йменники, займенникові прислівники т о щ о . За л а н ц ю ж к о в о г о
зв'язку речень, що входять до складного синтаксичного цілого,
найбільшою самостійністю, повнозначністю характеризується
перше речення, за якими розташовуються інші, що немов чіпля­
ються одне за одне, наступне підхоплюється попереднім, пов'я­
зуючись з ним певним чином. У такий спосіб відбувається роз­
гортання думки, її рух: Мова — наша зброя, якщо ми служимо
народові, що нас породив, вигодував і виховав. Мова — втілення
думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розви­
ваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багат­
ство мови (М. Р.). У наведеній конструкції семантична пов'я­
заність усього складного синтаксичного цілого досягається не­
одноразовим повторенням слова мова, причому зв'язок четвер­
т о г о речення, в якому це с л о в о відсутнє (його заступає за­
йменник її), здійснюється за д о п о м о г о ю займенника, а зв'язок
третього речення з другим посилюється ще й повторенням імен­
ника думка. Отже, у цій конструкції кожне наступне речення в
той чи той спосіб розкриває, уточнює зміст попереднього, вна­
слідок чого розгортається думка.
Надфразні єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним
зв'язком компонентів ґрунтуються на паралельному зв'язку між
реченнями, причому ці речення переважно м а ю т ь однорідний
склад, однакову чи подібну будови, а зв'язки між ними дуже
нагадують зв'язки між частинами складносурядних і безсполуч­
никових складних речень з однотипними частинами. Кожне з
речень складного синтаксичного цілого цього типу характе­
ризується відносною самостійністю, вони поєднані між с о б о ю
здебільшого лише семантичними відношеннями, що виплива­
ють із семантичної структури тексту, а не граматично, хоча при
цьому слід зазначити, що зв'язок між реченнями у складних
структурах цього типу зазвичай здійснюється т а к о ж за раху­
нок єдності видо-часових ф о р м дієслів-присудків. Паралельні
зв'язки між частинами цих складних утворень ґрунтуються на
семантичних відношеннях перелічення, зіставлення, протистав­
лення, що нерідко супроводжується структурним паралелізмом
частин.
Надфразні єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним
зв'язком компонентів використовуються здебільшого для опису
257
послідовно змінюваних, незалежних одна від одної подій, ста­
нів, картин т о щ о або явищ і дій, що відбуваються одночасно:
Генерал іде мовчки, оглядаючи широкі лани. Полями, мов кораблі
в морі, пливуть громади хлібозбиральних машин. Попереду синіє
заплава Дніпра, а десь там, у далекім мареві, вже на другому
березі на ледве видимій горі, мов зграйка білих голубів, видніє село.
Як легко дихати! (О. Довж.). У цій конструкції, що складається
з чотирьох речень, кожна частина виступає як самостійна, проте
всі разом вони створюють єдину картину. Наведемо конструк­
цію, що складається з дев'яти речень: Мої дні течуть тепер се­
ред степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні
стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене
по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають
ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова
скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга бла­
китна — й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу
і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка
дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посу­
вається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли
чорні дихаючі крила ворони. І від того — синіше небо, чорніші
крила (М. К.).
Л а н ц ю ж к о в и й і паралельний зв'язок компонентів у межах
однієї надфразної єдності (одного складного синтаксичного
цілого) можуть поєднуватися: Прямо над нашою хатою пролі­
тають лебеді. Вони летять нижче розпатланих хмар і стру­
шують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить,
що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього спі­
ву, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підні­
маю руки, наче крила, і радість, і смуток, і срібний передзвін огор­
тають та й огортають мене своїм снуванням (М. С ) . У наве­
деній конструкції, що складається з чотирьох речень, перше й
друге з них поєднані л а н ц ю ж к о в и м зв'язком, а третє й четвер­
те — паралельним, хоч усі вони разом, будучи об'єднані семан­
тично, становлять одну надфразну єдність, одне синтаксичне
ціле.
Список рекомендованої літератури
Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові. — К.,
1987. — С . 70—74.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­
ської мови. — К., 1982. — С. 204—208.
Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 247—
248.
Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,
1994. — С. 208—249.
258
Вправи
Вправа 212. Доведіть, що наведений нижче зразок — надфразна
єдність, або складне синтаксичне ціле.
Все минає
Я почув ці слова вже не в юності, і вони не були для ме­
не відкриттям. Цілі покоління людей, найбільші почуття і при­
страсті, родинні і народні потрясіння — все минає. Навіть ба­
гатьом солдатським могилам, полишеним у чужих полях, су­
дилася недовга доля: їх розрівняли на нивах селянські плуги,
щоб заставити землю родити для прийдешніх поколінь. Зашу­
міли жита над тими місцинами, заколосились пшениці, наче
нічого й не було.
Н а ч е й не було? Але ми знаємо не могили в степу, а тих, що
лягли в ці могили смілими й молодими. Ми пам'ятаємо очі, і
юні обличчя, і м'яко окреслені губи, вкриті легеньким, як іній,
пушком, і дзвінкі голоси, і т о й останній, урочистий біг — уже
не в атаку, а в безсмертя. І поки й житимемо, будемо п а м ' я т а т и
по-юному стрункі постаті наших загиблих друзів, їхні худенькі
плечі, що надто р а н о прийняли на себе безсмертні гімнастерки
і сірі шинелі, а з ними — д о л ю цілої Батьківщини. І будемо
сумувати і гордиться своїм поколінням, і наші сини і внуки бу­
дуть заздрити нам.
Так, все минає. Але як минає? Все дрібне, себелюбне, зло­
стиве п р о х о д и т ь безслідно і забувається. М и н у л а й недавня
війна, п р о й ш л и люди і смерті, а ті, хто творив перемогу, — жи­
вуть і житимуть у пам'яті народів вічно. Бо війни проходять, а
герої залишаються і слугують своєму народові, і вінчають й о г о
славою. (О. Сизоненко).
Вправа 213. Прочитайте. Знайдіть лексичні засоби поєднання окре­
мих речень у надфразну єдність.
Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в
лице. Повернутись до н ь о г о с п и н о ю — крий Боже! Я к а не­
вдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на п р о ­
сторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: сон­
це! я тобі вдячний. Ти сієш у м о ю душу золотий засів — хто
знає, що вийде з того насіння? М о ж е , вогні? (М. Коцюбинський).
Вправа 214. Прочитайте. Визначте морфологічні засоби зв'язку між
реченнями, що входять до складного синтаксичного цілого.
А злива так само швидко почала відходити, як і надійшла.
За річкою Ведмежою умирали громи. Невидимі косарі якось
ураз підкосили д о щ , він, зітхаючи, упав на поле і пагорби, на­
зустріч онімілим блискавкам піднялися долоні розквітлих гре­
чок. Виглянуло свіжовмите сонце, і запарувала-закуріла зем259
ля, начеб ото позбирала звідусіль косарів, а вони заходились
варити куліш (М. Стельмах).
Вправа 215. З'ясуйте, які синтаксичні засоби цементують речення у
надфразну єдність.
На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу
рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер
набива мені вуха ш м а т к а м и згуків, п о к о ш л а н и м шумом. Та­
кий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього
срібноволосі вівса. Йду далі — киплять. Тихо пливе блакитни­
ми річками льон. Т а к тихо, спокійно в зелених берегах, що хо­
четься сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться й тче...
тче з тонких вусів зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює
серпанок. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачать,
сама ловить нога. Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути
як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий, безос­
тий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги. Йду далі — усе
пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Біжить за вітром,
немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти. А я
все йду, самотний на землі, як сонце на небі, і так мені добре,
що не паде між нами тінь когось третього. Прибій колосистого
моря йде через мене кудись у безвість (М. Коцюбинський).
Вправа 216. З творів художньої літератури випишіть зразки надфраз­
них єдностей з ланцюжковим і паралельним зв'язком компонентів.
унктуація
§ 112. Пунктуація як система
правил вживання розділових знаків
П р и вивченні синтаксичної будови української мови, струк­
тури її синтаксичних одиниць, що було предметом усього по­
переднього розгляду, було приділено увагу й уживанню роз­
ділових знаків, які є графічним засобом членування зв'язного
мовлення (тексту). Тому зупинімося лише на деяких загальних
теоретичних питаннях українські пунктуації.
Пунктуація (від лат. punctum — крапка) — це система за­
гальноприйнятих правил вживання розділових знаків, що слу­
гують для членування тексту відповідно до його синтаксичносемантичних та інтонаційних особливостей.
§ 113. Основні принципи української пунктуації
Українська пунктуація грунтується на двох основних прин­
ципах: 1) синтаксично-семантичному, або логіко-граматичному
(внутрішній принцип); 2) інтонаційному, або ритмомелодійно­
му (зовнішній). Синтаксично-семантичний, або логіко-граматичний, принцип полягає в тому, що розділові знаки ставляться
на межі речень або самостійних чи відокремлених частин склад­
ного і простого речень. За цим принципом, наприклад, не мож­
на розривати граматичні пари слів у реченні, зокрема підмет і
присудок, керуюче і кероване, означення й означуване слово
тощо. Інтонаційний, або ритмомелодійний, принцип виявляється
в тому, що в багатьох випадках розділовий знак зумовлений
інтонацією фрази. Так, зміна інтонації, що зазвичай супрово­
джується паузою, спричинює вживання відповідного розділово­
го знака (пор. вживання крапки в кінці розповідного речення,
знака оклику — в кінці окличного, а нерідко й спонукального,
знака питання — в кінці питального речення тощо).
Сучасна українська пунктуація склалася внаслідок тривало­
го досвіду діячів культури й науки в передачі на письмі текстів
261
найрізноманітнішого стилістичного спрямування, зокрема ху­
дожніх, публіцистичних, наукових т о щ о . Вагомий д о р о б о к в
усталенні сучасної української пунктуації належить визначним
ученим-мовознавцям М. К. Грунському, О. Н. Синявському,
Л. А. Булаховському та ін.
Вживання розділових знаків регламентується «Українським
правописом» (К., 2002. — С. 126—156), який став наслідком
тривалого вивчення теоретичних і практичних питань україн­
ської орфографії й пунктуації.
І
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
§ 114- Типи розділових знаків
Розрізняють два основні типи розділових знаків: 1) віддільні,
а б о відділяючі, за д о п о м о г о ю яких розмежовуються сусідні
речення, однорідні члени речення т о щ о (крапка, знак оклику,
знак питання, крапки, кома, крапка з к о м о ю , двокрапка, тире);
2) видільні, або відокремлювальні, за д о п о м о г о ю яких у реченні
виділяються звертання, вставні і вставлені слова, словосполу­
чення й речення, відокремлені й уточнювальні члени речення.
Видільні розділові знаки можуть виступати як парні (дві коми,
дві дужки, два тире, лапки).
Деякі вчені серед видільних розділових знаків окремо розгля­
дають відокремлювальні, до яких відносять кому, дві коми, тире
і два тире, та виділяючі, а б о власне видільні, до яких відносять
лише парні розділові знаки (дві коми, два тире, дужки й лап­
ки), проте в такому розрізненні, очевидно, особливої потреби
немає.
Щ о д о місця розташування окремих розділових знаків у ре­
ченні слід мати на увазі: в кінці речення вживаються такі роз­
ділові знаки, як крапка, знак питання, знак оклику, к р а п к и ,
а в середині — кома, крапка з комою, двокрапка, тире, зрідка
крапки.
Список рекомендованої літератури
Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. — К., 1951. — Т. 2. — С. 360-407.
Тоцька Н. І. Українська пунктуація: Практикум. — К., 1989.
Український правопис. — 4-те вид., випр. й допов. — К., 2002. — С. 131—
160.
А. Г.
А.Д.
А. І.
А. К.
А. Кр.
А. М.
А. М'яст.
А. П.
А. С.
А. Т.
А. Топч.
А. X .
А. Ш .
Б. Г.
Б.-І. А.
Б. К.
Б . Л.
Б. О.
Б. П.
Б. Р.
Б. X .
Б. Ч.
В. Б.
В. Бабл.
В. Бар.
В. Бл.
В. Бр.
В. Буд.
В. В.
В. Г.
в. д .
В. 3.
В. Зал.
В. І
В. к.
В. Кан.
В. Коз.
А. Головко
А. Демиденко
А. Іщук
А Кацнельсон
А. Кримський
А. Малишко
А М'ястківський
А. Пономарьов
А. Свидницький
А Тесленко
А. Топчій
А. Хижняк
А. Шиян
Б. Грінченко
Богдан-Ігор Антонич
Б. Кравців
Б. Лепкий
Б. Олійник
Б. Полевой
Б. Рубчак
Б. Харчук
Б. Чалий
В. Бичко
В. Бабляк
В. Барка
в. Блакитний
в. Бровченко
в. Будницький
в. Винниченко
в. Герасим'юк
в. Дрозд
в. Земляк
в. Залізняк
в. Іванович
в. Крищенко
в. Канівець
в. Козаченко
В. Кол.
В. Колод.
В. Кор.
В. Корол.
В. Куч.
В. Лаз.
В. л.
В. Лев.
В. Луч.
В. М.
В. Мин.
В. Мис.
В. О.
В. П.
В. Пек.
В. Пол.
В. Р.
В. С.
В. Сим.
В. Скурат.
В. Соб.
В. Сос.
В. Ст.
В. Стеф.
В. Супр.
В. Т.
В. Ч.
В. Ш.
В. Шв.
В. Шовк.
Вал. Ш.
Газ.
Г. Б.
Г. Барв.
Г. Г.
г. Ж.
г. к.
В. Коломієць
В. Колодій
В. Коротич
В. Короленко
В. Кучер
В. Лазаренко
В. Логвиненко
В. Левицький
В. Лучук
В. Миколайчук
В. Минко
В. Мисик
В. Осадчий
В. Підпалий
В. Пекеліс
В. Поліщук
В. Речмедін
В. Сухомлинський
В. Симоненко
В. Скуратівський
В. Собко
В. Сосюра
В. Стус
В. Стефаник
В. Супруненко
В. Терен
В. Чумак
В. Шевчук
В. Швець
В. Шовковський
Валерій Шевчук
Газета
Г. Бойко
Г. Барвінок
Г. Гордасевич
Г. Журба
Г. Косинка
г.
г.
г.
г.
к.-о.
л.
м.
с.
Г. Св.
г. т.
Гр. т.
Г. X .
г. ч
д . г.
Д.
Д.
Д.
Д.
Д.
д.
д.
Є.
Є.
є.
Б.
Бедз.
л.
Луц.
п.
т.
ч.
г.
Гуц.
д.
Є.З.
Є. к.
Є. м .
Жур.
3. т.
I. Б.
I. Багм.
I. Багр.
I. В.
I. Вирг.
I. Вих.
I. Г.
I. Гол.
І.Д.
І.Дз.
I. ж .
I. к.
I. Кал.
I. Кач.
I. Кирил.
I. К.-К.
I. Котл.
I. М.
I. Мурат.
I. Н.
I. Н.-Л.
I. п.
I. Павл.
І. Пільг.
I. Р.
I. С.
I. Ф.
I. Ц.
I. Я.
Г. Квітка-Основ'яненко
Г. Латник
Г. Михайличенко
Г. Сковорода
Г. Світлична
Григорій Тютюнник
Григір Тютюнник
Г. Хоткевич
Г. Чупринка
Д. Головко
Д. Білоус
Д. Бедзик
Д. Лихачов
Д. Луценко
Д. Павличко
Д. Ткач
Дніпрова Чайка
Є. Гребінка
Є. Гуцало
Є. Дудар
Є. Завгородній
Є. Кавченко
Є. Маланюк
Журнал
3. Тулуб
І. Білик
І. Багмут
І. Багряний
І. Валько
І. Вирган
І. Вихованець
І. Гнатюк
І. Головченко
І. Драч
І. Дзюба
І. Жиленко
І. Кочерга
І. Калинець
І. Качуровський
І. Кириленко
І. Карпенко-Карий
І. Котляревський
І. Малкович
І. Муратов
І. Нехода
І. Нечуй-Левицький
І. Павлов
І. Павлюк
І. Пільгу к
І. Рябокляч
І. Семенюк
І. Франко
І. Цюпа
І. Яновський
К.
К.
К.
К.
К.
Б.
Г.
М.
У.
X.
К. Білиловський
К. Гордієнко
К. Мотрич
К. Ушинський
К. Ходосов
К. Чернишов
к. ч.
Л. Г.
Л. Глібов
Л. Гр.
Л. Григоріва
Л. Дмитерко
л.д.
Л. Костенко
л. к.
Л. Кл.
Л. Клименко
Л. М.
Л. Мартович
Л. Первомайський
Л. п.
Л. Павл. Л. Павленко
Л. Т.
Л. Талалай
Л. У.
Леся Українка
М. Б.
М.Бажан
М. В.
Марко Вовчок
М. Верб. М. Вербицький
М. Вінгр. М. Вінграновський
М. Ворон. М. Вороний
М. Г.
М. Горький
М. Груш. М. Гру шевський
М. Дж.
М. Джаліль
М. Д.-Х. М. Драй-Хмара
М. 3.
М. Зеров
М. Івченко
М. І.
М. Ір.
М. Ірчан
М. Коцюбинський
м . к.
М. Карп. М. Карпенко
М. Кр.
М. Крищук
М. Кроп. М. Кропивницький
М. Кул.
М. Куліш
М. Н.
М. Нагнибіда
М. Ном.
М. Номис
М. Олійник
М.О.
М. Орест
М. Ор.
М. П.
М. Пригара
М. Підг. М. Підгірянка
М. Р.
М. Рильський
М. Руд.
М. Руденко
М. С.
М. Стельмах
М. Сем.
М. Семенюк
М. Синг. М. Сингаївський
М. Стар. М. Старицький
М.Т.
М. Трублаїні
М. Тер.
М. Терещенко
М.Х.
М. Хоросницька
М. Чабанівський
м.ч.
М. Шумило
м . ш.
М. Шап. М. Шаповал
М. Шер. М. Шеремет
М. Шост. М. Шостак
Н. Гнатюк
н. г.
Н. н.
н. п.
н. р .
н. ТВ.
о. Б.
о. Біл.
о. Варк.
о. В.
о. Вороп.
о. д .
о. Довж.
о. Донч.
о. Г.
о. 3.
о. I.
о. Ільч.
о. К.
о. Коб.
о. Кон.
о. Корн.
о . Кр.
о . Куг.
о. Л.
о. М.
0 . Мак.
о. 0 .
о. Ол.
о. П.
0 . Піде.
о. Полт.
о. С.
0 . Стор.
о. Т.
о. Ч.
о. Ю.
п В.
п Г.
п Гур.
п д.
п 3.
Підр.
п к.
п Кол.
П. Кул.
п М.
п. п.
Н. Нікуліна
Н. Півторацька
Н. Рибак
Народна творчість
О. Бондаренко
О. Білаш
О. Варкач
Остап Вишня
О. Воропай
0 . Десняк
О. Довженко
0 . Донченко
О. Гончар
о. Завгородній
о. Іваненко
о . Ільченко
о . Копиленко
о . Кобилянська
о. Кониський
о . Корнійчук
о. Кравець
о . Кугай
о . Левада
о. Максименко
о. Маковей
о . Олесь
о. Ольжич
о. Підпала
о. Підсуха
о. Полторацький
о. Сизоненко
о. Стороженко
о. Теліга
о. Чорнобривцева
о. Ющенко
п Воронько
п Грабовський
п Гуріненко
п Дорошко
п Загребельний
Підручник
П Козланюк
п Колесник
П. Куліш
Панас Мирний
П. Панч
П. Поп.
П. Р.
П. С.
П. Ск.
П. Т.
П. У.
П.Ф.
П. Ч.
Р. Р.
С. Б.
С. Баб.
С. В.
С. Й.
С. К.
СЛ.
Сл.
С. 0 .
С. Ол.
С. Р.
С. С.
С. Т.
С. Туд.
С. ч.
С. Черк.
Т. М.
Т. О.
Т. Ш.
У. к.
Укр. мин.
У. С.
Ю. 3.
Ю. Л.
П. Попович
П. Ребро
П. Савченко
П. Скунць
П. Тичина
П. Усенко
П. Филипович
П. Чубинський
Р. Радишевський
С. Будний
С. Бабаєвський
С. Васильченко
С. Иовенко
С. Крижанівський
С. Литвин
«Слово о полку Ігоревім»
С. Охріменко
С. Олійник
С. Руданський
С. Скляренко
С. Тельнюк
С. Тудор
С. Чорнобривець
С. Черкасенко
Т. Масенко
Т. Осьмачка
Т. Шевченко
У. Кравченко
Укр. минувшина
У. Самчук
Ю. Збанацький
Ю. Липа
Ю. Мушкетик
Ю. Михайлов
Ю. Смолич
Ю. Федькович
Ю. Шовкопляс
Ю. Яновський
Я. Баш
Я. Гоян
Я. А. Коменський
Я. Купала
Я. Мамонтов
Я. Степюк
Я. Щоголів
ю. м.
Ю. Мих.
Ю. С.
Ю. Ф.
ю . ш.
ю.я.
Я.
Я.
Я.
Я.
Я.
Я.
Я.
Б.
г.
к.
Куп.
М.
Ст.
Щ.
•
§ 16. Присудок і ф о р м и його вираження
§ 17. Простий дієслівний присудок
§ 18. Складений дієслівний присудок
§ 19. Складений іменний присудок
§ 20. Складний присудок
§ 21. Координація присудка й підмета
Другорядні члени речення
§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
§ 23. Д о д а т о к
§ 24. Означення
§ 25. Узгоджене означення
§ 26. Неузгоджене означення
§ 27. Прикладка (апозиція)
§ 2 8 . Обставини
Вправи
53
53
54
56
58
58
61
61
63
66
67
67
68
71
73
Передмова
Односкладне речення
89
СИНТАКСИС ЯК УЧЕННЯ П Р О БУДОВУ ЗВ'ЯЗНОГО
МОВЛЕННЯ
§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
Односкладні речення, головний член яких
співвідносний з присудком
§ 30. Особові і безособові односкладні речення
§ 3 1 . Означено-особові речення
§ 32. Неозначено-особові речення
§ 33. Узагальнено-особові речення
§ 34. Безособові речення
§ 35. Інфінітивні речення
Односкладні речення, головний член яких
співвідносний з підметом
§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких
співвідносний з підметом
§ 37. Номінативні речення
§ 38. Ґенітивні речення
§ 39. Вокативні речення
89
ЗМІСТ
§
§
§
§
1.
2.
3.
4.
Предмет синтаксису
Основні одиниці синтаксису
Основні засоби вираження синтаксичних відношень
Основні напрями у вивченні українського
синтаксису
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
§
§
§
§
5.
6.
7.
8.
Словосполучення як синтаксична одиниця
Синтаксичні відношення у словосполученні
Типи зв'язку слів у словосполученні
Класифікація словосполучень
Вправи
5
5
6
7
8
14
14
15
17
19
22
РЕЧЕННЯ
33
Загальні поняття про речення
§ 9. Речення та його головні ознаки
§ 10. Структурна схема і парадигма речення
§ 1 1 . Види синтаксичного зв'язку в реченні
§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
Вправи
33
33
35
36
37
42
Просте речення
§ 1 3 . Поняття про члени речення як його складові
елементи
Двоскладне речення
50
Головні члени речення
§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
§ 15. Підмет і форми його вираження
50
50
51
266
90
90
90
92
93
96
99
101
101
101
104
104
Слова-речення. Неповні речення
105
Слова-речення
§ 40. Поняття про слова-речення
§ 4 1 . Типи слів-речень
Неповні речення
§ 42. Поняття про неповні речення
§ 43. Типи неповних речень
Вправи
Порядок слів у простому реченні
§ 44. Поняття про порядок слів
§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
§ 47. П р я м и й порядок слів
§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
105
105
106
106
106
107
108
117
117
118
119
120
121
267
Вправи
123
Просте ускладнене речення
124
§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
Речення з однорідними членами
§ 50. Поняття про однорідні члени речення
§ 51. Засоби вираження однорідності
§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
§ 53. Деякі інші явища, пов'язані з однорідними членами
речення
Речення, ускладнені звертанням
§ 54. Поняття про звертання
§ 55. Засоби вираження звертання
Речення з відокремленими другорядними членами
§ 56. Поняття про відокремлення
§ 57. Відокремлені означення
§ 58. Відокремлені прикладки
§ 59. Відокремлені обставини
§ 60. Відокремлені додатки
Речення, ускладнені вставними і вставленими
конструкціями
§ 61. Загальні поняття про вставні і вставлені
конструкції
§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
Вправи
124
125
125
126
129
129
130
130
131
133
133
134
136
138
139
14А
140
141
144
146
Складне речення
157
Складне речення як синтаксична одиниця
§ 64. Поняття про складне речення
§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
§ 66. Основні типи складних речень
Складносурядне речення
§ 67. Загальні відомості
§ 68. Засоби поєднання предикативних частин
складносурядних речень
Класифікація складносурядних речень
§ 69. Складносурядні речення з єднальними
сполучниками
§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними
сполучниками
§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними
сполучниками
•
§ 72. Складносурядні речення з протиставними
сполучниками
§ 73. Складносурядні речення з розділовими
сполучниками
Складнопідрядне речення
§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
157
157
160
162
164
164
268
165
170
170
1'1
172
173
174
176
176
§ 75. Основні засоби організації складнопідрядного
речення
§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних
речень
Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними
присубстантивно-атрибутивними
§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними
займенниково-співвідносними
§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
Складнопідрядні речення розчленованої структури
§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
§ 87. Складнопідрядні речення допустові
§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними
супровідними
Вправи
Безсполучникові складні речення
§ 90. Загальні відомості
§ 9 1 . Складні безсполучникові речення з однотипними
частинами
§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними
частинами
§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному
реченні
Вправи
225
225
Складні синтаксичні конструкції
230
§ 94.
§95.
§ 96.
§ 97.
§ 98.
§ 99.
§ 100.
230
231
232
233
234
235
Загальні відомості
Безсполучникові багатокомпонентні речення
Складносурядні багатокомпонентні речення
Складнопідрядні багатокомпонентні речення
Конструкції з послідовною підрядністю
Конструкції з супідрядністю
Конструкції з послідовною підрядністю
і супідрядністю
§ 101. Складні багатокомпонентні речення
з різними типами зв'язку
§102. Період
Конструкції з чужим мовленням
§ 103. Загальні відомості
§ 104. П р я м а мова
§ 105. Непряма мова
177
180
182
184
184
186
188
191
191
192
193
194
195
196
196
198
198
200
220
220
221
223
238
239
241
243
243
243
244
269
§ 106. Невласне пряма мова
§ 107. Діалог
§ 108. Цитата
Вправи
Надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле
§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне
синтаксичне ціле
§ 110. Засоби зв'язку між компонентами надфразної єдності,
або складного синтаксичного цілого
§ 1 1 1 . Структурні типи надфразних єдностей, або складних
синтаксичних цілих
Вправи
245
245
246
247
253
ПУНКТУАЦІЯ
261
§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових
знаків
§ 113. Основні принципи української пунктуації
§ 114. Типи розділових знаків
261
261
262
Список умовних скорочень
263
Навчальне
видання
Бевзепко Степан Пилипович,
Литвин Любов Петрівна,
Семеренко Ганна Василівна
253
255
256
259
Сучасна
у к р а ї н с ь к а
м о в а
Синтака ис
Видано за рахунок державних коштів.
Продаж заборонено
Оправа і титул художника В. С. Жиборовського
Художній редактор Г. С. Муратова
Технічний редактор А. І. Омоховська
Коректори: Л. М. Байбородіна, Р. Б. Попович
Комп'ютерна верстка А. А. Коркішко